09/19/2007 | Tatarchuk

Це дуже давно написана (1986)однойменна книжка, вона цікава (тим хто не читав) спробою поєднати біблейські елементи та теорію еволюції.

Під рукою не маючи примірника, я перекажу по пам\яті що там є "знакове" та оригінальне.
Найнеструктурнішою ж властивістю книжки є одночасна спроба автора як пояснювати "темні плями еволюції" бібілійними "розгадками", так і навпаки пояснювати "темні місця Біблії" еволюційними матеріалами. Тобто чувак несистемний, мабуть творча людина

1. Пан стверджує що змій біблії має пряму відповідність до давніх рептилій, які мовляв були головнішим ворогом першолюдини та першопримата. Звідти біблійне особливо погане місце Змія, втілення Зла.

2. Пан реально вважає що примати були першолюдьми з рівнем свідомості таким високим, що вони перенесли купу страхів, комплексів ба навіть сакральних понять "звідти" в час, коли вже стала існувати сучасна "історична" людина.

3. Пан каже що первісні примати (саме ті які були НАШИМИ пращурами) спали вночі та виходили тількі вдень, бо вдень Змії-ящіри спали, а вночі виходили та починали терор. Ну типу це було через кліматичні особливості, то він явно має на увазі не Голоцен, а якісь приколи початку/середини Кайнозойської ери.
Через це, стверджує пан Карл Саган, ноч в приматів/людей/Біблії - сивмол зла, бо вночі примату був реальний гаплик.
Більш того каже той пан, примати-пращури засинали АВТОМАТИЧНО та ІНСТИНКТИВНО, це був механізм самозахисту. Щоб цепеніти на своїх гілках та сховищах, бо зсії реагують не стількі на тепле скільки на те що ворушиться.
Це центральна частина книжки так би мовити, центральна ідея.
Примат-першолюдина майже ніколи не бачив Зміїв, але добре знав з колективної мифлогії про ті жахи яких зазнають нещасні, що порушили табу та не спали ноччю.

4. Весь цей жах пан Саган вважає первісним станом людини: весь час коли вона не спить, навкруги Рай та ніхто її не вбиває не їсть та навіть не відбирає їжу та не заважає її жерти. Але поруч - страхітлива Ніч, якої примат не бачить, але боїться. Звісно що влаштував це (в свідомості як примата пращура, так і, боюся, в свідомості самого Карла Сагана) ніхто іншій як Бог. Типу ніч - зворотній бік того раю.

5. А потім, панове, пралюдина порушила табу. Типу в тому первісному раю, який є мабуть за Саганом якоюсь климатично-екологічною зоною з доминуванням пралюдини, було "анти"сакральне дерево з плодами, якого не тре кушати. Типу зміна їжи = зміна хімічного стану мозку = нові психологічні явища.
Людина порушила отой заповіт та почала жерти заборонені плоди. В наслідок змінення хімічного складу мозоку (може й в поколіннях), вона перестала спати ноччю автоматично. Тим самим вона позбавилася щастя, уповаючи на Бога, спокійно спати та спокійно прокинатися - вона отримала вибір між Добром та Злом, а ще буквальніше - між Світлом дня та Темрявою ночі.
Темрява мабуть давала і певні преференції тим хто її вкусив - адже інші "нормальні" то сплять, а ти ні. Але і відкрила віч-на-віч живих зміїв, нові небезпеки тощо.

6. Ну що, не знудили ся ще? Тоді останній акорд.
Через зміну организму (ті кляті яблука були першоквіточками, бо далі людина почала стрісмко змінюватися - то те поїсть, то те нове, і давай активно еволюціонувати в наш нинішній стан) - карочє через нову їжу людина почала відрощувати собі величезного мозока та "забагато думати", в тому числі втратила первоздатну "напів" інстинктивну Віру та в вигляді чи то штрафу, чи то механізму компенсації - величезне Раціо, аж до ненормального.
Мозок став таким большим, а його розростання так обганяло за строками інші еволюційні процеси, що голова новородженого перестала пролазити через бьодра матері безболісно. ТОму за свій розум людина розплатилася стражданням в муках при родах.

Ну там ще багато такого цікавого, але думаю і цього вповні вистачаить, аби назбирати з панства цікавих коментарів
Заздалегідь вдячний за відгуки - знаю цю книгу багато років. але ніколи не мав можливості обговорити її в зацікавленому тематично колективі