Гроші та щастя
03/19/2003 | Горпина Пінчук
Що ми все за релігію та атеїзм. Може звернемося до духовності. Ось наприклад яке на Вашу думку має матеріальне становище відношення до щастя. Одвічна тема. Класика жанру - щастя не у грошах, а у їх кількості. Зараз ніколи. Прийду додому, додам. Там у мене ще про альтруїзм заготовка є.
Відповіді
2003.03.19 | Георгій
Re: Гроші та щастя
Горпина Пінчук пише:> Що ми все за релігію та атеїзм. Може звернемося до духовності. Ось наприклад яке на Вашу думку має матеріальне становище відношення до щастя. Одвічна тема. Класика жанру - щастя не у грошах, а у їх кількості.
(ГП) Цікава тема. Моє особисте ставлення до грошей формувалося моїми родинними обставинами і вихованням, а також моїм життєвим досвідом. Мої батьки були досить успішними науковцями, їх заробітки були, як на ті часи, досить великими, і тому особливих матеріальних проблем в нашій родині не було. Коли мені на щось були потрібні гроші - а це бувало дуже рідко! - мої батьки просто давали мені стільки, скільки я просив. Разом з тим, атмосфера в нашій родині була більш інтелектуальна, ніж стурбована матеріальними проблемами чи матеріальним інтересом; про гроші в нашій родині майже ніколи не говорили. Таким чином, я виріс і сформувався в людину без особливих переживань про матеріальну сторону життя. Коли я став жити самостійно, мене значно більше турбували не матеріальні аспекти життя, а проблеми професійного становлення. Наприклад, в аспірантурі я жив надзвичайно аскетично, був завжди напів-голодним і обдертим, але мене це зовсім не хвилювало. Натомість, хвилювало, коли буде опублікована моя стаття, чи буде захищена дисертація, тощо. І після аспірантури ми з дружиною кілька років також ще жили дуже скромно, в малюсінькій однокімнатній квартирці, рахуючи кожну копійку від зарплати до зарплати. Але і тоді мене це не особливо турбувало. Я думав більше не про те, чи збільшать мені платню, скільки про експерименти в лабораторії, публікації, доповіді на конференціях, і т.д. У принципі, це виявилося виграшною тактикою, тому що я таки опублікував кілька непоганих статей і став професійним науковцем. Проте, коли стала підростати моя донька, матеріальні проблеми, особливо проблема з житлом, все-таки стали мене і особливо мою дружину досить серйозно гризти. Більше всього діставали не стільки недостача грошей, продуктів, одягу, місця в квартирі і т.д., скільки постійні жахливі приниження, які треба було терпіти в ті горбачовські роки, коли треба було, наприклад, кидати роботу і ставати на цілий день у чергу за милом або яйцями. Це, фактично, виштовхнуло нас з України (хоча певну роль у нашому рішенні залишитися у США зіграла також авторитарна, "вертикальна" структура нашої науки, з якою нам, молодим і тоді ще дуже амбіційним людям, важко було миритися).
Зараз моє ставлення до матеріальних благ у принципі таке саме, як і в молодості. Я рідко, майже ніколи не думаю про гроші, про те, як би мені їх побільше нагромадити. Моя дружина, більш практична особа, досить часто мене полаює за те, що я занадто легко розтринькую гроші, купую непотрібні речі або даю гроші якимось сумнівним добродійницьким організаціям. Я також досить легко ставлюся до грошей з грантів; коли я тільки почав працювати в Університеті штату Місісіпі, я одразу виграв невеличкий грант, і одразу його розтринькав, тому що заплатив з нього досить пристойну зарплату двом своїм студентам, які допомагали мені в лабораторії. Мені дорікали, чому я не економлю... але ми зате дуже добре попрацювали і швидко опублікували хорошу статтю!
>Зараз ніколи. Прийду додому, додам. Там у мене ще про альтруїзм заготовка є.
(ГП) Добре, цікаво буде почитати. Мені також цікаво, хто що думає про гроші і матеріальні проблеми.
2003.03.19 | Franko
Re: Грош? та щастя
Найголовнiша компонeнта в людському щастi - цe любов. Людина, яка маe любов, нe можe бути нeщасною нi за яких обставин.То можна цiлу книжку написати
ДУЖЕ корисно також на цeй рахунок почитати книгу Еклeзiаста (Проповiдника). Цeй чувак здобув всe, що можe здобути людина, - йому були доступнi абсолютно усi мирськi блага. Цe, можe, найцiкавiша, "найлiтeратурнiша" книга Бiблii (eдина з цiлi Бiблii, яку включили в курс всeсвiтньоi лiтeратури в школах!), - вiдчуття i роздуми цього чувака. Рeкомeндуeться атeiстами до самостiйного опрацювання.
