МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Трохи роздумів про Біблію. 26. Єзекіїля

02/05/2006 | Георгій
Книга Єзекіїля - третя за порядком "пророча" книга Біблії (після книг Ісайі і Єремії). Вона досить довга (48 розділів), але читається легко, на одному диханні, оскільки написана надзвичайно сильним, алегоричним стилем і містить цілу низку досить-таки унікальних графічних, видимих образів. Рядки Єзекіїля надихали багатьох видатних митців з різних культур і епох. Серед цих митців можна згадати нашого великого українського поета Тараса Шевченка ("Радуйся, ниво неполитая...") і майстра постмодерністського американського кінематографу Квентіна Тарантіно. Один з героїв геніального тарантінівського фільму "Макулатура" ("Pulp Fiction"), Джулз - якого так чудово, незабутньо грає Семюел Л. Джексон, - цитує Єзекіїля 25:17, з деякими вкрапленнями Псалмів і також своїх власних додатків.

Текст книги каже, що пророк Єзекіїль почув покликання до своєї місії, коли він "був серед полонених над річкою Кевар... (у) п'ятий рік полону царя Єгоякима." З цього можна зробити висновок, що Єзекіїль був на одне покоління молодшим, ніж пророк Єремія. Тоді як Єремія виріс в Анатоті біля Єрусалиму і почав пророкувати в Єрусалимі безпосередньо перед вавілонською навалою, Єзекіїль народився в Юдеї (можливо в Єрусалимі) незадовго до вавілонської навали і був ще зовсім дитиною взятий до вавілонського полону. Він виріс на чужині і пророкував виключно на чужині. Тому пророцтва Єзекіїля, так само як пророцтва Ісайї та Єремії, сповнені надій на відновлення твердині, осередку, держави, царства Божих обранців; але вони ще в більшій мірі, ніж пророцтва Ісайї та Єремії, концентруються на незвичайних, загадкових для сучасників пророка ФОРМАХ "відновлення" життя Божого народу в Обіцяному Краї.

Вже з найперших рядків книги читача спіткають карколомні фантасмагорії. Єзекіїль бачить якихось дивних істот з чотирма обличчями, загадкові колісниці з колесами, обіддя яких складається з людських очей, а над усіма цими параферналіями - "вигляд подоби Божої слави." Із самісінької середини цієї Своєї "слави" (староєврейське "шекіна," вираз, вжитий також у книгах Виходу і Левит) сам Бог говорить до Єзекіїля, даючи йому завдання бути "вартовим Ізраїлевого дому." Бог наказує Своєму пророкові наочно демонструвати людям те покарання, яке вони отримують з Божої руки за свої переступи. Слухаючи Божі накази, Єзекіїль малює на цеглині осаджений ворогами і знищений Єрусалим, і лежить нерухомо 40 днів на одному боці за провини Юдеї і 390 днів за провини Ізраїлю. Потім, коли до вигнанців-юдеїв доходить звістка, що Навуходоносор остаточно зруйнував Єрусалим і спалив місто і Храм ущент, Єзекіїль демонстративно відмовляється плакати вголос і приймати участь у ритуалах журби, навіть і при тому, що в день, коли прийшла ця сумна звістка, померла його власна дружина. Тим пророк хоче сказати, що страшні Божі кари, які сиплються на Його обранців, є заздалегідь передбаченою частиною Божого провидіння. Так само частиною цього провидіння є відновлення і новий, небачений і нечуваний досі розквіт і тріумф обраної Богом частини людства. Єзекіїль розповідає про це у дуже поетичній частині книги, де створено цікавий інтимно-ліричний образ стосунків Бога з Його коханою дівчиною-блудницею, якій Він пробачає її перелюб.

Далі у книзі вимальовується дуже важливий мотив, один із центральних мотивів усього Св. Письма - мотив особистої, персональної відповідальності людини за те, як вона живе. Очевидно, у роки вигнання серед мешканців розпорошених по Близькому Сходу єврейських колоній почав розповсюджуватися певний фаталізм, думка, що євреїв покарано за гріхи їх батьків, а тому не має особливого значення, як саме живе та чи інша людина - кара все рівно невідворотня. Єзекіїль каже, що це не так, що "та душа, яка грішить - та душа помре." Бог дійсно вимагає розплати за прогріхи цілого народу від цілого народу, і ця корпоративна відповідальність може розтягнутися на багато людських поколінь. Але разом з тим Бог не позбавляє людей і від їх персональної відповідальності.

Паралельно Єзекіїль розкриває для своїх слухачів Божу волю щодо шляху, методу, способу, яким Господь збирається "повернути" і "врятувати" частину (або "рештку") Свого обраного народу від розпорошення і геноциду. Бог через Свого пророка каже, що Він САМ зробить певних людей спасеними через те, що Він "вийме з їх грудей серце кам'яне" і вкладе їм до грудей нове серце - "м'ясне," тобто чутливе до Божої любові, здатне реагувати на Божу волю, шукати слухняності цій волі, таке серце, таку нову людську природу, яка буде дійсно гідною Бога, сумісною з Ним, а не відділеною від Нього прірвою гріха. Ще трохи далі у мареннях Єзекіїля з'являється образ Бога - Доброго Пастиря, який збере Своїх розпорошених "за хмарного та імлистого дня" овечок з усіх кінців і краєчків землі. Цей Пастир відшукає "загиблих," поверне "сполошених," "перев'яже" і "зміцнить" хворих та поранених. А ще трохи далі у тексті книги з'являються рядки, що їх можна майже дослівно прочитати у Новому Завіті - рядки про те, що над усією об'єднаною отарою Божих овечок буде один пастир "Давид," і що з цією отарою буде складено "нового" і "вічного" "заповіта миру."

Наприкінці книги Єзекіїль пророкує проти Божих ворогів - Аммону, Моаву, Тиру, Сидону, Єгипту. Пророцтво проти Тиру особливо страшне і досить-таки дивовижне, таке, що дало деяким дослідникам Св. Письма привід висунунути гіпотезу, що під алегоричним образом царя Тиру мається на увазі сатана. Єзекіїль також згадує якогось загадкового ворога Божих обранців на імя Гог з краю Магога, і каже, що колись із цим страшним і могутнім людським володарем Божі обранці вестимуть криваву і у кінцевому підсумку переможну битву. Пророкові з'являється видіння долини, де лежать мертві, висохлі кістки, але раптом ці кістки оживають, покриваються жилами, м'язами і шкірою, і Єзекіль бачить Царство, де мешкають оживлені, воскреслі з мертвих Божі обранці. Нарешті, під завісу пророк розповідає читачеві про чудесне відновлення всіх головних святинь Божого народу - його міста і його прекрасного Храму, з якого витікатиме "ріка живої води," дорога до вічного життя спасеної частини людства безпосередньо з їх Творцем і Спасителем.

Що це за місто? Де воно буде, в якій землі, в якому краї, і коли? Цього пророк не каже. Ми дізнаємося тільки, що цей новий осередок щастя і праведності буде розташований на якійсь "дуже високій горі" і що він називатиметься "Тут Господь." Знову, як і у книзі Єремії, тут ясно чується алюзія до того моменту в історії стосунків Бога з Його обранцями, коли Бог стане видимим, зримо присутнім, імманентним. Він ПРИЙДЕ, Він буде "тут," "посеред нас." Як саме це станеться, ми дізнаємося, коли читатимемо Св. Письмо далі.

Відповіді

  • 2006.02.06 | толя дейнека

    Re: Трохи про тварин, колісниці, очі і крила

    про те, чого вперто не хочуть бачити коментатори Біблії, хоч Єзекіль прямо каже де він бачив "фантасмогоричну картину" - а саме звівші очі на небо. Це каже як Єзекіль, інші пророки, також в схожому фрагменті Об'явлення Іван.

    Звісно, вони дивляться на небо, очевидно символ вічності і величі, ьі розказують все що там бачать, в тогочасних поняттях космології. Тут важливо зауважити, що життя людей в давнину значно відрізнялося від нашого. Ми левову частку часу проводимо коло комп'ютера чи телевізора. Сінематограф і електрика з'явився сто років назад, театр - 200-300 років тому. А до того, тільки но спускалася ніч, людина лишалася сама перед зоряним небом - і то було єдиним її видовищем. Хоч ти цар, хоч мандрівник, хоч філософ, хоч проповідник. Тож волею неволею все що відбувалося на небі старі люди у середньому знали краще за нас (які вже не зводять очі догори) і звісно надавали всьому що там відбувається значно більшого значення.

    Тож Єзекіль і Іван викладають сучасну їм космологію, у сучасних їм термінах-поняттях. Звісно тварина (Орел, Телець і Лев) - це екваторіальні сузір'я. "Звір, ісполнений очей" - це зорі сузір'я. Крила - це сектора зоряного неба.
    (той хто пробував сприймати це буквально наштовхувався на безглуздя: божевільно виглядає тварина, натикана очами по тілу, ну і літати за допомогою шести крил нікому не вдалося).
    Колісниці (або коні в Івана) - це планети, які рухаються на відміну від "нерухомих зірок на небесних сферах". Коні - це старіший образ, а от колісниці - це вже пряме посилання на докоперникову космологію, в якій планети, щоб у першому наближенні показати нерегулярність їхнього руху, поміщаються на колеса, що подорожують небесними сферами.

    І так далі, і тому подібне, буквально кожне слово, кожна річ чи істота, кожне явище згадане на цих біблійних сторінках має чітке астрономічне тлумачення. На відміну від сучасних пасторів, які жодного слова в цих фрагментах не розуміють і прагнуть якнайскоріше перегорнути ці незрозумілі сторінки.
    Традиційно ця космологія не помічається за однією єдиною причиною. Ця космологія, всі ці терміни і поняття мають середньовічне походження. Саме це зображував на своїх гравюрах Альбрехт Дюрер, ілюструючи астрономічно-астрологічні роботи сучасників, і зокрема :) Апокаліпсис. Слід додати, що в текстах Старого і Нового заповітів містяться гороскопи, які датуються середньовіччям.
    Тож це досить прямо вказує на середні віки, як час створення біблійних текстів, як Нового, так і Старого заповітів. І цілком природнім є те, що какон біблійних текстів був затверджений на Тридентському Соборі 1545-1563 рр, через розумний час після їхнього створення і адаптації. Дивиною було б припустити, що ці тексти оберталися понад тисячу років невідомо в якому статусі.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.02.06 | Георгій

      Re: Трохи про тварин, колісниці, очі і крила

      толя дейнека пише:
      > Ця космологія, всі ці терміни і поняття мають середньовічне походження. Саме це зображував на своїх гравюрах Альбрехт Дюрер, ілюструючи астрономічно-астрологічні роботи сучасників, і зокрема :) Апокаліпсис. Слід додати, що в текстах Старого і Нового заповітів містяться гороскопи, які датуються середньовіччям.
      (ГП) Але ж люди дивилися на небо і думали про сузір'я задовго до Альбрехта Дюрера, за тисячі років до європейського середньовіччя...

      > Тож це досить прямо вказує на середні віки, як час створення біблійних текстів, як Нового, так і Старого заповітів. І цілком природнім є те, що какон біблійних текстів був затверджений на Тридентському Соборі 1545-1563 рр, через розумний час після їхнього створення і адаптації. Дивиною було б припустити, що ці тексти оберталися понад тисячу років невідомо в якому статусі.
      (ГП) Трентський (або Тридентський) Собор був просто реакцією Римо-Католицької Церкви на європейську Реформацію. Його задачею не було затвердити канон - канон був вже давно затверджений на Лаодікейському Вселенському Соборі, ще за тисячу років до Трента. Трентський Собор тільки затвердив деякі апокрифи з Септуагінти як частину канону, і це було зроблене навмисне, в піку протестантам, оскільки ті ці апокрифи частиною канону не вважали.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.02.07 | толя дейнека

        Re: ще трохи про тварин, колісниці, очі і крила (/)

        звісно, люди давилися на небо завжди, але кожного разу у притаманній тій епосі термінології.

        http://lib.ru/FOMENKOAT/matchr_b.txt
        ..
        ГЛАВНАЯ ИДЕЯ ИССЛЕДОВАНИЯ СОСТОИТ В СРАВНЕНИИ АПОКАЛИПСИСА СО
        СРЕДНЕВЕКОВЫМИ АСТРОНОМИЧЕСКИМИ КАРТАМИ. СРАВНЕНИЕ ОБНАРУЖИВАЕТ
        МНОГО ПАРАЛЛЕЛЕЙ И БУКВАЛЬНЫХ СОВПАДЕНИЙ.

        Просим читателя положить перед собой какую-либо карту звездного
        неба. Можно современную, но лучше рисунок средневековой карты,
        например, Дюрера.

        3.3.2. БОЛЬШАЯ МЕДВЕДИЦА И ТРОН.

        "Иоанн семи церквам, находящимся в Асии: благодать вам и мир
        от Того, Который есть и был и грядет и ОТ СЕМИ ДУХОВ, НАХОДЯЩИХСЯ
        ПРЕД (напротив - Авт.) ПРЕСТОЛОМ ЕГО" (Ап. 1:4).

        Созвездие Большой Медведицы до сих пор называется во Франции
        Колесницей ДУШ. Изображения этого созвездия в виде Колесницы Душ
        см., например, в средневековой книге Apiani [238]. См. также
        [230], с.91, фиг.53.

        ПРЕСТОЛ - или ТРОН - это известное созвездие, перед которым
        как раз и расположена Большая Медведица. См. любую средневековую
        звездную карту, например приведенную в [11], фиг.37. Кстати, в
        греческом тексте Апокалипсиса вместо синодального "престол"
        так и стоит "ТРОН" (тронос).


        3.3.3. МЕСТО ДЕЙСТВИЯ - ОСТРОВ ПАТМОС.

        "И от ПРЕСТОЛА исходили молнии и громы и гласы, и СЕМЬ
        СВЕТИЛЬНИКОВ огненных горели перед престолом, которые суть семь
        духов Божиих И ПЕРЕД ПРЕСТОЛОМ МОРЕ СТЕКЛЯННОЕ, ПОДОБНОЕ КРИСТАЛЛУ"
        (Ап. 4:5).

        Итак, семь светильников (огненных лампад) расположены перед
        Троном, на котором - Бог. "Стеклянное море, подобное кристаллу" -
        это, по-видимому, вечернее небо, на которое смотрит автор
        Апокалипсиса.

        "Я Иоанн... был на острове, называемом Патмос" (Ап. 1:9).

        Четко указано место наблюдения - остров Патмос в Средиземном
        море. Далее, на протяжении всего Апокалипсиса многократно
        подчеркивается, что ЗВЕЗДНОЕ НЕБО - основная арена описываемых
        событий.

        3.3.4. СОЗВЕЗДИЯ КАССИОПЕИ И ТРОНА
        В СРЕДНИЕ ВЕКА ИЗОБРАЖАЛИСЬ
        В ВИДЕ ХРИСТА НА ПРЕСТОЛЕ.

        "Я взглянул ... И вот, ПРЕСТОЛ СТОЯЛ НА НЕБЕ, и на ПРЕСТОЛЕ
        БЫЛ СИДЯЩИЙ; и Сей Сидящий видом был подобен КАМНЮ ЯСПИСУ И
        САРДИСУ" (Ап. 4:1-2).

        Сидящего на Троне (престоле) можно увидеть почти на каждой
        средневековой звездной карте. Например, в Zodiaque explique [10],
        т.1, с.81, фиг.36, на звездных картах А.Дюрера [10], т.4, с.204, на
        карте Аль-Суфи [10], т.4, с.250, фиг.49 и т.д. Мы приводим одно из
        таких изображений на рис.3.3(а) и рис.3.3(б).

        На всех этих картах изображена КАССИОПЕЯ, СИДЯЩАЯ НА ТРОНЕ.

        Фигура на Троне показана на многих звездных картах XVI века.
        Она находится среди Млечного Пути. А в Апокалипсисе говорится, что
        вокруг престола идет радуга: "и радуга вокруг престола, видом
        подобная смарагду" (Ап. 4:3). Радуга - довольно точный образ для
        изогнутого дугой на ночном небе светящегося Млечного Пути.

        Прямое сравнение "Сидящего на престоле" с драгоценным КАМНЕМ
        ("видом был подобен камню яспису") усиливает впечатление, что
        образы Апокалипсиса взяты со звездного неба. Ведь именно для звезд
        сравнение со светящимся драгоценными камнями особенно понятно и
        естественно.

        Отождествление созвездия Кассиопеи с Христом (о чем говорит
        Апокалипсис) иногда явным образом изображалось на средневековых
        картах. Например, в книге Radinus'а [249] изображен Трон, а на нем
        РАСПЯТАЯ (!) "Кассиопея". Крестом служит спинка Трона, а руки Фигуры
        ПРИВЯЗАНЫ К ПОПЕРЕЧНОЙ ПЕРЕКЛАДИНЕ КРЕСТА. Но ведь это -
        очевидный вариант ХРИСТИАНСКОГО РАСПЯТИЯ. См. рис.3.4.

        Царская Фигура на Троне изображена и на египетских звездных
        картах [242], [240]. На рис.3.5 и рис.3.6 мы приводим
        египетские карты, из которых видно, что символика изображений близка
        к европейской.

        Итак, здесь В АПОКАЛИПСИСЕ ПО-ВИДИМОМУ ОПИСАНО СОЗВЕДИЕ
        КАССИОПЕИ, КОТОРОЕ В СРЕДНИЕ ВЕКА ДЕЙСТВИТЕЛЬНО ВОСПРИНИМАЛОСЬ КАК
        "ЗВЕЗДНЫЙ ОБРАЗ" ХРИСТА (ЦАРЯ) НА ПРЕСТОЛЕ.

        3.3.5. МЛЕЧНЫЙ ПУТЬ.

        "И радуга вокруг престола, видом подобная смарагду." (Ап. 4:3).
        Смарагд - голубовато-зеленый изумруд, а "радугу" вокруг созвездия
        Трона вы можете увидеть на любой средневековой и современной
        звездной карте: созвездие Трона с Сидящим на нем всегда погружено в
        изогнутую полосу МЛЕЧНОГО ПУТИ [242], [240], [249].

        3.3.6. 24 ЗВЕЗДНЫХ ЧАСА И СОЗВЕЗДИЕ СЕВЕРНОГО ВЕНЦА.

        "И вокруг престола ДВАДЦАТЬ ЧЕТЫРЕ престола: а на престолах
        видел я сидевших ДВАДЦАТЬ ЧЕТЫРЕ старца, которые облечены были в
        белые одежды и имели на головах своих золотые ВЕНЦЫ" (Ап. 4:4).

        В любом полном учебнике по астрономии (например, [238]) вы
        можете прочитать, что в древности небо разделялось на 24
        крыловидные полосы (меридиональных сектора), сходящихся у полюсов
        небесной сферы. См. также [11], с.44 или [10], т.1, с.7, фиг.6.
        Эти секторы называются также ЗВЕЗДНЫМИ ЧАСАМИ или ЧАСАМИ ПРЯМОГО
        ВОСХОЖДЕНИЯ (звезд). 24 часа задают систему координат на небе, что
        хорошо видно на средневековом изображении небесного глобуса в книге
        Захария Борнмана. См. рис.3.7.

        Итак, каждый "старец" Апокалипсиса - это, по-видимому, звездный
        час в экваториальной системе координат, стандартное деление
        звездного неба в астрономии.

        Белые одежды старцев - это просто белый цвет звезд на небе. А
        что такое Золотые Венцы? Здесь по-видимому описано созвездие
        СЕВЕРНОГО ВЕНЦА, расположенное недалеко от ЗЕНИТА, т.е. КАК РАЗ
        НАД ГОЛОВАМИ всех 24 старцев-часов-секторов.

        3.3.7. ЛЕВ, ТЕЛЕЦ, СТРЕЛЕЦ И ПЕГАС.

        "И перед престолом море стеклянное, подобное кристаллу; и
        посреди престола и вокруг престола четыре животных, исполненных
        очей спереди и сзади" (Ап. 4:6).

        Описано звездное небо, окружающее созвездие Трона (престола) и
        усыпанное звездами (очами). Становится понятным и на первый взгляд
        странное выражение Апокалипсиса "посреди престола" (то есть в
        самом созвездии Трона). Оно относится к звездам, заполняющим,
        конечно, и сам престол - более мелкой звездной россыпи или фону.

        А что такое "четыре животных, исполненных очей"? Это и так уже
        ясно при первом взгляде на звездную карту. Более того, в
        следующем пункте Апокалипсиса четко сказано:

        "И первое животное было подобно ЛЬВУ, и второе животное
        подобно ТЕЛЬЦУ, и третье животное ИМЕЛО ЛИЦЕ, КАК ЧЕЛОВЕК, и
        четвертое животное подобно ОРЛУ ЛЕТЯЩЕМУ" (Ап. 4:7).

        ЛЕВ - это известное зодиакальное созвездие, где Солнце
        находится перед началом осени. См., например, средневековые карты
        Дюрера и Гринбергера [242]. Рис.3.8, рис.3.9, рис.3.10.

        ТЕЛЕЦ - известное зодиакальное созвездие, где Солнце
        находится перед началом лета. См. все те же карты Дюрера,
        Гринбергера. Рис. 3.11.

        ЖИВОТНОЕ С ЛИЦОМ ЧЕЛОВЕКА, т.е. КЕНТАВР - это очевидно
        известное зодиакальное созвездие СТРЕЛЬЦА, где Солнце - в начале
        зимы. Рис.3.12.

        Животное "подобное орлу летящему", это не Орел, хотя такое
        созвездие на небе есть. Рис. 3.13. Это - ЗНАМЕНИТЫЙ ПЕГАС -
        животное с крыльями, завершающий указанный выше в Апокалипсисе
        ряд созвездий. В Пегасе Солнце оказывается перед началом
        весны. Рис.3.14. Формально Пегас является не зодиакальным,
        а экваториальным созвездием, однако Пегас почти касается эклиптики
        между зодиакальными Рыбами и Водолеем. Да и в греческом тексте
        Апокалипсиса здесь стоит слово, означающее скорее млекопитающее,
        чем птицу [11].

        Итак, Апокалипсис четко перечислил четыре узловых
        созвездия вдоль эклиптики: зодиакальные созвездия Льва, Тельца,
        Стрельца и "почти зодиакального" Пегаса.

        Выделение четырех известных созвездий в вершинах квадрата на
        эклиптике - это стандартный средневековый астрономический прием.
        По-видимому, аналогичные четыре созвездия (возможно - другие)
        поставлены в углах четырехугольного Зодиака на Фивском гороскопе
        Бругша. Рис.3.15. Такие же четырехугольные Зодиаки изображались
        и в средневековой Индии [12], с.115.

        Итак, четыре созвездия, отмечающие ВРЕМЕНА ГОДА, образуют
        квадрат, крест. А поскольку всех звездных секторов-крыльев,
        исходящих из полюса, - 24, то каждое из этих животных-созвездий имеет
        ровно по 6 крыльев-секторов прямого восхождения, имеет вокруг
        себя 6 крыльев. Другими словами, каждое созвездие-животное
        расположено в области, покрываемой на небесной сфере этими шестью
        секторами-крыльями.

        Замечательно, что все это ТОЧНО ОПИСАНО В АПОКАЛИПСИСЕ.
        Читаем:

        "И каждое из четырех животных имело по шести крыл вокруг, а
        внутри они исполнены очей" (Ап. 4:8). Здесь "очи" - это звезды.
        Кстати, в греческом тексте тут стоит "внутри и кругом".

        Животные, внутри и вокруг себя покрытые глазами (очами), это
        вероятно созвездия. Ведь именно в таком виде они нарисованы на
        любой средневековой звездной карте (см., например, карты Дюрера).

        3.3.8. СУТОЧНОЕ ВРАЩЕНИЕ СЕВЕРНОГО ВЕНЦА.

        В северном умеренном поясе земного шара верхние части
        крыльев-секторов никогда не заходят, а нижние части, так сказать
        "колени" старцев-секторов то опускаются под горизонт, то снова
        поднимаются над ним, благодаря чему каждый звездный час как бы
        поднимается со своих колен на восточной части горизонта, а затем
        опускается на колени на западной части, как бы преклоняясь перед
        центром своего вращения - северным полюсом неба и созвездием
        Трона около него.

        И опять, ВСЕ ЭТО ТОЧНО ОПИСАНО В АПОКАЛИПСИСЕ.

        "тогда двадцать четыре старца падают пред Сидящим на престоле и
        поклоняются Живущему во веки веков и полагают венцы свои пред
        престолом" (Ап. 4:10).

        При ежесуточном вращении на широте Средиземного моря
        созвездие Северного Венца то поднимается наверх, в зенит, то
        опускается в северную часть горизонта (зенит - местный, на широте
        острова Патмос).

        Мы не будем продолжать перечисление созвездий и звезд,
        упомянутых в Апокалипсисе, отсылая читателя к оригинальным
        работам Морозова [11] и [10].

        Итак, в Апокалипсисе по-видимому присутствует астрономические
        символика.

        3.3.9. ПЛАНЕТЫ-КОНИ В СРЕДНЕВЕКОВОЙ АСТРОНОМИИ

        А теперь - самое важное для датировки. Быстрое движение планет
        - вот что в первую очередь обращало на себя внимание
        астрономов. Их перемещение весьма неравномерно для наблюдателя.
        Так называемые ВЕРХНИЕ планеты, т.е. расположенные ВНЕ орбиты
        Земли, регулярно описывают петли. Они останавливаются, отступая
        назад и СНОВА БРОСАЯСЬ ВПЕРЕД. По-видимому, это и породило их
        сопоставление с КОНЯМИ, скачущими по хрустальному небесному
        своду. Неудивительно, что астрономия и астрология использовали
        этот яркий образ в своем языке.

        На рис.3.16 приведены древние галльские монеты, на
        которых изображены ПЛАНЕТЫ-КОНИ. См. Astronomical Myths. John
        Blake, 1887. На одной из них - КОНЬ СО ВСАДНИКОМ (буква S)
        перепрыгивает через урну созвездия Водолея. Это созвездие часто
        изображалось в виде урны или в виде человека с урной, выливающего из
        нее воду. См., например, средневековую книгу Альбумазара
        (Albumasar) [256].

        На второй монете изображена ПЛАНЕТА-КОНЬ, на спине которого
        созвездие Рака. Конь перепрыгивает через созвездие Козерога.

        Эти старые монеты ясно указывают на обычай средневековых
        астрономов (по крайней мере некоторых из них) ОТОЖДЕСТВЛЯТЬ
        ПЛАНЕТЫ С КОНЯМИ.

        Дальнейшее развитие этой символики естественно привело к
        изображениям ПЛАНЕТ В ВИДЕ КОНЕЙ, ЗАПРЯЖЕННЫХ В КОЛЕСНИЦЫ.
        Например, именно такое изображение Солнца (включавшегося ранее в
        число 7 планет) широко использовалось в средние века.

        КОНИ, ВЕЗУЩИЕ СОЛНЦЕ, изображены в астрологической книге Иоанна
        Теснерио издания 1562 года [254]. См. рис.3.17.

        КОНИ, ВЕЗУЩИЕ СОЛНЦЕ В КОЛЕСНИЦЕ, изображены в астрологическом
        труде Леопольди якобы 1489 года [244]. См.рис.3.18.

        КОНИ, ВЕЗУЩИЕ СОЛНЦЕ, изображены в книге Альбумазара [256]
        издания 1515 года. См. рис.3.19 и рис.3.20.

        КОНИ, ВЕЗУЩИЕ ПЛАНЕТУ МАРС В КОЛЕСНИЦЕ, показаны в книге Иоанна
        Теснерио [254] издания 1562 года. См. рис.3.17. Марс снабжен
        здесь своим астрологическим знаком.

        КОНИ, ВЕЗУЩИЕ МАРС В КОЛЕСНИЦЕ, изображены в книге
        Альбумазара [256] издания 1515 года. См. рис.3.21.

        Иногда КОНЕЙ ИЗОБРАЖАЛИ НА САМИХ КОЛЕСНИЦАХ, отождествляя
        тем самым их с конями. Так, в книге Альбумазара [256] показана
        колесница Юпитера, на огромных колесах которой нарисован СКАЧУЩИЙ
        КЕНТАВР. См. рис.3.21.

        Идея развивалась. Иногда КОНИ везли целые созвездия. В книге
        Бахараха [255] издания 1545 года КОНИ везут созвездие Возничего [12],
        с.180, фиг.91. Подобный же рисунок имеется и в "Астрологии"
        Радинуса [249], см. также [12], с.243, фиг.125.

        Насколько большое значение астрономы придавали СКАЧКАМ
        ПЛАНЕТ видно из того, что для моментов остановки планет (т.е.
        между прямым и попятным движениями) был придуман специальный
        символ - ОСТАНОВИВШАЯСЯ КОЛЕСНИЦА. Например, к средневековой
        книге Альбумазара [256] изображены остановившиеся колесницы всех
        планет: Меркурия, Венеры, Марса, Юпитера, Сатурна. См.
        рис.3.19 и рис.3.22.

        Иногда в колесницу впрягались вместо коней какие-либо
        фантастические животные - грифоны, орлы и т.п. Например, с такими
        "конями" нарисованы в средневековых книгах Альбумазара [256] и
        Иоанна Теснерио [254]. См. рис.3.17 и рис.3.23.

        Хорошо известно, что дни недели в некоторых
        языках сопоставлялись с планетами (т.н. планетная неделя), а с
        другой стороны, дни недели часто изображались в виде коней.
        Когда планета-конь проходит между созвездиями (или сквозь
        них), то созвездия "седлают" его, превращаясь во всадников
        на конях.

        Но вернемся к Апокалипсису.

        3.3.10. ЮПИТЕР В СТРЕЛЬЦЕ.

        "Я взглянул, и вот: КОНЬ БЕЛЫЙ, И НА НЕМ ВСАДНИК, ИМЕЮЩИЙ
        ЛУК, И ДАН БЫЛ ЕМУ ВЕНЕЦ; И ВЫШЕЛ ОН КАК ПОБЕДОНОСНЫЙ, И ЧТОБЫ
        ПОБЕДИТЬ" (Ап. 6:1-2).

        По-видимому, здесь описана яркая планета-конь, на которой
        восседает всадник-созвездие с луком. Такое созвездие (среди
        Зодиакальных) только одно - СТРЕЛЕЦ.

        Конь назван БЕЛЫМ. В греческом тексте - ярко-белый, блестящий.
        В сочетании с характеристикой "победоносный" (а также с тем, что
        этот конь выходит ПЕРВЫМ), это означает, что здесь скорее всего
        описан ЮПИТЕР.

        Другой ярко-белой планеты - Венеры здесь быть не может, так
        как в Апокалипсисе (см. 12:1) есть указание, что Солнце находится
        в Деве. Но тогда Венера, никогда не отходящая далеко от Солнца,
        никак не может оказаться в Стрельце.

        Итак, ЮПИТЕР указан В СТРЕЛЬЦЕ.

        3.3.11. МАРС В ОВНЕ.

        "И вышел другой КОНЬ РЫЖИЙ (в греческом тексте: "и ушел туда,
        по другую сторону, ОГНЕННО-КРАСНЫЙ КОНЬ", см, [11] - Авт.) И
        СИДЯЩЕМУ НА НЕМ ДАНО ВЗЯТЬ МИР С ЗЕМЛИ, И ЧТОБЫ УБИВАЛИ ДРУГ
        ДРУГА; И ДАН ЕМУ БОЛЬШОЙ МЕЧ" (Ап.6:4).

        Описана РЫЖАЯ (КРАСНАЯ) ПЛАНЕТА-КОНЬ. Такая планета одна -
        это Марс. Созвездие с мечом тоже одно - это ПЕРСЕЙ. Итак, Персей
        - всадник на Марсе. Следовательно, МАРС находиться В ОВНЕ, над
        которым и висит Персей (см. звездную карту). Морозов отмечает
        здесь, что созвездие Овна только еще готовится взойти (т.е.
        пока что находится под горизонтом), а Персей уже виден - он
        расположен над Овном и уже взошел. Вероятно поэтому Апокалипсис и
        указал положение Марса с помощью созвездия Персея.

        3.3.12. МЕРКУРИЙ В ВЕСАХ.

        " Я взглянул, и вот, КОНЬ ВОРОНОЙ, И НА НЕМ ВСАДНИК, ИМЕЮЩИЙ
        МЕРУ В РУКЕ СВОЕЙ (мера, то есть Весы - Авт.). И слышал я
        голос посреди четырех животных, говорящий: хиникс (хиникс, малая
        хлебная мера - комментарий синодального перевода) пшеницы за
        динарий, и три хиникса ячменя за динарий; елея же и вина не
        повреждай" (Ап. 6:5-6). В синодальном переводе сказано "конь
        вороной", но в греческом тексте стоит "темный конь" [11].
        По-видимому, это - Меркурий, самая слабо-светящаяся из всех
        первоначальных планет, каковыми в древности считались лишь
        Меркурий, Венера, Марс, Юпитер, Сатурн. Меркурий в полном смысле
        слова планета-невидимка. Кроме того, находясь близко от Солнца,
        Меркурий виден редко - солнечный свет обычно "гасит" его. Поэтому
        положение Меркурия в средние века часто определяли с ошибкой.

        Динарий - римская монета. Елей - масло. В синодальном
        переводе сказано: "меру в руке своей"; в греческом тексте он
        держит в руке коромысло, весы [11]. Весь стих 6 отчетливо говорит о
        торговле. Более того, приводятся даже цены на пшеницу и ячмень. Но
        ведь Меркурии как раз и считался покровителем торговли.

        Итак, МЕРКУРИЙ указан В ВЕСАХ.

        3.3.13. САТУРН В СКОРПИОНЕ.

        <<Я взглянул, и вот, КОНЬ БЛЕДНЫЙ, И НА НЕМ ВСАДНИК, КОТОРОМУ
        ИМЯ "СМЕРТЬ"; И АД СЛЕДОВАЛ ЗА НИМ; И ДАНА ЕМУ ВЛАСТЬ НАД
        ЧЕТВЕРТОЮ ЧАСТЬЮ ЗЕМЛИ - УМЕРЩВЛЯТЬ МЕЧОМ И ГОЛОДОМ, И МОРОМ И
        ЗВЕРЯМИ ЗЕМНЫМИ>> (Ап. 6:7-8).

        В синодальном переводе сказано "конь бледный", а в греческом
        тексте стоит "мертвенно-бледный, зеленоватый" [11]. Скорее всего,
        здесь описана зловещая планета Сатурн. Всадник на нем, имя которому
        Смерть - это по-видимому Скорпион. Попадание Сатурна в Скорпион
        в средние века считалось крайне зловещим признаком.

        В синодальном переводе стоит "и дана ему власть". В греческом
        же тексте вместо "ему" поставлено "им", что еще лучше соответствует
        паре этих символов смерти [10],т.1, с.46-47, фиг.27.

        Морозов был не первым, кто отождествил четырех знаменитых
        коней Апокалипсиса с планетами. Идея такого отождествления
        возникла давно, об этом говорил например Э.Ренан [235], с.353.
        Ренан считал, что

        рыжий конь - Марс (это правильно),
        черный - Меркурий (тоже правильно),
        белый - Луна (это неправильно) и
        бледный - Юпитер (тоже неправильно).

        Два последних отождествления Ренан НИКАК НЕ АРГУМЕНТИРОВАЛ. И
        они действительно не соответствуют описанию Апокалипсиса. Впрочем,
        Ренан даже не пытался датировать Апокалипсис на основе этой
        астрономической информации.

        3.3.14. СОЛНЦЕ В ДЕВЕ.

        "И явилось НА НЕБЕ великое знамение: ЖЕНА, ОБЛЕЧЕННАЯ В СОЛНЦЕ;
        ПОД НОГАМИ У НЕЕ ЛУНА, И НА ГЛАВЕ ЕЕ ВЕНЕЦ ИЗ ДВЕНАДЦАТИ ЗВЕЗД"
        (Ап. 12:1).

        По-видимому, здесь перед нами - картина звездного неба в
        его обычном средневековом изображении. Названо Солнце в
        созвездии Девы (Дева - единственная женщина-созвездие на
        эклиптике), а в ногах Девы - Луна. Прямо над головою Девы, по
        направлению к зениту, расположено известное созвездие Волос
        Вероники - венец (венок) из ДВЕНАДЦАТИ ЗВЕЗД. Замечательно, что НА
        ЛЮБОЙ КАРТЕ ЗВЕЗДНОГО НЕБА ВЫ МОЖЕТЕ УВИДЕТЬ В СОЗВЕЗДИИ ВОЛОС
        ВЕРОНИКИ ИЗВЕСТНОЕ ШАРОВОЕ СКОПЛЕНИЕ - "ДИАДЕМУ", т.е. ВЕНЕЦ
        (номер 5024/М53 в современной нумерации).

        В Апокалипсисе говорится о ВЕНЦЕ ИЗ 12 ЗВЕЗД. Интересно, что
        стандартное обозначение для шаровых скоплений на звездных картах
        - это именно ВЕНЕЦ И ИМЕННО ИЗ 12 ЗВЕЗД (расположенных по
        окружности). См., например, карты [424].
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.02.07 | Тестер

          Дякую, Толя! Оригінально, цікаво, пізнавально!



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".