05/16/2007 | Георгій

За традицією, завтра, в четвер, на 40-й день після Великодня, і східна, і західна християнська Церква святкує день Вознесення Господнього.

Євангельські оповіді не містять якогось систематичного, детального, карколомного, приголомшуючого опису Вознесення. В Євангелії від Матвія і в Євангелії від Івана Вознесення не згадується зовсім. В Євангелії від Марка дуже коротко сказано, що, сидячи за столом з одинадятьма апостолами, Христос віддав їм наказ іти у світ і проповідувати Добру Звістку "всякому створінню," і після цього "був прийнятий до неба і засів по правицю Божу." В Євангелії від Луки і в Діях Апостолів (написаних, за думкою більшості дослідників, також євангелістом Лукою) міститься трохи детальніше свідчення про Вознесення. В Євангелії від Луки говориться, що після того, як воскреслий Христос проводив Своїх учнів "аж до Віфанії" (сільце на відстані приблизно 4-5 км на схід від Єрусалиму), Він благословив їх, а потім, "коли мало це статися" (одразу після благословення чи ні, точно не вказується), він "відділився від них" і "був понесений на небо" (все це в одному надзвичайно стислому грецькому реченні, "кеі егенето ен то еулогеін, аутон аутоіс діесте ап аутон кеі анеферето еіс тон оуранон"). В Діях сказано, що Вознесення сталося тоді, коли Христос промовив Свої останні слова Своїм учням; коли ті "все ще дивилися" ("кеі таута ейпон блепонтон"), Він був "взятий угору" ("аутон епірте"), і "хмара Його закрила від їх очей" ("кей нефеле юпелабен аутон апо тон офтальмон аутон"). З подальшого тексту можна зрозуміти, що це сталося на Оливній Горі - староєврейське Гар га-Зеїтім, горб, розташований на північний схід від Єрусалиму, де був знаменитий Гефсиманський сад і також величезне кладовище; згадується у старозавітній книзі Захарії як місце, звідки Господь почне піднімати з могил Свій народ.

Як би ми не пробували уявляти собі це Вознесення, ясно одне: сталося Чудо. Той, Хто був розп"ятий і помер мученицькою смертю на голгофському хресті, воскрес із мертвих, явив Себе людям в оновленному, "прославленому" - але тим не менш у Своєму власному - тілі; потім Він, також в тілі, був якимось таємничим чином "взятий до неба," до Бога-Отця, якого "не бачив ніколи ніхто," і "засів" там "по Божу правицю." Церква традиційно бачила у сцені Христового Вознесення дуже важливе пророцтво, а саме те, що кульмінацією християнського життя, християнською надією є не "розчинитися у всесвіті," не "абсорбуватися в Божество," як цьому вчать язичеські релігії і різні філософські системи, а в оновленому - і тим не менш у своєму власному - єстві, "тілі," "організмі" "увійти" в "небо," туди, де є Бог і де немає тієї страшної прірви між Богом і людиною, в яку людина помістила себе через свою впалість у гріх.

Коротенька інформація про історію святкування Вознесення в різних країнах світу є отут:

http://en.wikipedia.org/wiki/Ascension

Багато інформації про святкування Вознесення і інших свят в Україні отут:

http://www.sviatkujemo.iatp.org.ua/texts/sapiga_spring.php