МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

До мови з розумом: Наголос - творець мов

06/06/2010 | Святослав Караванський
До мови з розумом Святослав Караванський

НАГОЛОС - ТВОРЕЦЬ МОВ*

Про те, що наголос є одним з чинників творення мов є багато свідчень. Але цьому чиннику стає на перешкоді – хто б ви думали? Поезія. Поетична мова від віків практикує зміну наголосів у словах задля ритміки та рими. Ця практика має плюси й мінуси. Плюс – це досягнення поетичного ефекту, а мінус – це порушення наголосової системи мови. Тому, міняючи наголос, автор або й редактор має ставити на переголошеному слові знак наголосу там, де автор дане слово наголосив. Коли усталений наголос слова друзі на у, то у слові, вжитому з наголосом на і: друзі, треба це позначити. Практика УССР цього не дотримувалась, що було на ділі культивовано, бо зміна наголосу в поезії викликала потім зміну наголосу і в живій мові. В УССР ставили знак наголосу на слові нести (Л. Костенко), бо цей наголос розходився з російським, але коли слово вжито з неправильним наголосом, що збігався з общепонятним, тоді знаку наголосу не ставлено. Рильський пише живете, з наголосом на е, але наголосу не ставить. А правильний наголос живете. Вірш цікавий змістом, і його цитують раз-у-раз, і то з неправильним наголосом. А читачі навіть не знають, як у слові нести (за соловецькою нормою), що у слові живете наголос чужий. Як наслідок, руйнується наголосова (солов’їна!) система нашої мови. Започатковане в СССР, триває і в незалежній Україні. Низка слів у живій мові засвоювано мовцями з неукраїнськими наголосами. Український наголос з прицілом на милозвучність вироблявся віками. Нам властивий, зокрема, дактилічний наголос:

Подруга, Колесо, Решето, Належати, Поблизький, Значення, Жебрати, Жевріти.

А от пише поет, далеко не початківець:

...щоб в світі жебрати хулу чи хвалу...

І наголосу не ставить. А наголос хибний. Саме так засвоєний поетом. Бо якби він був свідомий вірного наголосу, то переставивши слова, написав би так:

...щоб жебрати в світі хулу чи хвалу...

Має наша мова й іншу солов’їну рису, яка простежується на такій схемі:

Перша особа ... Друга особа ... Третя особа ... Перша множини Піду ... ... ... ... підеш ... ... ... ... піде ... ... ... ... підемо Пройду ... ... пройдеш ... ... пройде ... ... пройдемо Горну ... ... ... горнеш ... ... ... горне ... ... ... горнемо Зірву ... ... ... ... зірвеш ... ... ... ... зірве ... ... ... ... зірвемо Пойму ... поймеш ... пойме ... поймемо (За Грінченком)

Таке наголошення склалося віками і пройшло випробу часом:

Поки сонце зійде – роса очі виїсть; Бондар відра набиває, мене горне, пригортає.

А от – інший поет:

... зітре десяток марних кроків...

Наголос неправильний, але за соловецькою традицією непроставлений. Очевидно, неусвідомлений, бо варто переставити слова і солов’їність збережеться:

---десяток марних зітре кроків...

Ще одна наша солов’їна риса: множина слів, а надто жіночого роду:

шабля - шаблі кишеня - кишені пані - пані чарка - чарки –– - торочки

А сучасник пише:

Травневі скрипки, смійтесь, грайте... (1) ............................................................. А на вузеньких стежках біля хати... (2)

Варто переставити слова і рядки заспівають пташиним голосом:

Скрипки травневі, смійтесь, грайте... (1) А на стежках вузеньких біля хати... (2)

У рядку (2) можливе і правильне прочитання без перестановки:

А на вузеньких стежках біля хати (2)

При такому прочитанні рядок бездоганний. Проте не завжди перестановка вирятовує з біди:

...і б’ються бурульки на друзки! ...тюльпан розгортає пелюстки. ...з-поміж спідниць нафталінних, рюшей, торочок...(бо римується з горошок)

