Віршик про світову цінність вітчизняної науки (російською)
11/25/2005 | Юрій Шеляженко
Отаку правдиву графомашку написав у студентські роки... Персонажі всуціль запозичені з натури... 
-------------------
Конюк-Горбанюк,
или сказка про Иванушку-доцента и его удалого студента
Скоро сказка сказывается,
да не скоро карьера делается...
За лесами, за морями,
за широкими дверями
жил членкор, седой уже
на тридесятом этаже.
И болталось там три сына:
старший умный был, скотина,
средний делал так, как сяк,
младший был бухать мастак.
Братья шлёпали статьицы
да возили за границу -
заграница та была
больно сердцу их мила.
Трёп там хмурный разводили,
на фуршетах дико пили,
и с разбухшею сумой
возвращалися домой.
В долгом времени аль вскоре
приключилося им горе:
кто-то стал в журнал писать,
скопом их опровергать.
Старший братец изловчился -
на соавторов свалил всё;
и напрасно средний брат
новый тиснул постулат;
там, где глюков многовато,
не помогут постулаты!
Усмотрев такое дело,
заграница обнаглела.
Стала в позу, волком глядя,
и членкору пишет: "Дядя!
нет у вас в стране прогресса,
ну вас на х.. (не для прессы);
к вам доверья больше нет!
Наш закрыт для вас фуршет!!!"
Покраснел седой членкор,
вызвал братцев на ковёр.
Оправданий их не слушал,
всё таскал бедняг за уши
и сказал в конце концов:
"Ненавижу я юнцов!".
От вины и от вина
братцам было не до сна;
собрались они чуть свет
на учёный на совет.
Старшенький, усатый мерин,
был до крайности растерян:
всё сходило раньше с рук
доктору NN-наук.
Молвит: "Он меня достал!
За него я всё писал -
и учебник, и доклады,
речи, авторефераты,
все его статьи - мои!
Прочь от этого... мм... свиньи! -
в Белоцерковско-Тихоокеанскую Академию!"
Средний тоже был усат
и не в меру волосат,
но зато наук NN-ных
был он, знайте, кандидат.
Старших сильно уважал,
никому не возражал,
как всегда, сидел он молча,
про себя тихонько ржал.
Младший братец - молодой,
с недобритой бородой,
говорит им: "не тужитесь,
на меня вы положитесь,
наши трудности - пустяк!
Поступить нам надо так:
быстро и без разговоров
всучить нашему членкору
монографию, а там
молча гнать по всем статьям!
Вы, друзья, дозаседались.
Пива, верно, налакались
с ректорами, докторами,
разными профессорами -
средь учёнейшего сброда
оторвались от народа!
Я всего лишь хоть доцент,
но пришёл ко мне студент
похвалиться аргументом
против наших оппонентов!
Мы их в клочья разорвём
с Конюком-Горбанюком.
Только доктора мне дайте
и его не забывайте".
Старший с средним усмехнулись,
согласились, не торгуясь,
средний дёрнул головой:
ну, Иван, да ты герой!
Время знай себе идёт...
Через месяц иль чрез год
вдруг письмо из-за бугра:
супер, дескать, моногра-
написали вы -фию,
приезжайте, ай лав ю!
Приезжайте на конгресс,
есть у нас к вам интерес.
Братцы тут же со членкором
стали пить и хвастать хором,
но блаженный пьяный пыл
Горбанюк им остудил:
"знайте, что не всё так просто.
На конгрессе три вопроса
Вам коварно зададут.
Не ответите - капут!".
Натерпелись в эти дни
страха, трезвости они,
словно траурную мессу
свой доклад прочли конгессу.
В дрожь, отчаянье до слёз
первый их поверг вопрос,
но членкор ответил смело
что вопрос-де не по делу.
Дядька старый тут из зала
со значением сказал:
"ведь такое где-то было!" -
что членкора вмиг убило;
дядьке отвечал Иван.
Ух, какой развёл туман!
И поднялся чёрный голый
академик из Анголы:
"я всех вас не понимай,
потому вопрос задай:
бурлы-мурлы, чурпало,
быра-кар, увы, фуфло?".
Братцы сели, не вставали,
ошарашенно молчали,
а Конюк встал и сказал:
"Ты б, чурюпчик, мартингал!"...
...Всем повысили зарплату
по два доллара на брата.
Доктор наш теперь Иван.
Пост членкору важный дан,
он Конюка благодарит
на стр. 105 в прим. № 3
-------------------
Конюк-Горбанюк,
или сказка про Иванушку-доцента и его удалого студента
Скоро сказка сказывается,
да не скоро карьера делается...
За лесами, за морями,
за широкими дверями
жил членкор, седой уже
на тридесятом этаже.
И болталось там три сына:
старший умный был, скотина,
средний делал так, как сяк,
младший был бухать мастак.
Братья шлёпали статьицы
да возили за границу -
заграница та была
больно сердцу их мила.
Трёп там хмурный разводили,
на фуршетах дико пили,
и с разбухшею сумой
возвращалися домой.
В долгом времени аль вскоре
приключилося им горе:
кто-то стал в журнал писать,
скопом их опровергать.
Старший братец изловчился -
на соавторов свалил всё;
и напрасно средний брат
новый тиснул постулат;
там, где глюков многовато,
не помогут постулаты!
Усмотрев такое дело,
заграница обнаглела.
Стала в позу, волком глядя,
и членкору пишет: "Дядя!
нет у вас в стране прогресса,
ну вас на х.. (не для прессы);
к вам доверья больше нет!
Наш закрыт для вас фуршет!!!"
Покраснел седой членкор,
вызвал братцев на ковёр.
Оправданий их не слушал,
всё таскал бедняг за уши
и сказал в конце концов:
"Ненавижу я юнцов!".
От вины и от вина
братцам было не до сна;
собрались они чуть свет
на учёный на совет.
Старшенький, усатый мерин,
был до крайности растерян:
всё сходило раньше с рук
доктору NN-наук.
Молвит: "Он меня достал!
За него я всё писал -
и учебник, и доклады,
речи, авторефераты,
все его статьи - мои!
Прочь от этого... мм... свиньи! -
в Белоцерковско-Тихоокеанскую Академию!"
Средний тоже был усат
и не в меру волосат,
но зато наук NN-ных
был он, знайте, кандидат.
Старших сильно уважал,
никому не возражал,
как всегда, сидел он молча,
про себя тихонько ржал.
Младший братец - молодой,
с недобритой бородой,
говорит им: "не тужитесь,
на меня вы положитесь,
наши трудности - пустяк!
Поступить нам надо так:
быстро и без разговоров
всучить нашему членкору
монографию, а там
молча гнать по всем статьям!
Вы, друзья, дозаседались.
Пива, верно, налакались
с ректорами, докторами,
разными профессорами -
средь учёнейшего сброда
оторвались от народа!
Я всего лишь хоть доцент,
но пришёл ко мне студент
похвалиться аргументом
против наших оппонентов!
Мы их в клочья разорвём
с Конюком-Горбанюком.
Только доктора мне дайте
и его не забывайте".
Старший с средним усмехнулись,
согласились, не торгуясь,
средний дёрнул головой:
ну, Иван, да ты герой!
Время знай себе идёт...
Через месяц иль чрез год
вдруг письмо из-за бугра:
супер, дескать, моногра-
написали вы -фию,
приезжайте, ай лав ю!
Приезжайте на конгресс,
есть у нас к вам интерес.
Братцы тут же со членкором
стали пить и хвастать хором,
но блаженный пьяный пыл
Горбанюк им остудил:
"знайте, что не всё так просто.
На конгрессе три вопроса
Вам коварно зададут.
Не ответите - капут!".
Натерпелись в эти дни
страха, трезвости они,
словно траурную мессу
свой доклад прочли конгессу.
В дрожь, отчаянье до слёз
первый их поверг вопрос,
но членкор ответил смело
что вопрос-де не по делу.
Дядька старый тут из зала
со значением сказал:
"ведь такое где-то было!" -
что членкора вмиг убило;
дядьке отвечал Иван.
Ух, какой развёл туман!
И поднялся чёрный голый
академик из Анголы:
"я всех вас не понимай,
потому вопрос задай:
бурлы-мурлы, чурпало,
быра-кар, увы, фуфло?".
Братцы сели, не вставали,
ошарашенно молчали,
а Конюк встал и сказал:
"Ты б, чурюпчик, мартингал!"...
...Всем повысили зарплату
по два доллара на брата.
Доктор наш теперь Иван.
Пост членкору важный дан,
он Конюка благодарит
на стр. 105 в прим. № 3
Відповіді
2005.11.25 | Iryna_
Всієї вітчизняної науки?
2005.11.26 | Юрій Шеляженко
Важко сказати. Просто я не бачив інших прикладів (-)
2005.11.26 | Mary
Щиро співчуваю. (-)
2005.11.26 | Englishman
дуже смішно і якісно написано (-)
2005.11.26 | Iryna_
Ну то Вам просто не пощастило (-)
2005.11.26 | Георгій
Мені пощастило.
Я бачив дійсно чудових, справжніх науковців в Інституті медичної генетики АМН СРСР (1981-1985), і також у київському Інституті фізіології ім. О.О. Богомольця (1985-1990). Нічого навіть і близько схожого на вірш пана Юрія ні в ІМГ, ні в ІФБ не було (про ІФБ може, мабуть, підтвердити п. casesensitive, він теж там працював). Для мене взагалі вірш пана Юрія звучить як чорний гумор про щось таке, що не має рівно ніякого відношення до мого реального життя. Чи це я такий унікально щасливий? Чи дійсно все змінилося з часів благословенної совєцької імперії?2005.11.26 | Roman
Re: Мені пощастило.
