МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Удар у спину

12/12/2009 | Святослав Караванский
Державна мова окремої державної нації є її національне багатство, яке належить шанувати і боронити громадянам окремої держави так само, як державний прапор, державний герб та державний гімн. Для того, щоб ця аксіома стала реальністю, державні структури окремої держави – Президент, уряд, парламент - мають виробити й ухвалити відповідні законодавчі акти. Відсутність таких актів в Україні, на ділі, відбивається на державній безпеці країни, що видно з низки фактів, коли окремі бюрократичні структури своїми волюнтаристськими експериментами над державною мовою завдають шкоди державі у ряді галузей, зокрема в царині освіти, науки та культури. Ця шкода кінець-кінцем окошується на державній безпеці. Українська науково-технічна термінологія зазнала тотального упослідження за часів “дружби народів”, і цей факт призвів до створення в незалежній Україні державних, а також громадських закладів стандартизації термінологічної лексики. Факт, безперечно здоровий. Але створення інституцій стандартизації – це ще не розв’язка проблеми. За цими установами у громадянському суспільстві потрібен контроль з боку громадськости, а також з боку органів безпеки, бо стандарти державної мови можуть впливати і впливають на державну безпеку. Брак такого контролю – характерна риса тоталітарних режимів, коли згори – з кабінетів ворожих народові узурпаторів – диктовано життєво конечні реалії, в тому числі і науково-технічну термінологію. Саме рецидивами такої політики можна пояснити вироблення Держстандартом України “інтернаціональної” хемічної термінології, не лише для науково-технічних потреб, а також для системи освіти, на що Держстандарт не має законодавчих підстав, зазіхаючи на прерогативу Міністерства освіти. Ось як Держстандарт розробив українську хемічну термінологію із запровадженням її у шкільні підручники:
Таблиця І Скарикатурені назви деяких хемічних елементів

