Чого жде від Президента історія?
01/13/2007 | Святослав Караванський
ЧОГО ЖДЕ ВІД ПРЕЗИДЕНТА ІСТОРІЯ?*
Конституція України наділяє Президента великими правами. Він є Головою держави, Верховним Командиром збройних сил, гарантом Конституції. Виконання цих священних повноважень є найголовнішим обов’язком Президента. Конституція не покладає більш ні на кого цих обов’язків: ні на прем’єра, ні на голову ВР.І
Сьогодні українці є свідками, як антидержавні елементи на високих урядових посадах, знущаються з Конституції України та з особи Президента. Усім відомо, що Прем’єр В. Янукович, застосовуючи фізичну силу, не допускає на засідання КМ міністра іноземних справ, призначеного Президентом України. Іншими словами, він не допускає на засідання КМ самого Президента. Такі дії не передбачено Конституцією, так само, як і звільнення міністра іноземних справ будь-ким крім Президента. Прем’єр Янукопвич, разом з головою ВР Морозом здійснюють кричущу наругу над Конституцією України, над президентом України особисто. Чи передбачає Конституція заходи, що їх має вжити Президент у разі порушення Конституції? Гарант Конституції має для цього цілий ряд прав. 1. Президент може оголосити у разі необхідности надзвичайний стан в Україні, обійшовшись без підпису прем’єра, оскільки ситуацію, що склалася, Конституція не передбачає. Усі підстави для такого оголошення перед очима: прем’єр і голова ВР на ділі узурпують владу Президента, на що вони не мають жодних повноважень. Ні прем’єр, ні Голова ВР не є гарантами Конституції, на них не покладено обов’язок “удосконалювати” Конституцію. І ці особи беруть на себе місію тлумачити Конституцію України на сій смак, не беручи до уваги думки гаранта Конституції! Гарант Конституції на підставі Конституції призначає міністра закордонних справ, а негаранти Конституції, тобто ніким не уповноважені особи, звільняють з посади міністра, не зробивши вперед запиту в Конституційному суді про правоможність такого кроку, змушуючи вдаватись до суду гаранта Конституції! Тобто негаранти диктують гаранту! То як це треба кваліфікувати? Це спроба державного перевороту! Прем’єр і голова ВР, перебравши на себе повноваження гарантів Конституції, знеправлюють Президента. 2. Президент як Голова Ради Безпеки України може поставити питання про порушення Конституції на засіданні Ради Безпеки, яка повинна винести необхідне у даній ситуації рішення. Чи бачимо ми такі, вмотивовані Конституцією кроки, з боку Президента?ІІ
Мовне питання в Україні належить до найскладніших питань внутрішньої політики України. Це питання потребує максимуму уваги та державної мудрости з боку знову таки Президента як гаранта людських і громадянських прав. Ряд політичних сил, включно з антидержавними, використовують мовне питання для досягнення своїх політичних, в тому числі й антидержавних, цілей. За таких обставин, призначати на керівні посади у системі освіти непедагогів, які вирішують освітні проблеми адміністративними методами – значить знущатися з молодого покоління – з дітей, змушених коритися нефаховим рішенням малокваліфікованих чиновників. Якщо дитина почала свою освіту з першого класу тою чи тою мовою, то переривати це навчання, переходячи на іншу мову, суперечить усім педагогічним принципам. Тому, дбаючи про права і свободи громадян, рівно ж і про державний суверенітет України та про додержання Конституції, Президент має тримати освітню політику в Україні під особистим контролем, заклавши юридичні підвалини цієї політики у “Законі про освіту”, залучивши до розробки або до вдосконалення наявного закону найкваліфікованіші педагогічні сили України, і подати проект на затвердження Верховній Раді. Цей закон мусить твердо визначити, що міністром освіти має бути людина із званням не нижче доктора педагогічних наук. Крім того, закон має гарантувати на ниві освіти відмову від адміністративних методів. Не можна адміністративно впроваджувати або скасовувати впровадження уже усталених освітніх стандартів. Наприклад, не можна допускати в системі освіти шкіл з паралельними різномовними класами на всіх стадіях навчання. Навчання, почавши з перших класів, має бути суцільно одномовне (українське, російське, татарське, молдавське, польське тощо). І такою одномовною має бути школа. Двомовні школи створюють труднощі передусім для персоналу педагогів, погіршують рівень освіти, знижують освітній рівень учнів. Але факт українізації окремих шкіл після тотальної їх деукраїнізації в СССР – явище закономірне і вмотивоване, коли воно починається з перших класів. Однак, допускати у таких школах можливість існування паралельних класів з різними мовами навчання – суперечить педагогічним правилам і “Законом про освіту” має бути заборонене. Поза всім іншим, “паралельність” мов навчання розпалюватиме нездорові тенденції змагання між окремими мовами, що у процесі освіти недопустиме. У деяких містах така “паралельність” вестиме до закриття українських класів, тобто до припинення українського навчання взагалі. Очевидно, що курс на “паралельність” робиться певними колами саме з цією метою. Така тенденція суперечить інтересам держави, які належить оберігати Президентові України . Отже, в інтересах України Президент має особисто взяти під свій контроль систему освіти, розробивши справедливий, або удосконаливши наявний “Закон про освіту”, і вжити заходів для його затвердження Верховною Радою і запровадження в життя. Чи є свідчення, що Президент України має на меті розробку чи удосконалення “Закону про освіту”? Прочитавши уважно усе вищевикладене, спробуймо відповісти на питання поставлене в заголовку.*) Зберігаємо правопис автора
Відповіді
2007.01.14 | Trasser
Re: Чого жде від Президента історія?
Святослав Караванський пише:> міністром освіти має бути людина із званням не нижче доктора педагогічних наук.
Якщо в цього Президента міністром юстиції може бути брехун без диплома, про що ще можна говорити?
> не можна допускати в системі освіти шкіл з паралельними різномовними класами
В Європі є такі школи. Щоправда, я знаю лише не про найрейтиговіші в плані освіти країни.
2007.01.14 | Hoja_Nasreddin
Re: Чого жде від Президента історія?
>Усім відомо, що Прем’єр В. Янукович, застосовуючи фізичну силу, не допускає на засідання КМ міністра іноземних справ, призначеного Президентом України. Іншими словами, він не допускає на засідання КМ самого Президента.Адекватний президент зробив би просто: прийшов на засідання уряду разом з Тарасюком (до речі, він це обіцяв, але вкотре не дотримав своїх обіцянок). Тоді, або на засідання не пустили б і президента і тарасюка – а це загроза НацБезпеці України, гарант конституції тоді згідно з Конституцією України міг би вжити КАРДИНАЛЬНИХ кроків – очевидно яких. Або на засідання пройшли без перешкод і президент і Тарасюк, де президент міг би висловитися публічнота в присутності прем’єра (і ЗМІ) щодо свого ставлення до такого кричущого порушення конституції. Тобто питання в той чи той спосіб було б розв’язано НЕГАЙНО. Натомість, зараз виглядає все приблизно так: ющенко із януковичем по ночах займаються купівлею-продажем один в одного різноманітних бонусів-привілеїв, і Тарасюк опинився серед предметів, які ющенко продав януковичу.
>Президент може оголосити у разі необхідности надзвичайний стан в Україні, обійшовшись без підпису прем’єра, оскільки ситуацію, що склалася, Конституція не передбачає. Усі підстави для такого оголошення перед очима: прем’єр і голова ВР на ділі узурпують владу Президента, на що вони не мають жодних повноважень.
А чом автор при цьому не наводить слова Яценюка про те, що янукович ПОРУШУЄ ДОМОВЛЕНОСТІ між ним і президентом? Хіба це не свідчить про те, що ющенко “благословив” такі дії януковича й мороза?
>Ні прем’єр, ні Голова ВР не є гарантами Конституції, на них не покладено обов’язок “удосконалювати” Конституцію. І ці особи беруть на себе місію тлумачити Конституцію України на сій смак, не беручи до уваги думки гаранта Конституції
Гарант Конституції ТАКОЖ не має повноважень тлумачити конституцію. “Взяття до уваги думки гаранта” НЕ Є конституційною нормою.
>Гарант Конституції на підставі Конституції призначає міністра закордонних справ
В Конституції написано НЕ ТАК.
>Президент як Голова Ради Безпеки України може поставити питання про порушення Конституції на засіданні Ради Безпеки, яка повинна винести необхідне у даній ситуації рішення.Чи бачимо ми такі, вмотивовані Конституцією кроки, з боку Президента?
Кроки ющенка вмотивовані кулуарнними нічними багатогодинними домовленостями, про які ми можемо лише здогадуватися.
Питання до пана Караванського: якщо я (для прикладу) скрізь на кожному кроці волатиму про права українців на українську мову, на повноцінне й повне її функціонування, буду за Крнституцією її гарантом, а при тому віддам своїх діткй до НЕУКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ – що Ви про мене подумаєте, наскільки сильною буде Ваша віра чи довіра до всіх моїх заяв?
>Отже, в інтересах України Президент має особисто взяти під свій контроль систему освіти, розробивши справедливий, або удосконаливши наявний “Закон про освіту”, і вжити заходів для його затвердження Верховною Радою і запровадження в життя
Прошу назвати бодай один по-справжньому сильний потрібний нагальний та своєчасний закон, який розробив ющенко (тут звичайно пречудово розуміємо УМОВНІСТЬ такого висловлення – чи він бодай читає закони перед тим як підписати – достеменно невідомо – але великі сумніви щодо цього існують)
>Двомовні школи створюють труднощі передусім для персоналу педагогів, погіршують рівень освіти, знижують освітній рівень учнів
Для чого в українській школі вивчати російську мову (слава Богу, у Львові цього нема). Окрім плутанини в правилах написання слів це нічого не дає. А кожен українець російською володіє на достатньому рівні і без такого вивчення.
Далі залишається актуальним гасло "В рідній школі - рідна мова" (не буду нагадувати автора цього гасла)
2007.01.14 | igorg
Певно на Президента сподіватися намарно
Чому, це окреме питання і його тут певно розглядати не варто.Але те, що Ви підняли питання величезних проблем в освіті це прекрасно. Я можу абсолютно чітко сказати, що рівень освіти невпинно падає. Найстрашніше, що падає він, починаючи з початкових ланок. З дитячого садка, початкових класів. Падає моральний стан школи. Відбувається різка диференціація шкіл, поділ на елітні і ніякі, де про освіту й виховання взагалі важко говорити. Уніфікація освіти доведена до повного абсурду. Не знаю наскільки пан Краванський знайомий із нашою освітою. Дещо дивним виглядає пропозиція назначати міністром доктора педнаук. Бо наразі педінститути й оті педдоктори є основними могильщиками освіти.
2007.01.14 | Рюген
А шо, Св. Караванский уже стал историей?
Если так, то слава Богу.Другим националистам желаю того же.
По теме. В действительности грамотность украинских учащихся (учеников, студентов, аспирантов) упала. Русским они уже не владеют в степени, достаточной для правильного выражения мысли (даже не грамотного, а хотя бы адекватного), украинским так и не овладели в силу целого ряда причин, в числе которых и разрушение "советского украинского" и расширение употребления украинского на сферы, где он традиционно не использовался (транспорт, например). В результате возник дефицит профессионального сленга, если можно так выразиться.
Кроме того, незнание языков снижает общий уровень профессиональной подготовки на Украине и, тем самым, при серьезном дефиците квалифицированных кадров, этот дефицит не может быть удовлетворен.
Попросту, детей не тому учат, чему нужно. Результат: огромное количество быхгалтеров и юрыстов,психологов, политолухов и прочей шелупони, а практика ведения технической документации, сертификации, ведения управления производствнными и бизнес- процессами, я уж не говорю о рабочем и среднетехническом производственном образовании - деградировали практически до невосстановимого уровня.
Люди реально борются с проблемами при составлении счетов. А всякие акты и договора - это слезы. И смеха в том числе. Разумеется, проблема не только в языке. Существует маразматическая система учета и контроля документов, которая делает многие производственные процессы и договорные отношения просто нелегитимными.