МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Польсько-українська боротьба під час Другої Світової війни

04/28/2003 | Косарик
Тут буде зібрано матеріали про польсько-українську боротьбу під час Другої Світової Війни.

Пропоную увазі переклад уривка з книги Владіслава і Єви Семашків "Геноцид" (Ludobójstwo). В історії питання вона займає приблизно таке ж значення, як "Жнива скорботи" в історії українського голодомору. Це фундаментальне дослідження в двох томах на 2432 сторінки.

Для тих, хто володіє польською, багато матеріалів з книги Семашків є на сайті http://nowy0002.republika.pl/ В тому числі деякі фотографії, на які не можна дивитися спокійно.

Буду вдячний за корективи до перекладу.

======================================

Додаю також компіляцію матеріалів тижневика "Волинь", підготовлених за даними академіка Володимира Сергійчука. Даних справді багато, хоча з них поки не зовсім чітко видно, хто першим почав масовий терор проти цивільного населення.

Семашки пишуть, що першим цілком ліквідованим польським поселенням була Паросля І (у гміні Антонівка, повіт Сарни), де бульбівці знищили 150 поляків 9 лютого 1943 р. А ще перед тим 8 листопада 1942 р. німецькі СС разом з українською поліцією знищили польське село Оборки під Луцьком (70 чоловік) за переховування жидів.

У "волинській хроніці" першим фактом масового знищення українського цивільного населення зазначена загибель 100 українців у Богушах 8 березня 1943 року від радянських партизан за участю поляків.

============================================

Додано також матеріал про події літа 1941 року у Львові. Йдеться про два масових злочини - розстріл професорів Львівського університету, та єврейський погром. Здається, "Нахтигаль" не має до них жодного відношення. "Нахтигаль" ніяк не фігурував на Нюрнберзькому процесі, і лише в 1960-х роках з'явилася справа (ймовірно зфабрикована КДБ) про участь "Нахтигаля" у страті польських професорів. Ймовірно, це було потрібно для компрометації одного з міністрів уряду Аденауера, який був офіцером зв'язку в "Нахтигалі". Судом в Німеччині Теодор Оберлендер був виправданий.

Всім відомо, що після війни Німеччина пройшла через процес денацифікації, і не можна уявити, що людина, заплямована воєнними злочинами, могла б стати міністром ФРН. Натомість є всі підстави вважати, що цей злочин здійснила Зондеркоманда СД (про що є докладні свідчення і документи).

Щодо участі у єврейських погромах - попри всі старанні здається так і не вдалося знайти жодного свідка. Точніше, свідки є, але вони свідчать, що це була справа Зондеркоманди, штаб якої прибув до Львова рівно за 1 день до початку погромів.

Взагалі, "Нахтигаль" був частиною абверу, тобто німецької військової розвідки, а якщо конкретно - диверсійному полку "Бранденбург". Немає ніяких пістав вважати, що армійська частина цього типу могла брати участь у масових стратах цивільного населення в перші дні війни. Будь-який дослідник з відповідним знанням організації німецької держави і армії того періоду із цим скоріш за все погодиться.

Відповіді

  • 2003.04.28 | Косарик

    Уривок з книги Семашків "Ludobójstwo"

    <P>Władysław i Ewа Siemaszko
    <P>"Ludobójstwo". Видано 2000 року, в двох томах, 2432 сторінки
    <p>(уривок з книги; переклад © Косарика)

    <P><B><U>Загальний нарис подій 1943-1945 рр.</B></U>

    <p><B>ІІІ розділ – рік 1943 – геноцид на Волині</B>
    <p>Властивий період ліквідації польської біологічної людності припадає на цілий 1943 рік. В першій половині 1943 р., ще інтенсивніше ніж в 1942 р., відбуваються по селах збори, мобілізуючи до боротьби за <I>самостійну</I> Україну без ляхів. Час від часу українці повторювали проголошувані там гасла: “Україна для українців”, “Україна має бути чиста як склянка води” (або як сльоза). В церквах відправлялися служби, під час яких перед нападами на цілі польські осади в даній околиці православні священики святили зброю бандитів, і навіть виголошували проповіді, в яких вирізання поляків підпиралося евангелічними оповідками, як напр. про зерна і плевела, з яких мало було б слідувати, що поляки є плевелами, які треба відділити (вирвати і спалити) від зерна, чи то українців. Отже сталося, що українці посилалися навіть на Біблію для обгрунтування необхідності винищення поляків. По селах ходив посвячений в церкві хліб об’єднання, котрий мав єднати люд український до усунення ляхів (напр., в ковельськім повіті: Ґончі Брід і Нова Діброва /гміна Голоби/, Старі Кошари /гміна Старі Кошари/) [14]. Хоча всі православні священики брали участь «освяченню» геноциду, деякі робили це під загрозою, страхом за своє життя, про що свідчить помітні людські жервти серед цієї групи.
    <p>Щоденним явищем стали переїзди з одного лісу до іншого, з одного українського села до іншого, кавалькад підвод з озброєними боївками українських націоналістів. Боївки часто затримувалися в польських поселеннях, і застосовуючи терор, часто побивши господаря чи загрожуючи смертю, грабували продукти, одяг, господарських тварин. Поширилися всіляки акти терору, що тривали цілий 1943 рік, з яких частину становили невдалі спроби вбивства окремих осіб і родин, незалежні від нападів на цілі поселення. Українські боївкарі по селах здійснювали ревізії польських домівок в пошуку зброї, під час яких принижували і били мешканів. Упівські боївки окрім того забирали господарів на так звані підводи, з яких переважно вже не поверталися.
    <p>Напади націоналістів на окремі особи і родини, ще до нападів на цілі польські поселення, були в 1943 році спрямовані на: вчителів, колишніх військових, членів конспіративної групи ZWZ (Związek Walki Zbrojnej), працівників лісництва, керівників і бухгалтерів маєтків, та осіб, що б будь-який спосід вирізнялися в місцевих громадах, також осіб, які могли відіграти якусь роль в обороні.
    <p>Поведінка українців щодо поляків перед початком масових вбивств в зазначених районах була різною – від цілковитого відмежування українців від поляків (яке в дійності так і було, бо українці мали своє церковне життя громади) і демонстрації ворожости, до зовні нормальних стосунків, в яких були навіть підтримувалися приятельські контакти. Таким чином, з одного боку було уникання і ухиляння від розмов з поляками, невідповідання на привітання, погордливі і грізні натяки, агресивна поведінка українських дітей стосовно польських, словесне приниження, а з другого боку – свідоцтва сусідських послуг, звичайні контакти без атмосфери ворогости, запевнення безпеки і охорони чи догляду в разі потреби і багато інших приязних жестів виказуваних часто майбутніми вбивцями.
    <p>У перебігу вбивств поляків можна виділити три типи нападів:
    <p><B>Перший тип нападів</B> стосувався великих колоній чисто польських чи з перевагою польської людности, під час яких ставилося за мету повне винищення всіх мешканців. Оскільки це вимагало концентрації більших сил нападників і доброї організації, одночасно здійснювався той тип нападу на кілька близько розташованих колоній, а також, коли була можливість, старалися вибити ще й поляків, які мешкали в навколишніх українських селах і невеликих сусідніх польських хуторах. Якщо не вдавалося винищити всіх мешканців за один раз, і хто залишився живий не втік, слідував наступний напад (напр., село Злочівка /гм. Бореміль, повіт Дубно/, село Замліче /гм. Хорів, повіт Горохів/, колонії Олександрівка і Адамівка /гм. Купичів, повіт Ковель/, колонія Станиславів /гм. Олеськ, повіт Володимир-Волинський/).
    <p>Напади на більші польські поселення здійснювалися по такій схемі. Атакувати несподівано і обирали такий час, коли практично всі знаходилися на теренах своїх господарства – на світанку, вночі, а коли мешканців не ночували в домах, тоді вдень під час господарських справ. Часто розпускалися чутки, що до поляків, що жили в окресленій місцевости, ніхто не має застережень і жоден напад не загрожує, і навіть погрожувалося, що хто спустошить свої садиби і тікатиме до міст, буде визнаний ворогом України. Село або колонія була оточувана кордоном <I>стрільців</I> УПА, озброєних вогнепальною зброєю, завданням яких було стріляти по втікачах. Були вони вбрані в різні мундири: української поліції, німецькі, довоєнні польські, радянські. Решта нападників, члени СКВ (Самооборонні Кущові Відділи) або українці, які формально не належали до націоналістичної формації, озброєні сокирами, ножами, вилами, косами, багнетами, кілками, ломами і різним господарським знаряддям, як напр. молотки для забивання господарської тварини, розходилися по оселях і з жорстокістю забивали людей, яких заставали в домівках, дворах і городах. Серед нападників поляки впізнавали знаних їм українців, в тому числі навіть жінок і підлітків. В багатьох випадках, з метою здійснення вбивства більшої чисельності людей, збирано було людей в одному місці – в школі, в стодолі, або користано було з присутності людей в костелі, прибулих на святу службу (напр. Киселін /гм. Киселін, повіт Горохів/, Кримно /гм. Кримно, повіт Ковель/, в повіті володимирськім: Хринів і Заблоття /гм. Грибовиця/, Привали /гм. Олеськ/, Порицьк /гм. Порицьк/) чи теж зібраних в костелі чи каплиці з метою укриття або оборони (напр., Медзиреч /гм. Меджиреч, повіт Рівне), Володимирець /гм. Володимирець, повіт Сарни/). В таких околицях загинули поляки в 14 сакральних будовах, а при нападі на 6 інших сакральних об’єктів заповнених біженцями обійшлося без жертв, завдяки скрутній обороні. Будинки з убитими було підпалювано.
    <p>Територію села або колонії було ретельно обшукувано, і жертв витягувано з різних криївок. На втікачів влаштовувано облави в полях, лісах і на дорогах. В південній частині володимирського повіту, з метою ускладнення втечі, перед ліквідацією польських поселень 11-12 липня 1943 р., було підірвано мости і кладки на річках. Вистежування недобитків тривало ще багато днів по ліквідації польського поселення. Люди, що були «чудом врятовані» в одному місці, часто гинули в іншому. З однох сторони, спосіб виконання злочину вказував на поспіх, але з іншого боку, не жалувано було часу на знущання над жертвами. Варварські, відразливі способи вбивства стосовно навіть дітей [15]. Багато жертв ще довго конало в страшних муках, і тяжко скалічені люди неодноразово виживали як проти законів біології. Жертвами вбивств були всі поляки без огляду на вік і стать. Для націоналістів не мали значення борги вдячності перед жертвами, чиїсь заслуги для української місцевої громади, попередні приязні стосунки [16]. Убивано було також поляків православного сповідування (малочисельні на Волині) та особи, що перейшли з православ’я на католицтво, що їх визнавали українцями-зрадниками.
    <p><B>Другий тип нападів</B> був спрямований проти поляків, які жили в українських селах і колоніях мішаного типу, польських господарствах на узбіччі, хуторах, що складалися з кількох польських господарств, яких на Волині було немало. Під час тих нападів, вистачало малої групи нападників, які атакували несподівано. Шанси врятуватися були відсутні або невеликі, зазвичай виникали зі збігу обставин, що сприяли спробі втечі. Розпорошення поляків у волинських селах сильно полегшувало убивства.
    <p><B>Третій тип нападів</B> стосувався окремих осіб і малочисельних груп поляків, яких убивали, залежно від чисельності жертв, від одного до трьох-чотирьох упівців. Жертвами були: ті, хто їздив в іншу місцевість в різних справах; втікачі з рідної місцевості до безпечнішої; ті, хто повертався до своїх господарств по щасливій утечі – по їжу, або з ностальгії за своєю садибою, щоби побачити, що з нею сталося; ті, кого нападники хитрощами виманили з села або колонії; люди похилого віку, хто залишався на своїх господарствах, попри втечу всіх інших поляків з села або колонії, з переконання, що “старші нікому не заважають”; працюючі в полі.
    <p>Присвятимо більшої уваги зазначеним вище підступам, бо їхня пересічність заперечує думку, виказувану в частині літератури цієї теми, що ОУН-УПА перейшла до вбивств лише тоді, коли поляки не зреагували на проголошенні накази покинути Волинь. Підступ було вживано стосовно цілих осад, коли їх захоплювали удаючи радянський партизанський загін, що досить скоро виходило назовні, або коли гарантовано безпеку і прошено залишитися на місці, щоби потім раптом напасти на більшу чисельність людей. Пересічними були запевняння поляків українцями у безпеці, відмова у від’їзді, який – було постановлено – означав би нечисте сумління і став би приводом для помсти (?!). Навіть давалися письмові гарантії безпеки поселення, щоби пізніше зненацька влаштувати різанину (напр, Майданська Гута, гм. Будераж, повіт Здолбунів). Збирали також людей в одному місці на так звані збори, на яких мали бути повідомлено важливу інформацію, або обговорено форми спільної боротьби з німцями (напр., Воля Островецька, гм. Гуща, повіт Любомль). Підступів було вживано і стосовно окремих родин, де до біженців до міст приїжджали українці і намовляли повернутися, запевняючи в безпеці, а люди поверталися на смерть. ОУН-УПА дійшла навіть до створення в повіті володимирськім у гміні Верба польського партизанського загону, котрий разом з українським мав був битися з німцями. Завербовано вчителя і кількадесят молодих людей з близько 10 сіл і колоній в околі Свойчів, і всіх забито 11 липня 1943 р. біля Домінополя (гм. Верба, повіт Володимир-Волинський).
    <p>Всі спроби порозуміння і провадження переговорів поєднавчих, що виходили зі сторони польської, закінчилися провалом – або вбито посланників, як напр. 8 липня 1943 р. в околиці Кустич (гм. Туриськ, повіт Ковель) повноважного делегата Уряду на Волині [польського уряду у вигнанні в Лондоні] Зигмунта Румла (“Кристофа Поремби”) і члена конспірації АК Кристофа Маркевича (“Чарта”), або до переговорів не доходило з вини української сторони. Поєднавчі переговори ініціювалися не лише польською стороною, але так само і українською, при чому та остання трактувала їх як спосіб приспати чуйність поляків або підпорядкувати їх УПА з метою простішого вбивства [17]. ОУН-УПА мала на меті всілякими способами винищити якамога більшу чисельність поляків, і будь-яке порозуміння, незалежно від щабля, на якому воно мало б бути досягнуте, суперечило б ідеологічним підвалинам ОУН, тобто Україна для українців.
    <p>І не було, як зараз стверджують деякі історики, спираючись головно на українську націоналістичну пропагандистську літературу, розповсюджено наказу про виселення поляків з українських земель, який передував тій різні і зрештою був цілком беззаконним [18]. 28 грудня 1943 р. в Спеціальний Відділ Штабу Верховного Головнокомандуючого в Лондоні прийшла депеша з краю, наступного змісту: “Політичний керівник Української Повстанської Армії у відозві від 16 листопада закликає поляків покинути українські землі і виїхати за Буг. Загрожує знищенням, посилаючись на долю поляків в Гуті Степановській [має бути Степанській, гм. Степань, повіт Костопіль]”. [19] Ця беззаконна відозва ОУН-УПА була подана вже по знищенню щонайменше 30 тис. поляків і примушення до втечі ще кількох десятків тисяч (!), лише в листопаді 1943 р. на випадок можливої карної відповідальності після війни, для створення алібі, де говорилося “лише” про вислання поляків (так якби вислання не було злочином). Не була вона взагалі відома польській людності на Волині. Здається також, що не була вона відома і польськім урядовцям на Волині [20].
    <p>Спільною рисою української різанини була нечувана жорстокість, поєднана з грабунком майна, паленням господарств, а також нищенням матеріальних слідів польської <I>присутності</I> на Волині, таких як костели, каплиці, двори і цілі маєтки, сади, огороди, парки.
    <p>Пару слів коментаря вимагає справа оповіданих звірств, що їх практикували пересічно боївкарі УПА і допоміжна до них українська людність, яким піддавалися жертви незалежно від віку і статі. Різні вишукані способи завдання страждань, чи тортури, детально розглянуті описах злочинів по кожній місцевості в розділах І-ХІІ. Тут зацитуємо красномовний опис: “Трупи складено під домом в ряд, починаючи від діда, поруч нього дружину, зятя і дочку, в оточенні трьох діточок. Все то разом з виставленими збоку трунами, робило надзвичайне враження. Зять (українець), дивлячись порожніми вічницями (очі було видобвано), весь поколений прикував до себе увагу. Його дружина з вибитими з нижньої щелепи зубами і поколеними грудьми і троє дітей з поламаними руками в плечах і передпліччях, і з ногами також поламаними в стегнах і в гомілках. Просто навіть дух перехоплювало від тваринної жорстокості. Дивний спокій був намальований на обличчях убитих, абсолютно не відповідаючи ранам, нанесеними сокирою в потилицю бабці (десь 60 літ), в голову хлопцю і дідові (десь 70 літ)” [22]. Подібні чи гірші сцени фотографували німці, коли приїжджали до місцевостей, що були піддані нападам, на рятування поляків. Робили на них враження [23], хоча і німці також здійснювали огидні злочини: “Німці не раз говорили на тему повторюваності цих злочинів проти поляків, що на Заході ніхто не повірив би в таке варварство” [24]. Таким звірствам бували піддані не лише поляки, але й всі, кого визнавали за ворогів, чи противників, неприхильних, критикуючих ОУН-УПА, хто ухилявся від вступу в УПА, допомагав полякам, і також українцям, чехам і т.п. Напр., в колонії Ґлінне (гм. Колки, повіт Луцьк) за протести проти убивств поляків українська пара була була зв’язана колючим дротом і повішена, а їхній доньці обтято персі; в селі Мартинівка (гм. Дяткевіче, повіт Рівне) двум дівчатам чеським розпорото животи, радянському полоненому на ім’я Тихон, який працював у селі Тайкури (гм. Здолбиця, повіт Здолбунів), котрий зізнався, що не вірить, що Україна стане самостійною, українці перепиляли стегна, а потім і живіт.
    <p>Ненависть, що просто не піддається осмисленню, якій не може бути жодного виправдання у спільному польсько-українському минулому, знаходила вираз не лише в безоглядному нищенню поляків, але й в демонструванню тріумфу та у нівеченні тіл в процесі чи безпосередньо по злочині [25].
    <p>Ненависть, про яку йшлося вище, торкнулася так само й родин польсько-українських, котрі залежно від обставин гинули цілком або частково, або ж один з подружжя, або діти. Ліквідація таких родин обгрунтовувалася порчею української крові польською (зокр. Хорупань, гм. Млинів, повіт Дубно). Вживалися серед українців погордливі назви для тих родин: <I>крижаки</I> – подружжя польсько-українські і <I>покручі</I> – діти з таких подружжів. Вбивства родин польсько-українських або їх членів було виконувано боївками УПА, але бувало, що вбивцями були дальні родичі націоналістичних переконань, або чоловіки чи дружини (це останнє винятково). Якщо йшлося про вбивць-чоловіків, то переважно вони були примушені до того ОУН-УПА під страхом смерти, хоч були й нечисленні випадки убивства через “усвідомлення здійсненої раніше помилки під час оженення”. Більшість чоловіків-українців заперечували вбивство дружини, що було рівнозначно смерти. Кількість підтверджених випадків убивства родин польсько-українських, а саме 303 особи з цілком винищених родин та 139 з родин частково винищених (таб. 13), не відповідає повним втратам серед цієї групи населення, оскільки родини ті залишалися при своїх господарствах навіть після різні в околиці, тобто після втечі вцілілих польських свідків, вважаючи, що “українськість” врятує їх від убивства, через що польські свідки не знали їх правдивих втрат.

