МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Досить зводити наклепи на академіка Литвина!

11/04/2006 | Майбутні історики


Продивившись декілька сотень великих кольорових світлин, які оприлюднені на першому поверсі жовтого корпусу університету імені Шевченка та які присвячені відвідуванню університету найкрупнішім істориком сучасною України паном Литвином, та що правду ховати -- всього світу, прийшли до таких висновків.
1) Не може Герой України, рятівник Помаранчевої революції, поважна, сива, чемна людина бути плагіатором. Ви тільки подивиться в його чесні очі. Тобто Литвин не є плагіатором.
2) Не може з такою повагою ставитися до плагіатора всесвітньо відомий хімік Герой України академік Скопенко та його заступники, голови профспілкової та різних партійних організацій. Тобто Литвин не є плагіатором.
3) Не можуть помилятися студенти, які з такою великою та щирою любов’ю ставляться до академіка Литвина, танцюють, співають та вимовляють вірші на його честь. Тобто Литвин не є плагіатором.
4) Не можуть ветерани обійматися з плагіатором. Тобто Литвин не є плагіатором.

Враховуючи все це, ми студенти історичного факультету створюємо Всеукраїнський Комітет захисту честі та гідності академіка Литвина (КПЗЧТГАЛ, скорочено КГАЛ).
Звертаємося до відомих юристів академіків Медведчука, Кивалова, Топчия, Шемшученка, міністрів та екс-міністрів юстиції (тобто СПРАВЕДЛИВОСТІ) Головатого, Лавріновича, Лукаш та студентів юридичного факультету за консультацією про можливість ініціювання судового процесу над наклепниками нашого улюбленого професора Литвина, різними там Гаранями, Яковенками та Толочками.
Принципово не звертаємося до пана Зварича, тому що його американські дипломи цілком обґрунтовано на визнає наша ВАК.
Закликаємо також приєднатися до нас співробітників НАНУ, віце-президентом якої є Литвин, бо образа Литвина є образою Академії та всіх працюючих в ній, починаючи від прибиральниці та закінчуючи Двічі Героєм Соціалістичної Праці академіком багатьох академій Б.Е. Патоном.

Відповіді

  • 2006.11.04 | sama

    Re: Досить зводити наклепи на академіка Литвина!

    Не може на мармуровій дошці в головному корпусі Львівської політехніки поруч з іменами всесвітньо відомих вчених -почесних професорів цього університету, стояти ім"я плагіатора - отже Литвин не є плагіатором.
  • 2006.11.04 | Kronk

    Схоже на чиєсь знущання

    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.11.04 | igor

      Просто здорово! Молодці!

      Але чому лише Литвин. Це кричуща несправедливість. У нас ціла куча проффесіоналів обділених увагою. Потрібно вимагати від київради відкриття алеї героїв.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.11.04 | To ІГОРЮ

        Ваша пропозиція уже певним чином реалізована


        Ваша пропозиція уже певним чином реалізована. Крім пана плагіатора там ще на кожній світлині купа таких як і він. Беріть квіточка на потяг та швиденько до Києва. Доступ поки що вільний.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.11.04 | igor

          Щиро дякую, а нас своя алея і їздити нікуди не треба :))

  • 2006.11.05 | Юрій Шеляженко

    Народ, а ви знаєте, шо Литвин у 2007 році може стати ректором

    КНУ ім. Шевченка? Його плани кібернетики розгадали і роззвонили :)

    http://univer.univ.kiev.ua/wp-content/uploads/univer12.pdf
    ("Литвин буде ректором? - інвертю")

    Так шо боріться, і поборете. А інакше... ну, в масовці Нар.Партії на вибори теж непогано платитимуть. Мітингувальникам 50, прапороносцям - 150. Але ж відвідуваність рахуватимуть не по парам, а по мітингам. Ггггг.

    ;)

    p.s. якщо ваша ініціатива розвинеться до чогось помітного, телефонуйте (097) 3179326 або пишіть shelya(@)voliacable.com, допоможу розмістити матеріальчик в http://www.gazeta.univ.kiev.ua
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.11.05 | Оцінювач

      Литвина в Президенти НАНУ, потім України


      Юрій!
      Ваші кібернетики сущі діти! А про президента НАНУ вони не подумали?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.11.05 | Юрій Шеляженко

        Ви краще подумайте: що заважатиме йому суміщати ці дві посади?

        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.11.05 | igor

          Що у цих пацанів не відняти так це цілеспрямованість

          хоч весь у гівні та байдуже. Кажуть, що влада компенсує нестачу розуму. Які потужні інстинкти, яка патологія. Який градієнт між тим що є і чим хочется стати ;).
        • 2006.11.06 | Оцінювач

          Ви краще подумайте: що заважатиме йому суміщати ці дві посади?

          Відверто та щиро, зі скорботою та печаллю відповідаю – ніхто і ніщо!!!
          Так звані академіки, 75% яких проголосували за його обрання віце-президентом НАНУ? – НІ!
          Наш гарант, який опікується Унівесралом та розбиттям свого чола під час чисельних відвідувань церковних установ? – НІ!
          Так зване вітчизняне scientific community, яке побоюється відстоювати свої права нібито їх за це чекають сибірські концтабори? – НІ!
          Недолугі так звані народні депутати без більш-менш пристойної вищої освіти, але з докторськими та професорськими і навіть академічними регаліями? – НІ?
          Народ, найрозумніші висуванці якого зраджують йому, як тільки підіймаються із грязі у князі? – НІ!
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2006.11.06 | Так зване вітчизняне scientific community

            Re: Ви краще подумайте: що заважатиме йому суміщати ці дві посади?

            > 06-11-2006 09:05, Оцінювач
            > Так зване вітчизняне scientific community, яке побоюється відстоювати свої права нібито їх за це чекають сибірські концтабори?

            Не треба узагальнювати на підставі низького інтересу до ВУА ЗАЄЦНУ. Значить не те пропонує справжня наукова еліта так званому вітчизняному scientific community. Хоча відношення зрозуміле. І на тому спасибі.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2006.11.06 | vazazh

              Re: Ви краще подумайте: що заважатиме йому суміщати ці дві посади?

              Вообще то Ассоциацию, куоторая так кому то мешает спокойно жить надо писать по иному: ВУ - А! ЗАЄЦ - НУ погоди!
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2006.11.06 | Читач

                Re: Ви краще подумайте: що заважатиме йому суміщати ці дві посади?

                Vazazh, Ви ризикуєте. Ваші серйозно-агресивні колеги можуть виключити Вас з Асоціації.
                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                • 2006.11.06 | Оцінювач

                  Шановний Читачеві!



                  У чому агресія?
                  Тільки конкретно та без філософської тріскотні. Одна з ознак справжнього науковця полягає в тому, що він обережно та відповідально застосовує поняття та терміни.
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей
                  • 2006.11.06 | Читач

                    Re: Шановний Читачеві!

                    Забув про бажання всіх повчати, як жити та працювати.
                  • 2006.11.06 | Читач

                    Re: Шановний Читачеві!

                    Щось Vazazh давно не пише. Мабуть йому вже "поставілі на від".
                    згорнути/розгорнути гілку відповідей
                    • 2006.11.06 | Torr

                      Re: Шановний Читачеві!

                      Читач пише:
                      > Щось Vazazh давно не пише. Мабуть йому вже "поставілі на від".
                      Та нє-є, у нього польові дослідження - буряки збирає.
                      згорнути/розгорнути гілку відповідей
                      • 2006.11.06 | Читач

                        Re: Шановний Читачеві!

                        > Та нє-є, у нього польові дослідження - буряки збирає.

                        Це такі виправні роботи. Враховуючи гарне почуття гумору у Vazazha, візьмемо його на поруки.
                        згорнути/розгорнути гілку відповідей
                        • 2006.11.06 | Torr

                          Re: Шановний Читачеві!

                          Читач пише:
                          > > Та нє-є, у нього польові дослідження - буряки збирає.
                          >
                          > Це такі виправні роботи. Враховуючи гарне почуття гумору у Vazazha, візьмемо його на поруки.

                          Та нє-є, це не виправні роботи, а пошук істини. Vazazha великій спєц "извлечь полезное", а з того продукту, самі знаєте, істина буває така чистенька - як сльоза. Як тільки він закінчить творчий пошук, то і візьмемо його ... на поруки.
                          згорнути/розгорнути гілку відповідей
                          • 2006.11.07 | Студент

                            Метание бисера перед свиньями

                            Уважаемые и неуважаемые! Ближайшие родственники по духу плагиаторов либо их содержанки!

                            Вам не стыдно? Вам про Фому, а вы про Ерему. Вообще попытка вызвать Вас на серьезную ДИСКУССИЮ про науку похожа на бесполезное метание бисера перед свиньями.

                            Shame on you.
                            згорнути/розгорнути гілку відповідей
                            • 2006.11.07 | Школьник

                              Re: Метание бисера перед свиньями

                              Полностью согласен со старшим товарищем. Ну о чем серьезном можно дискутировать с "так званим вітчизняним scientific community". Ну а бисера вааще на всех не хватит. Самим нужен.
                          • 2006.11.07 | vazazh

                            Re: Torrу

                            Продукт уже получил, потребляю. Сразу два повода: -в Институте уже 5 день не топят, так что температура скатилась до 9 0С, всех сотрудников отпустил по домам, чтоб не мешали потреблению, -как в старой книжке "день 7 ноября, красный день календаря".
                            А на по руки (рукам) не надо. Сам выпутаюсь. Тем более, что при понижении температуры, все тела сжимаются. Правда и скорость любого процесса, в том числе и мышления, снижается. Сижу вот и думаю над "основні показники наукової і науково-технічної діяльності".
                            А по поводу плагиата вице-президента, тут и писать нечего. Опять его подставили, он же не только не читал первоисточника, но и того, где соавтор. Времени не было.
                            згорнути/розгорнути гілку відповідей
                            • 2006.11.07 | Torr

                              Re: Torrу

                              vazazh пише:
                              > Продукт уже получил, потребляю. Сразу два повода: -в Институте уже 5 день не топят, так что температура скатилась до 9 0С, всех сотрудников отпустил по домам, чтоб не мешали потреблению, -как в старой книжке "день 7 ноября, красный день календаря".
                              > А на по руки (рукам) не надо. Сам выпутаюсь. Тем более, что при понижении температуры, все тела сжимаются. Правда и скорость любого процесса, в том числе и мышления, снижается. Сижу вот и думаю над "основні показники наукової і науково-технічної діяльності".
                              > А по поводу плагиата вице-президента, тут и писать нечего. Опять его подставили, он же не только не читал первоисточника, но и того, где соавтор. Времени не было.

                              А че не топят? вице-президент (не)поработал?

                              >Сам выпутаюсь. Тем более, что при понижении температуры, все тела сжимаются. Правда и скорость любого процесса, в том числе и мышления, снижается.

                              Не-е... и тут вы тоже заблуждаетесь. Водичка то достигает максимальной плотности при ~4oC. Ну а если мороз ночью ударит - отопительную систему менять прийдется...
                              згорнути/розгорнути гілку відповідей
                              • 2006.11.07 | vazazh

                                Re: Torrу

                                1. Скорее наш светлое солнышко мээээр.
                                2. Тут Вы абсолютно правы, вода - исключение. Помню еще в учебнике было как бутылка с водой на морозе лопается, а спирт - нет. Вот оно преимущество спирта. Недаром говорят "чай не водка - много не выпьешь"
                            • 2006.11.07 | 99 %

                              Re: Torrу

                              07-11-2006 13:51, vazazh
                              > Сижу вот и думаю над "основні показники наукової і науково-технічної діяльності".

                              Цікаво, хто їх розробив. І головне для чого ?
                              згорнути/розгорнути гілку відповідей
                              • 2006.11.07 | vazazh

                                Re: Torrу

                                І ЩО В ЦЬОМУ ЦІКАВОГО?
                                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                                • 2006.11.07 | 99 %

                                  Re: основні показники наукової і науково-технічної діяльності

                                  07-11-2006 18:05, vazazh
                                  > І ЩО В ЦЬОМУ ЦІКАВОГО ?

                                  Мене цікавить алгоритм, за яким буде розраховуватись рейтинг інститутів.
                                  згорнути/розгорнути гілку відповідей
                                  • 2006.11.08 | vazazh

                                    Re: основні показники наукової і науково-технічної діяльності

                                    Вопрос не ко мне. В постановлении написаны все члены высокой комиссии. Так что обращайтесь к ним.
  • 2006.11.13 | Юрій Шеляженко

    інтервю цього плагіатора студентській пресі (л)

    http://gazeta.univ.kiev.ua/?act=view&id=1206

    В січні 2007 року закінчується семирічний строк перебування нашого ректора Віктора Скопенка на цій посаді після останнього призначення Президентом України. Законодавство України передбачає процедуру обрання нового ректора університету, і УНІВЕР вирішив дізнатися, хто претендує на посаду ректора та поспілкуватися з усіма кандидатами. Джерела УНІВЕРу називають сьогодні три кандидатури на посаду ректора: Анатолій Конверський (декан філософського факультету), Володимир Литвин (екс-голова Верховної Ради) та Василь Кремінь (екс-міністр освіти). Ми сподіваємося поспілкуватися з усіма кандидатами в ректори, та дізнатися, чи дійсно вони прагнуть керувати нашим універом та що зміниться для студентів університету. Перше наше інтерв’ю - з Володимиром Литвином, екс-головою Верховної Ради, віце-президентом Академії Наук України, випускником історичного факультету.

    УНІВЕР: Володимир Михайлович, який період життя пов’язує Вас з КНУ?

    Володимир Литвин: З 1973 року і до цього часу.

    УНІВЕР: Коли саме Ви навчалися в КНУ?

    В.Л.: З 1973-1978 роки, потім тут працював.

    УНІВЕР: Чому саме Ви обрали місцем навчання КНУ та історичний факультет?

    В.Л.: Іншого я й не знав. Це був Київський державний університет ордену Леніна, а тепер імені Тараса Шевченка. Можливо, через те, що з дитинства я захоплювався читанням книжок, що знаходились у сільських бібліотеках.

    УНІВЕР: Тобто питання який обрати факультет у вас не стояло?

    В.Л.: Я, мабуть, як і кожна дитина, яка не мала відповідної поради, який обрати фах, спочатку хотів бути військовим. Я виріс на полігоні, народився на Житомирщині біля міста Новоград-Волинський, на батьківщині Лесі Українки. Там поряд військові частини стояли. Мені часто доводилось випасати корів біля полігону, там я бачив військових, що несли службу. В нас місто фактично трималося на військових. Часто ми з батьками їздили на базар, як це тоді називалося, проїжджали райони що називалися "доcи", побудовані ще в довоєнний період. Отож я подав документи, пройшов комісію у районному комісаріаті у військове вище політичне училище. Воно готувало політичних працівників військово-морських сил радянського союзу.

    УНІВЕР: Отже вже в той час ви бачили себе політиком?

    В.Л.: Ні, я просто себе бачив військовим. А оскільки любов була до історії, це було пов’язано, на мій погляд. Однак, на превеликий жаль, я не пройшов медичної комісії. Мене тоді забракували, бо був перебитий ніс. Сказали що у військово-морські сили я не зможу потрапити, але й й не хотіли мене відпускати, бо я добре вчився (забігаючи наперед, маю сказати, що закінчив школу з золотою медаллю). І мені тоді сказали що я маю їхати у Московську область селище Голіцино, Высшее пограничное училище войск КГБ. Мене у всьому цьому приваблювало слово "КГБ". Однак далі обласного центру я не бував - для мене це було надзвичайно страшно і я уявити не міг, як зможу поїхати так далеко від цього всього. Тоді виникла думка поїхати в Київ.

    УНІВЕР: Чи важко вам було вступати до університету?

    В.Л.: Я просто брав участь у районних та обласних олімпіадах з історії та літератури і був переможцем на цих олімпіадах. Директор школи заохочував мою любов до історії. В принципі, я не знав, які ще бувають спеціальності. Читав назви, але для мене це все було так.

    УНІВЕР: Як Вас зустрів КНУ (як хлопця, що приїхав з села)?

    В.Л.: В Київ я їхав вперше. Оскільки ми жили недалеко від траси Львів-Київ, я просто дуже рано вранці пішов "голосувати" - зупиняти автобус рейсовий. Я дав водієві 5 карбованців, а офіційно квиток тоді коштував від Новоград-Волинська до Києва - 4,75. Він довіз мене на Московську площу, на кінцеву зупинку. Я вийшов, і не знав, як доїхати до університету. А це ще було дуже рано. В селі говорили, що від таксі треба триматися подалі: наперебій мені пропонували: "куди тебе дитино відвезти", а я мовчав і намагався якомога далі відійти від цих дядьків. Навіть не знав, яким транспортом добиратися, та мені сказали що туди ходить тролейбус, і я пішов від Московської площі, орієнтуючись на тролейбусні дроти. Для сільських дітей це була не відстань, і я дійшов. Довелось почекати, поки почне працювати приймальна комісія. Коли я почав здавати документи там очевидно були студенти старших курсів які проводили співбесіду. Вони цікавились, запитували "Чому вам подобається історія?" , "Чому ви обрали саме історичний факультет?" А я вперто повторював, що вона мені подобається. "Який період вам подобається?" Я знову ж таки відповідав, що мені подобається історія, вся. Очевидно хотіли уточнити, яку я спеціалізацію хочу обрати. Я вперто говорив "історія". Отак я поступив.

    УНІВЕР: Ви на яку спеціальність пішли?

    В.Л.: Я був на історії СРСР дожовтневого періоду. Зараз це кафедра історії Росії.

    УНІВЕР: Як у Вас складалися стосунки з КНУ, я маю на увазі зі студентами, викладачами?

    В.Л.: Спочатку дуже важко. Мати мені дала 25 карбованців - більше у нас грошей не було. А коли мені дали направлення в гуртожиток (це був 4 гуртожиток на вул. Ломоносова, там, де поруч Бухенвальд) я не знав, як туди добратися. Але, на щастя, зустрів також абітурієнта, який поступав на історичний факультет, але вже після армії. Це був Василь Кислий який сьогодні працює і у місті Львові в архіві. Він запропонував разом їхати. Ми приїхали в 4 гуртожиток. У мене почали вимагати, щоб я здав паспорт замість поселення у гуртожиток, закласти паспорт. Я сказав, що паспорта в мене немає. Почали просити 10 карбованців, видали мені білизну, ковдру, рушничок і поселили в гуртожиток... Я почав готуватися до вступних іспитів. Грошей не вистачало. Я брав якомога більше хліба. Я не міг пити воду з під крана, оскільки було відчуття хлорки. Але потім призвичаївся. І я здав перший іспит на 5. Я думаю що тут зіграло роль те, що я був із села. Тоді слідкували за тодішньої радянської партійної системи, щоб структура студентського складу не відрізнялась від соціальної. Очевидно і певні знання були. На наступний день декан історичного факультету покликав тих, хто здав один іспит і отримав право вступити, фактично вже став студентом. І тоді він спитав: "Ви батькам вже дали телеграму?" Я сказав, що ні, а він – "Батьки ж переживають." Хіба я міг сказати що у мене просто немає грошей? І нас тоді забрали на практику відпрацьовувати, я взяв 5 карбованців у хлопця (там такий був, Кукурудза) і поїхав додому, сказати що я поступив. Ну, тоді трохи більше грошей дали - знайшли. А потім, коли я не отримав повідомлення про зарахування, стало якось соромно. Я не міг зрозуміти - приїхав в університет, почав шукати себе в списках і не побачив себе серед зарахованих. Виявилось, що я дивився зарахування на перший курс заочників, не міг усвідомити такі веселки в очах. Ну потім я знайшов себе, але з якихось причин мені не виділили гуртожиток. Я не знав що робити. Декілька днів ночував на вокзалі - не знав до кого звернутись, як жити далі. Але потім мене врятувало те, що практику в університеті я проходив у відділі постачання. Коли ми закінчили роботу, керівник цього відділу сказав, що "як будуть якісь проблеми - звертайтесь". Я сидів в коридорі цілий день, поки він не звернув на мене уваги, підійшов і запитав. Він потелефонував коменданту гуртожитку 4 і сказав йому, що той просив у нього шафи, і він йому їх дасть, але водночас візьме одного хлопця. В такий спосіб мене підселили до хлопців курсу 4-5. Для мене це було великим випробуванням. 4-5 це курс - на якому вже не вчаться, тому через деякий час я перейшов до своїх однокурсників, бо якби це не трапилось, я не знаю куди б вони мене завели.

    УНІВЕР: Володимир Михайлович, які плани на майбутнє у Вас були, чим ще займались окрім навчання?

    В.Л.: Хотів бути вчителем у районному центрі. Мені вже хотілося повернутися, було таке розуміння, що це - найвища цивілізація. Взагалі мене приваблюють маленькі містечка - там такий ще патріархат, сплав, суміш багатьох культур. Більше ніяких таких планів в мене не було амбітних. Можливо, це пов'язано з тим, що навчання супроводжувалось постійно боротьбою за виживання. Фактично з другого курсу я почав працювати. Після закінчення першого курсу я потрапив у будівельний загін, який тоді виїжав далеко в Тюмень чи Казахстан. Потрапити туди було просто неможливо, оскільки там добре заробляли і брали людей, які мали певне заготування, певну професію. Мені поталанило у тому плані, що була гостра потреба у штукатурах, і я тоді сказав, що я - штукатур. Я працював в селі, ми там будували хати, тому мав приблизне уявлення. Приїхав туди, спочатку працював на підсобних роботах і з жахом чекав коли приїде наш командир і скаже, що потрібно таки займатись штукатуркою. І цей тривожний день для мене нарешті настав - я не спав цілу ніч коли мені сказали що треба їхати на інший об'єкт, оскільки там вже треба приступати до штукатурних робіт. Коли я приїхав, почав працювати з хлопцем, який вже мав певний досвід. Але він зрозумів і підтримав мене. З його допомогою я досить швидко навчився працювати. Тепер я вже постійно працював влітку, їздив у будівельні загони, а з другого курсу я вже працював двірником у дитячому садочку, потім пішов на підвищення і став сторожем. Таким чином я поєднував роботу з навчанням, бо від батьків грошей більше не брав. Тому таких великих далекосяжних планів у мене не було.

    УНІВЕР: Скажіть будь-ласка найяскравіший спогад-момент, коли було найкраще і найгірше?

    В.Л.: Суцільні такі позитивні спогади, оскільки це була молодість, це був колектив. Щоденно ти переживав якісь нові відкриття. Ну, для студента був прикрий момент коли викладач ловив на не підготовці до зайняття. Це, мабуть, найбільші прикрощі, які я переживав, а так - це було безтурботне життя. Ну, як для студента, як поїсти, як уникнути відповіді коли не готовий і як придбати квиток на якусь виставу чи футбольний мач Динамо - це величезна школа була звичайно для мене. Тоді Київський університет був зачищений у ідеологічному плані, тоді викладання контролювалось. Хоча я застав багатьох корифеїв, але політичні репресії, які впали на інтелігенцію, вони зачепили насамперед і гуманітарні факультети університету. Саме в такий період я навчався. Хоча я її не сильно відчув, а от старші студенти і викладачі - вони через це все пойшли, скажімо, коли проводились дні народження Тараса Шевченка. Як правило старалися нас студентів відправити на якісь екскурсії, щоб не були і випадково не ходили до пам'ятника Шевченка - це могло мати певні наслідки, могли поставити на замітку, навіть якщо людина нічого там не думала, а просто випадково опинилась. Це такі були моменти, які усвідомлюєш тільки з висоти часу.

    УНІВЕР: Чи залишились у вас з того часу друзі чи однодумці?

    В.Л.: Залишились, я з ними досі спілкуюсь. Вони завжди мене підтримували і під час моєї політичної кар’єри, вони переживали за мене, виступали гарними порадниками. Періодично організовуємо зустрічі, десь наприкінці травня. Зустрічі проходять у історичному музеї.

    УНІВЕР: Порівняйте КНУ під час Вашого навчання, роботи, тепер.

    В.Л.: Зараз університет виріс в плані матеріальної та наукової бази. Раніше ми навчались у доволі некомфортних умовах, часто не вистачало підручників, літератури. І я думаю ми багато витрачали часу на вивчення марксизму-ленінизму. Формально, можливо, це призвело до того, що найцікавіша з наук стала сухою. Головне, що молодь не відрізняється від ровесників з ЄС. Тоді для нас існувала дистанція між викладачем і студентом, тепер - це якісно нові студенти і викладачі, тепер є якісно нові широкі можливості. Що було мінусом тоді, це те, що вчилися заради просто диплому, заради галочки. А зараз - головне знання, бо людину розумну, з хорошим багажем знань чекають усюди. Можеш не мати диплома, а знайти себе і влаштуватись у житті - знаю доволі багатьох людей, які успішні в бізнесі, які себе зробили без диплома. І їм не потрібно було просто формалізувати свій статус, але вони вчились та працювали над собю. Хочу сказати, що КНУ - це дійсно університет, адже інші просто носять назву університету, не підкріплюючи це, фактично нічим. Університет має задавати тон освіті, бути барометром суспільства, мати статус. Бути моральним взірцем та авторитетом, бо нема інших таких.

    УНІВЕР: Скажіть будь-ласка однією фразою що для вас КНУ?

    В.Л.: Це моє життя.

    УНІВЕР: Ви - голова наглядової ради університету, чим вона займається?

    В.Л.: Я скажу чесно, що основна діяльність наглядової ради зводиться до того, що вона не заважає працювати ректору, і відіграє таку формальну освячуючу роль, оскільки вона і її положення визначені Вченою радою університету. Це не наглядова рада скажімо "Нафтогазу України", яка контролює фінансові потоки, розстановку кадрів. Таких повноважень вона не має. Я розумію, що її значення в освіті завищене, розширене, оскільки університет зараз працює зовсім на інших засадах.

    УНІВЕР: Як Ви пов’язуєте своє майбутнє з КНУ?

    В.Л.: Більш активна менш формалізована присутність в університеті. Зараз я планую очолити кафедру новітньої історії України, а відтак бути безпосередньо в університеті. Я можу сказати таку сакраментальну фразу для тих людей, що прагнуть бути в політиці: “Політика - це тимчасова справа, а університет - постійне місце роботи”.

    УНІВЕР: Є інформація про те, що Ви будете балотуватися на посаду ректора КНУ у січні 2007 року, це так?

    В.Л.: Я думаю, що потрібно почекати, оскільки я не хотів би говорити про речі які на сьогоднішній день не мають жодного підтвердження. Я хотів би одне зафіксувати і сказати що я все життя я намагався слідувати такому правилу – ніколи не підсижувати людей і не йти на живе місце. А далі життя покаже... По-перше, в університеті виборів поки немає, по-друге, є ректор. Я б не хотів множити напруження.

    УНІВЕР: Як Ви оцінюєте роботу Віктора Скопенка?

    В.Л.: Оскільки колектив підтримує ректора, очевидно, що ректор працює на своєму місці. І нещодавно були збори трудового колективу, які схвалили роботу ректора. Я приєднуюсь до думки колективу.

    УНІВЕР: Ваше ставлення до болонського процесу?

    В.Л.: Критичне, оскільки ми формально хочемо накинути нашу освітню систему те, що ми називаємо болонський процес і не враховуємо нашого досвіду. Мені здається, що сьогодні впровадження болонського процесу має формалізований характер і все, що є формальним не дає користі. Головне, щоб людина розкрилась, як особистість. Мені здається, що ми маємо ідеалізувати освіту, треба відчути, які є у людині задатки і розвивати їх далі. Нам потрібно забезпечити такий індивідуальний підхід з урахуванням особливостей схильностей. Треба, щоб система освіти працювала на випередження, а не просто калькувати досвід. Нам потрібні спеціалісти в інформаційній сфері, аналітики. На мою думку університет повинен мати право видавати дипломи власного зразка, готувати справжніх спеціалістів та використовувати найновіші технології. Диплом КНУ означав би що пред вами людина - справжній спеціаліст, до якого не потрібно задавати ще якісь запитання. Тобто це той рівень до якого всім треба підтягатися.

    УНІВЕР: Ваше ставлення до студентського самоврядування?

    В.Л.: Думаю, що в університеті ми не повинні водити студентів за руку, як це було раніше. Навчальний процес має бути справою адміністрації, власне життя - справою студенства. Студентське самоврядування також має впливати та приймати участь у прийнятті рішень щодо університету, хоча тут може бути делікатний процес. Я за рівноправну дорослу розмову між старшим і підлеглим. Думаю, це допоможе тримати у формі і студентів і адміністрацію професорсько-викладацький склад.

    УНІВЕР: Чи згодні Ви з тим, що органи студентського самоврядування мають фінансуватися з бюджету університету?

    В.Л.: Частково це можна і потрібно робити, тоді будуть можливості реалізувати свої плани у матеріальному вимірі. І, по-перше, це будуть серйозні кроки самоврядування, бо колеги-студенти запитають: "Куди пішли ті гроші?". Я не думаю, що нам треба робити ставку на молодь лише в екстремальних умовах. І якщо потреби, які фінансуються з бюджету, є, то чому б цього не робити? І щодо соціальної політики - замість вішати кругом плакати "кохаймося", відайте ці гроші молодіжній організації. Вони б тоді створили формування і давали б кредити. А якщо в сім'ї народжується друга дитина треба скидати 20-30%, третя - 50%. Тоді не буде проблем, бо ви знаєте що гасло "з милим рай і в наметі" - вже не актуальне. Коли молодий нічим не обтяжений прийшов, ліжко вільне є, ніхто не зайнняв - воно твоє... Мені здається, що молодіжну політику має здійснювати молодь, а не дядечки. Тому на запитання, яка буде молодіжна політика я кажу, що вона буде такою, якою її зроблять студенти.

    УНІВЕР: Як Ви відноситесь до того, щоб студенти були представлені у вченій раді університету? Зараз - 1 студент на 65 чол.

    В.Л.: Мені важко однозначно дати відповідь. Думаю, тут треба нам пройти якийсь певний шлях проходження студентів до вченої ради, щоб потім студенти щоденно не міняли ректора. Я не хотів би, щоб мало місце, як в деяких навчальних закладах, коли студенти виносили ректора із кабінету, чи ректор намагався сподобатись студентам. Я за те, щоб був діалог, але за рівноправний діалог. Просто якщо студенти будуть брати у цьому участь, тоді треба щоб і студентсько-викладацький склад приймав участь у студентському самоврядуванні. Потрібно щоб тут була взаємоповага.

    УНІВЕР: Ви знаєте про забудову університетської території фірмою ТММ?

    В.Л.: Університети не зможуть вижити навіть, такий як КНУ, без інвестування коштів. Водночас я вважаю, що широкі можливості університету мають бути використані на його розвиток... Все найкраще має бути в КНУ, щоб це міг бути зразок вузу для всіх. Я за те, щоб був за цим всім суровий контроль, тим більше що земля має велику ціність, і на превеликий жаль в нас немає кадастру землі. Намає оцінки вартості землі. Я за те, щоб все робилося з прицілом на користь університету. Якщо цей принцип не працює, то все інше не варто робити.

    УНІВЕР: Класична освіта чи інновації в освіті?

    В.Л.: Розумієте, не можна сказати, що це буде просто університет класичної освіти, як раніше чи багато років назад. Звичайно, потрібно з розумом використовувати інновації, технології, нанотехнології. В наш час велику вагу має питання людського розвитку, тому все треба використовувати на благо.

    УНІВЕР: Ваші побажання нашим читачам.

    В.Л.: Бути завжди студентом, навіть після закінчення. Бути завжди молодим та впевнено йти до своєї мети. Жити завжди по максимуму. Жити, жити, жити.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.11.14 | Майбутні історики

      Немає та не було ніякого плагіату

      Бачите, яке освітянське майбутнє чекає на нашого улюбленого пана Литвина. Запрошуємо приєднатися до нашої групи по судовому захисту академічної честі та гідності пана Литвина людину, яка брала інтерв’ю, членів редколегії університетського часопису, студентів універу, які його читають, а також майбутніх конкурентів панів Кременя та Конверського, бо захист достоїнства пана Литвина є й захистом їхнього достоїнства.
      Немає ніякого плагіату. Якщо б він був, то таке демократичне видання в нашій демократичній та вільній країни обов’язково про плагіат запитало б. А те, що не задокументовано, того не було й бути не може. Про це каже й відома історична школа Анналів.
      Є ще в цій країні сволота, яка знущається над її найкращими синами. Ганьба. Всі на захіст Литвина.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.11.14 | Колишній випускник КДУ

        Re: Немає та не було ніякого плагіату

        Я цілком свідомо приєдуюсь до групи захисту Литвина. Досі вже звинувачувати Ваву в усіх смертних гріхах. А хто в нашій сонячній країні не краде? Згадаймо Криворіжсталь, яка була відібрана поганими Юльками від лауреата Державної премії Пінчука та володаря частини ботанічного садочка в Донецьку Ахмєтова. Згадаймо університетську земельку, яку вкрав ректор Скопенко і поділився нею з невідомими широкому загалу бізнесюками. Згадайммо університетську обсерваторію, яку так і кортить вкрасти тому ж Скопенку. А біднесенький Вава вкрав лишень чужі наукові доробки в галузі металургії та декілька сотень статей та книжок. Це ж тільки ефемерна матерія, а не конкретне майно, а ви його шмагаєте незлим тихим словом! Ганьба вам, оббріхувачі! Разом з його конкурентами, видатними, всесвітньо відомими інтелектуалами Конверським та Кременем, разом з проффесорами Януковичем, Толстоуховим, Табачником, Азаровим, Довгим та кандидатом-істориком Шуфренятком Литвин являє взірець наукової потуги, ерудиції, честі та гідності. Героям слава!
      • 2006.11.14 | igorg

        А чи очолював колись десь університет великий вчений?

        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.11.16 | Тризна

          Re: А чи очолював колись десь університет великий вчений?

          Ну, Ви, пане, й загнули. Та у нас взагалі великих учених нема. І університет -- середненький, хоч і кращий за інші. Але він наш, рідний! І тому хочеться, щоб його очолила розумна, порядна, чесна і кваліфікована людина. Це, шановний пане, зовсім не означає, що він мусить хапати зірки з неба, але розпродавати землю, де стоїть обсерваторія, яку університету подарував ще Микола перший, теж не слід було б.

          Скопенки та Литвини мають підтримку від маленьких скопенок і литвиних, які із заздрістю дивляться на успішних академічних начальників і воліли б повторити їхній успіх на нижчому щаблі. Тому проект "крадій" є найуспішнішим проектом на наших теренах.
  • 2006.12.01 | Майбутні історики

    1225 друкованих праць Академіка Литвина!


    Соромно за вас безсоромні наклепники на видатного сина України.
    В основі вашої брехні стосовно Литвина елементарна заздрість бездар та нікчем до інтелектуальних здібностей, вроджених талантів та працьовитості Академіка Литвина.

    А ця безмежно геніальна особистість спромоглася надрукувати лише до 2005 року 1225 друкованих праць. Скільки він вже надрукував, коли пішов з посади спікера, буде відоме через рік. Ми впевнені, що не менш 100-200 праць, тому що зараз він має можливість всього себе віддавати творчій науковій діяльності.

    Джерело: Біобібліографічний покажчик. Володимир Михайлович Литвин. – К.: Кн.палата України імені Івана Федорова, 2006. – 184 с.

    Відповідальний редактор академік В.А.Смолій. Пишемо умисно його академічну регалію з малої літери. Ми його теж поважаємо, але він ще не досяг науково-історичних вершин, на яких вже знаходиться Академік Литвин.
    Радіти потрібно, що цей українській Плутарх та Фукідід в одному обличчі є нашим сучасником.

    Кожана обкладинка з золотими літерами. Наклад 1000 примірників.
    ISBN 966-96599-2-2. Бачите, цій номер ознака того, ця праця буде включена до золотого фонду Бібліотеки Конгресу США та бібліотеки Британського Музею.

    Якщо дуже попросите, то завантажимо й Вступне слово академіка Смолія та Основні дати життя, наукової та політичної діяльності Академіка В.М.Литвина.

    На жаль формат цього форуму не дозволить завантажити бібліографічний опис друкованих праць, тому що він займає 84 сторінки.
    До речі тільки згадувань про Академіка Литвина в світовій науковій літературі, українською мовою, нараховується 335 (33 сторінки).

    На коліна, негідники! До монастирю ваші гріхи замолювати! Геть з цього форуму!


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".