Лист на Майдан: ПРО ФАЛЬСИФІКАТОРІВ ВІД НАУКИ
01/31/2005 | Пані
ПРО ФАЛЬСИФІКАТОРІВ ВІД НАУКИ
Шановні Колеги!
Певні об’єктивні причини, на жаль, не дали мені можливості раніше ознайомитися з Відкритим звернення “Академічна чеснота”, відомого та шанованого громадськістю, насамперед науковою, товариства. Сутність цього звернення полягає, на мій погляд, у тому “хто?” та “як?” може чи/та повинен не допустити “прихід” чи “похід” у справжню науку “фальсифікаторів” тобто осіб, які, володіючи певними ресурсам, насамперед – владним, прагнуть набути престижних наукових регалій “доктора”, “професора”, “заслуженого ...” тощо.
Загальновідомо, що в державі де верховенство права тільки декларується є умови для корисливого зловживання будь-яким ресурсом. Тому, як стверджують автори цього Відкритого звернення, в Україні дисертації “захищаються” “чиновниками та депутатами різних рівнів, людьми далекими від освіти і науки і байдужими до академічних цінностей”. Проте, масова поява будь-яких “фальсифікаторів” від науки обумовлена не тільки корисливим інтересом і не тільки осіб, які прагнуть отримати престижні наукові регалії. Припускаю, що декому з “чиновників” чи тих, кого у Відкритому зверненні називають “чиновниками та депутатами різних рівнів, людьми далекими від освіти і науки і байдужими до академічних цінностей” наукові регалії у той чи інший спосіб настирливо пропонують. Адже, сумнівним є те, що хтось з цих “фальсифікаторів” самостійно створив якісний науковий продукт. Цей “науковий” продукт такого “фальсифікатора” є, як правило, далеким від наукової сутності, а в кращому випадку є переказом відомих речей, компіляцією чи навіть плагіатом. Не менш небезпечним для розвитку науки є й те, що сірий та, як правило, хамовитий “фальсифікатор”, який і гадки не має, що таке нове знання, може як знайти у науковому середовищі комфортне в усіх відношеннях для себе місце, так і використати наукові регалії як засіб для походу до владного олімпу. Це означає, що в Україні є сприятливі умови для появи “фальсифікаторів” від науки.
Для сторонньої особи може видатися незрозумілим масове “прозріння”, що чимось нагадує відоме у минулому “одобрямс”, такої кількості поважних посадових осіб безпосередньо причетних до організації науки в Україні. Ми чомусь раптом почали критично оцінювати минулі діяння “чиновників”, які сьогодні не вирішують питань про присвоєння чи, точніше – “роздачу”, посад, нагород тощо. Проте вчора дехто з нас, а точніше – тих з Вас, шановні колеги, хто так раптово “прозрів”, мовчазно згоджувався з “ініціативами” своїх колег і вчених рад про присвоєння чи присудження престижних наукових регалій. А більшість інших, у тому числі і я, особисто не приймав і не приймаю рішень про видачу (роздачу) чергового документа (диплома чи атестата) про вищу освіту, про вчений ступінь чи про наукове звання тощо тим, кого у Відкритому зверненні називають “чиновниками та депутатами різних рівнів, людьми далекими від освіти і науки і байдужими до академічних цінностей”. Мені зовсім не хочеться ображати колег науковців, але видається, що хтось першим хоче крикнути – “ловіть злодія!?”.
Шановні колеги, кожен з нас так чи інакше причетний до того, що таке ганебне для морального наукового середовища явище як масова поява “фальсифікаторів” від науки має місце у нашому суспільстві. Адже, шановні панове керівники, у керованих вами вищих навчальних закладах ті кого принизливо називаєте “чиновниками та депутатами різних рівнів” отримали чи стоять у черзі на отримання чергової наукової регалії (диплому, атестата), а до деяких з них навпаки – стоїть черга присвоїти чи присудити їм чергову наукову регалію.
У Відкритому зверненні йдеться також і про “глибоку” інституційну кризу у якій немовбито опинилися Вища атестаційна комісія та Державні комітети. Проте, шановні колеги, ці інституції не існують на ізольованому острові, а розгрібають те “болото”, до якого Ви причетні безпосередньо чи опосередковано. Адже, Ви як керівники вищих навчальних закладів безпосередньо причетні до утворення кафедр та вчених рад у тому числі спеціалізованих на яких настирливо якась немовбито “невідома” сила “проштовхує” “фальсифікаторів”.
Бажання бути не тільки ще одним із “підписантів” напевно є у більшості з тих скромних науковців, які щоденною неоцінимою нашим суспільством, насамперед, “фальсифікаторами” працею творять нові знання. Реалії нашого життя такі, що не усім, не обділених чеснотами громадянам, вдається відкрито висловити свою думку щодо питання “академічних чеснот” в Україні. Адже, ще в часи коли “фальсифікаторам” та насамперед “чиновникам” деякі борці за “чесноти” підносили дипломи та атестати у Львівській газеті “Поступ” Орест Друль упродовж 1999 року опублікував серію статей про практику “захисту” кандидатської дисертації тільки одним з чиновників Львівської обласної державної адміністрації, проте, видається, що це був голос “волаючого у пустелі”!
