01/17/2006 | Георгій

Разом з попередніми книгами Йова та Псалмів і наступною книгою Еклезіаста, книга Приповістей належить до так званої біблійної "літератури мудрості." Вона зовсім не містить описів якихось історичних чи міфологічних подій, але містить роздуми людини про Бога і сенс буття. За жанром ця книга є книгою поезії і має дуже багато стилістичних спільностей з книгою Псалмів: у Приповістях теж, як і у Псалмах, певна теза часто розвивається шляхом багаторазового повторення зі своєрідним "нарощуванням," або шляхом протиставлення антитезі.

Точно так само, як і про інші книги Старого Завіту, про книгу Приповістей важко точно судити, коли і ким вона була написана. За традицією, ця книга ділиться на три частини. Перша і найдовша з цих частин приписується цареві Соломону, друга (коротка) - людині на ім'я Агур бар Якех га-Масса, і третя (також коротка) - цареві Лемуїлу. Ні про Агура, ні про Лемуїла ми зовсім нічого не знаємо. Цікаво, що на початку 25-го розділу Приповістей є твердження, що приповісті (або прислів'я, притчи, короткі моральні уроки), які містяться у цій частині книги, створені царем Соломоном, але зібрані і скопійовані слугами царя Єзекії. Оскільки Єзекія царював приблизно через 380 років після Соломона, можна висунути гіпотезу, що Приповісті як цілісний твір писалися дуже довго, кілька сторіч, так само як і Псалми. Цілком можливо, що до їх остаточного створення і відшліфовування приклали руку кілька десятків чи сотень людей.

Головна тема Приповістей - унікальність, незамінимість "мудрості" в житті людини. Слово "мудрість" (по-староєврейськи "хохма," по-грецьки "софія") у книзі Приповістей використовується не стільки у значенні інтелектуального здобутку, скільки у значенні правильного морального вибору. За Приповістями, мудрий той, хто живе чистим, чесним, побожним життям. Мудрий той, хто шукає морального керівництва не у своїй власній свідомості (яка завжди обманлива), а у Божому Законі, святому Письмі (тут очевидна паралель з Псалмом 1). Мудрий той, хто "боїться" Бога: за Приповістями, почуття реальності Бога як судді, почуття надзвичайно серйозної відповідальності за кожний свій крок і кожне своє дихання, які будуть судитися Богом, є "початок мудрості." Мудрий той, хто справедливий, не брехун, не насильник, не експлуататор, не гордий, не самозакоханий, не пожадливий, не лінивий, не схильний до розтринькування багатства. Навпаки, людина, яка - незалежно від її інтелекту, положення в суспільстві, родоводу, розміру маєтків і т.д. - вважає себе, а не Бога, пупом землі, називається у Приповістях "дурнем." Дурень, за Приповістями - це справжнє горе і для самого себе, і для людей, які мають нещастя його оточувати. З відсутністю морального стрижня, "мудрості" у Приповістях асоціюються такі риси "дурнів," як гордість, пиха, хвалькуватість, нестриманість, схильність до насильства, зневага до життя чи власності іншої людини, брехливість, цинізм, необачність, жадібність і лінь. Приповісті не знають "напівтонів": людина у Приповістях або "мудра," або "дурень"; галерея образів цієї книги повністю чорно-біла, в ній зовсім нема сірого кольору, морального компромісу.

Цікаво, що на початку книги Приповістей (розділи 5-8) перед читачем постають дві антагоністичні жіночі фігури. Одна з них - це фігура аморальної жінки, спокусниці, з якою асоціюється усяке зло і яка веде тих, кого вона спокушає, просто до могили ("шеолу"). Друга - це фігура самої Мудрості, яка каже сама про себе, що сам Бог мав її з Собою "на початку Своєї дороги, перше чинів Своїх, споконвіку... від початку, від правіку землі... як безодень іще не було, коли не було ще джерел, водою обтяжених... поки гори встановлені ще не були, давніше за пагірки, коли ще землі не вчинив Він, ні піль, ні початкового пороху всесвіту." Тут у дуже емоційній метафоричній формі висловлюється надзвичайно важлива, центральна біблійна теологічна думка: предвічна Божа Мудрість-Софія-Логос є не якість, а Особа, Хтось живий, Хтось, Хто може воплотитися у цілком людську (у даному випадку жіночу) форму і Хто може цілком по-земному, без ніяких езотеричних штучок-дрючок, вчити людей Божій дорозі. Саме про цього "Когось" озповідають книги Нового Завіту, про які ми говоритимемо далі.