11/14/2004 | Микола_Панько

Один православний інтелігент та історик з міста Острога задав мені відверте запитання: "Коли на базі Свято - Троїцького чоловічого монастиря відкрилося духовно пастирське училище, ми, прості православні, були дуже раді, що нарешті на парафії почнуть заступати дипломовані, сильні духом пастирі, а не колишні комбайнери. Те, що сталося потім - брудні чуткі про скандали в стінах ДПУ, замітки в газетах, та нарешті закриття вище названого духовного училища дуже спокусило наші душі. Що ж стало на заваді навчанню, та привело до закриття духовного закладу?11.
Я вирішив відповісти відверто, "Не було самого головного; настройки на духовне життя, ясної духовно - просвітницької праці з студентством." Коли ми, сповнені рожевих мрій хлопці від 16 - ти і старше переступили поріг МДПУ, то перше, що нас вразило - наша спальня. Це був темний, сирий підвал з поцвілими стінами, вщерть заставлений старими двоярусними ліжками, табуретами та тумбочками з розформованої військової частини, пописаними нецензурними повчаннями та порадами "дідів" Радянської Армії часів 80 -х. Тазик для миття ніг був один на весь курс. В ньому не рідко мили підлогу. З-за антисанітарії хлопці страждали грибком на ногах. Майже кожний рік інспектор МДПУ архімандрит Феодор Мельничук був змушений розпускати училище з-за епідемії корости, боячись, що хвороба" дітей підземілля " перекинеться на монастирську "братію". Навчання було несистематичним.
- Архімандрит Феодор Мельничук, хлопців, взяв під свій єпітрахіль духовне -училище, щоб студенти будували його Монастир... Ваші знання його мало цікавлять, -сказав, співчутливо один старшокурсник. І дійсно, так і було. Перекладаючи цеглу з купи на купу, корчуючи дошки, несучи наряди армійського зразку, б’ючи десятки земних поклонів з-за дрібниць, не маючи змоги слухати радіо та читати легальну нецерковну літературу, маючи неофіційну указку не спілкуватись з світськими людьми, хлопці дрімали .на лекціях і погано засвоювали матеріал. На 1- му курсі стоячі на Вечірній молитві в класі
деякі з нас засинали стоячи і падали обличчям на парти.
Пригадую, один з викладачів на 2-му курсі зробив" швидке тест - опитування питанням " Хто такий Бог?". В відповідь на нього глянули заспані, залякані очі. - "Бог є Дух; і ті, що йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись така повинна бути відповідь семінариста, - сказав викладач. І дивлячись у вікно з сумом та глибоким внутрішнім болем про себе тихо додав -і саме з поклонінням у дусі і істині у нас проблеми... 1-Треба зокрема м-м-м... будувати Монастир владно та прагматичне пересікав протест отець Федір. Більшість студентів та викладачів тихо терпіла, справедливо боячись, що інспектор Феодор, маючи міцні церковні зв'язки знищить їх майбутнє. Більшість студентів та викладачів - недавніх випускників семінарії були дітьми збіднілого селянства та знищавілої всередині 90-х української інтелігенції, і мало хто хотів ризикувати своєю кар'єрою. Але знаходилися оригінали, які намагалися добитися правди. Таких архімандрит Феодор виявляв за допомогою " стукачів " в студентському середовищі, і жорстоко чавив. Один мій друг в якійсь церковній книзі прочитав пророцтво прозорливої Пелагеї:" В останні часи семінарії будуть готувати кандидатів до пекла ". І на чистці картоплі [ наряд ] серед " неперевірених " студентів сказав цю цитату, та добавив, що МДПУ відноситься до таких семінарій. Наступного дня ієромонах Варлаам сплів з дроту сачок та примусив виловлювати з монастирського клозету порожні пляшки, які накидали туди деякі питущі студенти, розмовляючи з ним принизливим тоном. Бідолаха, пройшовши профілактичний " курс знущань почав сивіти і навчився тримати язика за зубами. Колись працюючі в'язні концтабору Освенціум, чуючи російське слово " вєтєр ", знали що йде табірна охорона, і починали імітувати активну роботу. Так і досвідчені студенти, чуючи вигуки "Варлаам" або "Федір" починали імітувати робочу діяльність, а той кого ще не "загребли" на послушаніє намагався заховатись, що би не стати жертвою тупих повчань та злих придирок. Бували випадки коли ієромонах Варлаам бив студентів чоботом або зв'язкою ключів на важкому металевому ланцюгу. Як чорнобильська радіація тихо поступово роз'їдає фізичне здоров’я людини, так атмосфера лицемірства, страху перед "дупльожкою", фарисейське лицемірно - формалістське виконання обрядів та звичаїв в суміші з переступанням через головні євангельські істини роз'їдало нашу духовність, душі грубіли та черствіли. Часто пили горілку по ночах, сварилися з-за дрібниць, іноді билися один з одним. А коли вдавалося вийти в місто намагались догнати життя. Іноді траплялися брудні інциденти. "Дурна дисципліна породжує велику розпусту ", - зробив філософський напис на одній з тумбочок спальні якийсь "дембель" Юра ДМБ - 84. Я з ним повністю згідний. Особливо халтурне викладалася, на чий погляд літургіка. Наука про богослужіння галопом по Європі ми пройшли більшу частину Уставу. Зовсім не пам'ятаю, щоб ми проходили Треби - Похорон, Вінчання, причастя хворих на дому та мали серйозні практичні заняття з них.
Якось в Почаївській Лаврі я від одного монаха почув пророцтво: "В останні часи гоніння явне заміниться гонінням тайним. Лжевіруючі будуть вкрадатися в Церкву — зривати духовність пастирян, підривати віру мирян а тих, хто буде опиратись - хрести чекатимуть, але не дерев'яні, а не видимі з підлощів, коварства, лицемірства, зрадництва. Аналізуючи пережите, побачене бачу, що це пророцтво збувається. Керуючись такою хитрою тактикою лукавий нищить Православ'я успішніше, ніж мечами легіонерів Яерона та концтаборами Сталіна. І ми, православні, в цей складний час повинні як ніколи бути духовно твердими.
Розуміти, що Господь в першу чергу цікавиться нашим читанням Біблії. Отців, нашою любов'ю до ближнього та послух парафіяльного пастиря, а вже потім Господа цікавить зовнішня краса храмів, спів хористів і т - д, а не навпаки.
Цю статтю присвячую Православ'ю, та його Катам - лжевіруючим, які можуть бути зовнішньо благочестиві, справляти зовні гарне враження, але не є християнами по духу. Саме їх руки побивали камінням вітхозаповітних пророків, саме вони, зовні ревнителі благочестя, примусили Пілата розіп'ята Христу їхніми стараннями архієпископ Іоанн Златоуст - талановитий богослов та автор Літургії, яка служиться в Православній церкві був збезчещений та помер у вигнанні. Саме від лжевіруючнх потерпали — служителі Господні св. митрополит Філліп, архімандрит Феодор Бухарев та багато інших. І зараз особливо вони своїми інтригами шкодять християнству. Паперу не хватить описати усі" чудеса ", які бачив, спокуси, що переніс. Але повернемося до МДПУ. Хочу добрим словом пом'янути більшість викладачів та отця ректора. Вони робили усе, щоб щось вкласти в наші голови, щоб трохи наше існування нагадувало людське. Мимоволі по тим" часам мене охвачує ностальгія. Вибачаю архімандриту Феодору Мельничуку та ієромонаху Варлааму знущання та підлості, які вони заподіяли мені особисто. Але не пробачу розчарувань, таємних сліз моїх товаришів. Ніколи не вибачу тієї низької кваліфікації, з якою ми пішли на парафії. Того, що пішли до людей не зовсім з тим вогнем, який повинен горіти в серці кожного православного пастиря. Правдивість цієї статті можу підтвердити, в разі потреби підписавши її власною кров'ю. Саме жахливе, що це не мстивий " піар ", а, нажаль, реальність. На кінець хочу сказати, що душа теперішнього пастиря та просто благочестивого християнина повинна нагадувати шматок льоду яка вперто не хоче танути під пекучими проміннями спокус часу цього.
І до тебе, читачу, моє особисте велике прохання; ніколи не став завищених вимог до твого парафіяльного м батюшки " особливо молодого. Один Господь Бог знає що йому довелося пережити в своєму житті. Колишній випускник МДПУ Микола Панько, м. Сарни