Pro strashnu epidemiju AIDS/HIV v Odessi (Audio polskoju)
07/12/2002 | Serhiy Hrysch
Wojna z AIDS
W Barcelonie dobiega końca światowa konferencja na temat walki z AIDS. Były prezydent Republiki Południowej Afryki Nelson Mandela porównał AIDS do "wojny wypowiedzianej całej ludzkości". Dzisiaj choroba ta zbiera największe żniwo na kontynencie afrykańskim, ale najszybciej rozwija się w niektórych krajach byłego Związku Radzieckiego. Jednym z najbardziej zagrożonych krajów jest Ukraina. mówi Barbara Terlecka
http://www.bbc.co.uk/worldservice/ondemand/rams/pol0546___2002.ram
W Barcelonie dobiega końca światowa konferencja na temat walki z AIDS. Były prezydent Republiki Południowej Afryki Nelson Mandela porównał AIDS do "wojny wypowiedzianej całej ludzkości". Dzisiaj choroba ta zbiera największe żniwo na kontynencie afrykańskim, ale najszybciej rozwija się w niektórych krajach byłego Związku Radzieckiego. Jednym z najbardziej zagrożonych krajów jest Ukraina. mówi Barbara Terlecka
http://www.bbc.co.uk/worldservice/ondemand/rams/pol0546___2002.ram
Відповіді
2002.07.13 | Гура
Так, на Україні КОЖЕН СОТИЙ дорослий - СНІД інфікований !
Точніше - порядка 300000 людей.2002.07.13 | Георгій Пінчук
Чи це не завищена цифра?
На підставі яких тестів зроблений такий висновок? Річ у тому, що перший етап діагностики ВІЛ-інфекції (імуноферментний тест на виявлення білку р24 чи подібних до нього) дає багато псевдопозитивних результатів. У США людей, які показують позитивний р24, обов"язково тестують методом Вестерн Блот. Чи це також роблять в Україні?Але ой, навіть якщо тільки половина з тих 300000 дійсно інфіковані, це все рівно дуже багато...
2002.07.13 | Гура
Все можливо. Але от інша інфа:
СПИД: хороших новостей нет"Помогите нам!", - с этим призывом Граса Машель, супруга бывшего президента ЮАР Нельсона Манделы, обратилась к развитым странам мира за поддержкой в борьбе со СПИДом. В пятницу в Баселоне завершает свою работу Всемирная конференция, посвященная борьбе с этой пока неизлечимой болезнью.
Более чем три четверти больных СПИДом живут в развивающихся странах. Из 40-ка миллионов носителей вируса СПИДа во всем мире 26 миллионов живут в странах, расположенных к югу от Сахары. В некоторых из них средняя продолжительность жизни достигает всего лишь 30 лет. Ежедневно около 16 000 человек заражаются смертоносным вирусом.
Более 15.000 медиков и политиков со всего мира приняли участие в проходящей в Барселоне 14 Всемирной конференции, посвященной борьбе со СПИДом. На ней обсуждаются пути борьбы со смертоносным вирусом - от вопросов финансирования до проблем современной терапии.
Развитые страны делают слишком мало для борьбы со СПИДом
"Богатые страны должны спросить у своей совести, достаточно ли они делают для борьбы со СПИДом в странах третьего мира", - заявила на конференции Граса Машель. Она выразила свое разочарование в связи с отсутствием на этом форуме ведущих западных политиков.
Министр здравоохранения Бразилии Пауло Роберто Тейксейра (Paulo Roberto Teixeira) заявил, что США, Япония и Европа выделяют "незначительное" количество средств для лечения больных вирусом иммунодефицита и разработки новых лечебных препаратов. По словам Грасы Машель, лишь Швеция, Норвегия, Дания и Нидерланды выполнили обещание выделять на помощь развивающимся странам до 0,7% своего ВВП.
"Америка должна играть ведущую роль в борьбе со СПИДом", -
считает Граса Машель. По ее словам, статус мирового лидера предусматривает и определенные обязательства перед другими странами. Пока же Швеция и Нидерланды выделяют на борьбу со СПИДом в процентном отношении в пять раз больше, чем США.
Вашингтон объявил об увеличении расходов на борьбу с вирусом с 14,2 до 16 миллиардов долларов в 2003 году.
Развитые страны должны проявить солидарность
По данным исследования, проведенного британской организацией Оксфам (Oxfam), страны третьего мира вынуждены выделять на погашение своего внешнего долга больше средств, чем они могут инвестировать в борьбу со СПИДом. Списание внешнего долга позволило бы выделить дополнительные суммы денег на программы по борьбе с вирусом, - заявил Кевин Уоткинс (Kevin Watkins), автор исследования.
Группы активистов призвали фармацевтические концерны снизить цены на медикаменты и предоставить свободный доступ к патентам на лекарства.
Дешевое лечение в странах третьего мира
Всемирная организация здравоохранения разработала нормы для изготовляемых в странах третьего мира лекарств. Эти лекарства стоят в десять раз дешевле, чем препараты известных западных фирм. Лечение пациентов в развивающихся странах обходится подчас в двадцать раз дешевле, чем в развитых странах.
"Европа не защищена от эпидемии СПИДа", -
считает Роберт Галло (Roberto Gallo), профессор Балтиморского университета, участвовавший в открытии вируса СПИДа. По оценке ученого, опасность состоит в растущем "импорте проституции из восточноевропейских стран". Кроме того, в южноевропейских странах работает большое количество женщин из Африки. "Когда-нибудь будет открыта вакцина против СПИДа, но до тех пор будет еще много жертв", - сказал Роберт Галло. Он потребовал, чтобы ООН взимала налог на борьбу со СПИДом.
Ученые видят спасение в микробицидах
Препарат с применением микробицидов - это своеобразный "химический презерватив" для женщин. Он представляет собой гель, образующий защитную пленку, убивающую вирусы СПИДа и других болезней, а также сперму. Препарат находится в стадии разработки, однако, предполагается, что микробицид-гель первого поколения будет выпущены на рынок уже в 2007 году.
Защитный гель - спасение для африканских женщин
Микробициды не должны заменить презервативы или другие противозачаточные средства. Однако, по словам Стефано Велла (Stefano Wella), президента Международного общества по борьбе со СПИДом, они необходимы особенно женщинам Африки, которые из-за своего низкого социального статуса не могут защититься от нежеланного секса, в то время как многие мужчины не хотят пользоваться презервативами.
Развитые страны не заинтересованы в разработке микробицидов
Микробициды были бы революцией в медицине, говорит Петер Пиот (Peter Piot), руководитель программы ООН по борьбе со СПИДом UNAIDS. Западные страны, однако, не занимались исследованиями в этой области. Стефано Велла объясняет это тем, что в богатых странах, где распространены другие противозачаточные средства, у этого препарата нет рынка сбыта. Поэтому общественные программы и политики должны поддерживать разработку этого нового препарата.
" Хороших новостей нет ", -
считает Сандра ван ден Айнде (Sandra van den Eynde), представительница объединения европейских неправительственных организаций из Бельгии. По ее мнению, конференция лишь показала, как быстро распространяется эпидемия СПИДа. По мнению представителей неправительственных организаций, крупнейшая конференция по борьбе со СПИДом не станет поворотным моментом в борьбе с вирусом иммунодефицита. (ос)
НЕМЕЦКАЯ ВОЛНА
P.S.
На фоні цих цифр в Україні все йде "по графіку".
2002.07.15 | Mary
Цифра не має особливого значення. Важливо інше
Моє IMHO на пальцях і без доказів.Якою б не була цифра, а реальної цифри по Україні зараз сказати не може ніхто, хоч би тому, що жодних "популярних", не кажучи вже про масові, тестів не проводиться. (Принаймні, я про таке не чула.)
Знайомі канадійці українського походження з Ukrainian Gay and Lesbian Assosiation робили(чи й досі роблять) якийся проект у Києві пов'язаний із СНІДом. Статистика, яку наводили в Торонто по Україні не особливо обнадійлива, хоч вже цифр не пам'ятаю. Я зі страху навіть пішла аналіз здала - хто його зна, яку голку в мене коли могли запхати.
Наскільки мені пояснювали, проблема в тому, що під кінець Союзу, коли якраз почали були діагнозувати СНІД, це все діло швиденько засекретили (сексу ж в СРСР не було, наркотиків також), ніхто нічого не лікував, навіть інфікованим не повідомляли, і вони спокійно поверталися до своїх дружин, коханок, здавання донорської крові, і т.д. А зараз воно якраз має почати масово проявлятися, тому що якісь такі в нас особливі умови, що інкубаційний період, чи як його там довгий (набагато довший, ніж в Африканських умовах???).
Тепер щодо поширення: не знаю, чи зараз в школах хтось щось про СНІД розказує, і чи воно щось помагає, але те, що розказували нам 10 років тому жодного емоційного сліду в моїй свідомості не залишило. В мене таке враження, що %95 населення, якщо й не всі 99 абсолютно не усвідомлюють серйозності проблеми (принаймні я її не усвідомлювала ще рік тому.) Та ж і як її усвідомлювати, якщо жодної видимої роботи в напрямку розширення свідомості не ведеться. (Чесно, якби я була зараз на постійно в Україні, я би на повному серйозі не пошкодувала свого вільного часу для якоїсь громадської оргацізації, котра б цим ділом займалася.)
Як я бачу кроки, які потрібно зробити:
1. Свідомість.
Дітям - серйозна освіта в школах. Дорослим - також, іншими способами.
Подолання банального стереотипу, що СНІД - це хвороба курвів, збоченців, наркоманів, і їм подібних, котра нам, порядним людям не загрожує, могло би багато чого змінити. Принаймні люди, які підпадають під групу ризику, а таких, хто мали секс без презервативів, або кому робили різні медичні процедури, або хто в якийсь інший спосіб міг заразитися, думаю, є набагато більше половини населення (принаймні міського), мали би усвідомити небезпеку після серйозного і настирного мізкопромивання. (Хоч би по радіо і телебаченню, якщо не іншими методати.)
2. Можливість зробити хоч би звичайний аналіз. Десь минулого літа зайшла мова про це із знайомим медиком - я його питалася, чи є така можливість у звичайній лвівській лікарні. Він відповів: "Та ти шо! За які гроші???!" Без коментарів.
3. Можливість хоч би мінімального лікування. За які гроші? - Не знаю.
2002.07.16 | Kostya
Ще.
Mary писав(ла):> Моє IMHO на пальцях і без доказів.
> Якою б не була цифра, а реальної цифри по Україні зараз сказати не може ніхто, хоч би тому, що жодних "популярних", не кажучи вже про масові, тестів не проводиться. (Принаймні, я про таке не чула.)
*** Зусилля напрвалені на обстеження "груп ризику": нарокоманів, прості, гомі, тим кому переливали кров і ті хто здають кров. Обстеження проводяться. Безкоштовних аналізів немає (може, і не треба.)
> Наскільки мені пояснювали, проблема в тому, що під кінець Союзу, коли якраз почали були діагнозувати СНІД, це все діло швиденько засекретили (сексу ж в СРСР не було, наркотиків також), ніхто нічого не лікував, навіть інфікованим не повідомляли, і вони спокійно поверталися до своїх дружин, коханок, здавання донорської крові, і т.д. А зараз воно якраз має почати масово проявлятися, тому що якісь такі в нас особливі умови, що інкубаційний період, чи як його там довгий (набагато довший, ніж в Африканських умовах???).
*** Про минулі часи що канадійці розповідали - то міфи. Спочатку не всіз перевіряли і в Канаді. Тоді в нас не знали тестів, було мало заражених, а тест коштував місячну зарплату медсестри у 1993 році. (5 басків.)
> Тепер щодо поширення: не знаю, чи зараз в школах хтось щось про СНІД розказує, і чи воно щось помагає, але те, що розказували нам 10 років тому жодного емоційного сліду в моїй свідомості не залишило. В мене таке враження, що %95 населення, якщо й не всі 99 абсолютно не усвідомлюють серйозності проблеми (принаймні я її не усвідомлювала ще рік тому.) Та ж і як її усвідомлювати, якщо жодної видимої роботи в напрямку розширення свідомості не ведеться. (Чесно, якби я була зараз на постійно в Україні, я би на повному серйозі не пошкодувала свого вільного часу для якоїсь громадської оргацізації, котра б цим ділом займалася.)
*** Так само як і з туберкульозом. На мою думку, це залежить від того, наскільки людина цінить своє життя.
> Як я бачу кроки, які потрібно зробити:
> 1. Свідомість.
> Дітям - серйозна освіта в школах. Дорослим - також, іншими способами.
> Подолання банального стереотипу, що СНІД - це хвороба курвів,
*** Сексологи кажуть, що секс з єдиним перевіреним партнером дуже допомагає. ---> Свідомість серед студентів.
> 2. Можливість зробити хоч би звичайний аналіз. Десь минулого літа зайшла мова про це із знайомим медиком - я його питалася, чи є така можливість у звичайній лвівській лікарні. Він відповів: "Та ти шо! За які гроші???!" Без коментарів.
*** Бреше! :( Всюди можна зробити, практично в кожному вен. диспарсері. Тест коштує приблизно екв. 5 доларів, як і а Америці.
> 3. Можливість хоч би мінімального лікування. За які гроші? - Не знаю.
*** Неможливо це без грошей самих заражених або хворих, ;(
>
2002.07.16 | Георгій Пінчук
Re: Ще.
> *** Бреше! :( Всюди можна зробити, практично в кожному вен. диспарсері. Тест коштує приблизно екв. 5 доларів, як і а Америці.(ГП) А чи скрізь в Україні є матеріали, необхідні для цього тесту (напр., бусинки з сорбованим на них білком р24, антитіла до людського імуноглобуліну, кон'юговані з пероксидазою, фотометр)? А для другого ступеню діагностики - нітроцелюлозні фільтри з сорбованими на них електрофоретично розділеними білками вірусу і маркерними білками? Чи українські біотехнологічні підприємства задовольняють потреби української громади в цих матеріалах?
2002.07.16 | Augusto
Що і думати - ні.
Після страшних данних ООН (АІДС-звіт 2001), про те, що темпи зростання СНІДу в Україні (та європейській частині РФ, здається, але не певен того) вищі ніж в Африці, може які міжнародні програми діють з постачання бодай наборів для виявлення?"Oekraіne staat in Europa wat betreft het aantal besmettingen op de eerste plaats: 1 procent van alle volwassenen heeft het aids-virus onder de leden."
"Україна стоїть в Європі по кількості інфікованих на першому місці: 1% всіх дорослих має вірус СНІДу."
http://zoek.volkskrant.nl/artikel?text=AIDS%3B%20Rusland&FDOC=0&SORT=presence&PRD=10y&ED=%2A&ADOC=0
Це виходить вже зараз біля 500.000 інфікованих, але з 2001 року кількість і зросла (в РФ думають про десять тисяч нових інфікованих в місяць,© зам.міністра охорони здоров'я Гєнадій Оніщенко, в Уkраїні, виходить, ще більше), і це лише здогадки, справжній обсяг є наразі невідомим. Ліків для гальмування СНІДу в Україні немає в потрібному обсязі, якщо ціна на аналіз "така як в Гамериці", то рівень життя неможливо порівняти, плюс ціни на ліки, якщо і вони є такими, як в Гамериці, то це автоматично робить лікування (гальмування насправді) СНІДу недоступним для більшості інфікованих.
2002.07.16 | Георгій Пінчук
ВОOЗ має кілька програм...
Всесвітня Організація Охорони Здоров"я має кілька програм розподілу діагностичних пакетів у різні країни світу. Ось тут є інформація про це:http://www.who.int/dsa/cat98/aids8.htm#Global
Але на таку велику кількість людей, як в Україні, цих пакетів навряд чи вистачить. Потрібні місцеві виробники. Хоча тоді стане питання про контроль якості, а це завжди складно і дорого.
2002.07.16 | Костя
Зараз іде створення заводу для випуску вакцин в Україні. (-)
2002.07.16 | Георгій Пінчук
Може, не вакцин, а діагностикумів?
Наскільки я знаю, превентивних вакцин від СНІДу поки що не існує. Антитіла, які виробляються у відповідь на вакцину, не встигають дістати вірус до того, як він ховається всередину людських клітин, а Т-лімфоцити також не дуже допомагають, тому що самі швидко руйнуються. Є кілька генно-інженерних вакцин, які нібито трохи працюють на мавпах, але чи будуть вони корисні людині, поки що не видно.2002.07.17 | Kostya
О, так, тестів, пробачте (-)
2002.07.17 | Гура
1% дорослих - це не 500000, а 300000 (-)
2002.07.17 | Augusto
Зважайте на зріст!
Це не статика, це дiнамика, звіт 2001 за матеріалами 2000-десь до середини 2001, РФ зам.міністра дає 10.000 нових інфікованих на місяць*12 120.000 на рік. Інфіковані не тільки дорослі, але і немовлята від жінок з СНІДом (а молодих дівчат з СНІДом є досить багато, я нещодавно читав репортаж з жіночої колонії в РФ, де побудували окремий барак для інфікованих, молоді красиві дівчата без будь-яких зовнішних виявів інфекції, повільне вмирання почнеться пізніше), та ін. Я думаю, що і 500.000 це досить оптимістично (дай Боже щоб воно не було більше).