Чубаров в Парламенті про голодомор в Україні, Криму
02/15/2003 | line305b
Шановні народні депутати!
Шановні учасники парламентських слухань!
Я хотів би звернути вашу увагу на один з аспектів, пов'язаний із такими формами здійснення радянською владою геноциду проти власного народу, як штучно утворенні голодомори.
Перед цим зазначу, що катастрофі 1932-1933 років у центральних областях України передували голодомори на інших територіях, які сьогодні також є у складі України, зокрема, голодомор 1921-1923 років на території новоствореної тоді Кримської автономії.
Отже, в цьому році маємо в Україні дві сумні дати: 70-річчя голодомору в Україні і 80-річчя голодомору в частині України - Кримській автономії.
Вивчаючи причини голодомору в Криму у 1921-1923 роках і голодомору в Україні в 1932-1933 роках, а також їх наслідки, я не міг не закцентувати свою увагу на етнічних вимірах, пов'язаних з жертвами вказаних голодоморів.
Тут вже наводилися дані щодо жертв голодомору в Україні у 1932-1933 роках. Додам, що в Криму внаслідок голодомору 1921-1923 років загинуло, за офіційними данними самої радянської влади біля 100 тисяч людей, з них 76 тисяч кримських татар, тобто майже 35 відсотків від чисельності цього народу на той час.
Ні в якій мірі не хочу порівнювати цифри, бо, дійсно, безцінне життя кожної людини. Просто прошу подумати: 76 тисяч жертв кримських татар від 200-тисячного народу на той час.
Наголошуючи на тому, що жертвами згаданих голодоморів стали представники багатьох національностей, я хочу також особливо підкреслити, що справжньою, майже не прихованою метою, штучно організованих радянською владою голодоморів було фізичне знищення етнічного ядра тих народів, які внутрішньо не сприймали життєві реалії, що насильницьки нав'язувала радянська влада та її комуністичні вожді.
Саме тому кількість жертв голодоморів 1921-1923 років в Криму та 1932-1933 років в Україні, в місцевостях, населених, з точки зору радянської влади, неблагонадійними народами, була на декілька порядків вище. Тобто, голодомори 1921-1923 та 1932-1933 років, були організовані таким чином, щоб зламати, поставити на коліна як українську націю, так і кримськотатарську, які за своєю природною ментальністью ще в якійсь мірі намагалися протидіяти зміцненню влади більшовиків.
На підтвердження ціє тези свідчать і партійні документи тих часів. Я наведу тількі один приклад, який свідчить про те, як влада діяла в тих умовах. Тут говорилося, що вмирали однаково і комуністи, і беспартійні. Послухайте, будь ласка, цей документ.
21 грудня 1922 року секретар ЦК РКП(б) Куйбишев направляє такий таємний ціркуляр до Криму (цитую мовою оригіналу):
"Предложить Крымобкому использовать переводимые кредиты для взаимопомощи в первую очередь для удовлетворения нужд коммунистов голодающих районов... Предложить ЦК Последгола выяснить вопрос о возможности оказания помощи коммунистам голодающих районов Крыма и (в) случае необходимости перевести для этой цели Последголу Крыма соответствующие средства".
Виконуючи це розпорядження у лютому 1923 року, а це був період піку голодомору в Криму, Президія Кримського ЦК Последголоду виділяє "голодуючим" комуністам 300 тисяч рублів готівкою та 10 тисяч пудів хлібом.
Закінчуючи свій виступ, хочу підкреслити, що ми маємо обов'язково визнати голодомор 1932-1933 років актом геноціду проти української нації. Також маємо визнати штучний голодомор в Криму у 1921-1923 роках актом геноціду кримськотатарської нації.
Хочу також сказати, що у тому центрі, якій буде побудовано у Києві, а я впевнений, що такий центр буде, мають бути дослідження щодо голодоморів в окремих регіонах і до голодоморів, які були направлені проти цілісних народів України.
Хочу при цьому наголосити, що таке визнання потрібне в першу чергу нам, живущим сьогодні: і християнам, і мусульманам, і іудеям, і всім сущим.
