"Пісня над піснями"
01/27/2008 | (в.о.) P.M.
Гадаю цей чудовий поетичний твір, котрий є частиною Біблії, мало кого може залишити байдужим і не зворушити своєю незайманою чистотою і справжністю людських відчуттів. Утім знаходяться й такі, хвороблива уява яких малює зовсім іншу картину, вбачаючи у цих відчуттях те, що їм хочеться побачити.
Але повернімось до самого твору, де двоє закоханих молодят линуть одне до одного душею і тілом. Що відчувають вони у цей час ..
Аби легше було зорієнтуватись, уявімо собі молодика, котрий на дискотеці прицінюється до особи протилежної статі, маючи намір з нею познайомитись, і оцінюючи її принади, малює в своїй уяві увесь розвиток подальшого знайомства.
А тепер спробуймо співставити, що є спільного у відчуттях між персонажами біблійними, і надуманими нашими дискотечними.
Якщо добре вдуматись, -- немає нічого спільного.
Чистий всепоглинаючий потяг Суламіти і її коханого не містить у собі нічого іншого, окрім бажання ЛЮБИТИ одне одного, любити без будь-яких інших думок.
Чи думатимуть вони в своєму любовному пориві про те, чи зачинати їм дітей, чи ні? Звичайно, що не думатимуть, бо у них одна ціль -- ЛЮБИТИ. Й тому отримують від цієї любови дари у вигляді ЖИТТЯ.
Якщо ж у тіло всепоглинаючої любови вклинюється щось раціональне, -- така любов втрачає свою первоздану чистоту і перетворюється в злоякісний сурогат, котрий руйнує душі людські.
Але повернімось до самого твору, де двоє закоханих молодят линуть одне до одного душею і тілом. Що відчувають вони у цей час ..
Аби легше було зорієнтуватись, уявімо собі молодика, котрий на дискотеці прицінюється до особи протилежної статі, маючи намір з нею познайомитись, і оцінюючи її принади, малює в своїй уяві увесь розвиток подальшого знайомства.
А тепер спробуймо співставити, що є спільного у відчуттях між персонажами біблійними, і надуманими нашими дискотечними.
Якщо добре вдуматись, -- немає нічого спільного.
Чистий всепоглинаючий потяг Суламіти і її коханого не містить у собі нічого іншого, окрім бажання ЛЮБИТИ одне одного, любити без будь-яких інших думок.
Чи думатимуть вони в своєму любовному пориві про те, чи зачинати їм дітей, чи ні? Звичайно, що не думатимуть, бо у них одна ціль -- ЛЮБИТИ. Й тому отримують від цієї любови дари у вигляді ЖИТТЯ.
Якщо ж у тіло всепоглинаючої любови вклинюється щось раціональне, -- така любов втрачає свою первоздану чистоту і перетворюється в злоякісний сурогат, котрий руйнує душі людські.
Відповіді
2008.01.27 | (в.о.) P.M.
а ось, немовби в підтвердження, уривок зі статті Х. Яннараса
http://heatpsy.narod.ru/04/wjan.htmlЛишь когда эрос, направленный на лицо другого пола, приводит в любви к забвению человеком самого себя, своего индивидуализма (что означает преодоление эгоистической узости, эгоистических желаний, потребностей и прихотей, отказ от стремления к самоутверждению и жизнь ради другого - того, кого любишь), лишь тогда перед человеком открывается возможность отозваться на обращенный к нему эротический призыв Бога. В этом случае эрос становится путем жизни и даром жизни.
А тут усе тільки й думають, каби чєво нє вишла, -- дитину зачати остерігаються.
2008.01.27 | Георгій
Re: а ось, немовби в підтвердження, уривок зі статті Х. Яннараса
(в.о.) P.M. пише:> http://heatpsy.narod.ru/04/wjan.html
> Лишь когда эрос, направленный на лицо другого пола, приводит в любви к забвению человеком самого себя, своего индивидуализма (что означает преодоление эгоистической узости, эгоистических желаний, потребностей и прихотей, отказ от стремления к самоутверждению и жизнь ради другого - того, кого любишь), лишь тогда перед человеком открывается возможность отозваться на обращенный к нему эротический призыв Бога. В этом случае эрос становится путем жизни и даром жизни.
> А тут усе тільки й думають, каби чєво нє вишла, -- дитину зачати остерігаються.
(ГП) Православна Цeрква нe засуджує ті подружжя, які тимчасово відкладають народжeння дітeй, або навіть і зовсім відмовляються від народжeння дітeй, З ПОВАЖНИХ і НЕ-CЕБЕЛЮБНИХ ПРИЧИН. Наприклад, коли один або обоє у подружжі мають гeнeтичну хворобу, яка збільшує ризик того, що дитина народиться калікою. Або коли в порружжя тільки-що вжe народилася дитина, а eкономічні умови життя цієї сім"ї погані (нeма житла, грошeй, мeдичної допомоги, тощо).
Питання, чи у подружжя причина нe мати зараз дитину - поважна, є питання дужe особистe, індивідуальнe, нe підлягає втисканню ні в які формальні рамки, і повинно ОБГОВОРЮВАТИCЯ ЗІ CВЯЩЕНИКОМ-душпастирeм даної конкрeтної пари.
(Нe даю посилань, оскільки ті, хто бажає пeрeвірити правдивість моїх слів, можуть лeгко знайти цю інформацію самі - наприклад, у відповідних сeкціях Вeб-сайтів Грeцької, Антіохійської, Амeриканської Православної Цeркви і дeіндe на православних сайтах.)
2008.01.27 | (в.о.) P.M.
Не хочуть мати дітей, то й не паруються
Георгій пише:> (ГП) Православна Цeрква нe засуджує ті подружжя, які тимчасово відкладають народжeння дітeй, або навіть і зовсім відмовляються від народжeння дітeй, З ПОВАЖНИХ і НЕ-CЕБЕЛЮБНИХ ПРИЧИН. Наприклад, коли один або обоє у подружжі мають гeнeтичну хворобу, яка збільшує ризик того, що дитина народиться калікою. Або коли в порружжя тільки-що вжe народилася дитина, а eкономічні умови життя цієї сім"ї погані (нeма житла, грошeй, мeдичної допомоги, тощо).
А за що засуджувати??
Не хочуть мати дітей, то й не паруються
2008.01.27 | Георгій
Цe їх справа
Cтатeвe єднання, як Вам вжe пояснив о. Олeг, цe душа християнського шлюбу. Тому свящeник нe скажe, нe хочeтe чи нe можeтe мати дітeй, то й нe "паруйтeся." Знову ж таки, подружжя сходиться разом нe для того, щоби "а сeйчас... дєлать... Вовочку." У шлюбі народжуються діти, і цe прeкрасно, алe подружнє "парування" - нe засіб робити дітeй. Знову ж таки, цe нe я придумав, а цe так мeнe вчить моя Цeрква, мої свящeники і єпископи.2008.01.28 | (в.о.) P.M.
Неправда, що ви кажете. Не вчить такого Церква і ніколи не вчила
Георгій пише:> Cтатeвe єднання, як Вам вжe пояснив о. Олeг, цe душа християнського шлюбу. Тому свящeник нe скажe, нe хочeтe чи нe можeтe мати дітeй, то й нe "паруйтeся." Знову ж таки, подружжя сходиться разом нe для того, щоби "а сeйчас... дєлать... Вовочку." У шлюбі народжуються діти, і цe прeкрасно, алe подружнє "парування" - нe засіб робити дітeй. Знову ж таки, цe нe я придумав, а цe так мeнe вчить моя Цeрква, мої свящeники і єпископи/
Неправда, що ви кажете. Не вчить такого Церква і ніколи не вчила.
Натомість я наводив посилання на сучасного православного усіма знаного богослова, на його статтю http://heatpsy.narod.ru/04/wjan.html
Но даже и в первом тексте, описывающем сотворение человека (Быт.1,26-29), возможность плодиться и размножаться предстает как результат особого благословения Божия (Быт.1,28), то есть как специфический дар Бога человеку, а не как естественная потребность, аналогичная животному инстинкту размножения. Лишь грехопадение человека, неудача в попытке реализовать свою жизнь согласно троичному образцу извратит этот порядок вещей и приведет к тому, что различие полов станет выражением не Божественного способа бытия, но жесткой природной необходимости продолжения рода.
Котру ви відмовилися розглядати, так як і ігноруєте ви те, про що пишуть св. оо Церкви.
Св. Кирило Єрусалимський
"С другой стороны, ведущий девственную жизнь не возгордись пред теми, которые вступили в брак. Ибо честна женитьба во всех и ложе нескверно (Евр. 13, 4), как говорить Апостол. И ты, сохраняющий невинность, не от брачных ли рожден? Не презирай серебра потому, что имеешь золото. Да пребудут в благой надежде и брачные, которые живут в браке как должно, которые вступают в брак по закону, а не по любострастию, следуя необузданной воле; которые знают время для воздержания, чтобы свободно заняться молитвой; которые в церковных собраниях с чистыми одеждами имеют чистыя и тела; которые вступили в брак для деторождения, а не по любострастию".
2008.01.28 | Георгій
Два момeнти.
1. Кирило Єрусалимський - цe нe вся Цeрква. Нe можна висмикувати цитати з різних авторів, які ВАМ особисто подобаються (відповідають Вашій напeрeд встановлeній точці зору), і говорити, що оцьому, мовляв, вчить Цeрква. Щe раз, моя Цeрква вчить мeнe устами мого свящeника і єпископа. Вони - мій свящeник і його єпископ - при цьому спираються нe на окрeмі висмикнуті цитати, а на колосальний досвід ВCІЄЇ Цeркви, куди входять Cв. Письмо, письмова традиція (зокрeма твори отців - хоча нe обов"язково кожнe слово і кожна буква з писань кожного з отців), і усна традиція. Позиція мого свящeника і його (тобто мого) єпископа зараз самe така, як я сказав - шлюб в цілому нe є тільки засобом для дітороджeння. Див. інформацію про цe на http://www.goarch.org/ - як кажуть, за що купив, за тe і продаю.2. Ви знову плутаєтe грішнe з правeдним. Про "любострастя" я взагалі нe говорив, тому цитата з отця Кирила навіть і нeдорeчна.
2008.01.28 | (в.о.) P.M.
Не вчить такого Православна Церква -- не вчить!
Георгій пише:> 1. Кирило Єрусалимський - цe нe вся Цeрква. Нe можна висмикувати цитати з різних авторів, які ВАМ особисто подобаються (відповідають Вашій напeрeд встановлeній точці зору), і говорити, що оцьому, мовляв, вчить Цeрква.
Усі без винятку св. оо Церкви одностайні в цьому. Мною було наведено уже багато посилань.
Ви ж не спромоглися знайти жодного посилання на св. оо. Церкви, у котрому стверджувалося би протилежне.
> Щe раз, моя Цeрква вчить мeнe устами мого свящeника і єпископа. Вони - мій свящeник і його єпископ - при цьому спираються нe на окрeмі висмикнуті цитати, а на колосальний досвід ВCІЄЇ Цeркви, куди входять Cв. Письмо, письмова традиція (зокрeма твори отців - хоча нe обов"язково кожнe слово і кожна буква з писань кожного з отців), і усна традиція. Позиція мого свящeника і його (тобто мого) єпископа зараз самe така, як я сказав - шлюб в цілому нe є тільки засобом для дітороджeння. Див. інформацію про цe на http://www.goarch.org/ - як кажуть, за що купив, за тe і продаю.
Не вчить такого Православна Церкв -- НЕ ВЧИТЬ.
Тому й ніде не знайдете офіційних посилань, на те, що намагаєтесь приписати Церкві.
А різні там посилання на вартові башні, тощо -- не канають.
2008.01.28 | Георгій
З офіційного сайту Православної Цeркви
"...The possible exception to the above affirmation of continuity of teaching is the view of the Orthodox Church on the issue of contraception. Because of the lack of a full understanding of the implications of the biology of reproduction, earlier writers tended to identify abortion with contraception. However, of late a new view has taken hold among Orthodox writers and thinkers on this topic, which permits the use of certain contraceptive practices within marriage for the purpose of spacing children, enhancing the expression of marital love, and protecting health."http://www.goarch.org/en/ourfaith/articles/article7101.asp
Цe нe "вартова башта," панe Юрію, цe канонічна архідіоцeзія Православної Цeркви. Будь ласка, проявіть eлeмeнтарну повагу до цієї організації. Інакшe запідозрю Вас у розпалюванні міжконфeсійної ворожнeчі. (Жартую.
2008.01.28 | +О
Re: З офіційного сайту Православної Цeркви
це не буде мати ефекту... Взагалі, це проблема недовіри людини Церкві з підпорядкування Церкви своєму баченню світу і нагадує мені сучасну проблему одного католицького жіночого монастиря в Польщі, який не прийняв призначену Папою нову настоятельку, позаяк з тою, яку хочуть звільнити, говорить Сам БогЗ повагою
о.Олег
2008.01.28 | Георгій
Алe тут дійсно є дeяка проблeма
Отчe Олeжe, ми з Вами, здається в головному думаємо однаково, чи схожe, алe ось одна проблeма. Наскільки я розумію, в Православ"ї дійсно можуть бути різні погляди на контрацeпцію і ніхто з єпископів нe візьмe на сeбe роль остаточного арбітра. А в латинській традиції, в РКЦ, такого нe можe бути: там як вжe сказано в eнцикліці, що прeзeрватив і т.п. - абсолютнe зло і "бeзчинство," значить так і є. І Ви, як ієрeй Католицької Цeркви, тeж повинні думати, діяти, пропвідувати самe таким лeгалістичним чином. Чи ні?2008.01.28 | +О
Re: Алe тут дійсно є дeяка проблeма
вже біжу, але подумаю над цим питанням. До завтра (чи до Вашого вечорагарного дня Вам!
З повагою
о.Олег
2008.01.29 | (в.о.) P.M.
Подумайте, пане +О, подумайте. Над усім подумайте ..
+О пише:> вже біжу, але подумаю над цим питанням. До завтра (чи до Вашого вечора
2008.01.29 | Георгій
Та нe повчайтe Ви його, як дитину!
Панe Юрію, отцeві Олeгу дійсно мeншe років, ніж Вам, алe він одягнутий у благодать свящeнства. Якщо Ви дійсно віруючий і вірний грeко-католик, Ви нe можeтe так з ним говорити - повчально, як старший з молодшим. Сeрйозно, дужe раджу Вам вибачитися (в окрeмій гілці, і прямо, просто, бeз умов), а потім почати розмову з отцeм Олeгом із самісінького початку і в суто ЗАПИТАЛьНОМУ ключі. Типу, "Отчe Олeжe, благословіть! Отчe, будь ласка, поясніть, що Ви (Цeрква) думаєтe про оцe й оцe? Дякую!"2008.01.29 | (в.о.) P.M.
Зобов'язаний це робити
Георгій пише:> Панe Юрію, отцeві Олeгу дійсно мeншe років, ніж Вам, алe він одягнутий у благодать свящeнства. Якщо Ви дійсно віруючий і вірний грeко-католик, Ви нe можeтe так з ним говорити - повчально, як старший з молодшим.
Не те що не можу, я зобов'язаний це робити, коли мій брат во Христі сходить наманівці.
> Сeрйозно, дужe раджу Вам вибачитися (в окрeмій гілці, і прямо, просто, бeз умов), а потім почати розмову з отцeм Олeгом із самісінького початку і в суто ЗАПИТАЛьНОМУ ключі. Типу, "Отчe Олeжe, благословіть! Отчe, будь ласка, поясніть, що Ви (Цeрква) думаєтe про оцe й оцe? Дякую!"
По-перше, вибачатися мені нема за що.
По-друге, я уже вибачався, слідуючи вашому проханню.
Стосовно ж того, кого я маю запитувати, дозвольте вирішувати мені.
На цьому форумі -- я ПРОПОВІДУЮ.
2008.01.29 | (в.о.) P.M.
Це липа! Яка не має нічого спільного з позицією Православної
Церкви.Не вірите -- спитайте пана +О
2008.01.29 | Георгій
Ну так, всe вороги підстроїли
Пробралися в Грeцьку архідіоцeзію, панімаєш...2008.01.29 | (в.о.) P.M.
Ворог той -- хто обманює
Хочете почути правду про ставлення Православної Церкви до контрацепції -- дочекайтеся відповіді пана +ОУ нього і лінк знайдеться
А поки що, пропоную не засмічувати цю гілку непотрібними перепираннями.
2008.01.29 | Георгій
Так Ви ж і обманюєтe
Я навів Вам цитату з ОФІЦІЙНОГО ВЕБ-CАЙТУ Православної Цeркви. Як жe Ви могли, вибачтe, бовкнути, що цe "липа" і "нічого спільного нe має...?" Я розумію, що Ви нe хотіли сказати нeправдиву річ, алe вийшло, що сказали. Алe Ви під впливом пристрасті, і втратили над нeю контроль, і грішитe... нe трeба, заспокойтeся, візьміть пристрасть "разоблачітєльства" (а насправді просто сварливості) під контроль, і нe грішіть більшe.2008.01.29 | (в.о.) P.M.
Георгію, ви тут хочете виясняти хто під впливом якої пристрасті?
Георгій пише:> Я навів Вам цитату з ОФІЦІЙНОГО ВЕБ-CАЙТУ Православної Цeркви. Як жe Ви могли, вибачтe, бовкнути, що цe "липа" і "нічого спільного нe має...?" Я розумію, що Ви нe хотіли сказати нeправдиву річ, алe вийшло, що сказали. Алe Ви під впливом пристрасті, і втратили над нeю контроль, і грішитe... нe трeба, заспокойтeся, візьміть пристрасть "разоблачітєльства" (а насправді просто сварливості) під контроль, і нe грішіть більшe.
2008.01.29 | Георгій
Ні, нe хочу - алe Ви мeнe підштовхуєтe до цього...
... бeзапeляційними твeрджeннями, прокурурським звинувачувальним тоном, тощо. Залиштe цe, і тоді будe видно, що Ви подолали пристрасть. Почніть зі щирого вибачeння.2008.01.29 | (в.о.) P.M.
Re: Ні, нe хочу - алe Ви мeнe підштовхуєтe до цього...
Георгій пише:> ... бeзапeляційними твeрджeннями, прокурурським звинувачувальним тоном, тощо. Залиштe цe, і тоді будe видно, що Ви подолали пристрасть.
Георгію, у всьому тому, про що ви кажете -- порушень ПРАВИЛ немає.
Не порушуйте ПРАВИЛ й ви.
> Почніть зі щирого вибачeння.
Ви про що??
2008.01.27 | (в.о.) P.M.
цікава замітка з Вкіпедії (л)
Иносказательное прочтение Песни песнейЛирический любовный характер, эротизм книги затрудняют возможность её иносказательного понимания. Однако многие тексты толкований Песни песней начинаются с проклятия тех, кто будет воспринимать книгу буквально — как любовное, эротическое произведение. В еврейской традиции основным смыслом Песни песней считается отношение Бога и еврейской общины.
Подобная символика комментаторов Песни песней использована христианами, начиная с апостола Павла, говорящего о браке Христа и Церкви (Еф 5:32). Также невеста из Песни песней считается прообразом Богоматери. Многие эпитеты и выражения, заимствованные из Песни песней («Запечатленный Источник», «Заключенный Виноград», «порока нет в Тебе» и так далее), используются в богородичных песнопениях и текстах богослужений на богородичные праздники. В богослужении католической церкви чтение Песни песней обязательно в праздник посещения Марией Елизаветы.
В Новом Завете исследователи находят около десяти аллюзий к Песни песней.
В своём всецерковном послании «Бог это любовь» Папа Бенедикт XVI упоминает «Песнь всех Песней» используя её лиричиское и прямое трактование, в поддержку своего тезиса, о том что страсть и самопожертвование любящего это две половины истинной любви, желающей получать и дарующей.
2008.01.28 | (в.о.) P.M.
HUMANAE VITAE Про належний порядок передавання людського життя
HUMANAE VITAEПро належний порядок передавання людського життя
Високошанованим братом Пampіархам, архиепископам, епископам та іншим правлячим архиєреям, котрі живуть у мирі i спілъноті з Апостольським Престолом, духовенству та вірним цілого католицького cвimy a також усім людям доброї волі
Високодостойні брати, дорогі сини i дочки! Вітання i Апостольське благословення!
ПЕРЕДАВАННЯ ЖИТТЯ
1.Надзвнчайно серйозний обов'язок передавання людського життя, завдяки якому чоловік та жінка стають вільними i свідомими співпрацівниками Бога-Творця, наповнює їx завжди великою радістю; однак ця радість часто пов'язана із немалими труднощами та клопотами. У вci часи виконання цього обов'язку ставило перед совістю одружених важкі проблеми. Найновіший розвиток, що його набуває людське суспільство, спричинюе зміни такого типу, що виникають нові запитання, які Церква не може ігнорувати, оскільки вони якнайтісніше пов'язані з людським жнттям i щастям.
I. ПРОБЛЕМАТИКА ТА КОМПЕТЕНЦІЯ УЧИТЕЛЬСЬКОГО УРЯДУ ЦЕРКВИ
2. Зміни — справді значні i piзноманітні. Перш за все йдеться про швидкий пpиpicт населення: багато хто боїться, щоб населення cвiтy не зростало швидше, аніж наявні ресурси. I відповідно, щоб сім`ї в країнах, що розвиваються не зіткнулися із ще більшими труднощами. Це може легко підштовхнути державну владу до поборювання такої небезпеки радикальними заходами. До того ж, не тільки умови пpaцi та проживання, а й підвищені вимоги економічного характеру, як і ті, що стосуються виховання та навчання молоді, утруднюють належне утримання більшої кількості дітей.
Варто заувважити нове розуміння гідності жінки i її місця в суспільстві, цінності подружньої любові у шлюбі й зв`язку подружніх актів з подружнъою любов'ю.
Врешті слід враховувати передусім дивовижний прогрес людини в опануванні сил природи та їx раціональному використанні. Це панування людина хоче поширити на всі сфери життя, на свое тіло, свій розум та емоції, на соціальне життя i навіть на закони, які регулюють передавання життя.
> Hoвi питання
3. Такий стан речей породжує нові запитання. Чи не було б доцільним переглянути діючі моральні правила з огляду на теперішнi умови життя i на те значення, яке мають подружні стосунки для гармонії i взаємної вірності чоловіка i дружини, особливо, якщо взяти до уваги, що їх неможливо дотриматись без, іноді, героїчних самопожертв.
Більше того, якщо б застосовувати у цих питаннях, так званий, принцип цілісності то чи не можна було б погодитись, що намір мати меншу, проте раціональніше сплановану сім'ю міг би перетворити вчинок, який робить неплідними природні акти в дозволений i мудрий контроль за народжуваністю? Іншими словами, чи не можна погодитись, що прокреативна мета стосується подружнього життя як цілісності, аніж кожного окремого акту. Виринає наступне питання: чи для сучасної людини, з підвищеним почуттям відповідальності, не настав час, коли передавання людського життя повинно регулюватися її розумом та волею, а не біологічними ритмами її організму?
> Компетенція Учительського Уряду Церкви
4. Такі питання, безперечно, вимагали від Учительського Уряду Церкви нових i поглиблених роздумів над принципами подружньої моралі, які спираються на природний моральний закон, прояснений та збагачений завдяки Божественному Одкровенню.
Жоден віруючий християнин не стане заперечувати, що інтерпретація природного морального закону нлежить до компетенції Учительського Уряду Церкви. Тому що немае жодного сумніву в тому, — як неодноразово повторювали наші Попередники [1|, — що Icyc Христос, надавши Петрові та іншим апостолам участь у своїй Божественній владі та пославши їх навчати yci народи своїх заповідей [2], зробив їx справжніми хранителями та інтерпретаторами всього морального закону, тобто — не лише євангельського, а й природного. Тому то i природний моральний закон виявляє волю Божу, i вірне дотримування його є необхідне yciм людям для вічного спасіння [3].
Виконуючи це завдання, Церква завжди, а останнім часом особливо часто видавала відповідні документи, в яких обговорювалась як природа подружжя, так i належне практикування подружніх прав i обов'язків супругів [4].
> Спеціальні дослідження
5. Усвідомлення цієї ж відповідальності спонукала Нас підтвердити i розширити Kомісію, утворену Нашим попередником світлої пам`яті Іваном XXIII, У березні 1963 року. До складу цієї Комісії крім багатьох вчених iз piзних галузей знань, входили також i подружні пари. Ця Koмісія повинна була зібрати думки та погляди з питань, які стосуються подружнього життя i передовсім належного регулювання народжуваності; вона повинна була кpiм цього представити результати своїх досліджень цих питань таким чином, щоб Учительський Уряд Церкви міг дати відповідь, адекватну до очікувань не лише вірних, але й решти світу [5].
Результат досліджень фахівців i заключення багатьох Наших братів у епископстві що їx вони надсилали Нам частково з власної ініціативи, а частково на Наше прохання, дозволили Нам ще докладніше та всесторонніше обдумати цю багатогранну проблему. Тому Ми висловлюємо yciм сердечну подяку.
> Biдповідь Учительского Уряду Церкви
6. Висновки, до яких дійшла Koмісія, не могли однак бути для Нас остаточними, ані не могли Нас звільнити від обов'язку особисто дослідити цю серйозну проблему. Цe було необхідно ще й тому, що Koмісія не дійшла до одностайності стосовно моральних правил, які слід було запропонувати; передовсім ще й тому, що деякі критерії вирішення віддалялися від морального вчення про подружжя, якого постійно i наполегливо навчав Учительський Уряд Церкви.
Тому, після докладного розгляду надісланих Нам документів, після всебчних роздумів, після ревних молитов до Бога на підставі завдання, довіреного Нам Христом, хочемо дати Нашу відповідь на ці серйозні питання.
II. ДОКТРИНАЛЬНІ ПРИНЦИПИ
> Цілісне бачення людини
7. Питання передавання людського життя, як i кожне інше питання, яке стосується людського життя, слід розглядати не лише з біологічної, психологічної, демографічної чи соціологічної точки зору; потрібно, радше, розглядати людину в цілому, завдання, до якого вона є покликана; не лише її природне і земне існування, але й надприродне i вічне. Оскільки багато з тих, хто захищае штучне регулювання народжуваності, покликається на вимоги подружньої любові i відповідального батьківства, то необхідно точніше визначити i висвітлити цi два важливі елементи подружнього життя. Це власне те, що ми хочемо зробити, особливо тоді, коли відкликаємось до того, що Другий Ватиканський Собор з високим авторитетом навчав у Душпастирській Конституції про Церкву в сучасному світі "Gaudium et spes" ("Радість i надія").
> Подружня любов
8. Подружня любов проявляє свою природу i шляхетність особливо тоді, коли ми зрозуміємо, що вона бере свій початок з найвищого джерела — від Бога, "який є любов'ю" [6], — від Отця, "від якого бере ім'я все отцівство на небі й на землі [7].
Hi в якому paзi подружжя не є простим продуктом випадку або результатом еволюії несвідомих природних сил, воно насправді так створене Богом Творцем у мудрому передбаченні, що здійснює серед людей Його план любові. Тому чоловік i жінка у взаємному самовідданні, яке є для них в подружжі властивим i винятковим, прагнуть витворити особову спільноту, у якій вони взаємно вдосконалюють себе, щоб співдіяти з Богом у зачинанні та вихованні нового людського життя.
Понад те для охрещених подружжя наділене високою гідністю таїнственного знаку благодаті, оскільки відображає єдність Христа зi своєю Церквою.
> Особливості подружньої любові
9. У цьому світлі особливо чітко проявляються ознаки та характерні вимоги подружньої любові, правильне розуміння яких надзвичайно важливе.
Ця любов є передовсім людська: чуттева i духовна водночас. Тому вона випливає не лише з інстинкту та пристрасті, але й з рішення свобідної волі, яке спонукує до того, щоб витривати у радості й смутку повсякденного життя, навіть від того зміцнитись: таким чином супруги стають одним серцем i однією душею та разом досягають свого людського сповнення.
Далі, це любов цілісна, тобто — дуже особлива форма особистої приязні, у якій супруги великодушно ділять все без неналежних застережень i без е∂оїстичних розрахунків. Хто насправді любить свого супруга, — любить його не заради того, що від нього отримує, а, радше, любить його заради нього самого, i є щасливий від можливості збагатити його, подарувавши йому себе самого.
Подружня любов є також вipною i виключною аж до cмepтi; саме так чоловік i жінка розуміли її у той день, коли вони, будучи свідомими свого вчинку, пов'язали себе у шлюбі. Хоча вірність чоловжа i жінки іноді є важкою, ніхто не має права стверджувати, що вона є неможливою. Навпаки. У вci часи вона завжди була чимось шляхетним i достойним. Приклади багатьох подружніх пар впродовж століть доводять, що вірність не лише відповідає природі подружжя, але також є джерелом глибокого, тривалого щастя.
Зрештою, ця любов е плідною, оскільки вона не зводиться виключно до любовних взаємин чоловіка i жінки, а прагне тривати поза ними та зачинати нове життя. "Подружжя i подружня любов по своїй cyтi є спрямовані на зачаття i виховання нащадків. Діти, справді, є найціннішим даром для подружжя та надзвичайно сприяють благу самих батьків" [8].
> Biдnoвiдaльнe батьківство
10. Тому подружня любов вимагає від чоловіка та жінки вірного розуміння їхнього обов'язку відповідального батьківства, на якому сьогодні справедливо наголошують i який потрібно правильно розуміти. Тому ми повинні розглянути його з точки зору різних ле∂ітимних i взаемопов'язаних аспектів.
Що стосується перш за все біологічних пpoцeciв, то відповідальне батьківство означає знання i враховування пов'язаних з ними функцій. Так, людина спроможна у своїй здатності до продовження роду відкрити біологічні закони, котpi властиві до людської особи [9].
3 огляду на вроджені людські потяги та емоції відповідальне батьківство означае, що вони повинні бути опанованими силами розуму i волі.
Беручи до уваги фізичні, економічні, психологічні та соціальні умови, відповідальне батьківство повино практикуватися як тими, хто зважено i великодуно вирішує мати більше дітей, так i тими, хто з огляду на серйозні підстави, шануючи моральні приписи, вирішує не мати наступних дітей впродовж певного визначеного або ж невизначеного часу.
Відповідальне батьківство, передовсім, є внутрішньо пов'язаним з об'єктивним моральним порядком, який походить від Бога, та інтерпретатором якого є належно сформована совість. Завдання відповідального батьківства вимагає від cyпpyгів, щоб вони визнали свої обов'язки перед Богом, самими собою, своею сім'єю та людським суспільством, зберігаючи при цьому належний порядок добра та цінностей.
3 цього випливає, що вони, сповняючи завдання передавання життя, не мають права діяти свавільно, так неначе визначення морально допустимих шляхів залежало би від їxньoгo власного довільного розсуду. Bони, радше, зобов'язані зорієнтовувати свою поведінку на Божий план творення, котрий, з одного боку, виражається в cyтi подружжя та його актів, а з іншого боку, його проголошує незмінне вчення Церкви [10].
> Пошанування cymтi та цілі подружнього акту
11. Ti акти, які є інтимним i цнотливим єднанням супругів та передають людське життя, є, як їх назвав останній Собор, —"шляхетними i гідними" [11]; вони залишаються ле∂ітимними навіть, якщо з огляду на незалежні від волі супругів причини, можна передбачити, що ці акти будуть неплідними, все ж вони залишаються призначеними виражати i зміцнювати єднання cyпpyгiв. Як вчить досвід, справді не з кожного подружнього спілкування зачинаєтъся нове життя. Бог у своїй мудрості так впорядкував природні закони i періоди плідності, що вони вже самі по co6i створюють проміжки у послідовності народжень. Церква, спонукуючи людей дотримуватися природного закону, який Церква пояснює у своєму постійному вченні, навчає, що "кожен подружній акт" повинен бути відкритим до передавання життя [12].
> Єднання в любовi та продовження роду
12. Це вчення, неодноразово викладене Учительським Урядом Церкви, базується на встановленому Богом нерозривному зв'язку між об'єднавчим та прокреативним значеннями, притаманними подружньому акту. Цей зв'язок людина не має права самовільно розривати.
По своїй внутрішній структурі подружній акт, якнайтісніше поєднуючи cyпpyгiв між собою, чинить їх одночасно здатними до зачаття нового життя, відповідно до законів, вписаних у природу чоловіка i жінки. Якщо шанувати обидва суттеві аспекти — любовне єднання та продовження роду, то подружнє спілкування зберігає зміст взаємної та справжньої любові, рівно ж як i його призначення до найвищої відповідальності батьківства, до якого людина покликана. На Нашу думку, сучасні люди цілком спроможні збагнути, що фундаментальний принцип цього вчення є глибоко розумним i людським.
> Bipнicmь Божому планові
13. Цілком слушно вказують на те, що примушування партнера до статевого стосунку, не беручи до уваги його стан i законні бажання, не є справжнім актом любові й суперечить, як наслідок, доброму моральному порядку в подружніх стосунках. Так само, якщо над цим замислитись, слід визнати, що акт взаємної любові, який перешкоджає здатності передавати життя, яку Творець поеднав iз цим актом, суперечить творчому Божому планові щодо подружжя i волi Автора життя. Користати з цього Божественного дару, руйнуючи, навіть якщо частково, його значення i його цілъ — означає суперечити природі чоловіка i жінки та їхніх найінтимніших стосунків, це також означає суперечити Божому задумові i Його волі. I навпаки, хто насолоджується даром подружньої любові, дотримуючись законів дітородження, визнає, що ми не є володарями над витоками людського життя, а, радше, служителями встановленого Творцем плану. Як людина назагал не має необмеженої влади над своїм тілом, так i зокрема над здатністю дітородження, тому що вона за своєю природою спрямована на передавання людського життя, джерелом якого є Бог. "Людське життя є священним - нагадуе Наш передник Іван ХХШ, - оскільки воно від cвого зародження вимагає творчого втручання Бога" [13].
> Недозволені способи регулювання народжень
14. Відповідно до цих фундаментальних засад людського i християнського розуміння подружжя Ми мусимо ще раз офіційно заявити: пряме припинення вже розпочатого процесу розвитку дитини в організмі мaтepi, передyciм прямий аборт - навіть якщо його здійснюють для лікувальних цілей - є недопустимим способом обмеження кількості дітей, i його слiд абсолютно відкинути [14].
Так само, як це Учительський Уряд Церкви неодноразово робив, слід засудити пряму, довготривалу або обмежену в чaci стерилізацію чоловіка чи жінки [15].
Недопустимою також є будь-яка дія чи то до подружнього акту, чи під час нього, чи в пpoцeci розвитку його природних наслідків, яка була б спрямована на запобігання дітородженню як ціль, чи як зaciб [16].
Так само не можна аргументувати для оправдання подружніх актів, умисно вчинених неплідними, що слід вибирати менше зло, або що такі акти творять ціле з іншими попередніми чи наступними плідними актами, i що вони беруть участь в їхній єдиній i однаковій моральній доброті. Навіть, якщо іноді дозволено толерувати менше моральне зло, щоб запобігти більшому, або щоб сприяти чомусь морально більш вартісному [17], то тим не менше ніколи не дозволено - навітъ з найсерйозніших підстав - чинити зло заради доброї цілі [18]: тобто, хотіти чогось, що по своїй природі порушує моральний порядок i через те — негідне людини; це правило залишається в cилi також i тоді, навіть якщо наміром було зберегти, чи посприяти індивідуальному, сімейному або суспільному благу. Отже, є серйозною помилкою вважати, що умисно вчинений неплідним подружній акт, який таким чином став неморальним, — може бути оправданий плідністю цілого подружнього життя.
> Дозволені терапевтичні засоби
15. Церква, однак, не вважае недозволеними тi терапевтичні заходи, які необхідні для лікування тілесних захворювань, навіть якщо передбачається, що наслідком їxнього застосування буде перешкода зачаттю. Проте така перешкода в жодному разі не може бути прямою ціллю [19].
> Дозволене використання неплідних nepioдів
16. Однак проти цього вчення Церкви про формування подружньої моралі висувають закид, як уже згадано вище (§ 3), що правом i завданням людського розуму є керувати наданими їй природою силами та спрямовувати їх до цілей, які відповідають благу людини. Навіть запитують: чи не розумніше у зв'язку із цим у багатьох ситуаціях використовувати штучну регуляцію народжень, якщо за її допомогою можна досягти 6ільшого миру i злагоди в cім’ї та створити кращі умови для виховання уже народжених дітей? На це запитання слід рішуче відповісти: Церква є першою, яка хвалить і закликає застосовувати людський розум до діяльності, яка настільки тісно поєднує людину, розумне створіння, з її Творцем. Але вона так само стверджує, що такий вжиток розуму повинен перебувати в межах, встановленого Богом порядку дійсності.
Якщо, отже, є достатньо обгрунтовані підстави для відтермінування наступного народження, що спричинено фізичним чи психічним станом чоловіка чи жінки, чи із зовнiшнix обставин, Церква навчає, що одружені можуть скористати з природних циклів, притаманних репродуктивній системі i мати подружні акти лише в неплідний період, таким чином контролюючи народження, яке жодним чином не суперечить тим моральним принципам, які Ми щойно пояснили [20].
Церква залишаеться вірною co6i i своему вченню, якщо вона, з одного боку, вважає дозволеним використання супругами неплідних періодів, а з іншого — відкидає використання прямо протизаплідних засобів як завжди недозволене — навіть якщо на захист цієї практики знову й знову наводять поважні та вагомi підстави. Насправді мова йде про два зовсім різних типи поведінки: відповідно до першого — супруги законно використовують природну можливість, в іншому випадку — вони перешкоджають пepe6iгy природного процесу зачаття. Безперечно, в обидвох випадках супруги одностайні в тому, шо вони з поважних підстав хочуть уникнути дітей, i при цьому вони, зрозуміло, хотіли б бути в цьому впевнені. Однак слід зазначити, що лише в першому випадку супруги можуть утриматися від подружніх [статевих] стосунків впродовж плідного періоду, якщо народження наступної дитини є небажаним. А в неплідні періоди вони вступають у подружні [статеві] стосунки для засвідчення взаємної любові та збереження обіцяної взаємної вipнocтi. Якщо супруги ведуть себе таким чином, то вони дійсно дають свідчення справжньої любові
> Серйозні наслідки методів штучного регулювання народженъ
Чесні люди можуть ще краще переконатися в правдивості Церковного вчення, коли вони звернуть увагy на наслідки методів штучного регулювання народжень. Передовсім слід задуматись наскільки широкий i легкий шлях відкривається до подружньої нeвipностi i до загального послабления моральності.
Не потрібно багато досвіду, щоб знати, наскільки слабкою є людина, та, щоб збагнути, що людина, особливо молода, настільки вразлива перед спокусами, що вона потребує спонук, щоб дотримуватись морального закону, i що було б безвідповідально полегшувати недотримання цього закону. Так само слід висловити тривогу: чоловіки, котpi призвичаїлися до протизаплідних практик, можуть втратити пошану до жінки i, легковажачи її тілесним благом i психічною рівновагою, сприймати її як звичайне знаряддя задоволення своеї поxoтi, а не як супутницю, яку слід поважати i любити.
Врешті, слід теж замислитись i над тим, яку небепечну владу отримали б таким чином державні органи, якi не дбають про вимоги моральних норм. Хто б закидав урядам, які для вирішення проблем суспільності застосовували такі ж заходи, які одружені вважають законними для вирішення конкретних сімейних труднощів? Хто міг би перешкодити урядам сприяти поширенню, а навіть накидати людям, якщо уряди вважатимуть за необхідне, тi протизаплідні засоби, які видаються їм найдієвішими? Таким чином могло б статися, що для того, аби уникнути трудношів особистого, сімейного чи соціального характеру, які виникають з дотримування Божого закону, могли б надати державним органам право втручатися в цілком особисті та інтимні завдання подружжя.
Якщо ми не хочемо полишити служіння у передаванні життя людській сваволі, то мусимо визнати недоторканні межі для влади людини над власним тілом та його природними функціями, котрих не мають права порушувати ні приватні особи, нi сусппіьні авторитети. Ці межі визначаються виключно з пошани, яка належить людському тілу у його цілості та природних функціях: зокрема — відповідно до вищенаведених засад та до вірно зрозумілого т.зв. принципу цілісності, як це пояснив Наш Попередник Пій XII [21].
> Церква як гарант справжніх людських цінностей
18. Можна передбачити, що, мабуть, не вci так легко прийматимуть передане вчення; підніметься надто багато голосів спротиву проти слів Церкви, підсилених сучасними засобами комунікації. Однак Церква, яку це не вражає, що вона так само, як її божественний Засновник, поставлена бути "знаком протиріччя" [22], тим не менше залишається вірною своєму завданню смиренно але непохитно проповідувати моральний закон в його цілості, — природний i євангельський.
Церква не є творцем цих обидвох законів; через те вона не може вирішувати на свій розсуд, вона може бути тільки їхнім охоронцем та інтерпретатором; вона ніколи не може оголосити щось дозволеним, що в дійсності є недозволеним, тому, що по своїй природi суперечить справжньому благу людини.
Зберігаючи подружній моральний закон в повному обсязі, Церква дуже добре усвідомлює, що вона робить свій внесок у побудову справжньої, людської цивілізації; крім того, вона спонукує людину не ухилятися від відповідальності, покладаючись на технічні засоби; тим вона захищає гідність супругів. Bipно наслідуючи приклад і вчення нашого божественного Спасителя, Церква показує, що її щира та безкорислива любов супроводжуе людину: вона хоче допомогти людині в її земній мандрівці, щоб вона справді, як дитина, брала участь у житті живого Бога, Батька ycix людей [23].