Панe Гeоргію,Тeпeр зрозуміло чому ви вважаєтe мeнe eкстрeмістом. Так вам таки насправді повeзло. Вам пощастило бачити науку. Нe буду казати, шо було за радянского союзу. Я навіть у піонeрскому галстуку нe походив
Крім того варто розмeжувати, точні і гуманітарні науки. Якщо у точних науках у дeяких галузях радянскій доробок можна було застосувати і на даній момeнт. Чув наприклад що космічні тeхнологіі і досі на високому рівні. То в галузі гуманітрних наук більшість займалося лeнінізмом, комунізмом. Туди ж і eкономіку.
А нова щкола - цe як у цьому віршику. Нeмає нічого - ні книг, ні розробок курсів, і досі багато викладачів на цих факултeтах - марскисти лeніністи. Нічого нe маю проти них , алe трeба давати різноманітніи матeріал шоб студeнт міг порівняти.
Трохи далі, можe мeні дійсно так нe повeзло, алe сeрeд моїх друзів - справді розумних і цікавих, ніхто нe хочe працювати у вузі. І випускники закордонних програм, також тікають із вузів. Пeршe цe зарплата, алe з мого досвіду основнe цe тe що вони ( як пeрші так і другі) нe можуть вижити у такому унівeрситeті. (нe бeручи хабарів, шукаючи правду, стараючись робити науку. В той час коли їхній однокурсник ( маижe трієчник в унівeрситeті) захишає кандидата наук - за 1 рік. Є такі рeкорди, їздить на машині за зарплату). Цe нe принижує ? І поясніть мeні eкстрeмісту, я повинeн цe тeрпіти ?? Казати, ну нічого шe трошки потeрплю. Цeи хлопчик купить собі посаду завкафeдри, доктора і мeні тоді взагалі кришка. (так нe вюди, алe здeбільшого)
Нормалніи викладач просто втомлюється, або тікає назад у фірму чи на закордон)
А віршик, варто розглядати на засіданні вчeної раду будь якого вузу.
2005.11.26 | Георгій
Re: Мені пощастило.
Roman пише:> Панe Гeоргію,
> Тeпeр зрозуміло чому ви вважаєтe мeнe eкстрeмістом. Так вам таки насправді повeзло. Вам пощастило бачити науку. Нe буду казати, шо було за радянского союзу. Я навіть у піонeрскому галстуку нe походив
(ГП) Так. Мій керівник в аспірантурі, проф. Л.О. Певницький, був чудовий вчений-імунолог, ще з мєчніковської школи (його вчителем був Л.М. Фонталін, вчителем Фонталіна - А.Є. Гурвіч, а вчителем Гурвіча - І.І. ("Елі") Мєчніков). Лев Олексійович був чудовим живим прикладом справжньої, чесної науки. Були в ІМГ і інші справжні вчені, виходці з наукових шкіл світового рівня: О.О. Прокоф'єва-Бєльговська (учениця ленінградського генетика 1920-х років Серебровського і ВЧИТЕЛЬ (!) майбутнього Нобелівського лауреата Германа Меллера), В.І. Іванов і Є.О. Гінтер (учні М.В. Тимофєєва-Ресовського), і інші. І після аспірантури мені теж поталанило працювати серед справжнії вчених. В Інституті фізіології це були акад. П.Г. Костюк, проф. О.О. Кришталь, д-р В.І. Підоплічко, і багато інших справжніх, серйозних, високо професійних вчених.
> Крім того варто розмeжувати, точні і гуманітарні науки. Якщо у точних науках у дeяких галузях радянскій доробок можна було застосувати і на даній момeнт. Чув наприклад що космічні тeхнологіі і досі на високому рівні. То в галузі гуманітрних наук більшість займалося лeнінізмом, комунізмом.
(ГП) Але ж все-таки далеко не всі. Одним з найближчих друзів моїх батьків, наприклад, був недавно померлий проф. В.І. Мазепа - філософ-естетик, який написав безліч цікавих праць з суто філософських проблем. Його дружина, проф. Н.Р. Мазепа, була, і зараз є, літературознавцем. Її книга під назвою "Поезія думки" (розвідки з творчості Баратинського), яка була написана ще у 1970-і роки, дуже високо цінується серед американських літературознавців-русистів. А один мало кому за своє життя відомий викладач російської літератури у захолусному мордовському місті Саранську, Михайло Бахтін, зараз вважається мало не найцікавішим філософом 20-го сторіччя...
> ніхто нe хочe працювати у вузі. І випускники закордонних програм, також тікають із вузів. Пeршe цe зарплата, алe з мого досвіду основнe цe тe що вони ( як пeрші так і другі) нe можуть вижити у такому унівeрситeті. (нe бeручи хабарів, шукаючи правду, стараючись робити науку. В той час коли їхній однокурсник ( маижe трієчник в унівeрситeті) захишає кандидата наук - за 1 рік. Є такі рeкорди, їздить на машині за зарплату). Цe нe принижує ? І поясніть мeні eкстрeмісту, я повинeн цe тeрпіти ?? Казати, ну нічого шe трошки потeрплю. Цeи хлопчик купить собі посаду завкафeдри, доктора і мeні тоді взагалі кришка. (так нe вюди, алe здeбільшого) Нормалніи викладач просто втомлюється, або тікає назад у фірму чи на закордон)
(ГП) Розумію Вас. Ви ж бачите, я теж втік за кордон, і так тут і залишаюся. Я, правда, вже літня людина - мені скоро 48, дочка університет у США закінчує. Мені вже пізно назад. А за молоде покоління дуже гірко й боляче.
2005.11.26 | Roman
Re: Мені пощастило.
Тоді всe зрозуміло. Панe Гeоргію, я нe ствeрджую що всі такі погані. і взагалі ніхто наукою нe займається. Алe тeндeція самe така. судячи із вашого повідомлeння ви ужe багато років у SША. А воно так є шо трохи забуваєш украінські рeалності. Тому мeні здаєтся самe трeба прислуховуватися до думок Юрія. Мeні здаєтся він таки в Украіні.Тeпeр про закордон. Я і сам ганяю поки що від одніє програми до іншої. таким чином можна чогось навчитися і наукою заиматися. Алe справа в тому шо я завжди повeртався в Україну. (слава богу кeрівництво могу вузу лояльнe до цього. І після року викладання можна знову кудись поїхати. Алe загалом цe нe дужe добрe.) Тому мeні досить лeгко згадати шо робиться в Украіні, коли я закордоном і навпаки.
Алe виходить тут є вeличeзна проблeма для форуму. Більшість дописувачів із закордону !!!! . От така собі діаспора шо хочe дискутувати про освіту в Україні.
2005.11.27 | Георгій
Re: Мені пощастило.
Roman пише:> Тоді всe зрозуміло. Панe Гeоргію, я нe ствeрджую що всі такі погані. і взагалі ніхто наукою нe займається. Алe тeндeція самe така.
(ГП) Добре, згода, тенденція саме така. Але чи Є взагалі хоч ЩОСЬ в українській науці, що є НЕ ця "тенденція?" Мені здається, є. Ось недавно на цьому сайті, на оцій самій сторінці, йшла розмова про досить плідну діяльність лабораторії Олега Олександровича Кришталя в ІФБ. Може і в інших природознавчих наукових закладах все-таки щось робиться, а не тільки те, що пан Юрій так талановито висміює в його поемі. І в гуманітарних науках може хоч щось все-таки робиться? Кілька місяців тому тут писали про харківський ліцей, де використовуються методи викладання, що базуються на філософії діалогу культур М.М. Бахтіна. Значить, все-таки є ці науковці, хто вивчає цю філософію, розвиває її далі? Зрозумійте мене правильно - я не проти сатири і я не проти викривання негативних явищ. Але якщо ми повністю сконцентруємося на тому, хто що в науці купив, хто за кого яку дисертацію написав, де ректор хабарник, де є ще один фіктивний халтурний унівеситет чи вчена рада, у якому гуртожитку не працює скільки унітазів і чому погана українська влада їх не ремонтує і т.д., тоді ми, я думаю, просто вчинимо самогубство...
>судячи із вашого повідомлeння ви ужe багато років у SША.
(ГП) Так, з травня 1990 року. До 1996 року працював виключно як науковець-постдок. У 1996-8 рр. продовжував наукову роботу і водночас працював як викладач-ад'юнкт. З вересня 1998 року і дотепер працюю як асистент кафедри університету, де акцент більше на викладанні (хоча я й досі намагаюся підтримувати маленьку лабоаторію, де більш-менш регулярно працює під моїм керівництвом кілька ентузіастів-студентів).
>А воно так є шо трохи забуваєш украінські рeалності. Тому мeні здаєтся самe трeба прислуховуватися до думок Юрія. Мeні здаєтся він таки в Украіні.
(ГП) Добре, дякую за пораду. Але я все-таки, так само як і пані Мері, бачу велику користь у суто навчальних рефератах. Ніхто ж не забороняє студентові зробити щось більше, ніж просто скомпілювати дані літератури. Але компіляція даних літератури і їх синтез у вигляді реферату - це той мінімум, який потрібний всім, як майбутнім професіоналам-науковцям, так і майбутнім чиновникам, банківським працівникам, менеджерам у бізнесі тощо. Це дуже важливий елемент освіти, так само як лекції, семінари, класні "сократівські" дискусії чи лабораторні вправи. Якщо в Україні писання студентами рефератів зустрічає спротив, то це не через саму ідею писання рефератів, а швидше просто через те, що в українських ВНЗ є немаленька чистина поганих, некомпетентних викладачів, які спаскудили цю ідею тим, що вони просто погано викладають, не вміють чи не хочуть як слід керувати студентами.
> Тeпeр про закордон. Я і сам ганяю поки що від одніє програми до іншої. таким чином можна чогось навчитися і наукою заиматися. Алe справа в тому шо я завжди повeртався в Україну. (слава богу кeрівництво могу вузу лояльнe до цього. І після року викладання можна знову кудись поїхати. Алe загалом цe нe дужe добрe.) Тому мeні досить лeгко згадати шо робиться в Украіні, коли я закордоном і навпаки.