Символ

Вимова символу

Українська традиційна назва

Карикатурна назва

Ag

argentum

срібло

Аргентум

Au

aurum

золото

Аурум

C

carbon

вуглець

Карбон

Cu

cuprum

мідь

Купрум

Fe

ferrum

залізо

Ферум

H

hidrogen

водень

Гідроген

Hg

mercurium

живе срібло

Меркурій

Md

mendelejevium

менделеєвій

Мєндєлєвій

Ni

nikel

нікель

Нікол

O

oxygen

кисень

Оксиген

Pb

plumbum

оливо

Плюмбум

S

sulfur

сірка

Сульфур

Sn

stanum

цина

Станум


Яка потреба в такій карикатуризації української мови? По-перше виникає питання про достатню професійність осіб, які зробили таку “ведмежу послугу” українській мові. До чого вестиме така карикатуризація? Ускладнення української термінології таким, на ділі, антиукраїнським заходом, буде викликати в середовищі учнів нехіть учитися в українських школах, а в батьків - віддавати дітей до українських шкіл. Те саме із зарубіжними студентами. Такий ультранауковий захід буде сприяти напливу іноземців до російських вишів у Росії, а не до українських в Україні. Іншими словами, якийсь маловідомий і фактично бездарний у мовознавстві чиновник Держстандарту може своїми безграмотними, або навпаки – дуже продуманими діями, сприяти дискримінації української мови в Україні. Очевидно, що для безпеки України та захисту її державної мови від несвідомих або навпаки дуже свідомих (шовіністично) чиновників потрібні такі заходи на державному рівні: 1. Залучити до штату Держстандарту мовознавця не нижче рівня директора Інституту української мови Академії Наук України, з тим, щоб усі термінологічні пропозиції Держстандарту перш ніж надходити у друк, як “невідкличний закон” для виконання громадянами, діставали гриф Інституту української мови. 2. Затим що в усталенні термінології зацікавлені фахівці різних науково-технічних інституцій, під час розробки певної термінології – наприклад, хемічної – обговорювати пропонувані терміни з фахівцями відповідної галузі – наприклад, хемічної. 3. Якщо в процесі обговорення не буде єдиного погляду, то остаточну редакцію термінологічної лексики довірити Інституту української мови і в жодному разі не працівникам Держстандарту України. 4. Знаючи, що в молодій державі, якою є Україна, ще не всі законодавчі акти приведено у відповідність з вимогами здорового глузду та інтересами безпеки держави, зобов’язати Службу Безпеки України перевірити відповідність наукових звань чиновників Держстандарту України вимогам та цілям, які стоять перед цією установою, як рівно ж автентичність наявних у цих чиновників дипломів. 5. Кошти, потрібні для перевидання скарикатурених шкільних підручників, стягнути з осіб, винних у карикатуризації української мови (Таблиця І).
Додаткові матеріяли по темі від М.-І.: 1. Корнiлов М. Ю., Голуб О. А., Замковий В. I., Капшук А. О., Хабалашвiлi Л .Г. ДСТУ 2439-94:Елементи хiмiчнi, речовини простi. Термiни та визначення. - К., Держспоживстандарт України – 1994. (Відсутній Інтернет на час розміщення матеріялу); 2. Звернення Вченої ради Інституту хімії та хімічної технології Національного університету “Львівська політехніка” від 8 жовтня 2002 року, протокол № 2 - http://lp.edu.ua/tc.terminology/TK_Wisnyk490/TK_wisnyk490_Powidomlenn'a.htm 3. В.М. Томашик До питання про українські назви деяких хімічних елементів // Ukrainica Bioorganica Acta – 2006. – Т. 4, № 2. – С. 64-65. (Завантажити) 4. Й. Опейда, О. Швайка Деякі проблеми сучасного розвитку української хімічної термінології // Ukrainica Bioorganica Acta – 2007. T. 5, № 2. – С. 62-69. (Завантажити) 5. Періодична система хімічних елементів (див. нижче), запроваджена для вивчення в школі (див. наприклад повідомлення та обговорення тут: http://valcury.livejournal.com/58949.html).

Відповіді

  • 2009.12.12 | Skapirus

    Повний текст див. на стартовій (л)

    http://maidanua.org/static/mai/1260645506.html

    При копіюванні на форум через технічні обмеження зникла періодична система хімічних елементів.
  • 2009.12.12 | zаброда

    Re: Удар у спину

    Трохи незвично бачити, що хемічний елемент, одкритий лише 1955 року, та й то не совєцьким ученим, має якусь традиційну вкраїнську назву. Йдеться про Md (Mendelevium). Утім, я до хеміків не належу, тож, може, й тут схибив.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.12.14 | jz99

      проблєма

      zаброда пише:
      > Трохи незвично бачити, що хемічний елемент, одкритий лише 1955 року, та й то не совєцьким ученим, має якусь традиційну вкраїнську назву. Йдеться про Md (Mendelevium). Утім, я до хеміків не належу, тож, може, й тут схибив.

      Річ о вимові: ”менделеєвій” і ”Мєндєлєвій”.
      Навіть за чинним правописом треба московське прізвище Менделеев писати Менделєєв (хоч і хоця ”Менделеєв”), §104 «Фонетичні правила правопису слов’янських прізвищ».

      У випадку Md традиційною є не так назва, як звукова будова. Та й для колишніх школяриків чому б і не вважати всі назви, з якими вони свого часу старанно мучилися, традиційними.

