Релігійність Тараса Григоровича Шевченка!
09/23/2003 | Анатолій
Прошу до уваги, панове українці!!
Анатолій
РЕЛІГІЙНІСТЬ Т.Г.ШЕВЧЕНКА
Свідомі українці-патріоти справедливо цінують Тараса Шевченка як великого патріота, геніального поета, одного з найбільших будителів народу. І справді, майже кожна сторінка "Кобзаря" - це палкий заклик любити свій народ і край, це пророцький осуд всякої неправди і неволі. Могутній протест проти неправди у Шевченка сполучений з глибокою правдивою вірою, що випливає з глибин його єства.Спроби декого зробити Шевченка атеїстом просто є нелогічними. Адже ніхто з українських письменників не використовував так часто і з такою глибокою побожністю ім'я Бога, як Т.Шевченко. В усьому "Кобзарі" ім'я Бога використано 495 разів і в марно тільки 12. І з 230 творів "Кобзаря" ми маємо 25 суто релігійного змісту.До Бога Шевченко звертається з глибокою любов'ю і пошаною: "милий Боже", "святий Боже", "Господь Бог мій" і т. д. Це є найкращим доказом того, що Шевченко не був атеїстом. У своїх релігійних творах, а ці твори у Шевченка є прекрасними, він з великою пошаною використовує слово "Бог".
Як же пояснити вирази Шевченка, що на перший погляд здаються богохульними? Так, ці вирази є богохульними для ортодоксальної заскорузлої антилюдської обрядовості . Тому що в Шевченкових творах немає жодного виразу, який говорив би про його безбожництво. У поемі "Сон" Шевченко називає Бога "милим". Україні він радить: "Годуй діток; жива правда у Господа Бога". У цій самій поемі, змальовуючи з обуренням сваволю поміщиків, злиденне життя й нестерпні страждання кріпаків в Україні, він каже, що коли .може бути таке зло, то очевидно: "Нема Господа на небі". Так, це протест щодо нав”язаного Україні нерідного, не народного бога, Шевченко говорить, що Бог: "... може бачить, та помагає як оті гори предковічні". В поемі "Сон" Шевченко висловлює таке почуття: "Я Богу помолюсь... Я так люблю мою Україну убогу, що прокляну святого Бога. За неї душу погублю". Але це не доказ безбожності Шевченка, а прояв його глибокої любові до свого народу, до свого Бога, а не імпортованого з російських земель або з Візантії. Отже, таке саме почуття до народу ми знаходимо і в Шевченка, у нього і на думці не було хулити свого Бога.
Чимало Шевченкових творів чужі народу України Церкви вважають за богохульні. Наприклад, твір "Світе ясний, світе тихий" скерований проти московської ортодоксальної церкви, проти німо-обрядовщини в церковній мові, що мертвить дух і гасить Боже світло в людських душах. У поемі "Юродивий" Шевченко обурюється проти ока, що спить в кіоті, запитує, чи воно бачить усі ті кривди, що діються в Україні, за яку у Шевченка розривалася душа.
Треба раз і назавжди запам'ятати, що всі ніби богохульні вирази у творчості Шевченка скеровані не проти Бога, а проти московської ортодоксальної бездуховщини, мертвотності християнського духу, проти усього того, що Шевченко називає візантійщиною. Все це чуже для України, від чого народ страждає і сьогодні. Шевченко змальовує двох богів, а саме: бог "московито візантійський", Бог Всевишній (не юдейський Демон), якого він палко любив, про якого говорить: "Збрешуть люди, візантійський Саваоф одурить, не одурить Бог". "Візантійський Саваоф" для Шевченка - це загарбницько чужий Демон на біду Україні, які він не сприймав усім своїм серцем. На жаль, сьогодні таким самим фарисейсько-московським духом інтриг пройняті всі так звані Українські християнські церкви, бо не послухали слів Ісусових, що треба берегтися фарисейсько-саддукейської закваски, що в старі міхи нового вина не наливають. Не можуть старі прогнилі кадри нести чисту ідею, повну життя і свіжості. Не повернуть вони ні чистої, Української Православної Церкви, яка несла і нестиме світло в серця людей, ні Щасливої України.
Не мав жодних симпатій Т. Шевченко не тільки до московсько-візантійської Церкви, але й до римо-католиків. Можливо, що ці церкви відійшли далеко від чистого Бога, від чесності і любові. А що за церква без чистого та людяного Всевишнього, Багатопроявленого, Всемогутнього? Фальшивка! Найкращим доказом цього є його поема Т. Шевченко "Єретик". Ортодоксальне та католицьке духовенство ж порівнює з воронами, гадюками, собаками, у них "в ясних ризах ... люті очі " тощо. Що ми можем спостерігати і сьогодні. В так званих християнських церквах більшість служителів - не слуги правди і любові, а слуги інтриг і злих пороків, які розділюють народ, один проти одного і проти Бога..
Піп не дбає за Україну, вона йому чужа, а дбає він лише за сите черево і повну кишеню. Волхв Відо-Вістичного Православ”я любить свій народ і служить Всевишньому, Всепроявленому Богу всім серцем і життям. Сьогодні Волхви повертаються на рідну українську землю і саме вони будуть складати кістяк духовного відродження України-Русі і стануть духовним золотом нації. І саме рідні українські Волхви допоможуть народу України встати з колін, вилікуватися фізично та духовно. Про таких священиків мріяв Тарас Шевченко, а попів висміював.
Які ж були, властиво, релігійні погляди Шевченка? Він глибоко вірив у чисту, непорочну молитву. Його твори сповнені порад молитися Божомку синові. Він не раз пише про свої молитви. Поет вірив Христові і любив його, ненавидів фарисейство й ідольство. Ми знаходимо в Шевченка без кінця краю суто релігійні вирази, ними повний "Кобзар". В "Невільнику" читаємо: "Скрізь неправда, де не гляну, скрізь Господа лають". В "Кавказі" він визнає: "Христе, Сине Божий". В "Неофітах" він називає Христа "Сином Божим у плоті" і т. д. Шевченко завжди попереджає "сторонніх людей", вдивляючися зором мудреця в глибінь наступних поколінь і сам віщуючи:
"Не смійтеся, чужі люди!
Церква-домовина
Розвалиться, а з під неї
Встане Україна,
Розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
Помоляться на волі
Невольничі діти". ("Суботів")
Це пророцтво здійснюється на наших очах. Московсько-візантійська і фарисейська Церкви розвалюються і наближається день, коли в Україні кожний матиме можливість вільно славити савого Всевишнього Бога, Багатопроявленого, Всемогутнього .
При всьому бажанні чужим, неукраїнським церквам важко зробити Шевченка московсько-візантійським чи римським фарисеєм чи, як атеїстам, зобразити і безбожником, всупереч глибоким релігійним почуттям, що так яскраво передані у творах.
У Тараса Шевченка, як у стародавніх українських Волхвів, глибока релігійність поєднана з гострим протестом проти релігійного лицемірства і всякої неправди. Візьмімо хоча б такі його рядки:
"Храми, каплиці, ікони,
ставники, мірри і дим,
перед образом Твоїм Неутомленні поклони
За кражу, за війну, за кров:
Щоб братню кров пролити, просять,
А потім в дар Тобі приносять
З пожару вкрадений покров..." ("Кавказ")
Або:
"Кругом неправда і неволя,
Народ замучений мовчить,
А на апостольськім престолі
Чернець годований сидить,*
Людською кровію торгує
І рай у найми оддає!
О, Боже! Суд Твій правий всує,
І всує царствіє Твоє!" ("Єретик")
До речі, ці найкращі рядки творчості Шевченка церковники-ортодокси викинули з нового видання Т. Шевченка українською мовою для всіх вірних, видрукуваного перед другою світовою війною.
Тарас Шевченко з великим захопленням перекладає і наслідує стародавніх Волхвів, бо відчуває в них рідний дух. Дуже важко уявити, як лицемірний піп може читати такі рядки, які свідчать проти нього. Правду, любов і братерство Шевченко вважає за найдорожче добро, якого бажає собі і всім людям: "Мені ж, о Господи, подай Любити правду на земл !" ("Молитви") До якої з євангельських течій релігійні погляди Т. Шевченка найближчі? В "Неофітах" він визнає божественність Ісуса Христа і називає Його "Сином Божим у плоті". В поемі "Марія" він зображає, що Христос народився так, як усі люди. В усякому разі Шевченко має незвичайно взнеслі погляди на Христа і в поемі "Марія" стверджує, що Його народження не мало винятковий характер. Христос навчав, що слова, які люди казатимуть проти Сина Людського, простяться їм, але залишається без прощення гріх проти Всевишнього, бо це гріх проти самої істини, самої правди, людини самої себе. Отже, ми шануємо Тараса Шевченка не тільки, як геніального поета і будителя народу, але як великого пророка духовного відродження Україниі, як то було до московського фізичного та духовного поневолення. До того часу, поки наш нарід матиме в руках "Кобзаря" та твори Сковороди, не переведуться в Україні люди, які відроджують правдивість і духовність Відо-Вістичного Православ”я Русі-України.
Анатолій
РЕЛІГІЙНІСТЬ Т.Г.ШЕВЧЕНКА
Свідомі українці-патріоти справедливо цінують Тараса Шевченка як великого патріота, геніального поета, одного з найбільших будителів народу. І справді, майже кожна сторінка "Кобзаря" - це палкий заклик любити свій народ і край, це пророцький осуд всякої неправди і неволі. Могутній протест проти неправди у Шевченка сполучений з глибокою правдивою вірою, що випливає з глибин його єства.Спроби декого зробити Шевченка атеїстом просто є нелогічними. Адже ніхто з українських письменників не використовував так часто і з такою глибокою побожністю ім'я Бога, як Т.Шевченко. В усьому "Кобзарі" ім'я Бога використано 495 разів і в марно тільки 12. І з 230 творів "Кобзаря" ми маємо 25 суто релігійного змісту.До Бога Шевченко звертається з глибокою любов'ю і пошаною: "милий Боже", "святий Боже", "Господь Бог мій" і т. д. Це є найкращим доказом того, що Шевченко не був атеїстом. У своїх релігійних творах, а ці твори у Шевченка є прекрасними, він з великою пошаною використовує слово "Бог".
Як же пояснити вирази Шевченка, що на перший погляд здаються богохульними? Так, ці вирази є богохульними для ортодоксальної заскорузлої антилюдської обрядовості . Тому що в Шевченкових творах немає жодного виразу, який говорив би про його безбожництво. У поемі "Сон" Шевченко називає Бога "милим". Україні він радить: "Годуй діток; жива правда у Господа Бога". У цій самій поемі, змальовуючи з обуренням сваволю поміщиків, злиденне життя й нестерпні страждання кріпаків в Україні, він каже, що коли .може бути таке зло, то очевидно: "Нема Господа на небі". Так, це протест щодо нав”язаного Україні нерідного, не народного бога, Шевченко говорить, що Бог: "... може бачить, та помагає як оті гори предковічні". В поемі "Сон" Шевченко висловлює таке почуття: "Я Богу помолюсь... Я так люблю мою Україну убогу, що прокляну святого Бога. За неї душу погублю". Але це не доказ безбожності Шевченка, а прояв його глибокої любові до свого народу, до свого Бога, а не імпортованого з російських земель або з Візантії. Отже, таке саме почуття до народу ми знаходимо і в Шевченка, у нього і на думці не було хулити свого Бога.
Чимало Шевченкових творів чужі народу України Церкви вважають за богохульні. Наприклад, твір "Світе ясний, світе тихий" скерований проти московської ортодоксальної церкви, проти німо-обрядовщини в церковній мові, що мертвить дух і гасить Боже світло в людських душах. У поемі "Юродивий" Шевченко обурюється проти ока, що спить в кіоті, запитує, чи воно бачить усі ті кривди, що діються в Україні, за яку у Шевченка розривалася душа.
Треба раз і назавжди запам'ятати, що всі ніби богохульні вирази у творчості Шевченка скеровані не проти Бога, а проти московської ортодоксальної бездуховщини, мертвотності християнського духу, проти усього того, що Шевченко називає візантійщиною. Все це чуже для України, від чого народ страждає і сьогодні. Шевченко змальовує двох богів, а саме: бог "московито візантійський", Бог Всевишній (не юдейський Демон), якого він палко любив, про якого говорить: "Збрешуть люди, візантійський Саваоф одурить, не одурить Бог". "Візантійський Саваоф" для Шевченка - це загарбницько чужий Демон на біду Україні, які він не сприймав усім своїм серцем. На жаль, сьогодні таким самим фарисейсько-московським духом інтриг пройняті всі так звані Українські християнські церкви, бо не послухали слів Ісусових, що треба берегтися фарисейсько-саддукейської закваски, що в старі міхи нового вина не наливають. Не можуть старі прогнилі кадри нести чисту ідею, повну життя і свіжості. Не повернуть вони ні чистої, Української Православної Церкви, яка несла і нестиме світло в серця людей, ні Щасливої України.
Не мав жодних симпатій Т. Шевченко не тільки до московсько-візантійської Церкви, але й до римо-католиків. Можливо, що ці церкви відійшли далеко від чистого Бога, від чесності і любові. А що за церква без чистого та людяного Всевишнього, Багатопроявленого, Всемогутнього? Фальшивка! Найкращим доказом цього є його поема Т. Шевченко "Єретик". Ортодоксальне та католицьке духовенство ж порівнює з воронами, гадюками, собаками, у них "в ясних ризах ... люті очі " тощо. Що ми можем спостерігати і сьогодні. В так званих християнських церквах більшість служителів - не слуги правди і любові, а слуги інтриг і злих пороків, які розділюють народ, один проти одного і проти Бога..
Піп не дбає за Україну, вона йому чужа, а дбає він лише за сите черево і повну кишеню. Волхв Відо-Вістичного Православ”я любить свій народ і служить Всевишньому, Всепроявленому Богу всім серцем і життям. Сьогодні Волхви повертаються на рідну українську землю і саме вони будуть складати кістяк духовного відродження України-Русі і стануть духовним золотом нації. І саме рідні українські Волхви допоможуть народу України встати з колін, вилікуватися фізично та духовно. Про таких священиків мріяв Тарас Шевченко, а попів висміював.
Які ж були, властиво, релігійні погляди Шевченка? Він глибоко вірив у чисту, непорочну молитву. Його твори сповнені порад молитися Божомку синові. Він не раз пише про свої молитви. Поет вірив Христові і любив його, ненавидів фарисейство й ідольство. Ми знаходимо в Шевченка без кінця краю суто релігійні вирази, ними повний "Кобзар". В "Невільнику" читаємо: "Скрізь неправда, де не гляну, скрізь Господа лають". В "Кавказі" він визнає: "Христе, Сине Божий". В "Неофітах" він називає Христа "Сином Божим у плоті" і т. д. Шевченко завжди попереджає "сторонніх людей", вдивляючися зором мудреця в глибінь наступних поколінь і сам віщуючи:
"Не смійтеся, чужі люди!
Церква-домовина
Розвалиться, а з під неї
Встане Україна,
Розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
Помоляться на волі
Невольничі діти". ("Суботів")
Це пророцтво здійснюється на наших очах. Московсько-візантійська і фарисейська Церкви розвалюються і наближається день, коли в Україні кожний матиме можливість вільно славити савого Всевишнього Бога, Багатопроявленого, Всемогутнього .
При всьому бажанні чужим, неукраїнським церквам важко зробити Шевченка московсько-візантійським чи римським фарисеєм чи, як атеїстам, зобразити і безбожником, всупереч глибоким релігійним почуттям, що так яскраво передані у творах.
У Тараса Шевченка, як у стародавніх українських Волхвів, глибока релігійність поєднана з гострим протестом проти релігійного лицемірства і всякої неправди. Візьмімо хоча б такі його рядки:
"Храми, каплиці, ікони,
ставники, мірри і дим,
перед образом Твоїм Неутомленні поклони
За кражу, за війну, за кров:
Щоб братню кров пролити, просять,
А потім в дар Тобі приносять
З пожару вкрадений покров..." ("Кавказ")
Або:
"Кругом неправда і неволя,
Народ замучений мовчить,
А на апостольськім престолі
Чернець годований сидить,*
Людською кровію торгує
І рай у найми оддає!
О, Боже! Суд Твій правий всує,
І всує царствіє Твоє!" ("Єретик")
До речі, ці найкращі рядки творчості Шевченка церковники-ортодокси викинули з нового видання Т. Шевченка українською мовою для всіх вірних, видрукуваного перед другою світовою війною.
Тарас Шевченко з великим захопленням перекладає і наслідує стародавніх Волхвів, бо відчуває в них рідний дух. Дуже важко уявити, як лицемірний піп може читати такі рядки, які свідчать проти нього. Правду, любов і братерство Шевченко вважає за найдорожче добро, якого бажає собі і всім людям: "Мені ж, о Господи, подай Любити правду на земл !" ("Молитви") До якої з євангельських течій релігійні погляди Т. Шевченка найближчі? В "Неофітах" він визнає божественність Ісуса Христа і називає Його "Сином Божим у плоті". В поемі "Марія" він зображає, що Христос народився так, як усі люди. В усякому разі Шевченко має незвичайно взнеслі погляди на Христа і в поемі "Марія" стверджує, що Його народження не мало винятковий характер. Христос навчав, що слова, які люди казатимуть проти Сина Людського, простяться їм, але залишається без прощення гріх проти Всевишнього, бо це гріх проти самої істини, самої правди, людини самої себе. Отже, ми шануємо Тараса Шевченка не тільки, як геніального поета і будителя народу, але як великого пророка духовного відродження Україниі, як то було до московського фізичного та духовного поневолення. До того часу, поки наш нарід матиме в руках "Кобзаря" та твори Сковороди, не переведуться в Україні люди, які відроджують правдивість і духовність Відо-Вістичного Православ”я Русі-України.
Відповіді
2003.09.23 | Тульский пряник
"У кожного своя правда і свій шлях широкий" Т.Г.Шевченко
Очень интересно прочитать о том как фигуру Т.Г. Шевченко спустя века обожествляют. Я порылся и нашёл воспоминания его современников:"...Вот пришло из Праги новое двухтомное изданiе "Кобзаря", в которое попали стихи и поэмы дотолЪ неиздававшiеся. Это было в пятнадцатую годовщину смерти Шевченко. НынЪшнiй читатель, знающiй, каким ореолом святости окружен у галичан "пророк и мученик Украины - Руси", подумает, что "Кобзарь" был встрЪчен с колокольным звоном. ВстрЪча, однако, вышла совсЪм иной. Весь клерикальный Львов кипЪл возмущенiем. Требовали отмЪны вечеров и празднеств, назначенных по случаю траурной годовщины. Профессор Омельян Огоновскiй написал в "Русском СiонЪ": "Заявляю публично, що если бы я був знав, що в Станиславови устрояется вечер в память Шевченко, то бувбим учеником моим таки из кафедри заказав удил в том брати".
Причина такой реакцiи заключалась в стихах "апостола", совершенно неприлично звучавших для церковнаго уха: "Все брехня: попи й цари". Или:
. . . . . будем, брате,
3 багряниць онучи драти,
Людьки з кадил закуряти,
"Явленными" печь топити,
Кропилами будем, брате,
Нову хату вымитати.
Атеизм Тараса Григорьевича был замЪчен еще в Россiи, гдЪ на него составили, однажды, протокол по поводу богохульных рЪчей. Максимович сам разсказывал Костомарову, что под Каневым Шевченко держал рЪчь в шинкЪ про Божiю Матерь, называя ее "покрыткой" и отрицая непорочное зачатiе. Поэма его "Марiя", написанная, видимо, под впечатлЪнiем пушкинской Гаврилiады, вполнЪ подтверждает наличiе у него таких взглядов. Особенно возмутила Огоновскаго сцена с Архангелом Гаврiилом, когда он "у ярочку догнав Марiю...". Едва ли, однако, не самыми одiозными были стихи о ПапЪ Римском:
На апостольском престолЪ
Чернец годованый сидить.
"Одно еще було отрадою нашою, - писал Огоновскiй, - що у нас не було до сих пор контррелегiйных (антирелигiозных) писем в языци руським. Теперь, однако, и тии появились, а то в роди поэзiй шевченковских"..."
2003.09.23 | Шевченко
Re: Совєтські джерела, це ще не доказ
не релігійности Шевченка. Треба вглубитись, читаючи нашого пророка.Так , пророка, бо багато передбачував Шевченко і багато чого справдилось.Росіянин ніколи не зрозуміє нашої української ментальности, а тим більше Шевченка. Шевченко був глибоко віруючий і безмежно любив свою безталанну Україну. Всі його твори були переповнені як не одним то другим почуванням.
Щодо Вашої, пане Анатолій, переконаности, що Шевченко говорив про якусь іншу релігію ніж свою православну, я не згідний. А так назагал Ви зробили правильний аналіз Шевченкових творів.
Поділяю Вашу любов до України. Лише пошана до всього свого, може принести повне визволення України і поставить її на правдивий шлях до незалежности.
2003.09.23 | Тульский пряник
Не знал, что Огоновский это Совєтські джерела,:) (-)
2003.09.23 | Анатолій
До пана Шевченка, не Тараса!
Те, що Тарас Шевченко говорив саме за Українське Православ"я, то у мене немає сумніву. А Ви, як і москальські ортодокси, робите підміну ортодоксії та Православ"я, яке у нас сповідувалося до братнього загарбання України московією. Православ"я - це віра наших прадідів, яка нічого спільного не має з сьогоднішнім християнством. І якщо Ви гадаєте, що було українське християнство, то грубо помиляєтеся. Було українське Відо-Вістичне Православ"я і було московське ортодоксальне християнство, яке, на жаль, Ви сповідуєте і сьогодні. І тут не має різниці яка мова, а справа у базових релігійних підходах. В усякому разі, у Відо-Вістичному Православ"ї Бога боятися не треба, а його треба славити і з ним треба співробітничати. Ви ж бо читали, що Великий Тарас відкидає Саваофів та московсько-візантійських богів. А чим же Ваші сьогоднішні боги віфдрізняються від млсковсько-візантійських, дозвольте спитати?Саме за це відкидання Саваофів та московсько-візантійських демонів Тараса москалі називають єретиком та невіруючим. Отже, прошу не приписувати Тарасові того, що не було. Не робіть з нього зазомбовану особу, яких сьогодні більшість в Україні. Тарас був ВІЛЬНИМ від Саваофів та мрсковсько-візантійських богів.
Анатолій
2003.09.23 | Георгій
Моя думка
Читаючи поезії Шевченка, не можна не бачити його глибокої релігійності і його глибокої зануреності у християнське віровчення. Скільки його поезій мають прямий текстологічний і ідеологічний зв"язок з Євангеліями, книгами старозавітних Пророків, тощо! А те, що він у розпачі міг викрикнути, "а до того я не знаю Бога," або "я так її, я так люблю мою Україну убогу, що прокляну святого Бога..." - зовсім не свідчить про його атеїзм, а тільки про його безмежну любов до свого пригнобленого народа. Він так переймався стражданнями "малих отих рабів німих," що іноді впадав у відчай - звідти і прокляття в адресу самого Бога, як крик пораненої душі, яка вірує, але з нетерпінням волає, "Господи, до яких же пір?"З іншого боку, так, звичайно ж, Тарас Шевченко не любив офіційної, "казьонної" церкви - ні російської православної, ні польської католицької. Але це зовсім інша річ, ніж його атеїзм чи не-християнство. Можна не любити ту чи іншу церкву, але при тому бути глибоко віруючим християнином.
2003.09.23 | Гура
Re: Моя думка
Георгій пише:> Читаючи поезії Шевченка, не можна не бачити його глибокої релігійності і його глибокої зануреності у християнське віровчення. Скільки його поезій мають прямий текстологічний і ідеологічний зв"язок з Євангеліями, книгами старозавітних Пророків, тощо! А те, що він у розпачі міг викрикнути, "а до того я не знаю Бога," або "я так її, я так люблю мою Україну убогу, що прокляну святого Бога..." - зовсім не свідчить про його атеїзм, а тільки про його безмежну любов до свого пригнобленого народа. Він так переймався стражданнями "малих отих рабів німих," що іноді впадав у відчай - звідти і прокляття в адресу самого Бога, як крик пораненої душі, яка вірує, але з нетерпінням волає, "Господи, до яких же пір?"
>
Вибачте, але це нісенітниці. "Глибоко релігійний, який проклинає Бога". Та не був він таким! Може на початках і був, але з віком усвідомив, що ніякого "святого Бога" немає (але вірити "у щось" "по інерції" продовжував).
> З іншого боку, так, звичайно ж, Тарас Шевченко не любив офіційної, "казьонної" церкви - ні російської православної, ні польської католицької. Але це зовсім інша річ, ніж його атеїзм чи не-християнство. Можна не любити ту чи іншу церкву, але при тому бути глибоко віруючим християнином.
2003.09.23 | Шевченко
Re: Моя думка. До п. Гури
А ви ніколи не викрикували чи то до матері чи до друга, чи до жінки, як що таку маєте- "ненавиджу тебе". То хиба ж це справжня ненавість? Злість або незадоволення чимось викликає реакцію, яка справді не є душевною. Тарас був віруючим і до того був ПОЕТОМ. Поети часто пишуть почуття не тільки свої ,а і народні.2003.09.24 | Гура
Re: Моя думка. До п. Гури
Шевченко пише:> А ви ніколи не викрикували чи то до матері чи до друга, чи до жінки, як що таку маєте- "ненавиджу тебе". То хиба ж це справжня ненавість? Злість або незадоволення чимось викликає реакцію, яка справді не є душевною. Тарас був віруючим і до того був ПОЕТОМ. Поети часто пишуть почуття не тільки свої ,а і народні.
ОК А це не у Шевченка був вірш про "боженьку", у якого він в дитинстві виколов "очі", щоб "боженька" не міг "все бачити"? Та і взагалі, я не бачу особливої набожності у нього. Он моя дружина каже, що "вірує у Бога", а як копнеш - банальна ірраціональність та "батьківські традиції".
2003.09.23 | Михайло
Re: А що на Україні робить "Тульський пряник"
А що на Україні робить "Тульський пряник"?Тож зразу видно як на білій тканині брудну пляму, що пан "Тульський пряник" не розуміє нічого, бо його очі сліпі і вуха глухі, якщо він Шевченка слідом за Москвою виставляє як безбожника. Але то є політика і пряник є політичний агент іноземної держави, який працює на інтереси Росії як колонізатора!
2003.09.23 | Тульский пряник
Ну во-первых "в Україні", а по друге я в России:)
Я это слышал миллионы раз - любое несогласие - агент Москвы и прочее.А помните, так как раз говорили в Галичине в позапрошлом веке про русинов - они-де все католики и их тяга к православию это всё "na rubli moskewski i nic wecej".
Я совершенно не собираюсь каким-либо образом пытаться принизить значение Шевченко для Украины. Я просто напоминаю, что он был всего лишь человеком, а не Богом. И в своём творчестве высказывал и другие мысли. О чём собственно и написал. Не более.
Ваше право с этим не соглашаться.
Равно как и моё: "Не возведи себе кумира..."
2003.09.23 | Михайло
Re: Звичайно, але не "людьки", а "люльки" !
Пан Пряник пише:>Я это слышал миллионы раз - любое несогласие - агент Москвы и прочее.
>А помните, так как раз говорили в Галичине в позапрошлом веке про >русинов - они-де все католики и их тяга к православию это всё "na >rubli moskewski i nic wecej".
>Я совершенно не собираюсь каким-либо образом пытаться принизить >значение Шевченко для Украины. Я просто напоминаю, что он был всего >лишь человеком, а не Богом. И в своём творчестве высказывал и другие >мысли. О чём собственно и написал. Не более.
>Ваше право с этим не соглашаться.
>Равно как и моё: "Не возведи себе кумира..."
Ви навели приклад з "Русского Сиона":
>Очень интересно прочитать о том как фигуру Т.Г. Шевченко спустя века >обожествляют. Я порылся и нашёл воспоминания его современников:
>"...Вот пришло из Праги новое двухтомное изданiе "Кобзаря", в >которое попали стихи и поэмы дотолЪ неиздававшiеся. Это было в >пятнадцатую годовщину смерти Шевченко. НынЪшнiй читатель, знающiй, >каким ореолом святости окружен у галичан "пророк и мученик Украины - >Руси", подумает, что "Кобзарь" был встрЪчен с колокольным звоном. >ВстрЪча, однако, вышла совсЪм иной. Весь клерикальный Львов кипЪл >возмущенiем. Требовали отмЪны вечеров и празднеств, назначенных по >случаю траурной годовщины. Профессор Омельян Огоновскiй написал >в "Русском СiонЪ": "Заявляю публично, що если бы я був знав, що в >Станиславови устрояется вечер в память Шевченко, то бувбим учеником >моим таки из кафедри заказав удил в том брати".
>Причина такой реакцiи заключалась в стихах "апостола", совершенно >неприлично звучавших для церковнаго уха: "Все брехня: попи й цари". >Или:
>. . . . . будем, брате,
>3 багряниць онучи драти,
>Людьки з кадил закуряти,
>"Явленными" печь топити,
>Кропилами будем, брате,
>Нову хату вымитати.
>Атеизм Тараса Григорьевича был замЪчен еще в Россiи, гдЪ на него >составили, однажды, протокол по поводу богохульных рЪчей. Максимович >сам разсказывал Костомарову,
>На апостольском престолЪ
>Чернец годованый сидить.
>"Одно еще було отрадою нашою, - писал Огоновскiй, - що у нас не було >до сих пор контррелегiйных (антирелигiозных) писем в языци руським. >Теперь, однако, и тии появились, а то в роди поэзiй >шевченковских"..."
Наведений уривок якраз неправдивий в тому розумінні, що він подає дезинформацію: де підтвердження, що Максимович дав таку інформацію Костомарову, а якщо і дав, то його могли вимусити!
Звичайно, Шевченко не Бог, а смертна людина! Неприпустимо йому як поету писати (якщо це не підробка! :what ):
"Я Богу помолюсь... Я так люблю мою Україну убогу, що прокляну святого Бога. За неї душу погублю".
2003.09.24 | Гура
А в третьих, все-таки правильно "на Украине", но: "в России" (-)
2003.09.24 | Шевченко
Re: А в третьих, все-таки правильно "на Украине", но: "в России" (-)
Завдяки Росії говорили "на" щоб поставити Україну на другорядне місце в історії. Це було принято і на заході. Ось в Америці давали приставку"the" і говорилося -the Ukraine. За все треба дякувати Москві. Тепер коли Україна зняла московські пута і Україна стала самостійна держава, говорять без приставки -Ukraine.Ніхто ж не говорить на Франції, на Німеччині, на Англіїї, на Бельгії і т.д. Чому ж це правильно по Вашому буде "на Україні". Так Шевченко вживав цей вислів, бо так запрограмували тодішніх українців. Бо тоді і справді Україна була "московським підніжком".
Так що не перекручуйте правди. Знаю, Вам би дуже хотілося, щоб Україна і надалі була провінцією Москви. Та такого більше ніколи не буде.
2003.09.24 | Анатолій
Грамотії, пишіть правильно- в Уругваї, В Росії, в Україні! (-)
2003.09.24 | Анатолій
Тульський є правий, він бо з України!(-)
2003.09.24 | Тульский пряник
О правилах языка.
Согласно Вашим научным изысканиям, Анатолий. Все русские это выходцы с Украины.Что же касается правил русского языка то они говорят о следующем:
http://spravka.gramota.ru/pravila.html?p1.htm
"Вопрос 1897.
Вопрос Лопатину:
Уважаемый профессор!
Все чаще слышу (и в средствах массовой информации тоже) как произносят "в Украине", вместо "на Украине".
Это неграмотность или новая тенденция в языке?
Спасибо.
Раптанова Елена
--------------------------------------------------------------------------------
Ответ.
Ответ профессора Лопатина. 27.07.2001 г.
В соответствии с исторически сложившимся употреблением правильно только на Украине, но в государстве Украина."
> http://www.gramma.ru/1.php?ir=6&ip=0&id=1&fl=1&fnd=3
> Выбор предлога определяется правилами использования предлога при географическом названии, т. е. нормами глагольного управления при таких существительных. С названиями административных единиц (государств, городов, штатов, сел и т. д.) употребляется предлог В. Предлог НА встречается здесь только в сочетаниях НА хуторе Белово, НА Харьковщине (со словами - географическими названиями, содержащими суффикс -щина) и НА Украине, НА Дальнем Востоке (названиями, не являющимися обозначением адм. единицы)
Правительство независимой Украины в 1993 году потребовало писать и говорить "В Украине" (первоначальное значение слова Украина - окраина, "на окраине", видимо, обидно для независимого государства), но в разговорной русской речи это не привилось.
Говорят В Карпатах и НА Кавказе.
НА Мальте, НА Кипре - тоже независимые государства.
Предлог всего лишь устойчивая форма языка и не более. Никаких политических целей это не преследует.
Поэтому по-украински я написал "в", а по-русски "на".
2003.09.24 | Анатолій
Пане Тульський, питати треба не Лопатіна, а Лопатенка!(-)
2003.09.24 | Тульский пряник
Даже не спорю, а кто такой Лопатенко, Ваш друг? :) (-)
2003.09.25 | Игорь
Добавлю еще один пример - "на Руси".
Почему-то украинские националисты забывают, что русские употребляют предлог "на" и при наименовании своей страны, поэтому он никак не может нести уничижительный смысл.2003.09.26 | Галаган
Продолжение дискуссии
Смысл какой над православным покойником языческими бубнами махать. Царство Небесное пану Тарасу. А интерпретация его творчества - гнилое дело. Слишком противоречиво. У комунистов тоже ведь великолепно получалось. Я лучше в музей его завтра схожу, давно не был. Как художник он мне больше нравиться. А в поэзии уж лучше, для мня, Пастернак. Кстати ничего фамилия не говорит ?А если кому замена Ленина нужна, типа пророк, учитель, вождь и т.п. так это не удивительно. В украинской литературе, для меня Костомаров и Багряный, стоят несоизмеримо больше. Хотя пана Тараса признаю, как весёлого и сильного, местами, человека. Что срок получил в принципе не справедливо. Я в своё время изучал его дело, только не по современным охрипшим обажателям, а по репринтным изданиям документов. Так могу сказать, что Тарас Григорьевич вовсе не за Украину попал в солдаты. А за оскорбления царской семьи. Довольно грубые и прямые оскорбления в поэме "Сон"
Галаган.
2003.09.26 | Георгій
Частково згоден, частково ні
Галаган пише:> Смысл какой над православным покойником языческими бубнами махать. Царство Небесное пану Тарасу. А интерпретация его творчества - гнилое дело. Слишком противоречиво. У комунистов тоже ведь великолепно получалось. Я лучше в музей его завтра схожу, давно не был. Как художник он мне больше нравиться. А в поэзии уж лучше, для мня, Пастернак. Кстати ничего фамилия не говорит ?
(ГП) Та хіба можна порівнювати Шевченка з Пастернаком? Вони жили в різні епохи... Шевченкову творчість доцільніше порівнювати з Байроном, чи, скажімо, Робертом Бернсом...
> А если кому замена Ленина нужна, типа пророк, учитель, вождь и т.п. так это не удивительно.
(ГП) Тут я в якійсь мірі з Вами згоджуюся - не варто робити з Шевченка ікону. Але читати його поезії варто, він геніальний поет і дійсно багато чого передбачив (візьміть хоча б його "Кавказ").
>В украинской литературе, для меня Костомаров и Багряный, стоят несоизмеримо больше.
(ГП) Багряного я не знаю, а Костомарова вважаю цікавим письменником, але не таким генієм, як Шевченко.
>Хотя пана Тараса признаю, как весёлого и сильного, местами, человека.
(ГП) Так, він був дійсно дуже живий і дуже сильний. Але веселим його назвати важко - він дуже сумував все своє життя за долю своєї родини, своїх односільчан, свго українського народу в цілому. Його поезія переважно трагічна, хоча там (а також в його листах) прохоплюються і веселі, жартівливі нотки.
>Что срок получил в принципе не справедливо. Я в своё время изучал его дело, только не по современным охрипшим обажателям, а по репринтным изданиям документов. Так могу сказать, что Тарас Григорьевич вовсе не за Украину попал в солдаты. А за оскорбления царской семьи. Довольно грубые и прямые оскорбления в поэме "Сон"
(ГП) Не тільки за це. Його звинувачували в належності до підпільної політичної організації, яка ставила за мету відокремити Україну від Російської імперії і відновити в Україні гетьманщину. Це звинувачення було фальшивим, тому що Кирило-Мефодіївське братство було організацією не політичною, а швидше "культурницькою." Це був, фактично, гурток мрійників-інтелігентів. Але Шевченко, звичайно, був дуже полум"яним прихильником "сепаратистської" програми братчиків, за що і постраждав. Ну, а портрети Петра і Катерини в поемі "Сон," безумовно, додали злості тим чиновникам Третього Відділу, які його допитували, і вплинули на вирок, який дійсно був неймовірно суворим (особливо пожиттєва заборона писати і малювати).
> Галаган.
--Георгій
2003.09.27 | Галаган
Re: Частково згоден, частково ні
(ГП) Та хіба можна порівнювати Шевченка з Пастернаком? Вони жили в різні епохи... Шевченкову творчість доцільніше порівнювати з Байроном, чи, скажімо, Робертом Бернсом...Я не порівнюю, я просто кажу про свої смаки
> А если кому замена Ленина нужна, типа пророк, учитель, вождь и т.п. так это не удивительно.
(ГП) Тут я в якійсь мірі з Вами згоджуюся - не варто робити з Шевченка ікону. Але читати його поезії варто, він геніальний поет і дійсно багато чого передбачив (візьміть хоча б його "Кавказ").
Не знаю, чи варто говорити про бредбачення якісь, тим більш, що коли те, що зветься передбаченням не має якоїсь конкретної форми, як прогноз погоди, то заднім числом можна прилаштувати будь які висновки.
>В украинской литературе, для меня Костомаров и Багряный, стоят несоизмеримо больше.
(ГП) Багряного я не знаю, а Костомарова вважаю цікавим письменником, але не таким генієм, як Шевченко.
Багряного ? Маю честь порадити "Сал Гефсиманский" і "Тигролови" - це, без сумніву, одне з найбільших дсягнень української літератури.
Яка загалом слабка. На мою думку. "Кудеяр" Костомарова і "Сорок лет", "Син" - на мою думку шедеври. До речі, "Сорок лет" був один з найулюбленіших творів Льва Толстого, він навіть написав на неї своєрідну коверверсію, додавши більше ясності в кінцівку. Це християнський твір. Але попереджаю, твори в оригіналі російською мовою. Так що... Костомаров має од ну особливість, багато своїх творів, він намагався перевести на малоруське нарєчіє, але виходило так, що нарожжувався новий твір. Я , на щастя, маю ще радянське видання його творів. В нашій країні його мабуть не цінують, в погоні за бєздарамі (аби шо, головне шоб про село да про шаровари)- наша культура відмовляється від справжніх монстрів, тільки не розкручених волею долі, як Шевченко.
>Хотя пана Тараса признаю, как весёлого и сильного, местами, человека.
(ГП) Так, він був дійсно дуже живий і дуже сильний. Але веселим його назвати важко - він дуже сумував все своє життя за долю своєї родини, своїх односільчан, свго українського народу в цілому. Його поезія переважно трагічна, хоча там (а також в його листах) прохоплюються і веселі, жартівливі нотки.
для мене його поезія, й його реальне обличчя - трохи різні речі. Поясню, той, хто хоче справді щось про нього знати, повинен читати його листи, та особливо, щоденник, що він вів його на протязі року перед і після звільнення. Там багато в чому інша людина. Його вірши це вистави, там він приймає радше якійсь романтичний образ, аніж пише від реально існуючого Тараса Шевченко. Він не жив в свому часі, його вірши це ностальгія за минулим, яке він знав все ж таки не досконало. Тому сприймати його поезію, як реальність я не можу.
Але для того щоб створити свій світ, потрібен геній. Тому потрібно мати й певний власний інтелект, щоб абстрагуватись від реальності читаючи його вірши. В противному випадку можна прийти до ненависти, або "москаля" або самого Шевченка. Я далекий від сприйняття його творчості, як реальності. Тому я люблю його світ. Коли торкаюсь до нього. Але не більше. В історичній правді, я йому відмовляю. Реальність інша. Розгромити Шевченка, як історика, це не важка справа. В цьому я переконаний.
Романтичні міфи, ця краса, вона як наркотик, солодка та принадна. Але що занадто, те нездраво.
До речі, давно усім приїлось, знаю, ал переважна більшість Шевченкової прози, до речі значно менш талановитої ніж поезії, написано руською мовою. Мені то воно зрозуміло чому. Але відірвани від реальності, все якось виправдовуються, неначе це злочин. Видумують аргумнти.
>Что срок получил в принципе не справедливо. Я в своё время изучал его дело, только не по современным охрипшим обажателям, а по репринтным изданиям документов. Так могу сказать, что Тарас Григорьевич вовсе не за Украину попал в солдаты. А за оскорбления царской семьи. Довольно грубые и прямые оскорбления в поэме "Сон"
(ГП) Не тільки за це. Його звинувачували в належності до підпільної політичної організації, яка ставила за мету відокремити Україну від Російської імперії і відновити в Україні гетьманщину. Це звинувачення було фальшивим, тому що Кирило-Мефодіївське братство було організацією не політичною, а швидше "культурницькою." Це був, фактично, гурток мрійників-інтелігентів. Але Шевченко, звичайно, був дуже полум"яним прихильником "сепаратистської" програми братчиків, за що і постраждав. Ну, а портрети Петра і Катерини в поемі "Сон," безумовно, додали злості тим чиновникам Третього Відділу, які його допитували, і вплинули на вирок, який дійсно був неймовірно суворим (особливо пожиттєва заборона писати і малювати).
Не все так абстрактно, Шевченко мав конкретне звинувачення, та не за іносказательную образу давно померлих царів, а за образу царюючої сім"ї. Ви перечитайте
До речі Шевченко дивно багато отримав, мабуть хтось похлопотав, щоб дали побільше.
> Галаган.
--Георгій
2003.09.28 | Георгій
До геніального поета ставляться як до геніального поета
Галаган пише:> Я не порівнюю, я просто кажу про свої смаки
(ГП) Я теж дуже люблю поезію і прозу Бориса Пастернака. До речі, дуже рекомендую Вам книжку під назвою "Строку диктует чувство," на яку я вже посилався. Там багато відомих поезій Пастернака поміщені поруч з документальними біографічними матеріалами, які дуже допомагають їх краще зрозуміти. Наприклад, знаменитий вірш Пастернака про Шекспіра ("Извозчичий двор, и встающий из вод уступом преступньій и пасмурньій Тауер, и звонкость подков, и простуженньій звон Вестминстера, гльібьі, закутанной в траур...") - значно краще розумієш, коли усвідомлюєш, що це все написане персонально Маяковському, як частина стратегічної полеміки двох цих гігантів російської і світової поезії про призначення поета, про роль поета в житті народних мас, тощо. Так само деякі діалоги між Юрієм Живаго і Павлом Антіповим-"Стрєльніковим" у "Докторі Живаго" теж відображують цю полеміку. І ще, цікаво, як у цій книжці розкривається зв'язок Пастернака з Україною, зокрема Києвом і його околицями (Г. і З. Нейгаузи, близькі друзі поета, були кияни і знімали влітку дачу в Ірпіні). Але це, мабуть, окрема тема...
>Роберта Бернса не читав, а так можливо б і порівняв.
(ГП) Ой, візьміть його збірку в будь-якій бібліотеці... Є прекрасні переклади Бернса на російську мову, зроблені у свій час С. Маршаком і іншими. Бернс жив трохи раніше за Шевченка, але за духом він був дуже близький Кобзареві - теж відобразив у своїй поезії тугу за дещо романтизованим минулим свого народу (шотланців), і теж, як і Шевченко, мав абсолютно неповторну особистість, яка просто-таки бринить в усіх його віршах, баладах і піснях. Він писав діалектом англійської мови, яким говорили в його час шотланці. Ось, наприклад, його вірш, де він уявляє собі, як король шотланців Роберт Брюс звертається до свого війська напередодні битви з англійською армією, за незалежність шотланського народу:
Scots, wha hae wi' Wallace bled,
Scots, wham Bruce has aften led,
Welcome to your gory bed,
Or to victorie.
Now's the day, and now's the hour;
See the front of battle lour;
See approach proud Edward's power -
Chains and slaverie!
Wha will be a traitor's knave?
Wha can fill a coward's grave?
Wha's sae base as be a slave?
Let him turn and flee!
Wha for Scotland's King and Law,
Freedom's sword will strongly draw,
Free-man stand, or free-man fa'?
Let him follow me!
By oppression's woes and pains!
By your sons in servile chains!
We will drain our dearest veins,
But they shall be free!
Lay the proud usurpers low!
Tyrants fall in every foe!
Liberty's in every blow!
Let us do, or die!
У Бернса є також багато любовної лірики, пасторалей, гумористичних портретів народних типажів - що теж дуже нагадує Шевченка.
> Не знаю, чи варто говорити про бредбачення якісь, тим більш, що коли те, що зветься передбаченням не має якоїсь конкретної форми, як прогноз погоди, то заднім числом можна прилаштувати будь які висновки.
(ГП) Я маю на увазі широкі поетичні передбачення, які взагалі не треба якось особливо інтерпретувати. Наприклад, Шевченкова мрія про те, що його народ буде звільнений від кріпацтва - збулася. Або що його народ матиме свою державу, яка не буде частиною Російської імперії - теж збулася.
> для мене його поезія, й його реальне обличчя - трохи різні речі. Поясню, той, хто хоче справді щось про нього знати, повинен читати його листи, та особливо, щоденник, що він вів його на протязі року перед і після звільнення. Там багато в чому інша людина. Його вірши це вистави, там він приймає радше якійсь романтичний образ, аніж пише від реально існуючого Тараса Шевченко. Він не жив в свому часі, його вірши це ностальгія за минулим, яке він знав все ж таки не досконало. Тому сприймати його поезію, як реальність я не можу.
(ГП) В тому-то й річ, що митці-романтики ВСІ не жили у своєму часі. Для мистецтва романтизму характерне творення митцем свого власного часу, свого особистого простору, тощо. І часто цей особистий час і простір включають у себе мотиви минулого - так, ідеалізовані, "романтизовані," але це служить певній меті: акцентується гуманістичний ідеал, який стає контрастом злій, чорній, гноблячій людину реальності.
> Але для того щоб створити свій світ, потрібен геній. Тому потрібно мати й певний власний інтелект, щоб абстрагуватись від реальності читаючи його вірши. В противному випадку можна прийти до ненависти, або "москаля" або самого Шевченка. Я далекий від сприйняття його творчості, як реальності. Тому я люблю його світ. Коли торкаюсь до нього. Але не більше. В історичній правді, я йому відмовляю. Реальність інша. Розгромити Шевченка, як історика, це не важка справа. В цьому я переконаний.
(ГП) Ну, не кажіть. В деталях він міг помилятися - власне, істориком він і не був, і не прагнув бути, але стратегічно від виявився правим...
> Романтичні міфи, ця краса, вона як наркотик, солодка та принадна. Але що занадто, те нездраво.
(ГП) Для мене творчість митців-романтиків зовсім не наркотик, а швидше джерело естетичної насолоди, платонівської естетичної любові, яка додає мені життєвих сил.
2003.10.05 | Георгій
Ось одна цікава думка про геніальність поета
Це написано про Пушкіна, але думаю, що багато з цього цілком підійде і до нашого Кобзаря."В течение (18)30-х гг. (отношение искусства к действительности) утверждается в пушкинской лирике, драматургии и прозе. Оформляется художественное мьішление, способное находить в обьікновенньіх вещах источники красотьі и потому открьітое всем сторонам действительности. Совершается обновление литературного язьіка; пушкинское слово преодолевает самодовлеюющую условность и замкнутость традиционньіх "устойчивьіх стилей" (...) Устанавливается принципиальная "разность" между авторским сознанием и предметом изображения. Утверждается новьій принцип повествования, отграничивающий автора от героев и тем самьім их об'ективизирующий. Вместе с тем реалистическая позиция Пушкина включает сознание внутренней свободьі творчества и ЕГО ДУХОВНОЙ ВЛАСТИ НАД ЖИЗНЬЮ. Именно ето сознание определяет устремленность пушкинского творчества навстречу всему живущему, его непринужденньій, почти интимньій контакт с природой, историей, народной стихией. Органическая народность, ОЩУЩЕНИЕ КОНГЕНИАЛЬНОСТИ СОБСТВЕННОГО И ОБЩЕНАЦИОНАЛЬНОГО СОЗНАНИЯ позволяют Пушкину включить в свою художественную систему цельіе культурьі, так что весь духовньій опьіт человечества становится внутренним достоянием етой системьі. (...) Совершается тончайшая и часто ироническая взаимопроверка сказочньіх и новеллистических, новеллистических и легендарньіх, хроникальньіх и романньіх концепций, мотивов, сюжетньіх схем. (...) Лирическое мьішление обретает новое качество: возникает уникальное по своей органичности соединение историзма и автобиографичности, епического тона и откровенно личного характера авторского образа."
(В.М. Маркович, зі статті "Російська література першої половини 19-го сторіччя," "Краткая литературная енциклопедия," М., "Советская енциклопедия," 1971, т. 6, стор. 454-5.)
2003.09.26 | Анатолій
Галагане, Ви свої обіцянки...
не виконуєте.Я вже десь з півроку чекаю на Вашу обіцянку щодо Вашого пояснення свастичних символів у св. Софії?
То коли ж бо нам буде дозволено лицезріти ваші опуси щодо свастичних символів у юдо-християнстві.
Чекаємо, просимо, волаємо, бажаємо...
Анатолій
2003.09.23 | Георгій
Від модератора
Пане Михайле,Мушу звернути Вашу увагу на правила цього веб-сайту. Запитання типу "а що Ви тут робите?" вважаються неконструктивною провокацією і правилами забороняються. Сайт за визначенням є відкритим для всіх бажаючих, чи то вони з України, чи з Росії, чи з Африки - аби обговорювали важливі для України проблеми. Також заборонені персональні образи, атаки на особу ("ад гомінем").
З повагою і щирими вітаннями,
Георгій
2003.09.23 | Михайло
Re: ПРОШУ МЕНЕ ВИБАЧИТИ!!!
Харе Крішна!АУМ ТАТ САТ!
Доброго часу доби!!!
Пане Георгію- прошу у всіх вибачення за некоректність поведінки!!!
З щирими побажаннями щастя і великою повагою до Вас і до всіх Колег!
Нехай щастить Всім у пошуці Істини!!!
Харе Крішна!
АУМ ТАТ САТ!
бм
2003.09.23 | Георгій
Нічоіго, все нормально!
Пане Михайле, ми всі час від часу порушуємо правила. Я не мав на увазі Вас критикувати, це було тільки моє занудне нагадування (я ж згодився виконувати цю поліцейську функцію...) --ГП2003.09.23 | Гура
Вполне в духе Т.Шевченко - он бунтарь и
всегда высмеивал различные пороки общества, в том числе и лживых попов.2003.09.23 | Шевченко
Re: Бзумовно, що Т.Шевченко "бунтар"
Але приглянтеся проти кого? "Кохайтеся чорнобриві, та не з москалями, бо москалі- чужі люди, роблять лихо з вами." І не приписуйте тут йому, що це він мов писав лише про "солдатів" яких забирали як говорилося в "москалі". За кару, забирали в "москалі" і українців, але він не про них пише.Бунтувався проти насильства, як соціального так і релігійного. Будучи сам невільником, бунтувався проти такої несправедливісті.
Проти жидівської сваволі, проти поляків, які насильно хотіли насадити католицизм в Україні. Проти татар, які плюндрували Україну, врешті навіть проти своїх гетьманів, "які занапастили Україну". "Ой Богдане Богданочку, нерозважний сину, занапастив єси Польщу, ще й нашу Вкраїну".
А ось як він говорить про Хмельницького і його "переяславську угоду", яку велично хоче відсвяткувати Кучма.
Якби то ти, Богдане п'яний,
Тепер на Переяслав глянув!
Та на замчище подививсь!
Упився б! здорово упивсь!
І препрославнений козачий
Розумний батьку!... і в смердячій
Жидівській хаті б похмеливсь
Або в калюжі утопивсь,
в багні свинячім.
Амінь тобі, великий муже!
Великий , славний! та не дуже...
Якби ти на світ не родивсь
Або в колисці ще упивсь...
То не купав би я в калюжі
Тебе преславного. Амінь.
Так, Тарас був бунтівник. Любив понад усе свою Україну, тому і применшують та перекручують його слова наші "добрі сусіди".
2003.09.24 | Анатолій
А чого це ви, хлопці, такі смішні, дозвольте спитати?
Що навіть не допускаєте собі думки, що в Україні була інша релігія, аніж сьогоднішнє ортодоксальне московське юдо-християнство, католицизм та уніатство. Невже страх перед Богом застилає вам всім розум. Адже це не тільки мої слова, що в Україні до "братнього поєднання" з московією була інша релігія, а навіть науково доказано. Я вже давав посилання на серію книжок про Православ"я та Християнство в Україні під редакцією академіка Колодного (10 томів), який є ще й директором інституту релігієзнавства.Отже, відкиньте свій страх божий, відкрийте очі і задумайтеся, якщо можете...
Анатолій
2003.09.24 | Мінор
Догматизм - характерна риса совєцького чєловєка :-)
У нашій країні історичні відомості сприймають, як догму, яка не підлягає не те, що сумніву, а навіть обговоренню. Ці численні табу роблять українців схожими на якесь племя тумба-юмба з Африки.Тим часом історія в УРСР, СРСР та Російській Імперії була досить заполітизованою. Візьміть для прикладу хоча б Льодове побоїще, де руський князь з дружиною в 40 воїнів нібито наголову розбив і потопив 35 000 лицарів і оруженосців з Лівонії
Дякувати каналу Дискавері я дізнався, що за західними джерелами на той час у Лівонії кількість лицарів була вдвічі меншою. Що озеро Чудське в той час не мало криги. Що билися лицарі швидше всього з ордою, яка прийшла на захист своїх данників-новгородців і розбила лицарів
Я не раджу бути аж надто категоричними у суперечках з Анатолієм. Щоб потім не потрапити в смішну ситуацію.
2003.09.24 | Тульский пряник
Чуточку глубже о причинах "бунтарства".
Шевченко пише:> Але приглянтеся проти кого? "Кохайтеся чорнобриві, та не з москалями, бо москалі- чужі люди, роблять лихо з вами." І не приписуйте тут йому, що це він мов писав лише про "солдатів" яких забирали як говорилося в "москалі". За кару, забирали в "москалі" і українців, але він не про них пише.
Пожалуй, что не только о солдатах. Вы правы.
...Мир душі твоїй, Богдане!
Не так воно стало;
Москалики, що заздріли,
То все очухрали...
Но он выступал против самодержавия, а не против русских, против системы за что и был сослан. И в этом он был не одинок.
Если Вы помните его биографию, то не сможете возразить, что на его мировоззрение повлияли такие демократы того времени, как Чернышевский, Добролюбов,Салтыков-Щедрин, Курочкин.
И хотя в предыдущем посте Вы поставиди "
Напомню Вам также, что он принимает участие в выступлениях в пользу "Воскресных школ" вместе с Достоевским, Писемским,Полонским, Майковым. И уж никак нельзя его упрекнуть в "накционализме". Вспомните хотя бы его протест вместе с Марко Вовчком, Жемчужниковым, Тургеневым, Пироговым против журнала "Иллюстрация" в котором были размещены черносотенские и антисемитские статьи.
Из всего я хочу сказать , что не стоит так "демонизировать" Т.Г. Шевченко, использовать его в качестве орудия борьбы с москалями.
Он был всего лишь человеком, который боролся против самодержавия, а не против русских.
> Бунтувався проти насильства, як соціального так і релігійного. Будучи сам невільником, бунтувався проти такої несправедливісті.
Конечно такие его выражения:
...Не смійтеся, чужі люде!
Церков-домовина
Розвалиться... і з-під неї
Встане Україна...
Вряд ли можно расценивать как глубоко религиозные с точки зрения церкви.
> Проти жидівської сваволі, о протесте против "Иллюстрации" я написал выше проти поляків, які насильно хотіли насадити католицизм в Україні. Проти татар, які плюндрували Україну, врешті навіть проти своїх гетьманів, "які занапастили Україну". "Ой Богдане Богданочку, нерозважний сину, занапастив єси Польщу, ще й нашу Вкраїну".
> А ось як він говорить про Хмельницького і його "переяславську угоду", яку велично хоче відсвяткувати Кучма.
>
> Якби то ти, Богдане п'яний,
> Тепер на Переяслав глянув!
> Та на замчище подививсь!
> Упився б! здорово упивсь!
> І препрославнений козачий
> Розумний батьку!... і в смердячій
> Жидівській хаті б похмеливсь
> Або в калюжі утопивсь,
> в багні свинячім.
>
> Амінь тобі, великий муже!
> Великий , славний! та не дуже...
> Якби ти на світ не родивсь
> Або в колисці ще упивсь...
> То не купав би я в калюжі
> Тебе преславного. Амінь.
Мы всегда хотим использовать творчество гения для придания "веса" своим убеждениям. Что Вы и демонстрируете, проводя "границу" между желанием Кучмы - Хмельницкого и Т.Г.Шевченко. Хотя в действительности возможно он руководствовался несколько другими мотивами, нежели Вы.
Я сделаю то же самое и продемонстрирую Вам, что Шевченко всегда был противником греко-католической веры, так старательно пропагандируемой на Украине сейчас.
Ще як були ми козаками,
А унiї не чуть було,
Отам-то весело жилось!
Братались з вольними ляхами,
Пишались вольними степами,
В садах кохалися, цвiли,
Неначе лiлiї дiвчата.
Пишалися синами мати,
Синами вольними... росли,
Росли сини i веселили
Старiї скорбнiї лiта...
Аж поки iменем Христа
Прийшли ксьондзи i запалили
Наш тихий край. I розлили
Широке море сльоз i кровi,
А сирот iменем Христовим
Замордували, розп'яли...
Поникли голови козачi,
неначе стоптана трава.
Украйна плаче, стогне-плаче!
За головою голова
Додолу пада. Кат лютує,
А ксьондз скаженим язиком
Кричить: " Te deum! алiлуя!..."
Здесь по-моему предельно ясно описана причина возникновения унии и его отношения к ней.
> Так, Тарас був бунтівник. Любив понад усе свою Україну, тому і применшують та перекручують його слова наші "добрі сусіди".
"Добри сусиды" пытаются рассмотреть Шевченко со всех сторон, обращаясь к его творчеству. Не упрощать его до уровня "орудия борьбы с москалями", поскольку в действительности он являлся человеком многогранным и не однозначным, что мы и можем видеть на примере его творчества.
2003.09.24 | Шевченко
Re: Чуточку глубже о причинах "бунтарства".
Сперечатися з Вами не збираюся, бо це витрата часу. Ми стоїмо на двох полюсах. Одне скажу, що російска влада запроторили Шевченка на заслання. Допомогали йому російскі поодинокі люди. В кожному народі знайдемо добрих і поганих. Але він говорив про російське поневолення так само, як і про польське. Щодо унії, то в той час, мало розуміли чому унія була створена. Шевченко також підпадав під цю категорію.Це є інша тема і якщо Вам цікаво чому повстала унія, я напишу.
Перекручування душу Шевченка взялися совєти. Але це все далеко від правди.
2003.09.24 | Тульский пряник
Каким же он был - Т.Г. Шевченко?
Шевченко пише:> Сперечатися з Вами не збираюся, бо це витрата часу. Ми стоїмо на двох полюсах.
Стоять на разных полюсах-это не значит быть врагами.
>Одне скажу, що російска влада запроторили Шевченка на заслання.
Не только одного Шевченко самодержавие отправило в ссылку. Я Вам напомню, что и Ульянов тоже был неугоден царизму. Это не показатель. В тюрьмах России томились и декабристы и большевики.
>Допомогали йому російскі поодинокі люди.
Ну а я добавлю, что именно благодаря этим "поодиноким" людям он был выкуплен у Энгельгардта, выучился и стал поэтом. Если присмотреться то этих "поодиноких" было не так уж и мало на его жизненном пути.
>В кожному народі знайдемо добрих і поганих. Але він говорив про російське поневолення так само, як і про польське. Щодо унії, то в той час, мало розуміли чому унія була створена. Шевченко також підпадав під цю категорію.
Почему Вы считаете Т.Г. Шевченко глупее п. Шевченко? Почему Вы думаете, что он не разобрался в унии? К моменту его рассуждений на эту тему с момента возникновения унии прошло уже более 200 лет. Разве этого мало?
> Це є інша тема і якщо Вам цікаво чому повстала унія, я напишу.
Согласен, пишите.
> Перекручування душу Шевченка взялися совєти. Але це все далеко від правди.
Ну что Вы? Для "советов" Шевченко был "своим" в доску - он сидел при царизме и Ленин сидел. Он общался с демократами и Ленин "был" их последователем. Он страдал за простой люд и Ленин сделал простой люд "основным классом истории". Шевченко мечтал об "Украине", а при Ленине она вополтилась в политическую карту мира. Что Вы? Большевики, как раз обожали проводить такие аналогии.
Только я не думаю, что мотивы, которые двигали Т.Г. были такими однозначно простыми, как утверждаете Вы.
2003.09.24 | Шевченко
Re: Каким же он был - Т.Г. Шевченко?
Шановний пане Тульский. Я ніколи не сказав, що Ви мій ворог, хоч і стоїмо "на двох полюсах". Я говорю, що Росія довго поневолювала Україну і нарешті настав час її самобутності.А щодо Ваших тверджень, то тут Ви знову помиляєтесь.
-Ну а я добавлю, что именно благодаря этим "поодиноким" людям он был выкуплен у Энгельгардта, выучился и стал поэтом. -
Шевченко задовго до його викуплення з неволі, вже писав вірші. Коли Брюллов та інші ,заплативши 2.000.00 рублів Єнгельгардові за Шевченкову волю, Шевченко продовжував свою художню та письменну творчість, а не щойно її починав.
Мої слова-"В кожному народі знайдемо добрих і поганих. Але він говорив про російське поневолення так само, як і про польське. Щодо унії, то в той час, мало розуміли чому унія була створена. Шевченко також підпадав під цю категорію".
-Почему Вы считаете Т.Г. Шевченко глупее п. Шевченко? Почему Вы думаете, что он не разобрался в унии? К моменту его рассуждений на эту тему с момента возникновения унии прошло уже более 200 лет. Разве этого мало?-
Навіть і не думаю ставити себе не то що вище Тараса ,а навіть не на його рівні.Просто в той час, як жив Тарас Григорович, була страшна ворожнеча між католиками і православними. Шевченко був православний і поступав так ,як і решта народу, які не приняли унії.
Ну треба трошки більше знати про унію ніж те, що Вам сказали совєти.
"Берестейська Унія" сталася у 1596 році. Отже це не 200 років ,а цілих 407 років. Обєднання з Римом підписали Київські епископи Кирило Терлецький та Іпатій Потій. В той час поляки переслідували православних, забороняли школи, та всіляко знущалися над українцями. В той час польські королі наставляли не грамотних священослужителів,
недостойних на церковний провід. Хто більше заплатив за цю посаду той і ставав священиком. Це сталося за часів занепаду Константинополя коли він перейшов у татарські руки. Турки ще з більшою ненавістю переслідували християн. Ось це і спонукало епископів на такий крок. Це піднесло український розвиток науки. Однак заразом і роздвоїло українській народ. Почалися міжусобиці. Ці ворожнечі використовували поляки і ще більше нищили українців. Але коли дивитися на все з перспективи часу, то завдяки унії, Галичина залишилася більш свідомою своєї приналежности ніж їхні брати на сході України.
Ось тільки коротенько накреслив Вам перебіг часу про який писав Тарас Шевченко.
2003.09.24 | Георгій
Re: Каким же он был - Т.Г. Шевченко?
Тульский пряник пише:> >Допомогали йому російскі поодинокі люди.
>
> Ну а я добавлю, что именно благодаря этим "поодиноким" людям он был выкуплен у Энгельгардта, выучился и стал поэтом. Если присмотреться то этих "поодиноких" было не так уж и мало на его жизненном пути.
(ГП) Досить загадкова, до речі, історія з цими "поодинокими людьми." Наскільки я знаю, так ніколи і не було з"ясовано, хто був (або була) NN, особа, яка купила портрет В.А. Жуковського і тим самим дала гроші на викуп Шевченка.
> (...) Только я не думаю, что мотивы, которые двигали Т.Г. были такими однозначно простыми, как утверждаете Вы.
(ГП) Для мене Т.Г. Шевченко - передусім геніальний поет-романтик. Читати його поезії - колосальна естетична насолода, він абсолютно неповторний, з його унікальною "шевченківською строфою," унікальною пісенністю, музикою вірша. Як типовий представник романтизму, Шевченко сам, своєю власною особою, своїм надзвичайно багатим "мікрокосмом" завжди присутній у своїх віршах. Вони, ці вірші, безумовно, зачіпають важливі соціальні теми; але вони не є є, за виразом ірландського поета і теоретика романтизму В.Б. Єйтса, тільки "дзеркалом," а є також і "лампою," яка висвітлює внутрішній світ людини з її суто людськими почуттями любові, співстраждання, скорботи. Шевченко також полум"яний патріот (що є теж рисою, притаманою в тій чи іншій мірі всім художникам-романтикам), людина, яка все своє життя мріяла про щастя свого українського народу.
2003.09.24 | Тестер
Re: Як не дивно...
При всіх тих "гріхах", які приписують уніатству, тобто греко-католикам, треба визнати, що іменно ця церква виявилась найбільш послідовною у відстоюванні України і її незалежності.Також письменства, культури, традицій.
Можна сказати - вони зберегли "українськість" народу і держави.
Не дали сполячитись і змосковитись.
Докажіть, що не так
Атеїст Тестер.
2003.09.25 | Галаган
Як гарно ! Так він ще й антисемит.
Рідкісний шовіністичний набір.2003.09.23 | Анатолій
У кожного своя доля і свій шлях широкий, а от Правда є одна! (-)
2003.09.24 | Георгій
Re: Релігійність Тараса Григоровича Шевченка!
Шевченко був, безумовно, геній і тому до нього і до тих, хто намагається вкласти його у певні рамки, цілком підходять оці слова іншого (російського) генія, Бориса Пастернака:"Гений есть кровно осязаемое право мерить все на свете по-своему, чувство короткости со Вселенной, счастье фамильной близости с историей и доступности всего живого. Гений первичен и ненавязчив. (...) И всегда рядом с неряшливою щедростью самородка следует что-нибудь завистливо рядовое и посредственное. Дела и поступки счастливого соперника кажутся ему чудачеством и безумием. Невежда всегда начинает с поучения и кончает кровью."
(Зі статті "Поездка в армию," серпень 1943 р. Цит. за книгою "Строку диктует чувство," під ред. Є.Б. і Є.В. Пастернаків, М., "Ексмо-Пресс," 2001, стор. 279.
2003.09.27 | Шевченко
Re: До пана Георгія-модератора
Коли людина зробила помилку, переважно треба вибачитись, а не "замести під підлогу". Ви можете стирати скільки Вам завгодно, але я не дозволю ,щоб образа пройшла мимо. Тут зараз не буду піднімати теми мого вчорашнього листа до Вас. З мого боку все було в рамках "правил майдану". Ви були тим хто мене образив, а тому чекаю на вибачення. Якщо цього не буде, я винесу це на "нову тему" і напишу про те, що Ви сказали та мою відповідь. Як бачите, я покищо не заторкую людей про яких ішла мова. Ваша мовчанка буде ознакою дозволу повного тексту Вашого листа в наступному моєму дописі. І Ваше витирання не допоможе, бо я буду повторювати це по всіх гілках. Як бачите, я можу дати собі раду без "вчителів і оборонців".З привітом,
Шевченко
2003.09.27 | Георгій
Добре, вибачте мені!
Ви дійсно не сказали, що Гура хоче повернути Україні статус колонії Москви. Вибачте мені, пане Шевченко. Але зрозумійте, я дуже хочу, щоби цей форум був конструктивним, і тому іноді просто видаляю ВСІ гілки, де люди відходять від обговорення конкретної теми і починають зводити один з одним персональні рахунки.2003.09.27 | Шевченко
Re: Добре, вибачте мені!
Ви знаєте добре за що я образився і зовсім не за те що Ви пишете. Мабуть мушу Вам нагади . Ви представили Гуру, як "науковця" який мав би мене вчити . Вчити про що? Тим самим приписуючи мені "неуцтво" лише тому, що я іншої професії. Також приписали всім українцям в діаспорі, що вони ненавидять всіх хто говорить російською мовою і всі такі є "ворогами України". Також приписали їм що "російськомовні" у їхніх очах, це ті які які бажають поневолення України Москвою.Я Вам ясно відповів на це, не ображаючи нікого. Ви, який прожили в Україні десятку літ, напевно взагалі не знаєте діаспори, крім Світків Єгови та евангелістів. Ви напевно не належите ані до одної громадської організації, не належите до українських науковців, не включилися в українське громадське життя, хоч би організацію "Допомога Україні". Я можу ще багато писати про наші розбіжности, але і цього вистачає. Ось за таке ваше поводження і треба вибачитись.Між іншим , без хвальби, але довести до Вашого відома, що мої друзі це і є -науковці, вчителі, лікарі. Добавлю ще, що не тільки друзі, але і мої діти власне займають такі позиції.
Чекаю на Вашу реакцію,
Шевченко
2003.09.27 | Георгій
Ще раз вибачте.
Пане Шевченко, я не хотів очорнити українську діаспору. Прошу пробачення за те, що дісно могло пролунати як узагальнення.2003.09.28 | Галаган
ФУХ!
Пронесло, він с дийяспори. канадійський патрійот. А я то думав. так ми про різних Тарасів говоримо. Я про українського, а він про канадського, а Москва це мабуть місто в штатах. Фух.Попереджувати потрібно, а я вже дмав земляк.
Та Ви тієї України й не бачили, про що ж нам говорити.
Галаган.
2003.09.28 | Гура
З штанів не вискакуйте, будь ласка!
Шевченко пише:> Ви знаєте добре за що я образився і зовсім не за те що Ви пишете. Мабуть мушу Вам нагади . Ви представили Гуру, як "науковця" який мав би мене вчити . Вчити про що? Тим самим приписуючи мені "неуцтво" лише тому, що я іншої професії. Також приписали всім українцям в діаспорі, що вони ненавидять всіх хто говорить російською мовою і всі такі є "ворогами України". Також приписали їм що "російськомовні" у їхніх очах, це ті які які бажають поневолення України Москвою.Я Вам ясно відповів на це, не ображаючи нікого. Ви, який прожили в Україні десятку літ, напевно взагалі не знаєте діаспори, крім Світків Єгови та евангелістів. Ви напевно не належите ані до одної громадської організації, не належите до українських науковців, не включилися в українське громадське життя, хоч би організацію "Допомога Україні". Я можу ще багато писати про наші розбіжности, але і цього вистачає. Ось за таке ваше поводження і треба вибачитись.
> Між іншим , без хвальби, але довести до Вашого відома, що мої друзі це і є -науковці, вчителі, лікарі. Добавлю ще, що не тільки друзі, але і мої діти власне займають такі позиції.
> Чекаю на Вашу реакцію,
> Шевченко
1) Никогда не поверю, что Георгий сказал, что я должен кого-то "учить".
2) Гергій - саме УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВЕЦЬ
3) Закрийтеся з "українським громадським життям" - його не існує
4) "Допомога Україні" - НЕ є українське громадське життя
5) Треба вміти розрізняти тих, хто любить Україну, а хто мімікрує
6) Ви сноб та хам
2003.09.28 | Шевченко
Re: З штанів не вискакуйте, будь ласка!
Я вже казав, що буду вас іґнорувати. Все ж "заділи" Запитайе пана Георгія про все, що він писав . З вами в дискусію на цю тему не входжу.Ви взагалі не знаєте українців з діаспори, то прошу і не рахувати своєю міркою. Українське наукове товариство ,це не те що лише український науковець."Допомога Україні" це є товариство до якого багато діаспорців належать і працюють для України.6) власне відноситься до вас! Ви хоч і "науковець" але не вихований задирака і неук з багатьох знань.
1) Никогда не поверю, что Георгий сказал, что я должен кого-то "учить".
2) Гергій - саме УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВЕЦЬ
3) Закрийтеся з "українським громадським життям" - його не існує
4) "Допомога Україні" - НЕ є українське громадське життя
5) Треба вміти розрізняти тих, хто любить Україну, а хто мімікрує
6) Ви сноб та хам
2003.09.28 | Гура
Re:
Шевченко пише:> Я вже казав, що буду вас іґнорувати.
Де?
>Все ж "заділи" Запитайе пана Георгія про все, що він писав . З вами в дискусію на цю тему не входжу.
Мені не потрібно.
> Ви взагалі не знаєте українців з діаспори, то прошу і не рахувати своєю міркою.
А я хоч щось про НИХ казав?
>Українське наукове товариство ,це не те що лише український науковець."Допомога Україні" це є товариство до якого багато діаспорців належать і працюють для України.
А до чого тут все це? Це замість вибачення? Оригінально!
2003.09.29 | Шевченко
Re: До Гури
Прочитайте ще раз--------------------
Я вже казав, що буду вас іґнорувати. Все ж "заділи" Запитайе пана Георгія про все, що він писав . З вами в дискусію на цю тему не входжу.
Ви взагалі не знаєте українців з діаспори, то прошу і не рахувати своєю міркою. Українське наукове товариство ,це не те що лише український науковець."Допомога Україні" це є товариство до якого багато діаспорців належать і працюють для України.6) власне відноситься до вас! Ви хоч і "науковець" але не вихований задирака і неук з багатьох знань.
---------------
1) Никогда не поверю, что Георгий сказал, что я должен кого-то "учить".
2) Гергій - саме УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВЕЦЬ
3) Закрийтеся з "українським громадським життям" - його не існує
4) "Допомога Україні" - НЕ є українське громадське життя
5) Треба вміти розрізняти тих, хто любить Україну, а хто мімікрує
6) Ви сноб та хам
1-Ну не можу не водповісти, бо заторкує вашу особу і пана Георгія, З паном Георгієм ми вже полагодили. Він не виносив в повності свого листа, бо усвідомив що зробив промах. Я шаную таких людей, які признають свою вину. Якби я щось таке зробив також би просив вибачення.
2-Ніколи не заперечував що пан Георгій науковець.
3-Якщо ви увійшли в нашу розмову з паном Пінчуком, і трошки б подумали, то говореться ,власне, про українців за кордоном і їхню громадську працю.
4-Ніколи не говорив що "Допомога Україні" є українське громадське життя. Хоч ця організація і є частною громадського життя за кордом.
5-Цілком згідний. Тут кожний мусить подумати про себе.
6-Як я вже і раніше сказав, це відноситься до вас. Я таких прикмет не маю. Ви є просто людина, яка провокує людей до сварки , а я пробую оминати вас. Та ви настирливо нападаєте і обзиваєте різними іменами.
Пан Георгій просив не входити в персональні полеміки, але ви не можете без цього бути.
Якщо хочете вибачення за вжиття вашого наголовку який звучав провакаційно
-А в третьих, все-таки правильно "на Украине", но: "в России" (-) (10) Гура . 24-09-2003 00:26 -
а я дав на це свою думку, вживаючи слово "вам" яке не відносилося особисто до вас , а було узагальнене до всіх ,які б хотіли принизити Україну, а ви ,особисто,такого Україні не бажаєте та щиро любите її незалежність , то тоді прошу прийняти моє вибачення.
2003.09.29 | Гура
Re: До Гури
ОК Приймається. Просто тоді Ви написали на "вам", а "Вам"... А взагалі, я не розумію, чому у Вас закріпилися такі однозначні аналогії. Тим більше для мене дивно, як Ви так завзято-однозначно "сортуєте людей" по тому, який прийменник вони вживають.Свои образливі слова забираю назад.
2003.09.29 | Георгій
Ура! Всі помирилися! Повернімося тепер до теми цієї гілки(-)
2003.09.27 | Гура
Ти ба, перед ним ще треба вибачатись!
Шевченко пише:> Коли людина зробила помилку, переважно треба вибачитись, а не "замести під підлогу". Ви можете стирати скільки Вам завгодно, але я не дозволю ,щоб образа пройшла мимо. Тут зараз не буду піднімати теми мого вчорашнього листа до Вас. З мого боку все було в рамках "правил майдану". Ви були тим хто мене образив, а тому чекаю на вибачення. Якщо цього не буде, я винесу це на "нову тему" і напишу про те, що Ви сказали та мою відповідь. Як бачите, я покищо не заторкую людей про яких ішла мова. Ваша мовчанка буде ознакою дозволу повного тексту Вашого листа в наступному моєму дописі. І Ваше витирання не допоможе, бо я буду повторювати це по всіх гілках. Як бачите, я можу дати собі раду без "вчителів і оборонців".
> З привітом,
> Шевченко
А може навпаки - Вам треба вибачитись за цей постінг, де Ви мене образили без будь-яких підстав:
http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_rel&key=1064359205&first=1064683625&last=1064316826
2003.09.28 | Анатолій
Пане Георгію, каша Вашої голови переходить в кашу форуму...
Пане Георгію.Ви ну ніяк не можете сказати на мене, що я байдужа людина. Ви добре знаєте, що я не байдужий перш за все до дураків, а потім до меншовартосних українців. І я неодноразово Вам особисто надсилав пропозиції покинути модерування цього форуму. І виявляється, що я не один у своєму бажанні!
Вам би треба було або не втручатися ЗОВСІМ у форумні розборки, видаляючи бруд, або прийняти чийсь бік і відстоювати ЯКУСЬ правду. Але, на жаль, каша Вашої голови переходить в кашу форуму і Ви ще й вважаєте, що Ви чимось, та якось модеруєте. Особисто мені НІКОЛИ не були потрібні Ваші вибачення, навіть тоді, коли Ви плювали мені в обличчя через цей форум, але мені ЗАВЖДИ хотілося, щоб цей форум був форумом РЕЛІГІЙНОСТІ ТА ДУХОВНОСТІ, і тільки. А у що він перетворився?дозвольте спитати. У розборки та пропаганду гомосексуалізму, збоченності та придуркуватості. І це з Вашої подачі, знайте!!! Вам дуже імпонує, що якісь галагани, підлещуючись до Вас, звертаються особисто до натовпу та пана модератора. Вам особисто подобається, як різні гури після того, як Ви блокуєте дописувача, починають підтримувати вас, розповідаючи на форумі про Правила. Вам це імпонує. Вам просто імпонує підлещування та зрада. Запам"ятайте, той хто зрадив одного разу, зрадить ще тисячі разів. І обов"язково зрадить і Вас. Зарубіть це собі на носі, бо я таки трохи старший Вас і знаю це краще.
Отже - або Ви стаєте нормальним дописувачем і публікуєте тут свої погляди покинувши модераторство, або Ви, як модератор, не втручаєтеся у розборки і сидете собі нишком, тільки видаляючи бруд. Є ще й третій шлях - стати українцем і не підтримувати манкуртів, але це найтяжче для Вас, бго Ви й сам є трохи зманкуртілим. Отже - вибирайте!
Анатолій
2003.09.28 | Гура
Научись отвечать там, где положено - я не Георгий
А во-вторых - при чем здесь "зрада"?Больной, опять укол пропустили?
2003.09.29 | Анатолій
Шлепере, як ти вже всім тут остоюбілеїв, якби ти знав... (-)
2003.09.30 | Гура
Не расписуйтесь за всех, голубчик :-) (-)
2003.09.30 | Анатолій
Знає кицька чиє сало ззіла, знає... (-)
2003.09.30 | Анатолій
А ще - Бог шельму мітить, а таки мітить...(-)
2003.10.01 | Анатолій
ВИСНОВОК щодо релігійності Т.Г.Шевченка!
Панове!Дякую Вам, що Ви тут на форумі висловилися щодо релігійності ТГ Шевченка і навіть більше...
Мій висновок однозначний, ніхто з Вас не зміг привести докази щодо того, що ТГ Шевченко був чи християнином-ортодоксом, чи християнином-католиком, чи християнином-уніатом, чи атеїстом. А отже, наш великий поет ТГ Шевченко був справжнім патріотом України і мав віру, яка називалася Православ"я і яку сьогодні, щоб розділити її з християнством москальської моделі, називають Відо-Вістичне Православ"я, і яку, з метою очорнення, загарбники України назвали язичництвом.
Дай Бог Вам, панове українці, іти українським шляхом, стезею ТГ Шевченка.
Дякую, Анатолій
2003.10.01 | Анатолій
І на закінчення "Про релігійність ТГ Шевченка"!
І на закінчення, для бажаючих тлумачити творчість Шевченка в так званому християнському дусі наводжу улюблений твір великого поета:Гімн черничий
Удар, громе, над тим домом,
Над тим божим, де мремо ми,
Тебе ж, Боже, зневажаєм,
Зневажаючи співаєм:
Алілуя!
Якби не ти, ми б любились,
Кохалися б, та дружились,
Та діточок виростали,
Научали б та співали:
Алілуя!
Одурив ти нас, убогих.
Ми ж, окрадені небоги,
Самі тебе одурили
І, скиглячи, возопили:
Алілуя!
Ти постриг нас у черниці,
А ми собі молодиці…
Та танцюєм, та співаєм,
Співаючи, промовляєм:
Алілуя!
Анатолій
2003.10.09 | Анатолій
Олельки, прошу перечитати цю всю гілку!! (-)