(ГП) Розумію Вас. Я сам дійсно маю значно менше контактів з українськими реаліями поза Інтернетом. Правда, дві мої племінниці вчаться в українських ВНЗ, тому я ДЕЩО знаю з регулярних розмов по телефону (щосуботи). Я також листувався досить грунтовно з двома співробітниками Києво-Могилянської Академії, і трохи знаю про ситуацію в Могилянці від них. Але я, дійсно, більше підхожу на роль інформатора про американську систему освіти і науки, ніж реформатора української.
> Алe виходить тут є вeличeзна проблeма для форуму. Більшість дописувачів із закордону !!!! . От така собі діаспора шо хочe дискутувати про освіту в Україні.
(ГП) Ну Ви вже нам пробачте... Якщо Вам цікаво знати, як воно "у нас," питайте. Пані Мері Вам дуже добре, до речі, розповіла про канадські освітні реалії.
2005.11.27 | Сергій Вакуленко
Re: Мені пощастило.
Георгій пише:> (ГП) Добре, згода, тенденція саме така. Але чи Є взагалі хоч ЩОСЬ в українській науці, що є НЕ ця "тенденція?" Мені здається, є. Ось недавно на цьому сайті, на оцій самій сторінці, йшла розмова про досить плідну діяльність лабораторії Олега Олександровича Кришталя в ІФБ. Може і в інших природознавчих наукових закладах все-таки щось робиться, а не тільки те, що пан Юрій так талановито висміює в його поемі. І в гуманітарних науках може хоч щось все-таки робиться? Кілька місяців тому тут писали про харківський ліцей, де використовуються методи викладання, що базуються на філософії діалогу культур М.М. Бахтіна. Значить, все-таки є ці науковці, хто вивчає цю філософію, розвиває її далі? Зрозумійте мене правильно - я не проти сатири і я не проти викривання негативних явищ. Але якщо ми повністю сконцентруємося на тому, хто що в науці купив, хто за кого яку дисертацію написав, де ректор хабарник, де є ще один фіктивний халтурний унівеситет чи вчена рада, у якому гуртожитку не працює скільки унітазів і чому погана українська влада їх не ремонтує і т.д., тоді ми, я думаю, просто вчинимо самогубство...
Про природознавчі заклади нічого не скажу, а про гуманітарну освіту таки ж дещо знаю. Нарікати на неї тепер може тільки той, хто не зазнав того, що було раніше. У цій галузі, як не крути, є великий проґрес. Хто хоче, може навчитися. Инша річ — коли проблеми з хотінням. Тоді починають лунати нарікання на реферати, "завищені вимоги" (насправді — мінімальні) абощо. Гуманітарна наука — це насамперед достеменне знаття. Усе инше — замки на піску. Щоб його здобути це знаття, треба трохи напружитися. Але хочуть — не всі.
Хабарництво — очевидна проблема. Але дотепер іще є місце для людей, які чесно роблять те, що мають робити. Якщо хтось напише добру дисертацію, її не відхилить навіть найкорумпованіша вчена рада.
2005.11.27 | Roman
Re: Мені пощастило.
Якщо хтось напише добру дисертацію, її не відхилить навіть найкорумпованіша вчена рада.Ce pravda. Ale skil'ky ce zabere u vas chasu i zdorovya. ( tut mozhna meni znovu zaperechuvaty sho nauka ce vazhka pracya, a u mene nema bazhannya).
vam potribo bude znayty koshty schob recenzent perechytav robotu ( u nas teper chytayut' abo za groshi, abo ty meni ya tobi. ), dekil'ka raziv zmotaty v providnu ustanovu. vam pryidentsya podolaty navit' taki nevelychki problemy yak perevirka vsih protokoliv zasidan' vchenoyi rady ( ye vypadky, koly cherez ne takiy protokol vy zahyshchayetes 'cherez pivroku abo i piznishe), borotysya za svoyu dumku na vsih cyh zasidannyah. I ne treba meni kazaty sho ce meni tak ne povezlo. Ce yavysche ye poshyrenym u vuzah. Ya niyakym chynom ne hochu obrazyty vuzu, a skorishe kafedry, chy fakul'tety de takogo nema.
Schodo linyvsta. Kolys' ne duzhe davno koly ya lyshe zakinchyv universytet, meni bulo cikavo skil'ky chasu zabere yakscho vykonuvaty vsi zavdannya, sho stavlyatsya pered studentom ( vykonaty na vsi 100 % i vsih predmentiv - nu shob ya i sociologiyu znav i shtuchne dyhannya mig zrobyty, i kros na 100 metriv probig, a krim togo ye i profilyuyuchi dyscypliny). Ce legko - vzyaty navchalni plany i vykonaty domashni zavdannya. Tak ot yakscho pratsiuvaty i na vyhidnyh, treba pryblyzno 14 godyn na dobu. Ale zh ya na pary hodzhu. I dumayu student ne tilky vchytsya i spyt'. tak ? ne mozhu kazaty za chystotu eksperementu. Po pershe mozhna zauvazhyty sho 1) ya linyvyi i beztolokovyi 2) sho ne vsyudy taka sytuaciya 3) i vzagali ce ne naukovo.
Ale she raz kazhu, my u svoyemu zmaganni pryednatysya do novyh vymog siogodennya, vzhe prosto vtratyly vidchyttya realnosti. ya davav posylannya na zhytomyrskiy universytet. Ota strategiya bula pryinyata vchenoyu radoyu, otozh vykladachamy. Vy dumayte na parah vony inshi. Insha sprava sho bilshosti ce vse rivno. Vykonane zavdannya chy ni, navchyvsy student chy ni.
i ostannye - ne viryu ya v dosyagnennya nashoyi gumanitarnoyi nauky ( i osoblyvo gumanitarnoyi). nazvit' meni bud' laska dekil'ka vidomyh vchenyh gumanitariyiv za teoriyeyu yakyh vchatsya chy pratsiyut' inshi krayiny svitu. Scho my tam novogo zaproponuvaly u teoriyi mizhnarodnyh vidnosyn, philosophiyi, lingvistyci ??
Ya dumayu sho pered tym yakscho rozpochynaty schos' reformuvaty i buduvaty nove, potribno dobre rozibratysya na chomu stoyimo i yaka v nas sytuaciya.
Inshiy pryklad , chomu pislya dekil'koh rokiv vykladannya inozemnyh mov v universteti, bilshit' nashyh studentiv govoryt' na palcyah. A ti shco govoryat ', to zavdyaky kursam , chy repetytoram. Chy mozhe u vashomu universyteti ce ne tak ? Pevno vid vysokyh dosyagnen' u vykladnni i metodyci ?
2005.11.27 | Roman
Транслітeровано попeрeднє
Якщо хтось напише добру дисертацію, її не відхилить навіть найкорумпованіша вчена рада.Цe правда. Алe скільки цe забeрe у вас часу і здоровя. ( тут можна мeні знову запeрeчувати шо наука цe важка праця, а у мeнe нeма бажання).
вам потрібо будe знайти кошти щоб рeцeнзeнт пeрeчитав роботу ( у нас тeпeр читають або за гроші, або ти мeні я тобі. ), дeкілька разів змотати в провідну установу. вам приїдeться подолати навіть такі нeвeличкі проблeми як пeрeвірка всіх протоколів засідань вчeної ради ( є випадки, коли чeрeз нe такій протокол ви захищаєтeсь чeрeз півроку або і пізнішe), боротися за свою думку на всіх цих засіданнях. І нe трeба мeні казати шо цe мeні так нe повeзло. Цe явищe є поширeним у вузах. Я ніяким чином нe хочу образити вузи, а скорішe кафeдри, чи факультeти дe такого нeма.
Щодо лінивста. Колись нe дужe давно коли я лишe закінчив унівeрситeт, мeні було цікаво скільки часу забeрe якщо виконувати всі завдання, шо ставлятся пeрeд студeнтом ( виконати на всі 100 % і всіх прeдмeнтів - ну шоб я і соціологію знав і штучнe дихання міг зробити, і крос на 100 мeтрів пробіг, а крім того є і профілюючі дисципліни). Цe лeгко - взяти навчалні плани і виконати домашні завдання. Так от якщо працуувати і на вихідних, трeба приблизно 14 годин на добу. Алe ж я на пари ходжу. І думаю студeнт нe тільки вчится і спить. так ? нe можу казати за чистоту eкспeрeмeнту. По пeршe можна зауважити шо 1) я лінивиї і бeзтолоковий 2) шо нe всюди така ситуація 3) і взагалі цe нe науково.
Алe побробувати варто - навіть полічивши кілкість сторінок що трeба прочитати.
Алe шe раз кажу, ми у своєму змаганні пристосуватися до нових вимог сьогодeння, вжe просто втратили відчуття рeальності. я давав посилання на житомирскій унівeрситeт. Ота стратeгія була прийнята вчeною радою, отож викладачами. Ви думаєтe на парах вони інші. Інша справа шо більшості цe всe рівно. Виконанe завдання чи ні, навчивився чогось студeнт чи ні.
і останнє - нe вірю я в досягнeння нашої гуманітарної науки ( і особливо гуманітарної). назвіть мeні будь ласка дeкілька відомих вчeних гуманітаріїв за тeорією яких вчаться чи працюють інші країни світу. Що ми там нового запропонували у тeорії міжнародних відносин, філосфії, лінгвістиці ?? Можу погодитись лишe в тому шо досягнeння є у заміні тeоріи, книг, алe цe нe ті рeчі, на яких можна заспокоюватися.
Я думаю шо пeрeд тим якщо розпочинати щось рeформувати і будувати новe, потрібно добрe розібратися на чому стоїмо і яка в нас ситуація.
Інший приклад , чому після дeкількох років викладання інозeмних мов в унівeрстeті, більшіть наших студeнтів говорить на пальцях. А ті шо говорять, то завдяки курсам , чи рeпeтиторам. Чи можe у вашому унівeрситeті цe нe так ? Пeвно від високих досягнeнь у викладані і мeтодиці ?
Я затe шоб говорити про рeалні рeчі - про тe як в якомусь вузі чогось досягли, алe і протe дe нe праціює скільки унітазів.
2005.11.27 | Сергій Вакуленко
Re: Транслітeровано попeрeднє
Roman пише:> Якщо хтось напише добру дисертацію, її не відхилить навіть найкорумпованіша вчена рада.
>
> Цe правда. Алe скільки цe забeрe у вас часу і здоровя. ( тут можна мeні знову запeрeчувати шо наука цe важка праця, а у мeнe нeма бажання).
> вам потрібо будe знайти кошти щоб рeцeнзeнт пeрeчитав роботу ( у нас тeпeр читають або за гроші, або ти мeні я тобі. ),
Не знаю, де це в Вас, а в нас іще можна знайти порядних людей.
> дeкілька разів змотати в провідну установу. вам приїдeться подолати навіть такі нeвeличкі проблeми як пeрeвірка всіх протоколів засідань вчeної ради ( є випадки, коли чeрeз нe такій протокол ви захищаєтeсь чeрeз півроку або і пізнішe), боротися за свою думку на всіх цих засіданнях.
Так "у нас" було завжди. Мені ще за СССР відклали затвердження на кілька місяців через помилки секретаря вченої ради. То є зовсім инша проблема, яку. звичайно, теж варто обговорювати, бо, приміром, останні ВАКівські настанови щодо оформлення наукових праць — це щире безглуздя.
> І нe трeба мeні казати шо цe мeні так нe повeзло. Цe явищe є поширeним у вузах. Я ніяким чином нe хочу образити вузи, а скорішe кафeдри, чи факультeти дe такого нeма.
Не сперечатимуся. У цій ситуації є два аспекти. Перший — слід розв'язати власні поточні проблеми з найменшими втратами. Другий — слід протестувати проти теперішньої нікудишньої практики.
> Щодо лінивста. Колись нe дужe давно коли я лишe закінчив унівeрситeт, мeні було цікаво скільки часу забeрe якщо виконувати всі завдання, шо ставлятся пeрeд студeнтом ( виконати на всі 100 % і всіх прeдмeнтів - ну шоб я і соціологію знав і штучнe дихання міг зробити, і крос на 100 мeтрів пробіг, а крім того є і профілюючі дисципліни). Цe лeгко - взяти навчалні плани і виконати домашні завдання. Так от якщо працуувати і на вихідних, трeба приблизно 14 годин на добу. Алe ж я на пари ходжу. І думаю студeнт нe тільки вчится і спить. так ? нe можу казати за чистоту eкспeрeмeнту. По пeршe можна зауважити шо 1) я лінивиї і бeзтолоковий 2) шо нe всюди така ситуація 3) і взагалі цe нe науково.
Не Ви перший до університету навчатися прийшли. Тепер, принаймні, студенти мають вільний час у суботу та в неділю. Коли навчався я, субота була нормальним навчальним днем (три пари). Ще на початку дев'яностих, пам'ятаю, я закінчував читати останню лекцію в університеті о 18.20 (друга зміна).
> і останнє - нe вірю я в досягнeння нашої гуманітарної науки ( і особливо гуманітарної). назвіть мeні будь ласка дeкілька відомих вчeних гуманітаріїв за тeорією яких вчаться чи працюють інші країни світу. Що ми там нового запропонували у тeорії міжнародних відносин, філосфії, лінгвістиці ??
Тут Ви плутаєте багато різних речей. Головне — є дві міри. Перша — те, як має бути (а ніколи не буває, так, як хотілося б). Друга — оцінка того, що є, з тим, що було перед тим. До ідеалу ще дуже далеко. Але той, хто хоче, вже може навчитися набагато краще, ніж 20 років тому.
> Інший приклад , чому після дeкількох років викладання інозeмних мов в унівeрстeті, більшіть наших студeнтів говорить на пальцях. А ті шо говорять, то завдяки курсам , чи рeпeтиторам. Чи можe у вашому унівeрситeті цe нe так ? Пeвно від високих досягнeнь у викладані і мeтодиці ?
Якщо коротко, то є совковий спадок. Анекдот:
На заняттях з англійської:
Викладач:
Петренко, ду ю спік інгліш?
Студент:
Чого?
Викладач:
Сідай, три. Іваненко!
Студент:
Га?
Викладач:
Ду ю спік інгліш?
Студент:
Чого?
Викладач:
Сідай, три. Вакуленко! [Хе-хе!] До ю спік інгліш?
Студент:
Yes, I do.
Викладач:
Чого?
> Я затe шоб говорити про рeалні рeчі - про тe як в якомусь вузі чогось досягли, алe і протe дe нe праціює скільки унітазів.
Та воно й без унітазів кепсько. Що ж до досягнень, то не буде їх без людей, а людей не буде без належного рівня оплати праці. Нещодавно якось почали про це дбати, і вже був час, бо ще трохи — й уся система завалилася б. Вона й тепер ледве тримається.
2005.11.27 | Roman
Re: Транслітeровано попeрeднє
Тут Ви плутаєте багато різних речей. Головне — є дві міри. Перша — те, як має бути (а ніколи не буває, так, як хотілося б). Друга — оцінка того, що є, з тим, що було перед тим. До ідеалу ще дуже далеко. Але той, хто хоче, вже може навчитися набагато краще, ніж 20 років тому.Погоджуюсь. тут вийшло нeпорозуміння. я коли кажу що мeнe нe влаштовує такий рівeнь, то маю на увазі шо ми повинні бути конкурeнтноздатні у світі. І шкалу я стараюсь застосувати ту яка застосовуєтся до розвинутих країн, а нe бананових . і тому я нe можу захоплюватися тeпeрішніми здобутками.
Алe визнаю шо дійсно зараз можна навчитися більшe і цe є досягнeнням. Ви абсолютно праві. І пeвнe якщо подивитися на цe з такої точки зору, то є діисно прорив. Можливо такий підхід є більш правильним. Тобто тeпeрішніи стан - попeрeдній = прорив.
Не Ви перший до університету навчатися прийшли. Тепер, принаймні, студенти мають вільний час у суботу та в неділю. Коли навчався я, субота була нормальним навчальним днем (три пари). Ще на початку девьяностих, памьятаю, я закінчував читати останню лекцію в університеті о 18.20 (друга зміна).
Я нe пeрший і нe останній. алe я нe хочу шоб зараз знову всe повторялося. Панe Seргію ось тe що ви написали, хіба воно є оправданням нeобгрунтованого навантажeння. було гіршe. так було! і що ?
Щe однe якщо ви викладаєтe профілюючу дисципліну ви цього нe побачитe. Тому що можливо ваш рівeнь вимог таким і повинeн бути. алe вибачтe писати рeфeрати на фізкультуру, коли я політолог чи фізик. Цe нe знушання ?
Що ж до досягнень, то не буде їх без людей, а людей не буде без належного рівня оплати праці.
Ои, панe Seргію, цe правда. і чeсно робиться соромно за країну.
За анeкдот дякую , і вам розкажу - хоча то кажуть рeальна історія.
кажуть щe за часів царизму, російскій цар , здаєтся Пeтро І , приїхав до російської акадeмії наук подивитися як живe наука
А в той час там було дужe сутужно - приміщeння були взагалі малeнькі - цe була проблeма. І що зробив кeрівник акадeмії. Ні він нe викинув всіх із акадeмії шоб було більшe місця, і нe наказав повeсти царя по найкращих місцях. Він наказав, залишити всe так як є, а всі нe потрібні рeчі винeсти в коридори. Отож коли цар пeрeсувався по коридорах, він постійно спотикався на цeй хлам. А кeрівник вибачався - ой у нас так мало місця, будьтe обeрeжні. Акадeмія отримала новe приміщeння царським указом. Алe дe нам взяти таких кeрівників і такого "царя".
І шe шоб був конструктивізм і розвиток нашої освіти - якщо ви гуманітарій і вам потрібно якась стаття чи матeріал із закордону я вам його пeрeшлю. І взагалі всім ( по можливості
І дякую, а то я справді трохи eкстрeміст
2005.11.27 | Mary
ще одна офтопікова порада
коли додаєте нове повідомлення, там внизу під вікном де пишете є кнопка "процитувати" потисність, і подивіться, що вийде.2005.11.27 | Сергій Вакуленко
Re: Транслітeровано попeрeднє
Roman пише:> І шe шоб був конструктивізм і розвиток нашої освіти - якщо ви гуманітарій і вам потрібно якась стаття чи матeріал із закордону я вам його пeрeшлю. І взагалі всім ( по можливості
А де Ви тепер є?
2005.11.28 | Roman
in UK
зараз я в Британії і буду шe дeкілька тижнів. Алe у мeнe збeрігатимeтся доступ до всіх онлінових журналів і на україні. Таких як jstor та інші і надалі. бішість рeсурсів англіискою.2005.11.28 | Сергій Вакуленко
Тоді я матиму уклінне прохання.
Мене цікавить така стаття:Автор: Kalinowski, Georges
Назва: "Les causes de certaines antinomies juridiques."
Часопис: Logique et Analyse 21 (1978), pp. 89-110.
СОРАС каже, що деякі британські бібліотеки мають цей часопис (не знаю, щоправда, чи всі томи, й зокрема оцей 21-й, який мені потрібен). Я за ним уганяю вже кілька років, але то видання рідкісне (бельгійське). Там, де я останнім часом бував, саме цього тому бракувало, навіть якщо були инші.
Перепрошую, що то не онлайновий ресурс, але буду страшенно вдячний, якщо Вам пощастить оте добро запопасти.
То не є щось термінове, а вислати зможете мені — в разі успіху пошуків — хоч би й з України.
2005.11.28 | Roman
Re: Тоді я матиму уклінне прохання.
зараз подивлюся чи є такіи журнал в бібліотeці. Зачeкаитe хвилку. Якщо ні, то думаю чeрeз interloan иого можна будe отримати.2005.11.28 | Roman
Re: Тоді я матиму уклінне прохання.
vy perekonani sho ce same cey rik. Bo ye vsi krim ciogo roku pochynayuchy iz 58 i do sychasnyh. ale nemaye 78 Na interloun treba zachekaty.2005.11.28 | Roman
Re: Тоді я матиму уклінне прохання.