    <P><B>Таблиця 7.</B> Чисельність поляків забитих 1943 р. ОУН-УПА і українськими поліцаями*

    <TABLE BORDER CELLSPACING=1 WIDTH=623>
    <COLGROUP SPAN=1 WIDTH="15%" ALIGN=LEFT></COLGROUP>
    <COLGROUP SPAN=14 ALIGN=CENTER>
    <COL WIDTH="6%"><COL WIDTH="3%"><COL WIDTH="7%"><COL WIDTH="6%"><COL WIDTH="7%"><COL WIDTH="4%">
    <COL WIDTH="8%"><COL WIDTH="7%"><COL WIDTH="7%"><COL WIDTH="3%"><COL WIDTH="3%"><COL WIDTH="6%">
    <COL WIDTH="11%"><COL WIDTH="8%">
    </COLGROUP>
    <THEAD BGCOLOR="#800000" style="color:#ffffff;font-weight:bold;font-style:italic;">
    <TR>
    <TD ROWSPAN=2>В повітах /
    воєводстві</TD>
    <TD COLSPAN=12>Місяць</TD>
    <TD ROWSPAN=2>Без зазн.
    місяця</TD>
    <TD ROWSPAN=2>Разом</TD>
    </TR>
    <TR><TD>I</TD><TD>II</TD><TD>III</TD><TD>IV</TD><TD>V</TD><TD>VI</TD><TD>VII</TD><TD>VIII</TD><TD>IX</TD>
    <TD>X</TD><TD>XI</TD><TD>XII</TD></TR>
    </THEAD>
    <TFOOT BGCOLOR="#C0C0C0" style="font-weight:bold;">
    <TR><TD><B>Разом воєв.Волинське</B></TD>
    <TD>93-94</TD><TD>305</TD><TD>1759-1765<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>2688<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>2025-2042<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>2251<sup style="color:blue">+?</sup></TD>
    <TD>10473-10527<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>8280-8298<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>1162-1167<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>183<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>173<sup style="color:blue">+?</sup></TD>
    <TD>756-762<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>3199<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>33347-33454<SUP style="color:blue;">1</SUP><sup style="color:blue">+?</sup></TD></TR>
    <TR><TD><B>В т.ч. відоме ім’я</B></TD>
    <TD>56</TD><TD>254</TD><TD>818-822</TD><TD>1363-1372</TD><TD>1224-1225</TD><TD>1103</TD><TD>5595-5597</TD>
    <TD>5441-5447</TD><TD>494</TD><TD>99</TD><TD>98</TD><TD>272</TD><TD>1369</TD><TD>18186-18208</TD></TR>
    </TFOOT>

    <TBODY>
    <TR><TD>Дубно</TD><TD> </TD><TD>15</TD><TD>72-74</TD><TD>255<sup style="color:blue">+?</sup>**</TD><TD>339-341<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>101<sup style="color:blue">+?</sup></TD>
    <TD>151<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>305-316</TD><TD>77<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>6</TD><TD>5</TD><TD> </TD><TD>229<sup style="color:blue">+?</sup></TD>
    <TD>1625-1640<sup style="color:blue">+?</sup></TD></TR>
    <TR><TD>Горохів</TD><TD> </TD><TD>1</TD><TD>16<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>32</TD><TD>9<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>148</TD><TD>2569<sup style="color:blue">+?</sup></TD>
    <TD>277<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>33</TD><TD> </TD><TD> </TD><TD>11<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>129</TD><TD>3225<sup style="color:blue">+?</sup></TD></TR>
    <TR><TD>Костопіль</TD><TD>16-17</TD><TD>42</TD><TD>1037-1038<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>748<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>409<sup style="color:blue">+?</sup></TD>
    <TD>308<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>783-784<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>173<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>93<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>58<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>50<sup style="color:blue">+?</sup></TD>
    <TD>9</TD><TD>339<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>4065-4068<sup style="color:blue">+?</sup></TD></TR>
    <TR><TD>Ковель</TD><TD>1</TD><TD>2</TD><TD>61</TD><TD>153<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>6<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>37</TD><TD>637<sup style="color:blue">+?</sup></TD>
    <TD>1864<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>338<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>39</TD><TD>34</TD><TD>133-139<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>297<sup style="color:blue">+?</sup></TD>
    <TD>3602-3608<sup style="color:blue">+?</sup></TD></TR>
    <TR><TD>Кременець</TD><TD>29</TD><TD>20</TD><TD>115-118<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>669<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>276<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>20<sup style="color:blue">+?</sup></TD>
    <TD>885<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>67<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>1</TD><TD> </TD><TD> </TD><TD>23</TD><TD>382<sup style="color:blue">+?</sup></TD>
    <TD>2487-2490<sup style="color:blue">+?</sup></TD></TR>
    <TR><TD>Любомль</TD><TD> </TD><TD> </TD><TD> </TD><TD>1</TD><TD> </TD><TD> </TD><TD>2</TD>
    <TD>1662-1666<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>116<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>5</TD><TD>3<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD> </TD><TD>13</TD><TD>1802-1806<sup style="color:blue">+?</sup></TD></TR>
    <TR><TD>Луцьк</TD><TD>5</TD><TD>28</TD><TD>190</TD><TD>353<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>34-348<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>859<sup style="color:blue">+?</sup></TD>
    <TD>1113<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>119<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>124</TD><TD>47<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>29</TD><TD>183<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>414<sup style="color:blue">+?</sup></TD>
    <TD>3808-3812<sup style="color:blue">+?</sup></TD></TR>
    <TR><TD>Рівне</TD><TD>9</TD><TD>2</TD><TD>62</TD><TD>125</TD><TD>138<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>75<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>148-149<sup style="color:blue">+?</sup></TD>
    <TD>513<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>21</TD><TD>13<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>2</TD><TD>62<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>206<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>1376-1377<sup style="color:blue">+?</sup></TD></TR>
    <TR><TD>Сарни</TD><TD>30</TD><TD>193</TD><TD>165</TD><TD>284<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>371<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>131</TD>
    <TD>381-431<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>8<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>62</TD><TD>6</TD><TD>42<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>165</TD><TD>246<sup style="color:blue">+?</sup></TD>
    <TD>2084-2134<sup style="color:blue">+?</sup></TD></TR>
    <TR><TD>Володимир</TD><TD>1</TD><TD>1</TD><TD>32<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>21</TD><TD>29</TD><TD>79<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>3581-3583<sup style="color:blue">+?</sup></TD>
    <TD>3099-3102<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>292-297<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>9</TD><TD>8</TD><TD>140</TD><TD>176<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>7468-7478<sup style="color:blue">+?</sup></TD></TR>
    <TR><TD>Здолбунів</TD><TD>2</TD><TD>1</TD><TD>9</TD><TD>47</TD><TD>104-115</TD><TD>493<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>223</TD>
    <TD>193</TD><TD>5<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD> </TD><TD> </TD><TD>30</TD><TD>698<sup style="color:blue">+?</sup></TD><TD>1805-1816<sup style="color:blue">+?</sup></TD></TR>
    </TBODY>
    </TABLE>

    <P>* Чисельність встановлена на підставі використаних джерел – дані неповні.
    <P>** „+? " означає невизначену чисельність, на додаток до визначеної, що виникає з матеріалу джерела.

    <sup>1</sup> В тому числі 277 осіб з повністю винищених родин польсько-українських і 2 родини польсько-чеські.

    <P>Перебіг акції геноциду 1943 р. можна прослідкувати, аналізуючи встановлені неповні дані: (1) про вбитих в таб. 7 та (2) про чисельність адміністративних одиниць, в яких ОУН-УПА здійснювало вбивства, в таб 8 – по окремих повітах і по місяцях 1943 р. Такий аналіз є до певної міри страждає на похибки, бо невідомо, в якому місяці загинула значна частина жертв, і для багатьох адміністративних одиниць немає повних даних про чисельність убитих, та й чисельність тих одиниць, де гинули поляки, є так само неповною. І тому, якби вдалося розділити чисельність жертв з колонки “без зазначення місяця” на конкретні місяці, та поповнити неповні дані, могло би виявитися, що напруга цієї акції геноциду дещо по-іншому розкладалася б у часі і просторі Волині.

    <B><P>Таблиця 8.</B> Чисельність адміністративних одиниць, в яких ОУН-УПА та українські поліцаї вбивали поляків в 1943 р.*

    <TABLE BORDER CELLSPACING=1 WIDTH=506>
    <COLGROUP SPAN=1 WIDTH="18%" ALIGN=LEFT></COLGROUP>
    <COLGROUP SPAN=13 ALIGN=CENTER>
    <COL WIDTH="4%"><COL WIDTH="4%"><COL WIDTH="6%"><COL WIDTH="6%"><COL WIDTH="6%"><COL WIDTH="6%">
    <COL WIDTH="6%"><COL WIDTH="8%"><COL WIDTH="6%"><COL WIDTH="4%"><COL WIDTH="4%"><COL WIDTH="6%">
    <COL WIDTH="14%">
    </COLGROUP>
    <THEAD BGCOLOR="#800000" style="color:#ffffff;font-weight:bold;font-style:italic;">
    <TR>
    <TD ROWSPAN=2>В повітах /
    воєводстві</TD>
    <TD COLSPAN=12>Місяць</TD>
    <TD ROWSPAN=2>Без зазн.
    місяця</TD>
    </TR>
    <TR><TD>I</TD><TD>II</TD><TD>III</TD><TD>IV</TD><TD>V</TD><TD>VI</TD><TD>VII</TD><TD>VIII</TD><TD>IX</TD>
    <TD>X</TD><TD>XI</TD><TD>XII</TD></TR>
    </THEAD>
    <TFOOT BGCOLOR="#C0C0C0" style="font-weight:bold;">
    <TR><TD><B>Волинь</B></TD><TD>16</TD><TD>44</TD><TD>181</TD><TD>207</TD><TD>214</TD><TD>232</TD><TD>530</TD>
    <TD>301</TD><TD>116</TD><TD>40</TD><TD>40</TD><TD>55</TD><TD>387</TD></TR>
    </TFOOT>
    <TBODY>
    <TR><TD>Дубно</TD><TD> </TD><TD>5</TD><TD>14</TD><TD>21</TD><TD>29</TD><TD>42</TD><TD>18</TD><TD>19</TD>
    <TD>9</TD><TD>1</TD><TD>1</TD><TD> </TD><TD>50</TD></TR>
    <TR><TD>Горохів</TD><TD> </TD><TD>1</TD><TD>8</TD><TD>8</TD><TD>8</TD><TD>11</TD><TD>119</TD><TD>22</TD>
    <TD>8</TD><TD> </TD><TD> </TD><TD>4</TD><TD>18</TD></TR>
    <TR><TD>Костопіль</TD><TD>4</TD><TD>11</TD><TD>47</TD><TD>32</TD><TD>29</TD><TD>19</TD><TD>36</TD><TD>20</TD>
    <TD>10</TD><TD>3</TD><TD>5</TD><TD>6</TD><TD>45</TD></TR>
    <TR><TD>Ковель</TD><TD>1</TD><TD>1</TD><TD>17</TD><TD>16</TD><TD>9</TD><TD>9</TD><TD>42</TD><TD>58</TD>
    <TD>28</TD><TD>8</TD><TD>8</TD><TD>13</TD><TD>34</TD></TR>
    <TR><TD>Кременець</TD><TD>2</TD><TD>5</TD><TD>18</TD><TD>28</TD><TD>20</TD><TD>9</TD><TD>23</TD><TD>8</TD>
    <TD>1</TD><TD> </TD><TD> </TD><TD>2</TD><TD>41</TD></TR>
    <TR><TD>Любомль</TD><TD> </TD><TD> </TD><TD> </TD><TD>1</TD><TD> </TD><TD> </TD>
    <TD>2</TD><TD>20</TD><TD>10</TD><TD>2</TD><TD>3</TD><TD> </TD><TD>3</TD></TR>
    <TR><TD>Луцьк</TD><TD>2</TD><TD>8</TD><TD>34</TD><TD>48</TD><TD>49</TD><TD>85</TD><TD>85</TD><TD>32</TD>
    <TD>13</TD><TD>11</TD><TD>5</TD><TD>7</TD><TD>74</TD></TR>
    <TR><TD>Рівне</TD><TD>2</TD><TD>2</TD><TD>10</TD><TD>16</TD><TD>23</TD><TD>27</TD><TD>36</TD><TD>29</TD>
    <TD>10</TD><TD>8</TD><TD>2</TD><TD>4</TD><TD>30</TD></TR>
    <TR><TD>Сарни</TD><TD>3</TD><TD>9</TD><TD>13</TD><TD>16</TD><TD>23</TD><TD>12</TD><TD>36</TD><TD>8</TD>
    <TD>10</TD><TD>1</TD><TD>13</TD><TD>9</TD><TD>40</TD></TR>
    <TR><TD>Володимир</TD><TD>1</TD><TD>1</TD><TD>14</TD><TD>10</TD><TD>10</TD><TD>7</TD><TD>127</TD><TD>84</TD>
    <TD>15</TD><TD>6</TD><TD>3</TD><TD>6</TD><TD>39</TD></TR>
    <TR><TD>Здолбунів</TD><TD>1</TD><TD>1</TD><TD>6</TD><TD>11</TD><TD>14</TD><TD>11</TD><TD>6</TD><TD>1</TD>
    <TD>2</TD><TD> </TD><TD> </TD><TD>4</TD><TD>13</TD></TR>
    </TBODY>
    </TABLE>

