02/15/2002 | Ярослав

НА ДОБРИЙ РАНОК!

Ти хотіла подивитися на зорю.
Було ще темно.
Незліченні зірниці юрмилися над сходом,
Нависаючи, як чашечки конвалій.
Де-не-де перебігав вітер.

Тоді -
Зоря замріла, як груди іволги.
У полі, над дорогою,
Нагорблені ведмеді, зіп'явшись на задні лапи,
Приречено почалапали за обрій.

Раптом -
Дорога зірниць заголубіла,
І ми почули, як вітер шептав:
Ведмеді, ведмеді, не скидайтеся тополями,
Не скидайтеся!

Володимир СВІДЗІНСЬКИЙ
(Приблизно 1940 р.)