У таких випадках потрібна переробка, або, як рятівний круг – позначення наголосів. Найважче обстоювати наголосову неповторність нашої мови, коли словники СССР насичено мінами сповільненої дії під нашу мову – узаконенням неправильних наголосів. Допуск таких варіянтів, як помилка, відтінок дозволяє поетам вибирати общепонятний варіянт. Той же, хто хоче бути справді українським поетом має із спокусливо-підступних варіянтів вибирати саме український: помилка, відтінок. Коли неправильний наголос не має альтернативи – діло гірше. Модель творення іменників з кінцівкою –ява відповідає дактилічності нашої мови. Ці іменники мають дактилічний наголос:

Пліснява, Тиснява, Кіптява, Курява, Пискнява, Тупотнява, Гуркотнява Шамотнява.

А в в УССР узаконено інші наголоси: порохнява, тріскпотнява, тіснява, пискотнява. Це суперечать моделі творення іменників з кінцівкою –ява. Але поети цього не знають, і з’являються в українській поезії неукраїнські рядки:

...повз вересневу суху порохняву... (бо римується із слухняно)

Поетові важко знайти орієнтир у безграмотно укладених словниках із підступною метою зближення мов, що на практиці значило денаціоналізацію та асиміляцію. У сучасних обставинах поетові лишається тільки один шлях: самостійно виробити на підставі класичних зразків канони української мови, де не буде місця прожилкам, а лише прожилкам, не буде місця відтінкам, а лише відтінкам, не буде дієслова призупинити, а лише пристанути. Цим поет розірве підступний зашморг асиміляції, підірве плани янучарів, підімне під невблаганну логіку салдафонську кривобратерськість фальшивих братів та батьків. Чи почують вони цю конечну заповідь? Поблажливе ставлення редакторів та громадськости до довгої лози в наголосах, тягне за собою й іншу антинаціональну рису в поезіях – уживання іноземної лексики. І прикладів є й пере-є. Пише поет:

...і не заректись від суми та тюрми.

І трохи далі:

...і крила....... ізнов приміряти, а затим на старий натягати копил.

Слова сума, наявного у словниках, не вживає жоден український класик. Наведена ідіома з цим словом – спокушає. Але спокуса є спокуса. У сусіда й хата біла й жінка мила. Краще, на мою думку, уникати спокус, бо тоді треба визнати догмат шовіністів, що Україна не має своєї вістки. Українське затим значить тому (що). Тут на місці було б тоді, відтак, відповідно до живомовної практики. А коли практики немає, поет мусить мати своє підсвідоме почуття мови. Це почуття не є даром з неба. Його треба в собі розвивати. Тому думаймо, порівнюймо, прислухаймось щирого розуму, занурюймось до глибин мовного океану, а лінгвоцидним словникам – жодної віри!
*) Зберігаємо правопис автора

Відповіді

  • 2010.06.08 | harnack

    "Вірний наголос"?

    < І наголосу не ставить. А наголос хибний. Саме так засвоєний поетом. Бо якби він був свідомий вірного наголосу, то переставивши слова, написав би так:

    Маємо ж недоречну суржикову пару: хибний/вірний, а не вірний/невірний, хибний/ правильний, де: вірний = незрадливий + невірний = зрадливий. У "вірному наголосові" - маємо мішанину "віри" зі "знанням".

    Ясно, що то лиш прикрий недогляд, бо нижче є доречно сказано.

    Але те є лиш доказом - як легко та швидко ми всіма можемо стати суржикожертвами і чому треба аж до такої міри бути пильними проти автоматизованої підступності суржика, замість того аби витрачати егергію на кращі й творчі речі, а не на імунитет та оборону. Як не обурюватись на таке примусове самомарнування!

    Інше мене бентежить:

    Я б радше сказав "бути свідомий про щось" аніж "свідомий чого"! Звідкіля теє в мене? З англійської?

    Свідомість чогось/про що, усвідомлення чогось, але: мати свідомість про щось, бути свідомим про щось, усвідомлювати щось/про щось (коли вже дієслово запрягається)...

    Не жарт: мати свідомість киці, чи свідомість про кицю?
    Мати свідомість отого наголосу, чи про отой наголос?

    Гірше: бути свідомим (свідомий?) наголосу = мати свідомість наголосу?

