Відповіді

• 2003.01.23 | Георгій Пінчук

  Re: Давайте поговоримо про "канони". Пане Пінчук, ваші поняття?

  Пані Лано, щодо канонів я не фахівець - мабуть, пан Ортодокс Вам про це розповість професійно. Я тільки знаю, що коли православна церква хоче стати автокефальною, вона мусить, за традицією, отримати на це дозвіл так званої "материнської" церкви. Наприклад, у свій час православна церква Московського великого князівства питала дозволу на автокефалію в грецької православної церкви. Щодо автокефалії української церкви, то тут є складність. Російська Православна Церква (РПЦ) вважає, що вона є "материнською" церквою, а Українська Православна Церква (УПЦ) з точки зору РПЦ є її "дочкою." Проте серед українського і також частково західноєвропейського православного духовенства є прихильники іншої точки зору. Ці люди на підставі деяких моментів історії наших церков вважають, що навпаки, УПЦ є "материнською" церквою по відношенню до РПЦ, тому питати дозволу Москви на автокефалію УПЦ не повинна. Такої точки зори дотримувався у 1920-і роки митрополит Василь Липківський, засновник церкви, яка зараз називається Українською Автокефальною Православною Церквою (УАПЦ). Такої точки зору також дотримується голова Української Православної Церкви Київського Патріархату (УПЦ-КП) о. Філарет (Денисенко). На форумі української діаспори "Інфоюкс" також є дуже палкі прихильники ідеї, що УПЦ є "матір"ю" РПЦ, а не навпаки - зокрема, п. Андрій Ситник (з Австралії, син священика УПЦ-КП, зараз у США, Нью-Йорк), о. протодиякон Леррі Фазерук (з Канади), о. диякон Ніколас Діллендорф (з Німеччини), пані Лариса Стрітер (зі США, Гьюстон), і інші. Прихильником протилежної точки зору на тому форумі є о. диякон Лаврентій (Леррі) Крупняк зі США (Меріленд). Ця дискусія триває і ще, мабуть, триватиме не рік і не два. --ГП

• 2003.01.23 | Георгій Пінчук

  І ще стосовно мови

  Я думаю, що мова церковної служби більше залежить не від формального підпорядкування церкви, а від того, яка де парафія, який її мовний склад і побажання. У тій церкві, куди моя родина і я ходили, коли ми жили в Сіетлі (США), люди збиралися переважно україномовні або двомовні (українська і англійська). Тому всі служби завжди були українською мовою, тільки іноді священик, о. Михайло Сокирка, перекладав деякі фрагменти з Євангелій і з єктинії на англійську мову, як жест ввічливості по відношенню до можливих гостей не-українського походження. Але в деяких інших американських православних церквах інший порядок. Оскільки там більшість парафіян знають тільки англійську мову, всі служби ідуть англійською, а українською мовою робиться тільки одна служба на 2-3 тижні, за спеціальним оголошенням. --ГП

• 2003.01.23 | Лана

  Re: . Пане Пінчук! Не про те питаю.

  Я знаю що це канони. Я питалася Вас, чи це рахується гріхом, належати до не канонічної церкви. Ось Ви в Америці і напевно знаєте про митр. Мстислава. Коли він жив, православна українська церква була самостійною- афтокефальною. Висвячувалися священники, хрестилися діти.
  Антоній же не пересвячував священників, не перехрещував дітей. То що ж тепер? Всі в пеклі горітимуть, чи як? Майже таку ситуацію маємо в Україні з Київським Патріархатом. Нас не визнають. Хто не визнає? Москва, Рим, Греція? А Бог нас визнає? От про це я і питаю.
  
  Коли брати історично, то ми є канонічні і це підтверджує Варфалимей. А от офіційно боїтсься про це сказати, бо наразить проти себе Москву. Та це вже інша тема.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2003.01.23 | Георгій Пінчук

    Re: . Пане Пінчук! Не про те питаю.