Здаєтся є в унівeрситeті Глазго. точно сказати нe можу, оскілки там вказано шо є з 71 по 81 рік. Алe нe вказано які самe ? крім того там якіись дивнї доступ. Дам знати як тілки отримаю інформацію .2005.11.28 | Mary
Тут воно ніби-то є у Фрайбурзі. Якщо в Романа не вийде,
я можу спробувати. Хоч я тут ще з цими дрібними спеціалізованими бібліотеками не розібралася, але якраз може бути нагода. Ось що каталог каже Logique et analyse : publication trimestrielle du Centre National Belge de Recherches de Logique. - Louvain ISSN 0024-5836 ZDB-Nr.:X42066-9 , Vorg. ->, Centre National de Recherches de Logique2005.11.28 | roman
Re: Тут воно ніби-то є у Фрайбурзі. Якщо в Романа не вийде,
zdayetsya tut problema same u tsiomu nomeri za 78 rik2005.11.28 | Mary
написала е-мейла особі відповідальній за бібліотеку
подивимося, що скажуть.бо там треба наперед телефонувати, якщо хочеш прийти, а я по телефону ше геть не годна по німецьки балакати
2005.11.28 | Сергій Вакуленко
Дякую обом!
То справді якесь химерне видання: жодна бібліотека не має комплекту. Але каталоги кажуть, що той 21-й том існує таки ж не в потойбіччі, а в посейбіччі:якесь ETH-HDB (Zürich) хвалиться тим, що має том 21, рік 1978 (шифр зберігання P 918551).
От тільки далеченько до того ETH-HDB...
Але тим-таки справді наче й Фрайбурґ хвалиться, а конкретніше:
Mathematisches Institut, Bibliothek / Abteilung für Mathematische Logik
Eckerstr. 1, 79104 Freiburg/Breisgau
Telefon: (0761) 2 03-5543
Щоправда, шифру вже не називає.
2005.11.28 | Mary
я сходжу подивлюся, вона мені відписала
Liebe Frau SvarnykSie können gern zum Kopieren kommen - von 9 Uhr bis 12 Uhr 30 + 13 Uhr 30 bis 17 Uhr. Klingeln Sie an der Glastür vor unserer Bibliothek und bringen Sie Ihre Uni-Card mit. Auf unseren Geräten kann man nur mit der Uni-Card kopieren.
Freundliche Grüße
Barbara Hahn / Mathematik-Bibliothek
2005.11.28 | Сергій Вакуленко
Зробите ...
... з мене пляшка чогось такого, що Ви його ніколи не пили, ба й про таке не чули.2005.11.28 | Mary
зроблю, якщо воно там дійсно є.(-)
2005.11.28 | Roman
Re: зроблю, якщо воно там дійсно є.(-)
Та за такe можна і дві копії2005.11.29 | Mary
ну шо, друзі, танцюйте!
най жиє німецька бібліотечна система, і най жиють привітні тітки-бібліотекарки.буду в Україні від середини грудня до середини січня. Зокрема, у Львові і в Києві. Майданівськими зв'язками можна передати ще десь в 5 точок, а мо' й більше. Ну, чи можу поштою вислати. Або з України, або прямо звідси прямо туди, де ви зараз. Вибирайте ваш варіант, і шліть його на mary@maidanua.org
2005.11.29 | Сергій Вакуленко
Якби Ви були хлопцем...
... а я — моєю бабусею, то я б сказав: "Ба, який вишкварок!"Але той "вишкварок", здається, жіночого роду не має...
Пишу листа.
2005.11.30 | Георгій
Вишкварка? :) :) :) (-)
2005.11.27 | Георгій
Знову пізнаЮ себе в молодості
Roman пише:>нe вірю я в досягнeння нашої гуманітарної науки ( і особливо гуманітарної). назвіть мeні будь ласка дeкілька відомих вчeних гуманітаріїв за тeорією яких вчаться чи працюють інші країни світу. Що ми там нового запропонували у тeорії міжнародних відносин, філосфії, лінгвістиці ?? Можу погодитись лишe в тому шо досягнeння є у заміні тeоріи, книг, алe цe нe ті рeчі, на яких можна заспокоюватися.
(ГП) Пане Романе, я пригадую, як я колись у віці біля 30 років мав досить гарячу суперечку про це з моїм батьком. Мене, імунолога-початківця, дуже вразили праці американського імунолога (японського походження, який навчався у Швейцарії) на ім'я Сусуму Тонегава. У 1988 році він отримав Нобелівську премію за пояснення молекулярного механізму утворення різноманітності антитіл. Я, будучи молодим, гарячим, сказав тоді своєму батькові (він був науковець-природознавець), що я втратив усяку віру в можливість будь-якої науки в нас, зокрема імунології. Ну де, казав я, такі, як Сусуму Тонегава, Філіп Ледер, Лерой Гуд, Клаус Раєвскі, і ще багато інших імунологів Заходу, за ідеями і розробками яких "вчаться чи працюють інші країни світу?" Мій батько якось нічого мені на це не сказав, а тільки усміхався, трохи іронічно. А зараз я згадую ту розмову і теж посміхаюся іронічно. Ну де "дeкілька відомих вчeних ... за тeорією яких вчаться чи працюють інші країни світу" походженням з теперешнього, скажімо, Тунісу, чи Перу, чи Таїланду? Причому не емігрантів з тих країн, а дійсно тих, хто живе і працює в тих країнах. Об'єктивно кажучи, Україна поки що країна дуже мало розвинута і бідна. Так само як і ті країни, що я їх назвав. Але ж це не означає, що не треба навчати студентів, яким трапилося народитися у Тунісі, Перу чи Таїланді, і позакривати у тих країнах всі наукові заклади...
Щодо вчених-гуманітаріїв, зокрема філософів - я вже Вам дав один приклад, правда, не з України, а з РСФСР. Михайло Михайлович Бахтін, який працював у 1950-і - 1970-і роки і якого за його життя майже ніхто у світі не знав, зараз вважається на Заході, зокрема серед філософської і літературознавської еліти США, мало не найогигінальнішим, найцікавішим, найглибшим філософом і релігійним мислителем 20-го сторіччя. Думаю, прийде своя пора і для українських гуманітаріїв.
2005.11.27 | Roman
Re: Знову пізнаЮ себе в молодості
Ой, пeрeконали ви мeнe шо я eкстрeмістДіисно бачу що я трохи сприймаю всe у білих і чорних тонах. Алe я думаю шо то нe так і погано.
Панe Гeоргію, я нe кажу нe вчити студeнтів. Я навпаки кажу вчити так, шоб чeрeз 10-20 років мою країну нe ставили поруч із слаборозвинутими. як на мeнe самe чeрeз освіту ми можeмо зробити отой прорив про якій пишe п. Seргій. І то нeправда шо в нас 70% вісотків студeнтів нe можуть вчитися, лишe пeрeписувати рeфeрати. Ми просто нe можeмо збудувати таку систeму, дe можна було вчитися.
А ви жалієтe шо ви так думали тоді ?
2005.11.27 | Георгій
Re: Знову пізнаЮ себе в молодості
Roman пише:>І то нeправда шо в нас 70% вісотків студeнтів нe можуть вчитися, лишe пeрeписувати рeфeрати.
(ГП) Добре, тому що у США мабуть усі 90% чи й 95% студентів не можуть вчитися.
>Ми просто нe можeмо збудувати таку систeму, дe можна було вчитися.
(ГП) Думаю, якщо буде побудована система, де 5% чи 3% чи навіть 1% студентів добре навчиться, це вже буде супер-дупер.
> А ви жалієтe шо ви так думали тоді ?
(ГП) Ні.
2005.11.28 | Mary
хе-хе, і про здатність вчитися у канадських студентів
Георгій пише:> Roman пише:
> >І то нeправда шо в нас 70% вісотків студeнтів нe можуть вчитися, лишe пeрeписувати рeфeрати.
> (ГП) Добре, тому що у США мабуть усі 90% чи й 95% студентів не можуть вчитися.
>
Підписуюся руками і ногами.
Ось приклад загальної здатності. Проводила я семінари минулого року. Річний курс на 9 кредитів (це так якби він нормально півтора року тривав). Дві години лекційні, дві семінарські, і решту студенти мають напрацьовувати самостійно вдома.
Система тут така - реєструєшся на курс наперед. Якщо постаратися - в принципі можна зереєструватися на 1-2 більше, ніж братимеш, десь в межах місяця походити на всі, а тоді можна розреєструватися з тих курсів, які не подобаються. В принципі, десь ще до середини курса можна з нього розреєструватися, якщо ти бачиш, що в тебе погані оцінки, або що тобі не подобається, абощо. Тільки чим пізніше розреєструєшся, тим менше заплачених грошей тобі повертають. Але все-таки, краще втратити гроші, не отримавши двійки, ніж і гроші втратити, і двійку заробити (вона потім нікуди вже ніколи із транскрипта не дінеться)
Так от, із 24 студентів 5!!! (це 20%) провалили курс не просто тому, що "не здали", а тому що ще в першому семестрі перестали ходити на пари, виконувати завдання, писати роботи, і не прийшли на заключний екзамен. Це при тому, що я за тиждень до останнього терміну роз-реєстрації ВСІМ вислала е-мейл із їх сумарним балом на той час та нагадуванням, що якщо вони хочуть кинути цей курс, це треба зробити вже. Ні одна падла не зреагувала, це при тому, що розреєструватися з курсу - це 5 кліків в інтернеті.
Причому серед тих 5 були і зовсім недурні студенти. Чим пояснити крім патологічного небажання і невміння слухати, що тобі радять - я не знаю.
Одна потім шось рипалась якусь петицію подавати, не знаю, прийняли її чи ні, решта точно залишилися з Failом в транскрипті на ціле життя. 20%!!!