    Як хто гадає?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2010.06.08 | Пан Коцький

      Бути свідомим чогось

      harnack пише:
      > ...
      > Я б радше сказав "бути свідомий про щось" аніж "свідомий чого"! Звідкіля теє в мене? З англійської?
      >
      > Свідомість чогось/про що, усвідомлення чогось, але: мати свідомість про щось, бути свідомим про щось, усвідомлювати щось/про щось (коли вже дієслово запрягається)...
      >
      > Не жарт: мати свідомість киці, чи свідомість про кицю?
      > Мати свідомість отого наголосу, чи про отой наголос?
      >
      > Гірше: бути свідомим наголосу = мати свідомість наголосу?
      >
      > Як хто гадає?

      Бути свідомим чогось = (одне з значень) здавати собі справу про щось / з чогось

      http://www.r2u.org.ua/s?w=%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8+%D1%81%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D0%BC&scope=all&dicts=all&highlight=on

      Бути свідомим != мати свідомість
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2010.06.08 | harnack

        Та я перевірив словники (аякже!) - і теє бачив: не те питання!

        Мабуть, уперш варто би встановити природу й доречність дієслова в українській: мати/бути (чи "мати" - взагалі допустиме? Майте совість, куме!)

        Скажімо:

        1) бути свідомий чого/про щось (але для мене, кажу ж, "свідомий чого" - непрозоре, штучне, бо КРАЩЕ і ясніше "про щось")

        2) мати свідомість про щось (бо мати свідомість киці (чого), себто на рівні киці, тож БУТИ кицею, а не людиною - не улаштовує, ).. ітд

        В пригоді отут може стати "тямити/ся" й похідні.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2010.06.08 | selu

          Re: Та я перевірив словники (аякже!) - і теє бачив: не те питанн

          harnack пише:
          > Мабуть, уперш варто би встановити природу й доречність дієслова в українській: мати/бути (чи "мати" - взагалі допустиме? Майте совість, куме!)
          >
          > Скажімо:
          >
          > 1) бути свідомий чого/про щось (але для мене, кажу ж, "свідомий чого" - непрозоре, штучне, бо КРАЩЕ і ясніше "про щось")

          "Про" виглядає як "трохи, ледь-ледь": знати математику, знати про математику.



          >
          > 2) мати свідомість про щось (бо мати свідомість киці (чого), себто на рівні киці, тож БУТИ кицею,

          Ні, "хитрий як змій" - не змій, мати гривню не значить "мати лише гривню".




          а не людиною - не улаштовує, ).. ітд
          >
          > В пригоді отут може стати "тямити/ся" й похідні.

          Тямити, мабуть, стосується більше здібності сприймати та пам'ятати, а свідомість - наслідок цієї здібності.
        • 2010.06.08 | Манул

          Re: Та я перевірив словники (аякже!) - і теє побачив:

          Борис Грінченко: 2) свідомий - чого. Знакомый с чем, сведущий в чем.

          С.І.Головащук (Словник-довідник з правопису та слововживання): свідомий(чого).

          Леся Українка: Свідомий свого стану робітник се такий робітник, що тямить своє право і не надіється ні на кого, окрім себе та своїх товаришів.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2010.06.10 | harnack

            Ось і наш історик та його однозначність та мова (л)

            > Важливим знайти мову і спосіб, в якій ця істина стає очевидною. Як пише Тішнер: «Священик, який говорить про розп’яття, може сказати: «Подивіться, які ви грішні і злі, бо ви розп’яли Сина Божого». Тоді він робить людей свідомими своєї вини і гріха, і до певної міри понижує їх у власних очах. Але він може також сказати: «Дивіться, які ви важливі, великі і гідні, що за Вас помер Син Божий».

            http://maidanua.org/static/mai/1276004497.html

            Тоді він робить людей свідомими своєї вини і гріха, і до певної міри понижує їх у власних очах.

            Могло б бути з поважною різницею:

            Тоді він робить людей свідомими про СВОЮ (священника) вину і гріх, і до певної міри понижує їх у власних очах.

