Сьогодні вже пізніше, ніж ми думаємо
06/17/2006 | Ієромонах Іов
СЬОГОДНI ВЖЕ ПIЗНIШЕ, НIЖ МИ ДУМАЄМО
У минулi столiття православний свiтогляд був частиною православного життя i пiдтримувався навколишньою дiйснiстю.
Тепер усе змiнилося. Наше Православ’я – це острiвець серед свiту, що живе зовсiм за iншими принципами, i що не день цi принципи все бiльше змiнюються в гiрший бiк, усе бiльше вiдчужують нас вiд Православ’я.
Самi поняття авторитету й послуху, пристойностi й увiчливостi, поведiнки в суспiльствi й приватному життi – все рiзко змiнилось, стало з нiг на голову.
Наше ненормальне життя сьогоднi можна охарактеризувати як зiпсоване, розпещене. З дитячих лiт iз сучасною дитиною поводяться як iз сiмейним божком; коли така людина виростає, вона, звичайно, оточує себе тим самим, до чого звикла з дитинства: зручностями, розвагами, iграшками для дорослих. Це життя стає постiйним пошуком «розваг», якi настiльки позбавленi всякого серйозного значення, що людина з будь-якої країни XIX ст., дивлячись на нашi популярнi телепрограми, парки атракцiонiв, рекламу, кiнофiльми, музику, та й чи не на будь-який аспект нашої сучасної «культури», – подумала б, що вона потрапила в країну якихось безумцiв, котрi втратили всiлякий зв’язок із повсякденною реальнiстю. Ми часто цього не враховуємо, тому що живемо в цьому суспiльствi і сприймаємо його як дане.
Деякi з дослiдникiв нашого сучасного життя називають молодь сьогоднiшнього дня поколiнням «МЕНI», а наш час «вiком нарцисизму», характерними рисами якого є поклонiння собi й обожнення самого себе, що заважає розвиватися нормальному людському життю. Коли поколiння «МЕНI» звертається до релiгiї (що дуже часто траплялося за останнi десятирiччя), це звичайно буває якась фантастична форма релiгiї: релiгiя «саморозвитку» (де об’єктом поклонiння залишається «Я»), релiгiя промивання мозку i контролю думок, релiгiя обожнених гуру або свамi, пошуку НЛО i «неземних» iстот, ненормальних духовних станiв i вiдчуттiв тощо.
Якщо ми намагаємось провадити сьогоднi християнське життя, нам важливо усвiдомити, що свiт, котрий створив нашу розпещену епоху, висуває душi вимоги – чи то в релiгiї, чи то в мирському життi, – якi треба визнати тоталiтарними. Смисл цiєї всеохоплюючої спокуси, що нападає нинi на людей (цiлком вiдверто в її свiтськiй формi, а в релiгiйних формах як правило бiльш приховано), полягає ось у чому: живи сьогоднiшнiм днем, насолоджуйся, розслабся, почувай себе добре...
ЯКЩО КОМУСЬ ЦІКАВО, МОЖУТЬ ЧИТАТИ ДАЛІ:
www.hieromonk-job.narod.ru/Piznishe.htm
У минулi столiття православний свiтогляд був частиною православного життя i пiдтримувався навколишньою дiйснiстю.
Тепер усе змiнилося. Наше Православ’я – це острiвець серед свiту, що живе зовсiм за iншими принципами, i що не день цi принципи все бiльше змiнюються в гiрший бiк, усе бiльше вiдчужують нас вiд Православ’я.
Самi поняття авторитету й послуху, пристойностi й увiчливостi, поведiнки в суспiльствi й приватному життi – все рiзко змiнилось, стало з нiг на голову.
Наше ненормальне життя сьогоднi можна охарактеризувати як зiпсоване, розпещене. З дитячих лiт iз сучасною дитиною поводяться як iз сiмейним божком; коли така людина виростає, вона, звичайно, оточує себе тим самим, до чого звикла з дитинства: зручностями, розвагами, iграшками для дорослих. Це життя стає постiйним пошуком «розваг», якi настiльки позбавленi всякого серйозного значення, що людина з будь-якої країни XIX ст., дивлячись на нашi популярнi телепрограми, парки атракцiонiв, рекламу, кiнофiльми, музику, та й чи не на будь-який аспект нашої сучасної «культури», – подумала б, що вона потрапила в країну якихось безумцiв, котрi втратили всiлякий зв’язок із повсякденною реальнiстю. Ми часто цього не враховуємо, тому що живемо в цьому суспiльствi і сприймаємо його як дане.
Деякi з дослiдникiв нашого сучасного життя називають молодь сьогоднiшнього дня поколiнням «МЕНI», а наш час «вiком нарцисизму», характерними рисами якого є поклонiння собi й обожнення самого себе, що заважає розвиватися нормальному людському життю. Коли поколiння «МЕНI» звертається до релiгiї (що дуже часто траплялося за останнi десятирiччя), це звичайно буває якась фантастична форма релiгiї: релiгiя «саморозвитку» (де об’єктом поклонiння залишається «Я»), релiгiя промивання мозку i контролю думок, релiгiя обожнених гуру або свамi, пошуку НЛО i «неземних» iстот, ненормальних духовних станiв i вiдчуттiв тощо.
Якщо ми намагаємось провадити сьогоднi християнське життя, нам важливо усвiдомити, що свiт, котрий створив нашу розпещену епоху, висуває душi вимоги – чи то в релiгiї, чи то в мирському життi, – якi треба визнати тоталiтарними. Смисл цiєї всеохоплюючої спокуси, що нападає нинi на людей (цiлком вiдверто в її свiтськiй формi, а в релiгiйних формах як правило бiльш приховано), полягає ось у чому: живи сьогоднiшнiм днем, насолоджуйся, розслабся, почувай себе добре...
ЯКЩО КОМУСЬ ЦІКАВО, МОЖУТЬ ЧИТАТИ ДАЛІ:
www.hieromonk-job.narod.ru/Piznishe.htm
Відповіді
2006.06.17 | P.M.
Спокуси приходять від невірства.
Ієромонах Іов пише:> Якщо ми намагаємось провадити сьогоднi християнське життя, нам важливо усвiдомити, що свiт, котрий створив нашу розпещену епоху, висуває душi вимоги – чи то в релiгiї, чи то в мирському життi, – якi треба визнати тоталiтарними.
Наша розбещена епоха, -- це продукт матеріального світу, в котрому ми живемо. По-суті ця епоха іншою бути не може. Що би створити іншу досконалішу епоху, доведеться, ідучи дорогю досконалості, відмовлятися від усього світського. Це якраз те, про що говорив Ісус юнакові (Матвія 6:21).
Але в той же час, що би спастися, достатньо, жиючи світським життям, виконувати Божі Заповіді (Марка 10:19).
Досконалість, про яку говорить Ісус -- дорга обраних, тих, кого покличе Господь. Юнак якраз був таким, бо мав такий потяг, тому й запитувався Ісуса, але виявився заслабким.
> Смисл цiєї всеохоплюючої спокуси, що нападає нинi на людей (цiлком вiдверто в її свiтськiй формi, а в релiгiйних формах як правило бiльш приховано), полягає ось у чому: живи сьогоднiшнiм днем, насолоджуйся, розслабся, почувай себе добре...
Спокуси приходять від невірства.
Жити сьогоднішнім днем закликає нас Сам Христос Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи! (Матвія 6:34). В молитві до Отця Небесного ми кажемо: ..хліб наш насущний дай нам сьогодні
Маємо жити днем сьогоднішнім, пам'ятаючи про життя вічне.
Стосовно насолод. Треба розуміти, що будь-які тілесні насолоди є огидою для духу. Утім, чому б нам не насолоджуватися духовною музикою, враннішньою зорею, барвами веселки .. Такі духовні насолоди є нормальним духовним станом.
Розслаблятися не можна ніколи. Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський! (Матвія 25:13)
Почувати себе добре в матеріальному тілі, котре болить, смердить і помирає, неможливо.
Почувати себе добре духовно, можна лише за однією умови -- БЕЗМЕЖНОЇ ВІРИ В БОГА.
Хто здатен осягнути такий духовний стан -- той щасливець!!
2006.06.18 | Ієромонах Іов
Re: Спокуси приходять від невірства.
Р.М. пише:> Жити сьогоднішнім днем закликає нас Сам Христос: “Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!” (Матвія 6:34). В молитві до Отця Небесного ми кажемо: “...хліб наш насущний дай нам сьогодні”.
Жити сьогоднішнім днем, уповаючи на милість Божу, знаючи, що Господь Сам турбується за нас, – це по-християнському. Але ж люди світу цього живуть сьогоднішнім днем зовсім за іншим принципом: «Будемо їсти й пити, бо завтра помремо!» (1Кор. 15:32).
Якщо по-християнському «сьогодні» може і повинно стати днем спасіння для людини (пор. Лк. 19:9; 23:43; Євр. 3:13), то люди віку цього живуть так, як про це каже св. Апостол Яків: «Тепер послухайте ви, що говорите: сьогодні або завтра підемо в таке-то місто, і проживемо там один рік, і будемо торгувати й одержувати прибуток. Ви, які не знаєте, що станеться завтра: бо що таке ваше життя? Воно є пара, що з’являється на короткий час, а потім зникає. Замість того, щоб вам говорити: коли угодно буде Господеві і будемо живі, то зробимо те або інше, – ви нині хвалитесь у гордощах ваших...» (Як. 4:13-16).
Р.М. пише:
> ...Чому б нам не насолоджуватися духовною музикою, вранішньою зорею, барвами веселки... Такі духовні насолоди є нормальним духовним станом.
Я б швидше сказав, що такі насолоди є нормальним душевним, а не духовним станом. Справді духовне вище від усього цього…
2006.06.18 | P.M.
Духовне -- вічне
Ієромонах Іов пише:> > (Р.М.) ...Чому б нам не насолоджуватися духовною музикою, вранішньою зорею, барвами веселки... Такі духовні насолоди є нормальним духовним станом.
> Я б швидше сказав, що такі насолоди є нормальним душевним, а не духовним станом. Справді духовне вище від усього цього…
Це правда..
Хоча, музика може бути як і душевною, так і духовною.
Так, як неможливо побачити підводну частину айсберга, не занурившись у воду, так само неможливо пізнати ДУХ, не занурившись у Вічність.
2006.06.25 | Георгій
Re: Сьогодні вже пізніше, ніж ми думаємо
> У минулi столiття православний свiтогляд був частиною православного життя i пiдтримувався навколишньою дiйснiстю.(ГП) А скільли людей дійсно жило цим православним способом життя? Хіба багато? І про яку дійсність іде мова: дійсність Стіви Облонського чи дійсність Чіпки з "Волів" Панаса Мирного?
>людина з будь-якої країни XIX ст., дивлячись на нашi популярнi телепрограми, парки атракцiонiв, рекламу, кiнофiльми, музику, та й чи не на будь-який аспект нашої сучасної «культури», – подумала б, що вона потрапила в країну якихось безумцiв, котрi втратили всiлякий зв’язок із повсякденною реальнiстю.
(ГП) Але ж і людині з 18-го сторіччя дуже багато чого в житті людей 19-го ст. здалося б безумством. Що, митися гарячою водою й милом???:)
Ми часто цього не враховуємо, тому що живемо в цьому суспiльствi і сприймаємо його як дане.
(ГП) Хай автор все-таки не розписується за всіх. Християнство завжди було контр-культурою. Мені здається, що зараз усвідомлення протиріччя між християнством і консумеристською західною культурою гостріше, ніж воно було в минулому.
> Деякi з дослiдникiв нашого сучасного життя називають молодь сьогоднiшнього дня поколiнням «МЕНI», а наш час «вiком нарцисизму», характерними рисами якого є поклонiння собi й обожнення самого себе, що заважає розвиватися нормальному людському життю. Коли поколiння «МЕНI» звертається до релiгiї (що дуже часто траплялося за останнi десятирiччя), це звичайно буває якась фантастична форма релiгiї: релiгiя «саморозвитку» (де об’єктом поклонiння залишається «Я»), релiгiя промивання мозку i контролю думок, релiгiя обожнених гуру або свамi, пошуку НЛО i «неземних» iстот, ненормальних духовних станiв i вiдчуттiв тощо.
(ГП) Власне, термін "Me Generation" з"явився ще у 1980-і роки, в рейганівській Гамериці. Це не нове явище. Зараз, у 2000-і роки, незадоволених консумеризмом і "кафетерійними релігіями" трохи більше. Думаю, головна біда Заходу (особливо США) зараз це не "Me Generation," а орвеллівська диктатура Великих Грошей, Великої Нафти, Великих Гармат.
> Якщо ми намагаємось провадити сьогоднi християнське життя, нам важливо усвiдомити, що свiт, котрий створив нашу розпещену епоху, висуває душi вимоги – чи то в релiгiї, чи то в мирському життi, – якi треба визнати тоталiтарними. Смисл цiєї всеохоплюючої спокуси, що нападає нинi на людей (цiлком вiдверто в її свiтськiй формi, а в релiгiйних формах як правило бiльш приховано), полягає ось у чому: живи сьогоднiшнiм днем, насолоджуйся, розслабся, почувай себе добре...
(ГП) Це вже відходить у минуле. Зараз тоталітарна вимога все більше й більше "бійся терористів і лібералів, які псують хороші плани нашого Президента."