07/11/2003 | Михайло

БОГ, УКРАЇНА І ПОХОДЖЕННЯ СЛОВ`ЯН.

Харе Крішна!
АУМ ТАТ САТ!


Щоб усвідомити, яким чином Бог, Україна і походження слов`ян пов` язані між собою нам небхідно розглянути ті історичні обставини, які
вивели на історичну арену слов`ян, і насамперед, потрібно заглянути в глибину віків, щоб осягнути наші історичні коріння. Вони, насамперед, яскраво висвічуються на історичному тлі деяких уривків з “Велесової книги” (ІНДОЄВРОПА ЕТНООСФЕРА МІТОЛОГІЯ КУЛЬТУРА , ВЕЛЕСОВА КНИГА, ЛЕГЕНДИ. МІТИ. ДУМИ, СКРИЖАЛІ БУТТЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ, І тис. До нової доби – І тис. Нової доби, Київ, 7502):

“38а: (Писано се рукою).
І паки настала холоднеча.
Родичі бо се воювали за волості, і багато хто казав:
“ Не йдемо до роду, оскільки нема спокою огнищанам, і будемо ліпше самі в лісі або в горах тирлувати”. Се бо тими словами родичі відокремилися (від інших) і воліли дуже сердитися і жалітись. Се бо Сварог, караючи, велике сум`яття горам зробив. А слов`яни вночі проснулися од великого грому і землетрусу.
І чули, як угорі коні кричали, і сповнилися страхом, і зібрались і пішли з села, а овець лишили. А вранці побачили хати зруйновані - одна вгорі, інша - внизу, а ще в дірі великій земній, і більше ніяких слідів не лишилось. Були ті слов`яни у великій скруті, не могли нічим прогодуватись. І сказали Іру-отцю: “Веди нас геть”. І сказав Ірій: “ Се я на вас із синами своїми”. І відповіли ті: “Подлегнеме”. І пішли з Києм, Щеком і Хоравом, трьома синами Ірьовими, іншу землю глядати. І з того почався рід слов`ян аж до днесь. Не дав Богдаждь знати будучину смертним. Так возхвалимо мудрість Його і старе згадаємо, і те, що знаємо, скажемо. Давно був рід слов`ян у горах великих - високих. Тамо (знали) землю орати, овець і ягнят доглядати і пасти в травах. Якось люди пробудились, а коні під хмарами од страху кричать. Чуючи це, (люди), обійняті страхом, остерігалися, боялися, не лягали вже. І був по цьому мор і холод великий. І пішли з краю Індського світ за очі. Пройшли по землі Перській і пішли далі, яко не годилася земля тая для овець. Пішли горами і бачили каміння, і ті проса не сіяли - також пройшли мимо. І знайшли степ квітучий і зелений. Там стояли два літа, а по тому пішли далі, оскільки хисниці з`явилися. Пройшли мимо Каяли і прийшли до Дніпра, яко той всякій прі граничити має і бути перепоною для ворогів. На тому Дніпрі мав осісти рід слов`ян. А ті були огнищанами, і кожний мав діру земну й огнище. Нам Сварогу славу співати і Дажбогу, які же суть у небі пречистім; Перуну і Стрибогу, які громами і блискавками повелівають. А Стрибог вітри ятрити на землю візьметься. І тому- Ладобогу, який править лади родинні і благості всякі; і Купалбогу, який до митнищ правитиме і всяке омовіння; і Ярбогу, який править весняним цвітінням і русаліями, водяними, і лісовиками, і домовими. А і Сварог тими править. Усяк рід мав щурів і пращурів, які померли віки тому назад. Тим богам почитання маємо дати і од них радощі маємо. І поставив перше рід слов`ян молебище в граді Індікиїві, який названий Київ. І в ньому стали селитися. А в лісах дубових лісовики в гілках колисатися почали, і бороди хмелем утичені, і волосся в травах, тії суть листя зелене. А мокошани, які внизу сплять, того(листя мають) до бороди затиченого.
31: … ХАЙ СВЯТИТЬСЯ ІМ`Я ЙОГО ІНДРА, БО ТО Є НАШ БОГ СЕРЕД БОГІВ І ВЕДИ ЗНАЄ, так співали були Його. Од Нього маємо тари худоби, яку бережемо од зла. Примножуються ті отари, що були збережені, так ми і Його (зберегли). Дитиною прийшов Він із землі оріїв до краю Ін(д)ського….
36а: …А ми не дурні, не безумці, і вірити не мусимо, доки не побачимо, що венеди повернуться до земель наших, до степів давніх, щоб глядати ватри іні, як у дні виходу од П`ятиріччя і Семиріччя, коли на сході відійшли од нас. І та птиця мовила, яко огень смар по-несла на нас і гьлу доручила, щоб горіння було (Семарглу?), і богам купалити, і дощу дощити. Се бо наша земля була розверзена і коні поглинені, бо присвятили синове тих коней в жертву богам, що боги те від степу того давали сонцю по сівбі їхній. За цим маємо жалкувати, та не за часами антів, бо ті анти завоювали мечем багато, але ж і погубили дім твій, бо домове ніхто в чужині не будує. Се бо Ор - отець іде перед нами, і Кий іде з русами, і Щек веде плем`я своє, а Хорев хорватів своїх. І Земебог радіє з того, які ми внуки божі…
1: …
Се бо Дажбо створив нам яйце, що є світ-зоря, яка нам сяє. І в тій безодні повісив Дажбо землю нашу, аби тая удержана була…Однак греки напали на Русь, чинячи злеє в ім`я богів…
2а…До південних країв ходили, щоб узяти землю нам і дітям нашим. А там греки напали на нас, бо ми всілися на їхню землю. І була січа велика і багато місяців. Стократ починала русь і стократ розбита була од півночі до півдня…Отож худобу повели праотці наші, і були отцем Орієм до краю руського ведені, тому що завжди там перебували. Отак відійшли сюди й оселилися огнищанами на землі руській. І все те сталося за дві теми до суть. А по тих двох темах варяги прийшли і землю забрали од хозарів до рук своїх….Хто прийшов пізніше на Руську землю, то і селився серед ільмерців, бо суть братчики наші і подібні до нас, і в небезпеці обороняли нас од зла. Віче мали: що віче вирішить, то так і є; а що не вирішеноне повинно бути. Вибирали князів од полюддя до полюддя, і так жили…
2б: …
Так пробули одну тему і почали городи ставити, вогнища повсюди розкладати. На другу тему був холод великий, і потяглися ми до півдня-там бо суть місця злачні.