      Але ж на скані, що не проліз сюди у гілку, чітко видно ”Менделевій”, навіть не ”менделєвій”, як мало бути за правописом. І його не обведено кружальцем... Помилька! :p
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.12.14 | zаброда

        Сканобаченням не владєю

        і про вимову та звукову будову писати не брався, а лише зауважив дивне латинське написання. А з Вашою аргументацією сперечатись годі сперечатися. Дякую!
  • 2009.12.14 | jz99

    Загалом існує процедура

    Святослав Караванский пише:
    > 1. Залучити до штату Держстандарту мовознавця не нижче рівня директора Інституту української мови Академії Наук України, з тим, щоб усі термінологічні пропозиції Держстандарту перш ніж надходити у друк, як “невідкличний закон” для виконання громадянами, діставали гриф Інституту української мови.
    А він виправить ”менделевій” на ”менделєвій”, щоб відповідало чинному провопису. Решту затвердить, бо йому дадуть оцінювати лише правильність граматичну, а там усе як нада (розділ «Правопис слів іншомовного походження»). Ніякого зазіхання на мову він не побачить, бо члени технічної комісії йому все правильно пояснять.


    > 2. Затим що в усталенні термінології зацікавлені фахівці різних науково-технічних інституцій, під час розробки певної термінології – наприклад, хемічної – обговорювати пропонувані терміни з фахівцями відповідної галузі – наприклад, хемічної.
    Тут нічого вигадувати не треба, це стандартна процедура в усьому світі — розсилати стандарт на обговорення перед ухваленням. Так робить ISO, так робить Москва (”міждержавні” ГОСТи сумлінно розсилає по колишніх радянських столицях і збирає підписи, бо така ”міждержавна” угода — до речі, з пунктом про юридичну силу лише документів російською мовою), за такою діяльністю помічено й Держстандарт (стикався). Певно, ДСТУ 2439-94 не розсилали, інакше чому він для всіх така несподіванка. Ось нам, траплялося, присилали на відгук якісь дивні стандарти, що не лише нам, а й, сказати б, нікому не потрібні (приміром, кодування символів у семибітніх кодових таблицях або радянський обмінний формат МЕКОФ, про який я вперше і востаннє почув саме у зв’язку з тим ”рецензуванням”), було, що присилали й двійко наших робочих галузевих, але після того щось заціпило, не шлють, хоч і з’явилися нові галузеві стандарти. Мені не дивно, що ДСТУ 2439-94 могли не розсилати :) Або, швидше за все, таки розсилали, тільки у вузькому колі обмежених людей.


    > 3. Якщо в процесі обговорення не буде єдиного погляду, то остаточну редакцію термінологічної лексики довірити Інституту української мови і в жодному разі не працівникам Держстандарту України.
    Єдиного погляду не буде 100% (стикався :) та й хіба так не зрозуміло), а Ін-т укр. мови...
    Розповідаю.
    Працюю я, значицця, при бібліотеці, трохи петраючи у комп’ютерах. Між ділом мав зануритися у галузеву проблематику. А ще ж і мовні питання трохи не байдужі. Тому, буває, мене поради питають. Так от, показують книжечку, стареньку вже таку, і запитують, що писати про мову книги, ось цієї:

    Ужинок рідного поля : Вистачиний працею М.Г. — М.: У друк. Каткова і Т-ва, 1857. — IV, 371 с.

    Писана дивною, цікавою, небаченою граматикою, хоч і легко читається українською. Крутив я її на всі боки, гортав, читав авторську передмову, але що діяти, не знаю. А Ін-т укр. мови через дорогу :) Пішов. Десь спитав, послали на такий от поверх, такий кабінет. Там дві жіночки. Нічим допомогти не можуть, покликали поважного пана. Високий, чорнявий, гарний, солідний, в костюмі, з академічним обличчям, оксамитовим голосом, переконливий, вразливий і безсумнівно обтяжений знаннями й досвідом. Подивився книжечку і сказав байдужим тоном, що у свій час на Украйні кому тільки не ліньки було вигадувати власну граматику, абетку, а Ін-т укр. мови вивченням цього всього не займається, і про цю книжечку він нічого втішного мені сказати не може. Подякував я його, трохи засмучений, та й пішов.

    Було то навесні 2002 р. А ось зовсім недавно я раптом наскочив в Інтернеті на назву тієї книжечки, і що побачив:


    http://uk.wikipedia.org/wiki/Гатцук_Микола_Олексійович

    Микола Олексійович Гатцук (? — ?) — український фольклорист, мовознавець, письменник другої половини 19 століття. Псевдоніми — М. Глек, М. Куций та ін.

