О жизни. Смысл.(не мое)
10/21/2005 | Soft
Вообщем. Есть несколько тезисов.
То, о чём все слышали.
1. Жизнь смысла не имеет.
2. Все мы смертны.
3. Всё в мире относительно.
То, что все знают, но не все осознают.
4. Каждый из нас когда-то умрёт. Это когда-то лежит в пределе от данного мига до 70 лет.
5. Человек всегда живёт сегодняшним днём, ему всегда кажется, что так было всегда. Но когда мы рассматриваем свои фотографии (с интервалом в 5 лет), то понимаем, как мы ошибались.
6. Многие люди смотрели фильм "Waking life". Кто не смотрел, посмотрите. Чем сон отличается от реальности? Когда мы спим, в большинстве случаев мы не осознаём, что спим и можем проснуться. Ну а если нам снится что-то хорошее, как разочаровываемся, когда просыпаемся? А если что-то плохое - радуемся.."Это только сон". Многие так думают и о том времени, когда они бодрствуют.
6. Вечного счастья не бывает, как не бывает и средств его получения.
7. Время бесценно.
8. Главное чувствовать за собой силу. Сила в правде, но не в правде как таковой, а в уверенности в том, что всё сделанное тобой правильно.
Полюса этого утверждения:
1) Бросил монетку калеке - сделал правильно, не думай о том, куда она пойдёт дальше
2) Помог падонку прийти к власти - тоже сделал правильно.
3) Совершил смертный грех - значит того стоило. Тоже правильно.
Так как времени немного нам с вами отменяно, не стоит тратить жизнь на то, что не считаешь правильным и соответствующим своему мировоззнению на данный момент.
С другой стороны, если чувствуешь, что прав, а окружающие талдычат тебе, мол лох, идиоти т.п. - не старайся стать хорошим в их глазах. Лучше быть плохим и знать это, при этом жить с лёгкой душой, чем стараться подстроиться под течение. Всё-равно хорошим и соответствующим ему не станешь.
Ещё одно. Чем больше и тяжелее человек работает, тем меньше он осознаёт, кто он такой и сколько ему осталось, для чего жить. Эти мысли просто уходят от него. Бывает так, что проработав с утра до ночи на какой-то работе (пусть и хорошей), лишь уйдя оттуда оглядываешься и понимаешь, как быстро пролетело время, и как мало всего произошло.
Одинаковая последовательность событий накладывается друг на друга день за днём. Вчера чашка стояла на этом месте в 7 часов , стоит и сегодня. И через месяц так. И через год. А однажды была вечеринка, или выбрался на КВН. . Получается, что запоминается за n месяцев:
-чашка
-КВН
И больше ничего. Грустно.
Ещё одна тема для размышлений.
Есть 2 человека - преуспевающий банкир и сумасшедший. Как вы думаете, кто из них счастливее?
Банкир круглые сутки думает о том, как урвать себе кусок, на какой тачке ехать на очередной форум, сколько бабок отдать своей верноподданной жёнушке, сколько любовнице, сколько стриптизёрше засунуть за трусики. О том, спит ли
спид и его заместитель(начальник), сколько у каждого из них зубов на него. Насколько волосатая лапа у налогового полицейского и не связалась ли его дочурка с амбалом.
Исходим из того, что все люди прежде всего - эгоисты. Без здорового эгоизма не выживешь.
Жизнь не такая , какой ты себе её представляешь. Она ДЕЙСТВИТЕЛЬНО курятник. Залезь повыше, насри побольше. Это её материальная сторона. Духовную каждый строит сам.
Вернусь к теме. Так вот . Кто для себя этот дядя? Ну да. Крутой чувак. Конечно. Он сидит на чумадане с бабками. А кто он для других? Дойная корова.
Ну кого любить будет и за что его жёнушка - его лысого или некоего красавца, который к тому же запикапил её, а в постели получше во сто раз ?
Смысл: материальное - приходящее.
Теперь сумасшедший. Он говорит с богом. Ему не страшно идти к Нему. Он всегда прав. У него нет сомнений. Он всегда всем доволен. Для него еда и одежда не главное - главное, чтобы сошлась пиктограммка на стене, добился очередной уровень у чара.
Может для него главное, чтобы скомпилилась его прога, он не спит и убивает ночь за клавиатурой и десятой чашкой кофе. Но он делает это не за деньги, не для начальника, а для СЕБЯ. Ему хорошо. Для других он - человек из грязной дыры в ободраных джинсах, недоумок, который стрижётся под панка или крутится на голове. Или показывает свой зад в метро.
Для себя - он тот, кем он есть. Он не сливается с течением. Хорошо быть серой массой, подходить под стандарт. Можно всю жизнь лезть из кожи для того, чтобы заработать себе на бэху 5 серии, 600 мерс или сюртук. Но. Человек живёт сегодняшним днём. Т.е. лез из кожи 20 лет - есть квартира. А 20 лет где?
Пример ближе к жизни. Хацу кампуцер, деффку etc. Сегодня.
Завтра - на кампуцер, деффку, etc. Ну. Есть. Ну хотел, получил цяцю. И чё? Ну рад 10 секунд. Ну день. Как наркоману доза.
То, о чём все слышали.
1. Жизнь смысла не имеет.
2. Все мы смертны.
3. Всё в мире относительно.
То, что все знают, но не все осознают.
4. Каждый из нас когда-то умрёт. Это когда-то лежит в пределе от данного мига до 70 лет.
5. Человек всегда живёт сегодняшним днём, ему всегда кажется, что так было всегда. Но когда мы рассматриваем свои фотографии (с интервалом в 5 лет), то понимаем, как мы ошибались.
6. Многие люди смотрели фильм "Waking life". Кто не смотрел, посмотрите. Чем сон отличается от реальности? Когда мы спим, в большинстве случаев мы не осознаём, что спим и можем проснуться. Ну а если нам снится что-то хорошее, как разочаровываемся, когда просыпаемся? А если что-то плохое - радуемся.."Это только сон". Многие так думают и о том времени, когда они бодрствуют.
6. Вечного счастья не бывает, как не бывает и средств его получения.
7. Время бесценно.
8. Главное чувствовать за собой силу. Сила в правде, но не в правде как таковой, а в уверенности в том, что всё сделанное тобой правильно.
Полюса этого утверждения:
1) Бросил монетку калеке - сделал правильно, не думай о том, куда она пойдёт дальше
2) Помог падонку прийти к власти - тоже сделал правильно.
3) Совершил смертный грех - значит того стоило. Тоже правильно.
Так как времени немного нам с вами отменяно, не стоит тратить жизнь на то, что не считаешь правильным и соответствующим своему мировоззнению на данный момент.
С другой стороны, если чувствуешь, что прав, а окружающие талдычат тебе, мол лох, идиоти т.п. - не старайся стать хорошим в их глазах. Лучше быть плохим и знать это, при этом жить с лёгкой душой, чем стараться подстроиться под течение. Всё-равно хорошим и соответствующим ему не станешь.
Ещё одно. Чем больше и тяжелее человек работает, тем меньше он осознаёт, кто он такой и сколько ему осталось, для чего жить. Эти мысли просто уходят от него. Бывает так, что проработав с утра до ночи на какой-то работе (пусть и хорошей), лишь уйдя оттуда оглядываешься и понимаешь, как быстро пролетело время, и как мало всего произошло.
Одинаковая последовательность событий накладывается друг на друга день за днём. Вчера чашка стояла на этом месте в 7 часов , стоит и сегодня. И через месяц так. И через год. А однажды была вечеринка, или выбрался на КВН. . Получается, что запоминается за n месяцев:
-чашка
-КВН
И больше ничего. Грустно.
Ещё одна тема для размышлений.
Есть 2 человека - преуспевающий банкир и сумасшедший. Как вы думаете, кто из них счастливее?
Банкир круглые сутки думает о том, как урвать себе кусок, на какой тачке ехать на очередной форум, сколько бабок отдать своей верноподданной жёнушке, сколько любовнице, сколько стриптизёрше засунуть за трусики. О том, спит ли
спид и его заместитель(начальник), сколько у каждого из них зубов на него. Насколько волосатая лапа у налогового полицейского и не связалась ли его дочурка с амбалом.
Исходим из того, что все люди прежде всего - эгоисты. Без здорового эгоизма не выживешь.
Жизнь не такая , какой ты себе её представляешь. Она ДЕЙСТВИТЕЛЬНО курятник. Залезь повыше, насри побольше. Это её материальная сторона. Духовную каждый строит сам.
Вернусь к теме. Так вот . Кто для себя этот дядя? Ну да. Крутой чувак. Конечно. Он сидит на чумадане с бабками. А кто он для других? Дойная корова.
Ну кого любить будет и за что его жёнушка - его лысого или некоего красавца, который к тому же запикапил её, а в постели получше во сто раз ?
Смысл: материальное - приходящее.
Теперь сумасшедший. Он говорит с богом. Ему не страшно идти к Нему. Он всегда прав. У него нет сомнений. Он всегда всем доволен. Для него еда и одежда не главное - главное, чтобы сошлась пиктограммка на стене, добился очередной уровень у чара.
Может для него главное, чтобы скомпилилась его прога, он не спит и убивает ночь за клавиатурой и десятой чашкой кофе. Но он делает это не за деньги, не для начальника, а для СЕБЯ. Ему хорошо. Для других он - человек из грязной дыры в ободраных джинсах, недоумок, который стрижётся под панка или крутится на голове. Или показывает свой зад в метро.
Для себя - он тот, кем он есть. Он не сливается с течением. Хорошо быть серой массой, подходить под стандарт. Можно всю жизнь лезть из кожи для того, чтобы заработать себе на бэху 5 серии, 600 мерс или сюртук. Но. Человек живёт сегодняшним днём. Т.е. лез из кожи 20 лет - есть квартира. А 20 лет где?
Пример ближе к жизни. Хацу кампуцер, деффку etc. Сегодня.
Завтра - на кампуцер, деффку, etc. Ну. Есть. Ну хотел, получил цяцю. И чё? Ну рад 10 секунд. Ну день. Как наркоману доза.
Відповіді
2005.10.23 | Материалистка
Re: О жизни. Смысл.(не мое)
Шановний пане Soft!Про (не мое) прочитали. А про Ваше розуміння смислу життя - ні.
Тим більше, що наворочений лисий банкір з тачкою і бабками і божевільний в драних джинсах - це ланки одного ланцюга.
Ви над цим думали?
2005.10.24 | Георгій
Сенс життя і Жан Кальвін
Один мій приятель, аспірант пресвітеріанської семінарії у Луївіллі, штат Кетуккі, одного разу спробував дати найкоротше резюме поглядів Кальвіна на людське життя, і дав це резюме так:"IT AIN'T ABOUT YOU!"
("Це (тобто сенс життя. - ГП) взагалі не про тебе!")
За Кальвіном і іншими протестантськими теологами-теоцентриками, сенс життя людини тільки в тому, щоби послужити Божим інструментом у здійсненні Богом Його передвічного плану прославлення Його власного імені.
Знаю, звучить страшнувато і дивно для тих, хто вихований у гуманістичній традиції. Але "з пісні слова не викинеш."
2005.10.24 | P.M.
Re: Сенс життя і Жан Кальвін
Георгій пише:> За Кальвіном і іншими протестантськими теологами-теоцентриками, сенс життя людини тільки в тому, щоби послужити Божим інструментом у здійсненні Богом Його передвічного плану прославлення Його власного імені.
Тут не можна нічого заперечити.
Але. Неможливо прославляти Його Власне Ім'я, не виконуючи Його Божественної волі.
А Його Воля полягає в тому, аби ми навернулися до Нього. І ми маємо зробити це добровільно, зі своєї власної волі.
Це й буде прославою Його Божого Імени.
> Знаю, звучить страшнувато і дивно для тих, хто вихований у гуманістичній традиції. Але "з пісні слова не викинеш."
А тих, кому звучить страшнувато, треба перевиховувати
2005.10.24 | Георгій
Re: Сенс життя і Жан Кальвін
P.M. пише:> Георгій пише:
> > За Кальвіном і іншими протестантськими теологами-теоцентриками, сенс життя людини тільки в тому, щоби послужити Божим інструментом у здійсненні Богом Його передвічного плану прославлення Його власного імені.
> Тут не можна нічого заперечити. Але. Неможливо прославляти Його Власне Ім'я, не виконуючи Його Божественної волі.
(ГП) Точно.
> А Його Воля полягає в тому, аби ми навернулися до Нього.
(ГП) Ми - це все людство? Отут як раз нема згоди між різними християнськими теологами. Св. Августін казав - ні, не все людство, а тільки Божі обранці, ті, кого Він визначив наперед ще до створення світу. Кальвін теж був такої думки. Але зараз більшість християнських церков вчить, що "ми" - це дійсно ми, всі. Вперті кальвіністи брикаються, цитують дуже багато віршів із СВ. Письма, але щось дуже мало хто їх слухає (неприємно?
>І ми маємо зробити це добровільно, зі своєї власної волі.
(ГП) Знову ж таки, августіно-кальвіністська теологія тут дуже рішучо заперечує. Ця теологія виходить з того, що ми "мертві у гріху," і гріх як раз у нашій волі, а тому ми самі по собі, нашими природними якостями, не можемо добровільно вибрати Бога. Це все рівно, що чекати від групи одноруких людей, щоби вони добровільно заплескали в долоні. От ті, кого Бог обрав, за Кальвіном, одержують ВІД НЬОГО "додаткову" руку і тоді плескають. Решта ніколи не заплескає.
> Це й буде прославою Його Божого Імени.
> > Знаю, звучить страшнувато і дивно для тих, хто вихований у гуманістичній традиції. Але "з пісні слова не викинеш."
> А тих, кому звучить страшнувато, треба перевиховувати
(ГП) Кальвіністи розрізняють євангелізацію і апологетику. Євангелізація - це виховання електів, Божих обранців. Апологетика (тобто просто захист Св. Письма від наклепів і пересмикувань) - для решти.
2005.10.25 | P.M.
Re: Сенс життя і Жан Кальвін
Георгій пише:> > (P.M.) А Його Воля полягає в тому, аби ми навернулися до Нього.
> (ГП) Ми - це все людство? Отут як раз нема згоди між різними християнськими теологами. Св. Августін казав - ні, не все людство, а тільки Божі обранці, ті, кого Він визначив наперед ще до створення світу. Кальвін теж був такої думки.
А хто може знати, ХТО є Божим обранцем!?
"Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, щоб одержали ви!" (1-е Кор. 9:24)
> Але зараз більшість християнських церков вчить, що "ми" - це дійсно ми, всі.
А звідки ми можемо знати, чи Господь не надасть ще одного, або й кількох шансів тим, "що програли"?
ВІЧНІ пекльні муки, це муки у вічності. А там свій регламент, свої порядки. Для Бога немає нічого неможливого. Засадив у пекло, витянув із пекла. То й же Адам.
> Вперті кальвіністи брикаються, цитують дуже багато віршів із СВ. Письма, але щось дуже мало хто їх слухає (неприємно?
Упертість не може бути помічною у пошуках істини.
> > (P.M.) І ми маємо зробити це добровільно, зі своєї власної волі.
> (ГП) Знову ж таки, августіно-кальвіністська теологія тут дуже рішучо заперечує. Ця теологія виходить з того, що ми "мертві у гріху," і гріх як раз у нашій волі, а тому ми самі по собі, нашими природними якостями, не можемо добровільно вибрати Бога.
Можемо!!
Якщо гріх міститься у нашій волі, отже треба ламати свою волю! Ламати свій дух!
"Жертва Богові -- зламаний дух; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже!" (Псалом 50(51):19)
> Це все рівно, що чекати від групи одноруких людей, щоби вони добровільно заплескали в долоні. От ті, кого Бог обрав, за Кальвіном, одержують ВІД НЬОГО "додаткову" руку і тоді плескають. Решта ніколи не заплескає.
Ніхто не знає кого обере Бог, а вірити повинні усі.
> (ГП) Кальвіністи розрізняють євангелізацію і апологетику. Євангелізація - це виховання електів, Божих обранців. Апологетика (тобто просто захист Св. Письма від наклепів і пересмикувань) - для решти.
Євангелізація і аполагетика не можуть іти осторонь.
2005.10.25 | Георгій
Re: Сенс життя і Жан Кальвін
P.M. пише:> Георгій пише:
> > > (P.M.) А Його Воля полягає в тому, аби ми навернулися до Нього.
> > (ГП) Ми - це все людство? Отут як раз нема згоди між різними християнськими теологами. Св. Августін казав - ні, не все людство, а тільки Божі обранці, ті, кого Він визначив наперед ще до створення світу. Кальвін теж був такої думки.
> А хто може знати, ХТО є Божим обранцем!?
(ГП) Це питання їм (кальвіністам) завжди задають усі "новоприбулі." Кальвіністи відповідають двома цитатами: Римлян 8:16 і 1 Івана 4:4-6. Людина може мати таку впевненість щодо себе. Щодо інших, звичайно, ні. І світ, і Церква є "corpus mixum," мішанина, де поруч знаходяться Божі обранці і репробати, добре насіння і кукіль (Матв. 13:24-30).
> "Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, щоб одержали ви!" (1-е Кор. 9:24)
(ГП) Так, але хто спонукає бігти, і кого? Всіх? Павло у цьому тексті пише не всім людям, а своїм братам у Христі, тим, хто почув Добру Звістку...
> > Але зараз більшість християнських церков вчить, що "ми" - це дійсно ми, всі.
> А звідки ми можемо знати, чи Господь не надасть ще одного, або й кількох шансів тим, "що програли"?
(ГП) Нізвідки (на мою думку), але прихильники іншої точки зору процитують Вам десятки віршів, де мова іде про фінальність, остаточність пекла.
> ВІЧНІ пекльні муки, це муки у вічності. А там свій регламент, свої порядки. Для Бога немає нічого неможливого. Засадив у пекло, витянув із пекла. То й же Адам.
(ГП) А що Адам?
> > Вперті кальвіністи брикаються, цитують дуже багато віршів із СВ. Письма, але щось дуже мало хто їх слухає (неприємно?
> Упертість не може бути помічною у пошуках істини.
(ГП) Так. Правда, вони не всі такі вже вперті. Класичний кальвінізм 16-17 сторіччя взагалі-то відстоює тільки невеличка жменька протестантів-реформатів. У США це головним чином члени так званої PCA ("Presbyterian Church in America").
> > > (P.M.) І ми маємо зробити це добровільно, зі своєї власної волі.
> > (ГП) Знову ж таки, августіно-кальвіністська теологія тут дуже рішучо заперечує. Ця теологія виходить з того, що ми "мертві у гріху," і гріх як раз у нашій волі, а тому ми самі по собі, нашими природними якостями, не можемо добровільно вибрати Бога.
> Можемо!! Якщо гріх міститься у нашій волі, отже треба ламати свою волю! Ламати свій дух! "Жертва Богові -- зламаний дух; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже!" (Псалом 50(51):19)
(ГП) Так це ВИ можете, тому що Ви ПОЧУЛИ ті слова, які Ви цитуєте. Вся суть аргументу августініанців-кальвіністів як раз полягає в тому, що споконвіку були, є, і будуть люди, які НІКОЛИ НЕ ПОЧУЮТЬ цих слів, скільки б Ви їх не "агітували." Ці люди можуть бути надзвичайно розумними і дуже добрими, прекоасними з усіх людських точок зору, але до Доброї Звістки про Бога, Христа, спасіння вони абсолютно глухі І ЗАЛИШАТЬСЯ глухими. І ні Ви, ні я, ні римський папа, ні константинопільський патріарх, ні д-р Біллі Грем не можемо нічого з цим поробити. Думати інакше, за Св. Августіном і Кальвіном, означає іти проти Бога. Бог це визначив наперед і схвалив саме такий порядк речей. Див. Римлян 9:6-22.
> > Це все рівно, що чекати від групи одноруких людей, щоби вони добровільно заплескали в долоні. От ті, кого Бог обрав, за Кальвіном, одержують ВІД НЬОГО "додаткову" руку і тоді плескають. Решта ніколи не заплескає.
> Ніхто не знає кого обере Бог, а вірити повинні усі.
(ГП) Це нам з Вами так хочеться, щоби повірили всі, але цього не буде.
> > (ГП) Кальвіністи розрізняють євангелізацію і апологетику. Євангелізація - це виховання електів, Божих обранців. Апологетика (тобто просто захист Св. Письма від наклепів і пересмикувань) - для решти.
> Євангелізація і аполагетика не можуть іти осторонь.
(ГП) Так, з цим не сперечаюся, але це все-таки дві різні речі.
2005.10.26 | P.M.
Re: Сенс життя і Жан Кальвін
Георгій пише:> > (P.M.) А хто може знати, ХТО є Божим обранцем!?
> (ГП) Це питання їм (кальвіністам) завжди задають усі "новоприбулі." Кальвіністи відповідають двома цитатами: Римлян 8:16 і 1 Івана 4:4-6. Людина може мати таку впевненість щодо себе.
Впевненість у Господі -- так. Впевненість щодо себе -- ні.
Хіба мав таку впевненість розіп'ятий розбійник, котрий сказав до Ісуса: "Спогадай мене Господи, коли прийдеш у Царство Своє!"
Гадаю, що це була ніяка не впевненість, а щире каяття.
"І промовив до нього Ісус: "Поправді кажу тобі: ти будеш сьогодні зо мною в раю!"
Далі. Ніхто не знає коли до нього прийде ота впевненість. Візьміть випадок з апостолом Павлом, котрий напочатках впевнено переслідував Ісуса.
Крім того. Де гарантія, що впевненість не покине людину. Випадок з апостолом Петром, котрий тричі відмовився від Ісуса.
І на останок. Як Ви гадаєте, чи у всіх "божих обранців" вистачить Авраамової упевненості?
> Щодо інших, звичайно, ні. І світ, і Церква є "corpus mixum," мішанина, де поруч знаходяться Божі обранці і репробати, добре насіння і кукіль (Матв. 13:24-30).
"... а поле -- це світ, добре ж насіння -- це сини Царства, а кукіль -- сини лукавого". (Матвія 13:38)
Чи повинні ми вважати, що сини Царства і сини лукавого, це людські душі?. А може сини лукавого це якраз ті злі духи, яких Христос виганяв із людей, і люди ставали краще "Будь бадьорий сину! Прощаються тобі гріхи твої!" (Матвія 9:2)
Сини ж Царства -- добрі духи.
У Святому Письмі говориться, що третина ангелів відвернулася від Господа, а дві третини залишились з Ним. Може серед них слід шукати добре зерно і кукіль..
> > "Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, щоб одержали ви!" (1-е Кор. 9:24)
> (ГП) Так, але хто спонукає бігти, і кого? Всіх? Павло у цьому тексті пише не всім людям, а своїм братам у Христі, тим, хто почув Добру Звістку...
Хоч Павло і звертається до християн, але осбисто мені не вистачить сміливості заявити, що обранцями Божими можуть бути виключно християни.
> > (P.M.) А звідки ми можемо знати, чи Господь не надасть ще одного, або й кількох шансів тим, "що програли"?
> (ГП) Нізвідки (на мою думку), але прихильники іншої точки зору процитують Вам десятки віршів, де мова іде про фінальність, остаточність пекла.
Фінальність, остаточність це часові категорії. А уявити собі стан речей у вічності, ми не можемо.
> > (P.M.) ВІЧНІ пекльні муки, це муки у вічності. А там свій регламент, свої порядки. Для Бога немає нічого неможливого. Засадив у пекло, витянув із пекла. То й же Адам.
> (ГП) А що Адам?
Був забраний Христом із пекла.
> > (P.M.) Якщо гріх міститься у нашій волі, отже треба ламати свою волю! Ламати свій дух! "Жертва Богові -- зламаний дух; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже!" (Псалом 50(51):19)
> (ГП) Так це ВИ можете, тому що Ви ПОЧУЛИ ті слова, які Ви цитуєте. Вся суть аргументу августініанців-кальвіністів як раз полягає в тому, що споконвіку були, є, і будуть люди, які НІКОЛИ НЕ ПОЧУЮТЬ цих слів, скільки б Ви їх не "агітували." Ці люди можуть бути надзвичайно розумними і дуже добрими, прекоасними з усіх людських точок зору, але до Доброї Звістки про Бога, Христа, спасіння вони абсолютно глухі І ЗАЛИШАТЬСЯ глухими.
Те, що споконвіку були, є, і будуть люди, які НІКОЛИ НЕ ПОЧУЮТЬ цих слів, скільки б Ви їх не "агітували", ніяк не означає, що ми можемо СУДИТИ цих людей і ставити на них хрест. Одному Господу відомо, кого що чекає.
Те, що Він знає наперед, що нам уготовано, означає, що для Нього відомі усі варіанти нашої подальшої участі, а ми вибираймо один з безлічі цих відомих Йому варіантів, і це буде Його волею.
> І ні Ви, ні я, ні римський папа, ні константинопільський патріарх, ні д-р Біллі Грем не можемо нічого з цим поробити. Думати інакше, за Св. Августіном і Кальвіном, означає іти проти Бога. Бог це визначив наперед і схвалив саме такий порядк речей. Див. Римлян 9:6-22.
Уся наша біда в тому, що нашому розумму не дано осягнути стан вічности.
От ми звикли говорити, що Бог усе вирішує наперед. Але ж Бог всюдисущий. Для Нього не існує ні вчора, ні сьогодні, ні завтра, -- Він УСЮДИ і УСЕ перед Ним. Він знає не тільки, те що МАЄ статися, але й те, що МОГЛО Б статися: з нашою цивілізацією і з кожною людиною зокрема. Чи ж ми маємо право від Його Імени говорити про якийсь реальний порядок речей???
Гадаю, що ні. Ми живемо в іншій реальності, де не від нас залежить ні побачити своє майбутнє, ні змінити своє минуле. МИТТЄВІСТЬ -- є нашою реальністю.
2005.11.03 | Георгій
Re: Сенс життя і Жан Кальвін
P.M. пише:> Георгій пише:
> > > (P.M.) А хто може знати, ХТО є Божим обранцем!?
> > (ГП) Це питання їм (кальвіністам) завжди задають усі "новоприбулі." Кальвіністи відповідають двома цитатами: Римлян 8:16 і 1 Івана 4:4-6. Людина може мати таку впевненість щодо себе.
>
> Впевненість у Господі -- так. Впевненість щодо себе -- ні. Хіба мав таку впевненість розіп'ятий розбійник, котрий сказав до Ісуса: "Спогадай мене Господи, коли прийдеш у Царство Своє!" Гадаю, що це була ніяка не впевненість, а щире каяття. "І промовив до нього Ісус: "Поправді кажу тобі: ти будеш сьогодні зо мною в раю!"
(ГП) Це правда. Звичайно, є люди, до яких розкаяння приходить буквально за хвилину до смерті. Такі люди просто не встигають усвідомити процес своєї регенерації, свого "народження з гори." Але кальвінівська теологія дуже серйозно аргументує, що є також люди, які "народжуються з гори" відносно рано у своєму житті, і проходять шлях освячення (санктифікації). Такі люди можуть, як апостол Павло, набути абсолютної, незламної, непереборної впевненості у своєму спасінні (див. Римлян 8:38, 39).
> Далі. Ніхто не знає коли до нього прийде ота впевненість. Візьміть випадок з апостолом Павлом, котрий напочатках впевнено переслідував Ісуса.
(ГП) Так.
> Крім того. Де гарантія, що впевненість не покине людину. Випадок з апостолом Петром, котрий тричі відмовився від Ісуса.
(ГП) Але після цього гірко плакав (розкаявся). Розкаяння - знак регенерації, "народження з гори." Регенеровані люди, за кальвінівської теологією, можуть помилятися, спотикатися, грішити, навіть святотатствовати, але вони вже ніколи не загублять віри і здатності до щирого розкаяння, здатності "кинути себе до підніжжя хреста" і сказати у своєму серці, "помилуй мене, Господи, бо я грішив без числа." І потім, не так вже й мало з регенерованих поступово, з року в рік, виробляє все сильнішу і сильнішу духовну дисципліну і все більш і більш успішно бореться з гріхом.
> І на останок. Як Ви гадаєте, чи у всіх "божих обранців" вистачить Авраамової упевненості?
(ГП) Так. У тій чи іншій формі, у той чи інший момент обранці-електи витримають якийсь тест на слухняність Богові. Це може бути, а може і не бути помітним самому електові і іншим людям, але це завжди стається.
> осбисто мені не вистачить сміливості заявити, що обранцями Божими можуть бути виключно християни.
(ГП) Тут я з Вами. Кальвін, правда, так не вважав. Він думав, що всі не-християни є завжди "репробати" - тобто такі люди, кого Бог просто "проминув," не дав їм Своєї благодаті і не регенерував їх. Це не означає автоматично, що всі вони будуть засуджені на вічні муки, але це означає, що їм доведеться дати дуже серйозну відповідь на Божому суді за всі свої вчинки, слова, думки. Чи спасеться хтось з них, згідно з Кальвіном, ми просто не знаємо. Тут доречний вираз, "все в руці Божій."
> Те, що споконвіку були, є, і будуть люди, які НІКОЛИ НЕ ПОЧУЮТЬ цих слів, скільки б Ви їх не "агітували", ніяк не означає, що ми можемо СУДИТИ цих людей і ставити на них хрест. Одному Господу відомо, кого що чекає.
(ГП) Абсолютно вірно, але ж я з цим ніколи і не сперечався. Ніхто з нас не знає, хто є елект і хто є репробат. За Кальвіном, ми просто можемо бути впевнені, що і одна, і друга категорія існує, але "записувати" Івана Івановича до електів, а Петра Петровича до репробатів ми, звичайно, не маємо ніякого права.
2005.11.03 | пан Roller
И что такое смысл?
Soft пише:> Вообщем. Есть несколько тезисов.
> То, о чём все слышали.
> 1. Жизнь смысла не имеет.
> 2. Все мы смертны.
> 3. Всё в мире относительно.
> То, что все знают, но не все осознают.
> 4. Каждый из нас когда-то умрёт. Это когда-то лежит в пределе от данного мига до 70 лет.
Припустим, что жизнь не имеет смысла.
И что такое смысл?
Или смысл имеет смерть?
Если смерть имеет смысл, то без жизни он не возможет.
Выходит и жизнь имеет смысл.
Жизнь- путь к смерти.
Без жизни нет безсмертия.
Brgds