МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

СТАРОДАВНІ СКІФСЬКІ ТОПОНІМИ

07/25/2003 | MV
#30 за 25.07.2003
СТАРОДАВНІ СКІФСЬКІ ТОПОНІМИ

Сердар КАМАДЖІЛІ, кандидат технічних наук.

НУ ЩО, ЗДАВАЛОСЯ Б, СЛОВА...

Маються на увазі топоніми, що залишили скіфи на своїй території. Про межі стародавньої Скіфії можна довідатися з праць багатьох авторів тих часів, зокрема Геродота і Птоломея. Геродот розповів про європейську частину Скіфії, Птоломей - про азіатську. Зазначені ними межі співпадають з тими, про які згадують й інші автори, а саме: вона охоплювала території Середньої і Центральної Азії (до Китаю, Тибету) і Європи (до Карпат, Дунаю).
Цікаво було б дізнатися про маловідомі топоніми, які залишила у спадок колись єдина і могутня Скіфія. Давайте розглянемо смислові значення деяких із них, рухаючись зі сходу (Кавказ) на захід (Крим).

КАВКАЗ

Топонім є цінним інформатором, що передає нащадкам "закарбованою надовго" їхню історію, мову, ознаки інтелектуального рівня предків. Розгляньмо дуже цікавий спадок скіфів, про яких давні латиняни писали: "...скіфів перси своєю мовою називали саками, а скіфи в свою чергу - називають персів хорсаками і гору Кавказ - Кроуказом, тобто біліючим від снігів".
Ці стародавні рядки багато про що говорять. Мимохідь зауважимо, що скіфи були жартівниками, бо у перекладі зі скіфської (пракримської) і з сучасної кримської "хорсак" означає "живіт". Отже, скіфи бачили в персах людей "з животами", тобто "товстунів". Про це свідчать і стародавні фрески, де персів зображали людьми товстими. Самі ж скіфи були здебільшого худорлявими і спритними.
А тепер давайте звернемося до топоніма Кавказ. Це слово стародавньоскіфське. Але його записали сторонні люди, що не знали скіфської мови, на слух - спільною лексемою. Насправді назва була "кирав каш", що перекладається як "брови, покриті інеєм". Контури високих хребтів гір, вкритих снігом (інеєм), нагадували скіфам брови, а сніг, що не танув цілорічно і виблискував на сонці, асоціювався з інеєм на бровах.
В слові Кавказ букву "с" ("каш", "кас") замінено на "з", яка з'явилася там, де була співзвучною лексемі первинного топоніма. Але смисл таким чином було спотворено. Бо слова "каш" і "кас" мають єдине значення, і їхнє вживання залежить лише від діалекту, тоді як "каз" перекладається зовсім по-іншому. Це вже не брова, а м'язи живота, тобто черевний прес.
Казбек - вершина гори на Кавказі - за щасливим збігом обставин зберегла свою назву зі скіфських часів з тією лише різницею, що топонім складався зі слів "кази" (брюшні м'язи) і "бек" (міцний) і звучав "Казибек".
Так називали цю гору за її "міцний хребет". До речі, у кримських, "царських скіфів" (пракримців), як і у їхніх нащадків - кримців, фізична міць (сила) визначалася розвитком черевного преса. Так само оцінювали силу людини і стародавні греки, що були пов'язані зі скіфами з давніх-давен. Про це свідчать хоча б античні зображення людських фігур, на яких особливо підкреслювалася мускулатура живота.
Метод оцінювання фізичної сили передавався з покоління в покоління. Так, до 1944 року (геноциду кримців) наш дідусь, зібравши онуків, просив показати животики. Оглянувши їх, коментував: "Къази ёкъ!" (це означало фізичну слабкість) або ж " Къази бек!" (тобто хлопчак міцний). І його висновок завжди підтверджувався під час "куреше" (вільної боротьби) поміж нами. Перемагав той, у кого був твердіший прес.
Ельбрус - інша вершина Кавказу, назва якої складається зі скіфських слів "ель" і "буз", що перекладаються як "рука" і "лід".
В загальному складі цього слова читаємо: "льодяна рука". В топонімі Ельбрус зайвими, що закралися випадково, є літери "р" та "с". Але на слух лексема сприймається досить вірно.

