Трохи роздумів з приводу смерті двох друзів
04/08/2005 | Георгій
На минулому тижні раптово пішли з життя двоє моїх друзів. Вони були дуже різні, настільки різні, що, здається, нічого їх не могло об'єднувати.
Один з них - батько мого пастора Сари Біден Бюррес, Джон Бюррес. Він був за фахом фармаколог, а за характером - дуже добропорядний, глибоко віруючий християнин. Взагалі-то його смерть не повинна була нікого здивувати, тому що йому було вже 86 років. Але, звичайно, для близьких родичів і друзів це все рівно трагедія.
Другий - науковий співробітник Університету штата Місісіпі, колега моєї дружини на ім'я Метт Бушар. Меттові було тільки 36 років. Він помер за якісь секунди, через раптову серцеву атаку, яка переросла в інфаркт. Метт був здоровань і веселун-жартівник. Він ніколи нічим не хворів і ніколи ні на що не скаржився. За вірою Метт був атеїст, і стиль його життя був такий, що традиційно викликає насуплені брови у добропорядних християн: він багато пив, палив, любив наперчені жарти, ніколи не думав про одруження, мав безліч амурних пригод і ніколи навіть не дивився у бік церкви.
І от зараз, при всій відмінності цих двох небіжчиків, ми, їх друзі, пригадуємо все хороше, добре, що вони робили іншим людям. І дійсно, дуже багато такого хорошого, доброго пригадується. Я, наприклад, весь час думаю про величезну колекцію метеликів, яку Метт збирав роками, а потім отак взяв і подарував моїй дочці.
Чи один з них був милішим Богові, Христові? Я думаю - ні, обоє були, і є, Його улюбленими дітьми.
Як ви думаєте, шановні?
Один з них - батько мого пастора Сари Біден Бюррес, Джон Бюррес. Він був за фахом фармаколог, а за характером - дуже добропорядний, глибоко віруючий християнин. Взагалі-то його смерть не повинна була нікого здивувати, тому що йому було вже 86 років. Але, звичайно, для близьких родичів і друзів це все рівно трагедія.
Другий - науковий співробітник Університету штата Місісіпі, колега моєї дружини на ім'я Метт Бушар. Меттові було тільки 36 років. Він помер за якісь секунди, через раптову серцеву атаку, яка переросла в інфаркт. Метт був здоровань і веселун-жартівник. Він ніколи нічим не хворів і ніколи ні на що не скаржився. За вірою Метт був атеїст, і стиль його життя був такий, що традиційно викликає насуплені брови у добропорядних християн: він багато пив, палив, любив наперчені жарти, ніколи не думав про одруження, мав безліч амурних пригод і ніколи навіть не дивився у бік церкви.
І от зараз, при всій відмінності цих двох небіжчиків, ми, їх друзі, пригадуємо все хороше, добре, що вони робили іншим людям. І дійсно, дуже багато такого хорошого, доброго пригадується. Я, наприклад, весь час думаю про величезну колекцію метеликів, яку Метт збирав роками, а потім отак взяв і подарував моїй дочці.
Чи один з них був милішим Богові, Христові? Я думаю - ні, обоє були, і є, Його улюбленими дітьми.
Як ви думаєте, шановні?
Відповіді
2005.04.08 | Тестер
Re: Трохи роздумів з приводу смерті двох друзів
Не знаю відносно божої любові, але з таким , як Мегг я би потоваришував.Жаль, що такий молодий так рано пішов з життя. Тромб напевне?
2005.04.09 | Георгій
Re: Трохи роздумів з приводу смерті двох друзів
Тестер пише:> Не знаю відносно божої любові, але з таким , як Мегг я би потоваришував.
(ГП) Метт (повне ім'я Matthew Robinson Bouchard). Так, з ним було легко і приємно товаришувати. А щодо Божої любові - я думаю про це головним чином через те, що деякі християни, особливо протестанти-євангельники і інші молоді деномінації у США, відмовляють таким, як Метт Бушар, не визнають їх гідними Божої любові. Чув недавно одну проповідь по радіо. Там якийсь пастор (здається харизмат-п'ятидесятник) з якоюсь дивною мені, нездоровою погордою, з якимось навіть злорадством розповідав, як він говорив з удовою тільки-но померлого чоловіка. Та жінка ходила до його церкви, але її чоловік був атеїст, п'яниця і богохульник. Жінка запитала цього пастора - чи є хоч якась надія, що небіжчик буде прощений Богом і не опиниться у пеклі. А пастор їй сказав, звичайно ж ні! Читайте Біблію, там усе сказано. Ваш покійний чоловік відрікся від Христа, зрадив Йому, не вірив у нього, не каявся, був гордим, зухвалим, порушував Божі заповіді по багато разів на день. Як же він може бути прощений? Нема йому ні прощення, ні порятунку, ні помилування, ні розради, ні полегшення на віки вічні. Отак... Звичайно, я дуже проти такого псевдо-християнства. Як можна отак судити людей на підставі окремих, вирваних з контексту біблійних віршів? Чи хтось з нас Бог?
> Жаль, що такий молодий так рано пішов з життя. Тромб напевне?
(ГП) Не знаю, офіційний діагноз просто інфаркт міокарда. Ми з Лесею вчора були на його панахиді у церкві, де Метт був охрищений і де він маленьким хлопчиком відвідував дитячу недільну школу. Враження було якесь сюрреальне - були присутні його батьки, бабуся, і двоє братів, обоє значно старші за нього. Де він зараз, що з ним, як йому ведеться? Чи він бачить нас? Чи ми з Лесею і Мар'янкою пізнаємо його, коли (і якщо) після смерті попадемо на "небо"? Метт, здається, дуже любив мою доньку, я тільки зараз став це розуміти...
2005.04.09 | P.M.
Re: Трохи роздумів з приводу смерті двох друзів
Георгій пише:> Там якийсь пастор (здається харизмат-п'ятидесятник) з якоюсь дивною мені, нездоровою погордою, з якимось навіть злорадством розповідав, як він говорив з удовою тільки-но померлого чоловіка. Та жінка ходила до його церкви, але її чоловік був атеїст, п'яниця і богохульник. Жінка запитала цього пастора - чи є хоч якась надія, що небіжчик буде прощений Богом і не опиниться у пеклі. А пастор їй сказав, звичайно ж ні! Читайте Біблію, там усе сказано. Ваш покійний чоловік відрікся від Христа, зрадив Йому, не вірив у нього, не каявся, був гордим, зухвалим, порушував Божі заповіді по багато разів на день. Як же він може бути прощений? Нема йому ні прощення, ні порятунку, ні помилування, ні розради, ні полегшення на віки вічні. Отак... Звичайно, я дуже проти такого псевдо-християнства. Як можна отак судити людей на підставі окремих, вирваних з контексту біблійних віршів? Чи хтось з нас Бог?
Звичайно, в такому випадку пастору краще було говорити вдові молитися до Бога за душу померлого. Але, можливо, що це його звернення було спрямоване не стільки до вдови, скільки до інших людей, що би ще раз засвдчити, чого не можна робити. Подібно, як ми інколи лякаємо своїх дітей жахливими перспектрвами, якщо вони не будуть чемними і добре вчитися.
З цього приводу згадався мені один анегдот. Священник виголошує: "Не потраплять пияки у Царство Боже, не потраплять!" А одна жіночка говорить: "Правду кажете отче, про яке Царство Небесне можна говорити, коли мій, як нап'ється, то у власні двері потрапити не може".
2005.04.08 | tmp
Упокой их Боже там, где свет лица Твоего (-)
2005.04.08 | tmp
Оригинальный взгляд :)
> І от зараз, при всій відмінності цих двох небіжчиків, ми, їх друзі, пригадуємо все хороше, добре, що вони робили іншим людям... Чи один з них був милішим Богові, Христові? Я думаю - ні, обоє були, і є, Його улюбленими дітьми.Вот довольно оригинальный взгляд на "проблему":
http://zhurnal.lib.ru/m/maksimow_j_w/dozn-sato.shtml
прочтите - не пожалеете
2005.04.09 | P.M.
Re: Трохи роздумів з приводу смерті двох друзів
Георгій пише:> Чи один з них був милішим Богові, Христові? Я думаю - ні, обоє були, і є, Його улюбленими дітьми.
Наше уявлення про людей стосується тільки нас людей. Перед Богом же усі рівні: і веселуни і мовчуни, і праведники і неправедники, і папи і непапи.
До речі, що би визнати посмертно людину святою, потрібне чудо, яке в свою чергу, може походити лише від небесних сил.