Цензура на Вільному форумі або як Мормель захищає академіків
02/07/2008 | Драгоманенко
Тому що на Вільному форумі знищують коментарі до стітті
"Академічне Deja vu, або про користь вивчення історії" Світлани Мормель, пропоную коментувати статтю на цій гілці.
"Академічне Deja vu, або про користь вивчення історії" Світлани Мормель, пропоную коментувати статтю на цій гілці.
Відповіді
2008.02.07 | Драгоманенко
Попередня дискусія
перша • новини • статті • wiki оберіть форум : ВільнийФорумКультураОсвітаМоваПравоКомРеволюціяФілософіяІрпіньЄвропаКримВостокЗакордонДіаспораУкраїна-РосіяЕкономікаІсторіяГолодоморРозробкиБезПравилГуморТехДопомога• пошук • контакти
список тем / / / прочитано / нове ваш пароль / реєстрація
06-02-2008 18:02, Світлана Мормель
Академічне Deja vu, або про користь вивчення історії
Читаючи статті та звернення розміщені на сайті Майдан за підписами Ігоря Шевченка http://maidan.org.ua/static/mai/1200426369.html і групи науковців з Асоціації з такою актуальною назвою «За європейські цінності в науці» http://maidanua.org/static/news/2007/1199898871.html я особисто здригаюся від deja vu, яке стає ще не приємнішим, коли приходить усвідомлення, де саме я вже бачила такі полум’яні заклики до реформування Академії. Від співставлення риторики моторошне відчуття лише посилюється. Воно змушує мене писати ці рядки, змушує поставити групу науковців «face to face» з їх попередниками, з історією Академії, яку вони вирішили реформувати не поцікавившись її минулим.
«Як же функціонує тоталітарний монстр з академіків та член-кореспондентів під назвою “НАН України”? Все доволі просто: нових членів цього "закритого товариства" обирають лише академіки та член-кореспонденти з числа переважно лиш тих, хто зумів найкраще догодити дирекції Інститутів… Роль простих науковців в цій історії зводиться до виконання чорнової роботи та написання статей, в які вони мають включати якщо не нинішніх, то майбутніх член-кореспондентів та академіків НАНУ для обґрунтування їх “видатних” та “визначних” досягнень» – пишуть сьогодні члени «Всеукраїнської асоціації за європейські цінності в науці» на сторінках Майдану.
Коли подібні слова було написано вперше, Майдану ще не було. І Інтернету теж не було. А ось Українська Академія наук – була. Були і ті, кого вона категорично не влаштовувала, бо:
«…академічна контрреволюційна зграя виступала проти радянського статуту… за старим статутом за найвищий орган Академії було «Спільне Зібрання», що складалося з самих лише академіків, себто добірних людей, і куди нікого з звичайних «смертних» не допускали… Академіки відігравали були ролю феодалів, не від кого не залежали й були безконтрольні, а наукові співробітники підлягали тільки «своєму» академікові і нікому іншому… Управління і керівництво академічними справами мало суто автократичний, кастовий характер…»
Чи відомо групі науковців з Асоціації «За європейські цінності в науці» про існування опусу під назвою «Що таке ВУАН», процитованого мною вище, та про його автора – Андрія Артемського? Складається враження, що ні. А дарма. Бо знаючи про його подальшу долю будь-хто постерігся б висловлюватись так категорично.
Ну що ж, Артемський, коли писав свій опус на початку 1930-х років, мало знав про внутрішнє життя Академії, і про світовий досвід академічної науки теж мало знав. На той момент він очолював академічний партосередок (здається, якої саме партії, уточнювати непотрібно?). Вже через кілька років, виконавши свою місію – розкритикувавши і розваливши все що зміг, він був списаний рідною радянською системою. І попрямував туди, куди незадовго до того допоміг потрапити «буржуазним академікам» і іншим академічним спеціалістам. Ось тільки «буржуазні академіки» до того, як їх виключили «з членів цього «закритого товариства», встигли напрацювати щось, чим українська наука, як досвідом попередників, послуговується і по сьогодні. А про Артемського забули. В тому числі і нові реформатори.
Та якби в Артемського та сучасної групи науковців спільними була лише вживана риторика, можливо я б утрималася від написання цих рядків. Але ж і зміст пропонованого у цьому зверненні (та і багато інших пропозицій по реформуванню вітчизняної науки) викликають те саме, вже дещо набридле, відчуття deja vu.
Чого ж вимагають, досить наполегливо, слід віддати їм належне, наші науковці? У зверненні – лише одного: скасування по- життєвих виплат дійсним членам та членам-кореспондентам Академії. Цілком, наважуся твердити, у кращих радянських традиціях, коли пенсійний вік досить чітко корелював з середньою тривалістю життя. Зовсім інших поглядів дотримувалися Грушевський, Єфремов, Кримський (перелік можна подовжувати), які не стомлювалися на початку 1920-х років від імені Академії клопотатися про призначення пенсій чи ще якихось виплат не лише різним там науковцям пенсійного віку, але й (уявіть собі!) навіть родинам померлих дослідників. Вони чомусь вважали, що людина, яка присвятила своє життя науці має право на гідну старість… І непогано було б ще за життя створити їй умови в яких вона може ефективно працювати. Здавалося б, цієї ж думки дотримувалися і члени Асоціації, коли укладали документ про «Деякі першочергові пропозиції щодо реформування НАН України» і зазначали у ньому, що: «Якщо ж порівняти фінансування, яке витрачається на одного науковця в Німеччині (або Франції ) і в Україні, то там воно у понад сто разів вище. Наприклад, загальний бюджет CNRS в 2002 році складав 2 630 мільйонів євро, тобто понад 100 тисяч євро на одного працівника». Мабуть, згодом з’ясувалося, що єдиним методом доповнити фінансування наукових інститутів є позбавлення пенсій їх бувших працівників найвищого рангу?
Академія має видозмінюватися у часі аби не лишитися у минулому. Моє deja vu не покликане захистити когось персонально чи існуючу систему в цілому. Лише нагадати, що окрім сьогоднішнього дня був день вчорашній. І якщо кожного разу забувати про його існування, то українська наука ризикує залишитись на маргінесі світу постійно наступаючи на улюблені граблі.
Роздивившись сайт Асоціації я віднайшла і цілком слушні пропозиції, як то: проведення «круглого столу Асоціації на тему „Сучасні системи організації наукової та науково-технічної діяльності в розвинутих країнах" на початку лютого 2008 року». Але чомусь жодних анонсів цього зібрання я віднайти не змогла, хоч «початку лютого 2008 року» лишилося не більше кількох днів.
Так само не вдалося мені віднайти результатів чи бодай поточних звітів про виконання запланованого пункту: «оприлюднити у засобах масової інформації та на Інтернет-сторінці Асоціації зібрані дані про наукові публікації та їх цитування (за базою даних ISI Web of Science) всіх докторів наук окремих інститутів НАНУ»
У здійсненні цих проектів я щиро бажаю успіху Асоціації та цілком поділяю погляди, більш того – готова у міру сил сприяти їх здійсненню. Звісно, якщо асоціація планує їх втілення у життя.
І сама ідея утворення подібної Асоціації є цілком в контексті історії розвитку української науки як своєрідне продовження традицій наукових товариств, що існували на початку ХХ століття і принесли чимало користі як українській так і світовій науці.
Але чому таке співтовариство науковців, безумовно корисне за викладеними у своїх загальних засадах цілями, обрало основним напрямком своєї діяльності боротьбу за скасування якихось виплат?
А екскурс в історію Академії на цьому не завершено. Адже варті окремої розмови і конкурси на зміщення посад наукових співробітників, які проваджувалися у життя у 1920-х роках і на необхідності запровадження яких зараз наполягає Ігор Шевченко. І про індекси цитування, та причини, м’яко кажучи, низького їх рівня у світовому масштабі в українських науковців. І про багато іншого, що вже було в історії української академічної науки, та про причини абсолютної невідомості цих події серед сучасних українських науковців.
Дерево дописів теми // Перейти до повідомлення // Відповісти
--------------------------------------------------------------------------------
06-02-2008 21:32, Салтыков-Щедрин
А що по суті справи?
Пані Світлана!
А що-небудь стосовно правовій суті Звернення до Тимошенко можете сказати? Адже верховенство права і є основною європейською цінністю! Але аж ніяк не волання до духу й подій давно минулих часів і до зовсім інших обставин.
Дерево дописів теми // Перейти до повідомлення // Відповісти
--------------------------------------------------------------------------------
06-02-2008 22:14, Simpleton
Re: Академічне Deja vu, або про користь вивчення історії
«Як же функціонує тоталітарний монстр з академіків та член-кореспондентів під назвою “НАН України”? Все доволі просто: нових членів цього "закритого товариства" обирають лише академіки та член-кореспонденти з числа переважно лиш тих, хто зумів найкраще догодити дирекції Інститутів… Роль простих науковців в цій історії зводиться до виконання чорнової роботи та написання статей, в які вони мають включати якщо не нинішніх, то майбутніх член-кореспондентів та академіків НАНУ для обґрунтування їх “видатних” та “визначних” досягнень» – пишуть сьогодні члени «Всеукраїнської асоціації за європейські цінності в науці» на сторінках Майдану.
Коли подібні слова було написано вперше, Майдану ще не було. І Інтернету теж не було. А ось Українська Академія наук – була. Були і ті, кого вона категорично не влаштовувала, бо:
«…академічна контрреволюційна зграя виступала проти радянського статуту… за старим статутом за найвищий орган Академії було «Спільне Зібрання», що складалося з самих лише академіків, себто добірних людей, і куди нікого з звичайних «смертних» не допускали… Академіки відігравали були ролю феодалів, не від кого не залежали й були безконтрольні, а наукові співробітники підлягали тільки «своєму» академікові і нікому іншому… Управління і керівництво академічними справами мало суто автократичний, кастовий характер…»
Чи тe, що рeакційний характeр Акадeмії нeможливо змінити _навіть шляхом розстрілів її члeнів_ нe є найпeрeконливішим аргумeнтом за тe, що цього тоталітарного монстра трeба просто знищити?
Дерево дописів теми // Перейти до повідомлення // Відповісти
--------------------------------------------------------------------------------
06-02-2008 23:47, Lawyer
БРАВО!!!!!!!!!! історик - далека від логіки професія (-)
Дерево дописів теми // Перейти до повідомлення // Відповісти
--------------------------------------------------------------------------------
06-02-2008 22:23, 123
Re: Академічне Deja vu, або про користь вивчення історії
Світлана Мормель пише:
> Читаючи статті та звернення розміщені на сайті Майдан за підписами Ігоря Шевченка http://maidan.org.ua/static/mai/1200426369.html і групи науковців з Асоціації з такою актуальною назвою «За європейські цінності в науці» http://maidanua.org/static/news/2007/1199898871.html я особисто здригаюся від deja vu, яке стає ще не приємнішим, коли приходить усвідомлення, де саме я вже бачила такі полум’яні заклики до реформування Академії. Від співставлення риторики моторошне відчуття лише посилюється. Воно змушує мене писати ці рядки, змушує поставити групу науковців «face to face» з їх попередниками, з історією Академії, яку вони вирішили реформувати не поцікавившись її минулим.
>
>
> «Як же функціонує тоталітарний монстр з академіків та член-кореспондентів під назвою “НАН України”? Все доволі просто: нових членів цього "закритого товариства" обирають лише академіки та член-кореспонденти з числа переважно лиш тих, хто зумів найкраще догодити дирекції Інститутів… Роль простих науковців в цій історії зводиться до виконання чорнової роботи та написання статей, в які вони мають включати якщо не нинішніх, то майбутніх член-кореспондентів та академіків НАНУ для обґрунтування їх “видатних” та “визначних” досягнень» – пишуть сьогодні члени «Всеукраїнської асоціації за європейські цінності в науці» на сторінках Майдану.
> Коли подібні слова було написано вперше, Майдану ще не було. І Інтернету теж не було. А ось Українська Академія наук – була. Були і ті, кого вона категорично не влаштовувала, бо:
> «…академічна контрреволюційна зграя виступала проти радянського статуту… за старим статутом за найвищий орган Академії було «Спільне Зібрання», що складалося з самих лише академіків, себто добірних людей, і куди нікого з звичайних «смертних» не допускали… Академіки відігравали були ролю феодалів, не від кого не залежали й були безконтрольні, а наукові співробітники підлягали тільки «своєму» академікові і нікому іншому… Управління і керівництво академічними справами мало суто автократичний, кастовий характер…»
> Чи відомо групі науковців з Асоціації «За європейські цінності в науці» про існування опусу під назвою «Що таке ВУАН», процитованого мною вище, та про його автора – Андрія Артемського? Складається враження, що ні. А дарма. Бо знаючи про його подальшу долю будь-хто постерігся б висловлюватись так категорично.
> Ну що ж, Артемський, коли писав свій опус на початку 1930-х років, мало знав про внутрішнє життя Академії, і про світовий досвід академічної науки теж мало знав. На той момент він очолював академічний партосередок (здається, якої саме партії, уточнювати непотрібно?). Вже через кілька років, виконавши свою місію – розкритикувавши і розваливши все що зміг, він був списаний рідною радянською системою. І попрямував туди, куди незадовго до того допоміг потрапити «буржуазним академікам» і іншим академічним спеціалістам. Ось тільки «буржуазні академіки» до того, як їх виключили «з членів цього «закритого товариства», встигли напрацювати щось, чим українська наука, як досвідом попередників, послуговується і по сьогодні. А про Артемського забули. В тому числі і нові реформатори.