3б: …
І так правили п`ятнадцять віків через віче. А збиратися на нього і судити будь-кого із старшин годилося вночі…І так правили наші отці. Всяк міг слово сказати-і те було благом. Захищалися од хозарів…по вікові Трояню, які перш осіли з синами своїми і внуками наперекір рішенню віча, бо у русів не було іншої ради, крім віча. Хозари пішли на них війною, а в них не було воїв…І тривала та розторгавиця п`ятсот літ. І не закінчилася скоро, й обернулася нам тяглом хозарськи. Бо поки боруси билися, на нас наповзли вороги численні. А внук троянен був самотен при багатьох друзях і був ( у полон) уведений…
4а: Почалося життя важке…А хозари брали до своєї роботи людей і велике зло чинили дітям і жонам. А тоді готи-грабіжники напали на русь, що осіла коло Скотеня, а тії взялись за мечі, і пращурове наші виступили проти них. Тут кіннота іронців вступила в бій і розбила готів. Розтрощені були готи, втекли з поля. То бо кров боруська лилась, і чермна земля була. Перунами розтрощила русь землю готську і мечами знищила всякого, а землю їхню, як відомо, до своєї приєднала. А тут і хозари в наш час ратний пішли на нас. І тут бо руси кинулися до битви, як леви, і сказали: “ Пропадемо, якщо Перун про нас не подбає”. І той їм допоміг: готи були розбиті, а хозари перші спробували краху, вперше були розтрощені.….Готи змістилися і відійшли на північ, і там зникли, йдучи далі…А хозари, в бою дощен-ту порубані, шукаючи інших земель, остерігаючись руськолуні біля Києва і в Лузі, утвердилися на Дону після готів.
4б: …
За десяток віків забули своє родство, і так роди жили окремими племенами Се називаються ті поляни, свередзі і деревляни: тут бо всі руські, од руськолунян походячи. Окремими є сумь, весь і чудь-і звідти прийшла на Русь усобиця. За другу тисячу літ підпали розділу і лишились у самотності, і почали на чужих у неволі працювати….
4в:…
А в той час ішли до Києва варяги з купцями і побили хозарів…
…Віче руськолуні веліло готувати оборону, бо ворожа сила насувалася до землі Воронженця. Воронженець був давній, за багато віків оснований далеко од нападників. А та ворожина дійшла до Воронженця і взяла його, і там осіла. Се Русь була відрізана від заходу сонця, а інші пішли до сури на південь і заснували Сурожград біля моря, що належало грекам. Там кріпив град Сурож Білояр. Криворіг, був тоді князь русів, пускав білого голуба: куди той полетить, туди і йти. А той полетів на греків. Криворіг пішов на них війною і розбив їх…Криворіг догодився, аби руси одкрилися там. А потім греки напустили на них боянів у залізах і побили їх. Багато крові руської пролилося на тій землі. І ні стягу не лишилося русичам
4г:…
Із тієї темені ізійшло, іздибилося зле плем`я дасуво. А те зле племено на пращурів наших набігло, напало, І багато людей було забраних і померлих. А той Ор-старотець казав: “Ідімо од землі цієї, де хуни братів наших убивають. Тоті бо криваві хвостаті звірі нашу ху-добу крадуть і дітей убивають”. То бо той старотець сказав: “А підемо до іншої землі, в якій течуть меди і молоко, і та земля є”. І рушили всі і троє синів Орієвих-Кий, Пащек і Горовато, звідки і три славні племена виникли…І так просувалися до півдня, до моря, мечами разячи ворогів, ішли до Гори великої, до долини травної, багатої злаками. Там і оселився Кий, що був засновником Києва…
5а: З підкорення се починали ми те заселення. Мовимо, що так літ за тисячу п`ятсот до Діра пішли прадіди до гори Карпатської і там оселилися і жили ладно…і таким було життя п`ятсот літ,а потім подалися на схід сонця і пішли до Дніпра. Та бо ріка є, що до моря тече…і там жили п`ятсот літ …
5б: …То ж бо ті племена костобоків напали і багато було втрат…Тут була січа велика-язиги і костобоки билися із злими втікачами і крадіями худоби нашої… І була та убориця за двісті літ(до нашого часу). А за сто літ з`явилися там готи Германаріха, злоблячись на нас…
6в: Од отця Ора до Діра пройшло тисяча п`ятсот літ…Перси знали наші мідні мечі, так отож майстри їм сказали зробити залізні і брати коней, які нам сходять од богів… І була руськолунь сильна і міцна, бо те від Перуна одержали ми. Скільки раз виймали мечі і виходили проти ворогів і відкидали їх од своїх теренів отці од роду Орового, славного і сильного, який і Сірію воював, і Єгипет. А в ті давні часи у нас не було єдності, і лишились ми без Велеса, як віск. Той бо говорив нам, що повинні ходити прямо, а не криво. А того не слухалися. То перси забрали велику частину русів і загнали до Набсура…
6г: Довго тривали літа рабства…Наші отці одні хомути носили і ніяк не звалися інакше, як язичники. Коли вавілонське рабство терпіли, то князем їхнім був Набсурсар, який повелівав ними…Їх били киями, і не могли терпіти того; і не витерпіли і сказали їм, що це нам не до серця. І в той день стався великий струс і землеворот аж до небес. Там коні і воли металися і крутилися. А ми забрали своє стадо і кинулися на північ і спасли свої душі…
6д: Наші жерці знання збагачувати закликають, а вкрали їх від нас. І ми нині так, як без бороди, і боїмося, що так і лишимося невігласами до кінця, не знаючи, звідки ми… А був же у нас боярин-герой, який розбив готів у літо тисяча третє від Карпатського Ісходу…
6е: …
А(згодом) переможена була русь греками і римлянами, і пішли по морських берегах до Сурожа і там утворили Сурож; край той був сонячний і підлягав Києву. Та з того нічого не добилися, зло все зіпсувало. Тут бо вперше варяги прийшли на Русь. І Аскольд силою погримів князеві нашому і розбив того… Аскольд і пізніше Дір усілися на наших землях, як непрошені князі, і почали князювати. А над ними досі були отці і зберігали вогнище, огнебога дому того. Та відвернув (Бог) своє лице од них, бо були у греків хрещені. Аскольд-темний воїн, а днесь од греків освічений, що ніяких русів нема, а суть ворове. А з того можемо сміятися, бо були кіморії, також отці наші, а ті римлян потрясали і греків розметали, як поросят устрашених…
6є: …
Той Аскольд приносить жертви богам чужим, а не нашим. Такими були наші отці, і нам не бути іншими. А греки хотіли нас хрестити, щоб ми забули богів наших і так обернулися (в їхню віру) і стали їм служити. Постережемося того, як пастухи, що оберігають своє стадо, і не дають вовкам хижачити на ягнят, які бо є дітьми Сонця…
7в: Тисячу літ відбивались ми від римлян і готів, і сурянта була з нами. Не забудьмо також, як готи об`єдналися з гунами проти нас. І Галаріх ішов з півночі, а гуни-з півдня. І тут плакала русколунь і боруси, як гуни роїлися навколо готів. Тут Русь зібрала свої сили і розбила гунів, утворивши край антів, а скуфь-Києву. А сьогодні запеклося серце наше кров`ю. Од ранку до вечора ходимо і зроняємо сльози осуду свого. Жили німими в час той, але знали, що час прийде, коли в січі підемо на ворогів - чи то греків, чи гунів, тих бо маємо захомутати і стриножити. І не стане нам ворога, як мерзості перед очима нашими….