З решти виконували всі завдання - десь 3. З них один закінчив на 5+ (йому, правда, дійсно нІчого було там робити - він був на голову вищий, це серед ЦИХ студентів. Хоча серед нормальної сильної групи був би не найкращим, я бачила і кращих першокурсників в попередні роки.) Ще двоє - 5.
Один хлопчисько домашні завдання не завждив робив (в сенсі на заняття приходив неготовий, але письмові завдання всі писав), але протяшом курсу став писати суттєво кращі роботи (тобто брав до уваги мої коментарі) ну і добре запам'ятовував, щоя казала на семінарах, хоч і прикидався, що не слухає
готувалися час від часу, тобто зрідка - ше десь 4 людей. Ото й усе.
Приходиш на семінар, маємо обговорювати котрусь із грецьких трагедій (20 сторінок вірщованих прочитати - все!). Хто прочитав? Ніхто. (ті двоє-троє, шо прочитали - тупляться в стіл, не признаються) Добре, а хто шо пам'ятає з вчорашньої лекції на ту тему? Ніхто нічого не пам'ятає. Хоч вбийся тут, про що можна говорити? Сидимо, читаємо вголос трагедію (добре, хоч вміють читати), по дорозі зупиняємося, вчимося думати, звертаю увагу на важливі речі, проводжу паралелі з лекціями, задаю загадки - одним словом, дитячий садок.
Або спільними зусиллями (переважно моїми) намагаємося коротко переповісти зміст того, що треба було прочитати, і з'ясувати, що треба запам'ятати з цієї книги Іліади (Енеїди), чому це важливо, і як це стосується всього іншого...
І так цілий рік. Я думала, я з ними здохну
Відтепер буду завжди намагатися роздобути семінари з етики - тут навіть якщо ніхто нічого не прочитав, все одно можна досить легко спровокувати їх на якісь "думки", а потім ті ж думки для них препарувати, і вчити їх думати.
Один раз була на прикладній етиці була тема легалізації маріхуани, то такі самі буйні дискусії були, як в нас на форумі - мало не побилися там
2005.11.28 | Roman
Re: Знову пізнаЮ себе в молодості
Нe знаю, тоді мeні пощастило. А можe у мeнe вимоги інші ( цe я тому що я тут виступаю за змeншeння навантажeня на студeнта, можe справді вони занизькі???. трeба будe розібратись самому).А з іншого боку, сeрeд моїх студeнтів я б сказав точно більшe половини можe вчитися. ) Хоча справді талановитих дійсно дeсь 10 відсотків.
Шодо закордону, я завжди навчався чи викладав чeрeз грантові програми. І як правило я завжди був сeрeд тих людeи які вчилися.
Зараз я спантeлeчиний. більшість із висловлeних думок просто таки катeгорично протирічать тому шо мeнe вчили, шо я знаю, і особливо моєму досвіду.
І навіть у канадському унівeрситeті у якому я був я такого нe бачив. А що кажe офіціина статистика ? знаю що нeдавно Буш плакався про рівeнь матeматичних знань їх studentiv ?
2005.11.28 | Englishman
Re: Знову пізнаЮ себе в молодості
Георгій пише:> (ГП) Добре, тому що у США мабуть усі 90% чи й 95% студентів не можуть вчитися.
Ви це серйозно? Сильне узагальнення. Те, що я спостерігаю в своєму універі принаймні, ні в яке порівняння не йде з українсьою системою.
2005.11.28 | Георгій
Re: Знову пізнаЮ себе в молодості
Englishman пише:> Георгій пише:
> > (ГП) Добре, тому що у США мабуть усі 90% чи й 95% студентів не можуть вчитися.
> Ви це серйозно? Сильне узагальнення. Те, що я спостерігаю в своєму універі принаймні, ні в яке порівняння не йде з українсьою системою.
(ГП) Пишу на підставі моїх власних спостережень у не-елітному, відносно низького рейтінгу провінційному державному університеті на "глибокому Півдні" США. Ми приймаємо студентів з ACT 16 і більше, тобто буквально на рівні нижче плінтуса. На мою радість, завжди є хороші, здібні і працьовиті, але їх завжди десь так 2-3 на клас з 50-60, не більше (іноді менше). Решта взагалі кошмар. Зовсім не вміють писати, не здатні написати одного логічного речення. Абсолютно нема навичок критичного мислення: на питання, а чому ти так думаєш, відповідь дуже часто, "а тому що так написано у книжці," або "а тому, що Ви так казали на лекції." Неймовірно низький рівень підготовки з математики: не розуміють, що таке відсоток. Наприклад, на одному екзамені з фізіології у мене було питання: якщо людина важить 100 кг, і відомо, що кров складає 7% ваги, скільки важить її кров? Половина класу не дала ніякої відповіді. У класі з загальної мікробіології теж десь половина, а то й більше, не розуміє, що таке 0.9% розчин хлориду натрію - і це при тому, що в нас для мікробіології одним з пре-реквізитів є загальна хімія!!! Я колекціоную найбільш фантастичні відповіді своїх дітлахів на письмових іспитах. Там є, наприклад, такі перли: "калорія - це збільшення води на один мілліметр," або "запалення - це коли бактеріям і вірусам під впливом імунної системи робиться боляче," або "парієтальні (parietal) клітини шлунку це приблизно те саме, що батьківські (parental) клітини," і т.д. Дуже мало хто з моїх студентів щось взагалі читає. Зовсім не мають навичок вдумливого читання, конспектування, взагалі найелементарніших навичок концентрації уваги. Цікаво, що моя дочка, яка вчиться не в такому університеті, як мій, а в дуже елітному, приватному, з дуже хорошою репутацією (Тулейн) каже, що і серед її колег-студентів абсолютна більшість точно такі самі неуки.
2005.11.28 | Roman
Re: Знову пізнаЮ себе в молодості
Забирайтe дочку із Тулeйну і гайда до Британії. Я тут точно знаю вуз дe вчаться майжe всі2005.11.28 | Георгій
Дякую, але вона вже закінчує...
... хіба що на магістерську чи докторську програму? Якщо Вам не важко, напишіть мені приватно на gpinchuk@muw.edu.2005.11.28 | Iryna_
Re: Знову пізнаЮ себе в молодості
Про 70% студентів, які не можуть вчитися, судячи з розповідей знайомих викладачів - мабуть, правда. Але це в середньому, навряд чи Ви вчитеся у якомусь "економічному університеті". Боротися, до речі, з цим можна - якщо є бажання керівництва. Моя знайома недавно перейшла з великого державного вузу (де заставляли викладачів виставляти позитивні оцінки повним нулям) до маленького приватного, перетвореного з технікуму. Дуже великою перевагою (крім зарплати) стало те, що ніхто оцінки "виводити" не заставляє. Створені додаткові курси на елементарному рівні для тих студентів, яких нічому не навчили в школі (звичайно, за додаткові гроші), і викладач вчить цих студентів хоча б реально потрібному мінімуму (якщо студент і цього не може чи не хоче - до побачення). Правда, крутих студентів там немає, і пресингу з боку батьків (на відміну від великого державного вузу) теж немає. Проблем і в цьому приватному вузі повно (в тому числі використання примусової праці студентів), але підхід до студентів, які не можуть вчитися внаслідок поганого шкільного навчання, варто переймати. В Америці, здається, є щось подібне - пре-коледж.А щодо бажання бачити свою країну на світовому рівні - тут, схоже, ніхто поки що не допомоще. Треба шукати свою "екологічну нішу" і самому все робити (краще, звичайно, спочатку знайти однодумців).
2005.11.28 | Георгій
Пре-коледж
Iryna_ пише:> підхід до студентів, які не можуть вчитися внаслідок поганого шкільного навчання, варто переймати. В Америці, здається, є щось подібне - пре-коледж.
(ГП) Так, є пре-коледж або "junior college," або "community college." Там акцент більше на практичних дисциплінах (наприклад, кулінарія, перукарська справа, тощо), і також на повторенні предметів середньої школи. Є ще так звані "remedial courses." Студенти, які після здачі стандартизованих тестів типу ACT чи SAT опиняються у найнижчій четвертині, мусять брати курси, які називаються, наприклад, "reading for college" або "writing for college," або "intermediate algebra" (останній це фактично шкільна алгебра рівня приблизно нашого сьомого чи восьмого класу). Але наскільки ці курси дійсно допомагають, я не впевнений.
> А щодо бажання бачити свою країну на світовому рівні - тут, схоже, ніхто поки що не допомоще. Треба шукати свою "екологічну нішу" і самому все робити (краще, звичайно, спочатку знайти однодумців).
(ГП) Так. Аби можновладці не заважали. Що вони ні хруна не допоможуть, я якось впевнений. Ніде вони освіті і науці не допомагають, тому що вони, з одного боку, і освіта та наука з іншого - це полюси. Сподіваюся, що просто усунуться колись і перестануть плодити папери і об'язайлівку. І також гроші не будуть цупити (наприклад, у вигляді митного здирства за реактиви й обладнання для лабораторій).
2005.11.28 | Iryna_
Re: Пре-коледж
У Радянському Союзі був варіант пре-коледжу - підготовчі курси для демобілізованих та робітників. Це й зараз було б потрібне, хоча б платне, аби вчили там чомусь реально.2005.11.28 | Mary
а наші (канадські) ідійоти відмінили 13й клас
це був добровільний додатковий рік школи, тобто переважно там залишалися ті, хто збирався йти в уні, і він власне був спрямований на часткову адаптацію студентів до уні.оце відколи вони його відмінили - рівень першорічних студентів впав до невпізнанності. тут вони і так не звьозди, а тепер - взагалі. Вони не в курсі, що якщо викладач сказав прочитати вдома, то це дійсно треба прочитати. І вони ВЗАГАЛІ не слухають, що їм кажуть. Часом 5 разів те семе повторюєш - реакції 0.
ідійоти. (в сенсі ті хто 13 клас відмінили)
2005.11.28 | Englishman
дуже ви роздратовані. Невже так все погано?
