06/13/2003 | Галаган

Скоро Троїця.
Одне з найголовніших свят Православія, тому не дивно, що на Русі багато храмів присвячено саме йому. Київ, другий Єрусалим, теж має їх декілька, але хотілося б нагадати шановному панству про два з них.

Троїцка церква колишнього Києво-киридівського монастиря та Троїцька надбрамна церква Святої Лаври.
Окрім посвячення, ці храми мають багато цікавих спільних рис.
Вони майже ровесники, Кирилівка лише трохи молодша за Лаврську, та була побудована після того, як:

“ Рушив Всеволод Ольгович iз Вишгорода до Києва, виладнавши полки. I, прийшовши, став вiн коло города в Копиревiм кiнцi, i почав пiдпалювати двори, якi є перед городом у Копиревому кiнцi, мiсяця березня в четвертий день.
Та Вячеслав насупроти не вийшов, не хотячи кровi проливати, а повiв себе як менший i вислав до нього митрополита [Михаїла], кажучи йому так: «Iди назад до Вишгорода, а я сьогоднi пiду в свою волость. А се тобi Київ». “

Тобто на початку сорокових років 12 століття, тим самим Всеволодом, з чернігівської династії, який і розпочав історію Кирилівки.

Лаврська надбрамна, була збудована теж князем з дінастії сіверської, Святославорм Давидовичем, який більше відомий, як князь-чернець Микола Святоша. Сталося це на самому початку 12 століття, тобто десь в роках 1106-1108.

Отже ровесниці.

Але на цьому їх подібність не закінчується. Обидві вони є монастирськими церквами, хоча Кирилівка була головною монастирською спорудою, Троїцька звісно ж поступається в Лаврі Успенському Собору.

Також до обох мають причетність такі визначні люди, як Мазепа, Галік Дмитро Туптало.

Але власне не ці подібності, яких ще можна бкло б відшукати багато, цікавлять мене в данному дописі найбільше. Цікавить мене інша спільна риса, обидві храми, в тому вигляді є плідом спільної культурної діяльності південних та північних руських.

Не стану казати про їх перші віки, скажу лише про той період, після якого ці дивні споруди й набули сучасного вигляду.

Як відомо, Кирилівська церква оновлювалась не раз, оновлювався і перебодовувався зовнішній вигляд, оновлювались також розписи.
Початок перебудови поклав Мазепа, виділивши кошти на полагодження даху та стін. Але остаточно барокові шати Кирилівка приміряла вже завдяки відомому київському архитекторові Григоровичу-Барському, для якого Кирилівка була по суті першою власною справою, яку він виконав блискуче, кожен може пересвідчитись в цьому на власні очі. Тоді ж була збудована стильна барокова дзвінниця із набрамною Катериненскою (якщо не помилився) церквою. Дзвінниця на той час стала домінантою усієї Куренівки. Але більшовики не пощадили творіння Барського, зараз про існування дзвінниці, нагадують лише офорти 19 століття, та рідкісні фото.
Від колишнього монастиря окрім церкви залишився також фрагмент огорожі із баштою, роботи того ж Барського, але цей фрагмент зараз в такому жалюгідному стані, щой не раджу дивитись.
До речі, Кирилівка назавжди залишилась улюбленою роботою архітектора, хоча були й Козелецький Собор у співавторстві з росіянином Квасовим, і Покровська церква, що за побудовою композиції, не має аналогів в православній кам"яній архітектурі, була й трапезна в св.Софії, роботи в Лаврі, але Кирилівка все ж назавжди залишилась особливою.

Коли почав переписуватись інтер"єр, важко сказати, в храмі залишились розписи 17 та 18 століття, нанесені поверх древніх фресок. В цереві й зараз залишився портрет Інокентія Монастирського, ігумена, за часів якого Кирилівська обітель зазнала найвищого свого розвитку. Портрет ігумена приписують пензлю Алімпія Галіка, керівника Лаврської іконописної майстерні (1744-1755) в часи найвищого розквіту київського мистетства

Фрески були знайдені випадково, під час служби просто відвалився вапняний шматок, з під якого перший раз сотні років образи часів Всеволода, побачили сонце.

Не стану зупинятись на перших невдалих спробах відкрити фрески, на тому, як вони отримали пошкодження при спробах змити їх соляною кислотою. Важливішим було інше.
В Кирилівці з"явився Врубель. Росіянин, без творчості якого уявити Київ вже неможливо, це потім будут його роботи в Володимирському, в Софії, але першою для нього, як і для Барського
стала Кирилівка.
В той час він ще був молодим, він взявся за "Сошестя Св. Духа", групову сцену, наймаштабнішу роботу в храмі. Малював без ескізу, відразу на приготовленій стіні. Поважне панство художники, з авторитом та медалями, приходили подивиться та ворчали собі в уси : "Как он может, какая дерзость, мальчишка, вот так взять и сходу на стену." Він гнав їх києм, лютуючи : " Разве не видете, я ведь ЗНАЮ, как надо !" Він справді знав, коли робота була закінчена, весь культурний Київ приходить дивитися на нове чудо Міста над Дніпром, на "Сошестя", а ще було Благовіщення, образи з іконостасу, серед них Богородиця, один з найкращих її образів в Православії, "Успение". Кирилівка стала для Врубеля одним з найкращих періодів творчості. До речі, його дружина, була оперною співачкою з Москви, за походженням українка.

Окрім Врубеля хотів би пригадати Селезньова та Прахова, що також працювали над храмом.
Прахов, московський мистецтво знавець, що був професором Університета Св. Володимира, академік. Ми повині йому сказати спасибі, при наймі за Кирилівку та Володимирський Собор, його енергія, його розум, дали нам можливость ще раз відчути гордість за те, що ми русічі.


Барський, Галік, Врубель, Прахов та Селезньов. Окупанти та принижені раби ?

Троїцька церква в Лаврі, вже 900 років зустрічає усіх прибульців до монастиря.
Знов не стану зупинятись на перших віках її, перейдемо до часів барокових.
А сталося так, що в ці часи церква пережила друге естетичне народження.
Інтер"єри церкви були розписані в на початку 17 століття, саме в той час, коли принижена Руська Православна церква, знов піднімала голову.
Розписи зроблені ченцями Миколаївського монастиря.
Казати про достоїнства розписів мені важко, краще подивитися самому

Щось виходить доволі довго, ладно закінчу.
Над Троїцькою церквою працювали в різні часи Галік,Їжакевич, Сонін.

Так ось що пане, хотів я Вам сказати. Якщо Ви подивитесь на те, як над шедеврами Православної культури, якими, не дивлячись на більшовицьки погроми, все ще так багат наш Київ, працювали руські, представники півночі й півдня нашої Святої Русі, маю надію Ви помітите, що це представники однієї культури. І Руської православної культури, яка в однаковій мірі належить, як сучасним українцям так і росіянам.
Вони зробили свою роботу в ім"я Бога.

Хто стане ділити розписи Кирилівки чи Лаврської надбрамної на російські чи українськи ? Чи вони не належать до культури ? Вони є найвищими проявами нашої культури. Нашої загальноруської культури.

Троїця наше спільне свято також.

Зі святом вас. Храни Бог.