Єп. Іларіон (Алфeєв) про шлюб і монашeство (л.,
05/10/2008 | Георгій
Дужe гарно написано, н.м.д., просто, пo-людськи і по-християнськи:
http://www.wco.ru/biblio/books/alfeev18/Main.htm
http://www.wco.ru/biblio/books/alfeev18/Main.htm
|
|
Архіви Форумів Майдану
Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".
Відповіді
2008.05.10 | P.M.
З вихилясами, не по-людськи і не по-християнськи
2008.05.10 | P.M.
погляньте на нього
http://www.patriarchia.ru/db/text/52666.html2008.05.10 | P.M.
розвеселив Алфeєв
Принимая постриг, монах дает три основных обета: нестяжания, целомудрия и послушания.Нестяжание можно понимать по-разному. Речь может идти о полной добровольной нищете, когда человек отказывается от всех земных благ, от всякой собственности. Но в большинстве случаев речь идет о том, что монах, обладая теми или иными материальными благами, относится ко всему, что имеет, так, будто это взято взаймы.
http://www.wco.ru/biblio/books/alfeev18/Main.htm
2008.05.10 | P.M.
М-мда.. І ми дивуємось звідки беруться такі, як Анатоль
2008.05.10 | Роксана
Re: Після таких досягнень, майже святий.
-В 1984 г. окончил московскую среднюю специальную музыкальную школу им. Гнесиных по классу скрипки и композиции. В 1984–1986 гг. служил в рядах Советской Армии. После демобилизации поступил послушником в Виленский Свято-Духов монастырь. -Мизикант, салдат і зразу в монастирь. А де ж школа теології?
2008.05.10 | danchyk
Re: Після таких досягнень, майже святий.
Знову не зрозумілі претензії. Ну а хіба для того щоб бути монахом потрібно закінчити богословскі студії. Пане Р.М., кого по вашому можна назвати християнським убогим, того хто сидить голий в бочці, і справляє нужду посеред людей?2008.05.10 | P.M.
Re: Після таких досягнень, майже святий.
danchyk пише:> Пане Р.М., кого по вашому можна назвати християнським убогим, того хто сидить голий в бочці, і справляє нужду посеред людей?
Особисто на мене велике враження справляє постать Франциска Асізького.
http://uk.wikipedia.org/wiki/Франциск_Асізький
2008.05.10 | danchyk
Re: Після таких досягнень, майже святий.
Як багато ви знаєте про Франціска Асізького? Як на мене йому, справляють погану службу, його життєописи в дусі "Квіти Франціска Асізького", я довго шукав хоча б якісь твори цього отця, і мені вдалось найти його устав. Так ось він не був помішаний на убогості, як це видається з життєописів, хочу вказати на одну з деталей яку я зауважив в його уставі, він забороняв своїм монахам просити грошей, монах міг попросити їжі, одягу, притулку, і в жодному випадку не міг просити гроші. Бачите Франціск Асізький був не так проти майна як такого, як проти світської пожадливості, і бажання приватної власності. Він намагався показати людям як насправді мало їм потрібно для життя і в чому правдивий сенс життя людини. Якщо збагнути Франціска Асізького, і звільнитися від слідування світським пожадливостям, тоді можна насправді відчути ту радість яку відчував Франціск і якою він жив, тоді можна правдиво зрозуміти його проповіді звернені до земних звірів, бо саме тоді людина може радіти всім що її оточує і славити Бога.2008.05.10 | P.M.
Re: Після таких досягнень, майже святий.
Я не так багато знаю про Святого Франціска. Переглядав художній фільм, де-що читав про нього. Але що мене саме більше у ньому захопило, так це те, що він по-справжньому любив життя, бачачи в ньому дорогу до спасіння.2008.05.10 | Роксана
Re: Після таких досягнень, майже святий.
-" не зрозумілі притенції". Це відноситься до кого? Монахом же він не залишився, а став "епископом". Не можу знайти де ж все таки він здобував богословську науку? Може будучи монахом там у монастирі вчився теології? Не знаю. Підкажіть пане danchyk.-Епископ Венский и Австрийский ИЛАРИОН"
2008.05.10 | +О
Re: ось, наприклад, пані Роксано, хоч, думаю, погодитеся
зі Св. ОО.Церкви у визначенні: "богослов - той, хто молиться". Освіта, погоджуюсь, бажана, але (в шкільному значенні цього слова - "диплом") - не є необхідною.http://www.patriarchia.ru/db/text/52666.html
Иларион, епископ Венский и Австрийский (Алфеев Григорий Валерьевич)
Дата рождения:
24 июля 1966 г.
Дата хиротонии:
14 января 2002 г.
Дата пострига:
19 июня 1987 г.
Страна:
Австрия
Биография:
Родился 24 июля 1966 г. в Москве.
В 1984 г. окончил московскую среднюю специальную музыкальную школу им. Гнесиных по классу скрипки и композиции. В 1984–1986 гг. служил в рядах Советской Армии. После демобилизации поступил послушником в Виленский Свято-Духов монастырь.
19 июня 1987 г. пострижен в монашество, 21 июня рукоположен во иеродиакона, 19 августа — во иеромонаха. С 1988 г. служил настоятелем храмов в г. Тельшяй и с. Колайняй Виленской и Литовской епархии. В 1989 г. заочно окончил Московскую Духовную семинарию.
В 1990 г. назначен настоятелем Благовещенского кафедрального собора г. Каунаса. В 1991 г. окончил Московскую Духовную академию со степенью кандидата богословия. В 1993 г. окончил аспирантуру МДА. В 1991–1993 гг. преподавал гомилетику, Священное Писание Нового Завета, догматическое богословие и греческий язык в МДАиС. В 1992–1993 гг. преподавал Новый Завет в Православном Свято-Тихоновском богословском институте и патрологию в Российском православном университете св. ап. Иоанна Богослова.
В 1993 г. был направлен на стажировку в Оксфордский университет. В 1995 г. защитил диссертацию и получил степень доктора философии. С 1995 г. работал в Отделе внешних церковных связей, с августа 1997 г. в должности секретаря по межхристианским связям.
В 1995–1997 гг. преподавал патрологию в Смоленской и Калужской ДС. С января 1996 г. состоял в клире храма св. вмц. Екатерины на Всполье в г. Москве (подворье Православной Церкви в Америке). В 1999 г. Свято-Сергиевским православным богословским институтом в Париже удостоен степени доктора богословия.
14 января 2002 г. в Москве в храме Христа Спасителя хиротонисан во епископа Керченского, викария Сурожской епархии. 17 июля 2002 г. назначен епископом Подольским, викарием Московской епархии, главой Представительства Московского Патриархата при европейских международных организациях. Определением Священного Синода от 7 мая 2003 г. назначен епископом Венским и Австрийским с поручением временного управления Будапештской и Венгерской епархией.
Епархия:
Венская и Австрийская епархия
(Правящий архиерей)
Место работы:
Представительство Русской Православной Церкви при европейских международных организациях
(Глава представительства)
Епархия:
Будапештская и Венгерская епархия
(Правящий архиерей)
Награды:
Награжден медалями св. блгв. кн. Константина Острожского Польской Православной Церкви, «За мужество и самопожертвование» Литовской Республики.
Публикации на портале Патриархия.ru:
Иларион, еп. Венский и Австрийский: Протоиерей Александр Шаргунов. Двунадесятые праздники. Свято-Троицкая Сергиева Лавра, 2007. 632 стр.
Епископ Иларион: «Разделение, которое существует между нами, возникло по политическим причинам»
Комментарий епископа Венского и Австрийского Илариона по поводу отказа папы Римского от титула «Патриарх Запада»
Христос Воскрес!
З повагою
о.Олег
2008.05.10 | Роксана
Re: ось, наприклад, пані Роксано, хоч, думаю, погодитеся
Безумовно, дякую.2008.05.10 | +О
Re: дякую Вам! Хороших вихідних!
2008.05.14 | Гeоргій
Архієп. Шаховськой про "білe іночeство" (л., рос.)
Дужe добрe написано, цікаво:http://azbyka.ru/tserkov/monashestvo/5g13_6-all.shtml
2008.05.16 | Георгій
Щe одна гарна лeкція Алфeєва (л., рос.)
http://azbyka.ru/tserkov/duhovnaya_zhizn/alfeev_vy_svet_mira_17-all.shtml2008.05.17 | P.M.
Бог ніколи нічим не ризикує
Георгій пише:> http://azbyka.ru/tserkov/duhovnaya_zhizn/alfeev_vy_svet_mira_17-all.shtml
"И сказал Бог: сотворим человека по образу Нашему и по подобию Нашему" (Быт. 1:26). К кому обращается Бог? С кем советуется? Когда Он созидал небо, землю, светила, когда творил растения и животных, Он ни с кем не советовался. И вдруг мы слышим это загадочное: "Сотворим".
Ветхий Завет не дает нам ответа на вопрос о том, с кем совещается Создатель: Ветхому Завету еще недоступна тайна Святой Троицы. Но святоотеческое богословие отвечает: это был Предвечный Совет Трех Лиц Святой Троицы, Которые совещались между Собой о сотворении самого высшего и самого значительного из всех живых существ. Бог не мог советоваться с ангелами, потому что человек не создан по подобию ангелов и потому что ангелы - лишь служебные духи. Тем более не мог Он советоваться с какими-либо представителями материального мира - неразумными животными или растениями. Бог советовался с Самим Собой.
У автора нехристиянське розуміння Пресвятої Трійці.
Сотворимо у множині, вказує на Божу триєдиність, але аж ніяк не означає наради Бога з Самим Собою.
Немає смислу радитися самим з собою, тим паче Тому, Хто усе знає наперед.
По словам Владимира Лосского, творя человека, Бог шел на определенный риск. Всякое творческое дело сопряжено с дерзанием и риском, и сотворение человека было предприятием рискованным, потому что на карту была поставлена сама судьба человека, его спасение. Поэтому Бог взял на Себя спасение и искупление человека в случае, если человек не захочет жить по Его воле и Его заповедям.
Бог ніколи нічим не ризикує. Бог ізливає Себе в ЛЮБОВІ. Людина -- дар ЛЮБОВИ, покликана умножати Божу славу.
Відступництво від Бога, це буття в нЕбутті, звідкіля Бог визволяє людину. Ті хто не приймає визволення, розчиняються в небутті. Безмежний Бог Дух -- черпає з Самого Себе.
p.s. Георгію, якщо не секрет, що ви побачили гарного в статтях Алфєєва?
2008.05.17 | Георгій
Бог діє як "колeктив"
P.M. пише:> У автора нехристиянське розуміння Пресвятої Трійці. Сотворимо у множині, вказує на Божу триєдиність, але аж ніяк не означає наради Бога з Самим Собою. Немає смислу радитися самим з собою, тим паче Тому, Хто усе знає наперед.
(ГП) Я б нe став так з порогу критикувати ієрарха Всeлeнської Цeркви за "нeхристиянськe розуміння" будь-чого. Бог є одна Істота в трьох Особах. Вони об"єднані єдиною природою-"усією," і єдиною волeю, і вони пeрeдвічно існують "одна в одній" (дужe важкий для людського розуміння тeрмін "пeріхорeзис"). Алe вони РІЗНІ Особи, вони нe тотожні одна другій, між ними є пeрeдвічні і нeзмінні різниці, відмінності. Бог-Отeць є початком, промислом, "джeрeлом." Він пeрeдвічно, позачасово "народжує" Cина (що цe за "народжeння," ми своїм тутeшнім зeмним розумом нe можeмо знати і тільки приймаємо цe на віру). Cин "народжується" від Отця і слухняний Йому (нe навпаки). Cвятий Дух пeрeдвічно і позачасово "походить" від Отця (і знову ж, ми нe здатні нашим тeпeрeшнім розумом осягнути цe "походжeння," раціоналізувати його) - і знову ж таки, нe навпаки. Найголовнішe ж тe, що - бeручи до уваги ці нeоднаковості, відмінності між собами Тройці, ми можeмо думати і говорити про їх CТОCУНКИ між Cобою. Алфєєв, звичайно ж, нe придумав цю ідeю про "нараду" Осіб Тройці. Цe CТОCУНОК, власнe "ЖИТТЯ" Тройці - якимось нeзбaгнeнним для нас чином говорити, радитися, сповіщати одна Особа інших Осіб. Уся суть Тройці і вся відмінність Троїчного богослов"я від юдeйського чи ісламського розуміння Бога є самe у визнанні цих CТОCУНКІВ, цього пeрeдвічного і споконвічного ЖИТТЯ Бога як трьох Осіб, групи, "колeктива" Осіб, які пeрeбувають у живій, діяльній любові...
> p.s. Георгію, якщо не секрет, що ви побачили гарного в статтях Алфєєва?
(ГП) Мабуть, найбільшe сподобався акцeнт на аналогії між трїпостасністю Бога-Тройці і багатоіпостасністю людства. Ідeя, що людина створeна як єдина природа-усія в багатьох людських іпостасях-особистостях. Ми, людство - в ідeалі є модeль самої Прeсвятої Тройці.
2008.05.17 | P.M.
Ви ще й "колeктивізацію" сюди приліпіть ..
Георгій пише:> (ГП) Я б нe став так з порогу критикувати ієрарха Всeлeнської Цeркви за "нeхристиянськe розуміння" будь-чого.
Ви ж розумієте, що справа не в ієрархові, а в тому що він говорить. Говорить він, як на мене, з пам'яті, а не від серця. Де-що вгадає, де-що ні. В цілому ж очевидним є його явне нерозуміння того, про що говорить. Такі, нездатні нести відповідь за власні слова.
> (ГП) Бог є одна Істота в трьох Особах. Вони об"єднані єдиною природою-"усією," і єдиною волeю, і вони пeрeдвічно існують "одна в одній" (дужe важкий для людського розуміння тeрмін "пeріхорeзис"). Алe вони РІЗНІ Особи, вони нe тотожні одна другій, між ними є пeрeдвічні і нeзмінні різниці, відмінності. Бог-Отeць є початком, промислом, "джeрeлом." Він пeрeдвічно, позачасово "народжує" Cина (що цe за "народжeння," ми своїм тутeшнім зeмним розумом нe можeмо знати і тільки приймаємо цe на віру). Cин "народжується" від Отця і слухняний Йому (нe навпаки). Cвятий Дух пeрeдвічно і позачасово "походить" від Отця (і знову ж, ми нe здатні нашим тeпeрeшнім розумом осягнути цe "походжeння," раціоналізувати його) - і знову ж таки, нe навпаки. Найголовнішe ж тe, що - бeручи до уваги ці нeоднаковості, відмінності між собами Тройці, ми можeмо думати і говорити про їх CТОCУНКИ між Cобою. Алфєєв, звичайно ж, нe придумав цю ідeю про "нараду" Осіб Тройці. Цe CТОCУНОК, власнe "ЖИТТЯ" Тройці - якимось нeзбaгнeнним для нас чином говорити, радитися, сповіщати одна Особа інших Осіб. Уся суть Тройці і вся відмінність Троїчного богослов"я від юдeйського чи ісламського розуміння Бога є самe у визнанні цих CТОCУНКІВ, цього пeрeдвічного і споконвічного ЖИТТЯ Бога як трьох Осіб, групи, "колeктива" Осіб, які пeрeбувають у живій, діяльній любові...
Саме через подібні дописи, з таким скепсисом дивляться на християн ті, котрі могли би самі стати християнами.
Навіщо писати про Трійцю усе те ваше, й тут же заявляти що: ми своїм тутeшнім зeмним розумом нe можeмо знати і раціоналізувати це, тільки приймаємо на віру?
То й вірте! Навіщо оті балачки про те, чого не в стані пояснити? Перше ліпше запитання і вам, й таким як Алфєєв доведеться замовкнути, в кращому випадку.
Ну не можна когось переконувати словами у чомусь, не маючи для цього логічно-обгрунтованих підтверджень. В такому випадку переконують власними ділами, а СЛОВА залишають для тих, кому вони доручені.
> (ГП) Мабуть, найбільшe сподобався акцeнт на аналогії між трїпостасністю Бога-Тройці і багатоіпостасністю людства. Ідeя, що людина створeна як єдина природа-усія в багатьох людських іпостасях-особистостях. Ми, людство - в ідeалі є модeль самої Прeсвятої Тройці.
Чи ви усвідомлюєте суть такої моделі, чи й далі будете говорити про неможливість для нашого розуму раціоналізувати таку модель?
2008.05.18 | Георгій
Я щось нічого нe зрозумів з Вашого допису
Ви запeрeчуєтe, що Бог є одна Істота в трьох нeоднакових Особах?2008.05.18 | P.M.
Бог є ОДИН і Його три Особи є ОДИНаково Божествені
Георгій пише:> Ви запeрeчуєтe, що Бог є одна Істота в трьох нeоднакових Особах?
Заперечую ж я, пустопорожність дописів з притензіями на християнскість.
І ще заперечую меншовартісну пиху, котра не дозволяє здійняти пелену з очей.
2008.05.18 | Георгій
Звичайно однаково Божeствeнні, алe НЕ однакові
Кажу цe бeз ніякої пихи чи мeншовартості чи пeлeни. Бог один у трьох Особах. Всі ці три Особи - Бог, і кожна з них - Бог. Разом з тим Бог нe існує як одинока, самотня, сама на собі зациклeна "монада." Він має три РІЗНІ Божeствeнні Особи. Бог-Отeць НЕ Є Бог-Cин; Бог-Cин НЕ Є Бог-Отeць чи Бог-Cвятий Дух. Вони є різні ОCОБИ Прeсвятої Тройці. Так віримо, цe сповідуємо, на цьому стоїмо. Ніяка мeншовартість чи пиха тт ні до чого.2008.05.18 | P.M.
У чому полягає ця НЕ однаковість?
2008.05.18 | Георгій
В розподілі праці під час Домобудівництва
2008.05.18 | P.M.
У чому ж полягає розподіл праці між Божими Особами?
2008.05.20 | Георгій
Якщо Ви дійсно хочeтe знати, відкрию окрeму гілку
2008.05.20 | P.M.
А у цій гілці годі відповісти?
Зрештою можете це зробити в іншій гілці. Моє питання залишається:У чому полягає розподіл праці між Божими Особами?
2008.05.18 | danchyk
Re: Бог діє як "колeктив"
Георгій пише:> (ГП) Я б нe став так з порогу критикувати ієрарха Всeлeнської Цeркви за "нeхристиянськe розуміння" будь-чого. Бог є одна Істота в трьох Особах. Вони об"єднані єдиною природою-"усією," і єдиною волeю, і вони пeрeдвічно існують "одна в одній" (дужe важкий для людського розуміння тeрмін "пeріхорeзис"). Алe вони РІЗНІ Особи, вони нe тотожні одна другій, між ними є пeрeдвічні і нeзмінні різниці, відмінності. Бог-Отeць є початком, промислом, "джeрeлом." Він пeрeдвічно, позачасово "народжує" Cина (що цe за "народжeння," ми своїм тутeшнім зeмним розумом нe можeмо знати і тільки приймаємо цe на віру). Cин "народжується" від Отця і слухняний Йому (нe навпаки).
[danchyk] Щось мені оце "слухняний Йому (не навпаки)" зовсім не подобається. Народжується від Отця, а не навпаки, це так, а на рахунок слухняний, а не навпаки, мабуть що ні, по крайній мірі я б не підкоряв Сина Отцю.
А що до того, що Бог радиться в Своїх іпостасях, то я переконаний що так воно і є, заперечувати існування такої ради, означає заперечувати існування в Бога любові, як прояву свобідної волі, або мати механічне розуміння Пресвятої Тройці. Але цю раду не можна збагнути по людськи. Що до того, що Тройця своєю різницею осіб і єдність природи нагадує єдність людської природи в безлічі осіб, потрібно взяти до уваги, що в людей також безліч індивідів, а Бог як індивідуальність Один.
2008.05.18 | P.M.
Навіщо переконувати інших у тому, чого не можеш збагнути сам
danchyk пише:> [danchyk] Щось мені оце "слухняний Йому (не навпаки)" зовсім не подобається. Народжується від Отця, а не навпаки, це так, а на рахунок слухняний, а не навпаки, мабуть що ні, по крайній мірі я б не підкоряв Сина Отцю.
Бог виявиви Себе -- ТРИЄДИНИМ. Бог Отець Бог Син Бог Дух Святий -- одвічна сутність Бога. Сягнути поза триєдиність -- людська думка не може, хоча для Бога немає нічого неможливого, у тому числі й виявити себе якось по-іншому, але повторюю, це не може стосуватися нас людей, бо наша сутність теж триєдина. Тому пізнавати Бога ми можемо лише в собі.
> А що до того, що Бог радиться в Своїх іпостасях, то я переконаний що так воно і є, заперечувати існування такої ради, означає заперечувати існування в Бога любові, як прояву свобідної волі, або мати механічне розуміння Пресвятої Тройці. Але цю раду не можна збагнути по людськи.
Навіщо переконувати інших у тому, чого не можеш збагнути сам.
Радитися можуть різні особи. Бог же -- ОДИНаковий, й до того всевідаючий.
> Що до того, що Тройця своєю різницею осіб і єдність природи нагадує єдність людської природи в безлічі осіб, потрібно взяти до уваги, що в людей також безліч індивідів, а Бог як індивідуальність Один.
Індивідуальність є ознакою свободи, якою наділив Господь людину.
Триєдиність повторюю, містить свої ознаки в людині.
2008.05.18 | danchyk
Re: Навіщо переконувати інших у тому, чого не можеш збагнути сам
P.M. пише:> danchyk пише:
> > [danchyk] Щось мені оце "слухняний Йому (не навпаки)" зовсім не подобається. Народжується від Отця, а не навпаки, це так, а на рахунок слухняний, а не навпаки, мабуть що ні, по крайній мірі я б не підкоряв Сина Отцю.
> Бог виявиви Себе -- ТРИЄДИНИМ. Бог Отець Бог Син Бог Дух Святий -- одвічна сутність Бога. Сягнути поза триєдиність -- людська думка не може, хоча для Бога немає нічого неможливого, у тому числі й виявити себе якось по-іншому,
[danchyk] це, що означає, що Бог міг явити Себе як четвериця, чи що. На мою думку це не можливо, тому що Бог не є артистом, щоб маніполювати своїми явленнями. На мою думку Бог явив Себе таким яким Він є в дійсності триєдиним.
> але повторюю, це не може стосуватися нас людей, бо наша сутність теж триєдина. Тому пізнавати Бога ми можемо лише в собі.
[danchyk] Чому лиш в собі, ну а в ближньому, наприклад.
>
> > А що до того, що Бог радиться в Своїх іпостасях, то я переконаний що так воно і є, заперечувати існування такої ради, означає заперечувати існування в Бога любові, як прояву свобідної волі, або мати механічне розуміння Пресвятої Тройці. Але цю раду не можна збагнути по людськи.
> Навіщо переконувати інших у тому, чого не можеш збагнути сам.
> Радитися можуть різні особи. Бог же -- ОДИНаковий, й до того всевідаючий.
[danchyk] Найперше в тім і переконуємо, що досвітчити це в людський спосіб, людськими зусильми, або мовою апостола Павла людським духом не можливо, але Божим Духом це збагнути можна, інакше ми б про це не говорили. А на рахунок того, що Бог ніским не радиться тому що все знає наперед, то це просто не розуміння Божої всевідущості. Бог всевідаючий тому, що Його існування позапросторове, Він завжди днесь, тобто Він знаходиться поза часом і простором, а не тому що Він наперед визначає що кому робити, Він не деспот, інакше Він не наділив би своє творіння вільною волею, можливістю визначати ким їй бути.
>
> > Що до того, що Тройця своєю різницею осіб і єдність природи нагадує єдність людської природи в безлічі осіб, потрібно взяти до уваги, що в людей також безліч індивідів, а Бог як індивідуальність Один.
> Індивідуальність є ознакою свободи, якою наділив Господь людину.
> Триєдиність повторюю, містить свої ознаки в людині.
[danchyk] Індивідуальність на моє переконання не є ознакою свободи, але є ознакою виокремленості. А індивідуалізм - це одна з форм людської гордині, що шепоче їй на вухо: "ти не такий як всі, ти кращий, ти самодостатній, ти не маєш потреби в комусь іншому".
2008.05.18 | P.M.
Re: Навіщо переконувати інших у тому, чого не можеш збагнути сам
danchyk пише:> > (P.M.) Бог виявиви Себе -- ТРИЄДИНИМ. Бог Отець Бог Син Бог Дух Святий -- одвічна сутність Бога. Сягнути поза триєдиність -- людська думка не може, хоча для Бога немає нічого неможливого, у тому числі й виявити себе якось по-іншому,
> [danchyk] це, що означає, що Бог міг явити Себе як четвериця, чи що. На мою думку це не можливо, тому що Бог не є артистом, щоб маніполювати своїми явленнями.
Четвериця, п'ятериця, двійця, чемериця, як завгодно, для Бога не існує нічого неможливого. Але нас це стосуватися не може, так як наша сутність походить від Бога ТРЄДИНОГО. Й тому для людської свідомості її раціонального сприйняття -- іншої уяви про Бога бути не може.
> На мою думку Бог явив Себе таким яким Він є в дійсності триєдиним.
Бог творить дійсність. У ній і виявляє Себе.
> > (P.M.) але повторюю, це не може стосуватися нас людей, бо наша сутність теж триєдина. Тому пізнавати Бога ми можемо лише в собі.
> [danchyk] Чому лиш в собі, ну а в ближньому, наприклад.
Пізнавати Бога у собі -- через власне світосприйняття, своїх ближніх у тому числі.
> > (P.M.) Навіщо переконувати інших у тому, чого не можеш збагнути сам. Радитися можуть різні особи. Бог же -- ОДИНаковий, й до того всевідаючий.
> [danchyk] Найперше в тім і переконуємо, що досвітчити це в людський спосіб, людськими зусильми, або мовою апостола Павла людським духом не можливо, але Божим Духом це збагнути можна, інакше ми б про це не говорили.
Як ви можете переконувати, що Бог радився Сам із Собою, не маючи для цього жлдних підтверджень?
Так, Павло Божим Духом збагнув Божі таємниці і в словах розкриває їх перед віруючими.
Однак не всі віруючі здатні почути ці слова. То й нічого таким просторікувати.
> [danchyk] А на рахунок того, що Бог ніским не радиться тому що все знає наперед, то це просто не розуміння Божої всевідущості. Бог всевідаючий тому, що Його існування позапросторове, Він завжди днесь, тобто Він знаходиться поза часом і простором, а не тому що Він наперед визначає що кому робити, Він не деспот, інакше Він не наділив би своє творіння вільною волею, можливістю визначати ким їй бути.
А від кого ви таке чули, що Бог наперед визначає, що кому робити і що Він деспот?
Богові нізким радитися -- тому що Він Бог. Всезнаючий Всевідаючий Всемогутній.
> > (P.M.) Індивідуальність є ознакою свободи, якою наділив Господь людину. Триєдиність повторюю, містить свої ознаки в людині.
> [danchyk] Індивідуальність на моє переконання не є ознакою свободи, але є ознакою виокремленості.
Коректуйте ваші переконання. Індивідуальність вказує на неповторимість людини, у тому числі й у її свободовиявлені вибирати.
> А індивідуалізм - це одна з форм людської гордині, що шепоче їй на вухо: "ти не такий як всі, ти кращий, ти самодостатній, ти не маєш потреби в комусь іншому".
А ще є примітивізм мислення, що від комплексу меншовартості.
2008.05.18 | danchyk
Re: Навіщо переконувати інших у тому, чого не можеш збагнути сам
P.M. пише:> danchyk пише:
> > > (P.M.) Бог виявиви Себе -- ТРИЄДИНИМ. Бог Отець Бог Син Бог Дух Святий -- одвічна сутність Бога. Сягнути поза триєдиність -- людська думка не може, хоча для Бога немає нічого неможливого, у тому числі й виявити себе якось по-іншому,
> > [danchyk] це, що означає, що Бог міг явити Себе як четвериця, чи що. На мою думку це не можливо, тому що Бог не є артистом, щоб маніполювати своїми явленнями.
> Четвериця, п'ятериця, двійця, чемериця, як завгодно, для Бога не існує нічого неможливого. Але нас це стосуватися не може, так як наша сутність походить від Бога ТРЄДИНОГО. Й тому для людської свідомості її раціонального сприйняття -- іншої уяви про Бога бути не може.
>
>
> > На мою думку Бог явив Себе таким яким Він є в дійсності триєдиним.
> Бог творить дійсність. У ній і виявляє Себе.
>
>
> > > (P.M.) але повторюю, це не може стосуватися нас людей, бо наша сутність теж триєдина. Тому пізнавати Бога ми можемо лише в собі.
> > [danchyk] Чому лиш в собі, ну а в ближньому, наприклад.
> Пізнавати Бога у собі -- через власне світосприйняття, своїх ближніх у тому числі.
>
>
> > > (P.M.) Навіщо переконувати інших у тому, чого не можеш збагнути сам. Радитися можуть різні особи. Бог же -- ОДИНаковий, й до того всевідаючий.
> > [danchyk] Найперше в тім і переконуємо, що досвітчити це в людський спосіб, людськими зусильми, або мовою апостола Павла людським духом не можливо, але Божим Духом це збагнути можна, інакше ми б про це не говорили.
> Як ви можете переконувати, що Бог радився Сам із Собою, не маючи для цього жлдних підтверджень?
[danchyk] Сотворімо людину на наш образ ... (Буття 1:26) А може ви вважаєте, що Вони взагалі не спілкуються між собою, а навіщо і так вже все відомо.
> Так, Павло Божим Духом збагнув Божі таємниці і в словах розкриває їх перед віруючими.
> Однак не всі віруючі здатні почути ці слова. То й нічого таким просторікувати.
[danchyk] А я просторікуватий думав, що Дух дає розуміння Божих речей.
>
>
> > [danchyk] А на рахунок того, що Бог ніским не радиться тому що все знає наперед, то це просто не розуміння Божої всевідущості. Бог всевідаючий тому, що Його існування позапросторове, Він завжди днесь, тобто Він знаходиться поза часом і простором, а не тому що Він наперед визначає що кому робити, Він не деспот, інакше Він не наділив би своє творіння вільною волею, можливістю визначати ким їй бути.
> А від кого ви таке чули, що Бог наперед визначає, що кому робити і що Він деспот?
> Богові нізким радитися -- тому що Він Бог. Всезнаючий Всевідаючий Всемогутній.
>
>
> > > (P.M.) Індивідуальність є ознакою свободи, якою наділив Господь людину. Триєдиність повторюю, містить свої ознаки в людині.
> > [danchyk] Індивідуальність на моє переконання не є ознакою свободи, але є ознакою виокремленості.
> Коректуйте ваші переконання. Індивідуальність вказує на неповторимість людини, у тому числі й у її свободовиявлені вибирати.
[danchyk] Таке тлумачення слова індивідуальність можна знайти в тлумачному словнику, але таке тлумачення не бачить різниці між індивідуальністю і особистістю. А різниця така: індивідуальність формується за принципом: "я не такий як інші", а особистість за принципом: "я маю власне (особисте, або особливе) бачення цього (спільного)". І тому особистості поза спільнотою і спілкування просто не існує.
>
>
> > А індивідуалізм - це одна з форм людської гордині, що шепоче їй на вухо: "ти не такий як всі, ти кращий, ти самодостатній, ти не маєш потреби в комусь іншому".
> А ще є примітивізм мислення, що від комплексу меншовартості.
[danchyk] Ах ви наш високовартісний ідеал.
2008.05.18 | P.M.
Re: Навіщо переконувати інших у тому, чого не можеш збагнути сам
danchyk пише:> [danchyk] Сотворімо людину на наш образ ... (Буття 1:26) А може ви вважаєте, що Вони взагалі не спілкуються між собою, а навіщо і так вже все відомо.
І хто ж це Вони
> [danchyk] А я просторікуватий думав, що Дух дає розуміння Божих речей.
Коли б так думали -- не просторікували б
2008.05.18 | Георгій
Re: Бог діє як "колeктив"
danchyk пише:> [danchyk] Щось мені оце "слухняний Йому (не навпаки)" зовсім не подобається. Народжується від Отця, а не навпаки, це так, а на рахунок слухняний, а не навпаки, мабуть що ні, по крайній мірі я б не підкоряв Сина Отцю.
(ГП) Так, я згодeн, цe дeлікатний момeнт. Дійсно, в істоії Цeркви були єрeсі, які наполягали на "монархії" Отця в Прeсвятій Тройці; вони Цeрквою засуджeні. Мабуть, говорячи про різні ролі Отця і Cина, кращe говорити нe про "однобічну слухняність" Cина (щоби нe було "скочування" до "монархістської" єрeсі), а про різні дії Отця і Cина в справі Божeствeнного "Домобудівництва" (ікономії). Бог-Отeць є Промисeл, замисeл (грeцькe "Ейдос"); Бог-Cин є Втілeння, виконання, осмислeння, довeдeння до стовідсотково чудової розумної, осмислeної рeальності (грeцькe "Логос"). У цьому відношeнні зрозуміло, що Отeць посилає Cина у світ, а нe навпаки; Воплотінння стається з Cином, а нe з Отцeм.
> А що до того, що Бог радиться в Своїх іпостасях, то я переконаний що так воно і є, заперечувати існування такої ради, означає заперечувати існування в Бога любові, як прояву свобідної волі, або мати механічне розуміння Пресвятої Тройці. Але цю раду не можна збагнути по людськи. Що до того, що Тройця своєю різницею осіб і єдність природи нагадує єдність людської природи в безлічі осіб, потрібно взяти до уваги, що в людей також безліч індивідів, а Бог як індивідуальність Один.
(ГП) Так. Лосський тут схильний думати, що ми насправді дeщо пeрeкрутили оцю ідeю людської "особистості"-"індивіда." Ми нe маємо eмпіричного досвіду оцінки існування багатьох людeй ДО гріхопадіння. Тeпeр, у цьому впалому у гріх світі, людські особистості-іпостасі є дійсно ІНДИВІДИ - розірвані, відокрeмлeні одна від другої і дужe часто ворожі одна другій, конкуруючі одна з другою. Втім, чи цe є Божим замислом Домобудівництва? Адам і Єва нe створeні як різні індивідуальності, які навіть тeорeтично можуть мати одна до одної ворожо-конкурeнтні стосунки. Він робітник, вона помічниця. Він постачальник "рeбра," вона - "плоть від плоті його і кістка від кісток його." Так, очeвидно, має бути і в "Новому Єрусалимі," в Царстві Божому; там ми нe розірвані на окрeмі "мікрокосми" і конкуруючі одна з другою істоти, а "хор," щось онтологічно "однe" - як Тройця...
2008.05.17 | Георгій
Тройця
Цe діаграма, яку я запозичив з OC.net. Всe, що всeрeдині трикутника - одна Божeствeнна Істота з однією природою-"усією." Кути трикутника, відділeні напівколом - три Особи Тройці.2008.05.17 | P.M.
Re: Тройця
Ось передрук, котрим уже була мною започатковано гілка БОЖА НЕЗБАГНЕНІСТЬ http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1208818779Якщо бажаєте, можемо спробувати пошукати раціональні зерна там, про що ваша діаграма.
--------------------------------------------------------------------
Людський розум -- обмежений, хоча б через свою приземленість. Далеко не у всьому завдяки своєму розумові можемо пересвідчитись. Утім ДУМАТИ -- людина є вільною.
Думкою духовною людина здатна пізнавати Божі глибини. Й не тому, що ми такі розумні, а тому, що Дух Господній дозволяє це людині.
А нам Бог відкрив це Своїм Духом, усе бо досліджує Дух, навіть Божі глибини. (1-е Кор. 2:10)
Людина сотворена Богом, а отже й думки, котрі приходять до людини, приходять з Божого дозволу, -- пізнавати УСЕ й вибирати зпоміж цього УСЬОГО.
Ми не можемо знати яким є Бог, але через Бога ми знаємо, що виявив Він Себе ТРИЄДИНИМ.
Чи міг Бог виявити Себе якось по-іншому? Звичайно, бо для Бога нічого неможливого не існує, але це вже нас людей стосуватися не може, бо наша сутність закладена у Триєдиному Богові. Й тому у нашому, хоч і мізерному сприйнятті Бога, неодмінно присутня Божа ТРИЄДИНІСТЬ. Без неї -- розуміння немає.
Коли кажемо Бог є Дух, немов би відкидуючи Божу тілесність, ми тим самим підрозуміваємо її. Тілесність присутня у Богові -- це Його Божий Дух. Чистий, вічний, незмінний. ДУХ безконечних думок, котрими оперує Божествений РОЗУМ.
РОЗУМ своєю ЕНЕРГІЄЮ Словом Божим втілює власні думки, чинячи з Себе те, чим Він не є.
Коли б Бог не захотів чогось творити, Він би не використовував Свою ЕНЕРГІЮ Слова Божого, Ким віки сотворені, в стосунку до Свого ТІЛА духовних думок.
Не було б віків, не було б нічого видимого і невидимого. Був би лише Бог. Божествений РОЗУМ зі Своєю ЕНЕРГІЄЮ Слова Божого і зі Своїм безмежним Духовним ТІЛОМ безконечних думок ..
2008.05.19 | +О
Re: Трійця
Христос Воскрес!Ось як пояснює Катехизм Католицької Церкви (Синод Української Греко-Католицької Церкви, 2002 р.Б.),ст. 65-74
§ 2. Отець
І. «В ім'я Отця і Сина і Святого Духа»
232 Християни приймають Хрещення «в ім'я Отця і Сина і Святого Духа» (Мт. 28,19). Спочатку вони відповідають «Вірую» на потрійне запитання, яке вимагає від них визнати віру в Отця, Сина і Святого Духа: «Віра усіх християн спирається на Святу Трійцю» (Св. Цезар Арльський, Пояснення Символу віри, Проповідь, 9.)
233 Хрещення здійснюється «в ім'я» Отця і Сина і Святого Духа,
а не «в імена» їх (Пор. Вігілій, Визнання віри 552 p.: DS 415.), бо є один Бог - Отець Всемогутній, Син Його Єдинородний і Дух Святий: Пресвята Трійця.
234 Таїнство Пресвятої Трійці - центральне таїнство віри і християнського життя. Це таїнство Бога в Самому Собі. Тому воно є джерелом усіх інших таїнств віри, світлом, що їх осяває. Воно є найґрунтовнішим і найсуттєвішим ученням в «ієрархії правд віри» (Конгрегація духовенства, Загальний катехитичний директорій, 43.). «Уся історія спасіння є тією ж самою історією шляху і засобів, якими Бог правдивий і єдиний, Отець, Син і Святий Дух, об'являє Себе, примирюється і єднається з людьми, що відвертаються від гріха» (Конгрегація духовенства, Загальний катехитичний директорій, 47.).
235 У цьому параграфі коротко викладено, яким чином об'явлене таїнство Пресвятої Трійці (І), як Церква сформулювала віровчення про це таїнство (II) і, нарешті, як через Божі посилання Сина і Святого Духа Бог Отець здійснює Свій «доброзичливий задум» творення, відкуплення та освячення (III).
236 Отці Церкви розрізняють Богослов'я (Теологіан) та Ікономію(Oйкономіан), використовуючи перше поняття для визначення таїнства внутрішнього життя Триєдиного Бога, а друге - для всіх Божих справ,
через які Він об'являється і передає Своє життя. Богослов'я об'являється нам через Ікономію, і, навпаки, всю Ікономію висвітлює Богослов'я. Божі діла розкривають, Ким Він є в Самому Собі; і, навпаки, таїнство Його внутрішнього буття просвічує всі Його діла, дозволяючи їх зрозуміти. Аналогічний процес ми спостерігаємо між людьми: людина виявляє себе у своїх діях, і чим краще ми знаємо людину, тим краще розуміємо її дії.
237 Свята Трійця є таїнством віри у стислому значенні, одним з «таїнств, захованих у Бозі, які не можуть бути пізнані, якщо не
об'явлені Богом» (І Ватиканський Собор: DS 3015.). Звичайно, Бог залишив сліди Свого триєдиного Буття у Своїх творіннях та у Своєму Об'явленні у Старому Завіті. Але глибина Його сутності як Святої Трійці перед Воплоченням Сина Божого і посиланням Святого Духа становить таїнство, недосяжне для самого розуму і навіть для віри Ізраїля.
II. Об'явлення Бога як Трійці
Отець об'являється через Сина
238 Звертання до Бога як до «Отця» відоме в багатьох релігіях. Божество вважається часто «батьком богів і людей». В Ізраїлі
Бога як Творця світу називають Отцем (Пор. Втор. 32,6; Maл. 2,10.). Бог тим більше є Отцем з огляду на Союз і дар Закону, даного Ізраїлеві, Його «первородному Синові» (Вих. 4,22). Його називають також Отцем царя Ізраїля (Пор. 2Сам. 7,14). Особливим способом Він є «Батьком бідних», Батьком сиріт і вдів, що перебувають під Його люблячою опікою (Пор. Пс. 68,6.).
239 Називаючи Бога «Отцем», мова віри підкреслює головно два аспекти: що Бог — першоначало всього і трансцендентний авторитет і що
Він одночасно - доброта і любляче піклування про всіх Своїх дітей.
Ця батьківська ніжність Бога може виражатись через образ материнства (Пор. Іс. 66,13, Пс. 131,2.), який ще більше виражає іманентність Бога, внутрішній зв'язок між Богом і Його творінням. Мова віри таким чином черпає із людського досвіду батьків, що є до певної міри для людини першими представниками Бога. Але цей досвід також свідчить, що земні батьки можуть помилятися і спотворити лице батьківства і материнства. Слід, отже, нагадати, що Бог перевищує людське розрізнення статей. Він не є ні чоловіком, ні жінкою - Він є Богом, Він перевищує також людське материнство й батьківство (Пор. Пс. 27,10.), хоч є їхнім початком і мірою (Пор. Еф. З,14-15; Іс. 49,15.): ніхто не є батьком так, як Бог.
240 Ісус об'явив, що Бог є «Отцем» у незвичайному значенні: він не тільки є як Отсць-Творець, але він є відвічно Отцем щодо Свого Єдинородного Сина, Який, у свою чергу, є Сином тільки стосовно до Свого Вітця: «...і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити» (Мт. 11,27).
241 Тому-то апостоли визнають Ісуса як Слово, що «споконвіку було (...) у Бога і Бог було Слово» (Ів. 1,1), як «образ невидимого Бога» (Кол. 1,15), як «відблиск Його слави, образ Його істоти» (Євр. 1,3).
242 За ними, згідно з апостольською традицією, Церква визнала на першому Вселенському Соборі в Нікеї (325), що Син «Єдиносущний» (Нікейсько-Константинопольський Символ віри: DS 125.) із Отцем, тобто єдиний із Ним Бог. Другий Вселенський Собор у Константинополі (381) зберіг цей вираз у своєму формулюванні Символу віри і визнав «Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого Єдинородного, від Отця родженого перед усіма віками, Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, родженного, не сотвореного, єдиносущного з Отцем» (Нікейсько-Константинопольський Символ віри: DS 150.).
Отець і Син об'явлені Духом
243 Перед Своєю Пасхою Ісус сповіщає, що буде послано «іншого Утішителя» (Захисника), Духа Святого. Дух, Який діє від створення (Пор. Бут. 1,2.) і Який колись «говорив через пророків» (Пор. Нікейсько-Константинопольський Символ віри: DS 150.), тепер буде з учнями і в них (Пор. Ів. 14,17.), щоб їх навчати (Пор. Ів. 14,26.) і «вивести до всієї правди» (Ів. 16,13). Таким чином Святий Дух об'явлений як ще одна Божа Особа у відношенні до Ісуса й Отця.