    Видав збірники:
    • «Ужинок рідного поля» (1857) — вміщено українські пісні, думи, приказки, прислів'я;

    . . .

    Гатцук досліджував питання українського правопису. В статті «Про правописи, заявлені українськими письменниками з 1834 року по 1861 р.» («Основа», 1862, № 7) охарактеризував системи українського правопису, що їх розробили Михайло Максимовович, Левко Боровиковський, Амвросій Метлинський, Пантелеймон Куліш та ін. Стаття була спрямована проти кулішівки.

    Михайло Максимович відстоював етимологічний правопис з використанням діакретичних знаків для відтворення української вимови. Спробу наблизити українське письмо до фонетичного зробив Пантелеймон Куліш у виданні «Записки о Южной Руси» (1856) та в «граматці» (1857). Значно далі в фонетизації українського правопису пішов Гатцук. У книжці «Ужинок рідного пол’а», виданій під псевдонімом М.Куций, він фактично застосував фонетичну транскрипцію з великою кількістю надрядкових знаків. Наприклад:

    Ŏколиб нε ц’а важка скрута татарс’кого лиха, миб ўже здаўнаб мали своу рідну моўу, пис’мєнє і достоту °вироблєну; св’атоблиўε °слово Божε і о’го заповіт вірісне кожнй-б тамиу; і нε було б ўнεвічинε ріднε слоўо; миб тоді мали своу’ Літεратуру, своу’ осноўу а’сного жит’а’.


    Застосований Гатцуком у букварі, у низці інших творів правопис (використання надрядкових знаків при відповідних буквах — крапок, дужок, рисок тощо) не набув поширення. Як зазначав Микола Сумцов у статті про Гатцука в енциклопедії Брокгауза та Ефрона, «правопис дуже дивний і незручний».

    . . .

    Література

    * Гатцук Микола // Український радянський енциклопедичний словник. — 2-е видання. — Т. 1. — К., 1986. — С. 374.
    * Брицина О. Ю. Гатцук Микола Олексійович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. — С. 395.
    * Мистецтво України: Біографічний довідник / За редакцією А. В. Кудрицького. — К., 1997. —С. 144.
    * Поповський А. М. Гатцук Микола Олексійович // Українська мова: Енциклопедія. — К., 2000. — С. 87—88.
    * Гатцук Н. С. // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона
    * Розширення фунціональних меж української мови // Русанівський Віталій. Історія української літературної мови. — К., 2001.


    Маю особисту думку про Ін-т укр. мови :)


    > 2. Звернення Вченої ради Інституту хімії та хімічної технології Національного університету “Львівська політехніка” від 8 жовтня 2002 року, протокол № 2
    До речі, Вчена чи Наукова рада? Посада ”вчений секретар” чи ”науковий секретар”?
  • 2009.12.15 | stryjko_bojko

    А як морські терміни?

    шпангоут, шпиль, брашпиль, комінгс, дейдвуд, бімс, леєр, шпігат...
  • 2009.12.16 | hrushka

    Re: Удар у спину

    З великим захопленням та зацікавленням читав дану статтю, котру потрібно було вже роки тому написати. Однак зауважую, що ще до певної міри є недомагання.

    Коли ми стараємось якусь справу поправити, то це потрібно з різних точок погляду. Дехто уважає, щоби привести на Україні порядок, то потрібно усталити економію (торгівлю), а опісля візьмемось до мови, спадщини, державної межі, військової оборони тощо. В щоденнім порядку дійсність вимагає звернення уваги на всі справи а не тільки на одну! Цей самий підхід вимагає також кожна поодинока справа, як на приклад МОВА.