Дякую!
Шановні учасники парламентських слухань!
Я хотів би звернути вашу увагу на один з аспектів, пов'язаний із такими формами здійснення радянською владою геноциду проти власного народу, як штучно утворенні голодомори.
Перед цим зазначу, що катастрофі 1932-1933 років у центральних областях України передували голодомори на інших територіях, які сьогодні також є у складі України, зокрема, голодомор 1921-1923 років на території новоствореної тоді Кримської автономії.
Отже, в цьому році маємо в Україні дві сумні дати: 70-річчя голодомору в Україні і 80-річчя голодомору в частині України - Кримській автономії.
Вивчаючи причини голодомору в Криму у 1921-1923 роках і голодомору в Україні в 1932-1933 роках, а також їх наслідки, я не міг не закцентувати свою увагу на етнічних вимірах, пов'язаних з жертвами вказаних голодоморів.
Тут вже наводилися дані щодо жертв голодомору в Україні у 1932-1933 роках. Додам, що в Криму внаслідок голодомору 1921-1923 років загинуло, за офіційними данними самої радянської влади біля 100 тисяч людей, з них 76 тисяч кримських татар, тобто майже 35 відсотків від чисельності цього народу на той час.
Ні в якій мірі не хочу порівнювати цифри, бо, дійсно, безцінне життя кожної людини. Просто прошу подумати: 76 тисяч жертв кримських татар від 200-тисячного народу на той час.
Наголошуючи на тому, що жертвами згаданих голодоморів стали представники багатьох національностей, я хочу також особливо підкреслити, що справжньою, майже не прихованою метою, штучно організованих радянською владою голодоморів було фізичне знищення етнічного ядра тих народів, які внутрішньо не сприймали життєві реалії, що насильницьки нав'язувала радянська влада та її комуністичні вожді.
Саме тому кількість жертв голодоморів 1921-1923 років в Криму та 1932-1933 років в Україні, в місцевостях, населених, з точки зору радянської влади, неблагонадійними народами, була на декілька порядків вище. Тобто, голодомори 1921-1923 та 1932-1933 років, були організовані таким чином, щоб зламати, поставити на коліна як українську націю, так і кримськотатарську, які за своєю природною ментальністью ще в якійсь мірі намагалися протидіяти зміцненню влади більшовиків.
На підтвердження ціє тези свідчать і партійні документи тих часів. Я наведу тількі один приклад, який свідчить про те, як влада діяла в тих умовах. Тут говорилося, що вмирали однаково і комуністи, і беспартійні. Послухайте, будь ласка, цей документ.
21 грудня 1922 року секретар ЦК РКП(б) Куйбишев направляє такий таємний ціркуляр до Криму (цитую мовою оригіналу):
"Предложить Крымобкому использовать переводимые кредиты для взаимопомощи в первую очередь для удовлетворения нужд коммунистов голодающих районов... Предложить ЦК Последгола выяснить вопрос о возможности оказания помощи коммунистам голодающих районов Крыма и (в) случае необходимости перевести для этой цели Последголу Крыма соответствующие средства".
Виконуючи це розпорядження у лютому 1923 року, а це був період піку голодомору в Криму, Президія Кримського ЦК Последголоду виділяє "голодуючим" комуністам 300 тисяч рублів готівкою та 10 тисяч пудів хлібом.
Закінчуючи свій виступ, хочу підкреслити, що ми маємо обов'язково визнати голодомор 1932-1933 років актом геноціду проти української нації. Також маємо визнати штучний голодомор в Криму у 1921-1923 роках актом геноціду кримськотатарської нації.
Хочу також сказати, що у тому центрі, якій буде побудовано у Києві, а я впевнений, що такий центр буде, мають бути дослідження щодо голодоморів в окремих регіонах і до голодоморів, які були направлені проти цілісних народів України.
Хочу при цьому наголосити, що таке визнання потрібне в першу чергу нам, живущим сьогодні: і християнам, і мусульманам, і іудеям, і всім сущим.
Дякую!