економіка знань
06/25/2005 | Юрій
Метою економічної діяльності будь кого – споживача, представника малого бізнесу, або домашнього господарства, крупної транснаціональної компанії, держави – є прибуток, вигода. Кожен прагне діяти так, аби мати найбільшу вигоду для своєї справи.
Джерелом збагачення в умовах економіки знань стає використання не природних, а інтелектуальних ресурсів і необов’язково розташованих у своїй країні. Зі свого персонального комп’ютера ви маєте доступ до проведення досліджень на замовлення урядів та великих корпорацій, до торгівлі цінними паперами, організуєте логістику тощо. Це і є сучасна економіка знань.
Що дозволяє бути заможним, мати вигоду від роботи з ресурсами своєї та інших країн, регіонів тощо? Що треба для того, щоб концентрувати у себе максимальну економічну вигоду? Чому так сталося, наприклад, що забрудненість інших країн виступає ресурсом для отримання надприбутків компаніями за рахунок інвестицій у енергозбереження і захист навколишнього середовища? Як вдається менеджерам отримувати надприбутки, залучаючи ресурси (інтелектуальні, природні) інших країн, концентрувати високі доходи і капітали на рахунках своїх компаній, при цьому ще й „виносити” шкідливі виробництва за межі своїх країн?
Що примушує уряд, бізнеси та третій сектор „розвинутих країн” домовлятися між собою і зосереджувати у себе високі наукоємні технології, створювати умови для пересування інтелекту і зв’язування його на своїй території, максимального доступу суспільства до знань і технологій?
В умовах принципової доступності економічних, управлінських, підприємницьких, та інших знань і технологій не може бути “бідних країн”, а можуть бути лише безпорадні та ліниві країни, що не вміють використовувати інтелектуальні технології знання. Це також справедливо для компаній, всіх видів бізнесу і промисловості, для кожної людини.
Джерелом збагачення в умовах економіки знань стає використання не природних, а інтелектуальних ресурсів і необов’язково розташованих у своїй країні. Зі свого персонального комп’ютера ви маєте доступ до проведення досліджень на замовлення урядів та великих корпорацій, до торгівлі цінними паперами, організуєте логістику тощо. Це і є сучасна економіка знань.
Що дозволяє бути заможним, мати вигоду від роботи з ресурсами своєї та інших країн, регіонів тощо? Що треба для того, щоб концентрувати у себе максимальну економічну вигоду? Чому так сталося, наприклад, що забрудненість інших країн виступає ресурсом для отримання надприбутків компаніями за рахунок інвестицій у енергозбереження і захист навколишнього середовища? Як вдається менеджерам отримувати надприбутки, залучаючи ресурси (інтелектуальні, природні) інших країн, концентрувати високі доходи і капітали на рахунках своїх компаній, при цьому ще й „виносити” шкідливі виробництва за межі своїх країн?
Що примушує уряд, бізнеси та третій сектор „розвинутих країн” домовлятися між собою і зосереджувати у себе високі наукоємні технології, створювати умови для пересування інтелекту і зв’язування його на своїй території, максимального доступу суспільства до знань і технологій?
В умовах принципової доступності економічних, управлінських, підприємницьких, та інших знань і технологій не може бути “бідних країн”, а можуть бути лише безпорадні та ліниві країни, що не вміють використовувати інтелектуальні технології знання. Це також справедливо для компаній, всіх видів бізнесу і промисловості, для кожної людини.
Відповіді
2005.06.25 | Юрій
Re: економіка знань
Згідно економічних постулатів господарська діяльність розуміється як зв’язок трьох елементів – 1) ресурсів (якими вважалися сировина, природні копалини та чинники) 2) праці та 3) капіталу. При цьому, як виявляється, кожен з цих елементів економічної теорії може бути „виведений” через всі інші та проінтерпретований як „чинник” господарської діяльності. Раніше вважали, що богатство може накопичуватися лише при експлуатації землі, надр, оскільки за це „нічого платити не треба”. До сих пір така точка зору домінує в уяві „природних монополістів”, що намагаються контролювати сировинні галузі.Пізніше стали вважати, що капітал накопичується також і у торгівельній сфері. Різниця в цінах за умов великих географічних відкриттів і створення нових фінансових інструментів зробили цей погляд домінучим в економічних науках майже до кінця 18 сторіччя. Після створення парового котла і низки інженерно-технічних відкрить джерелом багатсва стали вважати працю. Економічні теорії цього періоду тісно пов’язані з аналізом капіталу як результатом експлуатації робочої сили. К середені 20-го століття , після низки соціальних революцій та економічних криз - зрозуміли, що справжньою причиною багатства є вміння застосовувати інтелектуальні функції по ситуації, а не користуватися старими рецептами. Прибуток - це плата за вміння організувати свою справу та передбачити ризик (проектні та аналітичні, управлінські технології).2005.06.26 | Юрій
Re: економіка знань
Чому „економіка” і чому - „знань”?- Принципово слід було би говорити не про „економіку”, а про політику, гуманітарні технології, культуру, суспільство, побудовані на знаннях.
Хоча, якщо бути точним, „знання” не зовсім влучний термін. Точніше, він потребує визначення, про що йдеться. Можна погодитися що „знанням” в цьому контексті слід називати те, що включає в себе економічні предмети та досягнення, технології та винаходи, рецепти ефективного менеджменту та їх застосування тощо. Але всі ці „речі” не самі по собі, а у „знятому вигляді”, у формі документів, схем, публікацій, інструкцій, посібників, інформації, данних, звітів, що містяться в архівах, ноу-хау тощо. У такому випадку треба розрізняти ці „знання-вмістилища” (знання-оболонки ) від самих процедур роботи з об’єктами, про які в них йдеться. Тобто „знання”, про які ми говоримо в контексті дослідження „економіка знань” скоріше за все є спеціально підготовлені для передачі в інші ситуації данні та документи, що стосуються застосування передових технологій, рекомендацій про ефективну економічну діяльність, управління підприємствами тощо.
Ще одним контекстом для адекватної уяви про економіку знань слід розглядати вимогу, аби таке „знання-оболонка” (те, що ми називаємо в цьому контексті знанням) рухалося вільно, йому потрібний статус спільного добра, максимально доступного і такого, за яке не треба платити. Цей аспект наукового знання стає в центрі уваги сьогодні.(дивіться зокрема дисткусії навколо опен акцес - відкритий доступ)
2005.06.26 | Юрій
Re: економіка знань
Оскільки ці знання-оболонки виконують роль консультацій, порад, вони функціонують, актуалізуються в ситуаціях комунікації, де реціпієнтами їх виступають особи, що приймають рішення. Тому визначення знань як суспільного добра потребує уточнення. А саме: суспільством, для якого знання та ідеї виступають „загально доступним благом” ( як того вимагав Августин Блажений), є суспільство, громадяни якого самостійно приймають рішення. Іншими словами – вони мають спроможність робити свідомий вибір і їм доступні важелі впливу для того, аби реалізовувати на основі отриманих консультацій, порад, рекомендацій і даних свої приватні економічні інтереси.