    <P>* Чисельність встановлена на підставі використаних джерел – дані неповні; стосується виключно нападів, в результаті яких були смертельні жертви серед поляків. На багато місцевостей нападали багаторазово в різний час.
    <p>Масові вбивства польського населення почало в лютому 1943 р. націоналістичне угрупування Максима Боровця (“Тараса Бульби”), так звані бульбівці, котре діяло в сарненському і костопільському повітах та в північній частині рівненського. Першим цілком зліквідованим польським поселенням була колонія Паросля І (гм. Антонівка, повіт Сарни), де 9 лютого 1943 р. вибито було всіх від немовлят до старців, зі звірствами, десь 150 осіб. Нападники прикидалися радянськими партизанами.
    <p>Незалежно від бульбівців до акції ліквідації польського населення приступила й частина націоналістів Степана Бандери, так звані бандерівці, і частина Андрія Мельника, так звані мельниківці. Поступово бандерівці підпорядкували собі боївки всіх інших націоналістичних угрупувань і перейняли від бульбівців назву Українська Повстанська Армія.
    <p>Посилення нападів сталося в березні 1943 р. разом з хвилею дезертирства української поліції з німецької служби, яка забравши зброю з постів, поєдналася з існуючими вже тоді і створюваними підрозділами Бандери. Вже по дорозі на місце зборів і поєднання з лісовими націоналістичними підрозділами українські поліцаї вбивали поляків і палили господарства. Від того моменту наступила ескалація масових убивств, котрі тривали цілий 1943 р. по всій Волині, і з різною інтенсивністю у усіх повітах.
    <p>В березні 1943 р. найбільше посилення нападів стосувалося костопільського повіту, де в той час загинуло найбільше поляків (більше 1000 чол. в щонайменше 47 адміністративних одиниць), та сарненського. Напади на цілі польські поселення почалися також у луцькому повіті, в гміні Сильне, що прилягала до костопільського повіту і найвиразніше були включена до визначеного більшого терену екстермінації поляків. Загалом в тій місцевості було вбито 1759-1765 плюс невизначена чисельність (+?) поляків [27] з щонайменше 181 адміністративних одиниць (таблиці 7 і 8).
    <p>В квітні 1943 р. в костопільському і сарненському повітах продовжувалися вбивства поляків. В тому ж місяці звертає увагу величезне зростання чисельності жертв в кременецькому повіті, де багато поляків повіту було охоплено організованою акцією винищення. Перед її початком українці з кременецького проголошували ворожі пророцтва, з яких випливало, що на Великдень поляків чекає щось погане. В сусідньому з кременецьким костопільському повіті, в Яновій Долині, українці говорили голосно про “великодні писанки мальовані польскою кров’ю”. В Повурську (гм. Повурськ) в ковельському повіті ходило записане на картках пророцтво: “В квітню буде небо з вогненним місяцем, в травні сонце буде заходити червоно, а в червні і липні вода в ріках спливе кров’ю”. Пізніші акції проти поляків відповідали тому пророцтву. Із залізниці в гміні Володимирець сарненського повіту німці взяли українку, яка передавала наказ якогось керівництва УПА, про вирізання поляків на Великий Тиждень (Чистий Четвер, Страсна П’ятниця) [28]. Те свідчить, що націоналісти приготувалися на великому просторі Волині до скоордированої винищувальної акції десь в квітні. Сліди такого плану знаходимо в датах вбивств, а саме: на Великий Тиждень (19-24 квітня) в кременецькому повіті було щонайменше 9 нападів зі смертельними жертвами, в дубенському повіті 4, в луцькому 5, в рівненському 2; на Великдень в кременецькому повіті було 6 нападів, в дубенськім 5, в луцькім 2; було також випадок, що в луцькому повіті 8 квітня мали місце вбивства в 6 адміністративних ділянках. В реальності, чисельність нападів в тих конкретних датах мала бути вищою. Брак інформації про них виникає через ненадійність пам’яти свідків. В квітні чисельність жертв на цілій Волині зросла і досягла 1688 плюс невизначена чисельність убитих поляків в щонайменше 207 адміністративних одиницях (таб. 7 і 8).
    <p>В травні напади посилилися в повітах дубенському, сарненському і здолбунівському, але без упину продовжувался напади в повітах костопільскому, кременецькому, луцькому, рівненському, в деяких з тих повітів на рівні квітня. Загинуло того місяця по цілій Волині 2025-2042 плюс невизначена чисельність поляків з щонайменше 214 адміністративних одиниць (таб. 7 і 8).
    <p>В червні 1943 р. найбільше жертв припало на повіт луцький, де “очищенню” від поляків підлягли гміни Чаруків, Плонка, Княгінінек і південна частина гміни Торчин, в яких боївки УПА нападали в числах: 17-19 червня, 20-23 червня і 29 червня (в 19 адміністративних одиницях). Того ж місяця відзначено значно більшу ніж попередньо чисельність жертв в здолбунівському повіті. Безперервні напади тривалі в костопільському повіті. В повіті горохівському звертає на себе увагу зростання нападів, в яких гинули окремі особи, аніж родини. Загалом в червні було вбито 2251 плюс невизначена чисельність (+?) поляків з щонайменше 232 адміністративних одиниць (таб. 7 і 8).
    <p>В липні 1943 р. геноцид охопив всю Волинь, але найбільше жертв було в трьох повітах, в яких перед тим практично нічого не відбувалося – тобто в повітах горохівському, володимирському і ковельському. Немає сумніву у тому, що липневі напади були заплановані і зорганізовані як скоординована акція геноциду, метою якої було одночасне, на протязі короткого терміну “очищення” від польського населення великих просторів Волині. В цьому відношенні мусили бути видані накази ОУН і УПА Бандери, котрі того часу контролювали цілу Волинь, які до цього часу так і залишилися не знайденими, можливо були заздалегідь знищені.
    <p>Відзначимо найважливіші липневі акції ОУН-УПА. В ніч з 4 на 5 липня піддано нападу польські поселення в луцькому повіті в околі колонії Пшебраже, а саме в гмінах Ківерці, Олика, Піддубці, Тростянець, Сильне (24 адміністративних одиниць). 11 і 12 липня то дні очищувальної акції від расових ворогів в трьох повітах: горохівському, володимирському і ковельському. Поляки були винищені в 125 адміністративних одиницях цих трьох повітів. Боївки УПА, які спиралися на чисельне місцеве українське населення, дісталися усіх місць проживання поляків. В наступні кілька днів на терені охопленому акцією 11-12 липня шукали і вбивали недобитків. 13 липня убивали в тому районі в місцевостях, до яких ОУН-УПА ще не встигла дотягтися (10 адміністративних одиниць з повітів горохівського і володимирського). 14-15 липня атаковані були поляки в деяких місцевостях повітів горохівського, кременецького і володимирського (14 адміністративних одиниць). 15 і 16 липня упівці напали на поляків, які жили в гмінах Брани і Киселін горохівського повіту, та в кількох адміністративних одиницях гміни Купичів ковельського повіту і кілька з гміни Щурин луцького повіту. В цей період поляків убивали в 31 адміністративній одиниці. В районі, охопленому акцією 11-12 липня і потім 15-16 липня не було взагалі організованої самооборони. Єдиним порятунком поляків була тоді втеча. В період 16-18 липня 1943 р. ОУН-УПА винищила 37 польських сел і колоній навколо осередка самооборони Гута Степанська в гмінах Степань і Стидинь костопільського повіту. 30 липня 1943 р. наступним став масований удар УПА на поляків у скупченні польських поселень в гмінах Антонівка, Рафалівка і Володимирець сарненського повіту, в результаті якого було воно ліквідоване, а знищеними були щонайменше 19 адміністративних одиниць. Самооборона, яка існувала в кількох з атакованих пунктів, не була здатна утриматися і її роль полягала в обмеженні жертв серед цілком беззахисних людей. Вціліла польська людність тікала до залізничних станцій на лінії Ковель-Сарни. 31 липня осередок самооборони в Пшебражі (гм. Тростянець) в луцькому повіті вступив у важкий бій з переважаючими силами УПА, завдяки чому згромаджене там польське населення вціліло. Так само в усіх інших повітах, за виключенням любомльського, ОУН-УПА здійснювала вбивства.
    <p>Загалом по всіх повітах в липневій різанині загинуло 10527 плюс невизначена чисельність (+?) осіб, і поляків убивали в щонайменше 520 адміністративних одиницях (Таб. 7 і 8). Найбільші втрати польського населення були в горохівському (2569 плюс невизначена чисельність (+?) осіб) та володимирському повітах (3583 плюс невизначена чисельність).
    <p>В серпні 1943 року <I>очищувальна акція</I> продовжувалася. Охопленими нею були всі райони, де поляки ще жили в великих скупченнях і де не було організованої самооборони, і особливо ліквідовували поляків, які жили розпорошено серед українців. Акцію було розкладено на етапи. В рівненському повіті УПА нападала передусім в першій половині серпня. В горохівському повіті, в якому на більшій частини поляків уже не було, нападали на недобитків, які ще жили в гміні Киселін на кордоні з володимирськім повітом: 8 серпня поляків убивали там в 4 адміністративних одиницях. В другій половині серпня 1943 р. УПА убивала в 19 адміністративних одиницях дубенського повіту. В числах 14-16 серпня УПА нападала на поляків в 14 адміністративних одиницях володимирського повіту. В числах 28-31 серпня 1943 року повторилася різанина 11-12 липня – одночасно вчинено нападів на поляків в чотирьох повітах. 28 серпня 1943 р. було атаковано поляків в 3 місцевостях ковельського повіту і 1 місцевості горохівського повіту. 29 серпня УПА вбивала в: щонайменше 4 останніх адміністративних одиницях горохівського повіту, в яких ще були поляки, щонайменше 17 адміністративних одиницях ковельського повіту, 5 адміністративних одиницях любомльського повіту, щонайменше 29 адміністративних одиницях володимирського повіту, а разом – у щонайменше 54 адміністративних одиницях. Того дня в деяких місцевостях убито понад 200 поляків. 30 і 31 серпня ліквідовані були сусідні польські поселення чи поляків в поселеннях українських: поляків убивали в щонайменше 1 адміністративній одиниці горохівського повіту, 6 одиницях ковельського повіту, 11 одиницях любомльського повіту, 13 одиницях володимирського повіту.
    <p>Разом в повітах горохівському, ковельському, любомльському і володимирському в період 18-31 серпня 1943 р. поляків убивали в близько 90 адміністративних одиницях. В здолбунівському повіті напади на поляків УПА здійснювала в першій половині серпня, а під кінець серпня було ліквідовано скупчення поляків у Мізочі, де переховувалися поляки з поселень, на які було вчинено напади.
    <p>У зазначених перед цим районах, в яких УПА здійснювала напади в серпні, не було організованої самооборони. Тільки в двох атакованих в серпні місцевостях були осередки самооборони, здатні відбити атака, а саме в Панській Долині, яка відбивалася 14 та 27 липня, та в Пшебраже, який було атаковано 31 серпня 1943 р. і вдруге стався тяжкий але переможний бій. Обидва осередки змогли оборонитися за невеликих втрат. Так само 31 серпня УПА збиралася ліквідувати осередок самооборони в Засмиках і скоріш за все це їм вдалося б, якби не тактичний рух самооборони, який полягав у превентивній атаці згрупованих сил УПА з тилу за допомоги партизанського загону пор. Владіслава Чермінського (“Яструба”), завдяки чому близько 1500 осіб вціліло. Разом у серпні в усіх повітах загинуло 8298 плюс невизначена чисельність поляків у щонайменше 301 адміністартивній одиниці (Таб. 7 і 8).
    <p>Встановлена нами чисельність жертв тих серпневих нападів є значно нижчою ніж випливає з упівської оцінки в 15000 поляків забитих в повітах ковельському, любомльському і володимирському, що була подана командиром військового округу “Турів” УПА-Північ Юрія Стельмащука (“Рудого”) під час допитів в 1945 р. в суді на Україні. В протоколі його допиту знаходиться також важлива інформація, що наказ про знищення поляків видав командир всієї УПА Дмитро Клачківський (“Клим Савур”) [29].
    <p>У вересні 1943 р. напади УПА були скеровані проти поляків, які все ще залишалися на своїх господарствах чи приїжджали по продукти. На терені ковельського повіту убивали поодинично або по кілька родини, які жили в українських селах, і яким українці заборонили виїжджати [30]. В тому місяці загинуло 1167 плюс невизначена (+?) чисельність осіб з щонайменше 116 адміністративних одиниць (Таб. 7 і 8). Втрати до кінця вересня 1943 р. були оцінені Округом АК “Волинь” у 9000-10000 поляків, в той час як, згідно з нашим досліденням, загинуло щонайменше 30000, в тому числі осіб, відомих по імени 16348. Округ щиро зізнавався, що “Цифри ті є зрештою дуже приблизні, оскільки жодної статистики ніхто не подає і подавати не може” [31].
    <p>Восени 1943 р. поляків уже не було на більшості сільських теренів, за винятком 15 баз самооборони, з яких частина охороняли також і навколишні польські колонії. Лише нечисленні поляки перебували в своїх господарствах в селах і колоніях розташованих навколо міст, при залізничних станціях, що їх охороняли німці і угорці і коло тих кільканадцять осередків самооборони. В околицях Луцька, з причини важких умов у місті, біженці почали повертатися на свої господарства, що спричинило акції спалення тих поселень [32]. З осередками самооборони були пов’язані партизанські загони [11]. Три місцевості в сарненському повіті і гміні Кисориче, а саме Окопи, Довгань і Будки Боровські, трималися завдяки радянському партизанському загону, що знаходився в лісі неподалік тих сіл. Головні скупчення поляків були в містах і містечках, в яких квартирували німці або угорці, де біженці жили в важких умовах. В таборі в Рівному панував голод і тіф, діти і старці помирали масово [33].
    <p>За різних обставин, головним чином під час виїздів на викопки, по їжу, на краю міст і містечок поляки продовжували гинути і надалі. В жовтні 1943 р. загинуло: 183 поляки плюс невизначена чисельність в щонайменше 40 адміністративних одиницях, а в листопаді – 173 поляки плюс невизначена чисельність в щонайменше 40 адміністративних одиницях (Таб. 7 і 8). В листопаді УПА особливо намагалася розбити два важливих осередки самооборони: в Старій Гуті (гм. Людвіполь) в коспопільському повіті, та польсько-чеський осередок самооборони в Купичові в ковельському повіті (двічі був атакований), що був поєднаний з осередком в Засмиках (гм. Любитів, повіт Ковель). Обидва осередки змогли відбитися при невеликих власних втратах.
    <p>Подібна ситуація як в листопаді і в жовтні була в грудні 1943 р. Серед більших акцій УПА слід відзначити: напад на групу колоній біля Засмик (Янівка, Радомлє, Станіславівка, Люблятин, Батинь), в яких знаходилися групи самооборони поєднані з базою самооборони в Засмиках; напади на передмістя міст Ковель, Луцьк, Олики, Рівного (Двожец); напад на осередок самооборони у Вітольдівці в здолбунівському повіті; напад на Берестечко в горохівському повіті; ліквідація трьох польських сел в сарненському повіті: Окопи, Довгань, Буди Боровські, вже по відході і інший район радянського партизанського загону. В грудневих нападах загинуло 756-762 поляки плюс невизначена (+?) їх чисельність в 55 адміністративних одиницях (Таб. 7 і 8).
    <p>Загальне число жертв в 1943 р., котрі були приписані до зазначених місць (принаймні в межах окресленого повіту), складає 33 454 плюс невизначена чисельність (+?) поляків. В тому числі є 18 208 відомих по імени. В 1943 р. поляків убивали в щонайменше 1605 адміністративних одиницях (Таб. 6 і 7).
    <p>В залежності від перебігу боротьби почуття загрози серед поляків з’являлося в різний час у різних районах Волині – раніш за все на півночі луцького повіту в гміні Колки, в зв’язку з винищенням українською поліцією Оборків (листопад 1942 р.) і потім в сарненському і костопільському повітах в зв’язку з винищенням Парослі (лютий 1943 р.). Застосовувалися різні форми протидії вбивствам. Основною реакцією поляків, що страхалися бути заскоченими в домі під час сну, було не ночувати в домі. Ховалися в лісі, в заростях, заглибленнях рельєфу, садах, полях (особливо де росло зерно). Деякі родини у такий спосіб ночували по кілька місяців, починаючи з передвесни, коли ще лежав сніг. Коли з’ясовувалося, що упівці нападають і вдень, деякі родини цілком переходили до криївок поза своєю садибою, і приходили до господарства тільки на короткий час, погодувати худобу і почистити скотину. Деякі будували на терені господарств або поза ними, в полі, підземні схрони, які називали також “бункери”. У більшості випадків, не відіграли вони запланованої ролі, оскільки або не вдавалося в них укритися, або упівці знаходили ті “бункери” і нищили людей, які там знаходилися, кидаючи туди гранати, або в інший спосіб. Чотири польських колонії в північній частині сарненського повіту (Язвінки, Ладо, Перестанець, Татинне в гм. Клесів) десь півроку мандрували таборами по лісах, селах і хуторах поліського воєводства, де терор ОУН-УПА не так відчувався і де мандрівні колонії час від часу користалися з охорони радянського партизанського загону. Сходилися також до одного чи кількох вибраних господарств на ніч і виставляли варту, вважаючи що упівці не будуть атакувати більшої групи, або що варта вчасно попередить про наближення нападників і вдасться втекти. Шукали також безпеки у більших скупченнях, отже поляки з менших польських поселень або з українських сел тікали до більших поселень, особливо до тих, де була організована якась форма самооборони. Організація самооборони і її розміри будуть більш докладно описані далі. Переховувался в маєтках, містах і містечках, в яких квартирували залоги німецькі або угорські [34]. Деякі родини … тікаючи багаторазово, в пошуках безпеки і в міру зносних умов, чого взагалі ніде не було знайдено.

