Модераторіал: Про стиль наших дискусій і прогрес на цьому форумі
01/12/2004 | Георгій
Дорогі форумники,
Прошу вашого дозволу зробити кілька припущень стосовно стилю наших дискусій.
Думаю, що ми всі прагнемо якогось розвитку, прогресу в наших суперечках, а не просто виливаємо в них наші емоції. Мабуть, усі згодяться, що чи не найголовнішим для прогресу є спокійний тон, оскільки тільку такий спокійний, врівноважений, не-агресивний тон дає нам усім можливість точно, без викривлення, зрозуміти, що ж думає і що ж хоче сказати наш співбесідник.
Альтернатив спокійному, врівноваженому тонові в принципі дві. Перша - це тон зверхності, повчальності. Наприклад, коли дописувач починає своє повідомлення зі звинувачення інших чи в "зазомбованості," чи в "відсутності здатності сприймати нормальну логіку," тощо. Або коли дописувач без кінця повторює, що такий-то чи такий-то є безнадійний дурень, тому що цей такий-то не читав саме оцієї книги чи саме оцього автора. Або коли дописувач навмисне наклеює своєму опонентові принизливі прізвиська (це стосується також тих, хто наліплює такі прізвиська не учасникам цього форуму, а авторам матеріалів, які учасники форуму сюди надсилають - напр., Галині Лозко, Олександрові Сковороді). Ну нащо нам таке? Це НЕ ДОДАЄ повідомленням ні гостроти, ні сили, не переконливості, а тільки роз"ярює опонентів і заводить дискусію в глухий кут.
Друга альтернатива спокійному, розважливому тонові - паранойя. Це коли той чи інший дописувач раптом починає шукати серед інших "ворогів українського народу," погрожувати їм (часом навіть зброєю!), або ламентувати з приводу того, що "бідна Україна" ну просто оточена звідусіль, а також інфільтрована зсередини ворогами - манкуртами, інтернаціоналістами, "юдео-християнами," або, навпаки, язичниками, вогнепоклонниками, сатаністами, націоналістами тощо. Цікаво, що автори дописів, де чується цей параноїдний тон, іноді вражають своєю здатністю в усьому знаходити якусь образу в СВОЮ ПЕРСОНАЛьНУ АДРЕСУ: от хтось використав слово "бидло," ага, значить, це мене назвали бидлом, і т.д. Думаю, що ці параноїдні пошуки ворога, а також постійні дитячі, або істерично-жіночі претензії, що мене от образили, теж дуже шкодять нашим дискусіям, розфокусовують їх, перетворюють їх у збірку монологів.
Будь ласка, слідкуймо всі, щоби наші суперечки були ПРЕДМЕТНИМИ. Аналізуймо той чи інший матеріал, замість того, щоби повчати опонента, "виховувати" його, або "розкривати" його як "ворога." Атакуймо ту чи іншу ідею, яка здається нам хибною, в спокійних, раціональних, безособових термінах. Не треба бути "полум"яними борцями," краще будьмо думаючими людьми, які можуть на 180 градусів розходитися в точках зору, але при цьому залишаються тверезими і людяними до будь-якого опонента.
Щиро ваш,
Георгій
Прошу вашого дозволу зробити кілька припущень стосовно стилю наших дискусій.
Думаю, що ми всі прагнемо якогось розвитку, прогресу в наших суперечках, а не просто виливаємо в них наші емоції. Мабуть, усі згодяться, що чи не найголовнішим для прогресу є спокійний тон, оскільки тільку такий спокійний, врівноважений, не-агресивний тон дає нам усім можливість точно, без викривлення, зрозуміти, що ж думає і що ж хоче сказати наш співбесідник.
Альтернатив спокійному, врівноваженому тонові в принципі дві. Перша - це тон зверхності, повчальності. Наприклад, коли дописувач починає своє повідомлення зі звинувачення інших чи в "зазомбованості," чи в "відсутності здатності сприймати нормальну логіку," тощо. Або коли дописувач без кінця повторює, що такий-то чи такий-то є безнадійний дурень, тому що цей такий-то не читав саме оцієї книги чи саме оцього автора. Або коли дописувач навмисне наклеює своєму опонентові принизливі прізвиська (це стосується також тих, хто наліплює такі прізвиська не учасникам цього форуму, а авторам матеріалів, які учасники форуму сюди надсилають - напр., Галині Лозко, Олександрові Сковороді). Ну нащо нам таке? Це НЕ ДОДАЄ повідомленням ні гостроти, ні сили, не переконливості, а тільки роз"ярює опонентів і заводить дискусію в глухий кут.
Друга альтернатива спокійному, розважливому тонові - паранойя. Це коли той чи інший дописувач раптом починає шукати серед інших "ворогів українського народу," погрожувати їм (часом навіть зброєю!), або ламентувати з приводу того, що "бідна Україна" ну просто оточена звідусіль, а також інфільтрована зсередини ворогами - манкуртами, інтернаціоналістами, "юдео-християнами," або, навпаки, язичниками, вогнепоклонниками, сатаністами, націоналістами тощо. Цікаво, що автори дописів, де чується цей параноїдний тон, іноді вражають своєю здатністю в усьому знаходити якусь образу в СВОЮ ПЕРСОНАЛьНУ АДРЕСУ: от хтось використав слово "бидло," ага, значить, це мене назвали бидлом, і т.д. Думаю, що ці параноїдні пошуки ворога, а також постійні дитячі, або істерично-жіночі претензії, що мене от образили, теж дуже шкодять нашим дискусіям, розфокусовують їх, перетворюють їх у збірку монологів.
Будь ласка, слідкуймо всі, щоби наші суперечки були ПРЕДМЕТНИМИ. Аналізуймо той чи інший матеріал, замість того, щоби повчати опонента, "виховувати" його, або "розкривати" його як "ворога." Атакуймо ту чи іншу ідею, яка здається нам хибною, в спокійних, раціональних, безособових термінах. Не треба бути "полум"яними борцями," краще будьмо думаючими людьми, які можуть на 180 градусів розходитися в точках зору, але при цьому залишаються тверезими і людяними до будь-якого опонента.
Щиро ваш,
Георгій
Відповіді
2004.01.14 | Анатолій
Відповідь мордераторові, яку я відправив поштою.
Панове!Я б не хотів відповідати на випад пана Георгія Пінчука, бо вважаю це негідним мене, але попробую, і не так агресивно, як він.
1. Щоб зародилася Українська ідея, на мою думку, треба по-перше, дати правдиву інформацію людям України щодо історії та духовності, і по-друге,
розбити засади української ідеї. Я вважаю, що український народ є один з наймудріших народів світу і коли цей народ отримає правдиву інформацію, то він зробить і правильний вибір.
Саме тому, щоб люди знали ПРАВДУ і жили з нею, ми, українці, вважаємо за потрібне надати людям інформацію і про богообраний народ, і про українську духовність, яка була перевернутою з ніг на голову саме з приходом юдо-християнства на Русь. При цьому ніхто з нас не закликає до "Бий жидів", як це хоче представити пан Пінчук (бог йому суддя), а тільки доводить, що ми НЕ ГІРШІ від юдеїв, щоб українці позбулися зомбуючого страху божого, який пропагують юдо-християни.
2. Пан Георгій вже неодноразово опускається до такого рівня, коли він народ України вважає за бидло, а ідеї представників цього бидла вважає за ГНИЛІ, ІДІОТСЬКІ ТА СМЕРДЮЧІ. Що поробиш, бог йому суддя. Не дарма з історичних джерел ми бачимо, що юдо-християнство у всі віки просувалося з величезною агресивністю. Не дарма ми знаємо про те, що саме юдо-християнські війни та рухи винищили найбільшу кількість людей та душ у світі. І тільки сліпі та засліплені страхом божим цього не можуть бачити та знати.
3. Виплескуючи тут та на форумі Майдан, який він вважає за свою вотчину, агресію за адресою, як він каже поган та язичників, він у своїй злобі навіть не хоче аналізувати того, що і я і пан Микола бажаємо йому тільки одного - розшорення від юдо-християнського зомбування. Мені його дуже шкода, а особливо у його злобі. І перш за все у злобі до ПРАВДИВОЇ інформації. Він тут нас обзиває засліпленими та злобливими, сам не помічаючи, що його Свідкоєговське минуле саме його зробило таким. При цьому я можу тільки висловити йому жаль, і жаль з приводу його незнання української історії, не знання його української духовності, не знання його життя людей в Україні, їх нагальних потреб та бажань.
4. Він пропонує викинути якусь жувачку, продовжуючи жувати свою і нав"язувати нам пошуки "козла-відбувайла". Що цікаво, що саме цього козла хоче побачити юдо-християнин Пінчук у Миколі та в мені. Бог йому суддя, але я його закликаю до совісті, до знань, до конструктиву, до поваги, на загал, до українського народу, який складається не тільки з українців, а й з тих же євреїв також. Але він на заклик до знань історії України закликає до знань історії народу Ізраїльського; але він на заклик до вивчення духовності України закликає до прийняття духовності народу Ізраїлевого, але він до заклику поважати наших пращурів закликає поважати Аврама та Ізраеля. Ну хіба це не нонсенс? Ну хіба це не сліпота? Я не проти духовності народу Ізраїлевого для євреїв, але я проти нав"язування, та ще й силового (згадаймо історію Переяслава, Жовтневої революції, Голодоморів тощо) українцям духовності народу Ізраїлевого. Я не дарма вже приводив приклад Японії, яка в 17 ст. законодавчо заборонила юдо-християнство і тепер ця нація живе не тільки заможно, але і в злагоді з Природою-матінкою, в злагоді з національними традиціями, в злагоді з національною духовністю.
Що ще сказати? Я не бажаю поганого панові Пінчуку, хай він буде здоровим та щасливим у своїй Америці зі своєю дружиною Лесею, та зі своєю донькою Мариною. Єдине, що я їм бажаю, то це залишитися, якщо зможуть, українцями не тільки за національністю, не тільки за паспортом, а й за духовністю. Але це тільки і тільки в їхніх руках. Бажаю щастя та розуму.
Анатолій