Премілленіаризм
07/21/2006 | Георгій
У християнській есхатології (розділі теології, який вивчає кульмінацію дії Бога в історичному процесі, так звані "останні дні" - "гемера есхатон") є три головні течії: постмілленіаризм, амілленіаризм, і премілленіаризм.
Ці терміни походять від латинського слова "mille," яке означає "тисяча." Річ у тому, що в книзі Об"явлення є твердження, що перед Останнім Судом Христос переможе сатану і буде царювати тисячу років. Початком цього тисячорічного царювання буде "велике потрясіння."
Постмілленіаристська есхатологія стоїть на тому, що цим "великим потрясінням" було руйнування Єрусалиму римлянами у 70 р. н.е. Ті роки людської історії, які пройшли після цієї події, вже сформували тисячоліття невидимого (але дуже могутнього) царювання на землі Христа і Його Слова, яке дійсно "проповідувалося аж до краю землі." За постмілленіаристами, ми зараз живемо на порозі остаточного воцарення Христа, на цей раз вже у видимій формі.
Амілленіаризм - есхатологічне вчення, яке наполягає на тому, що тисячолітнє царювання Христа - це метафора. Бог просто хотів сказати цим словом, "тисячолітнє," що християнам треба бути дуже терплячими і не чекати Останнього Дня з дня на день. Христос вже переміг сатану з усіма його сатанинськими силами, але коли саме, в якому пункті історії станеться загальне воскресення мертвих і останній Суд, нам знати не дано.
Нарешті, премілленіаризм наполягає на тому, що Друге Пришестя Христа буде буквальним початком буквального тисячолітнього правління Христа у цілком видимій формі. Дуже скоро - може завтра, може через рік, може через п"ять - Христос з"явиться "у хмарах" і забере до себе всіх Своїх людей (теж цілком буквально - вони злетять на небо вертикально, як корки з пляшки шампанського). Потім деякий час буде "велике потрясіння" - теж цілком буквальне: війни, землетруси, епідемії і т.д., а потім Христос прийде на землю і почне у цілком видимій формі царювати в місті Єрусалимі.
Я іноді думаю, чи не пов"язана така безастережна підтримка Ізраїлю американським урядом з тим фактом, що могутні, впливові християни-євангельники (наприклад, Джеррі Фолвел, Пет Робертсон і інші), які посадили Дж. Буша-молодшого у президентське крісло - премілленіаристи? Для них підтримка буквального сьогоднішнього Ізраїлю і винищення його ворогів - арабів - є святою справою... Вони, мабуть, відчувають, що вони мало не буквально готують святий Єрусалим для встановленя там Божого престолу...
Цікаво було б почути ваші думки про це.
Ці терміни походять від латинського слова "mille," яке означає "тисяча." Річ у тому, що в книзі Об"явлення є твердження, що перед Останнім Судом Христос переможе сатану і буде царювати тисячу років. Початком цього тисячорічного царювання буде "велике потрясіння."
Постмілленіаристська есхатологія стоїть на тому, що цим "великим потрясінням" було руйнування Єрусалиму римлянами у 70 р. н.е. Ті роки людської історії, які пройшли після цієї події, вже сформували тисячоліття невидимого (але дуже могутнього) царювання на землі Христа і Його Слова, яке дійсно "проповідувалося аж до краю землі." За постмілленіаристами, ми зараз живемо на порозі остаточного воцарення Христа, на цей раз вже у видимій формі.
Амілленіаризм - есхатологічне вчення, яке наполягає на тому, що тисячолітнє царювання Христа - це метафора. Бог просто хотів сказати цим словом, "тисячолітнє," що християнам треба бути дуже терплячими і не чекати Останнього Дня з дня на день. Христос вже переміг сатану з усіма його сатанинськими силами, але коли саме, в якому пункті історії станеться загальне воскресення мертвих і останній Суд, нам знати не дано.
Нарешті, премілленіаризм наполягає на тому, що Друге Пришестя Христа буде буквальним початком буквального тисячолітнього правління Христа у цілком видимій формі. Дуже скоро - може завтра, може через рік, може через п"ять - Христос з"явиться "у хмарах" і забере до себе всіх Своїх людей (теж цілком буквально - вони злетять на небо вертикально, як корки з пляшки шампанського). Потім деякий час буде "велике потрясіння" - теж цілком буквальне: війни, землетруси, епідемії і т.д., а потім Христос прийде на землю і почне у цілком видимій формі царювати в місті Єрусалимі.
Я іноді думаю, чи не пов"язана така безастережна підтримка Ізраїлю американським урядом з тим фактом, що могутні, впливові християни-євангельники (наприклад, Джеррі Фолвел, Пет Робертсон і інші), які посадили Дж. Буша-молодшого у президентське крісло - премілленіаристи? Для них підтримка буквального сьогоднішнього Ізраїлю і винищення його ворогів - арабів - є святою справою... Вони, мабуть, відчувають, що вони мало не буквально готують святий Єрусалим для встановленя там Божого престолу...
Цікаво було б почути ваші думки про це.
Відповіді
2006.07.24 | толя дейнека
Re: Ісусу Христу буде заборонено в'їзд в сіоніську державу
в консольському відділі його спитають, якої віри Він тримається. Відповідь, відмінна від "юдаїзму" або "не вірю", буде причиною заборони в'їзду в Ізраїль на постійне місце проживання і на проповідування.В Ізраїлі діють цілком конкретні антихристиянські закони, наврядчи цього не знають так звані проповідники. Знають, але мовчать, і говорять зовсім за інше. Тож ціна іх так званій принциповості і так званій наполегливості відповідна. Це штучна конструкція.
Їхня робота - верзти язиком дурниці, забивати людям голови. А справи проектує і робить зовсім інше коло людей. Ближчий до Перла, Вульфовіца, Левіна і іже. При чому методи, якими це робиться, скоріше позичені в Сатани, ніж в Бога.
Так, щоб ініціювати війну, в трьох різних країнах (Ю.С.А., Ю.К. і Австралії) одночасно було досить грубо сфальшовані данні розвідки з гучними скандалами. Як це можна зробити без спілного контролюючого центру, я не уявляю. А, судячи з природи їхніх дій, цей центр має сатанінську природу.
2006.08.01 | isha
Майже без іронії, скоріше з сумом
А вам ніколи не спадало на думку запитати себе: " Якщо б Він прийшов вживу до моєй церкви, Його б туди пустили?" Реального іудея - в кипі, в цициті, з пейсами, зовсім не з індо-європейським обличчям? Скоріше з зовнішністю, яку більшість населення скажімо України, "декодують" миттєво, без усяких там записів у паспортах і після декодування не менш миттєво ідентифікують, вибачте - "жидівською мордою"? Бо самарянка біля славнозвісного колодязя майже все це зробила миттєво...І між іншим, всі апостоли були такими ж, як Він. Так що, панове, раджу починати тренування вже зараз:-), тим хто хоче з Ним зустрітись наживо:-). В мене не дуже виходить, скажу відверто. Хоча реальне Його імя вже вимовляти і вживати навчилась - мати називала Його - Йешуа (Господь спасає), а учні додавали хаМашиах ("той самий"Мессія). В греків не було звуку "ш", то вони і транслітеювали, як могли...
А євреів я розумію - християни на протязі століть так палко "стискали" їх в своїх "братських" обіймах, так винищували з Його імям на устах, що як ті ще живі - Бог знає... І чи дійсно в своєму сердці кожен віруючий може сказати про has broken every barrier down? Може якість браєри-таки лишились?
А з мілленіумами, Америками і іншими фігурантами Господь якось і Сам розбереться. Справа дійсно віруючого - хоч декілька десятків років достойно Його єврейського імені прожити...
2006.08.02 | толя дейнека
Re: де ви понабиралися теї дурні?
"в кипі, в цициті, з пейсами" - це що? ваші особисті фантазії?навіть коли так, в чому я маю великий сумнів, вибачте в україні ще недавно жила числена єврейська діаспора, найбільша в світі, та й зараз живе чимало. Хочуть живуть, хочуть - їдуть, хочуть - повертаються. Тож відчуйте контраст з сіоніською державою, побудованою на краденій землі за допомогою етнічних чисток. І позасудових розправ, до речі.
тож, мила панянночка, ваші пафос і звинувачення несіть куди в інший бік.
я вислуховую вже друге ваше стенання, і в двох з двух - нахабний наклеп.
2006.08.02 | isha
Re: де ви понабиралися теї дурні?
Пане дейнека,по-перше - я ж не називаю дурнею вашу точку зору тільки із-за того, що вона не така, як у мене. По-друге - якщо Ви вважаєте, що Ісус Христос не був етнічно євреєм (про що я веду мову в своїй репліці), а наприклад укрїнцем, то так і скажіть, наведіть свої доводи:-).
Я не вважаю себе носієм істини в останній інстанції, тому мені цікаво послухати інтеллігентних "людей на майдані",якщо такі є:-). На все добре.
2006.08.02 | Георгій
Від модератора
Пані isha,Ласкаво просимо на форум ФРД. Приємно Вас тут бачити.
Інтелігентних людей (тобто розумних, ерудованих - інтелігентних у "західному" розумінні цього слова) тут немало. Особисто я виношу дуже багато корисного для себе з мого спілкування з ними. На жаль, усім нам іноді трішечки бракує чуйності, обережності в спілкуванні, контролю над емоціями, вмінню вибрати сильне, але водночас не образливе для людської особи слово.
Якщо бажаєте, роскажіть про себе.
Георгій
P.S. "Іша" або "іш-ша" давньоєврейською мовою означає жінка або дружина, чи не так?
2006.08.02 | isha
Re: Від модератора
Георгій, моє Вам браво!Відверто кажучи, не чекала, що мене так "декодують" на цьому форумі. Все точно про ішу, але в моєму ніку - ще моі особисті ініціали: Ірина + прізвище починається на Ша..
А про себе, з огляду на форум - Майдан пройшовся прямо по серцю. З чоловіком купували продукти, готували великі термоси з кавою - розвозили з ранку, кормили людей з багажника машини. Я десь років з пять до цього молилася, щоб з України пішла чорна хмара, щоб люди могли жити і працювати чесно і достойно - принаймні, не гірше ніж в тих країнах, де це все більш-менш реально...Не чекала, що за моє життя щось може почати змінюватись... Коли на Майдані було найважче - аж захворіла... До Майдану зовсім політикою не цікавилася... І мені ще й досі болить, що так все виходить "не так". От і приходять роздуми - чому? Знову ті ж самі граблі, як за Богдана? Чому народ цієї країни не може ніяк захотіти почати жити по-людськи... Вважаю, що основні причини - в духовності. Або без-...
А зРаду, яка трапилась у язичницьку купальську розрекламовану і "всенародну" разгуляйську ніч, вважаю досить символічною...
Відносно єврейського питання - не ідеалізую цей народ і як до "народної" любові - мене б більш "влаштувало", щоб Божим народом були б, скажімо, британці (дуже поважаю, навіть їх імперію:-). Але мене Господь не питав, коли їх обирав... І мав на те право. І я маю Його вибір поважати, як і цей народ. І намагатися цей народ любити, з усіма їх прибамбасами, бо Той, хто мені дав вічне життя, по матінці Своїй був типовим евреєм, як я бачу у Святому Письмі.
А щодо свого, українського народу - воно мені і співає, і болить:-). Болить - своєю юдофобією і візантійством...
А ще Майдану вдячна за те, що почала намагатися спілкуватись рідною мовою:-)
Миру Вам і шалому:-)
2006.08.02 | Георгій
Re: Від модератора
Дякую, пані Ірино. Моя конфесіональна приналежність - пресвітеріанин (належу до Пресвітеріанської Церкви США, рукоположений там на старійшину в січні 2005 року, член нашого церковного Комітету християнської освіти). Але я дуже "екуменічний," не вважаю ні православних, ні католиків, ні протестантів унікально правими чи унікально неправими. Живу у США вже більше 16 років, але за подіями в Україні намагаюся стежити уважно і навідуюся до свого рідного Києва як мінімум раз на 2-3 роки.2006.08.02 | толя дейнека
Re: а зі Свідками ще зустрічаєтесь, товаришуєте?
2006.08.02 | Георгій
Ні
Останній раз бачив свого колишнього вчителя зі свідківського біблійного класу, Денні Джонстона, десь півроку тому, в паркінг-лоті супермаркету. Він дуже весело посміхався і махав мені рукою з авта, але не зупинився і не заговорив зі мною.Жінка, яка була першою, хто спробував навернути мене до СЄ, Трейсі Санчес Емброуз (вона була мовним редактором мого підручника з імунології), перервала зі мною всяке спілкування. Останній е-мейл від неї я отримав десь аж два роки тому, з тих пір ні слуху, ні духу.
Цікаво, що коли я казав Свідкам, що не поділяю тієї чи іншої їх точки зору, вони від мене не відставали, а тільки говорили, нічого, ти ще, мовляв, розберешся, зрозумієш, навчишся. А от коли я їм сказав, що став членом Пресвітеріанської церкви, вони моментально махнули на мене рукою.
2006.08.05 | isha
Пресвітеріани
Шановний Георгій,дякую за відповідь!
З пресвітеріанами не зустрічалась - тому і не знаю. А як Ви самі відноситесь до міллінеаризму? В мене є знайомі, які вірують у те, що Ісус Христос прийде раніше антихриста і забере всіх "Своїх" невидимим чином - тобто "справжніх" християн. Видимо це буде як повальні миттєві смерті християн по всьому світі. Кажуть, в Америці один власник авіаліній, віруючий у саме такий розвиток останніх подій, не садовить у літак двох пілотів-християн. На всяк випадок. Переживає за невіруючих пасажирів. За цією версією, з антихристом залишаться розбиратись "несправжні" християни та іудеї... Саме їм залишиться час, щоб спокутувати свою "невіру" смертю через непокірність антихристу(повальне прийняття числа звіра на чоло та руку або неприйняття через смерть). На мій роздум - тема не дуже чітко прорисована у Св.Письмі, тому поживемо - побачимо:-).Дякую.
2006.08.05 | Георгій
Re: Пресвітеріани
isha пише:> Шановний Георгій,дякую за відповідь!З пресвітеріанами не зустрічалась - тому і не знаю.
Прошу дуже, моя приємність! Пресвітеріани - дуже стара гілка протестантизму, вона іде ще від Кальвіна (перша пресвітерія була заснована цим реформатором у Женеві десь у 1530-і - 1540-і роки). Ми вважаємо себе частиною Єдиної Святої Соборної і Апостольської Церкви, сповідаємо Апостольський і Нікео-Константинопільський Символи віри. Наша особливість та, що в нас нема персональних єпископів - наші "єпископи" є колективні, це так звані "сесії," "пресвітерії" і "синоди," тобто ради старійшин. (До речі, американська світська система репрезентативної виборчої влади скопійована з кальвінівської:). Ми також "августиніанці," тобто ми теоцентрики, віримо, що Божій волі спасти або не спасти ту чи іншу людину ані допомагають ані заважають ніякі власне людські зусилля ("монергізм"). Також, як Августін, ми віримо, що "наперед-визначення" Богом, хто є, а хто не є Його обранцями не залежить від "передбачення" Богом певних "хороших рис" у Своїх обранцях (протилежне тому, у що вірив Пелагій і слідом за ним вірять армініанці, особливо методисти).
Наша церква, на жаль, зараз поділена, головним чином через суто політичні моменти (вічна американська суперечка між лібералами і консерваторами). Я належу до гілки, яка називає себе Presbyterian Church of the USA (PC(USA)), а ще є гілка, яка оформилася в окрему церкву і називає себе Presbyterian Church in America (PCA). Наша церква, на жаль, не має місій в Україні; PCA їх має, але вони і ми - це зараз зовсім, зовсім різні церкви.
>А як Ви самі відноситесь до міллінеаризму? В мене є знайомі, які вірують у те, що Ісус Христос прийде раніше антихриста і забере всіх "Своїх" невидимим чином - тобто "справжніх" християн. Видимо це буде як повальні миттєві смерті християн по всьому світі. Кажуть, в Америці один власник авіаліній, віруючий у саме такий розвиток останніх подій, не садовить у літак двох пілотів-християн. На всяк випадок. Переживає за невіруючих пасажирів. За цією версією, з антихристом залишаться розбиратись "несправжні" християни та іудеї... Саме їм залишиться час, щоб спокутувати свою "невіру" смертю через непокірність антихристу(повальне прийняття числа звіра на чоло та руку або неприйняття через смерть). На мій роздум - тема не дуже чітко прорисована у Св.Письмі, тому поживемо - побачимо:-).Дякую.
(ГП) Так, ця теорія по-англійськи називається "rapture," і є дуже популярною серед протестантів-євангельників і харизматів. Вона базується на виразі з Першого Послання до Солунян (4:17), що "ми" ("справжні християни") в якийсь момент перед остаточним Пришестям Христа будемо "схоплені... на хмарах на зустріч Господню на повітрі" (грецьке "оі перілеіпоменоі... ен НЕФЕЛАІС еіс апантесін тоу кюріоу еіс аера," лат. "simul rapiemur... in nubilis obviam Domino in aera"). Але чи це треба розуміти буквально, що от ми раптом полетимо вгору, в небо, на хмари, чи раптово помремо - не ясно. Грецьке слово "нефелаіс" може означати не буквальні хмари в небі, а й будь-яке помутніння, затемнення (звідси слово "нефелометрія - вимірювання оптичної густини каламутних речовин чи сумішей). Може, мається на увазі просто раптовість появи нашого Спасителя, коли ми все ще будемо у пітьмі, у каламуті нашої земної рутини. Взагалі, Ви абсолютно праві - поживемо, побачимо. Дякую Вам!
2006.08.05 | isha
Re: Пресвітеріани
ОТ бачите, пресвітеріан не знаю (дуже дякую за пояснення), а якийсь там монергизм,синергизм,свободу/не свободу волі - запросто:-))). Мені видається дуже бизьким до істини такий підхід : "Все передбачене, але свобода волі людині дана". Благословінь Вам.2006.08.03 | P.M.
Та Бог з ними, з тими жидами.
isha пише:> Відносно єврейського питання - не ідеалізую цей народ і як до "народної" любові - мене б більш "влаштувало", щоб Божим народом були б, скажімо, британці (дуже поважаю, навіть їх імперію:-). Але мене Господь не питав, коли їх обирав... І мав на те право. І я маю Його вибір поважати, як і цей народ. І намагатися цей народ любити, з усіма їх прибамбасами, бо Той, хто мені дав вічне життя, по матінці Своїй був типовим евреєм, як я бачу у Святому Письмі.
Не приписуйте собі Божих пововажень.
Те, що Господь обрав єврейський народ, аж ніяк не означає, що хтось з нас зов'язаний це робити. Ми маємо любити усі народи, а в першу чергу свій рідний.
2006.08.03 | Георгій
Не бачу, в чому пані І.Ш. приписує собі Божих повноважень
2006.08.03 | P.M.
Re: Пояснюю
Пані isha говорить, що хоч і не ідеалізує єврейський народ, але мусить повжати цей нарід, бо він обраний Богом і мати Христа була єврейкою.Бог обрав Собі нарід і Свою матір, і це Його справа.
А нам що до того?
Ми не повині в своєму страсі і невіданні запобігати і підлещуватися перед Господом, а маємо чітко виконувати Його Божу волю і любити УСІХ, навіть ворогів своїх, а не дивитися, хто з нашого невідаючого погляду є достойнішим перед Господом.
2006.08.05 | isha
Re: Пояснюю
Добридень, вельмишановне панство!Вибачаюсь, що не відповіла вчасно (розбиралась із своїми помаранчевими іллюзіями:-).
Але дуже надіюсь на інеллігентну бесіду поважаючих один одного людей, яким цікаво почути щось не схоже на їх власну думку...
Вірно я Вас зрозуміла, пане Р.М., що для Вас:
поважати єврейський народ(в тому числі тому що він Богообраний) = підлещуватися перед Господом = вести себе принизливо, недостойно для людини? Я так розумію, що Ви насправді сповідуєте атеізм? Це єдина з офіційних державніцьких незаборонених релігій, яка проповідує такі принципи. І досить часто я стикаюсь з саме таким ставленням з боку моїх атеістичних знайомих та родичів: "Як можно поважати когось, окрім себе, та ще й робити те, чого хоче хтось, кого навіть побачити неможливо"...
Теж саме відноситься і до Вашого "чітко виконувати Його Божу волю"- як можна її чітко виконати, цю волю,якщо нею не цікавитись (Ваше "А нам що до того?"). У сучасному суспільстві загальносприйнятним є цікавитись тільки своєю особистою волею, або тією частиною Божої волі, яка цій людині подобається.. Наш політикум дуже яскраво все це зараз демонструє...
А ще я не згодна(будь ласка, не ображайтесь:-)з Вашим "хто з нашого невідаючого погляду є достойнішим". Погляд можна багато в чому зробити відаючим, якщо вивчати Святе Письмо. Господь дуже чітко там розписав, хто на Його погляд, є достойнішим - з будь-якого народу... А щодо єврейського питання - то цей народ там названий "первенцем" Божим. Якесь відношення до статусу достоїнств:-) це, як на мою думку, все ж має...
2006.08.05 | P.M.
Re: Пояснюю
isha пише:> Вірно я Вас зрозуміла, пане Р.М., що для Вас:
> поважати єврейський народ(в тому числі тому що він Богообраний) = підлещуватися перед Господом = вести себе принизливо, недостойно для людини?
Не те, що принизливо, не по вірі це. Богобраність єврейського народу нас абсолютно не стосується. Від цього євреї для нас нас не стали ні кращими, ні гіршими. Перед Богом усі рівні і любити маємо УСІХ без винятку, навіть москалів.
> Я так розумію, що Ви насправді сповідуєте атеізм? Це єдина з офіційних державніцьких незаборонених релігій, яка проповідує такі принципи. І досить часто я стикаюсь з саме таким ставленням з боку моїх атеістичних знайомих та родичів: "Як можно поважати когось, окрім себе, та ще й робити те, чого хоче хтось, кого навіть побачити неможливо"...
О ні, я не атеїст. Я віруючий греко-католик. Свої принципи я намагаюсь упорядковувати відповідно і виключно з Божим Словом. Котре нам говорить, що треба любити УСІХ, і ворогів своїх теж.
> Теж саме відноситься і до Вашого "чітко виконувати Його Божу волю"- як можна її чітко виконати, цю волю,якщо нею не цікавитись (Ваше "А нам що до того?").
Божою волею є -- виконувати Його Божі заповіді і настанови. Згідно Його ж Божих заповідей, аж ніяк не випливає, що ми маємо виділяти жидів з поміж усіх людей в гіршу, або кращу сторону.
Якщо їх Бог обрав, це є виключно Його Божа справа.
"Якщо Я схотів, щоб він позостався, аж поки прийду, що до того тобі? Ти йди за Мною!" (Івана 21:22).
> А ще я не згодна(будь ласка, не ображайтесь:-)з Вашим "хто з нашого невідаючого погляду є достойнішим". Погляд можна багато в чому зробити відаючим, якщо вивчати Святе Письмо. Господь дуже чітко там розписав, хто на Його погляд, є достойнішим - з будь-якого народу...
Я уже говорив, не треба перебирати на себе Божі повноваження, бо не завжди Його погляди зможемо приміряти на себе.
У Святому Письмі теж чітко написано:
."Бо Господь, кого любить, того Він карає" (Євреїв 12:6)
Чи Вам хочеться бути покараною?
> А щодо єврейського питання - то цей народ там названий "первенцем" Божим. Якесь відношення до статусу достоїнств:-) це, як на мою думку, все ж має...
Достоїнства одного, означають недоліки іншого. Перед Богом ж, усі рівні.
2006.08.02 | толя дейнека
Re: трохи зповзли з теми
"в кипі, в цициті, з пейсами" зовсім не є ідентичним "етнічному єврею". тому я навіть не знаю на що відповідати. Але спробую все ж відповісти по суті.Проблема полягає в тому, що Ви стрибаєте з одних понять на інші, зовсім не обтягуючи доведенням їх тотожності чи навіть зв'язку. А це далеко не є простою чи самозрозумілою справою.
якщо хочете моє прочитання: евреї, юдеї, жиди і ізраїдьтяни - це є різні поняття, які на жаль дехто об'єднує помилково.
Євреї, Гебреї - стародавня етнічна група (щось за зразок галатів або мідян) назва якої приватизована відносно недавно іншою сучасною етнічною спільнотою, жидами.
Юдеї - старовинна каста, служителі релігійного культу
Ізраїль - старе військове сословіє.
Відтоді ці назви в політичних і інших потребах були використані та пройшли певну еволюцію, що викривила початковий зміст.
2006.08.05 | isha
Відповіді "по суті"
Шановний пане дейнеко,Може дійсно винести цю тему в окремий топік? Може вийти досить цікаво. Звісно, якщо Вам більше до вподоби конструктивна бесіда, а не ставлення типу "кому б сьогодні ще в пику заїхати приперченим слівцем, бо щось нема кайфу од лайфу":-)
Відносно понять, які Ви наводите,
то я не знайома з документами та літературою, з якої Ви отримуєте свою інформацію "по суті":-) - на жаль, або на щастя?:-)
Але може Вам буде цікаво почути трохи іншу точку зору. Скажімо, Біблійної Енциклопедії Брокгауза - дуже поважне християнське видання. Я спробую навести цитати вкорочено, з моїм перекладом та коментарями на українську.
"Єврей - В кн.Буття10:21 син Ноя Сим був названий батьком всіх синів Євера, свого нащадка в третьому поколінні, від якого походить Авраам - перша людина, названа в Біблії євреєм (Буття 14:13)". Між іншим, єврейська мова належить до групи так званих симітських мов. Так що сучасна лінгвістика дотримується біблійної версії:-), за якою "жиди", як Ви кажете - досить стародавня нація з серьозною доказовою базою підтвердження свого походження.
Юдеї, від Юда чи Єгуда(саме від цього слова походить наше - "жид"). З єврейської - "хвалити Господа" - четвертий син патріарха Якова. Потомки Єгуди створили одноіменне коліно, територія проживання якого пізніше стала називатись Іудеєю - останнім еврейським царством із столицею Ієрусалім. Саме з цього коліна походить Ісус Христос (або за івритом - Йешуа ха Машиах). І саме з цього коліна походять всі сучасні "жиди", бо всі інші коліна були розпорошені по всьому світі ще за дуже давніх часів. Але хочу додати, що саме по відношенні до цього терміну згодна з Вами - людські поняття "пройшли певну еволюцію, що викривила початковий зміст". Зустрічаю дуже багато людей, які мають на увазі різні речі, коли вживають цей термін - і історично і тематично...
Ізраіль (Йисраел)-імя, яке Бог дав патріарху Якову. Значить "Бог буде боротися", "Бог бореться".Пізніше так стали називати весь народ, всіх нащадків Якова, а також їх землю. Між іншим, цю землю їм дав у довічне володіння сам Господь Бог. Панове атеісти, вибачайте - але для віруючих у Нього це - фактичний факт:-).
З щирою повагою до всіх присутніх.
2006.08.05 | Георгій
Re: Відповіді "по суті"
Абсолютно згоден з пані Іриною щодо визначень. Правда, я трохи скептичний щодо ототожнювання "єврейського народу" або "Божого обраного народу" з теперешніми етнічними євреями або з сучасною державою Ізраїль. Апостол Павло пише в Римлянах, що "не той юдей, що є ним назовні, і не то обрізання, що назовні на тілі, але той юдей, що є юдей потаємно, духово, і обрізання - серця духом, а не за буквою, і йому похвала не від людей, а від Бога." Іншими словами, Божий обраний народ дійсно існує, але це не те саме, що певна людська "раса" (фізичні нащадки Авраама) і не те саме, що певна людська релігійна спільнота ("обрізані" фізично). Це духовна спільнота тих людей, які мають "обрізання серця духом" (тобто вірують у Христа).2006.08.05 | isha
Re: Відповіді "по суті"
Я в курсі Вашого погляду. Ви вже висловлювались - відносно благословінь і проклять, даних Аврааму... Памятаю. Такий погляд ще називають "теорією заміщення". Тобто віруючі з поган (язичників) замінили собою Божий народ - юдеїв, коли останні не прийняли Христа.Дуже поширена думка. Майже класична.
Але я хочу звернути Вашу увагу на тих же Римлян , 11:25.
"Бо не хочу я браття, щоб ви не знали цієї таємниці - щоб не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталась Ізраілеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган, і так увесь Ізраїль спасеться...28 Тож вони за Євангелією вороги ради вас, а за вибором - улюблені ради отців. Бо дари й покликання Божі невідмінні.30 Бо як і ви були колись неслухняні Богові, а тепер помилувані через їх непослух, так і вони тепер спротивились для помилування вас, щоб і самі були помилувані."
Певна частина християн бачить у цій таємниці, про яку каже Павел, вказівку на останні часи, коли Ізраїль по плоті теж навернеться до свого Месії. Для мене ключова фраза тут - "дари й покликання Божі невідмінні". Господь, вибачайте, не наші українські політики, щоб свої підписи, або коаліції, або свій народ то кидати то приймати, як заманеться:-). Просто вони - інша гілочка на одному й тому ж дереві життя. Та між іншим, за Павлом - гілочка рідна, а ми з Вами, як це не прикро - привиті пізніше. І там, з тією гілочкою - не тільки таємниця, але й своя історія, свої відносини, свій розвиток, свої часи для відламу і для прививу. Просто багато для кого з привитих - навіть думка про це все не тільки прикра, але й невиносима. На жаль...
2006.08.05 | Георгій
Так... і не так
isha пише:> Я в курсі Вашого погляду. Ви вже висловлювались - відносно благословінь і проклять, даних Аврааму... Памятаю. Такий погляд ще називають "теорією заміщення". Тобто віруючі з поган (язичників) замінили собою Божий народ - юдеїв, коли останні не прийняли Христа. Дуже поширена думка. Майже класичнa.
(ГП) По-англійськи ця теорія називається "dispensationalism." Була нібито одна "диспенсація," а потім Бог замінив її на іншу "диспенсацію." Але це не зовсім те, що я хотів сказати. Бог нічого не "міняв." Просто Він відкривав Себе людям дуже поступово. Його "обраним народом" завжди був, і є, один і той самий "народ" - оті "вівці," яких змальовує Мт. 25:31-46. Але, діючи в конкретній людській історії, Бог "говорив" про це людям (через пророків, і потім через Св. Письмо) різними способами. Зверніть увагу, що фактично вся Біблія - це серія "завітів" (староєвр. "беріт") - Бога з Адамом, потім Бога з Адамом ще раз (після гріхопадіння, там, де Він обіцяє "насіння жінки"), потім Бога з землею (після Потопу), потім з Ноєм і його синами, потім з Авраамом (і тільки тут з"являються "євреї"), потім з патріархами, і нарешті з Мойсеєм. *ВСІ* ці Завіти, а не тільки завіт про євреїв і Палестину, є фактично одним і тим самим завітом - "Я тебе (або вас, групу людей) обрав, і ти будеш (або ви будете) робити оце: слухатися Мене, пам"ятати, що не ти бог (або не ви боги), а Я." В завіті також весь час фігурує якась обітниця: якщо ти виконуватимеш свою частину завіту, тобі буде добре, ти доживеш до старості і матимеш нащадків, Я "розмножу" тебе так, що твоїх дітей буде, як зірок на небі, через тебе благословенні будуть всі народи землі, і т.д. А головний, взагалі, момент - це "виведення" "підзавітних" з якоїсь неволі: чи то від страху самотності і смерті, чи то від "єгипетської" неволі, темряви, рабства, чи то (в Новому Завіті) від неволі гріха. Період історії, коли Бог дуже "виразно" говорив про оцей вічний Завіт з певною групою людей ("гебреями," ізраїльтянами) був надзвичайно важливим, тому що цій групі обранців був даний писаний Закон, який послужив, за Павлом, "провідником до Христа." Інші народи, інші групи серед людства не мали *такого* (Закону), але це не означає, що Бог не любив їх чи любив їх менше, ніж ізраїльтян. Ті ж самі пророки, які говорили про Закон і необхідність його виконання, говорили також і про майбутнє прибуття "нового" беріту (Єремія 31). І ті ж самі пророки говорили, що в Новий і "кращий" "беріт" увійдуть всі племена і народи, від краю до краю землі. Це ВЖЕ заплановано Богом і ЗАВЖДИ було частиною Його провидіння. Коротше, Бог завжди мав ОДИН "обраний народ" і ОДИН "завіт" з ним, просто він проявлявся в історії по-різному.
> Але я хочу звернути Вашу увагу на тих же Римлян , 11:25. "Бо не хочу я браття, щоб ви не знали цієї таємниці - щоб не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталась Ізраілеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган, і так увесь Ізраїль спасеться...28 Тож вони за Євангелією вороги ради вас, а за вибором - улюблені ради отців. Бо дари й покликання Божі невідмінні.30 Бо як і ви були колись неслухняні Богові, а тепер помилувані через їх непослух, так і вони тепер спротивились для помилування вас, щоб і самі були помилувані."
> Певна частина християн бачить у цій таємниці, про яку каже Павел, вказівку на останні часи, коли Ізраїль по плоті теж навернеться до свого Месії. Для мене ключова фраза тут - "дари й покликання Божі невідмінні". Господь, вибачайте, не наші українські політики, щоб свої підписи, або коаліції, або свій народ то кидати то приймати, як заманеться:-). Просто вони - інша гілочка на одному й тому ж дереві життя. Та між іншим, за Павлом - гілочка рідна, а ми з Вами, як це не прикро - привиті пізніше. І там, з тією гілочкою - не тільки таємниця, але й своя історія, свої відносини, свій розвиток, свої часи для відламу і для прививу. Просто багато для кого з привитих - навіть думка про це все не тільки прикра, але й невиносима. На жаль...
(ГП) Тут не сперечаюся. Але це не означає, що Бог вимагає від нас, віруючих, абсолютного пієтету до євреїв і держави Ізраїль, повної, беззастережної підтримки сучасної єврейської держави в усьому, що б вона не робила.
2006.08.06 | isha
Re: Так... і не так
Добридень, пане Георгію!Дуже дякую Вам за відповідь!
Диспенсаціоналізм. З теорією заміщення це трошки різні речі. Я дуже мало знаю, але так склалося, що маю друзів - християн, які є диспенсаціоналісти, так що навіть це слово вже майже навчилася вимовляти:-). От вони не є прихильниками теорії заміщення. Вони вважають, судячи з Святого Письма, що хоч основне, що Господь казав до іудеїв і через іудеїв - універсально вірно для всіх, але з цим народом в Бога також є і унікальні відносини. Вони навіть в Откровенні Йоханана ідуть окремим загоном:-). А теорія заміщення дуже поширена - подивіться на істоорію россійського православя - вони навіть свій Ієрусалим мають з усім почтом: горою Сіон, річкою Іордан. Бо вважали досить довго себе єдиними замісниками народу Божого на землі. От і "домессіанились" із своєю революцією... Я вважаю саме цю ідею - ключовою в розвалі Россії. Якій залишилось історично вже не так довго... Дуже скоро там буде Китай...
Пієтет. Якщо Ви помітили, до пієтетету і до сліпої любові до Ізраілю я не закликаю. Але вважаю, що сама поява цієї держави майже через дві тисячі років "забуття" - не є випадковістю в духовній історії людства, якщо така є. І як вірно нагадав хтось з написантів:-) цього топіку (здається, пан дейнека), ми-віруючі, маємо любити своїх ворогів, а я спробую ще добавити - навіть якщо вони - євреї... А я ще, як дозволите, хочу процитувати Павла з Римл 11:17 який на цю тему теж має свій опіньон:-)
"Коли деякі з галузок відломилися, а ти, бувши дике оливкове дерево, прищепився між них і став спільником товщу оливиного кореня, то не вихваляйся перед галузками; а коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе..."
Я досить добре знала ці рядки, але досить довго не помічала їх простого змісту і кожного разу, як чула про поневіряння євреїв, думала: "так їм і треба, заробили своєю зневірою і погордою і непризнанням Мессії"... А от я прийняла, така вся біла і пухнаста:-)... Потім, коли почала читати свідоцтва про навернення євреїв до Мессії, бачила, що навертали їх люди, які їх просто любили. Такими, які вони є. Але помічаю, що як починаєш говорити про християнську любов до євреїв, особливо в словянському середовищі, це провокує в співбесідників мало не епілептичні припадки:-)люті...
Благословінь!
2006.08.06 | Георгій
Дякую!
Пані Ірино, дуже дякую Вам за роз"яснення.Я зовсім не належу до людей, в яких слово "єврей" викликає, як Ви кажете, епілептичні припадки. Мої батьки мали друзів-неєвртеїв і друзів-євреїв, і я з дитинства звик ставитися однаково дружньо і до одних, і до других, не відокремлюючи євреїв від "слов"ян." Серед моїх друзів, найстаріших і найвірніших, теж є як не-євреї, так і євреї, і я люблю їх однаково. Що ж до навертання євреїв... я взагалі не впевнений, чи ми, християни, повинні їх "навертати." За традицією пресвітеріанської церкви, це взагалі Божа справа і ми нашими "євангелізаторськими" зусиллями тільки створюємо собі погану репутацію, а справі розповсюдження Доброї Звістки не допомагаємо.
Що ж до того, чи відновлення держави Ізраїль є свідоцтвом особливого значення євреїв у духовній культурі людства - це дуже суперечливо. Так, євреї зберігають певні традиції вже не одну тисячу років, це дійсно заслуговує пошани. Але ЯК була утворена їх сучасна держава? Глосуванням в ООН, де супердержави - США, СРСР, Британія - розігрували "палестинську карту," щоби максимально нашкодити одна другій. Арабів - мешканців Палестини - ніхто не питав. Зовсім не дивно, що вони обурилися і вже на другий день після офіційного утворення єврейської, чужинської для них держави на землі, яку вони вважали своєю, почали атакувати цих зайд. А тим, схоже, тільки того було і треба. Вони використали це для розширення своєї території і взагалі при цьому наплювали на всі на світі рішення ООН. Тепер ситуація така, що можна дійсно замислитися, слідом за Х. Ахмадінеджаном, Хезболлою, Хамасом і іншими мусульманськими діячами, а чи ТАКИЙ Ізраїль має право на існування? Подивіться на справжній геноцид у Лівані, на навмисне вбивство сотень дітей і жінок, навмисне вбивство представників тієї ж самої ООН...
Складно все. Так чи інакше, беззастережно робити повний "одобрямс" Ізраїлю на підставі якогось вірша з Біблії, який я цілком можу і не розуміти, я наміру не маю. Антисемітизм мені огидний, але так само мені огидні і спроби демонізувати арабів, мусульман, і взагалі будь-яку етнічну чи релігійну спільноту людей.
Ще раз дякую. А можна Вас запитати, хто Ви за вірою? (Може в окремій гілці.)
2006.08.06 | P.M.
Re: Так... і не так
isha пише:> Але помічаю, що як починаєш говорити про християнську любов до євреїв, особливо в словянському середовищі, це провокує в співбесідників мало не епілептичні припадки:-)люті...
То навіщо провокуєте
Просто, любіть собі їх на здоров'я.
2006.08.06 | толя дейнека
Re: "суті" не бачу
те що ви написали жодним чином не показує тотожність понять "єврей" "юдей" "ізраїль". За докази я приймаю наприклад твердження щодо однієї особи що він "є євреєм і юдеєм" або "євреєм і ізраїльтанином, бо це те саме".Одразу хочу застерігти проти позиченого в сучасності вульгаризма. Ми бачимо що таке сучасна нація, сучасний народ, і підсвідомо комусь може кортіти розуміти те саме для давніх часів. Не помиліться!
Сучасна нація сформована головним чином і лише з часів широкої освіти, коли тисячі і потім мільйони дітей виховувалися на затверджених зразках мови і писемності: Пушкіна чи Діккенса.
До того ідентичність не сприймалася інакше як за вірою або за станом, сословієм. Крєстьянін, тобто християнин, - ось що казала людина, коли питали хто вона є.
Крім того існували поняття правлячих домів-кланів і поняття стана-сословія. При чому люди що належали до цих прошарків, найчастіше мали навмисно поза-етнічну освіту і мову. Можна згадати сполячення нашої руської шляхти; французську мову серед дворянства Росії або в діловодсті Англії; латину серед вчених і лікарів; Габсбургів і Бурбонів, натиканих по всій Європі.
Тобто сприймючи "народ" в біблійному тексті треба одразу задавати собі питання, що саме мається на увазі? Саме слово "народ" краще перекладається тут англійським people, яке скоріше значить просто множину "люди".
Для прикладу спробуйте зінтепретувати умовне пророцтво: "твоїм синам, віденець Габсбург, буде належати вся Європа". Хто сае тут мається на увазі: він як Віденець? як австріяк? як Габсбург? неочевидно все зовсім.
Повернемось до Біблії. Згаданий вами Бт 14:13 в Огієнка звучить так:
І прийшов був недобиток, та й розповів єврею Аврамові, ..
Але в Єлизаветінській біблії читаємо
Пришед же один от уцелевших, возвісти Авраму пришельцу, ..
Вам судити, але як на мене ми маємо або двозначності в перекладі, або може гірше, редагування Письма в потрібному напрямку.
