МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Спаси Человека!

11/09/2005 | Юрій Шеляженко
Человек превыше всего.

Пускай будет счастливым и поверит в себя каждый, кто это прочтет.

Ты человек, и я человек. В мире нет ничего важнее человека, тебя и меня. Поверив в это, можно осуществить все искренние мечты и стать другом каждого человека во Вселенной. Каждый человек - личность, он имеет особенное значение, он замечателен не только тем, что видно или измеримо, он индивидуален. Все люди разные. Все люди - друзья.

Нам с тобой часто дают понять или говорят напрямую, что мы с тобой, люди, ничего не значим. Наше мнение могут не принять в расчет, серьезные планы и проекты будут задуманы без малейшей мысли о нас. Более того: множество людей, с которыми мы даже не знакомы, ненавидят, презирают или недооценивают нас с тобой из-за каких-то пустяковых причин: потому что мы отличаемся от них - или, наоборот, потому, что мы слишком похожи на них, ненавидящих себя. Они не примут нашу дружбу, и это - большая проблема, несущая опасность неокрепшей вере в человека.

В мире есть множество теорий и рецептов поведения, сообществ и группировок, верований и суеверий, книг и фильмов, заставляющих нас мерить себя по чужим меркам, приходить к неутешительным выводам, в результате - копировать бессмысленные поступки других людей, от чего ты я и не становимся счастливее... Нас словно программируют верить в стереотипы, ставящие человека в жесткие рамки, принижающие его значение. Удивительно ли после этого, что люди постоянно причиняют боль друг другу? С детства тебя и меня приучали к тому, что любить себя - это плохо, что нельзя выдавать желаемое за действительное, что ты и я значим не больше, чем наша оценка другими людьми: неважно, выражается она авторитетным мнением, толстым кошельком или просто в улыбках. Почему мы верим чужому мнению о нас, если отлично знаем, как часто люди недооценивают друг друга? Наше мнение о себе - самое важное. Источник правильной веры - внутри нас. Но надо быть мудрым, чтобы эта вера была правильно выражена всему миру.

Подчас, чувствуя себя одинокими, униженными и несчастными, потерянными, разочарованными, ненавидящими и злыми, мы с тобой задумываемся над тем, в чем проблема. И ведь спросишь других об этом - зачастую получишь ответ: "Зачем нудить? Это твоя проблема!". Все советуют искать проблему в себе, хотя чувства подсказывают: нет! Нам с тобой, может, иногда хочется искать проблему в других, но тут и разум говорит: нет! Если немного подумать, мы видим: эти чувства не в природе человека, они заставляют терять рассудок и становиться зверем. А человек - не зверь, он мудр. Он может не отвечать на огорчение агрессией, идти с миром во среде враждебных стихий.

Нам с тобой хочется всегда оставаться людьми, не так ли? Людьми, которые значат очень много прежде всего для самих себя. Но Вселенная теряет человека, потому что все больше людей перестают верить в себя.

Поэтому каждый из нас должен спасти человека. Прежде всего - себя. Надо просто возродить веру в людей и доверие к людям. Надо наслаждаться жизнью просто потому, что это лучшее, что только у нас с тобой есть.

Некоторые люди считают свою жизнь не источником счастья, а источником проблем. Мое личное мнение такое: не замечай проблем, не ищи их. Как у меня дела? Нет проблем, приятель! Я человек, и это главней всего. Высокое значение любого человека, особенно наше с тобой, не унижает слабость, страх или другие чувства. Человека не унижает смерть, мучения, безволие, безумие, пренебрежение или враждебность других людей. Думаешь, если я умру, это будет конец моему большому значению? Нет - обо мне будет помнить множество людей, многие жизни будут течь под влиянием моих прошлых дел! Видишь, нет разумных причин считать что-либо более важным, чем человек - это вопрос веры. Достаточно поверить в то, что тебя или любого другого человека в принципе невозможно по-настоящему унизить - и добра в мире станет чуточку больше.

Вера в человека безошибочна. Хотя человеку свойственно ошибаться, это ничуть не умаляет его наивысшего значения: ошибки человека можно исправить, неисправимое забыть, незабываемое объяснить, в необъяснимое поверить. Человек превыше всего.

Человек сильнее всех сил, потому что может их покорять. Ты и я, и любой человек умнее всех догм и традиций. Наивысшему значению человека во Вселенной можно найти только одно простое и наивное объснение, в которое надо верить - "потому что потому".

Главная цель человека - быть счастливым. Счастье - это нормальное состояние человека, суть его веры и всех желаний. Если веришь в себя, эта цель приближается. Счастье человека не может быть простым: оно проявляется в любви, дружбе, интересе, азарте, творчестве, знании, видении и предвидении, в самой вере, в многогранном развитии, в мечтах и образах, во многом другом, чем богата осмысленная жизнь. Счастье непонятно и необъяснимо, но если верить в жизнь и в человека как символ развития жизни, оно - твое.

Главный враг счастья, и, значит, человека - насилие. Насилие над человеком недопустимо, ему нет оправданий. Любое унижение, любой способ сознательного уменьшения счастья человека - это насилие. Факты насилия, особенно физического насилия, примененяемого к телу человека - в том числе к собственному - свидетельствуют о потере рассудка и веры в человека.

Главный друг счастья - веселье. Смех - святое дело. Улыбки и рукоплескания - единственные ритуалы веры в человека. Одна улыбка может спасти немало жизней. Хорошая шутка предотвращает кровопролитие, хороший розыгрыш - превращает войну в карнавал. Развлечение помогает передать знания, отогнать неприятные мысли, возвратить веру в человека, в жизнь и в добро. Не относитесь к своей вере серьезно - и она станет вдвое сильней. Клоуны - самые мудрые люди на земле, святые и неприкосновенные люди.

Как бы это ни было смешно, человек превыше всего в мире. Даже Бога создал в своих мечтах человек, утешая себя во мнимом одиночестве. А теперь, когда люди меньше верят в себя, они меньше верят и в Бога. Унижать человека - богохульство.

Чем меньше мы верим друг в друга, тем больше вокруг горя. Чем меньше мы верим друг другу, тем меньше значит Человек.

Человек превыше всего. Человек - это личность, ты и я разные, но это не мешает нам верить друг в друга и дружить.

У каждого человека есть душа - это то, что я и ты больше всего любим в себе, то, что помогает нам сохранить веру в себя. Счастливая душа должна быть спасена от гибельного самоуничижения и унижений.

Пускай будет счастливым и мудрым каждый, кто это прочел. Пусть он поможет укрепить свое счастье другим людям и будет достоин их веры в него. Пусть он не судит других людей, а принимает их такими, какие они есть. Пускай он покажет себя миру так, как ему хочется, и при этом не обманет добрых ожиданий.

Спаси Человека: поверь в себя.

Відповіді

  • 2005.11.09 | Георгій

    Re: Спаси Человека!

    Юрій Шеляженко пише:

    > Главный враг счастья, и, значит, человека - насилие. Насилие над человеком недопустимо, ему нет оправданий. Любое унижение, любой способ сознательного уменьшения счастья человека - это насилие.
    (ГП) Абсолютно точно. Згоден на всі 100%.

    >Факты насилия, особенно физического насилия, примененяемого к телу человека - в том числе к собственному - свидетельствуют о потере рассудка и веры в человека.
    (ГП) Не завжди. Іноді люди думають, що вони вірять у людину, її щастя, але для здійснення цього щастя з їх точки зору треба трішечки притиснути тих, хто цьому щастю заважає. Отак і виникає Соловецький концтабір, де на воротах було написано, "Железной рукой загоним человечество к счастью!" Російські більшовики, які будували цей концтабір, щиро вірили в людину і дуже не любили насильства. Вони не були садистами чи людоненависниками. Просто вони вважали, що насильство потрібне ТИМЧАСОВО, для того, щоби подолати опір експлуататорських класів, як не дають людям бути щасливими. Так само німецькі нацисти, тільки в тих об'єктом тимчасового насильства заради добра і щастя справжньої людини (арійця) були несправжні люди, недолюдки, всякі там жиди, підараси, цигани, слов'яни, пацифісти і т.д. Цей сценарій в людській історії повторюється весь час, з регулярністю годинника. З невеличкими і, у принципі, несуттєвими варіантами, але повторюється, повторюється, повторюється...

    > Главный друг счастья - веселье. Смех - святое дело. Улыбки и рукоплескания - единственные ритуалы веры в человека. Одна улыбка может спасти немало жизней. Хорошая шутка предотвращает кровопролитие, хороший розыгрыш - превращает войну в карнавал. Развлечение помогает передать знания, отогнать неприятные мысли, возвратить веру в человека, в жизнь и в добро. Не относитесь к своей вере серьезно - и она станет вдвое сильней. Клоуны - самые мудрые люди на земле, святые и неприкосновенные люди.
    (ГП) Тут знову згідний 100%. Федеріко Фелліні, один з моїх найуюбленіших митців усіх часів і народів, створив чудові образи клоунів у своїх безсмертних фільмах, особливо "La Dolce Vita." Він сам у дитинстві втік з дому з бродячим цирком, хотів стати клоуном. Але біда в тому, що добрих, мудрих клоунів, митців, філософів дуже мало. Абсолютна більшість людей не така. І тому люди дуже легко купуються на сценарій тимчасового насильства заради нібито загального добра і щастя людини.

    > Как бы это ни было смешно, человек превыше всего в мире. Даже Бога создал в своих мечтах человек, утешая себя во мнимом одиночестве.
    (ГП) На це є різні точки зору. Мораль створила релігію, чи релігія створила мораль? Кант стояв на першому, К'єркегор на другому. Сперечатися про це можна до безкінечності...

    > А теперь, когда люди меньше верят в себя, они меньше верят и в Бога.
    (ГП) Не обов'язково. Знову ж таки, прочитайте "Страх і тремтіння" Серена К'єркегора. Він, навпаки, вважав, що вірити в себе по-справжньому може ТІЛЬКИ людина, яка має дарунок чистої, сильної, безкомпромісної віри у Бога, Творця і Спасителя. Саме таких людей цей данський філософ називав лицарями віри.

    > Унижать человека - богохульство.
    (ГП) Так, але і підсолоджувати образ людини, малювати необ'єктивну, наївно-сентиментальну картину людини і людського суспільства - теж богохульство.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2005.11.14 | Юрій Шеляженко

      Бог мені друг, але людина дорожча.

      > >Факты насилия, особенно физического насилия, примененяемого к телу человека - в том числе к собственному - свидетельствуют о потере рассудка и веры в человека.
      > (ГП) Не завжди. Іноді люди думають, що вони вірять у людину, її щастя, але для здійснення цього щастя з їх точки зору треба трішечки притиснути тих, хто цьому щастю заважає.

      Спроби маніпулювання людиною свідчать про відсутність віри в людину у тої особи, яка намагається здійснити маніпулювання. Багато з цих людей кажуть, що для нормального життя їм самим потрібен маніпулятор, або вигадують для себе абстрактного маніпулятора, вплив якого базується на тому, що вони не відступають ні за які обставини від певної системи звичок, правил, ритуалів.

      > Але біда в тому, що добрих, мудрих клоунів, митців, філософів дуже мало. Абсолютна більшість людей не така. І тому люди дуже легко купуються на сценарій тимчасового насильства заради нібито загального добра і щастя людини.

      Тих, хто приносить веселощі, не так вже й мало. Їх просто фільтрують і принижують. Зокрема, з метою утвердити вищезгадані сценарії: агресивні, але тупі жарти в інтересах сценарію заохочуються, примирливі та тонкі жарти піддаються остракізму з чіплянням до "елементів чужої ідеології".

      > > Как бы это ни было смешно, человек превыше всего в мире. Даже Бога создал в своих мечтах человек, утешая себя во мнимом одиночестве.
      > (ГП) На це є різні точки зору. Мораль створила релігію, чи релігія створила мораль? Кант стояв на першому, К'єркегор на другому. Сперечатися про це можна до безкінечності...

      Віра в людину не тотожна моралі.