    Ми мусимо бути свідомі що:
    1. із чим ми виросли, те нам «рідне», привітне, приємне, знайоме, «українське»
    2. кожна мова має доволі чужих слів присвоїних століттями, однак не відповіндо накопичувати чужі слова як ми це зараз робимо – російські викидаєм а накопичуємо англомовні
    3. не забуваймо, що ми маємо певне психольогічне недомагання маловажності що впливає на наш вибір слів
    4. поборюймо маловажність впроваджуючи нові питомі слова з власного словозбірника
    5. не лякаймось що можливо зробимо якусь помилку, мова не записана в камені, зміни до кращого завжди можливі
    6. наші науковхі, дослідники та знавці (експерти?) мусять вийти із коробки де вони себе поставили, що наче необхідно присвоювати (запозичувати?) чужі слова, бо то пов`язане «... потребою виділити і назвати реалії життя, які повсякчасно виникають у нашому ускладненому технізацією житті,...» - таке самообмеження дуже шкідливе
    7. коли вичисляю різні пожливості, приходить на думку сов`єтський спосіб знесилення «противників» - їх клич був: коли я не можу те мати, то і ти того не будеш мате – значиться, коли російська мова урядово не принята в Україні, то дадуть собі всі старання щоби так мову запаскудити що й дідько не впізнає!
    8. надмірна «чистота» нашої мови в часописах та «збірного» повідомлення може збудити особливу увагу та цікавість більшости населення

    Тепер дозволю собі вказати (в дужках) декотрі слова що можна було`б «питомим» або «придуманим» замістити в дані сатті:

    >Для того, щоб ця аксіома (правдивість, признаний закон) стала реальністю, державні структури (побудови) окремої держави – Президент, уряд, парламент - мають виробити й ухвалити відповідні законодавчі акти (розпорядження, вказівки, уповноваження).

    > коли окремі бюрократичні структури своїми волюнтаристськими (добровольськими) експериментами (випробованнями).

    > громадських закладів стандартизації (примірниковості) термінологічної (вислівної) лексики (словозбірні).
    >За цими установами у громадянському суспільстві потрібен контроль (нагляд, керування, управління) з боку громадськости,

    >Брак такого контролю (наглаяда) – характерна (зображена) риса тоталітарних режимів (управлінь), коли згори – з кабінетів ворожих народові узурпаторів (незаконних захоплювачів)– диктовано життєво конечні реалії (дійсності), в тому числі і науково-технічну термінологію.

    >відповідність з вимогами здорового глузду та інтересами (користь) безпеки держави

    >які стоять перед цією установою, як рівно ж автентичність (достовірність) наявних у цих чиновників дипломів.

    >Кошти, потрібні для перевидання скарикатурених (спотворених, викривлених) шкільних підручників, стягнути з осіб, винних у карикатуризації (викривленні) української мови :-)
  • 2009.12.26 | Манул

    Прочитати обов'язково!

    Гарна, досить розлога стаття Анатолія Венцковського "Грінченків дух і сила" про Святослава Караванського (газета "Літературна Україна", 24.12.2009).
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.12.26 | Skapirus

      А чи не можна було б лінк викласти чи відскановану статтю?

      Бо в Інтернеті цього матеріялу чомусь нема. Думаю, Караванському теж цікаво було б побачити цей матеріял, а знайти газету не всі можуть.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2010.01.11 | Манул

        Re: А чи не можна було б лінк викласти чи відскановану статтю?

        Skapirus пише:
        > Бо в Інтернеті цього матеріялу чомусь нема. Думаю, Караванському теж цікаво було б побачити цей матеріял, а знайти газету не всі можуть.

        В інтернеті, на жаль, електронної версії "ЛУ" немає (рекомендую передплатити). Адреса редакції: lit_ukraine@ukr.net
        Телефон: 286-36-39.
        Пан Святослав зв'язки з редакцією має, друкується періодично, дискутує. Читати його і цікаво, і корисно.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
  • 2010.01.11 | Мірко

    І де пропала Ртуть?



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua