Покайтеся. І вам стане лнгше.
11/18/2004 | P.M.
Социст пише:
> Пан Р.М. пише: „Пане Вільнодуме, знайдіть у собі сили, зламайте свій дух, покайтеся і Вам стане легше.“ Пане Р.М., опишіть, будь ласка, у всіх деталях: перше, друге, третє і так далі аж до останнього кроку, най-ефективнішу технологію ламання свого власного духу!
> Щиро дякую!
Дякую й Вам, пане Социсте! Чудове запитання. Залюбки відповідаю.
Питання досить об'ємне. Тому я буду відповідати тезами, а Ви, якщо схочете, можете задавати мені конкретні запитання по суті.
Термін "зламаний дух" взято з Біблії: "Жертва Богові -- зламаний дух;.." Книга псалмім пс.50(51). Перечитайте обов'язково увесь псалом, це дасть Вам можливість краще зрозуміти мою відповідь.
А тепер по суті.
Зламати свій дух -- означає зламати в собі ті стереотипи мислення, котрі увійшли в нашу свідомість внаслідок гріхопадіння.
Первородний гріх, це входження людини в час, тобто в матерію.
Матерія може існувати тільки в часі, вона є наслідком часу, ЧАСОВОЮ, а отже НЕвічною.
НЕвічність живої одухотвореної матерії (людського тіла) створює ПОТРЕБУ для підтримування свого подальшого фізичного існування.
Для того, що би людське земне тіло існувало, воно мусить ОТРИМУВАТИ. Але, ОТРИМУЮЧИ, матеріальне людське тіло ніколи не стане вічним. Воно (наше тіло) завжди залишатиметься конечним, приреченим на смерть, тобто ГРІХОВНИМ. ЗАВЖДИ!
Зрозуміти цЕ, -- є найголовнішим.
З гріхопадінням, людська свідомість увійшла в матеріальне тіло. Конечне = смертне = гріховне тіло.
Людска свідомість, закута в матерію, стала вимушеною дбати про це смертне, конечне, гріховне тіло. І чим більше людська свідомість дбає про своє фізичне тіло, тим більше вона спотворює свою ВІЧНУ СУТНІСТЬ.
Зламати свій дух, або покаятися -- це осмислити первородний гріх. Осмисливши його, людина народжується заново ЗГОРИ. Свідомість її стає іншою, людина починає вірно усвідомлювати тогочасність земного буття, робиться впевненішою, спокійнішою і найголовніше вона стає життєво мудрішою. І в цілому, людство від такої поведінки тільки виграє, в тому ж таки земному житті.
Звичайно! САме ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ є визначальним у становленні людської свідомості. Але людський розум є фізичним, він дбає про своє, про матеріальне. По-іншому він не вміє.
Тому у цьому випадку лдюдині необхідна ВІРА. Людина повинна сприймати на віру і виконувати те, що походить від Святого Духа, -- Слову Божому Господу нашому Ісусу Христу.
Нажаль, не кожен здатен на це, але можливість цю має кожен, бо неможливе для людини, є можливим для Бога.
Тож просім у Нього і Він ніколи нам не відмовить.
Ще раз дякую Вам за запитання. Запитуйте ще, тоді мені буде легше розкрити свої думки.
У ваших дописах я бачу багато посіяних добрих зернин, але, як мені здається, Ви не все достатньо усвідомлюєте. Можливо у чомусь помиляюсь я. Тож давайте шукати.
Р.М.
P.S. Пане Георгію, хотів би почути вашу думку.
> Пан Р.М. пише: „Пане Вільнодуме, знайдіть у собі сили, зламайте свій дух, покайтеся і Вам стане легше.“ Пане Р.М., опишіть, будь ласка, у всіх деталях: перше, друге, третє і так далі аж до останнього кроку, най-ефективнішу технологію ламання свого власного духу!
> Щиро дякую!
Дякую й Вам, пане Социсте! Чудове запитання. Залюбки відповідаю.
Питання досить об'ємне. Тому я буду відповідати тезами, а Ви, якщо схочете, можете задавати мені конкретні запитання по суті.
Термін "зламаний дух" взято з Біблії: "Жертва Богові -- зламаний дух;.." Книга псалмім пс.50(51). Перечитайте обов'язково увесь псалом, це дасть Вам можливість краще зрозуміти мою відповідь.
А тепер по суті.
Зламати свій дух -- означає зламати в собі ті стереотипи мислення, котрі увійшли в нашу свідомість внаслідок гріхопадіння.
Первородний гріх, це входження людини в час, тобто в матерію.
Матерія може існувати тільки в часі, вона є наслідком часу, ЧАСОВОЮ, а отже НЕвічною.
НЕвічність живої одухотвореної матерії (людського тіла) створює ПОТРЕБУ для підтримування свого подальшого фізичного існування.
Для того, що би людське земне тіло існувало, воно мусить ОТРИМУВАТИ. Але, ОТРИМУЮЧИ, матеріальне людське тіло ніколи не стане вічним. Воно (наше тіло) завжди залишатиметься конечним, приреченим на смерть, тобто ГРІХОВНИМ. ЗАВЖДИ!
Зрозуміти цЕ, -- є найголовнішим.
З гріхопадінням, людська свідомість увійшла в матеріальне тіло. Конечне = смертне = гріховне тіло.
Людска свідомість, закута в матерію, стала вимушеною дбати про це смертне, конечне, гріховне тіло. І чим більше людська свідомість дбає про своє фізичне тіло, тим більше вона спотворює свою ВІЧНУ СУТНІСТЬ.
Зламати свій дух, або покаятися -- це осмислити первородний гріх. Осмисливши його, людина народжується заново ЗГОРИ. Свідомість її стає іншою, людина починає вірно усвідомлювати тогочасність земного буття, робиться впевненішою, спокійнішою і найголовніше вона стає життєво мудрішою. І в цілому, людство від такої поведінки тільки виграє, в тому ж таки земному житті.
Звичайно! САме ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ є визначальним у становленні людської свідомості. Але людський розум є фізичним, він дбає про своє, про матеріальне. По-іншому він не вміє.
Тому у цьому випадку лдюдині необхідна ВІРА. Людина повинна сприймати на віру і виконувати те, що походить від Святого Духа, -- Слову Божому Господу нашому Ісусу Христу.
Нажаль, не кожен здатен на це, але можливість цю має кожен, бо неможливе для людини, є можливим для Бога.
Тож просім у Нього і Він ніколи нам не відмовить.
Ще раз дякую Вам за запитання. Запитуйте ще, тоді мені буде легше розкрити свої думки.
У ваших дописах я бачу багато посіяних добрих зернин, але, як мені здається, Ви не все достатньо усвідомлюєте. Можливо у чомусь помиляюсь я. Тож давайте шукати.
Р.М.
P.S. Пане Георгію, хотів би почути вашу думку.
Відповіді
2004.11.18 | Вільнодум
Покакайте. І вам стане легше :)))) (-)
2004.11.18 | P.M.
Re: Авжеж. Це все, на що Ви здатні (-)
2004.11.18 | Анатолій
Шкода, але пан Проців навіть покакати нездатний...
Пане Проців, радже терміново рухати до проктолога. А вже після проктолога настійно рекомендую завітати до психіатра. Дасть бог, допоможе. Ну а не дасть...Анатолій
2004.11.18 | Nemesis
Це не так просто (нажаль).
Можна сперечатися про механізм гріха першолюдей (я взагалі не сприймаю антропоморфного Бога, бо "Бог це дух, його не бачив ніхто"), але я абсолютно згідний, що внаслідок першородного гріха Божий дух знаходиться в тваринному тілі, яке має свої власні тваринні уподобання (вбий, покаліч, вкради та біжи, займайся розпустою доки не впадеш, пішли всі вони на х*й, я сам/сама все знаю!, не вчить мене жити, дайте краще грошей та ін.).Тому коли мається на увазі "зламати дух", це ІМХО значить свідомо приглушити "природні" імпульси та почути голос Бога.
А де тут почути голос Бога, коли в декого рот просто ніколи не затуляється?
Чи це випадково написано: "Бог дав їм духа засипання, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули, аж до сьогодняшнього дня"?
Навряд чи ми зможемо самовoльно змінити те, що зробив Бог... Лише вони самі зможуть почути голос Божий...
Для мене написано: "А від нерозумних та від невчених змагань ухиляйся, знавши, що вони родять сварки. А раб Господній не повинен сваритися, але бути привітним до всіх, навчальним, до лиха терплячим, що навчав би противників з лагідністю, чи Бог їм не дасть покаяння, щоб правду пізнати, щоб визволитися від сітки диявола, що він уловив їх для роблення волі своєї" (2 посл до Тимофія 2:23-26). Себто лише Бог може дати покаяння, а не я, чи хтось інший самостійно.
Тому ми можемо лише молитися за них, але спaсіння не в нас, а в Бозі.
2004.11.19 | P.M.
"А з Його уст виходив гострий меч"
Nemesis пише:> Можна сперечатися про механізм гріха першолюдей (я взагалі не сприймаю антропоморфного Бога, бо "Бог це дух, його не бачив ніхто"), але я абсолютно згідний, що внаслідок першородного гріха Божий дух знаходиться в тваринному тілі, яке має свої власні тваринні уподобання (вбий, покаліч, вкради та біжи, займайся розпустою
Гадаю, у даному випадку не так важливо яке це тіло, тваринне чи ні. Адже тварини теж бувають лагідні.
Визначальним є те, що саме після гріхопадіння людина увійшла у смертне матеріальне тіло. Саме в цьому фізичному тілі людина відчула потребу вбивати, калічити, красти, займатися сексом.
> Тому коли мається на увазі "зламати дух", це ІМХО значить свідомо приглушити "природні" імпульси та почути голос Бога.
Безумовно. Але нйважливішим є розуміти, що ці "природні" імпульси безпосередньо пов'язані з нашим земним фізичним тілом.
> Для мене написано: "А від нерозумних та від невчених змагань ухиляйся, знавши, що вони родять сварки. А раб Господній не повинен сваритися, але бути привітним до всіх, навчальним, до лиха терплячим, що навчав би противників з лагідністю, чи Бог їм не дасть покаяння, щоб правду пізнати, щоб визволитися від сітки диявола, що він уловив їх для роблення волі своєї" (2 посл до Тимофія 2:23-26).
Кожне змагання між людьми носить у собі елемент самоствердження, звідси і сварки.
Розмовляти з людьми можна і треба, і робити це не задля власного авторитету, а з щирим бажанням допомогти ближньому.
Бачите, нажаль не кожен наділений Божим даром любові до ближнього. Тому, дуже важливим є те, що би у розмовах з людьми не було місця самоствердженню. І лише таким чином, на мою думку, можна плекати у собі любов до ближнього.
> Себто лише Бог може дати покаяння, а не я, чи хтось інший самостійно.
Дух діє як хоче і де хоче.
Звідкіля Ви знаєте, пане Nemesis, через кого Він принесе спасення іншому.., може якраз через Вас
> Тому ми можемо лише молитися за них, але спaсіння не в нас, а в Бозі.
Молитися ми повинні завжди. Але в даному випадку, коли люди приходять поспілкуватися, з ними треба уміти розмовляти. Чи означає це, що людям треба вміти подобатися?
У Галатів 1:10 Павло говорить: "Бо тепер чи я в людей шукаю признання, чи в Бога? Бо коли б догоджав я ще людям, я не був би рабом Христовим".
Христос не прийшов, що би сподобатися людям. Його прихід ознаменував зміну людських уподобань.
Слово -- не сюсюкання. Слово творить ДОБРО знищуючи ЗЛО.
Чи ж Христос лікував злих духів, котрі панували в людях? Ні! Він Своїм Словом виганяв зло, чинячи добро.
"А з Його уст виходив гострий меч, щоб ним бити народи". Об'явлення 19:15.
2004.11.19 | Nemesis
Його є помста і Він воздасть.
З Його вуст виходить меч.А з наших не виходить.
Інколи корисно трохи попуститися.
2004.11.20 | P.M.
Re: Його є помста і Він воздасть.
Nemesis пише:> З Його вуст виходить меч.
> А з наших не виходить.
Ми є учні Його, і сповідуємо Його Слово.
> Інколи корисно трохи попуститися.
А з цим повністю погоджуюся.
2004.11.20 | Nemesis
Землю - селянам, воду - матросам, Богово - Богу!
Nemesis пише:> З Його вуст виходить меч.
> А з наших не виходить.
P.M. пише:
> Ми є учні Його, і сповідуємо Його Слово.
Від цього ми не стаєм Богом.
"А ми маємо скарб цей в посудинах глиняних, щоб велич сили була Божа, а не від нас". (Друге Корин. 4:7)
2004.11.20 | P.M.
Достатньо йменувати себе Його учнем.
Nemesis пише:> > (Р.М.) Ми є учні Його, і сповідуємо Його Слово.
> Від цього ми не стаєм Богом.
> "А ми маємо скарб цей в посудинах глиняних, щоб велич сили була Божа, а не від нас". (Друге Корин. 4:7)
Нам достатньо називатися Його учнями.
"Бо ми не самих себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі -- раби ваші ради Ісуса.
Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої -- в Особі Христовій". (Друге Корин. 4:5,6)
"Учень не більший за вчителя; але, удосконалившись, кожен буде, як учитель його". (Луки 6:40)
"Отож, будьте досконалі, як Отець ваш Небесний"! (Матвія 5:48)
2004.11.20 | Nemesis
Ага, якраз в тему. Подивився на одного, що таке заявив.
Було на ТБ.Звернення Президента України Л.Д.Кучми до українського народу
у зв'язку із виборами 21 листопада 2004 року
Сяу*.
Щастя вам і добра.
Нехай благословить вас Всевишній!
Сяу-ляу**.
--------------------------------------------------
* Сяу (в'єтн.) піздіт.
** Сяу-ляу (в'єтн.) закінчив піздьож.
Теж Його "учень".
2004.11.20 | P.M.
Re: ну Ви й прирівняли ... (-)
2004.11.18 | Георгій
Re: Покайтеся. І вам стане лнгше.
P.M. пише:> P.S. Пане Георгію, хотів би почути вашу думку.
(ГП) Моя думка про це досить проста. Пан Nemesis сказав приблизно те саме, що б сказав і я. "Зламати дух" для мене означає просто уважно слідкувати за собою і кожну хвилину свого життя робити свідоме рішення, чи я хочу любити тільки себе (тобто бути сварливим, агресивним, черствим до інших, глухим до думки інших, сліпим до переживань, страждань інших), чи я, навпаки, хочу любити Бога і ближнього. Якщо я обираю друге, я мушу бути миролюбним, спокійним, лагідним до людей, відкритим до їх думок і запитань, хорошим слухачем, і, передусім, "слугою" всіх. Це дуже складно, але досягти цього допомагає молитва (вголос - разом з усіма моїми одновірцями у церкві, або про себе - хай навіть і пару хвилин концентрованої медитації про те, де саме я стою і в чому саме я прошу Бога мені допомогти), проста самодисципліна (утримання від сварок, відмова від надлишків, життя у простоті), і постійна взаємодія з людьми, які мають більший, ніж я сам, життєвий і духовний досвід.
2004.11.18 | Анатолій
Панове, щоб вам стало легше, навчіться писати "легше"!(-)
2004.11.18 | Вільнодум
Воно може б і воно, якби не одне но… ?
Я теж контролюю свою свідомість, сприйняття світу, відношення до тіла і духу, і направляю свої духовні сили на Добро, на дію радості і допомоги моїм рідним і людям в цілому! В цьому немає нічого надзвичайного для НОРМАЛьНОЇ людини. Може для юдо-християн це вважається якимось "відкровенням", тому-що вони це роблять так рідко і для цього їм потрібна підготовка і треніровка.Собака зарита в слові "ПОКАЙТЕСЯ". Покайтеся в чому? І тут їде ота гнила біблійна теологія-ідеологія, яку нормальний здоровий глузд сприймати не може, тільки той, який вже заражений вірусом "юдо-хри". Специфічно - це первинний гріх! Віруючого заставляють зомбувати свій мозок до тих пір, поки він не повірить в цю казку. Казка казкою, та висновок з неї дуже серйозний для "хворого" (увірувавшого) - ТИ ГРІШНИЙ і ніколи іншим не будеш! Коли людина в це повірить через самогіпноз і зомбування церковними проповідями, тоді вона вже є ЇХ, із неї можна далі в'язати мотузки, як хочеш.
Позбавитися цього віруса свідомості можна наступним способом. Потрібно усвідомити, що ДИТИНА народжується БЕЗГРІШНОЮ, бо інакше бути НЕ МОЖЕ! А раз так, то я можу бути грішним тільки за те, що зробив у своєму власному житті, а не із-за того, що Єва дала Адаму, а Бог наблюдав!
Щиро,
Вільнодум
2004.11.18 | Анатолій
Re: Воно може б і воно, якби не одне но… ?
(Вільнодум)Позбавитися цього віруса свідомості можна наступним способом. Потрібно усвідомити, що ДИТИНА народжується БЕЗГРІШНОЮ, бо інакше бути НЕ МОЖЕ! А раз так, то я можу бути грішним тільки за те, що зробив у своєму власному житті, а не із-за того, що Єва дала Адаму, а Бог підглядав!(Анатолій) Пане Вільнодум! Я з Вами на 99% згоден, за винятком одного:
Хто кому давав, то їх приватна справа. А от ХТО підглядав, то та особа не була богом, а була юдейським племенним духом Сава-отом, Ягве, Єговою. А юдейський племенний бог був тим, ким описано у Івана (8-44). То ж вийшла помилочка, пане Вільнодум. Але я гадаю, що Ви цю помилку дуже добре знаєте і встромили її тільки задля задоволення сексхворобливих потреб юдо-християн. Згодні?
Анатолій
2004.11.18 | Вільнодум
Згідний в загальних аспектах підглядання за Євою :)
Богу не чуждо ніщо людське!Толя, я там не був і написав тільки те, чим мені всі уші прожужали наші "увірувавші". От я їх же історією і користуюсь для їх же свідомості - може таки у-свідомлять за що йде мова?
Не для себе, а для них же "розпинаюсь", хочу очистити ЇХ гріх, якого вони не мають, але їм здається, що мають! Жалко дивитися на їх самоістязання! А ще жалче бачити, як це шкодить Україні!
Вільнодум
2004.11.18 | Георгій
Re: Воно може б і воно, якби не одне но… ?
Вільнодум пише:> Собака зарита в слові "ПОКАЙТЕСЯ". Покайтеся в чому? І тут їде ота гнила біблійна теологія-ідеологія, яку нормальний здоровий глузд сприймати не може, тільки той, який вже заражений вірусом "юдо-хри". Специфічно - це первинний гріх! Віруючого заставляють зомбувати свій мозок до тих пір, поки він не повірить в цю казку. Казка казкою, та висновок з неї дуже серйозний для "хворого" (увірувавшого) - ТИ ГРІШНИЙ і ніколи іншим не будеш! Коли людина в це повірить через самогіпноз і зомбування церковними проповідями, тоді вона вже є ЇХ, із неї можна далі в'язати мотузки, як хочеш.
(ГП) Не розумію причини Вашої ажітованості. Хіба Ви безгрішний? Вам зовсім нема в чому каятися? Ви абсолютно все у Вашому житті робили правильно?
> Позбавитися цього віруса свідомості можна наступним способом. Потрібно усвідомити, що ДИТИНА народжується БЕЗГРІШНОЮ, бо інакше бути НЕ МОЖЕ!
(ГП) Дитина дійсно народжується невинною, вона на момент народження ще не зробила нічого поганого. Але під гріхом ми, християни, розуміємо дещо значно ширше, ніж погані вчинки. Гріх (грецьке "гамартіа," буквально "стрільба мимо цілі, промах") - це все недосконале в людині, це будь-яка незавершеність, неповнота, будь-який відступ від ідеалу абсолютної досконалості, яку має в собі тільки Бог. Гріх може ВЕСТИ до поганих вчинків, але сам собою гріх не обов"язково є поганим вчинком. Наприклад, схильність до суб"єктивізму, "прикрашення" своїх слів (по-англійськи є одне дуже сильне слово, "embellishment") - це гріх, але сама собою ця схильність не є поганим вчинком. Проте якщо цю схильність у собі не давити, а розвивати, людина з цією схильністю перетворюється на патологічного брехуна, психопата, і тоді вже вона робить дійсно погані вчинки (дурить людей). Можна навести ще багато інших прикладів.
>А раз так, то я можу бути грішним тільки за те, що зробив у своєму власному житті, а не із-за того, що Єва дала Адаму, а Бог наблюдав!
(ГП) Адам і Єва - це, власне, ми з Вами.
2004.11.18 | Анатолій
Re: Воно може б і воно, якби не одне но… ?
(ГП) Дитина дійсно народжується невинною, вона на момент народження ще не зробила нічого поганого. Але під гріхом ми, християни, розуміємо дещо значно ширше, ніж погані вчинки. Гріх (грецьке "гамартіа," буквально "стрільба мимо цілі, промах") - це все недосконале в людині, це будь-яка незавершеність, неповнота, будь-який відступ від ідеалу абсолютної досконалості, яку має в собі тільки Бог.(Анатолій) Пане Георгію. Ви, як справжній юдо-християнин, встали на шлях ПРИНИЖЕННЯ свого бога, який чомусь створив Вас, як недосконалу особу, та ще й по образу і подібністю до самого себе. Адже Ваші слова вступають у протиріччя. Гадаю що Ви бачите це. Але Ваше приниження т.з. вашого бога я сприймаю нормально. Принижуйте, будь ласка, юдейського Демона, бо вже настав час вивести його на чисту воду.
Дякую.
Анатолій
2004.11.18 | Вільнодум
Нема що казати - маємо клінічний випадок!
Недосконалість людська - НЕ Є гріхом! Вимудрюваннями (філософськими роздумами) можна доказати, що Світ існує тільки в нашій уяві, а не насправді. З допомогою Біблії можна доказати, що світ квадратний, а Потоп трапився 5000 років тому!Проблема біблійної теології Гріха є в її необхідності для хр. Віри. Без Гріха все вчення християнства розпадеться, як пісочна хата на пляжі Едему! Навіщо НАЗИВАТИ гріхом все, що до нього не має ніякого відношення, як-то - формування характеру, досконалість мислення, здоров'я тіла, любов і поміч іншим, неприязнь до Зла і його проявів? Це все Людські сторони Буття, для пізнання і покращення, або знищення яких, концепція Гріха непотрібна. Людина повинна відчувати себе Героїчною істотою, а не Рабом-Божим. КРАПКА!!!
Вільнодум
2004.11.18 | Nemesis
Як йдуть справи з тавруванням Буша?
Вільнодум пише:> Буш повинний відчувати себе Героїчною істотою, а не Рабом-Божим. КРАПКА!!!
>
> Вільнодум, громадянин США
Постмодерний драматург Лесь Подрв'янський колись про епічних героїв писав п'єси (епічні трагедіі). Наприклад цей уривочок в тему.
Вони шукають те, чого нема,
Щоб довести, що його не iснує,
Так часто мiстики доведено до краю
Шуканням чорта думають, що раз його нема,
То i нема i бога.
А пiсля цього сруть у алтарi i дароносицю.
Аж тут приходить чорт у синiх галiфе.
І саме час задуматись, що раз вiн появивсь,
То й бог десь рядом ходить.
Чому переміг Д. Буш?
Важливо зрозуміти, що перемога Джоржа Буша, в кінцевих аналізах, як не дивно, не пов'язана ні з якою із очевидних причин, як то тероризм, чи економіка, чи соціальні послуги, і таке інше. Буш переміг із-за його моральних позицій. Звязок між Богом і паном Бушем дуже тісний. Вони, можна сказати, приятелі. Протягом дня Бог присутній на всіх засіданнях кабінету Буша, а по неділлям вони разом ходять на рибалку.
Хай Буде Так!
Громадянин США
Вільнодум
2004.11.19 | Вільнодум
Re: Як йдуть справи з тавруванням Буша?
Те що робить ця тварина з "Небесних війн" є нелегальним. Бо цей "персонаж" не робить помітки, що текст автора змінено для ефекту пародії, що робить його акт злочинним наклепом, нелегальною підробкою оригіналу, і в цивілізованих країнах за таке притягують до суду.2004.11.19 | Георгій
А якщо трохи спокійніше?
Вільнодум пише:> Недосконалість людська - НЕ Є гріхом!
(ГП) Згідно з Вашим визначенням - ні (я так розумію, що Ваше визначення гріха це зло, погані вчинки). Але ж це семантика, гра в слова. Якщо спробувати обійтися взагалі без визначення поняття "гріх," а просто тверезо подивитися на людську недосконалість, то можна чітко побачити, що саме в людській недосконалості є корінь, початковий момент поганих вчинків. Звичайно, можна, і треба, дивитися на людську недосконалість філософськи ("humanum nihil a me alienum puto"), з гумором ("всє ми люді, всє ми чєловєкі"), так би мовити, по-чехівськи. Але ж це нічого не міняє.
>Вимудрюваннями (філософськими роздумами) можна доказати, що Світ існує тільки в нашій уяві, а не насправді. З допомогою Біблії можна доказати, що світ квадратний, а Потоп трапився 5000 років тому!
(ГП) А до чого це в нашій дискусії? Це типовий "non-sequitur," аргумент, який не має нічого спільного з предметом обговорення.
> Проблема біблійної теології Гріха є в її необхідності для хр. Віри. Без Гріха все вчення християнства розпадеться, як пісочна хата на пляжі Едему! Навіщо НАЗИВАТИ гріхом все, що до нього не має ніякого відношення, як-то - формування характеру, досконалість мислення, здоров'я тіла, любов і поміч іншим, неприязнь до Зла і його проявів? Це все Людські сторони Буття,
(ГП) Так хто ж сперечається з тим, що людина повинна пройти формування характеру і т.д.? Проблема тільки в тому, як сама людина оцінює свою персону. Християнство стоїть на тому, що ніхто не ідеальний, крім тільки Бога. Коли ми проходимо процес формування харктеру, ми неминучо робимо помилки і завдаємо певне зло іншим. І коли наш характер вже сформований, ми все рівно, навіть і при найкращих наших намірах, помиляємося, або, згідно з християнською семантикою, "грішимо." І отут потрібна величезна самокритичниість. Вона не означає, що ми мусимо бити себе у груди і рюмсати, який же ж я поганий (тому що, згідно з нашою вірою, Бог любить нас і тоді, коли ми помиляємося). Але вона, ця самокритичність, означає, що ми не повинні черствіти і ставати самозакоханими сліпцями! Треба постійно звіряти свій шлях з певними вищими стандартами і робити висновки. Для християн цей вищий стандарт - це Христос.
>для пізнання і покращення, або знищення яких, концепція Гріха непотрібна.
(ГП) Концепція тверезої оцінки власної обмеженості, недосконалості, неповноти конче потрібна для самого існування людини. Без такої концепції людина стає на шлях самознищення.
>Людина повинна відчувати себе Героїчною істотою, а не Рабом-Божим. КРАПКА!!!
(ГП) Це дуже погана концепція, як на мою думку. Хай хтось ІНШИЙ оцінить Вас, як героя. Але коли Ви самі оцінюєте себе, як героїчну істоту - щось тут не те.
2004.11.19 | Вільнодум
Re: А якщо трохи спокійніше?
> Вільнодум пише: Недосконалість людська - НЕ Є гріхом!> (ГП) ... в людській недосконалості є корінь, початковий момент поганих вчинків.
(Вільнодум) Але людська недосконалість не є гріхом! Гріхом є свідома антиморальна дія. Ваші тверження, є Вашими власними "закручуваннями" і "викручуваннями" із канонічного тупика! Церква те, що Ви кажете, не вчить. Ви хочете оправдати ганебну, зомбуючу мізки, церковну концепцію Гріха своїми власними філісофствуваннями. Це нормально - шукати відповіді, але, на жаль, Ви не там її шукаєте.
> (ГП) Звичайно, можна, і треба, дивитися на людську недосконалість філософськи ("humanum nihil a me alienum puto"), з гумором ("всє ми люді, всє ми чєловєкі"), так би мовити, по-чехівськи. Але ж це нічого не міняє.
(Вільнодум) Це міняє ВСЕ! Бо змінює відношення людини до Бога і людську місію на землі. Змінює прямо протилежно - від слухняного раба-божого, до Боголюдини!
> > (В) Вимудрюваннями (філософськими роздумами) можна доказати, що Світ існує тільки в нашій уяві, а не насправді. З допомогою Біблії можна доказати, що світ квадратний, а Потоп трапився 5000 років тому!
> (ГП) А до чого це в нашій дискусії? Це типовий "non-sequitur," аргумент, який не має нічого спільного з предметом обговорення.
(Вільнодум) Має саме пряме відношення до диспуту, бо показує, що теологічні "закручування", як такі, які Ви зробили вище, це САМООБМАН, бо суть церковного вчення первинного гріха неможливо уникнути залишаючись християнським віруючим.
> > (В) Проблема біблійної теології Гріха є в її необхідності для хр. Віри. Без Гріха все вчення християнства розпадеться, як пісочна хата на пляжі Едему! Навіщо НАЗИВАТИ гріхом все, що до нього не має ніякого відношення, як-то - формування характеру, досконалість мислення, здоров'я тіла, любов і поміч іншим, неприязнь до Зла і його проявів? Це все Людські сторони Буття,
> (ГП) Так хто ж сперечається з тим, що людина повинна пройти формування характеру і т.д.? Проблема тільки в тому, як сама людина оцінює свою персону. Християнство стоїть на тому, що ніхто не ідеальний, крім тільки Бога. Коли ми проходимо процес формування харктеру, ми неминучо робимо помилки і завдаємо певне зло іншим. І коли наш характер вже сформований, ми все рівно, навіть і при найкращих наших намірах, помиляємося, або, згідно з християнською семантикою, "грішимо."
(Вільнодум) Знову "закручуєте". Помилятися і грішити не одне і те ж і суть християнського "гріху" не в життєвих помилках, як Ви хочете доказати, а в тому, що людина ізначально народжується ГРІШНОЮ, і ніколи цього гріха не позбавиться. Ця позиціє є зомбуючим духовним вірусом, який, попадаючи в мозок "увірувавшого", робить його емоційно "рабом" на все життя.
> (ГП) І отут потрібна величезна самокритичниість. Вона не означає, що ми мусимо бити себе у груди і рюмсати, який же ж я поганий (тому що, згідно з нашою вірою, Бог любить нас і тоді, коли ми помиляємося). Але вона, ця самокритичність, означає, що ми не повинні черствіти і ставати самозакоханими сліпцями! Треба постійно звіряти свій шлях з певними вищими стандартами і робити висновки. Для християн цей вищий стандарт - це Христос.
(Вільнодум) Надумано і не переконливо. Суть залишилась та сама - я РАБ, нікчемна тварь в руках Бога, сам не здатний на Божественні справи.
> > (В) для пізнання і покращення, або знищення яких, концепція Гріха непотрібна.
> (ГП) Концепція тверезої оцінки власної обмеженості, недосконалості, неповноти конче потрібна для самого існування людини. Без такої концепції людина стає на шлях самознищення.
(Вільнодум) Так, концепція тверезої оцінки власної обмеженності потрібна, так само як і оцінка власного Боголюдського витоку свідомості. Цій самооцінці концепція гріха наносить непоправиму шкоду, бо "апріорі" робить людину рабом і така людина вже не здатна на ТВЕРЕЗУ самооцінку!
> > (В) Людина повинна відчувати себе Героїчною істотою, а не Рабом-Божим. КРАПКА!!!
> (ГП) Це дуже погана концепція, як на мою думку. Хай хтось ІНШИЙ оцінить Вас, як героя. Але коли Ви самі оцінюєте себе, як героїчну істоту - щось тут не те.
(Вільнодум) Все тут те. Відчувати себе "Героїчною істотою" не значить бути героєм, а значить розуміти свою Боголюдську природу і потенціал переродження власної свідомості до рівня "Я Є ХРИСТОС!"
Вільнодум
2004.11.20 | Nemesis
Марія Деві Вільнодум.
Вільнодум пише:>Відчувати себе "Героїчною істотою" не значить бути героєм, а значить розуміти свою Боголюдську природу і потенціал переродження власної свідомості до рівня "Я Є ХРИСТОС!"
Напис на визитній картці:
Вільнодум потенційний ХРИСТОС, громадянин США, Боголюдина.
2004.11.20 | Георгій
Re: А якщо трохи спокійніше?
Вільнодум пише:> (...) Помилятися і грішити не одне і те ж і суть християнського "гріху" не в життєвих помилках, як Ви хочете доказати, а в тому, що людина ізначально народжується ГРІШНОЮ, і ніколи цього гріха не позбавиться.
(ГП) Навпаки. Позбавиться, ОДРАЗУ і БЕЗ ніяких застережень. Більше того, людина, за християнською вірою, ВЖЕ позбавилася від гріха! Христос "поніс на Собі" ВСІ гріхи людства. Все, що вимагається від людини, згідно з християнським віровченням, це: (1) повірити в те, що Христос дійсно "заплатив" за всі наші провини Своїм життям; (2) щиро пожалкувати (не обов'язково навіть уголос!) за всі свої похибки, що, вільно чи невільно, принесли якусь шкоду іншим людям, і (3) старатися жити так, щоби надалі такої шкоди було якомога менше. Винести уроки з минулого. Спробувати виправити свою провину перед тими людьми, яких образив чи вчинив якусь шкоду, якщо це можливо. І далі не робити шкоди, ні в якому разі, ніяким робом! Слідкувати за цим. Дисциплінувати себе, уникати спокус, які можуть привести до повторення поганих вчинків. Все! Що тут зомбуючого і принизливого? Рівно нічогісінько.
> (...) Відчувати себе "Героїчною істотою" не значить бути героєм, а значить розуміти свою Боголюдську природу і потенціал переродження власної свідомості до рівня "Я Є ХРИСТОС!"
(ГП) Ну, вже те добре, що Ви принаймні говорите про потенціал. А як Ви цей потенціал збираєтеся реалізовувати? Чи він у Вас так і залишиться потенціалом?
2004.11.20 | Вільнодум
Re: А якщо трохи спокійніше?
> (ГП) ...людина, за християнською вірою, ВЖЕ позбавилася від гріха!(Вільнодум) Та невже? Чого ж тоді через слово в церкві--
"Господи помилуй, господи помилуй, господи помилуй!"
"Спаси, помилуй і прости гріхи наші"
"Грішний я господи"
"причащаємося на відпущення гріхів"
і т.д. і т.п. і майже ТІЛЬКИ це і нічого іншого!
Не викручуйтесь, концепція Первинного Гріха залишається базисним каменем християнства і прихід Христа не забрав від людей Первинний Гріх! Та це неможливо зробити. Без цього християнство не буде мати свого теологічного змісту.
> > (В)(...) Відчувати себе "Героїчною істотою" не значить бути героєм, а значить розуміти свою Боголюдську природу і потенціал переродження власної свідомості до рівня "Я Є ХРИСТОС!"
> (ГП) Ну, вже те добре, що Ви принаймні говорите про потенціал. А як Ви цей потенціал збираєтеся реалізовувати? Чи він у Вас так і залишиться потенціалом?
(Вільнодум) Я реалізую цей потенціял кожну мить свого життя! Якщо специфічно, то Шлях до Боголюдини йде через Пізнання, і в першу чергу через СамоПізнання. Звичайно, що наше життя коротке і я можу пройти тільки невелику відстань цього шляху. Але і Ви теж не зможете свої гріхи окупити (тим бульше що їх стає все більше і більше
2004.11.21 | P.M.
Re: звідки узявся гріх
Пане Вільнодуме, постарайтесь трохи абстрагуватись, і вдуматись у саму суть гріху.
ЩО спонукає людину грішити?
ЯКОЮ треба бути людині, аби вона не грішила.
Переберіть і проаналізуйте усі можливі варіанти, які дасть Вам ваша уява.
І відповідь напрситься сама собою.
Причиною гріху є матеріальне людське тіло.
Первородний гріх означає входження людської сутності в це матеріальне тіло.
2004.11.21 | P.M.
Re: гріх приходить з зачаттям
Простенький логічний ланцюжок показує причетність людського матеріального тіла до гріху.Для того, що би людина могла підтримуватии свою життєдіяльність їй потрібна їжа, одяг, вілпочинок.
Тепер уявіть собі ситуацію. Є двоє людей. Їжі, для того що би вижити, вистачає лише для одного.
Що відбувається в такому випадку. Сильніший (хитріший) забирає їжу собі, таким чином прирікаючи іншого на смерть, іншими словами чинить йому зло, що є гріхом. Ідентичною буде поведінка людини стосовно одягу і житла.
Така поведінка є абсолютно закономірною. А якже ж інакше?.. Не може людина свідомо прирікати саму себе на смерть. Для чого ж вона тоді народжується?.. Відповідь одна. Що би грішити.
Отже, гріх приходить до людини з її зачаттям "Отож я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя" Псалом 50(51):7.
Людська безгрішна свідомість (душа) входить в грішне тіло.
І ця свідомість вимушена дбати про це своє грішне тіло, бо іншого тіла на землі їй недано.
Свідомість немовляти безгрішна. Але ця свідомість невпинно руйнується у своєму тілесному перебуванні. Саме тому усі люди грішні.
Один Бог Ісус Христос БЕЗгрішний. Бо зачатий Він не так, як усі люди, а від Святого Духа.
Прийнявши концепцію первородного гріху, як гріховність самого людського тіла, для нас стає набагато зрозумілішим усе Святе Письмо.
2004.11.22 | Вільнодум
Re: гріх приходить з зачаттям
> (РМ) Для чого (людина) народжується?.. Відповідь одна. Що би грішити.(Вільнодум) Думаю, що Ви є на правильному шляху... грішити, це те, що Вас вчить Ваша церква! І ви, юдо-християни, робите це дуже добре вже біля тисячі літ на Україні!
> (РМ) Отже, гріх приходить до людини з її зачаттям
> "Отож я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя" Псалом 50(51):7.
(Вільнодум) Це те що я твержу і ніяк пан Георгій не хоче згодитися! Звичайно, що ця точка зору є тільки в юдо-християн.
> (РМ)(…) усі люди грішні.
(Вільнодум) Маю Вас розачарувати, пане Проців. Грішні тільки юдео-християни! Дуже грішні!
> (РМ) Один Бог Ісус Христос БЕЗгрішний. Бо зачатий Він не так, як усі люди, а від Святого Духа.
(Вільнодум) Агаааа..... Це той "святий дух" спустився через димохід на Різдво?! Про це написано в книзі Гоголя!
> (РМ) Прийнявши концепцію первородного гріху, як гріховність самого людського тіла, для нас стає набагато зрозумілішим усе Святе Письмо.
(Вільнодум) Абсолютно згідний! Без концепції гріха християнство не зможе існувати тим, що воно є - концепція закабалення умів "духовним вірусом" грішного раба!
2004.11.22 | Анатолій
Панове юдо-християни, чому Ви бога постійно робите дурнем?
(РМ)Отже, гріх приходить до людини з її зачаттям "Отож я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя" Псалом 50(51):7.Людська безгрішна свідомість (душа) входить в грішне тіло.
І ця свідомість вимушена дбати про це своє грішне тіло, бо іншого тіла на землі їй недано.
Свідомість немовляти безгрішна. Але ця свідомість невпинно руйнується у своєму тілесному перебуванні. Саме тому усі люди грішні.
Один Бог Ісус Христос БЕЗгрішний. Бо зачатий Він не так, як усі люди, а від Святого Духа.
Якщо Бог створив ВСІ ЗАКОНИ, за якими ми живемо, то чому ви, панове юдо-християни, робите з Бога дурня? Краще пишіть, "НАШ БОГ",або "ЮДЕЙСЬКИЙ БОГ".
Найдосконаліша сутність, яка створила ЗАКОНИ, за якими живе Всесвіт, НЕ МОЖЕ САМА ПОРУШУВАТИ ЦІ ЗАКОНИ. Бо цим порушенням вона доводитьб, що є НЕДОСКОНАЛОЮ. Але, якщо один Бог є досконалим, і Закони Всесвіту не порушуються, тоді й Ісус був запліднений так, як і всі інші, тоді й немає ніякого первородного гріха, тоді всі Ваші юдо-християнські байки є тільки маячня нерозумної людини.
Схаменіться, якщо Ви ще не дійшли крайнощів. Адже недарма Ісус казав "Хто має очі, той побачить...". Відкрийте очі, звісно, якщо можете!
Анатолій.
2004.11.22 | P.M.
Re: Пане Припондичений, не робіть з себе такого
По-перше, допоки будете застосовувати термін юдо-християни до христян, залишаю право називати Вас припондиченим, в честь Припонтиди. А тепер по суті.Анатолій пише:
> Найдосконаліша сутність, яка створила ЗАКОНИ, за якими живе Всесвіт, НЕ МОЖЕ САМА ПОРУШУВАТИ ЦІ ЗАКОНИ. Бо цим порушенням вона доводитьб, що є НЕДОСКОНАЛОЮ.
Бог не порушував ці закони.
Людина, маючи свобідну волю, порушила Божий наказ.
> Але, якщо один Бог є досконалим, і Закони Всесвіту не порушуються, тоді й Ісус був запліднений так, як і всі інші, тоді й немає ніякого первородного гріха, тоді всі Ваші юдо-християнські байки є тільки маячня нерозумної людини.
Ні, пане Припондичений. У тому то й справа, що Ісус був зачатий не так, як УСІ люди. Він був зачатий від Святого Духа.
> Схаменіться, якщо Ви ще не дійшли крайнощів. Адже недарма Ісус казав "Хто має очі, той побачить...". Відкрийте очі, звісно, якщо можете!
Тож просіть Христа і Він Вам обовзково допоможе.
2004.11.23 | Анатолій
Юдо Поців, а не пішли б Ви до свого бога?!(-)
2004.11.21 | Георгій
Re: А якщо трохи спокійніше?
Вільнодум пише:> > (ГП) ...людина, за християнською вірою, ВЖЕ позбавилася від гріха!
> (Вільнодум) Та невже? Чого ж тоді через слово в церкві--
> "Господи помилуй, господи помилуй, господи помилуй!"
> "Спаси, помилуй і прости гріхи наші"
> "Грішний я господи"
> "причащаємося на відпущення гріхів"
> і т.д. і т.п. і майже ТІЛЬКИ це і нічого іншого!
(ГП) Давайте спокійно поміркуємо над смислом цих літургічних речень. Що означають слова в них? "Помилуй" - грецьке "елейсон" (звідси єлей) - це також "вилікуй," "зціли." Єлей це цілющий "бальзам," який загоює рани. А ми всі маємо рани. І Ви їх маєте. Що поганого, принизливого у пошуках зцілення, загоєння ран людської свідомості? Ви ж згідні, що нічого поганого в такому бажанні зцілення нема.
Тепер чому "прости" гріхи. Людина дуже часто відчуває неможливість виправити те недобре, що вона вчинила (чи то справою, чи то словом - людські стежки розходяться), і тому ШУКАЄ "відпущення." Неможливість виправити помилку майже фізично муляє, ніби якийсь тягар лежить на наших плечах і не хоче нас відпустити. Грецьке слово "афіенаі," яке Христос вживав у сенсі "прощення," означає також буквальне фізичне "відпущення" (англійське "release" або "letting go," латинське "remittas"). Коли вони усвідомлюють, що своїми власними обмеженими силами помилку вже не виправиш (що, наприклад, коли людина, яку я образив, померла?), християни просять Бога в церкві дарувати їм це почуття полегшення, відпущення, скинутого тягара. Звідси і прохання "прощення," і твердження, що Причастя дається "на відпущення" гріхів. Знову ж таки, що в цих реченнях принизливого, якщо правильно розуміти їх смисл? А нічого...
> Не викручуйтесь, концепція Первинного Гріха залишається базисним каменем християнства
(ГП) А яка альтернатива цій концепції? Що, по-Вашому, є люди, які зовсім не мають ні гріхів, ні нахилу до гріха? Суперлюди, ніцшевські "Uebermenschen?"
> і прихід Христа не забрав від людей Первинний Гріх!
(ГП) Прихід Христа і Його хресна жертва ДАЛИ людям можливість бути прощеними за всі вчинені їми гріхи і жити вічно, як нові духовні створіння.
> Та це неможливо зробити. Без цього християнство не буде мати свого теологічного змісту.
(ГП) Без концепції, що ми, люди, маємо від природи нахил до гріха, християнство дійсно неможливе, Але цього не заперечують і інші релігії. Головна різниця між іншими релігіями і християнством у тому, що християнство розглядає прощення, або відпущення гріхів, або "спасіння" не як результат певної "роботи" людської істоти, не як "плату," що її Бог людині стає винен, коли людина робить щось добре, а як вільний, "безкоштовний" плин Божої любові і благодаті, втіленням якої є Христос.
> (Вільнодум) Я реалізую цей потенціял кожну мить свого життя! Якщо специфічно, то Шлях до Боголюдини йде через Пізнання, і в першу чергу через СамоПізнання. Звичайно, що наше життя коротке і я можу пройти тільки невелику відстань цього шляху. Але і Ви теж не зможете свої гріхи окупити (тим бульше що їх стає все більше і більше
(ГП) Так я і не намагаюся "покрити" свої гріхи своєю власною активністю. Я просто стараюся більше не повторювати тих помилок, які раніше зробив у своєму житті ("не наступати другий раз на ті самі граблі"), і розуміти, які саме недоліки моєї особистості є коренем тих помилок. Я також стараюся бути ще більше самокритичним - активно шукати в собі інші можливі вади, що можуть у майбутньому стати причиною нових недобрих вчинків, і викоріняти в собі ці вади. І домомагає мені в цьому Христос (хоч Вам це і смішно), через Свого Святого Духа, який іде до мене зі сторінок Св. Письма, а також від інших людей - моїх одновірців, членів моєї маленької церковної громади; мого пастора; моєї родини - дружини й дочки; усіх святих, які живуть і жили раніше на нашій планеті і написали багато мудрих, добрих книжок, намалювали багато гарних картин, створили чудову музику, театр, кінематограф і інші грані нашої людської культури. Я щиро вірю, що Святий Дух ПОСТІЙНО діє через усе це і змінює нас усіх на щось краще, ніж те, чим ми зараз є. Не треба тільки затулятися чи відвертатися від Нього, що ми, на жаль, робимо дуже часто.
2004.11.21 | Вільнодум
Re: А якщо трохи спокійніше? -додаток-
> (ГП) (...) людина, за християнською вірою, ВЖЕ позбавилася від гріха! Христос "поніс на Собі" ВСІ гріхи людства.(В) Приведіть, будь ласка, зсилки на Біблію, де сказано, що Христос своєю жертвою забрав від людей Первинний Гріх. Підкреслюю - Первинний Гріх, а не якісь неясно означені "гріхи".
Навіть якщо мова йде про інші "гріхи", то придумана церквою концепція по якій Христос забрав ВСІ ГРІХИ людства не витримує елементарної критики. Якщо він забрав, то чого тоді за них молити знову і знову? Якщо він забрав ВСІ гріхи людства, то значить забрав і від тих хто в нього не вірить!?
Тут треба чітко означити де собака зарита. І ЩО самій людині треба принести в жертву, щоб насправді хтось її гріхи "забрав". Так от, правда в тому, що церква придумала такий собі "контракт" з віруючими і вчить цей контракт як юдео-християнська релігія. По цьому (досить поганенькому) контракту, людина Є грішна від народження (по концепції Первородного Гріха), але якщо ця людина УВІРУЄ у вчення, яке їй зомбується постійно, то вона буде мати можливість "відпущення гріхів" і "життя вічне", АЛЕ тільки після смерті! Паршивий контракт! Цей "контракт" написаний таким хитрим язиком, щоб було неможливо зрозуміти його суті і щоб завжди були тільки здогадки про те, що зробить Бог і Як потрібно себе вести. Ясно означено тільки одне - потрібна покора, раболіпство перед церквою, постійний процес покаяння за ЩОСЬ, що називається ГРІХОМ, постійна мольба простити ЩОСЬ, що називається ГРІХОМ.
При цьому є ще гірша сторона медалі - це ПРАКТИКА впровадження цього контракту, цього "віруса свідомості", коли церква не глузується нічим - виселиці, костри, знищення інаковоруючих любими способами, іноді просто в назидання іншим. Звичайно, що в сучасному віці це стало трошки важче робити, тому більшість зусиль іде на економічне закабалення і несе характер інформаційно-духовних війн. Покора, рабська покора віруючого - це кінечна ціль церкви! Інші цілі другорядні.
Де тут шлях до Боголюдини? Ага, такий шлях називають ГРІХОМ!!!
Більше нічого тут казати!
Вільнодум
2004.11.21 | Георгій
Re: А якщо трохи спокійніше? -додаток-
Вільнодум пише:> > (ГП) (...) людина, за християнською вірою, ВЖЕ позбавилася від гріха! Христос "поніс на Собі" ВСІ гріхи людства.
> (В) Приведіть, будь ласка, зсилки на Біблію, де сказано, що Христос своєю жертвою забрав від людей Первинний Гріх. Підкреслюю - Первинний Гріх, а не якісь неясно означені "гріхи".
(ГП) Прошу.
2 Коринфян 5:17-21:
"... коли хто в Христі, той СТВОРІННЯ НОВЕ - стародавнє минуло, ото сталось нове! ...Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважавши на їхні провини... Того, Хто не відав гріха, Він учинив ЗА НАС ГРІХОМ, щоб стли ми Божою правдою в Нім!"
Ефесян 2:1-10:
"... Бог ... багатий на милосердя через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив, і нас, що мертві були через прогріхи, ОЖИВИВ РАЗОМ З ХРИСТОМ, - СПАСЕНІ ви благодаттю..."
Можна навести ще багато цитат. Зауважте, що в наведених вище реченнях під "старим," "стародавнім," "мертвим" мається на увазі саме життя у стані невилікуваного, неконтрольованого первородного гріху, коли людина є рабом, лялькою, маріонеткою своїх егоїстичних пристрастей - ідолянства, сенсуальності, амбіцій, консумеризму і т.д. і т.п. Христос чітко показав нам, що все це є гріх і смерть, але Він також Своєю смертю і воскресінням дав нам знати, що ми в Ньому маємо прощення, відпущення наших гріхів (які ВСІ коріняться у первородному гріхові, тобто самій нашій людській природі).
> Навіть якщо мова йде про інші "гріхи", то придумана церквою концепція по якій Христос забрав ВСІ ГРІХИ людства не витримує елементарної критики. Якщо він забрав, то чого тоді за них молити знову і знову?
(ГП) Тому що ми всі є, як кажуть американці, "work in progress." Оце нове творіння, про яке каже апостол Павло у наведених вище фрагментах з листів до Коринтян і Ефесян, є роботою, яку в усіх нас робить Христос протягом усього нашого життя.
>Якщо він забрав ВСІ гріхи людства, то значить забрав і від тих хто в нього не вірить!?
(ГП) Так. Не обов'язково бути інтелектуально "оформленим" християнином для того, щоби повернутися до Христа і отримати відпущення гріхів. Розбійник на хресті безумовно не був охрищений і ніколи не ходив до християнської церкви (та її тоді і не було). Але Христос сказав йому, що той буде з ним у раю, тому що розбійник "нутром" відчув, що він грішник і потребує прощення. Я вірю, що Бог дійсно "дивиться у серця" і знає, хто є щира людина, яка жалкує за свої провини і хоче нового життя, а хто ні - незважаючи ні на які офіційні заяви людей про їх віру чи невіру.
2004.11.22 | Вільнодум
Re: А якщо трохи спокійніше? -додаток-
> > (В) Приведіть, будь ласка, зсилки на Біблію, де сказано, що Христос своєю жертвою забрав від людей Первородний Гріх.>(ГП) Прошу.
> 2 Коринфян 5:17-21: "... коли хто в Христі, той СТВОРІННЯ НОВЕ - стародавнє минуло, ото сталось нове! ...Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважавши на їхні провини... Того, Хто не відав гріха, Він учинив ЗА НАС ГРІХОМ, щоб стали ми Божою правдою в Нім!"
> Ефесян 2:1-10: "... Бог ... багатий на милосердя через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив, і нас, що мертві були через прогріхи, ОЖИВИВ РАЗОМ З ХРИСТОМ, - СПАСЕНІ ви благодаттю..."
> (ГП) Оце нове творіння, про яке каже апостол Павло у наведених вище фрагментах з листів до Коринтян і Ефесян, є роботою, яку в усіх нас робить Христос протягом усього нашого життя.
(Вільнодум) Ну і де тут відповідь на моє запитання? Пан РМ привів кращу цитату, яка йде проти Вашої позиції! І яка є також з Біблії! Ви маєте погодитися, що на таку ФУНДАМЕНТАЛЬНУ позицію, як забирання ГРІХА від людей черех розп'яття Христа, в біблії мали б бути дуже ЧІТКІ, прямі, без викручування і інтерпретацій, слова. І вони мали б бути від апостолів Христа, а не від цього самозванця, поліцейського ката, Саула з Тартуса, відомого під іменем "Павло"!
2004.11.22 | Георгій
Re: А якщо трохи спокійніше? -додаток-
Вільнодум пише:> > > (В) Приведіть, будь ласка, зсилки на Біблію, де сказано, що Христос своєю жертвою забрав від людей Первородний Гріх.
> >(ГП) Прошу.
> > 2 Коринфян 5:17-21: "... коли хто в Христі, той СТВОРІННЯ НОВЕ - стародавнє минуло, ото сталось нове! ...Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважавши на їхні провини... Того, Хто не відав гріха, Він учинив ЗА НАС ГРІХОМ, щоб стали ми Божою правдою в Нім!"
> > Ефесян 2:1-10: "... Бог ... багатий на милосердя через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив, і нас, що мертві були через прогріхи, ОЖИВИВ РАЗОМ З ХРИСТОМ, - СПАСЕНІ ви благодаттю..."
> > (ГП) Оце нове творіння, про яке каже апостол Павло у наведених вище фрагментах з листів до Коринтян і Ефесян, є роботою, яку в усіх нас робить Христос протягом усього нашого життя.
>
> (Вільнодум) Ну і де тут відповідь на моє запитання?
(ГП) У тих думках, що я їх навів вище.
> Пан РМ привів кращу цитату, яка йде проти Вашої позиції!
(ГП) Ні. Зовсім не іде вона проти моєї позиції. Вона, ця цитата, просто каже, що всі люди недосконалі, всі мають схильність до помилок і поганих вчинків, навіть ще до того, як вони, люди, фактично здатні на будь-які вчинки. Сама їх природа, натура, "фюзіс," "плоть" смертна, обмежена, навіть і тоді коли вони, люди, ще тільки-но зачаті в утробі їх матерів. Але ж це не заперечує ідеї "спасіння," тобто переходу від цього стану обмеженості, кінцевості, "грішності" до стану необмеженості, безкінечності, вічного життя з Богом і в Бозі. Для християн Христос є живим втіленням цієї ідеї. Без Нього ця ідея залишається дещо абстрактною, сухою, "від голови," позбавленою живої людськості.
>І яка є також з Біблії! Ви маєте погодитися, що на таку ФУНДАМЕНТАЛЬНУ позицію, як забирання ГРІХА від людей черех розп'яття Христа, в біблії мали б бути дуже ЧІТКІ, прямі, без викручування і інтерпретацій, слова. І вони мали б бути від апостолів Христа,
(ГП) Добре, ось Вам від апостола Івана (про якого Біблія каже, що він був Христовим улюбленим учнем):
"Коли ж ходимо у світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха."
(1 Івана 1:7)
> а не від цього самозванця, поліцейського ката, Саула з Тартуса, відомого під іменем "Павло"!
(ГП) Місто, де Павло народився, називалося Тарс або Тарсус, а не Тартус. Поліцейським катом він дійсно був, але дуже щиро розкаявся в цьому і прийняв стільки страждань, скільки мало хто навіть і витерпів би. І за що? Невже Ви думаєте, що за якусь дурницю, примху?
2004.11.23 | Вільнодум
Re: А якщо трохи спокійніше? -додаток-
> (ГП) Добре, ось Вам від апостола Івана: "Коли ж ходимо у світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха." (1 Івана 1:7)(V) Де Ви це знайшли у Івана? Цитую Івана 1:7, як написано:
"1:7. Він прийшов на свідоцтво, щоб засвідчити Світло, щоб повірили всі через нього."
Мова тут йде про Івана-Хрестителя, а не про Ісуса. У Івана є кращі цитати на цю тему, як наприклад:
"1:29. Наступного дня Іван бачить Ісуса, що до нього йде, та й каже "Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!"
"17:19. А за них Я посвячую в жертву Самого Себе, щоб освячені правдою стали і вони."
(17:19) є словами самого Христа. Вони правда відносяться до Його апостолів а не до людей в цілому. І знову-таки, тут нема нічого про Первородний Гріх! Христос каже що приносить себе в жертву, щоб освячені правдою стали і вони. Це досить алегорично, загально сказано, і може означити, що вам заманеться. Я в цих словах бачу тільки бажання Христа через персональну жертву доказати своїм учням, що все що він казав була правда! Про те, що він своєю жертвою забирає їх гріх тут нема знову нічого.
НІДЕ в Біблії я не знайшов про те, що вчить (чи бреше?) юдео-християнська церква про Первородний Гріх, та і гріх взагалі. Якщо є, то покажіть мені, будь ласка! Вам, як знатокам Біблії, цю фундаментальну доктрину юдео-християнства потрібно знати на-зубок! А то ви всі тут цій брехні вірете і себе грішними вважаєте. Читайте уважніше Біблію, якщо інших духовних книжок не здатні читати, але читайте з "відкритими" очима! Наприклад, Христос вчить нас, що МИ НЕ РАБИ (!), наприклад ось тут (від Івана):
"15:14. Ви друзі Мої, якщо чините все, що Я вам заповідаю.
15:15. Я вже більше не буду рабами вас звати, (...)."
(Рабами були євреї в Єгипті. Вони з цього рабства звільнилися, а наші юдео-християни ще до сих пір НІ. Було б дивно, якби Христос почав вчити євреїв, що вони Грішні Раби і він прийшов їх звільнити? Це євреям вже зробив Мойсей! А хто це зробить нашим юдео-християнам? Оце питання віку!)
Вільнодум
P.S. Не думав я, що мені прийдеться розтолковувати Біблію п. Пінчуку
2004.11.25 | Георгій
Ну ось ми і згоджуємося хоч у чомусь! Ура!
Вільнодум пише:> > (ГП) Добре, ось Вам від апостола Івана: "Коли ж ходимо у світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха." (1 Івана 1:7)
> (V) Де Ви це знайшли у Івана?
(ГП) Там, де і Ви можете знайти ці ж самі слова. Перше апостольське послання Св. Апостола Івана, розділ 1, вірш 7.
Цитую Івана 1:7, як написано:
(ГП) І я цитував, як написано. Переклад Огієка. Ви далі цитуєте Євангелію від Івана, а це не те саме, що Перше апостольське послання Івана. Плдивіться Перше Ів. трохи далі у Вашій Біблії, після 1 і 2 Петра.
> "1:7. Він прийшов на свідоцтво, щоб засвідчити Світло, щоб повірили всі через нього."
> Мова тут йде про Івана-Хрестителя, а не про Ісуса.
(ГП) Мова іде саме про Христа. Про себе апостол як раз каже в наступному, восьмому, вірші, що сам він тим Світлом не був, але "свідчити мав."
У Івана є кращі цитати на цю тему, як наприклад:
> "1:29. Наступного дня Іван бачить Ісуса, що до нього йде, та й каже "Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!"
(ГП) Так це як раз і означає, що Христос раз і назавжди забрав гріх від усього "світу" (по-грецьки "тоу космоу"). Чого ж Ви сперечаєтеся, що Біблія про це не вчить?
> "17:19. А за них Я посвячую в жертву Самого Себе, щоб освячені правдою стали і вони."
>
> (17:19) є словами самого Христа. Вони правда відносяться до Його апостолів а не до людей в цілому.
(ГП) Подивіться наступний, двадцятий вірш. Там Христос каже: "Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, хто ради їхнього слова ввірують у Мене... щоб увірував СВІТ (знову "тон космон"), що Ти Мене послав." Христос має на увазі ВСІХ людей, апостолів і не-апостолів, які вірять у Нього або повірять у Нього в майбутньому.
>І знову-таки, тут нема нічого про Первородний Гріх! Христос каже що приносить себе в жертву, щоб освячені правдою стали і вони. Це досить алегорично, загально сказано, і може означити, що вам заманеться.
(ГП) Якщо виривати цей вірш з контексту, так. Але якщо дивитися на ньому в контексті, разом з тими попередніми віршами, що Ви самі їх процитували, і також разом з 1 Івана 1:7, то стає ясно, що освячення правдою і викуплення від влади гріха, прощення гріха, "взяття" на Себе нашого гріха Христом - це одне і те саме. І ще багато віршів у Новому Завіті це підтверджують.
> (...)Христос вчить нас, що МИ НЕ РАБИ (!), наприклад ось тут (від Івана):
>
> "15:14. Ви друзі Мої, якщо чините все, що Я вам заповідаю.
> 15:15. Я вже більше не буду рабами вас звати, (...)."
(ГП) Правильно. Те саме каже і такий ненависний Вам "поліцейський кат" Павло (Галатів 4:1-31, 5:1 і деінде). Той, хто СВІДОМО ОБИРАЄ бути з Христом, той тим самим звільняється від ярма рабства. Але "бути" з Христом це означає СЛУЖИТИ іншим (див. Вашого улюбленого Івана 13:1-17, а також, наприклад, Матвія 20:25-28).
> P.S. Не думав я, що мені прийдеться розтолковувати Біблію п. Пінчуку
(ГП) Ну чому ж. Мені дуже приємно, що Ви говорите зі мною про Біблію і навіть демонструєте, що Ви дещо в цій книзі дійсно читали. Це завжди приємно, і ми з Вами вже знайшли певні спільні точки. Давайте рухатися далі!
2004.11.25 | Вільнодум
Ми згоджуємося тільки в тому, що читаємо ту саму книгу
Але розуміємо прочитане зовсім по-різному!Я б продовжив цю "розмову з цитатами", але зараз не час. Дуже серйозні події в Україні, і розмова має бути тільки за це зараз. Але щоб якось закруглити і зробити висновки скажу декілька слів "без цитат".
Ви мені так і не доказали, що Біблія вчить, що Христос забрав Первородний Гріх. Читання Біблії "в контексті", як Ви кажете, може мати зовсім протележний "контекст" від Вашого і церковного. Я це міг би показати на прикладах з "цитатами", але, як сказав, не час, бо нема часу.
Все, що сказано "в контексті" Біблії, як я розумію, так це те, що Христос прийшов показати людям шлях до світла, із духовного рабства, до вищого рівня свідомості. Гріх, як такий, має в Біблії звичайне розуміння, яке ми маємо зараз, тобто аморальний поступок, який протирічить вченню Христа, Його завітам. Нема нічого за те, що людина грішна із-за первородного гріха і тільки увірувавший в Христа може від цього гріха позбавитись!
Поки все. Продовжимо після повної перемоги Ющенко, яка не за горами!
Хай Буде Так!
Вільнодум
2004.11.23 | Социст
Re: А якщо трохи спокійніше? -додаток-
Пан Георгій пише:> (ГП)... Але ж це не заперечує ідеї "спасіння," тобто переходу від цього стану обмеженості, кінцевості, "грішності" до стану необмеженості, безкінечності, вічного життя з Богом і в Бозі. Для християн Христос є живим втіленням цієї ідеї.
Він то є втіленням, але в слові і в ділі, тобто в єдності з Отцем своїм, а не в тілі своїм. Але краще не перетворюйте живої людини в символ, краще відслужіть йому „За упокой...“, щоб не розпинали його кожної весни юдействуючі! І будемо тоді мирно жити та згадувати добрим словом Ісуса...
2004.11.22 | Анатолій
Re: А якщо трохи спокійніше! Георгієві!
(ГП)Християнство стоїть на тому, що ніхто не ідеальний, крім тільки Бога.Але ж саме юдо-християнське вчення й робить їхнього, себто Вашого бога НЕДОСКОНАЛИМ. Подивіться но Вашу Тору-Біблію і Ви побачите, що ваш бог то чогось не знає, то щось наплутав, то щось продивився і Єва таки дала комусь поза його поглядом, то погрожує винищити, то змилустивується, тобто, це вчинки досить недосконалої сутності.
Таким чином, як і завжди, у юдо-християнстві декларації повністю розходяться із життям.
Анатолій
2004.11.18 | Nemesis
З чим я не погодився.
Георгій пише:> Гріх (грецьке "гамартіа," буквально "стрільба мимо цілі, промах") - це все недосконале в людині, це будь-яка незавершеність, неповнота, будь-який відступ від ідеалу абсолютної досконалості, яку має в собі тільки Бог.
Я думаю, що тут замість "людина" (взагалі), треба було б сказати "сучасна людина" (після гріхопадіння). Перші люди були в єдності з Богом та немали гріха.
Звичайно, можна сперечатися, що таке "нема гріха" (порівняйте наприклад з "а хто має сумнів, коли їсть, буде осуджений, бо не робить із віри, а що не від віри, це гріх", До рим. 14:23), але факт залишається: лише після гріхопадіння людина отримала можливість вибрати дві дороги - служити Богу, або лупанути свого брата лопатою по голові.
Йти однією чи іншою дорогою? Kожен вибирає для себе сам/сама.
Христос порівнював себе з дорогою (а не тролейбусом), дверями (а не канапою).
Казав, що він стоїть під дверями та стукає, а вже відчинити двері - робота людини (ніколи Він не казав, "я прийшов виламувати двері").
2004.11.19 | Социст
З чим я не погодився.
Пан Nemesis пише:> Георгій пише:
>
> > Гріх (грецьке "гамартіа," буквально "стрільба мимо цілі, промах") - це все недосконале в людині, це будь-яка незавершеність, неповнота, будь-який відступ від ідеалу абсолютної досконалості, яку має в собі тільки Бог.
>
> Я думаю, що тут замість "людина" (взагалі), треба було б сказати "сучасна людина" (після гріхопадіння). Перші люди були в єдності з Богом та немали гріха.
> Звичайно, можна сперечатися, що таке "нема гріха" (порівняйте наприклад з "а хто має сумнів, коли їсть, буде осуджений, бо не робить із віри, а що не від віри, це гріх", До рим. 14:23), але факт залишається: лише після гріхопадіння людина отримала можливість вибрати дві дороги - служити Богу, або лупанути свого брата лопатою по голові.
А сучасна людина отримала можливість вибрати третю дорогу – розділити зерно від полови та йти невпинно по шляху осягнення єдности.
Далі пан Nemesis пише:
> Йти однією чи іншою дорогою? Kожен вибирає для себе сам/сама.
> Христос порівнював себе з дорогою (а не тролейбусом), дверями (а не канапою).
> Казав, що він стоїть під дверями та стукає, а вже відчинити двері - робота людини (ніколи Він не казав, "я прийшов виламувати двері").
Так зробіть своє діло: відчиніть двері до царства божого!
Жнива!
19.11.2004р.
2004.11.20 | Nemesis
З чим я не погодився.
Социст пише:> Так зробіть своє діло: відчиніть двері до царства божого!
>
> Жнива!
>
> 19.11.2004р.
Це справа моя та Богова.
Вас, маладой чілавєк, тут нє стояло!
Листопад!
20.11.2002 p.
2004.11.19 | P.M.
Re: Гадаю це вірна позиція і цілком достатня(-)
2004.11.19 | Анатолій
З Його вуст виходив гострий меч...
НАРОДЖЕННЯ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ.
Зовнішнє та внутрішнє коло вчення жили кожне своїм духовним життям, не перехрещуючись, але підтримуючи одне одного. Завдячуючи цьому твердо стояли князівства. Так, інколи були війни, неврожаї та інші неприємності, якими багате життя світу. Але це ніколи не лякало русів-українців, бо вони знали, що проти ворогів допоможуть Род чи Перун, від природних катаклізмів захистять Лада та Велес, головне – твердо вірити і робити суспільну справу, не створювати розбрату, не звинувачувати ближніх. Волхви – кудесники були зрозумілі і близькі до народу, прості і конкретні діяння віри, які пропонувалися волхвами до виконання у важкі часи єднали людей і це було необхідним для подолання труднощів.
Не залишалися без відповіді і духовні пошуки вибраних. Ми маємо надію, що історики ще знайдуть, що іноцтво, пустоське християнське життя на руській землі має древніше коріння, ніж зараз думають. Найдревніші, доволодимирові духовні справи будували незримі духовні стіни Русі-України майбутньої, ніби нарощуючи “запас міцності” зберігаючи на віки наперед...
Але, нажаль, на руській землі повставала одна досить конкретна небезпека, яка вимагала для противаги їй провести рішучі внутрішні зміни. Ця небезпека – юдейське хозарське іго, яке під проводом своїх демонічних жерців-левітів поступово обплутувало Русь своєю диявольською павутиною. Хозарія встала поблизу наших кордонів після падіння Ізраїлю у семидесятих роках н.е. і була трампліном для захоплення Русі. Цей ворог відрізнявся від печенігів чи половців тим, що проти нього не могла допомогти віра у Перуна. Хозари брали не військовою силою. У відкритому двобої русичі легко розбивали хозар, як це показує історія хоча б на прикладі хрестоматійного Віщого Олега. І як би там не було, а хозарське іго явило собою для нашої землі таку хворобу, від якої русичі не вилікувалися і до цього часу.
У чому ж справа? Як показує Ю.П. Миролюбов, грунтуючись на працях таких відомих істориків, як Башмаков, Фогельсон та Ксав’є Марв’є, причиною була підступна тактика юдеїв на завоювання русичів, яку можна було назвати завоюванням без війни.
Ось як описує її Миролюбов (“Сакральное Руси”, Москва, 1997).
“Тюрко-єврейська держава Хозарія знаходилася на Волзі, у гирлі якої було головне місто, Ітиль... і простиралася до Саркелу на Дону... Насправді, ці два міста були величезними коморами з товаром та багатим ринком рабів... Хозари сприймали свого Кагана власником всієї землі і всього, що на ній... Що можна сказати про хозарське іго, під яким гнітилася Русь на протязі близько двох століт? Хозари поступово вкочувалися в Русь, захоплюючи її... Хозари продавали у рабство боржників русичів, жінок, дітей. Юнаків вихолощували, перетворюючи їх у двоногих волів, які жили тільки роботою та годівлею... Хозарське іго було досить важким, але хозари впроваджували його досить ловко та тихо. Напочатку вони ставили свої факторії і сторожу при них. У внутрішнє життя русичів вони не влазили, а інколи навіть захищали їх від ворогів. У продовж короткого часу дирекція факторії під приводом захисту від ворогів збільшувала свої охоронні загони. Потім створювали свою адміністрацію, яка зовсім не тиснула на русичів. Після ж десятка років існування цієї адміністрації ставоло так, що все належить хозарам і що без їх волі нічого робити не можна. До цього часу зброя вже була відібрана у людей, а всякий, хто міг воювати, знищений. Далі починалася жорстка експлуатація. Чому русичі не бачили куди гнуть юдео-хозари? Пересічний русич думав так, що платити данину треба і боярину, і хозарину, а хозарин напочатку вимагає менше боярина, значить, хай буде старшим хозарин, за ним і данина менше, а порядку більше. Коли ж хозарин притискував русича вже нестерпно, було пізно: боярина вже не було, він або загинув від хозарської руки, або втік на північ”.
Таким чином, “тихе завоювання” Русі хозарами розповсюджувалося далі та далі. Ця хитра завойовницька тактика була розрахована на багато століть наперед і, як ми знаємо, під собою має “священну” стратегію, теорію, що з покоління у покоління направляла волю нації на поступове завоювання все нових та нових земель і на послідовне підкорення всіх народів світу. Коріння цього, як ми знаємо, лежить ще у допотопній Атлантиді. Сьогодні ця ідеологія жерців-левітів вже є підкріпленою сатанинським вченням, що має назву Сіонізм.
Боротися з цим “тихим завоюванням” силою зброї було практично неможливо.
Напочатку хозари пропонували народу ніби то кращий закон і тому заклики до супротиву хозарам викликали протидію. Приходив такий час, коли народу необхідно було розширити духовні горизонти, щоб не бути сліпим перед зростаючою бідою.
Хозарин приваблював напочатку своїм ніби-то кращим законом. Київський Князь Володимир, за згодою волхвів вищої посвяти, охрестив Русь, тобто дав людям Учення, де раз і назавжди вище закону поставлена Благодать. Перше слово першого митрополита Київської Русі – Іларіона – було “Слово про закон і Благодать”. Воно, як каже про це історик граф М.В.Толстой, було направлено проти юдаїзму, державної релігії Хозарського Каганату.
Юдаїзм, як відомо, ставить вище за все не Благодать, але точне виконання багаточисельних приписів – Законів. Народ, що прийняв християнство, приймав ідею перевищення Благодаті над будь-якими законами. Посвящені волхви тоді проповідували, що розіп’яття юдеями Праведника є свідоцтвом у втіленні юдейського закону, як суд над законом, “Суд над судом”. Таким чином, поверхневе співставлення чужих законів та своєї етики було не на користь юдейських.
Задумка хрестителя Русі, таким чином, є очевидна. Володимир надав своєму народу (а не одним тільки посвященим) духовну зброю проти агресивного юдаїзму, який вів з русичами, як зараз кажуть, “ідеологічну війну”. Греко-візантійська версія християнства, насправді, була досить спрощена, про що знали волхви вищої посвяти, але на той час вона добре пристосовувалася для масового сприйняття. Гадаємо, що псевдохристиянські доктрини: “Всяка влада від Бога” та “Правитель – намісник Бога на землі” також зіграли у хрещенні Русі значну роль.
Володимир не заміняв віру свого народу якоюсь чужою. Навпаки, успіх хрещення забезпечив весь багатотисячолітній попередній духовний досвід про Триєдиного Бога. Хрещення сприймалося народом як священнодійство всередині віри, як посвящення у вищу ступінь того ж Знання, повнота якого у століттях зберігалася на землі Русі як таємна Традиція. Народ пізнавав Триглава, нехай навіть не розуміючи у спрощеному вигляді всієї таїни мудрості, яку зберігали про нього вищі волхви-віди. Це створювало небезпеку єресів та розколів на майбутнє, але на таку жертву мусили іти, бо цього вимагав день сьогоднішній.
Ось що говорить про хрещення літописець, як здається, сучасник подій: “З радістю пішли люди, тріумфуючи і говорячи - якби це не було добре, не прийняли б цього хрещення наші князь та бояри... Зійшлось там на березі Дніпра людей без числа”.
Коротка ремарка - це було на тій же землі, люди якої за декілька століть, коли всього що було зроблено, то це - внесені деякі зміни у церковнослужбових книжках, ішли на самоспалювання на знак протесту. Якби тисячоліття назад Володимир, як тепер сприймають, вирішив загнати наш високодуховний народ у якусь іншу віру, то для цього треба б було як мінімум приставити одного з мечем до кожного, кого князь бажав бачити у воді. Адже ж ця високодуховна нація трохи згодом (ХІІ ст) зразу ж відчула, що її церква перейшла під контроль сатанинських сил та енергій.
А на той час, хрещення дало поштовх у зміцненні духу у землі русів саме тому, що сприйнялося людьми як новий ступінь посвяти у єдину Мудрість, яка була відома тільки вибраним. Настав час зробити цю мудрість доступною не тільки одним князям та кращим боярам.
М.В.Толстой описує у книзі “История Русской Церкви”: коли після Києва був освячений святою вірою Новгород Великий, а потім благовістя було принесено у область Ростовську, там, як і у Києві та Новгороді, поставили церкви та священників, але не викорінювали культу дванадцяти богів. Володимир зовсім не збирався обрубувати духовне коріння. Книга говорить, що так було скрізь, аж до ХІІ століття. М.В.Толстой був сумлінним та допитливим істориком і у нього викликало подив це мирне співіснування “різних”, як він гадав, вір на протязі декількох столітть на одній землі. У історії всього людства таких прецедентів немає. Граф пробував дошукатися до причин “двовір’я”, але не зміг, тому що не був посвящений у Північну (Гіперборійську) Традицію. Ось як міркує цей історик. Скільки було пролито крові коли вводилося християнство у країнах Західної Європи і Америки! На Русі ж не було нічого подібного. Говорять, слов’яни, покірні завжди, спокійно сприйняли хрещення. Але ж чому не було тієї самої покірності під час хрещення західних слов’ян у християнство. Це ті ж слов’яни, з тим же характером покірності та миролюбства. Але латинізоване Євангеліє стало можливим насадити тільки під страхом зброї та вогнищ. Без цього західні місіонери зустрічали несхильний супротив народу, який готовий був проливати кров за своїх богів, небажаючи коритися савеліянському вченню. Значить, мало було одного покірного народного духу. Що ж тоді забезпечило на землі Русі практично мирний успіх хрещення?
Той, хто знає Північну Традицію може пояснити це. Орії – Слов’яни, як західні, так і східні, тисячоліттями сповідували Відо-Вістичне Православ’я зі своїм вченням про Єдиного Всевишнього Бога та його прояви на Землі, у тому числі Бога - Спаса. Вчителями їх були посвящені Північної Традиції, яку отримали від Гіперборіїв. Тому народ миттєво розпізнав сатанинство у савеліянській версії християнства. І побачив істину – відповідність своєму древньому Вченню – у ще не замараному на той час вченні грецькому. Саме тому русичі, яким була запропонована грецька версія, сприйняли її спокійно. Але надалі, коли ті ж русичі відчули, що їхня церква перейшла під сатанинську владу, вважали за краще померти, ніж підкоритися сатанизму.
Так міг робити лише народ високого духовного рівня, який був озброєний Відо-Вістичним Православ’ям.
Діяння Князя Київського зупинили на декілька століть розповсюдження хозарської зарази. Торгово-грабіжницьке царство на Волзі втратило свій вплив на Київську Русь. Навіть інші народи, які потерпали від хозарського іга, могли тепер звертатися за допомогою до русичів.
А далі, говорить літописець, настав на Русі Золотий Вік. Князь постійно жалував майно своєму народові. Були затверджені суд та право для всіх верств. Затверджено постійне “учення книжне”. Побудовано багато храмів, серед яких особливо цікаві деякі київські і, пізніше, володимирські, будови, різьба та розпис яких був виконаний у дусі Відо-Вістичного Православ”я. У цих храмах ми і зараз можемо побачити свастичні символи, обереги і все, що не створює протиріч з культом Триєдиного Бога та культом Дванадцяти. Літописи говорять про будову у ті століття великих підземних комунікацій, а також про наявність у Киїському соборі Святої Софії чудесного дзеркала, за допомогою якого можна було бачити віддалене та потаємне.
Джерело www.oratania.com.ua
2004.11.19 | Анатолій
З Його вуст виходив гострий меч...
УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДУ “ТИХОГО ЗАВОЮВАННЯ”Хозарія, тим часом, не збиралася спокійно дивитися на применшення свого впливу. ЇЇ політичні стратеги –левіти добре бачили, що так зване “двовір’я” (а насправді – єдність двох рівнів одної віри) дає народу Русі неабияку духовну силу. Хрещення не викорінило, як було сказано раніше, культ дванадцяти. Навпаки, воно показувало духовну перспективу, надавши можливість всім бачити наступний - вищий рівень богів.
Знаменну легенду розповідає “Повість временних літ”: “Знайшли їх хозари сидячими на горах цих у лісах і сказали: платіть нам данину. Поляни, порадившись, дали від диму по мечу, і віднесли їх хозари до свого князя та старійшин, і сказали їм, ось нову данину знайшли ми. Ті ж спитали у них, звідки? Вони відповіли – у лісі на горах над річкою Дніпром. Сказали старійшини хозарські: не добра ця данина, княже. Ми дошукалися її зброєю, гострою тільки з одного боку – шаблями, а у цих зброя двогостра – мечі. Стануть вони коли небуть збирати з нас данину. І збулося сказане...”
Таким чином, містична система, яку назвали верхогляди від офіційної історії “двовір’ям”, була двогострим - багатомірним духовним мечем русичів, що давав переваги проти одномірних систем. Якщо легенду розуміти буквально, то які ж такі переваги у бою дає двогострий меч проти рівної за вагою та довжиною шаблі, що заточена тільки з одного боку? Інша справа, якщо йдеться про невидиме поле брані, про духовну битву: “...з вуст Його виходив гострий з двох боків меч; і обличчя його як сонце, що сяє у силі своїй... Так каже Той, що має гострий з двох боків меч... Покайся; а якщо не так, скоро прийду до тебе боротися... мечем вуст Моїх” “Іван, Откровення, 1:16, 2:12, 16”
Часи раніше розповсюдженої хозарської експансії не могли повернутися доти, доки на нашій землі існувала містична система двох рівнів Посвящення. Вища божественність була названа вищою, саме перед всiм народом. Але нижчі боги нічого від цього не втрачали. Хіба що заборонено було криваві жертвоприношення, деколи занесені з інших земель, але і до Володимира цей обряд практично не мав розповсюдження на землях руських.
Дворівнева система урівноважувала та узгоджувала духовні сили людей “внутрішнього кола” та “зовнішнього кола”, які існували у будь-яких народів. Русичі у часи Володимира змогли знайти місце для християнства того часу у Відо-Вістичному Православ’ї - системі вірування, наслідуваною ними від Гіперборіїв. У результаті цього нація отримала духовну міць, яка підняла народ проти експансивного сусіда - юдео-хозарина. Останні розуміли, що зламати цю силу можна тільки протипоставивши два рівня єдиного Посвящення один одному.
Таємнича та сумлінна робота з виконання цього завдання стала новою стратегією “тихої” війни Каганату проти Русі. Вона взяла століття. Хозарські “мудреці” добре розуміли можливості, які можуть з’явитися у них у разі успіху. Протипоставивши початковий рівень розуміння, на якому Всевишній відкривається лише як дванадцять творящих Енергій (богів), рівню розуміння завершуючому, на якому Всевишній сприймається як Єдиний Бог з його 108 проявами (Енергіями) на землі, - протиставити так, щоб спростувати, лише як взаємодоповнюючі моменти одного розуміння, однієї релігії, одного Відо-Вістичного Православ’я. А протиставивши, можна інспірувати незкінченну череду заколотів у наміченій для захоплення землі, поки не ослабне вона настільки, щоб це захоплення завершити. Духовна школа противника буде паралізована: чому може навчити якась школа, коли у ній “молодші” класи протиставлені “старшим”?
Хитрими інтригами сіючи розбрат, ставленики хозар викроювали (ніби клапті з єдиного полотна), протипоставляли і зіштовхували дві фракції: “фракцію богів” і “фракцію Бога”. Таємно стимулюючи агресивні дії то з одного, то з іншого боку, вони хотіли постійно підтримувати напруженість всередині країни, створювали грунт міжусобиці та розбрату. У раніше незабруднені церковні обряди поступово вводилися елементи сатанизму. Нижче наводимо один з таких обрядів.
Цитуємо для читачів слово в слово все так, як предписує робити під час містичного ритуалу вкушення крові Господньої і тіла Христового “Устав Богослужения Православной Церкви в вопросах і отвєтах” (далі мовою оригіналу)
Глава шестая: О божественной литургії.
Вопрос: Какъ приготавливается для таинства св. Евхаристіи хлъб и вино съ водою?
Ответ: Приготовления хлъба для таинства св. Евхаристіи совершается слъдующим образомъ: Благослови владыко; священник, благословляя имя Божіе и взяв в лъвую руку просфору, а в правую копіе, творить копіем на верхупросфорі знаменіе креста 3-жді, говоря каждый разъ: В воспоминаніе Господа и Бога, и Спаса нашего Іисуса Христа. Потом водружает копіе въ правую сторону, т.е. въ ту сторону печати, где находятся Буквы Іис и Ні и говорить слова пророчества: Яко овча на заколеніе ведеся; водружая копіе въ лъвую сторону печати, продолжаетъ слова того же пророчества: И яко агнец неполроченъ, прямо стригущаго его безглавенъ, тако не отверзаетъ устъ своихъ; далъе водружает копіе в верхнюю сторону печати и говоритъ: Во смиреніи Его судъ Его взятся, наконецъ водружаетъ копіе въ нижнюю сторону печати и говоря: Род же Его кто исповнесть? Діакон же, взірая благоговъйно на такое таинство, при каждом водруженіи копія говоритъ:
Господу помолимся. Потом діаконъ же говорит: Возьми владіко; священникъ же, вложивъ копіе в бок просфоры, говоря: Яко вземлется отъ земли животъ Его, и полагает эту часть на св. дискосъ печатію внизъ. После сего діаконъ говоритъ: Пожри, владыко, священник разръзает хлъбъ крестовидно, такъ, чтобы печать оставалась неразръзанною, и при разръзаніи говоритъ: Жрется Агнец Божій, вземляй грех міра, за мірскій животъ и спасеніе,- и по разръзаніи хлъба поставляетъ его на св. дискосъ печатію вверх. Послъ сего діакон говоритъ: Прободи, владыко, и священникъ прободая копіем правую сторону (къ имени Іисусъ) св. хлъба, говоритъ: Единъ отъ воинъ копіем ребра Его прободе: абіе; изыде кровъ и вода: и видневый свиднетельствова, и истинно есть свиднетельство его. Между темъ діаконъ приготовляетъ соединеніе вини и воды; и испросивъ сему соединенію благословеніе отъ священника, вливает его во св. Потиръ. Симъ оканчивается приготовленіе для Евхаристіи хлъба и вина растворенного водою.
Ви бачите, що в “Уставі” який належить виконувати тільки слугами культу, все відверто називається своїми демонічними іменами: Диякон так і каже Дияволу- “Пожри владико”
Всі ці дії були направлені до одної мети: не дозволити Руській землі мати цілісну, багаторівневу, всебічно стійку систему божественного світогляду, древню систему Відо-Вістичного Православ’я. Левіти добре знали ще з досвіду Атлантиди, що маючи таку систему – “двогострий меч” – орії-русичі непереможні. Саме тому підспудна, як підземна пожежа, ідейна війна Каганату проти Русі проходила під лозунгом: протипоставляй та володій!
Противник мав за мету бачити державу русичів постійно палаючою та з постійними революціями у духовній сфері: то - щоб панувала язичницька, а не відо-вістична віра у одних тільки богів, то – щоб признавався Єдиний Бог, але всі Його Прояви-Енергії об’являлися неіснуючими, то (найкраще для ворога) – щоб не вірили ні в богів, а ні в Бога! В останньому випадку країну можна брати просто голими руками і насаджувати власне правління: люди без всякої віри повірять у що завгодно...
Спочатку основна ставка левітів робилася на “фракцію богів”. Точніше, на екзальтованих та темних жерців Чорнобога (Злебога) – падшого бога, протибога –Кощея (Кошера), який чахне над златом. Золота ж для підкупу та організації хвилювань у хозарських ставлеників було достатньо. У Лаврентіївському літописі збереглася інформація про три заколоти, що були організовані у великих містах і які очолювалися нижніми волхвами. При цьому, у двох випадках заколот був організований за одним сценарієм.
“Такий волхв з’явився за Гліба (1069) у Новгороді; говорив людям, прикидаючись богом, і багатьох одурив, трохи не все місто, завіряючи, ніби наперед знає все, що буде, і хулив віру християнську... І був заколот у місті, і усі повірили йому і хотіли вбити єпископа. Єпископ же взяв хрест у руки, і надів ризу, встав і сказав: Хто хоче вірити волхву, хай іде за ним, хто ж вірує у Бога, хай до хреста іде. І розділилися люди...” (Що і треба було юдейським ставленикам. Чи зпровокувати кровопролиття, чи розділити людей, як ворогів. Протиставляй та володій)
“Повстали волхви у Суздалі (1024); по диявольському наущенню і бісівській дії побили старшу челядь (можновладців), говорячи, що ті тримають запаси. Був заколот великий і голод у тій стороні”
“Одного разу підчас неврожаю у Ростовській області (1074) з’явилися два волхва з Ярославля, говорячи: Ми знаємо, хто запаси тримає. І відправилися вони по Волзі і куди не прийдуть у погост, тут і називають знатних жінок, говорячи що та жито ховає, а та мед, а та рибу, а та хутро... І повбивали багато жінок, а майно позабирали собі. І прийшли до Білоозера, і було з ними людей триста. У той час сталося Яню, сину Вишатиному, збирати данину, прийти від князя Святослава... Вони вбили Янева попа... Сказав їм Ян: Воїстину прильстив вас біс; якому богу віруєт? Ті ж відповіли: Антихристу! Він же сказав їм: Де ж він? Вони ж сказали: Сидить у безодні... Яь же наказав побити іх і вирвати бороди”
Неголена буйна борода – відзнака жерців Чорнобога. Кудесники інших кланів не носили борід. Тим більше, не носили борід і волхви вищої посвяти – віди. Голене обличчя було знаком, що відрізняв посвященого. Такий звичай виник ще десятки тисяч років тому. Нагадаємо, Північна традиція є вчення про Відо-Вістичне Православ’я – містичне знання Гіперборіїв, зниклої раси північного Полярного континенту, що зараз під водою та льодом. Посвящені – древні орії, які перейняли у гіперборіїв Традицію, - почали голити бороди на знак того, що вони є посвященими безбородою полярною расою. Ця традиція проіснувала до часів Київської Русі і далі, до часів царствування Петра І. На всіх, що дійшли до нас древніх мініатюрах волхви, крім магів Чорнобога, зоображені безбородими.
Таким чином, ще і за цією ознакою ми можемо робити висновок яким богам служить сучасне так зване християнство.
Ставка на “фракцію богів” себе не виправдала. Розбрат та породжений ним голод трохи ослабив державу. Але саме ці біди поступово налаштовували народ проти заколотників, чорних магів, як і проти “бусурман” – бесерменів, хозарських купців та їх сателітів. Дуже вже це було очевидним, бо вносили розбрат тільки жерці Чорнобога, про яких знали у наших землях ще до Різдва Христова і називали їх недоторканими. Але вся “фракція богів” не пішла на розбрат та заколоти.
Тому за два століття пізніше стратегія левітів, які ведуть таємну боротьбу проти русичів, змінилася. Ними була розроблена нова стратегія на підсилення та озлоблення вже “партії Єдиного Бога”, інспірування духовної активність не на користь справі, що маскувалося показним благочестям. Саме за два з половиною століття після хрещення Русі – а не у часи Володимира – почалось потроху вводитися визначення культу дванадцяти богів як “язичницького”, тобто гріховного, поганського. Були використані довготермінові систематичні хитрощі, і стало ніби “забуватися”, що для християнина є нормальним знання про існування нижніх богів, які є енергіями та проявами Всевишнього Бога.
Церковниками було поступово заборонено згадувати, що навіть святі волхви Апостоли Ісуса, благовістуючи грекам та іншим народам, ніколи на закликали до заміни їх вірувань, які основані на поклонінні діючим у природі енергіям “невидимого Бога”. Апостоли тільки закликали “утримуватися від ідоложертвеного та крові, і удавленини, і блуду, і не робити другим те, що не хочеш собі” “Діяння, 15:29” “Бо угодно Святому Духу і нам не покладати на вас ніякого тягара більше, крім необхідного” “Діяння, 15:28”
Діячі Християнської Церкви часів становлення її на землі Русі – України добре пам’ятали апостольський заповіт. Наприклад, Великі Двунадесяті Свята були встановлені не без знання дат, у які народ у попередні століття поклонявся богам Відо-Вістичного Православ”я.
Саме слово “боги” не сприймалося аж до ХІІ століття на Русі у вустах християнина якоюсь крамолою. Пам’ятали: святі отці усіх століть іменують у своїх писаннях Бога Єдиного і Бога богів, у числі інших славних імен Його. Це визначення виключає протиставлення богів Богу. Більш того, святий Юстин Філософ Сихемський, Афінагор Олександрійський, Теофіл Антиохійський та Василь Великий сприймали невикривлену Відо-Вістичну Традицію як предтечу Євангелія. Це глибоке розуміння, яке існувало задовго до часу що ми розглядаємо, не згасло і багато століть після. Так, грецький святий Григорій Палама, який жив за півтисячоліття після князя Володимира, вчив про “божественність нижню” та “вищу”. Вчення цього святого безумовно признається Церквою. Очевидно, що у тенденції протиставити Бога і богів сказалася дія сил, яка дуже хотіла відвернути народ від істини.
Таким чином, під проводом левітів, жерці християнської церкви привчали населення Київської Русі до маси догматів, різних так званих “авторитетних” настанов, урочистих богослужінь, обрядів та вірувань, що були чужими щодо істиної віри, у яких обрядовість, на загал, затуманювала істинні релігійні ідеї. При цьому, зростання організованої християнської церкви та духовенства супроводжувалося утиском філософської свободи та ясності думки, а також викривленням початкового вчення релігії, що ми можемо бачити і сьогодні.
Рука левітів відчувається і у перекроювані заднім числом історії. Уважне знайомство з текстами древніх літописів виявляє такі протиріччя, які ніяк не можна пояснити інакше, як тільки пізнішими вставками та підчистками. Взяти хоча б всім відоме “поругання ідолів”, яке нібито вчинив Володимир безпосередньо перед хрещеням киян у водах Дніпра.
Що говорять про це хроніки, які дійшли до нас? “Повість временних літ”, Лаврентієвський список 1377 р.? Ось цікаве для нас місце у сучасній редакції: “Володимир повелів опрокинути ідолів – одних порубати, а інших спалити. Перуна ж він наказав прив”язати до хвоста коня і волочити його згори Боричівим узвозом до Ручая і приставив дванадцять мужів колотити його палицями”.
Ніби-то картина справжнісінької наруги. Але давайте подивимося на цей текст, як він відтворений у справжній редакції: “...повеле кумири іспроверщи, ови ісещи, а другія огневі придати. Перуна ж повеле прив’язати коневі к хвосту і влещи з гори по Боричеву на Ручай, 12 мужа пристиви теті жезлем” У примітках додано: “Усі добавлені чи виправлені слова виділяються курсивом. Пропущені слова (в основному (?) це слова, помилково повторені писцем) не зумовлюються”. Таким чином, курсив – це “добавлене чи виправлене”. Замітимо також: древнє слово “теті” перекладено “колотити”, хоча загалом “колотити” має у староруській приблизну відповідність зі словом “таті”, та й слово “таті” означає убивати, різати, розбійничати. Значить, 12 мужів за наказом князя мали різати (убивати) дерев”яного ідола дерев’яними ж палицями? Повний нонсенс. А якщо детальніше розібратися, то древнє “теті” має досить точне значення – шанувати як батька та матір, надавати почесті. Саме тому сьогодні: тато – батько, тьотя – сестра матері, тесть – батько дружини, теща – мати дружини (нажаль, цими перекладами займалися не українці). Таку шану насправді віддавали зображенням богів: русичі завжди сприймали богів, як своїх пращурів.
Далі, у сучасній редакції добавлено слово “взвоз”, якого не має у оригіналі. Той, хто не знає української перекладає його як “везти”. Але будь-який українець знає, що узвозом називається схил, гора. А на Боричивім узвозі якраз і знаходився Пантеон дванадцяти Богів. Літопис же констатує: дерев’яні зображення богів були витягнуті із землі, перевезені Боричевим узвозом (чи перевезений тільки один Перун, що сприймався на Русі як покровитель князівської влади та бойової сили княжої дружини (бо кмети – дружинники – наслідували Синам Грома Гіперборії) і у супроводі почесного ескорту волхвів (жезл – укр. патериця, відзнака волхвів), доставлений до Ручая.
Що зберегла Північна Традиція про це? Відомо наступне. Після витягування зображення богів відбувся турнір витязів і було запалено священний вогонь. Зображення були на колісниці провезені перед капищем Рода, якому віддавали почесті не тільки як Першопочатку, Джерелу, але і як Порогу, Великій Межі. Далі вони були охрещені у Дніпрі, куди були доставлені через Ручай у супроводі 12 волхвів аж до самих Порогів (символічно до Великої Межі).
Дуже цікаво, якби Володимир справді вирішив знищувати і посрамляти богів, глумитися над ними, то як він так “мудро” вибрав ті ж води Дніпра, які наступного дня слугували б знаряддям залученням до християнської віри, хрещення?
Можуть заперечити на це: “Хрещення дерев’яного ідола – неможливо!” Дамо відповідь: таке було і не тільки у нашій землі; більш того, такий обряд регулярно проводять і зараз. У Відичній Індії на Новий рік ставлять ідола на пагорбі біля річки, а за деякий час (між святами Желі та Стрибога (7-19.01.) витягують це дерев’яне зображення і кидають у річку. А ідол цей не хто небуть, а Індра, якому тисячоліття вклоняються у Індії. То що це, систематичне глумління?
Періодичне віддання дерев’яного зображення бога воді чи вогню – це дуже древній Відичний обряд. Цей обряд має залучати увагу віруючого до того, що Зображене вище і довговічніше череди своїх конкретних священних зображень, бо його природа коріниться не у властивостях матеріалу, а в Природі Бога Єдиного. Цим розумінням Відизм і відрізняється від язичництва. Коли на Русі ще до Володимира вибирали місце, де на річці ставити місто, то за водою пускали дерев’яне зображення бога (частіше Перуна – покровителя аристократії) і починали будувати там, де його приб’є до берега. “Де бог вибере”, казали люди.
Ось що пише Київський Синопсис про дерев’яне зображення Перуна, яке князь Володимир пустив плисти по Дніпру. Люди, що стояли уздовж берега кричали “Видибай”, що означало – випливай і подбай про нас. І бог насправді виплив, і це місце сприйняли настільки святим, що там побудували Видубицький монастир, у найстарішій Михайлівській церкві якого ви можете і зараз побачити зображення зірки Господа Ра, хреста Господа Дажбога та Всевидючого ока - Господа Пана і ще раз пересвідчитися, що наші пращури володіли знаннями Відо-Вістичного Православ’я і вміло користувалися ними.
Благочестивий відо-вістчний закон про священні зображення дожив і до наших днів. Ось що писав про звичаї старообрядців письменник В. Солоухін у документальному романі “Чаша”. “Ікони, що вже дуже старі, старовіри знищують двома способами: або пускають за водою у річку, або спалюють”.
Ось вам і поругання ідолів, ніби-то очевидне у древньому тексті, але загримоване різними додатками та виправленнями.
Виникає питання, чому ж спеціалісти – історики завжди “добавляють та виправляють” так, що на загал складається гіпнотично стійке зображення протиставлення різних ступеней однієї релігії? Ми не хотіли б приписати тут комусь упередженність чи несумлінність. Причина, гадаю, у іншому. Отже, літописи (тобто копії, що послідовно знімаються з метою розмноження та збереження інформації) починаючи вже з ХІІ століття мають вставки у оригінальні тексти. Інформаційну війну винайшли не сьогодні. Досить тільки переіначити декілька слів у ключових документах, і цим буде закладено фундамент духовного протиріччя, які на загал обов’язково приведуть до заколотів та ослаблення держави. Саме таку вставку ми бачимо зразу ж після наведеного раніше Лаврентієвського літопису. “Великий Ти, Господи, і чудні справи Твої! Вчора ще був у пошані у людей, а сьогодні у нарузі” За змістом та стилем ці фрази ніяк не вписуються у хроніку. Це не що інше, як цитата з проповіді про Страсті Христові! Дуже вдало придуманий прийом. Приписаний ніби благочестивий фрагмент не викличе підозру у підробці у християн. Прямо нічого не сказано, а між тим дії Володимира у результаті присутності зразу за їх описом зазначеної фрази асоціюються саме з поруганням. Тому далі поступово вже само собою буде “добавлено чи виправлено” все, що “недостатнє” у цьому сенсі.
Прикладів подібних вставок, дії яких нагадують сучасне нейролінгвістичне програмування, можна навести ще багато. Інформаційна диверсія проводилася і продовжує проводитися за всіма правилами, наслідки “ходів” прораховуються набагато вперед. Ті, хто бажав ослаблення Русі досягли, чого хотіли. Різні рівні одної релігії були протипоставлені, як ворожі. Це привело до духовної слабкості держави, що ми бачимо і до нині. А духовно слабка нація не може побудувати економічно розвинутого суспільства, суспільства для людей, не може створити державу, яка має бути побудована на принципах любові та етики.
Якщо подивитися на розвиток історії у наших землях, то починаючи з ХІІ ст.н.е. ми можемо бачити тільки занепад наших духовних та культурних традицій.
Ось декілька відомих прикладів:
Правління Петра-І. Всі свої зусилля цар Петро-І - масон офіційної посвяти, як його зараз дехто називає Великим, прикладав багато зусиль на знищення Відо-Вістичного Православ’я Росії та України. України особливо. Найнегативніше, що він зробив,це привіз з собою з Німеччини так званих істориків Міллєра, Шльоцера та інших, яким він довірив переписати історію Русі та винищити всі старовинні рукописи, у яких була справжня орійська історія. І вони з цим завданням справилися на всі 100%. Не гербували ці мілери та шльоцери і підтасовкою дат, що зараз не дає змоги достовірно відслідкувати багато подій історії нашої країни. Сьогодні мало хто з українців знає, що культура Русі на початку нової ери була найвищою у світі, найрозвиненішими були і її економічні відносини. Київська Русь на той час володіла практично усім світом. І не Русь тоді була варварською, а Європа, яку наш, руський, а не гунський князь Атила мечем виховував у напрямку добропорядності і недопустимості служіння сатані.
1917 рік – Жовневий переворот , це ще один відомий щабель наступу сіонізму, або юдео – хозар на Русь під тіньовим проводом левітів.
1932 рік –розстріл під Харковом біля села Куряжанка близько трьохсот старих кобзарів та лірників, яких юдео-комуністична влада запросила на з’їзд кобзарів. Це сталося через те, що старі кобзарі та лірники були волхвами Відо-Вістичного Православ’я і у своїх творах доносили до українського народу древню духовну традицію, культуру та філософію.
1933 рік – ГОЛОДОМОР в Україні під керівництвом, знову таки, юдео-хозар.
1937 рік – Юдео-хозарський терор, розстріли, катування.
1991 рік – розвал СРСР та пострадянський наступ – це все ланки одного ланцюга, ланцюга юдейсько-хозарського наступу на Відо-Вістичне Православ’я Русі – України та вцілому на народ України.
А ЩО СЬОГОДНІ?
Таким чином, сьогодні не є таїною, що існує ідеологія, існують євреї, існують конфлікти, існує капітал. А де ж левіти, спитаєте ви? Чи багато ми про них чуємо? Практично не чуємо і у цьому їх хитрість чи мудрість, можна назвати як завгодно, але вони існують. Тепер уявіть собі, на землі існує небагаточисельне товариство людей, які володіють езотеричними знаннями і які не за одне тисячоліття накопичили величезний досвід практичного впливу на людей.
Чи може з ними порівнятися інститут якої-небуть держави, що вивчає проблеми розвитку країни, займається формуванням ідеології? Це не можливо з ряду причин. Основні з них: левіти передавали своїм нащадкам езотеричні знання у спадщину і продовжують передавати їх і сьогодні. Сучасна наука езотеричні знання не признає і, як відомо, їх дослідженнями не займається. Така абсурдна ситуація склалася не випадково. З одного боку держава офіційно признає деякі релігії, а це ж також справжня езотерика. Держава навіть дає деякі пільги для становлення релігій. З другого боку, держава не створює умов для своєї науки з метою дослідження езотеричних напрямків. Висновок простий – на території такої держави легалізовані структури, що впливають на психіку населення. Але наші урядовці практично не розуміють у що виливається цей вплив в реальному житті. То хто і на кого впливає і ким керує?
Історія – це перш за все школа життя. Будь-який уряд будь-якої країни має знати це і отримувати уроки з історії. А для цього необхідно зовсім мало – знати історію. ЇЇ дуже добре знають ті, хто керує світом. Але для більшості людей та урядовців нашої країни історія Русі-України не відома, а та що відома, є нещадно викривленою.
В недалекому минулому у школах, інститутах, мистецтві, особливо у літературі, та і навкруги стверджувалося, яким жахливим було життя наших дідів та бабць в царській Росії. Більшість наших людей у це свято вірила та була у захопленні від мужності тих, хто вивів нас із жаху царизму. Героями, кумирами на той час для багатьох стали комісари у шкірянках та червоні дияволята, а символом мракобісся – попи. Аж ось, на очах нашого з вами покоління історія повернулася на 180 градусів. Комісари у шкірянках, виявляється, були справжніми бандитами, а над українським народом чинився геноцид. І ми після царизму жили у найжахливішій, найтоталітарнішій державі світу. І знову більшість у це повірила, і знову та ж більшість захоплювалася тими, хто позбавив нас від утисків тоталітаризму.
Ми не ставимо собі завдання оцінити, який режим був гірше, а який краще, а хотілося б всім разом задуматися над феноменом змін, протилежних змін нашої свідомості за зовсім короткий проміжок часу. Задуматися над тим, чому наша свідомість так змінюється?, чи ці зміни проходять самі по собі,чи хтось впливає на це? І зовсім не важко здогадатися, що на нашу свідомість вже досить давно і досить легко впливали та й сьогодні впливають якісь сили. Ми, нажаль, схожі на піддослідних кролів у чиїхось досвідчених руках. Ви не здогадуєтеся чиї це руки, панове? Ви ще не зрозуміли хто це так потужно може маніпулювати нашими свідомостями?
2004.11.19 | Социст
Гріх.
Пан Георгій пише: „Вільнодум пише:> Недосконалість людська - НЕ Є гріхом!
(ГП) Згідно з Вашим визначенням - ні (я так розумію, що Ваше визначення гріха це зло, погані вчинки). Але ж це семантика, гра в слова. Якщо спробувати обійтися взагалі без визначення поняття "гріх," а просто тверезо подивитися на людську недосконалість, то можна чітко побачити, що саме в людській недосконалості є корінь, початковий момент поганих вчинків.“
Ні, людська недосконалість не є гріхом! А помилки людей також не є гріхом, а лише помилками, які ми можемо виправити. Гріхом є свідома протидія осягненню єдности. Протидія єдності між окремими людьми звичайними словами називається насиллям проти особи, проти почуття гідности людини. Протидія національній єдності називається тиранією та службою на користь тиранії. А протидія абсолютній єдності називається відмовою від царства божого та служінням Кесарю сього світу. Гріхом також є спотворення Правди та твердіння, що „саме в людській недосконалості є корінь, початковий момент поганих вчинків.“ Ні! Саме в свідомому виборі протидіяти осягненню єдности, для збереження царства Кесаря є корінь, початковий момент поганих вчинків.
Далі пан Георгій пише: „Коли ми проходимо процес формування харктеру, ми неминучо робимо помилки і завдаємо певне зло іншим. І коли наш характер вже сформований, ми все рівно, навіть і при найкращих наших намірах, помиляємося, або, згідно з християнською семантикою, "грішимо." І отут потрібна величезна самокритичниість. “
Ні! При найкращих наших намірах ми не грішимо, а служимо осягненню єдности. А грішимо ми при інших намірах, при намірах змішувати спекуляції з Правдою. По ділам їх їх пізнаєте...
Покайтеся! І Вам стане легше...
19.11.2004р.