Є й ресурси, є й ідеї, немає розуміння, знань та волі
12/23/2005 | Scoffer
Ресурси є й великі, але витрачалися вони й, після закінчення плідної та наполегливої праці групи, будуть витрачатися не на науковців, котрі роблять справжню науку за світовими критеріями, а на академічну годівницю, на імітування “світових” досягнень офіційних вчених “світового рівня”.
Є й ідеї, як реформувати науку та освіту, є й певні розробки, як це робити. Деякі з них можна знайти на цьому форумі.
Головне те, що у нашого політичного класу, так званої політичної еліти, немає політичної волі реформувати будь що, в тому разі й науку, відсутні розуміння важливості науки та освіти для розвитку держави, інформація про дійсний стан науки та освіти, знання того, who is who in Ukrainian science and education. Тому вони й включали до складу групи різні сімулякри, котрі по ТВ можна побачити частіше, ніж в очолюваних інституціях.
Жодна політична партія чи блок не торкаються проблем науки в своїх передвиборчих програмах. Навіть пані Тимошенко та пан Томенко цього не розуміють.
Для нашого морального керманича та його радників – все одне, що наукова, що технічна, що науково-технологічна сфери. Рівень освіти, що вони отримали, не дає взагалі можливості розрізнення цих сфер. Що ж казати вже про проффесора та його вельми інтелектуальну команду.
Відповіді
2005.12.23 | Iryna_
Re: Є й ресурси, є й ідеї, немає розуміння, знань та волі
Scoffer пише:>
>
> Ресурси є й великі, але витрачалися вони й, після закінчення плідної та наполегливої праці групи, будуть витрачатися не на науковців, котрі роблять справжню науку за світовими критеріями, а на академічну годівницю, на імітування “світових” досягнень офіційних вчених “світового рівня”.
> Є й ідеї, як реформувати науку та освіту, є й певні розробки, як це робити. Деякі з них можна знайти на цьому форумі.
На жаль, на цьому форумі є лише окремі ідеї, від впровадження яких ніякого особливого толку не буде. Може я помиляюсь, але тоді давайте спробуємо такі ідеї виокремити. Просто збільшити фінансування не просто не допоможе, а може навіть зашкодити (справжніх вчених почнуть активніше витісняти "симулякри"). Для впровадження якихось загальноприйнятих у світі критеріїв оцінювання немає якраз ідей та ресурсів (ресурси - це не тільки гроші, але й люди, які потрібні, щоб, наприклад, аналізувати якісь показники та перекладати тексти проектів, щоб уможливити їхню міжнародну оцінку). І гроші на оплату цих людей. Дозволю собі припустити, що наші чиновники краще вдавляться, ніж заплатять стільки, скільки треба, кваліфікованому перекладачу (дивіться будь-які державні сайти).
> Головне те, що у нашого політичного класу, так званої політичної еліти, немає політичної волі реформувати будь що, в тому разі й науку, відсутні розуміння важливості науки та освіти для розвитку держави, інформація про дійсний стан науки та освіти, знання того, who is who in Ukrainian science and education. Тому вони й включали до складу групи різні сімулякри, котрі по ТВ можна побачити частіше, ніж в очолюваних інституціях.
Цікаво було б почути пропозиції, як ці державні люди можуть практично виокремити "не-симулякрів". Ну я можу виокремити у своїй галузі, але з якого дива мене хтось слухатиме? І я ж не можу зробити те саме для інших галузей? Причому я цілком серйозно це говорю і без будь-якого осуду посадових осіб. Я не бачу способу навчити їх відрізняти справжніх вчених від імітаторів та просто середніх вчених на хороших посадах або з хорошою паблісіті.
> Жодна політична партія чи блок не торкаються проблем науки в своїх передвиборчих програмах. Навіть пані Тимошенко та пан Томенко цього не розуміють.
На їхню думку, ці проблеми стосуються дуже невеликого відсотку виборців. Набагато більший відсоток виборців хоче зовсім іншого.
> Для нашого морального керманича та його радників – все одне, що наукова, що технічна, що науково-технологічна сфери. Рівень освіти, що вони отримали, не дає взагалі можливості розрізнення цих сфер. Що ж казати вже про проффесора та його вельми інтелектуальну команду.
Якщо у вас є спосіб пролобіювати кваліфікованого радника, кандидатури є.
2005.12.24 | Roman
Re: Є й ресурси, є й ідеї, немає розуміння, знань та волі
Пані Ірино,а гляньтe шо я собі надумав коли дивився на e-журнал.
відрізнити вчeного від симулянта дужe просто. нe трeба бути фахівцeм у галузі ( достатню мати виский рівeнь загальної освіти) - всe виявляється на рівні статті.
1) якщо стаття починається рeчeнням - актуальність проблeми є високою/нe піддається сумніву/і досі гостра Як варіант - багато років вчeні працюють над проблeмою....
Вжe повинно викликати підозру.
( чому - по пeршe автор нe задумюється над змістом - він просто пишe. Ну врeшті рeшт якшо ти пишeш статтю, то тeма актуальна, а інакшe чому ти її пишeш. Цe наукова стаття і твої читачі спeціалісти у галузі.)
2) Далі, якщо мeтою статті вказується порівняння різних тeорій та підходів, мeтодологіи... Наприклад, Мeтою статті є аналіз різних підходів до ....
( знаю шо трeба вивчати різні підходи, алe лишe високого рівня вчeний можe дозволити собі статтю із таким аналізом. А у більшості цe уловка для того шоб пeрeписати чужі думки. спочатку аналізуєш, вибираєш якій підхід наикращий, або створюєш свій, а потім використовуєш для вирішeння проблeми і пишeш статтю).
3) І основнe якщо у висновках вказується нeобхідність вивчeння питання.
Якщо всі вишe пункти пeрeраховані - знову дивитeся на тeму статті і якщо вона нe звучить як " обгрунтування важливості вивчeння мeтодологій", можeтe сміливо назвати автора симулякром.
Заидіть на саит e- журналу який ви вказали і побачитe шо то є просто.
То є мeханічний і спрошeний підхід, алe ви побачитe що навіть на такому рівні половина вчeних симулянти.
2005.12.24 | Iryna_
Re: Є й ресурси, є й ідеї, немає розуміння, знань та волі
Roman пише:> Пані Ірино,
> а гляньтe шо я собі надумав коли дивився на e-журнал.
> відрізнити вчeного від симулянта дужe просто. нe трeба бути фахівцeм у галузі ( достатню мати виский рівeнь загальної освіти) - всe виявляється на рівні статті.
> 1) якщо стаття починається рeчeнням - актуальність проблeми є високою/нe піддається сумніву/і досі гостра Як варіант - багато років вчeні працюють над проблeмою....
> Вжe повинно викликати підозру.
> ( чому - по пeршe автор нe задумюється над змістом - він просто пишe. Ну врeшті рeшт якшо ти пишeш статтю, то тeма актуальна, а інакшe чому ти її пишeш. Цe наукова стаття і твої читачі спeціалісти у галузі.)
> 2) Далі, якщо мeтою статті вказується порівняння різних тeорій та підходів, мeтодологіи... Наприклад, Мeтою статті є аналіз різних підходів до ....
> ( знаю шо трeба вивчати різні підходи, алe лишe високого рівня вчeний можe дозволити собі статтю із таким аналізом. А у більшості цe уловка для того шоб пeрeписати чужі думки. спочатку аналізуєш, вибираєш якій підхід наикращий, або створюєш свій, а потім використовуєш для вирішeння проблeми і пишeш статтю).
> 3) І основнe якщо у висновках вказується нeобхідність вивчeння питання.
> Якщо всі вишe пункти пeрeраховані - знову дивитeся на тeму статті і якщо вона нe звучить як " обгрунтування важливості вивчeння мeтодологій", можeтe сміливо назвати автора симулякром.
> Заидіть на саит e- журналу який ви вказали і побачитe шо то є просто.
> То є мeханічний і спрошeний підхід, алe ви побачитe що навіть на такому рівні половина вчeних симулянти.
Це все правильно, і є ще досить багато емпіричних критеріїв, застосування яких дозволяє зробити поверхневі висновки про вартість статті - наприклад, цитуванння. Якщо цитування в статті є лише в стилі "пара власних статей автора та/чи його наукового керівника + одна монографія 1972 року" вже є великі підозри (це для природничих наук). Але якщо людина не є вузьким спеціалістом. навряд чи вона може зробити точний висновок. І є багато статей кваліфікованих імітаторів і хороших журналах (таких імітаторів повно за кордоном, це формальні вимоги та поради для написання "прохідних" статей добре навчились виконувати). Ці критерії поступово розвиваються разом з розвитком здатності до імітації і так далі, але навряд чи можна виробити якісь асолютні формальні критерії. Ну це довга окрема тема.
2005.12.26 | Scoffer
Ірині
ІриніЯкщо слідувати Вашій логіці, то в цій країні взагалі нічого не можна реформувати.
Перший дуже простий й майже безкоштовний крок у реформі НАНУ.
Звільнити після справжньої атестації тих “науковців”, які за останні п’ять років не надрукували жодної роботи у пристойному, навіть українському чи російському, фаховому виданні. Є такі видання. Це принаймні 20-30% наукового складу академії.
Хай науково безплідні пенсіонери отримують тільки наукову пенсію, а не пенсію плюс заробітну платню біс знає за що!
Безплідні молоді хай шукають інші місця працевлаштування.
Другий крок. Зо всіма, включаючи наших славетних академіків, науковцями заключити контракти, які б зобов’язували протягом 3 років підготувати та надрукувати у пристойних англомовних та німецькомовних фахових журналах дві-три власні праці. У разі невиконання контракту повернути 50 % отриманих коштів. Ще 20-30 % “науковців” самі підуть.
Третій крок. Відмінити довічні академічні стипендії.
Половину зекономлених грошів віддати на заохочення плідно працюючих, решту на інформаційне забезпечення.
Через п’ять – шість років а нас буде не академія, а лялечка.
Д
2005.12.26 | Георгій
Утопія
Все, що Ви написали, вірно, але ж Ви не маєте рівно ніякої влади все це зробити. А владу як раз мають (і далі матимуть) ті, кому Ваші реформи як серпом, вибачте, по яйцях.2005.12.26 | Iryna_
Re: Ірині
Scoffer пише:> Ірині
> Якщо слідувати Вашій логіці, то в цій країні взагалі нічого не можна реформувати.
>
> Перший дуже простий й майже безкоштовний крок у реформі НАНУ.
> Звільнити після справжньої атестації тих “науковців”, які за останні п’ять років не надрукували жодної роботи у пристойному, навіть українському чи російському, фаховому виданні. Є такі видання. Це принаймні 20-30% наукового складу академії.
> Хай науково безплідні пенсіонери отримують тільки наукову пенсію, а не пенсію плюс заробітну платню біс знає за що!
> Безплідні молоді хай шукають інші місця працевлаштування.
> Другий крок. Зо всіма, включаючи наших славетних академіків, науковцями заключити контракти, які б зобов’язували протягом 3 років підготувати та надрукувати у пристойних англомовних та німецькомовних фахових журналах дві-три власні праці. У разі невиконання контракту повернути 50 % отриманих коштів. Ще 20-30 % “науковців” самі підуть.
> Третій крок. Відмінити довічні академічні стипендії.
> Половину зекономлених грошів віддати на заохочення плідно працюючих, решту на інформаційне забезпечення.
> Через п’ять – шість років а нас буде не академія, а лялечка.
Ну спробуйте це десь оголосити серед академіків. З мого досвіду, вони виходять з себе від в 100 разів більш мирних пропозицій. Навіть "справжні вчені". А віце-прем'єри в тому нічого не розуміють. Для них всі публікації однакові. І згідно нормативнних документів вони мають слухати саме академіків.
2005.12.27 | Scoffer
Ірині та Георгію:
Як правило, майже завжди підтримую Ваші думки на форумі.
Але що робити в цьому разі?
Георгій:
Все, що Ви написали, вірно, але ж Ви не маєте рівно ніякої влади все це зробити. А владу як раз мають (і далі матимуть) ті, кому Ваші реформи як серпом, вибачте, по яйцях.
Ірина:
Ну спробуйте це десь оголосити серед академіків. З мого досвіду, вони виходять з себе від в 100 разів більш мирних пропозицій. Навіть "справжні вчені". А віце-прем'єри в тому нічого не розуміють. Для них всі публікації однакові. І згідно нормативнних документів вони мають слухати саме академіків.
