МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Адам Рудчик: Наука в Україні. Бути чи не бути?

02/02/2005 | Olha_K
Це питання вже давно поставлено. „Не бути !” - твердо відповіла влада колишніх Президентів, урядовців і державних чиновників, в тому числі і багатьох урядових професорів та чиновників-академіків, своєю діяльністю. Радянська система організації науки в Україні колишньою владою не була реформована і пристосована до нових умов. Тому, незважаючи на покращення зв"язків українських вчених із широким колом зарубіжних наукових центрів з проголошенням незалежності України, при бездіяльності влади в науково-організаційному напрямку фактично знищено унікальне експериментальне обладнання, занедбані приміщення більшості наукових лабораторій, застаріле устаткування, обмежені комп"ютерні можливості, наукові бібліотеки без новітньої літератури, неможливий доступ до всесвітніх електронних джерел наукової літератури, люмпенізований стан провідних наукових співробітників та молодшого наукового персоналу, безперспективність наукової діяльності для молоді – ось неповний перелік „здобутків” колишніх гарантів нашої незалежності та квітучої України. Ось з якими болями науковці пішли на „Помаранчевий Майдан” в 2004 році, тоді як Президія НАН України чоломкалась з „почесним проффесором”.

Наші наукові болі – то недуга нашого народу. Без високого рівня науки у нашій країні, а особливо її фундаментальної компоненти, нам немає повноправного місця у високій європейській і світовій цивілізації. Хіба що можемо, як і досі, заробляти на „хліб насущний” своєю працею у наших зарубіжних колег. Бо без фундаментальних наукових знань в державі процвітає невігластво і шарлатанство, немає своїх новітніх технологій, немає майбутнього для наших дітей, немає високих стандартів матеріального і духовного життя наших людей. Ці прописні істини засвоїли всі сучасні цивілізовані країни.

Щиро віримо, що наш народний Президент та його команда готові зробити рішучий крок у світ науки та освіти в нашій Україні, спрямовуючи нас у сучасний цивілізований світ.

Що ж робити ? Думаємо, що потрібно
- вкласти в науку належні капітали за міжнародними зразками, які передбачають такий рівень фінансування науки, який забезпечує її розвиток, а не просте „проїдання” коштів;
- забезпечити надходження коштів на утримання і модернізацію наукового обладнання та встановити контроль за цільовим використанням цих коштів;
- забезпечити належний контроль за надходженням коштів до виконавців наукових проектів та цільовим їх ефективним використанням, одним із свідчень якого є публікації результатів у провідних міжнародних фахових виданнях;
- при проведенні національних конкурсів проектів наукових досліджень залучати до експертизи не тільки вітчизняних, але і зарубіжних провідних вчених;
- забезпечити прийняту у світі високу оплату праці науковців та відповідного обслуговуючого персоналу;
- фінансово уможливити придбання фахової зарубіжної літератури, оплату доступу до електронних джерел міжнародних фахових видань та широку участь наших науковців у міжнародних наукових форумах;
- створити належні умови для залучення молоді в науку через її навчання в аспірантурі провідних наукових центрів, забезпечити їх високою стипендією і житлом під час навчання та після захисту дисертацій;
- полегшити фінансові умови видання наукової літератури (особливо українською мовою для розвитку української наукової термінології, занедбаної протягом тривалого часу);
- привести статус різноманітних академій, в тому числі і НАН України, до статусу відповідних установ європейських країн, беручи до уваги, що академік і член-кореспондент – це тільки член громадської наукової організації, а не наукове звання, яке держава зараз додатково оплачує сторицею (3-5 разів вище за оплату праці провідного науковця); при цьому зберегти НАН України як основний державний центр фундаментальної науки в Україні, наблизивши функціонування її установ до кращих зразків діяльності світових наукових центрів;
- сприяти поширенню здобутків вітчизняної і світової науки серед населення України через засоби масової інформації (не тільки каналом „DISCOVERY”).

Для реалізації наведеного тут неповного переліку заходів (список їх, звичайно, збільшиться при детальному обговоренні проблеми) необхідно створити відповідну урядово-парламентську комісію із залученням широкого загалу науковців, що активно працюють в науці, мають високий індекс цитування і досвід праці у провідних зарубіжних наукових центрах. В усякому випадку, не покладатись тільки на академіків.

Важливо було б при сучасному становищі науки в Україні створити окремо Міністерство науки і новітніх технологій, оскільки в Міністерства освіти багато своїх невирішених проблем.