КРИМ

Про скіфів (пракримців) один зі найстародавніших народів світу, згадується в біблейській книзі "Буття" таким чином: "У Іафета, сина Ноя, народилося сім синів, їхніх нащадків, більшість з яких з часом дуже змінилися, залишилися лише Гомер, тобто галани, Магог - скіфи та Фіраль - фракійці..."
Як бачимо, скіфський народ - стародавній, а їхні нащадки кримці за мовою (знайдені зразки скіфських слів відповідають кримським), побутом, зовнішністю, вчинками, характером відповідають своїм предкам.
В даному випадку ми не торкаємося походження українців (вони теж нащадки скіфів), йдеться лише про нащадків "царських скіфів" - кримців, які потерпіли від геноциду та депортації. Не згадуючи про їхні інші зруйновані надбання, говоримо лише про спотворену або взагалі відкинуту топоніміку, яку було замінено назвами, що нічого не означають: Іванівка, Петрівка, Сидорівка... Але ж кримці налаштовані оптимістично і сподіваються, що певні гуманістичні сили допоможуть повернути стародавньому народу його топоніміку, оскільки вона є здобутком і всього людства.
Зупинимо увагу на двох кримських топонімах, аби показати читачеві їхню смислову значимість і цінність стародавньої інформації.
Сиваш - стародавня спотворена назва озера, що звучала як Сасий Баш. З пракримської і кримської мов Сасий Баш перекладається як "глава" або "центр" неприємного запаху, котрий поширювався від озера на довколишні території.
Колись гнилісних місць в Криму було багато. Так, наприклад, побіля Сак і Євпаторії розташовувалися грязьові поклади, було навіть озеро Сасик (зловонне). Але розміри цих джерел зловоння були мізерними.
Заносячи назви місцевостей на географічні карти, Сасий Баш замінили на коротке співзвучне, але таке, що не має жодного смислу, - Сиваш. Тяжке становище аборигенів (кримців) не дало можливості протистояти діям вандалів, які свідомо і послідовно руйнували їхній спадок. На щастя, залишився майже незмінним топонім Чонгар (Шункар, Чонкар), що означає - сокіл, алтайський кречет.
Стародавні скіфи так назвали цю місцевість через те, що в степу було багато кречетів. Навіть коли до 1944 року кримці їздили на гостини до своїх родичів і знайомих - хто на возах, а хто верхи на конях, вони безпомилково пізнавали місцевість Шонкар по крику цих птахів, що літали в синьому небі над прекрасним степом.

с. Самохвалове
Бахчисарайського району



http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=1099

Відповіді

  • 2003.07.25 | Мінор

    Надзвичайно цікаво і повчально для українців

    Великі цивілізації Давнього світу залишають по собі топоніми та могили. Все тече і змінюється, народи народжуються і вмирають. У зв"язку з цим часом вражає наполегливість з якою наші горе-патріоти намагаються довести древність української нації, вбачаючи в цьому сильний аргумент. Звичайно, досліджувати минуле потрібно. Але тут фанатизм на кшталт "Ісус Христос і той був гуцулом" недоречний. Навіть якщо українська нація і мова народилася вчора - вона має право на розвиток та існування, а давайте плюнемо на дискусії хто древніший і в кого більше і будем дивитися на те, що є зараз.
  • 2003.07.25 | Navigator

    Був на прекрасному озері. Краєвид чарівний.

    Думаю, як же воно називається?
    Озеро Дзеркального карпа?
    Озеро зеленого спокою?
    Питаю місцевого.
    Каже, третье...
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2003.07.27 | Анатолій

      Re: Був на прекрасному озері. Краєвид чарівний.

      Згадайте Івана 1.1. "На початку було слово, і слово було у бога, і слово було бог". І ще, більшість стародавніх філософів сходиться на тому, що тільки Євангеліє від Івана є оригінальним, всі інші так звані канонічні створені набагато пізніше. А отже, перші слова Іванового Євангелія говорять про те, що наші пращури всі назви та імена власні брали від імен (назв) Богів отого язичництва, яке називалося на Русі ПРАВОСЛАВ"ЯМ.
      Так от, бог Хорс, дата якого 17.11 щорічно, є покровителем України, його чоловічим аспектом. Жіночим аспектом, для довідки, була богиня Таня, або зараз кажуть Дана. Так от, від імені Хорс і пішло оте
      Хорсак, а ніяк не від курсак-живіт, чи шлунок. Отже, не жарти, а божественні слова були базовими у народів, що населяли Припонтиду. А тепер загляньте у будь-яку історичну книжку і перерахуйте всі Хорсуні в Русі і Ви побачите підтвердження цих слів.
      Анатолій


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua