МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Чем Православие отличается от Католицизма ?

09/28/2003 | Галаган
ЧЕМ ПРАВОСЛАВИЕ ОТЛИЧАЕТСЯ ОТ КАТОЛИЦИЗМА?
Первое, что приходит на ум: непогрешимость Папы, Чистилище, реже принцип Филиокве. На самом деле различий куда больше и они глубже.
Со времени 2-го Ватиканского Собора (1962) который пересмотрел многие аспекты канонического закона, раскол между церквами расширился.
Рассмотрим сначала различия, наметившиеся с момента разрыва Церквей в 1054 году.



1. ВЕРА и РАЗУМ

Следуя примеру Святых Отцов, Православие использует результаты науки и философии, дабы объяснять Веру. Однако, в отличие от Католицизма, Православие не полагается на науку, чтобы изменять догматы Веры. Православие не стремится объяснять противоречия между Верой и Разумом. Православие не делает попыток логически обосновать истинность Писаний. Если наука случайно подтвердит то, чему учит Церковь, Православие не отвергнет такой информации. Однако, в случае даже очевидных противоречий, Православие не делает ни малейших усилий достичь компромисса.

Например, древние греки (Гераклит, 6 век до н.э.) развили учение о Логосе. Евангелие от Иоанна начинается словами: "В начале было Слово" (Логос, по-гречески). Логос язычников был не Богом, как у Христиан, а неким абстрактным принципом, силой, судьбой, необходимостью, разумом, универсальным законом, и прочими атрибутами, с помощью которых Бог создает и организует Мир. Православие, следуя за Св. Отцами, считает сходство Логоса Библии и Логоса Гераклита, просто знаком Провидения, а не закономерной эволюцией понимания человеком концепции Божества.

Католицизм приписывает человеческому интеллекту несравненно большую ценность, чем Православие. История Католицизма полна примеров включения результатов светской философии в состав Канона. Например, в 13 веке Фома Аквинский включил в Католицизм Аристотелевскую философию. И с тех пор, Католики многократно изменяли Каноны под влиянием Разума, иногда весьма радикально. Были изменены Теология, Таинства, и структура Церкви.

2. ЭВОЛЮЦИЯ ДОКТРИНЫ

Православие не считает, что Учение Христа время от времени претерпевает изменения. Напротив, Православие полагает, что следует сохранять Веру такой, какой она досталась Апостолам от Христа. Православные 21 века верят в те же самые принципы, что и Православные 1, 5, 10, 15 веков.
Православие признает некоторые чисто внешние перемены (моду облачений священников, монастырские правила, новые посты, правила Вселенских и Поместных Соборов, и т.п.) но ни слова не было изменено в Символе Веры. Целью любых перемен было исповедание старой Веры в новых обстоятельствах. Например, Библия и Служебники были переведены на новые языки. Или были добавлены обряды, подчеркивавшие этнические особенности новообращенных племен. Но сохранялся принцип : "Един Бог, Едина Вера и Едино Крещение".
Главными свидетелями традиции помимо Евангелий, у Православных являются Св. Отцы (Греческая, Латинская, Сирийская и Славянская школы). Их место в составе Православной традиции не подвергается ни малейшему сомнению или изменению.

Католицизм же создал концепцию "эволюции доктрины" и поэтому не может продемонстрировать непрерывности Кредо и Канона. Католики развили идею (Кардинал Ньюман, 19 век) о том, что Христос дал только "зерно Веры", которое зрело и расло в веках. Они утверждают, что Святой Дух выращивает Веру по мере роста Церкви и изменения обстоятельств.

Поэтому Католицизм рассматривает свою Теологию, как прошедшую несколько стадий роста и включившую в себя новые знания. Учение Св. Отцов в этой схеме рассматривается как важная, но лишь начальная стадия, за которой последовала вторая - Средневековая Схоластика, за которой последовали другие новые идеи, например, идеи Ватиканских Соборов. Поэтому новые догмы, такие как "непогрешимость Папы" могут быть представлены верующим по мере их возникновения, если Церковь сочтёт их необходимыми для их спасения. Предполагается, что новые догмы могут быть найдены в Традиции в "зачаточном состоянии", как намёки, или зерна, ждавшие своего часа, чтобы дать побег.

3. БОГ

Постижение Бога
Католицизм считает, что человеческий Разум в состоянии доказать, что Бог существует, является вечным, бесконечным, бестелесным, всемогущим и т.п. Эта концепция проникла в Католицизм в средневековье (Дамаскин, Эриугена, Эккарт, Кузанский, Беме), под сильным влиянием мистического течения Ислама (суфизма). Этот Бог - не "Бог Авраама, Исаака и Иакова, но Бог мудрецов и философов" по знаменитым словам Паскаля.

Православие полагает (следуя учению Св. Отцов), что знание Бога имманентно присуще человеческой природе, врожденно и интуитивно, и что именно так люди Его и постигают. И если Бог не говорит с нами напрямую, то мы не в состоянии Его понять нашим слабым логическим Разумом.
Католики считают, что в Мире Ином, человек сможет своим интеллектом (и с помощью Милости Божией) осознать самую Сущность Бога. Однако, по учению Св. Отцов это невозможно в принципе, даже и сама Милость Божия не даст человеку такой силы. Спасенные смогут увидеть Бога только в облике Христа во Славе Его.

Сущность и Атрибуты Бога
Католики никогда не занимались исследованием вопроса о различиях между Сущностью Бога (тем, что Он есть) и Его Несотворенными Атрибутами (Силами, которыми Он Себя проявляет).
Св. Григорий Палама пытался объяснить эту разницу, сравнивая Бога и солнце. Подобно тому, как у солнца есть лучи, у Бога есть Его Силы (среди них Благодать, Милость, Покой и Свет). Именно своими Силами Бог создал, поддерживает и правит Мир. Именно Силами Он преобразует и обожествляет творение, Он наполняет творение, как вода наполняет губку.

Милость Божия
Еще одно важное различие относится к Милости Божией.
Католицизм учит, что Милость создана Богом для людей.
Православие считает, что Милость несотворена, предвечна и влияет не только на людей, но и на все творение. Согласно Православию, Милость - есть мистический атрибут и Сила Божия.

Дух Святой и Филиокве
Католики полагают, что Святой Дух исходит не только от Отца, но и от Сына (принцип Филиокве). Этот принцип (предложенный на Соборе в Толедо в 589 году) противоречит Апостольской традиции, по которой Бог-Отец - единственный Правитель (монарх) Сына и Духа Святого. Католики изменили в 11 веке Папским декретом (без утверждения Собором) Кредо Никейского Собора (4 век), добавив к нему Принцип Филиокве:
"Верую в Духа Святого, Бога, Дарителя Жизни, исходящего из Отца и Сына..."

4. БОГОЧЕЛОВЕК

Почему Христос стал человеком и принес себя в жертву?
Католический ответ на этот вопрос отличен от Православного.

Следуя Святоотеческой традиции, Православие считает, что Христос на Кресте "отдал Свою душу для искупления многих" (Мат. 20:28). Этот выкуп был уплачен Аду: "От власти ада Я искуплю их, от смерти избавлю их" (Ос. 13:14). По-сути, выкуп этот был заплачен Сатане, как хозяину Ада и повелителю мертвых. Христос-человек добровольно отдал Себя Смерти. Но умерев, Он воскрес и победил Смерть, потерявшую свою власть не только над Ним, но и над всеми подобными Ему людьми. Обретая такую свободу, любой человек сам становится богоподобен (проходит процесс его обожествления) и в конце концов воссоединяется с Богом.

Согласно Католицизму, Христос пожертвовал Собою, чтобы исполнилась Божественная Справедливость, создавшая Смерть в ответ на первородный грех Адама, оскорбившего вечного Бога, кара которого тоже вечна, и перенесена на потомство Адама. Но смерть Христа снимает древнее проклятье и торжествует Справедливость.

Концепции обожествления Католицизм внимания не уделял, разрабатывая свою легалистскую теорию Справедливости. Но в последнее время и Католические теологи осознали важность концепции обожествления и наметилось сближение Церквей в данном вопросе.

5. ЦЕРКОВЬ

Есть различия в вопросах Иерархии и статуса Папы, епископа и священника.

Папа
Католики считают Папу главой Церкви, наместником Св. Апостола Петра, который был назначен на этот пост самим Христом. Поэтому Папа является епископом всех Католиков, их Учителем, и наместником Христа на Земле.
Он - интерпретатор Христианской Традиции, и выступая от лица Церкви, он защищен Святым Духом от ошибок в вопросах морали и доктрины.
Другие католические епископы - лишь заместители и представители Папы. Папа назначает каждого епископа и может отменить его решения. Каждая католическая епархия таким образом имеет 2 главы - Папу и местного епископа.

Православие хотя и уважает ранг Папы, как первого епископа, но считает, что все епископы равны, как были равны рукоположившие их Апостолы. Православие считает двоевластие в епархиях ересью.

Епископ и Иерархия
Каждый из епископов может возвести свою линию к Апостолам (апостольское преемство), является "живой иконой Христа". Среди епископов есть ранги - архиепископы, митрополиты, примасы, патриархи, папы. Архиепископ - президент Синода епископов.

Различия: в Православии епископ обладает всеми апостольскими правами совершения таинств без ограничений со стороны других епископов в рамках Канона. Ранговые различия епископов используются только в административной деятельности Церкви или группы Церквей. Архиепископ не обладает большей экклезиастической властью, чем рядовые епископы.
В Католицизме Архиепископ может ограничить права подчиненных ему епископов.

Священник
У Католиков, священник действует "в образе Христа", а Православные считают его лишь агентом-помощником епископа, действующего в образе Христа.

6. КАНОНЫ

Священные Каноны были составлены Апостолами, Св. Отцами, и Соборами для руководства церковной и общинной жизнью. Право их применения и интерпретации принадлежит только епископам. Епископ может применять канон строго или мягко, хотя нормой является строгость.

В отличие от Католичества, Православие не рассматривает Каноны, как аналоги мирских законов, ограничивающих свободы или дающих человеку "права". Православие смотрит на них, как на руководство по созданию "нового человека" через послушание. Как метод тренировки в обретении достоинств и святости.

Католики постоянно изменяют Каноны, устраняют старые и вводят новые.
Католический Канонический Закон был изменен совсем недавно в очередной раз.
Православные, хотя и вводят иногда новые Каноны, делают это очень редко и, в основном, проясняя тонкости старых Канонов, но никогда их не отменяют. Ибо они вдохновленны Святым Духом.

7. ТАИНСТВА

Обе Церкви признают 7 основных Таинств - Причастие, Омовение, Крещение, Рукоположение, Покаяние, Венчание, Елеосвящение.
Ритуалы почти идентичны, различия лишь в их интерпретации.

Причастие
Православные считают, что материя (хлеб, вино, вода, и т.п.) становится освященной тогда, когда вызван Дух Святой, Католики - что это достигается не Духом, а самим священником, действующим "от имени Христа".
Различие в интерпретации Св. Даров: Католики считают их лишь "символами" присутствия Бога, а Православные полагают, что происходит реальная их трансформация - пресуществление в Тело и Кровь Христову.

Крещение
Католики верят, что главный смысл Крещения заключается в омовении "первородного греха", а Православные - нет.

Конфирмация
У Католиков она отделена от Крещения, и совершается лишь епископом над 7-летними детьми, во время их "Первого Причастия", когда они уже могут сами осознать смысл Божьей Благодати. У Православных Омовение, Крещение и Причастие объединены в одном ритуале, символизируемом трекратным погружением.

Рукоположение
Это церемония посвящения в сан: дьякона, священника или епископа.
Поскольку у Католиков, священник действует "в образе Христа", а Православные считают его лишь агентом-помощником епископа, действующего в образе Христа, есть и различия в деталях данного ритуала.

Покаяние
Иногда этот обряд называют Исповедью или Отпущением грехов. В ранней Церкви Покаянию подвергался лишь возвращающийся в лоно Церкви отступник, лицо изгнанное из Церкви, или добровольно её покинувшее. В современной Церкви Покаянию подлежит лицо, совершившее серьёзный грех, перед получением Причастия. Тут различия минимальны, у Католиков есть специальные кабинки, разделяющие кающегося и священника, а у Православных оно ведется с глазу на глаз.

Венчание
У Католиков венчание совершается навсегда, представляет собой контракт между каждым из супругов и самой Церковью. Священник играет роль свидетеля контракта. Контракт не может быть отменен ни при каких обстоятельствах, за исключением нарушений в его ритуале. В последнем случае, его можно аннулировать, как если бы его вообще не было. Единственной целью брака в Католичестве является деторождение. Разводы не практикуются, за исключением бесплодия.

У Православных, Венчание не контракт, а мистический духовный союз, имитирующий союз Христа и его Церкви. Свидетелем является не священник, а "весь Народ Божий", священник служит лишь посредником. Первостепенная цель брака в православии - осуществление самоотверженной любви и достижение духовно-телесного единства двух личностей, а затем - деторождение. Развод практикуется только в случае супружеской измены.

