МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Касьяненко: Крим втрачає рівновагу

02/13/2004 | line305b
Крим втрачає рівновагу
Пекельна суміш: земля, гроші, політика

Микита КАСЬЯНЕНКО, Судак — Сімферополь

Проблеми з вирішенням у Криму земельного питання обертаються загостренням міжнаціональних відносин, — в Україні, де міжнаціональний мир є одним із найбільших досягнень за роки незалежності, це симптом більш ніж тривожний. Небезпека ще й у тому, що обстановку нагнітають місцеві радикальні політичні сили, які намагаються отримати вигоду з того, що відбувається. Це стосується як русофільських організацій, так і радикальних кримськотатарських угруповань. Нестабільність ситуації загрожує півострову в тому числі й зривом курортного сезону, тобто великими збитками, — і те, що надворі поки ще лютий, не означає, що зарубіжні конкуренти кримчан не спробують скористатися ситуацією.


Жоден із кримського катаклізму не має такого сильного впливу на нинішній день, як подія, до 60-ліття якої ми наближаємося. Коріння нинішніх заворушень в автономії безсумнівно сягає депортації в травні 1944 року, яка в свою чергу була наслідком попередніх двохсот років завоювання та «підкорення» Криму. А також — рубежу 80—90-х років минулого століття, коли наслідки депортації і могли, і повинні були компенсувати народу, але замість цього вони виявилися законсервованими. Про те, що нинішній конфлікт навколо використання землі в Криму закладений і переданий нам у спадок політиками кінця 1980-х — початку 1990-х років, говорять сьогодні майже всі на півострові.

З моменту початку репатріації пройшло понад 15 років, і зараз є політики, які кажуть, що процес уже закінчився і час про нього забути. Проте всупереч їхнім твердженням «процес» щодня вдирається у вікна, в телевізори та повсякденне життя кримчан мітингами, акціями протестів, навіть БТРами, озброєним «Беркутом», як у Судаку, цілодобовим патрулюванням на вулицях, як у Веселому, наприклад. Після подій літа-осені минулого року та січня- лютого цього року Крим став іншим. «Ось маленька дитина, — говорив на засіданні президії кримської ВР генерал міліції Микола Паламарчук, — вона ще не знає, як їй жити, але вже знає, що ось цей дядько іншої національності — це її ворог…»

Ця запеклість — результат ланцюга рішень, які багато хто зараз визнає помилковими, але не поспішає виправляти — одні не знають як, другі не хочуть, треті не можуть. Помилковим на багатьох рівнях визнали сьогодні виконання свого часу «схеми розселення» — але й зараз не можна оголосити нове «велике переселення народів» навіть у межах Криму, оскільки все може знову перетворитися на хаос. Але як оптимізувати цей процес — пропозицій немає. І ближчий приклад нової помилки. З одного боку, заступник голови меджлісу кримськотатарського народу Ремзі Ільясов вважає, що арештовувати Ісмета Салієва, через що почався штурм судацького міськвідділу міліції, і стосовно якого кримінальну справу порушили ще в жовтні минулого року, взагалі не було необхідності. З іншого боку, і перший заступник голови Верховної Ради АРК Василь Кисельов вважає затримання Ісмета Салієва напередодні священного для мусульман свята Курбан-Байрам помилкою Головного управління МВС України в Криму, як він заявив про це на засіданні правління Асоціації органів місцевого самоврядування.

ФОТО ХАЙРІ УСЕЇНОВА
4 ЛЮТОГО В СУДАКУ ВІДБУВСЯ ПЕРШИЙ ВСЕКРИМСЬКИЙ МІТИНГ ІЗ СЕРІЇ АКЦІЙ ПРОТЕСТУ, ПРИУРОЧЕНИХ ДО 60-ЛІТТЯ ДЕПОРТАЦІЇ КРИМСЬКИХ ТАТАР ІЗ ПІВОСТРОВА. ДО МІСЦЯ ПРОВЕДЕННЯ МІТИНГУ БУЛИ СТЯГНУТІ ЗНАЧНІ СИЛИ МІЛІЦІЇ ТА ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК

Отже, незважаючи на 15 річнесусідство, ми всі ще погано знаємо одне одного або все ще не хочемо знати? У ході лютневого протистояння в Криму проявилася особливість, якої раніше не було: радикалізм однієї сторони наткнувся на такий самий запеклий радикалізм другої. У резолюції судацького мітингу, яку надiслала «Дню» прес- служба меджлісу, йдеться, що «в переддень 60-ліття депортації кримськотатарського народу в усьому Криму починаються акції протесту проти дискримінації й ігнорування прав кримськотатарського народу. Час минає, і наша віра в здатність України вирішити проблеми кримськотатарського народу викликає заклопотаність. Акції протесту наростатимуть. Учасники вимагають: 1. Відновити державність кримськотатарського народу. 2. Припинити політику етноциду кримськотатарського народу. 3. Припинити розгляд земель Криму як товару для продажу. 4. Змінити всі закони, що дискримінують кримських татар. 5. Притягти до відповідальності керівників засобів масової інформації, що розпалюють міжнаціональну ворожнечу. 6. Припинити діяльність козачих громад як дестабілізаторів міжнаціональних відносин по всьому Криму…» Автор пам’ятає вимоги першого курултаю в 1991 році, і вони були практично такими самими. Невже за 15 років інтеграції народу в українське суспільство ми зовсім не просунулися вперед?

5 лютого одна з кримських російських газет вийшла під шапкою: «Татари! Не повторюйте колишніх помилок!», а в статті під нею викладено виступи лідерів Російської общини Криму, в якій вони фактично погрожують кримським татарам… новою депортацією. Зі своєї сторони депутати Верховної Ради Криму Сергій Цеков, Олександр Чорноморов, Олег Родивілов висувають такі самі ультимативні та нездійсненні з погляду закону вимоги до влади, як і кримських татар — звільнити, розпустити, ліквідувати. У їхній заяві йдеться: «Ми говоримо татарам Криму: не повторюйте власних помилок, допущених у період Великої Вітчизняної війни, коли представники антиросійськи налаштованої татарської політичної еліти, а також духовенства, пішовши на змову з фашистами, буквально підставили свій народ під молот воюючої Радянської держави. Не повторюйте своїх помилок, не провокуйте слов’янське населення Криму, тоді і нам не доведеться їх повторювати».

Верховна Рада Криму 25 лютого має намір провести депутатські слухання з питання про міжнаціональні відносини в автономії. Це саме питання розглядатимуть на березневій сесії парламенту.

Що треба робити сьогодні, щоб заспокоїти Крим і припинити протистояння? Які позиції сторін цього «багатокутного» конфлікту? Відповіді з Криму показують, що Києву час зайняти активнішу та виразнішу позицію.

«НАМ ПЛЮНУЛИ В ДУШУ»

Рефат ЧУБАРОВ, народний депутат України:

— Нинішнє протистояння закладене ще тоді, коли під час активної репатріації народу в Криму було реалізовано схему розселення кримських татар тільки у степових районах. Хоча в 1944 році їх депортували переважно з Південного берега. Існувало також обмеження на компактне поселення з таким розрахунком, щоб у жодному регіоні кримські татари не становили понад 20— 25 відсотків населення. А до війни 80 відсотків населення Алушти та 60—70 відсотків жителів Ялти були кримськими татарами. Уздовж моря суцільно розташовувалися татарські селища. Але коли підійшов час і земля стала товаром, до справи втрутилися великі гроші, в тому числі з- за кордону України, то кримських татар обділили землею навіть у степовій частині Криму, куди їх інтенсивно відправляли. А тепер обмежують і в отриманні землі на ПБК, звідки багато хто з них родом. Тут земля ще дорожча — від 5 до 10 тисяч доларів за сотку дають на «чорному» ринку. Чи легко встояти селищному голові перед такою спокусою? І вже порушено сотні кримінальних справ проти «нестійких». Але безземельним татарам від цього не легше.

Кримські татари не заспокояться доти, поки не пересвідчаться, що махінації сільських, селищних і міських рад із землею в Криму припинилися. Для цього я пропоную ухвалити рішення про тимчасове, на три-чотири місяці, припинення виділення землі в Криму, щоб за цей час провести повну інвентаризацію ділянок, і самим зрозуміти, що відбувається в земельній сфері. Ми можемо жахнутися від того, що там накоїли інші місцеві ради. Після інвентаризації землі її результати мали б опублікувати в кримській пресі, і ми побачимо, які фізичні та які юридичні особи отримували в Криму землю і наскільки вона їм була потрібна, та як її використовують. З іншого боку, в країні слід виробити некорупційний механізм розподілу земельних ділянок, причому такий, який можна було б легко перевірити не тільки представникам Генеральної прокуратури, а й простій людині, яка перебуває в черзі на його отримання. Тільки після такої операції процес розподілу кримської землі може увійти в нормальне русло і ситуація стабілізується. Звичайно, такий результат в інтересах народу, але не в інтересах багатьох політиків. Навчитися будувати свою роботу не на конфліктах, а на ефективному пошуку шляхів не силових і не конфронтаційних рішень — найактуальніше завдання для багатьох лідерів. Однаково під час виборів люди судитимуть не зі слів і не за мітингами, а за справами. А справи поки що на грані війни і миру…