Рудчик Адам Тихонович, доктор фіз.-мат. наук, професор,
зав. відділом Інституту ядерних досліджень НАН України
(е-mail: rudchik@kinr.kiev.ua)

Кашуба Іван Єгорович доктор фіз.-мат. наук,
провідний науковий співробітник ІЯД НАН України
(е-mail: kashuba@kinr.kiev.ua)

Ольховський Владислав Сергійович доктор фіз.-мат. наук, професор,
зав. відділом ІЯД НАН України
(е-mail: olkhovsk@kinr.kiev.ua)

Габович Олександр Маркович доктор фіз.-мат. наук,
провідний науковий співробітник Інституту фізики НАН України
(е-mail: gabovich@iop.kiev.ua)

Кузнєцов Володимир Іванович доктор філософських наук,
головний науковий співробітник Інституту філософії НАН України
професор Київського університету права
(е-mail: vladkuz@vms.kiev.ua)

Левон Олександр Іванович доктор фіз.-мат. наук, професор,
зав. відділом ІЯД НАН України
(е-mail: levon@kinr.kiev.ua)

Сименог Іван Васильович доктор фіз.-мат. наук, професор,
зав. відділом Інституту теоретичної фізики НАН України
(е-mail: ivsimenog@bitp.kiev.ua)

Корж Іван Олександрович доктор фіз.-мат. наук, професор,
зав. відділом ІЯД НАН України
(е-mail: sklyar@kinr.kiev.ua)

Дмитрук Микола Леонтійович доктор фіз.-мат. наук, професор,
зав. відділом Інституту фізики напівпровідників НАН України,
(е-mail: dmitruk@isp.kiev.ua, nicola@dep39.semicond.kiev.ua)

Відповіді

  • 2005.02.03 | Георгій

    Re: Адам Рудчик: Наука в Україні. Бути чи не бути?

    Дуже хороша заява, на мій погляд. Я обома руками за ліквідацію старої платної "академії наук" і за перетворення її у громадську організацію, яка просто допомагає організовувати науку, а не командує нею і роздає чини та гроші. Я також обома руками за створення Міністерства науки та новітніх технологій. І ще, не знаю, чому це не відображене у заяві, але я дуже серйозно за повну ліквідацію ВАКу як безгуздої бюрократичної організації. На мою думку, вчені ступені повинні присуджуватися тільки вченими радами університетів та наукових центрів, причому, звичайно, з запрошенням зовнішніх експертів і опонентів не окремими "командуючими" *особами*, а тимчасовими ("ад гок," саме на цей раз скликаними) комітетами, які брали б на себе функцію провести захист тієї чи іншої дисертації. Так це робиться тут у США, і це, по-моєму, добре. (Пишу це не для того, щоби росхвалити американську систему організації науки в цілому, а тільки тому, що саме цей конкретний момент її організації мені здається вдалим.)

    Щодо фінансування науки. Мені здається, що конче потрібна серйозна, добре структурована організація, яка розглядала б наукові проекти безособово, не на підставі того, чий підпис стоїть під проектом, а ТІЛьКИ на підставі анонімних рецензій від великої групи зовнішніх експертів (чоловік так по 7-8 на проект, з України і, якщо можна, також з інших країн, зокрема Східної чи Центральної Європи або Росії). Фінансову підтримку буде надано тільки тим проектам, які отримають найвищий рейтінг відповідно рецензіям від цих зовнішніх експертів. Організація, про яку я думаю, НІ В ЯКОМУ РАЗІ не повинна залежати ні від "академії наук," ні від українського уряду (Міністерства науки), а повинна "стояти на власних ногах."

    Трохи про літературу українською мовою. Звичайно, міжнародна, загальноприйнята мова природничих наук - англійська. (Мабуть у точних науках це теж так?) Тому я б поставив більший акцент саме на покращенні доступу науковців до літератури англійською мовою, особливо до світових електронних баз даних, таких, як (у моїй галузі) "Медлайн" чи "Медлайн Плюс." Науковці, які не читають англійською мовою вільно, не повинні бути в науці. Але, разом з тим, звичайно, повинна існувати і розвиватися наша власна українська термінологія і повинні виходити нашою українською мовою підручники і допоміжні матеріали для студентів та лекторів. Коли я був постдоком, я багато працював разом з голандськими молодими вченими, і мене вразило, що в їх країні, де англійською мовою володіють практично всі - від дошколят до пенсіонерів, - студентів все рівно примушують вивчати всі сучасні біологічні дисципліни їх рідною голандською мовою. І також дисертації, як магістерські, так і докторські, в Нідерландах пишуться і захищаються голандською мовою, навіть якщо вся експериментальна робота дисертанта була зроблена у США і опублікована в англомовних міжнародних журналах. Завдяки цьому порядку спеціальна термінологія в сучасних галузях, скажімо, молекулярної генетики, геноміки, протеоміки і т.д. у голандській мові не зникає, а, навпаки, існує і розвивається.

    (Правда, в Україні повно літератури будь-якого штибу російською мовою, і, мабуть, існує сильна спокуса використовувати саме її - чого, мовляв, вигадувати велосипед... Пам"ятаю з цього приводу, як я кілька років тому говорив з одним молодим київським науковцем-біологом по телефону із своєї лабораторії у США. Ми спочатку говорили про загальні речі - політичні події, поезію, тощо, і розмова у нас вільно йшла українською мовою. Але як тільки ми перейшли до обговорення нашої роботи, мій співбесідник моментально перейшов на російську. А коли я висловив подив, він теж висловив подив: як це так, українською... про ГЕНИ???)

    Ще раз, заява хороша. Помагай Боже. Тільки от урядовці заважатимуть. Дуже потрібна сильна і наполеглива ініціатива знизу.

    Георгій
  • 2005.02.05 | Леонід Шульман

    Re: Адам Рудчик: Наука в Україні. Бути чи не бути?

    Цілком підтримую вас, колеги. Сам писав на цю ж тему.
    Мої виступи можна знайти в Інтернет-виданнях, шукаючи
    за моїм прізвищем. Одна з публікацій так і називається:
    "Навіщо Україні наука?"

    Хочу закликати Вас, колеги, колективно виступити з такою
    ініціативою.
    Свого часу під тиском іноземних радників Міністерство у
    справах науки і технологій було приєднано до Міносвіти, яке очолював
    філософ, колишній завю каф. марксизму-ленінізму Кремень.
    Те, що до об'єднання було Міннауки, яке підтримувало
    фундаментальні дослідження, було зведене нанівець.

    В уряді Тимошенко новим міністром призначено п. Ніколаєнка,
    фахівця із щкільної освіти.

    На мій погляд треба відокремити науку від Міносвіти і
    відновити Держкомітет у справах науки і технологій, який
    колись існував під керівництвом С.М.Рябченка.

    Якщо Ви згодні, давайте підготуємо колективне звернення до
    Юлії Тимошенко.

    Мене можнв знайти за електронною адресою shulman@mao.kiev.ua

    Л.Ш.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2005.02.05 | Olha_K

      Re: Адам Рудчик: Наука в Україні. Бути чи не бути?

      Ні, а давайте не будемо все валити на "іностранних консультантів" :), чи як Ви їх називаєте "іноземних безграмотних економістів-доктринерів" (до речі, ВОНИ у себе науку таки розвинули і продовжують у тому ж дусі), і перш ніж роздмухувати кадри чиновників, і закликати нас щось підтримати, Ви запропонуєте і вивісите тут чіткий перелік фукцій, які необхідно відокремити від Міносвіти і чому. І як витрачені додатково державою гроші на утримання цього нового органу сприятимуть розвиткові науки.
      Я не кажу, що та ситуація, яка склалася зараз, не потребує змін. Але ЩЕ ОДИН наглядовий орган на мою думку, цього не виправить. Крім того, перечитавши дискусію щодо стану науки на Вільному форумі http://www2.maidanua.org/news/view-lite.php3?bn=maidan_free&trs=0&key=1107241517
      (дещо дуже цікаве), я б уважніше придивилася до фінського досвіду, коли держава, опинившись між бізнесом, який хотів закупати готові технології і розвиватися і академією (наукою) яка потребувала їх, бізнесу і держави допомоги для власного розвитку, вирішила розпочати діалог між цими двома інституціями, заснувавши для цього певну організацію - національну технологічну агенцію. І з*ясувавши, які технології бізнес вважає інноваційними і може їх втілити, почала на конкурсній основі фінансувати саме ці проекти. При цьому, "винаходів велосипедів" серед цих проектів не було - науковий пошук так науковий пошук. http://www2.maidanua.org/news/view-lite.php3?bn=maidan_free&trs=0&key=1107281169 (стаття Финляндия. Страна победившего хайтека)
      Нам до цього, звісно, як до неба рачки, але в цілому, якщо запропонований Вами орган має хоч приблизний потенціал налагодження РЕАЛЬНИХ відносин між суспільством (бізнесом, акакдемією, громадою) та наукою - я б підтримала.
      Чекаємо на Ваші пропозиції, а ще краще на пропозиції тих людей, які маєть перспективи очолити цей орган. І якщо їх буде кілька - навіть краще.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2005.02.05 | Сергій Вакуленко

        Не хочу бути Бабою-Ягою, але...

        ... я проти закликів на кшталт "Треба збільшити фінансування, забезпечити те, те й оте".

        Я підтримую заклики щодо потреби РОЗІГНАТИ Академію наук. То є щиро совковий орган, який уже не зробить нічого доброго.

        При цьому в моїй галузі (філологія) "академічні" інститути за ввесь час незалежності змогли задемонструвати хіба що власну цілковиту наукову яловість та безпорадність у нових економічних умовах.

        З другого боку, я не підтримую закликів скасувати ВАК. Якщо це зробити негайно, завтра ж у нас буде 50% населення кандидатів наук і 20% — докторів наук. І як не дивно, перед вестимуть у цій справі всякі університети, що їх за Кучми названо "національними".

        Спочатку потрібна реформа вищої освіти, потім можна буде передавати університетам повноваження щодо присудження наукових ступенів.

        Звісно, ВАК не є ідеальною перешкодою на шляху проффесорів. А втім, знаю з власного досвіду, що дисертації, фактично не схвалені ВАКом і повернуті до харківських учених рад, належали до найслабших. Жодної доброї дисертації ВАК не "завернув". Таким чином, він гальмує бодай наплив недовченої дрібноти на викладацькі посади в університатах. Що ж до проффесорів, то є радше питання моральне, ніж практичне — адже жоден із них і гадки не має справді викладати в університеті.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2005.02.05 | Георгій

          Re: Не хочу бути Бабою-Ягою, але...

          Сергій Вакуленко пише:

          > (...) Я підтримую заклики щодо потреби РОЗІГНАТИ Академію наук. То є щиро совковий орган, який уже не зробить нічого доброго.

          >(...) З другого боку, я не підтримую закликів скасувати ВАК. Якщо це зробити негайно, завтра ж у нас буде 50% населення кандидатів наук і 20% — докторів наук. І як не дивно, перед вестимуть у цій справі всякі університети, що їх за Кучми названо "національними".
          (ГП) Так отут як раз і потрібно щось зробити для того, щоби університети мали свої власні права і свої власні обов'язки. Хай вони мають право присуджувати ступені кандидатів і докторів, кому хочуть, але хай також і прийом кадрів на роботу буде залежати від того, ЯКИЙ саме заклад присудив ступінь. Якщо цей заклад нічим себе не відзначив, то хай і відношення тих, хто приймає людей на роботу (тобто Ваше відношення, пане докторе!) до цих швидко-спечених кандидатів чи докторів буде відповідним. Мені здається, що біда не в тому, скільки є людей зі ступенем - хай їх буде навіть 70 чи 80 відсотків. Біда в тому, що хтось зверху садовить "проффесорів" у академічні крісла, і Ви та інші справжні науковці і педагоги не маєте достатньо юридичної сили, щоби таке становище ліквідувати. Чи я не правий?

          > Спочатку потрібна реформа вищої освіти, потім можна буде передавати університетам повноваження щодо присудження наукових ступенів.
          (ГП) Я думаю, що ліквідація ВАКу і надання повноваг університетам та науковим центрам як раз і є центральним елементом такої реформи.

          > Звісно, ВАК не є ідеальною перешкодою на шляху проффесорів. А втім, знаю з власного досвіду, що дисертації, фактично не схвалені ВАКом і повернуті до харківських учених рад, належали до найслабших. Жодної доброї дисертації ВАК не "завернув". Таким чином, він гальмує бодай наплив недовченої дрібноти на викладацькі посади в університатах.
          (ГП) Це добре, але ж і Ви могли б "завертати" погані дисертації у Вашому закладі...

          >Що ж до проффесорів, то є радше питання моральне, ніж практичне — адже жоден із них і гадки не має справді викладати в університеті.
          (ГП) Але місце займає...
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2005.02.05 | Сергій Вакуленко

            Re: Не хочу бути Бабою-Ягою, але...