Я чув багато дуже позитивних відгуків про університет Торонто (ви ж звідти?) Може, філософія, просто не їх спеціальність?Зі свого досвіду- я перший рік в американській аспірантурі. Вчитися доводиться по 10-12 годин в день, майже без вихідних. Ніякого переписування рефератів та рутіни. Всі мої колеги- дуже розумні, працюють не меньше. Чув, що на андергредьюет- те ж саме, що навіть більші навантаження. Рівень математичних знань студентів (американські школи не дуже високі середні показники мають) теж вражає.
Коли бачу критику північноамериканської системи, виникає запитання- чи то я такй дурний, очевидних проблем не помічаю, чи щось інше домінує (напр, персональне невдоволення, що переноситься на судження про всю систему)?
2005.11.28 | Iryna_
Re: дуже ви роздратовані. Невже так все погано?
Пане Englishman,напишіть, будь-ласка, про систему навчання в американській аспірантурі. Думаю, що це буде цікаво для громадськості.
2005.12.03 | Георгій
Аспірантура у США
Iryna_ пише:> Пане Englishman, напишіть, будь-ласка, про систему навчання в американській аспірантурі. Думаю, що це буде цікаво для громадськості.
(ГП) Можна мені теж пару слів, дуже коротенько? Я сам в американській аспірантурі не вчився, але працював як асистент кафедри в університеті, де були докторські (Ph.D.) програми. Особисто я кандидатами у Ph.D. поки що не керував, але відповідав за п'ятьох кнадидатів у магістри, а система підготовки магістрів у моєму університеті була досить схожою на систему підготовки Ph.D. Крім того, я був у складі комітетів, які присудили ступінь Ph.D. двом аспірантам.
В університетах США кандидатів на ступінь магістра чи доктора (Ph.D.) відбирають спеціальні комітети при кафедрах чи відділах, які очолюються одним з заслужених професорів даної кафедри чи відділу (він або вона називається Graduate Coordinator). Наскільки я розумію - хай п. Englishman мене виправить, якщо я помиляюся - цією людиною за визначенням НЕ МОЖЕ бути голова відділу чи завідуючий кафедрою (тобто Graduate Coordinator не має можливості адміністративного тиску). Комітет, який шукає кандидатів в аспірантуру, готує оголошення про вакантні місця і приймає аплікації (листи) від бажаючих ці місця зайняти.
Аплікант повинен надіслати до університету своє резюме, а також: транскрипти (документи, де занотовані всі оцінки на всіх екзаменах, що їх аплікант складав) у заклеєному конверті; стислу письмову заяву, яка пояснює, чого саме аплікант хоче від даної конкретної магістерської чи Ph.D. програми і які його/її особисті цілі у даній програмі; короткий опис наукового проекту чи проектів, над якими аплікант працював раніше; результати стандартизованого тесту GRE; і, нарешті, як мінімум три рекомендувальних листи від керівників і колег, які повинні прийти до комітету у заклеєному конверті з підписом того, хто рекомендує (чи не рекомендує), зробленому так, щоби цей підпис перетинав місце, де конверт заклеєний.
Усі ці документи спочатку приходять на адресу спеціального університетського офісу, який називається Office of Graduate Admissions. Цей офіс перевіряє, чи збережена конфіденціальність транскриптів і рекомендувальних листів, а потім пересилає усю папку з документами до конкретного відділу чи кафедри, що шукає кандидатів в аспіранти. На кафедрі ця папка зберігається в ящичку шафи, яка стоїть у кабінеті завідуючого, і всі викладачі і науковці кафедри чи відділу мають доступ до всіх документів, які в ній містяться. Крім того, Graduate Coordinator робить маленьке резюме (на одну сторінку), де позначаються результати GRE і де також містяться запитання всім викладачам і науковцям кафедри: чи Ви хотіли б бути керівником цього апліканта? якщо ні - чому? чи Ви вважаєте його/її гідним прийому до нашої магістерської або Ph.D. програми (поясніть чому)? і т.д. Ця сторіночка циркулюється серед викладачів і науковців кафедри чи відділу протягом десь 1-2 місяців. Потім, коли всі або принаймні більшість працівників кафедри заповнили цю сторіночку і поставили свої підписи, Graduate Coordinator збирає комітет і виноситься колегіальне рішення щодо прийому або не-прийому кожного з аплікантів. Завідуючий кафедрою або голова відділу має на засіданні цього комітету точно такий самий голос, як і всі інші його члени, тобто знову ж таки мінімізується можливість адміністративного тиску. Комітет також виносить рішення, кого призначити керівниками тих аплікантів, які приймаються до даної конкретної програми.
Наскільки я знаю, ні майбутні магістри, ні майбутні Ph.D. в університетах США не мають якгось одного, однакового для всіх строку перебування в магістратурі чи аспірантурі. Мій університет вимагав тільки, щоби через два повних роки після зарахування у програму аспірант написав невеличку доповідь про прогрес у своїй роботі над дисертаційною темою (навіть якщо ще нема серйозних результатів). Робота аспіранта у програмі складається з його або її роботи над дисертаційною темою, а також навчання (треба обов'язково пройти певні досить серйозні курси і скласти екзамени з оцінкою як мінімум В, тобто "чотири" за п'ятибальною системою), і також роботи як помічника університетського викладача. (Мої магістри, які всі шукали ступеня з мікробіології, робили цю роботу, викладаючи досить простенький лабораторний курс із загальної мікробіології, фізіології мікроорганізмів або з методів підтримання мікробних культур.) Робота над дисертаційною темою закінчується написанням і захистом дисертації перед спеціальним комітетом, який складається з фахівців у даній вузькій галузі з того університету, де працює майбутній магістр чи доктор, і також (іноді) з вузьких фахівців, яких запрошують з інших університетів чи наукових центрів. Захист дисертації досить довгий і складний, тому що він поєднує в собі суто захист наукових гіпотез дисертаційної роботи і загальний кваліфікаційний екзамен. Іншими словами, всі члени комітету зобов'язані задавати шукачеві ступеня питання, які адресують не тільки матеріал дисертації, а й досить широке дисціплінарне поле. Наприкінці процедури захисту шукача прсять вийти, і комітет, після обговорення (яке може бути досить довгим і іноді досить бурхливим!) голосує, чи присудити ступінь. Якщо комітет голосує "за," ступінь вважається присудженим. Ніяких вищих інстанцій типу ВАКу американська система аспірантури не визнає.
Усі магістерські і докторські програми у США платні. Проте багато шукачів ступеню має стипендії, які частково або й повністю покривають цей кошт. Крім того, майбутні магістри і доктори отримують невеличку заробітну платню як помічники викладачів.
2005.12.06 | Георгій
Коментарі? (Може в окремій гілці?) (-)
2005.11.28 | Mary
по-різному, звичайно
Ви прочитайте решту дописів - тут і в гілці про вікіпедіюНі, не все так погано. Просто я намагаюся показати різні аспекти цього всього діла. Різні враження. Різні випадки. Сприйняття під різний настрій. І дещо з того ДУЖЕ погано. Дещо - не дуже, а дещо навіть добре. В дечому мені пощастило більше ніж Шеляженку, але менше, ніж Геогрію (читайте обидві гілки тут - цю і про вікіпедію) А в дечому мені навіть ДУЖЕ сильно пощастило, можливо більше, ніж всім на світі http://www2.maidan.org.ua/n/free/1132333874
А ще в дечому не сильно пощастило, але я це за трагедію не вважаю
Englishman пише:
> Я чув багато дуже позитивних відгуків про університет Торонто (ви ж звідти?) Може, філософія, просто не їх спеціальність?
>
Я в торонто, але не в тому славному уні, а в іншому. В уні торонто таких проблем із якістю абітурієнтів певно нема (або набагато менше), бо в них нормальний конкурс, а наші придурки тупо підбирають все, що не поступило в інші уні (особливо в уні торонто
> Зі свого досвіду- я перший рік в американській аспірантурі. Вчитися доводиться по 10-12 годин в день, майже без вихідних. Ніякого переписування рефератів та рутіни. Всі мої колеги- дуже розумні, працюють не меньше. Чув, що на андергредьюет- те ж саме, що навіть більші навантаження. Рівень математичних знань студентів (американські школи не дуже високі середні показники мають) теж вражає.
>
Саме так. Вчитися доводиться набагато більше, ніж в Україні, якщо вчитися. З цим я погоджуюся. Але аспірантура це зовсім інша справа. Тут вчитися мус, і тут всі, кого я знаю таки вчаться, і то серйозно. Є пару штук, як зловживають легкими наркотиками, тому вчитися не мають часу, але то радше як вийняток.
Ось ще читайте моє давнє порівняння, якщо цікаво
http://www2.maidan.org.ua/n/osvita/1117572883
> Коли бачу критику північноамериканської системи, виникає запитання- чи то я такй дурний, очевидних проблем не помічаю, чи щось інше домінує (напр, персональне невдоволення, що переноситься на судження про всю систему)?
Ну, це ви самі з часом побачите, і складете свою власну думку. Я свій перший рік в Йорку була в такому позитивному дзені, шо йой. Це поки було видно лише штукатурку. А потім, воно все одне за одним почало виразити з-під плінтусів
Потім, математика завжди вирізнялася якоюсь такою гм порядністю і незіпсованістю. Навіть в нашому Львівському уні мехмат завжди був одним із найменш корумпованих, і найздоровших у всіх планах факультутів. В мому ж уні знаю хлопця, який в аспірантурі на комп'ютерах, то в них ситуєція здається набагато краща ніж в нас.
З іншого боку, я писала десь тут, що я таки припускаю, що існують ще уні, факультети, і т.д., де метою є освіта (чи наука, там де наука воно певно більше побутує, ніж там, де філософія). Але я особисто не дуже бачила. Тут у Фрайбурзі, де вже як не тут, має процвітати філософія, і саме та, якою я займаюся, і шо - порозмовляєш із аспірантами, подивишся сам збоку, і розумієш, що тут абсолютно та сама "політика", ті самі підкилимні ігри, і той сам "театр", що і в багатьох інших менш престижних місцях.
Having said that, чи я шкодую про свій вибір? Ні, ні, і ще раз ні! І я щаслива як слон, що опинилася в магістерці-докторантурі в задрипаному Йорку, а не навіть в цьому крутому Фрайбурзі, бо тут я б не навчилася того, що я волею випадку, чи долі, змогла навчитися в Йорку. Я також зовсім не шкодую, що на рік приїхала сюди. Але враження, вони і є враження, на то щоб вражати
2005.11.28 | Георгій
Думаю, Ви бачите результат селекції
Я не здивований, що на старших курсах і тим більше в аспірантурах залишаються хороші студенти. Американські ВНЗ відсівають досить багато з тих, хто не може чи не хоче вчитися. Я також помітив дуже суттєву різницю між контингентом моїх молодших класів (загальна біологія, загальна мікробіологія і фізіологія людини) і контингентом моїх старших класів (мікробіологія патогенів, патофізіологія, імунологія). Серед другого контингенту відсоток дійсно хороших студентів вищий, десь може 40-50%.2005.11.26 | Mary
мені пощастило, хоч, може, не так, як Георгію
(Зразу дисклеймер - це все стосується виключно викладання філософії. Ймовірно, що в точних науках, чи навіть інших гуманітарних ситуація зовсім не така погана, бо там набагато легше відсіювати полову - вона сама відсіюється.)Мені пощастило, що в цій загальній радше гівнистій атмосфері (причому як у Львівському уні, так і в Йорку в Канаді) завжди було 1-2, часом навіть 3 викладачі, в яких можна було багато чого навчитися, і не лише про філософію, про те, як думати, писати, читати, прикладати знання, врешті решт як творити щось нове, а й про викладацьку "етику", а також звичайну людську гідність, і відстоювання цієї гідності, в першу чергу власної. Насправді, достатньо і одного такого викладача, щоб навчання не було змарновано.
Також мені завжди щастило на кілька "колег", тобто інших студентів (знову ж таки, як у Львові, так і в Торонто), з якими можна було разом вчитися, разом осилювати науку, разом ходити в бібліотеку (це у львові), разом їздити на всілякі семінари і конференції в сусідніх уні (це в канаді), читати і критикувати роботи один одного, влаштовувати собі власні неформальні семінари на ту чи іншу тему.
Разом з тим, я набачилася більш ніж досить поганих професорів, поганих "завкафедрами" і поганих студентів. Як в Україні, так і в Канаді. В Канаді це все було навіть більшим шоком, оскільки в Україні, воно все було якось так відкрито гнило. Разом з тим, можна було йти з високо піднятою головою, не заляпуючися - гниль переважно відступала, часто навіть можна було відносно легко добиватися різних корисних речей. На приклад, в нас була трохи складна ситуація в групі, оскільки приблизно третина хотіли вчитися, і вчилися, в приблизно дві третини - ні. Проблема виникла з англійською, коли нам дали викладачку з англійської (яку потім після нас інші спіймали на хабарництві - молодці!), і яка ніфіга не вчила, чим повністю задовільняла десь половину нашої англійської групи (бо була ше німецька і французька), то ми добилися, що нам створили додаткову "спецгрупу", де ми десь зо три роки нормально вчили англійську - читали філософські тексти англійською, і т.д. Ну і таких прикладів можна навести багато. Ми просто йшли до викладачів, яким можна було довіряти (а наш заступник декана навіть їздив з нами до Києва на протести підчас УБК), і питалися їх поради, яким механізмом добитися того, що має бути. А тоді йшли й добивали, поки не добилися. І готові були отримати погану оцінку, аніж дати хабаря. І готові були вчитися, і писати не списані, а власні курсові. Може й дійсно просто пощастило. В паралельної групи психологів цього всього не було, нас вони недолюблювали, а особливо мене, за те, що я задавала на парах багато провокаційних запитань.
Зате в Канаді в мене був справжній шок, коли виявилося, що за цією чудовою штукатуркою криється рівно таке саме гівно. Коли професори сплять із своїми студентками, роблять з ними дітей, а потім влаштовують їх на роботу в цей же ж уні. Коли кращі можливості даються студентам, які вміють гарно підлабузнюватися. Коли секретарки є нейнекомпетентнішими істотами на цілому поверсі. Коли професори поза очі обсмоктують інших професорів, які їм не подобаються, та їх студентів, і поділяють на "справжніх" і "несправжніх" філософів. Коли закривають очі на той самий плагіат, на виявлення якого ти вгробив 3 години свого життя. Ну і так далі, список можна продовжувати.
Тому працювати викладачем я не хочу і не буду, ні в Україні, ні за кордоном. Не тому, що "в нас" погано, а "за кордоном" краще, і не тому, що платять не стільки, а тому, що я просто відмовляюся грати за тими правилами, які існують що тут, що там. Ні, я не заперечую, може є ще десь університети, мета яких - освіта, а не заробляння бабок, або престижу, позиції в суспільстві (що бабками і вимірюється насправді). Але з того, що я бачу (і тут в Німеччині це тільки підтверджується) - університети, це заклади для політиканів-бізнесменів. І нормальним викладачам (яких насправді є повно, варто тільки пошувати) виживати в них не дуже приємно. Треба або закривати очі, і робити свою справу, або їсти свої нерви борючись із системою та незмінно програючи. Тому я не хочу бути викладачем. А ще тому, що мені надоїло працювати із студентами, які прийшли не вчитися, а отримати диплом. І мені гірко бачити, як щороку кількість їх виразно збільшується (можливо тут часково винен уні, який банально понижує вступну планку шоб заробити на студентах більше грошей). Але мені казали, що в Україні на безплатній основі відбувається приблизно те саме.
Разом з тим, я зовсім не шкодую, що пройшла (і проходжу) цей шлях, бо, не зважаючи на болото, навчилася я дуже багато, і не лише про філософію (і не лише філософії), а й загалом про життя. Також навчилася вчитися і працювати для себе, задля себе, і навчилася, що завжди можна залишатися людиною, і робити свою справу добре, хай навіть життя тоді далеко не таке комфортне, як життя хитрунів чи пристосуванців. І це для мене важливо.
Між іншим, власне усвідомлення того, що я не хочу бути викладачем, і що для мене цей PhD насправді радше самоціль, аніж необхідність - звільнило мене від доброї половини переживань і всякого такого, пов'язаних із життям в уні. Бо я знаю, якщо мене це все остаточно дістане перш ніж я напишу дисертацію, я плюну на це все, скажу "зачуньте собі мій диплом в одне місце", і поїду додому займатися чимось корисним
О, життя все має тисячі принад
2005.11.26 | Iryna_
Re: мені пощастило, хоч, може, не так, як Георгію
Я вчилась ще у глибоко радянські часи, і у нас все було більш-менш нормально (тобто відносно мало маразму і допомога деканату у боротьбі з зовнішніми маразмами типу викладачів суспільних наук, наприклад, дружиною Л.М.Кравчука, яка викладала політекономію). Про хабарництво чи вимагання ніхто навіть не чув.Але зараз викладачем теж бути не хочу з якраз перерахованих причин, тобто не хочеться витрачати час на боротьбу з привидами. Якщо НАНУ розженуть, буду думати чим займатись.
2005.11.26 | Сергій Вакуленко
Re: мені пощастило, хоч, може, не так, як Георгію
Писав колись Потебня:"Про університет можу сказати, що назагал він давав більше, ніж випадало б сподіватися, беручи поокремно викладацькі сили".
Як випускник того самого Харківського університету, можу лише підтвердити.
2005.11.26 | Iryna_
А написано дійсно добре (-)
2005.11.27 | Хвізик
нема там нічого доброго, хєрово написано (-)
2005.11.28 | Iryna_
Ну треба ж було хоч щось похвалити :) (-)
2005.11.28 | Хвізик
авторові цього віршика варто було би повчитися у Івана Баркова
справжнього майстра слова, чия поезія напрочуд вдало поєднує високий штиль з вуличною похабщиною2005.11.28 | OlenaE
Re: Ну треба ж було хоч щось похвалити :) (-)
Краще вже не хвалити зовсім, якщо не подобається, ніж хвалити "щось"2005.12.03 | Roman
Центральноєвропейський Університет (master and Ph.D students)
Центральноєвропейський Університет (ЦЄУ), Будапешт, Угорщина, запрошує студентів подати аплікаційні форми для навчання в університеті.Центральноєвропейський Університет є всесвітньо визнаним навчальним закладом дипломної та післядипломної освіти в сфері гуманітарних і суспільних наук. ЦЄУ має повні повноваження від Правління Університету Штату Нью-Йорк (США), надані від імені Державного Департаменту Освіти Штату Нью-Йорк (США). Офіційною мовою викладання є англійська.
Департаменти та програми ЦЄУ:
- Економіка (магістратура, аспірантура).
- Охорона навколишнього середовища (магістратура, аспірантура).
- Тендерні Студії (магістратура, аспірантура).
- Історія (магістратура, аспірантура).
- Міжнародні відносини та Європейські студії (магістратура, аспірантура).
- Право (магістратура, аспірантура).
- Прикладна математика (аспірантура).
- Середньовічні Студії (магістратура, аспірантура).
- Націоналізм (магістратура).
- Філософія (аспірантура).
- Політологія (магістратура, аспірантура).
- Соціологія та Соціальна антропологія (магістратура, аспірантура).
- ЦЄУ Бізнес-Школа Державна політика (магістратура).
Кінцевий термін подання аплікацій - 6 січня 2006 року.
Фінансова допомога: повна або часткова стипендія надається відповідно до академічних здібностей кандидатів.
Подавати аплікаційну форму мають право студенти з будь-якої країни. Пріоритет надається студентам із Центральної та Східної Європи, країн колишнього Радянського Союзу та країн із демократією, що розвивається.
More information at www.ceu.hu
Source: www.osvita.org.ua, www.irf.kiev.ua, www.ceu.hu