В отношении других Таинств: Елеосвящения, Водосвятия, Миропомазания, Пострижения и др. различия минимальны.

8. ЧЕЛОВЕК

Обе Церкви согласны в следующем: человек от природы добр, находится в союзе со Св. Троицей, которая его сотворила. Человек создан по образу и подобию Божьему. Подобие означает нравственные достоинства, образ - свободу воли и разум. Женщина создана, как помощница мужчине, они должны жить в согласии и взаимном уважении.

Дальше начинаются различия. Начиная со Св. Августина, Католики верят в концепцию "первородного греха", которым наделены не только Адам и Ева, но и все их потомки. Православные, следуя учению Св. Отцов, полагают, что карой за первородный грех была смерть и связаные с нею страдания (старость, болезни, страх, жадность и т.п.).

Долгое время Католики были глухи к этой концепции, о том, что человек - раб смерти, которой манипулирует дьявол. Даже дьявол в первые века Католицизма был вытолкнут на обочину религиозного сознания. Поэтому и Распятие понималось Католиками как наказание человечеству за первородный грех, взятое Христом на себя. Православие же всегда считало, что Христос пострадал не за этот старый грех, а принес себя в жертву, дабы выкупить у дьявола его последствие - смерть.

Православные всегда обращали большое внимание на осознание верующими страстей Христовых через молитву (публичную и личную), посты (самоотречение), добровольное послушание и участие в Причастии. Поэтому высшей формой Христианской жизни считается монашество. В нём вся человеческая энергия целиком посвящена борьбе за совершенство.

В Католицизме монашество отступило на второй план с окончанием Средневековья. Католические монахи малы числом и живут в гуще общества. Среди них нет затворников и пустынников.

9. БОГОРОДИЦА

Православные отвергают Католическую версию догмы "непорочного зачатия" введенную в Кредо Папой Пием IX в 1854 г. По этой догме: "С момента зачатия, Благословенная Дева Мария была, по особой милости Всемогущего Бога и за заслуги Иисуса Христа, Спасителя человеков, освобождена от всех последствий первородного греха."

Для этой теории нету никаких оснований ни в Писании, ни у Св. Отцов. В ней введены в оборот новые идеи, например "заслуги Христа", безо всяких на то оснований в Писании.
Православные не считают, что Богородица (и другие люди) родилась с унаследованным Адамовым грехом. Однако, она, как и все, унаследовала смертность.

Поэтому Православие отвергает эту инновацию Католицизма. И несмотря на глубочайшее почтение к Богородице, Св. Отцы отмечали, что и она согрешила до Воскресения ее Сына. Св. Иоанн Златоуст упоминает о том, что во время свадьбы в Кане Галилейской, она давала Ему указания (Иоанн 2: 3 - 4). Но восприяв Святого Духа во время Пятидесятницы, она смогла очиститься ото всякого греха и умерла безгрешною.

10. ИКОНЫ

Обе Церкви едины в следующем - иконы не идолы и им запрещено молиться. Молиться можно только Богу.
На иконах разрешено изображать Христа, Богородицу, Святых, покойников.
Бога Отца изображать нельзя, ибо Его никогда не видели.
Бог Дух Святой являлся в виде голубя и язычков пламени и Его можно изображать в таких видах.
Бога Сына можно изображать лишь в Его человеческом облике.

Далее идут различия.
Православные иконы традиционно содержат лишь двумерные изображения, дабы подчеркнуть, что действие на них изображенное происходит в ином измерении, в мире духа, куда обычными 5 чувствами проникнуть нельзя.
Святые лики, изображенные на иконах не просто совершенные личности, а гораздо большее - они прошли стадии преображения и прославления и поэтому преисполнены Милостью Божией.
Православные чтут и целуют иконы, считая, что почитание иконы передаётся и лицу на ней изображённому.

Католическое искусство трехмерно, натуралистично, в нём разрешены статуи, и корнями оно восходит ко греческой языческой традиции. Священные персонажи Католических изображений подаются в их "естественном состоянии", "как живые". Эта идея восходит к представлению Католического Ренессанса о том, что "Милость Божия улучшает Природу" (а не просто наполняет её).

В Православии иконы играют бОльшую роль, чем в Католичестве, где они лишь средства визуального оформления и украшения богослужения.
Такое различное отношение к иконе восходит своими корнями к различиям в отношении к Божьей Милости, отраженном в иконографии. Православные считают, что икона является сосудом для передачи Милости Божией, а Католики веруют, что Милость передается людям лишь посредством Духа.

11. ЧИСТИЛИЩЕ

По Католической догме, души, которым суждено войти в рай после Дня Страшного Суда, пока находятся и очищаются в Чистилище (за несколькими исключениями). Все остальные идут в Ад на вечные муки.

Другая инновация Католицизма в том, что Христос и Его Святые произвели больше Милости, чем было необходимо. Эти излишки можно подарить другим, например, тем, кто в Чистилище.
Кроме того, Богородица и Святые "получили право" на раздачу "прощения грехов" тем, кто находится в Чистилище, чтобы сократить им процесс очистки.

12. ПРОЧИЕ РАЗЛИЧИЯ

Православные не держат поста в Субботу (кроме Великой Субботы) и Воскресенье.
Православные не становятся на колени по Воскресеньям.
Православный клир может жениться до рукоположения. У католиков - целибат.
Православные молятся оборотясь только на Восток. Католики - куда угодно.
Православные используют для причастия квасной хлеб. Католики - пресный.
Православные получают при причастии хлеб и вино (тело и кровь Христову), Католики - только хлеб (тело).
Православные монахи не состоят в Орденах.
Католические монахи могут носить светские одежды.
Православное духовенство должно быть бородато. Католическое в основном брито (хотя и не обязано).
Есть и более мелкие этнические расхождения.


http://www.livejournal.com/users/hojja_nusreddin/28648.html?mode=reply

Відповіді

  • 2003.09.28 | Franko

    Дужe цікаво

    Давно хотів побачити такий аналіз. Нe маю часу відповісти за кожним пунктом, тому наразі зауважу, що грeко-католики нівeлюють дeсь приблизно половину цих розбіжностeй (вони - щось сeрeднє між правлсоав*ям і католицизмом, і до слова, називають сeбe під час служби православними). Наприклад, грeко-католики причащаються також Кров*ю Христа, і мають вeлику повагу до ікон, як і православні.

    Тато моєї дівчини, православний галичанин, який ранішe нe визнавав католицизм, врeшті сказав мeні: "Ви, грeко-католики, та ви ж по суті православні!" :) Він і надалі нe визнає західний, "чистий" католицизм.

    Я нe хочу проводити надто тісний звязок ні з Православними, ні з Католиками. Ми, грeко-католики, є одні в своєму роді :) І, до рeчі, нікого нe запeрeчуємо і зі всіма дружимо
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2003.09.28 | Анатолій

      Не Православ"я, а ортодоксальне християнство!(-)

    • 2003.10.02 | Галаган

      Пане Франко, чи може греко-католицька,

      або по-нашому східно католицька церква, стати ланкою в екуміністичному русі. Я мало знайомий із самою Вашою церквою. Все більше з історією її діяльності. Яку, самі розумієте, православні оцінюють не дуже добре.

      Чи є в греко-католиків такі сили, інтелектуальні, духовні, для того, щоб мати якійсь успіх в екуміністичній справі ?

      Галаган.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2003.10.02 | Franko

        Re: Пане Франко, чи може греко-католицька,

        Мeні важко про цe судити. З одного боку, владика Гузар ставиться до ідeї єдиної помісної цeркви з вeликим бажанням, алe в той жe час кажe, що цe будe дужe складно. З іншого боку, грeко-католики нe відчувають ворожості до інших цeрков (окрім МП) і ставляться до ідeї об*єднання прихильно. Та й ставлeння до МП важко назвати "ворожістю", в тому розумінні, що католик ніколи нe підe просто так протeстувати проти МП, наприклад, чи висловлюватимeться за якусь насильницьку ліквідацію МП... Католики просто нe визнають цю цeркву українською, і за визначeнням, вона нe можe входити в єдину помісну Цeркву.
  • 2003.09.28 | Георгій

    Ще одна розбіжність

    Православ"я, як пише о. С.М. Булгаков, менш антропоцентричне і більш "космічне," ніж католицизм і західне християнство взагалі. Православні теологи і священики традиційно більшу увагу приділяли положенню, що Христос є Спасителем не тільки людства, а й усього космосу, він є силою, яка "творить УСЕ нове" (Об"явл. 21:5), силою, яка преображає увесь космос, робить його ближчим Богові, більш гармонійним із Богом. Саме тому в православ"ї такі сильні традиції освячувати матеріальні об"єкти, такі як їжа, одяг (особливо одяг священика), чаші, храми, нові будівлі, новий врожай, тощо.
  • 2003.09.28 | Георгій

    А оце не так!

    Галаган пише:
    > (...) Православное духовенство должно быть бородато. Католическое в основном брито (хотя и не обязано).
    (ГП) Православний священик у Святотроїцькій церкві міста Сіетла (належить канонічній УПЦ-США), протоієрей о. Михайло Сокирка, чисто голить обличчя. Я навіть не можу собі уявити його з бородою. Також священик грецької православної церкви Св. Констянтина і Олени (Антіохійської діоцезії) в місті Монро, шт. Луїзіана, яку я відвідав на Великдень 1999 року, був без бороди і вусів.
  • 2003.09.28 | Гура

    Атас :-)

    "Бога Отца изображать нельзя, ибо Его никогда не видели.
    Бог Дух Святой являлся в виде голубя и язычков пламени и Его можно изображать в таких видах."

    :hot:
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2003.09.30 | Franko

      Re: Атас :-)

      Якщо рeлігійний eстeтичний символізм сприймати як нeзапeрeчнe правило -- можна й дійсно збожeволіти. Бідна людина, яка, наприклад, всeрйоз сприймає фразу "Ваш покірний слуга", думаючи, що її співбeсідник раптом присягнув їй на пожиттєву вірність.
  • 2003.09.29 | Георгій

    Оце дуже принципово

    >Католики считают Папу главой Церкви, наместником Св. Апостола Петра, который был назначен на этот пост самим Христом. Поэтому Папа является епископом всех Католиков, их Учителем, и наместником Христа на Земле. Он - интерпретатор Христианской Традиции, и выступая от лица Церкви, он защищен Святым Духом от ошибок в вопросах морали и доктрины. Другие католические епископы - лишь заместители и представители Папы. Папа назначает каждого епископа и может отменить его решения. Каждая католическая епархия таким образом имеет 2 главы - Папу и местного епископа. Православие хотя и уважает ранг Папы, как первого епископа, но считает, что все епископы равны, как были равны рукоположившие их Апостолы. Православие считает двоевластие в епархиях ересью.
    (ГП) Мені здається, що це найсуттєвіша розбіжність між православ'ям і католицизмом. Навіть більше того. Знову ж таки, пошлюся на найгрунтовнішу книжку про православ'я, яку я особисто читав - книжку С.М. Булгакова. Він там пише, що так званий Ватиканський догмат, який надає папі - одній особі! - виголошувати істину "ex sese" (тобто самому від себе, а не від імені церкви і з урахуванням думок інших представників церкви) є фундаментальним порушенням принципу соборності християнської церкви. Мені цікаво, що з цього приводу думають наші форумні греко-католики - пп. Р.М., Франко і інші. Чи вам не моторошно бути в церкві, де завтра папа може (теоретично) виголосити, наприклад, що Христос ніколи не існував, і ви анічогісінько з цим не зможете поробити? І навіть якщо він нічого такого не виголосить - чи добре з точки зору християнської моралі бути в церкві, голова якої є фактично поза церквою ("над" нею)? Прошу, не сприйміть це як образу, а тільки як гостре, але наболіле запитання.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2003.09.30 | Franko

      Re: Оце дуже принципово

      Дякую за запитання. Власнe оці властивості Папи мeні також нe подобаються. Я вважаю, що вони нe мають підстав у Біблії. Тут я більшe з православними.

      Щодо мeнe особисто, то моя приналeжність до грeко-католицької цeркви більшe пояснюється її патріотичною позицією, а також дужe вeликою наближeністю до конкрeтної людини (говорячи загально і образно, -- в той час як православні повчають і сварять, католики слухають і пояснюють). Догматика ж мeні до душі більшe православна. І самe той факт, що розбіжності між Цeрквами нe засадові, дозволяє мeні бути грeко-католиком. Ця нeбeзпeка з Папою -- вона латeнтна і поки що мeнe нe турбує. Значно більшe мeні важить тe, що в грeко-католицькій громаді і сeрeд грeко-католицьких свящeників я почуваю сeбe дужe комфортно.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2003.10.01 | Георгій

        Просто хороше самопочуття, чи повна згода з доктриною?

        Ви знаєте, пане Франку, я дуже добре почував себе в УСІХ християнських церквах, в які мене заносила доля. Якось не доводилося мені ніколи бути в церкві, де я чув би якусь відверто політичну пропаганду анти-українського характеру (може, якби я жив в Україні, це було б по-іншому). Але мене бентежить, чи це із суто моральної точки зору правильно, припустимо бути асоційованим з певною церквою і при цьому мати хоч найменший сумнів в УСІХ її (церкви) доктринальних положеннях. У мене так склалося, наприклад, що мало не найближчі мої особисті друзі-американці є вірними Свідками Єгови. І я прекрасно себе почуваю в Залі Царства, і дуже багато з того, що Свідки говорять, чому вони навчають знаходить в мені глибокий, сильний відгук. Але я не можу вступити в їх організацію, тому що я не впевнений, що по-справжньому, без сумнівів поділяю їх доктрину (головним чином соціальну, хоча маю сумніви також в їх теології). З іншого боку, я є "генетично," з діда-прадіда православний, і теж абсолютно прекрасно себе почуваю в православній церкві (зокрема, в українській - в російській я ніколи не бував, бував гостем у грецькій), головним чином через естетику літургії, яка мене дуже зворушує. Але знову та сама історія: зробити остаточне рішення стати формально асоційованим парафіянином конкретної православної церкви я не можу. Заважає, по-перше, соціальна програма, з якою я глибоко не згодний (я вже згадував ненависну мені гомофобію), а по-друге відсутність впевненості в тому, що православна теологія є в усьому правильною. Мабуть, щасливі ті, хто одразу в усе вірить... хоча і я щасливий по-своєму. :)
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2003.10.02 | Franko

          Re: Просто хороше самопочуття, чи повна згода з доктриною?

          Георгій пише:
          > Ви знаєте, пане Франку, я дуже добре почував себе в УСІХ християнських церквах, в які мене заносила доля. Якось не доводилося мені ніколи бути в церкві, де я чув би якусь відверто політичну пропаганду анти-українського характеру (може, якби я жив в Україні, це було б по-іншому).

          Йдeться нe про відвeрту пропаганду. Йдeться про атмосфeру. Цe ірраціонально. Я нe бeруся наводити вичeрпний список критeріїв -- я просто відчуваю цe. УПЦ КП в цьому плані нe відстає, тому вирішальним став критeрій близькості до конкрeтної людини.

          > Але мене бентежить, чи це із суто моральної точки зору правильно, припустимо бути асоційованим з певною церквою і при цьому мати хоч найменший сумнів в УСІХ її (церкви) доктринальних положеннях. У мене так склалося, наприклад, що мало не найближчі мої особисті друзі-американці є вірними Свідками Єгови. І я прекрасно себе почуваю в Залі Царства, і дуже багато з того, що Свідки говорять, чому вони навчають знаходить в мені глибокий, сильний відгук. Але я не можу вступити в їх організацію, тому що я не впевнений, що по-справжньому, без сумнівів поділяю їх доктрину (головним чином соціальну, хоча маю сумніви також в їх теології).

          Sправа в тому, що асоціювання з цeрквою (принаймні Грeко-Католицькою) нe є настільки формальним і зобов*язуючим, як, наприклад, у Sвідків Єгови, дe (і нe запeрeчуйтe) члeнство накладає вeличeзні обмeжeння і зобов*язання. Я нe підписував з Цeрквою жодних докумeнтів і нe давав жодних обіцянок. Алe цe і нe вимагається! Я просто душeю з ними, називаю сeбe Грeко-Католиком, і цього досить. Я абсолютно вільно можу піти (і часто ходжу) до православної цeркви. Просто питання приналeжності для мeнe нe є настільки дeтeрмінованим. Коли я кажу "Я грeко-католик", -- то цe тe самe, що я кажу "Я дeмократ" чи "Я націоналіст", попри тe, що нe є члeном жодної націоналістичної партії чи організації, і залишаю за собою право вільно змінити свій погляд.

          Тобто, я всe-таки більшe християнин. А потім ужe Грeко-Католик. Ось якось так. Тому я сeбe називаю Г-К, навіть нe поділяючи доктринально дeяких поглядів: я нe зобовязав сeбe нічим дотримуватися абсолютно усіх спeцифічних настанов.

          > З іншого боку, я є "генетично," з діда-прадіда православний, і теж абсолютно прекрасно себе почуваю в православній церкві (зокрема, в українській - в російській я ніколи не бував, бував гостем у грецькій), головним чином через естетику літургії, яка мене дуже зворушує. Але знову та сама історія: зробити остаточне рішення стати формально асоційованим парафіянином конкретної православної церкви я не можу. Заважає, по-перше, соціальна програма, з якою я глибоко не згодний (я вже згадував ненависну мені гомофобію), а по-друге відсутність впевненості в тому, що православна теологія є в усьому правильною. Мабуть, щасливі ті, хто одразу в усе вірить... хоча і я щасливий по-своєму. :)

          Тут тяжко прокомeнтувати. Мeнe глибоко дивує вашe ставлeння до цeрковної гомофобії, -- аджe в Біблії є ЦІЛКОМ ПРЯМІ звeртання до цієї тeми, на основі якої Цeрква і базує свою позицію. Алe, якщо нe бажаєтe, то нe будeмо цe обговорювати (дeсь воно вжe було). А тяжко комeнтувати тому, що християнин зобов*язаний налeжати до християнської спільноти, як заповідав Христос; проблeма ж у тому, що цих спільнот тeпeр чимало... Тому я вважаю свою позицію щодо цeрковної приналeжності пeвним компромісним вирішeнням цієї ситуації.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2003.10.02 | Георгій

            Re: Просто хороше самопочуття, чи повна згода з доктриною?

            Franko пише:
            > Йдeться нe про відвeрту пропаганду. Йдeться про атмосфeру. Цe ірраціонально. Я нe бeруся наводити вичeрпний список критeріїв -- я просто відчуваю цe. УПЦ КП в цьому плані нe відстає, тому вирішальним став критeрій близькості до конкрeтної людини.
            (ГП) Розумію, але все-таки не впевнений, що це правильна позиція. УПЦ-КП все-таки передусім ПРАВОСЛАВНА церква. Якщо Ви кажете, що Вам православна релігійна догматика ближча до серця, ніж католицька - невже Вам, незважаючи на це, місце в католицькій (хай і греко-католицькій) церкві, а не в УПЦ-КП?

            >асоціювання з цeрквою (принаймні Грeко-Католицькою) нe є настільки формальним і зобов*язуючим, як, наприклад, у Sвідків Єгови, дe (і нe запeрeчуйтe) члeнство накладає вeличeзні обмeжeння і зобов*язання. Я нe підписував з Цeрквою жодних докумeнтів і нe давав жодних обіцянок. Алe цe і нe вимагається! Я просто душeю з ними, називаю сeбe Грeко-Католиком, і цього досить. Я абсолютно вільно можу піти (і часто ходжу) до православної цeркви. Просто питання приналeжності для мeнe нe є настільки дeтeрмінованим. Коли я кажу "Я грeко-католик", -- то цe тe самe, що я кажу "Я дeмократ" чи "Я націоналіст", попри тe, що нe є члeном жодної націоналістичної партії чи організації, і залишаю за собою право вільно змінити свій погляд.
            (ГП) Так, тут Ви маєте рацію. У Свідків формальна асоціація з їх організацією накладає значно більші обов'язки. Будь-який Свідок повинен відвідувати п'ять зібрань у Залі Царства щотижня і активно проповідувати (або від хати до хати, або проводячи біблійні уроки). Так звані "pioneers" - особливо активні Свідки Єгови - проповідують не менше семидесяти годин на місяць, решта (так звані "regular publishers") - десь сорок-п'ятдесят годин на місяць. Але мене більше відштовхує від них не це. Я, коли впевнений у правоті якоїсь справи, можу віддатися цій справі з повним ентузіазмом. Більше лякає соціальна доктрина Свідків, їх страшний консерватизм, заскорузлість, повне небажання прийняти складності, контроверзії сучасного світу, його різнобарвність.

            > Тобто, я всe-таки більшe християнин. А потім ужe Грeко-Католик. Ось якось так. Тому я сeбe називаю Г-К, навіть нe поділяючи доктринально дeяких поглядів: я нe зобовязав сeбe нічим дотримуватися абсолютно усіх спeцифічних настанов.
            (ГП) Розумію. Може це і правильно...

            > Тут тяжко прокомeнтувати. Мeнe глибоко дивує вашe ставлeння до цeрковної гомофобії, -- аджe в Біблії є ЦІЛКОМ ПРЯМІ звeртання до цієї тeми, на основі якої Цeрква і базує свою позицію.
            (ГП) В Біблії є також цілком прямі заклики жінкам мовчати і бути в покорі чоловікам, рабам - бути в покорі панам, а батькам - бити дітей. Ну НЕ МОЖЕ християнська церква ставитися до Біблії як до набору інструкцій, даних усім людям на всі віки, і базувати свою позицію щодо конкретних явищ живого життя живих людей на основі ТАКОГО відношення до Біблії.

            >Алe, якщо нe бажаєтe, то нe будeмо цe обговорювати (дeсь воно вжe було).
            (ГП) Добре, це окрема тема.

            >А тяжко комeнтувати тому, що християнин зобов*язаний налeжати до християнської спільноти, як заповідав Христос; проблeма ж у тому, що цих спільнот тeпeр чимало...
            (ГП) Так, і ще біда в тому, що вони часто ворогують одна з другою. Свідки Єгови взагалі всі організації не-Свідків називають Великим Вавилоном...

            >Тому я вважаю свою позицію щодо цeрковної приналeжності пeвним компромісним вирішeнням цієї ситуації.
            (ГП) Може й вірно, дай Вам Боже! (До речі, коли весілля? :) )
    • 2003.10.02 | Р.М.

      Re: Оце дуже принципово

      Георгій пише:
      > (ГП) Мені здається, що це найсуттєвіша розбіжність між православ'ям і католицизмом. Навіть більше того. Знову ж таки, пошлюся на найгрунтовнішу книжку про православ'я, яку я особисто читав - книжку С.М. Булгакова. Він там пише, що так званий Ватиканський догмат, який надає папі - одній особі! - виголошувати істину "ex sese" (тобто самому від себе, а не від імені церкви і з урахуванням думок інших представників церкви) є фундаментальним порушенням принципу соборності християнської церкви.

      Чому ми повинні вважати, що істина може бути виголошеною тільки з урахуванням думок інших представників церкви? Тоді й пророкам, котрі, як ми знаємо, ні з ким не радилися, окрім Святого Духа, теж не можна довіряти. Довіряти Папі Римському - це вірити в те, що Святий Дух є присутній у Вселенській церкві.

      > (ГП) Мені цікаво, що з цього приводу думають наші форумні греко-католики - пп. Р.М., Франко і інші. Чи вам не моторошно бути в церкві, де завтра папа може (теоретично) виголосити, наприклад, що Христос ніколи не існував, і ви анічогісінько з цим не зможете поробити?

      Можна все заперечувати, що сприймається людиною її п'ятьма відчуттями: зором, слухом, нюхом, смаком і дотиком. Віра в Бога не відноситься до цих людських відчутів. Це свого роду духовна реальність і заперечити її простим коливанням повітря, тобто словами, неможливо. Якщо Папа виголосить, що Христос ніколи не існував, висновок можна зробити тільки один - Папа збожеволів. Пригадуєте у Е. Войнич, як кардинал батько Овода втратив розсудок.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2003.10.02 | Георгій

        Re: Оце дуже принципово

        Р.М. пише:
        > Чому ми повинні вважати, що істина може бути виголошеною тільки з урахуванням думок інших представників церкви? Тоді й пророкам, котрі, як ми знаємо, ні з ким не радилися, окрім Святого Духа, теж не можна довіряти. Довіряти Папі Римському - це вірити в те, що Святий Дух є присутній у Вселенській церкві.
        (ГП) Але ж багато пап так страшно себе дискредитували... Невже вбивця і кровозмісник Алессандро Борджіа теж був вустами Святого Духа?
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2003.10.02 | Р.М.

          Re: Оце дуже принципово

          Георгій пише:
          > Р.М. пише:
          > > Чому ми повинні вважати, що істина може бути виголошеною тільки з урахуванням думок інших представників церкви? Тоді й пророкам, котрі, як ми знаємо, ні з ким не радилися, окрім Святого Духа, теж не можна довіряти. Довіряти Папі Римському - це вірити в те, що Святий Дух є присутній у Вселенській церкві.
          > (ГП) Але ж багато пап так страшно себе дискредитували... Невже вбивця і кровозмісник Алессандро Борджіа теж був вустами Святого Духа?
          Бог йому суддя. Папа така сама людина, як і інші і теж має свого духівника, перед яким висповідується. У даному випадку мова йдеться про виголошення церковної істини.
  • 2003.09.30 | Марко

    Ще одна відмінність

    Соціальна активність. Активну участь в обговоренні конституції Європи, та участь в самому процесі об'єднаної Європи беруть
    католицька церква та протестантські церкви. Православні поки
    якісно відстають в цьому напрямку, можливо через внутрішні питання.

    http://www.zn.kiev.ua/ie/show/462/42468/

    Загалом римсько-католицька церква давно і послідовно виступає за розширення ЄС на схід, враховуючи, що географічні межі Європи збігаються з ареалом традиційного поширення християнства. Така позиція пов’язана як з місійною стратегією католицької церкви просування на схід, так і з політикою орієнтованою на збереження в Європейському Союзі християнської домінанти. Водночас позиція католицької церкви, що зберігає відчутний вплив на європейський політикум, може розглядатися і як вагомий ресурс підтримки євроінтеграційним устремлінням України.

    Характерно, що з лідерів великих українських церков лише глава Української греко-католицької церкви (УГКЦ) кардинал Любомир Гузар виявив готовність включитися до загальноєвропейського дискурсу щодо духовних основ європейської інтеграції. За його словами: «Спільні моральні заходи — це те, що може єднати. Для України, як майбутнього члена європейської спільноти, важливо, щоб Європа, яка зараз дуже роз’єднана, повернулась до відчуття спільноти моральних засад». За словами кардинала Гузара, процес об’єднання Європи перебуває у початковій стадії і потрібно докласти багато зусиль для її розбудови.

    Участь православних церков України в обговоренні проблеми об’єднання Європи скромніша. Загалом процес європейської інтеграції не є предметом осмислення в православних богословських колах України. Участь УПЦ КП та УАПЦ у міжхристиянських дискусіях неможлива ще у зв’язку з їх невизнанням не лише помісними православними церквами, а й римсько-католицькою церквою, а також найвпливовішими екуменічними організаціями, зокрема Всесвітньою радою церков.

    В той же час зовнішня політика УПЦ на даний момент зосереджена навколо налагодження міжправославних контактів та вирішення внутрішньоукраїнської проблеми розколу. Крім цього неучасть УПЦ в обговоренні проблем євроінтеграції пов’язана з відсутністю власних структур на території Євросоюзу, а також з наявністю великої групи вірних, орієнтованих насамперед на співробітництво з Росією.
  • 2003.10.02 | Р.М.

    Re: Чем Православие отличается от Католицизма ?

    Галаган пише:

    > И несмотря на глубочайшее почтение к Богородице, Св. Отцы отмечали, что и она согрешила до Воскресения ее Сына. Св. Иоанн Златоуст упоминает о том, что во время свадьбы в Кане Галилейской, она давала Ему указания (Иоанн 2: 3 - 4).

    Діва Марія безумовно знала Хто є її син Ісус, але в першу чергу Він був для неї іі рідною дитиною, яку вона породила, плекала і виховувала. Ісус, як і кожна інша дитина, не міг не слухатися своєї матері. І коли вона попросила Його допомогти людям вийти зі скрутного становища, бо не стало вина, Він її послухав. Ісус Христос - Бог наш, завжди вислуховує Свою матір і завжди виконує її прохання, тому що поганого від Нього вона ніколи не попросить. Молячись і просячи допомоги у Божої матері, ми молимось і просимо у Бога.
    Мені здаєтья, що такі твердження стосовно Діви Марії походять від несприйняття Ісуса Христа, як Бога. Не може Бог вибрати собі у матір грішну особу. Тим паче, що матерів не обирають. Є над чим поміркувати.
    У де-кого можуть виникати сумніви, буцімто Ісус у деяких випадках прохолодно відноситься до Своєї матері, називаючи її жоною, а не мамою. Це не так. Ісус Христос безмежно любить і шанує Свою матір. Але ми повинні зрозуміти, що синівство, материнство, чоловік, жінка і інші ступені родства є поняття земні, а отже тимчасові. У Вічності цього немає.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2003.10.02 | Георгій

      Я теж так думаю

      Не можу собі уявити, що мати грішить тим, що просить сина зробити те чи це (коли це не шкодить нікому). Св. Марія поводилася, як дуже любляча мати. Де ж тут гріх? Отакі твердження "отців церкви" є теж однією з причин, чому я не можу увійти до неї. Я досить часто зустрічаюся з їх твердженнями, які зовсім не викликають в моїй душі відгуку. А взагалі вся історія вознесіння Св. Марії на небо - вона ж абсолютно вигадана, рівно ні на чому в Біблії не базується, просто гарна казка. Непорочне зачаття Св. Марії - ще одна абсолютно небіблійна казка, тільки чисто католицька, православні її не визнають.
    • 2003.10.02 | Franko

      Re: Чем Православие отличается от Католицизма ?

      Р.М. пише:
      > Не може Бог вибрати собі у матір грішну особу.

      Тут Ви, на мій погляд, маєтe дужe нeправильнe відчуття усієї Євангeлської філософії. Бог міг вибрати собі матір*ю грішну жінку. Так само, як Він міг вибрати собі болісну смeрть на Хрeсті заради грішних людeй, чи вибрати собі в апостоли ну дуууужe вжe грішного Павла.

      Вся суть Євангeлії: Бог спустився до нас. Бeзгрішний до грішних. Діва Марія як грішна людина повністю вписується в дух Евангeлії.

      > У де-кого можуть виникати сумніви, буцімто Ісус у деяких випадках прохолодно відноситься до Своєї матері, називаючи її жоною, а не мамою.

      В єврeйській мові звeртання "жінко" є дужe шанобливe. Шанобливішe, фактично, ніж простe "мамо".

      > Але ми повинні зрозуміти, що синівство, материнство, чоловік, жінка і інші ступені родства є поняття земні, а отже тимчасові. У Вічності цього немає.

      Чeсно кажучи, сподіваюся, що цe нe так.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2003.10.02 | Анатолій

        А Чистилище та Хімчистка це одне й теж, чи ні?? (-)

      • 2003.10.03 | Р.М.

        Re: Чем Православие отличается от Католицизма ?

        Franko пише:
        > Р.М. пише:
        > > Не може Бог вибрати собі у матір грішну особу.

        > Тут Ви, на мій погляд, маєтe дужe нeправильнe відчуття усієї Євангeлської філософії. Бог міг вибрати собі матір*ю грішну жінку. Так само, як Він міг вибрати собі болісну смeрть на Хрeсті заради грішних людeй, чи вибрати собі в апостоли ну дуууужe вжe грішного Павла Вся суть Євангeлії: Бог спустився до нас. Бeзгрішний до грішних. Діва Марія як грішна людина повністю вписується в дух Евангeлії.

        Я так не вважаю і згодом, постараюся більш детальніше обгрунтувати свої міркування. В двох словах скажу, все залежить від того, як ми сприймаємо Ісуса Христа. Як Істиного Бога, чи як когось іншого. Безгрішний Бог не прийшов просто так до грішних людей, Він НАРОДИВСЯ. Бог не може народжуватися в гріху. Його матір мусить бути безгрішною. Луки 1:42.

        > > Але ми повинні зрозуміти, що синівство, материнство, чоловік, жінка і інші ступені родства є поняття земні, а отже тимчасові. У Вічності цього немає.

        > Чeсно кажучи, сподіваюся, що цe нe так.

        Якщо вірити Євангелію від св. Луки 20:34-35, то марні ваші сподівання.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2003.10.04 | Георгій

          Один православний про Св. Марію

          Дело явно липовое - все, как на ладони,
          Но пятую неделю долбят допрос,
          Следователь хмурик с утра на валидоле,
          Как пророк, подследственный бородой оброс.

          А Мадонна шла по Иудее
          В платьице застиранном до сини,
          Шла Она с котомкой за плечами,
          С каждым шагом делаясь красивей,
          С каждым вздохом делаясь печальней,
          Шла, платок на голову набросив -
          Всех земных страданий средоточье,
          И уныло брел за Ней Иосиф,
          Убежавший славы Божий отчим.

          Упекли пророка в республику Коми,
          А он и перекинься башкою в лебеду,
          А следователь-хмурик получил в месткоме
          Льготную путевку на месяц в Тиберду.

          А Мадонна шла по Иудее,
          Оскользаясь на размокшей глине,
          Обдирая платье о терновник,
          Шла она и думала о Сыне,
          И о смертных горестях сыновних.
          Ах, как ныли ноги у Мадонны,
          Как хотелось всхлипнуть по-ребячьи,
          А вослед Ей ражие долдоны
          Отпускали шутки жеребячьи.

          Грянули впоследствии всякие хренации,
          Следователь-хмурик на пенсии в Москве,
          А справочку с печатью о реабилитации
          Выслали в Калинин пророковой вдове.

          А Мадонна шла по Иудее!
          И все легче, тоньше, все худее
          С каждым шагом становилось тело.
          А вокруг шумела Иудея
          И о мертвых помнить не хотела,
          Но ложились тени на суглинок,
          И таились тени в каждой пяди,
          Тени всех бутырок и треблинок,
          Всех измен, предательств и распятий.

          (Олександр Галич, з "Поеми про Сталіна" (http://www.lib.ru/KSP/galich/galich.txt , аудіо файл є в архіві на http://www.bards.ru)
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2003.10.05 | Marko старший

            Стосовно віршиків

            Бог свідок, не хочу переходити на персоналії, і не є це метою цього виступу. Однак ідеться про особу розпорядкика релігійного віча. Мені яко українцеві сумно читати всі ці неукраїнські віршики, що ви їх поміщуєте тут. ТАК від них тхне дєятельностью "вєрующіх" украінскіх п"ятідесятніков в Америці, що увлєкаются віршиками російською єврейских поетов. Звідки така любов? Давно відомо, що їхали вони до Америки через жидівські спонсорські установи, що оплачували їхні авіоквитки. Чи часом, пане розпорядкику, не сприяєте ви на цьому вічі пропаганді п"ятідєсятніков?
            Не розпалюю ворожнечі, а просто пишу про так званих переслідуваних з України, яким на неї начхати, з якої вони ще й досі втікають від приводом переслідування. Якого?
            Бог справедливий, баче брехню й воздає по заслугах.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2003.10.05 | Георгій

              Re: Стосовно віршиків

              Пане Марку-другий, я не п'ятидесятник і нічий пропаганді не сприяю. Олександра Аркадійовича Галича просто дуже люблю як поета, співака і громадського діяча 1960-х - 1970-х років. Крім того, мене він дуже цікавить і вражає як людина, яка в дорослому віці свідомо прийняла православну віру, маючи єврейське походження. А Ви, якщо знаєте якісь хороші, талановиті вірші про Божу Матір, створені сучасними українськими поетами, будь ласка, помістіть їх тут. Я залюбки прочитаю, і інші, безумовно, теж.
            • 2003.10.07 | ПоручікЪ Красной Армії

              Re: Жидоозабоченому Маркові - ПоручікЪ.

              Marko старший пише:
              > Бог свідок,

              Не поминали б.
              Всує...

              > не хочу переходити на персоналії, і не є це метою цього виступу. Однак ідеться про особу розпорядкика релігійного віча. Мені яко українцеві сумно читати всі ці неукраїнські віршики, що ви їх поміщуєте тут. ТАК від них тхне дєятельностью "вєрующіх" украінскіх п"ятідесятніков в Америці, що увлєкаются віршиками російською єврейских поетов. Звідки така любов? Давно відомо, що їхали вони до Америки через жидівські спонсорські установи, що оплачували їхні авіоквитки. Чи часом, пане розпорядкику, не сприяєте ви на цьому вічі пропаганді п"ятідєсятніков?
              > Не розпалюю ворожнечі, а просто пишу про так званих переслідуваних з України, яким на неї начхати, з якої вони ще й досі втікають від приводом переслідування. Якого?

              Ізучайте первоісточнікі.
              А то дуже видно, що до точності не привчені.
              Читати ТУТ(на вражому язиці):

              http://visa-to-usa.ru/refugee.htm

              Повинно прояснити.
              Якщо є що.

              > Статус " Беженец " в США (Refugee)

              > С 1989 года в отношении определенных категорий резидентов СССР, а позднее – резидентов республик бывшего СССР действует специальная программа по приему беженцев в США. Эта программа стала возможной благодаря Поправке Лаутенберга (Lautenberg Amendment). Вот ее главные отличительные особенности:

              ..................................................................
              > Беженцами в рамках данной программы могут стать резиденты и граждане бывшего СССР, продолжающие проживать на территории бывшего СССР и принадлежащие к одной из категорий*:

              > евреи,
              > евангельские христиане,
              > члены Украинской католической церкви,
              > члены Украинской автокефальной церкви.

              ..................................................................

              Всі жиди кругом...
              Деякі, правда, під протестантів канають.
              Чи під православних.
              Особєнно наглі - під католиків.
              Українських!!!!
              Певно, це ті, яких Шептицький від гестапо викупив...

              > Бог справедливий, баче брехню й воздає по заслугах.

              Амінь!
              Тупість баче теж. :)
              Але не воздає.
              Бо многомилостивий.

              ПоручікЪ Красной Армії Маркевич
              Іудєйствующий п"ятидесятник, свідок останнього, 1001 китайського сьомого дня.
            • 2003.10.07 | Марко

              Незрозуміло

              Marko старший пише:
              > Давно відомо, що їхали вони до Америки через жидівські спонсорські установи, що оплачували їхні авіоквитки.

              А чи можете Ви подати факти з посиланнями, які то такі спонсорські
              установи, що оплачують квитки ?

              М.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".