            Георгій пише:

            > (ГП) Так отут як раз і потрібно щось зробити для того, щоби університети мали свої власні права і свої власні обов'язки. Хай вони мають право присуджувати ступені кандидатів і докторів, кому хочуть, але хай також і прийом кадрів на роботу буде залежати від того, ЯКИЙ саме заклад присудив ступінь. Якщо цей заклад нічим себе не відзначив, то хай і відношення тих, хто приймає людей на роботу (тобто Ваше відношення, пане докторе!) до цих швидко-спечених кандидатів чи докторів буде відповідним. Мені здається, що біда не в тому, скільки є людей зі ступенем - хай їх буде навіть 70 чи 80 відсотків. Біда в тому, що хтось зверху садовить "проффесорів" у академічні крісла, і Ви та інші справжні науковці і педагоги не маєте достатньо юридичної сили, щоби таке становище ліквідувати. Чи я не правий?
            >
            > > Спочатку потрібна реформа вищої освіти, потім можна буде передавати університетам повноваження щодо присудження наукових ступенів.

            > (ГП) Я думаю, що ліквідація ВАКу і надання повноваг університетам та науковим центрам як раз і є центральним елементом такої реформи.

            > (ГП) Це добре, але ж і Ви могли б "завертати" погані дисертації у Вашому закладі...

            У тім-то й річ, що в моєму університеті про таких, як я, згадують тільки тоді, коли треба звітувати про публікації протягом останнього року (тоді, бачте, особливо цінуються закордонні...).

            Ті, від кого залежить, "завернути". чи не "завернути", підходять до мене в коридорі, та й бідкаються: "Якби ви знали, які слабкі тепер ідуть дисертації!" Але слухняно голосують неодмінно "за". Дисципліна в'їлася з совкових часів: "партія сказала нада, камсамол атвєтіл єсть!"

            Прошу мене правильно зрозуміти: я підтримую ідею зміщення повноваг на нижчий щабель (в університети), але не негайно. Спершу треба вичистити авгієві стайні.
        • 2005.02.07 | kyiv04

          Re: Не хочу бути Бабою-Ягою, але...

          На мою думку, поки що ВАК ліквідовувати не треба. Треба скасувати дурні вимоги типу розташування номера сторінки у якомусь визначеному кутку, але поки що ВАК хоча б на 50% перекриває дорогу повним нездарам у викладачі вузів. Різне начальство вкупі з депутатами все одно одержуватиме оті ступені, але не будуть вони викладати, і дипломи ім потрібні для краси.

          Якось треба досягти, щоб одержання чиновниками та депутатами ступенів стало непрестижним і означало, у громадській свідомості, негативну характеристику. Чиновник чи депутат НЕ МАЄ часу для наукової роботи, тобто сам оте не писав гарантовано.

          Тобто вчений ступінь "можновладця" треба сприймати типу як "орден святого Станіслава" - якщо людина захотіла займатись такою єрундою та чіпляти на себе за гроші якусь дивну штучку, яка насправді нічого не значить, ця людина є амбіційним дурнем (нехай не ображається ЮВТ, яка теж є кандидатом якихось наук).

          До, речі, зараз ВАК з усіма своїми навороченими вимогами створює ще одну 100% гарантію, що можновладці самі своїми дисертаціями не займаються - може, у них є час згенерувати пару ідей, але часу писати статті та дисертацію, та виконувати мільйон вимог точно немає.
  • 2005.02.05 | Горицвіт

    Все так, але треба ще пріоритети і технологію змін

    > - вкласти в науку належні капітали за міжнародними зразками, які передбачають такий рівень фінансування науки, який забезпечує її розвиток, а не просте „проїдання” коштів;


    Де взяти? Куди конкретно вкласти? - при теперішній структурі їх просто розкрадуть.


    > - забезпечити належний контроль за надходженням коштів до виконавців наукових проектів та цільовим їх ефективним використанням, одним із свідчень якого є публікації результатів у провідних міжнародних фахових виданнях;


    Треба зразу пропонувати механізм і орган контролю.


    > - при проведенні національних конкурсів проектів наукових досліджень залучати до експертизи не тільки вітчизняних, але і зарубіжних провідних вчених;


    Так. Це в механізм контролю. Але цього мало.


    > - привести статус різноманітних академій, в тому числі і НАН України, до статусу відповідних установ європейських країн, беручи до уваги, що академік і член-кореспондент – це тільки член громадської наукової організації, а не наукове звання, яке держава зараз додатково оплачує сторицею (3-5 разів вище за оплату праці провідного науковця); при цьому зберегти НАН України як основний державний центр фундаментальної науки в Україні, наблизивши функціонування її установ до кращих зразків діяльності світових наукових центрів;


    Тут є внутрішня суперечність. Якщо це громадська організація (одна з багатьох), то вона не може бути "державним центром фундаментальної науки".


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".