Відповіді

• 2003.09.25 | Георгій

  Від модератора

  Пане Нострадамус, Ви на цьому форумі людина, очевидно, нова. Як модератор, дуже прошу Вас утримуватися від неввічливих, образливих заяв типу "вьі врете," а також від образ в адресу тих чи інших релігійних угрупувань (наприклад, православ"я). Релігійні почуття людей - річ тонка і делікатна, їх дуже легко образити. А так, взагалі, дякую за Ваше бажання "расшевелить мозги," і щиро вітаю Вас на нашій сторінці. --ГП
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2003.09.25 | настрадамус

    Re: Від модератора

    
    Он громит православие ругает католиков и прославляет протестанта Гуса , ..а вы шо думаете, он это бездумно делал . ...Нет это мы так делаем в этом вопросе... А он предмет хорошо знал ... Прочитайте поэму Еретик, и вы поймете ...
    ..Про славного Гуса !
    Приймы , отче. А я тихо
    Богу помолюся...
    ..Отак у келии правдивий
    Иван Гус думав розирвать
    Оковы адови!.. и дыво,
    Святее дыво показать
    Очам незрящым .
    = (спалили Гуса) = ..Щоб не втикла сира птаха На славянскее поле........!!!
    ..И сонце хоче подивиться,
    Що будуть с праведним робить ?!
    .. Ага, для Тараса праведный протестант а не попы и ксензы , Я убежден шо он хорошо в этом разберался !!!
    
    Тарас молится за Гуса , это значит шо он его единомышленник !
    Тарас говорит шо Гус-ПРАВДИВЫЙ хотел СВЯТОЕ диво показать очям не зрящим (я думаю католикам и православным )
    
    ОН его называет ПРАВДИВЫМ,ПРАВЕДНЫМ и СЛАВНЫМ ! ..Ну вот, надеюсь вам понятно кто для Т.Г. Шевчеко протестанты ....!!
    А кто православные :
    ....Церков-домовина
    Розвалиться... и з-пид неи
    Встане Украина .
    И развие тьму неволи,
    Свит правды засвитыть ... АГА ,а правда у правдивого и праведного Гуса !......
    Ну вот , мне и самому интересно с Вами понимать Тараса...

  • 2003.09.25 | Гура

    Щось новеньке :-)

    Заборонено казати "вы врете"???
    
    Огласите весь список, плиз!

• 2003.09.25 | Георгій

  Re: АНАТОЛИЙ , православная ваша правда отличается от правды ....

  настрадамус пише:
  > (...) Вы не хотите понять, но умные люди могут отлечить Свет Евангелии от подмены , чем является православие и в меншей мере католецызм,
  (ГП) Чи можна так беззастережно, одним махом називати дві християнські деномінації - православ"я і католицизм - "підміною" євангельського вчення? Хіба все так просто? Ви достатньо знаєте про історію православ"я і католицизму, щоби робити такі заяви?
  
  >и естественно Шевченко лучше вас понимал что есть Лютерани и шо они проповедуют , а точнее у кого правда из трех основных христианских течений , У православных ,католиков или лютеран , вы как православные , точнее продукт влияния православия сможете ответить здесь на форуме ...?
  (ГП) По-перше, Ян Гус не був "лютеранином." Лютерани - це тільки одна деномінація протестантизму, є ще багато інших (кальвіністи-"реформати," баптисти, методисти, п"ятидесятники і ще сотні, якщо не тисячі, різних угрупувань). По-друге, навряд чи можна дивитися на поезію Т.Г. Шевченка як на осуд православ"я чи католицизму як течій всередині християнської віри і як на підтримку протестантизму як такого. Шевченко не цікавився теологічними тонкощами. Він критикував не православ"я чи католицизм, а сучасну йому російську православну церкву (за те, що її представники часто допомагали російській царській адміністрації) і польську католицьку церкву (за її роль в утисках православних українців-"схизматів" і за роздмухування релігійної ворожнечі серед українців). А Гуса він прославляв просто за його мужність, хоробрість, готовність виступити проти римо-католицької клерикальної верхівки, яка гнобила його рідний чеський народ.
  
  Щодо того, в кого правда - у православних, католиків, чи протестантів. Я особисто думаю, що багато елементів правди є в кожної з цих трьох течій. Православ"я робить дуже великий акцент на тому, що о. С.М. Булгаков називає "умная красота": хвилююча естетика літургії, багатюща музична і художня (іконописна) спадщина, а також на тому, що не тільки перебування в церкві, а і все повсякденне *життя* людини будувалося за певним досить-таки суворо-аскетичним ритуалом (молитви, пости, шанування ікон, мощів і т.д.) Католицизм більше в голову кута ставить ієрархічну організацію церкви і її поширення на якомога більшу кількість людей, держав, тощо, а також на дисципліну ієрархічного служіння. Протестантизм менше опікловується ритуалами, але значно більшу роль відводить інтеллектуальному, розумовому вивченню Біблії і також створенню певного індивідуального морально-етичного кодексу людини-християнина, побудованому на його вірі в те, що Христос є його особистим, персональним Господом і Спасителем. Таких вже ну страшно глибоких розходжень у принципах, фундаментальних положеннях християнської віри між цими трьома течіями нема. Всі три з них визнають Нікейський символ віри і рішення семи Вселенських церковних соборів.
  
  > Вы понимаете как важно для нас всех какая у нас основная гос религия..
  (ГП) Ніякої не повинно бути. Релігія і церква в Україні, згідно з її Конституцією, відокремлені від держави. Всі християнські деномінації, а також не-християнські угрупування вільні проповідувати свою віру всім громадянам України. Інша річ, що історично православ"я в Україні грало особливу роль, тому що східнослов"янські народи в період середньовіччя мали тісні культурні і економічні зв"язки з Візантією. Але в Україні зараз, особливо в її західній частині, багато людей належить до греко-католицької церкви, це факт, який є самоочевидним і не потребує ніякої спеціальної "боротьби" з собою. Також, починаючи ще з 16-го сторіччя, і особливо у 18-му і 19-му сторіччях, в Україні виникло багато протестантських осередків. Динаміка їх зростання дуже позитивна, навіть і при тому, що багато українців вважають їх продуктами якогось іноземного впливу (що на мій погляд несправедливо). Дай всім Боже, хай ростуть і розвиваються всі три християнські течії - комусь добре в одній, комусь у другій, комусь у третій. Ніхто нікого не "гірший" і ніхто нікому не ворог.
  
  > Это определяет все !Но кто это понимает и находит связь , наше православное невежество народа , я бы сказал духовно недоразвитое общество...
  (ГП) Перед тим, як звинувачувати в невігластві народ, може варто більш критично оцінити свої власні знання?
  
  > Надеюсь я не вызвал у Вас раздражения своим протестом . ..Но думаю шевельнул мысли.....
  (ГП) У мене особисто Ви роздратування не викликали, але ще раз, прошу, пам"ятайте, що тут є вірні православні, вірні католики і вірні протестанти, тому не варто робити того, що американці називають "cheap pot shots" по різним християнським течіям і деномінаціям.

• 2003.09.25 | Анатолій

  Панові Нострадамусові про Православ"я не християнське!!

  Пане Нострадамус! Я відчуваю Вашу не байдужість до Т.Г.Шевченка, а також Вашу небайдужість до долі України, а також через велику кількість помилок у тексті, проо Ваше хвилювання. Дякую.
  Тепер щодо Православі"я.
  Справа у тому, що Православ"я - це є релігія наших пращурів з багатотисячолітньою історією. Сьогодні, щоб розмежувати її з юдо-християнською ортодоксією, цю релігію називають Відо-Вістичне Православ"я. Відо-Вістичне Православ"я, яке християни, обхаявши, обізвали язичництвом, прийшло до нас з прабатьківщини орійців - Гіперборії і воно сповідує Єдиного Всевишнього бога та 108 його проявів на Землі. При цьому у якості живого бога ця релігія сповідує Аватарів, останнім з яких був Ісус. Ця релігія сповідувалася в Україні аж до "братнього об"єднання" України з Московією. Саме московія, для загарбання України у 1653 році реформами Никона взяла назву Православ"я для сповідуваної у московії юдо-християнської ортодоксії. До цього Відо-Вістичне Православ"я знаходилося у постійних лещатах з Заходу - католицизму, а зі Сходу - ортодоксії. Ну і, як я вже казав, після братнього об"єднання більш варварська московська течія поглинула більш культурну релігію. Таким чином, сьогодні в Україні сповідується в основному ортодоксальне юдо-християнство московського толку, яке постійно ділиться то на російські, то на українські мовні течії. Але не забувається і Відо-Вістичне Православ"я, яке саме сповідував Т.Г.Шевченко. І саме незнання та штучне забуття Відо-Вістичного Православ"я Русі-України, дозволяє декому обхаювати Шевченка з усіх боків, то називаючи його єретиком, то антикатоликом, то антиправославним. А він був просто Відо-Вістичним Православним, віри свого українського народу, віри з багатотисячною історією, віри з знанням Всевишнього Бога та його проявів на Землі, віри у Величну космогонію, віри у людину, що може досягти рівня Бога.
  З повагою та подякою, Анатолій
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2003.09.25 | Георгій

    Тоді питання

    Пане Анатолію, якщо українці дійсно сповідали Відо-Вістичне Православ'я, чому вони не поширили цієї віри на інші східнослов'янські і взагалі європейські народи, а залишалися ізольованими в цій вірі? Адже московити, як Ви самі кажете, сповідували юдо-християнську ортодоксію. Так само білоруси, серби, румуни, греки, грузини. І ще одне питання: от Ви весь час кажете, що Відо-Вістичне Православ'я - це суто українська річ, але якщо подивитися російський інтернет, то там говорять, що Віди є редігія росіян (українці при цьому і не згадуються). Щось тут не те...
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.09.25 | Анатолій

      Пане Георгію, а Ви ніколи не задумувалися...

      Що історично поширена назва "Велике Князівство Литовське" ніколи не була Литовським?? А задуматися необхідно. Так само думали і литовці, котрі звернулися до Російських архівів щодо повернення документів Литовського князівства. Росіяни виявилися хитрішими і дали дозвіл забрати все, що написано литовською мовою. І таких паперів не знайшлося, бо вони були написані староруською, себто українською мовою. А тепер підіть у села Чернігівської чи Сумської області, які межують з Білорусією і спитайте, як вони називають білорусів. Всі без винятку скажуть Вам - ЛИТВИНИ. І навіть одним з поширених українських прізвищ є Литвин. Так от, не було, і це сьогодні історично доказано, ніякого Великого Князівства Литовського, а було Великуе Князівство Литвинське, себто Білоруське, братнього слов"янського народу.
      А тепер щодо віри. Відо-Вістичне Православ"я до кінця 17, початку 18 століття сповідувалося не тільки на теренах України, але й у всій Білорусії, Новгородському, Тверському та Смоленському князівствах. І це сьогодні також історично доказано. Але московщина зі своєю варварщиною згвалтувавши народи, привнесла Ваше улюблене юдо-християнство ортодоксального толку. Ну а з Заходу, як Вам відомо, наступало савеліянство, або як кажуть католицизм. Тепер ще, почитайте но, якої віри був Ян Гус у Чехії і чому він підняв повстання. Почитайте, почитайте. І якщо уважно будете читати та при цьому ще й мислити, то побачите - Православ"я. І не московського толку, бо тоді московська модель туди дійти не могла, а саме українського. А назву Православ"є притягнув, як я Вам вже писав, Никон зі своєю реформою-бажанням загарбати Русь-Україну. Між іншим - розповсюдженню ортодоксального юдо-християнства у московщині допомагали перш за все ХОЗАРИ, які були у своїй більшості юдеї. Почитайте хочаб історію Андрія Боголюбського, який вихрещував юдеїв, і вони ж його і вбили. Спитаєте для чого юдеї просували юдо-християнство, а вони знали до чого це призведе і це була помста за перемоги Святослава, за те, що не дали поневолити Русь-Україну. Ну а про підробку літописів я вже писав і не хочу повторюватися. Але якщо забажаєте, повторю.
      Отже - і знати, і думати, і відчувати серцем ніяк не завадить.
      Анатолій
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.09.25 | Анатолій

        Пане Нострадамус, чого це Вас заціпило? Чекаю коментарів...(-).

      • 2003.09.26 | Георгій

        Про литовців і їх князівство

        Наскільки я знаю, Велике Князівство Литовське було етнічно дуже мішаним - там дійсно жили люди слов'янського походження (предки сучасних білорусів і українців), а також люди балтійського походження (предки сучасних литовців). Князі, які цим князівством правили, були, очевидно, все-таки балтійського походження, а не білоруського. Про це свідчать їх імена - Ольгердас, Гядімінас, Кейстут і т.д. Але літописи дійсно зберегли свідчення, що ці князі і їх дружина десь у 14-му сторіччі христилися у православну віру і стали активно переймати мову і культуру "руських" людей (тобто місцевого слов'янського населення, яке сповідувало православну віру). Тоді дуже піднялися і розквінули Київ і також Лучецьк (сучасний Луцьк, де знаходився замок великого князя Любарта). Але у 15-му і особливо 16-му сторіччі великі князі литовські, і їх піддані стали поступово втрачати "руську" віру і культуру, оскільки взяли курс на союз з католицькою Польщею.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2003.09.26 | Olel'ko Sivers'kyj

          Re: Про литовців і їх князівство

          Якщо Вас цiкавить Литва, див.
          
          http://www.infoukes.com/ukremb/history/POLONSKA/Part3.html
          http://lithuania.host.sk/socium/zinkevicius-ua.htm
          http://www.belarusguide.com/as/history/history.html
          
          До речi, пане Георгiю, треба казати не "Ольгердас", а "Альгiрдас" або вже просто "Ольгерд". Tertium non datur.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2003.09.26 | Георгій

            Дякую! (-)

• 2003.09.25 | Olel'ko Sivers'kyj

  Трохи про Гуса та українське християнство

  Шевченко знав, про що писав. Мабуть, за межами Чехiї нi на яку країну свiту гуситизм не мав такого впливу, як на Україну.
  Це може нам подобатися чи не подобатися, але це саме
  так. Якщо будемо дивитися на українцiв XVI-XVII ст. лише з позицiй православно-католицького протистояння, ми нiколи не
  зрозумiємо їх, як, наприклад, М.Костомаров, який пише
  http://history.tuad.nsk.ru/Author/Russ/K/KostomarovNI/SRuss/glava1.html
  
  "...учителями часто были кальвины, потому что пользовались добрым мнением о их нравственной деятельности. Князь Острожский
  с уважением отзывался о деятельности протестантов, у которых были школы, типографии, богадельни, больницы при молитвенных
  домах, а пасторы их отличались христианским добронравием; с сердечною болью князь противопоставлял им упадок церковного
  благочиния в русской церкви, невежество священников, материальное своеволие архипастырей, леность и равнодушие мирян к
  делам веры. "Мы к вере охладели,- говорил он,- правила и уставы нашей церкви в презрении у всех иноверцев, а наши не только
  не могут постоять за Божию церковь, но сами смеются над нею. Нет учителей, нет проповедников Божьего слова, повсюду глад
  слышания слова Божия, отступление от веры; ничто не утешает нас; приходится сказать с пророком: кто даст воду главе моей и
  источник слез очам моим".
  
  Но эти слезные возгласы о запустении православной церкви не препятствовали, однако, тому же Острожскому в одном из писем к
  своему внуку Радзивилу назвать кальвинов последователями истинного закона Христова (wyznawcy prawdziwego zakonu
  Chrystusowego). Ясно, что самый ревностнейший поборник православия мало надежды мог подавать на себя, когда произносил такие
  противные духу православия суждения об исповедании, которое, напротив, с точки православной должно было почитаться мерзкою
  ересью".
  
  Костомаров, який був вихований у час московщини, не мiг збагнути, як же Острозький може не тiльки спiвпрацювати разом з протестантами,
  але й видати за кальвiна Христофа Радзiвiлла свою дочку, та ще й заохочувати потiм її сина Януша, майбутнього знаменитого гетьмана
  Великого Кн.Литовського, слухати пасторiв. Але українське православ'я XVI-XVII ст. не бачило тут нiчого поганого. Пiзнiше, коли Януш Радзiвiлл
  став дорослим та очолив протестантську партiю Речi Посполитої, вiн оженився на представницi православного шляхетського роду Могил. Шлюбну
  службу правив сам митрополит Петро Могила, який зробив там проповiдь "Слово на шлюб кн.Януша Радзiвiлла", яка й зараз вважається класичним
  прикладом православного богослов'я.
  
  Якщо ми бажаємо правильно зрозумiти українське християнство XVI-XVII ст., треба пам'ятати, що гуситизм мав дуже великий вплив на Україну
  та Бiлорусь ще з XV ст., коли Єронiм Празький виступав з проповiдями перед слов'янським населенням Литви, а вел. кн. Витовт, обмiрковуючи
  пропозицiю гуситiв стати чеським королем, вiдправив туди литовсько-руське вiйсько пiд проводом правителя Ciверщини Ciгiзмунда Корибутовича.
  
  Фактично гуситська Чехiя була третiм пiсля Риму та Вiзантiї християнським центром середньовiччя. Вплив її на Україну був поширений не тiльки тому, що Чехiя була ближче географiчно
  та етнiчно (зв'язки України з Чехiєю сягають часiв Великої Моравiї), але й тим, що гусити шукали конактiв з церков'ю Сходу
  - не церков'ю iмперiї, а церков'ю, яка була вiльною вiд римських зловживань, яким було українське православ'я. З iншого боку,
  православнi теж тягнулися до гуситiв, бо бачили нечистоту самого православ'я, а також необхiднiсть церковної реформи.
  
  Багато хто з гуситiв оселився в Українi та змiшався з українськими православними. Гетьман П.Орлик був чесько-гуситського походження.
  Сама iдея гетьманської влади походить, здається, вiд гуситiв. Cпочатку гетьмани лише керували вiйськом. Коли Я.Гуса було спалено за
  вироком Констанцького собору , сейм чеської шляхти вiдмовився визнавати владу iмператора Св.Римськ. Iмперiї та вiддав владу гетьманам
  (проте ця влада, як пiзнiше у запорожцiв, була обмеженою - iдеї неопоганiв нашого часу про "гетьманську державу", у якiй гетьман правив би
  мов єгипетський фараон, не має нiчого спiльного анi з гуситами, анi з запорожцями), див. http://www.libri.cz/databaze/dejiny/text/t21.html
  
  
  1414
  28. listopadu
  Zatceni Jana Husa v Kostnici; nejdrive (6. prosince) byl uveznen v dominikanskem klastere, pak v
  pevnosti Gottlieben, ktera patrila mistnimu biskupovi, a konecne v minoritskem klastere v Kostnici.
  
  
  1415
  leden
  Z iniciativy hejtmana Lacka z Kravar vzesel ze sjezdu moravskych panu ve Velkem Mezirici list
  kostnickemu koncilu, v nemz zadali snemovnici pro Husa verejne slyseni.
  
  4. dubna
  Do Kostnice prijel za Husem Jeronym Prazsky; kdyz vsak poznal, ze jeho pomoc nebude Husovi prilis
  platna a zjistil, ze se sam ocitl ve velkem nebezpeci, uprchl z mesta. Byl vsak tesne u hranic poznan,
  zatcen, odeslan do Kostnice a tam uvrzen do vezeni.
  
  8. kvetna
  Moravska slechta na sjezdu v Brne vydala prohlaseni (list), ze zpusob, jakym se s Husem zachazi v
  Kostnici, je potupou ceskeho naroda.
  
  12. kvetna
  K manifestu moravske slechty se pripojila i ceska slechta na svem sjezdu v Praze.
  
  6. cervence
  Husova pre skoncila tragicky upalenim na brehu Ryna; jeho popel byl vysypan do nedaleke reky.
  
  2. zari
  Sjezd ceske a moravske husitske slechty v Praze vytvoril obranny spolek slechty Ceske koruny proti dekretum
  kostnickeho koncilu a jejich vykonavatelum; do cela spolku byli postaveni tri hejtmani: nejvyssi purkrabi
  Cenek z Vartemberka, moravsky zemsky hejtman Lacek z Kravar a Bocek z Kunstatu. Spolek odmitl rozsudek nad
  Husem a zaslal 5. zari do Kostnice pisemny protest proti jeho upaleni, ktery podepsalo 452 panu; protest byl
  napsan v osmi exemplarich. Trvani spolku bylo stanoveno na sest let.
  
  
  
  Гуситьскi борцi за вiру - Ян з Хлума, Ян Жижка та iншi - ставали для українцiв прикладом, . Якщо у українських героїв козацької доби можна
  знайти якiсь анальогiї у cвiтовiй iсторiї, то це будуть саме гусити. Бiльш того, iдеї Гуса (з пiзнiшими лютерансько-кальвiнськими впливами) були
  особливо сильно поширенi серед української, польської та бiлорусько-литовської людностi Речi Посполитої у XVI ст., коли
  якраз йшов процес формування козацтва. Пiд їх безпосереднiм впливом знаходилися представники роду Вишневецьких, кн.Семен Ф.Пронський,
  Юрiй ("Єжи") Язловецький, Микола Сенявський, Самiйло Зборовський - саме тi люди, хто уособлював українське козацтво першого перiоду.
  Це був саме той час, про який Шевченко скаже
  
  "Ще як були ми козаками,
  А унії не чуть було,
  Отам-то весело жилось!
  Братались з вольними ляхами,
  Пишались вольними степами..."
  
  
  Цiкаво, що навiть зараз на пiвденному сходi та на пiвденному заходi України (землi icторичного Запорiжжя та колишнього Барського воєводства),
  тобто там, де колись формувалося козацтво, дуже сильно поширений протестантизм - на деяких територiях його можна вважати домiнуючою конфесiєю.
  А це, треба додати про пiвденний схiд, ще й землi з найбiльшим промисловим та людським потенцiалом України. Землi, якi вважає своїми РПЦ,
  яка рiзко протестує проти дiяльностi протестантiв на цiй "її" територiї, хоч вони з'явилися там ранiше, нiж вона.
  
  Проте як не всi гусити пiдтримали Реформацiю (багато хто з них все ж був ближче до православ'я), так i бiльшicть православного населення України
  бажала не навернення на протестантство, а реформи та поновлення православного життя на основi Бiблiї. Про це свiдчить дiяльнicть представникiв
  православних братств, кн. Костянтина Острозького та фундованої їм Острозької академiї, митрополита Петра Могили та Києво-Могилянської
  академiї.
  
  Є одна риса, яка по'єднує з гуситами українських християн XVI-XVII ст., православних та неправославних, а також i Шевченка, i Сковороду та
  помiтно вiдокремлює всiх їх вiд сучасних неопоганiв - як сильно Шевченко та Сковорода не виступали б проти церковної влади, проти
  зловживань, навiть проти церковної традицiї, вони нiколи не виступають проти Бiблiї. Навпаки, саме Бiблiю i Шевченко, i Cковорода
  вважають найвищим авторитетом, саме з позицiй Бiблiї, а не власних бажань або поганських повчань, критикують вони церковну
  традицiю та практику. Тут ми бачимо ще бiльше спiльного з вченням Я.Гуса. Шевченко, до речi, бачить в дiяльностi чеського
  церковного реформатора як раз спробу повернути церкву та все релiгiйне життя Чехiї (а також i всiх iнших слов'янскьких країн)
  саме до чистоти традицiї Св.Письма, i переконаний, що Слово Боже остаточно переможе
  
  "...Гуса
  Ченці осудили,
  Запалили… та Божого
  Слова не спалили,
  Не вгадали, що вилетить
  Орел із-за хмари
  Замість гуся і розклює
  Високу тіару…" ("Єретик")
  
  "А ти, о господи єдиний,
  Скуєш лукавії уста,
  Язик отой велеречивий,
  Мовлявший: «Ми не суєта!
  І возвеличимо на диво
  І розум наш, і наш язик...
  Та й де той пан, що нам закаже
  І думать так, і говорить?»
  «Воскресну я! — той пан вам скаже.
  Воскресну нині! Ради їх,
  Людей закованих моїх,
  Убогих, нищих... Возвеличу
  Малих отих рабів німих!
  Я на сторожі коло їх
  Поставлю слово. І пониче,
  Неначе стоптана трава,
  І думка ваша, і слова».
  Неначе срібло куте, бите
  І семикрати перелите
  Огнем в горнилі,— словеса
  Твої, о господи, такії.
  Розкинь же їх, твої святиє,
  По всій землі. І чудесам
  Твоїм увірують на світі
  Твої малі убогі діти! " ("Подражаніє 11 псалму ")
  
  "Пребезумний в серці скаже,
  Що Бога немає,
  В беззаконії мерзіє,
  Не творить благая.
  А Бог дивиться, чи є ще
  Взискающий Бога?
  Нема добро творящого,
  Нема ні одного!
  Коли вони, неситії,
  Гріхами дознають?
  Їдять люде замість хліба,
  Бога не згадають,
  Там бояться, лякаються,
  Де страху й не буде.
  Так самі себе бояться
  Лукавії люде.
  Хто ж пошле нам спасеніє,
  Верне добру долю?
  Колись Бог нам верне волю,
  Розіб'є неволю.
  Восхвалимо тебе, Боже,
  Хваленієм всяким;
  Возрадується Ізраїль
  І святий Іаков" ("Псалми Давидові", 52)
  
  
  Українцi XVI ст. шукали в гуситизмi шлях до очищення християнства вiд свавiлля клiру та забобонiв минулого, бажали краще зрозумiти Св.Письмо та жити
  згiдно з ним. Бiлоруська та українська мови є одними з найперших cучасних європейських мов, на якi було зроблено переклади Св.Письма.
  Коли московське безглузде православ'я заборонило Iвану Фьодорову друкувати Бiблiю в Московiї, вiн втiк до України та видрукував її за допомогою
  кн.Костянтина Острозького. Цiкаво, що константинопольскi патрiархи того перiоду пiдтримували українських православних реформаторiв, а московськi -
  навпаки. Константинопольский патрiарх Єремiя II, вiдвiдавши Україну наприкiнцi XVI ст., дозволив братствам керувати церковним життям та
  контролювати клiр. Нiчого неканоничного тут не було - патрiарх просто дозволив повернутися до давньої церквної практики, яку колись
  Вiзантiя втратила, але яку Україна могла вiдродити. Саме тут, мабуть, треба шукати початок iдеї соборноправностi у тому її сенсi, який
  набув особливого значення для українського православ'я XX-XXI ст. I саме з цiєї пори Москва розпочала звинувачення українських православних
  у неканоничностi, "протестантизмi схiдного обряду" чи навiть у "сектантствi у православному одязi". Цi звинувачення лунали на адресу i
  К.Острозького, i П.Могили, i багатьох вихованцiв Острозької та Києво-Могилянської академiй вiд гетьмана Сагайдачного до Ф.Прокоповича.
  
  Можна дивуватися, наскiльки глибоко та ясно Шевченко розумiв духовну iсторiю народу та вимоги часу тодi, коли навiть бiльiшicть культурної
  та релiгiйної елiти була дезорiєнтована. Ще бiльше можна дивуватися,
  як актуальнi слова Шевченка зараз.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2003.09.25 | Георгій

    Дякую за цікавий допис!

    Є над чим подумати...
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.09.29 | Анатолій

      Нострадамусе, то Ви так і не зрозуміли що є Православ"я!

      А що є юдо-християнська ортодоксія. Я правий?
      Чи може у Вас з"явилася інша думка? Пишіть! Чекаю!
      Анатолій