7а: Слава богам нашим! Маємо істинну віру, що не потребує людської жертви. А та се діє у варягів, які завжди приносили її, іменуючи Перуна Паркуною, і тому приносили жертву. Ми ж польову жертву даємо і від трудів наших - просо, молоко, а також тук. То бо покропимо ягням на коляди і на русалії в день весняний і на честь Красної Гори. Ту бо даємо на спомин про гори Карпатські; в той час називався рід наш карпини. А стали жити в лісах, то мали назву древичі, а в полі були, то й звалися полянами. Ото греки всяке наговорюють на нас, що приносимо в жертву людей. А то брехлива річ, бо не відповідає істині; у нас інший звичай. І той, хто хоче іншого вразити, рече зле, а нерозумний не бореться проти цього; а й так є, що інший говорить так само…
7б: …
І так усі тисячу п`ятсот літ, як ведемо численні війни і битви і живі-таки завдяки жертві юнацькій і дівочій…
7г:…
Так будемо родами тими, бо бреше псина грецька, і лис хитрощами одвернув нас од трави нашої. А ту маємо приймати, поки й сонце крутиться, бо то була мета вчитися цьому і не зруйнувати його. Тут бо через тисячу триста літ од Ісходу Карпатського Аскольд злий прийшов до нас. То стрепенися, народе мій, од сплячки і в злагоді йди до стягів наших. А захистить нас од ворогів на Русі могутній Сварог наш, не інші боги. А крім Сварога, не маємо нічого, лише смерть. Але й та не страшна, коли Щеком названі. Се небо кличе нас, і йде-мо до нього. Ідемо, бо Мати наша співає пісню ратну, і мусимо стати послухати її, аби самим не їсти трави і худобу грекам не давати. Бо ті нам каміння в їжу гризти дають, тому бо зуби маємо тверді і гострі. Ті нам казали, що ми звірі і рикаємо вночі, наводячи страх на людей, тобто греків…Питають нас народи, хто ми. А ми відповідаємо, що ми люди нерозумного краю, і правлять нами греки і варяги. Та й що скажемо дітям нашим? Як нам буде казати, коли навіч полон, коли й самі узнають про нього? Отож збираймо дружину до стягів наших. І скажемо так: не маємо ні їжі, ні житва, будемо все на полі брати. Що візьмемо від греків, те й будемо їсти; а не візьмемо-не будемо їсти. Бо Мати наша співає над нами. І мусимо стяги наші дати вітрам тріпати. І кіннота, степами скачучи, нехай порох підіймає воєнь за нами, і во-рогам дамо дихати ним…
7є: То Перун іде і главою золотою трясе, блискавками посіваючи до неба синього, і те твердіє од них.
А Мати-Слава співала про труди наші ратні, і маємо послухати і прагнути до битви лютої за Русь нашу і святих праотців наших. Мати-Слава сяє до хмар, як сонце, і віщує нам побіди й загибель. А й того не боїмося, бо тоє життя земне, а вище є життя вічне. І мусимо дбати про вічне, яко земне проти нього ніщо. І ми на землі, як згі, зникнемо в пітьмі, як ніби ніколи не існували на ній. Тако слава наша отече до Матері-Слави і пребуде в ній до кінця кінців земних і інших життів. То чи нам боятися смерті, коли ми нащадки славних! І Дажбо нас народив од корови Замунь, і були ми кравенці і скіфи, анти, руси, боруси, і сурожці. І та-ко стали русове. А із ПЕНДЕБА йдемо досі до неба синього….
7ж: І тут маємо знати, що збирається рід руський до десятків, а десятки- до сотень. Та нападуть вони на ворогів і візьмуть їхні голови одрубані, і там злих полишать- хай звірі-хижаки, те з`ївши, поздихають. Течуть ріки великі на Русі. І журчать вони, повноводні, співи стародавні про тих бояр, що не боялись до полів проти готів виходити і багато літ битися за вольність руську. Ті, славні, нічого не берегли, ані життя свого. Так сказала їм Берегиня. І б`є крилами Мати-Слава наша і говорить нащадкам про тих, що ні грекам, ні варягам не піддава-лися. Говорить тая птиця про героїв боруських, які од рук римлян упали коло Дунаю біля Троянь-валу.
7з: Там воєводи славні, які не лишають у січі голови своєї ясуні. Вони оберігають її до того дня, коли і Щех іде до заходу сонця зі своїми воями, а Хорват брав своїх воїв. Тоді інша частина Щехова лишилася з русами, і так на тій землі утворила з ними руськолань. Кий бо усівся в Києві, і йому підкорились, і з ним до цього часу будуємо Русь. І навіть якщо буде нам інша сила, не йдемо з нею, а з Руссю, оскільки тая є мати наша, а ми діти їїї, і будемо до кінця з нею.
8: А відтак почалися межи русами незгоди і відособлення, і жаль став між ними. І почали плакати і вирікати їм: не йдемо за ними, бо там буде погибель наша; і допечемося до тієї пори, коли не збуде од нас нічого. Згадаймо про отця Ора і єдиний рід слов`янський; о по отцю Ору сини його розділилися на трійцю, і так стало; про руськолань і венедів, що розді-лилися надвоє; та про борусів, які були розторгнуті на дві частини. І тоді скоро мали і десять (частин). А нащо гради городити і гряди влаштовувати, коли маємо боярина Оглендю? А той боярин Оглендя каже:”Як ото маємо ділитися до нескінченності? Та борусь єдина може бути, а не десять”. А родці і родичі ділилися і розходилися….Грім гримить у небі синьому. І маємо летіти на ворогів, як ластівки швидкі і легкі. А та швидкість-це ознака нова, руська. І мету зараз маємо іншу, аби степ скіфський був за нами, і всі бродяги в ньому щезли. І тільки наші корови там ходитимуть і наші родичі житимуть. Бо колтове вчорашні-не сьогоднішні варяги і греки(так звані елани); І ті, хто не домислює до того, суть їхні майбутні раби і піддані. Борися, земле Руська, і борони себе, щоб не була на тому корчі, щоб ворогами не була захомутана і до воза прив`язана, аби тягла його туди, куди захоче володар чужий, а ти не хочеш іти сама. Жаль великий із плачем тому, хто не дорозуміє слів цих, і грім йому небесний, аби повергся додолу і не піднявся вище. Володарі наші єдино є Хорс і Перун, Яр, Купало, Лад і Дажбо. А коли Купало прийде у вінку, що покладений на голові Його, сплетений із віття зеленого, і квітів, і плодів, той же час маємо далеко до Дніпра і до Русі скакати. Про смерть нашу не думаймо, і життя наше на полі (бою) прекрасне. Б`є крилами Мати наша Слава і велить нам іти до січі, і маємо йти. І нам ні до банкету, ні до їства борошняного, ні до м`яса смачного, і маємо спати на сирій землі і їсти траву зелену, доки не буде Русь вільна і сильна….
