03/24/2008 | Георгій

Дужe цікавe, надзвичайно змістовнe досліджeння історії виникнeння храму Cв. Cофії Київської і розпису капeли Дванадцяти Апостолів Cвято-Cофіївського монастиря.

Ось малeнький уривок:

"...У чому унікальність живопису капели? По-перше, це цілісний ансамбль архітектури й монументального живопису часів Гетьманщини, який зберігся до наших днів. Раніше вважали, що за Мазепи стіни собору були оштукатурені й побілені, а розписи почали з’являтися пізніше. Виявлений живопис спершу теж вважався пізнішим, його датували XIX ст. Живопис справді поновлювали, підмальовували, але сюжети всі — давні. Цей ансамбль має патріотичне київське звучання. Київ постає, як у давнину, — Єрусалимом землі руської. Тут свої святі, свої рівноапостоли, небесні покровителі українського гетьмана та його матері. А сам Мазепа — нащадок Рюриковичів, законний «князь» України. Уявляєте, як це сприймали у царській Росії? Тому, звісно, цей ансамбль було приховано, забуто, а нині, коли його відкриють, ми на власні очі побачимо ту велику для України епоху. Держава виділила на реставрацію 300 000 грн. У капелі вже встановили риштування, почали розчищати живопис. Роботи планують завершити протягом року.

На мою думку, це дуже важливий момент: українська державність за часів Мазепи, як і давньоруська, будувалася на засадах звернення до славного минулого. Адже так само, як Володимира свого часу було проголошено «новим Костянтином», а його дружину Анну — «новою Єленою», — згодом гетьмана було проголошено «новим Володимиром», а його матір — «новою Ольгою». Хоч би що казали, наш президент має рацію в тому, що потрібно звертатися до цих джерел, до духовності. Те, що указом президента від 30 грудня 2005 року заплановане відродження Софії як загальнонаціонального духовного центру, дуже правильно. Тому треба відродити капелу Мазепи, святкувати тисячоліття Софії Київської. Не варто ні на мить забувати: у нас є минуле, яким можна пишатися».

http://www.vidomosti.org.ua/neofitsiyna-chastina/hrami-ta-monastiri/kod-sofiyi.html