    <P><B>Таблиця 9</B>. Чисельність адміністративних одиниць в залежності від чисельності убитих поляків в роках 1939-1945*

    <TABLE BORDER CELLSPACING=1 WIDTH=604>
    <COLGROUP SPAN=1 WIDTH="17%" ALIGN=LEFT></COLGROUP>
    <COLGROUP SPAN=8 ALIGN=CENTER>
    <COL WIDTH="9%">
    <COL WIDTH="9%">
    <COL WIDTH="9%">
    <COL WIDTH="11%">
    <COL WIDTH="11%">
    <COL WIDTH="11%">
    <COL WIDTH="11%">
    <COL WIDTH="11%">
    </COLGROUP>
    <THEAD BGCOLOR="#800000" style="color:#ffffff;font-weight:bold;font-style:italic;">
    <TR>
    <TD ROWSPAN=2>В повітах /
    воєводстві</TD>
    <TD COLSPAN=8>Чисельність адміністративних одиниць,

    де українські націоналісти убили поляків у кількості **</TD>
    </TR>
    <TR>
    <TD>До 10 осіб</TD><TD>11-20 осіб</TD><TD>21-50 осіб</TD><TD>51-100 осіб</TD><TD>101-150 осіб</TD><TD>151-200 осіб</TD><TD>201-450 осіб</TD><TD>понад 450 осіб</TD>
    </TR>
    </THEAD>
    <TFOOT BGCOLOR="#C0C0C0" style="font-weight:bold;">
    <TR><TD>Волинь</TD><TD>913</TD><TD>231</TD><TD>225</TD><TD>107</TD><TD>33</TD><TD>16</TD><TD>12</TD><TD>5</TD></TR>
    </TFOOT>

    <TBODY>
    <TR><TD>Дубно</TD><TD>94</TD><TD>25</TD><TD>13</TD><TD>6</TD><TD> </TD><TD> </TD><TD> </TD><TD> </TD></TR>
    <TR><TD>Горохів</TD><TD>59</TD><TD>24</TD><TD>24</TD><TD>16</TD><TD>4<SUP style="color:blue;">1a</SUP></TD>
    <TD> </TD><TD>1<SUP><FONT COLOR="#0000ff">3a</SUP></TD><TD> </TD></TR>
    <TR><TD>Костопіль</TD><TD>86</TD><TD>27</TD><TD>23</TD><TD>9</TD><TD>8<SUP><FONT COLOR="#0000ff">1b</SUP></TD>
    <TD>2<SUP style="color:blue;">2a</SUP></TD><TD> </TD><TD>1<SUP style="color:blue;">4a</SUP></TD></TR>
    <TR><TD>Ковель</TD><TD>74</TD><TD>26</TD><TD>26</TD><TD>11</TD><TD>2<SUP style="color:blue;">1c</SUP></TD>
    <TD>1<SUP style="color:blue;">2b</SUP></TD><TD>1<SUP style="color:blue;">3b</SUP></TD>
    <TD>1<SUP style="color:blue;">4b</SUP></TD></TR>
    <TR><TD>Кременець</TD><TD>69</TD><TD>22</TD><TD>21</TD><TD>9</TD><TD>1<SUP style="color:blue;">1d</SUP></TD>
    <TD>1<SUP style="color:blue;">2c</SUP></TD><TD>1<SUP style="color:blue;">3c</SUP></TD>
    <TD>1<SUP style="color:blue;">4c</SUP></TD></TR>
    <TR><TD>Любомль</TD><TD>26</TD><TD>4</TD><TD>4</TD><TD>2</TD><TD> </TD>
    <TD>1<SUP style="color:blue;">2d</SUP></TD><TD>1<SUP style="color:blue;">3d</SUP></TD>
    <TD>2<SUP style="color:blue;">4d</SUP></TD></TR>
    <TR><TD>Луцьк</TD><TD>192</TD><TD>37</TD><TD>41</TD><TD>18</TD><TD>1<SUP style="color:blue;">1e</SUP></TD>
    <TD>1<SUP style="color:blue;">2e</SUP></TD><TD> </TD><TD> </TD></TR>
    <TR><TD>Рівне</TD><TD>89</TD><TD>15</TD><TD>17</TD><TD>2</TD><TD> </TD>
    <TD>1<SUP style="color:blue;">2f</SUP></TD><TD> </TD><TD> </TD></TR>
    <TR><TD>Сарни</TD><TD>85</TD><TD>14</TD><TD>18</TD><TD>7</TD><TD>2<SUP style="color:blue;">1f</SUP></TD>
    <TD>1<SUP style="color:blue;">2g</SUP></TD><TD> </TD><TD> </TD></TR>
    <TR><TD>Володимир</TD><TD>104</TD><TD>33</TD><TD>32</TD><TD>26</TD><TD>12<SUP style="color:blue;">1g</SUP></TD>
    <TD>6<SUP style="color:blue;">2h</SUP></TD><TD>7<SUP style="color:blue;">3e</SUP></TD>
    <TD> </TD></TR>
    <TR><TD>Здолбунів</TD><TD>35</TD><TD>4</TD><TD>6</TD><TD>1</TD><TD>3<SUP style="color:blue;">1h</SUP></TD>
    <TD>2<SUP style="color:blue;">2i</SUP></TD><TD>1<SUP style="color:blue;">3f</SUP></TD>
    <TD> </TD></TR>
    </TBODY>
    </TABLE>

    <P>* Чисельність встановлена на підставі використаних джерел – дані неповні. Таблиця не включає місцевості, в яких кількість жертв залишається невідомо. В поданих назвах містяться також адміністративні одиниці з однаковою назвою, напр. село і колонія, для котрих не вдалося встановити розподіл жертв.

    ** Чисельність убитих поляків є чисельністю підтвердженою на підставі використаних джерел.

    <FONT COLOR=blue>la</FONT> Куповальце, Пулгани, Рудня, Замліче; <FONT COLOR=blue>1b</FONT> Березне, Дерманка (в гм. Людвіполь), Липники (в гм. Березне), Медведівка, Неміля, Пендики, Угли, Вирка; <FONT COLOR=blue>1c</FONT> Мельниця, Вікторівка; <FONT COLOR=blue>ld</FONT> Вишеградек; <FONT COLOR=blue>le</FONT> Навоз; <FONT COLOR=blue>lf</FONT> Бжезіна (в гм. Володимирець), Сохи; <FONT COLOR=blue>lg</FONT> Хринів, Ґучин, Ясенівка, Людмілполь, Сорочин, Стасін (в гм. Грибовиця), Стенжарице (село), Стрілецька, Святочин, Вікторівка, Володимир-Волинський, Заблоття; <FONT COLOR=blue>lh</FONT> Хиніївка, Мізоч, Острог над Горинем.
    <FONT COLOR=blue>2a</FONT> Гута Степанська, Уніки; <FONT COLOR=blue>2b</FONT> Черемшанка; <FONT COLOR=blue>2c</FONT> Вишньовець Старий; <FONT COLOR=blue>2d</FONT> Чмикос; <FONT COLOR=blue>2e</FONT> Луцьк; <FONT COLOR=blue>2f</FONT> Леонівка; <FONT COLOR=blue>2g</FONT> Паросля I; <FONT COLOR=blue>2h</FONT> Грабина (в гм. Олеськ), Гурів, Садова, Соколівка, Владиславівка, Вигранка; <FONT COLOR=blue>2i</FONT> Дермань, Майданська Гута.
    <FONT COLOR=blue>3a</FONT> Задає; <FONT COLOR=blue>3b</FONT> Буди Осовські; <FONT COLOR=blue>3c</FONT> Вишньовець Новий; <FONT COLOR=blue>3d</FONT> Кути; <FONT COLOR=blue>3e</FONT> Домінопіль, Глибочиці, Марія Воля, Орешин, Порицьк, Станіславів, Тересін; <FONT COLOR=blue>3f</FONT> Гурби.
    <FONT COLOR=blue>4a </FONT>Янова Долина; <FONT COLOR=blue>4b</FONT> Гай; <FONT COLOR=blue>4c</FONT> Колодне; <FONT COLOR=blue>4d</FONT> Острівки, Воля Островецька.

    <p>В осередках самооборони і містах, де переховувалися люди, швидко наставало перенаселення, погані санітарні умови і голод. Сильні осередки самооборони, як Пшебраже (гм. Тростянець, повіт Луцьк), Бельм (гм. Верба, повіт Володимир-Волинський), Гута Стара (гм. Людвіполь, повіт Костопіль) намагалися принаймні організувати заготівлю провізії. Також, під охороною членів самооборони відправлялися експедиції на поля і огороди втікачів, до їх господарств, де деякі мали приховану їжу, напр. закопану в скринях і глиняному посуді. Такі експедиції вважалися українцями за “грабіж української землі” [35].
    <p>Значно гіршою для біженців були ситуація в містах, де передусім панував голод [36]. Виїзди по продукти до своїх господарств були небезпечними, багато людей гинуло по дорозі, оскільки усюди кружили упівські патрулі чатуючи на пересування поляків. І власне, між іншим через голод в місті, чим українці лякали поляків, утримуючись від спустошення своїх господарств, багато хто залишався на своєму, втрачаючи при тім життя. Інші знову обманювалися, що напади на поляків, що відбувалися в дальших околицях, не матимуть місця у них, особливо, коли сусіди українці запевняли, що з ними нічого не станеться. Дехто, хто мав на те час, коли тікали до міста перед нападом, забирали на від запаси продуктів та чіпляли до возу якусь худобу. В місті німці забирали у прибулих коней і корів. Ті нечисленні, що змогли врятувати свою худобу, зіткнули з браком пасовиськ. Часто умови квартирування в місті були фатальними. До односімейних будинків приймали навіть по кільканадцять родин, віддавали біженцям різні комірки, складики, стріхи, оскільки польська громада виказувала в той час надзвичайну солідарність. Організували всіляку поміч – одяг, їжу, гроші, лікування поранених, поселення сиріт в родинах. До тієї помочі було заангажоване також і католицьке духовенство. В Луцьку, наприклад, діяв Комітет Католицької Опіки, під керівництвом ксендза Зигмунта Хмельницького, і сирітський притулок при монахинях, у Володимирі-Волинському сирітський притулок організував ксендз Станіслав Кобилецький. Однак, все то було замало по відношенню до величезних потреб зневірених, пограбованих і бездомних людей. Не для всіх вистачало кімнат, комірок, стріх і подвір’я, не кажучи вже про їжу. Людей, які не знайшли собі кута, німці збирали в тимчасових таборах [37], звідки вивозили всіх на роботу до німців. Дуже багато біженців зголошувалося також добровільно до виїзду на роботу, не бачачи для себе ані повернення в села під українські сокири, ані шансу виживання в місті.
    <p>Найгіршою була ситуація для тих втікачів, котрі вціліли під час нападу в рамках здійснюваної на великому просторі <I>очищувальної акції від расових ворогів</I>. Втікали без нічого, без жодного майна, часто неповністю вдягнені просто в нічній білизні, вирвані з нічого сну, дехто поранений. Їх втечі були особливо драматичні: через терени нашпиковані упівськими патрулями, хапаючими поляків, що мали в тому підтримку українського населення, в безперестанному страху, без їжі і води. Втечі ті часто тривали багато днів. Були випадки, як повзали в полі в борозні, щоби не бути поміченими упівцями, що об’їжджали терен на конях. Кожна побачена людська постать викликала паніку втікачів, через що поляки нераз тікали від поляків, і найрідніші не впізнавали один одного. Деякі довший час кочували в лісі в групах, котрі часто міняли місце аж поки дістануться до міста. По їжу вибиралися до господарств, в котрих поляків уже не було і в таких вилазках були смертельні жертви.
    <p>Різанина викликала втечу польського населення не лише до міст і містечок, але й поза межі Волині на територію Генерального Губернаторства (Галичина). Вже весною 1943 р. до Генерального Губернаторства прибували біженці з Волині, однак масовий наплив біженців почався в липні 1943 р. З кременецького повіту поляки хоронилися в повітах Броди, Тернопіль і Збараж (все то в тернопільськім воєводстві), з дубенського повіту – в повітах Броди і Радехів (тернопільське воєводство), з повіту горохівського – в повітах Броди, Радехів і Сокаль в львівському воєводстві. З південної частини володимирського повіту поляки тікали у повіт Сокаль і любельське воєводство. Найбільше біженців з середньої і північної частин володимирського і горохівського повітів прибуло до грубешовського повіту. Хелмський повіт прийняв біженців головно з любомльського і ковельського повітів. До біженців з пограничних повітів Волині долучалися біженці з центральних і східних повітів. З прилягаючих до Волині повітів Генеального Губернаторства поляки пересувалися далі. Велика маса поляків опинилася у Львові і Перемишлі. Ішли далі до Кракова, Любліна, навіть до Варшави. Поляки, яким вдалося залишитися в Генеральному Губернаторстві, отримували різноманітну поміч від локальних Польських Опікунських Комітетів. Польська спільнота, хоч і понищена під час окупації, не була байдужою до страшного досвіду волиняків і ділилася тим, чим могла, але теж не мало так вже й багато чим
  • 2003.04.28 | Косарик

    Хроніка волинської трагедії (академік Вол. Сергійчук)