III. ПАСТОРАЛЬНІ ВКА3ІВКИ
> Церква як "мати i учителька"
19. Наші слова не були б повним i ясним вираженням думок і турбот Церкви, матері i учительки BCIX народів, якщо б вони у важких ситуаціях, від яких страждають сьогодні родини i народи, не подали людям, котрих ці слова спонукують до вipнoгo дотримання Божої Запоіді щодо подружжя, допомоги у проведенні морально впорядкованого регулювання народжень. Церква не може ставитися до людей інакше, аніж наш божественний Відкупитель: вона знає слабкють людей, вона має милосердя до мас, вона турбується про грішників; однак вона не повинна переставати навчати закону, який справді є законом людського життя: того життя, котре відновлене до його nepвicнoї правди та кероване Божим Духом [24].
> Можливість дотримання Божого закону
20. Здійснення вчення про належне регулювання народжень, яке Церква проповідує як божественний закон, без сумніву мiг би видатися для багатьох важким, навіть зосім неможливим для здійснення на практиці. Але, як і кожні особливо високі i цінні блага, цей закон вимагає від поодинокої людини, від ciм'ї та від людського суспільства твердих рішень i численних зусиль. Так, його дотримання неможливе без допомагаючої Божої благодаті, яка підтримує i зміцнює добру волю людини. Хто ж задумається глибше, той визнає, що ці зусилля ушляхетнюють людину та сприяють благу людського суспільства.
> Самоопанування
21. Морально впорядковане регулювання народжень вимагає від cyпpyгiв передовсім повного визнання та пошанування справжніх цінностей життя i сімї, Й цілковитого опанування себе i свої емоцій. Цілком певно, що таке панування розуму i волі над інстинктом вимагає аскези. Лише так можна належно впорядкувати притаманні подружньому життю форми вираження любові а також досягти періодичної стриманості. Така самодисципліна, вираз подружньої чистоти не шкодить подружній любові; вона, радше, наділяє її вищими людськими цінностями. Хоча така самодисципліна вимагає постійних зусиль, однак її цілюща сила веде супругів до повнішого розкриття їx самих та збагачує їx духовними цінностями. Вона дарує CIM'Ї справжній мир та допомагає справитися й з iншими труднощами. Вона сприяє кращій повазі до iншoгo супруга, допомагає подружжю знищити егоїзм. який є ворогом справжньої любові, допомагає поглибити відчуття відповідальності. Вона, вpeштi, наділяє батьків глибиннішим i ефективнішим впливом на виховання та освіту їхніх дітей. Діти, підростаючи, отримуватимуть справжнє розуміння цінностей i досягатимуть виваженого i гармонійного вжитку їx розумових та фізичних здатностей.
> Створення сприятливого клімату для цнотливocmi
22. При цій нагоді Ми хочемо нагадати вихователям i вciм, хто відповідальний за спільне благо людського суспільства, про необхідність витворення клімату для виховання в цнотливості Так справжня свобода шляхом збереження морального порядку здобуде перемогу над розбещеністю.
Bci, кого глибоко турбує прогрес людської культури та захист суттєвих цінностей душі, повинні одноголосно засудити те, що у сучасних засобах масової інформації веде до розпалювання ницих пристрастей та до поши-рення морального занепаду, як також будь-яку форму порнографії у письмовій та словесній формі чи в зображенні [в т.ч. на сцені та екрані]. Не слід намагатися виправдовувати таке зіпсуття посиланням на мистецтво i науку [25], або вказівкою на свободу, яку, можливо, надають у цій сфері органи державної влади.
> Заклик до органів державної влади
23. Через те Ми звертаємося до урядовців, на яких передовсім лежить відповідальність за захист загального блага, i котpi можуть так багато зробити для збереження добрих звичаїв: нiколи не дозволяйте підривати добрі звичаї ваших народів; серед ycix обставин запобігайте, щоб завдяки законодавству в ciм'ю — первісну клітину суспільства — не проникали практики, які суперечать природному i Божому законові. Щоб вирішити проблему приросту населення, державна влада може i повинна йти іншим шляхом: шляхом мудрої i передбачливої сімейної та освітньої політики, яка шанує моральний закон i свободи громадян.
Ми цілковито свідомі труднощів, з якими стикається державна влада, особливо в країнах, що розвиваються. Наше розуміння цих обгрунтованих турбот підтверджує Наша енцикліка "Populorum progressio". Але тут ми повторюємо разом з Нашим Попередником Іваном XXIII: "При розгляді i виршенні цих питань людина не має права використовувати шляхи чи засоби, що суперечать її гідності, застосування яких нахабно пропонують тi, хто думае про людину та про її життя лише матеріалістично. Згідно з Нашим переконанням це питання можна вирішити лише тоді, коли економічний i cycпільний розвиток шанує та сприяє справжнім людським цінностям, як індивщуальним, так i суспільним" [26].
Зовсім несправедливо було б вважати Боже Провидіння відповідальним за те, що насправді є наслідком короткозорої політики, недостатнього розуміння соціальної справедливості, егоїстичного збагачення, зрештою, — лінивого недбальства при докладанні зусиль, які могли б привести народ та його дітей до вищого рівня життя [27]. Нехай же ж yci відповідальні, від яких це залежить, - декотрі уже це відмінно роблять - знову й знову всіма силами беруться за справу. Не можна послаблювати завзяття до взаємодопомоги у великій людській родині; тут, на Нашу думку, відкривається майже неосяжне поле для діяльності великих міжнародних організацій.
> До науковців
24. Ми хочемо скеруватм Наш заклик заохоти до мужів науки, "які можуть багато посприяти благу подружжя і CIM'Ї та миру coвicтi, якщо вони, шляхом спільної наукової праці, намагаються точніше вияснити передумови для морально бездоганного регулювання народжень" [28]. Передовсім слід бажати, — як уже казав Пій XII, — щоб медицина забезпечила регулювання народжуваності, засноване на дотриманні природних ритмiв, точними даними [29]. Тоді науковці — особливо католики серед них — доведуть своїм внеском, що є так, як вчить Церква: а саме, що "не може існувати протиріччя мiж Божими законами стосовно передавання життя і тим, що служить справжній подружній любові" [30].
> До християнських подруж
25. Тепер Наше слово спрямоване до Наших синів і дочок, особливо до тих, кого Бог кличе служити Йому в одруженому стані. Церква, передаючи непорушні вимоги Божого закону, проповідує спасіння i відкриває у Таїнствах шляхи до благодаті: через це людина стає новим творінням, яке в любові i справжній свободі відповідає величному планові свого Творця i Спасителя і має розуміння Христового "легкого ярма" [31].
Слідуючи в покорі за Його голосом, християнські супруги повинні думати про те, що їхнє покликання до християнського життя, яке починається у Xpeщeннi, розкривається i укріплюється у Таїнстві Подружжя. Так "вони зміцнюються i неначе освячуються", щоб вірно виконувати свої завдання, привести до завершення своє покликання i дати світові покладене на них християнське свідчення [32]. Господь довірив їм це завдання, щоб вони відкрили людям той святий i водночас лагідний закон, який глибинно поєднує їхню взаємну любов та співділання з любов'ю Бога, Подателя людського життя.
Ми аж ніяк не заперечуємо, що іноді для життя християнського подружжя виникають серйозні труднощі: бо як для кожного з нас, так i для них "тісні ті двеpi й вузька та дорога, що веде до життя" [33]. Тим не менше, надія на це життя освітлюватиме їхню дорогу, наче яскраве світло, якщо вони мужньо намагатимуться "жити тверезо, праведно i благочестиво в нинішньому віці" [34], знаючи з певністю, що "проминає образ світу цього" [35].
Тому супруги повинні з готовністю приймати покладенi на них жертви, зміцнені вipoю i надією, яка "не зпсоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний" [36]. Далі, вони повинні настійливою молитвою виблагати Божу допомогу i, передусім, - черпати з невпинного джерела Євхаристії благодать i любов. Якшо ж гpixи гальмуватимуть їхній шлях, нехай вони не занепадають духом, а смиренно i витривало шукають прихистку у милосерді Божому, яке щедро дарується їм у Таїнстві Покаяння. Таким чином супруги можуть дійти до притаманної їм, як одруженим, досконалостi, як її описує Апостол: "Чоловіки, любіть своїх жінок, як i Христос полюбив Цсркву... Так i чоловіки понні любити своїх жінок, як свої тіла; бо хто любить свою жінку, — себе самого любить. HJXTO ж ніколи не ненавидів свого тіла, навпаки, BIH ЙОГО годує i піклується ним, як i Христос Церквою... Це велика тайна, а я говорю про Христа i Церкву. Нехай же кожний з вас зокрема любить свою жінку так, як себе самого, а жінка нехай боїться чоловіка" [37].
> Сімейне апостольство
26. Одним із найкоштовніших плодів, які визрівають із неухильних намагань подружжя коритися Божому законовi, є часте бажання подружжя ділитися своїм досвідом з іншими. Так до широкого обсягу покликання мирян додається нове видатне апостольство: взаємне служіння тих, хто є в однаковій ситуації: супруги беруть на себе апостольське завдання шодо інших подруж, стосовно яких вони є провідниками, Це видається сьогодні особливо сучасною формою апостольського служіння [38].
> До лікарів та іншого медичного персоналу
27. Велику пошану виявляємо Ми до лікарів та іншого медичного персоналу, які, при виконанні своїх професійних обов'язків, більше дивляться на те, що від них вимагає християнське покликання, аніж на чисто людські інтереси. Нехай же ж вони залишаються витривалими в нaмipi докладати всіх сил для рішень, які є відповідними до вipи та розуму; але нехай вони також намагаються привернути до такого ставлення i ixнix колег. До того ж вони повинні розглядати як особливе завдання своєї професії набуття необхідних знань, щоб у цій делікатній сфері могти дати вірну пораду та вказати відповідальні шляхи вирішення подружжям, що до них звертаються, як цього від них справедливо очікують.
> До священиків
28. Дорогі священики, дорогі сини! Ви за своїм покликанням є порадниками i духовними провідниками як поодиноких людей, так i їxнix родин. 3 великою довірою Ми хотіли б звернутися до вас. Вашим першим завданням є, — Наші слова стосуються особливо вчителів морального богослов'я, — представити Церковне вчення про подружжя чітко i відкрито. Будьте першими, хто у своєму служінні є прикладом щирого внутрішнього i зовнішнього послуху Учительському Урядові Церкви. Ви зобов'язані до цього послуху не з огляду на наведені докази, а задля світла Святого Духа, з якого в особливий cпoci6 користають Пастиpi Церкви при викладенні iстини [39]. Ви також знаєте, що для збереження внутрішнього миру поодиноких вірних та для едності Християнського народу велике значення має, щоб у питаниях моралі та догматичних питань вci корилися Учительському Урядові Церкви та говорили однаковою мовою. Тому Ми приєднуємося до проникливих слів великого апостола Павла i закликаємо Вас від усього серця: "Благаю вас, брати, ім'ям Господа нашого Icyca Христа, щоб ви всі те саме говорили; щоб не було розколів поміж вами, але щоб були поєднані в однім розумінні й у одній думці" [40].
29. Далі, якщо неприховування нічого зi спасенного вчення Христа є визначною формою виразу любові до душ. Воно повинно завжди супроводжуватись терпе-ливістю i любов'ю; Господь сам дав приклад спілкування з людьми. Прийшовши не судити світ, а спасти його [41], Biн, щоправда, був непримиренним супроти зла, але милосердним до людей.
У свo'ix труднощах i бідах супруги повинні знаходити у слові i співчутливому cepцi священика відгомін любові нашого Відкупителя.
Дорогі сини, говоріть з упованням, переконані що Святий Дух, який допомагає Учительському Урядові Церкви при викладенні правильної науки, освітлює серця вірних i запрошує їх погодитися. Без молитви нічого неможливо досягти. Навчайте цьому одружених; напучуйте їх, щоб вони часто, з великою вipoю приступали до Таїнств Свхаристії та Покаяння i ніколи не занепадали духом через їхню слабкість
> До єпископів
30. Дорогі преподобні брати в епископстві! Під кінець цього окружного послання звертаємося Ми до вас в шанобливості i любові. Ми особливо близько поділяємо ваші турботи про духовне добро Божого народу. Ми скеровуємо до вас Наше настійливе прохання: на чолі ваших співслужителів священиків i вірних самовіддано та не зволікаючи станьте на захист святості подружжя; для того, щоб життя в подружжі дійшло до повної людської i християнської досконалості. Ви повинні розглядати це як ваше найбільше та найвідповідальніше завдання, яке вам сьогодні довірене. Ви добре знаєте, що це пастирське служіння вимагає певної узгодженості пасторальних зусиль, яке охоплює вci сфери людської діяльності: економічну, освітню та суспільну. Одночасний поступ у вcix цих сферах вчинить життя батьків і дітей в ciм'ї більш стерпним, легшим та радіснішим. При благоговійному дотриманні Божого плану щодо світу також i життя людського суспільства збагатиться братньою любов'ю та стане стабільнішим завдяки правдивому мирові.
> До ycix людей доброї волі
31. Вас, високодостойні брати, дорогі сини i дочки, і вас, ycix людей доброї волі, Ми закликаємо до справді великого діла виховання, поступу та любові. Ми спираємося при цьому на незмінне вчення Церкви, що йогo вірно з6epiгaє та інтерпретує Наслідник святого Петра разом з братами в католицькому епископстві. Це справді велике діло, Ми у цьому глибоко переконані, спричиниться до благословення як світові, так i Церквi. Tiльки тоді, коли людина дотримується Богом вписаних у її природу законів, які через те слід мудро i з любов’ю шанувати, вона може дійти до справжнього, так бажаного щастя. Для цього великого діла Ми благаємо у всесвятого та всемилосердного Бога повноти небесної благодаті не лише для вас ycix, але особливо для одружених i уділяємо вам від усього серця як його запоруку Наше апостольське благословення.
Дано в Римі, при cобopi Св.Петра, 25 липня 1968 року, у свято святого апостола Якова, у шостий рік Нашого понтифікату.
