Потяг пішов або Анушка вже пролила олію
12/25/2005 | Scoffer
Як стало відомо з добре проінформованих джерел, зібрання керівництв усіх чисельних українських академій підтримало “пропозиції” групи з розробки концепції розвитку наукової сфери. Самі себе затвердили!
Наступний крок – це імперативне затвердження Президентом цього інтелектуального продукту нашої академічної та освітянської еліти.
Відповідно до принципів відкритості та прозорості, ця концепція не буде обговорюватися науковою та освітянською громадою.
Та й хто ви такі смерди, щоб з вами радитися!
Слава академікам!
Відповіді
2005.12.26 | Iryna_
Re: Потяг пішов або Анушка вже пролила олію
Scoffer пише:>
> Як стало відомо з добре проінформованих джерел, зібрання керівництв усіх чисельних українських академій підтримало “пропозиції” групи з розробки концепції розвитку наукової сфери. Самі себе затвердили!
> Наступний крок – це імперативне затвердження Президентом цього інтелектуального продукту нашої академічної та освітянської еліти.
> Відповідно до принципів відкритості та прозорості, ця концепція не буде обговорюватися науковою та освітянською громадою.
> Та й хто ви такі смерди, щоб з вами радитися!
> Слава академікам!
Та ж наукова й освітянська громада вже все давно сказала. Що статус кво їй не подобається. Разом з ситуацією, де все вирішують виключно академіки. До речі, ви помітили, що обговорення в пресі теж досить давно припинилися? Останні декілька місяців навіть у ДТ лише "всьо харашо, прєкрасная маркіза" або статті про те, як нєхароший уряд утискає технопарки. До речі, й на цьому сайті обговорення майже заглохли, бо нема чого обговорювати, і тема для широкої громадськості нецікава.
Короткий зміст, якщо довго читати не хочеться:
Я, особисто, за. Реформи, участь широкої наукової громадськості в управлінні академією, реформу аспірантури і справжнє навчання для аспірантів, публікації в журналах з високим імпакт-фактором, інтеграцію в міжнародну наукову спільноту, міжнародне рецензування та заходи з підвищення імпакт-факторів українських журналів і так далі. От тільки не знаю, як цього досягти з урахуванням реальної ситуації.
Що робити? Працювати. Публікуватися в хороших журналах. Вчити англійську. Читати в тому числі дискусії про науку в різних країнах. Розповідати про це колегам. Агітувати їх теж вчити англійську і публікуватись в хороших журналах. Розповсюджувати інформацію про гранти та добування наукової інформації. Допомагати в цьому один одному. Не підписувати хороших рецензій на погані роботи. І шукати і обговорювати відповіді на різні питання, в тому числі на ті, які я нижче описую.
На мою думку, революційних змін ніхто й не пропонує, бо для кожного з набору думок виконуються мінімум два пункти з наступних: а) невідомо, що потрібно в результаті; б) невідомо, як це робити; в) нема ресурсів. Наприклад, система десь в Європі дуже хороша і нам не завадить. Але для такої цілі справедливі б) і в). І так далі.
Те, що пропонують - це в основному "дайте грошей, щоб у нас було все, як на заході - зарплати, журнали, конференції, відрядження".
Далі йде перелік питань, на які має відповідати будь-який проект реформ. Список питань можна розширити.
Зекономити гроші та почати масове звільнення неефективних науковців, і за рахунок цього нормально фінансувати інших? По-перше, як ту ефективність визначити? До того ж, з досвіду нашого інституту знаю, що більшість реально неефективних науковців та навіть технічних працівників починає судитися, звертається до профспілок, пише скарги в КРУ та прокуратуру, яка знаходить якісь порушення з боку дирекції і так далі. І залишається. Ефективні науковці їдуть за кордон чи знаходять роботу поза наукою. Результат явно небажаний.
Систему оцінювання результатів можна покращити (не зробити ідеальною, а покращити), але таке покращення справді вимагає багато грошей - на передплату журналів (тобто не журналів, а електронного доступу до великих груп журналів типу Ingenta, Sciencedirect), баз даних (ISI та спеціалізованих), та перекладу і оглядів хоча б основних статей і дискусій про розвиток науки та західний, індійський, китайський досвід, якість статей, оцінювання роботи вчених…
Громадськість має усталені уявлення про оцінювання наукової роботи: http://ipim.ru/discussion/p10/187.html Це про Росію, але й у нас те саме. Як це міняти? Що робити людям, від яких довго-довго вимагали одне, а зараз вимагатимуть зовсім інше?
Хто має вирішувати? зараз прийняте просте рішення - згідно з законодавством та нормативними документами. А хто? Бажаючі? Я знаю декількох кадрів серед "чемпіонів реформ", які нічим не кращі за найненауковіших академіків. Багато ж справжніх вчених спробували боротися/пробитися і все покинули чи поїхали за кордон. Дати право вирішувати їм? Дехто з них дуже на всіх ображений, і вважає всіх, хто залишився, несправжніми науковцями. І якщо його запитати, звільнить всіх оптом.
Якщо звільняти чи залишати, як оцінювати? Почати оцінювати прямо одразу, чи дати якийсь строк? Розробити критерії оцінювання наукової роботи в західному стилі? На це потрібні дуже великі ресурси (грошові і людські), яких немає, і це не можна застосовувати до всіх абсолютно. До гуманітаріїв та прикладників точно не варто використовувати західні критерії, та й для значної частини вчених у природничих науках відсутність статей у журналах з високим імпакт-індексом нічого не означає. Як і наявність теж нічого не означає - в абсолютному вимірі. Певна кореляція є, але ж не можна застосовувати імовірнісні критерії для вирішення долі конкретних людей. Якісь гроші на якесь покращення дійсно є, але бувають ситуації, коли якщо нема грошей зробити добре, краще не робити нічого.
До того ж, з нашими адміністративними традиціями, особливо вузівськими, якщо почати отак одразу вимагати публікацій в "закордонних" журналах, начальство почне вимагати приписувати себе до статей. Плюс журнали будуть завалені потоком жахливих статей, написаних жахливою англійською, після чого статті з України взагалі почнуть відкидати без розгляду. Або начальство почне публікувати за гроші закладу себе улюблених у їхніх західних мурзилках, які публікують що попало за гроші. Таких мурзилок там скільки завгодно. А буде попит - ще створять.
Міжнародне рецензування? Можу розповісти багато історій, які наукові імітатори з країн, що розвиваються, та й розвинутих, успішно це проходять.
Можна, звичайно, запросити західних консультантів, щоб вони видали рецепт. Можна одразу сказати, що цей рецепт НАНУ не включатиме ні в якому вигляді. А якщо цей рецепт подати певним чином, чи сподобається він виборцям? Якщо навіть про скасування пільг для технопарків можна написати, що "Пинзеник не любить науку" .
Очевидно, ВАК - це абсурд. Але також знаю шарлатанів, які негайно після розгону ВАКу стануть кандидатами та докторами в своїх вузах, де вони вже всіх переконали у своїй геніальності (навіть не в грошах справа).
2005.12.26 | Denys
Re: Потяг пішов або Анушка вже пролила олію
>До речі, й на цьому сайті обговорення майже заглохли, бо нема чого обговорювати, і тема для широкої громадськості нецікава.Погоджуюся, тому вжe давно сам пeрeстав дописувати. Одні й ті самі люди, ті самі аргумeнти (розумієтe про кого я...).
Хотілося б сказати - пройшов час розмов, настає час дії... Алe ж нe настає
Зараз суспілство пeрeймаєтся іншими проблeмами, тому трибунна риторика й повсякдeнна діяльність влади навіть нe торкаются проблeм науки.
2005.12.26 | Roman
Re: Потяг пішов або Анушка вже пролила олію
Нe знаю із самого початку коли зайшов на форум здалося шо обговорeння ідуть заради обговорeння. По крайній мірі я нe бачив майжe жодної інформації про тe шо є рeзультати цих обговорeнь. ( крім акадeмічного порталу шо помeр і дeкількох зустрічeй науковців ) Тобто проходить пeвний час і всі розуміють шо обговорeнь замало, трeба шось робити. А що ? І як ? Хто що пропонує ?Можe цe трeба дeтально обговорити із практичними рeзультатами ?
2005.12.26 | Георгій
Робити просто свою справу
Ділитися інформацією про цікаві проблеми науки, нові методи освіти тощо. І не лізти у рерформаторство. Ми з Вами не маємо ніякої влади, а ті, кому ця влада в Україні належить, ніяких реформ не хочуть. То ж їх, цих реформ, і не буде. Не варто витрачати час та енергію на те, чого не буде. Краще поговоримо з Ксеникою про подвійний діагноз і про проблеми адаптації дітей з особливими потребами (так званих розумово неповноцінних). Дійсно цікаво і важливо, не те що жувати у стотисячний раз, що академіків забагато, "зряплати" в них колосальні, і що заправляє усім чиновництво, зацікавлене виключно у самозбережанні та показусі. Теж мені, новина.2005.12.26 | Roman
Re: Робити просто свою справу
Отут я згідний,скоріш за всe потрібно робити більш практичні рeчі. Крім того будь які обговорeння повинні чимось завeршуватися. Бeз цього цe всe пуста трата часу.
2005.12.26 | Denys
Так, самe так (-)