Організована Релігія
01/18/2004 | Джо
Як на мене, то все просто - людина або вірить в Бога або ні.
Організована ж релігія історично використовувалася як інструмент соціального утиску і політичного впливу, і з вірою в Бога мала мало спільного. Крім того, організовані релігії несуть в собі купу протирічь; читаючи Біблію, Коран, Талмуд, помічаєш занадто багато нестиковочок і речей відірваних від реальності.
Виховувався я греко-католиком, але вже довгий час вважаю себе агностиком.
В Бога вірю, в релігію - ні.
Чи може я неправий?
Організована ж релігія історично використовувалася як інструмент соціального утиску і політичного впливу, і з вірою в Бога мала мало спільного. Крім того, організовані релігії несуть в собі купу протирічь; читаючи Біблію, Коран, Талмуд, помічаєш занадто багато нестиковочок і речей відірваних від реальності.
Виховувався я греко-католиком, але вже довгий час вважаю себе агностиком.
В Бога вірю, в релігію - ні.
Чи може я неправий?
Відповіді
2004.01.18 | Георгій
Re: Організована Релігія
Джо пише:> Як на мене, то все просто - людина або вірить в Бога або ні.
(ГП) І для мене, але що таке "вірить?" Ну от хтось, скажімо, вважає, що Бога нема, а потім в якийсь момент починає думати: ні, я був неправий, Бог є. Але крім оцієї зміни, ніяких інших принципових змін в житті цієї людини не відбувається. Який тоді сенс в цьому "увіруванні?"
> Організована ж релігія історично використовувалася як інструмент соціального утиску і політичного впливу, і з вірою в Бога мала мало спільного.
(ГП) Так, на жаль, іноді використовувалася. Хоча не можна забувати й про іншу сторону медалі - організована релігія також служила як культуротворча сила, об'днувала народи, збагачувала їх духовність, впливала на політичний устрій їх життя (часто позитивно), і т.д.
>Крім того, організовані релігії несуть в собі купу протирічь; читаючи Біблію, Коран, Талмуд, помічаєш занадто багато нестиковочок і речей відірваних від реальності.
(ГП) Про Коран і Талмуд не буду судити - не читав (тільки уривки), а про Біблію можу сказати, що на її розуміння дуже впливає певна базисна аксіома, з якою починаєш її читати. Моя базисна аксіома така, що Біблія є просто розповіддю про Христа, про те, як Бог любить людей взагалі і особисто мене зокрема, про те, що Христос є доказом цієї любові і обіцянкою, яку Бог неодмінно виконує. З цією базисною аксіомою ніякі "нестиковочки" просто не існують.
> Виховувався я греко-католиком, але вже довгий час вважаю себе агностиком.
(ГП) Зрозуміло... Що ж, Ви, безумовно, не один такий. Попередній модератор цього форуму, п. Мері, теж пройшла цей шлях. Особисто я - навпаки, я виріс в родині, де про релігію не говорили (київська кар'єрно-орієнтована інтелігенція 1960-х - 1980-х років), ніколи не був навчений батьками чи школою практикувати якусь релігію, але зараз вважаю себе віруючим християнином і хочу приєднатися до однієї з християнських церков (пресвітеріанської).
> В Бога вірю, в релігію - ні.
(ГП) Мабуть, так і треба. Релігія не повинна сама собою бути об'єктом віри. Релігія - це певний процес, так само як, скажімо, наука або літературна творчість. Це спосіб життя, який диктується певним набором правил. Якщо Ви живете за таким способом, виконуєте ці правила, і Вам добре - значить, Ви поділяєте цю релігію, а якщо ні - значить, Вам треба подумати, де ж Ви стоїте, що саме треба змінити, тощо.
> Чи може я неправий?
(ГП) По-моєму, Ви неправі тільки в тому, що Ви дивитеся тільки на негативний аспект органіхованої релігії і заплющуєте очі на позитивний. Решта - ОК.
2004.01.18 | Джо
Re: Організована Релігія
Георгій пише:> (ГП) І для мене, але що таке "вірить?" Ну от хтось, скажімо, вважає, що Бога нема, а потім в якийсь момент починає думати: ні, я був неправий, Бог є. Але крім оцієї зміни, ніяких інших принципових змін в житті цієї людини не відбувається. Який тоді сенс в цьому "увіруванні?"
Слушне зауваження. Для віри необхідне вироблення системи цінностей. В мене ж є вибір - або прийняти систему цінностей вироблену попами минулих століть, або ж створити свою власну, основану на своєму життєвому досвіді. Я виявив що цінності існуючих релігій для мене не підходять, а також те що ці релігії не мають якихось особливих підстав вважати свої цінності істинними. А між тим, і католики і православні і мусульмани і іудеї і т.д. і т.п. завжди намагалися видавати свої ідеї за єдино істинні.
> (ГП) Так, на жаль, іноді використовувалася. Хоча не можна забувати й про іншу сторону медалі - організована релігія також служила як культуротворча сила, об'днувала народи, збагачувала їх духовність, впливала на політичний устрій їх життя (часто позитивно), і т.д.
Знову слушне зауваження. Але якщо порівняти плюси з мінусами в плані впливу релігії на соціально-культурне життя народів, то мінусів буде набагато більше. Релігія була в цілому гальмом розвитку цивілізації. Арабський Халіфат, наприклад, був центром західної цивілізації у всіх відношеннях доки не прийняв Іслам, після чого європейська цивілізація швидко обігнала арабський світ. Папство напротязі століть вставляло палки в колеса вченим і митцям. Кастова система Індуїзму відбивала будь-який стимул до розвитку.
Крім того, таки незрозуміло як пов"язується релігія з вірою; яким чином вона необхідна для звязку людини з Богом; які є докази що вона власне від Бога а не від любителів покерувати іншими.
> (ГП) Мабуть, так і треба. Релігія не повинна сама собою бути об'єктом віри. Релігія - це певний процес, так само як, скажімо, наука або літературна творчість. Це спосіб життя, який диктується певним набором правил. Якщо Ви живете за таким способом, виконуєте ці правила, і Вам добре - значить, Ви поділяєте цю релігію, а якщо ні - значить, Вам треба подумати, де ж Ви стоїте, що саме треба змінити, тощо.
Але якщо релігія є набором правил, то чому вона така відірвана від реальності і так часто протирічить сама собі? Наприклад, наскільки реальною є заповідь "не збреши"? Чому в одній частині Біблії написано "не вбий", а в іншій - "око за око, зуб за зуб"?
2004.01.19 | Георгій
Re: Організована Релігія
Джо пише:> Слушне зауваження. Для віри необхідне вироблення системи цінностей. В мене ж є вибір - або прийняти систему цінностей вироблену попами минулих століть, або ж створити свою власну, основану на своєму життєвому досвіді. Я виявив що цінності існуючих релігій для мене не підходять, а також те що ці релігії не мають якихось особливих підстав вважати свої цінності істинними. А між тим, і католики і православні і мусульмани і іудеї і т.д. і т.п. завжди намагалися видавати свої ідеї за єдино істинні.
(ГП) Так. Але я поділяю впевненість християн, що їх, християнські, цінності є істинними. Ці цінності в принципі дуже прості - люби Бога (який тебе любить), люби людей (яких Бог теж любить і за яких Христос помер так само, як і за тебе), слухайся заповідей Христа, будь разом з іншими християнами, служи своєму ближньому, прощай йому все, не гордися, не створюй собі кумирів, будь відповідальним за все, що робиш. Тут нічого нема такого, що суперечило б якійсь базисній, природній загальнолюдській моралі. Інші релігії теж мають багато хорошого, цінного, повчального, але для мене християнство є найбільш універсальним, вичерпним.
> Знову слушне зауваження. Але якщо порівняти плюси з мінусами в плані впливу релігії на соціально-культурне життя народів, то мінусів буде набагато більше. Релігія була в цілому гальмом розвитку цивілізації. Арабський Халіфат, наприклад, був центром західної цивілізації у всіх відношеннях доки не прийняв Іслам, після чого європейська цивілізація швидко обігнала арабський світ.
(ГП) Ну, не зовсім так. Халіфат ще був дуже сильним у 8-9 сторіччях, коли він вже був мусульманським. Мусульманська експансія в Європу була взагалі-то припинена остаточно тільки в 17-му сторіччі, після поразки турків під Віднем. А Іспанія, наприклад, будучи переважно мусульманською країною, була десь аж до початку Реконкісти (14-15 ст.) центром бурхливого розвитку науки, медицини, філософії, поезії тощо. Під час Хрестових походів (11-13 ст.) мусульманський Схід був, мабуть, суттєво цивілізованішим, ніж католицька Європа.
>Папство напротязі століть вставляло палки в колеса вченим і митцям.
(ГП) Це, я думаю, теж перебільшення. Коперніка переслідували не за те, що він був проти папи чи проти християнської віри, а тому, що він замахнувся на систему Птолемея, яку тодішні *світські* астрономи вважали правильною. А італійські майстри епохи Відродження малювали портрети пап, кардиналів, розписували церкви, тощо.
>Кастова система Індуїзму відбивала будь-який стимул до розвитку.
(ГП) Тут не буду сперечатися, оскільки мало про це знаю.
> Крім того, таки незрозуміло як пов"язується релігія з вірою; яким чином вона необхідна для звязку людини з Богом; які є докази що вона власне від Бога а не від любителів покерувати іншими.
(ГП) Про інші релігії не знаю, але християнство завжди історично розглядалося як колективна річ, як щось таке, в чому людина не може приймати участь, коли вона відірвана від інших людей. Це в якійсь мірі нагадує життя людини в науці. Вчений не може жити у відриві від інших вчених, ті повинні бачити результати його роботи, бути знайомими з його висновками, і піддавати ці висновки критиці. Так само християнин повинен відчувати, що інші християни знають про нього, можуть якимось чином підказати йому, що він у чомусь помиляється, або що він би краще використовував свої природні дари, якби чинив отак чи отак, і т.д. Саме тому християнська церква є громадою, спільнотою людей. Вона є колективним життям людей.
> Але якщо релігія є набором правил, то чому вона така відірвана від реальності і так часто протирічить сама собі? Наприклад, наскільки реальною є заповідь "не збреши"? Чому в одній частині Біблії написано "не вбий", а в іншій - "око за око, зуб за зуб"?
(ГП) По-моєму, заповідь утримуватися від брехні дуже реалістична. Мені особисто брехня завжди псувала життя. Не пам'ятаю жодного випадку, коли б я сказав неправду або напів-правду і мені було б від цього добре. Навіть час від часу хочеться нібито заради блага іншої людини сказати їй не те, що є, а те, що вона хоче чути, і виходить все рівно пшик. Потім приходять страшні докори сумління, порушення сну, апетиту, всякі комплекси неповноцінності і т.д. Таки дійсно краще завжди говорити тільки правду. А чому такий контраст між старозавітним "око за око" і новозавітим "люби ворогів" та "всім прощай" - одним реченням сказати дуже важко. Тут передусім треба, мабуть, зрозуміти, що староєврейський закон мав у першу чергу місію довести людям, що ніхто з них не здатен виконати його і тому всі люди, навіть найправедніші праведники, потребують зовнішнього Спасителя, Христа. Адже сам собою принцип справедливості, висловлений у положенні "око за око," дуже правильний. Але подивіться, як апостол Павло говорить про тих, кому цей принцип був даний Богом (наприклад, у Римлянах 2:17-24). Спроба виправдатися Законом в людей з тріском провалилася. Тому Бог через Христа дав людям (причому не тільки євреям, а всім нам) новий Закон, де воздаяння за прогріхи є функцією тільки Бога, тоді як недосконалих людей покликано не мститися, а прощати.
2004.01.19 | Джо
Re: Організована Релігія
Георгій пише:> (ГП) Так. Але я поділяю впевненість християн, що їх, християнські, цінності є істинними. Ці цінності в принципі дуже прості - люби Бога (який тебе любить),
Ця цінність є універсальною для всіх релігій.
>люби людей (яких Бог теж любить і за яких Христос помер так само, як і за тебе),
Нереально. В кожної людини є вороги. Любов до ворога є насадженим і повністю неприроднім почуттям, а в 99% випадків ще й нещирим. Подивимося на мати природу, яка є Божим творінням. Всі живі істоти мають ворогів. Між ними іде постійна боротьба не на життя а на смерть - жаби їдять мух, птахи їдять жаб, ссавці-хижаки їдять птахів. Це є безумовною умовою для існування життя на Землі. Чи ви хочете сказати що тигри пожирають антилоп з безмежною любов"ю в серці? Наврядчи. Тоді приходимо до висновку що ідея любові до ВСІХ непритаманна Божим створінням, а отже була штучно придумана людьми. І справді: якщо раба-кріпака з дитинства навчити що треба безкомпромісно любити свого господаря, то суттєво знижується імовірність бунту такого кріпака, чи не так?
>слухайся заповідей Христа,
Точніше написаних людьми заповідей які видають ці заповіді за заповіді Христа. Адже ніхто не стверджує що Новий Завіт був переданий людям Богом; консенсусом є те що Новий Завіт був написаний ЛЮДьМИ від початку до кінця.
>будь разом з іншими християнами,
Нереально. Історія показує що скільки існувало християнство, стільки існувала боротьба між його підвидами. Це продовжується і сьогодні, в 21 столітті, коли релігійні війни вже в минулому.
>служи своєму ближньому, прощай йому все, не гордися, не створюй собі кумирів,
Нереально & неприродньо. Навіть така річ як кумир є необхідною для психологічного добробуту особистості. Скільки існувало людство стільки існували лідери і герої. Чим не кумири? Якщо дівчина кохає хлопця, то він для неї є своєрідним кумиром.
>будь відповідальним за все, що робиш.
З цим погоджуюся.
>Тут нічого нема такого, що суперечило б якійсь базисній, природній загальнолюдській моралі.
Більшість таки суперечить.
> (ГП) Ну, не зовсім так. Халіфат ще був дуже сильним у 8-9 сторіччях, коли він вже був мусульманським.
Це був початок кінця арабської цивілізації. Наприклад, живопис був заборонений Кораном (за винятком орнаментального живопису). Ідеалом для пересічного араба стало служіння Ісламу а не пошук наукової істини чи розвиток артистичного таланту.
>Мусульманська експансія в Європу була взагалі-то припинена остаточно тільки в 17-му сторіччі, після поразки турків під Віднем.
Військова експансія, але ніяк не культурна.
> (ГП) Це, я думаю, теж перебільшення. Коперніка переслідували не за те, що він був проти папи чи проти християнської віри, а тому, що він замахнувся на систему Птолемея, яку тодішні *світські* астрономи вважали правильною. А італійські майстри епохи Відродження малювали портрети пап, кардиналів, розписували церкви, тощо.
Так переслідувала саме релігійна установа. А був і період коли християни систематично винищували твори мистецтва як такі які суперечили їхнім поняттям про appropriatness таких творів. Інквізиція спалювала неугодні книжки на площах (разом з тими хто їх написав).
> (ГП) Про інші релігії не знаю, але християнство завжди історично розглядалося як колективна річ, як щось таке, в чому людина не може приймати участь, коли вона відірвана від інших людей. Це в якійсь мірі нагадує життя людини в науці. Вчений не може жити у відриві від інших вчених, ті повинні бачити результати його роботи, бути знайомими з його висновками, і піддавати ці висновки критиці. Так само християнин повинен відчувати, що інші християни знають про нього, можуть якимось чином підказати йому, що він у чомусь помиляється, або що він би краще використовував свої природні дари, якби чинив отак чи отак, і т.д. Саме тому християнська церква є громадою, спільнотою людей. Вона є колективним життям людей.
Невдалий аргумент. Для більшості людей потреба в інших людях є природньою і неповязана з релігією. Це щось типу стадного інстинкту. Саме тому на всіх щаблях соціального устрою людям притаманна тенденція об"єднуватися в групи. В школах і дворах дівчата і хлопці об"єднуються в групи; те саме в армії і в"язницях. Так створюються вуличні банди і громадські організації. В людини є природня потреба бути частиною більшої групи. Цей факт не може виправдовувати створення виникнення прганізованих релігій.
> (ГП) По-моєму, заповідь утримуватися від брехні дуже реалістична. Мені особисто брехня завжди псувала життя.
Але вам би ніколи не вдалося уникнути брехні, а між тим заповідь каже "не бреши". Я згідний - брехні треба уникати, але так щоб ніколи не брехати то це є неможливим. Цьому є багато причин. Чого гріха таїти? Християнські заповіді хочуть від нас відверто неможливого, а отже не можуть бути чинними.
2004.01.19 | Георгій
Re: Організована Релігія
Джо пише:> Ця цінність є універсальною для всіх релігій.
(ГП) Ні - є релігії, які взагалі не мають концепції персонального божества (конфуціанство, буддизм). Також є релігії, які мають концепцію божества, але вважають, що Всесвіт виник раніше, ніж бог чи боги, тому позбавляють бога чи богів ролі творця (напр. старогрецькі вірування, індуїзм). Очевидно, що конфуціанство чи буддизм не може вчити своїх вірних любити Бога (адже його, за їх світорозумінням, нема). Інудїзм також, наскільки я розумію, не має настанови любити Бога - він швидше вчить "ублажати" найрізноманітніших богів жертвами і ритуалами "правильного" життя.
> >люби людей (яких Бог теж любить і за яких Христос помер так само, як і за тебе),
>
> Нереально. В кожної людини є вороги.
(ГП) Так, але питання в тому, як ставитися до них. Мене колись взазив такий приклад. До Вас в домівку вночі вдирається грабіжник. Ви даєте йому відсіч, берете в руки здоровенного дубця і гамселите його по чім попало. Він падає, ви телефонуєте в поліцію, його заарештовують і забирають до тюрми. Тут, з християнської точки зору, нема рівно нічого такого, що заслуговує на осудження - Ви реалізували своє право на життя і свободу, Ви захистили себе і свою родину. Але що далі? Якщо Ви християнин і любите ВСІХ людей, в тому числі і цього грабіжника, Ви може навіть і надішлете чек в організацію, яка піклується про покращення умов життя в'язнів у тюрмах. А от інший підхід: Ви дочекаєтеся, поки цього злочинця звільнять із в'язниці і підстережете його з каменюкою за рогом, провалите йому голову і радітимете, що добре йому помстилися. Відчуваєте різницю?
>Любов до ворога є насадженим і повністю неприроднім почуттям,
(ГП) Так, ми не бачимо її в тваринному світі. Ну то й що? Ми, люди, тільки частково тварини. Не все, що ми бачимо в тваринному світі, заслуговує на наше ставлення до себе як до "нормального."
>а в 99% випадків ще й нещирим. Подивимося на мати природу, яка є Божим творінням. Всі живі істоти мають ворогів. Між ними іде постійна боротьба не на життя а на смерть - жаби їдять мух, птахи їдять жаб, ссавці-хижаки їдять птахів. Це є безумовною умовою для існування життя на Землі. Чи ви хочете сказати що тигри пожирають антилоп з безмежною любов"ю в серці? Наврядчи. Тоді приходимо до висновку що ідея любові до ВСІХ непритаманна Божим створінням, а отже була штучно придумана людьми. І справді: якщо раба-кріпака з дитинства навчити що треба безкомпромісно любити свого господаря, то суттєво знижується імовірність бунту такого кріпака, чи не так?
(ГП) Але багато американських християн були аболіціоністами. Вони були, як личить християнам, проти бунту, але водночас за повне, беззастережне скасування рабства. І вони досягли своєї мети.
> >слухайся заповідей Христа,
>
> Точніше написаних людьми заповідей які видають ці заповіді за заповіді Христа. Адже ніхто не стверджує що Новий Завіт був переданий людям Богом; консенсусом є те що Новий Завіт був написаний ЛЮДьМИ від початку до кінця.
(ГП) Безумовно, він нам не впав з неба на кам'яних скрижалях чи золотих злитках.
> >будь разом з іншими християнами,
>
> Нереально. Історія показує що скільки існувало християнство, стільки існувала боротьба між його підвидами. Це продовжується і сьогодні, в 21 столітті, коли релігійні війни вже в минулому.
(ГП) Тому що ми люди, з усіма недосконалостями людської натури. Тому й човпемося. Ну і що? Мені, коли я в церкві, абсолютно не заважає думка про те, що якісь інші християни можуть оголосити саме мою церкву "неправильною." Якщо мені в цій церкві муляє, я просто туди не іду. А якщо я відчуваю там святе, я там залишаюся.
> >служи своєму ближньому, прощай йому все, не гордися, не створюй собі кумирів,
>
> Нереально & неприродньо. Навіть така річ як кумир є необхідною для психологічного добробуту особистості. Скільки існувало людство стільки існували лідери і герої. Чим не кумири? Якщо дівчина кохає хлопця, то він для неї є своєрідним кумиром.
(ГП) Не сперечаюся з останнім, але нюанс в тому, що кумир в негативному сенсі - це те, що затуляє християнинові його чи її очі, затьмарює розум. Наприклад, гроші НЕ кумир, якщо їх чесно заробляти і ставитися до них як до засобу для комфортабельного існування. Але гроші - кумир, коли заради отримання їх чергової порції людина іде на шахрайство або стає черствою чи жорстокою до своїх родичів і друзів. Коханий хлопець - НЕ кумир, коли дівчина-християнка, при всій її безмежній закоханості в нього, може спокійно говорити з ним про свою віру, навіть і знаючи, що він не християнин. Але хлопець - кумир, коли заради свого безмежного кохання до нього дівчина каже йому, "Та пішло воно, те християнство, під три чорти, я тебе так люблю, що рада для тебе наплювати на ту дурну релігію і записатися до сайентологів, тому що ТИ туди записався, а для мене нічого важливішого, ніж ти, не існує." Ось саме проти цього застерігає друга Божа заповідь з Декалогу.
> >будь відповідальним за все, що робиш.
>
> З цим погоджуюся.
(ГП) Я дуже радий. Люди часто не бачать цього принципу в християнстві. Більше розопвсюджена ідея, що християнство це щось таке, що головним чином про виконання певного ритуалу, відвідання "правильної" церкви, естетичну насолоду тощо. Але якось випускається з поля зору, що християнство головним чином є дуже відповідальне, дисципліноване, свідоме про інтереси інших людей життя. Я сам раніше не задумувся особливо про нього, але останнім часом все більше замислююся про це.
>>Xристиянська церква є громадою, спільнотою людей. Вона є колективним життям людей.
>
> Невдалий аргумент. Для більшості людей потреба в інших людях є природньою і неповязана з релігією. Це щось типу стадного інстинкту. Саме тому на всіх щаблях соціального устрою людям притаманна тенденція об"єднуватися в групи. В школах і дворах дівчата і хлопці об"єднуються в групи; те саме в армії і в"язницях. Так створюються вуличні банди і громадські організації. В людини є природня потреба бути частиною більшої групи. Цей факт не може виправдовувати створення виникнення прганізованих релігій.
(ГП) Мені здається, що в християнської церкви як групи людей є принципово інша функція. Це не стільки група, належність до якої дає людині почуття захищеності і "більшості," скільки організм, який виконує певну роботу. Церква вчить, проповідує, займається благодійництвом, взаємодіє з соціумом, політичними структурами, тощо. Для всього цього потрібні різні люди з різними природніми дарами. Наприклад, хтось може краще проповідувати, а хтось інший має талант до адміністрування чи ще чогось. Таким чином, окремі християни в церкві - це як окремі органи в організмі, тоді як вся церква - це є щось таке, як організм, тіло. Дуже добре написав про це апостол Павло у 1 Коринтян 12:1-31.
> > (ГП) По-моєму, заповідь утримуватися від брехні дуже реалістична. Мені особисто брехня завжди псувала життя.
>
> Але вам би ніколи не вдалося уникнути брехні, а між тим заповідь каже "не бреши". Я згідний - брехні треба уникати, але так щоб ніколи не брехати то це є неможливим. Цьому є багато причин. Чого гріха таїти? Християнські заповіді хочуть від нас відверто неможливого, а отже не можуть бути чинними.
(ГП) Так, людина не здатна точно і повністю виконати біблійні заповіді! Через нашу недосконалу природу ми грішимо (тобто живемо з похибками, "не влучаємо в ціль") навіть і тоді, коли інші вважають нас праведними. Але ж це і є найголовніша ідея християнства - що не людина сама себе рятує від поганого тим, що вона най-най-най-краще, краще за інших, виконує заповіді, а Бог через Христа рятує людину, коли ця людина набуває віри і старається просто слухатися того хорошого, що Бог "поселяє" в її серці. При цьому Заповіді служать орієнтиром, але не засобом спасіння.
2004.01.19 | Thinker
Нашого полку прибуло. Вітаю!
Джо пише:> вже довгий час вважаю себе агностиком.
2004.01.19 | Джо
Дякую! (-)
2004.01.19 | Тестер
Re: Та це просто Політбюро КПСС
А хто їм давав право на урзупацію моралі.десь на цьому форумі я розміщував статтю.
Ніби то "Пред"явіть мандати". Попробую знайти і дати посилання.
2004.01.19 | Джо
Цілком погоджуюся
Курка не птах, релігія - не віра.2004.01.19 | Вільнодум
Re: Цілком погоджуюся
Джо пише:> Курка не птах, релігія - не віра.
Згідний 100%. Витримка з послання Вільнодума до форуму:
"...Національна Віра означена Національним Способом Життя. Не буде перебільшенням, для духовного означення, поставити знак рівності між цими поняттями і сказати:
Національна Віра = Національний Спосіб Життя.
Звичайно, що Національний Спосіб Життя є більш широким поняттям, ніж Національна Віра. Проте Національна Віра повністю охвачена і означена Національним Способом Життя і ніякого додаткового означення не потребує. Національна Віра може існувати тільки в рамках Національного Способу Життя.
Що ж тоді є Інтернаціональна Релігія? Можливо Інтернаціональна релігія є все, що не має нічого спільного з Національним Способом Життя? Частково це так, але не зовсім , бо інакше нації не могли б мати інтернаціональних релігій? Тут питання поскладніше.
Означення Інтернаціональної Релігії для українців найлегше зрозуміти, як чужородну (юдейську) духовну концепцію людських відносин до Бога, яка була занесена нам під видом християнства, яке було (і поки є) етапом духовного стану Європейських і інших народів. "
Повністю читайте тут:
http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_rel&key=1069009827&first=1070895415&last=1069772471