На жаль, ці події призвели також до активізації тих нечисленних маргінальних організацій, які ні на чому іншому, крім як на протистоянні або з кримськими татарами, або з українцями, заробити собі політичні очки не можуть. Тому Російська община Криму рада, що вони зараз, як і «козаки», ніби запитані владою для захисту спокою. Але якщо вони опустилися до того, що, по-перше, приховано вважають депортацію законною і виправданою дією, по-друге, називають цей злочин сталінського режиму «своєю помилкою», яку їх примушують «повторювати», і тим самим ніби погрожують нам новою депортацією, то це свідчить про цілковиту їхню деградацію на ниві політики. З іншого боку, хіба можна те, що сьогодні кримські татари відстоюють свої права і захищають незалежність України, якій сьогодні належить наша Батьківщина Крим, порівнювати зі «змовою з фашистами»? Що в них асоціюється з фашистами — Україна? Вони буквально плюнули в душу кримськотатарського народу...

ЛОЯЛЬНІСТЬ ТАТАР НЕ ПОТРІБНА УКРАЇНІ?

Надір БЕКІРОВ, керівник політико-правового управління меджлісу:

— Наше завдання — зібрати максимальну кількість підписів під вимогами кримських татар і надіслати їх до ООН, Ради Європи й інших міжнародних організацій. Крім того, кримськотатарська діаспора за кордоном може надіслати до українських посольств листи, в яких висловлюватиме заклопотаність тим, що їхні співвітчизники в Криму зазнають дискримінації. Необхідно по- новому розставити акценти в наших взаємовідносинах з українською державою. Кримськотатарський національний рух у потрібний момент підтримав становлення української державності в Криму. Але, переконавшись у тому, що кримські татари ніби приречені бути лояльними до української державності, Україна вирішила, що кримські татари їй більше як союзники не потрібні. Я пов’язував певні надії зі створенням Ради представників кримськотатарського народу при Президенті України. Проте з 64-х доручень, даних главою держави за підсумками зустрічей із Радою представників, на сьогодні умовно виконаними можна вважати лише 4—5…

ЗЕМЛЮ ТІЛЬКИ ЗА КОНКУРСОМ

Сергій БРАЙКО, мер Ялти:

— Проблему з самозахопленями на ПБК можна вирішити тільки законодавчим шляхом. Для вирішення проблем розселення депортованих у такій зоні як Південний берег Криму, потрібне не виділення земельних ділянок під індивідуальне будівництво, а зведення багатоквартирних будинків. Проте згідно з угодою, яку підписано між мером Ялти та главою меджлісу Мустафою Джемільовим, протягом двох останніх сесій міськради виділяли ділянки депортованим під індивідуальне будівництво. Зараз міська влада чекає, коли кримські татари виконають свою частину угоди, а саме — заберуть «поляни протесту». Досі на території Великої Ялти їх залишається ще шість. На сесіях міськради наші депутати закликають не розбазарювати землі курорту, бути принциповими в питаннях виділення землі, думати, насамперед, про розвиток курортно-туристичної сфери, а не про приватні інтереси.

Я раніше пропонував депутатському корпусу взагалі тимчасово припинити виділення земельних ділянок під індивідуальне будівництво та гаражі до затвердження остаточного варіанта Генерального плану розвитку Ялти, встановлення кордонів міста і селищ, міських парків і скверів, русел рік. Тоді мене не підтримали. Але однаково варто різко скоротити виділення ділянок під індивідуальне будівництво, але не під розвиток бізнесу на території Великої Ялти. Можливо, потрібно не виділяти земельні ділянки юридичним особам, а виставляти ділянки на продаж за конкурсом для залучення додаткових коштів до міського бюджету. Відповідні рішення винесуть на сесію. Але це на території Ялти. А в селищах ситуація набагато складніша і більш малоконтрольована. Не випадково, в полі зору комісії Генпрокуратури опинилися 14 об’єктів, розташовані в селищах і Алупці, та жодного на території самої Ялти.

ЗАВОРУШЕННЯ ПОТРІБНІ ПОЛІТИКАМ

Леонід ШРЕМФ, мер Судака:

— За нашою інформацією, представники кримськотатарського народу планують створити на території Судака, Білогірського, Нижньогірського та Кіровського районів плацдарм або національний район у масштабах Криму. Тому зрозуміло, чому відбувається переселення зі степу, чому активізувалося поселення людей в Судаку — все це створює матеріал для реалізації цієї стратегії. Останні акції кримських татар у Судацькому регіоні є їхньою своєрідною підготовкою до 60-ліття депортації, і розглядають такі дії як таку собі козирну карту для пред’явлення громадськості, державі, світовій спільноті становища, в якому перебуває кримськотатарський народ. Тобто це безладдя потрібне політикам… Це моя особиста думка і моя інформація, я можу помилятися, але не маю права не сказати про це.

За 13 років групові дії з боку кримськотатарського населення вже давно стали нормою в Судацьком регіоні, де пройшли десятки акцій, приводом для яких були не тільки земельні питання, а й право на торгівлю, право на візництво, і міліцію нашу вже штурмують не вперше…

ВЛАДА ВИЯВИЛАСЯ НЕ ГОТОВОЮ

Борис ДЕЙЧ, Голова Верховної Ради Криму:

— Ситуація в Судацькому регіоні підійшла до критичної межі. На жаль, порушення земельного законодавства набули в регіоні масового характеру. В акціях із самозахоплень землі беруть участь представники як кримськотатарського народу, так і представники інших національностей. До подібних акцій приєднуються і жителі степових регіонів, що посилює ситуацію. Переважно захоплюють прибережні ділянки, хоча незатребуваними залишаються понад 100 ділянок, уже виділених у межах міста. Але силове вирішення проблеми, помножене на невирішеність безлічі інших питань, породжує міжнаціональну напруженість. У такій ситуації будь-яка НП — чи бійка в барі, чи з’ясування стосунків у спортзалі, — вмить набувають національного забарвлення, яке з готовністю використовують різні політичні сили, роздуваючи конфлікти листівками, провокаційними закликами, мітингами, пікетами, що перетворюються на облогу будівлі міліції. Ні влада, ні правоохоронні органи, суди, виконавчі служби виявилися не готові до подібного силового розвитку подій. Ситуація в регіоні підійшла до тієї критичної межі, за якою — біда! Вихід тільки один — у дотриманні закону, незалежно від того, хто його порушує та якої він національності… Я звертався до представників кримськотатарського народу, які, користуючись невпорядкованістю, спекулюючи на національній самосвідомості, намагаються заробити собі політичний капітал, — зупиніться! Час припинити спекуляції на бідах народу. Подібні дії не тільки не допомагають народу в вирішенні його численних проблем, а й породжують настрої, на яких успішно паразитують інші політичні сили, безвідповідально розігруючи антитатарську карту…

«КОЗАКІВ» БУТИ НЕ ПОВИННО

Василь КИСЕЛЬОВ, заступник голови Верховної Ради Криму:

— Якщо протистояння наростатиме, то кримська влада самостійно не зможе зберегти міжетнічний спокій та злагоду в Криму несиловим способом. Ситуація вже виходить із- під контролю. Політики повинні зупинитися, треба вжити реальних законних заходів до стабілізації ситуації. Необхідно також звернутися до Мін’юсту, Ради міністрів АРК, органів МВС та поставити питання про ліквідацію низки козачих громад у Криму. Треба позбавити їх реєстрації, тому що, запевняю вас, через кілька тижнів у Криму з’являться аскери…

«СУДАЦЬКИЙ МЕДЖЛІС ЗАНАДТО АГРЕСИВНИЙ»

Сергій КУНІЦИН, Голова Ради міністрів Криму:

— Якщо кримська влада на початку 1990-х була не готова до того, щоб взяти в свої руки процес розселення та створення відповідних інститутів для цього народу, то у той час народжений через цю причину меджліс зіграв позитивну роль і допоміг втримати ситуацію під контролем. Але зараз уже дуже багато зроблено для облаштування народу на батьківщині і перетворювати нормальний соціально-економічний процес на політичний не варто. Спроба групи кримських татар захопити будівлю міськвідділу міліції в Судаку з метою звільнення раніше затриманого співвітчизника, є провокацією з політичним відтінком. Судацький регіон останнім часом став джерелом проблем і захоплень, а судацький меджліс поводиться дуже агресивно. У цій ситуації правоохоронні органи діяли згідно з Законом. Хотілося, щоб меджліс знав, що дії влади та правоохоронних органів у подібних ситуаціях будуть гранично адекватні, і нікого не потрібно залякувати. Ситуація надто політизується, не за горами 60-ліття депортації кримських татар і вибори Президента України. Зрозуміло, що меджліс підтримують опозиційні політичні сили в особі «Нашої України». Я думаю, що відповіді на запитання про причини таких дій із боку татар необхідно шукати в політичній площині. Проте слід розуміти, що чим більше буде силових дій, тим менше можливостей компромісу з владою.

ЗЕМЛЮ РОЗБАЗАРЮЮТЬ

Андрій СЕНЧЕНКО, депутат Верховної Ради Криму:

— Я дивуюся не тому, що це сталося, а тому, що це не сталося раніше. Причина виступів кримських татар у тому, що люди бачать, як на місцях розбазарюють земельні ресурси, а їхні справжні потреби не задовольняють. У Криму так повелося, що спочатку Леонід Грач вів політику, яка розколювала людей за національною ознакою, а тепер, на мою думку, цю функцію продовжує Василь Кисельов, для якого в Криму існують «наші» та «не наші». У всьому винна абсолютно непрозора практика розподілу земель і прийняття рішень. Якщо «внизу» людей просто намагаються обдурити, то «вгорі» намагаються домовитися з верхівкою, тоді як народу обіцяють багато, але завжди не дотримують слова. Криму потрібні механізми абсолютно прозорого розподілу землі, щоб ніхто не почувався обділеним і ніхто не наживався на ситуації, коли попит на землю великий, а розподіл залежить переважно від сільського або селищного голови. А щодо таких протизаконних акцій як штурм міськвідділу міліції, то в будь-якій демократичній країні цьому б поклали край силою — найрішучішим способом.

МЕДЖЛІС АБО ВТРАЧАЄ ВПЛИВ, АБО НЕЩИРИЙ

Олександр ФОРМАНЧУК, політолог:

— Усі ці події в ме- не викликали почуття глибокої гіркоти. Попри те, що я особисто завжди був прихильником того, щоб влада ефективніше вирішувала проблеми кримських татар, що я розумію, що там почуття історичної образи все ще не стихло, я сьогодні цього радикалізму не розумію і не можу вважати його справедливим. Ті вимоги, які меджліс висуває сьогодні, по- перше, мають ультимативний характер, по-друге, нездійсненні з погляду чинних законів. І мені образливо, що сьогодні звинувачують Україну в тому, що вона «не виправдала їхні надії». Хоч татари чудово знають, що саме Україна взяла на себе цей важкий тягар репатріації і внаслідок своїх скромних можливостей їх вирішує послідовно й активно. А тепер і в резолюціях, і в Судаку, і в Ленінському районі відверто висловлюють розчарування. Мене це ображає і як громадянина, і як політолога, і як етнічного українця. Я вважаю, що в цьому випадку кримські татари неадекватно оцінюють обстановку, що склалася в Криму. А це загрожує перекреслити все те позитивне, що було. Але найприкріше, що знову йде розмежування і протистояння за національною ознакою, і тепер уже самі татари в значній частині кримського слов’янського населення викликають антитатарські настрої, чим і користуються непорядні політики. Крим сьогодні став іншим, меджліс уже переродився. У ньому зараз усупереч логіці значно більше радикалів, ніж раніше. За тією умови, що Україна виділила на облаштування народу вже 750 мільйонів гривень, десятки тисяч тих самих земельних ділянок, створила національні школи, газети, телебачення, надала багато іншої допомоги, цей радикалізм виглядає не логічно. А справа, очевидно, в тому, що народний депутат Мустафа Джемільов вже не керує процесами, що відбуваються в народі. Наприклад, навіть у такому гострому випадку, як події в Судаку, з одного боку, меджліс дистанціювався від організації мітингу, з іншого боку, в ньому взяли участь сім членів меджлісу. Отже, наявне одне з двох: або меджліс не керує тим, що відбувається в Криму, або він не відвертий у відносинах із Президентом, якому обіцяв піклуватися про стабільність на півострові. Кримські органи влади з цього роблять однозначний висновок: меджліс — не надійний партнер…

№23 11.02.2004 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".