8(2): Се прилетіла до нас і сіла на дереві і заспівала птиця. І всяке перо є іне, сяє кольорами різними; стало і вночі, як удень. І співає пісню до борні і битви, то й билися були з ворогами. Згадаймо про те, що отці наші днесь у небі синьому і дивляться на нас. І се гарно усміхаються до цих. І так ми з отцями нашими, не самотні ми. І мислили про поміч Перунову. І бачили, як скакав у небі вісник на коні білому. І той меча здвинув до небес і розрубав хмари і громи. І тече вода жива до нас, і пиймо тую, бо все од Сварга до нас життям тече. І ту пиймо, як стікання життя божого на землі. Тут бо корова Замунь іде до поля синього і почина їсти траву ту і молоко давати. І тече те молоко до хлябів, і світить уночі звіздами над нами. І тут молоко (те) бачимо, що сяє нам. Той бо путь правий, і іних не повинні мати. Отож почуй , нащадку, славу тую і держи серце своє за Русь, якою є і пребуде наша земля. І ту маємо боронити од ворогів і вмерти за неї, як день помирає без суне суране. Потім настає темінь на ім`я вечір, а вмирає вечір-і настає ніч. Вночі Велес іде в небесах по молоці небесному. І йде до палат своїх і на зорі се дає нам до воріт. Там свої співи нам зачинати і Велеса славити од віку до віку, і храмину ту, яка блищить огнями многими, як ягниця чиста. То Велес учив праотців наших землю раяти і зерно сіяти, і жати віна-вінча на полях страдних, і ставити снопа до огнища, і честити його, як Отця божого. Отцям нашим і матерям слава, бо нас учили до богів наших і водили за руку до стезі правої. Так ішли, і не були ми лише хлібожерцями, бо МИ СЛОВ`ЯНИ, РУСИ, ЯКІ БОГАМ СЛАВУ СПІВАЮТЬ; і тако суть слов`яни. Ото од морського берега Готського моря йшли до Дніпра й інде не шукали іних бродичів, яко русь. А ті то гуни і яги суть одбиті, бо мали боярина Оглендю, який нами гордився і бере нас до частки. Від ранку до ранку бачимо, як зло діється на Русі, і чекаємо, що поверне до добра. І то не буде інако, якщо сили свої не згуртуємо і не візьмемо мету одну до мислі нашої. То бо глаголить вам глас праотців, а до того дослухайтесь, бо інакше не можна діяти. Ідімо до степу нашого і борімося за життя наше, як герої, не як худоба безсловесна, що не ві-дає. Тут бо Красна Зоря іде і коштовності нанизує на прикраси свої, і ту вітаємо од серця, як русичі, а не греки, які не відають про богів наших і наговорюють, злі невігласи. Але МИ НАЗИВАЄМОСЯ СЛАВИ і ту СЛАВУ показали їм, коли йшли на заліза їхні і на мечі. Тут лише ведмеді лишилися слухати СЛАВУ тую, й олені скачучи лишились і розкажуть іншим про русів тих. Отож не уб`ють її (СЛАВУ) в злиднях чи в нужді. Греки бо ворожі на втіху собі, русове ж горді суть і по хлібові дякують, також і грекам, які беруть і злобляться на того, хто дав. Тут бо СЛАВУ орли клекочуть там і тут, що русичі вільні і сильні по степах.
8(3): …Летить у небі Перуниця і несе ріг СЛАВИ нам, ож іспиймо його до кута і кми-то (угіддя) наше повинні забрати од ворогів наших. І та Перуниця рекла, що русичі, проснувшись, орю свою боронити повинні в той день…А кому присудить Перун, ті будуть їсти в раю їжу вічну, в небі воскреснуть, бо загинуть днесь. І нема вороття, аби лишилися живими. Краще мертвими бути, бо живі працюють на чужих, а те ніяким чином. Живий раб краще для деспота, ніж поколотий. Маємо наших князів слухати і воювати за землю нашу, як ті гово-рять нам. Й ось Інтра прийде до нас, аби ми зберігали силу до трави і стали твердо за угіддя наші. Оточить бо сила божеська нашу, і будемо непереможні в полі стояти. Принесемо жертви Богам своїм на руки їхні і зрушимо…Дійте так, бо буде на нас велика гроза і громи гримітимуть і лиш одна перестане, інша почне. Отож переможемо до кінця і продовжимося до ві-ків множеських завдяки богам, і ніщо нас не знищить. Станьте як леви один за одного, і тримайтеся князів своїх. І Перун буде коло вас і перемоги дасть вам. Слава богам нашим до кінець кінця віку землі тієї і до благ усяких Русі, отцівської землі нашої. І так буде, бо ті слова маємо од богів.
8а: У давні часи жив Богумир, муж слави, і мав трьох дочок і двох синів…Повернувся Богумир у степи свої і привів трьох мужів дочкам. Од них три роди пішли, що були слов`я-нами. Од них походять деревляни, кривичі і поляни. Бо перша дочка Богумирова мала ім`я Древа, а друга-Скрева, а третя-Полева. Сини ж Богумирові мали свої імена Сієва і молодший Рус. Звідси походять сіверяни і Руси. Три мужі були три вісники про ранок, полудень і вечір. Утворилися ті роди біля семи рік, де ми проживали за морем, у краю зеленому, коли худобу водили раніше ісходу до Карпатських гір. То було за тисячу триста років до Германаріха…А в ті часи була битва велика на берегах моря готського. Отам праотці накидали кургани із каміння білого, під яким погребли бояр і отців своїх, що в січі полягли.
