Відповіді

• 2004.12.27 | Георгій

  Я теж...

  Тестер пише:
  > про "торсіонні поля", "тонкі матерії",
  (ГП) І я не "вхаваю." Я за освітою медик, а за покликанням і за реальною роботою викладач природничих наук. Своїм студентам я завжди починаю будь-який лекційний чи лабораторний курс з викладання основ наукового методу. Згідно з цим загальноприйнятим в усьому світі методом, будь-яке об'єктивне знання (на відміну від такої суто суб'єктивної речі, як віра) базується на певних обмеженнях. Найперше з цих обмежень полягає в тому, що розглядатися повинні тільки феномени об'єктивного матеріального світу. Друге обмеження полягає в тому, що конкретні спостереження однієї людини про феномени цього матеріального світу повинні бути підкріплені такими самими спостереженнями іншої людини. Третє обмеження полягає в тому, що на підставі цих спостережень і питань, які це спостереження викликає, повинні бути висунуті певні гіпотези, що їх можна тестувати конкретними методами. Цих гіпотез повинно бути декілька, і з кожної з них повинні логічно витікати певні конкретні передбачення. Нарешті, четверте обмеження полягає в тому, що люди повинні бути здатні адресувати всі ці передбачення, тестувати їх за допомогою експериментів чи обчислень. Як само можна спостерігати Тонкі Світи; як можна переконатися, що спостереження цих Тонких Світів, зроблене Іваном Івановичем, буде підкріплене спостереженням Петра Петровича; які гіпотези можна висунути на підставі спостережень і питань Івана Івановича та Петра Петровича; які передбачення можна висунути на підставі цих спостережень, і якими методами (фізичними, хімічними, математичними тощо) можна адресувати ці передбачення - я собі просто не уявляю. І добре я - може, я обмежений, дурний, зашорений манкурт і юдо-християнин. Але ж і інші такі самі (крім ВІРУЮЧИХ у ці Тонкі Світи). Інакше існували б наукові журнали з вивчення Тонких Світів, працювали б кафедри, де це вивчення б велося, скликалися б наукові конференції з "Тонкосвітознавства," і так далі. Нічого цього не існує... Значить, Тонкі Світи є сферою фантазії, а не об'єктивної науки.
  
  > а також те, що я прямий потомок трипільців, аріїв і скіфів. Що точно знаю, що в роду була кров полянських, сіверських і ляшських племен. Та то було так давно...
  (ГП) Так. Можна, звичайно, вірити, що Орії зійшли просто з Гімалаїв і одразу почали носити червоні штани, широкі, як Чорне Море, танцювати гопака, їсти вареники і вболівати за київське "Динамо." Чим би дитя не тішилося...
  
  > Що не заважає мені вважати себе українцем.
  (ГП) Дітто. Українець - це той, хто живе в Україні, є її громадянином і вболіває за її майбутнє.
  
  > А у справах земно-космічних циклів мені найбільш підходить Микола Чмихов.
  (ГП) На жаль, цього автора я не знаю. Але Вам вірю, що він цікавий.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2004.12.27 | Тестер

    Re: Я теж...

    Георгію, то була відповіть у другу гілку, де була Ваша відповідь Анатолію. Але якось так вийшло при пересилці, що воно стало окремою темою. Я прошу пробачення перед форумчанами. А ще добавлю Чмихова, я ж розміщував тут років два назад. То вже вибачте...
    
    М.О.ЧМИХОВ
    БЕЗСМЕРТНИЙ «ЗАКОН»
    Уривок з книги: Микола Чмихов: "Джерела язичництва України-Русі" / Упорядкування Валентини Чмихової/ ІНДОЄВРОПА: Тематичний випуск. — 7506 (1988—1989). — Кн. 1—4. Розділ 5.
    Адже Пуруша — це Всесвіт,
    що існував і буде існувати.
    
    Рігведа.
    Нині очевидним стає той факт, что взаємозв'язок людства й природи відбивається у вигляді спільних періодів їхнього розвитку, які відповідають археологічним епохам.
    Найбільш правдоподібними уявляються рубежі між епохами:
    — неолітом (і його кінцем — мідним віком) і бронзовим віком (близько 2800/2750 р. до н. е. );
    — бронзовим і залізним віками (близько 1200 р. до н. е. );
    — раннім залізним віком і середньовіччям (кінець IV—початок V ст.).
    Можна помітити, що між цими рубежами минало близько 1600 років. Це, можливо, не випадково. Адже й неоліт, згідно з отриманими нами даними, почався також за 1600 років до бронзового віку (близько 4400 р. до н. е. ).
    Логічно припустити, що періоди голоценової епохи змінюються в силу якоїсь закономірності. Характер таких коливань став предметом спеціальних досліджень, і їхні основні результати знайшли підтримку археологів.
    Зокрема, М. Косарєв прийшов до висновку: глобальні зміни клімату, що відбилися в археологічному матеріалі, відповідають схемі В. Шнітнікова. За нею, голоцен ділиться на 1850-річні періоди, котрі складаються з вологої (300—500 років), перехідної (700—800 років) і сухої (600—800 років) фаз.
    Ці періоди збігаються з повторюваними максимумами приливоутворючої сили небесних світил (за О. Петтерсоном), відповідно до яких через кожні 1700 років Земля, Місяць і Сонце значний час розміщуються на одній прямій. При цьому приливостворюючий вплив Місяця і Сонця на Землю різко збільшується. Це призводить до підвищення загальної зволоженості клімату.
    На 1850-річні цикли накладаються й інші максимуми приливоутворюючої сили Місяця і Сонця, які повторюються через 84—93 роки. А також максимуми подібного загального впливу інших планет — Марса, Венери, Урана, Сатурна та Нептуна (через 1680, 168, 84, 24, 12 років).
    Деякі з названих ритмів (168- і 84-річні) відповідають історично відомим найбільш значним повеням Нілу.
    Висновки В. Шнітнікова і М. Косарєва використані в роботах інших дослідників, зокрема Я. Гершковича і М. Ієвлєва. А. Нікітін звернув увагу на те, що, крім періоду В. Шнітнікова, на стародавні суспільства впливав і (ймовірно, залежно від положень планет) обгрунтований І. Пудовкіним та Г. Валуєвою 1200—1800-річний період переміщення магнітного центру Землі замкнутою еліптичною орбітою.
    Максимальна зміна сили тяжіння на рубежах циклів викликає на певних територіях тривалі й згубні посухи1*. Тому слід звернути увагу на деякі особливості опису настання Страшного суду, або кінця світу.
    Зокрема, згідно з християнським ученням, Сонце тоді перетвориться «на тьму», а Місяць — «на кров». Це відповідає вигляду світил на момент затемнення Сонця.
    З «Магабгарати» відомо, що одним з найбільш значних порушень неба наприкінці юг буде затемнення Сонця. Його поглине демон Рагу:
    «Запалають тоді весь небокрай і рухомі сузір`я, зміниться хід світил і сплутаються [напрямки] вітрів, страшне видовище являтиме частий дощ метеорів. Поруч із Сонцем виблискуватимуть шість інших, і всі вони разом із шумом і тріском запалять небеса…
    Тисячоокий не вчасно посилатиме дощ…
    Рагу в кінці юг поглинатиме Сонце не тільки призначеного дня…
    І всюди запалає вогонь» (III, 188, 74—84).
    Всесвітня пожежа, затьмарені Сонце і Місяць, падіння зірок, землетрус були основними рисами уявлень про кінець світу й у слов`ян:
    «Тоді земля затрясеться
    І камені всі розпадуться,
    Сонце і місяць затьмаряться,
    Часті зірки на землю спадуть»2*.
    Сучасники Платона вважали, що кінцем світу стала гігантська пожежа, викликана падінням на землю Фаетона. Цікаво, що це також збігалось із затемненням Сонця:
    «День, кажуть, без кінця минув:
    Пожежі — Всесвітові світ доставляли»
    (Овідій. Метаморфози. II, 331—332).
    Тому закономірною уявляється і традиція дослідження сонячних затемнень античною інтелігенцією (про це, зокрема, згадував Платон у «Федоні»), і численні стародавні зображення Сонця на рогах Місяця або у вигляді диска з накладеним на нього півмісяцем, що відповідає схемі затемнення Сонця Місяцем.
    Дана схема затемнення чудово передана і в «Біблії» в образі жінки-знамення. Адже після звуку труби цього ангела не тільки вдарять блискавки, загримить грім, почнеться землетрус і піде великий град, а й з`явиться на небі знамення: жінка, вдягнена в сонце, під ногами в неї знаходиться місяць, а на голові — вінок із 12 зірок (Об`явлення Іоанна Богослова. 11, 19—12, 1).
    Багато народів, зокрема й слов'яни, вважало: вселенська пожежа в кінці світу закінчиться потопом, води якого омиють Землю і відродять її. Причому поновлення стабільної ситуації після катаклізмів також визначалося розташуванням небесних тіл: «У жорстоких муках минатиме кінець юг, а потім своєю чергою поновиться [весь] світ, починаючи з двічінароджених. Через певний час доля знову буде несподіванно прихильною до світу. Місяць, Сонце, Тіш'я (чи Пуш'я — сузір'я місячного зодіаку, частина сузір`я Рака, яке вважають «домом» Венери. — М.Ч.) і Брігаспаті (Юпітер. — М.Ч.) зійдуться під одним знаком зодіаку, і тоді [знову] почнеться Крита [юга]» (Магабгарата. III, 188, 85—93).
    Повторюваність найважливіших природних процесів зумовлена передусім обертальною природою Сонячної системи, а також взаємодією в ній. Серед циклів, які відбивають дану закономірність, виділяються:
    — сонячні цикли активності;
    — цикли них явищ на Землі (приливоутворючої сили Місяця і Сонця, прецесії Землі, сарос — період повторень сонячних затемнень в масштабі всієї планети при збігу на одній прямій центрів Сонця, Місяця і Землі, цикл О. Петтерсона);
    — цикли еволюції руху Землі (коливання швидкості обертання, коливання земної осі, зміна орбітальних параметрів);
    — цикли взаємодій у Сонячній системі, зумовлені повторенням однакових взаємних положень планет3*.
    Найвідомішими серед циклів Місяця і Сонця є два:
    — 19-річне «коло Місяця», по завершенні якого фази Місяця випадають на ті самі числа календаря (зокрема, початок місячного місяця та сонячного року);
    — 28-річне «коло Сонця», з початком якого збігаються дні тижня і числа місяця.
    Спільний початок таких кіл настає через 532 роки, коли відбувається збіг фаз Місяця, днів тижня і чисел місяця.
    Можна помітити, що в кожній із завершених 1600-річних археологічних епох досить виразно виділяється одна третина або дві третини. Інакше кажучи, правомірно вважати: 532-річне коло, яке одержало в стародавні часи назву «Індиктіон», «Великий індиктіон», «Велике коло», «Церковне коло» і «Миротворче коло», було третьою частиною кожної (!) археологічної епохи.
    Отже, кожна археологічна епоха має налічувати 1596 років? Згідно з новими даними, цикл О.Петтерсона вважається рівним 1600 рокам. У такому випадку, чи кожна археологічна епоха відповідає цьому циклу? І як визначити початок 532-річного циклу? Можливо, моментом збігу нового місяця і весняного рівнодення.
    Відлуння таких уявлень зафіксовані у слов`ян. І. Климишин довів: перед введенням християнства на Русі вживався, як і в багатьох інших стародавніх народів, місячно-сонячний календар із 19-річним циклом.
    Існування його зумовлювалось тим, що в наших широтах зміну пор року і сам рік (365,25 діб) визначали за рухом Сонця (точніше, Землі навколо Сонця), тривалість місяця (29,53 діб) — періодом зміни фаз Місяця, починаючи з народження молодого місяця. А рік починали з народження місяця, найближчого до весняного рівнодення.
    Сонячний рік дорівнював 365 дням, а 12 місячних місяців, що входили до нього, — 354 дням. По завершенні першого року циклу різниця між наступним весняним рівноденням і найближчим до нього початком місяця складала 11 днів. Тобто наступний рік починався за 11 днів перед початком місяця. А по завершенні другого року ця різниця зростала вже удвічі.
    Щоб уникати такої невідповідності, слов`яни в межах 19-річного циклу періодично додавали сім 30-денних місяців. В результаті цього на початку нового 19-річного циклу весняне рівнодення (початок року) і початок місяця збігалися.
    Наявні на початку циклу незначні розбіжності між рухом Місяця і Сонця зводились до мінімуму при об`єднанні в більші, 76-річні, цикли і майже цілком зникали в 532-річних циклах. У тих, що пов`язані з настанням глобальних катастроф!
    Наші пращури, виходячи з усього, вміли визначати час наступу таких катаклізмів. Згідно з їхніми уявленнями, кінець світу мав настати, якщо під час святкування Нового року — масляної, яке тривало тиждень, не народиться новий місяць4*.
    Можливо, це мало статися внаслідок уже згаданих змін (чи зупинки) обертання Всесвіту, через які Місяць не міг «народитись»: «…доки є Сонце і рух за колом, усе існує й зберігається у богів і людей. А якби раптом це стало, наче вкопане, то всі речі загинули б і… все повернулось догори дном» (Платон. Теетет. 153d).
    Слов`яни вважали, що кінець світу настане і в тому випадку, якщо місяць народиться чорним (можливо, слабко освітлюваним на «загромажденому» в ці дні численними космічними тілами небі): «Як буде місяць чернець, то буде й світу кінець». Причому «чернець» мав «народитись і зійти на великий піст», тобто одразу після масляної5*.
    У східних слов`ян перше наукове пояснення затемнення Сонця як покриття його диска диском Місяця в новомісяччя відноситься Тельки до 1563 р.: «Перед вечором була погибель Сонцю, таки Місяць підійшов під Солнце і бисть мрачно не много, в началі народження Місяця»6*. Однак виникло воно набагато раніше. Очікування катаклізму на початку весни під час сонячного затемнення відбивається в народних віруваннях про шлюбну пару Місяця (чоловіка) і Сонця (жінки).
    Литовці вважали, що шлюб Місяця і Сонця укладається навесні. На думку германців, ця пара сходиться Тельки під час сонячного затемнення, тоді й свариться. Шлюб символізував сонячне затемнення, можливо, тому, що, виходячи заміж, жінка повинна покривати голову (як під час закриття Сонця Місяцем).
    Слов`яни стверджували, що Місяць і Сонце розлучаються з першими морозами і зустрічаються Тельки навесні. Тоді довго перебувають разом. Але іноді Місяць затіює сварку, яка закінчується землетрусом7*.
    У давнину вірили, що кінець світу настає тоді, коли сонце або місяць потрапляють у пащу звірині.
    В індоєвропейських народів у зв'язку з кінцем світу у різних варіантах згадуються вовки. В українців діють хорти св. Юрія, а в скандинавів пащу вовка мала навіть Гелла (Пекло). Французи вважали, що кінець світові прийде тоді, коли зуби вовка схоплять місяць. За скандинавською Еддою, — коли один вовк ковтне сонце, а інший — схопить зубами місяць.
    Досить часто замість вовка називали зміїв. Саме змії у слов'ян та германців ковтали сонце, місяць, зорі. В «Євангелії» змієм виявився диявол, який хотів знищити світ:
    «І з'явилася інша ознака на небі, — ось змій червоноогняний, великий, що мав сім голів та десять рогів, а на його головах сім вінців.
    Його хвіст змів третину зір із неба додолу. І змій стояв перед жінкою, що мала вродити, щоб з'їсти дитину її, коли вродить.
    І дитину вродила вона чоловічої статі, що всі народи має пасти залізним жезлом. І дитина її була взята до Бога, і до престолу Його.
    А жінка втекла на пустиню, де вона мала місце, від Бога для неї вготоване, щоб там годувати її тисячу двісті шістдесят день.
    І сталась на небі війна: Михаїл та його Анголи вчинили зо змієм війну. І змій воював та його анголи, та не втрималися, і вже не знайшлося їм місця на небі.
    І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений він був додолу, а з ним його анголи були скинені» (Об'явлення св. Івана Богослова. 12. 3, 7).
    Нам здається, що ці факти дозволяють дещо інакше тлумачити деякі інші вже відомі нам факти.
    Замислимося.
    Адже, наприклад, новонароджене дитя є символом майбутнього і запорукою приходу кінця світу через його знищення (приходу Страшного суду). А змій, який начебто також прагне знищення світу, разом з тим намагається все ж таки зберегти (!) цей старий світ. Для цього змієві й необхідно з'їсти дитину.
    Таким чином, одна з найважливіших, хоча й дещо прихованих, функцій змія-диявола — збереження (а не руйнування) світу теперішнього.
    Дещо несподіваним у цьому є те, що поведінка змія абсолютно тотожня поведінці, скажімо, Крона. Він був уособленням своєї епохи. Крон намагався відібрати в богині Геї їхніх спільних дітей (у т. ч. й Зевса), щоб з'їсти їх, не дати їм вирости й утвердити вже нову, свою, епоху.
    Потім, пригадаємо, сам Зевс намагався з'їсти свого сина Аполлона, знаючи, що той несе нову епоху, у якій Зевс втратить владу.
    Отже, наведені спроби поїдання богами дітей, змієм-дияволом дитини жінки-знамення відповідає найдавнішим уявленням про глобальні катаклізми на зламах епох, коли сили старої епохи намагалися марно боротися з віяннями майбутньої епохи.
    Найдавніше усвідомлення суті такого зламу належить до часу зміни епохи Крона епохою Зевса — зміни Золотого віку Срібним. Тобто зламу протонеоліту і неоліту.
    У мітах греків спроба поїдання своїх дітей, народжених від богинь здійснюється царями-богами. В «Біблії» сім голів змія-диявола також увінчано коронами, що показує його царське походження. Як і жінка-знамення, змій-диявол є також небесним знаменням.
    Отже, нам здається: цих фактів цілком достатньо для припущення, що в образі змія-диявола збережено риси того самого язичницького Бога-царя і водночас батька дитини, яку мала народити жінка-знамення. Однією з його іпостасей був змій.
    Таким чином, опис переслідування жінки змієм-дияволом відповідає давнім мотивам священного шлюбу. Зокрема, між змієм-драконом Зевсом та Персефоною, або Аполлоном та Дріопою.
    У свою чергу, це ще раз дозволяє підтвердити припущення про зображення священного шлюбу як глобального катаклізму.
    Таким чином, гіпотетично повний міт про священий шлюб можна уявити і так.
    Шлюб укладається на зламі епох божественними батьками. Вони передчувають наближення глобального катаклізму і хочуть народити дитину, що стане символом майбутньої епохи. Завданням матері є народити цю дитину. А завданням батька, який відповідає за збереження існуючого життя Всесвіту, — намагатися знешкодити новонародженого. Причому зробити це таким способом, щоб той усе одно міг активно діяти пізніше або відродитися, можливо, в новій якості (вкинути до в'язниці, проковтнути...).
    Таким чином, новонароджене дитя-жертва повинно зникнути (іноді надовго) для своєї нової майбутньої появи. Надалі, виросши, дитина веде боротьбу проти свого батька, скидає його з трону й утверджує свій космічний порядок. Порядок нової історичної епохи.
    По закінченні цієї епохи ситуація повторюється, але вже з сином цього колишнього новонародженого.
    Таким чином, священий шлюб був символом утвердження прогресу через черговий глобальний катаклізм.
    Очевидно, таке розуміння зміни епох було характерною рисою світогляду індоєвропейців і семітів.
    Подібним чином може бути розцінена історія, наслідком якої стало творення світу Мардуком. Праматір Тіамат разом із своїм чоловіком Кінгу намагалася боротися проти своїх дітей і на деякий час досягла своєї мети. Але останній її син Мардук все ж таки вступив до бою, переміг Тіамат та Кінгу, утвердив новий світ.
    Не хотілося б щоб наші слова стали образою для християн, але християнське вчення зберегло цю традиційну формулу також. Народжений, як ми вже зазначили, у традиціях священого шлюбу, будучи водночас сином Бога, Христос через деякий час стає жертвою і зникає із земного життя. Але так, що постійно впливає на нього, а потім — на момент Страшного суду з'явиться й керуватиме утвердженням нового космічного (у т. ч. й суспільного) порядку.
    Отже, сюжети, пов'язані з глобальним катаклізмом, несподівано для нас виявилися поширеними не лише у християнстві, а й за тисячі років до його появи.
    Це є підставою розглядати як картини кінця світу (глобального катаклізму), крім згаданих раніше композицій священного шлюбу, ще й зображення небесних летючих собак (вовків), мітичних тварин із собачими (вовчими) пащами, зміїв-драконів. Причому часто поруч із різними космічними символами. Ці образи поширені з неоліту, у т. ч. й на території України. Особливо виразно такі композиції представлено на кераміці Трипілля.
    У зв'язку з цим звернімося ще до одного біблійного сюжету про момент кінця світу перед його наступним відродженням:
    "І небесні світила позникають, а небо, як звій книжковий, буде звивене, і всі його зорі попадають, як спадає оте виноградове листя, й як спадає з фіговниці плід недозрілий.
    І посяде його пелікан та їжак, і перебуватимуть в ньому сова та ворона, і над ним він розтягне мірильного шнура спустошення та виска знищення...
    Там кублитись буде скакуча гадюка й складатиме яйця, і висиджувати буд та вигріватиме яйця свої...
    Там теж яструби будуть збиратися один до одного..." (Книга пророка Ісаї. 34, 4, ІІ, 15).
    Пригадаємо уявлення індійців про ототожнення Землі та Всесвіту-вівтаря зі шкурою (шкірою) і збирання Всесвіту як шкури (шкіри) у кінці світу:
    "... Молитву, приємну уславленому Варуні,
    Який розбив землю, щоб розстелити [її]
    Для сонця, як жрець — шкуру [жертовної тварини].
    (Рігведа. V, 85,І);
    "Високо догори проштовхнув він [Варуна. — М. Ч.] небозвід,
    Двояко [створив] світило й розстелив землю
    (Рігведа. VІІ, 86, І);
    "Розколи, дарбго, серце
    Суперників, ненависників, о амулете!
    Наче [сонце], що сходить, — шкуру землі..."
    (Атхарваведа. ХІХ, 28, 4);
    "Ось ці три землі.
    Адже з них [наша] земля вища.
    З їх шкури я
    Схопив лікувальний засіб"
    (Атхарваведа. VІ, 21, І);
    "Що в тебе шкура, о ти, з сотнею одана,
    Що волоски [шерсті], о неушкоджена, — ..."
    "Хай буде вівтарем твоя шкура,
    Жертовною соломою волоски, що в тебе"
    (Атхарваведа. Х, 9, 2, 24);
    "Коли люди згорнуть простір, наче шкіру,
    Тоді [й] без розпізнавання бога настане кінець [їхньому] стражданню."
    (Шветашветара упанішада. VІ, 20);
    "Адже Рудра, який володіє цими світами
    за допомогою сил владарювання,
    єдиний — (мудреці) не тримаються другого.
    Він стоїть перед людьми;
    створивши всі світи,
    він, пастир, згортає [їх] у кінці часу"
    (Шветашветара упанішада. ІІІ, 2).
    Наведеним вище звоям-зміям близький образ летючого звою, викликаного Богом для нищення порушників його законів разом із оточуючою їх природою (у видінні пророка Захарія):
    "А я відказав: "Я бачу летючого звоя. Довжина його — двадцять мірою ліктем, а ширина його — десять ліктів".
    І сказав він мені: "Це те прокляття, що виходить на поверхню всієї землі. Бо кожен злодій буде знищений згідно з тим, що з того боку звою написане. І привів Я його, прокляття, — говорить Господь Саваот, — і прийде воно до дому злодія, і до дому того, хто ложно присягає Йменням Моїм, і воно міцно осядеться в середині дому його, і вигубить його, і дерева його та каміння його" (Книга пророка Захарія. 5, 2—4).
    Ще виразніший зв'язок змія із нищенням у день Суду (але вже всього світу) містить «Об'явлення Івана Богослова» (6.13—14):
    "І на землю попадали зорі небесні, як фігове дерево ронить свої недозрілі плоди, коли потрясе сильний вітер...
    І небо сховалось, згорнувшись, немов той сувій пергамену, і кожна гора, і кожен острів порушилися з своїх місць..."
    Порівняємо все це також із зображенням пергаменту неба, яке звиває Янгол у момент Страшного суду на фресці Кирилівської церкви .
    Хіба це не відповідає спіралеподібним композиціям, складовими частинами яких часто явно є фігури змій на буго-дністровському, трипільському чи катакомбному посуді? Вони часто виконані також шнуровою орнаментацією або супроводжувані шнуровими композиціями ("шнур спустошення"?) і вертикальними лініями чи смугами ("висок знищення"?). Хіба цьому суперечать пташині (іноді виразно совині, яструбині й воронячі ) морди, що утворюються цими ж спіральними композиціями? Їхні кола чи овали тоді стають очима птахів ...
    А проте християни вважали, що кінець світу (Страшний суд) має наступити не через 1596 років, а значно пізніше — наприкінці сьомого тисячоліття існування людей. Кожне з цих тисячоліть символізувало окремий день Господень.
    Виходячи з різних відправних точок сотворення світу і вважаючи, що світ має існувати 7000 років, християнські богослови намагалися передбачити його кінець. Зокрема, вважаючи, що світ сотворено близько 5508 р. перед «Різдвом Христовим», на Русі кінець світу очікували наприкінці 1491 р.
    Але богослови не звернули уваги на те, що кінець світу мав наступити не на сьомий день (після шостого), а перед восьмим (в кінці сьомого).
    Це, між іншим, цілком впевнено стверджував Августин: «…сей сьомий вік буде нашою суботою, кінець якої буде не ввечері, а Господнім, наче вічним осьмим днем, який Христос освятив своїм воскресінням, передзображуючи тим вічний спокій не Тельки духу, а й тіла…» (Про град Божий. XXII, 3).
    Таким чином, у найстародавнішому варіанті кінець світу мав наступити не близько 7 тис., а близько 8 тис. років від сотворення людини. Датою цього сотворення Августин вважав середину VI тис. до н. е. Він відносив себе до шостого віку (тисячоліття) і вважав, що від появи Адама не пройшло й 6 тис. років.
    З цього можна зробити висновок: основою циклу, який почався сотворенням світу і завершується Страшним судом, були стародавні передхристиянські уявлення про цикл, рівний маже 8 тис. років і пов`язаний з космічним катаклізмом і сонячним затемненням. Тобто, можливо, про «Великий миротворчий» або «Великий пасхальний» цикл, який складається з 7980 років. Він унікальний тим, що, починаючи з будь-якої умовної дати, рахунок днів у ньому можна було вести безперервно і послідовно8*.
    Але уявлення про первісний смисл цього циклу до моменту розповсюдження християнства було значною мірою загублено, оскільки християни викристовували його лише при розрахунку пасхалій.
    Про це ж, імовірно, свідчить і те, що, наприклад, у другому Посланні Петра «день Господень» дорівнює I тис. років. А в Августина ці дні чи віки, які відповідають тисячоліттям, тривають від Адама до потопу (перший день) і від потопу до Авраама (другий день). Вони були рівними між собою Тельки за числом поколінь, а не за часом.
    Даний цикл може мати безпосереднє відношення і до нас, — адже першолюди, згідно з древніми індоєвропейцями і семітами, жили в протонеоліті, неоліті, мідному, бронзовому і ранньому залізному віках. Тобто чотири епохи по 1596 років (мідний вік зайняв останню третину неоліту). А за уявленнями християн мали жити ще деякий час.
    Отже, ми живемо в п`ятій від появи людини 1596-річній епосі. Її кінець знаменуватиме і кінець 7980-річного циклу.
    Але в стародавні часи пам`ятали і про епоху, яка передувала появі їхніх ранніх предків і вже була кимось населена (богами, «земнонародженими»). А ця епоха почалась із встановлення сучасного клімату. Тобто була періодом будівництва світу з хаосу, зокрема і водного, після відступу льодовика.
    В такому разі, необхідно враховувати і мезолітичне 1596-річчя, і 9576-річний цикл, що почався з мезоліту. Його, можливо, відображено в уявленнях греків про повернення душ померлих на небо через 10 тис. років. Тому на особливу увагу заслуговують передусім 532-, 1596-, 17980- і 9576-річні цикли. У зв`язку з цим звернімося до виділених А. Рєзніковим основних циклів, пов`язаних з повторюваністю в Сонячній системі природних процесів.
    Меркурій, Земля, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун, Плутон займають однакові взаємні положення через 26,553 місяця (2,213 року) і через 34,718 місяця (2,893 року). А отже — через 531,12 року (2,213 по 240 раз), 1595,6 року (2,213х721), 9575,7 року (2,213х4327), 532,3 року (2,893х184), 1594 чи 1596,9 року (2,893х551 або 2,893х552), 7978,9 (2,893х2758) і 9675,8 року (2,893х3310).
    Меркурій, Марс, Сатурн, Уран, Нептун, Плутон (без Землі і Юпітера) займають однакові взаємні положення через 43,423 місяця (3,619 року) і через 52,373 місяця (4,364 року). Тобто через 531,99 року (3,619х147), 1595,98 року (3,619х441), 7979,9 року (3,619х2205), 9575,87 року (3,619х2646), 532,4 року (4,364х122), 1597,2 року (4,364х366), 7981,8 року (4,364х1829), 9574,6 року (4,364х2194).
    Повторення однакових взаємних положень Меркурія, Венери, Юпітера, Сатурна, Урана, Нептуна і Плутона наступає через 14,506 місяця (1,209 року), тобто через 531,96 року (1,209х440), 1595,88 року (1,209х1320), 7979,4 року (1,209х6600), 9575,3 року (1,209х7920). А Меркурія, Венери і Землі — через 38,088 місяця (3,174 року). Або через 530,1 року (3,174х167), 1596,5 року (3,174х503), 7979,4 року (3,174х2514), 9576 років (3,174х3017). Сполучення Землі з Марсом і Юпітером повторюється в середньому через 26,2 місяця (2,183 року). А отже — через 532,7 року (2,183х244), 1595,8 року (2,183х731), 7981 рік (2,183х244), 1595,8 року (2,183х731), 7981 рік (2,183х3656), 9576,8 року (2,183х4387).
    Коливання земної осі відносно Сонця і Місяця здійснюється в циклі, який дорівнює 18,6 року. А отже — через 539,4 року (18,6х29), 1599,6 року (18,6х86), 7979,4 року (18,6х429) і 9579 років (18,6х515).
    Збіг на одній лінії центрів Сонця, Землі і Місяця відбувається через 18,05 року. А отже — через 523,45 або 541,5 року (18,05х29 або 18,05х30), 1588,4 року (18,05х88), 7978,1 року (18,05х442), 9566,5 року (18,05х530).
    Проходження певної активної області Сонця через його центральний меридіан при такому ж взаєморозташуванні Сонця, Землі і Місяця (що пов`язано з основним — 11-річним — циклом сонячної активності) здійснюється через 2,205 року. Тобто через 531,4 і 533,6 років (2,205х241 і 2,205х242), 1596,4 року (2,205х724), 7979,9 року (2,205х3619) і 9576,3 року (2,205х4343).
    Тельки 9576-річний цикл — на відміну від 532-, 1596-, 7980-річних — є повторенням 168-річного ритму (168х57) максимумів приливоутворюючої сили Марса, Венери, Сатурна, Урана, Нептуна. Він уже підтверджений, зокрема, рекордними повенями Нілу.
    В свою чергу, 168-річний цикл можна співвіднести з циклом 14,596 місяця, або 1,209 року (1,209х139=168,051), повторюваних взаєморозташувань Меркурія, Венери, Юпітера, Сатурна, Урана, Нептуна і Плутона.
    Виділяючи вісім кіл руху Космосу (Місяця, Сонця, Венери, Меркурія, Марса, Юпітера, Сатурна і нерухомих зірок), Платон стверджував:
    «Повна кількість часу повного року завершується тоді, коли всі вісім кіл, різних за швидкістю, одночасно прийдуть до своєї вихідної точки, співвідносячись із мірою кола тотожного, що одноманітно біжить» (Тімей. 39d).
    Даний момент, можливо, буде отримано, якщо ми перемножимо період повторюваного через 14,506 місяця, або 1,209 року, розташування Меркурія, Венери, Юпітера, Сатурна (а разом з ними й Урана, Нептуна, Плутона), через 43,423 місяця (3,619 року) — Меркурія, Марса, Сатурна (і разом з ними Урана, Нептуна, Плутона) і через 2,205 року — Сонця, Землі й Місяця. Словом, ті цикли, в яких пов`язані між собою всі відомі Платону світила і планети.
    Результатом стане період 9,648 року, тобто 530,64 року (9,648х827) і 9580,46 року (9,648х993).
    Можна зробити висновок:
    — 532-, 1596-, 7980-, 9576-річним циклам досить точно відповідають повторення взаємних розташувань Меркурія, Землі, Юпітера, Сатурна, Урана, Нептуна, Плутона; Меркурія, Марса, Сатурна, Урана, Нептуна, Плутона; Меркурія, Венери, Юпітера, Сатурна, Урана, Нептуна, Плутона, а також сполучення Землі з Марсом і Юпітером;
    — 1596-, 7980-, 9576-річним циклам — такі самі взаєморозташування Меркурія, Венери, Землі; Сонця, Землі і Місяця при проходженні певної активної області Сонця через його центральний меридіан, а також парні поєднання Землі з будь-якою планетою;
    — 7980-річному циклу — коливання швидкості оберту осі Землі (через 9,3 року), коливання земної осі, які визначаються положенням Сонця і Місяця (через 18,6 року);
    — майже 7980-річному циклу — початок часу кожного з восьми кіл Платона (через 7978,9 року) і цикл Сароса (7978,1 року);
    — 9576-річному циклу — 168-річні ритми загальної і приливоутворюючої сил Марса, Венери, Сатурна, Урана, Нептуна і 8,5-річні цикли оберту перігея Місяця.
    Отже, 1596-річні цикли мають супровождуватися більш різкими змінами клімату, ніж 532-річні.
    Найбільш серйозні порушення природної ситуації відбуваються на рубежах 7980-річних циклів. А зміни в природі наприкінці 9576-річного циклу, ймовірно, наблизяться за своими масштабами до тих, які відбулися на рубежі палеоліту і мезоліту.
    Навіть якщо ми в даному випадку і помиляємося, збіг завершення нинішніх 7980- і 9576-річного циклів дозволяє припустити: наше майбутнє, здається, далеко не безхмарне.
    Загалом, епоха голоцену может бути представлена схемою9*, яка в цілому непогано відповідає і наведеним раніше кліматичним змінам та періодам історії — передусім Східного Середземномор`я і Причорномор`я (в залізному віці — і деяких інших територій).
    Це дозволяє припускати:
    1. «Пупом Землі» були Близький Схід і навколишній простір.
    2. Звідси й можна очікувати початку нової епохи.
    3. Найбільш передові країни до 2015 р. житимуть за основними законами загальнофеодального (з 419 р.) циклу, в якому комунізм неможливий (?).
    ПОЧАТКОВІ ДАТИ
    Стара ера
    7562 — голоцену (мезоліту) (?)
    7030 — середнього мезоліту (?)
    6498 — пізнього мезоліту (?)
    5966 — протонеоліту
    5434 — середнього протонеоліту
    4902 — пізнього протонеоліту
    4370 — неоліту
    3838 — середнього неоліту
    3306 — пізнього неоліту (мідного віку)
    2774 — бронзового віку
    2242 — середнього бронзового віку
    1710 — пізнього бронзового віку
    1178 — залізного віку
    646 — античного рабовласництва (скитського періоду)
    114 — розквіту античного рабовласництва (сарматського періоду)
    Нова ера
    419 — середньовіччя
    951 — розвинутого феодалізму
    1483 — капіалізму (в одних народів) і пізнього феодалізму (в інших)
    2015 — кінець голоцену, початок післязалізного віку (?)
    Але чому саме 2015 р.?
    Спробуємо обгрунтувати цю критичну дату.
    Неминучість космічного катаклізму в першій половині XXI ст., вважаємо, відтверджується цілою серією затемнень Сонця в день весняного рівнодення (20 березня) — у 2015, 2034, 2053 рр., а також у сусідній день (19 березня) — у 2007 і 2072 рр.
    За останні 4 тис. років таке «нашарування» затемнень навколо дня весняного рівнодення, до того ж на рубежах припущуваних 532-річних циклів (також розділених 19-річними періодами), ми відзначаємо тільки в VII ст. до н. е.
    В 665 і 646 рр. до н. е. затемнення Сонця відбулися в день весняного рівнодення, який випав тоді на 27 березня. А в 608, 627 і 684 рр. до н. е. це небесне явище траплялося 26 березня.
    Однак тільки затемнення 2015, 2034 рр. н. е. і 665, 646 рр. до н. е. — повні. І тільки затемнення 2015 р. н. е. і 646 р. до н. е. відстоять одне від одного на кількість років, кратну 532 (2660 років).
    Таким чином, вони відповідають одне одному початком і кінцем циклу затемнень. Все це вказує на те, що саме 2015 р. н. е. і буде роком кінця 7980-річного циклу.
    Слід мати на увазі: повне затемнення Сонця в день весняного рівнодення відбувається (в циклах, кратних 532-м рокам) Тельки через 2660 років. Раніше такий збіг мав відбутись у 3306 і 5966 рр. до н. е.
    Отже, 5966 р. до н. е. і 2015 р. н. е. — це початок і кінець 7980-річного циклу.
    Але й в інших випадках збіг весняного рівнодення і повного затемнення Сонця (в циклах, кратних 532-ом рокам) мав місце лише в роки великих змін в житті природи та суспільства.
    Не випадково багато вчених вважали (а деякі вважають і нині) справжнім початком залізного віку саме історичний поворот у середині VII ст. до н. е. А з 3306 р. до н. е. почався мідний вік.
    Виділеним нами періодам віповідають й інші значні зміни в житті Землі. Нагадаємо найважливіші з них (за Є. Філіпповим).
    1. При переході від плейстоцену до голоцену і від палеоліту до мезоліту (за датуванням Є. Філіппова — в межах XIII—XI тис. до н. е. ) магнітне поле Землі змінилось. Одночасно у Всесвіті спалахнула наднова зірка, в результаті чого в полярних льодах Землі різко підвищилась концентрація ізотопу берилію10. Нашу планету трусили сильні землетруси і вулканічні виверження. В опадах підвищилась концентрація урану, викинутого із земних надр.
    2. Наступна інверсія магнітного поля Землі, датована Є. Філіпповим у межах VIII—VII тис. до н. е., також збіглася з підвищенням концентрації берилію10 у полярних льдах в результаті спалаху наднової зірки.
    Можливо, цією зіркою було «друге Сонце» шумерів, розміщуване ними, як прийнято вважати, на межі сузір'їв Корми і Паруса. Австралійські вчені виявили тут пульсар, однак вважають, что спалах відбувся пізніше — в VI—IV тис. до н. е. Ця дата, скоріш за все, більше відповідає шумерській історії, а отже, й істині.
    Тоді ж знову підвищилась концентрація урану в гідросфері й на поверхні Землі. Нам здається, що в даних випадках представлені дві окремі різкі зміни в житті Всесвіту. Більш ранній — на рубежі мезоліту і протонеоліту. Більш пізній — на рубежі протонеоліту і неоліту.
    3. Остання геомагнітна інверсія відбулася близько 3200—2900 рр. до н. е. і відповідала, на думку Є. Філіппова, переходу до бронзового віку в XXVIII—XXVII ст. до н. е.
    4. Близько 1200 р. до н. е. значна тектонічна діяльність збіглась у часі з підвищенням концентрації урану в гідросфері й на поверхні Землі. Це ознаменувало, на нашу думку, рубіж бронзового і залізного віків.
    Є. Філіппов стверджує, что перелічені зміни в природі Землі викликали мутації живих організмів, зокрема й людей. І тому стали найважливішими рубежами їхньої історії.
    Не зайвим буде нагадати про використання 500- і 1500-річних періодів історії у стародавніх джерелах (зокрема, у «Велесовій Книзі»), а також у дослідженнях стародавніх і сучасних астрологів та дослідників (Нострадамуса, Л. Гумильова, П. Глоби та ін.). Надто тих, хто пояснює мутаційні процеси змінами на рубежах даних періодів.
    Інакше кажучи, найбільші повороти в житті природи і суспільства на Землі відбувалися при збігові екстремумів у ряді основоположних циклів існування Всесвіту, викликаних причинами, які часто знаходяться за межами Сонячної системи.
    Якщо це так, то цілком припустиме існування і зодіаку на чолі з Близнюками. Його створив, згідно з мітом, Мардук ще до появи перших людей (до протонеоліту). При головній ролі Близнюків протягом 6680—4400 рр. до н. е. цей зодіак охоплював весь протонеоліт і міг реально усвідомлюватись людьми «золотого віку».
    На користь існування цього зодіаку може свідчити й традиція початку Крітаюги при розташуванні Сонця, Місяця й Юпітера в сузір`ї Рака (наступного на шляху Сонця за Близнюками). Бо передуючий цьому кінець юг міг трапитися при розташуванні Місяця і Сонця (і, можливо, Юпітера) в сузір`ї весняного рівнодення, яким на той час мали бути Близнюки.
    Із урахуванням викладеного раніше, наведені тут факти дозволяють розглядати дану схему як універсальну періодизацію (з одночасного початку мезоліту на Близькому Сході і Півдні Європи) історії індоєвропейських і семітських народів у вираженні циклів природи.
    Найважливіші ж риси історичних епох і їхніх частин утверджувалися дещо раніше. Наприклад, мезолітична індустрія розповсюдилася ще в плейстоцені, буго-дністровська кераміка з символами Близнюків мала б існувати вже до 4400 р. до н. е. (до початку циклу керамічного неоліту). Рисами не сучасності, а майбутнього є багато відкриттів сьогодення.
    В цілому це, можливо, свідчить, що початок історичної епохи дещо випереджає початок відповідного їй природного циклу.
    Отже, ми вже знаходимося (хоча б «однією ногою») в новій історичній епосі?..
    Але ж у християнстві традиційно існуванню світу від його творення до кінця відводили сім тисяч років. Щоб знайти пояснення цьому, звернімо увагу ще на деякі особливості давніх уявлень про історію.
    Мітичні дохристиянські періодизації індоєвропейців закінчувалися періодом, що мав риси епохи раннього заліза. Як правило, основних періодів виділялося чотири (ще один період, який виділявся іноді, мав риси мідного віку). Дуже часто чотири епохи називали Золотим, Срібним, Мідним і Залізним віками. Остання епоха мала закінчитися також катаклізмом. У індійській періодизації наголошено на тому, що Залізний вік завершує цикл із чотирьох епох, бо наступною буде епоха Золотого віку.
    Таким чином, індоєвропейці вважали, що їхня історія охопить епохи протонеоліту, неоліту, бронзи та раннього заліза і завершиться з кінцем епохи раннього заліза!
    Отже, історичний цикл європейських індоєвропейців мав завершитися на зламі античності і середньовіччя. Саме тоді мав настати й кінець світу. Лише при такому підході християнські філософи епохи античності могли очікувати Страшного суду за поколінь їхньої епохи:
    "... не перейде цей рід, аж усе це станеться!" (Євангеліє від св. Марка. 13, 30).
    "Усе це трапилось із ними, як приклади, а написане нам на науку, бо за нашого часу кінець віку прийшов" (Перше послання св. Павла до коринтян. 10, 11).
    "Кінець же всьому наблизився. Отже, будьте мудрі й пильнуйте в молитвах!
    ...час же суд розпочати від Божого дому..." (Перше соборне послання св. Апостола Петра. 4. 7, 17).
    "Діти, — остання година! А що чули були, що антихрист іде, — а тепер з'явилося багато антихристів, — з цього ми дізнаємося, що остання година настала!" (Перше соборне послання св. Апостола Івана. І. 18).
    "...Господь, Бог духів пророчих послав Свого Ангола, щоб він показав своїм рабам, що незабаром статися мусить. То, незабаром приходжу... Час бо близький... незабаром прийду". (Об'явлення св. Івана Богослова. 22, 6-7, 10, 20).
    У зв'язку з цим логічним стало й пояснення появи Христа як тієї жертви, що в кінці існування людства знищила своєю смертю гріх, накопичений людьми за всю історію:
    "...Інакше Він мусив би часто страждати ще від закладин світу, а тепер Він з'явився один раз на схилку віків, щоб власною жертвою знищити гріх." (Послання до євреїв. 9, 26).
    Це означає, що до початку сучасної епохи наші пращури визначили свою історію у межах 6384 років (1596 р. х 4 = 6384 р.) — від 5966 р. до н. е. до 419 р. н. е. Тобто при цьому творення світу відповідало антіохійській ері (з 5969 р. до Р. Х.).
    Очевидно, саме 6384-річний цикл став основою уявлень про сім тисяч років існування світу від його творення до кінця.
    Суть у тому, що процес творення світу вважається у християнському вченні не миттєвим актом: творення світу тривало шість днів, а на сьомий день Бог став відпочивати. Кожен із цих днів ототожнювали з тисячею років: "...в Господа один день — немов тисяча років, а тисяча років — немов один день!" (Книга Буття. 1-2).
    Вважається, що саме цей конкретний 7-тисячолітній земний час існування світу і було визначено як відображення тижня творця.
    Але, на наш погляд, логічніше стверджувати, що було навпаки: 6384-річний цикл став основою днів творення. Тобто 6000 років — шести повних робочих днів, а решта, 384 роки, — робочої частини сьомого дня. Адже з тексту "Біблії", на противагу загальноприйнятій точці зору, випливає, що Бог працював і частину сьомого дня! Він завершував творення неба, землі і небесних світил:
    "І були скінчені небо і земля, і все воїнство їхнє.
    І скінчив Бог для сьомого працю свою, яку він чинив." (Книга Буття. 2, 1-2).
    У такому разі 6384-річний цикл став основою уявлень і про семиденний тиждень, і про універсалізм числа 7.
    Нагадаємо ще один важливий приклад ототожнення тисячі років і дня у християнстві. За традиційними уявленнями, людина (Адам) з'явилася шостого дня опівдні (тобто на п'ятий з половиною день). Тому, як вважається, Христос (як новий Адам) з'явився через 5,5 днів (а отже, тисяч років) після першого Адама.
    Звідси дату сотворення світу визначено близько 5500 р. до Р. Х.
    Виходить, у цьому випадку датою сотворення світу вважають появу Адама (шостий день творення). Але виявляється, що такою датою можна вважати й початок творення (його перший день). Адже, як наголошував Августин Блаженний, "початок творення світу є разом з тим і початок часів, і одне не передувало іншому" (ХІ, VІ).
    При символіці дня як тисячі років невідповідність між цими двома підходами дасть істотну різницю у біблійній хронології (5500 років). Однак важко повірити й у те, що проміжок між початком творення світу та появою Адама християни вважали настільки довгим.
    Нам здається, що пояснення полягає у неоднозначності символіки дня: крім тисячі років у певному контексті день міг символізувати й рік. Зокрема, 40 днів розвідки Обіцяного Краю посланими Мойсеєм ізраїльтянами і наступна їхня зрада Господа стали основою 40-річних блукань усього народу по пустелі:
    "А ваші сини будуть блукати по пустині сорок літ, і відповідатимуть за зраду вашу, аж поки вигинуть ваші трупи на пустині.
    Числом тих днів, що розвідували ви той Край, сорок день, будете ви нести ваші гріхи по року за день — сорок літ..." (Книга Числа. 14, 33-34).
    Ще одним символом дня, як і в давніх народів, було, очевидно, століття (вік). На ототожнення священних днів з іншими рівними проміжками (числами) неоднозначно вказано й Августином Блаженним:
    "Саме число віків: як би днів, якщо будемо рахувати їх за тими періодами часу, вказівку на які знаходимо у описі, виявиться суботствуванням, тому що число це є сім: так перший вік, як би перший день, протирається від Адама до потопу, другий вік потопу до Авраама, рівні, проте не тривалістю часу, а числом поколінь, так як і в тому, і в іншому знаходиться їх по десять." (ХХІІ, ІІІ, с. 433).
    У такому разі конкретні події днів творення логічніше вимірювати й у століттях та їхніх частинах. І припускати, що між початком творення та народженням Адама за однією символічною схемою пройшло 5 (5,5) днів, за іншою — 5 (5,5) століть, за третьою — 5 (5,5) тисячоліть.
    Саме друга схема (різниця у 500 — 550 рр.) дозволяє ліквідувати уявну невідповідність між згаданими раніше першим і другим підходами до визначення дати творення світу. При визначенні дати творення за його початком одержимо близько 6000 р. до Р. Х. (а отже, дату творення за антіохійською ерою). При визначенні дати творення за появою Адама — близько 5500 р. до Р. Х. (а отже, дату творення за візантійською і болгарською ерами).
    Таким чином, різниця в цих ерах полягала у різних принципах відліку творення світу — в межах того ж самого чоритиепохального 6384-річного циклу його існування.
    Можна припускати, що творення світу за появою Адама було прийнято пізніше, ніж за першим днем творення. Зокрема, достеменно відомо: одним із перших визначив, що Христос народився через 5500 років після Адама (як факту створеного світу) Секст Юлій Африканський, у своїй "Хронографії" (221 р.).
    Після цього в 353 р. було обгрунтовано візантійську еру "творення світу", де першим днем вважали неділю 1 вересня 5509 р. (або за другим варіантом, який було запозичено і при введенні християнства на Русі Володимиром, — п'ятницю 1 березня 5508 р. до н. е. ).
    Близько 400 р. Панодор визначив, що світ був створений 29 серпня 5493 р. до н. е. А через рік Анніан датував цю подію 25 березня 5492 р. Так виникла александрійська ера від "творення світу".
    В анонімній "Пасхальній хроніці", написаній у Візантії після 628 р., початковою датою прийнято 21 березня 5507 р. до н. е.
    Вказані невідповідності є звичними.
    За "Біблією" (Книга Буття. 5) родовід найдавніших допотопних людей був таким: "від Адама до Сифа — 130, від Сифа до Еноша — 105, від Еноша до Кенана — 90, від Кенана до Магалал'їла — 70, від Магалал'їла до Яреда — 65, від Яреда до Еноха — 162, від Еноха до Метушалаха — 65, від Метушалаха до Ламеха — 177, від Ламеха до Ноя — 182 роки».
    Отже, від Адама до Ноя пройшло 1046 років, а потоп настав, коли Ноєві було 600 років. Тобто від Адама до потопу минуло 1646 років.
    Однак, посилаючись на "Біблію", Нострадамус вирахував: від творення світу до народження Ноя пройшло 1506 років, а потоп настав через 600 років.
    Далі Нострадамус стверджував: оскільки потоп тривав рік і два місяці, а після потопу до Авраама пройшло 295, від Авраама до Ісака — 100, від Ісака до Яква — 60, від приходу Якова до Єгипту та виходу звідти — 130, від прибуття Якова до Єгипту та виходу його нащадків звідти — 430, від виходу з Єгипту до побудови храму Соломоном — 480, від побудови храму до Ісуса Христа — 490. А отже, від творення світу до Ісуса Христа — 4173 р. та 8 міс. (Послання Генріху ІІ).
    Насправді ж сума наведених цифр складатиме всього 4092 роки.
    У тому ж посланні Нострадамус наводить інші підрахунки: від Адама до Ноя — 1242, від потопу до Авраама — близько 1048, від Авраама до Мойсея 515 (516), від Мойсея до Давида — 670, від Давида до Христа — 1350 років.
    У цілому це дорівнює близько 4825 (4826) років. Додавши до цього 600 років життя Ноя до потопу, одержимо 5425 (5226) років.
    Нам здається, що пояснення цих невідповідностей у Нострадамуса полягає у головній меті, яку він ставив перед собою, свідомо порушуючи розрахунки церковних філософів: попередити людство про час дійсно глобального катаклізму, але зробити все так, щоб не злякати не готових до цього і не дати скористатися знаннями лихим людям.
    У такому разі, знаючи ймовірний час катаклізму, Нострадамус міг використати кілька відомих при ньому ер творення світу. Насамперед від першого дня творення (антіохійську) та "від Адама" (візантійську) та кілька циклів існування Всесвіту (зокрема, 6384-, 7000- та 7980-річний). Кожен з них, зрештою, обов'язково виходив на дату майбутнього катаклізму.
    Перевіримо свою гіпотезу, насамперед звернувшись до 5425 р. до Р. Х. Врахувавши, що від початку творення світу до Адама пройшло 550 років, одержимо дату творення за першим днем — 5975 (5425 + 550) років.
    Отже, можна припускати, що у цьому разі Нострадамус користувався антіохійською (або наближеною до неї) ерою (5969 р. до Р. Х.). Однак, дотримуючись антіохійської ери, Нострадамус, на відміну від діячів античності, знав, що її як 6384-, так і 7000-річний цикли від "творення світу" закінчилися ще у І тис.
    Отже, в такому разі Нострадамус, спираючись на цю еру, мав на увазі довший, 7980-річний (?), цикл, а тому й кінець світу на початку ХХІ ст. — у 2006 р. (7980 — 5975 = 2005).
    Можливо, саме у такому підході знаходить своє пояснення й іудейська ера "від Адама", початком якої вважають 7 жовтня 3761 р. до н. е. Припускаючи, що давні євреї скористалися 6384-річним циклом та датою творення світу з першого дня, одержимо кінець циклу у 2074 році (6384 — 376 — 550 = 2073). Тобто після останнього (2072 р.) з серії затемнень сонця на весняне рівнодення.
    Все це, на жаль, зміцнює нашу впевненість у тому, що стародавні люди чудово розуміли неминучість майбутніх катаклізмів і як попередження про них передали свої висновки наступним поколінням.
    Злякати людство таким передвістям неважко. Адже воно вже неодноразово очікувало кінця світу…
    Посміємося над цим песимістичним жартом, але й замислимося над дедалі зростаючими симптомами. Нас попереджають про майбутню небезпеку значними порушеннями екології.
    Озонова діра. Її розростання зумовлене передусім впливом космосу. При підвищенні сонячної активності в антарктичній мезосфері відбувається утворення окислів азоту, що вступають у реакцію з озоном і руйнують його. Помітне потепління на нашій планеті, ряд аварій на АЕС, катастрофічне забруднення й отруєння оточуючого середовища відходами промисловості, нові хвороби, зокрема «чума ХХ сторіччя) — СНІД, часті «польоти пришельців» (?) на «літаючих тарілках»…
    У світлі цих і подібних явищ начебто логічними стають несподіваний ріст космічного мислення землян, усвідомлення ними ролі загальнолюдських цінностей, інші прояви духовного оновлення людськості, що починаються.
    І чи не варто в зв`язку з усім сказаним пригадати твердження стародавніх джерел? Згідно з ними, безсмертя на небі може отримати лише той, хто розуміє різноманітні прояви універсального космічного закону. Хто усвідомлює принципи світового порядку. Хто володіє астрономічними знаннями, зокрема й про початок і кінець світів...
    Відповідно до нашої схеми, глобальні катаклізми на Землі відбувалися не рідше одного разу на 532 р., Тому, можливо, найважливішим імпульсом розвитку стародавньої астрономії й стала необхідність визначати за зміною положення небесних тіл наближення цих катаклізмів.
    Зокрема, кельти вважали, що Всесвіт зруйнується одразу ж після загибелі 12 знаків зодіаку10*. А греки знали, що «задовго до землетрусів… улітку сонячний диск з`являється в тумані, і колір його не такий, як звичайно, а чи більш червоний, чи менш темний… Небом пробігають смуги вогню з великою кількістю світла; і зірки з`являються в небачених раніше формах, тож ті, хто дивиться на них, відчувають страх» (Павсаній. Опис Еллади. VII, 24, 6). Важливо відзначити: на стародавніх судинах, які, на нашу думку, могли служити астрономічними приладами, отвори (іноді два поруч) розташовані так, що з їхньою допомогою зручно спостерігати і видимий діаметр Сонця та Місяця, і розташування планет. Тобто, цілком імовірно, й затемнення. Адже в стародавній астрономії одиницею виміру був градус (два видимі діаметри Сонця або Місяця). А місячний шлях нахилений до шляху Сонця (екліптики) під кутом 5°11*.
    Наблизивши око до верхнього краю судини, протилежному отворові, через отвір можна бачити коло простору діаметром у два видимі діаметри Сонця або Місяця (1°). Дивлячись у зворотньому напрямку (наблизивши око до самого отвору), можна бачити над верхнім краєм протилежної сторони судини простір у вигляді півкола з радіусом, який дорівнює приблизно 10 видимим діаметрам Сонця або Місяця (близько 5°).
    В деяких чашах отвори зроблено так, що, дивлячись у них (наблизивши око до отвору), можна бачити не верхній протилежний край судини, а Тельки частину протилежної стінки й дна. Такі судини могли використовуватися для спостерігання затемнень — за відзеркаленням Сонця у воді чи іншій рідині, налитій в судину. Це дозволяло зберігати зір.
    Обидва способи спостерігання затемнень (безпосередньо за Сонцем і за його відзеркаленням у рідині) застосовувались, імовірно, з найдавніших часів. Хоча перший спосіб логічно вважати більш раннім. Обидва згадані, зокрема, Платоном (Федон. 99е).
    Роль таких астрономічних приладів виконували, очевидно, й деякі інші предмети (ритуальні символи), передусім прясельце. Традицію спостережень за Сонцем через отвір прясельця відбито в загадці про сонячний промінь, який проходить з вікна (Сонця) у вікно (око) у вигляді веретена (котре, як відомо, вставляється в отвір прясельця) або золотої колоди: «З вікна у вікно веретено» (або «золота колода»).
    Ця ж традиція підтверджується загадкою про Місяць: «Лисий жеребець через прясла дивиться». А ще — виготовленням деяких із ритуальних предметів (пригадаймо прясельце із Таценок) у вигляді колеса, іноді навіть із ступицею. Значенням санскритського «aksha» як «око», «вісь», «колесо», а в подвійному числі «akshi» — як «Сонце і Місяць». Народним віруванням про те, що для одужання від «курячої сліпоти» необхідно дивитися в отвір ступиці старого колеса12*.
    Можливо, не випадково отвори багатьох пряселець приблизно однакові й через них можна бачити також близько 10 діаметрів Сонця або Місяця (якщо наблизити око до отвору прясельця) і приблизно два діаметри світил (якщо дивитись крізь отвір прясельця, відставленного від ока на відстань випростаної руки).
    Не виключено, що в ролі астрономічних приладів могли використовуватися медальйони, булавки (зокрема, молоточкоподібні), які вважалися космічними символами. А також інші предмети, точну назву яких іноді й не вияснено. Наприклад, так звані пряжки, які мають отвори круглої форми.
    Іншою важливою причиною розвитку стародавньої астрономії було, можливо, визначення моменту відновлення стабільної ситуації в природі за розташуванням планет і зірок після катаклізму. Саме у зв`язку з катаклізмами можна пояснити прагнення стародавніх людей до начебто й непотрібних їм глибоких знань астрономії. До спостереження за рухом планет, точного визначенням фаз Місяця, рівнодення (передусім весняного як початку всіх циклів календаря) і сонцестоянь. До створення зодіаку і прив`язці до нього руху планет. Тельки з необхідністю визначення точки весни, тобто місця й часу настання періодичного катаклізму, зодіак став зодіаком другого етапу.
    Тому, припускаючи ймовірність існування зодіаку другого етапу з часу головування в ньому Близнюків, можна припустити: настання глобальних катастроф навчилися визначати вже в протонеоліті. Персонажі мітів, які провіщали такі катастрофи на рубежі протонеоліту — неоліту, володіли цим знанням.
    Більше того. Назва лінії руху точки весни — екліптика (від давньогрецького «ekleiptikh», тобто «затемнення») — показує: виділення пов`язаних ыз цією лінією сузір'їв було здійснено і для вирахування часу майбутніх катаклізмів.
    Таким чином, зодіак виник як інструмент виживання людства!
    В такому випадку чи не було підпорядковано циклам катастроф і визначення рубежів між сузір`ями зодіаку на екліптиці? Зокрема, перехід точки зими з Водолея до Козерога (2240 р. до н. е. ) — початку середнього бронзового віку (2242 р. до н. е. ), точки осені з Терезів до Діви (650 р. до н. е. ) — початку античного, або скитського періоду (646 р. до н. е. ).
    Якщо наші припущення правильні й на початку XXI ст. Землі судилося пережити катастрофу, викликану особливостями космічних процесів, земляни мають бути готовими значно пом`якшити наслідки цієї біди.
    «Слабкі точки», на яких потрібно зосередити увагу, визначити неважко. Адже відомо: світові катаклізми набирали крайніх форм Тельки там, де людина своєю діяльністю (уже в неоліті — ранньому залізному віці!) істотно порушила екологічну ситуацію: вирубала ліси при підсічному землеробстві, розвела стада тварин, які знищили трав`яний покрив, побудувала штучні канали, що засолили грунт…
    Хочеться сподіватися, що сучасне людство вже підійшло до усвідомлення небезпеки, яка насувається. Озброєна величезною сумою знань і могутнім технічним потенціалом, воно в змозі передбачити час і масштаби цієї небезпеки, а якщо її зумовлюватиме падіння на Землю космічних тіл, — і відбити її.
    Можливо, людство буде готовим стримати й соціальні конфлікти, які з особливою силою спалахували саме в роки глобальних катастроф. І потім, навряд чи наше, сповнене споконвічним оптимізмом світове співтовариство зніяковіє навіть перед такою загрозою. Адже ще наші предки знали, що після кінця світу наступить його відродження (в християнському вченні — воскресіння). Та й катастрофа між палеолітом і мезолітом не знищила людство! Більше того, і після цієї, і після інших катастроф воно не Тельки не зупинялося у своєму розвитку, а, навпаки, в цілому виходило на більш високий етап розвитку. Ніби збагатившись імпульсом космічної енергії.
    Отже, вселенські катастрофи — це могутні каталізатори прогресу людства? І рубежі його якісного оновлення?
    Справді-таки, діалектика історії!
    Раніше ми дійшли висновку, що творцями і носіями зодіаку з Тельцем-биком на чолі могли бути спочатку Тельки індоєвропейці.
    В такому разі, райони із стародавніми символами Тельця можуть вважатися найбільш ранніми очевидними центрами індоєвропейців.
    Це Подунав`я (починаючи з культури Лепенського Виру), західна частина Північного Причорномор`я (починаючи з Кам`яної Могили, буго-дністровської культури, а можливо, і сурсько-дніпровської також) і частина Малої Азії (починаючи з Чатал-Гуюка).
    На перший погляд останнє малоймовірно. Але нагадаємо, що ряд сучасних дослідників (В. Даниленко, М. Дьяконов, Т. Гамкрелідзе, Вяч. Іванов, В. Сафронов) пов`язує витоки індоєвропейців — або частини їх — саме з Чатал-Гуюком13*. Причому цього висновку вони дійшли, незважаючи на значні розбіжності між ними в уявленнях і про історичний процес, і про методи його вивчення.
    У світлі всього сказаного на особливу увагу заслуговує ще одне, хоча й дещо несподіване, питання. Риси і сюжетна лінія розвитку «золотого віку» Месопотамії і «золотого віку» предків індійців, а також риси археологічно досліджених «протогородських» центрів Близького Сходу і міст Крітаюги збігаються між собою. То чи не були деякі з «протоміст» докерамічного неоліту індоєвропейскими?
    Спробуймо розібратися.
    Стародавні пам`ятки з символами Тельця можуть бути датовані не раніше 4400 р. до н. е. (тобто часу главенства Тельця в зодіаку). Тому існування індоєвропейської спільноти належить до V тис. до н. е. А решта, більш пізніх, пам`яток неоліту — середнього бронзового віку з символами Тельця мають відображати розселення індоєвропейців і процес індоєвропеїзації сусідніх територій.
    Це тою чи іншою мірою відповідає висновкам багатьох учених щодо стародавніх територій формування індоєвропейської спільноти й часу її існування.
    В неоліті початок цієї спільноти представлено групами синхронних чи майже синхронних пам`яток, що різняться між собою за матеріальною культурою і зосереджені на значних територіях. Тому можна припустити чи наявність загального донеолітичного центру (або кількох центрів) виникнення цих пам`яток, чи утворення індоєвропейської спільноти з різнорідних неолітичних груп, що тяжіли до Чорного моря.
    Перше цілком імовірне, коли врахувати протонеолітичний етап мітичної історії населення, яке залишило ці пам`ятки, і наявність тут дотельцевого етапу зодіаку. Чи не варто в такому разі пошукати спільноіндоєвропейську Атлантиду на дні західної частини Чорного моря?
    Оскільки індоєвропейці пройшли в своєму розвитку і стадію мідного віку, найімовірнішими індоєвропейцями на території України і Молдови можна вважати носіїв культур:
    — трипільської, лендельскої, середньо- і піздньополгарської (мідний і ранній бронзовий віки);
    — катакомбної, буджакської, баденської (середній бронзовий вік).
    Символи Тельця, що зустрічаються іноді в інших пам`ятках України — в Маріупольскому могильнику, середньодніпровській, ямній культурах, — можливо, відбивають контакти індоєвропейців із сусідами і поступову індоєвропеїзацію останніх, яка завершилася тоді, коли Телець уже поступився своїм головним місцем у зодіаку Овнові.
    Якщо це так, то основним джерелом індоєвропеїзації в СБ на території України могли бути катакомбні племена, в чому ми погоджуємося з Л. Клейном. Адже відповідно до висновків, зокрема, С. Пустовалова катакомбні племена перебували на рівні передкласового або ранньокласового суспільства. Про це свідчать і особливості їхньої символіки.
    А індоєвропеїзувалося сусіднє з ними населення, близьке їм за ХКТ і духовною культурою, але менш розвинуте в соціально-економічному плані. Наприклад, ямної і спільноти культур шнурової кераміки.
    Загальновідомо, що для більшості археологічних пам`яток неоліту — бронзового віку характерні симетричність і одноманітність орнаменту. Тільки на деяких судинах в його системі виділяється домінуючий елемент — центр орнаменту денця або горизонтальної орнаментальної зони на боковій поверхні. Він відзначається особливою формою, технікою виконання або розмірами і є традиційно очевидним сонячно-космічним символом (або його основною частиною).
    Ми згодні з В. Ніколовим, що поява такого домінуючого елементу, який символізує Сонце—Небо—Всесвіт, можлива лише при глибокому соціальному розшаруванні суспільства і виникненні в ньому керівного елементу у формі влади (вождя-царя) переддержавного або державного рівня. Вона втілює, як відомо, різні прояви не лише земного, а й космічного порядку і тому безспосередньо пов`язана з символікою космосу.
    Можливо, не випадково орнамент із домінуючим елементом переважав на пам`ятках з іншими виразними втіленнями Космосу. Особливо чітко це простежується в передкласових і класових суспільствах Близького Сходу. Там значення такого орнаменту підвищується, починаючи з неоліту.
    Так, на кераміці з шарів IX—II Хаджилара є нечисленні символи Сонця — кола, ромби, хрести. Домінуючі серед них елементи (вони зображені на денцях посудин) одноразові. Проте в шарі I такі елементи представлені вже на 29% цілих орнаментованих судин.
    Цікаво, що на території України в епоху палеометалу орнамент із домінуючим елементом був притаманний трипільским і катакомбним пам`яткам14*.
    Високий рівень соціальної диференціації катакомбних племен цілком можна пояснити з точки зору походження правобережної частини катакомбної області в основному, напевно, від трипільців. А східний — донецької — під впливом куро-араксинців (?), що входили до числа найбільш розвинутих утворень, які передували катакомбному.
    Більше того, можна вважати, що важливою стороною індоєвропеїзації сусідніх із індоєвропейцями народів було утвердження у середовищі останніх соціальної нерівності.
    Досить добре це відбили пам'ятки тих територій, де раніше індоєвропейців не було. Зокрема, в Болгарії синхронно РБ України з'являються багаті пізньохалколітичні могильники, які, на нашу думку, належать уже до бронзового віку. У їхніх похованнях знайдено численні, в тому числі і золоті символи знатності і Тельця.
    Отже, народи, які не мали в РБ або СБ яскраво вираженої соціальної диференціації (навіть за наявності у них окремих символів Тельця), певно слід вважати не індоєвропейцями, а такими, що індоєвропезуються.
    Проте не менш поширеною назвою Тельця в індоєвропейців був "Перун". Нагадаємо у зв'язку з цим, що з биком ототожнювали слов'янського Перуна. "Громоверцем" постійно називали Зевса, якого вважали і Тельцем. У індоєвропейців громовержцями вважалися й інші божества-бики. Перун в його різних варіантах був атрибутом багатьох найважливіших божеств. Небесний грім порівнювався з ревінням бика. Назва Плеяд — Перуне виступає дочірньою щодо імені Бога Перуна, а назва основної частини Тельця — Гіад — дочірньою щодо епітету Зевса Гієнтій (Дощовик), близькому в деякому смислі до епітету "Громовержець". Відомі випадки обожнювання перунів й ототожнення з перуном самого Зевса...
    Тому до символів Тельця в індоєвропейців можуть бути віднесені й перуноподібні символи знатності, пропорції яких нагадують кут сузір'я Тельця і голову бика. У першу чергу, сокири, скіпетри, наконечники списів, стріл, кинджали, молоточковиді булавки.
    У такому випадку індоєвропейцями або індоєвропеїзованими можна вважати похованих із названими предметами (а також, напевно, зі стелами, що мають іноді на своїй поверхні зображення цих предметів або форму перуна, наприклад, серцеподібну) носіїв інших культур, зокрема ямної.
    Не виключено, проте, що значна частина цих поховань належала предкам угро-фінів, які називали Гіади Великим Списом або Зірками Рукояті. Тому, як нам здається, індоєвропеїзація і Північного Причорномор'я, й основної частини України і Молдови була завершена тільки до кінця СБ при утворенні культури багатоваликової кераміки.
    А де ж весь цей час знаходилися предки слов'ян?
    Напевне, їх слід шукати в археологічній культурі, розташованій на території найдавнішого центру доместикації бика або поблизу нього. Основу господарства тут складали велика рогата худоба й рано впроваджене орне землеробство. Ця культура була тісно пов'язана з іншими індоєвропейськими народами.
    Маючи розвинуту систему світогляду з величезною роллю в ній уявлень про універсальний закон і культуру Тельця, датованому часом панування цього сузір'я в зодіаку, предки слов'ян у той час об'єднувалися, очевидно, в союз племен, оскільки окремі терміни рити у слов'ян були дуже давніми і уособлювали спочатку порядок одного з племен.
    З урахуванням наявності протонеоліту та мідного віку в мітичній періодизації історії слов'ян, вищевказані вимоги більшою мірою задовольняє лісостепова частина Правобережжя в поліетнічній трипільській культурній області.
    Частина трипільців була, напевно, предками греків. Б. Горнунг, наприклад, вважає, що ядром протогреків стали усатівські племена15*. На користь цього свідчать відлуння культу Тельця в курганному обряді греків. Його джерела логічно шукати в Тельцевих кромлехах і ровах усатівских курганів. Адже на території Греції кургани з'явилися вже в епоху главенства Овна в зодіаку або наприкінці Тельцевого лідерства, і там їхня Тельцева форма невідома.
    Із трипільців могли вийти і предки індійців16*. Останні, цілком вірогідно, склали частину ямної культурної спільноти. І створили саме ті ямні пам'ятки, в яких найбільшою мірою спостерігаються соціальне розшарування, індоєвропейська символіка, відлуння трипільського мистецтва та близькість до катакомбних пам'яток.
    Якщо ми праві, предків слов'ян слід шукати переважно серед племен Лісостепу Правобережжя:
    — в неоліті — серед буго-дністровських, впливи яких, на думку В. Даниленка, дійшли до Подніпров'я;
    — у мідному та ранньому бронзовому віках — серед трипільських;
    — у середньому бронзовому віці — серед лісостепових катакомбних і, можливо, окремих близьких до них ямних;
    — наприкінці середнього та у пізньому бронзовому віці — серед лісостепових культур багатоваликової кераміки і сабатинівських, комаровських, тшинецьких племен;
    — на початку залізного віку — серед білогрудівских, чорноліських племен і скитів-орачів.
    Це багато в чому відповідає прийнятій нині схемі етногенезу слов'ян. Водночас і дещо розходиться з нею.
    Віднесення середньодніпровських племен до прямих предків слов'ян уявляється нам слабко обгрунтованими. Хоча б тому, що і в середньодніпровській, і в інших культурах шнурової кераміки символи Тельця практично невідомі. До того ж зона цих культур є "занадто" північною щодо індоєвропейської прабатьківщини.
    Трипільські ж і тшинецькі пам'ятники пов'язані між собою, окрім усього іншого, традицією зображення Тельця. Вона відбилася на посудині з Бринзен ІІІ і на прясельці з Таценок. А тягнеться до кукрекського протонеоліту Кам'яної Могили (рис. на заставці до розд. 3).
    В умовах прогресуючого розвитку протослов'ян їхній світогляд пройшов етапи, що відповідають основним археологічним епохам і їхнім частинам. Тобто етапи, пов'язані з 532- і 1596-річними циклами розвитку Землі та людства. Це, на наш погляд, служить передумовою перегляду існу
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.01.05 | Георгій

      Re: Я теж...

      Тестер пише:
      > Георгію, то була відповіть у другу гілку, де була Ваша відповідь Анатолію. Але якось так вийшло при пересилці, що воно стало окремою темою. Я прошу пробачення перед форумчанами. А ще добавлю Чмихова, я ж розміщував тут років два назад. То вже вибачте...
      (ГП) Нічого, Володю, все нормально. Дякую за Чмихова. Цікаво! Пара моїх невеличких коментарів, з християнської перспективи, нижче.
      
      > М.О.ЧМИХОВ
      > БЕЗСМЕРТНИЙ «ЗАКОН»
      > Уривок з книги: Микола Чмихов: "Джерела язичництва України-Русі" / Упорядкування Валентини Чмихової/ ІНДОЄВРОПА: Тематичний випуск. — 7506 (1988—1989). — Кн. 1—4. Розділ 5.
      > Адже Пуруша — це Всесвіт,
      > що існував і буде існувати.
      >
      > Рігведа.
      > Нині очевидним стає той факт, что взаємозв'язок людства й природи відбивається у вигляді спільних періодів їхнього розвитку, які відповідають археологічним епохам.
      > Найбільш правдоподібними уявляються рубежі між епохами:
      > — неолітом (і його кінцем — мідним віком) і бронзовим віком (близько 2800/2750 р. до н. е. );
      > — бронзовим і залізним віками (близько 1200 р. до н. е. );
      > — раннім залізним віком і середньовіччям (кінець IV—початок V ст.).
      
      (ГП) Дуже цікаво, але хіба такі вже й радикальні зміни трапилися на останньому з цих рубежів? Історики часто пишуть - ну, звичайно ж, он Римська імперія припинила своє існування. Але деякі історики заперечують це. Річ у тому, що розпад Римської імперії і взагалі усього античного устрою життя зайняв багато сторіч. Перші його ознаки можна ретроспективно спостерігати вже у 1-2 сторіччях н.е. (напр., коли під час правління імператора Доміціана раптом катастрофічно впали світові ціни на вино і оливкову олію, що страшно вдарило по економічній могутності Риму). А остаточно Римська імперія перестала існувати не в 471 році (коли Одоакр скинув Ромула Августула), а значно пізніше, через десь так років сімсот-вісімсот. По-перше, Східна імперія (Візантія) продовжувала навіть і формальне існування, а по-друге, так звані "варвари," які *нібито* "скинули" Західну імперію, насправді продовжували практично всі її адміністративно-політичні і юридичні традиції. Подумати, навіть титул "pontifex maximus," який взяв собі римський папа, іде всього-навсього від Октавіана Августа.
      
      
      > (...) слід звернути увагу на деякі особливості опису настання Страшного суду, або кінця світу. Зокрема, згідно з християнським ученням, Сонце тоді перетвориться «на тьму», а Місяць — «на кров». Це відповідає вигляду світил на момент затемнення Сонця.
      (ГП) Так. У Книзі Об"явлення дійсно містяться численні запозичення зі стародавніх мітів, як східних (особливо перських), так і західних (елінських). А ті міти, у свою чергу, у великій мірі складалися людьми під сильним враженням від таких природніх катаклізмів, як сонячні затемнення, землетруси, епідемії смертельних хвороб тощо. Але Об"явлення має інший фокус. Його смисл не в описах жахів, які повинні статися перед "кінцем світу," і тим більше не в "математичній" інтерпретації історії нашої планети та людства. Мітологічні і "катаклізмічні" описи в Об"явленні - це не більше, ніж алегорична мова (і, звичайно, не дивно, що ця мова в ту епоху і в тій культурі, де писалася книга Об"явлення, насичена елементами зороастрійських і елінських мітів). А суть, "месседж," "повідомлення" книги Об"явлення просто в тому, що є Бог, який судитиме (і ВЖЕ судить) усіх нас, і цьому Богові не байдуже, чи ми на боці Його "Агнця" (Христа з Його силами любові, миру, і служіння іншим) чи на боці "звірини" (сил ненависті, жадібності, амбіцій і служіння собі).
      
      > (...) новонароджене дитя є символом майбутнього і запорукою приходу кінця світу через його знищення (приходу Страшного суду). А змій, який начебто також прагне знищення світу, разом з тим намагається все ж таки зберегти (!) цей старий світ. Для цього змієві й необхідно з'їсти дитину.
      > Таким чином, одна з найважливіших, хоча й дещо прихованих, функцій змія-диявола — збереження (а не руйнування) світу теперішнього.
      > Дещо несподіваним у цьому є те, що поведінка змія абсолютно тотожня поведінці, скажімо, Крона. Він був уособленням своєї епохи. Крон намагався відібрати в богині Геї їхніх спільних дітей (у т. ч. й Зевса), щоб з'їсти їх, не дати їм вирости й утвердити вже нову, свою, епоху.
      (ГП) Дуже цікаві спостереження.
      
      > Отже, нам здається: цих фактів цілком достатньо для припущення, що в образі змія-диявола збережено риси того самого язичницького Бога-царя і водночас батька дитини, яку мала народити жінка-знамення. Однією з його іпостасей був змій.
      (ГП) Згідний з усім, крім слова "іпостась." Мотив "ковтання" дитини змієм (чи якимось "титаном" типу Крона/Сатурна) дійсно повторюється в багатьох мітах, і я дійсно відчуваю в цьому мотиві боротьбу між силами оновлення ("жінка, загорнута в сонце") і силами консервації, реакції, підтримання "старого" порядку речей. Але що цей "змій"-диявол-титан є "іпостассю" Бога (у християнському розумінні поняття "Бог"), я не згідний. Бог у книзі Об"явлення каже, що Він "творить УСЕ НОВЕ," тобто Він Сам є силою оновлення, тим Чинником, якому ми завдячуємо за все те світле і чисте, що з"являється замість темного і віджилого.

  • 2005.01.11 | Социст

    Феномени об'єктивного матеріального світу.

    Пан Георгій пише:
    
    > Своїм студентам я завжди починаю будь-який лекційний чи лабораторний курс з викладання основ наукового методу. Згідно з цим загальноприйнятим в усьому світі методом, будь-яке об'єктивне знання (на відміну від такої суто суб'єктивної речі, як віра) базується на певних обмеженнях. Найперше з цих обмежень полягає в тому, що розглядатися повинні тільки феномени об'єктивного матеріального світу. Друге обмеження полягає в тому, що конкретні спостереження однієї людини про феномени цього матеріального світу повинні бути підкріплені такими самими спостереженнями іншої людини. Третє обмеження полягає в тому, що на підставі цих спостережень і питань, які це спостереження викликає, повинні бути висунуті певні гіпотези, що їх можна тестувати конкретними методами. Цих гіпотез повинно бути декілька, і з кожної з них повинні логічно витікати певні конкретні передбачення. Нарешті, четверте обмеження полягає в тому, що люди повинні бути здатні адресувати всі ці передбачення, тестувати їх за допомогою експериментів чи обчислень.
    
    Пане Георгій!
    
    Розгляньте, будь ласка, з наукової точки зору такий феномен об'єктивного матеріального світу, як воскресіння Ісуса Христа!
    
    Щиро дякую!
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.01.20 | Социст

      Пан Георгій відмовчується.

      Це теж науковий підхід! Як промовчить, то хоч не збреше...
      
      А ще це називається пристрасністю – чужих об'єктивно розглядаємо, а своїх ідеалізуємо. Нічого нового під сонцем!

    • 2005.01.20 | Георгій

      Re: Феномени об'єктивного матеріального світу.

      Социст пише:
      > Пан Георгій пише:
      >
      > > Своїм студентам я завжди починаю будь-який лекційний чи лабораторний курс з викладання основ наукового методу. Згідно з цим загальноприйнятим в усьому світі методом, будь-яке об'єктивне знання (на відміну від такої суто суб'єктивної речі, як віра) базується на певних обмеженнях. Найперше з цих обмежень полягає в тому, що розглядатися повинні тільки феномени об'єктивного матеріального світу. Друге обмеження полягає в тому, що конкретні спостереження однієї людини про феномени цього матеріального світу повинні бути підкріплені такими самими спостереженнями іншої людини. Третє обмеження полягає в тому, що на підставі цих спостережень і питань, які це спостереження викликає, повинні бути висунуті певні гіпотези, що їх можна тестувати конкретними методами. Цих гіпотез повинно бути декілька, і з кожної з них повинні логічно витікати певні конкретні передбачення. Нарешті, четверте обмеження полягає в тому, що люди повинні бути здатні адресувати всі ці передбачення, тестувати їх за допомогою експериментів чи обчислень.
      
      > Пане Георгій!
      > Розгляньте, будь ласка, з наукової точки зору такий феномен об'єктивного матеріального світу, як воскресіння Ісуса Христа!
      (ГП) Будь ласка, ось Вам моя думка про це. Воскресіння НЕ НАЛЕЖИТь до феноменів матеріального світу. Тому пояснювати воскресіння "науково" просто неможливо. Але це не виключає можливості людської ВІРИ у воскресіння. Не всі люди стоять на аксіомі, що матерія - це все, що існує. Деякі стоять на цій аксіомі, але інші стоять на іншій, а саме на тій, що є ще щось, окрім матерії. Наприклад, є Бог. Ми не пізнаємо про властивості Бога науковим методом, тобто шляхом спостережень, запитань, гіпотез, передбачень, і тестів. Бог, за висловом Карла Барта, "повністю інший." Тому ми знаємо про Нього не те, що ми "спостерігаємо," а те, що Він сам нам відкриває, через "одкровення." Одним з таких "одкровень" є віра в те, що Бог в особі Христа жив на землі як людина, помер, і воскрес, а зараз живий і присутній з нами. Це не підлягає ніяким емпіричним тестам, на відміну від феноменів матеріального світу. Ті підлягають а релігійні одкровення ні.
      
      > Щиро дякую!
      (ГП) Прошу. Вибачте, я був дуже завантажений роботою і не помітив Вашого допису одразу.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2005.01.21 | Социст

        Re: Феномени об'єктивного матеріального світу.

        Пан Георгій пише:
        
        > Социст пише:
        >
        > > Пане Георгій!
        > > Розгляньте, будь ласка, з наукової точки зору такий феномен об'єктивного матеріального світу, як воскресіння Ісуса Христа!
        > (ГП) Будь ласка, ось Вам моя думка про це. Воскресіння НЕ НАЛЕЖИТь до феноменів матеріального світу.
        
        Цікаво! А життя та смерть також не належать? Жила собі людина, її розп'яли. Вона померла, а після знову ожила. І все це не належить до феноменів матеріального світу! Це казочка для людей, в яку можна вірити...
        
        Дякую за пояснення!
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2005.01.22 | Георгій

          Re: Феномени об'єктивного матеріального світу.

          Социст пише:
          > Пан Георгій пише:
          >
          > > Социст пише:
          > >
          > > > Пане Георгій!
          > > > Розгляньте, будь ласка, з наукової точки зору такий феномен об'єктивного матеріального світу, як воскресіння Ісуса Христа!
          > > (ГП) Будь ласка, ось Вам моя думка про це. Воскресіння НЕ НАЛЕЖИТь до феноменів матеріального світу.
          >
          > Цікаво! А життя та смерть також не належать?
          (ГП) Це залежить від Вашої системи вихідних аксіом. Якщо ця система виключає існування будь-чого, крім матерії (об'єктивної реальності, даної нам через наші почуття), тоді і життя, і смерть цілковито, повністю належать до феноменів матеріального світу. Тоді життя - це просто метаболізм клітин і - на його вищому рівні - електрична та електрохімічна діяльність нейронів і синапсів. Смерть - це припинення метаболізму та діяльності нейронів і синапсів. Але є і інша можлива система вихідних аксіом, яка припускає можливість існування чогось нематеріального - Бога, Духу, "неба" і т.д. Тоді життя і смерть належать до феноменів матеріального світу тільки частково. Можна стояти на вихідній аксіомі, що "я" - це не тільки мої нейрони та синапси, а й ще щось таке, чого емпірична наука принципово позбавлена можливості осягнути, тому що ця частина мого "я" не складається з елементів матерії і не поводить себе згідно з законами фізики та хімії. Ця частина мого "я" не метаболізує так, як метаболізують мої клітини, і не вмирає так, як вмирають мої нейрони. Після моєї фізичної смерті ця частина мого "я" не зникає, а продовжує своє незрозуміле фізиці та хімії існування. Оскільки ми говоримо про аксіоми, сперечатися, яка з двох систем аксіом "правильна," просто безглуздо. Паралельні лінії не перетинаються (аксіома Евкліда), або перетинаються (аксіома Рімана - Лобачевького). Яка з цих двох аксіом "правильна"? Обидві "правильні," просто з першої витікають ті закономірності емпіричного світу, які ми спостерігаємо, а з другої - закономірності певного "іншого" світу. Щось таке властиве і системам аксіом про повну матеріальність чи часткову матеріальність.
          
          > Жила собі людина, її розп'яли. Вона померла, а після знову ожила. І все це не належить до феноменів матеріального світу! Це казочка для людей, в яку можна вірити...
          (ГП) Я не бачу нічого поганого в казочках. Казочка про вічне життя і відповідальність людини перед Богом надихала і продовжує надихати людей на прекрасні, благородні вчинки.
          
          > Дякую за пояснення!
          (ГП) Дуже прошу. Питайте ще.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2005.01.24 | Социст

            Re: Феномени об'єктивного матеріального світу.

            Ось ми й дійшли до суті справи! Пан Георгій пише:
            
            > > > (ГП) Будь ласка, ось Вам моя думка про це. Воскресіння НЕ НАЛЕЖИТь до феноменів матеріального світу.
            > >
            > > Цікаво! А життя та смерть також не належать?
            > (ГП) Це залежить від Вашої системи вихідних аксіом. Якщо ця система виключає існування будь-чого, крім матерії (об'єктивної реальності, даної нам через наші почуття), тоді і життя, і смерть цілковито, повністю належать до феноменів матеріального світу.
            
            А коли не виключає – також належить, бо життя не залежить від точки зору, а є об'єктивним фактом життя. Тому воно й життя, а не небо! Небо, наприклад, існує лише в сприйнятті...
            
            Якщо воскресіння є таким же продуктом точки зору, як і небо, тоді Ісус Христос не воскрес, а лише помер, а люди лише вірять, що він воскрес. В дійсності, в Євангелії пише, що певний час, після того, як воскрес, він перебував серед своїх учнів та спілкувався з ними. Навіть Хома тикав пальцями в його рани! Так що це факт, а не продукт віри...
            
            > Тоді життя - це просто метаболізм клітин і - на його вищому рівні - електрична та електрохімічна діяльність нейронів і синапсів. Смерть - це припинення метаболізму та діяльності нейронів і синапсів. Але є і інша можлива система вихідних аксіом, яка припускає можливість існування чогось нематеріального - Бога, Духу, "неба" і т.д. Тоді життя і смерть належать до феноменів матеріального світу тільки частково. Можна стояти на вихідній аксіомі, що "я" - це не тільки мої нейрони та синапси, а й ще щось таке, чого емпірична наука принципово позбавлена можливості осягнути, тому що ця частина мого "я" не складається з елементів матерії і не поводить себе згідно з законами фізики та хімії. Ця частина мого "я" не метаболізує так, як метаболізують мої клітини, і не вмирає так, як вмирають мої нейрони.
            
            Ця частина мого "я" називається особистістю людини. Але особистість людини не існує окремо від самої людини, бо вона є дійсним духовним суб'єктом людини. На відміну від особистости людини, яка існує для всіх людей, бог існує лише для тих, хто в нього вірить. Так що існування мого "я", про яке ви пишете, є безспорним об'єктивним фактом, а існування бога є лише суб'єктивною вірою. Тому існування особистости є не аргументом на користь Вашої тези, а аргументом проти. Взагалі, єдиним аргументом на користь Вашої тези є лише Ваша віра. Якщо Ви перестанете вірити в існування бога, тоді й бога не буде, а залишиться лише віра в бога інших людей, які ще не перестали вірити.
            >
            > Після моєї фізичної смерті ця частина мого "я" не зникає, а продовжує своє незрозуміле фізиці та хімії існування.
            
            Дійсно, моє "я" не зникає після моєї фізичної смерти, бо воно продовжує своє існування в свідомості близьких мені людей. Тільки мене самого вже тоді не буде. І я тоді не зможу не тільки розмовляти з ними, а навіть заочно спілкуватись, не зможу більше розміщувати свої дописи ні на „Майдані“, не десь в іншому місці. Правда, моє "я" може зникнути набагато раніше моєї фізичної смерти, наприклад, коли я втрачу здоровий глузд. Але, все-таки я можу бути, а можу й не бути, тоді як бога не було й не буде. Він є лише продуктом точки зору. І це не аксіома, а факт!
            
            > > Жила собі людина, її розп'яли. Вона померла, а після знову ожила. І все це не належить до феноменів матеріального світу! Це казочка для людей, в яку можна вірити...
            > (ГП) Я не бачу нічого поганого в казочках. Казочка про вічне життя і відповідальність людини перед Богом надихала і продовжує надихати людей на прекрасні, благородні вчинки.
            
            Це так! І саме тоді бог існує як спільне колективне "я" цих людей, існує як егрегор. Але коли ці люди починають усвідомлювати себе як вільну особистість, що діє не за велінням бога, а самотужки, вони звільнюються від своєї зумовленности цим егрегором, і стають людьми, для яких бог є лише символом абсолютної єдности людей, а не їх спільною особистістю. Відокремлення особистости від бога є перетворенням егрегора в символ. Навпаки, новий егрегор виникає тоді, коли якась група людей втрачає єдність своєї особистости, здійснюючи стрибок у вічність. Приводом для цього є не дійсне існування бога, а відсутність єдности, яка переживається людьми як апокаліпсис. Теорема, таким чином гласить наступне: Як не буде апокаліпсиса, так не буде й зовсім бога! Оце такий феномен людської свідомости!
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2005.01.25 | Анатолій

              Re: Феномени об'єктивного матеріального світу.

              Пане Социст!
              Дозвольте деяке уточнення.
              Будь-яке "Я" не зникає після смерті фізичного тіла людини, а згодом втілюється знову у нову фізичну (людську) форму. При цьому, як відомо, жива людина - це синтез семи тіл - фізичного, ефірного, астрального, ментального, причинного (каузального), душевного та духовного. В разі перевтілення, у нове тіло переходить тільки три останні тіла, себто каузальне, душевне та духовне. При цьому Ви втрачаєте ментальне, астральне та ефірне тіла. Якщо за двома останніми нема чого шкодувати, то за ментальним, себто розумовим (якщо Ви мали здоровий та ясний розум) шкодувати доведеться. Але нова особа про це знати не може. Не журіться, каузальне тіло несе досить багато інформації щодо попереднього життя і людина, як правило, уві сні чи під час медитативно-регрисивних практик згадує події минулих життів. Я особисто проходив такі практики і міг би дещо розповісти, але не в інеті. Крім того, я маю досвід отримання інформації щодо попереднього життя від дитини віком 2р 8 міс. І це підтверджена інформація. Таким чином, не все втрачено, панове!!!
              Анатолій
              згорнути/розгорнути гілку відповідей

              • 2005.01.25 | Социст

                Re: Феномени об'єктивного матеріального світу.

                Пан Анатолій пише:
                
                > Пане Социст!
                > Дозвольте деяке уточнення.
                > Будь-яке "Я" не зникає після смерті фізичного тіла людини, а згодом втілюється знову у нову фізичну (людську) форму. При цьому, як відомо, жива людина - це синтез семи тіл - фізичного, ефірного, астрального, ментального, причинного (каузального), душевного та духовного.
                
                "Я" то воно втілюється, бо в світі людей є не дуже багато видів психічної конституції, але я маю на увазі не тіла, які складають моє "Я" – не моє фізичне тіло, не моє світосприйняття, не мої емоції, не мій розум, не мої відповідальність, душевність та дух осягнення єдности. А маю на увазі мою унікальну особистість, яка пов'язана з тією Україною, яка через сто чи тисячу років, коли відбудеться повторне втілення мого "Я", буде зовсім іншою; яка пов'язана з тією Росією, якої через сто років зовсім не буде; яка пов'язана з моїми рідними та близькими, яких також не буде, а буде якесь втілення їхнього "Я", яке з втіленням мого "Я" зовсім і не зустрінуться, а тому й не відбудеться та інтерсуб'єктивна єдність, яка відбулась тепер і яка складає мою унікальну особистість. А буде зовсім інша унікальна особистість, зовсім інші рідні та близькі, зовсім інша єдність, зовсім інша Україна в зовсім іншій Європі зовсім іншого світу, – світу ібн Ладена, який вже відбувся як пророк бога Мохамеда, світу Іммануїла, який вже проголошений месією, взагалі постапокаліптичного світу, в якому наші з Вами "Я" зовсім не будуть турбуватися проблемами апокаліпсиса, а будуть займатися зовсім іншими справами. Тільки один Христос буде вічно розп'ятим, бо наші християни не бажають йому відслужити „За упокой“...
                
                > В разі перевтілення, у нове тіло переходить тільки три останні тіла, себто каузальне, душевне та духовне. При цьому Ви втрачаєте ментальне, астральне та ефірне тіла. Якщо за двома останніми нема чого шкодувати, то за ментальним, себто розумовим (якщо Ви мали здоровий та ясний розум) шкодувати доведеться. Але нова особа про це знати не може. Не журіться, каузальне тіло несе досить багато інформації щодо попереднього життя і людина, як правило, уві сні чи під час медитативно-регрисивних практик згадує події минулих життів. Я особисто проходив такі практики і міг би дещо розповісти, але не в інеті. Крім того, я маю досвід отримання інформації щодо попереднього життя від дитини віком 2р 8 міс. І це підтверджена інформація. Таким чином, не все втрачено, панове!!!
                
                Вони то згадують, але зміст особистости не зводиться до інформації про життя тіла та власного "Я". Змістом особистости є унікальний шлях осягнення єдности з своїм власним "Я", яку ще треба осягнути і яку неможливо отримати у спадок. Особистість – це не саме "Я", а форма єдности з своїм власним "Я". Якщо я не маю єдности з самим собою, то моє "Я" ще й не відбулося зовсім, а відбулось щось зовсім інше. Ну й що з того, що я про нього згадаю, коли воно не відбулось? Я про особистість, яка відбулась, а не про "Я", що не відбулось!
                згорнути/розгорнути гілку відповідей

                • 2005.01.25 | Анатолій

                  Re: Феномени об'єктивного матеріального світу.

                  Социст пише:
                  А буде зовсім інша унікальна особистість, зовсім інші рідні та близькі, зовсім інша єдність, зовсім інша Україна в зовсім іншій Європі зовсім іншого світу, – світу ібн Ладена, який вже відбувся як пророк бога Мохамеда, світу Іммануїла, який вже проголошений месією, взагалі постапокаліптичного світу, в якому наші з Вами "Я" зовсім не будуть турбуватися проблемами апокаліпсиса, а будуть займатися зовсім іншими справами. Тільки один Христос буде вічно розп'ятим, бо наші християни не бажають йому відслужити „За упокой“...
                  (Анатолій)
                  Ні, пане Социсте! У світ ми, як правило, приходимо "пакетами", тобто, знову як правило, і Ви, і Ваші рідні будуть знову з Вами поряд. Хіба що поміняються ролями. Адже у цьому речовинному світі у нас тільки одне завдання - набути досвід з метою Просвітлення - як Ви кажете осягнути Єдність.
                  
                  
                  > Вони то згадують, але зміст особистости не зводиться до інформації про життя тіла та власного "Я". Змістом особистости є унікальний шлях осягнення єдности з своїм власним "Я", яку ще треба осягнути і яку неможливо отримати у спадок. Особистість – це не саме "Я", а форма єдности з своїм власним "Я". Якщо я не маю єдности з самим собою, то моє "Я" ще й не відбулося зовсім, а відбулось щось зовсім інше. Ну й що з того, що я про нього згадаю, коли воно не відбулось? Я про особистість, яка відбулась, а не про "Я", що не відбулось!
                  (Анатолій) Якщо, дай бог, Ви осягнете Єдність, себто досягнете просвітленого стану, от тоді то керувати Вашим втіленням будете Ви самі, а не закони причин-наслдків. Дай бог досягти нам такого стану.
                  Анатолій
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей

                  • 2005.01.25 | Социст

                    Поживемо – побачимо!(-)

            • 2005.01.25 | Георгій

              Re: Феномени об'єктивного матеріального світу.

              Социст пише:
              
              > > (ГП) Це залежить від Вашої системи вихідних аксіом. Якщо ця система виключає існування будь-чого, крім матерії (об'єктивної реальності, даної нам через наші почуття), тоді і життя, і смерть цілковито, повністю належать до феноменів матеріального світу.
              > А коли не виключає – також належить, бо життя не залежить від точки зору, а є об'єктивним фактом життя.
              (ГП) Ви маєте на увазі життя до так званої фізичної смерті, чи після? Якщо друге, то воно в межах матеріалістичної системи аксіом не є ніяким об'єктивним фактом. Як кажуть, звідти ніхто не повертався.
              
              >Тому воно й життя, а не небо! Небо, наприклад, існує лише в сприйнятті...
              (ГП) Знову ж, це залежить від системи координат-аксіом. Ви ж, мабуть, знаєте про Берклі і соліпсизм. Для Берклі і небо, і життя (Ваше, моє, Івана Івановича, всяке, крім внутрішнього життя самого п. Берклі) є, за визначенням, ні об'єктивним фактом, ні результатом об'єктивного сприйняття, а тільки вигадкою, примхою якогось внутрішнього двигуна п. Берклі.
              
              > Якщо воскресіння є таким же продуктом точки зору, як і небо, тоді Ісус Христос не воскрес, а лише помер, а люди лише вірять, що він воскрес. В дійсності, в Євангелії пише, що певний час, після того, як воскрес, він перебував серед своїх учнів та спілкувався з ними. Навіть Хома тикав пальцями в його рани! Так що це факт, а не продукт віри...
              (ГП) Це факт для того, хто вірить.
              
              > > (ГП) Тоді життя - це просто метаболізм клітин і - на його вищому рівні - електрична та електрохімічна діяльність нейронів і синапсів. Смерть - це припинення метаболізму та діяльності нейронів і синапсів. Але є і інша можлива система вихідних аксіом, яка припускає можливість існування чогось нематеріального - Бога, Духу, "неба" і т.д. Тоді життя і смерть належать до феноменів матеріального світу тільки частково. Можна стояти на вихідній аксіомі, що "я" - це не тільки мої нейрони та синапси, а й ще щось таке, чого емпірична наука принципово позбавлена можливості осягнути, тому що ця частина мого "я" не складається з елементів матерії і не поводить себе згідно з законами фізики та хімії. Ця частина мого "я" не метаболізує так, як метаболізують мої клітини, і не вмирає так, як вмирають мої нейрони.
              > Ця частина мого "я" називається особистістю людини. Але особистість людини не існує окремо від самої людини, бо вона є дійсним духовним суб'єктом людини.
              (ГП) Задам Вам класичне сократівське питання: а звідки Ви це знаєте? Як раз те, що щось Ваше, якась частина Вас, АБО НЕ ІСНУЄ, АБО ІСНУЄ після Вашої фізичної смерті, є ТІЛЬКИ Вашим суб'єктивним твердженням, якому у принципі нема і не може бути емпіричного доказу!
              
              >На відміну від особистости людини, яка існує для всіх людей, бог існує лише для тих, хто в нього вірить.
              (ГП) Це, звичайно, так. Але ми не ЗНАЄМО раціонально, що Він НЕ існує. Ми можемо це ствердити, але у цьому негативному твердженні ми спиратимемося виключно на те, що ми здобули нашим емпіричним досвідом, існуванням у нашій емпіричній, суто матеріальній системі координат-аксіом.
              
              >Так що існування мого "я", про яке ви пишете, є безспорним об'єктивним фактом,
              (ГП) Але для Берклі - ні...
              
              >а існування бога є лише суб'єктивною вірою.
              (ГП) Зараз, у даний момент, коли Ви і я однаково знаходимося у матеріальній системі координат-аксіом - так. Проте чи будемо ми з Вами ЗАВЖДИ знаходитися у цій системі? Ви можете ДОВЕСТИ, що так, і Ви, і я, і все на світі ЗАВЖДИ буде знаходитися в межах системи координат, де нічого, крім матерії, не існує? Ні. Це все рівно, що "доводити" аксіому Евкліда про паралельні лінії. Ну не доводиться вона. Вона просто існує, як аксіома. Але можна прийняти за фундамент і іншу аксіому, також без логічного доведення, виведення, дедукції.
              
              > Тому існування особистости є не аргументом на користь Вашої тези, а аргументом проти. Взагалі, єдиним аргументом на користь Вашої тези є лише Ваша віра. Якщо Ви перестанете вірити в існування бога, тоді й бога не буде, а залишиться лише віра в бога інших людей, які ще не перестали вірити.
              (ГП) Звичайно, це все так, але знову ж таки, он Джозеф Берклі перестав вірити у Ваше існування, і взагалі в об'єктивне існування усього сущого, крім нього самого. І нічого для нього не змінилося, світ не розвалився. Правда, він помер, а ми з Вами живі. Але ж він - знову ж таки, якщо нічого не існує, крім матеріального фізико-хімічного світу - про це не знає. Іншими словами, можна прожити ціле життя, не маючи віри в існування інших людей, так само, як і можна прожити ціле життя без віри в Бога. Проте ми з Вами з цього не зробимо висновку, що інших людей не існує.
              
              > > Після моєї фізичної смерті ця частина мого "я" не зникає, а продовжує своє незрозуміле фізиці та хімії існування.
              > Дійсно, моє "я" не зникає після моєї фізичної смерти, бо воно продовжує своє існування в свідомості близьких мені людей. Тільки мене самого вже тоді не буде. І я тоді не зможу не тільки розмовляти з ними, а навіть заочно спілкуватись, не зможу більше розміщувати свої дописи ні на „Майдані“, не десь в іншому місці.
              (ГП) І знову сократівське питання: а як Ви це знаєте? Це НЕ ДОВОДИТЬСЯ емпіричним аналізом, дедукцією. Це тільки приймається, як вихідний постулат, як аксіома. А ось Вам інша аксіома: Ви самі БУДЕТЕ після Вашої фізичної смерті, причому "будете" цілком об'ктивно, а не тільки як продукт мозку інших, які про Вас пам'ятатимуть. Ви безсмертний. Просто та частина Вас, яка продовжуватиме існування після фізико-хімічно-біологічної смерті Вашого тіла (включаючи мозок з усіма його нейронми та синапсами) буде за особливим невидимим бар'єром. Скажете, неправда, вигадка, сліпа віра, не доведено наукою? Але ж ми говоримо про найфундаментальніші постулати, аксіоми... Їх у принципі НЕ ДОВОДЯТЬ.
              
              >Правда, моє "я" може зникнути набагато раніше моєї фізичної смерти, наприклад, коли я втрачу здоровий глузд. Але, все-таки я можу бути, а можу й не бути, тоді як бога не було й не буде. Він є лише продуктом точки зору. І це не аксіома, а факт!
              (ГП) І взагалі нічого, крім діяльності МОГО "я", не було і не буде. ВСЕ є лише продуктом точки зору. І це не аксіома, а факт! (Берклі).
              згорнути/розгорнути гілку відповідей

              • 2005.01.25 | Социст

                Re: Феномени об'єктивного матеріального світу.

                Пан Георгій пише:
                
                > Социст пише:
                
                > >Тому воно й життя, а не небо! Небо, наприклад, існує лише в сприйнятті...
                > (ГП) Знову ж, це залежить від системи координат-аксіом. Ви ж, мабуть, знаєте про Берклі і соліпсизм. Для Берклі і небо, і життя (Ваше, моє, Івана Івановича, всяке, крім внутрішнього життя самого п. Берклі) є, за визначенням, ні об'єктивним фактом, ні результатом об'єктивного сприйняття, а тільки вигадкою, примхою якогось внутрішнього двигуна п. Берклі.
                
                Якщо Ви бажаєте обговорювати думки пана Берклі, то Вам перш за все треба його процитувати, бо він сам на „Майдані“ не пише, рівно також, як не пише ні Отець, ні Син. В цьому відношенні ці троє є одинаково неприсутні, тобто їх немає. І це не результат точки зору, а факт! А те, що Ви пишете про пп. Берклі, Отець і Син є Вашим сприйняттям їх, а не проявою їх присутности на „Майдані“. Тобто, ми з Вами дуже добре можемо відрізнити, що є фактом, а що – Вашою уявою про факти. Особистість є фактом, коли вона бере участь у спілкуванні інших особистостей, а коли про неї лише пишуть чи говорять інші особистості, особистість є уявною, а не дійсною. Об'єктивною практикою особистости є спілкування, а не вигадування аксіом...
                
                > > Якщо воскресіння є таким же продуктом точки зору, як і небо, тоді Ісус Христос не воскрес, а лише помер, а люди лише вірять, що він воскрес. В дійсності, в Євангелії пише, що певний час, після того, як воскрес, він перебував серед своїх учнів та спілкувався з ними. Навіть Хома тикав пальцями в його рани! Так що це факт, а не продукт віри...
                > (ГП) Це факт для того, хто вірить.
                
                Це факт, який перетворився в зміст тексту, який тлумачать всі, – і ті, що вірять, і ті, що не вірять. Тобто, фактом є лише присутність особистости в просторі і часі, а не текст. Тобто, є факти, тексти та тлумачення всього, що є і не є, особистістю, яка присутня на певному форумі. Бог неприсутній на нашому форумі, тому його немає. А пан Георгій присутній, тому він є. Все це факти!
                
                > > Ця частина мого "я" називається особистістю людини. Але особистість людини не існує окремо від самої людини, бо вона є дійсним духовним суб'єктом людини.
                > (ГП) Задам Вам класичне сократівське питання: а звідки Ви це знаєте? Як раз те, що щось Ваше, якась частина Вас, АБО НЕ ІСНУЄ, АБО ІСНУЄ після Вашої фізичної смерті, є ТІЛЬКИ Вашим суб'єктивним твердженням, якому у принципі нема і не може бути емпіричного доказу!
                
                Фактом є те, що я присутній на цьому форумі, а частини мого "я" є лише текстом, який Ви можете лише тлумачити. Але коли у Вас є якесь запитання чи якась інша пропозиція, тоді Ви звертаєтесь до мене, а не до тексту, бо він Вам нічого не відповість. І я про все це знаю з моєї особистої практики. Якщо Ви про це не знаєте, тоді у Вас немає практики. Але людина, яка не має власної практики спілкування, не є особистістю.
                
                > >На відміну від особистости людини, яка існує для всіх людей, бог існує лише для тих, хто в нього вірить.
                > (ГП) Це, звичайно, так. Але ми не ЗНАЄМО раціонально, що Він НЕ існує. Ми можемо це ствердити, але у цьому негативному твердженні ми спиратимемося виключно на те, що ми здобули нашим емпіричним досвідом, існуванням у нашій емпіричній, суто матеріальній системі координат-аксіом.
                
                Ми ЗНАЄМО раціонально, що Він НЕ існує з нашої практики спілкування з людьми взагалі та на цьому форумі зокрема. Неприсутній – значить не існує!
                
                > >Так що існування мого "я", про яке ви пишете, є безспорним об'єктивним фактом,
                > (ГП) Але для Берклі - ні...
                
                Берклі тут не присутній, тому він взагалі не може свідчити про моє існування. Берклі Ви можете тільки цитувати, а все інше, що Ви пишете про Берклі, – це не Берклі. Так що тут Ви про Берклі недоречно згадуєте. Нічим він Вам не допоможе!
                
                > >а існування бога є лише суб'єктивною вірою.
                > (ГП) Зараз, у даний момент, коли Ви і я однаково знаходимося у матеріальній системі координат-аксіом - так. Проте чи будемо ми з Вами ЗАВЖДИ знаходитися у цій системі? Ви можете ДОВЕСТИ, що так, і Ви, і я, і все на світі ЗАВЖДИ буде знаходитися в межах системи координат, де нічого, крім матерії, не існує? Ні. Це все рівно, що "доводити" аксіому Евкліда про паралельні лінії. Ну не доводиться вона. Вона просто існує, як аксіома. Але можна прийняти за фундамент і іншу аксіому, також без логічного доведення, виведення, дедукції.
                
                Аксіому Евкліда доводити не треба, але фізичний експеримент підтверджує, що внаслідок гравітації геометрія реального світу не є евклідовою. Так що Евклід Вам також нічим не допоможе. Звертайтесь за свідченнями до особистостей, які присутні, а не до авторів, які не присутні. А те, що бог не присутній, це не аксіома, а факт. Всі, хто тут присутні, є лише персональні особистості. Як присутня тут особистість я можу довести, що життя є продуктом еволюції електронно-йонної плазми, тобто, що ніякого бога для свого виникнення воно не потребує. Вважаю, що для цього форуму це достатньо, щоб в зв'язку з цим більше не згадувати ні про Евкліда, ні про Берклі, бо вони в цій дискусії не взяли участь.
                
                > > Тому існування особистости є не аргументом на користь Вашої тези, а аргументом проти. Взагалі, єдиним аргументом на користь Вашої тези є лише Ваша віра. Якщо Ви перестанете вірити в існування бога, тоді й бога не буде, а залишиться лише віра в бога інших людей, які ще не перестали вірити.
                > (ГП) Звичайно, це все так, але знову ж таки, он Джозеф Берклі перестав вірити у Ваше існування, і взагалі в об'єктивне існування усього сущого, крім нього самого. І нічого для нього не змінилося, світ не розвалився. Правда, він помер, а ми з Вами живі. Але ж він - знову ж таки, якщо нічого не існує, крім матеріального фізико-хімічного світу - про це не знає. Іншими словами, можна прожити ціле життя, не маючи віри в існування інших людей, так само, як і можна прожити ціле життя без віри в Бога. Проте ми з Вами з цього не зробимо висновку, що інших людей не існує.
                
                Те, про що вірив чи перестав вірити пан Берклі є не до речі, бо Ви не можете навести цитату з його тексту, де він про мене згадує. А бог не існує, бо він тут не присутній, а не тому, що ми в нього не віримо. Бог – це символ абсолютної єдности, а не особистість, яка бере участь у нашій дискусії. Символом можна втішатись, але з ним неможливо провести дискусію. А вірити чи не вірити – це справа особистого вибору; і про існування інших людей ми знаємо з особистої практики, а не віримо в це.
                
                > > > Після моєї фізичної смерті ця частина мого "я" не зникає, а продовжує своє незрозуміле фізиці та хімії існування.
                > > Дійсно, моє "я" не зникає після моєї фізичної смерти, бо воно продовжує своє існування в свідомості близьких мені людей. Тільки мене самого вже тоді не буде. І я тоді не зможу не тільки розмовляти з ними, а навіть заочно спілкуватись, не зможу більше розміщувати свої дописи ні на „Майдані“, не десь в іншому місці.
                > (ГП) І знову сократівське питання: а як Ви це знаєте? Це НЕ ДОВОДИТЬСЯ емпіричним аналізом, дедукцією. Це тільки приймається, як вихідний постулат, як аксіома. А ось Вам інша аксіома: Ви самі БУДЕТЕ після Вашої фізичної смерті, причому "будете" цілком об'ктивно, а не тільки як продукт мозку інших, які про Вас пам'ятатимуть. Ви безсмертний. Просто та частина Вас, яка продовжуватиме існування після фізико-хімічно-біологічної смерті Вашого тіла (включаючи мозок з усіма його нейронми та синапсами) буде за особливим невидимим бар'єром. Скажете, неправда, вигадка, сліпа віра, не доведено наукою? Але ж ми говоримо про найфундаментальніші постулати, аксіоми... Їх у принципі НЕ ДОВОДЯТЬ.
                
                Може якась частина мене буде існувати, а може й не буде, але мене самого не буде, бо я не буду присутнім ніде і на цьому форумі зокрема. Факт моєї неприсутности є наслідком моєї смерти, яка перетворює всі факти моєї біографії в текст без моєї присутности. Єдине, що залишиться від мене, це факт моєї неприсутности в спілкуванні всіх, для кого я був раніше присутній.
                
                > >Правда, моє "я" може зникнути набагато раніше моєї фізичної смерти, наприклад, коли я втрачу здоровий глузд. Але, все-таки я можу бути, а можу й не бути, тоді як бога не було й не буде. Він є лише продуктом точки зору. І це не аксіома, а факт!
                > (ГП) І взагалі нічого, крім діяльності МОГО "я", не було і не буде. ВСЕ є лише продуктом точки зору. І це не аксіома, а факт! (Берклі).
                
                Буде діяльність та спілкування інших особистостей з приводу інших фактів та подій при яких я неприсутній. А також буде моя особиста неприсутність...
                згорнути/розгорнути гілку відповідей

                • 2005.01.25 | Георгій

                  Re: Феномени об'єктивного матеріального світу.

                  Социст пише:
                  > Пан Георгій пише:
                  >
                  > > Социст пише:
                  >
                  > > >Тому воно й життя, а не небо! Небо, наприклад, існує лише в сприйнятті...
                  > > (ГП) Знову ж, це залежить від системи координат-аксіом. Ви ж, мабуть, знаєте про Берклі і соліпсизм. Для Берклі і небо, і життя (Ваше, моє, Івана Івановича, всяке, крім внутрішнього життя самого п. Берклі) є, за визначенням, ні об'єктивним фактом, ні результатом об'єктивного сприйняття, а тільки вигадкою, примхою якогось внутрішнього двигуна п. Берклі.
                  >
                  > Якщо Ви бажаєте обговорювати думки пана Берклі, то Вам перш за все треба його процитувати, бо він сам на „Майдані“ не пише, рівно також, як не пише ні Отець, ні Син. В цьому відношенні ці троє є одинаково неприсутні, тобто їх немає. І це не результат точки зору, а факт! А те, що Ви пишете про пп. Берклі, Отець і Син є Вашим сприйняттям їх, а не проявою їх присутности на „Майдані“. Тобто, ми з Вами дуже добре можемо відрізнити, що є фактом, а що – Вашою уявою про факти. Особистість є фактом, коли вона бере участь у спілкуванні інших особистостей, а коли про неї лише пишуть чи говорять інші особистості, особистість є уявною, а не дійсною. Об'єктивною практикою особистости є спілкування, а не вигадування аксіом...
                  (ГП) Все вірно. Але *ВІДСУТНІСТь* певної, як Ви пишете, "об"єктивноі практики" особистості НЕ Є ДОКАЗОМ НЕ-ІСНУВАННЯ цієї особистості. Наш з Вами елементарний здоровий глузд підказує, що мільйони людей існують, але не надсилають свої матеріали на "Майдан." Мільйони людей не спілкуються з нами, тому що не володіють нашою мовою, або живуть далеко від нас, тощо. У принципі, ми з Вами можемо, якщо забажаємо, знайти їх і отримати докази цієї їх "об"єктивної практики." Але для цього нам треба докласти зусиль, переміститися в інші точки Земної кулі, оволодіти іншими мовами, тощо. Тепер, люди які вмерли, є у принципі ПОЗА нашими можливостями досягнути їх, дістати докази їх "об"єктивної практики." То що, хіба з цього суто логічно витікає, що вони не існують? Ні, не витікає; це ТІЛьКИ тоді правда, якщо наша вихідна аксіома є, "оцей матеріальний, емпірично доступний нам світ, в якому ми живемо - це все, що є, все, що існує, вся реальність, нічого іншого нема." А це тільки аксіома, яку можна прийняти і будувати на ній всі наші ментальні конструкції, а можна і НЕ прийняти, відкинути, і замінити на іншу: Є ЩОСь, якась реальність принципово ІНША, ніж увесь наш фізико-хімічний світ, що ми сприймаємо нашими органами почуттів.
                  
                  >Бог неприсутній на нашому форумі, тому його немає. А пан Георгій присутній, тому він є. Все це факти!
                  (ГП) Це все факти ТІЛьКИ за умови, що Ви взяли за Вашу найфундаментальнішу аксіому положення, що окрім матеріального світу, більше нічого нема. А якщо моя вихідна аксіома така, що є ще щось, тоді я не можу сказати, що Бог на цьому форумі не присутній. А раптом присутній, тільки не в категоріях фізико-хімічної реальності, а в якихось інших, прихованих від мене, продукта цієї фізико-хімічної реальності?
                  
                  > (...) Може якась частина мене буде існувати, а може й не буде, але мене самого не буде, бо я не буду присутнім ніде і на цьому форумі зокрема.
                  (ГП) От у цьому як раз і вся різниця між нашими з Вами позиціями. Ви ОТОТОЖНЮЄТЕ "ніде" з конкретними емпіричними ПРОЯВАМИ цього "ніде." Вас не видно, не чути, не з"являються більше Ваші листи, Ви ні до кого не торкаєтеся, тощо. Але ж хтось може сказати, наприклад, що Ви перелетіли в іншу галактику. Чому ні? А раптом Ви маєте якийсь персональний прилад для міжгалактичних польотів... Іншими словами, відсутність Вашого впливу на світ і інших людей ще не є доказом Вашого неіснування. Англомовні люди мають про це таке прислів"я, "absence of evidence is not the same as evidence of absence" (відсутність доказів не є доказом відсутності).
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей

                  • 2005.01.25 | Вільнодум

                    Re: Феномени об'єктивного матеріального світу.

                    "Відсутність присутності не гарантує присутності відсутності!"
                    Геній Великий
                    
                    Щоб вам хлопці до чогось добалакатися, потрібно означити, що ви розумієте під РЕАЛЬНІСТЮ?
                    
                    Звичайно, що матеріаліст скаже, що рельність є реальною, незалежною від нашої свідомості, і познається через наші органи відчуття і наукові логічні експерименти.
                    
                    А віруючий скаже, що реальність неможливо пізнати, бо то є Боже існування, а ми живемо в людському світі і все, що ми можемо знати, так то те, що Бог хоче! А якщо Бог не хоче, то ми ніколи і не взнаємо!
                    
                    І відповідь на це може бути тільки одна - а ЩО ТАКЕ БОГ!
                    
                    Відповівши, що таке Бог, ми зможемо вирішити все інше без проблем.
                    
                    Я вже відповів на це питання раніше, але зараз є нагода повторити сказане, що і зроблю.
                    
                    Бог, це створений уявою (свідомостю) людини ОБРАЗ, до якого людина відноситься, як до Реальності поза межами персональної свідомості. Насправді, нічого реального поза межами свідомості нема, а Є Образ створений в самій свідомості. Це як картинка на екрані кіно - за нею нема ні океану ні гір, а є тільки "картинка" на екрані.
                    
                    В той же час, сама СВІДОМІСТЬ людини має якості, які ми ще не пізнали, і які сягають за межі нашого теперішнього розум-іння Образів-Богів, які мають можливості не-в-розум-ілі ще нами. Та це інша тема.
                    
                    Вільнодум
                    
                    P.S. Якщо узагальнити різницю поглядів між всіма людьми світу, то вона зводиться до насупних двух:
                    
                    1. Пізнання Бога можливе!
                    2. Пізнання Бога неможливе!
                    
                    Пан Георгій, на мою думку, відноситься до другої категорії.
                    Я відношу себе до першої.
                    згорнути/розгорнути гілку відповідей

                    • 2005.01.26 | Георгій

                      Re: Феномени об'єктивного матеріального світу.

                      Вільнодум пише:
                      
                      > Звичайно, що матеріаліст скаже, що рельність є реальною, незалежною від нашої свідомості, і познається через наші органи відчуття і наукові логічні експерименти.
                      (ГП) Це і я скажу, хоч я і не матеріаліст. Між мною і матеріалістом різниця не у визначенні реальності, а в тому, що для матеріаліста реальність, яку він сприймає за допомогою його органів почуттів - це ЄДИНЕ, що об"єктивно існує. Для мене це не так. Я стою на аксіомі, що ЗАРАЗ, там, де я існую (тобто в матеріальному всесвіті), ця емпірична реальність - це все, що є. Але це не абсолютно одне, що існує. КОЛИСь я дізнаюся про ще якусь ІНШУ реальність, можливо, таку, яка не складається з атомів та молекул, не має вимірів (часу, простору), не потребує обміну енергією і т.д. - словом, побудована не на законах фізики та хімії, які мені зараз доступні для розуміння, а на чомусь іншому. Може, ця нова, інша реальність і відкриється мені, як Бог.
                      
                      > А віруючий скаже, що реальність неможливо пізнати, бо то є Боже існування, а ми живемо в людському світі і все, що ми можемо знати, так то те, що Бог хоче! А якщо Бог не хоче, то ми ніколи і не взнаємо!
                      (ГП) Ну, не обов"язково віруючий саме так скаже. Я вірю, що Бог створив раціональний, доступний для наукового пізнання Всесвіт. Ніщо не заважає нам вивчати закони цього Всесвіту, ті самі фізику, хімію, біологію, астрономію, соціологію, ліературо- і мистецтвознавство тощо. Поки люди житимуть, цей процес пізнання ЦІЄЇ об"єктивної реальності буде продовжуватися. Це важливий, благородний, потрібний всім шлях.
                      Той Бог, у якого я вірю, є добрим Богом, "чоловіколюбцем," тому я ні на мить не припускаю, щоби Він спеціально закрив для людей якісь секрети матеріального Всесвіту. Справа тільки в часі. Інша річ - "інша" реальність (якщо вона є), не фізико-хімічно-біологічна. Оту ІНШУ ми пізнати не можемо, оскільки нам бракує для цього якихось інструментів. Ми ж тілесні, матеріальні. Наш орган пізнання - мозок, який складається цілком з матерії. Проте це ЗАРАЗ так.
                      
                      > Бог, це створений уявою (свідомостю) людини ОБРАЗ, до якого людина відноситься, як до Реальності поза межами персональної свідомості. Насправді, нічого реального поза межами свідомості нема, а Є Образ створений в самій свідомості. Це як картинка на екрані кіно - за нею нема ні океану ні гір, а є тільки "картинка" на екрані.
                      (ГП) А звідки Ви це знаєте?
                      
                      > Якщо узагальнити різницю поглядів між всіма людьми світу, то вона зводиться до насупних двух:
                      > 1. Пізнання Бога можливе!
                      > 2. Пізнання Бога неможливе!
                      > Пан Георгій, на мою думку, відноситься до другої категорії.Я відношу себе до першої.
                      (ГП) Я не думаю, що пізнання Бога неможливе. Я думаю, що Бог сам дає людям дещо, деякі речі, які дають нам трішечки якогось первинного, приблизного Його розуміння. Але колись, в іншій реальності, ми пізнаємо Бога повністю. Думаю, що саме про це писав апостол Павло у 1 Коринфян 13:9-13.
                      згорнути/розгорнути гілку відповідей

                      • 2005.01.26 | Вільнодум

                        Re: Феномени об'єктивного матеріального світу.

                        Георгій пише:
                        > Я стою на аксіомі, що ЗАРАЗ, там, де я існую (тобто в матеріальному всесвіті), ця емпірична реальність - це все, що є. Але це не абсолютно одне, що існує. КОЛИСь я дізнаюся про ще якусь ІНШУ реальність,
                        (В) У пана Георгія симптом "роздвоєння" свідомості! По його словах, є світ матеріальний - це світ невіруючих. І є світ, який Бог створив. Цей інший світ має і перше і друге - і матеріальне і ще ТЕ, за що пан Георгій не знає, не може пізнати, але дуже сильно в ЦЕ вірить!
                        
                        > (ГП) Оту ІНШУ ми пізнати не можемо, оскільки нам бракує для цього якихось інструментів. Ми ж тілесні, матеріальні. Наш орган пізнання - мозок, який складається цілком з матерії. Проте це ЗАРАЗ так.
                        (В) А коли буде ПОТІМ?
                        
                        > В) Насправді, нічого реального поза межами свідомості нема, а Є Образ створений в самій свідомості. Це як картинка на екрані кіно - за нею нема ні океану ні гір, а є тільки "картинка" на екрані.
                        > (ГП) А звідки Ви це знаєте?
                        (В) Я можу знати тільки те, що можу знати. А Ви, як виглядає, можете знати навіть те, що не знаєте!
                        
                        > (ГП) Я не думаю, що пізнання Бога неможливе. (...) Але колись, в іншій реальності, ми пізнаємо Бога повністю.
                        (В) Для Вас Бог в ЦЬОМУ житті пізнати неможливо, а для мене - можливо. Потрібно підкреслити, що мій і Ваш боги - різні!
                        
                        > (ГП) Думаю, що саме про це писав апостол Павло у 1 Коринфян 13:9-13.
                        (В) По-перше, Павло ніхто інший, як смертна людина, така як я і Ви. А це значить, що тому, що він сказав, я не можу довіряти не більше ніж собі самому! А його слова про Віру, Надію і Любов нічим не краще за поезію Т.Шевченка? А гірше!
                        згорнути/розгорнути гілку відповідей

                        • 2005.01.26 | Георгій

                          Re: Феномени об'єктивного матеріального світу.

                          Вільнодум пише:
                          > Георгій пише:
                          > > Я стою на аксіомі, що ЗАРАЗ, там, де я існую (тобто в матеріальному всесвіті), ця емпірична реальність - це все, що є. Але це не абсолютно одне, що існує. КОЛИСь я дізнаюся про ще якусь ІНШУ реальність,
                          > (В) У пана Георгія симптом "роздвоєння" свідомості! По його словах, є світ матеріальний - це світ невіруючих. І є світ, який Бог створив. Цей інший світ має і перше і друге - і матеріальне і ще ТЕ, за що пан Георгій не знає, не може пізнати, але дуже сильно в ЦЕ вірить!
                          (ГП) Ви трохи вкладаєте слова мені в рота. Я ніде не говорив, що світ для віруючих один, а для невіруючих інший. Ми всі однаково зараз живемо у матеріальному, раціональному, емпірично пізнаваємому світі. Різниця між нами в тому, що одні з нас вірять, що це є все, що є, тоді як інші вірять, що окрім цього світу, є ще щось.
                          
                          > > (ГП) Оту ІНШУ ми пізнати не можемо, оскільки нам бракує для цього якихось інструментів. Ми ж тілесні, матеріальні. Наш орган пізнання - мозок, який складається цілком з матерії. Проте це ЗАРАЗ так.
                          > (В) А коли буде ПОТІМ?
                          (ГП) Я не знаю. Я навіть не знаю, чи слово "потім" має сенс у тій іншій реальності, тому що це слово відображує нашу людську уяву про плин часу. У тій іншій реальності часу може і не бути.
                          
                          > > В) Насправді, нічого реального поза межами свідомості нема, а Є Образ створений в самій свідомості. Це як картинка на екрані кіно - за нею нема ні океану ні гір, а є тільки "картинка" на екрані.
                          > > (ГП) А звідки Ви це знаєте?
                          > (В) Я можу знати тільки те, що можу знати. А Ви, як виглядає, можете знати навіть те, що не знаєте!
                          (ГП) Ні, ми з Вами абсолютно однаково можемо знати тільки те, що ми можемо знати. І саме ТОМУ Ви НЕ МОЖЕТЕ *ЗНАТИ*, що Бога поза межами людської свідомості не існує. Ви можете в це тільки вірити. І Ви вірите у щось, так само як і я вірю у щось, тільки в дещо інше, ніж Ви.
                          
                          > > (ГП) Я не думаю, що пізнання Бога неможливе. (...) Але колись, в іншій реальності, ми пізнаємо Бога повністю.
                          > (В) Для Вас Бог в ЦЬОМУ житті пізнати неможливо, а для мене - можливо. Потрібно підкреслити, що мій і Ваш боги - різні!
                          > > (ГП) Думаю, що саме про це писав апостол Павло у 1 Коринфян 13:9-13.
                          > (В) По-перше, Павло ніхто інший, як смертна людина, така як я і Ви. А це значить, що тому, що він сказав, я не можу довіряти не більше ніж собі самому! А його слова про Віру, Надію і Любов нічим не краще за поезію Т.Шевченка? А гірше!
                          (ГП) А хто ж сперечається, що апостол Павло був звичайною смертною (і, до речі, дуже грішною) людиною - так само як я, Ви, Шевченко і всі інші. Я ж не писав про нього як про особу, а про його тезу, що ми всі - віруючі в різне, не віруючі ні у що, ВСІ - зараз "знаємо частинно і пророкуємо частинно, ніби у дзеркалі, у загадці," але колись, може, побачимо "обличчям в обличчя" і "пізнаємо, як і ми пізнані."
                          згорнути/розгорнути гілку відповідей

                          • 2005.01.26 | Вільнодум

                            Re: Феномени об'єктивного матеріального світу.

                            Георгій пише:
                            > (ГП) Ви трохи вкладаєте слова мені в рота. Я ніде не говорив, що світ для віруючих один, а для невіруючих інший.
                            (В) But you have implied it! Інакше розуміте сказане неможливо. Читайте далі.
                            
                            > (ГП) Ми всі однаково зараз живемо у матеріальному, раціональному, емпірично пізнаваємому світі. Різниця між нами в тому, що одні з нас вірять, що це є все, що є, тоді як інші вірять, що окрім цього світу, є ще щось.(виділено мною)
                            (В) Нема ОДНИХ і ІНШИХ у відношенні до реальності світу! Ви переконані, що ДЛЯ ОДНИХ - світ один, а для ІНШИХ - світ інший, по їх сприйняттю світу через ВІРУ. А я кажу, що і для Вас і для Нас - світ однаковий! Якраз Ваша віра цей однаковий світ "спотворює"(!), тому що ІСТИНУ не можна базувати на ВІРІ. Дуже вірно каже Анатолій - "Нема Віри вищої за Істину!". І вона та сама для всіх людей світу! Ви ж ІСТИНУ не познаєте, а "увіровуєте"!
                            
                            > > (В) А коли буде ПОТІМ?
                            > (ГП) Я не знаю. Я навіть не знаю, чи слово "потім" має сенс у тій іншій реальності, тому що це слово відображує нашу людську уяву про плин часу. У тій іншій реальності часу може і не бути.
                            (В) Тоді нічого робити з того, за що НІЧОГО сказати, Царство Небесне! Це хворе мислення! Самовнушена шизофренія!
                            
                            > > (В) Я можу знати тільки те, що можу знати. А Ви, як виглядає, можете знати навіть те, що не знаєте!
                            > (ГП) Ні, ми з Вами абсолютно однаково можемо знати тільки те, що ми можемо знати. І саме ТОМУ Ви НЕ МОЖЕТЕ *ЗНАТИ*, що Бога поза межами людської свідомості не існує. Ви можете в це тільки вірити. І Ви вірите у щось, так само як і я вірю у щось, тільки в дещо інше, ніж Ви.
                            (В) Я НЕ МОЖУ вірити, якщо я НЕ ЗНАЮ! Моя Віра - це ВІДАТИ! Тобто Знати!
                            
                            > (ГП) А хто ж сперечається, що апостол Павло був звичайною смертною (і, до речі, дуже грішною)
                            (В) Вітаю Вас, послідовник "дуже грішної" людини!
                            
                            > (ГП) Я ж не писав про нього як про особу, а про його тезу, що ми всі - віруючі в різне, не віруючі ні у що, ВСІ - зараз "знаємо частинно і пророкуємо частинно, ніби у дзеркалі, у загадці," але колись, може, побачимо "обличчям в обличчя" і "пізнаємо, як і ми пізнані."
                            (В) НЕВЖЕ в сказаному Павлом Ви бачите якусь неймовірну мудрість для сучасної людини?! Таких "мудростей" Ви можете почути на базарі в Сорочинцях цілу купу! На все життя хватить! Тому брати такі "мудрствовання" як щось від божественної мудрості - є вірусом мислення.
                            згорнути/розгорнути гілку відповідей

                            • 2005.01.26 | Георгій

                              Re: Феномени об'єктивного матеріального світу.

                              Вільнодум пише:
                              > Георгій пише:
                              > > (ГП) Ви трохи вкладаєте слова мені в рота. Я ніде не говорив, що світ для віруючих один, а для невіруючих інший.
                              > (В) But you have implied it! Інакше розуміте сказане неможливо. Читайте далі.
                              >
                              > > (ГП) Ми всі однаково зараз живемо у матеріальному, раціональному, емпірично пізнаваємому світі. Різниця між нами в тому, що одні з нас вірять, що це є все, що є, тоді як інші вірять, що окрім цього світу, є ще щось.(виділено мною)
                              > (В) Нема ОДНИХ і ІНШИХ у відношенні до реальності світу!
                              (ГП) Правильно, нема. Світ, Всесвіт, або, як в народі кажуть, "ЦЕЙ" світ дійсно один і тому по відношенню до нього нема одних і інших. Але твердження будь-якої людини, що "цей" світ є усім, що існує, усім сущим, може бути зроблене, а може бути і не зроблене - в залежності тільки від віри.
                              
                              >Ви переконані, що ДЛЯ ОДНИХ - світ один, а для ІНШИХ - світ інший,
                              (ГП) Ні, ні. Ще раз: я переконаний, що наша фізико-хімічна реальність, матерія, є одна для всіх. Але щось може бути за її межами, і отут одні з нас вірять, що може бути, інші вірять, що не може бути.
                              
                              >по їх сприйняттю світу через ВІРУ. А я кажу, що і для Вас і для Нас - світ однаковий! Якраз Ваша віра цей однаковий світ "спотворює"(!), тому що ІСТИНУ не можна базувати на ВІРІ.
                              (ГП) Істину, яка є істиною для "цього" (матеріального фізико-хімічного) "світу" дійсно нема потреби базувати на якійсь вірі. Наприклад, мені зовсім не потрібно вірити в те, що клітини подвоюють кількість хромосом перед тим, як почати процес ділення. Я це можу побачити на власні очі, з допомогою простих барвників, які контрастують хромосоми, і мікроскопа. Але я не можу побачити себе після моєї власної смерті. Тому істину про моє можливе життя після фізичної смерті мого тіла я можу базувати ТІЛьКИ на вірі. Так само хтось інший, хто вважає, що після фізичної смерті тіла ніякого життя вже більше не буде, ТЕЖ цю "свою" можливу істину базуватиме ТІЛьКИ на ВІРІ.
                              
                              > Дуже вірно каже Анатолій - "Нема Віри вищої за Істину!". І вона та сама для всіх людей світу! Ви ж ІСТИНУ не познаєте, а "увіровуєте"!
                              (ГП) Див. вище. Є речі, які принципово, за самою своєю природою, знаходяться поза межами наших пізнавальних можливостей. Але люди ВІРЯТь у певну істину стосовно цих речей. Он пан Анатолій вірить у реінкарнацію. Моя бабуся - затята атеїстка - вірила у повне припинення життя після смерті. І те віра, і те. А моя віра - в тому, що я житиму саме як "я" після фізичної смерті мого тіла.
                              
                              > > > (В) А коли буде ПОТІМ?
                              > > (ГП) Я не знаю. Я навіть не знаю, чи слово "потім" має сенс у тій іншій реальності, тому що це слово відображує нашу людську уяву про плин часу. У тій іншій реальності часу може і не бути.
                              > (В) Тоді нічого робити з того, за що НІЧОГО сказати, Царство Небесне! Це хворе мислення! Самовнушена шизофренія!
                              (ГП) А я і не ототожнював це "потойбічне" існування з Божим (або небесним) Царством. Я як раз вірю про те Царство, що воно ВЖЕ прийшло і що воно у наших серцях тут, на планеті Земля, у цілком "поцейбічному," матеріальному світі. Деякі просто не пускають його у своє серце.
                              
                              > > > (В) Я можу знати тільки те, що можу знати. А Ви, як виглядає, можете знати навіть те, що не знаєте!
                              > > (ГП) Ні, ми з Вами абсолютно однаково можемо знати тільки те, що ми можемо знати. І саме ТОМУ Ви НЕ МОЖЕТЕ *ЗНАТИ*, що Бога поза межами людської свідомості не існує. Ви можете в це тільки вірити. І Ви вірите у щось, так само як і я вірю у щось, тільки в дещо інше, ніж Ви.
                              > (В) Я НЕ МОЖУ вірити, якщо я НЕ ЗНАЮ! Моя Віра - це ВІДАТИ! Тобто Знати!
                              (ГП) Добре, хай Вам щастить на шляху цього пізнання, я не проти.
                              
                              > > (ГП) А хто ж сперечається, що апостол Павло був звичайною смертною (і, до речі, дуже грішною)
                              > (В) Вітаю Вас, послідовник "дуже грішної" людини!
                              (ГП) Я не є послідовником апостола Павла. Як християнин, я не є послідовником жодної людини.
                              
                              > > (ГП) Я ж не писав про нього як про особу, а про його тезу, що ми всі - віруючі в різне, не віруючі ні у що, ВСІ - зараз "знаємо частинно і пророкуємо частинно, ніби у дзеркалі, у загадці," але колись, може, побачимо "обличчям в обличчя" і "пізнаємо, як і ми пізнані."
                              > (В) НЕВЖЕ в сказаному Павлом Ви бачите якусь неймовірну мудрість для сучасної людини?! Таких "мудростей" Ви можете почути на базарі в Сорочинцях цілу купу! На все життя хватить!
                              (ГП) Тут Ваша правда, не сперечаюся. На базарі дійсно можна почути дуже багато мудрості.
                              
                              >Тому брати такі "мудрствовання" як щось від божественної мудрості - є вірусом мислення.
                              (ГП) Ну чому ж, мудрість нікому не зашкодить, ні базарна, ні біблійна.
                              згорнути/розгорнути гілку відповідей

                              • 2005.01.26 | Вільнодум

                                Re: Феномени об'єктивного матеріального світу.

                                Георгій пише:
                                > (ГП) ... твердження будь-якої людини, що "цей" світ є усім, що існує, усім сущим, може бути зроблене, а може бути і не зроблене - в залежності тільки від віри.
                                (В) Неправда! Якраз базоване на вірі тверження не може розглядатися, як правомірне. А тверження, що цей світ є ще ЧИМОСЬ іншим, окрім матеріального, цілком розумно може бути зроблене базуючись на Знаннях, а не на вірі.
                                
                                > (ГП) Ще раз: я переконаний, що наша фізико-хімічна реальність, матерія, є одна для всіх. Але щось може бути за її межами, і отут одні з нас вірять, що може бути, інші вірять, що не може бути.
                                (В)А чому Ви не допускаєте ще третього варіанту, що "інші" можуть ЗНАТИ, що "щось може бути за межами" реальності матеріального світу?
                                
                                > (ГП) Але я не можу побачити себе після моєї власної смерті. Тому істину про моє можливе життя після фізичної смерті мого тіла я можу базувати ТІЛьКИ на вірі.
                                (В)А я можу моє можливе життя після смерті базувати тільки на Знаннях. Якщо я буду базувати це на вірі, то я звернусь до психіатра.
                                
                                > (ГП) Є речі, які принципово, за самою своєю природою, знаходяться поза межами наших пізнавальних можливостей. Але люди ВІРЯТь у певну істину стосовно цих речей.
                                (В) Так, є такі речі, я за них знаю, але люди стараються їх зрозуміти і пізнати. Це не так важко, якщо не ДУРИТИ свою свідомість тим, що Ви звете "віра".
                                
                                > (ГП) Он пан Анатолій вірить у реінкарнацію. Моя бабуся - затята атеїстка - вірила у повне припинення життя після смерті. І те віра, і те.
                                (В)Не згідний. Анатолій не вірить в реінкарнацію, а ЗНАЄ про неї. Знати можна по-різному. Знати можна на рівні класичної науки, але також можна знати на рівні пошукової інформації - тобто на рівні процесу ПІЗНАННЯ. Це також означає "знати", бо це має зовсім інший розумово-емоційний аспект в порівнанні з процесом "віри". Оць за ЦЮ відміну і йде мова.
                                згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                • 2005.01.27 | Вільнодум

                                  Re: Феномени об'єктивного матеріального світу.

                                  Хочу добавити до вищенаписаного мною. В диспуті з паном Георгієм ключовим зараз є розуміння такого поняття, як ВІРА. Тому я опереджую його, і інших, і привожу нижче моє розуміння поняття ВІРА.
                                  
                                  В Словнику Української мови (2001р.) читаємо:
                                  
                                  Віра –
                                  1. Упевненість в чомусь.
                                  2. (рел.) Визнання існування Бога, переконання в існуванні чогось надприроднього.
                                  
                                  Є дві приципові духовності - одна національна, де духовність є частиною національного життя, і друга - всі інші духовності, де духовність не є частиною національного життя. З цього виходить, що потрібно розрізняти загальне поняття "Віра" і поняття "Національна Віра", або "Етнична Віра". Вони несуть відмінний зміст.
                                  
                                  Потрібно знайти ознаку нації яка є її духовною суттю, яка існує доти, доки існує сама націю, як існує душа в людині, доки людина живе. Така ознака має виходити з національної, культурної сутністі народу і бути тісно пов’язана з традиціями специфічного народу-етносу.
                                  
                                  Така ознака є, і вона відома під назвою – НАЦІОНАЛЬНИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ. Спосіб Життя – є національна ознака. Спосіб Життя пов’язаний з традиціями специфічного народу. Спосіб Життя є унікальним для кожного народу. Спосіб Життя несе унікальну ознаку і зміст Духовності цього Народу. З цього ми робимо наступний важливий висновок:
                                  
                                  Національна Віра є означена Національним Способом Життя. Саме слово Віра є неозначеним поняттям, якщо нема означаючих інших слів. Просто "віри" нема, але є "віра в перемогу", "віра в добро", "віра в Бога", "релігійна віра", і так далі.
                                  
                                  Національний Спосіб Життя є ширшим поняттям за Національну Віру. Проте Національна Віра повністю охвачена і означена Національним Способом Життя і ніякого додаткового означення не потребує. Національна Віра може існувати тільки в рамках Національного Способу Життя.
                                  
                                  Так як розвиток світу йде в напрямку національних держав і національних вір, як вищого (вишнього) щабля загальнолюдського розвитку, то Національні Віри стають частиною цього розвитку. На жаль, Інтернаціональні релігії і Національні віри важко поєднати. Єдиним шляхом є реформація інтернаціональної релігії в Національну Віру.
                                  
                                  Інтернаціональні релігії по своїй суті не можуть не перечити концепції Національного Способу Життя і народи, які стають на шлях національного розвитку, поступово відходять від інтернаціональних релігій, повертаючись до Нацональних Вір. Це помітно в Європі, де йде занепад інтер. релігій і розквіт національних вір. Дійшло навіть до того, що Європейський Союз не так давно заборонив християнство, як релігію цієї єдності.
                                  
                                  Християнство було і є інтернаціональною релігією. Воно безумовно за тисячу років стало частиною існуючої національної свідомості української нації, але тільки "частиною". Майбутнє має бути за Національною Вірою, яка є основою і залогом національного розвитку, який є вищим щаблем розвитку загальнолюдської культури, тому християнська релігія України має бути принципово реформована в єдину Українську Національну Віру, таким чином поступово відкинута, як інтернаціональна релігія.
                                  
                                  Як реформувати Інтернаціональну Релігію в Національну Віру є окремим питанням. В цій області багато чого зробив Олесь Бердник, який писав:
                                  
                                  "Нація – не є плід концепцій, теорій чи якогось вчення. Це стихійна космоісторична реальність, така ж глибинна й самодостатня , як існування Всесвіту, як індивідуальність Людини, як нерушимі константи буття. Можна сказати, що Нація – то Духовний Організм, в якому втілюється творчий дих Еволюції"
                                  
                                  Мало людей знає про ідеї Українського Відродження Олеся Бердника. Та прийде час, і всі будуть знати! Прийде час і Україна буде мати Українську Національну Віру, яка є Духовністю Національного Способу Життя!
                                  
                                  Хай Буде Так!
                                  Вільнодум
                                  згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                  • 2005.01.27 | Вільнодум

                                    Re:Ще про ВІРУ

                                    Якщо з написаного раніше не все ясно, то добавлю ще трошки за ВІРУ.
                                    
                                    ВІРА має, по меншій мірі, дві категорії:
                                    
                                    1. ВІРА, яка отупляє, зупиняє мисляння, бо мислення стає непотрібним. Прикладом такої віри може слугувати віра юдео-християн. Дуже гарний приклад.
                                    
                                    2. ВІРА, як здатність Пізнання. Віра в персональне світосприйняття, розуміння і здатність. Ця Віра споріднена ІНТУЇЦІЇ, і це те, що ми називаємо - ВІДАТИ, тобто ПІЗНАВАТИ! Це Віра Оріїв!
                                    
                                    Вільнодум

                                • 2005.01.27 | Георгій

                                  Re: Феномени об'єктивного матеріального світу.

                                  Вільнодум пише:
                                  > Георгій пише:
                                  > > (ГП) ... твердження будь-якої людини, що "цей" світ є усім, що існує, усім сущим, може бути зроблене, а може бути і не зроблене - в залежності тільки від віри.
                                  > (В) Неправда! Якраз базоване на вірі тверження не може розглядатися, як правомірне.
                                  (ГП) А що Ви маєте на увазі під правомірним? Якщо правомірність тотожна наявності емпіричного доказу, тоді Ви праві. Віра *за визначенням* є чимость таким, що НЕ грунтується на емпіричному доказі. Знову ж таки, твердження типу "я вірю, що перед мітозом клітина подвоює кількість своїх хромосом," або "я вірю, що частинки, які несуть протилежний електричний заряд, притагуються одна до другої" безглузді. Тут нема у що вірити або не вірити. Людина може ПОБАЧИТИ, що це саме так. Але твердження, "коли я помру, мене вже не буде" - ну ніяк не перевіряється емпіричним досвідом. Так само не перевіряється емпіричним досвідом твердження, що моя душа після моєї смерті переселиться у кішку або, за Висоцьким, у баобаб. Проте є люди, які роблять найрізноманітніші твердження про власне і чиєсь інше існування або не-існування після смерті.
                                  
                                  > А тверження, що цей світ є ще ЧИМОСЬ іншим, окрім матеріального, цілком розумно може бути зроблене базуючись на Знаннях, а не на вірі.
                                  (ГП) Добре, пробуйте, тільки будьте готові до відсічі з боку професійних науковців. У них є згода, що предметом об"єктивного наукового дослідження є ТІЛьКИ природній, суто матеріальний, світ.
                                  
                                  > > (ГП) Ще раз: я переконаний, що наша фізико-хімічна реальність, матерія, є одна для всіх. Але щось може бути за її межами, і отут одні з нас вірять, що може бути, інші вірять, що не може бути.
                                  > (В)А чому Ви не допускаєте ще третього варіанту, що "інші" можуть ЗНАТИ, що "щось може бути за межами" реальності матеріального світу?
                                  (ГП) Тому що нема підтвердження факту, що хтось повернувся з того "іншого" світу у наш і описав би всі феномени того "іншого" світу так, щоби ми могли об"єктивно перевірити і підтвердити, що цей опис правдивий.
                                  
                                  > > (ГП) Але я не можу побачити себе після моєї власної смерті. Тому істину про моє можливе життя після фізичної смерті мого тіла я можу базувати ТІЛьКИ на вірі.
                                  > (В)А я можу моє можливе життя після смерті базувати тільки на Знаннях. Якщо я буду базувати це на вірі, то я звернусь до психіатра.
                                  (ГП) Ну, нащо так радикально - до психіатра. Якби небажання вірити було б приводом для візиту до психіатра, тільки агностики не потребували б допомоги цих лікарів. А агностиків серед людей як раз дуже мало. Абсолютна більшість людей саме вірить - або в існування чогось поза межами матеріального Всесвіту, або в не-існування цього "чогось."
                                  
                                  > > (ГП) Є речі, які принципово, за самою своєю природою, знаходяться поза межами наших пізнавальних можливостей. Але люди ВІРЯТь у певну істину стосовно цих речей.
                                  > (В) Так, є такі речі, я за них знаю, але люди стараються їх зрозуміти і пізнати. Це не так важко, якщо не ДУРИТИ свою свідомість тим, що Ви звете "віра".
                                  (ГП) Я не впевнений, що ці старання завжди матимуть успіх. От ми живемо у трьохмірному просторі, і, як би ми не старалися, ми не здатні побачити четвертий вимір. Абстрактно уявити собі ми його можемо, але емпірично підтвердити його існування або не-існування - ні, не можемо.
                                  
                                  > > (ГП) Он пан Анатолій вірить у реінкарнацію. Моя бабуся - затята атеїстка - вірила у повне припинення життя після смерті. І те віра, і те.
                                  > (В)Не згідний. Анатолій не вірить в реінкарнацію, а ЗНАЄ про неї. Знати можна по-різному. Знати можна на рівні класичної науки, але також можна знати на рівні пошукової інформації - тобто на рівні процесу ПІЗНАННЯ. Це також означає "знати", бо це має зовсім інший розумово-емоційний аспект в порівнанні з процесом "віри". Оць за ЦЮ відміну і йде мова.
                                  (ГП) Ну добре, якщо Ви говорите про якийсь "розумово-емоційний аспект," тоді я не сперечаюся.
                                  згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                  • 2005.01.28 | Вільнодум

                                    Re: Феномени об'єктивного матеріального світу.

                                    Не заперечую, що Ваші аргументи, пане Георгію, є "офіційно" оправданими, бо вони є базовані на існуючому світогляді домінуючої (відмираючої) цивілізації - на жаль для Вас, і на щастя для Нас!
                                    
                                    Те, що я і мої однодумці кажемо, належить до НОВОГО МИСЛЕННЯ, яке тільки зароджується і яке Вам є чужим. Воно не зароджується на пустому місці. Це МИСЛЕННЯ є надбанням нашої багатотисячної історії і культури, яку ми "відчуваємо", а ви, як нам бачиться, Ні!
                                    
                                    Це є процес ПЕРЕРОДЖЕННЯ, або відродження, як вам забажається це назвати, де Ваші погляди є, по меншій мірі, застарілі! А Ваша віра - шкідлива!
                                    
                                    Я не заперечую продовжувати наш диспут, який Ви програли, якщо хочете, але чи хочете Ви гаяти час? Я, персонально, не хочу, бо маю більш важливі дії.
                                    
                                    Щиро,
                                    Вільнодум
                                    згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                    • 2005.01.29 | Георгій

                                      Re: Феномени об'єктивного матеріального світу.

                                      Вільнодум пише:
                                      > Не заперечую, що Ваші аргументи, пане Георгію, є "офіційно" оправданими, бо вони є базовані на існуючому світогляді домінуючої (відмираючої) цивілізації - на жаль для Вас, і на щастя для Нас!
                                      (ГП) Вони базуються на моєму розумінні природи емпіричного знання і його відмінності від віри. Емпіричні, наукові знання повинні бути підтверджені конкретними результатами дослідів, що їх можна повторити. Якщо ці "знання" стоять на грунті чиєїсь інтуіції, "відчуття" "тонких світів" тощо, тоді це не емпіричне знання. Науковці усього світу давно з цим згодилися, починаючи з Френсіса Бейкона, який уперше намалював схему емпірично-наукового методу у своїй книжці "Novum Organum" ще аж у 1620 році. Спроби відійти від цього методу завжди вели до трагедій в науці - наприклад, як Вам це добре відомо, біологія в СРСР була загальмована років так на сорок через те, що деякі "відчували," що передова радянська біологія повинна стояти на позиціях марксизму-ленінізму, а не "буржуазного об"єктивізму."
                                      
                                      > Те, що я і мої однодумці кажемо, належить до НОВОГО МИСЛЕННЯ, яке тільки зароджується і яке Вам є чужим. Воно не зароджується на пустому місці. Це МИСЛЕННЯ є надбанням нашої багатотисячної історії і культури, яку ми "відчуваємо", а ви, як нам бачиться, Ні!
                                      (ГП) Добре, "відчувайте," тільки я Вам не повірю, що Ви *знаєте* про такі речі, як життя після смерті. І я Вам тим більше не повірю, якщо Ви будете казати, що Ви це *знаєте* саме тому, що Ви це "відчуваєте."
                                      
                                      > Це є процес ПЕРЕРОДЖЕННЯ, або відродження, як вам забажається це назвати, де Ваші погляди є, по меншій мірі, застарілі! А Ваша віра - шкідлива!
                                      (ГП) Ні, нікому вона не шкідлива. До речі, пан Социст недавно помістив цікаву статтю з румунського, здається, журналу, де було дуже добре і вірно, на мій погляд, написано, що не віра в якийсь ідеал шкодить людям, а те, що різні негідники зловживають вірою людей у цей ідеал.
                                      
                                      > Я не заперечую продовжувати наш диспут, який Ви програли,
                                      (ГП) А ми що з Вами, у шахи грали, чи в карти? Я з Вами і не думав змагатися. Ви висловили Ваші аргументи, я висловив свої.
                                      
                                      >якщо хочете, але чи хочете Ви гаяти час? Я, персонально, не хочу, бо маю більш важливі дії.
                                      (ГП) Добре, можна поки що зайнятися іншим. Дякую за (нарешті) більш-менш спокійни бесіду без лайки.
                                      
                                      > Щиро,
                                      > Вільнодум
                                      --Також щиро і з незмінною приязню до Вас, незалежно від наших точок зору, Георгій
                                      згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                      • 2005.01.29 | Вільнодум

                                        Re: Феномени об'єктивного матеріального світу.

                                        На останнє Ваше послання треба відповісти.
                                        
                                        Ви знову доказували, що науково зрозуміти і дослідити духовні речі неможливо. Що треба мати науковий метод, перевірку, досліди, повторення експерименту і таке інше. Я не заперечую. Надіюсь Ви прочитали те, що я написав до диспуту Социста з Тестером. Я там дав приклад одного з таких досліджень, яке має повні права називатися науковим. Воно було зроблене всесвітньо відомим науковцем, академіком В.Вернадським. Його робота є прикладом того, за що я кажу.
                                        
                                        Іншими прикладами можуть слугувати роботи психологів-науковців, які займаються вивченням людської свідомості. Наприклад Джуліус Дзейнс дав досить наукову теорію перероджень людської свідомості від нижчих до вищих рівнів, яка має досить таки духовний характер. Де-хто вважає, що його дослідження дали нам науковий погляд на природу Бога, по крайній мірі на один його аспект.
                                        
                                        Якщо ж слідувати Вашим віруванням, то вищеприведені дослідження були б неможливі! Не дивно, що церква всю свою історію була перепоною науковому поступу. Так, були вчені-церковники, але в балансі можна скзати, що без церкви ми б мали набагато швидший прогрес науки, ніж мали протягом часу ТЕМНИХ (тобто церковних) ВІКІВ.
                                        
                                        Декілька коментарів на специфічні Ваші слова останнього допису.
                                        
                                        Георгій пише:
                                        > (ГП) Якщо ці "знання" стоять на грунті чиєїсь інтуіції, "відчуття" "тонких світів" тощо, тоді це не емпіричне знання.
                                        (В) "Емпіричне" знання і є чуттєвим сприйняттям і досвідом. Думаю Ви не станете заперечувати, що любе наукове відкриття в науці починається з інтуїції.
                                        
                                        > (ГП) ...я Вам не повірю, що Ви *знаєте* про такі речі, як життя після смерті.
                                        (В) Я знаю і маю потенціал взнати все більше і більше з часом, ніж знаєте і взнаєте Ви із Біблії.
                                        
                                        > --Також щиро і з незмінною приязню до Вас, незалежно від наших точок зору, Георгій
                                        Взаємно
                                        
                                        Вільнодум
                                        згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                        • 2005.01.31 | Социст

                                          Re: Феномени об'єктивного матеріального світу.

                                          Пан Вільнодум пише:
                                          
                                          > Іншими прикладами можуть слугувати роботи психологів-науковців, які займаються вивченням людської свідомості. Наприклад Джуліус Дзейнс дав досить наукову теорію перероджень людської свідомості від нижчих до вищих рівнів, яка має досить таки духовний характер. Де-хто вважає, що його дослідження дали нам науковий погляд на природу Бога, по крайній мірі на один його аспект.
                                          
                                          Наскільки я розумію, тут йдеться про переродження за життя, яке я особисто підтримую, а не про переродження після смерти, яке є чисто символічним...
                                          згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                          • 2005.01.31 | Вільнодум

                                            Re: Феномени об'єктивного матеріального світу.

                                            Социст пише:
                                            > Наскільки я розумію, тут йдеться про переродження за життя, яке я особисто підтримую, а не про переродження після смерти, яке є чисто символічним...
                                            (В) Ні те ні інше, пане Социст. Тут йдеться про ІСТОРИЧНІ переродження свідомості, які мали місце за ВСЮ відому історію людства. Більше за це читайте тут:
                                            http://orianity.mykola.com/ponomarenko9.html
                                            згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                            • 2005.01.31 | Социст

                                              Re: Феномени об'єктивного матеріального світу.

                                              Пане Вільнодум!
                                              
                                              Цю Вашу статтю я вже коментував на відповідній гілці, де я написав, що вищою свідомістю є свідомість осягнення єдности...
                                              згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                              • 2005.01.31 | Вільнодум

                                                Re: Феномени об'єктивного матеріального світу.

                                                Социст пише:
                                                > Пане Вільнодум! Цю Вашу статтю я вже коментував на відповідній гілці, де я написав, що вищою свідомістю є свідомість осягнення єдности...
                                                (В) І я здається тоді Вам відповів, що Ви кажете за одне, а я за інше. Як там, так і зараз, Ви не розумієте що мова йде за ПРОЦЕС переродження свідомості, який є скачкоподібним. За те, що те, що ми здатні розуміти зараз, ми були абсолютно нездатні (не мали розумових можливостей - мали мозок "старої моделі") розуміти раніше. І це було не так давно, приблизно 3000 років тому. По-друге, мова йде за НАУКУ розуміння свідомості, тобто за те, як свідомість працює. Ця наука нам підказує, що ми зараз є на порозі нового СКАЧКА свідомості до ще вищого рівня, і вже зараз повинні до цього готуватися.
                                                
                                                Ваше "осягнення єдності" є філософією для СУЧАСНОГО рівня свідомості людини, для пошуків Щастя на цьому рівні, для "відпрацювання" мислення людини на ЦЬОМУ сучасному рівні свідомості, якщо я Вас правильно розумію, бо Ви ніколи чітко не змогли Вашу теорію донести "в маси".
                                                
                                                Щиро,
                                                Вільнодум
                                                згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                                • 2005.02.01 | Социст

                                                  Re: Феномени об'єктивного матеріального світу.

                                                  Пане Вільнодум! Я майже з Вами згоден, але є деякі деталі...
                                                  
                                                  Пан Вільнодум пише:
                                                  
                                                  > Социст пише:
                                                  > > Пане Вільнодум! Цю Вашу статтю я вже коментував на відповідній гілці, де я написав, що вищою свідомістю є свідомість осягнення єдности...
                                                  > (В) І я здається тоді Вам відповів, що Ви кажете за одне, а я за інше. Як там, так і зараз, Ви не розумієте що мова йде за ПРОЦЕС переродження свідомості, який є скачкоподібним.
                                                  
                                                  Якраз це я розумію, тільки треба відрізняти процес переродження свідомости від процесу переродження психіки. Мені здається, що Ви їх зовсім ототожнюєте. Психіка є формою опосередкування життєдіяльности шляхом створення предметного образу реальних подій, а також внутрішніх процесів живого організму. Тобто, психіка є інструментом виживання, функціювання та збереження життя певного живого організму в певній значимій для нього життєвій ситуації, яка вимагає від цього організму безпосередньої дії, реакції. Тоді як свідомість є формою опосередкування стосунків особистости. До самої себе, до інших особистостей, з якими вона спілкується, до своє нації, до всього людства, до бога та інших символів і цінностей. Нарешті – до своєї психіки, яка здійснює свої власні скачки, не зважаючи на волю особистости. Живий організм та особистість – це різні речі. Тому й психіка та свідомість – це також різні речі. Осягнення єдности є справою особистости, особистою справою кожного з нас, тоді як психічне переродження є беспосереднім наслідком зміни стану організму та психіки. В життєдіяльності діє психіка, організм, а в стосунках – особистість, свідомість.
                                                  
                                                  > (В) За те, що те, що ми здатні розуміти зараз, ми були абсолютно нездатні (не мали розумових можливостей - мали мозок "старої моделі") розуміти раніше. І це було не так давно, приблизно 3000 років тому. По-друге, мова йде за НАУКУ розуміння свідомості, тобто за те, як свідомість працює. Ця наука нам підказує, що ми зараз є на порозі нового СКАЧКА свідомості до ще вищого рівня, і вже зараз повинні до цього готуватися.
                                                  
                                                  Ми кожен день на порозі нового скачка свідомости, поки ми не осягнемо єдности у всіх стосунках своєї власної особистости. Те, що ми здатні розуміти, є не тільки справою свідомости, а й справою культури, тобто індивідуальних суб'єктивних уяв, об'єктивних за своїм змістом цінностей та загального для спільноти способу життя, який забезпечує їх реалізацію, рух і зміни. Тобто, виникає питання, чи буде це переродження свідомости формою якоїсь спільної об'єктивізованої практики, чи воно залишиться на стадії індивідуальних суб'єктивних психічних переживань певних особистостей, які не знаходять процедур для передачи свого досвіду іншим. Я вважаю, що процес осягнення єдности є також переданням досвіду від особистости до особистости. Тоді як багато з психічних феноменів є наслідком специфічних особливостей організму, а не досвіду, яким можуть збагатитись також і інші. Тобто, переродження свідомости людства є стихією рухливих пісків, з якої в кінці-кінців може й вийти щось, що залишиться в загальнолюдському надбанні, а може й не вийти. Все залежить від особистости тих людей, які стрибають в цю стихію, – якщо витримають це випробування, то знайдуть тей оазіс, а як не витримають, то буде лише ще одна версія апокаліпсиса...
                                                  
                                                  > Ваше "осягнення єдності" є філософією для СУЧАСНОГО рівня свідомості людини, для пошуків Щастя на цьому рівні, для "відпрацювання" мислення людини на ЦЬОМУ сучасному рівні свідомості, якщо я Вас правильно розумію, бо Ви ніколи чітко не змогли Вашу теорію донести "в маси".
                                                  
                                                  Так, філософія єдности є постапокаліптична філософія XXI століття без стрибків у вічність, без буття за бар'єром сприйняття поза простором і часом та без реінкарнації. Філософія для тих особистостей, які реалізують свою унікальність в атмосфері глобальної спекуляції апокаліптичного штибу.
                                                  згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                                  • 2005.02.01 | Вільнодум

                                                    Re: Феномени об'єктивного матеріального світу.

                                                    Пане Социсте, ми вже є близько до порозуміння, але не зовсім. Попробую пояснити "рівні свідомості" трошки з іншого боку.
                                                    
                                                    Я пишу за "рівні свідомості", тому що так їх називають інші дослідники, і це загальноприйнята термінологія, але насправді мова йде за рівні розвитку структур мозку. Для аналогії візьмемо розвиток компютера і його здатності робити "інтелектуальну" роботу. Будемо мати такі рівні розвитку (для аналогії):
                                                    
                                                    1. Арифмометер - механічний апарат здатний робити арифметичні операції.
                                                    
                                                    2. Компютер на електронних лампах, який потребує виставлення сотень переключателів (програмування) для виконання якоїсь однієї рахувальної задачі.
                                                    
                                                    3. Сучасний компютер, який має загружену операційну програму і здатний робити логічні перевірки справності самого себе і інші логічні операції, які вже не програмуються, а є елементом ЗАЛОЖЕНОГО "інтелекту" на рівні цієї машини.
                                                    
                                                    Так от, із вищеописаної аналогії, коли я кажу за "рівні свідомості", то перш за все я маю на увазі "рівні розвитку мозку", його ЗДАТНОСТІ до мислення на якомусь рівні, - це чисто біологічний розвиток цієї частини людського тіла! Цей мозок за історію людства міг робити специфічні операції - ДУМАТИ, які були в відповідність до складності структури самого мозку, до його "мозкових можливостей"! Ця складність структури, цей розвиток мозку, змінювався в напрямку ускладнення і відносно скачкоподібно, - еволюція мозку була по принципу біологічних мутацій. Оцю комбінацію "біологічного розвиток мозку" і його "здатність думати" я називаю "рівнем свідомості".
                                                    
                                                    Таким чином я описую під "рівнями свідомості" абсолютно РІЗНИХ (біологічно) людей, які мали місце за історію розвитку людини. Різних по їх здатності сприймати світ, ФІЗИЧНОЇ здатності їх мозку. Це були люди, які по зовнішньому вигляду були дуже схожі, але які, фактично, жили в зовсім інших РОЗУМОВИХ СВІТАХ. Якщо б була можливість звести цих людей разом, то вони б не змогли порозумітися, як не можуть порозумітися зараз, скажемо, орангутанг з людиною, або шизофренік з нормальною людиною, бо вони живуть в різних рівнях СВІДОМОСТЕЙ.
                                                    
                                                    Те, за що кажете Ви (єдність), є зовсім інша тема.
                                                    
                                                    Щиро,
                                                    Вільнодум.
                                                    згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                                    • 2005.02.01 | Тестер

                                                      Re: Одне питання про скачок

                                                      Чи цей якісний скачок відбудеться і у мене і в аборигена Австралії, образно кажучи. Саме рівневий перехід я не заперечую, а навпаки сприймаю. Я думаю, що повинен бути визначеним якось той рівень. Але яким він повинен бути??? Які, ткскать, якісні і кількісні параметри.
                                                      Обсяг знаннь, спосіб мислення, біологія мозку???
                                                      згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                                      • 2005.02.01 | Вільнодум

                                                        Re: Одне питання про скачок

                                                        Тестер пише:
                                                        > Чи цей якісний скачок відбудеться і у мене і в аборигена Австралії, образно кажучи. Саме рівневий перехід я не заперечую, а навпаки сприймаю. Я думаю, що повинен бути визначеним якось той рівень. Але яким він повинен бути??? Які, ткскать, якісні і кількісні параметри. Обсяг знаннь, спосіб мислення, біологія мозку???
                                                        (В) Чудові запитання, пане Тестере.
                                                        Якщо Ви прочитаєте уважно мою статтю, то там сказано, що НІ, цей скачок не відбувається одночасно у всіх людей світу. Він відбувається середньостатистично за невеликий проміжок часу. Але завжди одні люди вже МАЮТЬ вищий рівень свідомості, а інші до нього, так би мовити, ще "доростають". Зараз ми живемо на 3-му рівні свідомості, але де-хо вже має, мав, наступний 4-й рівень свідомості, до якого все людство підходить і скоро отримає. Прикладаючи сюди теорія Миколи Чмихова про Миротворчі цикли, можна здогадатись, і за це вже багато хто каже, що це Переродження до нового рівня свідомості має трапитися на межі НАЙБІЛЬШОГО планетарного (астрономічного) тиску на нашу планету, який буде в 2015-му році, коли Сонце, Місяць і Земля будуть на найближчій відстані один від іншого, що трапляється раз в кожні, приблизно, 10 тисяч років. Цей планетарний, гравітаційний тиск, можливо є каталізатором мозкових мутацій до вищого рівня.
                                                        
                                                        РІВЕНЬ свідомості дійсно визначається "здатностями" мозку виконувати розумову роботу. Наприклад, сучасний мозок може робити те, що мозок людей, які жили до нас 10000 років тому, не міг. Скажемо, ми відчуваємо себе в просторі і часі (розумово), що вони не могли представити. Ми розпізнаємо набагато більше кольорів, що вони не могли і більшість бачили тільки відтінки білого і чорного, те що сучасні дальтоніки. Ми сприймаємо складну гаму звуків, яку називаємо музикою, на що вони були не здатні. Але саме головне, це те, що ми здатні логічно мислити і розуміти, що ми ЦЕ робимо, що ми МИСЛИМО, а ВОНИ тоді чули "голоси" і слухались цих "голосів", - двухкамерне мислення. Зараз таке мислення є атрофізмом, який трапляється у хворих шизофренією. Вивчення цих хворих, власне, і допомогло зрозуміти мислення далеких предків.
                                                        
                                                        Приведені різниці є тільки між останнім і передостаннім рівнями свідомості (між 3-м і 2-м). Можете представити наскільки разючими є відмінності між сучасним і примітивним рівнями (між 3-м і 1-м).
                                                        
                                                        Так, біологія мозку відрізняється сильно, що і дає можливість мати здатності мислити по-іншому, краще.
                                                        
                                                        Так, людина Європи і абориген Австаралії стоять на різних рівнях свідомості, і мислять по-різному.
                                                        
                                                        В одній нації люди також різні. Проте середньостатистично вони мають подібні здатності для мислення і статистично споріднені генетичні задатки. Коли прийде час МУТАЦІЇ до нового рівня свідомості, то одні "змутують" раніше за інших, але майже всі зроблять цей еволюційний скачок за відносно короткий час. Я сказав "майже" тому, що завжди проходить відбір і відмирання "нездатних" до змін життя. В період Мутації Свідомості це відмирання буде більш інтенсивним і багаточисельним.
                                                        згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                                        • 2005.02.02 | Тестер

                                                          Re: Я задоволений відповіддю! (-)

                                                    • 2005.02.01 | Социст

                                                      Re: Феномени об'єктивного матеріального світу.

                                                      Все, про що Ви пишете, пане Вільнодум, стосується подолання психічної межи. Шизофренія, зокрема, є психічним станом з іншої сторони цієї психічної межи. Перейти в цей стан людина може лише внаслідок пережитого апокаліпсиса стосунків особистости. Порозумітися з шизофреніком можливо, тільки для цього треба встановити зв'язок з його особистістю і підтримувати цей зв'язок аж до подолання ним наслідків пережитого апокаліпсиса. Правда, для цього прийдеться забути про своє власне „Я“ і утожсамити себе повністю з осягненням єдности себе та іншої особистости, яка знаходиться з іншої сторони цієї психічної межи. Коли ці двоє знімуть цю межу між ними, тоді це й буде актом абсолютної єдности! І той, хто це зробить продемонструє перед усім світом свою вищу свідомість. Тобто, тоді ця вища свідомість стане об'єктивним фактом, який визнають усі. Ще одним прикладом подолання психічної межи є об'єднання оріянства та християнства на основі добровільности та конституційної єдностайности. Це буде об'єктивним фактом вищої свідомости, який буде визнаним всім людством. Можна навести й інші приклади. Але й цих достатньо. Вистачить на все життя. І на всю вічність...
                                                      згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                                      • 2005.02.01 | Вільнодум

                                                        Re: Феномени об'єктивного матеріального світу.

                                                        Социст пише:
                                                        > Все, про що Ви пишете, пане Вільнодум, стосується подолання психічної межи. Шизофренія, зокрема, є психічним станом з іншої сторони цієї психічної межи. Перейти в цей стан людина може лише внаслідок пережитого апокаліпсиса стосунків особистости.
                                                        (В) Пане Социсте, я вибачаюсь, але ви "зациклились" на Вашій "осягненні єдности"!
                                                        
                                                        Ні, шизофренія, в більшості клінічних випадків, є чисто фізіологічною проблемою мозку. Коли права півкуля мозку, яка керує мовою, не відмерла, як у більшості сучасних людей, а з"єднана з лівою півкулею мозку і ШЛЕ їй свої думки, які людина сприймає як "голоси". Коли ж хірургічно РОЗРІЗАТИ цей звязок правої і лівої півкуль - "голоси" зникають і людина видужує! Цей метод лікування шизофренії є сучасним і дуже ефективним. Шизофренія є атавізмом двухкамерного мислення попереднього рівня свідомості. Так що, якщо маєте друзів шизофреників (або самі чуєте "голоси"? ) то посовітуйте, може допоможе.
                                                        
                                                        Щиро,
                                                        Вільнодум
                                                        згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                                        • 2005.02.01 | Социст

                                                          Re: Феномени об'єктивного матеріального світу.

                                                          Пан Вільнодум пише:
                                                          
                                                          > Ні, шизофренія, в більшості клінічних випадків, є чисто фізіологічною проблемою мозку. Коли права півкуля мозку, яка керує мовою, не відмерла, як у більшості сучасних людей, а з"єднана з лівою півкулею мозку і ШЛЕ їй свої думки, які людина сприймає як "голоси". Коли ж хірургічно РОЗРІЗАТИ цей звязок правої і лівої півкуль - "голоси" зникають і людина видужує! Цей метод лікування шизофренії є сучасним і дуже ефективним. Шизофренія є атавізмом двухкамерного мислення попереднього рівня свідомості. Так що, якщо маєте друзів шизофреників (або самі чуєте "голоси"? ) то посовітуйте, може допоможе.
                                                          
                                                          Цей метод лікування не є ніяким методом лікування, а є остаточним і безповоротним знищенням особистости. Не в голосах проблема, а в збереженні особистости. Це подібне до того, що коли хочете спастись, то зламайте свій дух. Тільки тут Вас зовсім і не спитають, чи „лікувати“ Вас чи не лікувати. Ніхто з сучасних психіатрів такого методу не практикує. Він засуджений ще пів-століття тому як антигуманний...
                                                          згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                                          • 2005.02.02 | Вільнодум

                                                            Re: Феномени об'єктивного матеріального світу.

                                                            Социст пише:
                                                            > Цей метод лікування не є ніяким методом лікування, а є остаточним і безповоротним знищенням особистости. Не в голосах проблема, а в збереженні особистости.
                                                            (В) ВИ знову за своє! Збереження особистости на ЦЬОМУ рівні, на якому МИ ЖИЄМО, безумовно є важливим.
                                                            
                                                            ТА НЕ ПРО ЦЕ ЙДЕ МОВА!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
                                                            
                                                            http://www.julianjaynes.org/articles.php
                                                            http://www.julianjaynes.org/relatedarticles.php
                                                            http://www.julianjaynes.org/books.php
                                                            http://www.julianjaynes.org/links.php

                          • 2005.02.10 | harnack

                            Павлінство

                            Георгій пише:
                            (ГП) А хто ж сперечається, що апостол Павло був звичайною смертною (і, до речі, дуже грішною) людиною - так само як я, Ви, Шевченко і всі інші. Я ж не писав про нього як про особу, а про його тезу, що ми всі - віруючі в різне, не віруючі ні у що, ВСІ - зараз "знаємо частинно і пророкуємо частинно, ніби у дзеркалі, у загадці," але колись, може, побачимо "обличчям в обличчя" і "пізнаємо, як і ми пізнані."\\
                            
                            «Павло» є дуже хиткою-крихкою категорією щодо його авторства (так званих посланій: лиш декілька достовірно його), тим паче (тим гірше) щодо його інтерпретації-осмислення керігми. Проти Павла необхідно активізувати усю потугу усеможливого скепсису та критики: він всіляко занапащує людську онтичну гідність своїм гностичним ухилом (та своїми «дзеркалом» і «загадкою») – у Павла ми у нашій падшості та приреченості перестаємо бути Синами Божими (Христова керігма). Герменевтично, автентичні модуси породження смислу сахаються од Павлового самозванства, невігластва, нахабства, та наглості: сліди його людинохульної установки усюдисущі на руїнах Греції та Риму. Персонологічно (тут Антихрист Ніцше, зародково, міг би негайно стати у пригоді; сумно, що оцю книгу, мабуть полохливо, перекладено як Жадання Влади – що є зовсім інша книга) Павло є по-фарисейськи зарядженим духом: він проповідує кінець людської цивілізації (історично: ненависть фарисеїв до рясного геленізму та раціонального Риму; псевдоумам ще й нині потрібне одкровення, що оцей комп'ютер на якому я спілкуюся з планетою якраз і є уможливленим Греко-Римською парадигмою – всупереч «Павлінству») і суд всіх і вся своїм месником Христом (дивись Діяння). Він проклинає, ненавидить, і криміналізує цей світ во ім'я несусвітності. Фактично і логічно він зганив та зварваризував Божу Твар. Павло не має ніякого імунитету перед людською гідністю і її потужним Богоствореним розумом. Виглядає, що людство лжезамилуване не перед Християнством, а перед Павелінством. Оця релігія не є Християнство, ні, вона є «Павлінство» (варіант: Павелінство) ... А тепер, панове, з належним відчуттям гумору та кумедності, засумніваємось про щойно написане. Чому? Та ясно що не тому що так його Павлівство казало, чи то Священні Писанія. Хто б захотів наш онтичний обов'язок бути синами Божими кинути на поталу Павелінству?
                            згорнути/розгорнути гілку відповідей

                            • 2005.02.10 | Социст

                              Гідність та тлумачення.

                              
                              Вітаю представника герменевтики на нашому форумі!
                              
                              Це значно збільшує шанси, що ми всі знайдемо справжнє тлумачення всіх текстів та подій.
                              
                              Пан harnack пише:
                              
                              > Георгій пише:
                              > (ГП) А хто ж сперечається, що апостол Павло був звичайною смертною (і, до речі, дуже грішною) людиною - так само як я, Ви, Шевченко і всі інші. Я ж не писав про нього як про особу, а про його тезу, що ми всі - віруючі в різне, не віруючі ні у що, ВСІ - зараз "знаємо частинно і пророкуємо частинно, ніби у дзеркалі, у загадці," але колись, може, побачимо "обличчям в обличчя" і "пізнаємо, як і ми пізнані."
                              > «Павло» є дуже хиткою-кригкою категорією щодо його авторства (так званих посланій: лиш декілька достовірно його), тим паче (тим гірше) щодо його інтерпретації-осмислення керігми. Проти Павла необхідно активізувати усю потугу усеможливого скепсису та критики: він всіляко занапащує людську онтичну гідність своїм гностичним ухилом (та своїми «дзеркалом» і «загадкою») – у Павла ми у нашій падшості та приреченості перестаємо бути Синами Божими (Христова керігма). Герменевтично, автентичні модуси породження смислу сахаються од Павлового самозванства, невігластва, нахабства, та наглості: сліди його людинохульної установки усюдисущі на руїнах Греції та Риму. Персонологічно (тут Антихрист Ніцше, зародково, міг би стати у негайній пригоді; сумно, що оцю книгу, мабуть полохливо, перекладено як Жадання Влади – що є зовсім інша книга) Павло є по-фарисейськи зарядженим духом: він проповідує кінець людської цивілізації (історично: ненависть фарисеїв до рясного геленізму та раціонального Риму; псевдоумам ще й нині потрібне одкровення, що оцей компютер на якому я спілкуюся з планетою якраз і є уможливленим Греко-Римською парадигмою – всупереч «Павлінству») і суд всіх і вся своїм месником Христом (дивись Діяння). Він проклинає, ненавидить, і криміналізує цей світ во ім*я несусвітності. Фактично і логічно він зганив та зварваризував Божу Твар. Павло не має ніякого імунитету перед людською гідністю і її потужним Богоствореним розумом. Виглядає, що людство лжезамилуване не перед Християнством, а перед Павелінством. Оця релігія не є Християнство, ні, вона є «Павлінство» (варіант: Павелінство) ... А тепер, панове, з належним відчуттям гумору та кумедності, засумніваємось про щойно написане. Чому? Та ясно що не тому що так його Павлівство казало, чи то Священні Писанія. Хто б захотів наш онтичний обов*язок бути синами Божими кинути на поталу Павелінству?
                              
                              Значення слова „керігма“ мені, нажаль, не відоме. З контексту я його перекладаю собі як „вчення“. Згоден з приниженням онтичної гідности людини з боку християнства. Але вважаю що в цьому є заслуга не тільки Павла, а й самого Ісуса з його відмовою від осягнення єдности свого власного життя та єдности своєї власної громади на користь стрибка у вічність. Павел лише спекулює вчинком Ісуса, але й самий Ісус йому допомагає своїм власним вчинком. Ісус помилився, а Павел перетворив його помилку в церковну догму. Внаслідок чого царство боже перетворилось в утопічне марення про вічність існування поза простором і часом...

                            • 2005.02.11 | Вільнодум

                              Re: Феномени об'єктивного матеріального світу.

                              harnack пише:
                              > Оця релігія не є Християнство, ні, вона є «Павлінство» (варіант: Павелінство) ...
                              (В) Цінні думки про Павла (Савла), пане Гарнак. Дійсно, вчення церкви більше виходить із писань ГРІШНОЇ ЛЮДИНИ - Савла, ніж із вчення Христа. Та хто з юдео-християн над цим задумується? НІХТО! Бо це ГРІХ думати проти написаного, по їх вірі!
                              
                              Щиро Вітаю Вас на цьому форумі борців за Українську Духовну Мудрість з духовними поневолювачами Українського народу.
                              
                              Вільнодум
                              згорнути/розгорнути гілку відповідей

                              • 2005.02.11 | Георгій

                                Re: Феномени об'єктивного матеріального світу.

                                Вільнодум пише:
                                > (В) Цінні думки про Павла (Савла), пане Гарнак. Дійсно, вчення церкви більше виходить із писань ГРІШНОЇ ЛЮДИНИ - Савла, ніж із вчення Христа. Та хто з юдео-християн над цим задумується? НІХТО! Бо це ГРІХ думати проти написаного, по їх вірі!
                                (ГП) Пане Вільнодуме, та не боїмося ми думати і не вважаємо це грішним. Не малюйте християн такими вже затюканими. А це Ви насправді подумайте: що є те вчення Христа? Сам Христос нічого не писав. Євангелія були написані тоді, коли Його вже не було серед людей років так із сорок, а то й більше. Апостолові Павлу належать чи не найперші (хронологічно) частини Нового Завіту, які він написав значно раніше, ніж хтось (ми точно не знаємо, хто) написав Євангелії. На якій же підставі Ви розділяєте "вчення Христа" і "вчення грішної людини" Павла? По-Вашому, ті, хто записував чи по пам"яті відновлював слова Христа і вносив їх у Євангелії, були БЕЗгрішними? Люди ВСІ грішні...
                                
                                > Щиро Вітаю Вас на цьому форумі борців за Українську Духовну Мудрість з духовними поневолювачами Українського народу.
                                (ГП) Не говоріть лозунгами. Ви ж нібито не більшовик.

                            • 2005.02.11 | Георгій

                              "Павлінство"

                              harnack пише:
                              >
                              > Георгій пише:
                              > (ГП) А хто ж сперечається, що апостол Павло був звичайною смертною (і, до речі, дуже грішною) людиною - так само як я, Ви, Шевченко і всі інші. Я ж не писав про нього як про особу, а про його тезу, що ми всі - віруючі в різне, не віруючі ні у що, ВСІ - зараз "знаємо частинно і пророкуємо частинно, ніби у дзеркалі, у загадці," але колись, може, побачимо "обличчям в обличчя" і "пізнаємо, як і ми пізнані."\\
                              >
                              > «Павло» є дуже хиткою-кригкою категорією щодо його авторства (так званих посланій: лиш декілька достовірно його), тим паче (тим гірше) щодо його інтерпретації-осмислення керігми.
                              (ГП) Я не знаю, що означає "керігма." Щодо авторства, тут я згідний. Лист до Гебреїв Павлові майже точно не належить, і також є дуже великі сумніви, що Павло написав листи до Ефесян і Колосян. Фахівці, які досліджують історію написання Нового Завіту, схиляються до думки, що ці листи були написані значно пізніше, через кілька років після смерті Павла, і що в їх написанні приймало участь кілька людей. Але що ми насправді знаємо про авторство книг Нового Завіту? Чи Матвій, наприклад, дійсно писав Євангелію від Матвія, а Іван - Євангелію від Івана? Також, чи Іван, який вважається автором Євангелії від Івана, є тією ж самою людиною, що Іван, якому на острові Патмос прийшло видіння Апокаліпсиса? Дуже важко відповісти на ці питання. Є дуже багато матеріалів, але їх інтерпретація заплутана, неоднозначна. Тим не менш, Новий Завіт існує, і люди продовжують черпати з нього мудрість і натхнення...
                              
                              > Проти Павла необхідно активізувати усю потугу усеможливого скепсису та критики: він всіляко занапащує людську онтичну гідність своїм гностичним ухилом (та своїми «дзеркалом» і «загадкою») – у Павла ми у нашій падшості та приреченості перестаємо бути Синами Божими (Христова керігма).
                              (ГП) Ну, ні, тут я не згідний. По-перше, Павло у своїх писаннях виглядає значно МЕНШ схильним до містики, ніж, скажімо, Іван (особливо в "Об"явленні"). По-друге, як раз листи Павла до Римлян ї Галатів містять концепцію "синівства" у її найбільш розвинутому вигляді.
                              
                              > Герменевтично, автентичні модуси породження смислу сахаються од Павлового самозванства, невігластва, нахабства, та наглості: сліди його людинохульної установки усюдисущі на руїнах Греції та Риму. Персонологічно (тут Антихрист Ніцше, зародково, міг би стати у негайній пригоді; сумно, що оцю книгу, мабуть полохливо, перекладено як Жадання Влади – що є зовсім інша книга) Павло є по-фарисейськи зарядженим духом: він проповідує кінець людської цивілізації (історично: ненависть фарисеїв до рясного геленізму та раціонального Риму; псевдоумам ще й нині потрібне одкровення, що оцей компютер на якому я спілкуюся з планетою якраз і є уможливленим Греко-Римською парадигмою – всупереч «Павлінству») і суд всіх і вся своїм месником Христом (дивись Діяння).
                              (ГП) Згідний тільки з одним, а саме з тим, що Павло дійсно дуже скептично ставився до геленістської культури. Але нахабою і невігласом я його зовсім не бачу. А щодо прокльонів і пророкування кінця людської цивілізації, то тут, мені здається, Св. Петро "переплюнув" Св. Павла у 2 Петра 3:10.
                              
                              >Він проклинає, ненавидить, і криміналізує цей світ во ім*я несусвітності. Фактично і логічно він зганив та зварваризував Божу Твар. Павло не має ніякого імунитету перед людською гідністю і її потужним Богоствореним розумом. Виглядає, що людство лжезамилуване не перед Християнством, а перед Павелінством. Оця релігія не є Християнство, ні, вона є «Павлінство» (варіант: Павелінство) ... А тепер, панове, з належним відчуттям гумору та кумедності, засумніваємось про щойно написане. Чому? Та ясно що не тому що так його Павлівство казало, чи то Священні Писанія. Хто б захотів наш онтичний обов*язок бути синами Божими кинути на поталу Павелінству?
                              (ГП) Я не бачу в "Павлінстві" нічого такого - ні образ людській гідності, ні якихось суттєвих розбіжностей зі словами Христа, що дійшли до нас через Євангелії.. А що значить "Священні Писанія?" Перший лист Павла до Солунян, наприклад, визнаний багатьма дослідниками як історично НАЙПЕРШИЙ документ Нового Завіту. Він був написаний мінімум років за 25-30 до Євангелії від Марка і років за 100, якщо не більше, до Євангелії від Івана. Взагалі мабуть єдиною достовірно історичною фігурою з усього списку авторів книг НЗ є Павло...
                              згорнути/розгорнути гілку відповідей

                              • 2005.02.12 | harnack

                                Re: "Павлінство"

                                Дуже дякую Панам Социстові, Вільнодумові, та Георгієві, що відгукнулись. Дійсно приємно полемізувати та апологізувати (релігійна апологетика), а іноді й вільнодумствувати, „святотатствувати”, та „богохульствувати” в такому товаристві. Особистісна матриця є міжособистою (таїна Трійці). Догмат особистості понад усе – а все решта прибавиться саме собою. Натепер обмежусь деякою нашвидкуруч (дивись google) знайденою інформацією про керігму/кериґму/керуґму(?)(добра книга:Kerygma and Myth by Rudolf Bultmann):
                                
                                Kerygma- From the Greek, κήρυγμα "proclamation", meaning the act or the content of preaching. Used especially to refer to the encapsulated proclamation of the Christian gospel in the Apostles' retelling of Jesus' story. Kerygma is a Greek word which means "proclamation, announcement, preaching" (BAGD, 430-31). In Erasmian Greek pronunciation, which is used in most universities for ancient Greek, both biblical and classical, kerygma is pronounced "kay-roog-ma" where the first "a" is long and the last "a" is short. Related words are kerux ("herald, preacher" [BAGD, 431]) and kerusso ("announce, make known, proclaim aloud, preach" [BAGD, 431]).
                                
                                Because of the influence of the British scholar C. H. Dodd and others, kerygma has become a technical term in biblical scholarship with a special meaning. Dodd attempted to decipher the significant heart and soul of early Christian preaching by examining the sermons in the book of Acts and certain other significant NT texts which appeared to contain the preaching thrust of the early church in a nutshell (The Apostolic Preaching, 1936). Kerygma is distinguished from didache, the latter referring to "doctrine" or "teaching." Kerygma means the initial gospel proclamation designed to introduce a person to Christ and to appeal for conversion. Didache refers to the doctrinal and ethical teaching of the church into which a person needs to be grounded once they become a Christian. Of course, there is overlap in the use of these terms just as there is overlap in actual Christian practice. For example, the kerygma includes the preaching of the cross as a central element. That does not mean that the preaching of the cross does not also have a central place within didache.
                                
                                The ancient kerygma as summarized by Dodd from Peter's speeches in Acts was:
                                1. The Age of Fulfillment has dawned, the "latter days" foretold by the prophets.
                                2. This has taken place through the birth, life, ministry, death and resurrection of Jesus Christ.
                                3. By virtue of the resurrection Jesus has been exalted at the right hand of God as Messianic head of the new Israel.
                                4. The Holy Spirit in the church is the sign of Christ's present power and glory.
                                5. The Messianic Age will reach its consummation in the return of Christ.
                                6. An appeal is made for repentance with the offer of forgiveness, the Holy Spirit, and salvation.
                                
                                Christ, of course, was the center of this ancient kerygma. The cross and resurrection are crucial to the kerygmatic preaching of Christ.
                                
                                The reason this web page has been named Kerygma is that my goal here is to focus on the basic preaching of the gospel, the good news of Jesus Christ. Some of my writings which will be included here will go beyond the basic kerygma to the didache, the church's teaching and doctrine, but kerygma is the focus. Therefore, you will find included here one whole book on the cross of Christ and another whole book on the resurrection and exaltation of Christ. Over half of the book What is Christianity? focuses on the kerygma as defined above.
                                
                                It is easy to distort the Christian faith into something it is not by focusing on the lesser part of the message while ignoring the center. Hopefully this web page will preach "Christ crucified" first and foremost.
                                "Go into all the world and proclaim the good news to the whole creation" (Mk. 16:15).
                                
                                "God decided, through the foolishness of our proclamation to save those who believe" (1 Cor. 1:21).
                                
                                "We proclaim Christ crucified" (1 Cor. 1:23).
                                
                                "For we do not proclaim ourselves; we proclaim Jesus Christ as Lord" (2 Cor. 4:5).
                                http://members.cox.net/kerygmabooks/kerygma.htm
                                
                                Гарнак
                                згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                • 2005.02.12 | Вільнодум

                                  Re: "Павлінство"

                                  Дякую, пане Гарнак, за роз'яснення слова КАРИГМА. Тепер я знаю, що це слово по-українські значить ТРІПОЛОГІЯ.
                                  
                                  Відносно захоплення вивченням християнства я б хотів сказати мою власну думку.
                                  
                                  1. Я вважаю, що вже достатньо часу пройшло, щоб християнство викинути на сміття, і більше за нього не балакати.
                                  
                                  2. Я б хотів щоб у наших "ентузіастів" вивчення релігії Савла з Татріса було б стільки ж ентузіазму для вивчення своєї національної духовності!
                                  
                                  3. Доказом нездатності юдео-християнства задовільнити духовні потреби сучасності є ВІДСУТНІСТЬ представників церкви на цьому форумі!
                                  
                                  Хай Буде!
                                  Вільнодум

                                • 2005.02.16 | Социст

                                  Re: "Павлінство"

                                  Пан Гарнак пише:
                                  
                                  > Догмат особистості понад усе – а все решта прибавиться саме собою.
                                  
                                  Особистість – це не догма, а первинна достовірність: мої стосунки є саме моїми стосунками, а не когось іншого. Догма з'являється тоді, коли людина перестає піклуватись про єдність своїх стосунків та захоплюється служінням „вищій“ силі. Саме тоді стає можливим наступне (Лука 22:42): „не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“ Тобто, не воля Ісуса, а воля Савла! Відмова від єдности свого власного життя та своєї власної громади для підтвердження якогось пророцтва своїм стрибком у вічність мала своїм наслідком те, що замість царства абсолютної єдности ми маємо Савеліанство, що загорожує дорогу до царства божого на землі...
                                  
                                  Єдність стосунків особистости понад усе – а все решта прибавиться саме собою!

                    • 2005.01.26 | P.M.

                      Re: що є реальність

                      Вільнодум пише:
                      > "Відсутність присутності не гарантує присутності відсутності!"
                      > Геній Великий
                      А присутність присутності теж, не гарантує відсутністі відсутності.
                      Геній Щебільший
                      
                      > Щоб вам хлопці до чогось добалакатися, потрібно означити, що ви розумієте під РЕАЛЬНІСТЮ?
                      РЕАЛЬНІСТЬ -- це обмеженість людських можливостей.
                      
                      > Звичайно, що матеріаліст скаже, що рельність є реальною, незалежною від нашої свідомості, і познається через наші органи відчуття і наукові логічні експерименти.
                      Реальність є такою, якою є свідомість.
                      
                      > А віруючий скаже, що реальність неможливо пізнати, бо то є Боже існування, а ми живемо в людському світі
                      Віруючий скаже, що окрім об'єктивної реальності існує "абсолютна реальність", до якої людина прийде після фізичної смерті.
                      
                      > і все, що ми можемо знати, так то те, що Бог хоче! А якщо Бог не хоче, то ми ніколи і не взнаємо!
                      Бог любить нас і бажає нам добра.
                      
                      > І відповідь на це може бути тільки одна - а ЩО ТАКЕ БОГ!
                      Бог -- це початок і кінець.
                      
                      > Відповівши, що таке Бог, ми зможемо вирішити все інше без проблем.
                      Сто процентів, але спершу спробуйте відповісти, що є початок і що є кінець.
                      
                      > Бог, це створений уявою (свідомостю) людини ОБРАЗ, до якого людина відноситься, як до Реальності поза межами персональної свідомості.
                      Залишається довідатися, звідкіля ж взялася уява (свідомість) людини.
                      
                      > Насправді, нічого реального поза межами свідомості нема, а Є Образ створений в самій свідомості. Це як картинка на екрані кіно - за нею нема ні океану ні гір, а є тільки "картинка" на екрані.
                      Можливості пізнання нашої земної свідомості -- ОБМЕЖЕНІ. Поза межами цих можливостей, існує інша, абсолютна реальність.
                      
                      > В той же час, сама СВІДОМІСТЬ людини має якості, які ми ще не пізнали, і які сягають за межі нашого теперішнього розум-іння Образів-Богів, які мають можливості не-в-розум-ілі ще нами. Та це інша тема.
                      Це якраз до теми. Непізнані якості людської свідомості, про які Ви говорите, зумовлені перебуванням цієї свідомості в матеріальній оболонці, себто в нашому земному смертному грішному тілі.
                      Децид.
                      
                      Р.М.

                    • 2005.01.26 | Социст

                      Бог та осягнення єдности.

                      
                      Пан Вільнодум пише:
                      
                      > Бог, це створений уявою (свідомостю) людини ОБРАЗ, до якого людина відноситься, як до Реальності поза межами персональної свідомості. Насправді, нічого реального поза межами свідомості нема, а Є Образ створений в самій свідомості. Це як картинка на екрані кіно - за нею нема ні океану ні гір, а є тільки "картинка" на екрані.
                      
                      Насправді, нічого реального поза межами свідомости нема, але сам цей образ є символом абсолютної єдности. Але віруючий в бога про це не відає, як не відає він, що символізацією абсолютної єдности лише розпочинається її осягнення. А для цього осягнення треба зняти своє предметне „Я“ та бога як предмета в формі даного в свідомості образа і покласти єдність як свою власну самість. Якщо Ви утожсамлюєте себе з єдністю як своєю власною самістю, тоді Вам залишилось лише осягнути цю єдність в стосунках з окремими людьми, з якими Ви особисто спілкуєтесь, а також в стосунках тієї спільноти, життям якої Ви живете – реально чи віртуально. Саме тоді Ви навчитесь відрізняти символ абсолютної єдности від самої єдности як абсолютної тотальности ваших стосунків. Самі Ви тоді вже будете жити в єдності, а Ваша свідомість стане відкритою і для створення нових символів. Тоді Ви зовсім і забудете свої марення про буття за бар'єром сприйняття поза простором і часом. В душі Вашій настане мир та спокій. І будете Ви, а не апокаліпсис...
                      згорнути/розгорнути гілку відповідей

                      • 2005.01.26 | Вільнодум

                        Re: Бог та осягнення єдности.

                        Абсолютно Вірно!!!
                        Поздоровляю Вас, пане Социст!
                        
                        Мені особливо сподобались наступні Ваші думки (їх треба читати в контексті, іншим, але Ви зрозумієте):
                        
                        Социст пише:
                        > Ви навчитесь відрізняти символ абсолютної єдности від самої єдности
                        > Ваша свідомість стане відкритою і для створення нових символів.

                      • 2005.01.27 | P.M.

                        Re: єдність у -- ДУСІ

                        Социст пише:
                        > Насправді, нічого реального поза межами свідомости нема, але сам цей образ є символом абсолютної єдности.
                        Cідомість здатна сприймати реальність в силу своїх можливостей. На даному етапі реальністю для людської свідомості є те, що в стані охопити наш людський розум. Можливості людського розуму (кожної людини) є обмеженими. Людських органів відчуття (слух, дотик, зір, нюх, смак) недостатньо для того, аби надати вичерпну інформацію для нашого мозку.
                        Образ незбагненного Бога, який існує в людській свідомості, якраз і є підтвердженням неспроможності, недосконалості тієї свідомості.
                        
                        > Але віруючий в бога про це не відає, як не відає він, що символізацією абсолютної єдности лише розпочинається її осягнення. А для цього осягнення треба зняти своє предметне „Я“ та бога як предмета в формі даного в свідомості образа і покласти єдність як свою власну самість.
                        По-перше це, як Ви кажете, предметне Я, ніяк не може бути матеріальним предметом, як і усі ті різні неповторимі Я, тобто свідомісті, котрі по-різному реагують на ті ж самі матеріальні подразники. Тому, щоб знайти оте своє предметне Я, людського розуму недостатньо. Лдюський матеріальний розум дбає про своє матеріальне, а оте Я не є матеріальним. Для його пізнаня необхідно застосовувати інші аніж розум чинники -- духовні.
                        
                        > Якщо Ви утожсамлюєте себе з єдністю як своєю власною самістю, тоді Вам залишилось лише осягнути цю єдність в стосунках з окремими людьми, з якими Ви особисто спілкуєтесь, а також в стосунках тієї спільноти, життям якої Ви живете – реально чи віртуально.
                        Єдність людської спільноти можлива тільки в ДУСІ. Так як головний мозок об'єднує і координує діяльність усіх членів нашого тіла, так і Божественний Дух здатен об'єднати поведінку усих тих людських Я у їхньому співіснуванні.
                        Саме по-собі матеріалізоване, і саме тому потребуюче Я, завжди дбатиме лише про себе.
                        
                        > Саме тоді Ви навчитесь відрізняти символ абсолютної єдности від самої єдности як абсолютної тотальности ваших стосунків. Самі Ви тоді вже будете жити в єдності, а Ваша свідомість стане відкритою і для створення нових символів.
                        ДУХ є об'єднавчою формою усього сущого.
                        Усе матеріальне -- саме по-собі. Усе духовне -- об'єднане в ДУСІ.
                        
                        > Тоді Ви зовсім і забудете свої марення про буття за бар'єром сприйняття поза простором і часом. В душі Вашій настане мир та спокій.
                        Мир та спокій не можливий там, де присутнє потребуюче матеріальне тіло.

                      • 2005.01.27 | Тестер

                        Re: Бог та осягнення єдности.

                        За останні пости Вільнодуму та Социсту - респект!
                        Хочу уточнити в социста деякі терміни з цього уривка:
                        "єдність як свою єдність як свою власну самість"
                        
                        своя власна самість = це те, як я себе самоусвідомлюю у відношенні до навколишньог світу, чи це комплексне поняття, звязане із моєю внутрішньою біологією, самосвідомістю і довкіллям, включаючи соціальні відносини. Чи це те, що ще має поняття "моє ЕГО".
                        Чи просто це моя самосвідомість.
                        
                        Про питання віри говорити не буду - читайте Вільнодума у нього - "розумному досить".
                        А у РМ багато "тарганів" в голові. Нема про шо балакати. Вірує людина, нехай вірує. Дух, дух. Пух, а не дух. Дух чи сила духу це наші поняття, які описуються словами і існують у нашій свідомості і виховуються батьками, школою, оточенням, існуючою в суспільстві мораллю, в кінці кінців ще й біологією конкретного індивіда.
                        Нема людини - нема духу.
                        згорнути/розгорнути гілку відповідей

                        • 2005.01.27 | Социст

                          Re: Бог та осягнення єдности.

                          Пан Тестер пише:
                          
                          > Хочу уточнити в социста деякі терміни з цього уривка:
                          > "єдність як свою єдність як свою власну самість"
                          
                          > своя власна самість = це те, як я себе самоусвідомлюю у відношенні до навколишньог світу, чи це комплексне поняття, звязане із моєю внутрішньою біологією, самосвідомістю і довкіллям, включаючи соціальні відносини. Чи це те, що ще має поняття "моє ЕГО".
                          > Чи просто це моя самосвідомість.
                          
                          Дійсно, поняття самости людини є непростим питанням. Бо самість – це те, що робить людину людиною, тобто те, що є загальною тотальністю світу людей, яка перетворює все людство в спільний рід, відділяючи його від світу тварин, рослин, одноклітинних та інших живих істот. Такою людською формою абсолютної тотальности є діяльність. Саме завдяки діяльності жива істота стає людиною. Але діяльність є предметною формою людської самости, а предмет, як відомо, є обмеженим за своїм змістом. Та людина, тобто особистість є реалізацією безмежности, бо вона є продуктом розвитку внаслідок своєї власної діяльности, бо вона сама створює саму себе і є плодом своїх власних зусиль. Ця безмежність, однак, стосується лише самої особистости людини, а не форми її біологічного життя, яка є такою ж обмеженою, як і у інших живих істот. Але в обмеженому тілі живе дух, інтенцією якого є подолання обмежености предметного існування, зняття утожсамлення себе з предметним „я“ і покладання необмеженої ніякою зовнішною предметністю самости як свої власної самости, самости, покладеної із самого себе як безмежности. Такою імманентною самістю людини є форма єдности. Єдність є абсолютна імманентність, бо є безмежність. Вона є най-вищою формою абсолютної тотальности. Взагалі таких форм є чотири, а саме: еволюція, життя, діяльність, єдність. Сучасне людство вцілому є напочатку свого переходу від діяльности до єдности.
                          
                          Єдність сама по собі складається з чотирьох моментів, – єдности з самим собою, інтерсуб'єктивної єдности, об'єктивної єдности спільноти та абсолютної єдности. Єдність з самим собою може осягти лише людина, яка утожсамлює себе з єдністю як своєю власною самістю. Інтерсуб'єктивна єдність можлива лише в спілкуванні особистостей, які вже осягнули свою особисту єдність з собою. Єдність спільноти є продовженням цієї інтерсуб'єктивної єдности на всю спільноту та об'єктивізацією її змісту в формі спільного способу життя спільноти єдности. Нарешті абсолютна єдність є продовженням вже існуючої єдности особистої самореалізації людей за межи цієї особистої самореалізації. Тобто абсолютна єдність реалізує подолання меж, а саме: зняття психічної межи, іншіми словами, – подолання всіх психічних хвороб; подолання фізіологічної межи життя, тобто подолоння всіх хвороб та процесів старіння. Далі – поширення єдности на всю оточуючу людину природу та космос. І нарешті, всьому цьому рухові єдности в безмежність є притаманний єдиний метод єдности – останній, так би мовити, най- вищий момент абсолютної єдности. Вся ця система розкриття змісту єдности як абсолютної тотальности всіх форм єдности називається мною філософією єдности, яка є складовою частиною моєї книги „Царство свободи“.
                          згорнути/розгорнути гілку відповідей

                          • 2005.01.28 | Тестер

                            Re: Социсту. Це щось подібне на... таке

                            Вибачте, я задав конкретне запитання. Можете відповісти?
                            Бо Ви відповідаєте приблизно так, як герой Гашека розказував про відправку поїзда у Малі Будоєвіци.
                            При всій повазі до Ваших філософских талантів...

                        • 2005.01.28 | P.M.

                          яйце чи курка

                          Тестер пише:
                          
                          > А у РМ багато "тарганів" в голові. Нема про шо балакати. Вірує людина, нехай вірує.
                          Балакати, це ще не все. Головне розуміти одне одного. Не розумієте ви мене, та й не хочете розуміти. Зате я вас добре розумію, і міг би розмовляти з вами на "вашій мові", але не хочу, і не буду, бо неправдива ця мова, -- пуста вона.
                          
                          > Дух, дух. Пух, а не дух. Дух чи сила духу це наші поняття, які описуються словами і існують у нашій свідомості і виховуються батьками, школою, оточенням, існуючою в суспільстві мораллю, в кінці кінців ще й біологією конкретного індивіда.
                          "Наші поняття", це всього лише ваші поняття, і не всі люди живуть за цими поняттями. Батьки теж бувають різні і по-різному виховують своїх дітей. І школи теж буваютьрізними, серед них нажаль і ті, котрі напродукували цілу армію совків-атеїстів. За моїми спостереженнями таких найбільше можна спостерігати серед народжених у період між 40-60 роками. Ущербний народ. Не всі, правда.
                          
                          Людство здавен оперує поняттям дух. І що цікаво. В народних байках, оповіданнях де згадуються різні духи, нечисті сили, дуже часто ця вся чортівня не має свого відображення в дзеркалі. Цікаво, не правда? Адже наші предки, котрі вірили в існування цих духів, у їхню реальність і спроможність впливати на людину, тим самим підкреслювали їхню нематеріальну природу, можливо й самі цього нерозуміючи.
                          
                          > Нема людини - нема духу.
                          Або нема духу -- нема людини. Одним словом, кури і яйця.

                        • 2005.01.28 | Социст

                          Конкретна відповідь.

                          
                          Пан Тестер пише:
                          
                          > своя власна самість = це те, як я себе самоусвідомлюю у відношенні до навколишньог світу, чи це комплексне поняття, звязане із моєю внутрішньою біологією, самосвідомістю і довкіллям, включаючи соціальні відносини. Чи це те, що ще має поняття "моє ЕГО".
                          > Чи просто це моя самосвідомість.
                          
                          Своя власна самість не зводиться ні до мого его, ні до мого самоусвідомлення у відношенню до навколишнього світу, моїх поглядів, переконань, віри і так далі. Своя власна самість є тотальністю всіх моїх стосунків як з своїм „я“ – образом, так і з іншими людьми, довкіллям, нацією, всім людством і всім Всесвітом. Не образ моєї свідомости, а тотальність моїх стосунків, моєї самореалізації як особистости, мого осягнення єдности.
                          згорнути/розгорнути гілку відповідей

                          • 2005.01.28 | Тестер

                            Re: Конкретна відповідь.

                            Тобто, як я Вас зрозумів, слово "особистість" чи "особа", чи суб"єкт не зовсім підходить до визначення "самість". Тобто самість це відкрита система, базою якої є фізичне тіло із його внутрішнім забезпеченням органами життєдіяльності та наявністю особливого органу, який одержує, як внутрішні, так і зовнішні сигнали і відповідно реагує. А також взаємодіє із зовнішнім середовищем. Внутрішньою задачею такої системи є виживання. Що для виживання не придумаєш. Навіть Бога можна придумати. Якщо є апарат для думання чи мислення.
                            А от цілі такої системи мені не ясні. Я думаю, що поки що нікому з людей. Хіба що деяким віруючим. Які кажуть, що людина створена для того, щоб хвалити Бога...
                            згорнути/розгорнути гілку відповідей

                            • 2005.01.28 | Социст

                              Re: Конкретна відповідь.

                              Пан Тестер пише:
                              
                              > Тобто, як я Вас зрозумів, слово "особистість" чи "особа", чи суб"єкт не зовсім підходить до визначення "самість". Тобто самість це відкрита система, базою якої є фізичне тіло із його внутрішнім забезпеченням органами життєдіяльності та наявністю особливого органу, який одержує, як внутрішні, так і зовнішні сигнали і відповідно реагує. А також взаємодіє із зовнішнім середовищем. Внутрішньою задачею такої системи є виживання. Що для виживання не придумаєш. Навіть Бога можна придумати. Якщо є апарат для думання чи мислення.
                              
                              Добре! Тільки Ви перейшли до тіла, а я писав про тотальність стосунків, а зовсім не про тіло!
                              
                              > А от цілі такої системи мені не ясні. Я думаю, що поки що нікому з людей. Хіба що деяким віруючим. Які кажуть, що людина створена для того, щоб хвалити Бога...
                              
                              Ціль тотальности стосунків особистости визначається самою особистістю, яка вступає в ці стосунки. Ціллю моїх стосунків є осягнення єдности. А ціллю віруючих є уникнення божого покарання та отримання божої нагороди. Ціль інших, думаю, визначається їх сумлінням.
                              згорнути/розгорнути гілку відповідей

                              • 2005.01.28 | Тестер

                                Re: Не тіло, а система, базою для якої є тіло,

                                як матеріальний об"єкт. В принципі такий об"єкт, може мати і полеву форму, як на мене. Ну вже які ми є, то такі є. Певне природі у наших умовах так було енергетично вигідніше на цьому проміжку часу і етапі розвитку екосистеми, чи системи вищого рівня, якою є біосфера.
                                згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                • 2005.01.28 | Социст

                                  Re: Не тіло, а система, базою для якої є тіло,

                                  А як же діяльність? Звідки це в тій біосфері, яка є наслідком еволюції глобальної системи життя, з'явилась діяльність? Із якої підсистеми вона з'явилась – чи з підсистеми бозонів, чи з системи ферміонів, чи може з якихось солітонів? А може її фотони на Землю принесли, чи гравітони? Не бачу, результатом еволюції яких полів є та діяльність. Просвітіть, якщо не лінь!
                                  згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                  • 2005.01.28 | Вільнодум

                                    Дуже цікавий диспут!

                                    Накінець-то є про що побалакати і навіть про що ПОДУМАТИ, а то "увіруй = перестань думати", "покорись", "будь рабом божим"! Як затараторять, то спасу нема, і ні за що інше думати не хочуть, бо "увірували"!
                                    
                                    Вставлю свої дві копійки в диспут Социста з Тестером.
                                    
                                    Социст пише:
                                    > А як же діяльність? Звідки це в тій біосфері, яка є наслідком еволюції глобальної системи життя, з'явилась діяльність?
                                    
                                    (В) Дійсно! Пане Тестере, а як же діяльність? Феномен Розуму є найбільшою загадкою існування людини. Академік В.Вернадський, який дав нам такі концепції, як "жива матерія" і "ноосфера", казав, що "розум є нематеріальним але здатен змінювати матерію! Наука на це відповісти не може!" Я передав його думку по-памяті, своїми словами.
                                    
                                    Тут є над чим задуматися, адже ми знаємо закони Нютона (дія-протидія), закони матеріального світу, де ЛЮБА дія матеріального характеру повинна мати своїм джерелом також матеріальне джерело енергії. Нематеріального джерела енергії нема! Нема вічних двигунів, бо це протирічить законам термодинаміки, закону збереження енергії, закону ентропії! Так як воно так тоді? Пане Тестере, може маєте здогадку?
                                    
                                    Нематеріальна ДУМКА робить роботу в матеріальному середовищі!
                                    
                                    Змінює це середовище! Доказ цього я не привожу, для цього читайте В.Вернадського, він це повністю доказав, і ніхто його доказ не оспорює в науковому світі, наскільки я знаю.
                                    
                                    Ще одна річ. А сама ДУМКА, як вона може бути нематеріальною? Значить не все в світі матеріальне? Тоді яке?
                                    згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                    • 2005.01.29 | P.M.

                                      Re: Дуже цікавий диспут!

                                      Вільнодум пише:
                                      > Феномен Розуму є найбільшою загадкою існування людини. Академік В.Вернадський, який дав нам такі концепції, як "жива матерія" і "ноосфера", казав, що "розум є нематеріальним але здатен змінювати матерію! Наука на це відповісти не може!" Я передав його думку по-памяті, своїми словами.
                                      > Тут є над чим задуматися, адже ми знаємо закони Нютона (дія-протидія), закони матеріального світу, де ЛЮБА дія матеріального характеру повинна мати своїм джерелом також матеріальне джерело енергії. Нематеріального джерела енергії нема! Нема вічних двигунів, бо це протирічить законам термодинаміки, закону збереження енергії, закону ентропії! Так як воно так тоді?
                                      > Нематеріальна ДУМКА робить роботу в матеріальному середовищі!
                                      > Змінює це середовище! Доказ цього я не привожу, для цього читайте В.Вернадського, він це повністю доказав, і ніхто його доказ не оспорює в науковому світі, наскільки я знаю.
                                      > Ще одна річ. А сама ДУМКА, як вона може бути нематеріальною? Значить не все в світі матеріальне? Тоді яке?
                                      
                                      Кожен речовий предмет містить у собі первопричину, ЗА-ДУМ (те, що поза думкою).
                                      Так само, як обертка вказує на сорт цукерки, але не передає її смакових якостей, так і матеріальне тіло вказує на ДУХ, не відтворюючи його суті.
                                      Сутність ДУХУ є прихованою за матеріальною завісою. Що би привідкрити цю завісу, зняти обертку, протрібно позбутися матеріальності.
                                      Щоби позбутися матеріальності, треба позбутися ЧАСУ, тобто вийти за його межі, але людський розум не може себе зафіксуваим в такому стані, бо він, цей розум, -- матеріальний і може працювати лише аналізуючи матеріальну інформацію. Ця інформація поступає і аналізується знову ж таки матеріальними тілесними органми (вуха, очі, рецептори і головний мозок).
                                      Саме тому наука ніколи не зможе відповісти на це питання. Адже з наукової точки зору елементарні частинки не можуть знаходитися в спокої, вони мусять рухатися, а рух, в свою чергу, підтверджує наявність часу і простору.
                                      Проте, якщо гіпотетично все таки допустити, що електрони припинили рух навколо своїх орбіт, то ми отримаємо "застившу матерію" тобто ДУХ. І навпаки, "коливання" ДУХУ зумовлюють його перетворення в матерію. В любому випадку наукове розв'зання цієї проблеми неможливе.
                                      згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                      • 2005.01.29 | Вільнодум

                                        Тільки для Вас це є неможливим!

                                        P.M. пише:
                                        > ... наука ніколи не зможе відповісти...
                                        > ... наукове розв'зання цієї проблеми неможливе.
                                        (В) Неможливим науково зрозуміти ДУХ є тільки для Вас, пане РМ. Бо Ви самовнушенієм зупинили поступ Вашого мозку! Це сталося, коли Ви "повірили". З того моменту думати Вам вже не треба, а треба тільки "вірити", вірити по юдео-християнскому, звичайно, тобто постійно принижуючи себе, як людину, і свої людські здатності.
                                        
                                        Ви будете зараз сперечатися, звичайно, що ні, ми, християни, "думаємо", ми постійно "шукаємо" шлях до Бога, ми стараємося "зрозуміти" Боже слово, і т.д. і т.п.
                                        
                                        Брехня! Ви більше НЕ думаєте по-справжньому. Ви не здатні думати в напрямку РОЗУМІННЯ віри, осмислення людської духовності, як феномену існуючого в реальності, пізнання Бога, як частини самих себе! Це дуже ясно було видно із мого диспута з паном Георгієм. Він не раз і не два, а постійно повторював, що ЦЕ неможливо взнати, а можна тільки в ЦЕ повірити!
                                        
                                        Воля Ваша. Живіть у світі темряви і не вірте, що наука "зможе відповісти", як Вас вчить церква. А я ВІРЮ, що зможе! Оце різниця між Вашою і моєю вірами.
                                        
                                        Вільнодум
                                        згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                        • 2005.01.29 | P.M.

                                          Re: думати по-справжньому

                                          Вільнодум пише:
                                          > P.M. пише:
                                          > > ... наука ніколи не зможе відповісти...
                                          > > ... наукове розв'зання цієї проблеми неможливе.
                                          > (В) Неможливим науково зрозуміти ДУХ є тільки для Вас, пане РМ. Бо Ви самовнушенієм зупинили поступ Вашого мозку! Це сталося, коли Ви "повірили". З того моменту думати Вам вже не треба, а треба тільки "вірити", вірити по юдео-християнскому, звичайно, тобто постійно принижуючи себе, як людину, і свої людські здатності.
                                          Я повірив у Бога, тому що шукав Його і знайшов. Під час цих пошуків я багато думав і не перестаю думати тепер. Віра не зхаважає думкам, як і думки не заважають вірі.
                                          У своїх роздумах я все більше переконуюся, що в цьому світі правдивих відповідей не існує, але кожну відповідь треба уміти обгрунтувати, що я й стараюся робити. В попередньому дописі я навів свої думки з приводу, так би мовити, "наукового" обгрунтування визначення духу і готовий відстоювати свою гіпотезу і відповідати за свої слова.
                                          Хочете, -- опонуйте, але по суті, можливо нам тоді скоріше вдасться зрозуміти один одного.
                                          
                                          > Ви будете зараз сперечатися, звичайно, що ні, ми, християни, "думаємо", ми постійно "шукаємо" шлях до Бога, ми стараємося "зрозуміти" Боже слово, і т.д. і т.п.
                                          > Брехня! Ви більше НЕ думаєте по-справжньому. Ви не здатні думати в напрямку РОЗУМІННЯ віри, осмислення людської духовності, як феномену існуючого в реальності, пізнання Бога, як частини самих себе!
                                          Думати по-справжньому, -- це уміти обгрунтувати свої думки і уміти відповідати за свої слова. Емоції тут нідочого. Вони навпаки вказують на неспроможність опонента думати і викладати свої думки по-справжньому.
                                          
                                          > Воля Ваша. Живіть у світі темряви і не вірте, що наука "зможе відповісти", як Вас вчить церква. А я ВІРЮ, що зможе! Оце різниця між Вашою і моєю вірами.
                                          Дивний Ви чоловік. В попередньому дописі Ви говорили протилежне:
                                          
                                          > (Вільнодум) Феномен Розуму є найбільшою загадкою існування людини. Академік В.Вернадський, який дав нам такі концепції, як "жива матерія" і "ноосфера", казав, що "розум є нематеріальним але здатен змінювати матерію! Наука на це відповісти не може!" Я передав його думку по-памяті, своїми словами."
                                          Ну то як, може відповісте за свої слова?
                                          згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                          • 2005.01.30 | Вільнодум

                                            РМ-е, де я казав протилежне?! Ви не розумієте сказаного! (-)

                                    • 2005.01.31 | Тестер

                                      Re: Дуже цікавий диспут!

                                      > (В) Дійсно! Пане Тестере, а як же діяльність? Феномен Розуму є найбільшою загадкою існування людини. Академік В.Вернадський, який дав нам такі концепції, як "жива матерія" і "ноосфера", казав, що "розум є нематеріальним але здатен змінювати матерію! Наука на це відповісти не може!" Я передав його думку по-памяті, своїми словами.
                                      >
                                      А ось ще слова Вернадського
                                      Володимир Іванович писав: "Життя є явище космічне, а не спеціальне земне". Життя усюдисуще; вона з'являється і з'являтиметься де б то ні було у всесвіті, і це явище носить абсолютний характер. Ось знамениті слова Вернадського: "Тварюки Землі є сотворіннями складного космічного процесу, необхідною і закономірною частиною стрункого космічного механізму, в якому, як ми знаємо, немає випадковості"
                                      Цікава і думка видатного російського фізика Н.А.Умова про погляди Вернадського. Процитуємо з біографії Вернадського (серія ЖЗЛ): "Не людина переробляє природу, а природа сама себе переробляє, користуючись нервовою системою нею ж створеного представника живої матерії. Ми не царі природи, ми сама природа!.."
                                      
                                      > Тут є над чим задуматися, адже ми знаємо закони Нютона (дія-протидія), закони матеріального світу, де ЛЮБА дія матеріального характеру повинна мати своїм джерелом також матеріальне джерело енергії. Нематеріального джерела енергії нема! Нема вічних двигунів, бо це протирічить законам термодинаміки, закону збереження енергії, закону ентропії! Так як воно так тоді? Пане Тестере, може маєте здогадку?
                                      >
                                      > Нематеріальна ДУМКА робить роботу в матеріальному середовищі!
                                      >
                                      > Змінює це середовище! Доказ цього я не привожу, для цього читайте В.Вернадського, він це повністю доказав, і ніхто його доказ не оспорює в науковому світі, наскільки я знаю.
                                      >
                                      > Ще одна річ. А сама ДУМКА, як вона може бути нематеріальною? Значить не все в світі матеріальне? Тоді яке?
                                      
                                      Ну я скажу, що не може бути змісту без форми і навпаки. Так що давайте не скочуватись до повного ідеалізму. І не думка створює матеріальні блага, а людина, як система, яка володіє апаратом мислення для аналізу і синтезу і руками для фізичного втілення тих ідей. Еволюція направлена законом природи, в даному випадку принципом якнайменшої дії. Розвиток біологічних видів направлений у бік економії енергетичних витрат: спочатку по волі випадку (на нижчих рівнях), потім - все більш і більш цілеспрямовано, із власної волі систем високих рівнів. Інша справа, що у міру підвищення по рівнях таких систем (регулюючих самих себе) стає все менше і менше. Так, людей чисельно менше ніж ссавців взагалі, ссавців менше ніж, наприклад, менш організованих форм тварин, і т.д. - вниз по рівнях, до одноклітинних і віроїдів.
                                      Тут треба зауважити, що високоорганізовані тварини, хоча і стоять нижче людини на еволюційних сходах, все-таки володіють зачатками аналітичних навиків, тобто елементами примітивного аналітичного мислення і, таким чином, можуть - хоча б теоретично - якоюсь мірою спрямовувати свій власний розвиток у бік якнайменшого, тобто найвигіднішого для них енергетичного стану, в усякому разі, з покоління в покоління. Низькоорганізовані тварини, на відміну від неживої природи, теоретично це теж можуть, але ступінь їх контролю по суті буде вже близький до нуля, тобто ще нижче, ніж у високоорганізованих тварин. І т.д. - вниз по рівнях.
                                      Ну а ми, тобто люди, зараз на вершині еволюції.
                                      згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                      • 2005.01.31 | Социст

                                        Re: Дуже цікавий диспут!

                                        Пан Тестер пише:
                                        
                                        > Еволюція направлена законом природи, в даному випадку принципом якнайменшої дії.
                                        
                                        Це принцим класичної фізики. Насправді еволюція визначається інтерференцією (взаємодією) амплітуд ймовірности най-різноманітніших траєкторій еволюції, серед яких лише одна – найбільш ймовірна, відповідає принципу якнайменшої дії. Це означає, що еволюція направлена іншим законом природи, який гласить: відбувається також і те, що не відповідає принципу якнайменшої дії, тільки його ймовірність меньша. Виникнення життя якраз є такою подією, яка не може бути пояснена принципом якнайменшої дії.
                                        згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                        • 2005.02.01 | Тестер

                                          Re: Дуже цікавий диспут!

                                          
                                          
                                          Социст пише:
                                          > Пан Тестер пише:
                                          >
                                          > > Еволюція направлена законом природи, в даному випадку принципом якнайменшої дії.
                                          >
                                          > Це принцим класичної фізики. Насправді еволюція визначається інтерференцією (взаємодією) амплітуд ймовірности най-різноманітніших траєкторій еволюції, серед яких лише одна – найбільш ймовірна, відповідає принципу якнайменшої дії. Це означає, що еволюція направлена іншим законом природи, який гласить: відбувається також і те, що не відповідає принципу якнайменшої дії, тільки його ймовірність меньша. Виникнення життя якраз є такою подією, яка не може бути пояснена принципом якнайменшої дії.
                                          
                                          
                                          Згоден. Просто не було часу детально описувати.

                                  • 2005.02.02 | Тестер

                                    Re: Про дію. Може дасть хоч якесь пояснення ця стаття

                                    О.Я.Бондаренко
                                    О самоорганизации
                                    Доклад, представленный на Международный Конгресс
                                    "Фундаментальные проблемы естествознания и техники"
                                    (8-13 июля 2002 года, Санкт-Петербург)
                                    Аннотация: В докладе рассмотрен механизм самоорганизации с точки зрения его возможного использования в физике. Самоорганизация систем есть природная автоматика, предусматривающая самопроизвольное повышение по уровням вверх – в сторону наиболее энергетически экономного состояния, или наиболее выгодного режима функционирования. Такое определение требует создания уровневой физики и разработки соответствующего математического аппарата. Рассматривается, как действует самоорганизация в микро- и макромире.
                                    
                                    Современная физика по существу не рассматривает явление самоорганизации и не интересуется им. Под самоорганизацией мы здесь понимаем природную автоматику, способность систем и частей систем отлаживать самих себя. Т.е. самоорганизация есть процесс в развитии (в действии). Исключив самоорганизацию из сферы интересов, физика тем самым перестает быть наукой о действии.
                                    Н.Денисова [1] пишет: "Если исходить из существующих представлений, то ни развития, ни самоорганизации вещества в неорганической среде нет и быть не может" (с. 4). "Физика не занимается вопросами, как и когда возникает тот или иной объект, она изучает его свойства и законы движения именно такими, какими они существуют в период исследования, т.е. физика игнорирует развитие неорганической среды" (с. 79). В результате физика, во всяком случае, физика конденсированной среды зацикливается на изучении стабильных состояний.
                                    По мнению Денисовой, существует несколько ошибок, связанных с исходными посылками, которые привели к такому положению. Так, физики игнорируют развитие (эволюцию) неорганической среды, которая в действительности развивается от молекулы до кристалла. Физика преувеличенно большое внимание уделяет электрической энергии, не рассматривая в должной степени кинетическую и магнитную и процесс перехода кинетической энергии (сближающихся атомов) в электрическую с последующим превращением в магнитную; так, по Денисовой, именно флуктуации плотности являются источниками электрической энергии. Наконец, в физике сегодня существует устойчивая точка зрения, что частицы, из которых сложены кристаллы, т.е. атомы, ионы, молекулы, притягиваясь друг к другу, сами располагаются в пространстве симметрично, образуя правильные ряды, сетки, решетки. Между тем, по Денисовой, симметрично выстраивает пространство постоянное электромагнитное поле кристалла, оно образует ту или иную пространственную решетку, а частицы располагаются в ячейках этой решетки под давлением, стремясь оттуда вырваться.
                                    Роковой же ошибкой физики, по мнению этого автора, является модель свободных электронов. Электроны в принципе не могут обобществляться, т.к. при сближении атомов между ними действуют кулоновские силы отталкивания. Но зато сближение атомов, как было сказано выше, порождает электромагнитное поле (у автора – постоянное электромагнитное поле в плотной среде), и это поле поддерживается за счет флуктуаций.
                                    Чтобы построить физику упорядоченных, саморазвивающихся, саморегулирующихся систем, нужно отказаться от модели свободных электронов.
                                    Т.о., сегодняшняя наука лишена динамичности, и ее аппарат приспособлен под описание стабильных состояний.
                                    Если принять, что неорганическая среда (как и любая среда) находится в постоянном развитии, то нужно определить, что считать развитием. По нашему мнению, это есть процесс самопроизвольного перехода от энергетически невыгодного к энергетически выгодному состоянию. Последнее следует рассматривать как оптимальное состояние – для данных условий и данной среды. Т.е. развитие удовлетворяет т.н. стреле оптимальности – оно всегда направлено в сторону экономии энергетических затрат и в силу этого одностороннее (асимметричное). Иначе: развитие удовлетворяет принципу наименьшего действия (по Карлу Бэру, бережливости природы). Примем оптимальное – наилучшее, с качественной точки зрения, – за норму. Тогда стремление к оптимальному мы будем рассматривать как стремление к восстановлению нормы. Отсюда: принцип наименьшего действия по существу тождествен принципу отрицательной обратной связи, который можем сформулировать так: при отклонении от нормы (оптимального режима функционирования) возникает встречное, противоположно направленное действие – противодействие, которое стремится вернуть систему в нормальное, или оптимальное, состояние. Это происходит потому, что существует стрела оптимальности. Сам процесс возврата в оптимальный (энергетически выгодный) режим нужно считать самоорганизацией.
                                    
                                    На данном графике отражается динамика развития любого процесса. По оси OY – шкала изменения качественных состояний (т.н. иерархия), по оси OX– время развития процесса; возможна ось OZ– она нужна для количественной оценки, на ней отражается количество составляющих частей системы (чем выше по OY, тем более монолитной становится система, элементы ее объединяются в целое, и возле 1 система действует в унисон, когерентно, т.е. область 1 это есть область резонанса). Резонанс как раз позволяет добиться больших результатов наименьшими средствами.
                                    Трехмерные графики качество-количество-время (или в сокращенном виде, как на рисунке выше: качество – время) приспособлены для моделирования процессов самоорганизации.
                                    Для удобства по оси OY отмеряется условный, синтетический показатель – т.н. коэффициент оптимальности Kopt (или индекс оптимальности Iopt). Критерием Kopt = 1 является наиболее выгодный режим сохранности энергии в системе; при Kopt > 1 система дискретно переходит на другой уровень (выходит в надсистему, по Г.Альтшуллеру), при Kopt Ј 0 система перестает существовать в качестве системы, распадается.
                                    По Альтшуллеру [2], всякая система стремится к увеличению степени идеальности, причем идеальной считается система, которой нет, а функции ее выполняются (т.н. закон увеличения степени идеальности). Иными словами, всякая система будет продвигаться сама собой, т.е. самопроизвольно, от 0 до 1 на приводимом выше графике, поскольку это удовлетворяет стреле оптимальности и является самоорганизацией. При этом все внешние параметры системы (масса, например) уменьшаются, а энергетические возможности системы относительно возрастают.
                                    Количество энергии (т.н. порция), отпущенное системе, не изменяется в пределах между 0 и 1. Однако поведение системы, производимая ею работа будут существенно различаться в областях, близких к 0, близких, например, к 0,5, близких к 1 и т.п.
                                    Нижний предел уровня – если мы будем говорить об астрономических явлениях, рассматриваемых в предыдущих докладах, – соответствует преобладанию спин-спинового момента, верхний предел – спин-орбитального.
                                    Также, согласно докладу "Об уровневом подходе в физике", нижнему пределу соответствует иерархически менее организованная энергия Е0 (электрическая, тепловая, потенциальная, гравитационная и т.д.), а верхнему пределу – иерархически более организованная энергия Е1 (магнитная, механическая, кинетическая, инертная, т.е. поля сил инерции и т.д.). Отсюда: подчиняясь стреле оптимальности, в процессе самоорганизации системы самопроизвольно стремятся – в идеальных условиях! – к преобладанию магнитной энергии над электрической, кинетической над потенциальной и т.д., поскольку это позволяет экономить энергию. Движение всегда предпочтительней покоя. Стоять на месте тяжелей, чем идти, т.к. если мы стоим, задействованы все мышцы, а при движении часть мышц вследствие инерции тела отдыхает.
                                    Активность удовлетворяет принципу наименьшего действия (и отрицательной обратной связи). Пассивность – нет, поскольку она является отклонением от нормы.
                                    Побочный вывод: причиной движения не является сила. Движение есть естественное свойство материи, имманентно присущее ей и самопроизвольно возникающее вновь и вновь (во вращающемся мире), поскольку это соответствует наименьшему – норме. Это хорошо видно на примере инерции. При вмешательстве силы естественное движение, наоборот, ограничивается, причем чем больше сила, тем больше ускорение и соответственно меньше свободное, неускоренное (самопроизвольное) состояние; сила обратно пропорциональна активности.
                                    При прекращении действия силы и соответственно ускорения тела (системы) стремятся восстановить энергетически выгодное, или максимально выгодное для данных условий, состояние – его-то и можно рассматривать как норму. Так, криволинейное движение (ускоренное) само собой переходит в прямолинейное, по касательной (не ускоренное). Т.о., упорство тел, или систем, в сохранении инерции движения (область, близкая к 1 на графике) удовлетворяет принципу наименьшего действия и принципу отрицательной обратной связи.
                                    Данная модель, по мнению автора доклада, в общем-то, просматривается в чистом виде для микромира и макромира. Ее несколько труднее заметить применительно ко всем явлениям нашего мира – промежуточного, или мезомира, т.к. здесь сильно второе начало термодинамики, и необходимо выполнение дополнительных условий, чтобы стрела оптимальности наглядно проявилась.
                                    Явления макромира хорошо укладываются в приводимую выше схему, если мы будем исходить из содержания доклада "Картина мира в свете теории единого поля". Так, вселенная, согласно докладу, вращается, вращение генерирует внутри нее магнитное поле (эфир) – см. Е1 на графике. Это соответствует наиболее выгодному режиму сохранения энергии при максимально возможной производимой работе.
                                    Явления микромира сквозь призму стрелы оптимальности (самоорганизации) описываются не в классических научных изданиях, а в работах А.Шляпникова [3]. По Шляпникову, электрон в атоме излучает электромагнитные волны, но и ядро излучает, причем их излучение противофазно, поэтому атом в целом как система не излучает, энергия не теряется. Т.е. у атома Kopt = 1, мы будем отражать его стационарное (невозбужденное) состояние в области верхнего предела уровня – оно-то и является оптимальным; атом при этом рассматривается как резонансная система. При возбуждении атома динамика будет скачкообразно продвигаться от 1 вниз, в сторону 0, что энергетически не выгодно, магнитная энергия системы преобразуется частично в электрическую, – как известно, именно электрическая энергия отвечает за взаимодействие между атомами либо между атомом и индуктором со стороны, в результате чего атом и возбуждается. Стрела оптимальности заставляет динамику стремиться вверх, к 1, и атом самопроизвольно успокаивается, т.е. возвращается в исходное, стационарное состояние, отдавая излишек электрической энергии на сторону (перестав контактировать с индуктором) и вновь переводя весь свой энергетический запас в форму магнитной составляющей электромагнитного поля. Т.о., система атом закрывается и перестает терять энергию.
                                    В случае образования иона, в соответствии с данной логикой, система атом должна прекратить свое существование: излучение электронов и ядра перестает быть противофазным, и энергия должна моментально рассеяться в пространстве. Этого, однако, не происходит. Причину подсказывает тот же процесс самоорганизации: в новых условиях ядро моментально подстраивается, т.е. самопроизвольно изменяет частоту излучения – так, чтобы энергия по-прежнему не терялась и Kopt = 1. Так действует природная автоматика. Следовательно, в ядре происходят некие процессы, связанные с движением составляющих и переходом энергии от Е0 к Е1 (E0®E1), в соответствии со стрелой оптимальности, но только применительно к уровню другого порядка – уровню ядра, более мелкого, по сравнению с уровнем атома в целом. См. также [4].
                                    Стрела оптимальности действует на всех уровнях.
                                    Наиболее энергетически выгодной формой является кристаллическая решетка. Идеальный кристалл есть цель природы, поскольку энергия из него не теряется. Отсюда: развитие неорганической среды от молекулы до кристалла удовлетворяет требованиям самоорганизации. По Асанбаевой [5], атом и ядро атома представляют собой кристаллическую структуру. Кадыров [6] считает, что вселенная также имеет кристаллическое устройство, и эту идею Кадыров перенял у группы академика Зельдовича, развивая ее в соответствии со своим видением.
                                    Кристаллизация вещества есть зримое подтверждение эволюции неорганической среды.
                                    Охлаждение вещества с переходом по уровням вверх (от газообразного к жидкому и далее к твердому состоянию) соответствует стреле оптимальности. Теплопроводность всегда только положительна, т.е. односторонняя, направлена к восстановлению нормы (оптимального) и прекращению возбуждения, т.е. к ограничению контактов с индуктором. Идеальное холодное вещество имеет практически идеальную кристаллическую структуру, закрытую и не теряющую энергию, в которой магнитная составляющая электромагнитного поля резко преобладает над электрической составляющей. Для такого вещества будет характерна минимальная масса покоя (mo) и максимальная масса магнитного поля, либо инертная – по Кадырову – масса (mu), т.е., в данном случае, масса, образующаяся при движении; само движение должно быть максимально возможным.
                                    Абсолютный холод способствует сверхпроводимости и сверхтекучести. Магнитное поле вселенной (эфир), вполне возможно, обладает свойством сверхпроводимости.
                                    Т.о., делаем вывод: самоорганизация есть процесс самопроизвольного повышения по уровням вверх – в сторону наименьшего (Kopt = 1 принимается за наименьшее). Внутри уровня развитие может быть непрерывно или дискретно (для микромира), но переход с уровня на уровень всегда дискретен. Продвижение по уровням затруднено по ряду причин, и не всякая система может выйти в надсистему – для этого нужны дополнительные условия, которые в данном докладе не рассматриваются.
                                    Самоорганизация предполагает самопроизвольное упорядочивание составляющих системы с целью создания когерентности (в идеальном случае; при этом действует закон повышения степени идеальности). Самоорганизация отвечает за выход системы в надсистему, т.е. систему более высокого порядка, и, следовательно, за образование атомов, молекул, кристаллических решеток и т.д. – эта закономерность вполне может быть распространена на клетки, клеточные колонии, различные внутренние системы организма, организмы в целом, популяции, виды и т.д.; в каждом случае мы имеем дело с самоорганизацией более высокого порядка.
                                    Побочный вывод: следует различать стихийную самоорганизацию (на нижних уровнях, например, присущую неорганической среде) и самоорганизацию с элементами координации, управления, контроля (на более высоких уровнях организации материи); для разумных сообществ характерна ярко выраженная управляемая самоорганизация, которая, т.о., соответствует меньшему действию из всех возможных ( = самое активное состояние, при минимуме зависимости от внешних сил).
                                    Возвращаясь к дискретному переходу с уровня на уровень (выходу в надсистему), с точки зрения физических законов, мы должны отметить, что 1 в этом случае обращается в 0' , и отсчет начинается "по новой". Общая схема не изменится при продвижении от уровня к уровню. Законы для любого уровня общие, разнится лишь форма реализации этих законов.
                                    При такой постановке вопроса Е1 одного уровня может одновременно восприниматься как Е0 уровня следующего порядка. Вот как это выглядит на примере: на нижнем (базовом) уровне – в атоме – внутри атома генерируется магнитная энергия, а, так сказать, на внешних границах – электрическая. Внутри молекулы генерируется магнитная энергия, молекула в целом как система генерирует электрическую. Кристалл как общность атомов или молекул внутри себя генерирует магнитную энергию, на границах раздела – электрическую. Т.е. нижнему уровню будет присуща электрическая энергия, верхнему – магнитная; вместе с тем, поскольку та же модель будет характерна не только для уровня в целом, но и для подуровней внутри уровня (они же входят составной частью в уровень), то, с определенной точки зрения, магнитная энергия одного уровня (подуровня) может нами же восприниматься как электрическая энергия другого, более высокого уровня (подуровня), и это зависит от точки зрения уровневого наблюдателя, так сказать, от того, насколько высоко он забрался. То же для кинетической и потенциальной энергии: кинетическая энергия одного уровня нами же может восприниматься как потенциальная энергия другого.
                                    ЛИТЕРАТУРА:
                                    1. Н.А.Денисова. В чем заблуждаются физики? Бишкек: Илим, 2000. URL: www.newphysics.h1.ru.
                                    2. Г.С.Альтшуллер. Найти идею. Введение в теорию решения изобретательских задач. Новосибирск: Наука, Сибирское отделение, 1991.
                                    3. А.А.Шляпников. Истинные возможности классической физики и ложные основы современной. URL: www.newphysics.h1.ru.
                                    4. А.А.Шляпников. Самоорганизующиеся системы классической физики. URL: www.newphysics.h1.ru.
                                    5. Дж.А.Асанбаева. Новая модель ядра атома в виде протон-нейтронной решетки. Бишкек: Кыргыз Жер (журнал) N1/2001. URL: www.newphysics.h1.ru.
                                    6. С.К.Кадыров. Всеобщая физическая теория единого поля. Бишкек: Кыргыз Жер (журнал) N1/2001. URL: www.newphysics.h1.ru.
                                    7. О.Я.Бондаренко. Об идеологических основах новой физики (на правах рукописи). Бишкек: 2001. URL: www.newphysics.h1.ru.
                                    згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                    • 2005.02.02 | Социст

                                      Про дію.

                                      Зроблю невеличкий коментар цієї статті. Пан О.Я.Бондаренко пише:
                                      
                                      > Современная физика по существу не рассматривает явление самоорганизации и не интересуется им. Под самоорганизацией мы здесь понимаем природную автоматику, способность систем и частей систем отлаживать самих себя. Т.е. самоорганизация есть процесс в развитии (в действии). Исключив самоорганизацию из сферы интересов, физика тем самым перестает быть наукой о действии.
                                      
                                      Це не зовсім вірно. Є, наприклад, такий відомий автор, як Пригожин, який про це пише. Є й інші автори, яких вже забув...
                                      
                                      > Явления макромира хорошо укладываются в приводимую выше схему, если мы будем исходить из содержания доклада "Картина мира в свете теории единого поля". Так, вселенная, согласно докладу, вращается, вращение генерирует внутри нее магнитное поле (эфир) – см. Е1 на графике. Это соответствует наиболее выгодному режиму сохранения энергии при максимально возможной производимой работе.
                                      
                                      > Явления микромира сквозь призму стрелы оптимальности (самоорганизации) описываются не в классических научных изданиях, а в работах А.Шляпникова [3]. По Шляпникову, электрон в атоме излучает электромагнитные волны, но и ядро излучает, причем их излучение противофазно, поэтому атом в целом как система не излучает, энергия не теряется. Т.е. у атома Kopt = 1, мы будем отражать его стационарное (невозбужденное) состояние в области верхнего предела уровня – оно-то и является оптимальным; атом при этом рассматривается как резонансная система. При возбуждении атома динамика будет скачкообразно продвигаться от 1 вниз, в сторону 0, что энергетически не выгодно, магнитная энергия системы преобразуется частично в электрическую, – как известно, именно электрическая энергия отвечает за взаимодействие между атомами либо между атомом и индуктором со стороны, в результате чего атом и возбуждается. Стрела оптимальности заставляет динамику стремиться вверх, к 1, и атом самопроизвольно успокаивается, т.е. возвращается в исходное, стационарное состояние, отдавая излишек электрической энергии на сторону (перестав контактировать с индуктором) и вновь переводя весь свой энергетический запас в форму магнитной составляющей электромагнитного поля. Т.о., система атом закрывается и перестает терять энергию.
                                      >В случае образования иона, в соответствии с данной логикой, система атом должна прекратить свое существование: излучение электронов и ядра перестает быть противофазным, и энергия должна моментально рассеяться в пространстве. Этого, однако, не происходит. Причину подсказывает тот же процесс самоорганизации: в новых условиях ядро моментально подстраивается, т.е. самопроизвольно изменяет частоту излучения – так, чтобы энергия по-прежнему не терялась и Kopt = 1. Так действует природная автоматика. Следовательно, в ядре происходят некие процессы, связанные с движением составляющих и переходом энергии от Е0 к Е1 (E0®E1), в соответствии со стрелой оптимальности, но только применительно к уровню другого порядка – уровню ядра, более мелкого, по сравнению с уровнем атома в целом. См. также [4].
                                      >Стрела оптимальности действует на всех уровнях.
                                      
                                      Навожу цей уривок повністю, щоб продемонструвати недоліки всієї цієї статті. Автор намагається пояснити атом, ядро та увесь Всесвіт з допомогою уявлень класичної фізики. Перш за все він називає магнітне поле ефіром, а чомусь електричне та гравітаційне поля таким ефіром не називає. Насправді ж елекричне і магнітне поле мають однакову природу: в різних системах координат одне й те ж поле може сприйматись або як електричне, або як магнітне.
                                      
                                      Далі, він пояснює виникнення магнітного поля (ефіру) обертанням всесвіту. Насправді ж магнітне поле зірок та планет має своїм основним джерелом коденсат іонно-електронної плазми. Пояснити це можемо наступним чином. Нехай негативно заряжений електрон та позитивно заряжений іон утворюють пару, загальний імпульс якої рівний, або близький до 0. Тоді електрон та іон цієї пари рухаються в протилежних напрямках, але струми, створені електроном та іоном цієї пари, мають однаковий напрямок. Як відомо, джерелом магнітного поля якраз є струм. Тобто, магнітне поле зірок та планет є наслідком спарювання часток іонно-електронної плазми. Тільки це спарювання є цілком квантовим ефектом, який не має пояснення з точки зору класичної фізики. На яку спирається автор статті.
                                      
                                      > Абсолютный холод способствует сверхпроводимости и сверхтекучести. Магнитное поле вселенной (эфир), вполне возможно, обладает свойством сверхпроводимости.
                                      
                                      Магнітне поле взагалі немає ніякої надпровідности, ні провідности взагалі. Воно лише відхиляє заряжені частки від прямолінійного руху, тому вони рухаються в магнітному полі в коло, або по спіралі. Але надпровідність є властивістю конденсата іонно-електронної плазми, який є також генератором магнітного поля. Відтак, всі чудові властивості самоорганізації, про які пише автор, притаманні саме цьому конденсату іонно-електронної плазми, еволюція якого має своїм наслідком виникнення життя.
                                      
                                      >...Вот как это выглядит на примере: на нижнем (базовом) уровне – в атоме – внутри атома генерируется магнитная энергия, а, так сказать, на внешних границах – электрическая. Внутри молекулы генерируется магнитная энергия, молекула в целом как система генерирует электрическую. Кристалл как общность атомов или молекул внутри себя генерирует магнитную энергию, на границах раздела – электрическую. Т.е. нижнему уровню будет присуща электрическая энергия, верхнему – магнитная; вместе с тем, поскольку та же модель будет характерна не только для уровня в целом, но и для подуровней внутри уровня (они же входят составной частью в уровень), то, с определенной точки зрения, магнитная энергия одного уровня (подуровня) может нами же восприниматься как электрическая энергия другого, более высокого уровня (подуровня), и это зависит от точки зрения уровневого наблюдателя, так сказать, от того, насколько высоко он забрался. То же для кинетической и потенциальной энергии: кинетическая энергия одного уровня нами же может восприниматься как потенциальная энергия другого.
                                      
                                      Нема такого розділення електричної та магнітної енергій. Всі енергії є одного рівня. Зміни магнітного поля народжують електричне поле, і навпаки. Саме так випромінюються та розповсюджуються електромагнітні хвилі. Але існують рівні еволюції та самоорганізації. Модель автора є цікавою, тільки потребує свого обгрунтування з точки зору сучасної фізики. Нажаль, дуже часто автори цікавих ідей не спілкуються з професійними фізиками, а тому їх статті не витримують випробування вогнем професійної критики. Спілкуватись треба, панове! Щоб було звідки отримати зворотній зв'язок, який є пафосом цієї статті і без якого неможливо відділити зерно від полови.
                                      згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                      • 2005.02.03 | Тестер

                                        Re: Про дію.

                                        Социсту. Ви можете зайти на сайт newphysics.h1.ru, знайти там адресу Бондаренка і поспілкуватись з ним. Сам він філософ, а не фізик. Я також не фізик то багато фізичних тонкостей не знаю. Я спілкувався з ним, але давненько. І адресу загубив десь.
                                        Він цікава людина і в нього є ще інші цікаві речі. Він, до речі зацікавлений у спілкуванні. Жив він в Росії, тепер в Киргизії. Українську мову, думаю, не знає, хоча прізвище українське.
                                        згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                        • 2005.02.03 | Социст

                                          Re: Про дію.

                                          Я переглянув цей сайт. Нажаль, там більше метафізики, ніж фізики. Свою оцінку фізичного змісту я вже дав у попередньому дописі. Кожен має повну свободу створювати свою власну метафізику. Але, на мій погляд, метафізика не є запереченням фізики, а є вченням про еволюцію, яке спирається на грунт фізики. А запереченням фізики є всяка спекулятивна система – цього їй не відібрати. Саме тим вона й приваблює, що дає свободу від усяких обмежень сучасної фізики. До писання такої метафізики я ще не дозрів. Поки що мене приваблює фізика...
                                          згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                          • 2005.02.03 | Тестер

                                            Re: Вольному - воля, спасенному - рай! (-)

                              • 2005.01.29 | Георгій

                                Про наші цілі

                                Социст пише:
                                
                                > > (Тестер) Тобто, як я Вас зрозумів, слово "особистість" чи "особа", чи суб"єкт не зовсім підходить до визначення "самість". Тобто самість це відкрита система, базою якої є фізичне тіло із його внутрішнім забезпеченням органами життєдіяльності та наявністю особливого органу, який одержує, як внутрішні, так і зовнішні сигнали і відповідно реагує. А також взаємодіє із зовнішнім середовищем. Внутрішньою задачею такої системи є виживання. Що для виживання не придумаєш. Навіть Бога можна придумати. Якщо є апарат для думання чи мислення.
                                > (Социст) Добре! Тільки Ви перейшли до тіла, а я писав про тотальність стосунків, а зовсім не про тіло!
                                > > (Тестер) А от цілі такої системи мені не ясні. Я думаю, що поки що нікому з людей. Хіба що деяким віруючим. Які кажуть, що людина створена для того, щоб хвалити Бога...
                                > (Социст) Ціль тотальности стосунків особистости визначається самою особистістю, яка вступає в ці стосунки. Ціллю моїх стосунків є осягнення єдности. А ціллю віруючих є уникнення божого покарання та отримання божої нагороди. Ціль інших, думаю, визначається їх сумлінням.
                                (ГП) Ви знаєте, я віруючий, але моя ціль не зводиться тільки до уникнення Божого покарання та отримання Божої нагороди. Більше того, як це не здається дивним, чим більше я живу життям медитації і молитви і життям моєї маленької місцевої церковної громади, тим МЕНШЕ я опікловуюся чи то про покарання, чи то про винагороду. Думаю, що моєю головною ціллю зараз є просто життя, яке я стараюся прожити з любов'ю до інших людей.
                                згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                • 2005.01.29 | Вільнодум

                                  Re: Про наші цілі

                                  Георгій пише:
                                  > (ГП) Думаю, що моєю головною ціллю зараз є просто життя, яке я стараюся прожити з любов'ю до інших людей.
                                  (В) На жаль, це тільки ознака Вашої особистості, Вашої персоналії, не більше. Також мирних і заможніх обставин життя. На жаль, це ніскільки не відноситься до церкви і її догматів!
                                  
                                  Все сказане Социстом, залишається в силі. Ваше "оправдання" або "доказ" безпідставні!

                  • 2005.01.25 | Социст

                    Re: Феномени об'єктивного матеріального світу.

                    Пан Георгій пише:
                    
                    
                    > > > Социст пише:
                    > > > >Тому воно й життя, а не небо! Небо, наприклад, існує лише в сприйнятті...
                    > > > (ГП) Знову ж, це залежить від системи координат-аксіом. Ви ж, мабуть, знаєте про Берклі і соліпсизм. Для Берклі і небо, і життя (Ваше, моє, Івана Івановича, всяке, крім внутрішнього життя самого п. Берклі) є, за визначенням, ні об'єктивним фактом, ні результатом об'єктивного сприйняття, а тільки вигадкою, примхою якогось внутрішнього двигуна п. Берклі.
                    > > Якщо Ви бажаєте обговорювати думки пана Берклі, то Вам перш за все треба його процитувати, бо він сам на „Майдані“ не пише, рівно також, як не пише ні Отець, ні Син. В цьому відношенні ці троє є одинаково неприсутні, тобто їх немає. І це не результат точки зору, а факт! А те, що Ви пишете про пп. Берклі, Отець і Син є Вашим сприйняттям їх, а не проявою їх присутности на „Майдані“. Тобто, ми з Вами дуже добре можемо відрізнити, що є фактом, а що – Вашою уявою про факти. Особистість є фактом, коли вона бере участь у спілкуванні інших особистостей, а коли про неї лише пишуть чи говорять інші особистості, особистість є уявною, а не дійсною. Об'єктивною практикою особистости є спілкування, а не вигадування аксіом...
                    > (ГП) Все вірно. Але *ВІДСУТНІСТь* певної, як Ви пишете, "об"єктивноі практики" особистості НЕ Є ДОКАЗОМ НЕ-ІСНУВАННЯ цієї особистості. Наш з Вами елементарний здоровий глузд підказує, що мільйони людей існують, але не надсилають свої матеріали на "Майдан." Мільйони людей не спілкуються з нами, тому що не володіють нашою мовою, або живуть далеко від нас, тощо. У принципі, ми з Вами можемо, якщо забажаємо, знайти їх і отримати докази цієї їх "об"єктивної практики." Але для цього нам треба докласти зусиль, переміститися в інші точки Земної кулі, оволодіти іншими мовами, тощо. Тепер, люди які вмерли, є у принципі ПОЗА нашими можливостями досягнути їх, дістати докази їх "об"єктивної практики." То що, хіба з цього суто логічно витікає, що вони не існують? Ні, не витікає; це ТІЛьКИ тоді правда, якщо наша вихідна аксіома є, "оцей матеріальний, емпірично доступний нам світ, в якому ми живемо - це все, що є, все, що існує, вся реальність, нічого іншого нема." А це тільки аксіома, яку можна прийняти і будувати на ній всі наші ментальні конструкції, а можна і НЕ прийняти, відкинути, і замінити на іншу: Є ЩОСь, якась реальність принципово ІНША, ніж увесь наш фізико-хімічний світ, що ми сприймаємо нашими органами почуттів.
                    
                    Для-мене-існує лише той, хто в спілкуванні зі мною крокує шляхом осягнення єдности. А всі решта, хто не цікавляться цією об'єктивною практикою, займаються своєю власною практикою, а тому неприсутні в осягненні єдности. Тому вони й ніколи не будуть присутні в осягненні єдности. Отже, ті, хто не беруть участи в осягненні єдности, так ніколи й не існуватимуть, поки не виберуть шлях осягнення єдности. Існування в єдності не є якоюсь аксіомою чи наслідком якихось теорем, а є власним вибором особистости. Якщо цей вибір є фактом, то й існування цієї особистости є фактом. А особистість, яка ще не здійснила цей вибір, є особистістю, існування якої є лише можливістю, а не фактом. Тобто, чи існувати чи ні, залежить від самої особистости, від наявности факту її спілкування, а не від тих аксіом, в які вона вірить. Ніяким чином Ваш бог чи будь хто інший не може заіснувати, не спілкуючись зі мною особисто. Оце можете сприймати як моє тлумачення Берклі, якщо бажаєте, але немає існування без осягнення єдности, а Берклі є його пророк. Він правильно зрозумів, що, хто тільки втішається символами – не існує. Для існування треба бути-в-осягненні-єдности. А хто не є в осягненні єдности, той не існує, а лише продовжує стару історію вічного апокаліпсиса...
                    
                    > >Бог неприсутній на нашому форумі, тому його немає. А пан Георгій присутній, тому він є. Все це факти!
                    > (ГП) Це все факти ТІЛьКИ за умови, що Ви взяли за Вашу найфундаментальнішу аксіому положення, що окрім матеріального світу, більше нічого нема. А якщо моя вихідна аксіома така, що є ще щось, тоді я не можу сказати, що Бог на цьому форумі не присутній. А раптом присутній, тільки не в категоріях фізико-хімічної реальності, а в якихось інших, прихованих від мене, продукта цієї фізико-хімічної реальності?
                    
                    Він присутній лише як символ абсолютної єдности, але він відсутній в осягненні, бо він не засвідчив своєї присутности особистим вибором взяти участь. Тому його не буде, поки він не відмовиться бути символом і не стане особистістю, яка засвідчує свій особистий вибір фактом присутности на форумі. Тільки тоді він вже буде не богом, а такою ж особистістю, як і ми з Вами. Так що бог ніколи не буде присутнім на цьому форумі, бо це форум особистостей, а не богів. Так що ніяк у нього не вийде існувати. Йому існування недоступне, бо він не особистість, а символ!
                    
                    > > (...) Може якась частина мене буде існувати, а може й не буде, але мене самого не буде, бо я не буду присутнім ніде і на цьому форумі зокрема.
                    > (ГП) От у цьому як раз і вся різниця між нашими з Вами позиціями. Ви ОТОТОЖНЮЄТЕ "ніде" з конкретними емпіричними ПРОЯВАМИ цього "ніде." Вас не видно, не чути, не з"являються більше Ваші листи, Ви ні до кого не торкаєтеся, тощо. Але ж хтось може сказати, наприклад, що Ви перелетіли в іншу галактику. Чому ні? А раптом Ви маєте якийсь персональний прилад для міжгалактичних польотів... Іншими словами, відсутність Вашого впливу на світ і інших людей ще не є доказом Вашого неіснування. Англомовні люди мають про це таке прислів"я, "absence of evidence is not the same as evidence of absence" (відсутність доказів не є доказом відсутності).
                    
                    Хто перелетів в іншу галактику, йому так і мучитись там, бо єдність є лише тук і тепер!

• 2004.12.29 | Анатолій

  А щоб "вхавати", треба мати щось більше ніж хавальник!(-)

  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.01.04 | Анатолій

    Той, хто написав "лайка", на жаль, є хворою людиною!(-)

  • 2005.01.05 | Анатолій

    Мені дуже шкода, що цей форум модерують розумово обмежені!(-)

  • 2005.01.06 | Koala

    Великий хавальник???(-)

  • 2005.01.06 | Koala

    Конструктивна пропозиція :)))

    Ввести або
    1. Окрему гілку "Анатолій", в яку перенаправляти всі повідомлення від нього
    або
    2. Окремий рівень фільтрації - "Анатолій", повідомлення з яким не будуть відображатися на основному форумі взагалі ніяк, якщо його не ввімкнути (чиї повідомлення будуть туди потрапляти, зрозуміло)
    або
    3. Від'єднати Анатолія повністю, забанивши АйПі. Хай торсіонами свої повідомлення сюди вписує.

• 2005.01.06 | Koala

  Re: Не буду виправляти, бо ніяк не "вхаваю",

  Про торсіонні пристрої:
  http://www.xlegio.ru/pubs/ballist/commentarii.htm
  Цитувати тут не буду, занадто очевидний офтопік (навіть тут)...
  
  І ще:
  http://humanism.al.ru/ru/articles.phtml?num=000082
  
  Або навіть
  http://www.ateism.ru/articles/congress01.htm
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.01.06 | Анатолій

    Пане Коала, а Ви часом не з Донецька?(-)

• 2005.01.10 | Социст

  Живий організм Землі.

  Земля – це живий організм сконденсованої електронно-йонної плазми, який плаває всередині літосферного панцира, який складається з нейтральної речовини. Взаємодія цього конденсату з оточенням та з гравітаційним полем викликає збудження його стабільних станів, та час від часу порушення стабільности стану конденсату та його скок в інший відносно стабільний стан. Землетруси є наслідком таких перескоків конденсату плазми Землі. Вони є свідченням того, що Земля ще є живим організмом. Коли землетруси перестануть, це буде свідченням того, що конденсат плазми повністю зник. Але чи зможе літосфера витримати наслідки такого останнього скоку у вічність?
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.01.11 | Анатолій

    Земля ще й духовно живий організм! (-)

  • 2005.01.11 | Тестер

    Re: Хотів би я, шановні Социст та Анатолій, почути

    ваші визначення "живого". Але без посилань на енциклопедії, бо я там сам можу прочитати. Дякую.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.01.11 | Социст

      Re: Хотів би я, шановні Социст та Анатолій, почути

      Василь Васьківський Царство свободи
      
      КНИГА ДРУГА ФIЛОСОФIЯ
      
      ЧАСТИНА ПЕРША ОНТОЛОГIЯ
      
      V ЕВОЛЮЦIЯ
      
      4. Генетична еволюція.
      
      Генетична еволюція розпочинається видно вже в водному середовищі. Саме вода є животворящою рідниною на Землі. Суттєва роль води пов'язана з утворенням замкнутих оболочок- мембран, регулюючих потоки іонів та молекул між різними елементами виниклих просторових структур та з формуванням таким чином мікроорганізмів, асимілюючих з зовнішнього середовища будівельний матеріал біосинтеза макромолекул. Якщо це й життя, то зовсім не „здорове” життя, а життя в формі вірусів та ракоподібних опухолевих утворень, знищуючих клітиноподібні структури до коріння. Клітинні мікроорганізми з стійким процесом розмноження є результатом тривалої генетичної еволюції. Предметом первинної генетичної еволюції є формування стійкого, ефективного та головне точного механізма відтворення окремих живих клітин, розмноження організмів. Суттєвою визначенністю живого як стійкої в зовнішньому середовищі самости є синтез самофункціювання та самовідтворення. Первинна біологічна форма видно була дуалістичною, і лише генетична еволюція привела до узгодження механізма поділу клітини з механізмом її функціювання в зовнішньому середовищі. Продукти поділу перших клітин не могли не відрізнятись суттєво від клітин батьків. Так що первинна еволюція була не еволюцією видів, а еволюцією індивидів.
      
      Джерело: http://www.socys.narod.ru/carstvo_V.htm .
      
      Дивіться також http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1098867031
      
      та http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1099555326 .
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2005.01.11 | Тестер

        Re: Хотів би я, шановні Социст та Анатолій, почути

        Якщо в мисці з водою плаває риба, то це не значить, що миска жива.
        Ви не відповіли на моє пряме і просте запитання!
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2005.01.11 | Социст

          Re: Хотів би я, шановні Социст та Анатолій, почути

          Ви питали про життя, а не про миску.
          
          Про миски та горщики тут пан Георгій розповідає.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2005.01.12 | Анатолій

            Володю, я не про миски та горщики, я про Життя...

            Знаючи твій аналітичний розум, моє пояснення, як і пояснення інших, ти не сприймеш.
            То ж я тобі пораджу наступне -
            Знайди, а якщо не знайдеш, то я тобі дам, книжку, яка має назву "Космогонічна концепція Розенкрейцерів", автор Макс Гендель, видання 1911 року (є в репринтному перевиданні) і уважно прочитай її.
            Книжка нге товста, але я особисто перрший раз її читав декілька місяців. Гадаю, що ти прочитаєш швидше. А після цього вже поговоримо щодо того яка миска є живаою, чи який юдо-християнин є мертвим за ознакою.
            Анатолій
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2005.01.12 | Предсказамус

              Справка

              "Космогоническая концепция (орден розенкрейцеров)" Макса Генделя переиздана АО "Комплект" (СПб) в 1994 году. Электронная версия http://www.empyros.org/?j=elib&sod=gendel
              згорнути/розгорнути гілку відповідей

              • 2005.01.12 | Тестер

                Re: Справка

                Дякую за посилання, Предсказамусе!
                Прочитав вибірково деякі фрагменти. Вирішив поки що почекати з остаточними висновками. Але моя "душа", чи то "тонка матерія" підказує мені, що такі знання мені вже непотрібні. Чи зайві.
                І ще мені здається, що такі книжки краще "усвояються" по українській приказці "Без півлітри не розібрати", або як зараз модно казати "тре добре вкурити". А коноплі я не курю і стільки не вип"ю. Пам"ятаєте анекдот про двох мужиків, один з яких привів баб на п"янку...
                А якщо серйозно, то просто зараз немає часу - це раз, а по друге - мені і так все зрозуміло. Я ж досяг стану "просвітленого"
                згорнути/розгорнути гілку відповідей

                • 2005.01.12 | Предсказамус

                  Re: Справка

                  Мне трудно судить сейчас о качествах книги, купил ее давно и тогда же пролистал, не заинтересовался и поставил на полку. Но называние запомнил
                  Все остальное - Яндекс.
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей

                  • 2005.01.13 | Анатолій

                    Володя, щоб "вхавати" цю книгу, треба таки "вкурити"!(-)

                    згорнути/розгорнути гілку відповідей

                    • 2005.01.13 | Тестер

                      Re: Володя, щоб "вхавати" цю книгу, треба таки "вкурити"!(-)

                      Я краще вип"ю з товаришами "Немироа з медом"
                      згорнути/розгорнути гілку відповідей

                      • 2005.01.14 | Анатолій

                        Немиров з медом не заперечує Знання Космогонії!

                        Вовчику. Немиров, то справа не погана, але знання Космогонії тобі не завадить.
                        Але коли вже не бажаєш читати важкі філософські праці, то постарайся не підкидати критичних щодо Всесвіту та Космогонії тем для різного роду зазомбованих. Вони ж бо не зрозуміють, але ТЕБЕ вважають за свого союзника. Бо однаково з тобою не можуть "вхавати". Але якщо ти не бажаєш "вхавувати" через бажання Немирова, то вони НІКОЛИ не вхавають, через свою завірусену свідомість.
                        Анатолій

                • 2005.01.13 | Социст

                  Re: Справка

                  Пан Тестер пише:
                  
                  > А якщо серйозно, то просто зараз немає часу - це раз, а по друге - мені і так все зрозуміло. Я ж досяг стану "просвітленого"
                  
                  Навпаки, пане Тестер, – це раніше Часу не було, але він вже настав! Час збирати свої думки...
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей

                  • 2005.01.14 | Тестер

                    Re: Справка

                    Дійсно немає часу. Я ще працюю. І робота моя повязана з досить сильною розумовою нагрузкою. От виженуть на пенсію... скоро...
                    Кину випивати, курити, жінок любити, поїду в свій домик над Дніпром, усамітнюсь, стану вегетаріанцем і буду мислити про вічність...
                    згорнути/розгорнути гілку відповідей

                    • 2005.01.14 | Анатолій

                      Володю, кидай все, крім любити жінок... (-)

                    • 2005.01.14 | Социст

                      Re: Справка

                      Я вважаю, що стрибки у вічність є заняттям для тих, хто не зміг втриматися до 33-х. Важливішим є те, чи зможемо ми зібрати свої власні думки в рішучу годину. Якщо так, то буде і нам вічність, а якщо ні, то буде продовжуватись все одна й та ж історія вічного апокаліпсиса...

            • 2005.02.24 | Социст

              Апокаліптичний космогенез.

              Макс Гендель
              «КОСМОГОНИЧЕСКАЯ
              КОНЦЕПЦИЯ РОЗЕНКРЕЙЦЕРОВ»
              ОСНОВНОЙ КУРС
              ПО ПРОШЛОЙ ЭВОЛЮЦИИ ЧЕЛОВЕКА,
              ЕГО НЫНЕШНЕЙ КОНСТИТУЦИИ
              И БУДУЩЕМУ РАЗВИТИЮ
              
              Переведено с английского издания 1911 г.
              
              ЧАСТЬ I.
              НЫНЕШНЯЯ КОНСТИТУЦИЯ ЧЕЛОВЕКА И МЕТОД РАЗВИТИЯ
              Глава 1. ВИДИМЫЙ И НЕВИДИМЫЕ МИРЫ
              
              ХИМИЧЕСКАЯ ОБЛАСТЬ ФИЗИЧЕСКОГО МИРА
              
              Пан Макс Гендель пише:
              
              В учении Розенкрейцеров Вселенная разделена на семь различных Миров, или состояний материи, следующим образом:
              1 - Мир Бога.
              2 - Мир Девственного Духа.
              3 - Мир Божественного Духа.
              4 - Мир Жизненного Духа.
              5 - Мир Мысли.
              6 - Мир Желаний.
              7 - Физический Мир.
              
              Я буду використовувати наступну класифікацію:
              1 – Світ явищ фізичної реальности. Це все, що відбувається в світі і що з'являється для суб'єкта в безпосередній формі.
              
              2 – Світ суб'єктивних форм. Це суб'єктивні переживання та тлумачення подій та явищ, а також їх усвідомлення та психічна переробка, обмін інформації та символізація сприйнятого свідомістю суб'єктивного досвіду.
              
              3 – Форми об'єктивізації суб'єктивного досвіду. Це знання, вміння, традиції, соціальний статус та інші структури духовних та соціальних практик.
              
              4 – Форми абсолютної тотальности. Це еволюція, життя, діяльність та єдність.
              
              Змістом такої класифікації є поступовий перехід від реальности до тотальности. Це не означає, що в реальності немає тотальности, або що тотальність є якоюсь відокремленою сферою, яка не підтримує з нею ніякого зв'язку. Навпаки, тотальність є іманентною безмежністю самої реальности, однак, тотальність не сприймається безпосередньо в реальності. Сприйняття її потребує високого рівня свідомого опосередкування та розвитку мислення до метафізичного рівня. А також плодотворної практики об'єктивізації суб'єктивного досвіду людини. Лише свідомість, яка постійно збагачується мисленням та практикою об'єктивізації суб'єктивного досвіду, здатна впливати на процес абсолютної тотальности.
              
              В Физическом Мире твердые тела, жидкости и газы составляют три наиболее плотных подразделения...
              
              Існує також і плазма. Взагалі у Всесвіті матерія на 99% є плазмою. Тобто, фізичний світ, про який згадує пан Гендель, є світом земної поверхні. Це й не дивно, бо звідки він міг би знати, що майже повністю видима матерія Всесвіту складається з плазми. Тоді, мабуть, ще ніхто й не знав, що в світі існує плазма. Тобто, космогенез, про який нам буде розповідати пан Гендель, стосується не дійсного космосу, а уявного, – космосу, який не існує в реальному фізичному світі.
              
              Эфир - это также физическая материя. Она не однородна, как считает материалистическая наука, а существует в четырех различных состояниях. Она является проводником для проникновения животворящего духа, который наделяет жизненной силой все формы в Химическом Слое. Четыре более тонких, или эфирных, подразделения Физического Мира составляют то, что известно под названием Эфирного Слоя.
              
              Існує радіоефір, телевізійний ефір. Ефір пана Генделя – це мабуть іоносфера, але там, нажаль, є лише розріджена плазма, і ніякого ефіру немає. Поняття „ефір“ пана Генделя поки що немає ніякого змісту.
              
              ... все состоит из одной и той же химической субстанции.
              Что, в таком случае, определяет проявление этой основной субстанции в множественном разнообразии Форм, которые мы видим вокруг? Это Единый Вселенский Дух, проявляющий Себя в видимом мире как четыре великих потока Жизни на различных ступенях развития.
              
              Це скоріше не дух, а тотальність світу. Але про тотальність пан Гендель також нічого не відає.
              
              Этот четырехступенчатый духовный импульс формирует химическую материю Земли в разнообразные формы четырех Царств - минералов, растений, животных и человека. Когда форма выполнила свое назначение, как средство выражения для трех высших потоков жизни, химические силы дезинтегрируют эту форму для того, чтобы материя могла вернуться в свое первоначальное состояние, и была бы в таком виде пригодна для создания новых форм. Дух жизни, создающий форму для выражения самого себя, стоит, таким образом, вне материи, которую он использует, так же как плотник стоит вне и не зависит от дома, который он строит для себя самого.
              
              Дух життя пана Генделя це, мабуть еволюція, яка створює згадувані ним форми. Але й життя, діяльність та єдність також є формами тотальности. Тотальність пана Генделя виявляється досить бідною за змістом, також як і його фізичний світ.
              
              Например, представим изобретателя, разрабатывающего идею машины. Вначале он создает эту машину мысленно, причем в своем воображении он видит ее завершенной и действующей, исполняющей наилучшим образом ту работу, для которой она создана. Затем он создает чертеж проекта и, делая его, возможно, обнаруживает, что его первоначальный план требует изменений. Когда чертеж убедил его в осуществимости плана, он приступает к практическому созданию машины из подходящего материала.
              Теперь, почти несомненно, он обнаружит, что требуются дальнейшие изменения, чтобы машина работала, как задумано. Возможно, он выяснит, что машина должна быть полностью переконструирована или даже что она совершенно бесполезна в ее нынешнем виде и должна быть отвергнута, а вместо нее должен быть создан новый план. Но, обратите внимание, ибо в этом весь смысл: новая идея или план будет создан с целью ликвидировать дефекты в бесполезной машине. Если бы материальная машина не была создана, сделав очевидными недостатки первоначальной идеи, вторая и правильная идея не была бы сформулирована.
              
              Тут пан Гендель описує процес об'єктивізації суб'єктивних планів, що він розглядає як реалізацію вічних ідей.
              
              ЭФИРНЫЙ СЛОЙ ФИЗИЧЕСКОГО МИРА
              
              с эфиром это все не так просто. Материалистическая наука считает его необходимым, чтобы объяснить каким-то образом проходимость электричества, как с проводами так и без них. Она вынуждена теоретически обосновать наличие какой-то субстанции, более тонкой, чем все известные. Она называет эту субстанцию "эфиром".
              
              Наука, про яку згадує пан Гендель, це наука 19-го століття. Сучасна наука ефіру не потребує.
              
              Однако, наилучший путь к раскрытию секретов природы - это не столько изобретение инструментов, сколько совершенствование самого исследователя. Человек имеет в себе, такие возможности которые уничтожают расстояние и компенсируют недостаток величины в гораздо большей степени, чем сила телескопа или микроскопа превосходит силу невооруженного глаза. Эти чувства или способности и есть средства, используемые метафизиком для исследования.
              
              Метафізикам і море по коліна...
              
              Для тренированного ясновидящего эфир так же реален и осязаем, как твердые, жидкие и газообразные вещества Химического Слоя для обычных существ. Он видит, что жизненные силы, дающие жизнь минеральным формам, растениям, животным и человеку, вливаются в эти формы при помощи четырех состояний эфира.
              
              Оскільки пан Гендель не знає, що таке життя та звідки воно взялось, він замінює це знання життєвими силами, які витікають з ефіру. Це дуже зручно, бо ефір і так все стерпить. Раніше за все це відповідав сам пан Бог, але якось незручно його навантажувати такими дрібницями. Ось тут якраз і ефір знагодився!
              
              1. Химический эфир
              Этот эфир и положителен, и отрицателен в своем проявлении. Силы, обусловливающие усвоение (ассимиляцию) и выделение (экскрецию), работают через него. Ассимиляция - это процесс, посредством которого различные питательные элементы пищи усваиваются телом растения, животного или человека. Это выполняется силами, с которыми мы познакомимся позднее. Эти силы работают вдоль положительного полюса химического эфира, притягивая необходимые элементы и встраивая их в соответствующие формы. Эти силы действуют не слепо или механически, но селективно (что хорошо известно ученым по производимому ими эффекту), добиваясь таким образом своей цели, состоящей в росте и поддержании тела.
              
              Якщо Ви вже погодились з ефіром як таким, то чому б не погодитись з хімічним ефіром? Зараз це називають метаболізмом. Але це якось немістично звучить...
              
              2. Жизненный эфир
              Если химический эфир является возможностью для действия сил, целью которых является поддержание отдельных форм, жизненный эфир - это путь действия сил, имеющих своей целью поддержание видов - их сил размножения.
              
              
              Життєвий ефір це напевно гени. Але про них пан Гендель також не знає.
              
              3. Световой эфир
              Этот эфир является и положительным, и отрицательным; и силы, действующие вдоль его положительного полюса, это силы, производящие то самое тепло крови в высших видах животных и в человеке, которое делает их индивидуальными источниками тепла. Силы, действующие вдоль отрицательного полюса светового эфира, оперируют через чувства, проявляясь в виде положительных функций зрения, слуха, осязания, вкуса и обоняния. Они также строят и выращивают глаз.
              
              Світлина також не потребує ефіру для свого існуванння, бо вона є електромагнітною хвильою. Яка може розповсюджуватись, як в певному середовищі, так і в вакуумі. Полюси тут зовсім не потрібні.
              
              4. Отражающий эфир
              Ранее указывалось, что идея дома, существовавшая в мозгу, может быть восстановлена посредством памяти природы даже после смерти архитектора. Все, что когда-либо случалось, оставило после себя неизгладимый след (неуничтожимое изображение) в этом отражающем эфире. Как гигантские папоротники времен детства Земли оставили свое изображение на угольных пластах и как движение ледников в прошлом можно проследить по следу, оставленному ими на скалах вдоль их пути, точно так же и мысли и действия людей неизгладимо фиксируются природой в отражающем эфире, в котором тренированный наблюдатель или медиум может читать их с точностью, соответствующей его возможностям.
              
              А де ж вони зберігаються ті вічні ідеї? Звісно де – в ефірі. Це навіть легше сприйняти, ніж сам ефір. Бо якщо їх зберігати в книгах, то ці книги ще всі прочитати треба. А так все просто – підключився до ефіру, і всі ідеї відразу в тебе переливаються. Навіть якщо ефіру не було б, його треба придумати. Бо він дуже корисний в житті людини – всі проблеми вмить зникають. І, головне, що людина, яка дійсно нічого не знає, набуває почуття, що вона вже все знає, і їй для повного щастя залишається лише полетіти. Летимо далі...
              
              МИР ЖЕЛАНИЙ
              
              Как и Физический Мир и все другие сферы природы, Мир Желаний имеет семь подразделений, называемых Слоями...
              Мечты, желания, страсти и чувства выражают себя в материи различных Слоев Мира Желаний так же, как формы и черты выражают себя в Химическом Слое Физического Мира.
              Чтобы прийти к правильному пониманию Мира Желаний, необходимо осознать, что он является Миром чувств, желаний и эмоций. Все они находятся под руководством двух великих сил - Привлекательности и Отталкивания (Симпатии и Антипатии), которые действуют в трех более плотных Слоях Мира Желаний иначе, чем они действуют в трех более тонких, или высших, Слоях, в то время как Центральный Слой может быть назван нейтральной территорией.
              Этот нейтральный Слой есть Слой чувства (ощущения).
              
              Автор переходить до описання суб'єктивних психічних переживань, змішуючи їх з моральними категоріями добра і зла.
              
              Поэтому зло и злонамеренная ложь могут убить любое доброе дело, если они достаточно сильны и достаточно часто повторяются. Но и наоборот, если искать доброе в злом, это со временем превратит зло в добро.
              Если чувство, с которым мы встречаем представление об объекте или идее, является Интересом, оно оказывает такой же эффект на это представление, как солнечный свет и воздух на растение. Эта идея будет расти и процветать в нашей жизни. Если, напротив, мы встречаем представление об идее с Безразличием, она увядает, как растение, помещенное в темный подвал.
              Названия трех высших Слоев Мира Желаний это "Слой Духовной Жизни", "Слой Духовного Света" и "Слой Духовных Сил". Здесь пребывают Искусство, Альтруизм, Филантропия и все виды деятельности высшей жизни души. Если мы подумаем об этих Слоях как об источнике качеств, указанных в их названиях, для форм трех низших Слоев, мы правильно поймем высшую и низшую деятельность.
              
              Автор перекидає міст в сферу об'єктивізації, але все це він називає світом бажань. Які бажання, – такий і світ...
              
              МИР МЫСЛИ
              
              Мир Мысли также состоит из семи Слоев, различных по их качествам и по плотности и, как Физический Мир, Мир Мысли разделен на два основных отдела - Область Конкретной Мысли, охватывающая четыре наиболее плотных Слоя; и Область Абстрактной Мысли, охватывающая три Слоя тончайшей субстанции. Мир Мысли является центральным среди пяти миров, из которых человек получает свои проводники. Здесь соприкасаются дух и тело. Он также является высшим из трех Миров, в которых в настоящее время происходит эволюция человека, ибо два высших Мира, практически, находятся пока что в латентном состоянии по отношению к человеку.
              
              Накопиченням світів мислення не розвивається. Для цього є необхідною диференціація різних понять, кожне з яких необхідно чітко визначити. Але автор про це не піклується, бо він все черпає готовим з ефіру, про який він просто перестав згадувати без пояснень. А було б цікаво почути, як тей чудодійний ефір перетворюється в думку. Але там, де немає думки, не може бути й переходу між думками! В ефірному світі метафізики це – зайва витрата сил. Ефір все сам придумає, тільки не треба хвилюватись...
              17.01.2005р.
              
              Область Конкретной Мысли поставляет мыслительную материю, в которой идеи, рожденные в Области Абстрактной Мысли, облекают себя в мыслеформы, которым предстоит действовать в качестве регуляторов и уравновешивающих механизмов на импульсы, порожденные в Мире Желаний влиянием из Мира Физических Явлений.
              
              Самі по собі думки не можуть бути регулятором. Регулятором може бути лише свідома воля особистости. Особистість людини сама відповідає за те, як вона керує своїми імпульсами. Також зріла особистість необхідна для перетворення думок в значимі події духовної та соціальної практики. Такий відірваний від особистости світ думок є одним з артефактів ефірної метафізики пана Генделя. Як не існує самого ефіру, також не існує й ефірного світу думок...
              
              Аналогично тому, как Мир Жизненного Духа связывает нас с другими планетами в нашей собственной солнечной системе. Мир Божественного Духа связывает нас с другими солнечными системами. Мы можем рассматривать солнечную систему как отдельную губку, плавающую в Мире Божественного Духа, тогда станет очевидным, что для путешествий из одной солнечной системы в другую необходимо иметь возможность сознательно функционировать в высочайшем проводнике человека - в Божественном Духе.
              
              Перш за все треба навчитись свідомо функціювати в світі людей, тобто об'єктивізувати свої абстрактні ідеї в практиці осягнення єдности спільноти. Значно легше фантазувати про космічну свідомість, космічний розум та міжпланетні зв'язки, які тим легше встановлюються, чим меншим є порозуміння з сусідом по хаті. Звичайно, що пан Гендель не є першим, не є він, нажаль, і останнім...
              
              Глава II. ЧЕТЫРЕ ЦАРСТВА
              
              Три мира нашей планеты являются в настоящее время полем эволюции для ряда различных царств жизни, находящихся на разных ступенях развития. Лишь четыре из них должны занимать нас сейчас, а именно: минералы, растения, животные и царство человека.
              материалистическая наука считает, что как в плотнейших твердых телах, так и в самых разреженных и утонченных газах, ни один атом не касается другого; что каждый атом окружен как бы конвертом эфира; это атомы во вселенной плавают в океане эфира.
              
              Зовсім ні! Атоми можуть плавати і в вакуумі. Не треба їм ніякого ефіру, щоб плавати.
              
              Расстояние, на которое выдается жизненное тело человека, около четырех сантиметров. Та часть, что находится вне пределов плотного тела, ярко светится и имеет цвет вновь распустившегося персикового цветка. Ее часто видят люди, обладающие в незначительной степени непроизвольным ясновидением. Часто они не сознают, что видят нечто необычное, и не знают, что они видят.
              
              Те, що якесь тіло світиться, ще не означає, що в цьому тілі поселився якийсь ефір. Випромінювання електромагнітних хвиль є природний процес. Чи буде світитись певний організм, чи ні, залежить від того, чи допомагає це йому пристосовуватись до умов життя, чи ні. Те ж саме можемо сказати й про ясновидство – те, що більшість людей не мають таких здібностей, означає, що інших здібностей їм достатньо для того, щоб жити. Ясновидство також вимагає енергії для свого здійснення. Ясновидство є своєрідною формою образного мислення, яке розвивається у більш чутливих людей. Але чи буде це ясновидство корисним для людини, чи ні, залежить від самої особистости людини, від того, куди вона спрямовує свій особистий суб'єктивний досвід та від рівня його об'єктивізації. Незалежно від того, чи є цей досвід ясновидящим, чи не є, він потребує своєї об'єктивізації, бо сучасна людина не може обмежитись одним суб'єктивним досвідом. Сучасне життя має дуже розвинуті форми об'єктивізації. І ясновидящі потребують наукових знань для свого розвитку. Тільки вони їх сприймають специфічно, з точки зору свого суб'єктивного досвіду. Зрештою, те ж саме стосується і неясновидящих. Це ще не доказує, що ясновидство є якоюсь перевагою в житті чи в пізнанні. Най-вищим надбанням досвіду особистости є сумління. Ясновидство не може бути компенсацією за відсутність сумління.
              
              Вышеупомянутое исключение состоит в том, что жизненное тело мужчины - женское, или отрицательно заряженное, в то время как жизненное тело женщины - мужское, или положительно заряженное.
              
              Сучасна назва цих поглядів – сексизм...
              
              Жизненное тело представляется для наблюдателя как миллионы точек. Эти точки входят в пустые Центры плотных атомов, наполняя их жизненной силой, которая заставляет их вибрировать с гораздо большей частотой, чем минералы земли, не вибрирующие с такой повышенной частотой и неодушевленные.
              Когда человек тонет, или падает с большой высоты, или замерзает, жизненное тело покидает плотное тело, атомы которого становятся вследствие этого инертными, но при возвращении в сознание жизненное тело возвращается в плотное тело и "точки" снова входят в плотные атомы.
              
              Очевидно, що автор не знає, що таке атом. І що таке життя...
              
              При применении наркоза жизненное тело частично изгоняется, наряду с высшими проводниками и, если наркоз слишком силен и жизненный эфир тоже изгнан, наступает смерть. То же явление можно наблюдать в случае материализации медиумов. Фактически, разница между медиумом, способным к материализации духовных сущностей, и обыкновенным человеком состоит в том, что у обыкновенного человека, на нынешней стадии эволюции, жизненное и плотное тела плотно смыкаются, в то время как у медиума они соединены слабо. Так было не всегда, и придет снова время, когда жизненное тело сможет нормально покидать плотный проводник, но в настоящее время это не достигается обычным путем.
              
              Гра словами, а не метафізика! Смерть – це кінець життя, а не його переміщення в ефір. Також як і запліднення не є втіленням життя з ефіру. Життя є дійсно формою тотальности, а не тілом, але, щоб зрозуміти, що таке життя, треба перш за все відмовитись від ефіру. А це не так просто, бо з ефіром все так гарно виглядає! Гарно, але не вірно!
              
              Зарегистрирован, например, случай, когда человек чувствовал страшную боль, как будто гвоздь вбили в мякоть его ампутированной конечности; и он настаивал до тех пор, пока конечность не эксгумировали, обнаружив при этом, что в нее был вбит гвоздь, когда ящик заколачивали для захоронения. Гвоздь был удален и боль немедленно прекратилась. В соответствии с вышеупомянутыми фактами находится и то, что люди жалуются на боль в конечностях в течение двух-трех лет после их ампутации. Затем боль проходит. Это потому, что болезнь остается в еще не отделившейся эфирной конечности, но с разложением ампутированной части эфирная конечность следует ее примеру, и, таким образом, боль прекращается.
              
              Психіка людини є автономною по відношенню до тіла людини, а біль є психічним явищем, а не органічною властивістю тіла. Тому й більшість психічних захворювань не мають органічних причин свого виникнення, а здебільшого викликані розладом стосунків між людьми. Відсутність єдности в світі людей якраз і є причиною апокаліпсиса...
              
              Когда человек порезал палец, этот палец, не имеющий отдельного тела желаний, не чувствует боли, но человек чувствует, потому что его тело желаний проникает в этот палец.
              
              Є тільки одне тіло. Чутливість є психічною функцією тіла, а не проникненням іншого тіла. Життя є менш матеріалістичним, ніж погляди пана Генделя, який не може собі уявити життя в тілі без проникнення іншого тіла. Це все наслідки його ефірної метафізики!
              
              Наша Земля - это живой, чувствующий организм, и все формы, не имеющие отдельного тела желаний, через которое наполняющий их дух мог бы испытать чувства, объединены в теле желаний Земли, которое и обладает чувством. Разламывание камня или срывание цветов доставляет удовольствие земле, в то время как вырывание растений с корнями причиняет ей боль.
              
              Земля – це дійсно живий організм, тільки не в формі ефіру, а в формі сконденсованої плазми. Але це зовсім інша тема – фізична, а не метафізична...
              
              Оно выдается за пределы плотного тела на 30 - 40 см. В этом теле желаний есть несколько центров восприятия тонких миров, но у огромного большинства людей они находятся в дремлющем состоянии. Пробуждение этих центров восприятия и соответствует раскрытию глаз слепого в нашем вышеприведенном примере. Вещество в теле желаний человека находится в непрерывном движении невоспринимаемой скорости. Ни одна частица в нем не имеет постоянного места, как в плотном теле. Вещество, находившееся в голове минуту назад, может быть в ногах в следующую минуту, а затем опять в голове. В теле желаний нет органов, как в плотном и жизненном телах, но в нем есть центры восприятия, которые, будучи в состоянии активности, представляются вихрями, всегда остающимися в той же позиции относительно плотного тела, большинство из них вокруг головы. У большинства людей это просто вихри и они совершенно бесполезны как центры восприятия. Тем не менее, они могут быть пробуждены во всех людях, но при этом разные методы дают различные результаты.
              
              Вихри або солітони – це не тіла, а хвилі, при тому нелінійні хвилі. Те, що вони випромінюються, не означає, що життя відокремлюється від тіла, а скоріше те, що життя включає в собі й тіло, й хвилі нероздільно. Фізика життя є складнішою справою, ніж метафізика слів. Справжня метафізика розпочинається там, де кінчається справжня фізика. Метафізик, який не знає фізики, є лише неосвіченою людиною, а не метафізиком. Метафізики всього світу, вивчайте фізику! Це вам допоможе зрозуміти, що таке життя!
              
              Мы можем написать биографию человека, но животное не может иметь биографии. Это потому, что в каждом человеке есть индивидуальный, в нем обитающий дух, диктующий мысли и действия каждому отдельному человеческому существу, в то время как есть лишь один групповой дух, общий для всех различных животных и растений данного вида.
              
              Не дух, а особистість! Книга пана Генделя є реалізацією його особистости, а не його духу. Дух може зберегтись в книзі. А особистість є унікальною і неповторною.
              
              Глава III ЧЕЛОВЕК И МЕТОД ЭВОЛЮЦИИ.
              ЖИЗНЕДЕЯТЕЛЬНОСТЬ, ПАМЯТЬ И РОСТ ДУШИ
              
              Мы сами как Эго функционируем в тонкой субстанции Области Абстрактной Мысли, которую мы ограничиваем периферией нашей индивидуальной ауры. Поэтому мы фиксируем впечатления, производимые внешним миром на жизненное тело посредством чувств, а также чувства и эмоции, произведенные ими. (этими впечатлениями) в теле желаний и отраженные в разуме.
              
              Из этих ментальных образов мы формируем свои выводы в субстанции Области Абстрактной Мысли относительно предметов, которых они касаются. Эти выводы есть идеи. Силой воли мы проецируем идею на разум, где она принимает конкретную форму в виде мыслеформы, притягивая к себе материю мысли из Области Конкретной Мысли. Разум подобен проецирующей линзе стереопроектора. Он проецирует образ в одном из трех направлений в соответствии с волей думающего, одушевляющей мыслеформу.
              
              Все це було б добре, якби не це бажання розмістити ідеї в окремий світ, з яким треба постійно шукати зв'язок, щоб у нас зародилась якась ідея. А чи не навпаки – самі ідеї завжди є під рукою, тільки вони завжди є тільки нашими суб'єктивними ідеями, для реалізації яких в житті ще потрібна їх об'єктивізація. Ідеї залишаються лише ідеями, доки людина не спрямує свій погляд на шляхи їх реалізації в світі людей. І тоді або вона починає розуміти, що сприйняття ідей визначається особистістю, і спілкування є спілкуванням особистостей, або не знаходить шляху до такого спілкування й вигадує метафізику вічних ідей. Це може й царський шлях, тільки не до єдности людей, а до апокаліпсису інобуття в світі ідей. Немає світу ідей! Є лише один-однісінький світ людей, в якому, нажаль, немає єдности. Скільки світів не конструював би метафізик, йому врешті-решт прийдеться перейти до спілкування з людьми, якщо він дійсно бажає уникнути апокаліптичного сценарію розвитку світу ідей.
              
              1. Он может быть спроецирован на тело желаний в стремлении возбудить чувство, которое поведет к немедленному действию.
              2. Когда ментальные образы внешнего впечатления не требуют немедленного действия, они могут быть спроецированы непосредственно на отражающий эфир, вместе с вызванными ими мыслями, чтобы быть использованными когда-то в будущем.
              3. Третий путь использования мыслеформы - это проецирование породившим ее человеком на другой разум в виде внушения и т. д, как при передаче мыслей;
              Когда действие, задуманное для такой спроецированной мыслеформы, выполнено или же ее энергия растрачена в тщетных попытках достичь цели, она притягивается обратно к своему создателю, неся с собой неизгладимую запись своего путешествия. Ее успех или неудача запечатлевается на отрицательных. атомах отражающего эфира жизненного тела создателя мыслеформы, где эта запись формирует часть записи жизни и деятельности породившего мыслеформу человека, которую иногда называют подсознанием.
              
              Всі три є шляхами до апокаліпсису спілкування, бо спілкування не є посиланням і сприйманням послань, а є процесом осягнення єдности двох повністю автономних особистостей, кожна з яких є абсолютною сутністю в сфері своєї власної психіки. Трактування партнера як об'єкта, який лише сприймає наші послання як еманацію вічних ідей, приводить до зродження спілкування та до його переродження в кращому разі в боротьбу ідей. Апокаліпсис боротьби ідей є наслідком втрати особистого зв'язку між людьми, без якого єдність людей неможлива.
              
              Есть еще и сверхсознательная память. Это хранилище всех способностей и знаний, приобретенных в предыдущих жизнях, хотя они и могут быть латентными в данной инкарнации. Эта запись неизгладимо высечена на жизненном духе. Она проявляется обычно, хоть и не полностью, в виде совести и характера, воодушевляющего все мыслеформы, иногда в виде советника, иногда принуждая с необоримой силой к действию, противоречащему даже рассудку и желанию.
              
              Сумління це не форма пам'яті, а форма єдности з собою особистости людини. Тому взагалі неможлива єдність людей, які не керуються в житті сумлінням, а жертвують їм для перемоги в боротьбі ідей. Оголошення чи визнання якихось ідей вічними чи святими є однією з форм втрати сумління. Концепція надсвідомости та надсвідомої пам'яті є однією з реалізацій таких вічних ідей. Наслідком реалізації подібних концепцій є вічна реінкарнація апокаліпсиса. Апокаліпсис є кінцевим наслідком інкарнації вічних ідей. Всіх без виключення...
              
              СМЕРТЬ И ЧИСТИЛИЩЕ
              
              Так человек строит и сеет, пока не наступает момент смерти. Теперь время сева, периоды роста и созревания позади. Настало время сбора урожая, когда костлявый призрак Смерти приходит со своей косой и песочными часами. Это хороший символ. Скелет символизирует относительно постоянную часть тела. Коса олицетворяет тот факт, что эта постоянная часть, урожай которой вот-вот начнет пожинать дух, является последствием жизни, приближающейся сейчас к своему завершению. Песочные часы указывают на то, что час не пробьет до тех пор, пока не пройден весь путь, в соответствии с неизменными законами. Когда наступает этот момент, происходит разделение тел.
              
              Розділення тіл є вінцем апокаліпсиса. Так і не осягнувши єдности в світі людей, борець за вічність перетворює свою власну смерть в символічний стрибок у вічність. Все своє життя він тільки те й робив, що жертвував своє власне життя. А тепер він жертвує свою власну смерть. Смерть є останнім символом вічности, бо вона є поверненням до вічности. Тобто ще одним підтвердженням вічности старої історії апокаліпсиса...
              
              В начале 1906 г. д-р Мак Доугал сделал серию экспериментов в Массачусетской Общей Больнице для определения, если возможно, покидает ли нечто, не видимое обычным образом, тело в момент смерти. С этой целью он сконструировал весы, способные регистрировать разницу в весе в 2 - 3 грамма.
              Умирающий человек, вместе с его кроватью, помещался на одну платформу весов, которые затем уравновешивались гирями, помещенными на их вторую платформу. В каждом случае было отмечено, что в тот самый момент, когда умирающий человек испускал последний вздох, платформа с гирями падала с потрясающей внезапностью, поднимая кровать с телом вверх и тем самым показывая, что нечто невидимое, но имеющее вес, покинуло тело. После этого газеты по всей стране оповестили под яркими заголовками, что д-р Мак Доугал "взвесил душу".
              
              Те, що смерть відбувається з випромінюванням енергії, означає, що життя є збудженим станом тіла, який потребує додаткової енергії для своєї підтримки. Тобто, коли організм втрачає здатність підтримувати життя, тіло покидає стан збудження і переходить в стан мертвого тіла, для якого ця енергія є зайвою. Але перед тим, як випромінювати цю енергію, тіло втрачає тей най-вищий рівень організації, яким було життя організму. Смерть є перш за все втратою когерентности й порядку, узгодженности всіх органів та клітин і окремих макромолекул, а випромінювання енергії є лише енергетичним наслідком втрати життя. Смерть не є стрибком у вічність, бо є остаточною і безповоротною втратою життя живим організмом. Смерть не є формою продовження життя, а є його кінець.
              18.01.2005р.
              
              Назначение "чистилища" в том, чтобы уничтожить вредные привычки, сделав невозможным удовольствие от них. Человек страдает точно так же, как он заставлял страдать других своею нечестностью, жестокостью, нетерпимостью и многим другим.
              Благодаря этому страданию он научается действовать с добротой, честностью и терпимостью по отношению к другим в будущем. Таким образом, вследствие существования этого благотворного состояния человек учится добродетели и правильному действию. Когда он рождается снова, он свободен от дурных привычек, во всяком случае, каждое дурное дело, которое он совершает, совершается по его свободной воле.
              
              Тобто, без смерті людина не здатна бути доброю, лише смерть наша спасе нас від гріхів наших – ось наслідки ефірної метафізики! Не треба особливо піклуватись про осягнення єдности в житті людей, бо після смерти все буде гаразд...
              
              ПОГРАНИЧНАЯ ОБЛАСТЬ
              
              Чистилище занимает три низших Слоя Мира Желаний. Первое Небо находится в трех верхних Слоях. Центральный Слой - это своего рода промежуточная территория: ни рай, ни ад. В этом Слое мы находим людей, которые были честны и справедливы, которые не делали зла никому, но были глубоко погружены в бизнес и совершенно не думали о высшей жизни. Для них Мир Желаний представляет собой неописуемое монотонное состояние.
              
              Бачте, як справедливо побудований цей світ, – хто особливо не задумувався про вище життя, матиме всі можливості зробити це й після смерти! Тому не треба нікуди спішити з осягненням єдности, смерть все виправить. Але люди чомусь піклуються про своїх близьких, бо нічого не відають про ефірну метафізику. Темнота та й годі!
              
              ПЕРВОЕ НЕБО
              
              Когда существование в Чистилище окончено, очищенный дух поднимается в Первое Небо, которое находится в трех верхних Слоях Мира Желаний, где результаты его страданий включаются в семенной атом тела желаний, тем самым наделяя его способностью верного чувства, действующего в будущем в качестве влечения к добру и удерживания от зла.
              
              Тільки небо може втримати нас від зла! Чудова метафізика!
              
              Все получают здесь удовлетворение, которого земная жизнь их лишила.
              Здесь есть одна категория Эго, которая ведет особенно прекрасную жизнь - это дети. Если бы только мы могли их видеть, мы бы быстро перестали печалиться. Когда ребенок умирает до рождения тела желаний, которое появляется в возрасте примерно четырнадцати лет, он поднимается сразу в верхние слои первого неба и не уходит выше, ибо он ответственен за свои действия не более, чем нерожденный ребенок ответственен за боль, причиняемую матери его движениями и поворотами в ее утробе. Поэтому ребенок не, проходит состояния чистилища.
              
              Про всіх подумали, й дітей не забули. Головне, що сумління чисте...
              
              Крайняя гибкость материи желания делает очень легким создание самых утонченных и изысканных живых игрушек для детей, и вся их жизнь здесь является прекрасной игрой, однако, не игнорируется и их обучение. Они организуются в классы в соответствии с их темпераментом, но совершенно независимо от возраста. В Мире Желаний легко давать наглядные уроки по влиянию добрых и злых страстей на поведение и счастье. Эти уроки неизгладимо запечатлеваются на чувствительном и восприимчивом теле желаний ребенка и остаются в нем и после нового рождения, так что многие из тех, кто живут благородной жизнью, в основном обязаны этим тому факту, что они получили это обучение. Часто, когда рождается слабый дух, Сострадательные (невидимые Лидеры, руководящие нашей эволюцией) приводят его к ранней смерти для того, чтобы он мог получить это дополнительное обучение и был бы готов к следующей жизни, которая окажется, возможно, тяжелой.
              
              І все це лише тому, що автор не бажає зрозуміти, що життя людини – це не іграчка в руках „лідерів“.
              
              Это Небо является также место продвижения для всех тех, кто был занят наукой, искусством или альтруизмом. Студент в философ имеют здесь мгновенный доступ во все библиотеки мира. Художник имеет бесконечную радость от постоянно меняющихся сочетаний цветов. Он вскоре узнает, что его мысль смешивает и создает эти цвета по своему желанию. Его создания сверкают и искрятся жизнью, невозможной для того, кто работает с тусклыми красками Земли.
              
              Чудова це штука – смерть! Але тоді навіщо людині життя?
              
              Со временем наступает момент, когда результат боли и страдания, присущих чистилищу, вместе с радостью, извлеченной из Добрых дел прошедшей жизни, встраиваются в семенной атом тела желаний. Вместе они составляют то, что мы называем совестью, т. е. ту побудительную силу, которая удерживает нас от зла как источника боли, и толкает нас к добру как источнику счастья и радости. Когда человек покидает свое тело желаний, Которому предстоит разложиться, так же как он покинул ранее свое плотное и жизненное тело, он берет с собой лишь силы семенного атома, которым предстоит сформировать ядро его будущих тел желаний, как до этого они формировали из раза в раз его прошлые проводники чувства.
              
              Виходить, що й сумління може існувати окремо від особистости! І все це завдяки чудовому атому! Не маєте сумління? Це не проблема. Дайте йому атом сумління! Ні, ні! Краще дайте йому пів-атома, щоб він ще раз до нас прийшов! Не маєте пів-тома? Негаразд! Атом придумали, а пів-атома не придумали. Метафізика – на мило! Такі метафізики нам не треба!
              
              Материя - это кристаллизовавшийся дух. Энергия - это тот же дух, еще не кристаллизовавшийся.
              
              А дух – це вічне бажання кристалізації. Який дух, така й матерія. Не виніть людину! Вона стільки може...
              
              ВТОРОЕ НЕБО
              
              Наконец, человек, Эго, триединый дух, входит во Второе Небо. Он "одет" в оболочку разума, содержащую три семенных атома, квинтэссенцию трех сброшенных проводников (физического, жизненного и желаний).
              
              Де три атома, там вже небо. Одного атома для неба ще недостатньо! Це таке ж саме небо, як тей ефір, тільки воно більш ефірне. Нічого, ті, що перетравили ефір, перетравлять і небо!
              
              Деятельность человека в небесном мире многосторонняя. Это ни в коей мере не является пассивным, сонным или иллюзорным существованием. Это время величайшей и наиболее важной деятельности по подготовке к следующей жизни, так же как сон является активной подготовкой к работе следующего дня.
              
              Життя є підготовкою до смерти, а смерть є підготовкою до життя. Хіба це не метафізика? Це навіть метаметафізика! А б сказав навіть більше, це – метамета! Але не всі здатні це зрозуміти...
              
              Здесь квинтэссенция трех тел (три семенных атома) встраивается в триединый дух. Та часть тела желаний, которую человек обработал в течение жизни, очищая свои желания и эмоции, будет вплавлена в человеческий дух, дав, тем самым улучшенное сознание в будущем. Та часть жизненного тела, которую жизненный дух обработал, трансформировал, одухотворил и, тем самым, спас от разложения, которому подлежит остальное жизненное тело, и будет амальгамирована (соединена) с жизненным духом, чтобы обеспечить лучшее жизненное тело и темперамент в следующих жизнях.
              
              Тут автор вже зовсім покинув ефірну метафізику й переходить до металургії. Недарма в пеклі знаходимо казан. В ньому гартується дух...
              
              Жизнь во Втором Небе чрезвычайно активна и разнообразна. Эго усваивает плоды последней земной жизни и готовит среду для нового физического существования.
              
              А чим же йому іншим займатись! Бо там ні горілки, ні золота, навіть плюнути нема чим!
              
              Мы видим двух человек, разговаривающих на улице, и вдруг один из них бьет другого, сбивая его с ног. Один наблюдатель может сказать, что злая мысль сбила с ног человека. Другой рассмеется над этим и скажет, что он видел, как поднялась рука с напряженными мускулами, выскочила вперед и вошла в контакт с жертвой, сбив ее с ног. И это правда, но можно наверняка сказать, что если бы вначале не было злой мысли, удар не был бы произведен. Точно так же эзотерик говорит, что если бы не было материализма, не было бы сейсмических волнений.
              
              Навіть більше – якби не було метафізики, то не було б і неба. А про небо ми знаємо, що навіть якби його не було, його слід було придумати. Бо воно так вабить, що аж плакати хочеться...
              
              ТРЕТЬЕ НЕБО
              
              Усвоив все плоды своей прошлой жизни и изменив лицо Земли так, чтобы оно обеспечило ему необходимую среду для его следующего шага к совершенству; научившись также, посредством работы над телами других, строить подходящее тело для выражения себя в Физическом Мире, и, наконец, превратив разум в вещество, строящее триединый дух, освобожденный от оболочек, индивидуальный дух поднимается в еще более высокую Область Мира Мысли - Третье Небо. Здесь непередаваемой гармонией этих высших миров он укрепляется для своего следующего погружения в материю.
              
              Не зрозуміло тільки, чому все, чим людина може займатись і на землі, переноситься на небо? Там же ні кола, ні двора! Не розумними будьте, а будьте безглуздими, щоб бути ближче до бога!
              
              Но может быть задан вопрос: "А почему мы должны реинкарнироваться? Почему мы должны возвращаться к этому ограниченному и жалкому земному существованию? Почему мы не можем приобрести опыт в этих высших сферах без прихода на Землю? Мы устали от этой безотрадной, утомительной земной жизни!"
              Такие вопросы основаны на разного рода недоразумениях. Во-первых, давайте осознаем и внесем это как следует в хранилище нашей памяти, что целью жизни является не счастье, а опыт. Горе и боль - наши самые доброжелательные учителя, в то время как радости жизни скоротечны.
              
              А давайте ми зовсім викинемо те небо і ту реінкарнацію, та й будемо збагачувати свій досвід осягнення єдности ще поки ми живемо, ще поки маємо можливість спілкуватися з реальними особистостями, а не з ідеями. А ідеї – вони й так вічні...
              
              ПОДГОТОВКА К ВОЗРОЖДЕНИЮ
              
              Осознав, таким образом, необходимость повторных воплощений, мы теперь рассмотрим, каким же методом эта цель достигается.
              Существует слишком сильная тенденция думать, что все ныне существующее является результатом чего-то, что существовало раньше; но если это было бы так, не оставалось бы места для новых и оригинальных усилий и для новых причин. Цель причин и следствий не является монотонным повторением.
              
              Є ще й інша, більш складніша проблема до розв'язання. Якщо всі люди є наслідком реінкарнації, то чому населення людства збільшується. Для того, щоб це пояснити, треба крім небесного життя ввести небесне розмноження. Іншим варіантом була б реінкарнація одночасно в декількох фізичних тілах. Але тоді виникне ще складніша проблема – одна особистість в батьох тілах. Але навіщо все так ускладнювати!
              
              Жизненное тело, сформированное Повелителями Судьбы, дает форму и плотному телу - от органа к органу. Эта матрица или модель помещается в матку будущей матери. Семенной атом плотного тела находится в треугольной головке одного из сперматозоидов спермы отца.
              
              Велике діло реінкарнації! Тільки матка не має ніякого відношення до процесу запліднення. Бо запліднюється не матка, а яйцеклітина. А я то все думав, чому люди якимись недоношеними народжуються. Бо вони запліднені не за божим планом. Правду люди кажуть, що диявол в жінку вселився. Але ми вже його вивели на чистую воду...
              
              С этого момента Эго вынашивает свой будущий инструмент вплоть до рождения ребенка и начинается новая земная жизнь реинкарнирующегося Эго.
              
              РОЖДЕНИЕ ПЛОТНОГО ТЕЛА
              
              Проводники новорожденного не сразу становятся активными. Плотное тело беспомощно в течение долгого времени после рождения.
              
              Сизіфов труд та й годі! Стільки мороки з цією реінкарнацією. І все тільки для того, щоб виправдати своє життя смертю.
              
              ... каждый проводник доводится до состояния определенной зрелости деятельностью соответствующего проводника макрокосма (Вселенной), который служит колыбелью (маткой) для него, пока эта степень зрелости не достигнута.
              
              Якби пан Гендель знав про надпровідність, чи була б його метафізика кращою? Бо він вже в цих проводах зовсім заплутався.
              
              РОЖДЕНИЕ ЖИЗНЕННОГО ТЕЛА
              
              Пока вселенское жизненное тело охраняет рост тела ребенка, последнее ограждено от опасностей, которые угрожают ему позже, когда неблагоразумное индивидуальное жизненное тело вступает в беспрепятственное владение. Это происходит на седьмом году жизни, когда начинается период чрезмерного, опасного роста, который продолжается в течение следующих семи лет. В продолжение этого периода макрокосмическое (вселенское) тело желаний исполняет функцию матки для индивидуального тела желаний.
              
              Чи не пора вже перейти до діла? Функцій багато, але де ж та особистість? Летімо далі!
              
              РОЖДЕНИЕ ТЕЛА ЖЕЛАНИЙ
              
              Жизненное тело растения строит лист за листом, поднимая ствол все выше и выше. Если бы не вмешательство вселенского тела желаний, это бы продолжалось бесконечно долго, но вселенское тело желаний вступает в действие на определенной стадии и регулирует дальнейший рост. Тогда сила, которая уже не нужна для дальнейшего роста, освобождается для других целей и используется для создания цветов и семян. Аналогичным образом, человеческое жизненное тело, когда на седьмом году жизни плотное тело вступает под его господство заставляет его расти очень быстро, но приблизительно на четырнадцатом году рождается индивидуальное тело желаний, которое пестовалось до сих пор в колыбели вселенского тела желаний, и теперь оно вольно работать над своим плотным телом.
              
              А особистість формується ще в шість років, але автор про це не знає. Бо йому дай провідників з космосу.
              
              РОЖДЕНИЕ РАЗУМА
              
              После четырнадцатого года разум, в свою очередь, вынашивается и воспитывается вселенским разумом, раскрывающим его латентные возможности и делающим его способным к самостоятельному мышлению.
              
              Без бога – не від порога, і без вселенського розуму – ні кроку! Мені більше подобається наступне: „Не надо думать, – с нами тот, кто всë за нас решит!“ Ну й нудні ж вони ці апологети вселенського розуму! Але Христос терпів і нам велів.
              
              КРОВЬ - ПРОВОДНИК ЭГО
              
              В младенчестве и вплоть до четырнадцати лет красный костный мозг не создает всех корпускул крови. Большинство из них поставляется зобной (или вилочковой) железой, которая является крупнейшей в зародыше, но постепенно уменьшается по мере того, как в ребенке развивается способность к индивидуальному кровообразованию. Зобная железа содержит как бы запас кровяных корпускул, данных родителями, вследствие чего ребенок, черпающий свою кровь из этого источника, не осознает своей индивидуальности. Не раньше, чем ребенок начинает производить свою кровь, начинает он думать о себе как "Я", а когда зобная железа исчезает в возрасте четырнадцати лет, это чувство "Я" достигает своего полнейшего выражения, ибо с этого момента кровь производится и полностью доминируется самим Эго. Последующее пояснит эту мысль и ее логичность.
              
              Це мабуть тому свідки Єгови проти переливання крові, бо втратити контроль над Егом не бажають. Всує!
              
              Описание вполне соответствует, когда о человеке в таком состоянии мы говорим: "Он потерял контроль над собой". Эго находится вне своих проводников, и они буйствуют, лишенные направляющего влияния мышления, частью работы которого является быть тормозом для импульса. Великая и страшная опасность таких взрывов состоит в том, что, прежде чем хозяин вернется в свое тело, какая-нибудь развоплощенная сущность может овладеть телом и не впустить в него хозяина. Это называется "одержимостью".
              
              Якраз тей, хто себе контролює є одержимий ідеєю самоконтролю. Не самоконтроль потрібен особистості, а осягнення єдности!
              
              Страх - это состояние, когда Эго хочет забаррикадироваться от внешней опасности. Тогда оно направляет кровь к центру организма, и человек бледнеет, потому что кровь покинула периферию тела и потеряла температуру, тем самым, парализовав мысль.
              
              Страх є свідоцтвом відсутности єдности в житті людини. Але осягнення єдности є справою особистости, а не крови.
              
              Нужная для настоящего самовыражения Эго температура отсутствует до тех пор, пока разум не рожден из Вселенского Конкретного Разума, что происходит приблизительно в возрасте двадцати одного года.
              
              Нарешті, функція крови вже виконана. Цікаво, чиєю буде наступна функція?
              
              Глава IV
              ПЕРЕВОПЛОЩЕНИЕ И ЗАКОН СЛЕДСТВИЯ
              
              1) Материалистическая Теория считает, что жизнь - это путь от материнского чрева до могилы; что разум является результатом определенных взаимоотношений материи; что человек является высшей цивилизацией в космосе; и что его интеллект погибает с дезинтеграцией тела в смерти.
              2) Теологическая Теория полагает что при каждом рождении вновь созданная душа вступает на жизненную арену прямо из рук Бога, проходя через ворота рождения из невидимого состояния в видимое существование; что по истечении одного короткого отрезка жизни в материальном мире она проходит через ворота смерти в невидимую загробную жизнь, откуда больше не возвращается; что ее счастье или страдание там определяются навечно ее действиями в тот ничтожно малый период времени, что лежит между рождением и смертью.
              3) Теория Перевоплощения учит, что каждая душа - это неотъемлемая часть Бога, содержащая в себе все божественные возможности, как зерно содержит в себе растение; что путем повторяющихся существований в земном теле постепенно-повышающегося качества латентные возможности медленно развиваются в динамические силы; что никто не потерян для этого процесса, но все человечество в конце концов достигнет цели совершенствования и воссоединения с Богом.
              
              4) Теорія походження життя вчить, що життя є формою абсолютної тотальности, яка є одночасно і наслідком і продовженням еволюції в формі еволюції живого. Тобто життя є теж саме, що й еволюція, тільки еволюція відбувається в неживих системах, а життя відбувається в живих системах. Тайною життя є не його відтворення, про яке піклується пан Гендель, бо відтворення є наслідком розмноження, механізм якого вже майже повністю вивчений на основі осягнень сучасної генетики. Тайною життя є його походження внаслідок еволюції взаємодій сконденсованої плазми молодої Землі. Про цю теорію походження життя читайте на наступній сторінці: http://www.socys.narod.ru/carstvo_V.htm .
              
              Гений - это признак продвинутого Эго, которое путем тяжелой работы во многих предыдущих жизнях развило себя в определенном направлении выше нормальных достижений своей расы. Он дает возможность увидеть степень достижений, которая будет всеобщим достижением для грядущей расы. Он (гений) не может быть объяснен наследственностью, которая лишь частично применима к плотному телу и совсем не применима к духовным качествам. Если бы появление гения могло быть объяснено наследственностью, почему мы не видим среди предков Томаса Эдисона длинной цепи механиков, каждый из которых талантливее своего предшественника? Почему гений не производит на свет гениев? Почему Зигфрид-сын не более велик, чем Рихард Вагнер-отец?
              
              Ось для чого автору потрібна реінкарнація! Щоб пояснити походження геніїв. Але, що це таке – геній? Геній – це людина, яка відкрила нові, невідомі раніше шляхи й форми об'єктивізації людського досвіду. Нові знання, нові вміння чи взагалі нові духовні цінності, які відкрили для всього людства нові горизонти розвитку. Тобто, геній – це людина, яка пізнала й реалізувала потреби свого часу, потреби своєї власної епохи. Геній є продуктом певної епохи, а не продуктом низки поколінь. Тому не реінкарнація з вічности, а, навпаки, чутливість до потреб віку є головною рисою генія. Тому походження геніїв цілком історичне і земне. Треба не бути вічним, щоб самовіддано займатись потребами історичного моменту. Бо поки боги будуть прицілюватись, щоб влучити відповідний духу епохи сперматозоїд, поки вони будуть його доглядати, поки вони йому пересадять всесвітній розум, історичний момент пройде. Прийдуть зовсім інші покоління і настане зовсім інший історичний момент, який потребує зовсім іншого генія. Так що генії, як і прості люди, народжуються внаслідок відомого всім процесу запліднення, без волі богів. Бо геній – це не феномен роду, а феномен особистости. Особистість є відповідальна як за буття генієм, так і за буття пересічним обивателем. Особистість є тайною і людини, і всього людства. „У кожного своя доля і свій шлях широкий...“
              
              ВИНО КАК ФАКТОР В ЭВОЛЮЦИИ
              
              В нынешнюю, Пятую, или Арийскую, Эпоху человек в какой-то степени разовьет третий или низший аспект своего триединого духа - Эго.
              ВИНО. Оно было необходимо в связи с его отупляющим действием на духовную основу человека, ибо никакая религия сама по себе не могла заставить человека забыть его духовную природу и привести его к мысли о самом себе как о "тленном черве" или заставить его поверить, что "мы ходим силой той же энергии, силой которой мыслим" - в действительности, никогда не имелось в виду, что человек зайдет столь далеко по этому пути.
              Активным элементом алкоголя является "дух", и так же, как в более ранние Эпохи человечество употребляло в пищу компоненты, наиболее подходящие для человеческих проводников тех Эпох, так и в Пятую Эпоху этот "дух" был добавлен к пище, ранее употреблявшейся развивающимся человечеством. Он действует на Дух человека Пятой Эпохи, временно парализуя Эго, чтобы он знал, чтил и завоевывал физический мир и оценивал его по достоинству. Таким образом, человек на время забывает свой духовный дом, цепляясь за эту, прежде презираемую им, форму существования со всею цепкостью, рожденною чувством, что кроме этого ничего нет - или, по крайней мере, предпочитая уверенность в реальности этого мира - неизвестности мира небесного, которого в своем нынешнем затемненном состоянии он не понимает.
              
              Затьмарення духа є лише проявою апокаліпсиса. Причиною його є відвертання людей від осягнення єдности в спілкуванні особистостей та затмарення їх свідомости ідеєю вічного життя. Єдність є вічне життя, а інобуття ідей є відхиленням в напрямку вічного апокаліпсиса. Його вічність не є нашою вічністю. Єдність – це вибір особистости, а не реалізація божественного плану. Або ми в єдності, або Райх в небі...
              
              УДИВИТЕЛЬНАЯ ИСТОРИЯ
              
              Однажды в Санта-Барбаре, в Калифорнии, человек по имени Роберте пришел к тренированному ясновидящему, который являлся преподавателем Теософии, и попросил помощи в затруднительном случае. Накануне г-н Роберте шел по улице, когда вдруг трехлетняя девочка кинулась к нему и обняла его за колени, называя папой. Г-н Роберте был возмущен, считая, что кто-то пытается навязать ему отцовство по отношению к этому ребенку. Но мать девочки, которая подошла вслед за ней, была также рассержена и постаралась забрать ребенка. Девочка, однако, продолжала цепляться за г-на Робертса, настаивая, что он ее отец. В связи с обстоятельствами, которые будут изложены ниже, г-н Роберте не мог выбросить это из головы и обратился за помощью к ясновидящему, который отправился с ним вместе в дом родителей девочки. Там девочка снова подбежала к г-ну Робертсу, называя его папой. Ясновидящий, которого я назову X, вначале подвел ребенка к окну, чтобы проверить, сокращается ли и расширяется ли радужная оболочка глаза при изменении освещения, и тем самым узнать, не овладела ли иная сущность телом ребенка, ибо глаза - это окно души, и никакая овладевшая сущность не может полностью контролировать эту часть тела. Г-н X нашел ребенка вполне нормальным и перешел к внимательному опросу. После кропотливой работы в течение всего дня, с перерывами, чтобы не утомить девочку, выяснилась следующая, рассказанная ею, история:
              Она жила со своим папой г-н Робертсом, и с другой мамой в маленьком домике, который стоял одинок и никаких других домов не было видно вокруг. Рядом с домом был маленький ручей и вокруг него было множество цветов (здесь она бегала и приносила какие-то красные цветы), а через ручей была перекинута доска, по которой ей запрещалось переходить из страха, что она сможет свалиться в ручей. Однажды ее папа ушел от них и больше не вернулся. Когда у них кончилась вся еда, мама легла в постель и стала очень тихой. Наконец девочка сказала как-то странно: "Потом я тоже умерла, но я не умерла. Я пришла сюда".
              
              Дитина поребує сім'ї, бо сім'я є об'єднанням особистостей батьків. Без єдности сім'ї неможливе формування повноцінної особистости дитини. Розпад сім'ї є проявою відчуження особистостей, проявою вічного апокаліпсиса в світі людей. Діти інтуїтивно символізують єдність в особистості батьків. А дозрівання людини є наслідком свідомого осягнення єдности в спілкуванні особистостей. Осягнення єдности є шляхом воскресіння людства з апокаліпсиса відчуження особистостей. Апокаліпсис є смертю особистости, а єдність є її вічним життям. Єдність є абсолютна імманентність життя, яка є джерелом його вічного піднесення. Бог є символом абсолютної єдности. Але символ абсолютної єдности не є богом. Лише осягнення єдности є шляхом до царства божого, царства абсолютної єдности на землі!
              19.01.2005р.
              
              ЧАСТЬ 2.
              КОСМОГЕНЕЗ И АНТРОПОГЕНЕЗ
              Глава V. ОТНОШЕНИЕ ЧЕЛОВЕКА К БОГУ
              
              
              Следует помнить, что Миры и Космические Планы не находятся в пространстве один над другим, но что семь космических Планов взаимопроникают друг друга и все семь Миров. Они являются взаимопроникающими состояниями духовной материи, так что Бог и другие упомянутые великие Сущности не отделены от нас в пространстве. Они пронизывают каждую частицу как своих собственных сфер, так и сфер более плотных. Все они присутствуют в нашем мире и находятся в самом деле и фактически "ближе, чем руки и ноги".
              
              Це дуже слушне зауваження! Абсолютна тотальність є всепроникаючою. Тільки вище пан Гендель дійсно писав про різні світи, а зараз він, немов би, стверджує, що світ один. А чи не простіше відразу заявити, що світ один, що всі форми, які ми відкриваємо в ньому, є моментами однієї тотальности...
              
              Переходя из нашего Физического Мира к внутренним и более тонким Мирам и далее вверх через Космические Планы, мы обнаруживаем, что Бог, Архитектор нашей Солнечной Системы, Источник и Цель нашего существования, находится в высшем подразделении седьмого Космического Плана. Это Его Мир.
              Его Сфера включает в себя системы эволюции, производимой на других планетах, принадлежащих к нашей системе - Уране, Сатурне, Юпитере, Марсе, Земле, Венере, Меркурии и их сателлитах.
              
              Навіщо Сонячній системі архітект? Еволюція є природною, фізичною властивістю всіх систем Всесвіту, вона є абсолютною тотальністю фізичного світу. Архітект необхіден будинку, бо його виникнення не є наслідком еволюції, а людської праці. Також і запліднення є природним наслідком злиття сперматозоїда та яйцеклітини, і ніякого контолю та управління з небес воно не потребує. Перш за все треба знати фізику, а вже потім займатись метафізикою. Хто спішить всі плоди еволюції віднести на рахунок мудрого божественного задуму, тей не знає, що таке еволюція та що таке бог. Еволюція є абсолютною тотальністю фізичного світу, а бог є символом абсолютної єдности.
              
              Солнце тоже является полем эволюции - для самых высоких Сущностей в нашем Космосе. Только они могут выносить колоссальные солнечные вибрации и продвигаться вперед посредством этих вибраций. Солнце - это максимально имеющееся у нас приближение к видимому символу Бога, и все же оно лишь занавес, скрывающий То, что не может быть произнесено публично.
              
              Інтуїтивно, для початку 20-го століття ці думки, можливо, є откровенням. Але зараз вже можемо сказати буквально все публічно, – ніхто не може перешкодити. Зовсім інше питання – чи знайдете адекватну публіку. Бо публіку в 90% випадків цікавлять розваги. Вищою цінністю є осягнення єдности в особистому спілкуванні, а не якесь откровення. Зараз вже всі грамотні, і откровенням більшість не вразити.
              
              Абсолют выше нашего постижения. Никакое выражение или сравнение, которое мы в состоянии вообразить, неспособно выразить адекватную идею.
              
              Якраз, ні! Форми абсолютної тотальности (еволюція, життя, діяльність, єдність) є достатньо адекватними виразами. Проблема не в словах та виразах, а в осягненні. Сказати слово „еволюція“ ще не означає осягнути дійсний зміст еволюції, бо еволюція охоплює увесь Всесвіт і кожну його най-меншу частку. Теж саме стосується і інших форм абсолютної тотальности. Не в словах слава, а в осягненні єдности...
              
              От Источника Существования - Абсолюта - исходит, на заре проявления, Высшая Сущность.
              
              Нічого не виходить! Метафізичні поняття не є повторенням категорій фізичного світу в інших світах, створених уявою ефірного метафізика. Те, що уява малює якісь образи, щоб збагнути, що відбувається в світі, ще не означає, що мисленню не треба піти далі – аж до чіткого визначення та диференціації понять. Метафізика є завершеною системою понять, яка виражає абсолютну тотальність реального світу, а не уяв про витікання річки вічного життя. В Біблії є дерево життя, там йому і місце. Саме тому внаслідку вивчення Біблії формується апокаліптична свідомість. Шляхом пана Генделя осягається не дійсний космогенез, а лише його апокаліптичний сурогат.
              
              Первый Аспект Высшей Сущности может быть охарактеризован как ЭНЕРГИЯ. Из этого происходит Второй Аспект, СЛОВО, и из них обоих происходит Третий Аспект - ДВИЖЕНИЕ.
              
              А чому це так? Завданням метафізика не є сказати людям своє откровення, а довести, що все, що він вчить, є дійсно так, як він вчить. А енергія і рух взагалі є фізичними величинами і фізика їх описує в їх повноті; тут пан Гендель, можливо, натякує, що фізики не розуміють, що таке енергія та рух. Але це лише доказує, що він не розуміє, що таке метафізика. Бо метафізика розпочинається там, де закінчується фізика. Основними поняттями метафізики є поняття тотальність та її моменти, поняття реальність, суб'єктивність, об'єктивність, буття, інобуття і так далі. А брати готові фізичні поняття та філософствувати про їх обмеженість є просто проявою неосвічености. Фізикам – фізичне, а метафізикам – метафізичне!
              
              Глава VI. СХЕМА ЭВОЛЮЦИИ
              
              НАЧАЛО
              
              В соответствии с аксиомой Гермеса "Как наверху, так и внизу" и наоборот, Солнечные Системы рождаются, умирают и приходят к новому рождению в циклах деятельности и отдыха так же, как человек.
              В каждом подразделе природы постоянно происходят вспышки и затухания деятельности, соответствующие чередованию прилива и отлива, дня и ночи, лета и зимы, жизни и смерти.
              
              Циклічність – це ще не вся еволюція. Най-більш цікавими її елементами є оновлення та самоорганізація.
              
              В течение периода проявления, к которому относимся мы, эти различные группы существ работают с целью приобретения большего опыта, чем они имели в начале данного периода существования. Те, кто в периоды прошлых проявлений достигли высочайшей степени развития, работают над теми, что не развил еще своего сознания. Первые стимулируют, во вторых, такую степень самосознания, с которой те могут начать уже самостоятельную работу. Те, которые начали свою эволюцию в один из предыдущих Дней Проявления, но не продвинулись далеко вперед к его окончанию, теперь принимаются за свою работу снова, так же, как мы начинаем утром свою ежедневную работу с того самого места, на котором мы прервали ее накануне вечером.
              
              Атропоморфність не є рисою еволюції. Всесвіт не має свідомости, а еволюціонує. Свідомість є наслідком, а не рушієм еволюції. Якби свідомість існувала з самого початку еволюції, тоді було б неможливо говорити про якусь еволюцію взагалі. Саме тому реінкарнація не існує, бо розвиток свідомости людини є актом особистости, а не вищих сутностей.
              
              МИРЫ
              
              Необходимо постоянно помнить, что эти Миры не разделены пространством или расстоянием, как отделена Земля от других планет. Эти Миры являются состояниями материи, различными по плотности и вибрациям, как различаются между собой твердые, жидкие и газообразные вещества нашего Физического Мира. Эти Миры не созданы единомоментно в начале какого-то Дня проявления и они не существуют все до его конца;
              
              Це слушне зауваження не відповідає решті змісту книги, яка, нажаль, є мішаниною понять та світів, а не системою метафізики. Автор намагається зробити оновлення біблійних схем, щоб їх легше перетравила свідомість людини початку 20-го століття. Але метафізика перш за все повинна відмовитись від кон'юнктури.
              
              СЕМЬ ПЕРИОДОВ
              
              Эволюционная схема проводится через эти пять Миров за семь великих Периодов Проявления, в течение которых девственный дух, или развивающаяся жизнь, должен стать сначала человеком, а затем - Творцом.
              
              Схема не спасе, якщо відсутня система.
              
              До начала своего длительного странствия через материю, девственные духи находятся в Мире Девственного Духа, нижеследующем за самым высшим из семи Миров. Он имеет Божественное Сознание, но не Самосознание. Самосознание, сила Души и Созидающий Разум - есть способности, или силы, достигаемые посредством эволюции.
              
              Розум є продуктом діяльности, а не еволюції. Для того, щоб відбувались мутації, ніякого розуму не треба. Достатньо скопіювати молекулу ДНК і зробити при цьому одну помилку. Вже буде мутація – джерело еволюції форм життя. Сто років тому про це ще ніхто нічого не знав. Тому й придумали вищий розум та прицілювання в сперматозоїд. Може, час метафізики ще не настав, може перш треба вивчити фізику?!
              
              Первые три из упомянутых Периодов (Сатурна, Солнечный и Лунный) являются уже пройденными. Сейчас мы находимся в четвертом, или Периоде Земли. Когда этот Период Земли нашего земного шара будет завершен, мы и он пройдем поочередно через Условия Юпитера, Венеры и Вулкана до того, как Великий семиричный День Проявления подойдет к концу и все ныне сущее снова погрузится в Абсолют для периода отдыха и усвоения плодов нашей эволюции, чтобы снова возникнуть для дальнейшего и более высокого развития на рассвете другого Великого Дня.
              
              Як би автор не старався, у нього виходить не еволюція, а повторення періодів. Ця схема, може, комусь і допомагає сприйняти ідею еволюції, але наступним кроком повинно бути систематичне описання абсолютної тотальности – від еволюції до єдности.
              
              Три с половиной Периода, уже пройденных нами, затрачены были на приобретение наших нынешних проводников и сознания. Оставшиеся три с половиной Периода будут посвящены совершенствованию этих различных проводников и расширению нашего сознания до состояния, близкого к всеведению.
              
              Дякую! Тільки ще треба буде перед тим написати все з початку – без проводников, без ефіра та без неба. Тому, що їх просто немає...
              
              Поэтому, чем больше знаем мы о методах действия природы, которая является лишь видимым символом невидимого Творца, тем лучше можем мы воспользоваться предлагаемыми ею возможностями роста и силы, возможностями освобождения от уз и подъема к совершенству.
              
              Навпаки, Творец є символом еволюції!
              
              Глава VII. ПУТЬ ЭВОЛЮЦИИ
              ОБОРОТЫ И КОСМИЧЕСКИЕ НОЧИ
              
              Период Сатурна - это первый из семи Периодов, и на этой ранней стадии девственные духи делают свой первый шаг в направлении развития Сознания и Формы.
              
              Тут і далі автор описує біблійські сцени з точки зору свідомости, яка вже не відповідає вимогам часу. Схема зроблена таким чином, щоб описання сучасности більш-менш відповідало дійсності. Таким чином автор намагається переконати читача, що й описання минулого та майбутнього також відповідає дійсності. Але все це не так! Минулим людства є еволюція життя. Сучасністю людства є розвиток діяльности, а майбутнім людства є осягнення єдности. В схемі пана Генделя якраз єдність відсутня. Є лише вічний апокаліпсис.
              
              Глава VIII. РАБОТА ЭВОЛЮЦИИ
              
              НИТЬ АРИАДНЫ
              
              Ни одна книга, касающаяся глубочайших фаз Великой Мировой Загадки, которые человеческий разум, на его нынешней стадии развития, в состоянии постичь, не может быть написана в виде легкого чтения. В то же время, глубочайшие фазы, ныне доступные для нас, являются лишь начальными элементами этой схемы, что будет раскрыто нам тогда, когда наш разум станет способным
              згорнути/розгорнути гілку відповідей

              • 2005.02.24 | Социст

                Re: Апокаліптичний космогенез.

                Глава VIII. РАБОТА ЭВОЛЮЦИИ
                
                НИТЬ АРИАДНЫ
                
                Ни одна книга, касающаяся глубочайших фаз Великой Мировой Загадки, которые человеческий разум, на его нынешней стадии развития, в состоянии постичь, не может быть написана в виде легкого чтения. В то же время, глубочайшие фазы, ныне доступные для нас, являются лишь начальными элементами этой схемы, что будет раскрыто нам тогда, когда наш разум станет способным к пониманию большего, на более поздних стадиях нашего развития как сверхлюдей.
                
                Ідея надлюдини є дуже грубим нарисом ідеї боголюдства, тобто абсолютної єдности людства. Надлюдиною є особистість, яка здатна до осягнення єдности в особистому спілкуванні з іншими людьми, які самі є незалежними від ідей особистостями. Коли ж людина марить про откровення та стрибок у вічність, то вона є не надлюдиною, а провідником вічного апокаліпсиса. Це нещастя, а не царство боже...
                
                ПЕРИОД САТУРНА
                
                Вне этого "теплового Глобуса" - можно сказать, в его атмосфере - были великие созидающие Иерархии, которые призваны были помочь развивающимся девственным духам развить форму и сознание. Существовало много Иерархий, но пока что нас интересуют лишь главные - те, что проделали наиболее важную работу Периода Сатурна.
                
                Ці ієрархії в теорії походження життя називаються гіперциклом реакцій. Є природні ієрархії процесів та взаємодій. Тільки все це зайве. Бо все треба спочатку писати. Без божественних ієрархій.
                20.01.2005р.
                
                ПОВТОРЕНИЕ
                
                Прежде чем может быть начата деятельность любого Периода, происходит краткое повторение всего того, что было-пройдено до этого. Благодаря спиральному пути эволюции эта деятельность имеет место каждый раз на более высоком уровне, чем соответствующая повторяемая стадия.
                
                З народженням нової людини життя розпочинається з початку. Але з засвоєнням цією людиною досвіду своїх сучасників це життя стає унікальним. Особистість є унікальною, а її формування є унікальним та неповторимим процесом. І кожен, хто стверджує, що ця унікальність керується вищими силами, просто зневажає особистістю. Якщо цікавитись якимись абстрактними силами та ідеями, то можемо придумати усякі історії про еволюцію. Але, якщо дійсно цікавитись особистістю, треба все це відкинути, і зосередитись на конкретному житті особистости. Основним в житті кожної особистости є питання про відсутність єдности в спілкуванні з окремими конкретними людьми. Якщо така особистість не здатна ні з ким осягнути цю єдність, вона переживає апокаліпсис свідомости. Тобто звертається до надприродних сил про допомогу. Вона стає віруючою людиною, бо компенсує вірою в те, що Христос чи хтось інший їй допоможе, відсутність єдности в своєму житті. Таким чином в життя знову повертається апокаліпсис. Тобто, те, що повертається, не є вічним життям. Вічним життям є подолання цього апокаліпсиса осягненням єдности в спілкуванні особистостей. Так звичайне спілкування перетворюється у вселенську драму. Ця драма, дійсно, з народженням нової людини розпочинається з початку. Але вона не продовжується вічно, а лише до кінця апокаліпсиса. Осягнення єдности не є лише позитивною подією в спілкуванні особистостей, а й негативною подією вселенської драми, – воно є кінцем апокаліпсиса. Тому осягнення єдности не є звичайною подією, а є подією метафізичного значення, тобто подією, яка відвертає людей від вічного апокаліпсиса. Єдність передається від людини до людини в спілкуванні особистостей. Таким чином світ людей без єдности перетворюється в єдину спільноту, яка живе вічним життям, реалізацією якого є кожна особистість. Немає вічного життя на небі. Є вічне життя на землі – життя людей в єдності.
                
                ПЕРИОД СОЛНЦА
                
                Мы помним, что в Период Сатурна наше сознание было подобно состоянию транса. Деятельностью Периода Солнца оно было модифицировано до такой степени, что стало подобно сознанию во время сна без сновидений.
                Когда завершился Период Солнца, наступила новая Космическая Ночь
                ПЕРИОД ЛУНЫ
                
                Работа Периода Луны заключалась в приобретении зародыша тела желаний, а также в том, чтобы положить начало зародышевой деятельности третьего аспекта триединого духа в человеке - человеческого духа - Эго.
                В седьмом Обороте Периода Луны Повелители Огня снова явились на помощь человеку, помогая Повелителям Личности привязать человеческий дух к Божественному духу. Так начало существовать индивидуальное Эго - триединый дух.
                
                І ось воно існує, а чи воно спілкується з кимсь? А якщо це его не спілкується ні з ким, то воно не є ніяке его, а лише абстрактна ідея. Змішуванням різних абстракцій ми отримаємо нові абстракції, і ніколи не отримаємо реальної особистости. Всі ці абстракції та схеми ні нащо не потрібні. Хіба, що для інтелектуальних вправ...
                
                В Период Луны девственные духи совершают дальнейшее погружение в еще более плотную материю Области Абстрактной Мысли, и здесь добавляется самый непрозрачный из всех покровов - человеческий дух. С этого момента девственный дух потерял свое Всеведение. Он и не может более проникать сквозь свои покровы, выглядывать наружу и постигать других, поэтому он вынужден обратить свое сознание внутрь, где он находит свою сущность в виде Эго, индивидуального и отделенного от всех других.
                Таким образом, девственный дух облачен в триединый покров, и поскольку самый внешний из этих покровов, человеческий дух, успешно лишает его видения единства Жизни, он становится Эго, лелея иллюзию отдельности, приобретенную в процессе инволюции. Эволюция постепенно развеет эту иллюзию и снова даст Всеведение, к которому будет добавлено Самосознание.
                
                Навіщо нам стільки небесних періодів, щоб вивести банальну втрату єдности Життя, коли звичайній людині достатньо досвіду спілкування з людьми, щоб зрозуміти, що в цьому спілкуванні немає єдности. Для цього не треба ніяких схем та періодів. Жити треба не схемами та періодами, а спілкуванням. Для описання еволюції Всесвіту вчення пана Генделя не годиться, бо не відповідає даним науки, а для описання життя людей, – також, бо в ньому зовсім немає людей, а є одні лиш схеми.
                
                Глава IX. ОТСТАВШИЕ И ВНОВЬ ПРИШЕДШИЕ
                
                Именно продвижение с нашей нынешней волной эволюции имеется в виду, когда в Христианстве говорится о "спасении", и к этому нужно страстно стремиться, ибо, хотя "вечное проклятие" тех, кто не "спасся", и не означает уничтожения или бесконечных мук, тем не менее, достаточно серьезна угроза быть задержанным в инертном состоянии на невообразимые миллиарды лет, пока новая эволюция не прогрессирует до такой стадии, что отставшие здесь смогут продолжать с ней движение вперед. Дух не осознает промежутков времени, но, тем не менее, это серьезная потеря и, кроме того, когда новая эволюционная волна нагонит такие духи, они должны испытывать чувство бесприютности.
                
                Пан Гендель хоче нам сказати, що він піклується про дух. Але у нього все навпаки виходить, бо дух він перетворив у якусь субстанцію, яка десь сидить і чекає свого підходящого періода. Звичайно, є якісь ідеї, які сидять в деяких духовних творах, точніше книгах, які зараз ніхто не читає, а тому вони там чекають свого майбутнього інтерпретатора, який відкриє людству їх справжній дух. Але пан Гендель не говорить про таке продовження життя ідей, а про дійсних духів, які десь зациклились між одним небом та другим, і чекають, чекають, бідолашні. Це перетворення духовних цінностей, які чекають прочиту людьми, в духів, які чекають божого благословіння, і є апокаліптичним космогенезом пана Генделя. Бо весь його космос є лише розтягуванням у нескінченність його схеми, яка відхиляється від реального космосу ще з введенням ефірного світу, який приваблює уяву, але не дає пізнання космосу.
                
                Глава X. ПЕРИОД ЗЕМЛИ
                
                ОБОРОТ САТУРНА ПЕРИОДА ЗЕМЛИ
                
                Период Земли является в высшей степени Периодом Формы, ибо здесь видовая, или материальная сторона эволюции, достигает своего величайшего и наиболее выраженного состояния. Здесь дух более беспомощен и подавлен, а Форма является наиболее доминирующим фактором - отсюда и выдающаяся роль Повелителей Формы.
                
                ПЕРИОДЫ ОТДЫХА МЕЖДУ ОБОРОТАМИ И ПЕРИОДАМИ
                
                Когда наступает Космическая Ночь, все проявленные вещи превращаются в гомогенную массу - Космос опять становится Хаосом.
                Именно это периодическое возвращение материи в первичную субстанцию и делает развитие Духа возможным. Если бы кристаллизующий процесс активного проявления продолжался бесконечно, он представлял бы собой непреодолимую преграду для прогресса Духа. Каждый раз, когда материя кристаллизуется до такой степени, что Духу становится слишком трудно работать в ней, Дух ретируется для восстановления своей растраченной энергии, по тому же принципу, что дрель, остановившаяся при сверлении твердого металла, отодвигается назад для того, чтобы набрать инерцию в новом движении. После этого она может просверлить металл еще немного дальше.
                
                Сучасність є дійсно деградацією духовности, тільки тут не дух і матерія змагаються, а особистість та її апокаліпсис, апокаліпсис спілкування. Апокаліпсис трохи нагадує нам Космічну Ніч автора, тільки його Космічна Ніч є дуже далекою аналогією вселенської драми апокаліпсиса. На землю треба спуститись, щоб відродитись для життя, а земля наша – спілкування особистостей. А так фантазувати можна скільки завгодно про періоди та небеса...
                
                Глава XI. ГЕНЕЗИС И ЭВОЛЮЦИЯ НАШЕЙ СОЛНЕЧНОЙ СИСТЕМЫ
                
                ХАОС
                Хаос - это не состояние, которое существовало в прошлом и теперь полностью исчезло. Он весь вокруг нас и в настоящий момент. Если бы старые формы - износившие свою полезность не разлагались бы постоянно опять в Хаос, который так же постоянно дает жизнь новым формам, прогресса не могло бы быть; работа эволюции прекратилась бы и застой предотвратил бы возможность продвижения вперед.
                
                Поки від ідеї хаоса народиться ідея апокаліпсиса, на Землі настане повний хаос. Тут діяти особистості, а не космосу, пане Гендель. Кожна особистість сама переживає свій власний апокаліпсис, і кожен знаходить свій власний шлях до осягнення єдности. Коли особистості спілкуються, небесні сфери мовчать, а коли спілкування розстроюється, тоді й повертається в свідомості сценарій вселенської драми. Нідочого тут хаос...
                
                Глава XII. ЭВОЛЮЦИЯ НА ЗЕМЛЕ
                
                ПОЛЯРНАЯ ЭПОХА
                
                На ранней стадии, о которой идет речь, существовало нечто вроде размножения. Эти огромные мешкообразные создания делились пополам, подобно делению клеток, но разделенные части не росли, и каждая половина сохраняла свою первоначальную форму.
                
                Дуже примітивно...
                
                ГИПЕРБОРЕЙСКАЯ ЭПОХА
                
                В различных точках огненного шара началось со временем образование затвердевших островков в море огня.
                ...В начале Лемурианской Эпохи эти "упустившие шанс" (заметьте, что они упустили шанс, а не были просто отставшими) кристаллизовали занятую ими часть Земли до такой степени, что она стала как огромный кусок шлака или застывшей лавы в остальной мягкой и огненной Земле. Они стали помехой и препятствием и поэтому они, вместе с кристаллизованной ими частью Земли, были отброшены в пространство безвозвратно. Таково происхождение Луны.
                
                А як в Гіперборейську епоху переживали вселенську драму? Не знаєте? Так чому ж Ви нам голову морочите цими шлаками?
                
                ЛУНА - ВОСЬМОЙ ГЛОБУС
                
                Солнце работает в жизненном теле; оно является силой, способствующей жизни, и сопротивляется силам Луны, несущим смерть.
                
                А я й не думав, що смерть може десь сидіти й чекати якогось живого тіла, в якому вона бажає поселитись. Як поселиться, то вже вмер, а як не поселиться, – то вона й далі продовжує десь сидіти. Це дуже цікаво: живе тіло і його смерть збираються, – і тіло помирає. Тільки це зовсім не відповідає дійсності.
                
                ЛЕМУРИАНСКАЯ ЭПОХА
                
                Повелителям Разума мы обязаны своей личной индивидуальностью, со всеми даваемыми ею возможностями для опыта и роста. И эта точка обозначает рождение Человека.
                
                
                Нарешті!
                
                
                РОЖДЕНИЕ ЛИЧНОСТИ
                
                Первым шагом к улучшению было строительство мозга для использования его в качестве инструмента разума в Физическом Мире. Это было достигнуто посредством разделения человечества на два пола.
                
                Зовсім ні!
                
                РАЗДЕЛЕНИЕ ПОЛОВ
                
                Воля представляет собой мужскую энергию и связана с солнечными силами. Воля представляет собой мужскую энергию и связана с солнечными силами. Воображение - это энергия женская и она всегда связана с силами Луны. Это объясняет женскую тенденцию к сильному воображению и ту особую власть, которую Луна имеет над женским организмом.
                
                Дійсно, уява пана Генделя є досить бідною, але воля його є сильною! Не кожен витримає все те, що він написав. Але у кожного свій власний апокаліпсис...
                
                человек Гиперборейской Эпохи был гермафродитом - способным производить из себя другое существо без соития с еще одним телом.
                
                Це мабуть тому вони й вимерли ті гіперборейці! А пан Каганець думає, що їх море затопило. Не читав він цієї книги. Тому він є таким бадьорим. Як прочитає, то відразу похмурнішає. Але в нього зараз часу немає, бо він вже на порозі Третього Гетьманату. А через півтора роки похмурнішає і без апокаліптичного космогенезу. Щось тут схема не працює. А навіщо вона нам, якщо вона не працює!
                
                
                ВЛИЯНИЕ МАРСА
                
                Когда Земля была освобождена от Центрального Солнца, это событие изменило орбиты планет, и таким образом влияние Марса на железо было сведено к минимуму. Планетарный Дух Марса, в конце концов, убрал остатки этого влияния, и, хотя тела желаний Земли и Марса еще проникают друг друга, динамическая сила Марса над железом (который является металлом Марса) прекратилась, и железо стало доступным для использования на нашей планете.
                В действительности, железо является основой индивидуального существования. Без железа красная, дающая тепло кровь была бы невозможна, и Эго не могло бы удержаться в теле.
                
                Це вже дуже слушно: „Куй железо, пока Эго в теле!“ Бо коли воно вже не в тілі, в ньому буде лише смерть. Хоч це й брехня.
                
                РАСЫ И ИХ ВОДИТЕЛИ
                
                Прежде чем приступить к детальному рассмотрению Лемурианцев, следует сделать общий обзор Рас и их Водителей.
                Ту часть человеческой эволюции, которая должна быть завершена в течение нынешнего временного пребывания жизненной волны на нашей Земле, можно разделить на семь великих стадий или Эпох, но неверно будет называть их Расами. Ничто, что можно было бы правильно назвать этим словом, не появилось до конца Лемурианской Эпохи. С тех пор различные Расы сменяют одна другую проходя через Атлантическую и Арийскую Эпохи, и еще некоторое время продлятся в Шестую великую Эпоху.
                Непосредственные Водители человечества (помимо Созидательных Иерархий), которые помогли человеку сделать его первые нетвердые шаги в Эволюции, после того, как Инволюция снабдила его проводниками, были Сущностями гораздо более продвинутыми, чем человек на эволюционном пути. Они пришли с этой миссией любви с двух планет, которые расположены между Землей и Солнцем - с Венеры и Меркурия.
                
                Добре, добре! Як прийшли, так і пішли. Тільки апокаліпсис вічний. З ним вже нам самим розбиратись...
                
                Известно было, что эти посланники имели связь с богами. Они глубоко почитались, и их команды выполнялись беспрекословно.
                
                „І що люди від цього виграли?“ Нічого! Бо спілкуватись так і не навчились. А проблеми богів нехай боги ж розв'язують...
                
                В то время Правитель обладал священным правом воспитывать свой народ и помогать ему, облегчать и способствовать справедливости и благосостоянию. Свет Божий давал ему мудрость и руководил его суждениями. Поэтому, пока те цари были у власти, все процветало, и был действительно Золотой Век.
                
                Не народ треба виховувати, а дітей – осягненням єдности. Але богам до цього руки не доходять.
                
                ВЛИЯНИЕ МЕРКУРИЯ
                ЛЕМУРИАНСКАЯ РАСА
                
                Целью Повелителей Меркурия в те времена и всех Жрецов Мистерий с тех пор, а также эзотерических школ в наши дни, было и является обучение кандидата искусству владения собой. В той мере, в какой человек овладел самим собой, и лишь в этой мере, подготовлен он к руководству другими.
                
                Оволодіти самим собой може дерево, бо в нього оволодівати нема чим, а людина потребує єдности, а не влади!
                
                Если бы нынешние правители масс могли управлять самими собой, у нас опять был бы Золотой Век или Второе пришествие.
                
                Неможливо стати над людьми, бо надлюдину люди придумали. А зараз вже є й комп'ютери, які все бездоганно керуватимуть і без надлюдей. Тільки вони не здатні зрозуміти, що таке апокаліпсис, а тому й не розв'яжуть людських проблем. Виходить, що без людей ніяк не обійтись.
                
                Лемурианец нуждался в глазах, он имел восприятие света и свет начал строить глаз в ответ на это требование.
                
                А про спілкування знову нічого...
                
                Как мы видели, Лемурианец был прирожденным магом. Он ощущал себя потомком богов, духовной сущностью, поэтому его линией прогресса было приобретение не духовных, а материальных знаний. Храмы Посвящения наиболее продвинутых не имели нужды открывать человеку его высокое происхождение, учить его искусству волшебства или как действовать в мире желаний и в более высоких сферах. Такое обучение необходимо сегодня, потому что теперь человек не имеет знания духовного мира, как не может он действовать в сверхфизических сферах. Лемурианец, однако, по-своему обладал этими знаниями и способностями но, напротив, был совершенно незнаком с Законами Космоса и с фактами, касающимися физического мира, которые для нас являются само собой разумеющимися - обычным знанием.
                
                Все це гарно, тільки з богами спілкуватись якось незручно...
                
                Если, имея знания и свободу выбора, человек выбирает для себя сторону Доброго и Правильного, он культивирует в себе Добродетель и Мудрость. Если же он поддается искушению и сознательно делает злое, он поощряет в себе порок. План Бога, однако, не может быть сведен на нет. Каждое
                действие является посевным полем для закона Следствия. Мы пожинаем то, что сами сеем.
                
                Є ще одна можливість – добро, яке перетворюється в зло, якщо його тобі дають силою.
                
                ПАДЕНИЕ ЧЕЛОВЕКА
                
                Про людину так нічого й не сказали, а вже про падіння спішите! Вона що – камінь, що її життя є падінням? Апокаліпсис якраз від переселення вічного життя на небо розпочинається. На землю треба його повернути. Тоді й не буде звідки падати.
                
                Эти силы-близнецы - Воля и Соображение - обе необходимы для размножения тел. Но со времени разделения полов одна из них остается скрытой в каждом человеке, и лишь та часть, которая проявляется вовне, может быть использована для размножения.
                
                Для розмноження тіл, може це й вірно, може вони й силами розмножуються, але для розмноження особистостей єдність потрібна, а не сила. Без єдности нема особистости. Оце й вся тайна розмноження.
                
                Сила, которая выходит вовне с целью создания другого существа - это Любовь. Ангелы выдавали всю свою любовь без корысти или желания, а в ответ в них вливалась Космическая Мудрость.
                
                Тільки любов – це не сила, а переживання єдности особистостей. А коли нема єдности, то й любов слабне і в'яне.
                
                Ангелы помогали человеку размножаться даже после того, как часть его душевной силы "сбилась с пути". Они помогли ему построить физический мозг, но они не имели знаний, которые могли бы быть переданы при помощи этого мозга, потому что они не знали, как пользоваться таким инструментом, и не могли обращаться непосредственно к существу, обладающему мозгом. Все что они могли - это контролировать физическое выражение любви человека и руководить им при помощи эмоций любящим, невинным путем, тем самым, избавляя человека от боли и неприятностей, присущих неразумному использованию половой функции.
                Если бы такая система продлилась, человек остался бы просто Богоуправляемым автоматом и никогда не стал бы личностью - Человеком. То, что он стал таковым, произошло благодаря искажению понятому классу сущностей, называемых Духами Люцифера.
                
                ДУХИ ЛЮЦИФЕРА
                
                . Они были на полпути между человеком, который обладает мозгом, и Ангелами, которые в мозге не нуждаются, - короче говоря, они были полубогами.
                Таким образом, они были в сложной ситуации. Единственный путь, который они могли найти для самовыражения и обретения знания, был использование физического мозга человека, ибо они могли объясняться с физическим существом, наделенным мозгом, чего Ангелы делать не могли.
                Как уже говорилось, в последний период Лемурианской Эпохи человек не видел Физический Мир так, как мы видим его сейчас. Для него куда более реальным был Мир Желаний. Он имел дремлющее сознание Периода Луны - сознание внутренних образов, внешнего мира он не осознавал. Для Люциферов не составляло никакого труда являть себя его внутреннему сознанию и привлекать его внимание к его внешней форме, которую он до тех пор не воспринимал. Они сказали ему, как он может перестать быть просто слугой внешних сил и стать хозяином над самим собой, подобно богам, "знающим добро и зло". Они также разъяснили ему, что он не должен тревожиться, если его тело умирает, поскольку в нем есть созидательная способность формировать новые тела без посредства Ангелов. И вся эта информация была сообщена ему с одной лишь целью обратить его сознание вовне для обретения знания.
                Это Люциферы сделали для того, чтобы они могли извлечь из этого выгоду - обрести знание по мере обретения его человеком. Они принесли ему боль и страдания, которых до этого не было, но они также принесли ему неоценимое наслаждение ;освобождения от внешнего влияния и руководства, тем самым устремив его по пути развития его собственных духовных сил - развития, которое в конце концов даст ему возможность построить себя с мудростью, подобной мудрости Ангелов и других Сущностей, которые руководили им до того, как он впервые проявил свободную волю.
                До того, как Духи Люцифера просветили человека, он не знал ни боли, ни болезней, ни смерти. Все это явилось результатом немудрого использования способности к размножению и злоупотребления ею ради услады чувств. Животные в их диком состоянии свободны от боли, потому что их размножение производится под наблюдением и руководством мудрых групповых духов только в те времена года, которые благоприятны для этой цели. Половая функция предназначена исключительно для воспроизведения видов, но ни в коем случае не для удовлетворения чувственных желаний.
                Если бы человек остался Богоуправляемым автоматом, он и по сей день не знал бы ни боли, ни болезней, ни смерти, но он также был бы лишен умственного сознания и независимости, которые явились результатом просвещения его Духами Люцифера, "светоносцами", которые раскрыли глаза его понимания и научили его пользоваться еще нечетким тогда зрением для приобретения знаний о Физическом Мире, который ему суждено было завоевать.
                С тех пор в человеке действует две силы. Одна сила - это сила Ангелов, создающих новые существа во чреве матери посредством Любви, направляемой вниз для деторождения, поэтому они являются охранителями (продолжателями) расы.
                Вторая сила - это сила Люцифера, являющихся возбудителями всякой умственной деятельности, действующими через вторую часть половой силы, направляемую вверх для работы в мозгу. Люциферов также называют "змеями", и они разнообразно представлены в различных мифологиях. О них будет говориться в данной работе еще, когда мы подойдем к анализу Генезиса. На данный момент было сказано достаточно, чтобы дать нам возможность устремиться по главной линии исследования, ведущей нас по пути человеческой эволюции все дальше, через Атлантическую и Арийскую Эпохи, вплоть до наших дней.
                
                На жаль, ніякі сили в людині не діють, а лише прагнення єдности та невміння її осягнути. Звідси і вся драма.
                
                Когда рождается раса, ее формы одушевляются определенной группой духов и имеют присущую им возможность развиваться до определенной стадии совершенства и не дальше. В природе не может быть стояния на месте, поэтому, когда достигается предел возможного, тела или формы этой расы начинают дегенерировать, опускаясь все ниже и ниже, пока раса, наконец, не вымирает.
                
                Це так, бо вічним є лише дух осягнення єдности, а всі інші духи є лише його експериментальними зразками в стадії розробки. Буде вічний дух – буде й вічна раса. Справа не в расі, а в осягненні єдности спільнотою людей.
                
                . В каком-то будущем тела белой расы, когда их будут заселять Эго, ныне воплощенные в телах с красной, черной, желтой или коричневой кожей, выродятся до такой степени, что и они исчезнут, уступив место другим и лучшим проводникам.
                Наука говорит лишь об Эволюции. Она не учитывает линий вырождения, которые медленно, но верно разрушают тела, кристаллизовавшиеся выше предела возможного совершенствования.
                
                АТЛАНТИЧЕСКАЯ ЭПОХА
                
                Вулканические катаклизмы разрушили большую часть Лемурианского континента, после чего возник Атлантический континент, там, где сейчас находится Атлантический океан.
                Раньше Атлант не видел четко очертаний предметов или людей, но зато он видел души и немедленно узнавал их качества, благоприятны они для него или наоборот. Он знал, настроен ли интересующий его человек или животное к нему по-доброму или враждебно. Его духовное восприятие в точности сообщало ему, как действовать в общении с другими и как избежать вреда, поэтому когда Духовный Мир постепенно исчез из его сознания, горе его от этой потери было огромно.
                
                21.01.2005р.
                
                Книга пана Генделя є спробою тлумачення біблійого сюжету з точки зору оригінальної концепції еволюції. Я, в свою чергу, пробую дати своє тлумачення змісту цієї концепції з точки зору постапокаліптичної філософії єдности. Це тлумачення неминуче змінить саму концепцію еволюції, а також зміст понять, які використовує пан Гендель. Про ці зміни читач зможе довідатись з оригінального тексту книги пана Генделя. Хто знає, може це тлумачення тлумачення допоможе йому зробити своє власне тлумачення оригінальних текстів.
                
                26.01.2005р.
                
                Більше всього мене зацікавила концепція пана Генделя про ефір. Зокрема, він пише:
                
                Глава 1. ВИДИМЫЙ И НЕВИДИМЫЕ МИРЫ
                
                ХИМИЧЕСКАЯ ОБЛАСТЬ ФИЗИЧЕСКОГО МИРА
                
                Эфир - это также физическая материя. Она не однородна, как считает материалистическая наука, а существует в четырех различных состояниях. Она является проводником для проникновения животворящего духа, который наделяет жизненной силой все формы в Химическом Слое.
                
                Що це за ефір? Я дам своє тлумачення змісту цього поняття з точки зору теорії походження життя внаслідок еволюції конденсата іонно-електронної плазми. Конденсат є основним станом сконденсованої плазми, в якому знаходиться макроскопічна кількість пар, утворених зарядженими частками плазми. Ця кількість часток визначається єдиною функцією конденсата, яка є його макроскопічною хвильовою функцією. Функція ця має наступний вигляд:
                
                Ψ(r,t) = A(r,t)×sin(φ(r,t))
                
                Тут A(r,t) означає амплітуду цієї функції, яка залежить від певного місця в просторі r і певного моменту часу t. Ця амплітуда визначає щільність речовини ρ в кожній точці простору-часу, тобто щільність є квадратом амплітуди:
                
                ρ(r,t) = A(r,t)×A(r,t)
                
                Щільність є властивістю звичайної речовини. В цьому відношенні конденсат поводить себе як звичайна речовина.
                
                Але існує також суттєва відмінність! Вона пов'язана з функцією сінуса sin(φ(r,t)), де φ(r,t) є функцією фази. Хто знає, що таке хвиля, відразу все зрозуміє: Ψ(r,t) є просто хвилею з амплітудою A(r,t) та фазою φ(r,t). Конденсат, який є основою життя є хвилею, хоч ця хвиля виявляє також корпускулярні властивості речовини. До речі, всі атоми та елементарні частки є такими ж самими хвилями, тільки дуже малих розмірів – довжина хвилі атома десь біля 10^(-10) метра. Ці хвильові властивості виявляють себе лише на мікроскопічному рівні. А при зростанні маси речовини довжина її хвилі зменшується згідно з формулою Луї-де-Бройля
                
                λ = h/(m×v) ,
                
                де λ – довжина хвилі тіла, m – його маса, а v – швидкість руху тіла. h є відомою константою Планка, яка дорівнює 6,625×10^(-34) J•s. Кожен може перевірити, що довжина хвилі людини, яка має масу
                50 kg і рухається з швидкістю 1m/s, дорівнює всього 1,325×10^(-35) метра. Це нікчемно мала величина, яка не може бути виміряна ніяким з сучасних фізичних методів. Тобто, ніяких хвильових властивостей макроскопічні тіла не виявляють. А от конденсат, що є субстанцією життя, якраз є такою макроскопічною хвилею з довжиною хвилі, яка сягає декількох мікронів, а то й більше. Саме тому конденсат є квантовим макрооб'єктом, тобто формою матерії, яка виявляє квантові властивості на макрорівні. Коденсат є саме тією душою, яка притаманна всьому живому.
                
                Розглянемо саму фазу φ(r,t). Вона є саме тим невидимим ефіром, про який пише пан Гендель. Бо саме вона є тим матеріальним провідником животворящого духа з приведеної вище цитати. Залежність фази від координат точки простору приводить до виникнення потоку речовини, струму та транспорту іонів, який грає дуже значну роль в життєдіяльності живих істот. Тобто зміни фази керують рухами окремих часток, а останні викликають зміни складу та структури органічної речовини живого тіла.
                
                А чим викликані зміни самої фази? Причиною змін фази у часі здебільшого є наявність електричного поля, а причиною просторових змін фази є також наявність магнітного поля. Як відомо електромагнітна хвиля є хвилею електричного та магнітного полів, яка розповсюджується завдяки тому, що змінне електричне поле викликає появу в сусідніх точках змінного магнітного поля, а останнє викликає далі появу змінного електричного поля. І так розповсюджується кожна електромагнітна хвиля. Відрізняються вони між собою лише довжиною хвилі. Світло є саме такою електромагнітною хвилею з довжиною хвилі десь біля пів-мікрона. Плазма є зокрема провідником деяких електромагнітних хвиль. Тому, коли всередині конденсата розповсюджується певна електромагнітна хвиля, це викликає відповідні зміни фази, а далі й переміщення й структурні зміни самої речовини. Це пояснює чутливість души. Крім того, наявність зарядів викликає появу електричного поля, а струм є джерелом магнітного поля. Тобто, крім зовнішнього електромагнітного поля є ще й власне поле конденсата, яке викликає зміни його фази. Таким чином конденсат через зміну фази своїм власним полем сам керує самим собою. Всі ці процеси складають еволюцію конденсата. Ця еволюція конденсата продовжується весь час доки він існує.
                23.02.2005р.
                
                Розглянемо детальніше фактори еволюції конденсата. Одним з таких факторів є зниження температури. Конденсація плазми виникає при досить високих температурах – коли концентрація нейтральної речовини в плазмі не є достатньо високою, щоб викликати руйнацію конденсата. На початковому стадії еволюції після конденсації плазми вся земна куля була царством плазми з незначним домішком нейтральної речовини. Але зараз таке царство зберіглось лише в ядрі Землі, а вся решта є царством нейтральної речовини. Правда, час від часу з'являються кулевидні блискавки, які нам постійно нагадують своєю містичністю, що є ще й інше царство. Але поки що люди не здатні викликати появу таких оазисів царства сконденсованої плазми в фізичних лабораторіях. Тобто поки що ми не маємо можливостей досліджувати початковий стадій еволюції молодої Землі – царства сконденсованої плазми.
                
                Охолодження плазми викликає її нейтралізацію, тобто її зникнення та перетворення в відому нам вже речовину. Якщо охолодження молодої планети відбувається дуже швидко, життя на її поверхні не виникне, і вона залишиться мертвою планетою, як майже всі планети Сонячної системи. Очевидно, що охолодження молодої Землі відбувалось достатньо повільно для того, щоб хімічна „діяльність“ конденсата привела до синтезу достатньої кількости макромолекул, щоб запустити первинний гіперцикл реакцій відтворення органічної речовини з неорганічної сировини. На цьому стадії еволюції первинний конденсат вже встиг обрости дуже щільним туманом нейтральної речовини (пан Макс Гендель згадує в своїй книзі про цей туман!)...
                
                Обростання сконденсованої плазми туманом приводить до послаблення зв'язку між окремими областями первинного організму Землі внаслідок екранування кулонівської взаємодії між окремими зарядженими частками конденсату. Оскільки кулонівська взаємодія є відповідальною за спарювання окремих часток плазми, послаблення її внаслідок екранування викликає фрагментацію спочатку єдиного для всієї планети конденсату. З продовженням охолодження це роздрібнення поглиблюється настільки, що, коли температура стає меншою температури кипіння води, розмір окремих фрагментів конденсату зменшується десь до розміру клітини. Але ці фрагменти живуть вже самостійним життям на основі органічної речовини, синтезованої ще на стадії, коли вся Земля ще була більш-менш єдиним організмом.
                
                З появою води первинна хімічна еволюція, наслідком якої є первинний синтез макромолекул, закінчується. В середовищі води з'являється клітинна форма життя, яка зводиться лише до формування окремих клітин з готової вже органічної речовини, синтезованої в первинному котлі Землі. Далі вже еволюція продовжується як генетична еволюція дуже примітивних форм життя з дуже примітивними генами. Сліди існування царства плазми повністю зникають, а конденсат обмежується розмірами окремих макромолекул. Коли хімики чи фізики досліджують окремі макромолекули, вони й не підозрюють, що кожна з цих макромолекул має свою єдину функцію
                
                Ψ(r,t) = A(r,t)×sin(φ(r,t)) ,
                
                тобто є реліктом єдиного конденсату первинної плазми Землі!
                
                Джерело: http://www.empyros.org/?j=elib&sod=gendel
                
                24.02.2005р.
                згорнути/розгорнути гілку відповідей

                • 2005.05.09 | Социст

                  Жива клітина як ядерний реактор.

                  Життя живої клітини керується внутрішньою еволюцією її власного конденсата, якому притаманні властивості надплинности та надпровідности (надпровідніть є власне надплинністю часток, що мають електричний заряд, рух яких і утворює струм). Цей конденсат, звичайно, виявляє ці свої чудові властивості в оточенні звичайної речовини, яка таких чудових властивостей не виявляє. Очевидно, що життя продовжується, поки не виявиться негативний вплив цього оточуючого середовища на коденсат, внаслідок чого надплинність часток конденсату зникає і жива клітина помирає.
                  
                  Відомо, що таким зовнішнім фактором є ядерні реакції, які відбуваются в ядрах, наслідком яких є зміни стану ядер та випромінювання високоенергетичних часток, що неминуче впливає на стан надплинного конденсату та врешті решт керує його еволюцією. Все це так, але є одна цікава деталь: всередині ядра існує свій власний конденсат ядерної матерії, який виявляє всі чудові властивості надплинности, правда, лише в межах самого ядра, бо сильна взаємодія протонів та нейтронів, яка є причиною їх спарювання та переходу в стан надплинности, виявляє себе лише в межах ядра, – вона є короткодіючою, на відміну від сили Кулона, яка спарює електрони та іони клітини з утворенням макроскопічного надплинного конденсату цієї клітини, що керує її життєдіяльністю.
                  
                  В зв'язку з цим виникає фундаментальне питання про те, яким є зворотній вплив макроскопічного конденсату клітини на конденсат ядерної матерії всередині ядра, що керує еволюцією самого ядра. Відповіддю на це запитання і визначається напрямок сучасної та майбутньої еволюції форм життя.
                  
                  Відтак, питання про те, чи є серед нас гіперборійці, не є питанням віри, а є предметом наукових досліджень.
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей

                  • 2005.05.10 | Анатоль

                    Про надплинність, гіперборійців і кашу в голові.

                    Я вважав Социста в цілому тверезою людиною з зацикленістю на якійсь не зрозумілій "єдності".
                    Але останній його допис свідчить про повну кашу в голові.
                    
                    >сила Кулона, яка спарює електрони та іони клітини з утворенням макроскопічного надплинного конденсату цієї клітини, що керує її життєдіяльністю
                    
                    Ніякої надпровідності чи надтекучості "надплинности" в клітині немає.
                    Переміщення заряду в молекулі (чи нуклонів в ядрі) без розсіювання енергії не є надпровідністю чи надтекучістю.
                    Про надпровідність можна говорити лише відносно макроскопічних обєктів.
                    В мікросвіті взагалі нема "тертя".
                    
                    Керування життєдіяльність клітини відбувається на принципах саморегуляції хімічних реакцій, коли продукти одних реакцій впливають на хід інших.
                    
                    >В зв'язку з цим виникає фундаментальне питання про те, яким є зворотній вплив макроскопічного конденсату клітини на конденсат ядерної матерії всередині ядра, що керує еволюцією самого ядра.
                    
                    Чому це фундаментальне питання?
                    Такого питання взагалі нема.
                    Нема ніякого ні прямого, ні зворотнього впливу ядер атомів і хімічних процесів в клітині.
                    
                    >Відтак, питання про те, чи є серед нас гіперборійці, не є питанням віри, а є предметом наукових досліджень
                    
                    ???
                    згорнути/розгорнути гілку відповідей

                    • 2005.05.11 | Социст

                      Re: Про надплинність, гіперборійців і кашу в голові.

                      Пан Анатоль пише:
                      
                      > Я вважав Социста в цілому тверезою людиною з зацикленістю на якійсь не зрозумілій "єдності".
                      > Але останній його допис свідчить про повну кашу в голові.
                      
                      Цікава логіка виходить: Ви не розумієте, що таке єдність, і в результаті цього – я зациклююсь...
                      
                      > >сила Кулона, яка спарює електрони та іони клітини з утворенням макроскопічного надплинного конденсату цієї клітини, що керує її життєдіяльністю
                      > Ніякої надпровідності чи надтекучості "надплинности" в клітині немає.
                      > Переміщення заряду в молекулі (чи нуклонів в ядрі) без розсіювання енергії не є надпровідністю чи надтекучістю.
                      > Про надпровідність можна говорити лише відносно макроскопічних обєктів.
                      > В мікросвіті взагалі нема "тертя".
                      
                      А чому тоді дерев'яний брусок не проводить струм? Адже в ньому одні атоми та молекули...
                      
                      > Керування життєдіяльність клітини відбувається на принципах саморегуляції хімічних реакцій, коли продукти одних реакцій впливають на хід інших.
                      
                      Залишається лише зрозуміти, як продукти першої реакції виявляються якраз в тому самому місці, де повинна відбутись друга реакція.
                      
                      > >В зв'язку з цим виникає фундаментальне питання про те, яким є зворотній вплив макроскопічного конденсату клітини на конденсат ядерної матерії всередині ядра, що керує еволюцією самого ядра.
                      > Чому це фундаментальне питання?
                      > Такого питання взагалі нема.
                      > Нема ніякого ні прямого, ні зворотнього впливу ядер атомів і хімічних процесів в клітині.
                      
                      Я що тоді буде з цією клітиною, якщо одне з ядер, наприклад, розпадеться?
                      
                      > >Відтак, питання про те, чи є серед нас гіперборійці, не є питанням віри, а є предметом наукових досліджень
                      > ???
                      
                      !!!
                      згорнути/розгорнути гілку відповідей

                      • 2005.05.11 | Анатоль

                        Надпровідність і життя

                        Мені зовсім не зрозуміло, чому Ви надпровідність чи надтекучість повязуєте з життям.
                        Ні перше, ні друге з життям ну зовсім ніяк не звязано.
                        Кусок свинцю при гелієвій температурі (надпровідний) такий же "живий" як і кусок міді чи скла. Тас само і надтекучий гелій.
                        З іншого боку в жодній живій клітині нема ні надпровідності ні надтекучості.
                        
                        По-друге: Забудьте про солітони. Вони не відіграють в живих клітинах абсолютно ніякої ролі.
                        Єдине, що визначає життя клітини це хімічні реакції в ній.
                        Це грубо кажучи. Бо деякі явища на мембранах більше фізичного характеру, ніж хімічного.
                        Та й робота складних молекулярних механізмів по прецизійному проведенню хімічних реакцій мало нагадує хід класичних хімічних реакцій.
                        Робота мозку відбувається внаслідок поширення імпульсів збудження по нейронам, звязаним в складні мережі. Тут теж ніякі солітони ніякої ролі не грають.
                        
                        
                        По-третє. Замість читати неграмотного фантазера Вернадського, почитайте краще молекулярну біологію. Там знайдете про різні механізми транспорту молекул до місця реакції, починаючи від звичайної дифузії до спеціальних механізмів активного транспорту.
                        (Про Вернадського це здається до Вільнодума)
                        
                        Щодо розпаду ядер (атомів). Бувають, звичайно в клітинах і радіоактивні ізотопи.
                        При їх розпаді, як і від зовнішньої радіації відбувається іонізація, утворення активних радикалів, які можуть пошкоджувати важливі для клітини молекули.
                        Можуть також пошкоджуватись молекули ДНК. Точкові пошкодження, як правило виправляються спеціальними молекулярними механізмами.
                        
                        Розпад радіоактивних ізотопів це чисто випадковий поцес.
                        Ніякого стимульованого розпаду ядер в клітині нема і бути не може.
                        Передбачити, до чого може привести розпад того чи іншого ізотопа неможливо.
                        То ж не може бути й мови про якісь направлені мутації внаслідок розпаду ядер атомів.
                        
                        Я думаю Ви достатньо розбираєтесь в фізиці, щоб самому відповісти на питання, чому кусок дерева не проводить струм.
                        згорнути/розгорнути гілку відповідей

                        • 2005.05.11 | Вільнодум

                          Re: Надпровідність і життя

                          Анатоль пише:
                          > Замість читати неграмотного фантазера Вернадського, (...) (Про Вернадського це здається до Вільнодума)
                          (Вільнодум)
                          Дякую. Я Вас до цього дуже мало читав, а після вище сказаного, вже точно не буду гаяти час! Назвати людину, яка признана кращим вченим ХХ віку, "неграмотним фантазером", може або геній або дурак!
                          згорнути/розгорнути гілку відповідей

                          • 2005.05.12 | P.M.

                            Re: Ну й логіка!..

                            Вільнодум пише:
                            > Назвати людину, яка признана кращим вченим ХХ віку, "неграмотним фантазером", може або геній або дурак!
                            Отже, раз ти є геній, то може називати усіх інших людей, як тобі заманеться
                            Хороше застосування геніальності, нічого не скажеш
                            згорнути/розгорнути гілку відповідей

                            • 2005.05.12 | Социст

                              Явился – не запылился!

                              Я Вас вітаю, пане Післяобідний!
                              
                              Нажаль, обід в царстві божому вже закінчився. Залишилась лише полова та вогонь...
                              
                              Не умними будьте, а нерозумними, щоб не запізнитись на Обід!
                              
                              На здоров'я!

                        • 2005.05.12 | Социст

                          Re: Надпровідність і життя

                          Пан Анатоль пише:
                          
                          > Мені зовсім не зрозуміло, чому Ви надпровідність чи надтекучість повязуєте з життям.
                          
                          А мені зрозуміло, чому Вам не зрозуміло: Ви вважаєте, що життя є сукупністю хімічних реакцій. Насправді, якраз навпаки – сукупність узгоджених між собою хімічних реакцій є зовнішньою проявою надплинної компоненти всередині клітини, яка називається макроскопічним конденсатом електронно-іонно-позитронних пар (можливі різноманітні комбінації). Доки ця надплинна компонента існує, доти клітина живе. Коли ж цей коденсат зникне – клітина помирає. В мертвій клітині також відбуваються хімічні реакції, тільки вже не має тієї їх узгодженности, що забезпечується саме надплинною компонентою, яка і є носієм життя. Без надплинної компоненти Ви не можете не тільки визначити чітку грань між життям та смертю – не можете сказати, які реакції дають формулу життя, а які – формулу смерти, а й не можете сказати, звідки це життя взялось і куди воно зникає (після смерти).
                          
                          > Ні перше, ні друге з життям ну зовсім ніяк не звязано.
                          
                          Хто Вам про це сказав?
                          
                          > Кусок свинцю при гелієвій температурі (надпровідний) такий же "живий" як і кусок міді чи скла. Тас само і надтекучий гелій.
                          
                          Згоден.
                          
                          > З іншого боку в жодній живій клітині нема ні надпровідності ні надтекучості.
                          
                          А транспорт електронів, протонів, іонів (та енергії) без будь-яких втрат і є надпровідністю (надплинністю).
                          
                          > По-друге: Забудьте про солітони. Вони не відіграють в живих клітинах абсолютно ніякої ролі.
                          
                          Хто Вам про це сказав?
                          
                          > Єдине, що визначає життя клітини це хімічні реакції в ній.
                          
                          Навпаки, хімічні реакції відбуваються як в живій, так і в мертвій клітині!
                          
                          > Це грубо кажучи. Бо деякі явища на мембранах більше фізичного характеру, ніж хімічного.
                          
                          Нема хімічного характеру явищ: хімія є підрозділом квантової фізики.
                          
                          > Та й робота складних молекулярних механізмів по прецизійному проведенню хімічних реакцій мало нагадує хід класичних хімічних реакцій.
                          
                          Ця робота керується макроскопічним квантовим конденсатом надплинної компоненти.
                          
                          > Робота мозку відбувається внаслідок поширення імпульсів збудження по нейронам, звязаним в складні мережі. Тут теж ніякі солітони ніякої ролі не грають.
                          
                          Хто Вам про це сказав?
                          
                          > По-третє. Замість читати неграмотного фантазера Вернадського, почитайте краще молекулярну біологію.
                          
                          Нажаль, Вернадського я не мав можливости читати, але через 50 років всі ми з Вами будемо неграмотними.
                          
                          А молекулярна біологія також є одним з підрозділів квантової фізики.
                          
                          > Там знайдете про різні механізми транспорту молекул до місця реакції, починаючи від звичайної дифузії до спеціальних механізмів активного транспорту.
                          
                          Все це підрозділи квантової фізики.
                          
                          > Щодо розпаду ядер (атомів). Бувають, звичайно в клітинах і радіоактивні ізотопи.
                          > При їх розпаді, як і від зовнішньої радіації відбувається іонізація, утворення активних радикалів, які можуть пошкоджувати важливі для клітини молекули.
                          > Можуть також пошкоджуватись молекули ДНК. Точкові пошкодження, як правило виправляються спеціальними молекулярними механізмами.
                          > Розпад радіоактивних ізотопів це чисто випадковий поцес.
                          > Ніякого стимульованого розпаду ядер в клітині нема і бути не може.
                          > Передбачити, до чого може привести розпад того чи іншого ізотопа неможливо.
                          > То ж не може бути й мови про якісь направлені мутації внаслідок розпаду ядер атомів.
                          
                          Ядерні реакції не зводяться до розпаду ядер. Є ще й синтез. Але в зв'язку з ядерними реакціями та надплинністю мене більш цікавить перезарядка ядер шляхом перескоків електронів та позитронів між різними ядрами. Ядра постійно захоплюють електрони з нижчих орбіт та випроміннюють позитрони, а через деяку мить знову поглинають позитрони та втрачають електрони. Ні електрон, ні позитрон не можуть на довгий час залишатись в рамках дуже тісної для них области ядра, що є прямим наслідком співвідношення невизначенности Гайзенберга між координатою та імпульсом. Тому вони постійно перескакують від ядра до ядра, що є однією з прояв надплинности електронів та позитронів, що утворюють конденсат електронно-позитронних пар. Це є проявою надплинности, бо, хоч вони й перескакують з дуже великою швидкістю від ядра до ядра (що фактично і є транспортом електронів та позитронів), ці перескоки не мають ніяких наслідків з точки зору втрати енергії на випромінювання чи перетворення її в топлину, тобто її розсіяння. Ці перескоки є просто формою внутрішнього життя електронно-позитронної плазми, в якому беруть участь також і ядра, хоч вони й перескакують значно повільніше, бо в тисячі разів масивніші від електронів та позитронів. Це і є внутрішня природа життя, проявою якої є взаємно-узгоджені хімічні реакції, що сприймаються хіміками та біологами як хімічна природа самого життя.
                          
                          Наголошую, що так званої хімічної природи життя не існує, а вона є лише проявою надплинности електронів, позитронів та ядер! Застережую, що для того, щоб мати властивости надплинности, всі ці частки повинні бути вільними, тобто повинні утворювати плазму. Надплинність є лише проявою конденсації пар часток такої плазми. В рамках конденсату ці частки залишаються такими ж вільними, якими вони були і в рамках звичайної несконденсованої плазми, тільки тепер крім волі з'являються ще й чудові властивості надплинности. Конденсат має таку особливість, що він є основним станом усієї плазми, який відокремлюється від збуджених станів значною енергетичною щілиною, тому незначні та середньої інтенсивности зовнішні впливи не взмозі розділити спарені частки конденсату. Тому негативні зовнішні впливи впливають не на конденсат, а на частки, які не входять до його складу, що надає можливість живому адаптуватись та боротись з шкідливими зовнішніми впливами під керівництвом конденсату, який є здатним до досить гнучкої еволюції без втрати основної властивости життя – надплинности.
                          
                          > Я думаю Ви достатньо розбираєтесь в фізиці, щоб самому відповісти на питання, чому кусок дерева не проводить струм.
                          
                          Бо в ньому немає ні вільних електронів, чи дірок, ні вільних позитронів, ні вільних іонів (ядер). Лише вільні заряджені частки є провідниками струму.

                  • 2005.05.12 | Георгій

                    Отут вже я нічого не второпаю

                    Социст пише:
                    >(...) зовнішнім фактором є ядерні реакції, які відбуваются в ядрах, наслідком яких є зміни стану ядер та випромінювання високоенергетичних часток, що неминуче впливає на стан надплинного конденсату та врешті решт керує його еволюцією. Все це так, але є одна цікава деталь: всередині ядра існує свій власний конденсат ядерної матерії, який виявляє всі чудові властивості надплинности, правда, лише в межах самого ядра, бо сильна взаємодія протонів та нейтронів, яка є причиною їх спарювання та переходу в стан надплинности, виявляє себе лише в межах ядра, – вона є короткодіючою, на відміну від сили Кулона, яка спарює електрони та іони клітини з утворенням макроскопічного надплинного конденсату цієї клітини, що керує її життєдіяльністю. В зв'язку з цим виникає фундаментальне питання про те, яким є зворотній вплив макроскопічного конденсату клітини на конденсат ядерної матерії всередині ядра, що керує еволюцією самого ядра. Відповіддю на це запитання і визначається напрямок сучасної та майбутньої еволюції форм життя.
                    (ГП) Пане Социсте, Ви маєте на увазі ядра атомів, чи ядро клітини? І що таке "еволюція ядра?" (І чому це треба обговорювати на цій сторінці?)
                    
                    > Відтак, питання про те, чи є серед нас гіперборійці, не є питанням віри, а є предметом наукових досліджень.
                    (ГП А як це витікає з Вашив медитацій про ядро, конденсат, еволюцію і т.п.?
                    згорнути/розгорнути гілку відповідей

                    • 2005.05.12 | Социст

                      Re: Отут вже я нічого не второпаю

                      Пан Георгій пише:
                      
                      > Социст пише:
                      > >(...) зовнішнім фактором є ядерні реакції, які відбуваются в ядрах, наслідком яких є зміни стану ядер та випромінювання високоенергетичних часток, що неминуче впливає на стан надплинного конденсату та врешті решт керує його еволюцією. Все це так, але є одна цікава деталь: всередині ядра існує свій власний конденсат ядерної матерії, який виявляє всі чудові властивості надплинности, правда, лише в межах самого ядра, бо сильна взаємодія протонів та нейтронів, яка є причиною їх спарювання та переходу в стан надплинности, виявляє себе лише в межах ядра, – вона є короткодіючою, на відміну від сили Кулона, яка спарює електрони та іони клітини з утворенням макроскопічного надплинного конденсату цієї клітини, що керує її життєдіяльністю. В зв'язку з цим виникає фундаментальне питання про те, яким є зворотній вплив макроскопічного конденсату клітини на конденсат ядерної матерії всередині ядра, що керує еволюцією самого ядра. Відповіддю на це запитання і визначається напрямок сучасної та майбутньої еволюції форм життя.
                      > (ГП) Пане Социсте, Ви маєте на увазі ядра атомів, чи ядро клітини? І що таке "еволюція ядра?" (І чому це треба обговорювати на цій сторінці?)
                      
                      Цитую початок статті:
                      
                      ЖЭТФ, 1997, том 112, вып. 1(7), стр. 3-24 (с)1997
                      
                      
                      К ТЕОРИИ СВЕРХТЕКУЧЕСТИ ЯДЕРНОЙ МАТЕРИИ НА ОСНОВЕ ФЕРМИ-ЖИДКОСТНОГО ПОДХОДА
                      
                      1. ВВЕДЕНИЕ
                      
                      Как известно, атомное ядро может находиться в состоянии сверхтекучести. Об эффекте сверхтекучести в ядрах свидетельствуют такие экспериментальные факты, как наличие щели в энергетических спектрах четно-четных ядер, значения моментов инерции деформированных ядер, которые объясняются наличием сверхтекучей компоненты ядерного вещества, а также особенности возбужденных состояний ядер и вероятностей α- и β-распадов [1-5].
                      
                      Еволюція живої клітини є макроскопічним ефектом мікроскопічної еволюції ядер, електронів та позитронів, які складають її власну матеріальну компоненту. Тому обговорення еволюції цих власних матеріальних компонент клітини є невід'ємною складовою частиною обговорення біологічної еволюції, що безперервно точиться на цій сторінці.
                      
                      > > Відтак, питання про те, чи є серед нас гіперборійці, не є питанням віри, а є предметом наукових досліджень.
                      > (ГП А як це витікає з Вашив медитацій про ядро, конденсат, еволюцію і т.п.?
                      
                      Це витікає не з медитацій, а з наслідків еволюції макроскопічних систем, складовими частинами яких є ядра, електрони та позитрони.

  • 2005.01.11 | Nemesis

    Чим її годувати?

    Що робити, якщо в неї розладиться шлунок?
    Як вона розмножується?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.01.11 | Тестер

      Re: Чим її годувати?

      Так напевне хлопці і зрозуміють, що таке живий організм.
      Досить ще задати пару "наводящих" питань.
      Особливо з царини духовності.

    • 2005.01.11 | Социст

      Re: Чим її годувати?

      Харчується організм Землі переважно негентропією (негативною ентропією). Це означає, що Земля випромінює в оточуючий простір колосальний поток ентропії, в наслідок чого вона зберігає дуже високий рівень самоорганізації. Біологічні живі організми харчуються цією негентропією безпосередньо (рослини), або опосередковано (тварини та люди), поїдаючи інші живі організми. Тому за типом харчування конденсат електронно-йонної плазми Землі належить до рослин, а не до тварин. Тому в неї немає шлунку і не може бути шлункових захворювань.
      
      Як вона розмножується? Життя в формі коденсату плазми зароджується спонтанно при достатньо низькій температурі, подібно до того, як спонтанно з'являється надпровідність при охолодженні відповідної речовини нижче температури переходу в стан надпровідности. Тому життя на Землі не є наслідком перенесення з якоїсь іншої планети шляхом розмноження, а є наслідком спонтанної самоорганізації плазми в умовах високого потоку негентропії, відносної стабільности, невеликих зовнішних полей та струмів, які впливають на цю стабільність, а також достатньо великого віку існування планети, щоб вистачило часу для спонтанного зародження життя.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2005.01.11 | Тестер

        Re: Чим її годувати?

        Пане Социст, при всій повазі...
        Джерелом енергії і життя на землі є Сонце, вірніше його енергія.
        І не треба нічого вигадувати. Точка.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2005.01.11 | Социст

          Re: Чим її годувати?

          Я сказав теж саме, тільки Ви не прочитали:
          
          http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1099555326 .

• 2005.01.30 | Вільнодум

  Про торсіонні поля

  Дійшла черга і до торсіонних полів, пане Тестере, з яких Ви цю гілку почали.
  
  Тестер пише:
  > Не буду виправляти, бо ніяк не "вхаваю" про "торсіонні поля", "тонкі матерії", а також те, що я прямий потомок трипільців, аріїв і скіфів. Що точно знаю, що в роду була кров полянських, сіверських і ляшських племен. Та то було так давно...
  (В) Ви згодитесь, коли я скажу, що нездатність "вхавати" не означає відсутність "хавання". Ми мали довгу розмову тут і трошки підійшли ближче до розуміння "духовної енергії", яка є нематеріальна, але здатна змінювати матеріальний світ. За торсіонні поля я знаю мало. Знаю тільки, що є серйозні дослідники, які переконані, що первинною "матерією-полем" є людський розум. Цей розум існує в різних формах, не обов'язково в людській свідомості, але це "поле" є первинне, загальне поле, якого шукали фізики вже більше століття і не могли знайти. Це поле є під впливом нашої свідомості. Хочете приклад - я дам. Вам знайомий простий тест з допомогою (не знаю по Українські) Devine Rods. Це металеві дві прутинки, які зігнуті буквою Г, і меншим згибом тримаються в руках, а більший направлений вперед. Так от, якщо ви з цими прутиками підете по землі, то вони почнуть рухатися "всередину"- одна до однієї- коли ви будете проходити через зариту в землі трубу! Коли пройдете через неї, прутики почнуть розходитися в боки. Поекспериментуйте самі і побачите. Я є інженер за фахом і був дуже здивований коли мені цю "штуку" відкрили на будівництві атомної електростанції, як найкращий прилад пошуку заритих труб. Я в той час проектував катодний захист труб і мені така інформація була дуже важливою. З того часу я експериментував з цими "іграшками" і ніколи не перестав дивуватися їх можливостям.
  
  Оце Вам дія торціонних полів на прикладі, якщо хочете знати. Я за ці поля взнав 20 років пізніше, і зрозумів, що є суттю дії цих дротинок.
  
  > Що не заважає мені вважати себе українцем. А у справах земно-космічних циклів мені найбільш підходить Микола Чмихов.
  (В) У мене на стіні вдома висить Історія Людства в шкалі часу- десь так метрів 10-ть довжиною. Частину її я купив в книгарні. Ця історія починалась від Адама і Єви до сучасного часу. Я добавив до неї ще ЧОТИРИ тисячі років перед Адамом і Євою, - це коли МИ появилися на світі. Скажемо, Трипілля почалося приблизно 5400 років до НЕ.
  Тобто я створив справжній КОЛО-ДАР, по Чмихову. По цьому Коло-дару
  
  Історія наша розбита на наступні цикли:
  - Коло Сонця - 28 років
  - Коло Місяця - 19 років
  - Коло Миротворче - 532 роки (28х19)
  - Археологічні епоха - 1596 років кожна (шість)
  - Переродження Світу - 9576 років
  
  Я не буду розказувати тут за теорію Миколи Чмихова. Хто хоче - нехай сам почитає. Для дияспорців крамниця www.kolos.com пропонує його книжку "Від яйця-райця до ідеї спасителя", а в Україні його книжку ще легше знайти.
  
  Хочу тільки відмітити декілька дат, які юдо-християнам ріжуть очі, бо не згоджуються з їх світоглядом і Біблією:
  
  5508 рік до НЕ.
  Це Велика Катастрофа - затоплення прісного озера (тепер це Чорне Море), на берегах якого жили наші предки, солоними водами Середземного моря. Ця трагедія відома зараз, як Великий Потоп. Була записана в Шумерських легендах "Епік Галгамешу", а пізніше переписана юдеями в Бібл, з усіми витікаючими з цього наслідками!
  
  3761 рік до НЕ.
  Людина з іменем Обран (тобто вибраний) залишає Шумер із своїм племенем, бо не хоче жити по сонячному каледарю шумерців, а хоче жити по мусячному календарю, який ніби більше згоджується з циклами життя людини, особливо з жіночими циклами (місячні, народження дитини). Пізніше цей Обран став відомим, як Абрам, або Абрахам - родоначальник трьох релігій.
  
  680 рік до НЕ.
  Людина з іменем Зоря-от-Ра розказує мудрість життя візарю Персії. Він зараз відомий, як Зоратустра, основоположник першої монотоістичної релігії. Перший, хто означив, що є сили добра і зла. Його віра світлас ВОГНЮ до сих пір існую в Ірані. Він був орієм.
  
  563 рік до НЕ.
  Син арійського кшатрія покидає свою сім'ю і стає бродячим філософом. Він вчить про про-Будження свідомості. Зараз відомий під іменем Буда.
  
  33 рік НЕ.
  Був страчений аватар-вчитель, орієць-Галілеянин, який провів більшість свого життя в країні древніх знань його предків -Індії, вивчаючи древні Віди, а по поверненні до країни народження, після своїх проповідей із знань, які він отримав, був страчений. Починається епоха духовних спекуляцій, базованих на його вченні, яка ще не скінчилась по сей день. Ця людина зараз відома під іменем Ісус Христос.
  
  600 рік НЕ.
  Фанатик-віруючий під іменем Мага-Мет (Велика Мета)створює духовний рух, який веде до системи життя за рахунок інших. Ця система має успіхи поли "інші" існували, як раби, і приносили внесок, але з часом ця система приводить до повного банкрутства, коли "інші" звільнилися від рабства і перестали годувати тіло паразита.
  
  2015 рік НЕ.
  Це рік закінчення КОЛА Переродження Світу (по системі Мая - це 2012 рік). Поживемо-побачимо!!!!!
  
  Вільнодум
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.01.30 | lyd

    Re: Про торсіонні поля

    Шановний побратиме Вольнодум!
    Я вставлю свою копійку відносно Обрана- Абрама.
    На Ор-Умі я досить докладно про це писала, не знаю, чому ви так перекрутили.
    Нагадую. Коли гебреї-гібріди (губе рід) з різних країв потрапили до квітучої Джудеї, то почали там оселятися і жити жебрацтвом. Пізніше, коли їх стало забагато вони зібрались в гурт і обрали між себе чоловіка. На знак того, що вони Його, усі обрізались. Про це пише біблія. Так від назви "обран" утворилось ім"я Абрам, першого гебрейського "батька".
    Вони взяли від джудеїв мову, звичаї, а пізніше і назву. Вихідний день почали святкувати у суботу, звідки взявся і бог Сабат, сабаот, а від Його-ви стався Єгова або Ягве.
    Трапилось так приблизно, як з русинами, від яких москалі взяли мову, історію, звичаї і назву.
    Якщо дивитись на ваше пояснення, то додайте за обрізання і суботу, і укажіть причини виходу-відокремлення від Шумерів. Мова Шумерів була наша, мова русів. Самі назви глиняних табл. говорять: "Шукали-туда","Шульга".
    Чолом,
    Лідія
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.01.30 | Вільнодум

      Re: Про торсіонні поля

      Чолом, шановна пані Лідія!
      
      Я здогадувався, що це Ви тут, але зараз точно знаю!
      
      Дякую за уточнення історії Обрана (Абрахама). Я не так вже багато перекрутив із сказаного Вами . Моя основна ціль була дати часові віхи духовного розвитку світу (за Чмиховим), а не історію Гібреїв.
      
      Так от, та дата, яку я привів, - 3761 рік до НЕ, є датою "початку світу" по єврейському календарю. Хто хоче, нехай спитає чи подивиться на релігійний єврейський календар на якому зараз 5766-й рік. А на нашому, Орійському календарю (коло-дарі) зараз є 7513 рік!
      
      Єврейський рік (3761 до НЕ) співпадає з виходом племені Обрана із Месопотамії. Моя ціль була показати, що з часу СПРАВЖНЬОГО (не біблійного) Потопу (Ка-Та-строфи) до "початку" Гібрейського світу пройшло 1747 років! Цілком достатньо на перекручення історичного факту в легенду свого племені з послідуючим записом в Біблію, в яку вірять зараз наші юдео-християни! Вони ж Знати не хочуть, а хочуть тільки Вірити!
      
      Взагалі-то, більш важливішою темою цього диспуту є торсіонні поля. А КОЛО-ДАР, це так, "на закуску"
      
      Вільнодум
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2005.01.30 | Вільнодум

        Трипільці знали про торсіонні поля!

        Трипільці мали сакральний предмет, який археологи називають "бінокулярним сосудом"
        http://www.trypillia.com/img/museum/new/40905.jpg
        
        Цей посуд, якщо він правильно зроблений, можливо впливає на торсіонні поля. Я робив деякі експерименти, які підтвержують цю гіпотезу.
        
        За це знають люди знайомі з Трипільською культурою, тому цей сосуд почали називати "гармонізатором", бо він "гармонізує" простір житла, покращує, наприклад, настрій. Також відомо, що цей сосуд викликає дощ, під час його виготовлення. За це мені "божились" керамічні майстри, які ці сосуди виготовляють.
        
        Здогадки, видумки, чи невідома нам наука?
        
        Вільнодум
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2005.01.31 | Социст

          Дайте визначення!

          Панове!
          
          Чи хтось скаже, що це таке – торсіонні поля? Крім слів на світі ще існують також поняття, які мають певний зміст. Яким є зміст цього поняття, яке Ви тут вживаєте? І яким є стосунок цих полів до інших полів, зокрема, до бозонних і ферміонних? Яким є їх комутатор чи антикомутатор? Бо інакше не ма про що сперечатись!
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2005.01.31 | Вільнодум

            Даю зсилки для визначення

            На жаль, майже все англійською, але є в інтернеті багато російською, я зараз чомусь не можу знайти. Основні дослідники торсіонних полів були з Росії. Вперше за них здогадався і зробив деяку роботу Ейштейн.
            
            http://www.amasci.com/freenrg/tors/
            http://www.univer.omsk.su/omsk/Sci/Kozyrev/main.win.htm
            http://amasci.com/freenrg/tors/tors3.html
            http://amasci.com/freenrg/tors/tors.html
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2005.01.31 | Социст

              Коментар.

              Прокоментую наступне визначення:
              
              http://www.amasci.com/freenrg/tors/
              
              VACUUM SPIN FIELDS
              Spin waves in condensed matter are a current and well-studied topic in modern physics. However, there is a less-known backwater in this field: Torsion Fields, the quantum spin of empty space; the large-scale coherent effects of the spin of the particles in the virtual sea.
              
              Великого масштабу когерентні ефекти спінів моря Дірака можливі лише тоді, коли в цьому морі існує конденсат. Але, щоб відбулась конденсація, необхіден ефективний механізм спарювання, бо самі ферміони не здатні до конденсації, оскільки їм заборонено займати один і тей же стан. Тому конденсуються вони парами, і спін цих пар буде виявляти когерентні ефекти великого масштабу, тобто цей конденсат міститиме макроскопічно велику кількість пар (достатньо навіть якщо це будуть частки процента).
              
              На мій покляд, реалістичним є лише один механізм спарювання, а саме – кулонівське спарювання в електронно – іонній плазмі, еволюція конденсату якої приводить в кінці-кінці до виникнення життя. Тому, всі ефекти торсіонних полів, які взагалі можливо спостерігати, є ефектами конденсації плазми. Але це ефекти реальних часток, а не віртуального моря, про яке пишуть автори вищенаведеного цитату. В такому сенсі їх концепція є хибною.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей

              • 2005.01.31 | Вільнодум

                Re: Коментар.

                Я не спеціаліст в цій області, але мені виглядає, що Ви балакаєте за зовсім інший рівень матерії - атомний, а мова йде про більш фундаментальний рівень - рівень поля вакууму, який має, як виявляється, свою фізичну природу. Я тут покладаюсь на спеціалістів і їх висновки, з яких роблю чисто філосовське заключення для теми нашого диспуту - пізнання ДУХУ.
                
                Вільнодум
                згорнути/розгорнути гілку відповідей

                • 2005.02.01 | Социст

                  Re: Коментар.

                  Пан Вільнодум пише:
                  
                  > Я не спеціаліст в цій області, але мені виглядає, що Ви балакаєте за зовсім інший рівень матерії - атомний, а мова йде про більш фундаментальний рівень - рівень поля вакууму, який має, як виявляється, свою фізичну природу. Я тут покладаюсь на спеціалістів і їх висновки, з яких роблю чисто філосовське заключення для теми нашого диспуту - пізнання ДУХУ.
                  
                  Дійсно, пишу я про атомний рівень, бо живемо ми з Вами на атомному рівні, а не на рівні кварк-глюонної плазми. На атомному рівні існують електрони та іони, які або вільні – тоді ми маємо плазму, або у зв'язаному стані – тоді ми маємо нейтральну речовину. Ця диференціація не є абсолютною, бо плазма може існувати й впереміш з нейтральною речовиною. Так от – на атомному рівні „торсіонні поля“ можуть бути лише наслідком когерентних ефектів сконденсованої плазми, якщо спін її конденсату не рівний нулю. Є навіть спеціальний термін, який ці явища називає – флюксони, а також наука, яка ці явища вивчає – джозефсонівська електродинаміка. Це – передовий фронт сучасної науки, який має безпосередній зв'язок з проблематикою „торсіонного поля“, яка тут є предметом обговорення. З цією проблематикою також пов'язана теорія походження життя внаслідок еволюції конденсату електронно-іонної плазми, про що я особисто згадував. Я підкреслюю, що на атомному рівні властивості „торсіонного поля“ має лише конденсат електронно-іонної плазми, вакуум цієї плазми ніяких таких властивостей немає. І цей вакуум притаманний майже всьому видимому Всесвіту, в якому ми з Вами живемо, і який є предметом наукових досліджень.
                  
                  Але є ще й інший вакуум, про який згадують в зв'язку з проблемою Великого Вибуху, і який пов'язаний також з проблемою чорних дір. Насправді, цей вакуум також є конденсатом своєрідної плазми, але зовсім іншої плазми, а саме – кварк-глюонної плазми. Саме там, де є такий конденсат, „правят бал“ справжні торсіонні поля, які Вас цікавлять. Треба тільки зауважити, що це фізика настільки високих енергій, що поки що в умовах земних лабораторій ніякі дослідження неможливі. Тому ця проблема має значення лише для чисто теоретичних досліджень, тобто, як Ви згадали, – для сфери пізнання духу, або духу пізнання.
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей

                  • 2005.02.01 | Вільнодум

                    Re: Коментар.

                    Социст пише:
                    > Дійсно, пишу я про атомний рівень, бо живемо ми з Вами на атомному рівні, а не на рівні кварк-глюонної плазми.
                    (В) Ми розмовляли про ФЕНОМЕН розуму, який є НЕМАТЕРІАЛЬНИМ (як і вакуум) але є здатним ЗМІНЮВАТИ матерію (по Вернадському). Тому заява, що ми живемо "на атомному рівні" а значить нічого нам про інше балакати, є запереченням заперечення, яке не змінює поставлене питання, а тільки викликає необхідність подальшого пошуку відповіді - Як Розум, не будучи матеріальним, тобто не маючи матеріальної енергії, може змінювати матеріальний світ? Обіцяючою теорією для цієї відповіді є теорія торсіонних полів, яку ви відкидаєте, тому що вона не торкається матеріального, тобто того, з чого ми зроблені! Але ми можемо МИСЛИТИ, пане Социст! А МИСЛЕННЯ не є матеріальним! Про мислення Ви і забули.
                    
                    > Тому ця проблема має значення лише для чисто теоретичних досліджень, тобто, як Ви згадали, – для сфери пізнання духу, або духу пізнання.
                    (В) Згідний. Пізнання не є МАЕРІАЛЬНИМ, чи Є? Як Ви думаєте?
                    
                    Вільнодум
                    згорнути/розгорнути гілку відповідей

                    • 2005.02.01 | Социст

                      Re: Коментар.

                      Пан Вільнодум пише:
                      
                      > Социст пише:
                      > > Дійсно, пишу я про атомний рівень, бо живемо ми з Вами на атомному рівні, а не на рівні кварк-глюонної плазми.
                      > (В) Ми розмовляли про ФЕНОМЕН розуму, який є НЕМАТЕРІАЛЬНИМ (як і вакуум) але є здатним ЗМІНЮВАТИ матерію (по Вернадському).
                      
                      Якраз вакуум є матеріальним – у кожного з матеріальних полей є свій власний вакуум. У електронів і позитронів – свій, у протонів та антипротонів – свій, і так далі. Вакуум є середнім енергетичним станом ферміонних полів, тобто станом, енергія якого вибирається рівною нулю. Вищими є стани з одним ферміоном, з двома ферміонами і так далі до будь-якої великої кількости ферміонів. Нижче вакууму є стан, на якому знаходиться останній антиферміон, передостанній антиферміон і так далі до довільної кількости антиферміонів. Ці рівні енергій є еквідистантними, енергетичний інтервал між ними є рівним енергії покою одного ферміона (антиферміона). Чудовою властивістю вакууму є те, що він якраз є поза простором і часом, а також поза бар'єром сприйняття, про які марять наші християни. Але це вже інша тема...
                      
                      > (В) Тому заява, що ми живемо "на атомному рівні" а значить нічого нам про інше балакати, є запереченням заперечення, яке не змінює поставлене питання, а тільки викликає необхідність подальшого пошуку відповіді - Як Розум, не будучи матеріальним, тобто не маючи матеріальної енергії, може змінювати матеріальний світ?
                      
                      Це вже спекулятивне запитання, а заперечення заперечення є дефініцією спекуляції. Розум, який здатен відповідати на такі запитання, називається спекулятивним розумом, який є вищою формою розуму. Розвиток розуму розпочинається з рівня здорового глузду, який ще називається нормальним людським розумом. Запереченням здорового глузду є діалектичний розум, а запереченням заперечення – спекулятивний розум. Відповідь на Ваше запитання є такою: шляхом спекуляції. Є навіть такий постулат:
                      
                      12. Форма перетворення свiту, яка переважає над всiєю рештою форм разом узятих, є спекуляцiя.
                      
                      К.Маркс “Тези про Фойербаха”
                      
                      > (В) Обіцяючою теорією для цієї відповіді є теорія торсіонних полів, яку ви відкидаєте, тому що вона не торкається матеріального, тобто того, з чого ми зроблені! Але ми можемо МИСЛИТИ, пане Социст! А МИСЛЕННЯ не є матеріальним! Про мислення Ви і забули.
                      
                      Нічого я не забув, тільки я чекаю відповідь пана Тестера на моє питання про походження діяльности. А теорія торсіонних полів є такою ж спекуляцією, як і теорія Карла Маркса – „вчення Маркса всесильне, бо воно вірне!“ Підходить також і „на безрыбьи и рак – рыба“...
                      
                      > > Тому ця проблема має значення лише для чисто теоретичних досліджень, тобто, як Ви згадали, – для сфери пізнання духу, або духу пізнання.
                      > (В) Згідний. Пізнання не є МАЕРІАЛЬНИМ, чи Є? Як Ви думаєте?
                      > Вільнодум
                      
                      4. Самість діяльности.
                      
                      ...Але для того, щоб здійснити своє власне самозбереження без опосередковуючого процесу пізнання, психіка повинна володіти первинним знанням про саму себе, знанням, яке невід'ємне від безпосередного здійснення психічної активности. Психіка тому є матеріальною формою знання, все решта ж набуває форми знання лише ідеально, лише внаслідок зняття психічного образу мисленням. Тому мислення займається пізнанням, а психіка завжди живе тільки в собі і займається самою собою. Але це її заняття самою собою для іншого також є лише ідеальним моментом, образом для іншого, тобто для мислення. Чиста психічна діяльність, діяльність психічного автоматизму в-собі-буття та чисте мислення як форма пізнаючої діяльности ізначально суть абсолютно відособлені моменти різних стихій. Дальніший рух є осягненням форм їх єдности та зняттям відособлености.
                      12.08.1998р.
                      
                      Джерело: http://www.socys.narod.ru/carstvo_VII.htm .
                      згорнути/розгорнути гілку відповідей

                      • 2005.02.01 | Вільнодум

                        Re: Коментар.

                        Социст пише:
                        > ...Але для того, щоб здійснити своє власне самозбереження без опосередковуючого процесу пізнання, психіка повинна володіти первинним знанням про саму себе, знанням, яке невід'ємне від безпосередного здійснення психічної активности. Психіка тому є матеріальною формою знання, ...
                        (В) Знаєте, я ніяк не доберусь прочитати всю Вашу книгу. Вибачаюсь. Може тоді і розмова була б більш ефективною. Я маю все, що Ви написали на інтернеті, віддрукованим і вже прочитав частину, але до вищесказаного ще не дійшов.
                        
                        Вищесказане Вами мене зацікавило. Я інтуітивно розумію за що Ви кажете, але не можу зробити оцей вирішальний крок - від Думки, яка є нематеріальною, до Психіки, яка є, по Вашому, матеріальною. Я можу зрозуміти "матеріальність" психики тільки як Функцію Мозку, яка тримає закодовану інформацію і викликає при потребі відповідні хімічні реакції і рух електричних зарядів в мозку, які в свою чергу приводять до матеріальних рухів людини, до відповідних матеріальних дій. Але я не можу зрозуміти, як ця Психіка управляється Думкою? Чи чим вона управляється? Що таке Думка? Надіюсь Ви не будете сперечатись, що Думка є нематеріальна, бо вона може рухатися швидше світла. Що можете на це сказати?
                        
                        Дякую,
                        Вільнодум
                        згорнути/розгорнути гілку відповідей

                        • 2005.02.02 | Социст

                          Re: Коментар.

                          Пан Вільнодум пише:
                          
                          > Що таке Думка? Надіюсь Ви не будете сперечатись, що Думка є нематеріальна, бо вона може рухатися швидше світла. Що можете на це сказати?
                          
                          Пане Вільнодум! Ви все зрозумієте, якщо зрозумієте, що таке життя і звідки воно взялось. А думка, можливо, є ідеальним образом своєї власної особистости. Тобто, думка є особистість, яка діє в своїй власній стихії мислення. Без особистости нема думок...
                          
                          Думайте, панове!
                          згорнути/розгорнути гілку відповідей

                          • 2005.02.02 | Вільнодум

                            Re: Коментар.

                            Социст пише:
                            > думка, можливо, є ідеальним образом своєї власної особистости. Тобто, думка є особистість, яка діє в своїй власній стихії мислення. Без особистости нема думок...
                            1. Я можу навіть погодитися з таким означенням Думки, АЛЕ... Ви не відповіли на запитання про те,
                            чи Є думка матеріальна?
                            2. Що значить "думка діє в своїй власній стихії мислення"?
                            3. Чи думка здатна діяти на Психіку?
                            
                            Дякую,
                            Вільнодум
                            згорнути/розгорнути гілку відповідей

                            • 2005.02.03 | Социст

                              Re: Коментар.

                              Пан Вільнодум пише:
                              
                              > 1. ... Ви не відповіли на запитання про те, чи Є думка матеріальна?
                              
                              Взагалі – все, що відбувається в мозку, є матеріальним процесом. Матеріальним носієм думок є, скоріше всього, хвилі, а ще точніше – солітони, тобто нелінійні хвилі, які останнім часом стали предметом дуже інтенсивних досліджень. Але особисто я цим питанням не займався.
                              
                              > 2. Що значить "думка діє в своїй власній стихії мислення"?
                              
                              Це означає, що одна думка взаємодіє з іншою думкою, внаслідок чого виникають нові думки, а також цілі силогізми, взагалі, зв'язки думок, висновки роздумів. Останні або протирічять, або узгоджуються з іншими власними висновками, або ідеями інших. Відтак, виникають або ситуації згоди, або розбіжностей, суперечок, які можуть привести до ідеологічних конфліктів і стати елементом боротьби за владу чи глобальної спекуляції апокаліптичного штибу. Я підкреслюю, що у всіх цих процесах діючим суб'єктом є особистість людини, а не якісь вищі сили, які буцім-то керують думками.
                              
                              > 3. Чи думка здатна діяти на Психіку?
                              
                              Здатна, особливо, коли вона безпосередньо пов'язана з особистим життям. Наприклад, якщо я додумаюсь до того, що я є винуватий за нещастя моїх близьких, то я впаду в депресію. Або, якщо я вирішу, що існує якийсь заговор учасників форуму проти мене особисто чи проти когось іншого, то я вже на порозі паранойї. А якщо я вірішу, що в мене вселився Ісус Христос, який закликає мене відмовитись від мого тіла для спасіння людства, то на 100% інші будуть вважати мене шизофреніком...
                              
                              Але можливі й позитивні зміни, коли мої думки пов'язані з осягненням єдности. Залежить від думок та від психіки. Тобто, – від самої особистости людини. Для когось ідея, що в нього вселився Ісус Христос, може виявитись шляхом до спасіння, якщо він в результаті цього перестане красти чи вбивати і зосередиться на проповіді того, що йому нашіптує Христос.
                              згорнути/розгорнути гілку відповідей

                              • 2005.02.04 | Вільнодум

                                Re: Коментар.

                                Социст пише:
                                > Взагалі – все, що відбувається в мозку, є матеріальним процесом.
                                (В) Не згідний! Дуже не згідний!
                                
                                > Матеріальним носієм думок є, скоріше всього, хвилі, а ще точніше – солітони, тобто нелінійні хвилі, які останнім часом стали предметом дуже інтенсивних досліджень. Але особисто я цим питанням не займався.
                                (В) Я теж не займався як дослідник мозку, але я думаю, що ДУМКА не є матеріальною. З цим погоджуються багато вчених, в тому числі мій любимий - В.Вернадський, який МИСЛЕННЯ відносить до сфери НЕ енергетичної, а до сфери дії "Живої Матерії". Парадоксально, але Жива "Матерія" є НЕ матеріальною. Я пошукаю зсилки на його роботи і дам його цитати, зараз кажу по-памяті.
                                
                                > > 3. Чи думка здатна діяти на Психіку?
                                > Здатна, особливо, коли вона безпосередньо пов'язана з особистим життям.
                                (В) Ви не зрозуміли запитання. СУТЬ мого зпитання була в тому, чи здатна НЕ матеріальна Думка впливати на Матеріальний світ, і ЯК? З Вашим "постулатом", що Думка матеріальна, я НЕ згідний. Докажіть!
                                
                                Вільнодум
                                згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                • 2005.02.04 | Социст

                                  Re: Коментар.

                                  Пан Вільнодум пише:
                                  
                                  > Социст пише:
                                  > > Взагалі – все, що відбувається в мозку, є матеріальним процесом.
                                  > (В) Не згідний! Дуже не згідний!
                                  
                                  Як бачите, ми з Вами говорим про різні речі. Я стверджую, що все, що відбувається в мозку, є матеріальним процесом. Під матеріальним процесом я розумію процеси за участю відомих з фізики часток та електромагнітних полів. А Ви стверджуєте, що існує якась нематеріальна субстанція, яку посилає в мозок якась вища сила поза матеріальними процесами – думка, бог тощо. Справа в тім, що і думка і бог є символами – продуктами мозку, точніше – особистости. Нема думок без особистости, також як нема й бога без особистої віри в нього. Здається, що цей диспут з паном Георгієм Ви вже об'явили закінченим...
                                  
                                  > > Матеріальним носієм думок є, скоріше всього, хвилі, а ще точніше – солітони, тобто нелінійні хвилі, які останнім часом стали предметом дуже інтенсивних досліджень. Але особисто я цим питанням не займався.
                                  > (В) Я теж не займався як дослідник мозку, але я думаю, що ДУМКА не є матеріальною. З цим погоджуються багато вчених, в тому числі мій любимий - В.Вернадський, який МИСЛЕННЯ відносить до сфери НЕ енергетичної, а до сфери дії "Живої Матерії". Парадоксально, але Жива "Матерія" є НЕ матеріальною. Я пошукаю зсилки на його роботи і дам його цитати, зараз кажу по-памяті.
                                  
                                  Парадоксально, але Жива "Матерія" є матеріальною. Життя є продуктом еволюції конденсата іонно-електронної плазми, при якій еволюції цей конденсат „обростає“ тілом з білкової речовини, але це не заважає йому існувати всередині цього тіла. Саме цей конденсат дуже часто називають біополем. Але це звичайний конденсат електронно-іонних пар, які мають цілий спін. Внаслідок чого, з точки зору статистичної механіки, ці пари є бозонами, для яких характерною є конденсація Бозе-Ейнштейна. Змістом цієї конденсації є те, що значна частина цих пар знаходяться в одному і тому ж основному стані, тобто, утворюють макроскопічного масштабу колектив абсолютно однакових за своїми властивостями мікроскопічних об'єктів, тобто – колектив пар. Точно таким же є механізм надпровідности, яка є прикладом ще одного фізичного явища з чудодійними властивостями, які незрозумілі з точки зору класичної фізики. Правда, життя є значно складнішим явищем, ніж надпровідність, але і життя, і надпровідність є наслідком спарювання ферміонів, яке приводить до утворення бозонного конденсату. Обидва процеси – і утворення пар і їх наступна конденсація є цілком квантовими ефектами, які не можуть бути пояснені з точки зору класичної фізики. Хочу зауважити, що кондансат може складати незначну частину живої речовини, але достатньо є й частки проценту для того, щоб він виявляв усі властивості макросистеми мікрооб'єктів в одному і тому ж основному стані, щоб він став носієм субстанції життя.
                                  
                                  Відтак, правим є В.Вернадський, який МИСЛЕННЯ відносить до сфери дії "Живої Матерії". Парадоксально, але Жива "Матерія" Є матеріальною. Тільки вона дуже відрізняється від іншої матерії тим, що вона має дуже високий рівень самоорганізації, суб'єктом якої є вищеописаний конденсат. Але подібних явищ утворення порядку в природі дуже багато – сегнетоелектрики, феромагнетики, надпровідність, надтекучість та інші явища спонтанної самоорганізації в природі на нижчому рівні – рівні неживої природи.
                                  
                                  > > > 3. Чи думка здатна діяти на Психіку?
                                  > > Здатна, особливо, коли вона безпосередньо пов'язана з особистим життям.
                                  > (В) Ви не зрозуміли запитання. СУТЬ мого зпитання була в тому, чи здатна НЕ матеріальна Думка впливати на Матеріальний світ, і ЯК? З Вашим "постулатом", що Думка матеріальна, я НЕ згідний. Докажіть!
                                  
                                  Це не постулат, а фізична теорія походження життя, як форми матеріальної тотальности світу – еволюції. Якраз Ваші погляди є постулатом існування вищої сили, яка керує матеріальними явищами. Достатньо зрозуміти матеріальність життя, щоб стала зрозумілою й матеріальність думок. Тільки, це – не та матерія, про яку пише пан Р.М., бо його матерія не існує. Результатом еволюції справжньої матерії є життя, а результатом сприйняття існування матерії пана Р.М. є апокаліпсис свідомости і бог – спаситель людства. Тобто, апокаліпсис є наслідком хибного допущення про нематеріальність життя. Це допущення є якраз постулатом, про який писав пан Георгій, – вірю в нематеріальність життя, бо не розумію, яким чином воно могло б виникнути внаслідок еволюції матеріальної фізичної системи – плазми.
                                  
                                  Я Вам викладаю наукову теорію, а Ви викладаєте постулат своєї власної віри. Це – зовсім різні рівні пізнання. Моє пізнання спирається на наукові знання фізики. А Ваше пізнання спирається на метафізичні постулати, які Вас, очевидно, приваблюють і які мають своїм корінням ефірну метафізику пана Макса Генделя. Про останню я ще буду писати пізніше.
                                  згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                  • 2005.02.04 | Тестер

                                    Re: Дуже толкове пояснення. Дякую, пане Социст! (-)

                                  • 2005.02.04 | Вільнодум

                                    Re: Коментар.

                                    Чудова відповідь, пане Социст! Приєднуюсь до похвал Тестера.
                                    
                                    Я зробив описку, назвавши "Живу матерію" НЕматеріальною. Звичайно, що вона матеріальна. Я мав на увазі Думку, яка є нематеріальна. Ви називаєте думку "символом" діяльності матеріальної живої матерії. А раз так, вважаєте, що думка теж повинна бути матеріальною.
                                    
                                    Я знайшов статтю В.Вернадського і привожу точно його слова за Думку. Він каже:
                                    
                                    "Мысль не есть форма энергии. Как же может она изменять материальные процессы? Вопрос этот до сих пор научно не разрешен."
                                    
                                    Якщо ж по-вашому, то це питання вже вирішено. Ваша відповідь мене не задовільняє. Так, думку можна назвати "символом" матеріального процесу роботи живої матерії (мозку), але як тоді назвати "зворотний звязок" від ДУМКИ до ЖИВОЇ МАТЕРІЇ, коли наші думки ведуть до розвитку мозку, до матеріальних його знін, до того, що зветься еволюцією? Вернадський каже, що на це наука ще не має відповіді і я з ним згідний. Я ще ніде відповіді на це запитання не знайшов.
                                    
                                    Я згідний з Вашим роз'ясненням, що для віруючих людей відповіддю тут може бути віра в нематеріальність життя, як вірить пан Георгій. Але також можна сказати, що відповіддю можуть бути ЗНАННЯ про те, що Життя є Нематеріальною формою Буття. Ми поки-що не маємо достатньо знань про цю форму існування Буття, але з часом надіємося мати!
                                    
                                    Це вже зовсім інший підхід до проблеми. Давайте подумаємо. Якщо Думка створюється матеріальним мозком і існує тільки як його символ, то це значить, що Думка повністю контролюється і означена діяльністю матеріального мозку. Але це ж не так. Бо Думка має своє незалежне життя і віддачу результатів діяльності-думання назад до мозку, змінюючи його, ускладнюючи його структуру, приводячи до еволюції мозку, за яку ми так багато тут говорили.
                                    
                                    Таким чином, Думка є незалежною нематеріальною формою існування Буття. Для існування Думки необхідний матеріальний мозок, але Думка не є обмежена здатністю цього мозку, бо має своє незалежне існування і йде попереду здатності мозку викликаючи еволюційний розвиток останнього. Напевно кінцева розгадка суті еволюції якраз криється в цьому звязку.
                                    
                                    Віруючі можуть назвати цю форму існування думки богом. Але Ви бачите, що це зовсім не те, у що вони вірять. Бо їх бог існує незалежно від людини і не потребує людину для свого існування. А наша Думка не може існувати без людини і потребує людину для свого існування.
                                    
                                    Науці невідомий "механизм" звязку і впливу нематеріальної думки на матеріальний світ, але відомо, що такий вплив існує! Це та ноосфера, за яку каже Вернадський, це також багато інших явищ, які часто відносять до області метафізичних явищ, але які не є поза межами наукового вивчення, а лише тимчасово є ще не пізнаними людиною.
                                    
                                    Вільнодум
                                    згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                    • 2005.02.04 | Социст

                                      Re: Коментар.

                                      Пан Вільнодум пише:
                                      
                                      > Я зробив описку, назвавши "Живу матерію" НЕматеріальною. Звичайно, що вона матеріальна. Я мав на увазі Думку, яка є нематеріальна. Ви називаєте думку "символом" діяльності матеріальної живої матерії. А раз так, вважаєте, що думка теж повинна бути матеріальною.
                                      
                                      Направді, я назвав думку символом особистости. Я приведу повністю, те, що я написав раніше.
                                      
                                      Пане Вільнодум! Ви все зрозумієте, якщо зрозумієте, що таке життя і звідки воно взялось. А думка, можливо, є ідеальним образом своєї власної особистости. Тобто, думка є особистість, яка діє в своїй власній стихії мислення. Без особистости нема думок...
                                      
                                      Думайте, панове!
                                      
                                      02.02.2005р.
                                      
                                      > Я знайшов статтю В.Вернадського і привожу точно його слова за Думку. Він каже:
                                      > "Мысль не есть форма энергии. Как же может она изменять материальные процессы? Вопрос этот до сих пор научно не разрешен."
                                      > Якщо ж по-вашому, то це питання вже вирішено. Ваша відповідь мене не задовільняє. Так, думку можна назвати "символом" матеріального процесу роботи живої матерії (мозку), але як тоді назвати "зворотний звязок" від ДУМКИ до ЖИВОЇ МАТЕРІЇ, коли наші думки ведуть до розвитку мозку, до матеріальних його знін, до того, що зветься еволюцією? Вернадський каже, що на це наука ще не має відповіді і я з ним згідний. Я ще ніде відповіді на це запитання не знайшов.
                                      
                                      Я знову приведу повністю, те, що я написав раніше.
                                      
                                      Взагалі – все, що відбувається в мозку, є матеріальним процесом. Матеріальним носієм думок є, скоріше всього, хвилі, а ще точніше – солітони, тобто нелінійні хвилі, які останнім часом стали предметом дуже інтенсивних досліджень. Але особисто я цим питанням не займався.
                                      
                                      03.02.2005р.
                                      
                                      Так от – ті солітони, які є матеріальним носієм думок, не є лише символами, а й матеріальними об'єктами, які розповсюджуються по всьому тілу (не тільки в мозку), послаблюючись чи збільшуючи свою інтенсивність (хвилі описуються їх інтенсивністю та їх спектром), в залежності від стану рецепторів, які розміщені в різних клітинах тіла. В кінці-кінців ці солітони генерують зміну електричного потенціалу нейронів. І цей імпульс викликає далі хімічні та механічні зміни в тілі, яке виконує бажану Вами механічну роботу. Є конкретна фізична література на цю тему. Шукайте все про солітони, і неминуче знайдете те, що Вас цікавить!
                                      
                                      > Я згідний з Вашим роз'ясненням, що для віруючих людей відповіддю тут може бути віра в нематеріальність життя, як вірить пан Георгій. Але також можна сказати, що відповіддю можуть бути ЗНАННЯ про те, що Життя є Нематеріальною формою Буття. Ми поки-що не маємо достатньо знань про цю форму існування Буття, але з часом надіємося мати!
                                      
                                      Буття саме по собі є категорією логіки. Ніде в світі буття немає. Де б Ви його не шукали, Ви його не знайдете. Все, що Ви зможете знайти, є лише фрагментами еволюції. А життя є продуктом еволюції конденсата іонно-електронної плазми, який є носієм субстанції життя. Вищеназвані солітони випромінюються цим носієм життя і поглинаються оточуючою його білковою речовиною. Так що живий організм є відкритою системою, в якій відбувається постійний обіг речовини, енергії та інформації. Всі ці процеси є результатом когерентного стану організму, який підтримується саме тим конденсатом, який задає тон всім процесам життєдіяльности.
                                      
                                      > Це вже зовсім інший підхід до проблеми. Давайте подумаємо. Якщо Думка створюється матеріальним мозком і існує тільки як його символ, то це значить, що Думка повністю контролюється і означена діяльністю матеріального мозку. Але це ж не так. Бо Думка має своє незалежне життя і віддачу результатів діяльності-думання назад до мозку, змінюючи його, ускладнюючи його структуру, приводячи до еволюції мозку, за яку ми так багато тут говорили.
                                      
                                      Скажемо так: думка є частиною автономної інформаційної системи організму.
                                      
                                      > Таким чином, Думка є незалежною нематеріальною формою існування Буття. Для існування Думки необхідний матеріальний мозок, але Думка не є обмежена здатністю цього мозку, бо має своє незалежне існування і йде попереду здатності мозку викликаючи еволюційний розвиток останнього. Напевно кінцева розгадка суті еволюції якраз криється в цьому звязку.
                                      
                                      Суттю еволюції є постійна зміна всього на світі, і ця зміна існує й без думок. Думки лише керують напрямок цих змін, тобто діють на інформацію, а вся решта дії – наслідок життєдіяльности організма в цілому.
                                      
                                      > Віруючі можуть назвати цю форму існування думки богом. Але Ви бачите, що це зовсім не те, у що вони вірять. Бо їх бог існує незалежно від людини і не потребує людину для свого існування. А наша Думка не може існувати без людини і потребує людину для свого існування.
                                      
                                      А наша думка є формою дії нашої особистости...
                                      
                                      > Науці невідомий "механизм" звязку і впливу нематеріальної думки на матеріальний світ, але відомо, що такий вплив існує! Це та ноосфера, за яку каже Вернадський, це також багато інших явищ, які часто відносять до області метафізичних явищ, але які не є поза межами наукового вивчення, а лише тимчасово є ще не пізнаними людиною.
                                      
                                      Наука цей невідомий Вам "механизм" вивчає, тільки Ви про це не знаєте, бо зовсім інші книги читаєте. Шукайте книги про солітони! Деякі з них саме про це пишуть. Це – чиста фізика, а не психологія...
                                      згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                      • 2005.02.07 | Вільнодум

                                        Re: Коментар.

                                        Социст пише:
                                        > Пане Вільнодум! Ви все зрозумієте, якщо зрозумієте, що таке життя і звідки воно взялось.
                                        (В) Якщо Ви скажете, що вже знаєте, що таке життя і звідкіля воно взялось, то впадете в моїх очах...
                                        
                                        > думка є особистість, яка діє в своїй власній стихії мислення. Без особистости нема думок...
                                        (В) Перше і друге речення відносяться до різних речей. Це так само як сказати - компютерна програма означено діє в своїй сфері використання. Без компютера нема означеної дії програми. Компютер і програма - різні речі. Програмна логіка не є матеріальна.
                                        
                                        > Думайте, панове!
                                        (В) Пробуємо
                                        
                                        > Взагалі – все, що відбувається в мозку, є матеріальним процесом. Матеріальним носієм думок є, скоріше всього, хвилі, а ще точніше – солітони, тобто нелінійні хвилі, які останнім часом стали предметом дуже інтенсивних досліджень.
                                        (В) Я почитав трошки про солітони. Дякую за рекомендацію. З одним я можу повністю згодитися, - з принципом Синергетики, яка показує, що все в світі зв'язане і ніщо не робиться без впливу на інше, хочемо ми цього чи ні. Я вже давно сам так бачив світ - ЄДИНИМ. Те, що електром є частинкою і хвилею є прикладом такого звязку. Але це не тільки електрон, хвиля, атом, людина, подія там чи сям, - ВСЕ є зв'язане в світі! По словах відомої цитати Джона Доне, яку розрекламував Хемінгуей в книзі "По кому дзвонять дзвони" - "..не питай по кому дзвонить дзвін - він дзвонить по тобі!"
                                        
                                        Але солітони, пане Социст, не Є думкою, а лише, можливо, одним із "носіїв думки". Думка все-одно є нематеріальною. Ви не змогли мені доказати протилежне.
                                        
                                        Дам Вам наглядний приклад. Написане слово має своє значення. Написане слово є матеріальним "носієм" змісту слова. Сам же "зміст" слова НЕ Є матеріальним.
                                        
                                        > Наука цей невідомий Вам "механизм" вивчає, тільки Ви про це не знаєте, бо зовсім інші книги читаєте. Шукайте книги про солітони!
                                        (В) Я ще пошукаю про солітони більше інформації. Але чомусь мені здається (інтуітивно), що солітони не є тим, за що ви їх видаєте. Вони НЕ Є Думкою, чи її частиною.
                                        
                                        Вільнодум
                                        згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                        • 2005.02.07 | Тестер

                                          Re: Коментар.

                                          Там вище Вільнодум пише про роботу компютера. Як модель для процесу мислення і дії можна використати машину фон Неймана.
                                          
                                          Машина фон Неймана описана як система, що складається із п'яти основних вузлів: пам'яті, арифметико-логічного пристрою (АЛЛУ), пристрою управління і пристроїв вводу-виводу результатів (в сучасних мікропроцесорах АЛЛУ і пристрій управління з'єднані в одному корпусі). Пам'ять складається з комірок (ячеек). В кожній комірці можна зберігати число або команду.
                                          Нічого не нагадує
                                          Ось тільки мотивації для роботи різні...

                                        • 2005.02.07 | Социст

                                          Re: Коментар.

                                          Пан Вільнодум пише:
                                          
                                          > (В) Якщо Ви скажете, що вже знаєте, що таке життя і звідкіля воно взялось, то впадете в моїх очах...
                                          
                                          Я лише займаюсь розробкою фізичного підгрунтя теорії походження життя внаслідок еволюції відомих сучасній фізиці систем та процесів взаємодії. Я знаю, що таке підгрунтя є! Знати, що таке життя ми будемо лише тоді, коли ми зможемо підтвердити таку теорію експериментально, зокрема – синтез макромолекул, як результат еволюції конденсата іонно-електронної плазми в середовищі близькому до того, яке існувало в умовах раннього стадію еволюції Землі. Все решта є спекулятивними допущеннями, які визначаються світоглядом особистости, що вважає їх вірними або хибними. Походження життя є проблема науки, яка називається фізика. З метафізичної точки зору життя є результатом еволюції. Завданням фізики є описання конкретних механізмів, стадій, умов та наслідків такої еволюції. Я стверджую, що сучасна фізика вже на порозі зародження такої послідовної теорії походження життя. Основою такої теорії є ефекти конденсації іонно-електронної плазми. Крім того, я стверджую, що популярна останнім часом теорія торсіонних полів не є елементом згаданої више теорії походження життя. Але я також стверджую, що теорія вакуума та притаманних йому торсіонів може служити базою для майбутньої теорії Великого Вибуху, зародження Всесвіту та теорії чорних дір і квантової гравітації. Але ця терія є ще в своєму зародку. Саме тому вона стала генератором нової метафізики, яка останнім часом стала популярною в зв'язку зі спробами подолання апокаліптичної деструктивної парадигми, відомої під назвою постмодернізму.
                                          
                                          > > думка є особистість, яка діє в своїй власній стихії мислення. Без особистости нема думок...
                                          > (В) Перше і друге речення відносяться до різних речей. Це так само як сказати - компютерна програма означено діє в своїй сфері використання. Без компютера нема означеної дії програми. Компютер і програма - різні речі. Програмна логіка не є матеріальна.
                                          Я не заперечую. Я навіть стверджую, що всі думки є символічною формою самореалізації особистости. Остання включає як ідеальний момент символізації, так і зовсім реальний момент самореалізації в особистих стосунках.
                                          
                                          > > Взагалі – все, що відбувається в мозку, є матеріальним процесом. Матеріальним носієм думок є, скоріше всього, хвилі, а ще точніше – солітони, тобто нелінійні хвилі, які останнім часом стали предметом дуже інтенсивних досліджень.
                                          > (В) Я почитав трошки про солітони. Дякую за рекомендацію. З одним я можу повністю згодитися, - з принципом Синергетики, яка показує, що все в світі зв'язане і ніщо не робиться без впливу на інше, хочемо ми цього чи ні. Я вже давно сам так бачив світ - ЄДИНИМ. Те, що електром є частинкою і хвилею є прикладом такого звязку. Але це не тільки електрон, хвиля, атом, людина, подія там чи сям, - ВСЕ є зв'язане в світі! По словах відомої цитати Джона Доне, яку розрекламував Хемінгуей в книзі "По кому дзвонять дзвони" - "..не питай по кому дзвонить дзвін - він дзвонить по тобі!"
                                          
                                          Що якраз і підтверджує постійно зростаючу особисту відповідальність кожного в епоху глобальної спекуляції апокаліптичного штибу.
                                          
                                          > Але солітони, пане Социст, не Є думкою, а лише, можливо, одним із "носіїв думки". Думка все-одно є нематеріальною. Ви не змогли мені доказати протилежне.
                                          
                                          Я Вам цього й не доказував. Ви питали про те, яким чином думка може виконувати механічну роботу. Я Вам на це відповів. Але я також відповів, що переважаючою формою перетворення світу є спекуляція. Спекулятивне мислення є ідеальною компонентою цього реального процесу перетворення світу. Вважаю, що це не потребує якихось спеціальних доказів. Прикладів, зокрема, в сфері політики є достатньо.
                                          
                                          > Дам Вам наглядний приклад. Написане слово має своє значення. Написане слово є матеріальним "носієм" змісту слова. Сам же "зміст" слова НЕ Є матеріальним.
                                          
                                          Але крім слів ще існують і діла. Особистість визначається ділами, які підтверджують слова, що вона вимовляє. Змістом цих діл є стосунки особистости. Не словами одними живе людина, а й осягненням єдности!
                                          
                                          > > Наука цей невідомий Вам "механизм" вивчає, тільки Ви про це не знаєте, бо зовсім інші книги читаєте. Шукайте книги про солітони!
                                          > (В) Я ще пошукаю про солітони більше інформації. Але чомусь мені здається (інтуітивно), що солітони не є тим, за що ви їх видаєте. Вони НЕ Є Думкою, чи її частиною.
                                          
                                          Вони є матеріальним носієм інформації, яка зосереджується в думках. Якщо використовувати комп'ютерну аналогію, то солітони будуть належати до хардуеру. А інформація існує всюди. Звичайна пісчинка містить про будову матеріального світу значно більше інформації, ніж всі слова світу разом узяті. Тільки ще треба дуже спеціальні засоби для того, щоб вилучити необхідну інформацію. Слова потрібні для спілкування особистостей, для обміну думок. Тому думки мають символічне значення в особистому житті.
                                          
                                          Мені здається, що вже повторююсь...
                                          згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                          • 2005.02.08 | Вільнодум

                                            Re: Коментар.

                                            Социст пише:
                                            > (солітони) є матеріальним носієм інформації, яка зосереджується в думках. Якщо використовувати комп'ютерну аналогію, то солітони будуть належати до хардуеру.
                                            (В) Я так це і зрозумів раніше. Непорозуміння тут, як мені здається, ось в чому - Ви відноситесь до думок, як "пасивної картинки" інформації, яка твориться і існує в сфері солітонів, тобто в "матеріальній частині" думки. А я бачу Думку, як активний незалежний процес, елемент розуму, який існує поза межами "матеріальної частини" мозку, хоча потребує цю частину для свого існування.
                                            
                                            Повернемось до аналогії з компютером, хоча вона і не найкраща. Маємо hardware (матеріальна частина) і маємо software (програму, яка діє щось на зразок солітонів - створює "образи" і їх логічні звязки). В компютері все, що робить логіка програми, має відповідну матеріальну функцію конструкції компютера - запис памяті, потік електронів, включення-виключення, і т.д. Нема нічого в "думанні" компютера, що не мало б якоїсь відповідної матеріальної дії в сфері hardware.
                                            
                                            Ви наполягаєте на тому, що те саме робиться з людською думкою. Я не можу погодитися. Людська Думка, один раз створена, отримує своє незалежне життя, вона якимось чином "відривається" від матеріальної функції мозку, від солітронів, чи від хімічно-магнітних елементів творіння цієї Думки. Тому і не вдається створити компютерний штучний інтелект, бо ніхто не знає, як заставити створену "Думку" програми жити незалежно від "механізму" компютера, який її створив.
                                            
                                            Оце незалежне життя Думки нам не дає знайти порозуміння. Я не знаю, як Думка може "незалежно" жити і зворотно впливати на роботу мозку, який її створив, і навіть його змінювати. Академік В.Вернадський теж не знав. Це мені невелика втіха, але доказ складності цього питання.
                                            
                                            Вільнодум
                                            згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                            • 2005.02.08 | Тестер

                                              Re: Коментар.

                                              А я думаю, що думка живе для суб"єкта в двох іпостасях.
                                              1. Коли суб"єкт думає і діє(оперативна або коротка пам"ять).
                                              2. Коли думка записується(запам"ятовується) на носій пам"яті(архів або довга пам"ять). А потім поновлюється з носія.
                                              3. Думка щезає, коли зникає її "генератор", або ж носій.
                                              Все інше від "лукавого"

                                            • 2005.02.08 | Социст

                                              Re: Коментар.

                                              Пан Вільнодум пише:
                                              
                                              > Людська Думка, один раз створена, отримує своє незалежне життя, вона якимось чином "відривається" від матеріальної функції мозку, від солітронів, чи від хімічно-магнітних елементів творіння цієї Думки. Тому і не вдається створити компютерний штучний інтелект, бо ніхто не знає, як заставити створену "Думку" програми жити незалежно від "механізму" компютера, який її створив.
                                              > Оце незалежне життя Думки нам не дає знайти порозуміння. Я не знаю, як Думка може "незалежно" жити і зворотно впливати на роботу мозку, який її створив, і навіть його змінювати. Академік В.Вернадський теж не знав. Це мені невелика втіха, але доказ складності цього питання.
                                              
                                              Думка, звичайно, незалежна від мозку. Але вона є залежною від особистости людини. Думка є образом особистости. Особистість є незалежним суб'єктом, бо особистість не є якимось екстрактом мозку, а абсолютною сутністю, яка сама визначає тотальність своїх власних стосунків. Всі стосунки особистости визначаються власним вибором цієї особистости, що дуже часто називають свободою вибору. А мозок є лише дуже вправним інструментом, який виконує волю особистости. Тому й неможливо, поки що, створити комп'ютерний розум, бо комп'ютер не є особистість. Тому й неможлива реінкарнація, бо особистість неможливо прищепити, як грушу. Особистість є наслідком самоусвідомлення та самоідентифікації, самовдосконалення аж до утвердження себе як автономної особистости, а не наслідком переселення духу Ісуса Христа чи Будди. Звичайно, є дуже багато книг, які зберігають справжній дух тієї чи іншої особистости минулого, але оживити цей дух, придати йому нове живе тіло може лише самостійна особистість людини, яка ці книжки читає і утожсамлює себе з тим духом, який вони зберігають. Без особистости нема думок, нема й духу...
                                              згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                              • 2005.02.09 | Вільнодум

                                                Re: Коментар.

                                                Социст пише:
                                                > Думка є образом особистости. Особистість є незалежним суб'єктом, бо особистість не є якимось екстрактом мозку, а абсолютною сутністю, яка сама визначає тотальність своїх власних стосунків.
                                                (В) Із сказаного Вами виходить, що Ви не вважаєте Думку незалежною, такою у Вас є ОСОБИСТІСТЬ. Нехай так, назвіть хоч гарбузом! Все одно не ясно, як особистість "сама визначає тотальність своїх власних стосунків" без допомоги Розуму, без допомоги Думки? Особистість, шукаючи Вашу єдність, про щось має думати і діяти? Ця "процедура" думання і діяння має двояку суть - матеріальну і НЕматеріальну. Матеріальна є в процесах мозкової структури, а НЕматеріальна є, якщо хочете, Божим откровенням(!), процесом ПІЗНАННЯ, і, що саме головне, процесом ПОКРАЩЕННЯ СВІДОМОСТІ, періодичного переродження свідомості до ВИЩОГО рівня.
                                                
                                                Можете це називати еволюцією, якщо хочете. Але еволюція в Вашій інтерпретації є тільки ФІЗИЧНОЮ зміною. Я балакаю за еволюцію ПІЗНАННЯ, яка під Ваші означення не підпадає.
                                                
                                                Вільнодум
                                                згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                                • 2005.02.09 | Тестер

                                                  Re: Коментар.

                                                  Миколо, ти або блукаєш в трьох соснах, або занадто перемудрюєш.
                                                  згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                                  • 2005.02.10 | Вільнодум

                                                    Re: Коментар.

                                                    Тестеру, я не перемудрюю. Просто ти не здатний зрозуміти моїх глибоких думок!

                                                • 2005.02.09 | Социст

                                                  Re: Коментар.

                                                  Пан Вільнодум пише:
                                                  
                                                  > Социст пише:
                                                  > > Думка є образом особистости. Особистість є незалежним суб'єктом, бо особистість не є якимось екстрактом мозку, а абсолютною сутністю, яка сама визначає тотальність своїх власних стосунків.
                                                  > (В) Із сказаного Вами виходить, що Ви не вважаєте Думку незалежною, такою у Вас є ОСОБИСТІСТЬ. Нехай так, назвіть хоч гарбузом! Все одно не ясно, як особистість "сама визначає тотальність своїх власних стосунків" без допомоги Розуму, без допомоги Думки? Особистість, шукаючи Вашу єдність, про щось має думати і діяти? Ця "процедура" думання і діяння має двояку суть - матеріальну і НЕматеріальну. Матеріальна є в процесах мозкової структури, а НЕматеріальна є, якщо хочете, Божим откровенням(!), процесом ПІЗНАННЯ, і, що саме головне, процесом ПОКРАЩЕННЯ СВІДОМОСТІ, періодичного переродження свідомості до ВИЩОГО рівня.
                                                  
                                                  Нехай собі думає! Це залежить від особистости, яка думає...
                                                  
                                                  > Можете це називати еволюцією, якщо хочете. Але еволюція в Вашій інтерпретації є тільки ФІЗИЧНОЮ зміною. Я балакаю за еволюцію ПІЗНАННЯ, яка під Ваші означення не підпадає.
                                                  
                                                  Пізнання не є наслідком еволюції, а діяльности. Еволюція, життя, діяльність, єдність – це різні речі, хоч вони й пов'язані між собою.
                                                  згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                                  • 2005.02.10 | Вільнодум

                                                    Re: Коментар.

                                                    Социст пише:
                                                    > Пізнання не є наслідком еволюції, а діяльности. Еволюція, життя, діяльність, єдність – це різні речі, хоч вони й пов'язані між собою.
                                                    (В) Все є "пов'язане" під Сонцем! До того самого дуба можна підійти і з-права, і з-ліва, і з-боку! Наприклад, Ви кажете -
                                                    "Пізнання не є наслідком еволюції, а діяльности"
                                                    І так і не так. Пізнання має діяльність, але воно також ЕВОЛЮЦІОНУЄ по-своєму. Чи не так? Значить пізнання має свою власну еволюцію! Ви не хочете з цим погодитись із-за Ваших матеріалістичних поглядів на це питання, бо Ви так і НЕ відповіли - чи Думка є матеріалістичною, чи ні! Для Вас - ні, бо для Вас Думка не існує, як незалежна субстанція, а є тільки "образом" матеріалістичної функції мозку, якщо я правильно зрозумів. Я притримуюсь іншого погляду, що Думка є незалежною субстанцією, і хоч вона і потребує матеріалістичну функцію мозку для свого існування (як дерево грунт), але Думка НЕ є повністю залежна і означена матеріалістичною функцією мозку, а має своє незалежне "творче" існування, і свою дію, в тому числі на мозок, який її породив.
                                                    
                                                    Вільнодум
                                                    згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                                    • 2005.02.10 | Тестер

                                                      згадав шкільні роки і приказку про школярку

                                                      (Винувато похнюпивши голову)"Книжки в сумці - х.. на думці"
                                                      Запитання. Коли думки школярки перетворяться на матеріяльний об"єкт думок і мрій? От тут вже вступають в силу закони еволюції, тобто розвитку та дозрівання, а також думки спонукають до дій по пошуку матеріального вищезгаданого матеріального об"єкта. Який належить певному матеріальному суб"єкту. Таким чином маємо започаткування певного процесу, в чомусь циклічного, але на другому вже рівні.
                                                      Ось чому я сторонник процесно-рівневого підходу. бачите як все логічно
                                                      > Вільнодум пише:
                                                      > Я притримуюсь іншого погляду, що Думка є незалежною субстанцією, і хоч вона і потребує матеріалістичну функцію мозку для свого існування (як дерево грунт), але Думка НЕ є повністю залежна і означена матеріалістичною функцією мозку, а має своє незалежне "творче" існування, і свою дію, в тому числі на мозок, який її породив.
                                                      >
                                                      Та суб"єктивний ідеаліст, ти Вільнодуме, закінчений
                                                      І не уважно читаєш, що я тобі написав. Думка повинна мати її генератора або носія. І незалежне творче існування її повинне бути втілено в: 1)дію; 2)алгоритм якоїсь дії; 3)результат дії.
                                                      Або не втілено. Тоді вона залишається в твоїй памяті і якщо ти не зробиш зусиль, тобто знову ж таки дій, щоб її записати, розказати комусь, щоб він записав чи прийняв до виконання, то там твоя думка і засохне. А коли людина помирає то і думки її також зникають. Крім тих, що залишені на матеріальних носіях.
                                                      Я не вірю, що думка гуляє сама по собі, як кішка. А от кішка зі своїми думками, як їх генератор і носій, гуляє сама по собі.
                                                      згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                                      • 2005.02.11 | Вільнодум

                                                        Кішка - не Думка!

                                                        Я вже просто не знаю, як "суб'єктивному ідеалісту", яким мене назвали, та ще й повністю "закінченому" розтовкти одну просту логічну концепцію "об'єктивним матеріалістам", яка, ну НІЯК, до них не доходить!
                                                        
                                                        Цитую і коментую:
                                                        
                                                        Тестер пише:
                                                        > Думка повинна мати її генератора або носія.
                                                        (В) Згідний.
                                                        
                                                        > І незалежне творче існування її повинне бути втілено в: 1)дію; 2)алгоритм якоїсь дії; 3)результат дії.
                                                        (В) Що Ви розумієте під "незалежне творче існування її"? Якщо воно є дійсно незалежним, то тоді Думка не повина бути повністю означеною тим, що її породило, як Ви і Социст наполягаєте.
                                                        
                                                        > Або не втілено. Тоді вона залишається в твоїй памяті і якщо ти не зробиш зусиль, тобто знову ж таки дій, щоб її записати, розказати комусь, щоб він записав чи прийняв до виконання, то там твоя думка і засохне.
                                                        (В) Тут Ви кажете не про Думку, а про існуючу інформацію-ЗНАННЯ, які можна записати, передати, і т.д. Це зовсім інша річ. Так, інформація може існувати і існує в чисто матеріальній формі.
                                                        
                                                        > А коли людина помирає то і думки її також зникають.
                                                        (В) Ви тут знову кажете про "записану" в мізку інформацію. Думки - нематеріальна творча функція мозку - також зникають, але по іншій причині - вмирає апарат їх народження і підтримки.
                                                        
                                                        > Крім тих, що залишені на матеріальних носіях.
                                                        (В) Які це? В людини таких нема після її смерті, якщо не рахувати інформацію ДНК.
                                                        
                                                        > Я не вірю, що думка гуляє сама по собі, як кішка.
                                                        (В) Думка не гуляє сама по собі, "як кішка", бо вона не може існувати без генератора і каталізатора думок - мозку. Проте, Думка, як мала дитина, росте і розвивається самостійно, хоча без батьків - загине!
                                                        
                                                        > А от кішка зі своїми думками, як їх генератор і носій, гуляє сама по собі.
                                                        (В) Спору нема! Особливо та кішка, яка має "мишку в сумці, а кота на думці!"
                                                        
                                                        Вільнодум
                                                        згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                                        • 2005.02.11 | Тестер

                                                          Re: Кішка - не Думка!

                                                          Вільнодум пише:
                                                          > Я вже просто не знаю, як "суб'єктивному ідеалісту", яким мене назвали, та ще й повністю "закінченому" розтовкти одну просту логічну концепцію "об'єктивним матеріалістам", яка, ну НІЯК, до них не доходить!
                                                          >
                                                          > Цитую і коментую:
                                                          >
                                                          > Тестер пише:
                                                          > > Думка повинна мати її генератора або носія.
                                                          > (В) Згідний.
                                                          >
                                                          > > І незалежне творче існування її повинне бути втілено в: 1)дію; 2)алгоритм якоїсь дії; 3)результат дії.
                                                          > (В) Що Ви розумієте під "незалежне творче існування її"? Якщо воно є дійсно незалежним, то тоді Думка не повина бути повністю означеною тим, що її породило, як Ви і Социст наполягаєте.
                                                          
                                                          Я маю на увазі те, що Вільнодума переслідує ідея нематеріальності думки. Тобто, що ті образи або ж поняття, які виникають у нашому мозку, виникнувши раз, залишаються існувати чи певний час, чи назавжди у якомусь "гіпотетичному полі вільних думок", чи як це назвати, самі по собі. От є вони і все. А я так не вважаю. Чи я не правильно розумію.
                                                          >
                                                          > > Або не втілено. Тоді вона залишається в твоїй памяті і якщо ти не зробиш зусиль, тобто знову ж таки дій, щоб її записати, розказати комусь, щоб він записав чи прийняв до виконання, то там твоя думка і засохне.
                                                          > (В) Тут Ви кажете не про Думку, а про існуючу інформацію-ЗНАННЯ, які можна записати, передати, і т.д. Це зовсім інша річ. Так, інформація може існувати і існує в чисто матеріальній формі.
                                                          
                                                          Так знання і формуються з думок, які ми зберігаємо тим чи іншим чином, або передаємо одному. Інакше думки пропадають.
                                                          >
                                                          > > А коли людина помирає то і думки її також зникають.
                                                          > (В) Ви тут знову кажете про "записану" в мізку інформацію. Думки - нематеріальна творча функція мозку - також зникають, але по іншій причині - вмирає апарат їх народження і підтримки.
                                                          А я про що кажу?
                                                          >
                                                          > > Крім тих, що залишені на матеріальних носіях.
                                                          > (В) Які це? В людини таких нема після її смерті, якщо не рахувати інформацію ДНК.
                                                          Це такі думки, що залишились збережені на носіях(книжках, магнітних носіях, у чиємусь мозку(памяті)) у вигляді знань.
                                                          >
                                                          > > Я не вірю, що думка гуляє сама по собі, як кішка.
                                                          > (В) Думка не гуляє сама по собі, "як кішка", бо вона не може існувати без генератора і каталізатора думок - мозку. Проте, Думка, як мала дитина, росте і розвивається самостійно, хоча без батьків - загине!
                                                          Спонукає розвиток думки її носій, бо йому "шось треба" для забезпечення своєї життєдіяльності. Так що ніякої самостійності. Хіба, що уві сні на автоматі. І то в це час відбувається виконання якихось фунцій системи, яка називається живий організм.
                                                          >
                                                          > > А от кішка зі своїми думками, як їх генератор і носій, гуляє сама по собі.
                                                          > (В) Спору нема! Особливо та кішка, яка має "мишку в сумці, а кота на думці!"
                                                          >
                                                          > Вільнодум
                                                          
                                                          Так про шо, ми балакаєм, куме???
                                                          згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                                          • 2005.02.11 | Вільнодум

                                                            Re: Думка - непізнаний елемент Еволюції

                                                            Тестер пише:
                                                            > Вільнодума переслідує ідея нематеріальності думки.
                                                            (В) Не тільки мене, впертого вільно-дума, а і багатьох вчених. Я писав за В.Вернадського, наприклад.
                                                            
                                                            > Тобто, що ті образи або ж поняття, які виникають у нашому мозку, виникнувши раз, залишаються існувати чи певний час, чи назавжди у якомусь "гіпотетичному полі вільних думок", чи як це назвати, самі по собі. От є вони і все. А я так не вважаю. Чи я не правильно розумію.
                                                            (В) Наука поки що не знає достовірно за суть "структури" думки. Маємо тільки здогадки, гіпотези. Але логічний розгляд цієї субстанції (Думки) показує, що вона повинна мати незалежну НЕматеріальну природу, бо інакше не було б розвитку мислення. Ви правильно сказали, що думка, виникнувши раз, залишається існувати якийсь певний час в якомусь "полі думок", роблячи свою роботу, можливо спілкуючись з іншими думками, чи якимись нематеріальними "полями" там. Поки людина жива, ця народжена думка має звязок з людиною і має можливість впливати на людину, на її матеріальну структуру, викликаючи еволюцію мозку. Напевно еволюція мозку і інших органів не проходить тільки під впливом думок, а мають місце і інші чинники, як скажемо, зміни клімату, харчів, фізичної діяльності, і подібні, тобто відомі чинники Дарвіновської еволюції. Недолік і обмеження Дарвіновської теорії якраз і є в відсутності оцього важливого компоненту еволюції - незалежної нематеріальної думки. Тобто теорія Дарвіна є частковою теорією еволюції. А є ще Повна теорія еволюції.
                                                            
                                                            В. Вернадський напевно це розумів, але не міг такі думки до кінця висловити в атмосфері Радянської науки, де матеріалізм був неоспоримою базою перемагаючого марксизму-ленінізму. За такі думки могли і посадити, як зробили, наприклад, з генетиками.
                                                            
                                                            Вільнодум
                                                            згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                                            • 2005.02.11 | Социст

                                                              Re: Думка - непізнаний елемент Еволюції

                                                              Пан Вільнодум пише:
                                                              
                                                              > (В) Наука поки що не знає достовірно за суть "структури" думки. Маємо тільки здогадки, гіпотези. Але логічний розгляд цієї субстанції (Думки) показує, що вона повинна мати незалежну НЕматеріальну природу, бо інакше не було б розвитку мислення. Ви правильно сказали, що думка, виникнувши раз, залишається існувати якийсь певний час в якомусь "полі думок", роблячи свою роботу, можливо спілкуючись з іншими думками, чи якимись нематеріальними "полями" там. Поки людина жива, ця народжена думка має звязок з людиною і має можливість впливати на людину, на її матеріальну структуру, викликаючи еволюцію мозку. Напевно еволюція мозку і інших органів не проходить тільки під впливом думок, а мають місце і інші чинники, як скажемо, зміни клімату, харчів, фізичної діяльності, і подібні, тобто відомі чинники Дарвіновської еволюції. Недолік і обмеження Дарвіновської теорії якраз і є в відсутності оцього важливого компоненту еволюції - незалежної нематеріальної думки. Тобто теорія Дарвіна є частковою теорією еволюції. А є ще Повна теорія еволюції.
                                                              
                                                              Синонімом того поля думок, про яке згадує пан Вільнодум, є егрегор думок. Цей егрегор думок є другим поверхом того самого егрегора, про який пише пан Анатолій, тобто егрегора символів. Інтуїтивно мені ясно, що є й третій поверх – щось на зразок егрегора сумлінь. А четвертий поверх можна назвати поверхом правди. Я не кажу, що пан Анатолій живе на першому поверсі, а пан Вільнодум поселився на другому. Але їх увага сконцентрована на різних аспектах одного і того ж егрегора.
                                                              
                                                              А тепер поясню, що це таке егрегор. Егрегор не є якимсь матеріальним полем, що проникає душі окремих людей. Егрегор є когерентною формою самости спільноти людей, тобто, образом самости, який формує суб'єктивні переживання, мислення, пізнання та практичний досвід різних людей, які утожсамлюють себе з однією і тією ж спільнотою, з її долею, з її колективним досвідом, з пережитими разом доленосними подіями та пов'язаними з ними символами, думками, вчинками, сценаріями поведінки тощо. Концепція егрегора є подібною до концепції архетипу, тільки остання стосується підсвідомости, тоді як перша є коцепцією колективної свідомости певної спільноти. Звичайно такою спільнотою, яка має такий егрегор, є нація. Але є й інші приклади – християни, комуністи, масони, антиглобалісти тощо.
                                                              
                                                              Чи існує в світі як самостійна монада, як річ в собі особа, яку звуть Петром чи Оксаною. Ні, вони скоріше є продуктом егрегора, спільного для мільйонів людей, які називають себе українцями. А от Джордж є, скоріше всього, представником зовсім іншого егрегора. Всі ми є втіленням однієї і тієї ж субстанції, яку отримуємо від своїх батьків і яку передаємо своїм дітям. Бо саме ми є її творцями, її деміургами, ми її творимо та вдосконалюємо все своє свідоме життя. Все це так!
                                                              
                                                              Тільки я поставлю питання трохи інакше. Що залишиться від цієї живої субстанції, якщо всі українці Всесвіту раптом зникнуть, перейдуть поза бар'єр сприйняття, туди, де немає ні простору, ні часу? Відповідь дуже проста – нічого. Крім матеріальних доказів того, що вона була живою субстанцією, тільки чомусь перестала жити. Думки існують незалежно від окремої особистости, яка їх тут і тепер думає. Бо ці ж самі думки думає інша особистість, яка володіє своїм власним незалежним тут і тепер. Це різні собистості. Але у них однакові думки. Бо всі вони – українці...
                                                              згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                                              • 2005.02.11 | Вільнодум

                                                                Re: Думка - непізнаний елемент Еволюції

                                                                Так, пане Социст, егрегор є полем спільного мислення. Егрегор має свою "частоту" спілкування, до якої людина підключається, якщо має відчуття спільності з цим егрегором. Це відчуття спільності породжується інформаційним полем мозку, де зберігаються надбання національної культури, виховання, мови, всього того, що відоме як Спосіб Життя. Людина з такими надбаннями фізично "відчуває" свій егрегор і до нього тягнеться.
                                                                
                                                                Таких егрегорів людина може мати декілька, якщо життя надало їй спадщину двух культур, або надбання іншого способу життя через, скажемо, іміграцію до іншої країни. Я це знаю, бо сам маю.
                                                                
                                                                Важливо усвідомлювати, і Социст, як мені здається, підходить до цього, що як Думка, так і Егрегор, не є матеріальними, але здатні впливати на матеріальні процеси, по-перше. По-друге, вони існують і діють поза межами матеріальних процесів, тобто мають незалежне життя, хоча не можуть існувати без матеріальної функції мозку - з зупинкою функції мозку зупиняється "життя" незалежної думки. Після смерті людини її думки мають інше життя, у формі застиглої інформації - матеріальної форми запису думок. Ця інформація може породжувати життя думки через інших людей, які живуть в той час і знайомляться з інформацією попередніх поколінь людей.
                                                                
                                                                Вільнодум

• 2005.01.31 | Thinker

  сімпеляція диструбних гентропів

  - Тату, а що таке сімпеляція диструбних гентропів?
  – Не знаю, а де ти таке прочитав?
  – А я це не прочитав, я це написав.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.11.24 | Социст

    Чукча нечитатель чукча писатель!

    24.11.2005р.