Ближчі колеги знають і мою позицію щодо питання “академічних чеснот”. Ця позиція не сформувалася сьогодні. Проводячи відповідні дослідження я дійшов висновку про те, що “... поширені в Україні акції під так званим “патронатом” осіб, уповноважених на виконання функцій держави є нічим іншим як видом корупційних діянь ...” (див. наприклад: Сушинський О.І. Референдум та проблеми підконтрольності влади // Вісник УАДУ. – 2000. – № 3. – С. 90-98; Сушинський О.І. До питання про суб’єкти відповідальності за корупційні правопорушення // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – Вип. 11. – Одеса: ОРІДУ УАДУ, Оптіум, 2002 – С. 122-132; Сушинський О.І. Контроль у сфері публічної влади: теоретико-методологічні та організаційно-правові аспекти: Монографія. – Львів: ЛРІДУ УАДУ, 2002. – С. 228).
Говорячи про своє “відчуття приналежності до академічного світу і відповідальності за його ідеали” необхідно насамперед, Шановні колеги, проявити декларовані чесноти до того та до тих що біля нас у нашому навчальному закладі. Адже, маніпулюючи громадською думкою найлегше скерувати увагу до негараздів у науці, зокрема, до появи “фальсифікаторів” деінде, а не у власному “царстві”!?
Отже, шановні колеги, чи стане у нас, насамперед, у вас шановні панове офіційні організатори науки, мужності назвати тих “чиновників”, зокрема, голів (міських, обласних тощо), їх заступників тощо, які у вільний від основної роботи час на ниві державотворення встигли у ваших Університетах “заслужено” отримати по кілька дипломів про вищу освіту та вчені ступені, атестатів про наукові знання тощо. Чи назвете ви усіх їх поіменно, чи порушите питання про їхню наукову фальшивість?! Окремо хочеться запитати чи вистарчить нам та, насамперед, тим з нас від кого залежить прийняття рішення, чеснот вказати на тих “фальсифікаторів” від науки, які вже чи ще не колишні, а сьогоднішні “чиновники”. Адже зараз такий час коли, здобувши достатньо наукових регалій, “фальсифікатори” дуже інтенсивно штовхаються ліктями біля владного олімпу ...!?
Сушинський О.І., доктор наук з державного управління, професор (м. Львів)
E-mail - ziitu@mail.lviv.ua
Шановні Колеги!
Певні об’єктивні причини, на жаль, не дали мені можливості раніше ознайомитися з Відкритим звернення “Академічна чеснота”, відомого та шанованого громадськістю, насамперед науковою, товариства. Сутність цього звернення полягає, на мій погляд, у тому “хто?” та “як?” може чи/та повинен не допустити “прихід” чи “похід” у справжню науку “фальсифікаторів” тобто осіб, які, володіючи певними ресурсам, насамперед – владним, прагнуть набути престижних наукових регалій “доктора”, “професора”, “заслуженого ...” тощо.
Загальновідомо, що в державі де верховенство права тільки декларується є умови для корисливого зловживання будь-яким ресурсом. Тому, як стверджують автори цього Відкритого звернення, в Україні дисертації “захищаються” “чиновниками та депутатами різних рівнів, людьми далекими від освіти і науки і байдужими до академічних цінностей”. Проте, масова поява будь-яких “фальсифікаторів” від науки обумовлена не тільки корисливим інтересом і не тільки осіб, які прагнуть отримати престижні наукові регалії. Припускаю, що декому з “чиновників” чи тих, кого у Відкритому зверненні називають “чиновниками та депутатами різних рівнів, людьми далекими від освіти і науки і байдужими до академічних цінностей” наукові регалії у той чи інший спосіб настирливо пропонують. Адже, сумнівним є те, що хтось з цих “фальсифікаторів” самостійно створив якісний науковий продукт. Цей “науковий” продукт такого “фальсифікатора” є, як правило, далеким від наукової сутності, а в кращому випадку є переказом відомих речей, компіляцією чи навіть плагіатом. Не менш небезпечним для розвитку науки є й те, що сірий та, як правило, хамовитий “фальсифікатор”, який і гадки не має, що таке нове знання, може як знайти у науковому середовищі комфортне в усіх відношеннях для себе місце, так і використати наукові регалії як засіб для походу до владного олімпу. Це означає, що в Україні є сприятливі умови для появи “фальсифікаторів” від науки.