11а: Се бо, молячись, найперше Триглаву поклонятись маємо і йому велику славу співаємо. Хвалимо і Сварога, діда Божого, який тому роду божеську є началом і всенькому роду криниця віща, яка витікає влітку од джерела свого і взимку ніколи не замерзає. А тієї води живущої п`ючи, живемо, допоки не прийдемо до Нього, як свої, прибудемо до лук його райських. І богові Перуну, громовержцю богові прі і боріння скажемо не переставати живих явищ кола крутити. Це він нас веде стезею правою до брані. І до тризни великої о всіх полеглих, які йдуть у життя вічне до полку Перунового. І богові Світовиду славу проголошуємо - се бог Прави і Яви, і йому співаємо пісні, яко свят є. І через нього знаємо світ бачити і в Яві бути. І той нас од Нави вбереже, і тому хвалу співаємо. Співаємо і танцюємо йому. І звертає-мося до Бога нашого, який ті землю і сонце, суне наше, і зірки тримає. І світ міцний творить славу Світовидієву велику. Слава Богові нашому! То бо скорбить серце наше. І се одречемось од злих діянь наших і прилучимося до добра. Се бо рабів відпустимо, обнімемося. І скажемо, се зробивши,- се бо нас знаєте: як розумом усвідомили, так і подбали, як уміємо. А се таємниця велика, як і Сварог. Перун і Світовид - ті обоє удержані в небі. А з обох боків їх Білобог і Чорнобог б`ються - і ті небо тримають, аби світу не бути повергнутому. А за тими обома - Хорс, Велес, Стрибог держать, а поза ними- Вишень, Лело, Літиць,
11б: Радогощ,Календо, Кришень. І се тих удержують-Сивий Яр і Дажбо. І се інші є- Білояр, Ладо, Купало, Сіниць, Житниць, Вінич, Зернич, Овсянич, Студеч, Ледич і Лютич, а по тих-…
14: ….Б`є крилами Мати – Слава і кличе на, щоб ішли за землю нашу і билися за огнища племені нашого; се… бо суть русичі. Ідіть брати наші, плем`я за племенем, рід за родом і бийте ворогів на землі нашій, яка належить нам і ніколи іншим. Там помрете, але не по-вернете спини свої, і ніщо вам не втратиться, нічого не станеться, бо ви в руках Сварожих, а той веде вас у всі дні до звитяги і геройства многого.
15а: Се Старград покинули і пішли до Ільмер-озера і там заснували город інший, новий, і там лишились. І тут Сварога, першого пращура молили: для роду рожениць джерело їх препросили, а в дуба-мірку хліба нашого. Сварог, що створив світло,-це Бог світла і Бог Прави, Яви і Нави, се маємо їх во істину. І ця істина наша переборює сили темряви і до блага веде. Як і праотці колись, знаючи про це, принесли в жертву коня білого і вийшли з краю Семиріччя, що біля гори Ірштії і в Загогрії, хоч були там вік. І так покинули той край і пішли в Дворіччя, і розбили тих з допомогою кінноти своєї, і пішли до землі Сірійської, і там зупинились. А пізніше пішли горами високими; і була зима, і льоди. І спустилися в степи і там були з отарами своїми і худобою.Се перша Права, заповідана отцям нашим праотцями, допомагала у прі великій і сили давала відбити ворогів. З боями прийшли до гори Карпатської і там упорядкували на чолі з п`ятьма князями і городи, і села, вогнища і торги великі. І потіснені були
15б: готами, які були на заході; і звідти пішли до Сонця, до Дніпра-ріки, і Кий заснував град, який населили і славні роди інші. Там оселилися і вогнище творили дубу і снопу, який є Сварог, пращур наш. І се невдовзі напав на нас ворог новий осзесче, який кров славних пив. І Кий пішов на них раттю. І дивились на небі на воїв тих, Перунових воїв, які пішли на ворогів і потрощили їх, до ного розтрощили. І показали спини вороги. І се інше племено онезьке пішло на нас. І січа була велика, за вкрадене ними до останнього, а наші раті дивились на те і мовили: “І боги наші женуть ворогів наших”. СЕ БО ВИШЕНЬ ІДЕ НА ХМАРАХ ДО НАС І КАЖЕ:”ДІТИ, ГОРОДІТЬ ГРАД ВАШ І КРІПІТЬ ЙОГО, БО БУДЕТЕ ОТОЧЕНІ ПОВЕСНІ ІНШИМИ ВОРОГАМИ, І БОРОТЬБА БУДЕ ВАША ЛЮТА І КРІПКА. ОЦЕ СВАРОГ ПОСЛАВ МЕНЕ ДО ВАС, СКАЗАВШИ, ЩО БУДЕТЕ МАТИ СИЛИ НЕБЕСНІ ОШУЮ Й ОДЕСНУЮ ВАШИХ, І ТАКОЖ КАЗАВ, ЩО ВИ НЕДБАЛО СТАВИТЕСЯ ДО БОГІВ, А ТАК БО Є САМІ ПЕРЕД ВОРОГАМИ”.
17Б: …Се Перунець прийшов до нас і те повідав нам: “ ОТО СТІЛЬКИ ПРАХУ НА ЗЕМЛІ, СКІЛЬКИ І ВОЇВ НЕБЕСНИХ. ТО ВОНИ БУДУТЬ У ПОМІЧ. РАТІ ЙДУТЬ ОД ХМАР ДО ЗЕМЛІ. І СЕ ДІД НАШ ДАЖБО НА ЧОЛІ ЇХ. І КОЛИ ЇХ НЕ ПРОЖЕНЕТЕ ТАКИМИ (СИЛАМИ), ЩО МИ НЕСЕМО, ТО Й ЗОВСІМ НЕ ЗМОЖЕТЕ БУТИ”.
17в: …Кажемо ж ті слова для пам`яті, аби жодне з тих слів не загубилося. І говоримо братам нашим таке: се сила Божа буде на вас, і тут переможете ворогів ваших до кінця. А тому, хто захотів би землі вашої, то киньте йому до уст уповні. Хай покладе до пащі своєї і не каже ні слова. Будете синами своїх богів, і сила їхня пребуде з вами до кінця”…
21: …СЕ БО КУПАЛО ПРИЙШОВ ДО НАС І ГОВОРИВ НАМ, ЩО ПОВИННІ СТАТИ ГОРДІ І ЧИСТІ ТІЛАМИ І ДУШАМИ НАШИМИ. І ВПАЛИ ДО НІГ ЙОГО, АБИ ВІН ПРИХОДИВ ДО НАС ОХОРОНЯВ, ВЕДУЧИ ДО РАТІ ЖОРСТОКОЇ, І ЩОБ ТАМ ПОВЕР-НУЛИ ДО НЕБЕС ОБЛИЧЧЯ. І СЕ, ДО СІЧІ ЙДУЧИ, ХВАЛИЛИ БОГІВ НАШИХ У БРАНІ, ЯК У МИРНІ ДНІ. І СЕ БО КУПАЛИЦЯ РЕЧЕ НАМ, ЩО ВІДЗНАЧАЛИСЯ ДОСІ І БУДЕМО ПО СЛАВІ СВОЇЙ УШАНОВАНІ, ДО ЯКОЇ ТАКОЖ З ОТЦЯМИ ПРИЧЕТНІ.
22: …Елани бо сії суть вороги руськоланіям і вороги богам нашим. Грецьколані суть; і не богів почитають, і не людей. Їхні боги суть із каменя зроблені подобою до мужів. А наші боги суть образи.
24б: …Ми Дажбожі внуки і не смієм нехтувати славу нашу за віки. Се бо антами були по руськолані, а раніше були русами і лишились ними. Се про ВОЛИНЬ ідеться перше, яка била ворогів, бо хоробра є. І та ВОЛИНЬ є першим родом, будучи їх початком. І анти Мезенмира здобули перемогу над готами і розтрощили їх надвоє. І се по них прийшли гуни, крові славних жадаючи. І та боротьба люта була. І се готи зібралися з гунами і з ними на отців наших напали. І були розбиті і знищені. А тут пішли обри на князя і забили його. Отож ситнє море одійшло од Русі… СЕ БОГИ РУСІ НЕ БЕРУТЬ ЖЕРТВИ ЛЮДСЬКОЇ, АНІ ТВАРИННОЇ, ЛИШ ПЛОДИ, ОВОЧІ, КВІТИ, ЗЕРНО, МОЛОКО, СУРУ ПИТНУ, НА ТРАВАХ НАСТОЯНУ, І МЕДИ, НІКОЛИ НЕ ЖИВУ ПТИЦЮ, АНІ РИБУ. І СЕ ВАРЯГИ Й ЕЛАНИ БОГАМ ДАЮТЬ ЖЕРТВУ ІНУ І СТРАШНУ ЧОЛОВІЧНУ. І ТЕ МИ НЕ ПОВИННІ ДІЯТИ, ЯКО МИ ДАЖБОЖІ ВНУКИ, І НЕ МАЄМО ЙТИ ЗА ІНШИМИ СТОПАМИ ЧУЖИМИ.
24в: СЕ ЖЕРТВА НАША Є МЕД, СУРА О ДЕВ`ЯСИЛІ І ЩАВЛІ УДІЯНА, І НА СОНЦІ НАСТОЯНА ТРИ ДНІ, А ПОТІМ КРІЗЬ ВОВНУ ЦІДЖЕНА. І ТО БУДЕ НАША ЖЕРТВА БОГАМ ПРАВИМ, ЯКІ СУТЬ НАШІ ПРАОТЦІ: БО СЕ ПОХОДИМО ОД ДАЖБОГА І СТАЛИ СЛАВНІ, СЛАВЛЯЧИ БОГІВ НАШИХ. НІКОЛИ НЕ ПРОСИЛИ, НЕ МОЛИЛИ БЛАГА ДЛЯ СЕБЕ. СЕ БО БОГИ КАЗАЛИ НАМ ХОДИТИ ДО РУСІ І НІКОЛИ НЕ З ВОРОГАМИ. МАТИ-СЛАВА ОБРАЛА НАС СПІВАТИ ПРО ПЕРЕМОГУ НАД ВОРОГАМИ, І ТОМУ ВІРИМО, БО ТЕ СЛОВО ПРО ПТИЦЮ ВИШНЮ, ЩО В НЕБЕСНУ ПОРОСТЬ ЛЕТІЛА ОД НАС. СЕ БО КНЯЗІВ НАШИХ ВИБИРАЛИ, АБИ ВЛАДА ЇХНЯ ПРО НАС ПІКЛУВАЛАСЯ. І ЯК ПРИЙДЕ ВОРОГ НА КОРДОНИ НАШІ, ТО ЧЕРЕЗ КОРДОН НЕ ПЕРЕЙДЕ, БО ПОВЕРНЕ ЙОГО САМ ПЕРУНЬКО. І ТЕ СНІП ЗНАЄ, ЩО МИ МОЛИМО СЛАВУ І НІКОЛИ НЕ ПРОСИМО ІНШОГО, НІКОЛИ НЕ ВИМАГАЛИ ЖИТТЯ БЕЗПОХИБНОГО. ОСЬ ЩО БАЧИВ ОТЕЦЬ НАШ ОР, ЯК ДО ХМАР ХОДИВ, УЗЯТИЙ БУДУЧИ І ВЗЯТИЙ СИЛОЮ ДО ПЕРУНЬКОВОЇ КУЗНІ. А БАЧИВ ТАМ ОР, ЯК ПЕРУ-НЬКО МЕЧІ КУЄ НА ВОРОГІВ І КУЮЧИ КАЗАВ ТОМУ: “ СЕ СТРІЛИ І МЕЧІ МАЄТЕ НА ВОЇВ ТИХ І НЕ СМІЙТЕ БОЯТИСЬ ЇХ, БО ЗНИЩУ ЇХ ДО ПОДУ, І КМОТА ЇХ БУДЕ ВМІШАНА ДО ГНОЮ БЛИЖЧЕ, ЯК ЗЕМЛЯ ЗВІРАМ У БАГНІ. І БУДУТЬ ВОНИ, ЯК ПО-РОСЯТА, ВМАЗАНІ ОД БРЕННЯ, І СМОРІД СВІЙ ПОНЕСУТЬ СЛІДАМИ СВОЇМИ, І ВСЮДИ БУДЕ СКАЗАНО ПРО НИХ, ЯК ПРО СМЕРДЮЧИХ ПОРОСЯТ І СВИНЕЙ”. СЕ БО ГОВОРИВ ПЕРУНЬКО І КУВАВ МЕЧІ Й ОРУ КАЗАВ, І ТЕ ОР ПОВІДАВ ОТЦЯМ НАШИМ. І ТАКА БУЛА НАША БОРОТЬБА ЗА ЗВИТЯЗТВА МНОГІ І ВІКИ НАЗАД, І ЗАРАЗ ВІРИМО В ТЕ, ЩО ТАК БУЛО.
25: Се мовив Ору СВАРОГ наш: “ЯК МОЇ ТВОРІННЯ СТВОРИВ ВАС ОД ПЕРСТ МОЇХ. І ХАЙ БУДЕ СКАЗАНО, ЩО ВИ – СИНИ ТВОРЦЯ, І ПОВОДЬТЕСЬ ЯК СИНИ ТВОРЦЯ. І БУДЕТЕ ЯК ДІТИ МОЇ, І ДАЖБО БУДЕ ОТЕЦЬ ВАШ. ТОГО МУСИТЕ СЛУ-ХАТИСЬ, І ТОЙ ВАМ СКАЖЕ, ЩО МАЄТЕ ДІЯТИ; І ЯК МОВИТЬ, ТАК І ТВОРІТЬ. І НАРОД ВЕЛИКИЙ ЗВИТЯЗИВ ПО СВІТУ І ПОТОПТАВ РОДИ ІНШІ, ІСТЯГНУВШИ СИ-ЛИ ІЗ КАМЕНЯ, ЧУДЕСНЕ ТВОРЯЧИ, БЕЗ КОНЕЙ ПОВІЗШИ І ВСЯКЕ ДІЮЧИ ДИВНЕ, БЕЗ ЧАРІВНИКІВ, БО ВСЯКИЙ ГРЯДЕ, ЯК ЧАРІВНИК. І РУГУ ТВОРИЛИ, КЛЯТВИ ЧИ-НЯЧИ НА КМЕТІ, І КМЕТЬ ПІДКОРИЛИ… І ТАК СЛОВАМИ МНОГИМИ І МНОГИМИ І ТИМИ СЛОВАМИ ОДУРМАНЮЄТЕ ВИ, ПРИНЕВОЛЮЄТЕ РАБІВ В ОБМІН НА ЗОЛО-ТО. І ТЕ МІНО ПРОДАВАЛИ ВИ ВОРОГАМ, ЯКІ ХОТІЛИ ТОГО. І ТЕ БОГИ ВАМ МОВ-ЛЯТЬ І ДАЛИ ОРІЄВІ ЗАВІТИ: ЛЮБІТЬ СВІТ ЗЕЛЕНИЙ І ЖИТТЄДАЙНИЙ! ЛЮБІТЬ ДРУЗІВ СВОЇХ І БУДЬТЕ МИРНИМИ МІЖ РОДАМИ! А ПО ТІЙ ДОБІ БУЛИ СІМДЕСЯТ КНЯЗІВ НАШИХ, ЯК МЕЗИСЛАВ, БОРУСЛАВ, КОМОНЕБРАНИЧ І ГОРИСЛАВ; І ТАКО ВИБРАНІ НА ВІЧІ Й ОДЛУЧЕНІ НА ВІЧІ, КОЛИ ЛЮДИ НЕ ХОТІЛИ ЇХ. СЕ БО КНЯЗІ ТІ ВЕЛИКІ ТРУДИЛИСЯ, І СЕ КІШЕК БУВ ВЕЛИКИ Й МУДРИЙ. І ПОМЕР, А ПО НЬОМУ БУЛИ ІНІ. КОЖНИЙ ЗРОБИВ ЯКЕСЬ БЛАГО ДЛЯ РУСІВ. ПАМ`ЯТЬ НАША ТЕ ВДЕР-ЖИТЬ, БО МУСИМО ЇХ СЛАВИТИ ВСЯКОЇ ТРИЗНИ ТРИВІДИ І ЗБЕРІГАТИ ПАМ`ЯТЬ ПРО НИХ У СИНІВ НАШИХ. І НІХТО НЕ СМІЄ ПРО ТЕ ЗАБУТИ, БО ПРОКЛЯТИЙ БУДЕ БОГАМИ НАШИМИ І ЛЮДЬМИ. І ЛЮДИ ІМ`Я ЙОГО ОХИБНУТЬ НА ВІКИ”.
27:…

Карб. України перебували в усіх кінцях слов`янського світу: це його окраїни. Пруська країна є нинішній Altmark(Шафарик). Укри жили на крайньому кінці поморян, котрі займали весь південний берег Балтики, від Данії до лівів, чуді й корсі. Їхня країна від цього назива-лася в німців UKKERMARK. У Волинському літописі згадується Україна, за Віслою й біля Карпат(Карамз.,IV, 175). На захід од Галичини гористі місця називалися країни(krajina) і мешканці-крайняне: це верхів`я рік Стрию і Дністра, області Лихоборська і Липецька (Моск-вит., 1844, IV, 246), Kraina в Сербії(BOUE.Turquite, I, 129), Krain, Krainbourg у Хорватії, в німців. Погранична сторона Чорногорії, від Жабляка до Фундаш, називалася Країна(Попова. Тутеш.,244), Країна також і берег Адріатики, де збудована Будьва(POUQUEV. VOYAGE, III,99).
У нас, на Русі, відомо кілька Україн. Литовська Україна починається від Можайська, Дорогобужа і Вязьми; Сіверська- від Брянська, Новгород-Сіверська, Рильська, Стародуба; Польська(від поля, степи) –від Курська, Воронежа, Валуйки й Оскола. У XVI й на початку XVII віків Тула, Орел, Новосиль, Єлець, Лівни, Єпіфан, Вєнєв, навіть Коломна, Серпухов, Калуга, Таруса й ін. Називалися українськими городами(Розряд., кн. 7123 года; Времен., 1849, кн. 1). У 1643 році Воронеж був украйним городом, з боку Азова і козацьких володінь (Посольс. Милослав. Времен., 1850, VI, 44).
8(27): …Се бо Аскольд узяв воїв своїх, посадив їх на лодії і йшов пограбувати інших, так ніби йшов на греків нищити міста їхні і принести жертву богам в землі їхній. Але то все була неправда. Бо Аскольд не русич, а варяг, і мав іншу мету. Той гмоть руську попирає ін-шими, і злі діяння погубили імена їхні. Ні Рюрик не русич. Той бо лис іде хитрувати до степу і б`є купців іних, які йому довіряються….русколань занепала од готського та гунського звір-ства. І тоді Київська Русь утворилась і пішли геть до Сверензе. Як відомо, Сверензе суть дві: одна-венедська, а друга-готська. І тут готи прибули до неї і посилилися там, а венеди ослаб-ли з того часу. Окремо жмудь була коло тієї і та була литовська; і се називалися ільми од нас, або інакше ілмери.
28: …Се бо впали нині(на коліна) і молили богів про заступництво наше; і те було. Тако бо Ясна є за нас. І се повели отців наших крізь гори і степи мимо готів. І се Дону пили; мали ту ріку як нашу, бо пролили кров нашу на землю. І та є руська земля і буде руська…І се огидний Яма жре убитих, і се ворони виїдають очі їхні, і се трава росте крізь щелепи їхні. І те бачити не могли, бо билися до гори і землі і силою нашою, аби не бути в неволі біля рала їхнього, щоб, як коні, тягнути на оранці їхній і жнива їхні вінити; щоб хліб наш їли, а ми їли землю. І се боги наші долають ворогів наших і зламають хребти їхні, щоб не могли посягати на зв`язки наші, тягти жінок і дітей наших на торги і там лишати еланам і грекам за прикраси срібні і золоті. Се ворогам казали: зникніть, яко тьма по сонцю. І се Перун найде на вас і роз-трощить вас, як овець. І багато разів тремтіли, і небесних воїв убоялися. І се б то є знамен-ним, що біля Дніпра проквітла лоза взимку. І се Купало покаже для нас знамення на перемо-гу над ворогами, і те маємо творити. Се б то Мар іде на них і Мор. Се двоє тих візьмуть сили їхні і змечуть їх під мечі наші. І се сила меча розмежує її. Се межа розділить нас, і межа та повна крові; і ту переступмти належить не їм, а нам…
29: … Се бо Аскольд іде з варягами своїми до нас. І сей Аскольд-то ворог наш. Се мовить нам, що йде для захисту нашого і бреше, бо такий же ворог , як грек. І се Аскольд є варяг озброєний, щоб охороняти еланських купців, що ходили до Дніпра-ріки. І се Аскольд прийшов до нас із Кнудієм через двісті років після Алдоріха і хотів правити нами. І се Дірос еланський, кажуть, присмирив наших і був на престолі цьому раніше його. І се Аскольд забив Діроса, і є він один на місце те; і також є ворог, і не хочемо його, як ворога. Старі пере-кази повідають нам, що приходив на Русь інший Аскольд і що було три Аскольди-варяги. І ті варяги приносили свої жертви, і не наші, та й не чужі князі, бо вони зовсім не князі, а вої прості, і силою захоплювали владу. І се Рюрик іде…А згадаймо, як римські орли зазнали по-разки від дідів наших у гирлі Дунаю. Тоді Траян напав на Дулібів.І се дідове наші пішли на легіони і розтрощили їх. І те було за триста літ до нашого часу. І се маємо тримати в пам`яті. І се не піддамося Рюрику, як не піддавалися й раніше іншим. Маємо князів своїх і ругу їм даємо і даватимемо до кінця. Ні римляни, ні елани не мали влади над нами; і так пребудемо. І се дуліби кажуть про нас, що ми брати з ними. І те істинна правда, бо вони походять з того ж кореня, що йми. І се згадаємо, як Траян був дідами нашими розтрощений, і легіони полону брали були до полів наших, і так трудились на десять літ і одпущені були од нас. І се римля-ни кажуть, що ми ворове. І се греки кажуть, обаполи, що ми ворове. А мають свої інтереси, й обоє зазіхають на наші землі. І се земля є, взята мечем і кров`ю; така є земля. І се траян був за п`ять сотень літ до готів, але й нині мовимо, що війна наша не перестане до кінця життя нашого. І се годиться битися за життя наше мечами…
38б: Дажбог на струзі своєму був на небі премудрім, яке синє. А струг той сяє і виглядає, як золото, Огнебогом розпалене. Його подих- це життя кожної істот і притулок. Усяк муж благо того знати може або зло. І хто богом не сподоблений, той пребуде, як сліпий, і не матиме з ним частки, яко же всяке, що до злого йде, з ним пребуде.”
"Велесова книга" була знайдена у 1919 році полковником білої армії Алі Ізенбеком у розгромленій поміщицькій садибі Великий Бурлук на Харківщині. Встановлено(Борис Яценко, "Пам`тка України-Русі V-IX століття"):"що 1680 р. помістя Великий Бурлук придбав полковник ізюмський і харківський Григорій Донець-Захаржевський(пом. 1691 р.). Згодом, аж до ліквідації української автономії, ізюмськими полковниками були його сини Федір та Костянтин і внук Михайло. У 1788-1790 рр. Яків Михайлович Донець-Захаржевський приймав у своєму маєтку В.Бурлук Григорія Сковороду, який присвятив благодійникові один із філософських творів. На початку XX ст. помістя також належало старовинному родові Донців - Захаржевських, хоч і не прямим нащадкам козацьких полковників. У такій сім`ї, безперечно, розуміли цінність "Велесової книги".
Як бачимо з цього текту, з розшифрованих дощечок випливає, що основою буття на-ших пращурів слов`ян був Бог–оскільки Він вів наших пращурів через багато випробувань і підтримував їх. Отже, слово слов`янин походить від слова Слава - СЛАВИТИ БОГА. Це набагато ширше поняття, чим православний! Не право славити Бога, а означення людей, які СЛАВЛЯТЬ Бога, тобто їхньої якості і перебувають під Його захистом. Отже, велика части-на людей, на чолі з Іром (Ором) з його синами, що проживали в Індії в Пендебі (Пенджаб) в Семиріччі (Пятиріччі), в горах, через величезну катастрофу, коли розверзлась Земля волею Всевишнього були направлені на ту територію, на якій ми є зараз автохтонним народом і заснували град Індікиї (Київ)! Таким чином документ підтверджує ідею Реріхів про те, що йшло розселення з-за Гімалаїв, з Індії! Також зазначено, що жерці вкрали від людей НАУ-КУ про БОГА, від якої і самі вже загубили ключі. Список богів доволі великий, але якщо його порівняти з сучасним крішнаїзмом (вішнуїзмом) або вайшнавізмом, то вийде так, що:
1. Вишень, Кришень- відповідає фнкціонально Вішну(все є Вішну, тобто Всевишній, Верховний) і Крішні( Крішна має безліч експансій, поширень Всевишнього);
2. Купало- відповідає Гопалу. Гопал-одне з багатьох імен Всевишнього;
3. Сварог, Сивий Яр і Дажбо, Стрибог- відповідають іменам Всевишнього функці-онально;
4. Індра-відповідає імені небесного царя Індри;
5. Впаруна- відповідає імені напівбога Варуни;
6. Велес- відповідає функціонально Господу Шіві;
7. Корова Замунь – У Ведичних писаннях планета Земля повстає перед Богом у вигляді корови.
Наші пращури поклонялись єдиному Богу Всевишньому, але недбало ставилися до богів(напівбогів). Вони прекрасно розуміли, що “І ТЕЧЕ ВОДА ЖИВА ДО НАС, І ПИЙМО ТУЮ, БО СЕ ОД СВАРГА ДО НАС ЖИТТЯМ ТЕЧЕ”.
Як бачимо-історія українського народу, як і інших народів в епоху Калі- надзвичайно нелегка! Йде поступова деградація суспільства всієї Землі і релігії- внаслідок чого вводиться Богом нові форми спрощених релігій, таких як християнство, буддизм і мусульманство. Остання релігійна реформація захопила спочатку тільки територію Індії- Господь Шрі Крішна Махапрабху - Німай із Надії(1486-1534) - проголосив останню найвищу дієву форму слу-жіння людини Богу в умовах Залізної епохи (Калі–Юги) на планеті Земля з планом поширення цієї форми Любовного служіння Господу на все людство.


ХАРЕ КРІШНА!
АУМ ТАТ САТ!
з повагою
бм