      Для підкріплення процитованої тези прошу подивитись на такі риси Бога:

      - Всюдисущій. Страждаючи від уявної самотності, людина хоче подружитися з іншою людиною, але боїться заводити нового друга, розставання з яким буде неприємним.
      - Всемогутній. Страждаючи від уявної самотності, людина хоче подружитися з іншою людиною, але боїться заводити собі друга, який не зможе допомагати їй у боротьбі з різними лихами і, можливо, потребуватиме від неї беззисковної допомоги.
      - Всезнаючий. Страждаючи від уявної самотності, людина хоче подружитися з іншою людиною, але боїться, що та не зрозуміє всієї повноти її душі.
      - Непізнаваний і невідчутний, хоча відомий всім. Страждаючи від уявної самотності, людина хоче подружитися з іншою людиною, але боїться розчаруватися в новому другові, дізнавшись про нього більше.

      Віра у Бога стверджує, таким чином, існування ідеального друга і наставника для людини, а в ідеалі приводить людину і до розуміння того, що вона сама є знаряддям реалізації цієї віри, відповідно - чим сильніше знаряддя (об'єктивна база віри), тим сильніше і віра. Однак віра в Бога небезпечно відділяє людину від об'єкта її віри, робить не дуже мудрих людей більш маніпульованими. Відповідно, чудеса, проявлені за допомогою віри в Бога, можуть суперечити базовим інтересам людини, що можна було побачити, наприклад, на вченні церкви Аум-сінріке.

      > > А теперь, когда люди меньше верят в себя, они меньше верят и в Бога.
      > (ГП) Не обов'язково. Знову ж таки, прочитайте "Страх і тремтіння" Серена К'єркегора. Він, навпаки, вважав, що вірити в себе по-справжньому може ТІЛЬКИ людина, яка має дарунок чистої, сильної, безкомпромісної віри у Бога, Творця і Спасителя. Саме таких людей цей данський філософ називав лицарями віри.

      Півоберт вперед по асоціативній спіралі - чи може вірити в Бога по-справжньому людина, яка не має простої віри у себе, силу свого розуму, чистоту своїх почуттів, ясність власної свідомості, здатність пересилювати себе, можливість реалізовувати свої мрії та досягати щастя? Я думаю, такій людині Бог потрібен лише як об'єкт виливу своїх поневірянь, причому з такою самою силою віри вона могла б волати у пустку.

      > > Унижать человека - богохульство.
      > (ГП) Так, але і підсолоджувати образ людини, малювати необ'єктивну, наївно-сентиментальну картину людини і людського суспільства - теж богохульство.

      Віра в людину не є солодкою, бо примушує переконувати себе у справедливості цієї віри, відтак - прагнути більшого, утверджувати цінність людини, розвиватися самому і сприяти розвиткові суспільства.
  • 2005.11.10 | P.M.

    Re: Спаси свою душу

    Юрій Шеляженко пише:
    > Надо наслаждаться жизнью просто потому, что это лучшее, что только у нас с тобой есть.
    А не знудить, від солодкого?.
    Можуть і зуби повипадати.

    Про душу свою треба піклуватися в першу чергу.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2005.11.14 | Юрій Шеляженко

      Тонка душа не потребує багато солодкого для віри в себе (-)

      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2005.11.15 | P.M.

        Re: Забудьте про тонку душу у грубому світі!

        Там де тонко, -- там і рветься.
        Для того, аби людина виживала у цьому світі, і її душа є вимушеною огрубівати.

        Звідси мораль:
        Хочете мати тонку душу, -- не прив'язуйте себе надто до цього світу :)
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2005.11.19 | Юрій Шеляженко

          Не забуду.

          > Там де тонко, -- там і рветься.
          > Для того, аби людина виживала у цьому світі, і її душа є вимушеною огрубівати.

          Не душа, а менталітет.

          > Звідси мораль:

          Аморальна. Скажіть краще "оргвисновок".

          > Хочете мати тонку душу, -- не прив'язуйте себе надто до цього світу :)

          А що Ви пропонуєте натомість реального світу? Соліпсизм? Гедонізм? Кретинізм?

          Віра не відриває нас від цього світу, а лише дає волю і крила, навіть якщо тіло закуте у кайдани.

          Відірватись від світу неможливо, бо поза Всесвітом ніщо не має сенсу.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2005.11.19 | Георгій

            Re: Не забуду.

            Юрій Шеляженко пише:
            >поза Всесвітом ніщо не має сенсу.
            (ГП) А на якій підставі Ви це кажете? На підставі даних науки? Тобто об'єкт Вашої віри насправді не людина, а наука?
          • 2005.11.20 | P.M.

            Re: Є віра -- є сенс.

            Юрій Шеляженко пише:
            > > (P.M.) Там де тонко, -- там і рветься. Для того, аби людина виживала у цьому світі, і її душа є вимушеною огрубівати.
            > Не душа, а менталітет.
            Не бачу різниці. Залишається фактом те, що світосприйняття людини змінюється від дня її народження і до дня її смерті.

            > > (P.M.) Звідси мораль:
            > Аморальна. Скажіть краще "оргвисновок".
            Що є аморального в тому, коли людина жертвує своїм життям?

            > > (P.M.) Хочете мати тонку душу, -- не прив'язуйте себе надто до цього світу :)
            > А що Ви пропонуєте натомість реального світу? Соліпсизм? Гедонізм? Кретинізм?
            Надання переваги духовному світу.

            > Віра не відриває нас від цього світу, а лише дає волю і крила, навіть якщо тіло закуте у кайдани.
            Хіба можна вірити у те, що закуте в кайдани?..

            > Відірватись від світу неможливо, бо поза Всесвітом ніщо не має сенсу.
            Немає сенсу, коли немає віри. Є віра, -- є сенс.
  • 2005.11.10 | Тестер

    Усьо просто. Не плюй на площадці і не сери в ліфту!

    Або на воротах сусіда.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2005.11.10 | Георгій

      Як казав профессор Преображенський у "Собачому серці"...

      ..."Нет, ето ОЧЕНь НЕ просто!" Більшість так званих культурних людей не плює в ліфті і не сере ніде, окрім як у відведених для цього місцях, але горя від цих людей повно.
  • 2005.11.10 | Вільнодум

    Re: Спаси Человека!

    Чудово, умно написано! Дякую, пане Юрію!

    Я з вами однодумець. Напишу пізніше свої коментарі на ваше ессе. Не звертайте увагу на "стонання" рабів (божих?), які хочуть оправдати свою мізерію і самознищення власного життя приниженням духу і сили вільної людини! Їм це ніколи не вдавалося і не вдасться!

    З повагою,

    -- Вільнодум
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2005.11.10 | Георгій

      Та не було ніякого стогнання рабів.

      Все, що я, наприклад, сказав панові Юрію, це те, що не варто підсолоджувати образ людини, малювати людину у рожево-оптимістичних тонах. Вже стільки було любителів це робити. Візьміть хоча б Ж.-Ж. Руссо. Але хто зараз серйозно ставиться до його наївної, рожево-дитячої, слинявої філософії?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2005.11.14 | Юрій Шеляженко

        Я лише бачу ідеальний образ людини. Утверджувати його -

        справа мого життя і віри.

        Нічого безсилого, надуманого, фальшивого у цьому образі нема і не буде за визначенням, бо моя віра постійно оновлюється і модерується по непринципових питаннях :)
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2005.11.19 | Георгій

          Дуже рекомендую Райнгольда Нібура

          Його книга під назвою "Природа і призначення людини" як раз присвячена аналізу цього питання: чи дійсно джерело зла поза людиною, а людина як така ідеально прекрасна? Нібур піднімає цілу гору філософської літератури і показує, як саме оця ідея про "зло поза людиною" (чи то у силах природи, що їх має підкорити розум, чи то, навпаки, у недостатній свободі сил природи в людині, чи то через експлуататорські класи і т.д. і т.п.) неминучо веде до логічної і світоглядної кризи і до капітуляції перед черговою формою тоталітаризму. Навпаки, коли людина стоїть на тому, що зло (або гріх) в ній самій, і що її свобода стає справжньою свободою тільки тоді, коли вона отримує цю свободу від свого Творця і живе в рамках, встановлених цим Творцем - тільки тоді людина щаслива і тоталітаризм не має над нею влади.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".