Відповіді

• 2003.11.20 | Георгій

  Re: Діти, наркотики та місіонери (все на купу)

  Ygirl пише:
  > Коли я була в Києві останнього разу то мене найбільше вразила одна річ. Проходячи по Майдану ввечорі я побачила хлопчиків 7-14 років які нюхали клей... Наскільки сильно вразило мене це явище, настільки ж сильно вразила байдужість людей, які також минали цих діток. Коли я поговорила з друзями на цю тему, почула багато відмазок на кшалт: "Ми нічого не зможемо зробити, це людей при владі" або "Якщо культурна людина до них заговорить, то получить такий матюкливий атварот-паварот що більше ніколи навіть думати не буде як їм допомогти." Ну як це так??? Хіба культурна доросла людина не розуміє що це діти... що вони не відають що роблять і що вони гублять своє життя не знаючи того! Хіба не зрозуміло що якщо ми будемо чекати на дядьочок при владі то наврядчі чогось дочекаємось?
  (ГП) Все абсолютно точно. Не можна чекати на дії дядечок при владі. Треба допомагати таким дітлахам громадою. Але громада для цього повинна сформувати якісь реально діючі, сильні, активні організації. Я знаю одну таку організацію у Львові, вона називається "Неопалима Купина." Їі керівник - жінка, лікар-педіатр, а серед членів є лікарі-наркологи, психологи, спортсмени, представники духовенства. Біда в тому, що таких організацій дуже мало і вони майже зовсім не мають грошей для своєї роботи (а гроші потрібні на оренду штаб-квартири, публікацію літератури, організацію притулків і т.д.)
  
  >А тим часом приїжджають ти ж самі місіонери, які дають тим дітям увагу. А дітина виростаючи пам"ятають що якійсь містер з гамерики їй допоміг, а Україна не дала ні чого...
  (ГП) Так хіба це вина містера з Гамерики?
  
  > Я навіть знаю жертв цього місіонерства. Моя подружка яка вчилася зі мною в одній школі була дуже слабкою духом дівчина. Виростала вона в не дуже стабільній родині. Вона всього боялась - вчителів, фізкультури, математики, сварок... Але водночас вона встигала всім подіяти на нерви своїми недоречними жартами та розигришами. Зрозуміло що в неї було мало друзів. Навіть в мене, яка відрізнялася добротою і толерантністю по відношенню до інших, часто не вистачало тепіння і я або зривалась, або просто йшла геть.
  > І от в нашу школу, потихеньку щоб батьки не знали, стали запускати місіонерів. Вони приходили такі усміхнені (коли вчителі були серйозні і сварливі), з подарунками, жартували і посміхалися з наших вчителів і казали "джізис тєбя любіт" - ну кому таке не сподобається! Я, дитина з хорошої родини, маючи купу друзів, теж якийсь час до них ходила і в різні церкви. І зрозуміло що моя подружка знайшла в них якійсь притулок.
  > Доля звела нас з нею тут в америці. Поговоривши з нею пару разів я зрозуміла що вона ненавидить школу, Україну і все таке, а зате як любить америку і джізиса...
  > Стає питання - якщо така дівчина, більш меньш з освітою і вихована такої хибної думки про все українське, якими тоді виростуть ті діти?
  (ГП) Все це хороші питання, але все-таки не думаю, що винні місіонери. Вони роблять хорошу справу, і більшість з них робить її від щирого серця.
  
  > В цій розповіді постало багато різних питань і проблем, але головне це як ми можемо допомогти тим дітям? По ТБ казали що не треба їм давати гроші чи їсти, також що це неправильно коли церкви влаштовують для них обіди на свята. Бо такі речі тільки дражнять їхній апетит і заставляють їх красти, продавати себе щоб отримати гроші на їжу. А краще просто з ними поговорити. Пояснити як шкодять їм наркотики, як важко без освіти/родини і т п. Просто приділити їм увагу і трішечки любові.
  (ГП) Згідний.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2003.11.20 | Георгій

    Ось цікавий матеріал про діяльність місіонерів у Києві

    Вони відкрили притулок для дітей, кооперують з Києво-Могилянською академією.
    
    http://www.bethany.org/A55798/bethanyWWW.nsf/0/98FA173B9757308885256CE100728AAC