    <p><span style=‘font-weight:bold;color:blue;'>ХРОНІКА ВОЛИНСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ</span>
    <p><span style=‘font-weight:bold;color:blue;'>Рівненський обласний народний часопис „ВОЛИНЬ” №8-17 (608-617) за 12, 21, 28 лютого, 7, 14, 21, 28 березня, 4, 11, 18, 25 квітня 2003 року</span>
    <p><span style=“font-weight:bold;”>У цивiлiзованому свiтi вiйну прийнято вважати закiнченою, коли стане вiдомим i похованим її останнiй вояк.</span>
    <p><span style=“font-weight:bold;”>Польсько-українське збройне протистояння часiв Другої свiтової вiйни йде до свого морально-правового завершення. Особливо якщо врахувати, що влiтку цього року президенти обох держав збираються взаємовибачитися за лихе минуле у стосунках мiж нашими народами й надалi жити в мирi та дружбi.</span>
    <p>Скiльки українцiв загинуло в нашому мiжнацiональному протиборствi? I скiльки полякiв? Число жертв називає лише польська сторона. Їх кiлькiсть, до речi, не однакова. Українцi поки що грунтовними пiдрахунками не займалися. Окремi дослiдники провели таке вивчення лише у Володимир-Волинському районi та в декiлькох селах Дубенщини. Плiдну науково-пошукову роботу в цьому напрямку розпочав на базi архiвних документiв та наукових джерел вiдомий український iсторик, академiк Володимир Сергiйчук.
    <p>У постановi "Круглого столу", на якому 15 лютого ц.р. у Рiвному обговорювалося наше бачення витокiв, ходу та наслiдкiв протистояння, заплановано пiдготувати та провести таке дослiдження в усiх населених пунктах Волинi, тобто в Рiвненськiй, Волинськiй областях та в Крем'янецькому районi Тернопiльщини. Займеться цим об'єднаний колектив науковцiв нацiонального унiверситету "Острозька академiя" та Рiвненського й Волинського державних унiверситетiв. Цю iдею пiдтримали й беруться патронувати Рiвненська та Волинська облдержадмiнiстрацiї.
    <p>Зрозумiло, що таку об'ємну дослiдницьку роботу нашi науковцi зможуть успiшно провести лише за активної та дiєвої участi й пiдтримки з боку широких кiл нашої громадськостi i, в першу чергу, вчителiв-iсторикiв, педагогiчних колективiв ЗОШ та громадськостi кожного села, селища й мiста краю.
    <p>Наш часопис має намiр публiкувати хiд та результати цих дослiджень. Сьогоднi ми розпочинаємо знайомити читацький загал "Волинi" з результатами дослiджень Володимира Сергiйчука. Далi плануємо публiкувати данi наукового пошуку, пiдготовленi iсториками, краєзнавцями та громадськими дослiдниками мiст i сiл Рiвненщини. Такi матерiали просимо надсилати на адресу нашої редакцiї з помiткою "Наслiдки польсько-українського протистояння".
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>1943.</span>
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>14.02.- 16.03.</span> За сприяння поляків більшовицьким партизанським загоном під командуванням Шитова розстріляно 20 і заарештовано 34 бульбівці у селах Карпилівка, Борове, Ленчино, Неверово, Ємільчино (ЦДАГОУ: Ф.65.-Оп.1.-Спр.17.-Арк.25).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>25.02.</span> На основі переданих прорадянськи налаштованим поляком Робертом Сатановським відомостей про український національно-визвольний рух у селах Людвипільського району Рівненської області, де, мовляв, "звила зручне гніздо контрреволюційна організація українських націоналістів", наказом по більшовицькому партизанському з'єднанню під командуванням Ковпака командиру 3 батальйону Матюшенку доручалося "оточити й очистити села Морозівка, Бистричі, Вілія від контрреволюційних елементів згідно зі списком...На кожне село виділити по одній роті.
    Операцію проводити одночасно".
    <p>Командир 2 батальйону Кульбака мав завдання "оточити і очистити села Бельчаки, хут. Гурба, Бистрянську Гуту від контрреволюційних елементів згідно зі списком, що прикладається до наказу".
    <p>Така ж місія покладалася і на командира 4 батальйону Подолякова в селі Велика Седлиця (ЦДАГОУ: Ф.63.-Оп.1.-Спр.14.-Арк.154-155).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>5.03.</span> У селі Хотинь за участю поляків більшовицькими партизанами вбито 10 націоналістів і взято в полон 9; у Богушах 8 березня ліквідовано 26 оунівців; наступного дня в цьому населеному пункті знищено 100 українців; у Майданку в останній день цього місяця медведівцями було взято в полон і розстріляно 6 оунівців (ЦДАГОУ:Ф.70.-Оп.1.-Спр.11.-Арк.8-9).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>8.03.</span> У Богушах за участю поляків більшовицькими партизанами ліквідовано 26 оунівців
    (ЦДАГОУ:Ф.70.-Оп.1.-Спр.11.-Арк.8).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>9.03.</span> У Богушах за участю поляків більшовицькими партизанами знищено 100 українців
    (ЦДАГОУ:Ф.70.-Оп.1.-Спр.11.-Арк.9).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>22.03. - 4.04.</span> Польський більшовицький загін під командуванням Р.Сатановського складав іменні списки українських націоналістів у містечках Клесові і Домбровиця, а також у селах: Карпилівка, Любиковичі, Клесів, Глушиця, Сехи, Єльно, на основі чого потім чинилися каральні акції (ЦДАГОУ:Ф.65.-Оп.1.-Спр.111.-Арк.24 зв.).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>27.03.</span> У селі Мидовиця німці та польські поліцаї заарештували з українського населення 20 хлопців і 13 дівчат за доносом поляків (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 118.-Арк.3).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>31.03.</span> За участю поляків більшовицькими партизанами загону Медвєдєва в Майданку було взято в полон і розстріляно 6 оунівців (ЦДАГОУ:Ф.70.-Оп.1.-Спр.11.-Арк.9). <p class=text-osn><span style=' '>У березні польським більшовицьким загоном під командуванням Р.Сатановського вбито 21 українського націоналіста (ЦДАГОУ: Ф.65.-Оп.1.-Спр.17.-Арк.38).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>1.04.</span> Більшовицьким загоном Медвєдєва за участю поляків убито 35 українських повстанців під Берестянами Цуманського району і взято в полон та знищено 6 націоналістів на хуторі Знамирівка, де відзначився Микола Струтинський
    (ЦДАГОУ:Ф.70.-Оп.1.-Спр.11.-Арк.9-10).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>1.04.</span> У Корці німці й поляки побили 7 українців. ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 118.-Арк.3 зв.). <p>З 2 квітня по 28 червня в Сенкевичівському районі поляками спалено 466 хат і замордовано 396 українців.
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>6.04.</span> Група польського більшовицького загону під командуванням І.М.Шафарчика склала іменні списки українських націоналістів у районі Єльне-Рокитно (ЦДАГОУ:Ф.65.-Оп.4.-Спр.111.-Арк.26).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>7.04.</span> Поляки з Гути Степанської разом з групою радянських партизанів із загону "Макса" напали на село Бутейки. Вбито кілька десятків українців (Ільюшин І. Армія Крайова і українсько-польське протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.). Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук.-К., 2002.-С.242).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>8.04.</span> Загоном Сатановського вислана розвідка в район Домбровиці і в Містечко для розвідки гарнізону, настроїв населення, вербування поляків до загону і складання іменних списків керівників націоналістів. Завдання виконано без власних втрат (ЦДАГОУ:Ф.62.-Оп.4.-Спр.310.-Арк.8).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>8.04.</span> Інший відділ загону Сатановського виявляв українських націоналістів у селах Глушиця і Любиковичі (ЦДАГОУ:Ф.62.-Оп.4.-Спр.310.-Арк.12).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>14.04.</span> Загін польських більшовицьких партизанів на чолі з Робертом Сатановським в Єльному знищив 12 українських націоналістів" (ЦДАГОУ:Ф.62.-Оп.4.-Спр.310.-Арк.8).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>У квітні 1943 року</span> тільки під час однієї акції на території Луцького району гітлерівці з поляками спалили 5 сіл: Костюхнівку, Вовчиць, Яблуньку, Довжицю і Загорівку. Тоді ж німці спільно з польською шуцполіцією двічі нападали на колонію Красний Сад у Горохівському районі, де знищили 22 господарства і розстріляли близько 100 осіб.
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>10.04.</span> Унаслідок провокації польських поліцаїв - підкидання у піч, у солому або в якесь інше місце зброї та гранат - у селі Княжому Горохівського району було спалено 40 господарств і вбито 172 особи. При цьому окупанти мордували цілі родини, використовуючи попередньо складені поляками списки (Ільюшин І. Армія Крайова і українсько-польське протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.). Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук.-К., 2002.-С.224-225).
    <p>3,4, 15, 19, 23 і 25 відділ Шавули ліквідував польські колонії, які співпрацювали з гітлерівцями й більшовицькими партизанами проти українського національно-визвольного руху (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 118.-Арк.9).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>5.05.</span> Відділ Шавули зробив засідку на польський більшовицький партизанський загін. Вбито 16 поляків, здобуто один кріс (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 118.-Арк.9).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>6.05.</span> Спалено польську колонію Катеринівку Рожищенського району. Вбито 22 мешканці, а 35 - поранено (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 118.-Арк.9).</span><span style=‘mso-ansi-language:UK'>
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>7.05.</span> У фільварку Березне Сенкевичівського району розстріляно 40 українців, які раніше були заарештовані за участю польської поліції (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 118.-Арк.8 зв.).</span><span lang=UK >
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>15.05.</span> У збройній сутичці з польською бандою в селі Бондарах вбито 6 грабіжників (с.-Арк.248).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>17.05.</span> Українцями знищено польський фільварок Ясенівка (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 118.-Арк.9).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>19.05.</span> У селі Жабче спалено уніатську церкву (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 118.-Арк.9).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>20.05.</span> Більшовицькі партизани та поляки напали на село Городище. Пограбоване майно, як і 25 корів, забраних з села Силин, завезли в польську колонію Брак (ЦДАВОВУ:Ф.3833.-Оп.1.-Спр.124.-Арк.9).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>22.05.</span> Спалено польську колонію Дубова Коршма (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 118.-Арк.8 зв.).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>26.05.</span> Німці та поляки спалили в селах Городище і Вигуричах 7 хат, вбили 7 осіб, 2 сильно побили (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 118.-Арк.9).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>26-28.05.</span> У Городищі та К-олодяжному Сенкевичівського району німці та поляки спалили 7 хат і вбили 21 особу. Ще в трьох селах вбили 5 осіб (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 118.-Арк. 8 зв.).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>28.05.</span> Поляки пограбували церкву в Городищах, Вигуричах і Чаруконі (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 118.-Арк.9 зв.).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>29.05.</span> У Майдані Липському Цуманського району поляки спалили 10 господарств і забрали багато худоби (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.І.-Спр. 124. -Арк.9).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>29.05.</span> У Клепачеві Ківерцівського району поляками знищено 9 родин - 32 особи. Того ж дня спалено колонії Сератівку і Салганівку Рожищенського району (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 118.-Арк.9).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>1943.</span>
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>У травні 1943.</span> року під час нападів на відділи УПА поляки вбили 11 повстанців і 1 поранили (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.І.-Спр. 124.-Арк.8).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>2.06.</span> У Ківерцях польська поліція розстріляла 9 українців (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 124.-Арк.7).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>4.06.</span> Поляки напали на церкву в селі Несвіч під час богослужіння (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп. 1 .-Спр. 124.-Арк.8).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>8.06.</span> Німці й поляки вбили в селі Клепачів Ківерцівського району 14 осіб і спалили 5 господарств (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр.124.-Арк.7).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>11.06.</span> У селі Будячів Ківерцівського району польською поліцією й СД під час облави вбито жінку, яка пасла худобу(ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.І.-Спр. 124.-Арк.8).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>13.06.</span> Під час похорон у селі Будячеві поляки й німці заарештували та розстріляли 5 осіб з родини покійниці (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.І.-Спр. 124.-Арк.8).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>18.06.</span> У селі Топілля Острожецького району німці й поляки спалили 19 мешканців і 7 господарств. Між убитими були кущовий, станичний і зв'язковий УПА (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп. 1. -Спр. 124.-Арк.8).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>22.06.</span> Відділ Шавули відбив напад польської банди на село Губків (ДАРО:Ф.Р-30.-Оп.2.-Спр.39. Арк. 24).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>24.06.</span> У другій половині червня в Сенкевичівському районі поляки спалили частково 6 сіл - Каруків, Вігуричі, Загаї, Городище, Губин, Коршів, де вбито 80 жителів. Під час відплатних акцій на польські колонії знищено 80 осіб, втрати з українського боку - 10 вбитих і 6 поранених (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп. 1.-Спр.124.-Арк.8).</span><span style=‘mso-ansi-language:UK'>
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>25.06.</span> Польський партизанський загін на чолі з Т.Короною ("Галич") напав на штаб УПА в селі Літин Ковельського району. Загинуло близько 100 упівців (Ільюшин І. Армія Крайова і українсько-польське протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.). Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук.-К., 2002.-С.242).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>26.06.</span> Під час відплатної акції українці спалили фільварки у Пожарках і Галанівці. Вбито 8 поляків-поліцаїв і активістів та 1 німця (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр.124.-Арк.И).</span><span lang=UK >
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>26.06.</span> У селі Піддубці німці й поляки спалили 22 господарства й убили 9 осіб, у Городищі - 3 жителів (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп. 1 .-Спр. 124.-Арк. 11).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>26.06.</span> Під час нападу польсько-більшовицького загону на село Пельчів Колківського району загинуло 35 осіб і 5, котрих піймали в лісі, а по дорозі з Пельці до Остриці польська банда вбила ще 4 мирних жителів. Під час відплатної акції відділ УПА знищив польську колонію Капище (ЦДАВОВУ: Ф. 3833.-Оп.1.-Спр.124.-Арк.10).</span><span style=‘mso-ansi-language:UK'>
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>27.06.</span> Поляки з м.Рожище напали на село Своз та інші населені пункти Луцького повіту. Загинуло 9 упівців (Ільюшин І. Армія Крайова і українсько-польське протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.). Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук.-К., 2002.-С.242).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>29.06.</span> Від руки поляків загинув командир одного з відділів УПА Касян (ЦДАВОВУ: Ф.3833. -Оп. 1. -Спр. 124.-Арк. 11).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>Кінець червня.</span> Часткове спалення "зеленими" за сприяння членів польської самооборони Гути
    Степанської українських сіл Іваничі та Веретеничі на Костопільщині (Ільюшин І. Армія Крайова і українсько-польське протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.). Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук.-К., 2002.-С.243).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>Червень-грудень.</span> Члени польської самооборони з Панської Долини Дубнівського повіту за підтримки проаківського партизанського загону під командуванням З.Кульчицького ("Ольгерд") відбили 7 нападів відділів УПА і здійснили 6 пацифікаційних акцій проти українських сіл - Сади, Острів та інші (Ільюшин І. Армія Крайова і українсько-польське протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.). Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук.-К., 2002.-С.243).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>Початок липня.</span> Поляки з Гути Степанської за підтримки польських, більшовицьких партизанів із загону "Макса" напали на село Мельниця Ковельського повіту (Ільюшин І. Армія Крайова і українсько-польське протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.). Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук.-К., 2002.-С.243).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>2 - 21.07.</span> У Сенкевичівському районі в результаті спільних каральних акцій поляками та гітлерівцями знищено: в
    селі Сеймарки - 25, Береза - 4, Городок - 14, Тертки - 6, Коршів - 7, Коршів(колонія)- 27, Несвіч - 16, Краєний Сад - 92, Бискупичі - 4, Михлин (знищено все село), Чаруків - 112, Бігуричі - 4, Городище - 19, Колодежі - 9, Дубова Коршма - 2 (ЦДАВОВУ:Ф.3833.-Оп.1.-Спр.-125.-Арк.4).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>3.07.</span> До села Стара Гута в 14-00 прибув німецький загін у кількості 4-х німців і 41 поліцейського-поляка на 10 підводах. На озброєнні мали: міномети, ст.кулемет, автомати, гвинтівки. Коли прибули в село, місцевий загін розбігся в ліс, але 2-х озброєних затримали. Затриманим нічого не робили, а дали їм по 50 штук патронів і сказали, щоб організовували самоохорону, тільки щоб не йшли у партизани, били бульбівців, якщо самі не зможуть, то нехай попросять червоних. Після цього поїхали на Купків, Гурну-колонію, обстріляли ці села кулеметним і мінометним вогнем, потім почали палити (там само.-Арк.72).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>3.07.</span> Німці й поляки з Лаврова напали на село Пілганів, де спалили З господарства і 1 жителя поранили (ЦДАВОВУ: Ф. 3833.-Оп.1 .-Спр.124.-Арк.8).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>4.07.</span> Між Холоневичами й Гараймівкою поляки вбили 5 українців (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр.124.-Арк.19).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>5.07.</span> Поляки вбили українця й поранили жінку в околиці Людвиківки на Дубенщині (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр.130.-Арк.2).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>5.07.</span> Під час збройної сутички в селі Юхимівка поляки вбили 1 стрільця УПА (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр.119.-Арк.5).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>6.07.</span> Під час сутички в селі Усічі Торчинського району німці й поляки втратили 45 вбитими (ЦДАВОВУ:
    Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 124. -Арк.15).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>8.07.</span> На шосе Торчин - Луцьк вбито 2 (?) (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр.124.-Арк.15).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>8.07.</span> Під час бою з німцями й поляками в селі Диковини загинуло 3 бійці УПА (ЦДАВОВУ:
    Ф.3833.-Оп.1.-Спр.119.-Арк.5).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>9.07.</span> У селі Тайкури Здолбунівського району німці, поляки й мадяри вбили 30 місцевих жителів. Зокрема, поляками вбито й спалено живцем 18 громадян (ДАРО:Ф.Р-30.-Оп.2.-Спр.65.-Арк.35).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>10.07.</span> У селі Гільча Здолбунівського району поляками вбито 11 українців (ДАРО:Ф. Р-30.-Оп.2.-Спр .65. - Арк.12).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>11.07.</span> Поляки з відділу самооборони села Пшебраже напали на село Тростянець Луцького повіту, де перебувала підофіцерська школа УПА (Ільюшин І. Армія Крайова і українсько-польське протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.). Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук.-К., 2002.-С.243).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>11.07.</span> Поляки застрелили в с.Підгайці Млинівського району хлопця, який ішов на посвячення могили Героїв України (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 130.-Арк.2).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>12.03.</span> Поляки пограбували с. Великі Сади і вбили 2 жителів(ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 130.-Арк.2).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>13-14.07.</span> Унаслідок польських нападів знищено велику кількість мирного населення в Луцькому районі: Малин - 740 (624 чехи і 116 українців), Яловичі -18, Ворчин - 15, Мале Городище - 6, Велике Городище - 10 (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр.124.-Арк.18).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>15.07.</span> У Боратині замордовано українську родину з 4 осіб (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп. 1. -Спр. 124.-Арк. 15).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>16.07.</span> Німці з поляками пограбували село Хмелівку (ЦДАВОВУ: Ф. 3833.-Оп.1.-Спр.119.-Арк.5).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>19.07.</span> У результаті польського нападу на Заболоття загинуло 19 мирних українців (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп. 1.-Спр. 124.-Арк.22).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>19.07.</span> У Торчинському районі відділ УПА вів бій з польською грабіжницькою бандою У результаті збройної сутички вбито 19 поляків (ЦДАВОВУ: Ф. 3833. - Оп.1. -Спр. 112.-Арк.13).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>21.07.</span> У селі Городище поляки замордували 3 українців (ЦДАВОВУ: Ф.3833.- Оп.1.-Спр.124.-Арк.19).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>22.07.</span> Поляки затримали 5 осіб у Дедеркалах і відвезли до Шумська (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр.130.-Арк.7).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>24.07.</span> Під Жабкою Луцького повіту два поляки вбили жінку, котра їхала до Луцька (ЦДАВОВУ: Ф.3833 .-Оп. 1 .-Спр. 112.-Арк. 13)