Поза рeлiгiйним конкeкстом - трeба мати мудрiсть вибрати мiж грошима i щастям, бо воно часто плутаeться, часто грошi домiнують над цим щастям, заваджають його побачити. Найгiршe тe, що щастя, куплeнe за грошi - цe такий цiкавий стан, коли людинi злe, алe вона думаe, що iй добрe, бо кращe бути нe можe (аджe я ж багатий! чого щe трeба людинi?) Так цeй чоловiк i лишаeться цiлe життя нeщасним, i нe знаe про цe. А студeнт з останнiми 3-ма гривнями в кишeнях e гранично щасливим, коли поруч з ним iдe його кохана, на яку зглядаються всi пeрeхожi, а попeрeду сiдаe сонцe понад цeрквою Анни.
Отакi контрасти...
2003.03.19 | Горпина Пінчук
Про любов мабуть то правильно
Цього за грошы не купиш.В моїх батьків також за-радянськими мірками грошенята були, хоч вони і не намагалися їх накопичити. Тому коли почалася перебудова, в мене був маленький початковий капітал. Щодо науки я як племінник не витримала і втекла з інстітуту, віддалася спекуляції. Та не дуже то добилася успіхів. Так що доводиться торгувати. Гроші полюбляла, навіть крала у дитинстві, хоча не тільки від жадібності а для андреналіну. Та важко сказати, щоб вони давали щастя,ну дають певну незалежність, дозволяють уникати принижень, про що згадує племінник, та і от спілкуватися з Вами дозволяють. А що ще від них жадати. Почала тему через те, що замислилася, скільки їх може спожити людина. Адже багато їх не проїси. Та мабуть коли все доступне, воно не цікаве, наступає перенасичення. Можливо для бідного якась юринда дає більше почуття щастя ніж для багатої океанський корабель. Хтось сказав, що найбільш багатий той, чиє щастя менше коштує.
2003.03.19 | Franko
Думка, що "нe в грошах щастя, а в iх кiлькостi" -
ЦIЛКОМ слушна. Просто дeякi цe сприймають так: "Якнайбiльша кiлькiсть грошeй приносить щастя". А я сприймаю ii так: "Оптимальна кiлькiсть грошeй сприяe iншим компонeнтам щастя". Або так: "Щаслива людина, яка знайшла свою оптимальну кiлькiсть i на тому зупинилася."Тяжко цю оптимальну мeжу встановити. "На щастя", ii практично завжди встановлюe життя
2003.03.19 | Вільнодум
Що людині потрібно для щастя?
http://www.mykola.com/orianity/orianity4-print.html2003.03.19 | Георгій
Re: Що людині потрібно для щастя?
Пане Вільнодуме, я не впевнений, що є універсальний рецепт щастя для всіх людей або для всіх українців чи японців чи мумбо-йумбовців. Щастя - це, на мій погляд, дуже персональна, інтимна річ. Звичайно, мати демократичну і не нав"язливо-поліцейську державу є для людського щастя річ важлива, так само як і мати відроджену національну пам"ять, обряди, міфи і т.д. Але це далеко, далеко не все. Будьте готові до того, що і у дуже розумно побудованій українській державі буде повно нещасних людей. Он подивіться, скільки у США нещасних, а вони як держава побудовані досить розумно. І в державі, де пишним цвітом цвіте автентична народна культура, теж нещасних буде немало.Щодо об"єднання всіх релігійних організацій в одну Національну Українську Церкву силоміць - це, вибачте, повна маячня на кшталт проекту Козьми Пруткова "О введении єдиномислія в России." По-перше, цього ніколи не станеться. По-друге, ЯКБИ таке, не дай Господи, сталося, я б у таку Україну ногою не ступив би.
--ГП
2003.03.19 | Franko
Пeрсонал квeщн
Ви нe маeтe планiв вeртатися в Украiну? Чи Вашi дiти...2003.03.19 | Георгій
Re: Пeрсонал квeщн
Franko пише:> Ви нe маeтe планiв вeртатися в Украiну? Чи Вашi дiти...
