Трохи роздумів про Біблію. 37. Огія
03/06/2006 | Георгій
Чоловік на ім'я Огій, або Гаггай (староєвр. "веселий" або "той, хто святкує") пророкував у Єрусалимі вже після повернення євреїв з вавілонського полону. Перший вірш книги каже, що Огій діяв "другого року царя Дарія," тобто у 520 р. до н.е. Таким чином, його час відділений від часу пророків попередніх книг "малопророчого циклу" на ціле сторіччя.
Це сторіччя було насиченим бурхливими подіями. У 587 р. до н.е. Єрусалим упав під ударами армії вавілонського царя Навуходоносора, і євреї були вигнані в полон. У 539 р. до н.е. Вавілон був переможений мідо-перською армією царя Кира, який дозволив євреям повернутися до Єрусалиму і почати відбудовувати їх Храм. Після смерті Кира у 529 р. до н.е. на перський престол сів Ксеркс (або Артаксеркс, або Ахашверош), за царювання якого плани євреїв відбудувати своє власне релігійне життя і самоврядування зіткнулися з опором. У 522 році Ксеркса скинув з престолу узурпатор, відомий пізнішим історикам під іменем Псевдосмердіс, але через сім місяців, у тому ж 522 році, влада перейшла до Ксерксового сина Дарія Першого (Гістаспа). Дарій був надзвичайно талановитим і енергійним державним діячем, який з усіх сил намагався розширити свою імперію на всі сторони світу, а особливо на захід. (Плани Дарія вчинити через Малу Азію стрибок у Європу були зупинені тільки у 490 році до н.е., коли його армія потерпіла поразку від греків під Марафоном.) У цей період економічного, політичного і військового розквіту перської імперії єврейська аристократія і релігійна верхівка прикладали неймовірних зусиль для того, щоби прискорити розбудову єрусалимського Храму і тим зупинити асиміляцію єврейського народу.
На цьому історичному тлі розгортається пророцтво Огія, дане, як каже текст книги, двом видатним єврейським лідерам: Дарієвому намісникові (сатрапові) на ім'я Зоровавель, поставленому цивільним головою Єрусалиму і всієї Юдеї, і "великому священикові" (тобто першосвященикові) на ім'я Ісус (Йошуа), поставленому релігійним головою євреїв. Огій пророкує цим двом провідникам свого народу, що Храм, відбудова якого затягнулася на вже так багато років, все-таки буде відновлений заради Божої слави. Перший розділ книги каже, що пророцтва Огія "збудили дух" Зоровавеля і Йошуа, і відбудову Храму було нарешті закінчено.
Другий розділ книги Огія містить пророцтво про подальшу долю Храму. У видінні Огій бачить, як Бог каже Своєму обраному народові, що так само, як цей відновлений Храм є "ніщо" у порівнянні з першим Храмом (часами слави імперії Давида і Соломона), так і перший Храм буде "нічим" у порівнянні з наступним Храмом, Господнім домом, який колись у майюутньому підніметься після великого "трясіння неба та землі, моря та суходолу." У той майбутній Храм увіллються "коштовності всіх народів." Зараз, каже Бог у Огієвому видінні, Храм будують недосконалі, грішні люди з нечистими руками, - але колись у майбутньому цей Храм все-таки буде якимось чином "освячений." Зараз, каже Бог, ще насправді нема нічого - хоч людям здається, що вони відбудували велику і пишну споруду, насправді ще "не покладений камінь до каменя." Але у майбутньому, каже Бог, Він сам візьме Свого Раба Зоровавеля і "покладе" цього Обранця, "як печатку." Тоді, каже Бог, трони царств будуть "перевернуті," сила поганських царств буде "повигублена," і сильні світу цього у "колісницях" будуть котитися шкереберть!
Що це ще за третій Храм? Чи мова тут іде про будівлю, кам'яну споруду? І чому "покладення" (вбивство, смерть?) якогось Одного Божого Обранця знаменуватиме знищення усього безбожного, усього того, що гнобить, поневолює усіх Божих обранців? Про це ми дізнаємося з книг Нового Завіту.
Це сторіччя було насиченим бурхливими подіями. У 587 р. до н.е. Єрусалим упав під ударами армії вавілонського царя Навуходоносора, і євреї були вигнані в полон. У 539 р. до н.е. Вавілон був переможений мідо-перською армією царя Кира, який дозволив євреям повернутися до Єрусалиму і почати відбудовувати їх Храм. Після смерті Кира у 529 р. до н.е. на перський престол сів Ксеркс (або Артаксеркс, або Ахашверош), за царювання якого плани євреїв відбудувати своє власне релігійне життя і самоврядування зіткнулися з опором. У 522 році Ксеркса скинув з престолу узурпатор, відомий пізнішим історикам під іменем Псевдосмердіс, але через сім місяців, у тому ж 522 році, влада перейшла до Ксерксового сина Дарія Першого (Гістаспа). Дарій був надзвичайно талановитим і енергійним державним діячем, який з усіх сил намагався розширити свою імперію на всі сторони світу, а особливо на захід. (Плани Дарія вчинити через Малу Азію стрибок у Європу були зупинені тільки у 490 році до н.е., коли його армія потерпіла поразку від греків під Марафоном.) У цей період економічного, політичного і військового розквіту перської імперії єврейська аристократія і релігійна верхівка прикладали неймовірних зусиль для того, щоби прискорити розбудову єрусалимського Храму і тим зупинити асиміляцію єврейського народу.
На цьому історичному тлі розгортається пророцтво Огія, дане, як каже текст книги, двом видатним єврейським лідерам: Дарієвому намісникові (сатрапові) на ім'я Зоровавель, поставленому цивільним головою Єрусалиму і всієї Юдеї, і "великому священикові" (тобто першосвященикові) на ім'я Ісус (Йошуа), поставленому релігійним головою євреїв. Огій пророкує цим двом провідникам свого народу, що Храм, відбудова якого затягнулася на вже так багато років, все-таки буде відновлений заради Божої слави. Перший розділ книги каже, що пророцтва Огія "збудили дух" Зоровавеля і Йошуа, і відбудову Храму було нарешті закінчено.
Другий розділ книги Огія містить пророцтво про подальшу долю Храму. У видінні Огій бачить, як Бог каже Своєму обраному народові, що так само, як цей відновлений Храм є "ніщо" у порівнянні з першим Храмом (часами слави імперії Давида і Соломона), так і перший Храм буде "нічим" у порівнянні з наступним Храмом, Господнім домом, який колись у майюутньому підніметься після великого "трясіння неба та землі, моря та суходолу." У той майбутній Храм увіллються "коштовності всіх народів." Зараз, каже Бог у Огієвому видінні, Храм будують недосконалі, грішні люди з нечистими руками, - але колись у майбутньому цей Храм все-таки буде якимось чином "освячений." Зараз, каже Бог, ще насправді нема нічого - хоч людям здається, що вони відбудували велику і пишну споруду, насправді ще "не покладений камінь до каменя." Але у майбутньому, каже Бог, Він сам візьме Свого Раба Зоровавеля і "покладе" цього Обранця, "як печатку." Тоді, каже Бог, трони царств будуть "перевернуті," сила поганських царств буде "повигублена," і сильні світу цього у "колісницях" будуть котитися шкереберть!
Що це ще за третій Храм? Чи мова тут іде про будівлю, кам'яну споруду? І чому "покладення" (вбивство, смерть?) якогось Одного Божого Обранця знаменуватиме знищення усього безбожного, усього того, що гнобить, поневолює усіх Божих обранців? Про це ми дізнаємося з книг Нового Завіту.