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>24.07.</span> Поляками повністю спалено село Уличів Турійського району, а понад 100 осіб, що були в хатах, у нелюдський спосіб помордовано, в основному літніх людей та дітей (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп. 1 .-Спр. 129.-Арк.2).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>1943.</span>
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>24.07.</span> Поляки вбили в селі Мізочику Івана Виноградного (1911), Савку Наумнюка та Порфирія Мосійчука (1887) (ДАРО:Ф.Р-30.-Оп.2.-Спр.63.-Арк.З зв.).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>24.07.</span> Німцями й поляками спалено половину села Літин і 50 господарств у Радовичах. (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 128.-Арк.З).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>27.07.</span> Біля Радова на Дубенщині рій УПА вбив 1 німця, 2 фольксдойчів і 3 поляків. У відповідь німці спалили в Радові 4 хати і вбили 6 жителів. У результаті відплатної акції знищено польську колонію (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 130.-Арк.3).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>27.07.</span> Поляки з Антонівки Луцького району вбили 7 українців з Цехівщини, Сеймарки та Ворчина (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр.124. -Арк.23).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>28.07.</span> У селі Звірові Піддубецького району поляки спалили 3 господарства і вбили 1 жителя (ЦДАВОВУ:Ф.3833.-Оп.1.-Спр.124.-Арк. 23).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>28.07.</span> Відбулася сутичка між озброєними відділами українців і поляків біля колонії Вінцентівка, яка закінчилася
    втратами з обох боків (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр.112. -Арк.13).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>29.07.</span> У Ганичах Ківерцівського району поляки спалили 100 хат і вбили 10 осіб (ЦДАВОВУ: Ф.38ЗЗ.-Оп. 1 .-Спр. 124.-Арк.22). <p class=text-osn><span style=' '>29.07. У Сокирищах Ківерцівського району поляки спалили 1 хату і вбили одну жінку (ЦДАВОВУ: Ф. 3833.-Оп. 1 .-Спр. 124.-Арк.22).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>29.07.</span> Поляки розстріляли 2 українців з Городка і Козина (ЦДАВОВУ: Ф.3833.- Оп.1.-Спр.124.-Арк.23).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>30.07.</span> Під час відбиття нападу поляків і мадярів на село Іванчин Луцького району вбито і поранено 15 поляків (ЦДАВОВУ:Ф.3833.-Оп.І.-Спр. 124.-Арк.23).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>30.07.</span> У районі Рожищ угорці й поляки спалили до 300 господарств (Літопис УПА. - Торонто, 1977.-Т.2.-С.163).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>Наприкінці липня</span> українська самооборона села Береззя Сенкевичівського району вбила 30 і поранила 7 поляків, які напали разом з німцями (Літопис УПА. - Торонто, 1977.-Т.2.-С.168).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>У липні.</span> поляки в селі Йосипівка спалили живим Федора Бондаря (1906) (ДАРО:Ф.Р-30.-Оп.2.-Спр.65 .-Арк. 18).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>Липень.</span> Поляки з самооборони села Скорч напали на українські села Уличів, Ватин та Жуковець Горохівського повіту (Ільюшин І. Армія Крайова і українсько-польське протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.). Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук.-К., 2002.-С.243).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>Липень.</span> Поляки із самооборони Рожищ напали на базу УПА в селі Суськ Луцького повіту (Ільюшин І. Армія Крайова і українсько-польське протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.). Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук.-К., 2002.-С.243).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>1-2.08.</span> Польський більшовицький партизанський загін під командуванням С.Богульського за участю членів відділів польської самооборони сіл Видимир, Пересня, Прірва, Порода, Хоромці, Суня, Антонівка напав на відділ УПА на території Сарненського повіту. Загинуло 150 упівців. Захоплено близько 70 коней, 35 возів, 25 корів, 32 гвинтівки, ручний кулемет (Ільюшин І. Армія Крайова і українсько-польське протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.). Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук. -К., 2002.-С.243).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>1.08.</span> Під час збройної сутички польський більшовицький партизанський загін імені Ванди Василевської вбив 156 українців, захопив 70 коней, 35 овець, 15 корів, 1 кулемет (ЦДАГОУ:Ф.70.-Оп.1.-Спр.12.- Арк. 35).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>2.08.</span> Німці та поляки спалили село Залужжя Кременецького району (Літопис УПА. - Торонто, 1977.-Т.2.-С.164).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>4.08.</span> Шістсот селян з вилами і косами спалили польську колонію Рибча Катербурзького району. Убито 1 поляка (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр.130.-Арк.6).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>5.08.</span> Поляки спалили господарство українця в селі Тетильківці Катербурзького району (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр.130.-Арк.6).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>6.08.</span> Неподалік села Завалля Катербурзького району поляки спалили Макара Присяжнюка, котрий був
    заарештований німцями два дні перед тим (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 130.-Арк.6).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>8-9.08.</span> Поляки розстріляли в Рожищенському районі 3 українців за зв'язок з УПА (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп. 1.-Спр. 124.-Арк.24).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>11.08.</span> Поляки спалили 10 хат у селі Яроміль (ЦДАВОВУ: Ф.3833. -Оп.1.-Спр.125.-Арк.9).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>11.08.</span> Збройний відділ української самооборони на шляху Вишневець-Кременець розбив польсько-німецьку грабіжницьку банду. Загинуло 25 поляків і 15 гітлерівців (Літопис УПА. - Торонто, 1977.-Т.2.-С.169).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>14.08.</span> У селі Стара Мощаниця відділ УПА, відбиваючи напад польської банди, вбив 40 і поранив 16 поляків (Літопис УПА. - Торонто, 1977.-Т.2.-С.169).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>14.08.</span> У Радивилівському районі українська самооборона вбила 32 і поранила 10 німців та поляків, що поверталися з награбованим майном (Літопис УПА. - Торонто, 1977.-Т.2.-С.169).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>14.08.</span> Поляки вбили 2 українців біля колонії Олика (ЦДАВОВУ: Ф.3833. -Оп.1.-Спр.125.-Арк.9).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>15.08.</span> Німці та поляки зі Скірчи напали на село Горзвин, де вбили 5 осіб і спалили 3 господарства (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр.124. -Арк.26).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>16.08.</span> У Садовій поляки заарештували одного жителя , забравши його до Луцька (ЦДАВОВУ: Ф. 3833.-Оп. 1.-Спр.124.-Арк.26).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>24.07.</span> Біля Радивилова вбито із засідки 2 польських поліцейських (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр.130. -Арк.3).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>29.07.</span> У колонії Климентівка спалено 3 господарства поляків (ЦДАВОВУ: Ф. 3833. -Оп.1.-Спр.124.-Арк.22).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>14.08.</span> У Радивилівському районі українська самооборона вбила 32 і поранила 10 німців і поляків, що поверталися з награбованим майном (Літопис УПА. - Торонто, 1977.-Т.2.-С.169).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>14.08.</span> Поляки вбили 2 українців біля колонії Олика (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр.125.-Арк.9).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>15.08.</span> Німці і поляки зі Скірчи напали на село Горзвин, де вбили 5 осіб і спалили 3 господарства (ЦДАВОВУ: Ф. 3833.-Оп.1.-Спр.124.-Арк.26).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>16.08.</span> У Садовій поляки заарештували одного жителя, забравши його до Луцька (ЦДАВОВУ:Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 124.-Арк.26).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>18 і 20.08.</span> Із села Шепель Торчинського району поляки забрали 7 жителів (ЦДАВОВУ: Ф. 3833. -Оп.1.-Спр.124.-Арк. 26).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>19.08.</span> У селі Мощаниця Олицького району поляки й мадяри вбили 35 осіб і спалили кілька хат (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 124.-Арк.25).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>19.08.</span> В околиці Ядвиполя відділ УПА розбив німецько-польську валку. Під час сутички вбито 20 гітлерівців, 20 польських поліцейських і 55 осіб з числа цивільного населення (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр.59.-Арк.22).</span><span style=‘mso-ansi-language:UK'>
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>19.08.</span> У збройній сутичці між відділом УПА і польськими більшовицькими загонами імені Костюка та імені Ванди Василевської вбито 22 українці і поранено близько 50. З боку поляків лише поранено Броніслава Суховецького (ЦДАГОУ:Ф. 70.-Оп.1.-Спр.15.-Арк.29-29 зв.).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>20.08.</span> У селі Вігуричі поляки вбили 70-річного діда і 17-річного хлопця (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр.124.-Арк.26).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>21.08.</span> Поляки з Панської Долини напали на село Начичі Острожецького району, де замордували старосту (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.І.-Спр. 124.-Арк.26).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>22.08.</span> Поляки із Скірчи вбили українського хлопця в селі Шепель Торчинського району (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр.124.-Арк.26).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>22.08.</span> Поляки з Панської Долини забрали з села Боголюбівки Острожецького району 6 осіб (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр.124.-Арк.26).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>22.08.</span> У селі Буків поляки вбили 2 хлопців (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.І.-Спр. 124.- Арк.26).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>22.08.</span> Поляки пограбували села Боголюби і Богушівку (ЦДАВОВУ: Ф.3833.- Оп.1.-Спр.124.-Арк.26).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>22.08.</span> Група партизанів загонів імені В.Василевської та "Смерть фашизму" імені Костюшка польського більшовицького з'єднання вели бій з бандерівцями в районі Майдан, убито націоналістів - 22, поранено до 50 націоналістів (ЦДАГОУ:Ф.70.-Оп.1.-Спр.15.-Арк.4).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>23.08.</span> Поляки зі Скірчи напали на села Кошів і Садів (ЦДАВОВУ: Ф.3833.- Оп.1.-Спр.124.-Арк.26).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>23.08.</span> Відділ під командуванням Цигана біля села Воронухи мав бій з німцями й поляками, які виїхали грабувати українські села. Були вбиті й поранені серед німців і поляків (ДАРО:Ф.Р-30.-Оп.2.-Спр.29.-Арк.48).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>24.08.</span> Напавши на село Колодежі Сенкевичівського району, поляки вбили 1 мирного жителя. Під час сутички з підоспілим відділом УПА вбито 17 поляків (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 124.-Арк. 27).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>25.08.</span> Відділ УПА під час відплатної акції на маєток Угринів знищив 70 поляків. Втрати з боку українців - 3 вбитих і 11 поранених (ЦДАВОВУ: Ф.3833. - 0п. 1. - Спр. 124.-Арк.27).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>25.08.</span> У селі Губин Сенкевичівського району вбито в перестрілці розвідника польського підпілля (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1. -Спр.124. -Арк.27).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>26.08.</span> Мадяри і поляки з Пального спалили в селі Ботинь Піддубецького району 11 господарств і заарештували 4 осіб (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 124. -Арк.25).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>28-29.08.</span> Протягом дводенного бою в селі Засмики курсанти старшинської школи імені Богуна знищили 150 поляків, 40 поранили і 11 взяли в полон (ЦДАВОВУ:Ф.3833.-Оп.1.-Спр.32.-Арк.49).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>29.08.</span> Під час атаки на Іваничі відділ УПА знищив 40 польських поліцаїв (ЦЦАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр.119.-Арк.1).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>30.08.</span> У результаті нападу проаківського партизанського загону під командуванням В.Черминського ("Яструб") на українське село Грушівка Ковельського повіту розбито сотню УПА (цит. за: Ільюшин І. Армія Крайова і українсько-польське протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.). Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук.-К., 2002.-С.244).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>31.08.</span> У результаті спільних дій членів відділу польської самооборони села Пшебраже та більшовицьких партизанів під командуванням М.Прокоп'юка знищено близько 300 бійців УПА (Ільюшин І. Армія Крайова і українсько-польське протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.). Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук.-К., 2002. -С.244).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>Серпень.</span> Члени відділу польської самооборони Ружина здійснили пацифікаційні рейди проти українських сіл Клечковичі, Туровичі, Клевецьк та інші Ковельського повіту (Ільюшин І. Армія Крайова і українсько-польське протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.). Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук.-К., 2002.-С.244).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>Наприкінці серпня</span> відділ УПА знищив 8 поляків, які грабували село Залужжя (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр.32.-Арк. 52 зв.).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>Наприкінці серпня</span> відбулися триденні бої між відділами УПА та німцями й поляками на Горохівщині, у результаті вбито останніх 54 (Літопис УПА.-Торонто, 1977. -Т.2. С.131).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>Початок вересня.</span> За підтримки радянських партизанів із з'єднань І.Шитова та Д.Медведєва поляки під командуванням Л.Осецького напали на село Вілія на Костопільщині. У результаті 4-годинного бою було знищено кілька сотень українських селян та 40 бульбівців. Поляки втратили 16 осіб(Ільюшин І. Армія Крайова і українсько-польське протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.). Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук.-К., 2002.-С.234).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>2.09.</span> Польські шуцмани підпалили в селі Шубкові 5 хат і вбили 8 жителів (ЦДАВОВУ:Ф.3833.-Оп.1.-Спр.51.-Арк.З).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>3.09.</span> Від важкого поранення в бою з поляками помер стрілець Євген з відділу "Тополі" (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 64.-Арк.1).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>3.09.</span> Польське більшовицьке з'єднання провело операцію проти українських повстанців у районі Гута-Степангород-Біла, під час якої було вбито 33 українці, а 42 поранено (ЦДАГОУ: Ф.70.-Оп.1.-Спр.15.-Арк.14 зв.).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>4.09.</span> Засідкою УПА вбито 1 поляка і 4 поранено, котрі напали на село Лаврів (ЦДАВОВУ : Ф.3833.-Оп. 1. Спр. 124.-Арк.45).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>2.09.</span> Напад проаківського партизанського загону під командуванням К.Філіповича("Корд") на упівські загони в селах Красноволя та Лісники Любомльського повіту(Ільюшин І. Армія Крайова і українсько-польське протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.). Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук.-К., 2002.-С.244).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>6-8.09.</span> Польський проаківський загін під командуванням К.Філіповича("Корд") спалив село Висоцьк і напав на інші українські села Любомльського повіту - Бовтуни, Замлиння, Вишнів(Ільюшин І. Армія Крайова і українсько-польське протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.). Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук.-К., 2002.-С.244).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>8-9.09.</span> Загони польського з"єднання, що вийшли згідно з наказом обласного штабу більшовицького партизанського руху Рівненської області з села Дубровськ на бойову операцію проти українських націоналістів, у районі Степангород - Чайків вбили 52 українці і 67 поранили. Втрати польської сторони - 2 вбитих бійців загону імені Костюшка (ЦДАГОУ: Ф.70. -Оп.1.-р.15.-Арк.16, 18).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>10.09.</span> Поляки з Ружина спалили в селі Кличковичі Турійського району 100 селянських господарств (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1. -Спр.58.-Арк.26).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>14.09.</span> Польська банда спалила в селі Яцьковичі над Случчю 48 хат, вбила 8 мешканців і забрала 750 голів худоби (Літопис УПА. - Торонто, 1977.-Т.2.-С.173).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>18.09.</span> Поляки забрали з села Княгинопіль Острожецького району 2 українців (ЦДАВОВУ:Ф.3833.-Оп.1.-Спр.124.-Арк.45).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>20.09.</span> Поляки вбили 2 українців у селі Ярославичі (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.- Спр.124.-Арк.45).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>21.09.</span> Поляк, який розвідував розташування відділу УПА в селі Чесниця, був застрілений відділом Ярого, оскільки не відгукнувся на запит (ЦДАВОВУ:Ф.3833.-Оп. 1. -Спр.32. -Арк.73).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>21.09.</span> Німці з поляками пограбували село Поренчин і вбили там 1 селянина (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 119.-Арк.14).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>21.09.</span> Поляки палили село Когильне (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 119.-Арк.14).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>21.09.</span> Польська банда пограбувала колонію Мосуравку і вбила там 1 українця. Після цього вона напала на село Капулів, де спалила 1 хату і вбила 10 осіб (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 119.-Арк.14).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>22.09.</span> За участю польського загону під командуванням Галицького більшовицькими партизанами вбито 25 націоналістів у селі Стадинь (ЦДАГОУ:Ф.70.-Оп.1.-Спр.11.-Арк.16).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>22.09.</span> Поляки напали на село Вільку Рожищенського району (ЦДАВОВУ: Ф.3833. -Оп. 1. -Спр.124. -Арк.45).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>22.09.</span> Відбиваючи атаку польської банди на село Лизяни Березнівського району, місцевий самооборонний відділ убив 10 нападників (Літопис УПА.- Торонто, 1977. -Т.2.-С.194).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>23.09.</span> Польська банда пограбувала українських селян в колонії Мосурській і вбила 3 українців. Того ж дня ввечері та сама банда вимордувала в селі Кладнів 10 українців і спалила 1 хату (Літопис УПА.- Торонто, 1977. -Т.2.-С.192).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>23.09.</span> Польська банда вбила 1 мешканця села Забундя, де спалила також 1 хату (Літопис УПА.- Торонто, 1977. -Т.2.-С.192).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>24.09.</span> На село Луків напали поляки з Рожищ. Убито 17 українців (ЦДАВОВУ:Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 124.-Арк.45).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>25.09.</span> Польська банда спалила село Бистричі в Стидинському районі (Літопис УПА.- Торонто, 1977. -Т.2.-С.195).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>26.09.</span> Відділ УПА зловив і розстріляв у селі Мар"янівка 6 польських бандитів (Літопис УПА.- Торонто, 1977. -Т.2.-С.193).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>26.09.</span> Відділи УПА вбили кількох поляків при спробі тих пограбувати колонії Марцелівка та Барбарівка (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 119.-Арк.14).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>27.09.</span> Під час ліквідації держгоспу в селі Понебеж Рівненського району знищено 2 поляків (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 130.-Арк.18).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>28.09.</span> Польська банда з Білина напала на село Руда, де вбила 12 українців і пограбувала велику кількість господарств (Літопис УПА.- Торонто, 1977. -Т.2.-С.192).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>29.09.</span> Польська банда з Рожищ напала на село Луків, де замордувала 17 українських селян і спалила кілька будинків. Коли поляки розпочали руйнувати Могилу української слави, наспів відділ УПА, який відігнав бандитів, котрі залишили на полі бою свого старшого (Літопис УПА.- Торонто, 1977. -Т.2.-С.193).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>29.09.</span> Українська самооборона вночі відігнала рушничним вогнем польську грабіжницьку банду в кількості 50 осіб (Літопис УПА.- Торонто, 1977. -Т.2.-С.194).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>29.09.</span> У Мартинівці Рівненського району знищено сексотку, яка доносила полякам (ЦДАВОВУ:
    Ф.3833.-Оп.1.-Спр.130.-Арк.16).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>29.09.</span> В Угринові Сенкевичівського району німці і поляки замордували З мирних жителів (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 124.-Арк.45).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>30.09.</span> Німці й поляки пограбували Озерне Ківерцівського району (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп. 1.-Спр. 124.-Арк.45).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>30.09.</span> Відділом УПА спалено маєток Мительне Олицького району (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп. 1 .-Спр. 124.-Арк.45).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>На початку жовтня</span> польська банда замордувала в селі Замостя Володимирського повіту 22 українці (Літопис УПА.- Торонто, 1977. -Т.2.-С.192).</span><span style=‘mso-ansi-language:UK'>
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>1.10.</span> Поляки, одягнені в мадярські мундири, в селі Богданів Рівненського району спалили 5 хат і заарештували українську родину з 4 осіб, яку відправили до Здолбунова (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр.130.-Арк.16).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>1.10.</span> У селі Головчиці Корецького району відділ УПА за участю цивільного населення відбив велику кількість худоби і знищив штаатсгут. Вбито 20 поляків, які охороняли господарські приміщення, і взято до полону 1 німця (ДАРО: Ф.Р-30.-Оп.2.-Спр.15.-Арк.14).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>1.10.</span> Українськими повстанцями в селі Жадківці Корецького району ліквідовано сексота Шандурка і спалено 2 польські будинки (ДАРО:Ф.Р-30.-Оп.2.-Спр.15.-Арк.14).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>1-8.10.</span> Гітлерівці з поляками нападали та грабували села Мала Любашка, Борщівка, Корчів"я
    Костопільського району (ЦДАВОВУ: Ф. 3833. -Оп.1. -Спр. 128. -Арк.8).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>2.10.</span> Більшовики й поляки перед світанком напали на село Омельне Колківського району. Забрано 300 голів худоби, 10 підвід з кіньми й замордовано 10 селян. Відійшли в бік Пшебраже (Літопис УПА. - Т.2.-С.189).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>2.10.</span> Члени польської самооборони з села Пшебраже спільно з більшовицьким партизанським загоном на чолі з капітаном Коваленком на село Омельна Луцького району (Ільюшин І. Армія Крайова і українсько-польське протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.). Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук.-К., 2002.-С.244).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>3.10.</span> У селі Топчі Межиріцького району українські повстанці зліквідували 1 польку (ДАРО:Ф. Р-30. -Оп.2.-Спр.15.-Арк.14).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>3.10.</span> У селі Ільпін Рівненського району зліквідовано 1 поляка (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 130. -Арк.17).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>4.10.</span> У селі Боложівка німці й поляки вбили 1 хлопця (ДАРО: Ф.Р-30. -Оп.2.-Спр.32.-Арк.102).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>5.10.</span> Поляки напали на село Романівку Іваничівського району і вбили там З жителів (ЦДАВОВУ: Ф.3833. -Оп.1.-Спр. За.-Арк.47).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>5.10.</span> Напад польських проаківських загонів "Яструба" і "Корда" на українські села Полапи і Сокіл Любомльського повіту (Ільюшин І. Армія Крайова і українсько-польське протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.). (Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук.-К., 2002.-С.244).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>6.10.</span> Відділ УПА під проводом Гордієнка у бою з гітлерівцями й поляками біля села Коківець знищив 6 німців і 1 поляка (Літопис УПА. - Торонто, 1977. - Т.2.-С.196).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>6.10.</span> Відбиваючи напад грабіжницької банди, відділ самооборони в селі Колодно-Селисько Вишневецького району вбив 1 поляка, а 1 поранив (Літопис УПА. - Торонто, 1977. -Т.2.-С.196).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>6.10.</span> У селі Богдашів Сарненського району поляки в угорських мундирах спалили 5 хат і заарештували родину з чотирьох осіб за те, що попереднього дня хтось убив поляка (ДАРО:Ф. Р-30. -Оп.2.-Спр.32.-Арк.97).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>7.10.</span> Поляки напали на село Лицева Локачинського району. Одного місцевого жителя вбито і поранено одного поляка. При побитті двох місцевих поляки примовляли: "Ми не б'ємо тому, що ти в чомусь винен, а тому, що ти є українець" (ЦДАВОВУ:
    Ф.3833.-Оп.1.-Спр. За.-Арк.48).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>7.10.</span> У селі Малі Садки Дубнівського району поляки вбили свідомого українського селянина (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 119.-Арк.11).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>9.10.</span> Український відділ самооборони обстріляв грабіжників. Убито 1 поляка і 1 поранено (Літопис УПА. - Т.2.-С.196).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>9.10.</span> Відділ УПА ліквідував маєток Костюшково в Луцькому районі, який був базою антиукраїнських виступів. Усіх поляків, які там перебували, знищено (Літопис УПА.- Торонто, 1977. - Т.2.- С.196).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>9.10.</span> Український відділ самооборони села Городниця Острожецького району під час перестрілки вбив 1 німця і 2 поляків (Літопис УПА. - Т.2. -С.197).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>10.10.</span> У селі Ворохів Піддубецького району німці за допомогою поляків заарештували 50 осіб (Літопис УПА. - Торонто, 1977.-Т.2.-С.179).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>10.10.</span> У селі Судні Сарненського району німці з поляками спалили 5 хат і замордували 9 українців (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр.130.-Арк.19).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>10.10.</span> Відбиваючи напад грабіжницької банди, відділ самооборони села Городниця Острожецького району вбив 1 німця і 2 поляків (Літопис УПА.- Торонто, 1977. -Т.2.-С.196).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>11.10.</span> У селі Білашівці Людвипільського району поляки вбили 1 українця, а 1 українця і 1 жінку забрали з собою (ЦДАВОВУ: Ф. 3833. -Оп.1.-Спр.130. -Арк.19).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>11.10.</span> У ніч з 11 на 12 жовтня українські селяни знищили в Піддубецькому районі фільварки в Синякові, Борохові та Піддубцях, які були базою для польсько-німецьких грабункових банд (Літопис УПА.- Торонто, 1977. - Т.2.-С. 196, 197).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>12.10.</span> У селі Холопичі Оздютицького району вбито 2 поляків(ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 3а. -Арк.46).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>12.10.</span> Поляки напали на село Черче Володимир-Волинського району і вбили там 4 жителів (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. За.-Арк.4б).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>12.10.</span> У селі Ільпінь Рівненського району боївкою СБ зліквідовано 1 поляка (ДАРО:Ф.Р-30.-Оп.2.-Спр.32.-Арк.98).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>12.10.</span> У селі Буди Вербського району німці з поляками заарештували велику кількість жителів. 1 повстанця повісили (ДАРО:Ф.Р-30.-Оп.2.-Спр.32.-Арк.100).</span><span style=‘mso-ansi-language:UK'>
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>12.10.</span> Уночі 50 східняків, котрі дезертирували з лав УПА, розгромили колонію Костюшкове, де стояли німці. Гітлерівців і поляків зліквідовано (ДАРО:Ф.Р-30.-Оп.2. -Спр.32.-Арк.1).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>12.10.</span> Гітлерівці й поляки, які відзначалися особливою жорстокістю, замордували 500 жителів сіл Білашів, Галівка, Грозів, Грозівський Корчунок, Грем'яче, Гремяцькі Хутори, 3авидів, Завидівські Хутори, Дерев'янче Мале, Дерев'янче Велике, Лючин, Михайлівка, Новомалин, Озера, Попівці і Точевики (ДАРО:Ф.Р-30.-Оп.2.-Спр.32.Арк.63).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>12.10.</span> Німці й поляки вбили 2 жителів у селі Краснолука. Спалено 18 господарств (Літопис УПА. -Торонто, 1977. -Т.2.-С.179).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>12.10.</span> До сотенного Ігоря, відділ котрого діяв біля Іваничів, звернулися українці із-за Бугу з проханням захистити від польських нападів на Холмщині (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 35.-Арк.4).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>12.10.</span> Поляки спалили православну церкву в селі Сатиєві Дубнівського району (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 119.-Арк.11).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>12.10.</span> Німці з поляками напали на село Борщівку, де замордували 8 осіб з цивільного населення (Літопис УПА. Нова серія. - Київ-Торонто.-Т.2.-С.270).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>13.10.</span> Сотенний Ігор, відділ котрого діяв біля Іваничів, повідомив, що оскільки "поляки з Іваничів, яких є коло 100 чол. озброєних, нападають на села, грабують і убивають наших людей", то "щодня майже проводимо бій із поляками" (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 35.-Арк.З).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>13.10.</span> Поляки напали на село Микуличі Володимир-Волинського району. Вбито 1 жителя (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. За.-Арк.46).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>13.10.</span> Поляки напали на село Яхимівка Оздютицького району. Спалено 13 господарств (ЦДАВОВУ:Ф.3833.-Оп.1.-Спр. За. -Арк.46).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>13.10.</span> Гітлерівці й поляки в селі Нараєве Дубнівського району вбили 5 селян і спалили 50 господарств (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 119.-Арк.11).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>13.10.</span> Поляки напали на село Холопичі Оздютицького району. Спалено 4 господарства, вбито 2 жителів, забрано багато худоби (ЦДАВОВУ: Ф. 3833. -Оп. 1. -Спр. За.-Арк.46).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>13.10.</span> У селі Білашівці Людвипільського району поляки забрали закладниками 3 українців, одного з яких послали з листом до командування УПА про умови перемир"я.
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>14.10.</span> Німці з поляками замордували 1 українця неподалік Березного (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр.128.-Арк.8).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>14.10.</span> Під час сутички з польськими грабіжниками в селі Бегети Любомльського району 1 поляка вбито і 1 поранено (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 32. -Арк.7).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>14.10.</span> Група поляків з Білина напала на село Руда Любомльського району. Під час сутички з відділом куреня Вітра вбито 10 поляків (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр.35.-Арк.8).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>14.10.</span> Німці з поляками спалили 20 хат у селі Жорнів Дубнівського району (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 119.-Арк.11).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>14.10.</span> Німці з поляками пограбували село Дорогостаї Млинівського району і вбили там 1 жителя (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1. -Спр. 119. -Арк.11).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>15.10.</span> Відділом Ярого розстріляно поляка-розвідника (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 32. -Арк. 73).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>15.10.</span> Поляки з Білина знову напали на село Руда. Під час сутички сотнею імені Сагайдачного вбито 5 поляків (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр.35.-Арк.8).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>15.10.</span> Німці з поляками повністю спалили село Борщівку (Літопис УПА. Нова серія. - Київ-Торонто.-Т.2.-С.270).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>16.10.</span> Група поляків(35 осіб) за допомогою української поліції біля села Руда напала на відділ УПА. Загинув сотенний Грізний (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 35. -Арк.8).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>16.10.</span> Німці з поляками напали на село Мащу, де спалили 15 будинків і вбили 1 жителя (Літопис УПА. Нова серія. - Київ-Торонто. -Т.2.-С.270).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>16.10.</span> Уночі польська боївка в кількості 70 осіб напала на село Руда Вербського району. Поляки спалили багато хат і відступили, зустрівши опір рою УПА (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. За. -Арк.25).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>16.10.</span> Поляки замордували 4 українців у селах Лукин і Ворокун (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 128.-Арк.8).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>1943.</span>
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>16.10.</span> Гітлерівці з поляками напали на село Маща Костопільського району. Спалено 15 хат. вбито 1 жителя (ЦДАВОВУ: Ф. 3833.-Оп.1.-Спр.128.-Арк.8).</span><span style=‘mso-ansi-language:UK'>
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>17.10.</span> Німці разом з поляками провели облави й заарештували багато українців у Здовбиці та Здолбунові (Літопис УПА. -Торонто, 1977. -Т.2.-С.181).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>17.10.</span> Польська боївка в селі Мощаниця Олицького району вбила 9 селян і спалила 5 хат (Літопис УПА.- Торонто, 1977. - Т.2.-С.194).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>18.10.</span> Червона і польська більшовицька партизанка забрала з собою 3 мешканців села Майдан (Літопис УПА. Нова серія. - Київ-Торонто.-Т.2.-С.270).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>18.10.</span> Відділом Ярого розстріляно 1 поляка біля села Бегети (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1. -Спр. 32.-Арк.73).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>19.10.</span> За участю поляків більшовицькими партизанами Медведєва в селі Берестяни вбито до 40 українських повстанців (ЦДАВОВУ:Ф.70.-Оп.1.-Спр.11.-Арк.16).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>19.10.</span> Відділом УПА знищено групу поляків, які грабували село Підгайці Любомльського району
    (ЦДАВОВУ:Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 32.-Арк.7).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>19.10.</span> Польський більшовицький загін у Селищах, Ясногорці та Чабелях замордував 9 осіб і спалив 67 хат. Переслідуючи нападників, відділ УПА знищив 52 поляків (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр.57.-Арк.13).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>20.10.</span> Відділом УПА ліквідовано поляка Казимира Броновіцького, котрий прийшов з Березного в розвідку (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр.57.-Арк.7).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>20.10.</span> Відділом УПА вбито 5 поляків біля села Підгайці Володимир-Волинського району
    (ЦДАВОВУ:Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 32.-Арк.74).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>21.10.</span> Польська боївка з п'яти осіб вбила 2 свідомих українців з села Стриївці Збаразького повіту - Крука і Щербатюка (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр.236.-Арк.2).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>21.10.</span> Один з кавалерійських відділів УПА знищив 12 німців і поляків, які грабували село Киселина Війницького району (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 32. -Арк.16).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>23.10.</span> В Антонівці поляки вбили Онопрія Трохлюка та Коріня (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 57.-Арк.9).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>23.10.</span> Німці й поляки пограбували й спалили села Коростятин і Палянку на Рівненщині (Літопис УПА. -Торонто, 1977. -Т.2.-С.183).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>24.10.</span> Під час збройної сутички в селі Зимно Володимир-Волинського району боєць УПА вбив 5 поляків і кількох поранив (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. За.-Арк.25).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>24.10.</span> Під час нападу 6 німців і 28 поляків на село Кисилин Оздзютицького району відділ УПА знищив 13 поляків і одного німця (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. За.-Арк.25).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>25.10.</span> Поляки спалили за Бугом село Мірчу. Вбито 98 мирних жителів, спалено 105 хат (ЦДАВОВУ: Ф. 3833. -Оп. 1.-Спр. За. -Арк.25).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>25.10.</span> Польська боївка вночі напала на село Фалемичі Володимир-Волинського району. Вбито 8 місцевих жителів і спалено 5 господарств (ЦДАВОВУ: Ф.3833. -Оп. 1. -Спр. За. -Арк.25).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>25.10.</span> Німці з поляками в селі Жуківці поранили 1 хлопця і спалили 1 хату (ДАРО: Ф.Р-30.-Оп.2.-Спр.32.-Арк. 67).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>25.10.</span> Польська боївка в кількості 15 осіб напала вночі на село Микуличі Володимир-Волинського району. Вбито 3 місцевих жителів. Боївка УПА, яка наспіла, знищила З польських бандитів. Того ж дня біля сусіднього села відділ УПА знищив 4 поляків, котрі грабували селянське поле (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. За.-Арк.25).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>25.10.</span> Під час засідки на поляків, які напали на село Бегети Любомльського району, одним з відділів УПА вбито 4 грабіжників (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 35.-Арк.8).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>25.10.</span> Рій під командуванням вістуна Щиткова знищив 12 поляків, які грабували село Бегети Любомльського району. Чота під командуванням Слюсаря ліквідували в цьому ж селі 15 поляків (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 32.-Арк.7).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>27.10.</span> Більшовицькі партизани в селі Вуйковичі Володимир-Волинського району, де вони переховувалися, обстріляли відділ УПА. В результаті сутички згоріла хата, де вони переховувалися, і загинула селянська родина (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. За.-Арк.25).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>27.10.</span> У селі Овадно Вербського району при суперечці з місцевим жителем Лавріном Музикою бойовик СБ ОУН убив його, коли той намагався вдарити палицею (ЦДАВОВУ:Ф.3833. -Оп.1.-Спр. За.-Арк.31).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>27.10.</span> Члени відділу польської самооборони села Пшебраже спільно з більшовицькими партизанами напали на українське село Славатичі (Ільюшин І. Армія Крайова і українсько-польське протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.). Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук.-К., 2002.-С.244).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>28.10.</span> Роєм УПА під командуванням Щиткова знищено велику кількість поляків, які напали на село Бегети Любомльського району (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр.35.-Арк.7).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>28.10.</span> Відділ УПА під командуванням Сосенка в сутичці біля Порицька вбив 3 німців і поляків і 6 поранив (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр.32.-Арк.17).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>28.10.</span> Боївка УПА під проводом Гамалії спалила 10 польських господарств у колонії Колоденка (ЦДАВОВУ: Ф.3833.-Оп.1.-Спр. 59.-Арк.125).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>30.10.</span> Українські селяни, озброєні косами, вилами, сокирами, билися з польською бандою в селі Білашів Людвипільського району. Вбито 8 польських боївкарів, 4 поранено (Літопис УПА.- Торонто, 1977.-Т.2.-С.194).
    <p><span style=“font-weight:bold;color:blue;”>31.10.</span> Польський більшовицький партизанський загін на чолі з Журом і Якубом з Старої Гути Людвипільського району в кількості до 400 осіб пограбував село Борове Рокитнівського району, вбивши при цьому 24 і поранивши 4 жителів. Перейшовши до Карпилівки, той же загін спалив там бли
  • 2003.04.28 | Косарик