            Чи:

            Тоді він робить людей свідомими про ЇХНЮ (ЛЮДЕЙ) вину і гріх, і до певної міри понижує їх у власних очах.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2010.06.10 | Манул

              Треба правильно розуміти значення слів

              harnack пише:
              > > Важливим знайти мову і спосіб, в якій ця істина стає очевидною. Як пише Тішнер: «Священик, який говорить про розп’яття, може сказати: «Подивіться, які ви грішні і злі, бо ви розп’яли Сина Божого». Тоді він робить людей свідомими своєї вини і гріха, і до певної міри понижує їх у власних очах. Але він може також сказати: «Дивіться, які ви важливі, великі і гідні, що за Вас помер Син Божий».
              >
              > http://maidanua.org/static/mai/1276004497.html
              >
              > Тоді він робить людей свідомими своєї вини і гріха, і до певної міри понижує їх у власних очах.
              >
              > Могло б бути з поважною різницею:
              >
              > Тоді він робить людей свідомими про СВОЮ (священника) вину і гріх, і до певної міри понижує їх у власних очах.
              >
              > Чи:
              >
              > Тоді він робить людей свідомими про ЇХНЮ (ЛЮДЕЙ) вину і гріх, і до певної міри понижує їх у власних очах.

              Автор допису не розуміє значення слів "свідомий", "свідомість". Свідомий - чого.
              Обізнаний - про що.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2010.06.10 | harnack

                Годі нестямствувати та мудрагельствувати труїзмами: отямтесь!

  • 2010.06.09 | Георгій

    Навіть уявити собі нe можу, щоби хтось сказав...

    ..."скрипки." Хіба хтось в Україні так кажe?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2010.06.09 | Сергій Вакуленко

      Paul Verlaine

      Chanson d’automne

      Les sanglots longs
      Des violons
      De l'automne
      Blessent mon cœur
      D'une langueur
      Monotone.

      Tout suffocant
      Et blême, quand
      Sonne l'heure,
      Je me souviens
      Des jours anciens
      Et je pleure;

      Et je m'en vais
      Au vent mauvais
      Qui m'emporte
      Deçà, delà,
      Pareil à la
      Feuille morte.

      Переклад Миколи Лукаша:

      Ячать хлипкІ,
      ХрипкІ скрипкИ
      Листопада.
      Їх тужний хлип
      У серця глиб
      Просто пада.

      Від їх плачу
      Я весь тремчу
      І ридаю,
      Як дні ясні,
      Немов у сні
      Пригадаю.

      Кудись іду
      У даль бліду
      З гір в долину.
      Мов жовклий лист
      Під вітру свист –
      В безвість лину.

      Для порівняння один з англійських перекладів:

      Violins complain
      Of autumn again,
      They sob and moan.
      And my heartstrings ache
      Like the song they make,
      A monotone.

      Suffocating, drowned,
      And hollowly, sound
      The midnight chimes.
      Then the days return
      I knew, and I mourn
      For bygone times.

      And I fall and drift
      With the winds that lift
      My heavy grief.
      Here and there they blow,
      And I rise and go
      Like a dead leaf.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2010.06.10 | Георгій

        А "ложки," "видeлки..." - нeвжe тeж?

        Або, скажімо... eee... "пульвeризатор[b]и[/b] ?
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2010.06.10 | Mika_Y

          Re: А "ложки," "видeлки..." - нeвжe тeж?

          Невже "ложки" це щось для Вас неймовірне? У Вас же наче дід з Полтавщини.

          Цитую Котляревського:

          Цебри сивушки там стояли
          І браги повнії діжки;
          Всю страву в вагани вливали
          І роздавали всім ложки.

          Хоч не здивуюся, якби тепер прочитали так:

          Цебри сивушки там стояли
          І браги повнії діжки;
          Всю страву в вагани вливали
          І роздавали всім ложки.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2010.06.10 | Георгій

            Дід тeж, здається, казав "лОжки..."

            Мабуть дійсно наша (совєцьких людeй) українська мова така змоскалeна, що вжe пізно її лагодити...
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2010.06.10 | zаброда

              Лагодити не запізно

              якщо менше дивуватися ;)

              Георгій пише:
              > Мабуть дійсно наша (совєцьких людeй) українська мова така змоскалeна, що вжe пізно її лагодити...


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua