Як християнське вчення дивиться на честолюбство?
06/30/2002 | Карло
Чи схвалюється поривання уперед, боротьба за перше місце, за славу та життєвий успіх чи схвалюється жертвеність, замкнутість, мишача безбарвністьта сірість, небажання виділятися, відмова від карьєри та усілякої гордості, спортивного та інтелектуального суперництва?
Відповіді
2002.07.01 | Марко
Re: Як християнське вчення дивиться на честолюбство?
Дивиться нормально - аби це було не на шкоду цій людині та їїхристиянському світосприйняттю та її близьким.
Якщо ви мали нагоду спостерігати за подіями після футболу Бразилія-Німеччина, декілька бразилійських футболістів перед камерами на весь світ дякували тому в кого вони вірять за натхнення що привело їх до професійної перемоги. Це варто було бачити - на жаль я не пам'ятаю імен цих футболістів, бачив як принаймні четверо після всього молились на колінах на траві з цікавими надписами на білих футболках.
Цікаво чи ще хтось звернув на це увагу ?
2002.07.01 | Марко
Re: Як християнське вчення дивиться на честолюбство?
Також зустрічав масу поважних дисертацій з посвятою і подякою Боговіза можливість здійснити такі праці.
На мою думку це лише питання часу коли подібне почне торувати собі публічний шлях в Україні. Частково це пов'язано з агресивним ставленням здебільш гностичного українського суспільства до успішних християн - але все змінюється.
2002.07.01 | Георгій Пінчук
Re: Як християнське вчення дивиться на честолюбство?
Я цілком згоден з паном Марком. Можу тільки додати, що Біблія не заперечує важливості похвали в адресу людини від інших людей; якщо така похвала дається щиро, без лицемірства, вона допомагає людині краще реалізувати свої природні здібності (див., напр., Приповісті 27:2, 21). Тому й прагнення до похвали за свою роботу в розумних межах не є чимось антихристиянським. Також, Боже слово зовсім не закликає християн бути завжди сірими і бездумними "гвинтиками." Павло прекрасно описує, як у церкві різні люди можуть реалізувати свої природні таланти, у 1 Коринфян 12:1-31. --ГП2002.07.02 | Stepan Salo
Re: Як християнське вчення дивиться на честолюбство?
> Чи схвалюється поривання уперед, боротьба за перше місце, за славу та життєвий успіхНі, не схвалюється. Це все - мишача возня, та потворство дешевим страстям.
> чи схвалюється жертвеність, замкнутість, мишача безбарвністьта сірість, небажання виділятися, відмова від карьєри та усілякої гордості, спортивного та інтелектуального суперництва?
Ні, не схвалюється. Це не є способом християнського життя, і християнське вчення не про те, як буде правильно жити окремій особистості взагалі.
2002.07.02 | Marko
Re: Як християнське вчення дивиться на честолюбство?
To nepravda, jakshcho Vam dijsno cikavo diznatysia pro ce - pochytajtenapryklad spogady xrystyjanyna Karla Briullova i jogo opikunstvo nad Shevchenkom.
Shcho cikavo - duzhe velyka chastka ukrains'koj kul'turnoi elity buly
svidomymy, aktyvnymy xrystyjanamy i duzhe uspishnymy v suspil'nomy svits'komu zhytti.
2002.07.02 | Stepan Salo
Re: Як християнське вчення дивиться на честолюбство?
Marko писав(ла):> Shcho cikavo - duzhe velyka chastka ukrains'koj kul'turnoi elity buly
> svidomymy, aktyvnymy xrystyjanamy i duzhe uspishnymy v suspil'nomy svits'komu zhytti.
Одне іншому не протирічить.
2002.07.02 | Anatoliy
Нажаль, пан Сало правий !!
2002.07.02 | Георгій Пінчук
Селінджер про це
Дж.Д. Селінджер, геніальний американський письменник, хоча й не був християнином, дуже цікавився християнською етикою і часто зачіпав ці теми в своїй творчості. В нього є дуже цікаве і непросте, багатошарове оповідання під назвою "Френні і Зуї." (Воно входить до циклу "Дев'ять оповідань," який іноді називають "Сагою про Гласів"; до цієї саги також належить короткий роман "Вище крокви, будівничі!".) Там Зуї - автобіографічний персонаж - намагається втішити свою сестру Френні, яка знаходиться у стані нервового зриву через те, що вона вирішила покинути свого хлопця, і переживає, що вона погана християнка. Зуї роздумує разом з нею про християнські чесноти і згадує, як колись його старший брат Сімор (або Сеймур, Seamore Glass) нагадав йому почистити взуття перед радіопередачею. (Вся родина Гласів були радіоактори.) Зуї тоді здивувався і запитав Сімора, а нащо чистити взуття, радіоакторів все рівно ніхто не бачить. Тоді Сімор сказав йому, почисть взуття для товстенької тьоті. Зуї не зрозумів, і Сімор вів далі: уяви собі, каже, що десь у нетрях центральної Луїзіани в маленькій занедбаній хатці живе старенька товста жіночка, яка не має родичів і безнадійно хвора на рак. Твоя радіопередача - це мало не єдине в житті, що в неї є, чого вона все ще чекає щодня. Ти мусиш про це пам'ятати і служити їй, цій абсолютно незнайомій товстенькій тьоті, не розраховучи ні на яку винагороду від неї - наприклад, на те, що вона помітить саме тебе, Зуї Гласа, і похвалить тебе за сяючі туфлі. Хай твої туфлі сяють, тому що ти хочеш бути бездоганним слугою, а не тому, що ти хочеш, щоби за твою службу тебе любили і виділяли серед інших. Мені здається, що цей селінджерівський принцип, "shine your shoes for the fat lady," чудово передає декілька дуже фундаментальних принципів християнської етики, зокрема й ставлення християн до честолюбства. Треба прагнути робити свою роботу добре, якнайкраще, але дуже важливо робити це не за винагороду від людей, а просто з почуття любові до них. --ГП2002.07.03 | Anatoliy
Re: Селінджер про це
Шановний пане Георгію!На 100% згоден з Вами, але чому Ви думаєте що етика має бути тільки християнська. Невже буддисти, джайністи, даоси, ламаїсти, мусульмани.... не мають право на етику. Це мені дуже нагадує про комуністичні ярлики. Якщо капіталізм- то тільки загниваючий, якщо комунізм- то тільки розквітаючий.
Гадаю, що етика є просто етика. Так, вона має залежність від духовного стану людини, суспільства, людства, але тільки не від релігійного сповідання.
Прикладів високої і нелюдської етики не привожу, бо Ви їх самі дуже добре знаєте.
З повагою, Анатолій
2002.07.03 | Георгій Пінчук
Re: Селінджер про це
Anatoliy писав(ла):> Шановний пане Георгію!
> На 100% згоден з Вами, але чому Ви думаєте що етика має бути тільки християнська. Невже буддисти, джайністи, даоси, ламаїсти, мусульмани.... не мають право на етику.
(ГП) Звичайно мають право. Більше того, їх (буддистів, дасів, мусульман і т.д.) етика заслуговує на уважне вивчення і, безумовно, містить багато хорошого. До речі, Селінджер був немовлям охрещений в римо-католицькій вірі (його мати була ірландка), але дорослим дуже цікавився буддизмом і навіть деякий час ходив до буддистського храму. Останні роки свого життя він, правда, провів зовсім на самоті, і невідомо, чи зробив він якийсь вибір щодо релігії, чи ні.
>Це мені дуже нагадує про комуністичні ярлики. Якщо капіталізм- то тільки загниваючий, якщо комунізм- то тільки розквітаючий.
(ГП) Але ж я не наклеював ніяких ярликів на християнську етику. Я намагаюся не робити ніяких моралізаторських, засуджуючих тверджень, а натомість просто обмінюватися з людьми інформацією.
> Гадаю, що етика є просто етика. Так, вона має залежність від духовного стану людини, суспільства, людства, але тільки не від релігійного сповідання.
(ГП) Я думаю, що залежить і від віросповідання. Згадайте, як під час другої світової війни буквально мільйони німців купилися на нацистську пропаганду. Але дуже переконані християни не купилися, і не через якусь загальну доброту і повагу до загальнолюдських цінностей, а саме через свої релігійні погляди. Нацисти називали їх "невиправними пацифістами." Дуже багато з них загинуло в концтаборах.
> Прикладів високої і нелюдської етики не привожу, бо Ви їх самі дуже добре знаєте.
> З повагою, Анатолій
Взаємно! --Георгій