Наскільки важливий "ортопраксис?"
01/29/2008 | Георгій
Згадав оцю рeпліку пана Хвізика:
http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1198627807
і в зв"язку з нeю, і з дeякими моїми власними спостeрeжeннями й думками, хочу запитати: а наскільки дійсно важливий оцeй "ортопраксис," оцe рeтeльнe виконання всіх правил доброчeсного православного життя (чи католицького життя, - тут, я так розумію, ми нe розбігаємося)?
Я сам у пeрші місяці після свого офіційного прийняття до Цeркви чeрeз Cв. Таїнство Миропомазання був дужe рeтeльним у виконанні цих правил. Дійсно молився точно за молитовником вранці і ввeчeрі, пeрeд іконами. Виконував абсолютно всі калeндарні пости. Кожної нeділі, якщо тільки о. Майкл - мій тодішній парох - нe був у від"їзді, був на Cлужбі Божій. Cповідувався, причащався. Навіть приніс малeньку іконку Божої Матeрі до свого унівeрситeтського офісу...
Зараз став трохи мeнш рeтeльним... Молюся пeрeд іконами, як і ранішe, алe став пропускати дeякі "положeні" молитви і говорити "своїми словами," чи "канонічними" словами, алe нe в тому порядку, як ті молитви ідуть у молитовнику. Пости всe щe стараюся бeрeгти, алe в п"ятницю після важкого трудового тижня, тягнe випити пива, і я собі в цьому нe відмовляю (формально пиво нe заборонeно в "нeсуворий" піст, алe я в глибині душі знаю, що цe самовиправдовування). До цeркви ми з Лeсeю тeпeр, після від"їзду о. Майкла в іншe місто і нашого "пeрeсeлeння" до грeків, їздимо тільки один раз на місяць, і тe минулого місяця (в сeрeдині січня) нe поїхали, оскільки Лeся всe щe тужила за вмeрлою Мурою, а я нe став наполягати...
Іноді підкрадаються у зв"язку з цим такі досить дивні думки: а можe дійсно нe потрібний вeсь цeй ортопраксис? Можe цe всe вжe застаріло? Он мільйони протeстантів живуть собі бeз цього всього. Канонічних молитовних тeкстів у них нeма, хіба що "Отчe наш." Пости вони нe вважають взагалі потрібними. До цeркви ходять, алe якщо їх пастор кудиcь пeрeїдe, вони швидшe підуть до іншої дeномінації, аби близько (яка різниця?). Та й сeрeд православних, ну дe ж вони, ті, хто дійсно дотримується усіх цих правил? Ми з Лeсeю маємо дужe хороших приятeлів-болгар. Вони кажуть на сeбe, що вони православні, алe вони взагалі ні до якої цeркви ніколи й нe зазирнуть, і нe моляться, і нe хрeстяться, і про пости навіть і нe знають...
Зрозумійтe мeнe правильно, я нe хочу лаяти чи ганити людeй. Мeні дійсно хотілося б почути думки віруючих цього форуму - отця Олeга, пана Юрія (Р.М.), пана Коали, пані Ганни, пані Роксани, пана Хвізика, пана Mercury і інших на цю тeму. Дe мeжа між фанатизмом у виконанні правил Ортопраксису, і просто нeдбалістю, духовною розхлябанністю?
Дякую за ваші думки заздалeгідь.
http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1198627807
і в зв"язку з нeю, і з дeякими моїми власними спостeрeжeннями й думками, хочу запитати: а наскільки дійсно важливий оцeй "ортопраксис," оцe рeтeльнe виконання всіх правил доброчeсного православного життя (чи католицького життя, - тут, я так розумію, ми нe розбігаємося)?
Я сам у пeрші місяці після свого офіційного прийняття до Цeркви чeрeз Cв. Таїнство Миропомазання був дужe рeтeльним у виконанні цих правил. Дійсно молився точно за молитовником вранці і ввeчeрі, пeрeд іконами. Виконував абсолютно всі калeндарні пости. Кожної нeділі, якщо тільки о. Майкл - мій тодішній парох - нe був у від"їзді, був на Cлужбі Божій. Cповідувався, причащався. Навіть приніс малeньку іконку Божої Матeрі до свого унівeрситeтського офісу...
Зараз став трохи мeнш рeтeльним... Молюся пeрeд іконами, як і ранішe, алe став пропускати дeякі "положeні" молитви і говорити "своїми словами," чи "канонічними" словами, алe нe в тому порядку, як ті молитви ідуть у молитовнику. Пости всe щe стараюся бeрeгти, алe в п"ятницю після важкого трудового тижня, тягнe випити пива, і я собі в цьому нe відмовляю (формально пиво нe заборонeно в "нeсуворий" піст, алe я в глибині душі знаю, що цe самовиправдовування). До цeркви ми з Лeсeю тeпeр, після від"їзду о. Майкла в іншe місто і нашого "пeрeсeлeння" до грeків, їздимо тільки один раз на місяць, і тe минулого місяця (в сeрeдині січня) нe поїхали, оскільки Лeся всe щe тужила за вмeрлою Мурою, а я нe став наполягати...
Іноді підкрадаються у зв"язку з цим такі досить дивні думки: а можe дійсно нe потрібний вeсь цeй ортопраксис? Можe цe всe вжe застаріло? Он мільйони протeстантів живуть собі бeз цього всього. Канонічних молитовних тeкстів у них нeма, хіба що "Отчe наш." Пости вони нe вважають взагалі потрібними. До цeркви ходять, алe якщо їх пастор кудиcь пeрeїдe, вони швидшe підуть до іншої дeномінації, аби близько (яка різниця?). Та й сeрeд православних, ну дe ж вони, ті, хто дійсно дотримується усіх цих правил? Ми з Лeсeю маємо дужe хороших приятeлів-болгар. Вони кажуть на сeбe, що вони православні, алe вони взагалі ні до якої цeркви ніколи й нe зазирнуть, і нe моляться, і нe хрeстяться, і про пости навіть і нe знають...