Для сторонньої особи може видатися незрозумілим масове “прозріння”, що чимось нагадує відоме у минулому “одобрямс”, такої кількості поважних посадових осіб безпосередньо причетних до організації науки в Україні. Ми чомусь раптом почали критично оцінювати минулі діяння “чиновників”, які сьогодні не вирішують питань про присвоєння чи, точніше – “роздачу”, посад, нагород тощо. Проте вчора дехто з нас, а точніше – тих з Вас, шановні колеги, хто так раптово “прозрів”, мовчазно згоджувався з “ініціативами” своїх колег і вчених рад про присвоєння чи присудження престижних наукових регалій. А більшість інших, у тому числі і я, особисто не приймав і не приймаю рішень про видачу (роздачу) чергового документа (диплома чи атестата) про вищу освіту, про вчений ступінь чи про наукове звання тощо тим, кого у Відкритому зверненні називають “чиновниками та депутатами різних рівнів, людьми далекими від освіти і науки і байдужими до академічних цінностей”. Мені зовсім не хочеться ображати колег науковців, але видається, що хтось першим хоче крикнути – “ловіть злодія!?”.
Шановні колеги, кожен з нас так чи інакше причетний до того, що таке ганебне для морального наукового середовища явище як масова поява “фальсифікаторів” від науки має місце у нашому суспільстві. Адже, шановні панове керівники, у керованих вами вищих навчальних закладах ті кого принизливо називаєте “чиновниками та депутатами різних рівнів” отримали чи стоять у черзі на отримання чергової наукової регалії (диплому, атестата), а до деяких з них навпаки – стоїть черга присвоїти чи присудити їм чергову наукову регалію.
У Відкритому зверненні йдеться також і про “глибоку” інституційну кризу у якій немовбито опинилися Вища атестаційна комісія та Державні комітети. Проте, шановні колеги, ці інституції не існують на ізольованому острові, а розгрібають те “болото”, до якого Ви причетні безпосередньо чи опосередковано. Адже, Ви як керівники вищих навчальних закладів безпосередньо причетні до утворення кафедр та вчених рад у тому числі спеціалізованих на яких настирливо якась немовбито “невідома” сила “проштовхує” “фальсифікаторів”.
Бажання бути не тільки ще одним із “підписантів” напевно є у більшості з тих скромних науковців, які щоденною неоцінимою нашим суспільством, насамперед, “фальсифікаторами” працею творять нові знання. Реалії нашого життя такі, що не усім, не обділених чеснотами громадянам, вдається відкрито висловити свою думку щодо питання “академічних чеснот” в Україні. Адже, ще в часи коли “фальсифікаторам” та насамперед “чиновникам” деякі борці за “чесноти” підносили дипломи та атестати у Львівській газеті “Поступ” Орест Друль упродовж 1999 року опублікував серію статей про практику “захисту” кандидатської дисертації тільки одним з чиновників Львівської обласної державної адміністрації, проте, видається, що це був голос “волаючого у пустелі”!
Ближчі колеги знають і мою позицію щодо питання “академічних чеснот”. Ця позиція не сформувалася сьогодні. Проводячи відповідні дослідження я дійшов висновку про те, що “... поширені в Україні акції під так званим “патронатом” осіб, уповноважених на виконання функцій держави є нічим іншим як видом корупційних діянь ...” (див. наприклад: Сушинський О.І. Референдум та проблеми підконтрольності влади // Вісник УАДУ. – 2000. – № 3. – С. 90-98; Сушинський О.І. До питання про суб’єкти відповідальності за корупційні правопорушення // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – Вип. 11. – Одеса: ОРІДУ УАДУ, Оптіум, 2002 – С. 122-132; Сушинський О.І. Контроль у сфері публічної влади: теоретико-методологічні та організаційно-правові аспекти: Монографія. – Львів: ЛРІДУ УАДУ, 2002. – С. 228).
Говорячи про своє “відчуття приналежності до академічного світу і відповідальності за його ідеали” необхідно насамперед, Шановні колеги, проявити декларовані чесноти до того та до тих що біля нас у нашому навчальному закладі. Адже, маніпулюючи громадською думкою найлегше скерувати увагу до негараздів у науці, зокрема, до появи “фальсифікаторів” деінде, а не у власному “царстві”!?
Отже, шановні колеги, чи стане у нас, насамперед, у вас шановні панове офіційні організатори науки, мужності назвати тих “чиновників”, зокрема, голів (міських, обласних тощо), їх заступників тощо, які у вільний від основної роботи час на ниві державотворення встигли у ваших Університетах “заслужено” отримати по кілька дипломів про вищу освіту та вчені ступені, атестатів про наукові знання тощо. Чи назвете ви усіх їх поіменно, чи порушите питання про їхню наукову фальшивість?! Окремо хочеться запитати чи вистарчить нам та, насамперед, тим з нас від кого залежить прийняття рішення, чеснот вказати на тих “фальсифікаторів” від науки, які вже чи ще не колишні, а сьогоднішні “чиновники”. Адже зараз такий час коли, здобувши достатньо наукових регалій, “фальсифікатори” дуже інтенсивно штовхаються ліктями біля владного олімпу ...!?
Сушинський О.І., доктор наук з державного управління, професор (м. Львів)
E-mail - ziitu@mail.lviv.ua