Так що НІЧОГО НЕ РОБИТИ?
Як я розумію, все впирається у владу. Відверто кажучи, тупу (парвеню та Растіньякі) й без фундаментальної освіти. З членів теперішнього уряду тільки 2-3 мають пристойну освіту (за даними України Молодої).
Наше завдання. Доводити, як це можливо найчастіше найпростішім та найпереконливішим шляхом, що представники влади,
1) як “політики” загинуть без справжній науки;
2) що вони не знають стан науки в Україні;
3) що вони ототожнюють науковців з академічної квазіелітою, діточками Шербіцького, Кравчука та Кучми з Патоном. Й це приведе й їх та Україну до неминучого краху.
Вселяти у їхні не дуже великі й малоосвічені, але дуже пикаті та самовпевнені голові, що:
1) Наука, принаймні фундаментальна, є системою по виробництву нового знання. Тому критерії її ефективності такі, як для будь-якого виробництва. Якісній товар – світовий ринок – конкуренція.
2) Запропоновані крокі, з якими ви всі погодилися, – це лише усунення шляхом банкрутства неякісних виробників та створення конкурентних умов для якісних виробників з виходом на світовий науковий ринок.
3) Імпотенція наших керманичів стосовно реформування НАНУ – це красномовна ознака того, що вони імпотенти відносно економіки, сільського господарства, армії, житлового будівництва, стосунків з Росією, газу, НАТО тощо. Невже ж реформування цих сфер є більш простим, ніж реформування науки та освіти?
Наші дискусії повинні продемонструвати науковцям, що без згуртування на базі справжніх наукових цінностей та їхнього відстоювання (а це дійсно для наших академічних паханів, як серпом по яйцям), в цій країні людям зі здібностями до наукової праці робити нічого.
2005.12.27 | Iryna_
Re: Ірині та Георгію:
Scoffer пише:>
> Як правило, майже завжди підтримую Ваші думки на форумі.
> Але що робити в цьому разі?
>
> Георгій:
> Все, що Ви написали, вірно, але ж Ви не маєте рівно ніякої влади все це зробити. А владу як раз мають (і далі матимуть) ті, кому Ваші реформи як серпом, вибачте, по яйцях.
>
> Ірина:
> Ну спробуйте це десь оголосити серед академіків. З мого досвіду, вони виходять з себе від в 100 разів більш мирних пропозицій. Навіть "справжні вчені". А віце-прем'єри в тому нічого не розуміють. Для них всі публікації однакові. І згідно нормативнних документів вони мають слухати саме академіків.
>
> Так що НІЧОГО НЕ РОБИТИ?
>
> Як я розумію, все впирається у владу. Відверто кажучи, тупу (парвеню та Растіньякі) й без фундаментальної освіти. З членів теперішнього уряду тільки 2-3 мають пристойну освіту (за даними України Молодої).
>
І ще один момент, за який академіки-керівництво і т.д. теж вийдуть з себе. Ніяке прогнозування-стратегії-реформування зараз НЕМОЖЛИВЕ без ВІЛЬНОГО володіння англійською. Якщо людина не володіє англійською (не "з словником", а саме вільно), вона просто не має і не може отримати необхідної інформації. Президенту може вистачить референтів, а для такої ж діяльності у чисто науковій сфері референти не допоможуть. Хіба що вони сами все зроблять, а персона з посадою підпише.
> Наше завдання. Доводити, як це можливо найчастіше найпростішім та найпереконливішим шляхом, що представники влади,
> 1) як “політики” загинуть без справжній науки;
> 2) що вони не знають стан науки в Україні;
> 3) що вони ототожнюють науковців з академічної квазіелітою, діточками Шербіцького, Кравчука та Кучми з Патоном. Й це приведе й їх та Україну до неминучого краху.
> Вселяти у їхні не дуже великі й малоосвічені, але дуже пикаті та самовпевнені голові, що:
> 1) Наука, принаймні фундаментальна, є системою по виробництву нового знання. Тому критерії її ефективності такі, як для будь-якого виробництва. Якісній товар – світовий ринок – конкуренція.
> 2) Запропоновані крокі, з якими ви всі погодилися, – це лише усунення шляхом банкрутства неякісних виробників та створення конкурентних умов для якісних виробників з виходом на світовий науковий ринок.
"Світовий науковий ринок", особливо у фундаментальних галузях, багато хто вважає такою собі ярмаркою марнославства. Прoстий сучасний "антиприклад" - ніхто ще років 10 тому не міг подумати, що така "іграшкова" річ, як розкладення великих чисел на множники, стане суперприкладною (у кодуванні інформації). При цьому ніхто не знає, який саме 1% з "іграшок" стане у пригоді. Навіть для більш-менш приблизного прогнозування необхідно бути спеціалістом. А до конкуренції треба спочатку вирішити простішу задачу - існування в природі, тобто у тому світовому просторі.
> 3) Імпотенція наших керманичів стосовно реформування НАНУ – це красномовна ознака того, що вони імпотенти відносно економіки, сільського господарства, армії, житлового будівництва, стосунків з Росією, газу, НАТО тощо. Невже ж реформування цих сфер є більш простим, ніж реформування науки та освіти?
Може й більш простим. Там нема настільки усталених авторитетів, такого спротиву найменшим крокам, стійкого невизнання проблем та відсутності адекватного міжнародного досвіду. І ніхто вже не розповідає, які у нас класні армія з сільським господарством. А щодо науки багато людей думають, що ми ще попереду. Особливо як послухають придурка Задорнова з жартами про придурків-американців.
Про відсутність міжнародного досвіду я не жартую. Рівень бюрократизації організації науки в Європі дійшов до клінічної стадії, це по-перше, просто маразм, а по-друге, навіть на копіювання цього маразму у нас грошей нема (і мені було б просто шкода).
> Наші дискусії повинні продемонструвати науковцям, що без згуртування на базі справжніх наукових цінностей та їхнього відстоювання (а це дійсно для наших академічних паханів, як серпом по яйцям), в цій країні людям зі здібностями до наукової праці робити нічого.
Чому нічого? Якщо обладнання непотрібне чи його можна якось зробити/привезти з заходу, дуже навіть можна наукою займатись. Чесно кажучи, я особисто не впевнена, що в результаті реформ умови для окремих науковців будуть кращі. Зараз у нас є два окремих сектори - ті, хто живе "у світовому науковому просторі" і не дуже переймається українським простором (навіть сидячи дома), та всі інші, які натхненно грають у місцеві ігри. Але діяльність перших ніхто особливо не регламентує, бо нічого в тому не розуміє. Якщо є якісь правила, які треба виконувати, можна їх мирно не виконувати, бо ніхто все одно не розбереться що ти там англійською зробив. І це ду-уже добре. Бюрократи регламентують усіх інших і цілком тим задоволені.
2005.12.27 | Рюген
Маленькое дополнение, если позволите:
Iryna_ пише:> "Світовий науковий ринок", особливо у фундаментальних галузях, багато хто вважає такою собі ярмаркою марнославства. Прoстий сучасний "антиприклад" - ніхто ще років 10 тому не міг подумати, що така "іграшкова" річ, як розкладення великих чисел на множники, стане суперприкладною (у кодуванні інформації). При цьому ніхто не знає, який саме 1% з "іграшок" стане у пригоді. Навіть для більш-менш приблизного прогнозування необхідно бути спеціалістом. А до конкуренції треба спочатку вирішити простішу задачу - існування в природі, тобто у тому світовому просторі.
>
теория простых чисел до шифрования (этот термин использовать лучше) использовалась для разработки генераторов случайных чисел. Поэтому и разрабатывали эту теорию вовсе не любопытства ради.
С другой стороны, шифрование и использование простых чисел для его реализации - тоже не предмет 10-летнего возраста.
С третьей стороны, вычисление цифр числа пи давно перешагнуло все возможные практические потребности и служит только для оценки производительности того или иного компьютера или алгоритма. По-моему то же мы наблюдаем и в отношении простых чисел.
Если же Вы имели в виду действительно кодирование (т.е. представление информации в определенной системе знаков), то извините, мои замечания не в тему. Хотя я не думаю, что в последнем случае 10 последних лет сыграли такую уж большую роль.
Вы молодец. Выбрали хороший тон в дискуссии, без побивания себя пяткой в грудь и призывами всем как один стать под стяги строем.