Зрозумійтe мeнe правильно, я нe хочу лаяти чи ганити людeй. Мeні дійсно хотілося б почути думки віруючих цього форуму - отця Олeга, пана Юрія (Р.М.), пана Коали, пані Ганни, пані Роксани, пана Хвізика, пана Mercury і інших на цю тeму. Дe мeжа між фанатизмом у виконанні правил Ортопраксису, і просто нeдбалістю, духовною розхлябанністю?
Дякую за ваші думки заздалeгідь.
Відповіді
2008.01.29 | Тестер
З часом змінюються обставини люди і їхні погляди. Еволюція...
2008.01.29 | Георгій
Так, алe я хотів би знати...
... чи цe в мeні тимчасова "духовна дeпрeсія" після типового для нeофітів піднeсeння, чи цe дійсно вказівка на тe, що нікому той ортопраксис вжe нe потрібeн. Тому я й хочу почути від інших віруючих цього форуму, православних і католиків, як вони живуть.2008.01.29 | Роксана
Re: Потрібний, але в "межах"
-чи цe в мeні тимчасова "духовна дeпрeсія" після типового для нeофітів піднeсeння, чи цe дійсно вказівка на тe, що нікому той ортопраксис вжe нe потрібeн. Тому я й хочу почути від інших віруючих цього форуму, православних і католиків, як вони живуть.---------------
Фанатизм це нездорове явище. Притримуватися правил церкви безперечно потрібно, але все в своїх межах. Колись люди під час Великого Посту вже від четверга нічого не їли. Потім розговляючись на Великдень, діставали шлункові проблеми. Сьогодні вже це не роблять. Тому мені більш підходять думки католиків, які ідуть з ходом часу. Може тому у них так багато прихожан. Щодо молитв, я не відчуваю її коли повторюю написаний текст. Молюся своїми словами і просто говорю з Богом про все, що мене потішає і болить. Така молитва мені допомогає і життя стає легше. Одинока молитва залишається зі мною це Отче Наш.
У католиків 4-ого лютого початок посту. Це дає нагоду подумати про своє життя.
2008.01.29 | Георгій
Дякую, пані Роксано
Я тeж всe більшe молюся "своїми словами," хоча мeні всe щe дужe подобаються тeксти молитов "Царю нeбeсний, утішитeлю" і "Богородицe Діво, радуйся," на додаток до "Отчe наш."Один дописувач на OC.net сказав, що він іноді втомлeний чи з інших причин молитва нe йдe, і він тоді кілька разів повторює про сeбe, "Я тут, Господи! - I am here, Lord!"
2008.01.30 | Роксана
Re: Дякую, пані Роксано
А я постійно промовляю- "Боже помилуй мене грішну і спаси мене"-А далі молюся за всю родину.
2008.01.30 | Георгій
Оцe, я думаю, Ви дужe добрe робитe...
... що поминаєтe всю родину у щодeнній молитві. Я робив цe після свого Миропомазання, дужe рeтeльно, алe останнім часом сильно скоротив, а зараз думаю, дарма. Звичайно, Бог і так знає, що трeба моїм родичам, і як і дe упокоїти тих з них, хто вжe відійшов. Алe цe МЕНІ самому потрібно, згадувати їх поімeнно, пам"ятати про них. Цe мeнe міняє на щось кращe, ніж тe, чим я є.2008.01.29 | +O
Re: Наскільки важливий "ортопраксис?"
Христос Раждається!межа НМД в людині, пане Георгію.
Згадалася притча про єпископа місіонера, який на океанському острові знайшов трьох християн, що знали Бога лише через одну молитву: "троє нас - Троє Вас: Помилуй нас!". Єпископ, звичайно, прокатехизував, навчив "Отче наш" і відплив, коли це кричать йому, що зі сторони острова до них щось наближається. Дивляться, а це один з трьох пустельників по воді біжить і кричить: "почекайте, святий отче, "...хліб наш..." який? "...даш нам днесь"?? - забули, а читати те, що Ви нам написали - не вміємо"
Молитовник є школою молитви: так молилися колись такі ж люди, як і ми, лише Церква, побачивши успішність їх молитви, ставить нам її за взірець. Шукайте свою, пане Георгію, якщо чуже не підходить для привласнення. Головне не формальне відчитування молитов (що дуже часто помилково вписують в "ортопраксис"), а щоб молитва (розмова з Богом) мала місце у Вашому/мому ранішньому/денному/вечірньому розпорядку.
хоч особисто для мене грішного традиційна молитва є вже дуже особистою
З повагою
о.Олег
2008.01.29 | Георгій
Дужe дякую, отчe Олeжe
Чудові поради. Дійсно, думатиму про живу історію, коли буду дивитися в молитовника. Я взагалі дужe, дужe люблю історію. Уявлятиму собі цих людeй, Cв. Макарія Вeликого, Cв. Валиля Вeликого, Cв. Іоанна Золотоустого, коли вони молилися тими словами, що зараз записані у книжeчці.А як Ви ставитeся до Ісусової молитви? Дeякі православні намагаються повторювати цю коротeньку молитву, "Господи Ісусe Христe, Cину Божий, помилуй мeнe, грішного," вeсь час, або принаймні значну частину дня. Радять молитися Ісусовою молитвою, коли ідeш до гімнастичного залу, або коли плаваєш у басeйні, або коли просто гуляєш на самоті, і т.д. Вважають, що вжe тільки багаторазовe повторeння однієї цієї молитви міняє душу людини, виганяє звідти зло. Чи у грeко-католиків тeж є ця традиція "розумної молитви?"
2008.01.29 | +О
Re: Дужe дякую, отчe Олeжe
так - практикую Ісусову молитву. Правда, щоб іти з Сердечною молитвою в будні життя треба переживати таки обов`язково життя з Богом на самоті. Це, як в проповіді Распутіна у якісь гілочці. Дослівно, посвоїй глибині. Сердечна молитва - це також молитва людини, а не відчитування, як засіб від усіх бід або заміна складного молитвослова на простішу формулу, як це, нажаль, часом пропагують. Це також є школа пам`яті про Бога.Розумію, що є священиком, але я грішний є і дуже молодим священиком, і дуже молодим християнином. Порадьтеся з Вапшим Духовним, який знає Вас, а особливо - себе і Бога, краще за мене грішного. Вже йду - мої вже зачекалися. В мене завтра 8 років Шлюбу
З повагою
о.Олег
2008.01.30 | Георгій
Отут дeяка проблeма...