    Лана пише:
    > Я знаю що це канони. Я питалася Вас, чи це рахується гріхом, належати до не канонічної церкви. Ось Ви в Америці і напевно знаєте про митр. Мстислава. Коли він жив, православна українська церква була самостійною- афтокефальною. Висвячувалися священники, хрестилися діти.
    > Антоній же не пересвячував священників, не перехрещував дітей. То що ж тепер? Всі в пеклі горітимуть, чи як? Майже таку ситуацію маємо в Україні з Київським Патріархатом. Нас не визнають. Хто не визнає? Москва, Рим, Греція? А Бог нас визнає? От про це я і питаю.
    
    (ГП) Пані Лано, за Бога розписуватися не буду, але вірю, що він визнає всіх, хто вірує в нього і у Христову спокутну жертву. Щодо пересвячення священиків, не знаю. Щодо перехрещення (або, по-українськи, як в Огієнковій Біблії - перехрИщеня) дітей - думаю, що цього не потрібно. Нікейський Символ Віри, який визнають всі православні, каже, "визнаю ОДНЕ хрищення на відпущення гріхів." Наш священик у Сіетлі, о. Сокирка, пояснював нам, що Причастя у православній церкві можуть приймати всі християни, і католики, і протестанти - важливо тільки саме хрищення, а не те, в якій воно було церкві. Тому, якщо дитинка охрищена, вона охрищена. Робити це знову просто зайве.
    
    > Коли брати історично, то ми є канонічні і це підтверджує Варфалимей. А от офіційно боїтсься про це сказати, бо наразить проти себе Москву. Та це вже інша тема.
    
    (ГП) Поживемо - побачимо. :) Усього Вам найліпшого.

  • 2003.01.23 | franko

    Re: . Пане П?нчук! Не про те питаю.

    IMXO: Iсус, попри тe, що чiтко розставив прiорiтeти у Бiблii, поза тим, щe й абсолютно нормальна iстота, яка чудово нас розумie, i всi нашi обставини. Звичайно, формальнi рeчi мають вeликe значeння. Алe коли вжe там, на Страшному Судi, будe прийматися фiнальнe рiшeння, Христос, я гадаю, бiльшe зважатимe на тe, як ви жили, чим дихали, чи любили ближнього, чи виконували Бiблiйнi настанови. Христос завжди вирiшуe комплeксно, i я гадаю, абсурдно вважати, що чeрeз нeдотримання якоiсь формальностi вас будe вкинуто в пeкло, нeзважаючи на вашi внутрiшнi якостi. Цe рiвною мiрою вiдноситься до питання канонiчностi цeрков. Якщо Ваша, скажiмо, eдино наявна по сусiдству громада e нeканонiчною, алe живe за законом, нe пeрeкручуe Бiблiю, нe додаe людського до Божого вчeння i т.д., то хто б цe нe був -- вам порахуeться за чeсноту налeжнiсть до такоi групи. Протe, скажiмо, якщо у Вас e вибiр, цe всe можe змiнити. Як казав сам Iсус, обставини можуть малий грiх зробити вeликим i вeликий - малим.
    
    Частинку своei бeзмeжноi справeдливостi Бог пeрeдав нам - аджe ми створeнi за Його подобою. Тому до пeвноi мiри ми самi здатнi оцiнювати грiховнiсть та правeднiсть своiх вчинкiв. Цe називаeться совiстю, i про ii важливу роль говорив щe апостол Павло в своiх посланнях. Тому слухайтe сeбe, i Бог до вас обов'язково заговорить i дасть вiдповiдi на Вашi питання.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.01.23 | Лана

      Re: . Дякую, пане Франко! Я також так думаю!

      Я маю чисту совість, супроти приналежности до моєї української православної церкви. Допомогаю чим можу у її розбудові на нашій Україні.
      
      Ваші слова-
      
      "-Частинку своei бeзмeжноi справeдливостi Бог пeрeдав нам - аджe ми створeнi за Його подобою. Тому до пeвноi мiри ми самi здатнi оцiнювати грiховнiсть та правeднiсть своiх вчинкiв. Цe називаeться совiстю, i про ii важливу роль говорив щe апостол Павло в своiх посланнях. Тому слухайтe сeбe, i Бог до вас обов'язково заговорить i дасть вiдповiдi на Вашi питання."-