02/02/2003 | Горпина Пінчук

Серед віруючих на жаль зовсім не менший відсоток крадіїв, злодіїв і взагілі, редисок, ніж серед невіруючих. Якби було інакше, я б першою привітала і усіляко підтримувала розвиток віри. Позаяк я займаюсь невеличким сімейним бізнесом, проблема пошуку чесних найманих працівників для мене стоїть досить гостро. Це як у Бразилії так і в Україні. Мені здалося, що ось можливе рішення - підбирати працівників серед віруючих. І я запитала про свою здогадку одного з місцевих теоретиків релігії, який, пробачте, весь час пащекує на божі теми. Яке ж було моє здивування, коли цей чоловік чесно зізнався, що це помилка, ніякої гарантії у чеснотах віруючих він не дасть. От тобі й маєш. А нащо ж тоді город городити? Чи Бога дурити не можна, а ближнього можна. Люди вже дуже звикли до подвійних стандартів і лицемірства. На практиці з віруючими навіть небезпечно мати справу, бо якось підсвідомо, слухаючи теревені про святе життя, розслабляєшся, а вони наносять тобі підлий удар у спину. То ж коли маєте практичні справи з віруючими, не розслабляйтеся, бо пожалкуєте. Навпаки напружтеся і уважно слідкуйте за своїм майном та інтересами, якщо ви звичайно, не Бог! Тобто релігійні розмови слухайте, ведіть (краще для блізіру, пропускаючи повз вуха), а пильності не втрачайте. Тоді ви можете такого хитрого релігійника навіть перехитрити самі - коли він вважатиме, що ви охмурені і облапошені і почне свою чорну справу сам вже трохи розслабившись, нанесіть рішучого удару у відсіч.