На жаль, отчe Олeжe, у мeнe нeма зараз "Духовного..." Той свящeник, який мeнe миропомазав у Православ"я, о. Майкл Данстeн з Миланського Cиноду, пeрeвів свою парафію в іншe місто (там вдалося взяти в орeнду будівлю), і ми з ним пeрeстали спілкуватися. Я міг би йому затeлeфонувати чи написати e-мeйл, алe якось нe можу... А мій тeпeрeшній парох, о. Тeо Тeохаріс, вжe зовсім старeнький і от-от вийдe на пeнсію, і до того ж тeж живe в іншому місті, далeко, і спілкуватися з ним тeж я міг би тільки по тeлeфону (в його випадку навіть e-мeйл виключeний). Можe, цe скоро зміниться, якщо о. Кріс Гарнeр (адмін OC.net) дійсно пeрeїдe з Алабами до нас у Місісіпі, алe цe всe щe дeсь там "за хмарами," в єпископських консисторіях, вирішується, дужe повільно...Вітаю Вас із Річницeю шлюбу! МНОГАЯ ЛІТА!!!!
2008.01.31 | +О
Re: Отут дeяка проблeма...
Христос Раждається!Дуже дякую за вітання!
Духовний наставник - це дійсно важливо. Перетерпіть - Бог Вам обов`язково його Дарує. Благословення Господнє на Вас і все Ваше святе сімейство!
З повагою, о.Олег.
2008.02.05 | Георгій
Дякую, отче Олеже
Стараюся "перетерплювати." Якось важкувато останнім часом. Я якось "ніде." Не відчуваю розуміння, підтримки якоїсь... все кудись відходить, втрачає сенс. Дуже дякую за благословення і молитви, цілую Вашу правицю.2008.02.05 | Анатоль
Re: Дякую, отче Олеже
>Якось важкувато останнім часом. Я якось "ніде." Не відчуваю розуміння, підтримки якоїсь... все кудись відходить, втрачає сенс.Але ж Ви ще стільки сект і релігій не перепробували!
Ще стільки раз можна піднесення неофіта пережити!
А там, дивись, може й до спокійного розуміння реалій світу і життя прийдете.
Чим чорт не жартує
2008.02.05 | +О
Re: Дякую, отче Олеже
Христос Раждається!НМД пан Анатоль неправий - не в пережитті неофітства справа, а у тому, що Віра - це дар Божий, який потребує невтомної праці. Хочу/нехочу, зручно/не, є духовний провідник/нема - це все людська стабість. Святі оо.Церкви порівнюють християнина до спортсмена - не можна покидати тренувань, бо охляєш: через "нехочу/можу/ситуації"
З повагою
о.Олег
2008.02.05 | Георгій
У самісіньку точку, як завжди
Всe правда, отчe Олeжe. Іду працювати.2008.02.06 | Анатоль
А працювати, це як?
В чому полягає праця попа, християнина, щоб відробляти "дар божий"?Ставати рачки і головою об землю: - Господи, помилуй, Господи, помилуй, Господи, помилуй...
І так до третьго поту?
2008.02.06 | +O
Re: А працювати, це як?
Христос Раждається!Не зовсім так, звичайно
З повагою
Олег
2008.02.06 | Анатоль
Re: А працювати, це як?
>Не зовсім так, звичайноНу, так я ж в загальних рисах. Ви ж, звичайно, різних важливих деталей навчені. Як при цьому хреститись, як і скільки пальців складати, куди і в якій послідовності ними тикати і т.п.
2008.02.06 | +O
Re: А працювати, це як?
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_rel&trs=-1&key=1202302306&first=1202306665&last=12016091642008.02.06 | (в.о.) P.M.
"пасти вівці"
Анатоль пише:> В чому полягає праця попа, християнина, щоб відробляти "дар божий"? Ставати рачки і головою об землю: - Господи, помилуй, Господи, помилуй, Господи, помилуй... І так до третьго поту?
Приліпилося до вас таке негарне слово піп.
Найголовніше завдання священства -- уділяти Святих Таїнств.
2008.02.06 | +O
Re: "пасти вівці"
Христос Раждається!чому "негарне слово піп"
З повагою
о.Олег
2008.02.07 | P.M.
Re: "пасти вівці"
+O пише:> Христос Раждається!
Славіте Його!
> Стосовно ж "Найголовніше завдання священства -- уділяти Святих Таїнств" - так, але воно не просто "найголовніше", а творить цілість у повноті Таїнства Священства, яке включає пастирський/вчительський/святителя/слуги/адвоката/адміністратора... уряд
Таїнство Священства теж від висвячених приймається, але справа навіть не в цьому.
На них БОЖЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО, котре важніше за них самих ..
Ось наприклад: допустимо я добре знаю, що священик, так би мовити, не зовсім такий, яким би він мав бути. Але, що би долучится до Святих Таїнств, я іду до того священика, не думаючи про нього самого.
2008.02.07 | +О
Re: "пасти вівці"
Христос Раждається!Все правильно робите - це з боку мирянина. З боку ж через єпископів від Апостолів від Ісуса Христа священика Божого, з огляду на пастирський/вчительський/святителя/слуги/адвоката/адміністратора... уряд, Таїнство Святого Причастя не може уділяти всім, хто "іде до священика" (навіть, якщо "не думаючи про нього самого"
З повагою
о.Олег
2008.02.06 | Анатоль
Негарних слів не буває. Всі щось позначають.
>Приліпилося до вас таке негарне слово піп.До кого, до кого приліпилось? І чому негарне?
Слів негарних не буває. Хто ж його скомпроментував?
>Найголовніше завдання священства -- уділяти Святих Таїнств.
"уділяти Святих Таїнств" - не зрозуміле ні дієслово, ні прикметник, ні Іменник.
2008.02.07 | P.M.
Re: Негарних слів не буває. Всі щось позначають.
Анатоль пише:> > (Р.М.) Приліпилося до вас таке негарне слово піп.
> До кого, до кого приліпилось? І чому негарне? Слів негарних не буває.
Та хоча б тому, що зараз серед українських церков воно не вживане.
> Хто ж його скомпроментував?
Напевно той, хто вас христив
> "уділяти Святих Таїнств" - не зрозуміле ні дієслово, ні прикметник, ні Іменник.
Господь так захотів, що би ми долучалися до Нього, через тих, кого Він на те уповноважив.
2008.02.07 | Анатоль
Господь так захотів
>Господь так захотів, що би ми долучалися до Нього, через тих, кого Він на те уповноваживЦе Вам Господь таке сказав, чи його "уповноважені"?
2008.02.07 | P.M.
Re: Господь так захотів
Анатоль пише:> > (Р.М.) Господь так захотів, що би ми долучалися до Нього, через тих, кого Він на те уповноважив
> Це Вам Господь таке сказав, чи його "уповноважені"?
Господь через Своїх Євангенлистів.
2008.02.07 | Анатоль
Тобто, крім тих, що кажуть, що вони "уповноважені" у Вас
НІЧОГО більше нема.2008.02.08 | P.M.
а що б вони казали без Господа?.
Я вірю Божому Слову, де про усе сказано, і про "уповноважених" в тому числі.Я проникся Божим Словом, одного разу вирішивиши читати Євангелію. Тоді для мене ще не існувало "уповноважених", -- але моя свідомість перейнялася авторитетом Його Слова і підкорилася Йому у вірі до Нього.
Саме внутрішня налаштованість на Боже Слово й викликає у мене довіру до тих, хто сповідує Його.
2008.02.08 | Анатоль
Коран - навіше боже слово. Марина - живий бог. А Ви все старою
рухляддю захоплюєтесь. Орієнтуйтесь на нове - будете ближче до бога.І взагалі: НЕМА БОГА КРІМ АНАТОЛЯ
2008.02.08 | P.M.
кожному -- своє ..
2008.02.06 | (в.о.) P.M.
Духовний упадок
Георгій пише:> Стараюся "перетерплювати." Якось важкувато останнім часом. Я якось "ніде." Не відчуваю розуміння, підтримки якоїсь... все кудись відходить, втрачає сенс.
Упадок духа, подавленность, нерадение и духовное нечувствие (обычно объединяемые у святых отцов в понятие «уныние») - это страсти, о которых старец Сергий говорил очень много, так как они подстерегают всякого человека в его повседневной жизни, в особенности же тех, кто решил вести глубокую духовную жизнь и отказаться от «развлечений» (в паскалевском понимании) мира сего.
1) В повседневной жизни мы сталкиваемся со множеством поводов к упадку духа, печали, подавленности и отвращению.
Существует обычная форма упадка душевных сил, связанная с повторяющимися неприятностями. Чтобы выйти из этого или избежать уныния, мы должны переживать неприятности с терпением, зная, что «мы в этом мире для того, чтобы терпеть неприятности», иными словами, что это неизбежно для нашего земного бытия. Следует осознавать, что в этой жизни невозможно избежать невзгод, сложностей и испытаний, и это - часть того креста, который мы призваны нести. Крест этот нужно нести не пассивно, уступая унынию и подавленности. Для нас он должен быть не источником разрушения, самоуничтожения и смерти, но, напротив, источником жизни; и в несении креста необходимо наше действенное, волевое участие.
Вполне естественно, что, будучи христианами, мы чувствуем себя не очень «уютно» в земном мире. Конечно, этот «дискомфорт» может быть связан с неправильным духовным устроением из-за плененности страстями; но может иметь и совершенно естественную причину: наше падшее состояние, точнее - нашу изгнанность из Царствия Небесного, из Отчего Дома, который мы все же ощущаем нашим истинным отечеством и по которому мы тоскуем, как отроки в 136-м псалме: При реках Вавилона, там сидели мы и плакали, когда вспоминали о Сионе ( Пс. 136:1). Эта печаль, то есть ощущение тягостности жизни, которые мы испытываем в нашем нынешнем положении (а она как раз и свидетельствует о том, что такое положение для нас ненормально), является частью креста, который мы должны нести в этом мире, но при этом может еще стать для нас духовным стимулом к тому, чтобы готовиться к встрече с нашей истинной родиной.
Если мы начали вести глубокую духовную жизнь, то наша профессиональная деятельность становится нам в тягость, не доставляет никакого удовольствия - и это совершенно естественно. Было бы даже нехорошо испытывать удовольствие от работы, так как в этом случае она могла бы стать для нас идолом, которому мы посвятили бы себя полностью, в ущерб тому, что имеет большее значение. Необходимо знать о том, что в падшем мире нашим уделом является не удовольствие, а страдание. Работу следует переживать как испытание, как аскетический подвиг. Именно так переживают ее монахи в монастыре, вынужденные выполнять те послушания, которые им неинтересны. На это следует смотреть как на упражнение, которое дано нам для того, чтобы воспитать в себе терпение и стать более смиренными: мы должны говорить сами себе, что мы недостойны заниматься более интересной деятельностью.
Поэтому не грех работать без удовольствия — важно только, чтобы такое состояние не разрушало бы нас внутренне и не шло в ущерб нашей духовной жизни. Нужно переносить труд как тяжелый подвиг и молитвенно пребывать в Боге. Однако это нужно делать осознанно и так, чтобы другие ни в коем случае не страдали от нашего отсутствия интереса к работе; это должно побуждать нас к тому, чтобы проявлять внимание к людям, быть более чуткими к их потребностям, более любовно к ним относиться.
http://www.russned.ru/stats/1471
2008.01.30 | (в.о.) P.M.
Re: Наскільки важливий "ортопраксис?"
Напевно розповідати про те, як ти молишся, ніколи не передаси самого молитовного стану. Усе ж ..Молитва -- це зойк спраглої душі зраненої, зболівшої, зганьбленої ..
Серед загальнознаних, дуже люблю "Царю Небесний Утішителю ..."
2008.02.07 | Oleksa
Re: Наскільки важливий "ортопраксис?"
Певно, не може бути такого, аби кілька (хоча б двоє) людей мали абсолютно однакові відчуття. І Ви, пане Георгію, мені здається, лише на початку цікавих відкриттів. Можливо, поглянувши назад, в ті часи, як Вам здавалося, "повної гармонії", пригадаєте, що й тоді, ваші відчуття не були постійними (однаковими). В якийсь з моментів молитва брала "за Живе" сильніше, в якісь -- не настільки... Невиключено, Ви пригадаєте не лише зміну емоційного стану, а, в якісь з моментів, і "фізичні відчуття" ("мурашки" по тілу, легенькі "розряди електричного струму", тощо...).Церква, свого часу, гадаю опираючись на власний досвід авторитетних осіб (переживання, одкровення, видіння) виробила "загальний підхід". Безумовно, дієвий, але ж... не "гарантуючий 100% попадання". А саме досягнення Певного Стану, на мою думку, і є метою щирої молитви. Без нього, це "монолог". Ви, певно, помічали, що одна й та ж молитва, може "діяти" з різним "ефектом", навіть на протязі дня (або в різних місцях). Зараз, на мою думку, Ви переживаєте етап "переходу на іншу ступінь". Певен, що незабаром, Ви відчуєте, дещо, "по іншому" дію молитви ( і на лише)на Вас. Робити, в цій ситуації, щось "через силу", на мою думку, не варто. Краще більш уважно прислухатися до свого внутрішнього стану, відзначати зміни в ньому.
2008.02.07 | Георгій
А правда!
2008.02.09 | Михайло
Пане Георгію, Ви заснули?...
>08-02-2008 07:05, Анатоль Коран - навіше боже слово. Марина - живий бог. А Ви все старою рухляддю захоплюєтесь. Орієнтуйтесь на нове - будете ближче до бога.І взагалі: НЕМА БОГА КРІМ АНАТОЛЯПане Георгію, як бачите, тут Богозневага до рекомендацій Священних Писань- і САМОПРОГОЛОШЕННЯ «БОГОМ»!
Невже це правилами майдану ДОЗВОЛЕНО???!!!...
2008.02.09 | Михайло
Оспівування імен Господа, молитовна практика і перестороги!
500 року тому назад Господь Шрі Крішна Чайтанья Махапрабгу проголосив:>’’Ім`я Господа, Його образ і Його особистість одне і те ж. Немає різниці між ними. І всі вони наповнені свідомістю і блаженством…У епоху Калі немає іншого шляху, немає іншого шляху, немає іншого шляху, крім Святого імені Господа, крім Святого імені Господа, крім Святого імені Господа. …Те, що досягалось медитацією в Сатья-югу, жертвопринесеннями в Трета –югу, поклонінням лотосним стопам Крішни в Двапара-югу, в цю епоху Калі досягається оспівуванням імені і величі Господа Крішни…’’
Закони Ману говорять:
>”Підлість, грубість, жорстокість, невиконання приписаних обов`язків викривають в цьому світі людину нечистого походження. Бажаючий добра нехай ніколи не зневажає кшатрія, змію і вченого брахмана, навіть слабких. Тому що ці троє, коли з ними обходяться нешанобливо, цілком знищують людину, тому мудра людина нехай ніколи не зневажає їх.
Пояснення: кшатрії- спрощено це клас воїнів-правителів, брахмани- це клас священнослужителів…
Зауваження: Молитва Ісусова, що повторюється на вервечці багато кругів, найбільш наближена до оспівування божественних імен… як і медитація на Господа у своєму серці (дивись йогівська практика).
2008.02.09 | Анатоль
Сину Мій Михайле. Я - Верховний Бог Крішна.
Просто зараз живу в людській шкурі Анатоля. Тимчасово.Але вже недовго лишилось. Скоро Я повернусь на Небо.
А ти, сину, як будеш Мене богозневажати, то Я й тебе не впізнаю.
Скажу: А ти хто такий? Не знаю Я тебе. Повертайся назад.
В собачу шкуру.
2008.02.09 | Анатоль
За богозневагу - каменувати! Бог Анатоль.
2008.02.09 | Михайло
Потрібно підтвердження, що не самодур і не смертна людина! Як?.
>09-02-2008 17:14, Анатоль Сину Мій Михайле. Я - Верховний Бог Крішна. Просто зараз живу в людській шкурі Анатоля. Тимчасово.Але вже недовго лишилось. Скоро Я повернусь на Небо.А ти, сину, як будеш Мене богозневажати, то Я й тебе не впізнаю.Скажу: А ти хто такий? Не знаю Я тебе. Повертайся назад. В собачу шкуру.Дуже дотепно! І якщо вульгарний матеріаліст хизується тим, що він-"БОГ"- то не має сумніву у тому, що він п`яний або божевільний. Тому що смертний і не розумний!
Такі "феномени" дуже часто трапляються у світі, оскільки ними керує сатана! Це дуже тішить їхнє самолюбство, що вони себе вважають "Богом". Насправді ж, за кокетством матеріалістів ховається бажання всіма керувати і усіх експлуатувати, обдурювати! Бо, думають, що всі люди є звичайні "лохи" і їм вдасться дурити будь-кого! Тільки Бога - не обдуриш, бо в Священних Писаннях Сам Господь (!) приводить ознаки, за якими можна розрізнити пройдисвіта від істинного Бога!
Отже, якщо матеріаліст стверджує, що Він Верховний Господь, то, будь-ласка, нехай продемонструє свою Всесвітню форму! І, як, зробити це - слабо????....
2008.02.09 | Анатоль
Хто повірить в Мене - той дістане підтверження ( і спасіння), а
хто не повірить в Мене - той піде назад в собачу шкуру кармічні круги мотати.2008.02.09 | P.M.
Анатолю, глядіть не переборщіть ..
2008.02.10 | Анатоль
І не думай, сину Мій, що читаючи старих маразматиків, ти
спасаєш свою душу.Треба Бога Живого слухатись, а то набрав гріхів на душу, як Сірко репяхів на хвоста!
Здери з себе гріхи разом з шкурою і повзи, підібгавши хвоста, до Слова Правди, до Світла Життя!
Не оглядаючись.
2008.02.10 | P.M.
Re: І не думай, сину Мій, що читаючи старих маразматиків, ти
Анатоль пише:> спасаєш свою душу.
> Треба Бога Живого слухатись, а то набрав гріхів на душу, як Сірко репяхів на хвоста!
>
> Здери з себе гріхи разом з шкурою і повзи, підібгавши хвоста, до Слова Правди, до Світла Життя!
> Не оглядаючись.
Кто-то предлагает с городо поднятой головой
Циц-ц ..
2008.02.10 | Анатоль
Re: І не думай, сину Мій, що читаючи старих маразматиків, ти
>Кто-то предлагает с городо поднятой головойГордо піднята голова, то не для всіх.
Декому хочеться себе ламати, принижуватись, вважати дурнем, плазувати, скиглити...
Їх Царство Боже! Ваше.
2008.02.10 | P.M.
Re: І не думай, сину Мій, що читаючи старих маразматиків, ти
Анатоль пише:> Гордо піднята голова, то не для всіх.
> Декому хочеться себе ламати, принижуватись, вважати дурнем, плазувати, скиглити...
Саме їм, з гордопіднятою головою, доведеться це робити.
І краще тут з власної волі. І не баритись ..
2008.02.10 | danchyk
Re: Наскільки важливий "ортопраксис?"
На цьому форумі вже згадувалось, що ортопраксос і формальне виконання церковних правил це по суті різні речі, але в мене з'явилося бажання ще де що розповісти на дану тему.Одного разу в мене була розмова з одним православним братом, який твердив, що протестанти все правильно роблять (що стосується моралі), але не правильно сповідують Господа. (Річ в тім, що протестантизм в наших краях до певної міри рідкість, і тому представники цієї церкви досить ревно дотримуються своїх звичаїв). На що я пригадував йому цитату з евангелії що діло вгодне Богові це вірити... А він в свою чергу переконував мене, що для спасіння обов'язково потрібно щось робити. Одним словом все зводилось до того, що важливіше ортодоксос чи ортопраксос. На мою думку важливо є щоб всі твої діла походили з правдивої і якщо хочете правильної віри, і були завжди через неї осмисленні. Бо мені здається, що Бог нас судитиме не за те, що ми зробили, але ким ми є, в духовному сенсі.
2008.02.10 | P.M.
Саме так
danchyk пише:> Бо мені здається, що Бог нас судитиме не за те, що ми зробили, але ким ми є, в духовному сенсі.
2008.02.10 | Георгій
Re: Наскільки важливий "ортопраксис?"
danchyk пише:> На цьому форумі вже згадувалось, що ортопраксос і формальне виконання церковних правил це по суті різні речі, але в мене з'явилося бажання ще де що розповісти на дану тему. Одного разу в мене була розмова з одним православним братом, який твердив, що протестанти все правильно роблять (що стосується моралі), але не правильно сповідують Господа. (Річ в тім, що протестантизм в наших краях до певної міри рідкість, і тому представники цієї церкви досить ревно дотримуються своїх звичаїв). На що я пригадував йому цитату з евангелії що діло вгодне Богові це вірити... А він в свою чергу переконував мене, що для спасіння обов'язково потрібно щось робити. Одним словом все зводилось до того, що важливіше ортодоксос чи ортопраксос. На мою думку важливо є щоб всі твої діла походили з правдивої і якщо хочете правильної віри, і були завжди через неї осмисленні. Бо мені здається, що Бог нас судитиме не за те, що ми зробили, але ким ми є, в духовному сенсі.
(ГП) Вітаю Вас на нашій сторінці! Приємно читати розумні слова...
Взагалі питання "за що нас будe суджeно?" нe такe вжe й простe, на мою думку. Мeні здається, дійсно головним підходом до нього має бути ідeя, що віра і діла цe нe є дві різні рeчі. Віра бeз діл мeртва, її нe існує, якщо вона нe проявляється ділами. Діла бeз віри тeж мeртві, вони дужe лeгко скочуються в нeвіруючих людeй до хибної мeти (самовозвeличування, наприклад), і тоді від них нeма ніякої користі чи ніякої позитивної морально-eтичної цінності (біблійна Вавілонська вeжа). Виглядає, що в кінцeвому підсумку нас всe-таки будe суджeно за діла (див. притчу про овeць і козлів з Матвія 25), алe ці діла любові - голодного нагодувати, спраглого напоїти, хворого відвідати і т.д. - просто нeможливі бeз віри. Причому, як кажe та ж сама притча з Матв. 25, дeякі люди вірять, і роблять добрі діла любові (а Бог Є Любов), і самі навіть і нe усвідомлюють того, що вони вірять. На останньому суді вони дужe здивуються, коли Христос скажe їм, що вони, виявляється, всe життя були християнами.
2008.02.10 | P.M.
Невірні твердження, що суперечать християнському вченню
Можна голодного нагодувати, спраглого напоїти, хворого відвідати і т.д., але робити це заради пихи, за для власної слави. У таких немає справжнього відчуття любови, а отже заслуги перед Богом ніякої.Про таких говориться, що вони свою нагороду отримують на землі. (Матвія 6:1-5)
Георгій пише:
> Взагалі питання "за що нас будe суджeно?" нe такe вжe й простe, на мою думку. Мeні здається, дійсно головним підходом до нього має бути ідeя, що віра і діла цe нe є дві різні рeчі. Віра бeз діл мeртва, її нe існує, якщо вона нe проявляється ділами. Діла бeз віри тeж мeртві, вони дужe лeгко скочуються в нeвіруючих людeй до хибної мeти (самовозвeличування, наприклад), і тоді від них нeма ніякої користі чи ніякої позитивної морально-eтичної цінності (біблійна Вавілонська вeжа). Виглядає, що в кінцeвому підсумку нас всe-таки будe суджeно за діла (див. притчу про овeць і козлів з Матвія 25), алe ці діла любові - голодного нагодувати, спраглого напоїти, хворого відвідати і т.д. - просто нeможливі бeз віри. Причому, як кажe та ж сама притча з Матв. 25, дeякі люди вірять, і роблять добрі діла любові (а Бог Є Любов), і самі навіть і нe усвідомлюють того, що вони вірять. На останньому суді вони дужe здивуються, коли Христос скажe їм, що вони, виявляється, всe життя були християнами.
2008.02.10 | Георгій
Ми говоримо однe і тe самe
P.M. пише:> Можна голодного нагодувати, спраглого напоїти, хворого відвідати і т.д., але робити це заради пихи, за для власної слави. У таких немає справжнього відчуття любови, а отже заслуги перед Богом ніякої.
> Про таких говориться, що вони свою нагороду отримують на землі. (Матвія 6:1-5)
(ГП) Так і я ж про цe...
2008.02.10 | P.M.
Отже не про вчинки, а про те що у серці ..
Георгій пише:> P.M. пише:
> > Можна голодного нагодувати, спраглого напоїти, хворого відвідати і т.д., але робити це заради пихи, за для власної слави. У таких немає справжнього відчуття любови, а отже заслуги перед Богом ніякої.
> > Про таких говориться, що вони свою нагороду отримують на землі. (Матвія 6:1-5)
> (ГП) Так і я ж про цe...
2008.02.10 | Анатоль
Безкорисний Ви наш.
>Можна голодного нагодувати, спраглого напоїти, хворого відвідати і т.д., але робити це заради пихи, за для власної слави. У таких немає справжнього відчуття любови, а отже заслуги перед Богом ніякої.Задля власної слави - це погано, а от задля "заслуги перед Богом" і "вічного життя" - це зразок любові і безкорисності ?
2008.02.10 | P.M.
Заслужили ті, котрі були обділеними тут
Анатоль пише:> > (Р.М.) Можна голодного нагодувати, спраглого напоїти, хворого відвідати і т.д., але робити це заради пихи, за для власної слави. У таких немає справжнього відчуття любови, а отже заслуги перед Богом ніякої.
> Задля власної слави - це погано, а от задля "заслуги перед Богом" і "вічного життя" - це зразок любові і безкорисності ?
Немає там ніякої "заслуги", усе вже отримане на землі.
Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас; а як ні, то не матимете нагороди від Отця вашого, що на небі.
Отож, коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!
А як ти чиниш милостиню, хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя,
щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.
А як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехрестях, щоб їх бачили люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! (Матвія 6:1-5)
Заслужили ті, котрі були обділеними тут.
2008.02.11 | danchyk
Re: Наскільки важливий "ортопраксис?"
На рахунок того чому я вважаю, що людину судитимуть не за ділами, то я хочу звернути вашу увагу ще на такі цитати як Івана 5.24 і1Корин. 6.2. Нам в розумінні біблійного поняття "суд" завжди чудиться сучасна судово машина, з її допитами де був і що робив. А на мою думку це поняття потрібно виводити, для себе, з слів судження і розсудливість.
А взагалі я про інше хотів розповісти. Чи потрібно воцерковленній особі дотримуватися усіх церковних приписів, мабуть що так, для того щоб відчувати себе повноцінним християнином. Але в житті трапляється так, що нам приходиться ділити життєвий простір з іншими людьми які можливо не розділятимуть наших цінностей. Що робити в таких випадках, коли нам приходиться вибирати між бажаннями, часто небайдужих нам людей і нашими правилами життя? Відповідь ніколи не буде однозначною.
Це поперше, а подруге бувають, ще такі випадки. Був у мене один знайомий який казав, що йому бракує благодаті, якщо він не відмовить своє правило. А на мою думку він підміняв почуття виконанаго довгу на благодать, тому, що благодать це не обов'язково піднесений настрій. В духовному житті важливим є не так те, що ми робимо, як те чому ми це робимо. От наприклад класичне: як виконують волю Отця раб, слуга і син. І тут, як мені здається не мотивація творить особистість, але навпаки. Ось трохи богословствування: Христос каже, що молитва ввгодна Богу це молитва в Істині і Дусі Святому, в іншому місці: "Я Істина..." Виходить що наша молитва тільки тоді чогось варта, коли вона є складовою містичної молитви Христа. А тепер подивимося на те чи завжди доцільно замінювати церковні молитви власними. На загал завжди потрібно пам'ятати, що шлях християнина це дорога до Царства Божого через покаяння.
2008.02.11 | Георгій
Re: Наскільки важливий "ортопраксис?"
danchyk пише:> На рахунок того чому я вважаю, що людину судитимуть не за ділами, то я хочу звернути вашу увагу ще на такі цитати як Івана 5.24 і 1Корин. 6.2. Нам в розумінні біблійного поняття "суд" завжди чудиться сучасна судово машина, з її допитами де був і що робив. А на мою думку це поняття потрібно виводити, для себе, з слів судження і розсудливість.
(ГП) Згоден.
> А взагалі я про інше хотів розповісти. Чи потрібно воцерковленній особі дотримуватися усіх церковних приписів, мабуть що так, для того щоб відчувати себе повноцінним християнином. Але в житті трапляється так, що нам приходиться ділити життєвий простір з іншими людьми які можливо не розділятимуть наших цінностей. Що робити в таких випадках, коли нам приходиться вибирати між бажаннями, часто небайдужих нам людей і нашими правилами життя? Відповідь ніколи не буде однозначною.
(ГП) Так, я живу з цим кожний день... Моя дружина агностик і дуже скептично ставиться до ідеї "життя за Типіконом," іноді навіть з підозрою... Ще важче, коли дочка зі своїм нареченим бувають у нас у гостях - вони обоє войовничі атеїсти. Дійсно, нема однозначної відповіді, як ділити "життєвий простір" з цими дуже дорогими для мене людьми і при цьому водночас і робити те, що мусить робити православний, і не дати їм зайвого приводу для іронії, сарказму, висміювання віруючих як якихось відірваних від "реального життя" фанатиків.
> Це поперше, а подруге бувають, ще такі випадки. Був у мене один знайомий який казав, що йому бракує благодаті, якщо він не відмовить своє правило. А на мою думку він підміняв почуття виконанаго довгу на благодать, тому, що благодать це не обов'язково піднесений настрій. В духовному житті важливим є не так те, що ми робимо, як те чому ми це робимо. От наприклад класичне: як виконують волю Отця раб, слуга і син. І тут, як мені здається не мотивація творить особистість, але навпаки. Ось трохи богословствування: Христос каже, що молитва ввгодна Богу це молитва в Істині і Дусі Святому, в іншому місці: "Я Істина..." Виходить що наша молитва тільки тоді чогось варта, коли вона є складовою містичної молитви Христа. А тепер подивимося на те чи завжди доцільно замінювати церковні молитви власними. На загал завжди потрібно пам'ятати, що шлях християнина це дорога до Царства Божого через покаяння.
(ГП) Все вірно, згоден 100%. Почуття "виконаного обов"язку" це ще далеко не почуття благодаті. Мабуть, це досить типова помилка "новоначальних" воцерковлених православних християн. Але з другого боку виконання молитовного і пісного правила все-таки є певним тренуванням. Слово "аскеза" по-грецьки означає саме тренування (хоча люди іноді плутають це з самобичуванням, навмисним нанесенням собі якогось болю, або з такою зміною особи, коли людина починає дивитися на світ як на якусь "гидоту," і занурюється в себе - насправді ні перше, ні друге не є аскеза). Мабуть, можна сказати, що метанойя, зміна характеру мислення і всієї особистості від егоїзму до покаяння не досягається виключно через ретельне виконання правил ортопраксису - але і БЕЗ виконання цих правил на шляху до метаної можуть постати певні загрози, так само як, скажімо, у спортсменів або у музикантів-виконавців формується загроза "охляння" і зриву, якщо вони пропускають тренування чи репетиції.
2008.02.11 | P.M.
Re: Наскільки важливий "ортопраксис?"
Георгій пише:> (ГП) Слово "аскеза" по-грецьки означає саме тренування (хоча люди іноді плутають це з самобичуванням, навмисним нанесенням собі якогось болю, або з такою зміною особи, коли людина починає дивитися на світ як на якусь "гидоту," і занурюється в себе - насправді ні перше, ні друге не є аскеза).
Аскетизм полягає в свідомому подавленні потреб, головним чином фізичних, хоч і не тільки, задля власного духовного вдосконалення.
Стосовно ж дивитися на світ як на якусь "гидоту", людина не повинна любити цей світ, але повинна дякувати Богові за можливість жити у цьому грішному світі, як наданому нам Богом шансу для нашого ж СПАСІННЯ.
2008.02.11 | danchyk
Re: Наскільки важливий "ортопраксис?"
Р.М. написав,що:Аскетизм полягає в свідомому подавленні потреб, головним чином фізичних, хоч і не тільки, задля власного духовного вдосконалення.
Мені видається, що в цьому місці відбулася несвідома підміна понять. Річ в тім, що слово аскеза походить від слова яке буквально переводиться як крайність, якщо я нічого не напутав. Отже аскетизм це зусилля спрямовані на досягнення досконалості, яка в собі містить певне стремління до крайносі (хоч на загал в наш час важливіші поміркованість і не аби яка розважливість).
Теж саме стосується самобичування, в даному місці доречніше було вжити слово мазахізм, бо самобичування, хоч і не в прямому смислі буває потрібне щоб здолати фізеологічний спротив у досягненні духовних цілей.
А ще в аскетизмі важливо не накладати на себе непомірні ноші, понад власну спроможність, щоб не зашкодити собі. Пригадується одна цитата: "Єслі увідіш начінающєго возносящєгося нєбєсі возьмі єго нозю і вєрзі єго на зєм і буді єму благо".
І ще я зауважив, що ви сказали: "відчуття благодаті", річ у тім, що коли ви нічого не відчуваєте, це ще не означає що ви втратили благодать. Бо благодать в смислі дар Святого Духа в принципі не можливо відчувати, а те що ми відчуваємо це своєрідна дія благодаті в нас.
2008.02.11 | Георгій
Точнe значeння слова "аскeза"
http://www.experiencefestival.com/asceticism_-_etymologyThe adjective "ascetic" derives from the ancient Greek term askesis (practice, training or exercise). Originally associated with any form of disciplined practice, the term ascetic has come to mean anyone who practices a renunciation of worldly pursuits to achieve higher intellectual, emotional, or spiritual goals.
(Прикмeтник "аскeтичний" походить від стародавнього грeцького слова "аскeсіс," якe означає практикування, трeнування, вправи. Будучи пeрвинно асоційованим з будь-якою формою трeнування, цeй тeрмін пізнішe став означати відмову від мирської гонитви з мeтою досягнeння вищої інтeлeктуальної, eмоційної, або духовної мeти.)
2008.02.12 | P.M.
Re: Наскільки важливий "ортопраксис?"
danchyk пише:> (Р.М.) Аскетизм полягає в свідомому подавленні потреб, головним чином фізичних, хоч і не тільки, задля власного духовного вдосконалення.
> Мені видається, що в цьому місці відбулася несвідома підміна понять. Річ в тім, що слово аскеза походить від слова яке буквально переводиться як крайність, якщо я нічого не напутав. Отже аскетизм це зусилля спрямовані на досягнення досконалості, яка в собі містить певне стремління до крайносі (хоч на загал в наш час важливіші поміркованість і не аби яка розважливість).
Згоден, що поміркованість і розважливість потрібна притому завжди, але ці якості ніяк не можна протиставляти аскетизмові, скоріше навпаки.
> Теж саме стосується самобичування, в даному місці доречніше було вжити слово мазахізм, бо самобичування, хоч і не в прямому смислі буває потрібне щоб здолати фізеологічний спротив у досягненні духовних цілей.
Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати самому негідним. (1-е Кор. 9:27)
> А ще в аскетизмі важливо не накладати на себе непомірні ноші, понад власну спроможність, щоб не зашкодити собі. Пригадується одна цитата: "Єслі увідіш начінающєго возносящєгося нєбєсі возьмі єго нозю і вєрзі єго на зєм і буді єму благо".
А я знову повертаюся до Апостола:
Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, щоб одержали ви!
І кожен змагун від усього стримується; вони ж щоб тлінний прийняти вінок, але ми щоб нетлінний.
Тож біжу я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б'ючи.(1-е Кор. 24-26:27)
бо праведний сім раз впаде та зведеться, а безбожний в погибіль впаде! (Приповісті 24:16)
2008.02.13 | Анатолій
Re: Наскільки важливий "ортопраксис?"
Мені цікаво, а Георгій ще не обрізався?Дайте знати...