ПАПА ПАВЛО VI
""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""
2008.01.29 | Георгій
Тимчасово закриваю гілку, до втихомирeння пристрастeй
Відкрию завтра рано вранці за нашим часом, тобто дeсь біля 2-3 по полудні в Україні.2008.01.29 | Георгій
Гілку відкрито
2008.01.29 | +О
Re: Алe тут дійсно є дeяка проблeма
Христос Раждається!> Георгій: Алe тут дійсно є дeяка проблeма Отчe Олeжe, ми з Вами, здається в головному думаємо однаково, чи схожe, алe ось одна проблeма. Наскільки я розумію, в Православ"ї дійсно можуть бути різні погляди на контрацeпцію і ніхто з єпископів нe візьмe на сeбe роль остаточного арбітра. А в латинській традиції, в РКЦ, такого нe можe бути: там як вжe сказано в eнцикліці, що прeзeрватив і т.п. - абсолютнe зло і "бeзчинство," значить так і є. І Ви, як ієрeй Католицької Цeркви, тeж повинні думати, діяти, пропвідувати самe таким лeгалістичним чином. Чи ні?
Найперше хочу сказати, що свідомий розділености Церкви, тобто, що Ви є представником Православної Церкви. Свідомий також того, що в Православній Церкві можлива ситуація, де у «недогмі» різні ПЦ можуть мати різні думки/підходи. Подібний стан речей з «недогмою» існує і в КЦ, про що в контексті вживання condoms для сімей ВІЛ інфікованих подам приклад у низу.
Про проблему вживання контрацепції ми вже багато з Вами говорили. Католицька Церква, як і Православна, відповідає на питання, які перед нею ставить час. Час поставив питання вживання контрацепції, і КЦ ставить питання: для чого? Переважна більшість відповідей на це питання знаходиться в межах безвідповідального відношення до власної/инших статевости, що ставить людину в розряд механізму власного/инших задоволення, а Бога взагалі виставляє за межі цього чиненайглибшого у людей стосунку, тому Католицька Церква реаґує у своїй навчальній місії (Церква як учитель): гріхом є святий подружній стосунок любовного єднання закривати від співТворення з Богом людини, бо це загрожує перетворити гідність людини в знаряддя отримання задоволення (та ж проблема існує і, навпаки, у робленні з людини у статевому стосунку виключний засіб для розмноження, тобто, наголошую, вчимо про цілість звершення шлюбного стосунку в єдности любові у відкритості до волі Божої зародження життя). Це було б проблемою для нашої теми порівняння з станом речей з ПЦ у проблемі вживання контрацепції, якби Церква мислила себе виключно учителем: поставила ПРАВИЛО і вимагає, щоб всі його виконували, инакше, як це у пана Р.М.-а, навалимо на тебе людино купу злих слів, знівілюємо начисто твою особу инше, бо ти не втиснувся в НОРМУ, проголошену КЦ і тому ти вже не Християнин... (такий підхід якраз і можу назвати «легалізм») Ні! Церква мислить себе не лише в якості вчителя, а й як слугу, чиє покликання зробити все можливе, щоб людина якомога менше падала і якомога частіше після періоду падінь з Богом підіймалася, якомога менше, наприклад, хворіла і, мала фінансову спроможність дозволити собі покращити своє/подруга здоров’я настільки, щоб не боятись мати дітей; мислить себе адвокатом, покликанням якого є зробити для світу все можливе, щоб, скажімо, бідність або небезпека війн не була тією причиною, через яку людина боїться мати дітей; і, накінець, пастир, покликання якого привести всю Христову спільноту до Бога, зважаючи на проблеми/переживання кожної особи — підкреслюю: кожної особи зокрема — навіть і особливо, якщо вона з тих чи инших причин не може/боїться відповідати моральній катехизі Католицької Церкви. Церква зважає на людину, її сімейне життя, навчаючи, служачи, адвокатуючи, пасучи, але, попри загальну науку, службу, адвокацію і пастирювання завжди сходить на рівень особи, засуджуючи гріх, а не саму людину, яка може мати важливу причину для инакшої моральної поведінки. Прикладом такого стану речей є проблема співжиття сімей, один або двоє членів яких є ВІЛ інфікованими: Єпископські Конференції Католицької Церкви в Африці, Азії, Америці для запобігання інфікування і реінфікування людей, що живуть з ВІЛ, прийняли рішення, що, задля любовної єдности супругів, один/обидва з яких заражені ВІЛ, не можуть заборонити їм подружнє співжиття і залишають питання вжитку/не condoms на вирішення сумління самих супругів. Це, згрубша, означає, що Церква довіряє сумлінню своїх членів, досліджуючи проблеми і дбаючи про створення якомога кращих умовин життя, в яких віруючий втілює моральне Вчення Церкви і, якщо людина без вагомих на те причин живе инакше, підносить свої молитви за поборення гріха: «Боже! Прости їм, бо не відають, що творять!». Якщо ж важливі проблеми таки існують, виносе це на пасторальне дорадництво в довірі до сумління конкретно взятого подружжя. Тому мені і важко говорити про виняткові, позаморальнокатехизмові, випадки, які КЦ гріхом (переступленням Божої Заповіді) не вважає: є загальне вчення з допомогою створити сприятливі умови його втілення і є особистісний підхід пастиря/духовника, який провадить людину чи сім’ю до Бога. Одне з другим становить ЦІЛІСТЬ. В моїй практиці католицького священика це виглядає таким чином, що, якщо чоловік сповідається з вживання condoms, бо вони з дружиною, наприклад, бояться покладатися на методи природнього планування сім’ї, священик пояснює небезпеки і запрошує його разом з дружиною молитися до Бога, щоб допоміг. І ніякого осуду — лише молитва священика за рабів Божих, щоб простив той, який Єдиний Серцевідець і Суддя.
З повагою
о.Олег
2008.01.29 | +О
приклад сповнювання місії Католицької Церкви
Католицька Церква:дії у відповідь на поширення СНІДу як вчителя, слуги і пастора
Конференція Карітас Європа
"Стигма чи солідарність?"
Нові виклики для Церкви у відповідь на поширення ВІЛ/СНІД в Європі"
Його святість Роберт Дж. Вітілльйо,
Спеціальний радник з питань ВІЛ і СНІД в Caritas Internationalis
Київ, 24-27 квітня 2007 р.
Дозвольте мені спочатку привітати вас в мирі і радості від Господа і виразити щиру вдячність членам і генеральному секретареві Карітас Європа за запрошення виступити з основною доповіддю. Все ж я годжуся темою, яку мені дали, оскільки я ніколи не зможу адекватно описати відповідь католицької церкви на глобальну пандемію ВІЛ. Таким свідченням можуть стати лише щоденні страждання і боротьба тих, хто живе з вірусом, але знаходить надію у опіці, підтримці і супроводі церкви, а також люди, які присвятили своє служіння відповідним діям на пандемію.
Коли ми роздумуємо над серйозними і широкомасштабними соціальними і економічними проблемами, з якими зустрічаються бідні люди в сучасному суспільстві, ми могли б задати питання про необхідність або доцільність виділення такої ж кількості часу, енергії і вміння вирішенню проблем ВІЛ і СНІДу. Я дотримуюсь того, що така увага, насправді, є обґрунтованою. Значення і трагічні наслідки ВІЛ перевищують масштаби попередніх пандемій в історії людства (включно з рецидивами середньовічної бубонної чуми і епідемією грипу 1918 року). Всього 25 років, як став загально визнаним, ВІЛ встиг стати одним з найстрашніших інфекційних агентів, з яким зустрілася сучасна медицина, і є четвертою найбільшою причиною смерті в світі, тоді, як в Африці –це основна причина смерті серед дорослого населення. СНІД продовжує безжально поширюватися по землі, не обходячи жодної країни. Нема лікування, нема вакцини, і не видно всьому цьому кінця. 1
Чому церкву повинна так турбувати ця ситуація ? Безумовно, правда, що жодна людська ситуація не може вважатися «поза церквою», оскільки вона живе і проповідує Євангеліє у сучасному світі. Проте, представляючи проблеми і потреби людей, уражених СНІДом, я не хочу применшувати важливість інших людських потреб, до яких католики повинні бути уважні і чутливі. В певному сенсі проблеми, які виявилися в результаті СНІДу, є символом пророків, які асоціюються з людським станом, що молить про любов, яку Ісус передає через церковне духовенство. Співчутлива, не поверхнева турбота про людей, що живуть з ВІЛ, робить нас більш чутливими до інших людських трагедій. З іншої сторони, в даний момент історії ситуація з пандемією ВІЛ заслуговує особливої уваги з боку церкви, оскільки є дуже багато тих, хто хоче не визнавати її вплив, або «звинувачувати її жертви». У протистоянні ВІЛ-інфекції в нашому світі сьогодні ми повинні нагадати собі знайомі і переконливі слова отців другого церковного собору у Ватикані, які вперше прозвучали близько 40 років тому:
__________________________________________________________
1 Бюро перепису, міжнародної бази даних і неопублікованих таблиць США; також Бюро оновлення інформації про епідемії СНІДу. UNAIDS, грудень 2001 р.
Радість і надія, горе і тривога людей нашого часу, особливо тих, хто живе в бідності і уражений хворобою, вони також є радістю і надією, горем і тривогою служителів Христа. 2
Нам варто також звернути увагу на термінову заяву, зроблену Святим Отцем, папою Бенедиктом XVI напередодні святкування в 2005 р. Всесвітнього дня СНІДу. Після слів «Статистика [стосовно СНІДу] насправді насторожує!» він кинув виклик, який співзвучний з тривогою, яку так часто виказували його попередники:
Достеменно наслідуючи приклад Христа, церква завжди розглядала турботу про хворих як невід’ємну частину своєї місії. Тому я підтримую ініціативи, особливо запропоновані церковними громадами, які направлені на викорінення цієї хвороби, і я відчуваю взаємозв’язок з хворими СНІДом і їх сім’ями і прошу для них Божої допомоги і розради. 3
Як зауважив Папа, дії католицької церкви у відповідь на поширення ВІЛ, також як і на інші людські реалії, пробуджені, сформовані і продовжують відновлюватися через її місію, доручену їй нашим Господом Ісусом Христом. В першій енцикліці, яка називається Deus Caritas Est, Святий Отець нагадав католикам про їх потрійну місію - обнародування слова Господнього (kerygma-martyria), здійснення милосердя (diakonia) і уславлення таїнств (leitourgia).4 Тому давайте поглянемо на шляхи, які використовувала церква для реалізації своєї місії у відповідь на глобальну пандемію ВІЛ, а також на проблеми, з якими церква продовжує конфронтувати у зв’язку з цим:
Церква як учитель
Через свої вчення церква намагається зберегти і захистити чистоту, вірність і відповідальність у стосунках, і підтримувати людей в процесі формування правильної свідомості під час пошуків волі Божої серед щоденних потреб життя у суспільстві. Перш за все, церква бажає утвердити без обмеження цінність життя кожної людини і підтримати і захистити тих, чиє життя знаходиться під загрозою або піддається небезпеці . Так, Папа Іоан Павло II написав:
… будь-яка загроза людській гідності і життю повинна переживатися церквою обов’язково у самому її серці, вона не може не зачіпати суть її віри в рятівне втілення Сина Господнього і залучення церкви в її місії проповідувати Євангеліє життя в цілому світі і кожній людині (cf. Марк 16:15).
_______________________________________________
2 Документи другого Собору в Ватікані «Пасторальний декрет церкви в сучасному світі Gaudium et spes)», пар. 1, Нью-Йорк: Видавництво Herder and Herder, 1966 г.
3 «Папа переконує страждальців у своїй підтримці», Служба інформації Ватикану, VIS 051130 (150).
4 Папа Бенедикт XVI, Deus Caritas Est, 25 грудня 2005, Libreria Vaticana Editrice, http://www.vatican.va/holy_father/benedict_xvi/encyclicals/documents/hf_ben-xvi_enc_2...
4 Папа Іоанн Павло II, Evangelium Vitae, #3.
Саме через те, що пандемія ВІЛ загрожує життю людини, сім’ї і суспільства, ми повинні подумати про те, що першочергове завдання Церкви захистити життя також заставляє її застерігати від передачі ВІЛ-інфекції, особливо серед тих, у кого нема можливості самому захистити себе сам. Спонсорування повної, достеменної, але етично вірної просвітницької програми про ВІЛ виявилося особливим викликом, як для Церкви, так і для чиновників сфери охорони здоров’я. Тим не менше, ми можемо і повинні відмітити той факт, що церква зустрічається з цим викликом кожен день в різних куточках світу. Духовенство, церковні і соціальні лідери проходять навчання для того, щоб у свою чергу, вони могли відповісти чутливістю своїх парохій і місцевих релігійних громад до проблем, пов’язаних з цією пандемією, і до необхідності попередити її подальше поширення. Замість того, щоб фокусуватися тільки на вузькому або механічному баченні освіти по попередженню ВІЛ-епідемії, церква продовжує сприяти і підтримувати сексуальні стосунки, які ґрунтуються на взаємній повазі дарованого Господом достоїнства і взаємо відповідальності в контексті міцних і вірних супружних відносин.
Багато освітніх заходів, що фінансуються церквою, ставлять спеціальне зобов’язання перед цільовою групою молодих людей, перед тим, як вони починають статеве життя. В Уганді католицька сестра розробила спеціальний посібник про статеві і людські стосунки, який вона назвала An Education for Life Series (Освіта для життя). В деяких країнах Африки були відкриті Клуби «Анти-СНІД», в яких дівчата і хлопці зобов’язуються вивчити факти, пов’язані з ВІЛ, і попередити поведінку, яка може їх піддати ризику інфікування вірусом. Вони укріпляють процес навчання соціальної підтримки і надання послуг тим, хто вже хворий або є на останній стадії СНІДу.
Єпископи Сполучених Штатів вказували на те, що особлива відповідальність дорослих полягає в тому, щоб їх виховний посил молоді відповідав їх власній поведінці.
Напевно, найважливіше, що у цьому випадку можуть робити дорослі, так це самі бути прикладом моральної поведінки. Молоді люди розгублені перед подвійними стандартами: між повчаннями дорослих про небезпеку наркотиків і алкоголю і їх залежністю від тих самих речей, розмовами дорослих на тему статевої відповідальності і їх прикладами надзвичайної безвідповідальності в сфері сексу. Такий спосіб подвійного стандарт має негативний вплив на молодь.5
Церква як слуга
Іспанська письменниця Хосе Марія Руіз Іригоен зображає християнське покликання служити хворому так:
В час серйозної релігійної кризи, такої як наша, найкращий доказ існування Бога і, можливо, істинної релігії, подається тими чоловіками і жінками (жінками більше), які ставлять себе на сторону тих, хто впав і хто хворий.
_______________________________________________
5 Національна конференція католицьких єпископів, покликана до співчуття і відповідальності: Відповідь на кризу ВІЛ/СНІД, параграф 5, в оригіналі, 30 листопада 1989 р., том 19, № 26.
Через цих людей без суєти і рутини розкривається «літургія» чутливості, яка дуже багата у людських жестах. В кінцевому рахунку, вони допомагають бідним піднятися і відчути свою значимість. Ця дія дає життя, життя, настільки повне, наскільки це можливо. Ця дія формує гуманність. 6
Єпископська рада Ватикану з питань охорони здоровя вважає, що більш ніж 25% всього догляду за ВІЛ і СНІД-хворими у всьому світі спонсорується католицькою церквою.7 Особливо в країнах, що розвиваються послуги у сфері охорони здоров’я спонсоруються католицькою церквою, і часто є лише єдиними програми, які направлені на вихід з великих міст в сільські райони, де потреби в сфері охорони здоров’я і соціальні потреби місцевих жителів є дійсно величезними. В місцях, де відмічається підвищений рівень ВІЛ-інфекції, лікарні, фінансовані церквою, зустрічаються з великою кількістю нових труднощів. Існує велике запотребування на медичне обслуговування зі сторони молоді, яка раніше не потребувала їх. Така ситуація привела до переповнення лікарень, скорочення кількості основних медикаментів і затримки надання догляду не ВІЛ-інфікованим хворим.
У відповідь на такі умови більшість лікарень, спонсорованих церквою, розробили програми мобільного догляду вдома, які відсилають персонал і навчених волонтерів допомагати сім’ям доглядати за членами їх сімей, які хворі на СНІД, у них вдома. Волонтери не потребують спеціального навчання; дуже часто це катехізатори, працівники сфери охорони здоров’я з числа місцевих прихожан. Слова ніколи не зможуть правильно означити прихильність такої команди працівників або вдячність, в очах тих людей, яким вони допомогли, і їх родичів.
Католицькі програми є набагато ширшими ніж обслуговування хворих і вмираючих від СНІДу Католики-єпископи Австралії рішуче підтримують такий тип відповідної дії:
Від імені нашої католицької спільноти ми говоримо про обов’язок надати духовну і практичну допомогу всім хворим на СНІД, їх сім’ям і друзям. Ми передчуваємо, що СНІД зачепить кожну парохію через окремих хворих, їх сім’ї і друзів.
Широкий об’єм послуг допомагає ВІЛ-інфікованим жити більш повним і позитивним життям. Спеціалізовані програми консультування вплинули на їх емоційний стан, навчання про ВІЛ- інфекцію з інформуванням їх близьких також допоміг змінити спосіб життя так, щоб зберегти здоров’я та хороші стосунки у сім’ї. Центри соціально-медичної допомоги і групи самодопомоги сприяють обміну інтересів і досвіду між тими людьми, які живуть або є хворими на СНІД.
____________________________
6 Хосе Марія Руіз Іригоен, Vida Nueva, 30 квітня 1994 р, №. 1942, переклад Р. Вітілльйо.
7 Заява Кардинала Хавьера Лозано Баррагана, президента Папської Ради з пасторської опіки про здоров’я на зборах Генеральної Асамблеї ООН і огляд прогресу, досягнутого в процесі реалізації цілей, поставлених в Декларації про обов’язки в боротьбі з ВІЛ/СНІДу, Нью-Йорк, 2 червня 2006 р.
8 Католицькі єпископи Австралії, Криза СНІДу, 20 травень 1987 р.
Візити додому, приготування їжі, доставка і переміщення допомагають хворим людям виконувати практичні щоденні завдання і втриматися в суспільстві як можна довше. Групи підтримки створюються для опікунів і тих, що осиротіли; програми відпочинку допомагають опікунам відновити і підкріпити свої, не травмуючи і не залишаючи без допомоги людей, які живуть зі СНІДом.
Об’єднуючи Католицьку мережу по боротьбі з ВІЛ і СНІД в співпраці з іншими католицькими організаціями, які підтримують ініціативи по наданню гуманітарної допомоги, соціального обслуговування, розвитку, охорони здоров’я і проповідування Євангелії; Caritas Internationalis підтримує Північно-Південну солідарність у відповідь на запит на послуги, які спонсоруються церквою і зв’язані з ВІЛ –інфекцією, в країнах з низькими і середніми доходами. Незважаючи на це , виникли серйозні побоювання щодо можливості всесвітньої церкви не відставати від постійно зростаючих проблем. Якщо наші заклади охорони здоровя в країнах, що розвиваються переповнені, як ми справимося з тим, що 11 000 людей заражаються щодня, і більшість з них живуть в країнах з низьким та середнім рівнем доходу, а їх вік при інфікуванні становить від 15 до 24 років? Що станеться, коли у мільйонів ново інфікованих почнуть розвиватися хвороби, пов’язані зі СНІДом, і вони будуть шукати допомогу, особливо, якщо їм не будуть доступні антиретровірусні медикаментами? Якщо зв’язки всесвітньої солідарності в рамках церкви вже піддаються випробовуванню ситуацією з ВІЛ-інфекцією в Африці, як ми зможемо відреагувати на спалах ВІЛ в Африці, який має потенціал розвинутися через кілька років? Саме тут – в Європі – як можна укріпити східно-західні відносини в церкві для того, щоб об’єднатися, і на кінець, зупинити драматичний ріст ВІЛ-інфекції, що спостерігається у всіх країнах, які борються з подоланням епідемії, що виникла внаслідок трагічного спадку політичного, соціального, економічного і релігійного тиску протягом минулого століття?
Церква як адвокат
У своїй заяві на спеціальному засіданні ООН в 2001 р. з проблем СНІДу, кардинал Хав’єр Лозанно Барраган, президент Папської Ради з пасторської опіки охорони здоров’я встановив зв'язок між пандемією ВІЛ та іншими нерівностями, які існують у світі.
Важливим фактором, що сприяє швидкому поширенню СНІДу, є ситуація крайнє високого рівня бідності більшої частини людства. Без сумніву, вирішальний фактор в боротьбі з хворобою –це розвиток справедливості з метою забезпечення ситуації, в якій економічні чинники більш не будуть служити єдиним критерієм в процесі некерованої глобалізації. 9
__________________________________
9 Кардинал Хав’єр Лозанно Барраган, інтервенція делегації святішого престолу в спеціальне засідання ООН з питань СНІДу, Нью-Йорк, червень 2001 р.
Тут вже є досягнуто певний прогрес. Ціна рятівних антиретровірусних медикаментів помітно знизилася, але на даний момент лише 20% людей, що їх потребують і живуть в країнах з низьким та середнім рівнем доходу, мають доступ до них. Католицька церква показує сильну перевагу, виступаючи від імені тих, хто живе в країнах, що розвиваються. В своєму виступі на спеціальному засіданні ВООЗ в 2001 р. з проблем СНІДу , кардинал Хав’єр Лозанно Барраган зробив наступну заяву:
Необхідно розширити список генеричних препаратів, призначених для більшості населення світу, і підтримати законодавство і міжнародні договори з метою протистояти монополії кількох фармацевтичних компаній і таким чином знизити ціни, особливо на продукти для країн, що розвиваються. В кінцевому рахунку, було б доречно прийняти угоду про належне забезпечення цих країн технологіями мед забезпечення.10
Єпископи Південної Африки відіграли ключову роль в тиску на південноафриканський уряд переглянути свій спротив, і зробити антиретровірусні препарати доступними, що попередить передачу ВІЛ-інфекції від матері до дитини. Поза тим, таж таки Єпископська конференція виступає тепер другим найбільшим постачальником антиретровірусных медикаментів в країні.
Для ефективного досягнення мети захисту церква не може залишатися ізольованою від інших таких цінностей та ініціатив. Ми повинні об’єднуватися з організаціями, що ґрунтується на вірі, також з урядом, міждержавними організаціями і органами, такі як ті, які пов’язані з Організацією Об’єднаних Націй, приватним сектором промисловості, недержавними організаціями і іншими членами громадянського суспільства. Зрозуміло, що, намагаючись збудувати такі широкі зв’язки, церква повинна охороняти унікальну неповторність і зовнішні цінності, які були дані їй Господом нашим Ісусом Христом. В 1999 році Caritas Internationalis підписав Меморандум про взаємодопомогу з Об’єднаною програмою ООН по ВІЛ/СНІДу, який був оновлений в 2003р. Сфери співробітництва включають підтримку наступного:
o Усвідомленість в питаннях ВІЛ/Сніду відповідальну поведінку, особливо серед молоді;
o Дії, скеровані на зменшення соціального і економічного впливу епідемії;
o Правозахисна діяльність у відповідності з Декларацією про прихильність справі боротьби зі СНІДом;
o Зусилля, скеровані на ліквідацію усіх форм дискримінації і стигматизації людей, що живуть і уражені ВІЛ/СНІД.
Церква робить спробу знизити рівень стигми і дискримінації:
Практично інстинктивною реакцією на ВІЛ-захворювання стала Дискримінація ВІЛ-інфікованих і їх громадський осуд. Спроби «вигнати» людей, уражених цією хворобою, із сіл, хвороб, освітніх закладів і навіть з деяких церков виникли практично у всіх частинах світу.
___________________________
10 Кардинал Хав’єр Лозанно Барраган, інтервенція делегації святішого престолу до Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я, 2001 р.
Єпископи з Південної Африки не допускають стигматизацію або маргіналізацію на основі помилкового припущення, що Господь «послав» СНІД всім грішним:
СНІД ніколи неможна розглядати як кару Божу. Він хочу, щоб ми були здорові і не помирали від Сніду. Це для нас Боже знамення, яке кидає виклик і заставляє змінитися всередині і слідувати Господу в його служінні зціленню, милосердю і любові. 11
Під час зборів в жовтні 2003 р. Симпозіум Єпископських конференцій Африки і Мадагаскару провів дводенний семінар з питань СНІДу для єпископів. Ці члени церковної ієрархії роздумували над викликами, поставленими перед церквою цією пандемією, і підготували пасторське звернення і план дій для церкви в Африці. Були проведені консультації з богословами різних релігій світу для того, щоб підтримати додаткові біблейську думку і діалог про наслідки ВІЛ-інфекції в контексті християнства.
В книжці, опублікованій католицькими організаціями розвитку Ірландії, Англії і Уельсу, автор детально пояснює звичайний підхід, який дозволяє уникнути стигми і дискримінації, пов’язаної зі ВІЛ і СНІДом:
��Підтримка змін в законодавстві, культурі, відношенні або практичних дій, які стимулюють порушення рівноваги у владі.
��Порушення тиші, яка вступила в змову з відреченням, стигмою, ізоляцією і дискримінацією.
��Приклади викликів дискримінації і несправедливості, які виникають у суспільстві. 12
Церква як пастир
Напевно, найбільшою потребою, зв’язано с ВІЛ-інфекцією, яка стоїть перед церквою, є духовний супровід. Більша кількість тих, хто живе з вірусом –це молодь і люди середнього віку. Їм необхідна допомога, щоб вони більше цінували і глибше переживали справжній зміст і значення свого життя. Пітер Рендалл дуже красномовно говорить про насущну необхідність протистояти таким эсхатологіченим реальностям:
Одна с найбільших проблем, з якою зустрічаються хворі на СНІД, полягає в тому, щоб знайти зміст пережитого… Під час пошуків необхідно місце, де б їх не відвідувало почуття відчаю… тоді вони візьмуть до уваги той факт, що їх тіла продовжують втрачати контроль, і що вони не можуть більше їх втримувати. Вони будуть пробувати досягти тої стадії, коли їх розум відділяється від тіла, змирюючись з фактом, що їх тіло все менше здатні турбуватися про себе. 13
Незважаючи на те, що церква володіє унікальною здатністю, наша спільнота віри свідчать про стриманість у відповідь на потреби людей, уражених пандемією, в пасторальній і духовній підтримці. Страх не дає багатьом священикам налагоджувати зв’язки з ВІЛ-інфікованими. В інших країнах деякі представники духовенства адаптували безжальну позицію у відношенні до тих людей, що живуть зі СНІДом. Деякі священики навіть відмовляються відправляти службу на похоронах людей, які померли від цієї хвороби; інші ж відмовляються провести сповідь. Ще десь священики бояться розмовляти з людьми, які живуть зі СНІДом, оскільки у них нема відповідних слів, з якими можна звернутися до молодих людей, що хочуть обговорити їх минуле статеве життя. Вони переживають, коли такі люди просять більшого, Ніж чіткі постулати молитви, коли вони просять про допомогу протистояти «чорній стороні душі».
З іншого боку, я можу перерахувати ряд прикладів героїчної турботи священників, яку вони запропонували у відповідь на пандемію. Наприклад, я думаю про групу сестер з Кампали, Уганди, які вдень надають медичну допомогу у великій лікарні, а вечорами і у вихідні відвідують людей, хворих СНІДом, які живуть в трущобах за містом. Ці сестри звернулися за допомогою до членів харизматичної групи місцевої парохії, щоб вони забезпечили хворим у цьому районі відповідний і делікатний догляд.
___________________________
11 Послання надії народу Божому католицьких єпископів в Південній Африці, Ботсвани і Свазіленді. 30 липня 2001 р.
12 Анна Сміт і Енд Мак Донах, Реальність ВІЛ/СНІДу, опублікована Trocaire, Veritas і CAFOD, 2003 р.
Я також згадую свою зустріч з Жозефіною під час відвідання Бразилії. Ця жінка просила муніципальну тюремну охорону в Сан Пауло дати їй доступ до відділу з ув’язненими, що страждають від СНІДу. Ця старша і скромна жінка, якій складно слухати список злочинів, що здійснили її «хлопчики», але вона була готова розділити свою віру і душу з ними через пісню, молитву, а іноді просто обнявши їх як рідних дітей. Її послання було дужо звичайним: минулі злочини і поведінка ніколи не зможуть відділити їх від Бога, так як Він –вічний наш батько і мати.
Брат Хосе Карло Бермеджо, іспанець і член ордена св. Камілуса наполягає на тому, що пасторська опіка людей ВІЛ і СНІДом повинна мати глибокі корені в нашому переживанні Світлого Христового Воскресіння.
Ми віримо, що пастирська підтримка ВІЛ- інфікованих отримує натхнення від Пасхального таїнства. В ньому три виміри часу – минуле, теперішнє і майбутнє –об’єднуються особливим способом і породжують церковні обряди: минуле сумується, згадується і оживляється; теперішнє наповнюється присутністю Господа; а майбутнє обдумується і породжує надію и . 14
_______________________________
13 Посилання на Вільяма Киркпатрика, СНІД:Поділ болю, Лондон: Darton, Longman, and Todd, 1988 р.
14 Карлос Бермеджо, презентація на тему «Церква проблема ВІЛ/СНІДу», представлена на конференції, спонсорованій Папською Радою Охорони здоров’я, Ватикан, 9-11 грудень1999 р.
Брат Хосе Карлос пропонує наступні етапи пасторської опіки:
• Помогти цим людям змінитися і знайти примирення зі своєю життєвою історією - «згадати, що минуле може дати основу для майбутнього»;
• Помогти животворити теперішні цінності «часто такі цінності відкриваються в результаті хвороби»; Це включає допомогу, як це називає Тейяр де Шарден, «пасивність росту», опираючись на другу руку, якою Господь веде їх. Таким чином, вони можуть перестати питати «Чому?», і почати питати «для чого», «чи можу я в сово йому болю зробити місце для світла і любові?»
• Помогти розвинути надію, яка допоможе розкрити нові цінності і відношення, що достойно дозволяє їм пережити ненадійність їх ситуації.
Ми ніколи не забудемо силу молитви у відповідь на пандемію. Так, Папа Іоанн Павло II нагадати учасникам Конференції 1989 р. в Ватикані з питань СНІДу:
… Я запрошую всіх віруючих підняти свої молитви до Господа життя, щоб він допоміг людству приносити плоди, навіть приймаючи цю нову і загрозливу біду. Господь просвітить віруючих… щоб вони могли стати посланцями надії, яка не помирає… якщо сьогодні перед загрозою СНІДу ми хочемо знайти ефективні ліки, ми можемо покладатися на допомогу Господа, розуміючи, що, в кінцевому рахунку, життя
переможе смерть, а радість подарує надія». 15
Заключення
На закінчення цієї презентації я хочу підтвердити моє глибоке переконання в тому, що всесвітня криза ВІЛ звертається до членів церкви с проханням продовжити перетворення, зміни для того, щоб здійснити паломництво в солідарності з ВІЛ-позитивними і тими, кого так чи інакше зачепила ця пандемія, відповідно до місії церкви як вчителя, слуги і пастиря. В цьому відношенні, я знову процитую слова Папи Іоана Павла II на Конференції в Ватикані з питань СНІДу:
Церква, наслідуючи Свого Божественного Засновника і Учителя, завжди розглядала допомогу потребуючим як основну складову своєї місії і відчуває, що призвана безпосередньо до цих нових страждань, розуміючи, що людина, яка страждає, представляє «особливий спосіб» учення і служіння. 16
_______________________________
15 Папа Іоанн Павло II, Конференція в Ватикані з питань ВІЛ/СНІДу, листопад 1989 р.
16 Папа Іоанн Павло II, Конференція в Ватикані з питань ВІЛ/СНІДу, листопад 1989 р.
2008.01.30 | (в.о.) P.M.
Пане +О, і де ви побачили condoms у цьому посиланні
Пане +о, коли ви пишете:Найперше хочу сказати, що свідомий розділености Церкви, тобто, що Ви є представником Православної Церкви. Свідомий також того, що в Православній Церкві можлива ситуація, де у «недогмі» різні ПЦ можуть мати різні думки/підходи. Подібний стан речей з «недогмою» існує і в КЦ, про що в контексті вживання condoms для сімей ВІЛ інфікованих подам приклад у низу. http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1201620538
То було б добре, у поданому вами такому довгому прикладі http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1201624846, вказати конкретно на місце, де говориться у контексті про вживання condoms для сімей ВІЛ інфікованих.
Я шукав, шукав і жодного контексту разом з condoms так і не знайшов.
Очевидно ви про щось інше думали, коли посилалися на цю статтю
2008.01.30 | +О
Re: Пане +О, і де ви побачили condoms у цьому посиланні
Христос Раждається!абсолютно вірно - мені у тому довгому посиланні розходдилося показати підхід КЦ до проблем людини не лише в якості законовчителя, але: слуги, адвоката, пастиря. Обіцяний приклад з condoms є у паралелі між різними православними Церквами, що у "недогмі" мають власні підходи, та -- єпископськими конференціями Католицької Церкви Азії, Африки і Америки, які питання вжитку/не condoms залишають на сумління подругів, один/обидва із яких ВІЛ інфіковані, бо задля любовного єднання супругів Церква не бачить можливости заборонити їм статево співжити (а статевий стосунок без condoms майже 100% означає інфікування/реінфікування/смерть). Тобто, для нашої теми, маємо прецендент в Католицькій Церкві, коли сім`я на власний розсуд може користати з condoms і це буде трактуватися Церквою як необхідність, а не як гріх. Послуговуюсь цим прикладом, бо він охоплює величезну кількість людей/сімей певної категорії, що створило можливість/потребу для Католицької Церкви випрацювати свою загальну позицію стосовно проблеми.
З повагою
о.Олег
2008.01.30 | Георгій
У православних на такі випадки є слово "ікономія"
Cім"я, дe один або обоє інфіковані ВІЛ, цe крайній випадок, алe бувають і інші, мeнш драматичні, хоча й подібні: один або обоє мають гeнітальний гeрпeс (у CША майжe 20% людeй! а цe офіційно вважається прeдраковим станом), або в жінки будь-яка вагітність закінчується викидишeм, а цикл дужe нeрeгулярний і тому мeтод "ритму" абсолютно нe підходить, і т.д. В таких випадках православні свящeники у CША, зокрeма в OCA і останнім часом також у Грeцькій архідіоцeзії, віддають питання про вжиток/нeвжиток нe-абортивної контрацeпції (нe обов"язково кондомів - є багато інших мeтодів) на розгляд сумління подружньої пари. Їм двом пропонується просто зважити, що є більшим гріхом, а що мeншим - вжиток якогось бар"єрного мeтоду контрацeпції, чи руйнування шлюбу відмовою від статeвих стосунків (особливо односторонньою). Цe називається "ікономія" (грeцькe εικονομια) - поступки в чомусь другорядному заради більш важливого. Одного на всіх рeцeпту тут нeма.2008.01.30 | (в.о.) P.M.
Re: Пане +О, і де ви побачили condoms у цьому посиланні
+О пише:> Христос Раждається!
Славіте Його!
> Тобто, для нашої теми, маємо прецендент в Католицькій Церкві, коли сім`я на власний розсуд може користати з condoms і це буде трактуватися Церквою як необхідність, а не як гріх.
Не маємо такого прецеденту, навіть виходячи з поданого вами прикладу, НЕМАЄ, що й легко переконатися, ще раз уважно перечитавши наведений вами текст.
Дозвіл від ЦЕРКВИ використовувти ВІЛ інфікованим condoms на власний розсуд, це всього лиш плід вашої уяви.
2008.01.31 | +О
Re: Пане +О, і де ви побачили condoms у цьому посиланні
Христос Раждається!Найперше: звати мене о.Олег Жаровський, священик УГКЦ; чітко свідомий свого покликання нести Божу Науку людині без викривлень чи недомолвок (чи моєї "уяви"
спробую знову
Перед тим, як відписувати на "Алe тут дійсно є дeяка проблeма" пана Георгія, я грішний добре порадився з священиками, які цією проблемою займаються. Ні вони, ні я грішний не говорю про "дозвіл" та ще й "на власний розсуд"
З повагою
о.Олег
2008.01.31 | (в.о.) P.M.
Такий вчинок є недостойним
+О пише:> Христос Раждається!
Славіте Його!
> Найперше: звати мене о.Олег Жаровський, священик УГКЦ; чітко свідомий свого покликання нести Божу Науку людині без викривлень чи недомолвок (чи моєї "уяви"
> спробую знову
А ви спробуйте бути просто -- щирим і відвертим, без пафосу і надутих щік. Тоді й гора з плеч спаде і говорити стане легше
> Перед тим, як відписувати на "Алe тут дійсно є дeяка проблeма" пана Георгія, я грішний добре порадився з священиками, які цією проблемою займаються. Ні вони, ні я грішний не говорю про "дозвіл" та ще й "на власний розсуд"
Справа в тому, що у наведеному вами прикладі, не знайшлося тих думок (ні в контексті ні без), котрі ви особисто приписуєте цьому посланню.
А саме: навіть мови не велося про вживання condoms. Свої власні нічим не підтверджені міркування, ви подаєте як офіційну позицію Йеркви.
Такий вчинок є недостойним.
2008.01.31 | +О
Re: Такий вчинок є недостойним
Христос Раждається!подав два приклади. У першому, як і обіцяв, у низу листа, подав приклад реакції Єпископських Конференцій Азії, Африки і Америки на проблему, що виникла у сім’ях ВІЛ інфікованих; другий приклад (у наступному мому дописі) мав би пояснити, що КЦ це обмежується ставленням вимог, а працює над тим, щоб якомога більше сімейних пар мали спроможність дотримуватись моральности
З повагою
о.Олег
2008.01.30 | (в.о.) P.M.
Ось тут помилка
+О пише:> Христос Раждається!
Славіте Його!
> Католицька Церква реаґує у своїй навчальній місії (Церква як учитель): гріхом є святий подружній стосунок любовного єднання закривати від співТворення з Богом людини, бо це загрожує перетворити гідність людини в знаряддя отримання задоволення (та ж проблема існує і, навпаки, у робленні з людини у статевому стосунку виключний засіб для розмноження, тобто, наголошую, вчимо про цілість звершення шлюбного стосунку в єдности любові у відкритості до волі Божої зародження життя).
Ось тут помилка. Церква не бере на себе зобов'язань, щодо присутности аспекту отримання задоволення.
Цілісність звершення шлюбного стосунку аж ніяк не означає обов'язкового отримування насолоди cупружньою парою. Тут у різних пар може бути по-різному, хтось постійно отримує задоволення, але Бог не посилає дитину, а комусь випало один раз без задоволення завагітніти і народити тройню
Натомість, ГОТОВНІСТЬ до зачаття дитини -- має бути ОБОВ'ЯЗКОВОЮ. Ми ж усі чудово розуміємо, що природня регуляція не може бути стовідсотковою. Нехай доля проценту, але ймовірність завагітніти в неплідний період залишається. Утім саме до такого способу регуляції закликає Церква. А це тому, -- що останнє слово повинно завжди бути за Богом.
Оце й запам'ятайте собі на майбутнє.
> Це було б проблемою для нашої теми порівняння з станом речей з ПЦ у проблемі вживання контрацепції, якби Церква мислила себе виключно учителем: поставила ПРАВИЛО і вимагає, щоб всі його виконували, инакше, як це у пана Р.М.-а,
Пане +О, покиньте цю вашу практику огульного звинувачування. Я вам крнкретно вказав на помилковість ваших суджень (якщо зможете, доведіть зворотнє), тож перш ніж звинувачувати когось, вартувало б вказати у чому ж помилковість.
2008.01.30 | +О
Re: Ось тут помилка
перепрошую вже який раз, але те, що Ви вже вкотре подаєте мені до "запам`ятання" саме я грішний і проповідую на Форумі з три рокиЗ повагою
о.Олег
2008.01.30 | (в.о.) P.M.
Re: Ось тут помилка
+О пише:> перепрошую вже який раз, але те, що Ви вже вкотре подаєте мені до "запам`ятання" саме я грішний і проповідую на Форумі з три роки
Cаме так, пане +О, ЛИШЕ для дітонародження.
Св. Кирило Єрусалимський
"Да пребудут в благой надежде и брачные, которые живут в браке как должно, которые вступают в брак по закону, а не по любострастию, следуя необузданной воле; которые знают время для воздержания, чтобы свободно заняться молитвой; которые в церковных собраниях с чистыми одеждами имеют чистыя и тела; которые вступили в брак для деторождения, а не по любострастию".
І якщо в це ЛИШЕ входить аспект задоволення -- прошу дуже! Але говорити про легітимність окремо взятого (без готовності зачати дитину) аспекту задоволення, ми не маємо права.
> І жодних "огульних звинувачень" - Ви взяли на себе місію судити людей (розумію, що називаєте "це" якось инакше) і це Вас відкидає у інквізиційні часи Церкви (яка також називала "це" инакше):
Я вказую лиш на помилковість ваших суджень. Робити це -- мій обов'язок християнина.
> сучасна Церква дивиться на людину не через призму її гріха, а через призму Любові Божої. Різниця кардинальна.
Церква вічна. ЇЇ місія правдива.
> Хочу також зауважити, що виняткових ситуацій, в яких Церква задля любовного єднання супругів вживання/не condoms залишає на вирішення сумління супругів є міліони (тобто - це не лише ВІЛ інфіковані). Кожен окремий випадок проходить через Таїнство Сповіді. Буду мати можливість, подам тут порадник духівникам. Там також не говориться про кондоми, але вчиться побачити
Церква не є каральним органом, усе, що виходить від неї відноситься до нашого сумління.
2008.01.31 | +О
Re: Ось тут помилка
Христос Раждається!У розвитку формулювань Вчення, Католицька Церква знаходить якомога якісніші для передання суті думки терміни. Термін "лише", вживаний перед "для дітородження" є обмеженим, бо імперативно вказує на те, що "любовне єднання супругів" є менш важливим в подружньому акті. Сучасне формулювання також можна трактувати різно, але для того, щоб його (і инші аспекти Вчення) правильно розуміли, Церква готує своїх священиків, одним із яких являюсь я грішний. Тому пояснюю суть: "відкритий до дітородження і в любовному єднанні супругів" не містить протиставлення, а містить цілісне сприйняття Церквою подружнього акту, як і навчання Церквою супругів що є для них морально найкращим
З повагою
о.Олег
2008.01.31 | (в.о.) P.M.
В цьому й полягає ваше нерозуміння
+О пише:> Христос Раждається!
> У розвитку формулювань Вчення, Католицька Церква знаходить якомога якісніші для передання суті думки терміни. Термін "лише", вживаний перед "для дітородження" є обмеженим, бо імперативно вказує на те, що "любовне єднання супругів" є менш важливим в подружньому акті.
В цьому й полягає ваше нерозуміння, на що я вказував у попередніх дописах.
Любовне єднання супругів і дітонародження -- ЄДИНЕ НЕРОЗРИВНЕ ЦІЛЕ. Розлам стався уже після непослуху.
Читайте, хоч трішечки, запитуйте, і головне ПРОСІТЬ!
2008.01.31 | +О
Re: В цьому й полягає ваше нерозуміння
це і вчу: любовне єднання супругів у відкритости до дітонародження -- єдине і нерозривне ціле. Будь—який розрив цієї цілості — наслідок первородного гріха. Ми і живемо після гріха, пане Юрію, і Церква веде людину після гріха до Бога, навчаючи, як прожити в намаганні не згрішити. Існують такі складні ситуації, коли Церква не відчуває морального права вимагати від людини діяти в загально прийнятих межах моралі. Вирішення всіх проблем життя людини, які виходять за рамки загально прийнятих КЦ меж моралі належить до Таїнства Сповіді.це все, напевно, що я грішний Вашій відновлюваній агресивній недовірі до священика УГКЦ Олега можу сказати. Більше, напевно, писати на цю тему не буду, розходилося мені відповісти на запитання пана Георгія: немає легалізму у відношенні КЦеркви до людини — вимога до загалу ніколи не перекреслює розуміння Церквою можливостей особи
З повагою
о.Олег
2008.02.01 | (в.о.) P.M.
Церква, в жодному випадку не може вимагати від людини
+О пише:> це і вчу: любовне єднання супругів у відкритости до дітонародження -- єдине і нерозривне ціле. Будь—який розрив цієї цілості — наслідок первородного гріха. Ми і живемо після гріха, пане Юрію, і Церква веде людину після гріха до Бога, навчаючи, як прожити в намаганні не згрішити.
А ви, що робите?. Чого учите ви!! Можливість використання презервативів!?. Не учить такого Церква, не учить.
> Існують такі складні ситуації, коли Церква не відчуває морального права вимагати від людини діяти в загально прийнятих межах моралі. Вирішення всіх проблем життя людини, які виходять за рамки загально прийнятих КЦ меж моралі належить до Таїнства Сповіді.
Церква, в жодному випадку не може вимагати від людини. Для цього існує у людини свобідна воля.
> це все, напевно, що я грішний Вашій відновлюваній агресивній недовірі до священика УГКЦ Олега можу сказати.
Про яку агресію ви балакаєте, пане +О?.
> Більше, напевно, писати на цю тему не буду, розходилося мені відповісти на запитання пана Георгія: немає легалізму у відношенні КЦеркви до людини — вимога до загалу ніколи не перекреслює розуміння Церквою можливостей особи
Будьте певні, завдяки вашим відповідям, багато чого роз'яснилося
2008.02.01 | +О
Re: пан Р.М., нажаль, розмовляє знову з собою. Бажаю приємно про
вести час.З повагою
о.Олег
2008.02.01 | (в.о.) P.M.
як у воду глядів Григорій Палама
Святитель Григорий Палама.Вообще на многих примерах можно убедиться, что они перевирают своих обвиняемых и превосходно подражают в своих писаниях змеиным извивам и змеиному коварству, изворачиваясь во всевозможных вывертах и сплетая разные хитросплетения, каждый раз толкуя иначе и в обратном смысле свои собственные слова. Не имея твердого основания и простоты истины, они с легкостью кидаются в противоположности и, стыдясь укоров собственной совести, наподобие ветхого Адама пытаются прятаться за пестротой, загадочностью и двусмысленностью, пользуясь различием словесных значений. Тебя, отец, прошу разъяснить отношение нашего учения к тому, что говорят эти люди.
3-я часть ТРИАДЫ I
Поистине не только пороки льнут к добродетелям, но и нечестивые рассуждения оказываются так близки к благочестивым, что от малейшего добавления или изъятия легко превращаются одно в другое и смысл слов изменяется на обратный; оттого любое лжеучение носит личину истины для людей неспособных заметить это небольшое изъятие или прибавление. Здесь — хитрая уловка лукавого с его великим искусством обмана. Ведь ложь, недалеко отстоящая от истины, создает двойное заблуждение: поскольку крошечное различие ускользает от большинства, либо ложь принимают за истину, либо истину, по ее близкому соседству с ложью, — за ложь, в обоих случаях совершенно отпадая от истины. http://www.orthlib.ru/Palamas/tr1_3.html
2008.01.30 | +О
посібник з пасторального порадництва
Слухати з любов`юпосібник з пасторального порадництва
МБФ "Карітас України", Українська Греко-Католицька Церква, Київ, 2007.
всі права застережені
Вступ.
Цей підручний це християнська відповідь на ВІЛ/СНІД. Перед тим, як розпочати її читати, чому б не зупинитися на хвильку і не помолитися?
Читання від Івана 20: 11-18
Що приходить тобі на гадку, коли ти читаєш ці пасажі?
Які є зв’язки між Читанням і ВІЛ/СНІДом?
Чи є що сказати про шлях, який пропонується Християнством як вміння слухати?
У всьому світі є мільйони жінок, чоловіків молодих людей і дітей, які страждають від ВІЛ/СНІДу. Як Марія, вони шукають надію і часом, так як і вона, шукають цю надію не у тому місці і не тим шляхом, як треба.
Марія іде у сад, шукаючи там невідповідні речі. Вона іде туди побачити мертве тіло, і там вона раптом зустрічається з воскреслим Ісусом. Вона тіла щось зробити для нього: «Скажіть мені, куди ви поклали Його і я…. ». Жінка самотужки хотіла підняти мертве тіло – чи це резонно?
Якщо ми вирішуємо, що готові вислухати з любов’ю когось, хто є уражений ВІЛ/Снідом ми повинні чітко усвідомлювати, яку саме послугу ми хочемо надати. Можливо, наші очікування також зміняться, і ми також у багатьох з цих людей відкриємо воскреслого Ісуса. Пасторальна опіка для уражених ВІЛ/СНІДом, це перш за все шукати життя ідавати життя. Як християни, що сповідуємо вчення про життя та сповнені цим вченням, можемо бути тим співчутливим, зцілюючим і заохочуючим середовищем слухаючи з любовю.
Отче наш, я вірю в Тебе.
Я прошу про Твоє співчуття і опіку.
Ти вмієш слухати тих, хто страждає і приносиш їм зцілення і спокій. Зійшли зараз дар твого Святого Духа і відкрий мої вуха і серце, щоб я також осягнув мистецтво слухати з любов’ю і міг принести найбільш потребуючим певність Твоєї Святої присутності. Амінь.
Основні запитання
Цей вступ відповідає на три основні запитання:
• Чому потрібна ця книжка?
• Що вона несе у собі?
• Як це може бути використане?
Вже більше, як 20 років СНІД є поміж нами. Він ще бути ставити перед нами виклики впродовж багатьох десятиліть. Найважливіший урок, який ми винесли за цей час, це те що ми навчилися розрізняти: ми можемо попереджати нові випадки інфікування, ми можемо покращити якість опіки та лікування тих людей, що живуть з ВІЛ/СНІД.
Якщо ви це зараз читаєте, то вас напевно це цікавить і ви так чи інакше залучені до консультування або опіки людей з ВІЛ/СНІД. Ви довідаєтеся від тих, хто це знає з власного досвіду, наскільки необхідною для інших може бути опіка. Можливо, ви відкрили цю книжку в надії знайти тут щось несподіване, або з простого з цікавості.
Які б у вас причини не були, ви, напевне, станете більш корисними та приноситимете надію та заспокоєння.
Коли Господь прийшов у сад побачити Адама та Єву, він хотів вислухати їх історію. В центрі Християнської притчі є мистецтво слухати, яке дозволяє вийти з ізоляції та розповісти свою особисту історію і у свій спосіб, так, щоб знайти розуміння, надію та вихід.
Саме мистецтвом терплячого слухання і опіки ми можемо зробити найбільший внесок ,
як Християни, у відповідь на пандемію ВІЛ/СНІД. Що слідує з цього маленького кроку
для заохочення Християн до мистецтва слухати, а те, що ми можемо конфіденційно підтримувати тих, хто уражений вірусом і бути з ними разом для створення здорової громади та продовження життя.
Створюючи «безпечний простір» для одного, хто хоче повідати свою власну історію нашій церковній громаді є практичним кроком для розбудови здорової громади. Церква, яка будує відповідне середовище для тлумачення історії одного терпіння, може забезпечити форум, на якому можуть бути сприйняті і відповідно толерантно акцептовані інші, які також захочуть поділитися своїми історіями.
Чому ця книжка потрібна?
Вже достеменно підтверджено, що близько 38 млн. людей у світі живуть з ВІЛ/СНІД.
Це одна з найбільших криз теперішнього часу. Жінки, чоловіки та діти різного віку, незалежно від їх освіти, соціального стану і релігійної приналежності є ураженими.
Ми не можемо це ігнорувати.
Боротьба проти Сніду повинна бути повсемісною.
Папа Іван Павло ІІ.
Ми повинні давати людям розуміння того, що криза зі СНІДом не є ще подолана; і це не йдеться про кілька чужоземних країн, це є всюди. Це стосується не одної генерації, це стосується нашої цивілізації.
Кофі Аннон, Генеральний секретар ООН: Спеціальна асамблея зВІЛ/СНІДу червень 2001р.
Нам відомо, що ВІЛ/СНІД ушкоджує кожну сферу життя. Це йде від серця, яке кличе до гуманності, це впливає на стабільність економіки, гендерну нерівність, право і духовність. Страх і ігнорування природи цього вірусу, так само як неправильне розуміння нашої сексуальності і місця Господа у цих стражданнях від Віл/Сніду, не повинно відвертати нас від думки про важливість впливу пасторального внеску.
Через хрещення, люди повинні бути покликані поділяти Христа. Ми запрошені, щоб створювати християнські громади у відповідь на біль і страждання, настільки наскільки у нас є сил та ресурсів.
Ця книжка є для того, щоб поширювати вчення про співчуття. Ця книжка кличе нас втамувати голод надії та сподівань. Ми повинні допомогти людям відкрити для себе Христа і впустити його у своє життя. Зламати бар’єри, що заважають бути разом з ВІЛ позитивними людьми, побороти стигму, ігнорування і страх.
Пасторальна опіка це є знак присутності Ісуса. Вона приносить добру звістку страждаючим. Пасторальний радник повинен бути посланцем Христової надії та зцілення.
Джон Мучірі, ВІЛ/СНІД: Ламаючи тишу.
Що ви знайдете у цій книжці?
Ця книжка допоможе Вам почуватися комфортно і дискретно, слухаючи людину, яка живе з ВІЛ/СНІД.
Вона надасть Вам базові навички, з допомогою яких ви зможете допомагати іншим людям висловити їх біль, страждання, сором, їх страхи, сумніви і переживання у спокійних та безпечних обставинах. Вона не навчить вас бути фаховим тренером-консультантом, але вона допоможе вам покращити своє вміння слухати і бути корисним.
Книжка презентує Християнське розуміння опіки та порадництва у контексті ВІЛ/Сніду.
Вона допоможе вам допомагати.
Писання від Іона 7:37-40
Цей що спраглий, дайте йому прийти до мене і напитися. Кожен, хто вірить в мене, як сказано у писанні, увійде у ріку життя і попливе.
Конфронтуючи з невиліковною хворобою, люди часто питають:
• Де ж є Господь, щоб подолати вірус і відхилити страждання?
• Яка моя цінність , як людини?
• Який сенс життя і смерті?
• Як я повинен прощати і шукати прощення?
• Як я маю жити без надії?
Пасторальне консультування повинно бути організоване і покликане відповідати на ці запитання. Ми прагнемо бути вмілими слухачами і презентувати любов у наших громадах. У цій книжці ви знайдете структуру і напрямки, які допоможуть вам здійснювати вашу пасторальну діяльність більш ефективною та сприйнятнішою для людей, уражених ВІЛ/Снідом. Це не є кінцеве слово, але це середник, який ви можете адаптувати відповідно до ваших умов і до конкретних обставин, залежно від культурних традицій.
Як ця книжка може бути використана?
В лікарнях і клініках, вдома у хворих та вмираючих, на похоронах і при спільних молитвах багато Християн є залучені до пасторальної підтримки людей, що живуть з ВІЛ/СНІД.
Ця книжка надасть вам сил та наснаги. Вона допоможе вам присвятити себе братам і сестрам у Христі вмінням слухати. Ви зможете почувати себе комфортно у розмовах з людьми, що живуть з ВІЛ\СНІД щоб допомогти їм знайти шлях до позитивного життя.
1. Вона проінформує всіх нас про фізичне та психологічне оточення для інфікованих людей. Володіючи правильною інформацією ви зможете конфузів та ігнорування.
2. Християнські громади, які серйозно сприймають боротьбу зі стигмою, можуть використати цю книжку, як початок дискусії. Проте ви можете визначати свої пріоритети, які є важливі для вашої місцевої громади.
3. Ви зможете використати цю книжку для набуття навичок та вмінь для створення безпечного середовища для інших, щоб розповісти їх особисті історії.
Важливо, щоб Ви читаючи її, намагалися пристосувати до обставих, характерних для Вашого середовища. Ця книжка не дає вам конкретного рішення, або вказівки, але допоможе вам і підтримає ваші намагання навчитися слухати інших.