До вашоко відома, всі юдейські свитки до 14 ст писалися одними приголосними буквами, без голосних, і навіть без проміжків між словами. Фактично, якщо не можна розрізнити слова "рука" і "ріка", смисл писаного покладався на якусь традицію(ії), а відповідно, з огляду на обсяг текстів, не варто надавати сучасним перекладам абсолютного значення. Згадайте, народна жидівська назва Ізраїлю - Сруль, це саме від відсутності голосних на письмі.
І тим більше дивною в ваших устах є пропозиція надавати цим текстам якого абсолютного "правового статусу". Значення слів, включно з географією і часом, все настільки хитке, що будувати якісь висновки вибачте соромно. Не говорячи вже про питання "законостті спадкоємності".
Наприклад ті жиди-євреї, яких ми знаємо в україні, прийшли до нас через Польщу з Німеччини, народна мова в них була ідіш, це діалект німецької (який вже встигли благополучно похерити). Чому, хтось хто дідами-прадідами жив в Бердичеві, зараз окупує арабські території, провадить етнічні чистки і руйнує сусідні країни, мені незрозуміло, обережно говорячи.
2006.08.06 | Георгій
Євреї
толя дейнека пише:> те що ви написали жодним чином не показує тотожність понять "єврей" "юдей" "ізраїль". За докази я приймаю наприклад твердження щодо однієї особи що він "є євреєм і юдеєм" або "євреєм і ізраїльтанином, бо це те саме".
(ГП) *ЗАРАЗ* це не одне і те саме, але колись, за свідченнями Св. Письма і також світської історії, це БУЛО одне і те саме. Зараз "євреєм" самі євреї називають будь-кого, хто народився від матері, про яку відомо, що вона єврейка. Це дійсно дуже розпливчасто. Але ще не так давно - навіть в Російській імперії 19-го - початку 20-го ст. євреї не визнавали за єврея того, хто приймав Хрищення. Іншими словами, для НИХ євреєм був тільки той, хто сповідав юдаїзм (тобто був обрізаний, жив у "кагалі" і виконував настанови Тори). Або, іншими словами, для НИХ слова єврей і юдей (юдаїст, вірний давньоєврейській релігії) таки БУЛИ синонімами. Також, якщо Ви відкриєте будь-який єврейський веб-сайт, де мова іде про єврейську тотожність, там майже точно буде написано, що євреї - не нація і не релігія, а щось на кшталт сім"ї. Євреї - принаймні ті з них, хто замислюється про свою ідентичність - дуже часто дійсно щиро вірять, що вони належать до певної величезної, кількамільйонної "сім"ї" нащадків Авраама. Так це чи ні, довести науковим способом, мабуть, неможливо, але така віра в євреїв є.
> Одразу хочу застерігти проти позиченого в сучасності вульгаризма. Ми бачимо що таке сучасна нація, сучасний народ, і підсвідомо комусь може кортіти розуміти те саме для давніх часів. Не помиліться! Сучасна нація сформована головним чином і лише з часів широкої освіти, коли тисячі і потім мільйони дітей виховувалися на затверджених зразках мови і писемності: Пушкіна чи Діккенса. До того ідентичність не сприймалася інакше як за вірою або за станом, сословієм. Крєстьянін, тобто християнин, - ось що казала людина, коли питали хто вона є.
(ГП) Все вірно, але в євреїв теж була своя "Гаскала" (епоха Просвітництва), коли з"явилося багато письменників, науковців, державних діячів (хоча б той самий Дізраелі, або лорд Біконсфілд, прем"єр-міністр Великої Британії). Пізніше були Менделе Мойхер-Сфорим, Шолом Алейхем, ще пізніше Хаїм Поток і інші дійсно суто єврейські письменники, яких ну ніяк не назвеш російськими чи німецькими чи американськими. Тобто євреї - хто б вони там не були, сім"я, плем"я, релігійна група чи ще щось - теж еволюціонували як нація зі своєю унікальною, автентичною культурою.
> Крім того існували поняття правлячих домів-кланів і поняття стана-сословія. При чому люди що належали до цих прошарків, найчастіше мали навмисно поза-етнічну освіту і мову. Можна згадати сполячення нашої руської шляхти; французську мову серед дворянства Росії або в діловодсті Англії; латину серед вчених і лікарів; Габсбургів і Бурбонів, натиканих по всій Європі. Тобто сприймючи "народ" в біблійному тексті треба одразу задавати собі питання, що саме мається на увазі? Саме слово "народ" краще перекладається тут англійським people, яке скоріше значить просто множину "люди". Для прикладу спробуйте зінтепретувати умовне пророцтво: "твоїм синам, віденець Габсбург, буде належати вся Європа". Хто сае тут мається на увазі: він як Віденець? як австріяк? як Габсбург? неочевидно все зовсім.
(ГП) Тут є одна дуже важлива деталь. У книзі Буття Бог дійсно каже Авраамові про його ДІТЕЙ. Але далі, в апостольських листах Св. Павла, пояснюється, ХТО ці "діти." Це ДУХОВНІ спадкоємці, "сини обітниці" або "сини Царства." І протистоять їм не "народи" ("гойїм," або грецьке "етне"), а сини темряви," сини лукавого," "сини диявола." Ці останні можуть бути і серед тих, хто називає себе "євреями."
> Повернемось до Біблії. Згаданий вами Бт 14:13 в Огієнка звучить так:І прийшов був недобиток, та й розповів єврею Аврамові, ..
> Але в Єлизаветінській біблії читаємоПришед же один от уцелевших, возвісти Авраму пришельцу, ..Вам судити, але як на мене ми маємо або двозначності в перекладі, або може гірше, редагування Письма в потрібному напрямку.
(ГП) Думаю, просто слово "іврі" може бути перекладене як "пришелець," "зайда," "той, хто прийшов," і т.п.
> До вашоко відома, всі юдейські свитки до 14 ст писалися одними приголосними буквами, без голосних, і навіть без проміжків між словами. Фактично, якщо не можна розрізнити слова "рука" і "ріка", смисл писаного покладався на якусь традицію(ії), а відповідно, з огляду на обсяг текстів, не варто надавати сучасним перекладам абсолютного значення. Згадайте, народна жидівська назва Ізраїлю - Сруль, це саме від відсутності голосних на письмі.
(ГП) Не обов"язково від відсутності приголосних. Ще одна причина розбіжностей - Септуагінта, грецький переклад староєврейських писань. Греки не мають шиплячих звуків. Тому "Шломо" в Септуагінті перетворилося на "Соломон," "Шмуель" на "Самуїл," "Ішроел" або "Шроел" або "Шруел" на "Ізраїль," "Йогошуа" на "Іесоус," і т.д.
> І тим більше дивною в ваших устах є пропозиція надавати цим текстам якого абсолютного "правового статусу". Значення слів, включно з географією і часом, все настільки хитке, що будувати якісь висновки вибачте соромно. Не говорячи вже про питання "законостті спадкоємності".
(ГП) Я б сказав не так. Не в хиткості слів і не в адекватності перекладу річ. Головна проблема це, взагалі, як сприймати Св. Письмо - як щось таке, що стоїть окремо від усього, саме по собі (утрований і перекручений протестантський принцип "sola Scriptura"), чи як щось таке, що взагалі неможливо зрозуміти БЕЗ допомоги Св. Духа, яка приходить тільки до "воцерковлених" людей. Дивіться, ХТО насправді мусує тезу про необхідність завжди бути на боці Ізраїля, тому що "так Біблія каже." Це конгрегаціоналісти-євангельники і харизмати, тобто групи християн, які стоять дуже далеко від історичного конфесійного тринітарного християнства, які не визнають ЄДИНОЇ (принаймні духовно єдиної) Святої Соборної Апостольської Церкви, не живуть життям цієї Церкви, а живуть своїми людськими розумовими спробами *САМИМ*, без Церкви, осягнути Св. Письмо. Оце, по-моєму, страшна проблема і безвихідь. Саме так - через відрив від традиції - з"являються і Пети Робертсони, і Свідки Єгови, і інші "мудрагелі," які самим тільки читанням Біблії хочуть осягнути Божу Істину. Це так не робиться. Істина дана ЦЕРКВІ...
2006.08.07 | толя дейнека
Re: докладніше
Георгій пише:> (ГП) *ЗАРАЗ* це не одне і те саме, але колись
думаю, треба таки зупинитися на точці зору, яка видається мені, бо вона суттєво відрізняється від поглядів, що ви мені щоразу переказуєте.
Ви все-таки тримаєтесь позиції, де "єврей, юдей, ізраїль" є фактично синонімами, лише з деякими нюансами. Я ж говорю, що ці слова співідносяться приблизно як "англієць, християнин, пожежник".
значення слів я наводив раніше
юдей - прадавні жреці, також і релігійна влада
ізраїль - це військо, військовий стан
єврей - видно прадавній нарід, це наймення зараз приватизоване безпідставно
ймовірне виникнення жидівства (яке навіть не є спадкоємцем юдейства!) виглядає так. Відпочатку це була певно каста фінансистів або управлінців в Ромеї-імперії, загалом різноетнічна, певно зі значним примісом семітської крові, ну ви знаєте як це буває в кастах з його вимогами "рівного шлюбу". Але після потужніх політичних потрясінь, певно падіння Царгорода-Ромеї, вони залишилися самі по собі нікому не потрібні, і змушені були самоорганізовуватися. Цей час позначений з одного боку гоніннями-депортаціями юдеїв-жидів, як представниками "старої влади"-"кровопивцями", з іншого боку появою перших відомих гетто, тобто способу організації життя. Ця каста успадкувала широкі зв'язки, бізнеси оренди і посередництва - і один із різновидів спільної релігії. Він потребував більшої деталізації і формацізації, цю потребу виконали автори Талмудів, це ї є систематизований сучасний юдаїзм. Саме тільки кастовим походженням можна пояснити зверхницькі закони на зразок
Молитву «Кадиш» (она начинается словами: «Иногаддал вейиосокаддаш») разрешается читать лишь там, где десять евреев находятся вместе, а это должно происходить таким образом, чтобы ни одна нечистая вещь, как напр. навоз или акум, не разделяли их друг от друга.
Таке відношення я можу уявити в міжкастових стосунках, але воно абсолютно нежиттєздатне у стосунках міжнаціональних.
> (ГП) Все вірно, але в євреїв теж була своя "Гаскала" (епоха Просвітництва), коли з"явилося багато письменників, науковців, державних діячів (хоча б той самий Дізраелі, або лорд Біконсфілд, прем"єр-міністр Великої Британії). Пізніше були Менделе Мойхер-Сфорим, Шолом Алейхем, ще пізніше Хаїм Поток і інші дійсно суто єврейські письменники, яких ну ніяк не назвеш російськими чи німецькими чи американськими. Тобто євреї - хто б вони там не були, сім"я, плем"я, релігійна група чи ще щось - теж еволюціонували як нація зі своєю унікальною, автентичною культурою.
Отож. Усвідомлення і оформлення жидів як окремої нації почалося тільки з другої половини 18 ст, під впливом націоналістичної проповіді Революції і Наполеона. Поняття "просвітництво" і "нація" не випадково разом, нація можлива лише за масової _освіти_, до появи такого інституту всяка освіта була лише кастова, сословна, тобто - позанаціональна.
> (ГП) Тут є одна дуже важлива деталь. У книзі Буття Бог дійсно каже Авраамові про його ДІТЕЙ.
перечитайте моє твердження з попереднього допису, і спробуйте відповісти "його ДІТЕЙ - його в якій якості?".
Але знов таки, ви визнаєте за Авраамом жидівство як національність, для мене вона є досить сумнівна. Побічним аргументом може служити те, що в Письмі дуже прискіпливо ставляться до династій, буквально на десятках колін. Але наскільки мені відомо, вже ніхто особисто не претендує на звання прямого нащадка Авраама-Моїсея, навпаки відбуваються дивні спроби побудувати новоявлені династії Шнеєрсонів.
> (ГП) Думаю, просто слово "іврі" може бути перекладене як "пришелець," "зайда," "той, хто прийшов," і т.п.
тобто говорити точно про зміст слова ми не можемо, правильно?
загалом, я думаю назви народів є цілком випадковими словами (як Канада чи навіть Нідерланди), і лише на протязі поколінь, коли нашаровується пласт творів і творінь людей цієї землі, назва набуває свій смисл.
> (ГП) Не обов"язково від відсутності приголосних. Ще одна причина розбіжностей - Септуагінта, грецький переклад староєврейських писань. Греки не мають шиплячих звуків. Тому "Шломо" в Септуагінті перетворилося на "Соломон," "Шмуель" на "Самуїл," "Ішроел" або "Шроел" або "Шруел" на "Ізраїль," "Йогошуа" на "Іесоус," і т.д.
Перехід звуків при подорожі слів між народами - явище відоме (Іван-Джон-Іоган-Хуан-Йохан-Джовані-Ян). Але я кажу про більш важкий випадок - відсутність приголосних і проміжків між словами. Загубити частину смислу написаного, покладаючись лише на традицію, значно простіше.
> (ГП) Я б сказав не так. Не в хиткості слів і не в адекватності перекладу річ. Головна проблема це, взагалі, як сприймати Св. Письмо - як щось таке, що стоїть окремо від усього, саме по собі (утрований і перекручений протестантський принцип "sola Scriptura"), чи як щось таке, що взагалі неможливо зрозуміти БЕЗ допомоги Св. Духа, яка приходить тільки до "воцерковлених" людей. Дивіться, ХТО насправді мусує тезу про необхідність завжди бути на боці Ізраїля, тому що "так Біблія каже." Це конгрегаціоналісти-євангельники і харизмати, тобто групи християн, які стоять дуже далеко від історичного конфесійного тринітарного християнства, які не визнають ЄДИНОЇ (принаймні духовно єдиної) Святої Соборної Апостольської Церкви, не живуть життям цієї Церкви, а живуть своїми людськими розумовими спробами *САМИМ*, без Церкви, осягнути Св. Письмо. Оце, по-моєму, страшна проблема і безвихідь. Саме так - через відрив від традиції - з"являються і Пети Робертсони, і Свідки Єгови, і інші "мудрагелі," які самим тільки читанням Біблії хочуть осягнути Божу Істину. Це так не робиться. Істина дана ЦЕРКВІ...
Ваше зауваження про харизматиків є досить цікавим. Я думаю, такі речі публічного проповідання і впливу на людей є спорідненими вправам англо-саксонських юнаків з верхнього класу в їхніх ліцеях та університетах. Така практика є корисною, для тих, хто через вплив на людей (неважливо з яким змістом) зрештою проштовхнутися до влади.
Цікаво, що і в нас харизматики (явище загалом нетипове для України) посіли впливові посади, - можна назвати Турчинова або Черновецького.
2006.08.07 | Георгій
Харизматична гілка протестантизму
толя дейнека пише:>Ви все-таки тримаєтесь позиції, де "єврей, юдей, ізраїль" є фактично синонімами, лише з деякими нюансами. Я ж говорю, що ці слова співідносяться приблизно як "англієць, християнин, пожежник".значення слів я наводив раніше. юдей - прадавні жреці, також і релігійна влада. ізраїль - це військо, військовий стан. єврей - видно прадавній нарід, це наймення зараз приватизоване безпідставно
(ГП) Говорити Ви, Толю, говорите, але чим Ви аргументуєте - я маю на увазі, чому саме "жерці" і чому саме "військо?" Біблія таки дійсно часто вживає слова "Юда" і "Ізраїль" (а також "Єфрем") як майже синоніми, маючи на увазі людське "плем"я," а не жерців і не військо. На жерців Письмо каже "сини Левія" або "сини Аарона." А подивіться в книзі Осії, як там поетично-метафорично йдеться про Ізраїль (або "Єфрема," або "Якова" - видно, що мається на увазі одне і те саме під різними узагальнюючими іменами) то як про "хлопця" (або "дитинку"), то як про перелюбну жінку і т.д. Як можна прикласти такі метафори до "жерців?" Втім, я не хочу заглиблюватися в цю суперечку, тому що Ви, схоже, впевнені, що Біблія кимось навмисне редагувалася і взагалі непридатна для розуміння через текстологічні складності. Якщо це дійсно Ваша позиція, тоді аргументувати для Вас з Письма втрачає смисл.
> > (ГП) Тут є одна дуже важлива деталь. У книзі Буття Бог дійсно каже Авраамові про його ДІТЕЙ.
> перечитайте моє твердження з попереднього допису, і спробуйте відповісти "його ДІТЕЙ - його в якій якості?".
(ГП) Я думаю, його в якості певного "архетипу" ВІРУЮЧОЇ ЛЮДИНИ. К"єркегорівського "лицаря віри."
> Ваше зауваження про харизматиків є досить цікавим. Я думаю, такі речі публічного проповідання і впливу на людей є спорідненими вправам англо-саксонських юнаків з верхнього класу в їхніх ліцеях та університетах. Така практика є корисною, для тих, хто через вплив на людей (неважливо з яким змістом) зрештою проштовхнутися до влади.
> Цікаво, що і в нас харизматики (явище загалом нетипове для України) посіли впливові посади, - можна назвати Турчинова або Черновецького.
(ГП) У США харизматичною гілкою протестантизму називають ті релігійні групи, де дуже великий акцент робиться на так званих "видимих ознаках помазаності Святим Духом." Харизматики вірять, що коли Бог-Святий Дух ставить Свою "печатку схвалення" на людину, в цієї людини з"являються певні видимі для інших ознаки - наприклад, людина починає говорити дивними мовами, або плакати, або ще якимось таким видимим і обов"язково дуже емоційним чином показує іншим свою "помазаність." Найтиповіші харизматики - п"ятидесятники. Доктринально харизматики походять від "напів-пелагіанця" Якоба Армінія і Джона Веслі з його теорією "другої роботи Благодаті" ("Second Work of Grace").
У США зараз харизматики - група, яка серед всіх християнських деномінацій росте найшвидшими темпами. Мабуть, цьому допомагає надзвичайна емоційність харизматичного богослужіння (часто з рок-музикою на високих децибелах, ритмічними рухами тощо), і також простота, демократичність харизматиків, відсутність у них якоїсь видимої ієрархії, їх акцент на емоціях, а не на "схоластиці" Книги. Нарешті, харизматики дуже діяльні, активні в доброчинстві, особливо в лікуванні своїх вірних і взагалі всіх бажаючих від алкоголізму і наркоманії.
У США харизматичне погослуження і проповіді харизматиків можна побачити і почути на телевізійному каналі TBS (Trinity Broadcasting System).
2006.08.08 | толя дейнека
Re: Осії, дивимось
давайте дивитися на книгу Осії.ну для початку, там ніякі Євреї не згадуются, хоч хтілося б, з огляду на спроби довести тотожність. Добре, нема й нема, дивимось на те що є. Звісно, бачимо що кожного разу при згадці Юдея і Ізраїль - окремі поняття, хай і пов'язані. Подивимось на природу цього зв'язку.
Сама книга є зразоком емоційного звернення, наповненого метафорами. Головний пафос - звинувачення. Кого? Ізраїля і ще в більшому ступені Єфрема. Що це таке І. та Є., кого винуватять? Нема сумнівів - державні утворення.
Єфрем нам тут менше цікавий, по перше ця назва не приватизована, а лишилася в глибинах історії, по друге автор Осія фактично махнув на нього рукою.
Що по суті ставиться в провину Ізраїлю?
8:4 - самочинно без узгодження обрали собі царів і князів
7:16 - припускаються нешанобливості
8:9 - уклали угоди з іншими протодержавами
8:12 - недотримується написаних для них законів
8:14 - справляються інші релігійні ритуали
з чийого боку лунають звинувачення? фактично з боку Дому Юдиного, він хоч і має "окремі недоліки" (12:2), але "тримається ще Бога" (11:12), і він наведе порядок та - покарає винних (10:11)
Все не так! подивіться 8:14 - кожен займається не своїм ділом: Ізраїль "будує собі требища", а Юдея "умножи гради утверждєни". Тобто військові займаються собі ритуалами, а Церковники змушені самі окремо дбати про захист.
Зверніть увагу, фактична суть звинувачень, попри рясні метафори "з життя", стосується державних справ і спрямована проти державних чильників, бо це їхня відповідальність.
Сучасною мовою ситуацію можна окреслити так: Юдея державною логікою замислена як ідейно політичний центр, але її влада і вплив над військовим станом, Ізраїлем, послаблені, і така розбалансованість загрожує і Ізраїлю і слідом за ним Юдеї. Тобто ми маємо чудовий зразок державницької поезії, за допомогою якої комісари з Юдеї можуть закликати до сумління та навертати до початкового призначення чильників Ізраїля.
А Євреї тут, як я сказав, ні до чого.
2006.07.29 | greymouse
Re: Премілленіаризм/л/
Я думаю,що щось близько до цьогоhttp://www.investor.net.ua/ru/news/info-8204.html
2006.07.31 | толя дейнека
це така народна творчість: вигадувати про себе страшилки
2006.08.04 | толя дейнека
Re: постмілленіаризм, амілленіаризм, і премілленіаризм
звісно, перед постановкою і в процесі розгляду питання потрібно розглядати всі можливості, і зважувати їх на терезах.Зовні питання виглядає важливим, навіть і в практичному смислі. Але мирне співіснування "постмілленіаризму, амілленіаризму, і премілленіаризму" свідчить, що всі міркування про "мілленіаризм" є простою бовтологією. Або в кращому випадку треба визнати, що в нас нема інструментів і критеріїв, за допомогою яких ми можемо дати відповідь на важливе і просте питання. І закрити дускусію, викресливши слова з коренем "мілленіаризм" із словників.
2006.08.04 | Георгій
Re: постмілленіаризм, амілленіаризм, і премілленіаризм
толя дейнека пише:> звісно, перед постановкою і в процесі розгляду питання потрібно розглядати всі можливості, і зважувати їх на терезах.
(ГП) Не зовсім розумію, які "можливості" Ви маєте на увазі? Есхатологія є розділом християнської теології. Кожне її питання виникає не з розгляду "можливостей" взагалі, а з аналізу тексту Св. Письма (принаймні це так у протестантській теології). Відповідь на кожне есхатологічне питання дається теж не на підставі розгляду абстрактних можливостей, а на підставі тексту Св. Письма (англомовні протестантські теологи називають це принципом "Scripture should explain Scripture").
> Зовні питання виглядає важливим, навіть і в практичному смислі. Але мирне співіснування "постмілленіаризму, амілленіаризму, і премілленіаризму" свідчить, що всі міркування про "мілленіаризм" є простою бовтологією. Або в кращому випадку треба визнати, що в нас нема інструментів і критеріїв, за допомогою яких ми можемо дати відповідь на важливе і просте питання. І закрити дускусію, викресливши слова з коренем "мілленіаризм" із словників.
(ГП) Знову ж таки, мова іде не про суб"єктивні точки зору людей, а про те, "що Книжка каже."
2006.09.06 | Ukropithecus (robustus)
Re: Премілленіаризм
Георгій пише:
> Я іноді думаю, чи не пов"язана така безастережна підтримка Ізраїлю американським урядом з тим фактом, що могутні, впливові християни-євангельники (наприклад, Джеррі Фолвел, Пет Робертсон і інші), які посадили Дж. Буша-молодшого у президентське крісло - премілленіаристи? Для них підтримка буквального сьогоднішнього Ізраїлю і винищення його ворогів - арабів - є святою справою... Вони, мабуть, відчувають, що вони мало не буквально готують святий Єрусалим для встановленя там Божого престолу...
>
> Цікаво було б почути ваші думки про це.
Недавно дивився передачу про цих хлопців, саме про це і йшлося. Якщо не буде Ізраілю, то не буде і другого пришестя. Взагалі вони на мене справили сильне враження, хтось із них казав, наприклад, що демократія сама по собі нічого не вирішує, бо уряди мусять у своїй діяльності керуватися вищими, тобто божественними принципами. Як приклад він навів Гітлера, який прийшов до влади демократичним шляхом. Один із них наводив статистику що всі опитування дають відсоток віруючих в Америці у межах 90-95 відсотків. Наводився ще такий факт, шо місто де виріс Буш невеличке, там мешкає 100 тис. люду, але у ньому налічується 300 церков, тобто 1 церква на 300 чоловік, у суботу місто стає пустим, бо всі люди у церквах. Ще мене вразив такий факт, шо в Америці точилися запеклі дискусії, чи може людина у суді посилатися на Біблію, тобто на заповіді. Чим ця дискусія закінчилася, не знаєте?
2006.09.06 | Георгій
Re: Премілленіаризм
Ukropithecus (robustus) пише:> Один із них наводив статистику що всі опитування дають відсоток віруючих в Америці у межах 90-95 відсотків.
(ГП) Можливо, хоча це, мабуть, залежить від методу опитування (що саме розуміється під "віруючим"), і від контингенту, який опитується.
>Наводився ще такий факт, шо місто де виріс Буш невеличке, там мешкає 100 тис. люду, але у ньому налічується 300 церков, тобто 1 церква на 300 чоловік, у суботу місто стає пустим, бо всі люди у церквах.
(ГП) Так, я живу в містечку Старквілл (центрально-східна частина штату Місісісіпі), де знаходиться величезний і дуже модерновий Університет штату Місісіпі, але саме містечко дуже нагадує бушівський Крофорд. У Старквіллі живе тільки десь 23-25 тис. чоловік, але церков - кілька десятків. Тільки баптистських церков у нас з десяток (Перша Баптистська, Друга Баптистська, Церква Баптистів-Місіонерів, Церква Баптистів Голгофи, і інші), чотири методистські, три пресвітеріанські (дві церкви Пресвітеріанської Церкви США і одна церква так званої Пресвітеріанської Церкви Америки, яка відкололася від ПЦ-США у 1982 році), три п"ятидесятницькі, і ще купа так званих позаденомінаційних (насправді вони всі харизматські). І дійсно, в нас теж все завмирає в неділю, перший раз між дев"ятою годиною ранку і дванадцятою, і другий раз з шостої до восьмої вечора - всі сидять по церквах. Але скільки з цих відвідувачів церков дійсно віруючі, а скільки ходять до церков просто як до "будинків культури," сказати важко.
>Ще мене вразив такий факт, шо в Америці точилися запеклі дискусії, чи може людина у суді посилатися на Біблію, тобто на заповіді. Чим ця дискусія закінчилася, не знаєте?
(ГП) Ні, на жаль, не знаю, пошукаю в Інтернеті.
2006.09.23 | толя дейнека
Re: Премілленіаризм, як мутація троцкізму (/)
Своими идейными корнями американский неоконсерватизм уходит в среду левых еврейских интеллектуалов-антисталинистов, поддержавших в 30-40-х годах прошлого века Льва Троцкого и ставших к 50-ым антикоммунистами либерально-социалистического толка [4]. В 70-ых эти деятели идеологически мутировали в имперское правое движение, чьи идеи были замешаны на троцкизме, протестантском ветхозаветном фундаментализме и радикальном сионизме (в духе националистических воззрений партии «Ликуд»). В связи с этим можно вспомнить слова одного из основоположников неоконсерватизма Ирвинга Кристола: «Неоконсерватор - это либерал, измордованный реальностью».Крестным отцом неоконсерваторов стал Лео Штраус – убежденный сионист, антисталинист, поклонник Платона и Макиавелли, философ, бежавший в 1938-ом из Европы в США, а затем долгие годы преподававший в Чикагском университете. Именно на его политической философии были воспитаны основоположники неоконсерватизма – Ирвинг Кристол и Роман Подгорец, сформировавшие неоконсервативную концепцию в журнале «Commentary» в 50-х и 60-х годах прошлого века.
Начав свою политическую карьеру в рядах Демократической партии США, вышеуказанные господа в последствии отвергли «предательскую» никсоновскую политику «разрядки» и под шумными антисоветскими лозунгами примкнули к Республиканской партии.
Если изначально главной целью неоконсервативной идеологии было уничтожение «экзистенционального Зла» в виде Советского Союза, то в последствии она была обогащена мессианской идеей исправления всего «заблудшего человечества» по образцу американского народа-богоносца, который после мировой демократической революции должен стать во главе глобальной империи. При этом по самому глубокому убеждению неоконсерваторов, все их действия санкционированы свыше лично Господом-Богом, с которым, как выяснилось, американский президент постоянно находится на прямой связи [5].
Несмотря на неуемную активность, особых успехов в воплощении своих экзотических идей у этой группы соратников и единомышленников, до президентства Дж.Буша-младшего, не наблюдалось. Но даже после развала СССР неоконы не унывали. Уже в 1992 году из офиса Пола Вулфовица [6] в Пентагоне, в те времена помощника министра обороны по вопросам политики (министерством тогда руководил Чейни), в прессу попал крайне интересный документ. Бартон Гелман из «Washington Post» назвал его «секретным планом по выбору направления развития государства в следующем столетии», который в последствии был назван «Меморандумом Вулфовица». Этот документ предусматривал постоянное военное присутствие США на всех континентах планеты для силового сдерживания «потенциальных соперников, претендующих на роль регионального или глобального лидера». Иначе говоря, уже тогда стратегия неоконсерваторов провозглашала уничтожение возможных оппонентов или конкурентов Соединенных Штатов по всему миру так сказать – «в зародыше». При этом «Меморандум Вулфовица» предусматривал самостоятельные военно-политические действия США, если Вашингтон не сможет организовать необходимый альянс со своими союзниками.
Звезда неоконов взошла лишь в 2000 году, после того как Дж.Буш-младший был назначен Верховным судом на пост президента США. Именно тогда структуры американской власти заполонили адепты неоконсервативной идеологии.
В начале XXI в. главными апостолами неоконсерватизма на государственном олимпе США стали: Пол Вулфовиц (бывший первый заместитель министра обороны США), Ричард Перл (возглавлявший с 2001 по 2003 гг. «Совет по оборонной политике» при министерстве обороны Соединенных Штатов) [7], Дуглас Фейт (в прошлом заместитель министра обороны США по политическим вопросам) [8], Дав Закхейм (ортодоксальный раввин, заместитель министра обороны США, глава финансового управления) [9], Ричард Армитидж (заместитель госсекретаря по международным вопросам) [10], Роберт Зоеллик (первый заместитель госсекретаря США) [11]. Во главе этой государственно-административной группировки стал вице-президент США Ричард Чейни [12].
Несмотря на то, что после избрания Дж.Буша на второй срок, многие из этих людей покинули свои руководящие посты, их влияние на внутреннюю и внешнюю политику США от этого не уменьшилось. Вместо себя они оставили своих учеников и идейных последователей. Так что, как говорится, дело Троцкого-Штрауса живет и побеждает.
Поначалу многие в администрации Буша просто боялись этих странных людей, называя их не иначе, как «тайной бандой». Даже министр обороны Дональд Рамсфельд подумывал об уходе в отставку в первые месяцы пребывания Буша на посту президента, поскольку, по его словам, «ликудовцы захватили здание министерства».
Отличаясь неуемным напором и фанатичной верой в свои экзотические идеалы, неоконы сумели лишить интеллектуальной девственности даже Джорджа Буша, при этом, научив его «слышать глас Божий» [13]. После этого, внешняя политика США приобрела сугубо неоконсервативное наполнение. Как с гордостью говаривал Ричард Перл: «Когда я в первый раз встретился с Бушем, я убедился, что он отличается от других. Выяснилось две вещи: первое – его знания ограничены, второе – он достаточно самоуверен, чтобы задавать вопросы, которые показывают, что его знания ограничены».
Остановимся на замечательном политическом учении неоконсерваторов подробнее.
Уже зимой 1991 года, журналист правоцентристской неоконсервативной газеты «The Washington Post» Чарльз Краутхаммер в одном из самых солидных политических журналов США «Foreign Affairs» заявил о том, что пробил «час однополярности», при которой, как он писал впоследствии, должен проявить себя в полной мере «демократический глобализм» – «поигрывающее мускулами вильсонианство» (но без участия международных институтов), которое стремится использовать военное превосходство США для поддержания их интересов и безопасности.
Основные же положения неоконсервативной программы были изложены в статье Уильяма Кристола и Роберта Кагана в июльско-августовском номере того же «Foreign Affairs» за 1996 год. В ней речь шла о том, что США призваны осуществлять «Гуманную глобальную гегемонию» («Benevolent global hegemony») во всем мире в силу изначального и абсолютного превосходства своих моральных, культурных, социальных и политических ценностей.
Эта гегемония должна устанавливаться как с помощью международных институтов, так и с помощью наращивания военного потенциала, укрепления военного превосходства и прямых военных вмешательств.
Это, в свою очередь предполагает:
радикальное увеличение военного бюджета;
пропаганду патриотизма и милитаристских ценностей среди гражданского населения;
и т.н. «моральную ясность» («moral clarity») действий, то есть активное внедрение во всем мире демократии, рыночной экономики и свободы (в американском понимании) путем ведения «преэмптивных войн» («preemptive war»).
Весной 2002 года «The New York Times» поместила серию статей, в которой идейно подкованные авторы с нежностью придавались думам об американской империи. Наиболее впечатляющей представляется статья некого Эрнста Икина, в которой он с радостью сообщил что: «сегодня Америка не сверхдержава и не гегемон, это полнокровная империя на манер Римской и Британской. Таково общее мнение наиболее заметных комментаторов и ученых нации». А в солидном «The Wall Street Journal» Майкл Бут в статье под названием «В защиту Американской империи», заявил, что «мы – привлекательная империя» и порекомендовал Вашингтону оккупировать не только Афганистан, но Ирак и «другие беспокойные страны, которые вопиют о просвещенном руководстве».
В свою очередь, главный редактор журнала «US News and World Report» Мортимер Цукерман с облегчением сообщил своим читателям о том, что человечество, которое, очевидно, так же «вопиет о просвещенном руководстве» как и «беспокойные страны», стоит на пороге «новой американской империи» («novus imperio americanum»).
Подобных статей в современной американской прессе – тьма. Они – эхо тех настроений, которые сейчас господствуют в среде интеллектуальной и политической элиты Соединенных Штатов.
На страницах «Foreign Affairs» еще один неоконсервативный идеолог – Себастиан Моллаби в статье с характерным названием «Вынужденный империализм», пояснил почему США обречены быть империей: «Логика неоимпериализма слишком убедительна для администрации Буша, которая не способна ей сопротивляться. Хаос в мире является слишком угрожающим, чтобы его игнорировать, существующие методы его обуздания недостаточны. Пришло время империи, и логикой своего могущества Америка просто обязана играть лидирующую роль». В связи с этим, Моллаби призывает создать под руководством США некий всемирный орган, мировое агентство (следуя модели Всемирного банка и МВФ), которое заменит неэффективную Организацию Объединенных Наций. В распоряжении этого органа должны быть вооруженные силы, которые «ведя борьбу с хаосом, контролировали бы всю планету». Этот орган, по мнению Моллаби, «мог бы разместить военные силы там, куда их направит руководимый американцами Центральный совет».
Идея «Американской Империи» обожгла сердца всей политической и интеллектуальной элиты Соединенных Штатов, направив ход дебатов о месте и стратегии США в русло рассуждений о том, что «XXI век будет более американским, чем XX, а Вашингтон будет осуществлять благожелательную глобальную гегемонию, базирующуюся на всеобщем признании американских ценностей, американской мощи и экономического преобладания».
Следует заметить, что при неоконах «американские ценности» очень удачно обогатились библейским пафосом экспансионистско-апокалипсического протестантизма «Евангелических церквей Иисуса Христа». Их учение как нельзя лучше обосновало военно-политическую экспансию с точки зрения «истинной веры», противостоящей дьяволу по всему миру. На данный момент, для пятисотмиллионной паствы евангелистов, разбросанной по всему земному шару, Вашингтон это – «Новый Сион», откуда исходит Божья благодать для «заново родившихся христиан» («born again christian»).
Кроме того, если верить теле- и радиопроповедникам-евангелистам, толкователям Апокалипсиса, пасторам и богословам, то «Второе Пришествие Иисуса Христа» не за горами и произойдет оно в Израиле, и долг каждого христианина способствовать тому, чтобы евреи получили назад свою «богоданную» и «обетованную» землю и чтобы они процветали на этой земле. Любой ценой. Не любящий Израиль будет вечно гореть в аду.
Похоже, что когда активисты правой израильской партии «Ликуд» слушают американских евангелических проповедников типа Хилтона Саттона, Пэта Робертсона или Джерри Фалвелла, они плачут навзрыд от восторга и умиления.
Вот что, к примеру, провозглашает от лица Господа президент «Христианской Коалиции США» Пэт Робертсон, выступая перед американской паствой: «...почему Америка защищает Израиль? Потому мы верим в Библию – в иудео-христианство, и мы верим, что Бог дал эту землю сынам Израилевым. Он не дал ее Палестине, он не дал ее так называемым палестинцам. Он не дал ее саудавцам или сирийцам. Он дал ее сынам Авраама, Исаака и Якова через Джошуа. Бог сказал: «Ступите на эту землю и завоюйте ее и я дам ее вам. Мы говорим сейчас о том, что произошло 3000 лет назад. Тогда это была земля Израиля. И она им принадлежит. И Бог не позволит никому у них ее отобрать».
Еще в 1999 году, сей благочестивый и милосердный христианин, выступая по американскому телевидению, заявил о том, что необходимо ввести в законодательство страны поправку, позволяющую осуществлять казнь «политических противников» США, таких как Осама Бен Ладен, Саддам Хусейн, Слободан Милошевич и Фидель Кастро. «Я уверен, что ликвидация людей подобного типа является наиболее интеллигентным и дешевым средством, и я не считаю, что это идет вразрез с заповедями христианства», - подчеркнул преподобный Пэт. После того, как в апреле 2002 года американцам не удалось свергнуть президента Венесуэлы Уго Чавеса, неугомонный Робертсон, в своем очередном телевыступлении призвал к убийству венесуэльского лидера, назвав его «огромной опасностью» для США.
Таким образом, благодаря новому крестовому походу, овеянному агрессивной протестантской риторикой, теперь США убивают людей не только ради получения контроля над ближневосточными запасами углеводородов и сохранения монополии американского доллара на международном нефтяном рынке, но и для того, чтобы обратить весь мир в «истинную веру». Именно поэтому «заново родившийся» после алкоголизма преподобный Джордж Буш так блещет библейскими афоризмами и считает себя мессией, призванным искоренить Вселенское Зло.
Свои мессианские планы неоконы начали реализовывать с захвата Афганистана и Ирака. Судя повсему, мясорубка партизанской войны, в которую попала американская армия в этих странах, не остудила горячие головы сторонников мировой «перманентной революции», и теперь неистовый Дик Чейни, руководствуясь идеями неоконсервативных стратегов, желает в самое ближайшее время сравнять с землей еще и Иран. Понимая, что обычных военных ресурсов для этого у США нет, так как американская армия полностью увязла в иракском кровавом хаосе, достойные наследники Троцкого планируют использовать против Ирана тактическое ядерное оружие (вот уж действительно – «дедушка умер, а дело живет, лучше бы было наоборот»).
По мнению Вашингтона, во имя идеалов «Великой Демократической Революции», Ближний Восток необходимо выжечь вакуумными и ядерными бомбами, а затем на расчищенном от Зла месте построить счастливый, демократический, процветающий «Большой Ближний Восток», где арабы возлюбят израильтян как самих себя. Таким образом, неоконы пытаются действовать в рамках ранее разработанного ими плана, который предполагает захват неподконтрольных им государств, ликвидацию их национального суверенитета и последующую «нациоперестройку».
В июне 2004 года, на очередной встрече G-8, США ознакомили мировую общественность со своим планом «Большого Ближнего Востока». В соответствии с ним, Вашингтон намерен построить «зону демократии и прогресса» от западного побережья Марокко до восточной границы Пакистана, путем создания т.н. «очагов поддержки демократии и развития». Создать эти «очаги» Вашингтону удалось, и теперь там полноводной рекой каждый день льется человеческая кровь.
Сейчас Чейни и его верные неоконы размышляют о том, как в эти «очаги поддержки демократии и развития» встроить институты гражданского общества, провести там политические и социальные реформы, внедрить нормы западной демократии, реформировать систему образования и т.п., то есть демократизировать их по-американски, как говорится, до полного «фарша»
-----
4 Тот, кто интересовался борьбой идейных противников – Сталина и Троцкого знает, что в изгнании неугомонный Лёва Бронштейн носился с идеей «мировой перманентной революции» и даже основал в 1938 г. для ее осуществления Четвертый Интернационал. Впрочем, запустить маховик мировых революционных преобразований ему помешал ледоруб Рамона Меркадера, посланного Иосифом Виссарионовичем в далекую Мексику проведать своего старого товарища по партии. Однако для нас, в данном случае, важно не это, а то, что в 1940-м в ряды Четвертого Интернационала вступил (тогда еще молодой и перспективный) Ирвинг Кристол, ставший в последствии одним из основоположников неоконсервативного движения и необыкновенно влиятельной фигурой в высоких политических кругах США. При этом тех, кто захочет списать этот странный эпизод биографии такого почтенного человека на свойственный юности романтизм, спешу огорчить. Кристол, как истинно несгибаемый антисталинист, сохранил свои троцкистские убеждения и в преклонном возрасте, о чем он с гордостью поведал прогрессивной общественности в 1983 г в «Мемуарах троцкиста». Также среди троцкистов-неоконсерваторов следует особо упомянуть Р. Перла, П. Вулфовица и Д. Киркпатрика, которые являются горячими поклонниками американского идеолога троцкизма, лидера «Независимой Лиги Социалистов» и редактора журнала «New International» Макса Шахтмана.
http://politics.in.ua/index.php?go=News&in=view&id=6577