(ГП) Взагалі маю... але не прямо зараз, тому що дочка вчиться в американському університеті, і хоч стипендію має, платити все рівно треба багато. І родичів ми теж матеріально підтримуємо... Дочка теж думає про повернення на батьківщину, але теж не прямо зараз, тому що хоче ще після університету одержати або тут, або в Західній Європі магістрат чи докторат. А там може й повернемося, швидше всього вже як пенсіонери. Жити пенсіонером десь на Флоріді я не хочу - нудно, а на Гавайях чи Бермуді - задорого:).
2003.03.19 | Franko
Дякую (-)
2003.03.20 | Вільнодум
Re: Що людині потрібно для щастя?
Георгій пише:> Пане Вільнодуме, я не впевнений, що є універсальний рецепт щастя для всіх людей або для всіх українців чи японців чи мумбо-йумбовців. Щастя - це, на мій погляд, дуже персональна, інтимна річ.
(V) Я кажу те саме. Я не даю "рецепт" щастя, - ніхто його не має. Я описую і пропоную УМОВИ, які сприяють ПОШУКАМ ЩАСТЯ. Звичайно, що людина має шукати щастя сама, але ці пошуки будить більш успішними, якщо УМОВИ для таких пошуків є сприятливі. Серед таких умов найважливішим є три:
1. Право на власне життя
2. Право на продукт власної праці
3. Національний Спосіб життя
Перші дві умови створює держава, а третя - є продукт Духовності - національного культурного розвитку.
2003.03.20 | Іван
Re: Що людині потрібно для щастя?
Жити і творити самостійно.2003.03.21 | ВБ
Re: Не треба так спрощувати. Людина живе в соціумі...
Для мене , це по перше: гармонія між власним розумом і біологічно-фізичними потребами особистості, простіше - між розумом і емоціями;по друге: гармонія між особою і соціумом в якому живеш;
по третє: гармонія з природою.
Хочу підкреслити, що особу я розглядаю з трьох позицій.
Перша - як вона себе уявляє;
друга - як її уявляє оточення;
трета - яка вона насправді.
Шановні віруючі, як не крути - трійця виходить на радість вам.
Але на жаль, знову ж таки вам, не свята.
А якщо по простому.
Людині для щастя небагато треба. Дах над головою, дружня сім"я, спілкування з собі подібними, робота для забезпечення життя і задоволення своїх амбіцій. А можна і без амбіцій. Це вже як для кого.
2003.03.21 | Георгій
Все це теж індивідуальне...
ВБ пише:> (...) А якщо по простому.
> Людині для щастя небагато треба. Дах над головою, дружня сім"я, спілкування з собі подібними, робота для забезпечення життя і задоволення своїх амбіцій. А можна і без амбіцій. Це вже як для кого.
(ГП) Ви знаєте, тут у США (та й у Західній Європі, мабуть, ще більше) вже сформувалася досить велика група людей, які категорично заперечують потрібність "дружної сім'ї" для їх щастя. Вони принципово самотні, і вважають себе щасливими ТІЛЬКИ коли вони самотні. Одна моя знайома жінка каже, наприклад, що в неї є тільки одна любов у житті - її собака. Буш-старший програв свою другу президентську кампанію у певній мірі через цю групу людей, тому що вони дуже активно підняли на сміх його гасло про "родинні цінності." З іншого боку, є протилежний полюс - люди, які бачать своє щастя виключно в підкоренні себе своїм партнерам. В ісламських країнах і в Індії так традиційно виховують жінок. У США і інших країнах Заходу є добровільні "submissives," причому і серед жінок, і серед чоловіків.
2003.03.21 | ВБ
Re: Все це теж індивідуальне...
Пане Георгію, думаю що ті одинокі люди -це частково ті, що розчарувалися у партнерах, частково, скажу так - неудачники(без іронії і насмішки, просто як факт), треті такі вродились, що не можуть жити з другими, четвертих не навчили і вони могли б, але не вміють, є такі, що самотність їм просто подобається, а у когось так життя склалось. Багато таких людей мають проблеми з психікою.Багато кидаються в різного роду вірування. Багато стають доброчесними християнами і у чистосердечному служінні Богу знаходять своє покликання і, якщо хочете, щастя.
Але ж погодьтесь, пара і сімя - це закон природи, чи Бога у вашому розумінні. Два закони діалектики: заперечення заперечення і єдність і боротьба протилежностей повинні виконуватись. Ці люди живуть, тому, що є такі, як ми з Вами. Інакше кінець.
З повагою.