> Та якби в Артемського та сучасної групи науковців спільними була лише вживана риторика, можливо я б утрималася від написання цих рядків. Але ж і зміст пропонованого у цьому зверненні (та і багато інших пропозицій по реформуванню вітчизняної науки) викликають те саме, вже дещо набридле, відчуття deja vu.
> Чого ж вимагають, досить наполегливо, слід віддати їм належне, наші науковці? У зверненні – лише одного: скасування по- життєвих виплат дійсним членам та членам-кореспондентам Академії. Цілком, наважуся твердити, у кращих радянських традиціях, коли пенсійний вік досить чітко корелював з середньою тривалістю життя. Зовсім інших поглядів дотримувалися Грушевський, Єфремов, Кримський (перелік можна подовжувати), які не стомлювалися на початку 1920-х років від імені Академії клопотатися про призначення пенсій чи ще якихось виплат не лише різним там науковцям пенсійного віку, але й (уявіть собі!) навіть родинам померлих дослідників. Вони чомусь вважали, що людина, яка присвятила своє життя науці має право на гідну старість… І непогано було б ще за життя створити їй умови в яких вона може ефективно працювати. Здавалося б, цієї ж думки дотримувалися і члени Асоціації, коли укладали документ про «Деякі першочергові пропозиції щодо реформування НАН України» і зазначали у ньому, що: «Якщо ж порівняти фінансування, яке витрачається на одного науковця в Німеччині (або Франції ) і в Україні, то там воно у понад сто разів вище. Наприклад, загальний бюджет CNRS в 2002 році складав 2 630 мільйонів євро, тобто понад 100 тисяч євро на одного працівника».
Це був бюджет пенсій "заслуженим вченим" де бюджет фінансування наукових розробок? Якщо друге - до чого це порівняння?
Дерево дописів теми // Перейти до повідомлення // Відповісти
--------------------------------------------------------------------------------
06-02-2008 23:28, AKN
Ця стаття - це більше ніж встромити ніж в спину
Все інше я буду говорити іншими словами і в іншому місці. Я не сподівався, що на Майдані будуть активісти, які відстоюють рабовласницьку систему НАНУ.
Дерево дописів теми // Перейти до повідомлення // Відповісти
--------------------------------------------------------------------------------
07-02-2008 08:42, Sean
як один з підписантів, можу сказати, що здивований
Світлана Мормель пише:
>
> «…академічна контрреволюційна зграя виступала проти радянського статуту… за старим статутом за найвищий орган Академії було «Спільне Зібрання», що складалося з самих лише академіків, себто добірних людей, і куди нікого з звичайних «смертних» не допускали… Академіки відігравали були ролю феодалів, не від кого не залежали й були безконтрольні, а наукові співробітники підлягали тільки «своєму» академікові і нікому іншому… Управління і керівництво академічними справами мало суто автократичний, кастовий характер…»
> Чи відомо групі науковців з Асоціації «За європейські цінності в науці» про існування опусу під назвою «Що таке ВУАН», процитованого мною вище, та про його автора – Андрія Артемського? Складається враження, що ні. А дарма. Бо знаючи про його подальшу долю будь-хто постерігся б висловлюватись так категорично.
> Ну що ж, Артемський, коли писав свій опус на початку 1930-х років, мало знав про внутрішнє життя Академії, і про світовий досвід академічної науки теж мало знав. На той момент він очолював академічний партосередок (здається, якої саме партії, уточнювати непотрібно?). Вже через кілька років, виконавши свою місію – розкритикувавши і розваливши все що зміг, він був списаний рідною радянською системою. І попрямував туди, куди незадовго до того допоміг потрапити «буржуазним академікам» і іншим академічним спеціалістам. Ось тільки «буржуазні академіки» до того, як їх виключили «з членів цього «закритого товариства», встигли напрацювати щось, чим українська наука, як досвідом попередників, послуговується і по сьогодні. А про Артемського забули. В тому числі і нові реформатори.
> Та якби в Артемського та сучасної групи науковців спільними була лише вживана риторика, можливо я б утрималася від написання цих рядків. Але ж і зміст пропонованого у цьому зверненні (та і багато інших пропозицій по реформуванню вітчизняної науки) викликають те саме, вже дещо набридле, відчуття deja vu.
На цьому зупинюсь цитувати, бо далі йдуть думки авторки, з якими можна сперечатися і то - нормально.
А процитоване - перепрошую, але по-перше, я не розумію (може через те що дурний) "принагідної" згадки авторки про сумну долю того Артемського. Це тонкий натяк?
По-друге (не сперечаючись про суб'єктивну авторську оцінку змісту звернення - має право) подивований нерозумінням різниці історичного контексту: зумисного чи то ненавмисного стукацтва - тоді і дискусійного виступу, наслідками якого не можуть бути репресії - зараз. А якщо ж шановна авторка вважає, що контекстової різниці нема, тоді, перепрошую, її власний виступ, і за змістом і за тоном, враховуючи процитоване, теж викликає запитання. М'яко кажучи.
Дерево дописів теми // Перейти до повідомлення // Відповісти
--------------------------------------------------------------------------------
Академічне Deja vu, або про користь вивчення історії (87) Світлана Мормель ®. 06-02-2008 18:02
А що по суті справи? (46) Салтыков-Щедрин . 06-02-2008 21:32
Re: Академічне Deja vu, або про користь вивчення історії (35) Simpleton . 06-02-2008 22:14
БРАВО!!!!!!!!!! історик - далека від логіки професія (-) (10) Lawyer . 06-02-2008 23:47
Re: Академічне Deja vu, або про користь вивчення історії (44) 123 ®. 06-02-2008 22:23
Ця стаття - це більше ніж встромити ніж в спину (31) AKN ®. 06-02-2008 23:28
як один з підписантів, можу сказати, що здивований (20) Sean ®. 07-02-2008 08:42
2008.02.07 | Драгоманенко
Мій знищений коментар до 06-02-2008 23:47, Lawyer
Casus Мормель доводить, що ще більше далека професія історика від права (до речі курс з логіки читається історикам), незважаючи на те, що головний історик України -- пан Литвин -- втілює в своїй особі не лише історію та блок свого імені, але й ще право в його українській, тобто хуторянській версії -- він також академік Академії правових наук!!!Хиба про таких «академіків» та таку академію (точніше такі АКАДЕМІЇ!) мріяли різні Вернадські, Кримські та Єфремови, розбудовуючи УАН?
2008.02.07 | Не гуманітарій
Мій коментар все ж-таки показали
на вільному форумі.Та дивитися треба в корінь. Закони в Україні не виконуються можновладцями будь-якого рівня в будь-якій сфері. Так само й тут.
А тепер, чи шкодить довічна академічна пенсія нашій науці? Шкодить. По-перше, це великі гроші. Не знаю, як мислить пані Мормель, але, хай навіть 2000 помножити на 600, то буде 1 мільйон 200 тисяч гривень. А якби ці гроші та на передплату для НАН online Nature чи Web of Science? По-друге, це розбещує отримувачів незаслужених коштів. По-третє, це пригнічує молодих науковців морально. По-четверте, це сприяє іншим виплатам, як-то, за напруженість праці. Тобто дідусям платять, а молодим (маю на увазі, реально працюючим молодим) - ні. І так ad infinitum.
Пані Світлана, покайтеся, і форум Вас простить.
2008.02.07 | Людмила
МOD: без паніки!
ВФ ПРЕМОДЕРОВАНИЙ.
тобто, якщо ви пишете як НЕзареєстрований користувач - ваш допис потрапляє у чергу до модераторів. ця черга може бути довгою, а модератори - зайняті іншим справами (бо ж волонтери).
відповідно - Ваш допис може чекати пропуску кілька годин поспіль.
аби такого не траплялося - реєстуйтеся, логінтеся і дискутуйте досхочу!!!
2008.02.07 | Не гуманітарій
Моє місце на форумі "Наука і освіта"
Тому я на вільному не реєструвався. Але пані Мормель чомусь розмістила матеріал на вільному форумі, хоча він дуже тематичний. Там він цікавості не викликав, бо всіх хвилює Гондурас. Ой, перепрошую, молодичка Семенюк. Це клавіатура схибила.2008.02.08 | Людмила
реєстрація наскрізна
тобто - як зареєстрований користувач Ви зможете писати на будь-якому форумі Майдану без премодерації.подумайте. може, варто?
Не гуманітарій пише:
> Тому я на вільному не реєструвався. Але пані Мормель чомусь розмістила матеріал на вільному форумі, хоча він дуже тематичний.
подумаємо. може перенесемо гілку обговорення сюди
2008.02.07 | apolo
Re: Цензура на Вільному форумі або як Мормель захищає академіків
тут важко розібратися. Ніколи на Вільному форумі не писав (а лише тут). Терли по-троху. Коли пишу до того, хто мае вийняткові права терти тут - відписує що "Не ТЕР" мене. Якшо він правий, то значить там є ще додаткові волонтерські "тертки" мабуть. Що ж поробиш?