    "Нахтигаль" у Львові: війна за минуле

    <b>БАТАЛЬОН «НАХТИГАЛЬ»: СРАЖЕНИЯ ПОСЛЕ ВОЙНЫ</b>

    <b>Сергей Вейгман</b>

    Шестьдесят лет назад украинский батальон «Нахтигаль», воевавший в составе вермахта, был переформирован в 201-й батальон украинской полиции. На украинцев была возложена миссия по борьбе с советскими партизанами в Белоруссии. Через двадцать лет «нахтигалевцев» неожиданно обвинят в расстреле евреев и поляков в оккупированном немцами Львове.

    ОТ НОЙГАММЕРА ДО ВИННИЦЫ

    Благодаря договоренности Организации украинских националистов с командованием вермахта, последнее обязалось предоставить базы для подготовки и обучения личного состава дружины украинских националистов, составной частью которой был и украинский батальон «Нахтигаль». В начале 1941 года местные организации ОУН провели специальную мобилизацию, затем будущих солдат направляли в Краков, где они проходили спецпроверку комиссии ОУН, врачебный осмотр, а также нечто вроде «курса молодого бойца». После этой процедуры они направлялись на главную учебную базу батальона в Нойгаммер. Командиром части был назначен сотник (капитан) Роман Шухевич, при котором постоянно находились представители немецкого командования — Альбрехт Герцнер и офицер связи, старший лейтенант Теодор Оберлендер.

    Небезынтересно, что название «Нахтигаль» («соловей») украинская часть получила от немецких офицеров, которые были буквально очарованы пением украинских солдат. Именно под легкомысленным птичьим названием батальон и вошел в историю Второй мировой.

    Численный состав «Нахтигаля» был достаточно небольшим (по разным источникам, от 330 до 400 человек), чтобы претендовать на роль абсолютно самостоятельного подразделения. Поэтому с началом боевых действий «Нахтигаль» был придан первому батальону полка «Бранденбург 800», подчинявшемуся немецкой военной разведке — абверу. Впрочем, никаких разведывательных миссий украинцам выполнять не пришлось. Да и поспешных выводов из подчинения полка «немецким шпионам» делать не следует, так как солдатам и офицерам «Нахтигаля», несмотря на протесты немецкого руководства, удалось вытребовать себе право на присягу... украинскому народу, чем ветераны батальона заслуженно гордятся и по сей день.

    Дальнейшая история батальона типична для немецкой пехотной части, входившей в группу армий «Центр» во время летней кампании 1941 года. 18 июня личный состав «Нахтигаля» был переброшен в приграничный Ряшев, а в ночь с 22-го на 23 июня без боя перешел советскую границу по реке Сян, после чего маршем отправился на Львов, куда и вошел ранним утром 30 июня. Кстати, все, что «нахтигалевцы» смогли сделать для украинского государства в «городе Льва», — это занять львовскую радиостанцию, благодаря которой мир и узнал про «Акт проголошення вiдновлення української держави». 7 июля батальон был переброшен в оставленный Красной Армией Тернополь, после чего в составе передовых немецких частей продолжил наступление на Восток. С боями «нахтигалевцы» заняли Браилов и Винницу, после чего для отдыха были передислоцированы в небольшое подольское местечко Юзвин. Именно там личный состав батальона узнал об аресте Степана Бандеры, а также всего временного украинского правительства во главе с премьером Ярославом Стецько. После этого командир «Нахтигаля» Роман Шухевич был вынужден заявить представителям вермахта о том, что «Нахтигаль» больше не может оставаться в составе немецкой армии. И уже 13 августа весь личный состав батальона был отправлен в Нойгаммер для решения его дальнейшей судьбы. Война на восточном фронте для «Нахтигаля» была закончена...

    ОПЕРАЦИЯ «МИНИСТР»

    Вскоре после войны в Европе о «Нахтигале» забыли. Увы, в 1953 году Конрад Аденауэр — премьер «злобного неофашистского» ФРГ, назначил бывшего батальонного офицера связи Теодора Оберлендера министром переселенцев и военных жертв. Под его юрисдикцией оказались миллионы немецких беженцев из Восточной Германии, Польши и Чехии, которые отнюдь не испытывали симпатий к «самому прогрессивному в мире государству рабочих и крестьян». В результате Оберлендер становится одним из главных столпов антикоммунизма в послевоенной Европе. Поэтому не стоит удивляться, что довольно скоро ему припомнили пребывание в «буржуазно-националистическом «Нахтигале», на который сразу же постарались «повесить» все львовские убийства поляков и евреев.

    Травля Оберлендера началась в 1959 году. КГБ не смутил тот факт, что на Нюрнбергском процессе не фигурировали ни батальон «Нахтигаль», ни офицер связи Оберлендер. Созданный на скорую руку «Комитет немецкого единства» издает «сенсационный труд» с уничтожающим названием «Правда про Оберлендера»; находят 19 свидетелей (из них всего трое львовян), которые в течение двадцати лет никому не рассказывали о злодеяниях украинцев... Заочный суд, состоявшийся на территории ГДР, осудил Оберлендера как виновного в расстреле польской интеллигенции Львова, а также в убийстве нескольких тысяч львовских евреев. Параллельное судебное разбирательство, происходившее в ФРГ, Оберлендера оправдало...

    ДЕЛО ПОЛЬСКИХ ПРОФЕССОРОВ

    В первых числах июля во Львове были расстреляны 38 польских профессоров, в убийстве которых двадцать лет спустя обвинили солдат и офицеров украинского батальона. Итак, кто же виновен в гибели польских интеллигентов?

    Уже 15 февраля 1946 года на заседании Нюрнбергского трибунала советский представитель судебного обвинения Смирнов цитировал фрагменты из материалов, собранных «Специальной комиссией по раскрытию немецких преступлений в околицах Львова»: «Уже перед захватом Львова в распоряжении частей гестапо были списки ведущих ученых, которые подлежали уничтожению. Списки были составлены по приказу немецкого правительства. Массовые аресты и расстрелы начались сразу же после оккупации Львова немцами»... Впрочем, в данном случае все же следует обратиться к свидетельствам очевидцев. Так, житель Львова Гольцман свидетельствовал, что в июле 1941 года он видел двадцать человек, среди которых были польские ученые, доктора и адвокаты, которых завели во двор дома № 8 по улице Арцышевского. «Там люди в форме гестапо заставили их мыть лестницу языками... После этого от группы отделили пятерых человек, которых вывезли за город и расстреляли».

    Практически все известные на сегодняшний день свидетельства очевидцев (в том числе и поляков) единодушны: люди, причастные к убийствам польских профессоров, говорили по-немецки, были гестаповцами или имели отличительные знаки частей СС. Кстати, в случае причастности украинцев к арестам либо расстрелам польской интеллигенции, опознать их не составило бы труда, так как на второй или третий день после взятия Львова на мундирах пехоты вермахта, которые носил личный состав «Нахтигаля», появились сине-желтые ленточки. По воспоминаниям солдата батальона Антона Феденишина, после того как занятые ими объекты были переданы под контроль немецких властей, солдатам и офицерам «Нахтигаля» предоставили возможность отдохнуть и встретиться с родственниками, так что большую часть дня «нахтигалевцы» просто-напросто находились вне расположения части и соответственно не могли совершить каких-либо организованных действий.

    ЕВРЕЙСКИЙ ПОГРОМ ВО ЛЬВОВЕ

    Одним из главных обвинений для солдат и офицеров «Нахтигаля» стало участие в еврейском погроме, который имел место в первые дни оккупации Львова. В те дни часть городских люмпенов (по воспоминаниям тогдашнего львовского подростка Евгения Наконечного, в большинстве своем эти люди были поляками) откликнулась на подстрекательства немецкой пропаганды. Напомним: все тюрьмы Львова были завалены трупами жертв НКВД — грех было не обвинить в этом «жидо-большевиков». Да и штаб «айнзацгруппы», прямой обязанностью которой было «окончательное решение еврейского вопроса», прибыл в город 1 июля 1941 года — ровно за день до начала еврейского избиения.

    Так или иначе, на сегодняшний день участие «Нахтигаля» в львовском погроме — не более чем сюжет советской мифологии. К примеру, Жанна Ковба, опросившая более 150 современников Холокоста в Галичине, так и не нашла ни одного свидетеля бесчинств солдат «Нахтигаля». Не смогли отыскать их и польский исследователь Зигмунт Альберт, и западногерманские следователи, разбиравшие «дело Оберлендера» через двадцать лет после описываемых событий...

    "Столичные новости", №3 (199) за 29.01-04.02 2002 г.
    http://www.cn.com.ua/N199/history/history.html


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua