04/16/2004 | Franko

Пересилання з-за кордону українською мовою першим започаткувало 1939 року Радіо Ватикану. Засноване Папою Пієм ХІ і збудоване самим Гульєльмо Марконі вісім років перед тим, Радіо Ватикану на початках вело передачі латинською та італійською мовою, але поступово розширювало мовну палітру, й український відділ став десятим за ліком. Розпорядження щодо його організації дав Папа Пій ХІІ, одразу відгукнувшись на прохання митрополита Андрія Шептицького. Глава українських греко-католиків по окупації Галичини Радянським Союзом, прекрасно усвідомлюючи небезпеку ізоляції від католицького світу з подальшим винищенням Церкви, одразу спрямував до Ватикану свого посланця. Серед іншого митрополит просив негайно розпочати мовлення на Україну, вбачаючи в тому єдиний спосіб зберегти зв’язок з Апостольською Столицею, а, отже, і й католицьку віру.
Від самого початку загальне керівництво Ватиканським Радіо було доручене отцям єзуїтам (Товариство Ісуса, ТІ), а українським відділом заопікувались ченці українського ордену – Чину Святого Василя Великого (ЧСВВ). Першим керівником українського відділу було призначено о. Михайла Ваврика, ЧСВВ, а першим диктором – під ту пору студента богослов’я, згодом греко-католицького єпископа Гавриїла Букатка.
Обсяг радіопересилань українського відділу Ватиканського Радіо поступово зростав: від одного разу на тиждень до щоденних. Це пересилання насамперед релігійного змісту – катехитичні, апологетичні, пояснення Святого Письма, віровчення, церковних традицій, питань віри та моралі. По-друге, інформація про життя Католицької Церкви у світі та в Україні, повчання Папи, і нарешті – просвітницькі матеріали релігійно-культурного спрямування, зокрема концерти духовної музики. В принципі, ця тематика зберігається й досьогодні. Трансляція ж Святої Літургії щонеділі та в свята набула особливого значення після ліквідації комуністичним режимом у 1946 році Української Греко-Католицької Церкви на території Радянського Союзу та згодом у країнах Східної Європи з т. зв. “соціалістичного табору” (за винятком Угорщини та Югославії).
Трансляціїя Ватиканським Радіо Святої Літургії українською мовою у візантийському обряді для мільйонів віруючих ( і не тільки греко-католиків) була єдиною можливістю взяти участь у Богослуженні . Оскільки всі храми УГКЦ (принаймні на территорії України) було закрито, або ж передано у користування Російській Православній Церкві, то: “ Практикувалось також спільне слухання радіотрансляції Служби Божої з Ватикану. Зібравшись на приватному помешканні, вірні запалювали свічки, співали разом із хором, відповідали на заклики священника. вияслухавши молитву благословення плодів, верби, свічок тощо, кропили свяченою водою освячувані речі” (Архієпископ Ігор Ісіченко, “Історія Хрисової Церкви в Україні” ).
Історик з Канади Богдан Боцюрків наголошує, що в такий спосіб “українська католицька Літургія, яку передавало Радіо Ватикану, допомагало заповнити порожнечу, і з часом ці радіопередачі, які звичайно не заглушувано, ставали доступними дедалі більшому числу віруючих”. Однак Слухання Радіо Ватикану було пов’язане з реальною загрозою переслідувань з боку радянських каральних органів.
В роки переслідувань ядром Української Греко-Католицької Церкви були монаші чини, передусім найбільший з них – українські василіяни з центром в Римі. Саме Чин Святого Василя Великого зі свого середовища призначав керівників українського відділу Ватиканського Радіо. Після о. Михайла Ваврика відділ очолювали оо. Микола Когут, Ісідор Патрило, Володимир Ковалик, Мелетій Войнар, Атанасій Великий, Родіон Головацький, Климентій Корчагін, а від 1995 року – отець Августин Тенета. Передачі українською мовою ( без врахування трансляцій Богослужень) виходять в ефір щодня в мережі 2-ї европейської програми Ватиканського Радіо в діапазоні коротких хвиль обсягом 40 хвилин на добу двома випусками – ранковим та вечірнім. На загал же відділи, яких в стуктурі Ватиканського Радіо тридцять п’ять, виробляють програми більш як 60-ма мовами, включно з латинською та есперанто. Мовлення російською мовою, започатковане 1945 року, сягає 28 хвилин на добу.
У штаті українського відділу – 1 священник, 1 мирянка та 1 сестра-монахиня. Особливістю Ватиканського Радіо є відсутність таких посад, як режисер, кореспондент, практично немає виключно дикторів – всі ці функції виконують штатні співробітники відділу, що вимагає грунтовної підготовки. На загал, Радіо Папи обслуговують понад 400 штатних співробітників, з них лише 60 священників.
Генеральним директором Ватиканського Радіо є о. Паскуале Боргомео ТІ, програмним директором о.Фредеріко Ломбарді ТІ, а технічним – о.Ліно Дан ТІ. Український відділ Ватиканського Радіо є своєрідним “ветераном” з-поміж інших – цього року виповнюється 65 років від першого виходу в ефір україномовної програми.

Владислав Проненко
Харків