Закон і Заповіді
11/14/2006 | Рибалка
Як ви розумієте Закон і Заповіді? Це те саме чи щось інше?
"Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, ані йота єдина, ані жаден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все." (Мат. 5:18) - про який закон тут йде мова?
"Хто ж порушить одну з найменших цих заповідей, та й людей так навчить, той буде найменшим у Царстві Небеснім; а хто виконає та й навчить, той стане великим у Царстві Небеснім." (Мат. 5:19)
є 10 заповідей до чого тут Закон?
"Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, ані йота єдина, ані жаден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все." (Мат. 5:18) - про який закон тут йде мова?
"Хто ж порушить одну з найменших цих заповідей, та й людей так навчить, той буде найменшим у Царстві Небеснім; а хто виконає та й навчить, той стане великим у Царстві Небеснім." (Мат. 5:19)
є 10 заповідей до чого тут Закон?
Відповіді
2006.11.14 | Георгій
Re: Закон і Заповіді
Вітаю, пане Рибалко!Давно не "бачилися"! Сподіваюся, що у Вас все добре.
Наскільки я розумію, наше слово "Закон" у Св. Письмі є перекладом гебрейського слова "Тора" (буквально "напрямок," "дирекція," "інструктаж"), а слово "заповіді" - перекладом гебрейського слова "міцвот" (однина "міцва" - буквально "те, що треба зробити або виконати"). Вся гебрейська теологія побудована на концепції, що Бог є "етичним" Богом, тобто Він складає з людьми "завіт" ("беріт"), в якому Він, зі свого боку, дає їм інструкції, дирекції, закон, заповіді, а вони, зі свого боку, беруть на себе зобов"язання все це виконувати. Ця теологія була радикально відмінною від теології інших народів, які будували свої відносини зі своїми божками-ідолами на принципі "ублажіння" (погодую ідола тим чи тим, а він мені за це дасть те чи те).
Християнське розуміння значення Тори і "міцвот" дуже добре викладене в листах Св. Павла. Апостол у своїх листах пише, що Тора і "міцвот" послужили людям для того, щоби продемонструвати їм, людям, їх грішність. Закон і заповіді такі, що ніхто, жодна людина, не може їх по-справжньому виконати. Наша реальна людська природа така, що ми не можемо, наприклад, не заздрити чи не "вбивати" (ненавидіти), як цьому вчить Тора. Тому біблійний Закон - Тора і "міцвот" (яких не 10, а більше ніж 600) послужили людям "провідником" до Христа (Павло використовує слово "педагогос" - буквально "той, хто веде дітей," але це не вчитель-педагог у нашому розумінні цього слова, а домашній раб, функцією якого було брати дітей за ручку і вести їх до шкільного вчителя). Коли ми, християни, дивимося на параграфи Закону (які Павло називав "смертоносною буквою"), ми радіємо, тішимося, веселимося в душі, що Христос Своєю хресною жертвою розплатився за всі наші переступи і звільнив нас від прокляття, смертоносного тягара "Тори" і "міцвот."
Це, звичайно, не означає, що тепер, після Христа, ми можемо жити, як собі хочемо, як нам заманеться (це було б єрессю "антиноміалізму"). Ми є під Христовою заповіддю любови. Ми не маємо права жити тільки для себе і не любити нашого ближнього. Якщо ми не любимо ближнього, тоді ми, словами апостола Івана, "душегуби," які Царства Божого не побачать.
Щасти Вам,
--ГП