Відповіді

• 2002.06.28 | Георгій Пінчук

  Re: Методологічна цінність біблії і християнського вчення

  Карло писав(ла):
  > Давайте з'ясуємо, яка різниця для повсякденного життя людини у тім, права чи неправа біблійна версія походження світу. Якщо погодитися з тим, що світ та його закони створено богом, що це дає вченим ля пізнання цих законів? На мій погляд нічого. Тобто знання, що закони створено Богом трівіальне, непродуктивне, воно начебто і важливе, але нічого з того не отримаєш. Це як трівіальні підмножини у математиці - пусте і вся множина. Все створив Бог, усі інші створили нуль. Замкненість Бога, його непізнаваємість, тим більше неприпустимість експериментів з ним та його якостями, робить ці знання такими, що нічого не вирішують. Ось Пінчук у своїй праці хіба може використати свої релігійні знання? Ні, звичайно, я далекий від думки, що у Біблії повинні бути поради з вирощування квітів чи скачок на верблюдах, але процес пізнання наприклад - це загальна філософська категорія і якщо вона обійдена вченням, це серйозна його вада.
  
  (ГП) Не згоден! Так само можна сказати, що, читаючи поезію Аполінера "Міст Мірабо," ми нічому не навчаємося про те, куди саме тече під цим мостом вода і з якою швидкістю, або з яких елементів складається міст, або як саме працюють нейрони, які відповідають за запам"ятовування тієї істини, що "любов мине, а радість знову прийде." І це все буде правдою. Але Ви ж з цього не зробите висновок, що відсутність такої інформації чи відсутність можливості використати цей шедевр світової поезії для подальшого пізнання структури води, моста чи нейронів є його серйозною вадою. Так само і Біблія. Дійсно, вона каже, що "на початку Бог створив небо і землю," і все. Нема не тільки деталей процесу цього творення, а й ніякої можливості використати це твердження для розвитку, скажімо, астрономії чи геології. Але ж у цьому твердженні є щось зовсім інше і не менш важливе, а саме визнання Бога за творця Всесвіту (а не навпаки). Так само і у вірші Аполінера, незважаючи на відсутність наукової чи фактологічної інформації, є геніальна передача плину людських емоцій. Наука, література, поезія, філософія і релігія хоча й перетинаються, але принципово мають кожна свою задачу і свій метод, не замінюючи при цьому одна одну.
  
  > Біблія містить деякі поради чи максими з імперативами щодо суспільної поведінки людей, фактично у цьому сенсі є розширеним довідником гарних манер. Та все таки хоч користь від цього і є, та вважаю, що більшість таких вказівок є загальнолюдським надбанням, які не винайдені, а лише скомпільовані християнами і виконувалося б і без втручання біблії. Шляхетна та статечна людина, наприклад Пінчук, якби й не вивчав і не чув про Біблію, мабуть так же не ходив красти по чужих домівках чи не вбивав би перхожих, чатуючи на них за кущем. Тобто ця користь не носить такого вирішального характеру, щоб атеїстам і просто невіруючим здатися і йти на поклон до християнських цінностей, цілком може вистачити загальнолюдських. Ще можна запитати, який відсоток біблії складають такі практичні поради, вказівки, як себе ввести і який - суто історично-художнє відображення діяльності Ісуса, його оточення та інших персонажів. Я б такі елементи називав художніми, бо вони не містять готових висновків, а дають інформацію, з якої читач сам може робити висновки. Може це співвідношення 10% на 90%?
  
  (ГП) Про те, що Біблія сама, окремо стоячи, не переконає атеїста і не наверне його до віри у Бога Ви, мабуть, праві. Людина повинна, мабуть, одержати спочатку якийсь поштовх іззовні і почати думати про можливість існування Бога і про те, що Бог може бути персональним, таким, що опікловується про конкретну людину. Що саме штовхає людину на такі роздуми, я точно не знаю; мабуть, дуже різні фактори впливають по-різному на різних людей. Для мене особисто такими факторами були мистецтво (особливо літургічна і деяка інша музика), і роздуми про смерть деяких дуже близьких мені людей. Біблія прийшла в моє життя значно пізніше і не перетворила мене з атеїста на християнина, а тільки допомогла мені розібратися, що саме являє собою Бог і чого він хоче від мене.
  
  Стосовно того, яка частка Біблії є дидактичною (дає поради і вказівки), а яка історичною чи художньою, я б судити не взявся, тому що в Біблії дидактика і історичний контекст дуже тісно переплетені. Є, правда, книжки, які зовсім не містять дидактики, принаймні на перший погляд. Наприклад, книга Руфі - це чудова, зворушлива, ніжна поезія від початку до кінця; там нема жодної вказівки, як жити, що робити, або що є добрим і що є злим. Але якщо дивитися на цей фрагмент Біблії в його зв"язку з іншими фрагментами і пам"ятати про загальну біблійну тему - встановлення Божого Царства, - тоді можна відчути в ній також і дидактику. Адже через Руф і Воаза (або Боаза) на землю прийшов Христос. Якби не відбувся їх шлюб, не народився б їх син Овід (Обед), онук Єссей і правнук Давид. Звичайно, Бог все рівно зреалізував би свій план через якихось інших людей, але він обрав саме тих, кого він обрав, і його план здійснився. І здійснився він навіть і при тому, що Руф була іноземка-моавітянка, що в соціальному плані їй до Воаза було як до неба, і що вона не мала ніякої впевненості в тому, що цей дядечко, який був напідпитку і на самоті з нею посеред поля ячменю, не згвалтує її чи якось не насміється з її дівочої щирості. З іншого боку, є біблійні книжки, які вважаються суто дидактичними, наприклад, книга Приповістей Соломона. Але в ній, серед порад і вказівок, є й дуже висока і гарна поезія (наприклад, Лемуїлів гімн жінці, Прип. 31:10-31).
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2002.06.29 | Карло

    Треба мабуть прочитати ты поезії

    Щось Ви мене заінтригували. Ще згадав, що у мене була кішка Руфь. Красиве ім'я.
    На жаль, Біблія не дає для науки матеріалу. Це наводить на думку, що талановито та старанно обійдено ті питання, які можна викласти помилково - жодного конкретного елементу знання. Ну якщо наприклад, бог створив землю та зірки, хоч би десь Ісус проговорився про їх устрій та перспективи розвитку, які небудь космогонічні ідеї навів. А знав же, не міг не знати! Шкода!
    Хоча б для наук про суспільство та людину, про психологію та суспільну поведінку людини повинна щось же була дати біблія, адже дидактичного матеріалу все таки чимало. Чи вам відомі посилання авторів книг з психології на біблію та її дидактику та висновки? Чи й тут обійшлися без біблії?
    Як значення у матеріальному розвитку людини таке мале, а значення скоріше в психологічній сфері, та й то досить неясне, чому біля біблії скілбки дармоїдів, попів, професіоналів-популяризаторів, проповідників і тому подібної публіки. Чи виправдано це? Адже біля тієї ж поезії не підгодовується скільки народу. Цим я не зачіпаю Вас, бо Ви займаєтеся Біблією, як хобі, не берете за свою просвітну працю грошей. Чи можна дивитися на тих служак культу, як на прихованих психологів. Щоправда люди платять та жертвують їм добровільно, та все таки це можна розглядати як певного роду шахрайство, бо і шахраї затягують людей у свої лабети так, що вони начебто діють добровільно. Мені здається, що вірити чи не вірити у Біблію - особиста справа кожної людини. Сподівається вона на нове життя у царстві божому, готова для того йти на певні дії - прапор ій у руки. А для чого тут скільки конгрегацій та суперечок. Якщо практична дія у земному житті практично нульова? Ну нехай створив землю та небо, виход то який з того? Що тут довго обговорювати? Яка різниця, скільки було учнів, як їх звали і так далі. А з-за цих дрібниць і кров проливалась.