Ураган "Катріна"
08/30/2005 | Георгій
Пан Венед цікавився, чи не зачепило моїх близьких і мене ураганом, оскільки я сказав, що живу у штаті Місісіпі. Рапортую...
Містечко, де я живу і де знаходиться кампус Університуту шт. Місісіпі (м. Старквілл) ураганом не зачепило. Був тільки дуже сильний дощ і вітер, і вчора і сьогодні в унівеситеті занять нема. Але ніяких пошкоджень чи жертв не видно. Завтра заняття відновляються.
Значно гірше на південь від нас, на узбережжі Мексиканської затоки. Найбільше постраждали міста Білоксі, Галфпорт, Бей-Сейнт-Луїс і Пасс Крісчіан. Там загинуло кілька сот людей і зруйновані практично всі споруди.
Дуже сильно постраждало також узбережжя Луїзіани (у тому числі місто Новий Орлеан) і Алабами (місто Мобіл). Там теж є жертви. Знаменитий Французький квартал у центрі Нового Орлеану сильно пошкоджений і частково затоплений. Півторамільйонне місто поки що залишається повністю без електроенергії. Ремонтувати лінії електропередач і будівлі майже неможливо, тому що Новий Орлеан знаходиться нижче рівня моря і нижче рівня води у дуже великому озері Поншантрен. Дамби, які утримують воду у цьому озері, прорвало, і вода продовжує заливати житлові квартали.
Моя дочка Мар'яна вчиться в університеті Тулейн, який знаходиться майже у самісінькому центрі Нового Орлеану. Сьогодні в неї повинні були початися заняття. Ми (моя дружина і я) поїхали разом з нею до Нового Орлеану у суботу, поїздом. (Вона була з нами у Старквіллі на канікулах.) Ми взагалі-то знали про ураган, але якось не усвідомлювали усієї серйозності ситуації - тропічні шторми і урагани бувають на узбережжі Мексиканської затоки досить часто, і люди звикли навіть жартувати про це. Але, коли наш поїзд був вже зовсім поруч із Новим Орлеаном, ми дізналися, що ситуація дуже серйозна, що ніяких занять ні в яких університутах чи школах у найближчий час не буде, і що всім треба якомога швидше евакуюватися. Тому ми у той самий день (у суботу) поїхали назад у Старквілл автобусом, і взяли з собою трьох Мар'янчиних друзів. Зараз уся ця орава молоді живе у нашому будинку, нам тісно і ми вже всі всім набридли
(жартую), ми не впевнені, коли це все закінчиться, але ми раді і вдячні Богові вже за те, що ми просто живі і здорові.
Нормальне життя на узбережжі Мексиканської затоки відновиться, очевидно, не дуже скоро. Страшно шкода людей, які потонули, чи були вбиті електричним струмом (є такі випадки - лінії електропередач падали просто на будинки і авта), і тих, хто втратив свої помешкання і майно. Буду вдячний всім, хто пом'яне цих людей у думках, і, звичайно, всім, хто помолиться за них.
Містечко, де я живу і де знаходиться кампус Університуту шт. Місісіпі (м. Старквілл) ураганом не зачепило. Був тільки дуже сильний дощ і вітер, і вчора і сьогодні в унівеситеті занять нема. Але ніяких пошкоджень чи жертв не видно. Завтра заняття відновляються.
Значно гірше на південь від нас, на узбережжі Мексиканської затоки. Найбільше постраждали міста Білоксі, Галфпорт, Бей-Сейнт-Луїс і Пасс Крісчіан. Там загинуло кілька сот людей і зруйновані практично всі споруди.
Дуже сильно постраждало також узбережжя Луїзіани (у тому числі місто Новий Орлеан) і Алабами (місто Мобіл). Там теж є жертви. Знаменитий Французький квартал у центрі Нового Орлеану сильно пошкоджений і частково затоплений. Півторамільйонне місто поки що залишається повністю без електроенергії. Ремонтувати лінії електропередач і будівлі майже неможливо, тому що Новий Орлеан знаходиться нижче рівня моря і нижче рівня води у дуже великому озері Поншантрен. Дамби, які утримують воду у цьому озері, прорвало, і вода продовжує заливати житлові квартали.
Моя дочка Мар'яна вчиться в університеті Тулейн, який знаходиться майже у самісінькому центрі Нового Орлеану. Сьогодні в неї повинні були початися заняття. Ми (моя дружина і я) поїхали разом з нею до Нового Орлеану у суботу, поїздом. (Вона була з нами у Старквіллі на канікулах.) Ми взагалі-то знали про ураган, але якось не усвідомлювали усієї серйозності ситуації - тропічні шторми і урагани бувають на узбережжі Мексиканської затоки досить часто, і люди звикли навіть жартувати про це. Але, коли наш поїзд був вже зовсім поруч із Новим Орлеаном, ми дізналися, що ситуація дуже серйозна, що ніяких занять ні в яких університутах чи школах у найближчий час не буде, і що всім треба якомога швидше евакуюватися. Тому ми у той самий день (у суботу) поїхали назад у Старквілл автобусом, і взяли з собою трьох Мар'янчиних друзів. Зараз уся ця орава молоді живе у нашому будинку, нам тісно і ми вже всі всім набридли
(жартую), ми не впевнені, коли це все закінчиться, але ми раді і вдячні Богові вже за те, що ми просто живі і здорові.Нормальне життя на узбережжі Мексиканської затоки відновиться, очевидно, не дуже скоро. Страшно шкода людей, які потонули, чи були вбиті електричним струмом (є такі випадки - лінії електропередач падали просто на будинки і авта), і тих, хто втратив свої помешкання і майно. Буду вдячний всім, хто пом'яне цих людей у думках, і, звичайно, всім, хто помолиться за них.
Відповіді
2005.08.31 | Вільнодум
Re: Ураган "Катріна"
РА-діє, що у Вас все обійшлось, пане Георгію!Такого нещастя Америка давно не бачила. Це є, як кажуть по телебаченню, найбільший ураган, по розрухам, який коли-небуть тут був. Вам з дочкою він запам"ятається.
Мені теж, бо у нас народився в цей день внук! Це вже третій. Перші дві були внучки.
Життя іде!
2005.09.01 | Георгій
Re: Ураган "Катріна"
Дякую, пане Миколо, і вітаю Вас з онуком! Хай росте здоровим і веселим, батькам і дідусю з бабусею на радість. Життя дійсно іде, незважаючи ні на що.Тут поки що новини невеселі. Кількість жертв уже сягнула за тисячу, особливо у Новому Орлеані, де після прориву дамби рано вранці у вівторок багато людей захлинулося на перших поверхах своїх помешкань. Протягом вівторка люди продовжували гинути або від повіні, або від теплового удару (ті, хто заховався на горищах). Вчора заглухли останні помпи місцевого водогону (до того вони ще працювали завдяки якимось аварійним генераторам), так що півторамільйонне місто не має, незважаючи на повінь, ні краплини води для пиття. Та вода, що хлюпає на вулицях, дуже небезпечна, інфікована і також забруднена бензином - повінь зруйнувала бензоколонки. Очевидно, більш-менш нормальне життя у цьому прекрасному, такому цікавому у культурному відношенні місті відновиться не раніше, ніж через кілька місяців, а то й років.
Раптом страшно загострилися соціальні проблеми. У Новому Орлеані, а також у Білоксі і Галфпорті панує хаос. Поліція нездатна контролювати ситуацію, люди у відчаї, і тому багато випадків грабування крамниць, вандалізму тощо. Телевізійні коментатори іноді навіть кажуть, що узбережжя Мексиканської затоки зараз нагадує Багдад у перші дні після падіння режиму Саддама Гуссейна.
Прошу, люди, пам'ятайте про тих нещасних, хто постраждав і продовжує страждати від цього жахливого стихійного лиха. Якщо маєте змогу, жертвуйте гроші через Червоний Хрест і інші добродійницькі організації. Якщо Ви маєте якихось знайомих чи друзів звідти, дайте їм притулок.
До речі, пане Миколо, може Ви пам'ятаєте пана Михайла Даценка з "InfoUkes." Ми з ним учора говорили по телефону. Він очолює громадську організацію "Громадяни України у США." Ця організація зараз дуже інтенсивно займається розшуком українців, які могли постраждати від урагану. Їх електронна адреса ukraina-citizen@excite.com.
2005.09.01 | Вільнодум
Re: Ураган "Катріна"
Георгій пише:> До речі, пане Миколо, може Ви пам'ятаєте пана Михайла Даценка з "InfoUkes."
*** Михайла добре знаю. Він тут, в моїх краях. Періодично стикаємось на українських зборищах. Орґанізацію Українських Ґромадян заснував Володимир Іваненко, який також тут, мій приятель. Рекомендую почитати досить гарну статтю пана Іваненко - http://orianity.mykola.com/ivanenko1.html
Тримайтесь!
Микола
2005.09.01 | Георгій
Враження моєї дочки (мовою оригіналу)
Since my classes were supposed to have started on Wednesday, my parentsand
I got on a train from Mississippi to New Orleans on Saturday morning. We
knew about the storm brewing in the Gulf, but there was no official word
from anyone that it would be anything more than just another mild
annoyance.
Hurricanes had been taunting New Orleans almost every year; last year, I
got a week off school because of Ivan and had a great time in Austin with
my
friends. Katrina, we thought, would be more of the same. Just another
excuse to party.
As we pulled into the New Orleans and got off the train, we noticed that
people were not being let back into the station. Initially, our hurricane
escape plan was simply to get back on the train and go home, since my
parents already had return tickets. As it turned out, that was not an
option. We were the last passengers to take the train into or out of the
city. Amtrak suspended its service, leaving us all stranded.
Panic was not yet setting in. I got in contact with a friend who had
recently graduated and was living in an apartment in the Garden District
with her boyfriend, a chef at one of the best restaurants in the city.
The
three of us, along with one of my roommates in the dorm, decided to go to
a
friend's house in the New Orleans suburbs to await further news. My
parents
refused to go, insisting that they had lectures on Monday and could not
afford to get stuck in the sticks. They headed to their hotel with the
intention of finding a bus or waiting out the storm. At this point, we
were
still talking about the whole thing as a temporary annoyance. We expected
it to be, at worst, a Category 3 and, at best, to turn away from the city
at
the last minute, like Ivan.
I was watching TV with my friends when we got the news that the voluntary
evacuation had become mandatory. At this point, I had not been able to
get
in contact with my parents. Everyone in the city was calling everyone
else,
simultaneously, so cell phone lines were next to useless. When I finally
got through, they had somehow managed to find a bus and were headed to
Atlanta and then Jackson. My three friends decided that the best course
of
action was to drive to my house in Starkville and await them there. So,
our
chef friend cooked us a great dinner with all the food that would have
spoiled, we drank all the wine and rum that would have been broken, and in
the morning we were groggy and tired and on the road for Starkville,
Mississippi.
Surprisingly, traffic was not as bad as it had been for Ivan, mostly
because
we were headed not west, as everyone else was being told to go, but north.
This was fortunate, because the lines of cars headed in the direction of
Texas were stuck for hours in the blazing sun, and some of the people were
forced to return to New Orleans when it became too late to leave. We
arrived at my house a few hours before my parents did, and the whole gang
(plus my friends' cat, who did not get along entirely well with my two
terrified felines) rode out the remnants of the storm. Starkville only
got
the dregs of the wind and rain, but it was enough to knock out power and
fell trees in places. Luckily, neither affected us. We entertained
ourselves by watching television and "Velvet Goldmine," one of the few
DVDs
I hadn't packed away and brought with me to New Orleans. Glam rock got us
through the night.
As the news started pouring in about the extent of the damage done to New
Orleans and coastal Mississippi, the gravity of the situation finally sank
in. My friends left their apartment, cars, jobs, and personal belongings
behind. Since I hadn't expected to be away for more than a few days, I'd
also left my suitcases stuffed with clothes, books, music, and even my
laptop and iPod (stupid, stupid me) at their apartment, which was on the
second floor but already had a leaky, shoddy roof. For all we know,
everything is gone. Besides all that, I have a lot of friends with
families
on the coast, and massive power outages meant I had no means of contacting
them. With every phone call and e-mail received from someone in Bay St.
Louis, Hattiesburg, Biloxi, or Pascagoula, I realized how lucky we were
just
to be alive and safe. Stuff is just stuff. It can be replaced. The real
losses are the blows dealt to individuals and the community.
Who knows if the city will ever be rebuilt? For three years, I'd lived in
a
wonderful place with so much character and life, such a unique and
esoterically beautiful city. A place like no other. Now, I watch the
soggy, windbeaten fragments of that place being looted, vandalized,
drowned.
The saddest part is that this was all utterly forseeable and
preventable.
We knew it was just a matter of time before The Big One would hit The Big
Easy. We also knew, and joked, that when it came, we would not be
prepared.
Our pumps were ancient and our streets flooded after a light rain. The
Superdome was not built to withstand Category 5 winds and should never
have
been implemented as an emergency shelter. Furthermore, our city officials
were so corrupt and our poverty and crime so extensive and widespread that
chaos would inevitably arise from even the slightest catastrophe. We all
knew this, and we all did nothing. Now, we're all watching our mistakes
being flouted on every major news network in the country. However, as
much
as the problem is a local one, it is also a national one. With every
failure at the city and state level, we have a failure at the executive
level to respond to the crisis: the National Guard of Louisiana are all in
Iraq, the army has done nothing to provide basic equipment such as boats
or
subs to rescue civilians, and buses to evacuate the people remaining in
the
city have arrived only after the fact. Too little, too late. Law
enforcement is so outnumbered that they are afraid to interfere with
looters
-- the looters, after all, have cleaned out every Wal-Mart in the city, so
they're armed to the teeth. Some of the police have even joined looters
in
wheeling away shopping carts full of shoes and electronics. The situation
is not just deadly or desperate; it is straight out of Mad Max.
For now, I am helpless and paralyzed, but I am one of the luckiest ones.
I
have a house, a family, and friends to help me through this difficult
time.
My university is under several feet of water, but my boss in Starkville
has
offered me a part-time job and I've thought about transferring or taking
classes elsewhere. This will also be a good time to travel, to visit
Chris
or other friends in nearby states, and to do some real hard thinking about
my personal priorities and future goals. I am trying to stay focused on
the
positive; otherwise, I'll be drowned by the negative.
The best thing to come out of all this is the generous outpouring of
support
from friends and acquaintances. I truly cherish every message of
well-wishing that I've gotten, and it makes me feel that the world is not
all that bad when there are so many kind people who would do anything to
help. As long as people still care about and love each other, the things
of
true value cannot be irrevocably damaged or destroyed.
-Maryana
2005.09.01 | Вільнодум
Re:Чудово написано! Молодець!
Що мені більше всього сподобалось в роздумах Вашої дочки, так це те, що її дивує, що люди не були готові, хоча знали, що таке можливе.Я казав те саме, коли трапилась трагедія 9-11. В той самий день я казав знову і знову - ЯК ЦЕ МОГЛО ТРАПИТИСЬ? ЧОМУ МИ НЕ БУЛИ ГОТОВІ? Адже це так очевидно і захист від подібного сценарію можливий, не такий важкий, навіть не дорогий. Проблема була в політичній волі держави. Якої не було. Клінтон займався Монікою...
В Нью-Орлеані маємо те саме. Маємо трагедію тому що не було політичної волі влади підготуватися до цього.
І останнє моє питання просте (але саме складне) - чому ми не маємо більше політичної волі в США? Адже так не було тут раніше.
Я Вам відповім, що я думаю. Ми не маємо більше політичної волі щось змінити до кращого тому, що маємо в Америці майже соціалістичну систему, суперліберальну пресу і мідія, які брешуть, прочищають мізки народу ідеями інтернаціоналізму і лібералізму. Ми маємо таку ситуацію зараз, коли вже не можна нічого чесно сказати, тому що все розумне зараз є політично не коректним. Ми не вибираємо більше нашу владу, - вона вибирає себе сама! Америка на шляху до соціальної катастрофи. Її може спасти тільки одне - нова соціальна революція і захват влади новими творчими силами, які є, але ще досить слабкі. Чи вони переможуть я не знаю, але надіюсь, що так. Я хочу це заради отого внука, якого маю, бо він, скоріше всього, буде жити тут.
Вільнодум
2005.09.02 | Георгій
Re:Чудово написано! Молодець!
Дякую, пане Миколо. Мар"янка взагалі хороша письменниця, вона пише без перестанку, починаючи ще з 9 років. На жаль, тільки англійською мовою. Українською вона дуже добре говорить, грамотно, без помилок, але не пише. Коли її питали, якими мовами вона володіє, і просили ці мови розмістити у порядку досконалості, вона чесно поставила на перше місце англійську (на друге українську, на третє французьку, на четверте російську).> Що мені більше всього сподобалось в роздумах Вашої дочки, так це те, що її дивує, що люди не були готові, хоча знали, що таке можливе. Я казав те саме, коли трапилась трагедія 9-11. В той самий день я казав знову і знову - ЯК ЦЕ МОГЛО ТРАПИТИСЬ? ЧОМУ МИ НЕ БУЛИ ГОТОВІ? Адже це так очевидно і захист від подібного сценарію можливий, не такий важкий, навіть не дорогий. Проблема була в політичній волі держави. Якої не було. Клінтон займався Монікою...
(ГП) Так, а тепер Буш займається Іраком, хоча Ірак не має ніякого відношення до 9-11 - Саддам Гуссейн і Осама бін Ладен були смертельними ворогами... І ця безглузда війна невідомо з ким, ця окупація суверенної країни невідомо для чого, забирає трільйони доларів, які можна було б витратити хоча б на укріплення оцієї чортової дамби на озері Поншантрен... І тисячі національних гвардійців, які зараз так потрібні на узбережжі Мексиканської затоки, щоби навести там елементарний порядок і допомогти голодним, спраглим, очманілим, озвірілим людям, замість того марнують своє і чуже життя десь у Фалуджі...
> В Нью-Орлеані маємо те саме. Маємо трагедію тому що не було політичної волі влади підготуватися до цього.
(ГП) Так, не було. Натомість був бардак і корупція. Як і скрізь.
> І останнє моє питання просте (але саме складне) - чому ми не маємо більше політичної волі в США? Адже так не було тут раніше. Я Вам відповім, що я думаю. Ми не маємо більше політичної волі щось змінити до кращого тому, що маємо в Америці майже соціалістичну систему, суперліберальну пресу і мідія, які брешуть, прочищають мізки народу ідеями інтернаціоналізму і лібералізму. Ми маємо таку ситуацію зараз, коли вже не можна нічого чесно сказати, тому що все розумне зараз є політично не коректним. Ми не вибираємо більше нашу владу, - вона вибирає себе сама! Америка на шляху до соціальної катастрофи. Її може спасти тільки одне - нова соціальна революція і захват влади новими творчими силами, які є, але ще досить слабкі.
(ГП) Мені здається, пане Миколо, що це все утопії. Люди просто принципово не здатні влаштувати своє суспільне життя. І причина цього проста - їх гріховність (бездушність, нелюбов, гординя, амбіції, черствість, жадібність і т.д.). Це було, є, і буде, і ніхто нікуди від цього не подінеться. Скільки вже було землетрусів, цунамі, тайфунів, Чорнобилів? Це ж все, як ми, християни, віримо, попередження від Бога, що от ну не те ви, люди, робите. А ми не слухаємо... Ми воюємо, крадемо, принижуємо бідних і слабких, плюємо на потреби ближнього, і жадаємо більше і більше багатства. Ми розділилися на країни з їх кордонами, на табори з їх ненавистю і ворожнечею, ми виготовляємо все більше і більше зброї і зовсім не пам"ятаємо ні про які дамби ні на яких озерах. "Who cares?"
>Чи вони переможуть я не знаю, але надіюсь, що так.
(ГП) Бог переможе, пане Миколо. Власне, вже переміг. Але ми відділені від Нього стіною нашої дурості, наших амбіцій.
>Я хочу це заради отого внука, якого маю, бо він, скоріше всього, буде жити тут.
(ГП) Так, моя Мар"янка і її діти теж, очевидно, будуть жити тут. Ми ще точно не впевнені і вона не впевнена, але схоже, що так воно буде.
2005.09.02 | Вільнодум
Re:Чудово написано! Молодець!
> (ГП) Мені здається, пане Миколо, що це все утопії. Люди просто принципово не здатні влаштувати своє суспільне життя.(МП) Я не згідний. Я вірю, що люди здатні влаштувати своє суспільне життя. Власне, до якоїсь міри, вони це вже зробили коє-де. А далі буде ще краще і більше прогресу в цьому напрямку.
> (ГП) І причина цього проста - їх гріховність (бездушність, нелюбов, гординя, амбіції, черствість, жадібність і т.д.). Це було, є, і буде, і ніхто нікуди від цього не подінеться.
(МП) А з цим я не згідний і подавно. Грішними є християни і представники інших релігій, з ним пов'язані! Я маю на увазі - "грішні" в прямому розуміння слова, а не в теологічному. Християнство культивує всі ці гріхи, які Ви перерахували, допомагає їх зберігати і вирощувати! Це як дитині казати - ти дурна, ти дурна, так і виросте дурна. Ця психологія є суттю християнського вчення. Грішний, грішний, грішний, і ніколи не будеш ніким, окрім грішного. Тож давай, гріши, бо все одно всі грішні!
Це було, є, але не буде! Я переконаний, що цього не буде в майбутньому в тій мірі, в якій маємо зараз, або мали колись. Я бачу, що світ покращується і буде покращуватися ще більше і швидше. Я маю цілу філософію ЧОМУ. Проте, це Вас не цікавить, бо Ви шукаєте шлях покращення там, де його нема і не буде, на мою думку. Ви попали в вічне колесо недоказуємого гріха і неможливого позбавлення від нього. Ви є ЛЮДИНОЮ ПЕРЕКОНАННЯ, як казав Ніцше, яка не може позбавитись цього переконання не зруйнувавши все своє світобачення.
Я думаю, що Буш зробив розумне рішення йти війною на Ірак, в свій час, з тою інформацією, яку мав тоді. Зараз це виглядає помилкою, але ще рано судити. Думаю, що ця помилка була допущена не Бушем, персонально, а всією системою, яка не здатна більше на ВЕЛИЧНІСТЬ, тобто на РОЗУМНЕ існування. Тут не Буш, і не Клінтон винні, а винна система, яка була зруйнована космополітичним рухом багатої еліти Америки, такими організаціями, як Рада Міжнародних Справ, університетькими ліберальними професорами, і подібним, що перетворило СИЛУ на СЛАБІСТЬ і ГРІХ, тобто дуже схоже на християнську місію.
Проте, час змінюється, і зараз на арену життя виходить новий клас, який отримав назву - Творчий Клас. Почитайте книгу R.Florida "The Rise of the Creative Class". Цей клас змінить життя і принесе те, у що Ви вже не вірете. Люди принесуть, люди, а не віра, пане Георгію. Люди нової форми мислення, нового способу життя.
Щиро,
Микола
2005.09.02 | Георгій
Re:Чудово написано! Молодець!
Вільнодум пише:> > (ГП) Мені здається, пане Миколо, що це все утопії. Люди просто принципово не здатні влаштувати своє суспільне життя.
> (МП) Я не згідний. Я вірю, що люди здатні влаштувати своє суспільне життя. Власне, до якоїсь міри, вони це вже зробили коє-де. А далі буде ще краще і більше прогресу в цьому напрямку.
(ГП) Так, буде, але тільки там, де люди живуть "у Христі," тобто там, де вони добрі, милосердні, не жадібні, не себелюбні. Це дійсно іноді буває, і ми, християни, віримо, що це так не завдяки людській природі, а завдяки Христові, Хто Своїм Святим Духом якось, часто незрозумілим нам чином, діє на людей.
> > (ГП) І причина цього проста - їх гріховність (бездушність, нелюбов, гординя, амбіції, черствість, жадібність і т.д.). Це було, є, і буде, і ніхто нікуди від цього не подінеться.
> (МП) А з цим я не згідний і подавно. Грішними є християни і представники інших релігій, з ним пов'язані! Я маю на увазі - "грішні" в прямому розуміння слова, а не в теологічному. Християнство культивує всі ці гріхи, які Ви перерахували, допомагає їх зберігати і вирощувати! Це як дитині казати - ти дурна, ти дурна, так і виросте дурна. Ця психологія є суттю християнського вчення. Грішний, грішний, грішний, і ніколи не будеш ніким, окрім грішного. Тож давай, гріши, бо все одно всі грішні!
(ГП) Я б згодився, якби не було протилежного - християнської свободи, впевненості у силі Христа, Його здатності подолати зло і гріх. Розумні християнські батьки і вчителі не концентруються тільки на негативному, вони завжди підкажуть дитині, де є добре, світле, праведне, радісне.
> Це було, є, але не буде! Я переконаний, що цього не буде в майбутньому в тій мірі, в якій маємо зараз, або мали колись. Я бачу, що світ покращується і буде покращуватися ще більше і швидше. Я маю цілу філософію ЧОМУ. Проте, це Вас не цікавить, бо Ви шукаєте шлях покращення там, де його нема і не буде, на мою думку. Ви попали в вічне колесо недоказуємого гріха і неможливого позбавлення від нього. Ви є ЛЮДИНОЮ ПЕРЕКОНАННЯ, як казав Ніцше, яка не може позбавитись цього переконання не зруйнувавши все своє світобачення.
(ГП) Ну чому ж недоказуємого. Гріх очевидний. І я абсолютно не вірю у неможливість позбавлення від нього - навпаки, я вірю, що сили світла і добра ВЖЕ перемогли гріх і зло.
> Я думаю, що Буш зробив розумне рішення йти війною на Ірак, в свій час, з тою інформацією, яку мав тоді. Зараз це виглядає помилкою, але ще рано судити. Думаю, що ця помилка була допущена не Бушем, персонально, а всією системою, яка не здатна більше на ВЕЛИЧНІСТЬ, тобто на РОЗУМНЕ існування. Тут не Буш, і не Клінтон винні, а винна система, яка була зруйнована космополітичним рухом багатої еліти Америки, такими організаціями, як Рада Міжнародних Справ, університетькими ліберальними професорами, і подібним, що перетворило СИЛУ на СЛАБІСТЬ і ГРІХ, тобто дуже схоже на християнську місію.
(ГП) Абсолютно, 100% згідний щодо того, що винна система, а не особисто Буш чи Клінтон. Але не думаю, що будь-яка людська система правління була чи є чи буде кращою. Може і є деякий маленький прогрес, але не особливо суттєвий.
> Проте, час змінюється, і зараз на арену життя виходить новий клас, який отримав назву - Творчий Клас. Почитайте книгу R.Florida "The Rise of the Creative Class". Цей клас змінить життя і принесе те, у що Ви вже не вірете. Люди принесуть, люди, а не віра, пане Георгію. Люди нової форми мислення, нового способу життя.
(ГП) Дякую, пане Миколо, прочитаю.
2005.09.02 | Вільнодум
Re:Чудово написано! Молодець!
> (ГП) Так, буде, але тільки там, де люди живуть "у Христі,"(В-дум) Три роки тому назад я був у Києві і мав офоційний тур по Києву на автобусі з гідом. Так ось ця жінка-гід з захопленням водила нас по Лаврі і розповідала те-се. Коли ж ми під'їхали до Володимирського собору, то вона розказала ззовні дуже холодно про цей собор, сказавши щось недобре про патріарха, не памятаю точно, а в собор сама навіть не захотіла ввійти, сказавши, що вона належить до ІСТИННОЇ церкви Московського патріархату. От так ІСТИННІ християни, одної ПРАВОСЛАВНОЇ віри Вашої ХРИСТИЯНСЬКОЇ церкви вчать людей тому, за що Ви пишете. БРЕХНЯ все що Ви пишете. Це в Вашій голові, бо Вам так хочеться. В житті, це дві собаки, які з'їдять одна одну і всіх прихожан разом взятих, заради свого ПАНСТВА на цій території. Оце ПРАВДА!
> (ГП) Розумні християнські батьки і вчителі не концентруються тільки на негативному, вони завжди підкажуть дитині, де є добре, світле, праведне, радісне.
(В-дум) Набагато легше і краще підказати це дитині БЕЗ вмішування в питання моралі церкви.
> (ГП) (про гріх) І я абсолютно не вірю у неможливість позбавлення від нього - навпаки, я вірю, що сили світла і добра ВЖЕ перемогли гріх і зло.
(В-дум) Я теж вірю, що гріх буде подоланий, коли буде подолана церква, яка є "ісчадієм гріха"!
Вільнодум
2005.09.03 | Георгій
Re:Чудово написано! Молодець!
Вільнодум пише:> > (ГП) Так, буде, але тільки там, де люди живуть "у Христі,"
> (В-дум) Три роки тому назад я був у Києві і мав офоційний тур по Києву на автобусі з гідом. Так ось ця жінка-гід з захопленням водила нас по Лаврі і розповідала те-се. Коли ж ми під'їхали до Володимирського собору, то вона розказала ззовні дуже холодно про цей собор, сказавши щось недобре про патріарха, не памятаю точно, а в собор сама навіть не захотіла ввійти, сказавши, що вона належить до ІСТИННОЇ церкви Московського патріархату. От так ІСТИННІ християни, одної ПРАВОСЛАВНОЇ віри Вашої ХРИСТИЯНСЬКОЇ церкви вчать людей тому, за що Ви пишете. БРЕХНЯ все що Ви пишете. Це в Вашій голові, бо Вам так хочеться. В житті, це дві собаки, які з'їдять одна одну і всіх прихожан разом взятих, заради свого ПАНСТВА на цій території. Оце ПРАВДА!
(ГП) Почекайте, але я з Вашого прикладу не бачу ніякого бажання у тієї жіночки з'їсти іншу церкву чи взагалі будь-кого. Вона має певні релігійні переконання, от і все. Але з цього ще не витікає, що вона є зла людина.
> > (ГП) Розумні християнські батьки і вчителі не концентруються тільки на негативному, вони завжди підкажуть дитині, де є добре, світле, праведне, радісне.
> (В-дум) Набагато легше і краще підказати це дитині БЕЗ вмішування в питання моралі церкви.
(ГП) Та мова не про церкву... Головне, дійсно, ДЕ є оце добре, світле, праведне - в наших людських амбіціях, чи у Христі? Хто правий - Ніцше чи отой галілейський тесля? Що є добрим - гризтися за місце під сонцем, чи мити ноги зграї обірванців-рибалок? Що є праведним - повчати всіх моралі, спираючися на якісь нібито унікальні традиції свого гіперборейського народу, чи лягати до трапези з проститутками, митарями і прокаженими?
> > (ГП) (про гріх) І я абсолютно не вірю у неможливість позбавлення від нього - навпаки, я вірю, що сили світла і добра ВЖЕ перемогли гріх і зло.
> (В-дум) Я теж вірю, що гріх буде подоланий, коли буде подолана церква, яка є "ісчадієм гріха"!
(ГП) Та не турбуйтеся Ви так про ту церкву - вона є живий організм, який сам долає свої власні хвороби.
2005.09.04 | Вільнодум
Re:Чудово написано! Молодець!
> (ГП) Хто правий - Ніцше чи отой галілейський тесля?(В-дум) Це є реторичне запитання на яке нема відповіді, окрім як ВІРИ в те, що ТЕ, що Ви вважаєте вченням Христа, прийшло він Бога, а те, що Ви вважаєте вченням Ніцше, прийшло від Чорта! В реальності, Ви не можете з достатньою достовірністю доказати, що це дійсно так!
> (ГП) Та не турбуйтеся Ви так про ту церкву - вона є живий організм, який сам долає свої власні хвороби.
(В-дум) Поки церква подолає свої хвороби, мій народ здохне!
Вільнодум
2005.09.19 | Социст
Василевс XXI століття.
Після того, як пан Буш втік з арени глобальної спекуляції, можна побалакати й про історичні заслуги знаменитого винахідника воєнної демократії. Дезертир він, цей Ваш...Суддю – на мило!
2005.09.02 | Анатолій
А я гадав, що мава-оригінал в українців є українська! (-)
2005.09.04 | Георгій
Оригінал - це просто та мова, якою вперше щось написане
Наприклад, якщо я напишу Вам таке повідомлення: "Mr. Anatoliy, roses are red, violets are blue, use your head and don't rot in the loo," і більше при цьому нічого не напишу, то тоді мова ОРИГІНАЛУ цього мого повідомлення буде англійська, хоч це і не є моя рідна мова. Будь ласка, дорогенький, перестаньте вже мене "уїдати" то тим, то іншим. У Вас же є совість, я знаю.2005.09.05 | +O
Re: Слава Ісусу Христу!
Щиро Вам співчуваю! Не знаю, скільки часу Ви в США, але бачу, що є багато такого, що робить для Вас цю землю рідною... Молюсь за Вас і за людей, яким зараз важко!Критикувати дії уряду не буду — без мене цього вистарчає. Лише надіюсь, що цей катаклізм буде сприйнятий не лише як природнє явище і заклик до побудови нової дамби...
З повагою
+O
2005.09.05 | Георгій
Вовіки
+O пише:> Щиро Вам співчуваю!
(ГП) Дякую, отче.
>Не знаю, скільки часу Ви в США,
(ГП) 15 років і три з половиною місяці.
>але бачу, що є багато такого, що робить для Вас цю землю рідною...
(ГП) Так. Я взагалі людина досить космополітична, не маю оцього відчуття своє-чуже; для мене все хороше, світле, гарне в людській культурі є своє. Я чую "ніжне шепотіння Святого Духа" у блюзах Біллі Голідей так само, як і в українських народних піснях чи міських романсах Мареничів. Але за Україну і її народ переживаю особливо, тому що це моя родина, мої родичі, той народ, який вигодував і виплекав моїх предків.
>Молюсь за Вас і за людей, яким зараз важко!
(ГП) Дуже дякую, отче.
> Критикувати дії уряду не буду — без мене цього вистарчає. Лише надіюсь, що цей катаклізм буде сприйнятий не лише як природнє явище і заклик до побудови нової дамби...
(ГП) Так, це правда. Я не вірю в те, що Бог спеціально карає тих чи інших людей природними катаклізмами (про це Христос дуже добре сказав у Євангелії від Луки 13:4, 5), але вірю, що у кожному землетрусі, у кожній повіні, у кожному урагані і т.д. можна, і треба, почути заклик нашого Бога до нас, людей: подумайте, як ви живете, що ви робите, чи дбаєте ви один про одного і про свою планету так, як слід, і взагалі, чи ви вже остаточно повірили, що ви боги? Подумайте ще раз...
> З повагою
Взаємно! Дякую ще раз.
> +O
--Георгій
2005.09.09 | Вільнодум
Re: Слава Людині!
пане +ОМаю декілька запитань:
1. "+О" це "+літера" чи "+число"?
2. Чому Ви мовчите? Невже Вам нічого сказати? Якщо Ви є дійсно "жрець" юдео-християнської релігії, то Ви повинні чомусь нас вчити. Чи Ви чекаєте від нас ПОКОРИ, а тоді...
3. Чи Вам не соромно там, де Ви є?
Щиро,
Вільнодум
2005.09.09 | Георгій
Христос і є людина...
... і водночас Бог.2005.09.09 | Вільнодум
Re: Людина і є Христос! (--)
2005.09.09 | Георгій
Ні. Людина не Бог. (-)
2005.09.09 | Вільнодум
Re: Так! Тому що Людина є, а Бога нема !
Бога нема, як реальної істоти. Він є тільки, як концепція в голові людини. Існування цієї "концепції" було і є важливим елементом людської свідомості, але не до такої міри, як за це розписують віруючі. Ви ж самі знаєте, Ваші батьки прожили життя без бога, і без проблем!Епоха бога = бувшої двухкамерної свідомості і її сучасний атрофізм - релігія(ї), закінчується. Вищий рівень свідомості - БЕЗ БОГА - вже існує реально для багатьох. Допомогти тим, хто ще "не одужав" потрібно, але це не дуже важливо - вони і так відійдуть у минуле в свій час.
Важливо інше - об'єднати людей навкруги спільної духовності для того, щоб людині жилося краще, для того, щоб можливість щасливого життя була вірогіднішою. Такою духовністю для України має бути не ідея Бога, якого нема, не релігія, яка тільки шкодить Уму і роз'єднує людей, а ідея Національного Способу Життя. Коротше, ДУХОВНІСТЬ не повинна бути релігією, а повинна бути ЗНАННЯМИ. За це кажу я, за це каже Анатолій, і багато інших, хто вже вийшов з двухкамерного мислення і мислить по-новому, вільнодумно. Для цієї цілі, зменшення впливу релігії на уми тих, хто ще не став "рабом божим", має зміст працювати і є шляхетною ціллю життя.
Чолом
Вільнодум
П.С. Тому-то пан "+О" і мовчить на мої запитання. Бо він знає краще, що Бога нема! Якщо має Розум, звичайно
2005.09.10 | Георгій
Ви не вірите в Нього, а я вірю
Вільнодум пише:> Бога нема, як реальної істоти. Він є тільки, як концепція в голові людини. Існування цієї "концепції" було і є важливим елементом людської свідомості, але не до такої міри, як за це розписують віруючі. Ви ж самі знаєте, Ваші батьки прожили життя без бога, і без проблем!
(ГП) Не без проблем і не зовсім без Бога. Люди так чи інакше замислюються над тим, що станеться з ними після смерті. Тобто, іншими словами, об'єктивна реальність існування чогось іншого, окрім тіла, матерії, так чи інакше розглядається кожною людиною в думках.
> Епоха бога = бувшої двухкамерної свідомості і її сучасний атрофізм - релігія(ї), закінчується. Вищий рівень свідомості - БЕЗ БОГА - вже існує реально для багатьох. Допомогти тим, хто ще "не одужав" потрібно, але це не дуже важливо - вони і так відійдуть у минуле в свій час.
(ГП) Не знаю. Мені здається, люди завжди будуть так чи інакше думати про безсмертя, вічність - причому не в абстрактному сенсі, а в суто конкретному (що буде після моєї смерті саме зі МНОЮ, а не з родом, людством, всесвітнім пролетаріатом, Америкою, Україною і т.д.).
> Важливо інше - об'єднати людей навкруги спільної духовності для того, щоб людині жилося краще, для того, щоб можливість щасливого життя була вірогіднішою. Такою духовністю для України має бути не ідея Бога, якого нема, не релігія, яка тільки шкодить Уму і роз'єднує людей, а ідея Національного Способу Життя. Коротше, ДУХОВНІСТЬ не повинна бути релігією, а повинна бути ЗНАННЯМИ. За це кажу я, за це каже Анатолій, і багато інших, хто вже вийшов з двухкамерного мислення і мислить по-новому, вільнодумно. Для цієї цілі, зменшення впливу релігії на уми тих, хто ще не став "рабом божим", має зміст працювати і є шляхетною ціллю життя.
(ГП) Але я вірю в Бога. Я вірю, що Він є. Я вірю, що якщо на це є Його воля, я буду жити з ним вічно. Як саме це станеться, у якій формі, я зовсім не знаю і ніколи за свого земного життя не знатиму. Але у цьому є моя християнська надія. А проти життя за хорошими, здоровими традиціями мого українського народу я не заперечую - чому ж, дуже добре жити саме таким, здоровим, чистим, моральним життям, і знати свою історію, і поважати своїх предків. Просто це не є моя релігія. Так само як, скажімо, приймати вранці душ і чистити зуби не є моєю релігією, хоча це є дуже стабільний, невід'ємний елемент мого життя.
>
> Чолом
> Вільнодум
>
> П.С. Тому-то пан "+О" і мовчить на мої запитання. Бо він знає краще, що Бога нема! Якщо має Розум, звичайно
2005.09.10 | шорох
Re: Ви не вірите в Нього, а я вірю
Георгій всіх неспасете ...2005.09.10 | Георгій
Так звісно ж...
шорох пише:> Георгій всіх неспасете ...
(ГП) Точно. Взагалі я нікого не спасу, навіть і себе. Людина не має у собі здатності самій спасти себе чи когось іншого - так каже моя християнська віра. Спасіння є прерогативою виключно нашого Бога. Проте ми, якщо ми у нього віруємо, здатні схопити оту Його руку, що спасає, і триматися за неї, поки живемо. Тоді житимемо вічно.
2005.09.10 | +O
Re: Слава Людині!
Слава Ісусу Христу!Перепрошую: я не встигаю слідкувати за форумом, тому запізнююсь з відповідями.
1. + для мене Хрест. Я називаюсь Олег, тому - О. Але дякую за плюс нуль.
2. Не зовсім розумію запитання, бо не мав і не маю наміру Вас вчити. Не вбачаю такої повинності. Стараюсь завжди говорити від себе і про ті речі, які знаю. Покори від Вас не чекаю.
3. Так - соромно мені буває. Не все вдається робити так, як би хотілось. Але Ви, мабуть, мали на увазі щось конкретне? Чекаю на уточнення! На звязок вийду в понеділок.
З повагою
+О
2005.09.11 | Вільнодум
Re: Слава Людині!
Слава Людині! Навіки Слава!+O пише:
> Слава Ісусу Христу! Перепрошую: я не встигаю слідкувати за форумом, тому запізнююсь з відповідями.
(В-дум) Зрозуміло, Ви ж цілий день і ніч молитесь...
> 1. + для мене Хрест. Я називаюсь Олег, тому - О. Але дякую за плюс нуль.
(В-дум) Приємно познайомитись. Мене звуть Микола.
> 2. Не зовсім розумію запитання, бо не мав і не маю наміру Вас вчити. Не вбачаю такої повинності. Стараюсь завжди говорити від себе і про ті речі, які знаю. Покори від Вас не чекаю.
(В-дум) Якщо я правильно зрозумів, то ви є представник церкви. Не знаю в якому чині, але в любому випадку, Ваша місія є - нести Боже слово! Чи не так? Якщо Ви не маєте наміру нас вчити і не вбачаєте такої повинності, то за що вам гроші платять?
> 3. Так - соромно мені буває. Не все вдається робити так, як би хотілось. Але Ви, мабуть, мали на увазі щось конкретне? Чекаю на уточнення! На звязок вийду в понеділок.
(В-дум) Я мав на узазі, чи не соромно Вам дурити людям голову? Або, якщо Ви цього не робите, жити паразитом?
-- Вільнодум
2005.09.12 | +O
Re: Слава Ісусу Христу!
Приємно познайомитись, пане Миколо!Мабуть, в Мережі не надто багато священиків, що Ви за всі біди Людства відповідальність кладете на мене. Надіюсь, що Вас справді болить доля людства і мене Ви лаєте не заради спортивної цікавості, а тому, що щиро вірите в Людину без Бога і в мені, священику, бачите перешкоду до Її Світлого Майбутнього. Тому не ображаюсь і буду старатись не відповідати у Вашому тоні.
Я, Олег, священик УГКЦ, стараюсь не уникати відповідальності за те, що робить, і чого не робить моя Церква. Дивлюсь на світ тверезо, без «рожевих окулярів». Саме з цього огляду намагаюсь про Бога і про життя в Церкві говорити від себе, з позиції того, що пережив і переживаю.
Ріс я в атеїстичному середовищі і з самого малку знаю негативну сторону «попівства». Це мене болить. Це я хочу змінити. Почав з себе.
Прочитав дещо з Ваших розмов, тому і не намагаюсь «навертати» Вас до Бога: про Бога Ви знаєте. І не вірите. В цьому питанні Ви поставили «крапку». Так? Чи Ви не знаєте ще чогось «теоретичного»? Не думаю. Гадаю, що чоловік, у якого народився внук (вітаю!!), є настільки дорослим, що на питання, які торкають основ, мав би мати відповіді…
У своєму житті я зустрічаю багато подібних випадків, де нічого не можу зробити. Я не ставлю собі за мету «зламати, але навернути» опонента. Залишаю стосунок з Богом самій людині: Він Вам Сам Себе покаже!
В своєму сарказмі Ви праві: священик мав би багато часу проводити в молитві. Шкода, але я себе до таких причислити не можу.
Маю двох дітей, молодшій з яких 5 місяців. Донечка вимагає багато уваги і, хоч це і не можна назвати моєю РОБОТОЮ чи «непаразитизмом», саме це не дає мені спілкуватись з Вами стільки, скільки б хотів.
Моя праця священика присвячена Богові і Людині — Христу. Ви в Бога не віруєте, тому з своєї роботи розповім Вам про те, що я роблю для людей (хоч таке розрізнення мені не властиве).
Близько 7 років тому я прийшов в організацію «Віра і Світло», яка займається проблемами людей з особливими потребами (розумова неповносправність; переважний діагноз: олігофренія в найвищій стадії дибільності) і понад 4 роки очолював «Майстерні», основна мета яких ввести людину неповносправну і її сім’ю в суспільство. Дякую Богові, що зустрів цих людей. Хочу і надалі працювати в цій сфері, але церковна влада послала мене на іншу ділянку праці. На сьогодні я працюю з хімічно залежними людьми (2 роки; програма «12 кроків»), безпритульними (більше року; організація типу світового «Емаус») та з людьми, хворими на ВІЛ/СНІД (близько року; мережа ЛЖВ). Це, звичайно, не все, але інше, думаю, Ви не сприймете. Розповідаю про свою працю лише тому, що Ви питаєте, а я хочу порозумітись.
На закінчення, хочу сказати ще одну річ, яка мене у нашій розмові дуже турбує: мені здається, що Ви не просто не вірите в Бога — ви відмовляєте мені-священику-людині в вірі! Тут я приймаю за аксіому свій погляд на себе самого: я — людина. Може статись, що Ви так не вважаєте, тому дозволяєте собі насміхатись з моїх основ. Нехай! Я далекий від того, щоб вчити Вас культурно висловлюватись в мій бік. Але дуже прошу згадати собі, що біля Вас скоріш за все таки живуть віруючі люди! Можна не поважати їхню віру, але побачити в них Людину — нехай не досконалу — надзвичайно важливо.
З повагою
+O
2005.09.13 | Вільнодум
Продовження в новій гілці
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_rel&trs=0&key=1126546587&first=1126558514&last=11251062322005.09.03 | толя дейнека
Re: співчуття
я думаю, багатьом людям в світі зараз буде важко зібратися для співчуття американцям. Для багатьох в світі Америку уособлюють її чильники, а останнім часом вони ніби навмисно йшли на наругу над поняттям "людська поведінка" і намагалися принести біль в велику кількість родин по всьому світі.Ще одне явище знов засвітилося на світ цими днями. Як колись в Нью-Йорку під час вимкнення світла, потім в Лос-Анжелосі в 1992 році, і от знов в Новому Орлеані місто захоплене мародерами, рятівники і національна гвардія обстрілюються бандами, з Іраку повертають підрозділи для помочі.
Вибачте, це не демократична поведінка, таке не мислиме в Європі та й в Китаї чи Таінланді. Під шкорлупою зовнішньої показної демократії дикий капіталізм американського зразка ховає жорстке обличчя анархії і хаосу, яке можна тримати в покорі лише постійними репресіями.
2005.09.03 | Георгій
Re: співчуття
толя дейнека пише:> я думаю, багатьом людям в світі зараз буде важко зібратися для співчуття американцям. Для багатьох в світі Америку уособлюють її чильники, а останнім часом вони ніби навмисно йшли на наругу над поняттям "людська поведінка" і намагалися принести біль в велику кількість родин по всьому світі.
(ГП) На жаль, більшість американців цього зовсім не розуміє. Вони дуже легко купляються на дешеву пропаганду типу "але ж наші солдати будують в Іраку школи!" Патріотично-месіанський міф заволодів головами американців набагато сильніше, ніж він заволодів нашими головами, навіть і у сталінські часи.
> Ще одне явище знов засвітилося на світ цими днями. Як колись в Нью-Йорку під час вимкнення світла, потім в Лос-Анжелосі в 1992 році, і от знов в Новому Орлеані місто захоплене мародерами, рятівники і національна гвардія обстрілюються бандами, з Іраку повертають підрозділи для помочі. Вибачте, це не демократична поведінка, таке не мислиме в Європі та й в Китаї чи Таінланді. Під шкорлупою зовнішньої показної демократії дикий капіталізм американського зразка ховає жорстке обличчя анархії і хаосу, яке можна тримати в покорі лише постійними репресіями.
(ГП) Ну, осбливих репресій тут нема, але є повне занедбання, нехтування бідними, презирство до них. Майже ніхто ніколи про бідних і їх проблеми не говорить. Один телевізійний кореспондент недавно, коментуючи репортажі з Нового Орлеану, сказав, що він за останні п'ть днів побачив на телеекрані значно більше чорних і бідних людей, ніж він їх бачив на телеекрані за останні п'ять років. Телевізор практично завжди показує білих, заможних і задоволених життям. А між тим, бідність у США існує, десь мінімум 13% людей живуть нижче офіційного рівня бідності (тобто не здатні платити за більш-менш пристойне житло, не харчуються повноцінно, не подорожують і зовсім не можуть дозволити собі медичної допомоги поза дуже обмеженою програмою "Медікейр").
Також ситуацію дуже погіршив міграційний феномен, який тут називають "white flight." З Нового Орлеану за останні 15-20 років дуже багато заможних білих родин виїхало до сусіднього адміністративного округу Таммані (Tammany Parish), і це страшно зменшило приплив податкових грошей у скарбницю міста. Причина цього екзодусу - головним чином сумний стан справ у державних школах новоорлеанської метрополії, падіння стандартів навчання дітей і розвал дисципліни. Новоорлеанські школи вже давно припинили рекрутувати у свої лави дійсно хороших кваліфікованих вчителів, тому що їм треба добре платити (ціни на все, особливо на житло, у метрополії неймовірно високі), і натомість наймали некваліфікованих, часто без ніякої освіти опортуністів. Тож утворилося порочне коло: погані умови життя (зокрема погані школи) - масовий виїзд білого середнього класу - зменшення грошей у скарбниці - ще гірші умови життя. От на цей грунт і потрапила Катріна...
2005.09.07 | толя дейнека
Re: погляд
пане Георгію, ураган Катріна справді оголив певні глибокі проблеми Америки. Я наведу витяг з російської статті непопсового рівня. Я розумію, що тут ховається і певна частка російської пропаганди, якщо можна, окресліть її межу.Сьогодні показували президента Буша, це повністю неадекватна людина. Він говорить: "На прикладі Катрини ми маємо дослідити, які удари нам може нанести стихія в майбутньому і як до того краще підготуватися". Не майбутнє треба досліджувати, пане президенте, а в вас сотні тисяч людей без даху над головою, голодні і спраглі, холера починається, треба бігти людей спасати.
Разом із тим пропагандиська машина вже включилася на повну катушку. Біженець: "я вражений тими хвилями любові, що котяться до нас зараз зі всієї Америки". І вершина [..] роботи телепропагандистів для [..]: в юстонській спортарені, де просто на сидіннях сплять біженці, відбувається весілля двоїх негрів, що "серед біди знайшли свою любов і не втратили її". Юпітери, яскраві кольори, надшикарне весільне вбрання, довгий поцілунок: Америка має бачити гарну картинку.
***
Сейчас, почти через неделю после того как на штат Луизиана обрушился ураган «Катрина», можно совершенно однозначно сказать: Соединенные Штаты практически ничего не смогли сделать, чтобы избежать губительных последствий стихийного бедствия. Более того, судя по всему, они ничего и не хотели ради этого делать. Федеральное агентство по чрезвычайному управлению (аналог нашего МЧС) продемонстрировало полную свою беспомощность. Еще за два дня до того, как ураган «Катрина» дошел до побережья, метеорологическим службам было известно, что это будет сильнейший ураган пятой, высшей категории и что существует серьезная угроза затопления лежащего ниже уровня моря Нового Орлеана. Однако обязательная эвакуация не была объявлена. Город вовремя покинули только люди на личном автотранспорте. Обязательная эвакуация была объявлена после начала затопления города, когда уехать было уже практически невозможно. Виновными в самом факте затопления многие считают американские власти. По данным СМИ, из 60 млн долларов, выделенных первоначально на ремонт и строительство новых дамб, 50 млн было перенаправлено на войну в Ираке.
Однако самым страшным и неожиданным был даже не удар стихии и не небрежение властей. Город сразу оказался во власти мародеров, бандитов и насильников. Стражи порядка просто испарились. Почти во всех округах Нового Орлеана выбыло от 20% до 60% личного состава полиции. Многие написали рапорты об отставке, отказываясь работать. Оставшиеся забаррикадировались в собственных участках и защищали самих себя. Тем временем на улицах города и в местах массового скопления обездоленных людей бандиты беспрепятственно грабили, убивали и насиловали. Только в одном Convention Сenter пропали около 200 женщин и детей. Грабежи, убийства и изнасилования не остановил поначалу и ввод в город подразделений полиции и национальной гвардии с лицензией на отстрел бандитов. Выглядело это весьма специфически. По улицам Нового Орлеана ездили белые экипажи спецназа и отстреливали негров, как в худшие годы апартеида в ЮАР. Только ввод дополнительных семи тысяч бойцов позволил снизить разгул насилия в разрушенном, как после войны, городе.
По мнению опрошенных RBC daily экспертов, новоорлеанский беспредел последних нескольких дней – признак тяжелейшего кризиса американского общества. «В США к 90-м годам в обществе высвободился взрывной потенциал. Это связано с переходом от индустриального к постиндустриальному обществу», – сказал RBC daily эксперт ПИР-центра Дмитрий Евстафьев. Схожего мнения придерживается и президент консалтинговой компании «Неокон» Михаил Хазин. По его словам, «в результате изменения экономической системы сократилось количество рабочих мест, в первую очередь низкооплачиваемых». «Люди оказались выброшенными и никому не нужными», – сказал RBC daily г-н Хазин. По его словам, вместо решения проблемы, людей попросту попытались купить «дотациями или пособиями», однако на подобные социальные затраты не хватило денег». «Социальные страты, не вписавшиеся в новое постиндустриальное общество, держались на правоохранительных органах и социальных дотациях. Еще при Клинтоне было принято решение об увеличении штата полиции, для того чтобы контролировать бедноту. В американских больших городах возникла географическая поляризация. Картинка стала напоминать средневековье. Центр города – бизнес-центр, даунтаун с офисами и шикарными апартаментами – своего рода замок «коллективного» феодала. Вокруг него – кварталы бедноты, более-менее обеспеченные люди живут в частных домах в пригородах. После урагана исчезли сдерживающие факторы, и жители беднейших кварталов начали грабить и убивать. Хотя, на самом деле, бедность – понятие относительное. Они могут преспокойно питаться, танцевать рэп, играть в баскетбол, и еще останется что-то в кармане», – рассказывает г-н Евстафьев.
Михаил Хазин считает, что у новоорлеанского хаоса и насилия имеются не только социальные, но и идеологические предпосылки. «В США культивируется либеральная идеология. Суть ее в том, что любой запрет – это неправильно. Общество политкорректно – не имеет права осудить какое-либо действие, пока суд не признал это нарушением закона. То есть осуждается не само преступление (это нельзя делать, потому что «плохо»), а лишь нарушение закона. Исполнение закона требует присутствия государства – определенной процедуры, наличия свидетелей, карающих органов. Если всего этого нет, то делать можно все что угодно. Закон исчезает – начинается стрельба и насилие. Сдерживающего фактора, внутреннего «нельзя» – нет», – говорит г-н Хазин. Руководитель петербургской аналитической группы «Конструирование будущего» Сергей Переслегин считает, что «начались очень опасные для США внутренние, глубинные катастрофические процессы». «США стоят перед вызовом. Новый Орлеан показал, что когда горожане не справляются с проблемами, они сами разрушают свои города. Люди испытывают страх и начинают вести себя как животные. Это фазовый барьер. Если его не удастся преодолеть, то большинство городов в США и в мире могут быть уничтожены и цивилизация откатится в Средневековье. События в Новом Орлеане – предвестие грядущих событий», – сказал RBC daily г-н Переслегин.
http://www.rbcdaily.ru/news/policy/index.shtml?2005/09/06/207824
2005.09.07 | Вільнодум
Re: погляд
толя дейнека пише:> Михаил Хазин считает, что у новоорлеанского хаоса и насилия имеются не только социальные, но и идеологические предпосылки. «В США культивируется либеральная идеология. Суть ее в том, что любой запрет – это неправильно. Общество политкорректно – не имеет права осудить какое-либо действие, пока суд не признал это нарушением закона. То есть осуждается не само преступление (это нельзя делать, потому что «плохо»), а лишь нарушение закона.
(В-дум) Я повністю згідний з цією позицією!
В приведеній статті все написано правильно, але краски дуже згущені, і людині із-за кордону може здатися, що в Ню-Орлеані дійсно все, як в середньовіччі. Це не зовсім так. Але з вище-приведеною цитатою я повністю згідний і також з точкою зору, що трагедія цього урагану буде мати серйозні соціальні наслідки для Америки. Але це вже не перший раз. Америка переживе і це. Проте, все разом, що зараз робиться (Ірак, лібералізм університетів, політично-дурна коректність, і подібне), може привести до радикальних змін. На жаль, переможуть в цей раз не кращі а гірші сили, які повністю загублять американські ідеали і свободи. Тому буде краще, якщо зараз не буде ніяких радикальних змін, бо сили кращих ще не готові до бою! Їм потрібен час. Може ще років 10-ть?
Вільнодум
2005.09.07 | Георгій
Re: погляд
толя дейнека пише:> пане Георгію, ураган Катріна справді оголив певні глибокі проблеми Америки. Я наведу витяг з російської статті непопсового рівня. Я розумію, що тут ховається і певна частка російської пропаганди, якщо можна, окресліть її межу.
> Сьогодні показували президента Буша, це повністю неадекватна людина. Він говорить: "На прикладі Катрини ми маємо дослідити, які удари нам може нанести стихія в майбутньому і як до того краще підготуватися". Не майбутнє треба досліджувати, пане президенте, а в вас сотні тисяч людей без даху над головою, голодні і спраглі, холера починається, треба бігти людей спасати.
(ГП) Так. Звичайно, не можна звинувачувати одного тільки Буша або навіть якусь одну політичну партію чи табір. Але дійсно, неадекватність відчувається. Коли наш президент відвідав місто Паскагула на півдні Місісіпі (трохи на захід від Мобілу, на узбережжі), мало не перше, що він там сказав, було те, що він вже мріє побачити заново відбудованим будинок свого друга, сенатора Трента Лотта. Лотт дійсно виріс у тому місті, мав там будинок і той будинок зруйнувало ураганом. Але як можна у такі моменти, коли стільки горя кругом, тисячі людей втратили життя або все те, що вони мали, говорити про свою "мрію" побачити відновленим маєток мультімільйонера-сенатора?
> Разом із тим пропагандиська машина вже включилася на повну катушку. Біженець: "я вражений тими хвилями любові, що котяться до нас зараз зі всієї Америки". І вершина [..] роботи телепропагандистів для [..]: в юстонській спортарені, де просто на сидіннях сплять біженці, відбувається весілля двоїх негрів, що "серед біди знайшли свою любов і не втратили її". Юпітери, яскраві кольори, надшикарне весільне вбрання, довгий поцілунок: Америка має бачити гарну картинку.
(ГП) Так, це все дійсно є. Американцям таке страшно подобається. Не знаю, може це в нас з Вами щось не так? Може дійсно треба завжди концентруватися на позитивному - яка різниця, скільки людей загинуло, головне он ці двоє одружуються, а в Іраку американські солдати будують школи і госпіталі...
> Сейчас, почти через неделю после того как на штат Луизиана обрушился ураган «Катрина», можно совершенно однозначно сказать: Соединенные Штаты практически ничего не смогли сделать, чтобы избежать губительных последствий стихийного бедствия. Более того, судя по всему, они ничего и не хотели ради этого делать. Федеральное агентство по чрезвычайному управлению (аналог нашего МЧС) продемонстрировало полную свою беспомощность. Еще за два дня до того, как ураган «Катрина» дошел до побережья, метеорологическим службам было известно, что это будет сильнейший ураган пятой, высшей категории и что существует серьезная угроза затопления лежащего ниже уровня моря Нового Орлеана. Однако обязательная эвакуация не была объявлена. Город вовремя покинули только люди на личном автотранспорте. Обязательная эвакуация была объявлена после начала затопления города, когда уехать было уже практически невозможно.
(ГП) Так, і навіть тоді людей ніхто не "вивозив" з міста - якщо можна було під'їхати до їх будинку, їх перевозили у Супердоум (критий стадіон), а якщо ні, скидали їм з вертольотів пляшечки з водою, і все. Цікаво, деякі люди, які стояли на дахах своїх будинків, питали у екіпажу вертольотів, скільки коштує квиток на вертоліт. Жорстока американська ментальність. Правда, все-таки ще через пару днів таки почалася поступова евакуація людей їз Супердоуму і з інших місць, тому що люди почали просто на очах в інших помирати від дегідратації і т.д. Ну і грабіжки, вандалізм, стрілянина тощо.
>Виновными в самом факте затопления многие считают американские власти. По данным СМИ, из 60 млн долларов, выделенных первоначально на ремонт и строительство новых дамб, 50 млн было перенаправлено на войну в Ираке.
(ГП) Так.
> Однако самым страшным и неожиданным был даже не удар стихии и не небрежение властей. Город сразу оказался во власти мародеров, бандитов и насильников. Стражи порядка просто испарились. Почти во всех округах Нового Орлеана выбыло от 20% до 60% личного состава полиции. Многие написали рапорты об отставке, отказываясь работать.
(ГП) Здається, за останніми даними біля 30% поліцейських дезертирувало. Двоє застрелилися. Про кількох поліцейських достеменно відомо, що вони самі брали участь у грабуванні і використовували при цьому свою зброю. Але більшість персонального складу новоорлеанської поліції все-таки продовжувала охороняти який не який порядок, принаймні намагалася.
>Оставшиеся забаррикадировались в собственных участках и защищали самих себя. Тем временем на улицах города и в местах массового скопления обездоленных людей бандиты беспрепятственно грабили, убивали и насиловали. Только в одном Convention Сenter пропали около 200 женщин и детей. Грабежи, убийства и изнасилования не остановил поначалу и ввод в город подразделений полиции и национальной гвардии с лицензией на отстрел бандитов. Выглядело это весьма специфически. По улицам Нового Орлеана ездили белые экипажи спецназа и отстреливали негров, как в худшие годы апартеида в ЮАР.
(ГП) Річ у тому, що одною з перших жертв грабіжників був величезний універмаг Уол-Март і зокрема той його відділ, де продається вогнепальна зброя. Грабіжники винесли звідти сотні рушниць і пістолетів з набоями. Тому було прийняте рішення битися з цими озброєними бандитами по-серйозному, на винищення.
>Только ввод дополнительных семи тысяч бойцов позволил снизить разгул насилия в разрушенном, как после войны, городе.
(ГП) Так, правда.
> По мнению опрошенных RBC daily экспертов, новоорлеанский беспредел последних нескольких дней – признак тяжелейшего кризиса американского общества. «В США к 90-м годам в обществе высвободился взрывной потенциал. Это связано с переходом от индустриального к постиндустриальному обществу», – сказал RBC daily эксперт ПИР-центра Дмитрий Евстафьев. Схожего мнения придерживается и президент консалтинговой компании «Неокон» Михаил Хазин. По его словам, «в результате изменения экономической системы сократилось количество рабочих мест, в первую очередь низкооплачиваемых». «Люди оказались выброшенными и никому не нужными», – сказал RBC daily г-н Хазин.
(ГП) Все так. Плюс, як я вже писав, з міста Новий Орлеан у 1990-і роки виїхало дуже багато представників білого середнього класу, що мало своїм наслідком спустошення податкової скарбниці міста. Плюс корупція, хабарництво, розкрадання публічних фондів.
>По его словам, вместо решения проблемы, людей попросту попытались купить «дотациями или пособиями», однако на подобные социальные затраты не хватило денег». «Социальные страты, не вписавшиеся в новое постиндустриальное общество, держались на правоохранительных органах и социальных дотациях. Еще при Клинтоне было принято решение об увеличении штата полиции, для того чтобы контролировать бедноту. В американских больших городах возникла географическая поляризация. Картинка стала напоминать средневековье. Центр города – бизнес-центр, даунтаун с офисами и шикарными апартаментами – своего рода замок «коллективного» феодала. Вокруг него – кварталы бедноты, более-менее обеспеченные люди живут в частных домах в пригородах.
(ГП) Точно. Це досить типова структура американського великого міста. Приблизно так само побудовані і Лос Анджелес, і Сіетл, де я жив раніше. При цьому оті квартали бідноти підтримуються і ремонтуються виключно з місцевих фондів, а ті фонди дуже маленькі та ще й розкрадаються. У Новому Орлеані наслідком цього було те, що тисячі людей мешкали у старих, погано пристосованих до життя будинках, з яких багато було побудовано ще років 100-150 тому і ніколи не ремонтувалося. Коли вода стала заливати вулиці, ці будинки моментально перетворилися на справжні могили для тих, хто в них залишався (особливо для старих, хворих і дітей).
>После урагана исчезли сдерживающие факторы, и жители беднейших кварталов начали грабить и убивать. Хотя, на самом деле, бедность – понятие относительное. Они могут преспокойно питаться, танцевать рэп, играть в баскетбол, и еще останется что-то в кармане», – рассказывает г-н Евстафьев.
(ГП) Так, вони практично всі отримують від держави так звані food stamps, тобто паперчики, що їх можна у крамницях обміняти на їжу. Як правило, ті, хто отримує ці паперчики, обмінює їх на таку їжу, якою можна "набити пузо" (дешеві жирні гамбургери, солодкі тістечка і т.д.). Ніхто не купує за food stamps свіжі фрукти чи інші продукти харчування високої якості. Тому дуже бідні люди у США часто дуже товсті, це як клеймо належності до соціальних низів. І звичайно, від такого харчування вони тупіють, часто знаходяться весь час у стані якоїсь напівдрімоти.
> Михаил Хазин считает, что у новоорлеанского хаоса и насилия имеются не только социальные, но и идеологические предпосылки. «В США культивируется либеральная идеология. Суть ее в том, что любой запрет – это неправильно. Общество политкорректно – не имеет права осудить какое-либо действие, пока суд не признал это нарушением закона. То есть осуждается не само преступление (это нельзя делать, потому что «плохо»), а лишь нарушение закона.
(ГП) Я згоден, що у США забагато політкоректності. Але який вихід? Переходити на військовий режим? Ну так, коли вода заливає місто і в ньому починається озброєне мародерство і вбивства, іншого виходу нема. Але перевести це на регулярну основу?
>Исполнение закона требует присутствия государства – определенной процедуры, наличия свидетелей, карающих органов. Если всего этого нет, то делать можно все что угодно. Закон исчезает – начинается стрельба и насилие. Сдерживающего фактора, внутреннего «нельзя» – нет», – говорит г-н Хазин.
(ГП) Дуже вірно... Але знову ж таки, яка причина цього? Я не вірю, що ці бідні товсті чорні люди біологічно гірші за гарних заможних білих. Думаю, тут винне все ще оте рабство, у якому предки цих людей жили сторіччями і від якого вони самі все ще не можуть позбутися у своїх головах. Вони часто самі себе навмисне відокремлюють від чужих їм білих. Серед них часто ті, хто копіює манери білих, серйозно шукає роботу чи можливості покращити свою освіту, отримують від своїх побратимів холодний душ презирства чи навіть ненависті, як зрадники. Шукати роботи, прагнути освіти - це називається "white thing to do." З іншого боку, престижним є нічого не робити, або (серед молоді) брати участь у торгівлі наркотиками і за виручені гроші накуповувати одяг і побрякушки.
>Руководитель петербургской аналитической группы «Конструирование будущего» Сергей Переслегин считает, что «начались очень опасные для США внутренние, глубинные катастрофические процессы». «США стоят перед вызовом. Новый Орлеан показал, что когда горожане не справляются с проблемами, они сами разрушают свои города. Люди испытывают страх и начинают вести себя как животные. Это фазовый барьер. Если его не удастся преодолеть, то большинство городов в США и в мире могут быть уничтожены и цивилизация откатится в Средневековье. События в Новом Орлеане – предвестие грядущих событий», – сказал RBC daily г-н Переслегин.
(ГП) Все вірно...
2005.09.04 | Георгій
Сентиментальне...
Я дуже полюбив місто Новий Орлеан. Бував там багато разів. Хочу приїжджати туди знову і знову, і свербить мені, що нема вже цього міста, і навряд чи колись воно буде. Вірніше, щось на його місці буде, але це все буде вже не те.Найперший раз я побачив це місто у 1996 році, коли ще був "постдоком" у Сіетлі. Приїхав туди на наукову конференцію. Не оцінив міста. Я тоді був схибнутий на науці, на своїх дослідах, публікаціях, тощо. Після стерильного, прохолодного і сухого повітря Північного Заходу США душне, вогке, пахуче повітря Південної Луїзіани здалося мені гнітючим. Я ніяк не міг зрозуміти, чому в десятій годині вечора все ще не прохолоднішає (був червень), а о дванадцятій годині ночі все ще не робиться тихіше. Був радий повернутися до Сіетлу, у свою маленьку квартирку біля озера Лейк Юніон.
Проте трохи пізніше я став асистентом кафедри одного з університетів на Південному Сході США, і став приїжджати до Нового Орлеану регулярно - спочатку на наукові посиденьки, а потім і просто так, тому що моя донька стала студенткою одного з новоорлеанських університетів. Тоді це унікальне, ні з чим не зрівняне місто стало поступово розкриватися переді мною в усій своїй красі і милоті, і я полюбив його.
Моя дочка, як стара новоорлеанка
Але ми, завдяки нашій Мар'янці-новоорлеанці, виросли із статусу туристів і побачили, і полюбили також і інші, менш туристські частини Нового Орлеану. Нам стала близькою вулиця Магазін з її книгарнями, і вулиця Фрере з її студентськими братствами і сестринствами, і бульвар Одюбон з його нічними клубами і художніми галереями, і район Рівербенд з його південно-східно-азіатським присмаком, і ті частини міста, де живуть греки, ліванці, новоприбулі з Латинської Америки і інші люди. Ми також познайомилися з геть чорними кварталами вздовж вулиць Клейборн і Карролтон, і з не-хвалькуватими, буденними передмістями "Біг Ізі," де живе його трудове ядро - Метарі, Шрусбері, Гретною, Бактауном...
Усі, мабуть, знають, що Новий Орлеан є батьківщиною джазу і притулком ні на кого не схожих креолів, що він є містом, де вулицями гуляють оркестри, де не проходить жодного дня без параду і де навіть покійників проводять на кладовище у супроводі рулад саксофонів, що їх виробляють неймовірно смішні чорні дядечки у чорних смокінгах. Усі також знають, що Новий Орлеан є всесвітнім центром фестивалів Марді Гра і водночас моторошної і кумедної культури вуду. Але як передати оте тремтіння вогнів у воді річки Місісіпі біля Акваріуму Америк, коли ти сидиш на лавочці поруч зі своєю коханою дружиною і говориш з нею про враження від візиту до студентського помешкання своєї коханої доньки на Вербній вулиці?
Який все-таки великий і різнобарвний отой наш світ, де ми живемо. Який він гарний, чудовий, чарівний... і який крихкий...
2005.09.04 | толя дейнека
Re: історичне місто
зараз чомусь не дуже часто згадують, але з новим орлеаном пов'язана дуже важлива історична подія.коли наполеон гостро потребував грошей для європейських воєн, він в 1803 продав Північно-Американським Штатам французські колонії, оборудка отримала назву Louisiana Purchase. Якщо подивитися на карту, то була продана добра третина сьогоднішних Штатів. Фактично в той день США стали зі звичайної країни в одну з найбільших в світі, а згодом стали і світовою країною. Починалося те з Луїзіани.
http://en.wikipedia.org/wiki/Louisiana_Purchase
тут карта
2005.09.10 | Георгій
"Update"
Ми з Лесею вчора дізналися, що Французький квартал майже і не зруйнований, і води там на вулицях нема. У нашому улюбленому Кафе дю Монд навіть підлогу не залило. Вулиця Сан Шарль (або Сейнт Чарльз), на яку виходить кампус Тулейну, теж майже не зруйнована, хоча ураган поламав дерева (у тому числі знамениті сейнт-чарльзькі дуби, яким по багато сот років). Проте кампус Тулейну абсолютно дезорганізований, і коли начання відновиться, сказати дуже важко. Мар'янка офіційно перевелася до унівеситету Корнелл, і зараз вже мешкає у містечку Ітака на півночі штату Нью-Йорк, де знаходиться головний корнелльський кампус.Дуже дякую всім за співчуття, за молитви, і за матеріальну допомогу тим, хто постраждав. Я чув, що Верховна Рада України, деякі політичні партії і окремі особи направили на допомогу жертвам урагану суттєві гроші. Це дуже добре, тому що зараз, дійсно, для допомоги нещасним жертвам потрібні буквально десятки мільйярдів доларів, якщо не сотні. Тим, кого вивезли з Білоксі, Галфпорту, Паскагули, північної частини Нового Орлеану (де була найбільша повінь) потрібні вода, їжа, житло, одяг, і, дуже важливо, нова робота. Все це коштує шалених грошей, і пожертвування людей таким чином дуже важливі. Мій вдячний уклін усім, хто дає.
2005.09.11 | толя дейнека
Re: "Update"
Георгій пише:> Ми з Лесею вчора дізналися, що Французький квартал майже і не зруйнований, і води там на вулицях нема. У нашому улюбленому Кафе дю Монд навіть підлогу не залило.
слід було чекати, адже французи не будували місто нижче рівня моря.