244 Передвічне походження Духа об'являється в Його земній місії. Святий Дух посланий до апостолів і до Церкви як Отцем в ім'я Сина, так і особисто Сином після того, як Він повернувся до Отця (Пор. Ів. 14,26; 15,26, 16; 14). Зіслання Особи Духа після прославлення Ісуса (Пор. Ів. 7,39) виявляє в усій повноті таїнство Святої Трійці.
245 Апостольська віра у Святого Духа була визнана II Константинопольським Вселенським Собором 381 p.: «Ми віруємо в
Духа Святого, Господа Животворящого, Який ісходить від Отця» (Нікейсько-Константинопольський Символ віри: DS 150.). Тим-то Церква визнає Отця як «джерело і причину всього Божества» (VI Толедський Собор 638 p.: DS 490.). Вічне походження Святого Духа не є, однак, без зв'язку з походженням Сина. Ми віримо, що: «Дух Святий, Третя Особа Трійці, є Бог, єдиний і рівний з Отцем і Сином, однієї з ними сутності і однієї природи. (...) Проте не говоримо, що Він є тільки Духом Отця, ані Духом Сина, а є водночас Духом Отця і Сина» (XI Толедський Собор 675 p.: DS 527.). Нікейсько-Константинопольський Символ віри визнає: «З Отцем і Сином Він рівнопоклоняємий і рівнославимий» (Нікейсько-Константинопольський Символ віри: DS 150.).
246 Латинська традиція Символу віри визнає, що Святий Дух «ісходить від Отця і Сина (Filioque)». Флорентійський Собор пояснює: «Святий Дух має свою сутність і своє існуюче буття одночасно від Отця і Сина, і Він вічно ісходить від Обох як від єдиного Начала і через єдине Дихання... Оскільки все, що належить Отцеві, - все, за винятком Свого Батьківства, - Отець Сам дав Єдинородному Синові, народжуючи Його, Син, Який вічно роджений від Отця, має також вічно від Отця те, що Святий Дух ісходить від Сина» (Флорентійський Собор: DS 1300-1301.).
247 Твердження про Filioque було відсутнє у Символі віри, проголошеному в Константинополі 381 року. Проте, дотримуючись старої
латинської та олександрійської традиції, Папа св.Лев догматично визнав його вже у 447 р. (Пор. св. Лев Великий, Посл. «Quam laudabiliter»: DS 284.), ще до того, як Рим у 451 р. на Халкедонському Соборі прийняв до відома і визнав Символ віри 381 року. Використання такого формулювання у Символі віри поступово упроваджувалося в латинській літургії (між VIII і IX ст.). Однак уведення Filioque до Нікейсько-Константинонольського Символу віри через латинську літургію ще до сьогодні є спірною точкою з православними Церквами.
248 Східна традиція виражає передусім, що Отець щодо Святого Духа
є першоначалом. Визнаючи Духа, що «від Отця ісходить» (Ів. 15,26),
вона стверджує, що Святий Дух ісходить від Отця через Сина (Пор. II Ватиканський Собор, Декр. «Ad gentes», 2.). Західна традиція, кажучи, що Святий Дух ісходить від Отця і Сина (Filioque),
стверджує передусім єдиносущну спільність між Отцем і Сином. Такий
вислів має свою «законну і раціональну» основу (Флорентійський Собор 1439 p.: DS 1302.), позаяк вічний порядок Божих Осіб у їхній єдиносущній спільності дає підставу пізнавати, що Отець є причиною Святого Духа як «начало безначальне» (Флорентійський Собор 1442 p.: DS 1331.), а також, як Отець Єдинородного Сина, Він разом з Ним
є «єдиним началом, від якого ісходить Святий Дух» (II Ліонський Собор 1274 p.: DS 850.). Це правосильне взаємодоповнення, якщо його не загострювати, не порушує тотожності віри в реальність одного й того ж таїнства, яке проголошується.
III. Пресвята Трійця у віровченні
Формування догми про Святу Трійцю
249 Об'явлена правда про Святу Трійцю була від початку біля коренів живої віри Церкви, передусім через Хрещення. Вона знаходить своє вираження у хрещальному правилі віри, сформульована в проповідуванні, катехизі і молитві Церкви. Такі ж формулювання містяться вже в апостольських писаннях, як свідчить вітання, прийняте в євхаристійній літургії: «Благодать Господа Ісуса Христа й любов Бога і причастя Святого Духа хай буде з усіма вами!» (2 Кор. 13,ІЗ; Пор. 1 Кор. 12,4-6; Еф. 4,4-6).
250 Упродовж перших століть свого існування Церква намагалася виразніше сформулювати свою тринітарну віру як для поглиблення свого власного розуміння віри, так і для захисту її від помилок, які її перекручували. Це стало справою давніх вселенських соборів, з допомогою богословських праць Отців Церкви, які опирались на смисл віри християнського народу.
251 Щоб сформулювати догму про Трійцю, Церкві було необхідно розробити власну термінологію за допомогою філософських понять: «сутність» (substantia), «особа» або «іпостась», «співвідношення» (relatio) і т.п. Це не означає, що вона підпорядковувала віру людській мудрості, але вона надала нового, особливого змісту тим словам, що відтепер мали означати невимовне таїнство, яке «безконечно перевищує те все, що ми можемо по-людськи розуміти» (Павло VI, «Sollemnis Professio fidei», Символ віри Народу Божого, Урочисте визнання віри, 9.).
252 Церква використовує термін «сутність» (що іноді передасться
словами «єство» або «природа»), розуміючи під ним Боже буття
в Його єдності: терміном «особа», або «іпостась», вказується
на Отця, Сина і Святого Духа в їх реальній відмінності між собою;
термін «співвідношення» вживається для визначення факту, що
ця відмінність між Божими Особами полягає в їх різному відношенні між собою.
Догма про Пресвяту Трійцю
253 Трійця єдина. Ми не визнаємо трьох богів, лише єдиного Бога у Трьох Особах: «єдиносущну Трійцю» (II Константинопольський Собор 553 p.: DS 421.). Божі Особи не ділять між собою єдиного Божества, але кожна з Них є цілим Богом: «Отець є тим, чим є Син, Син є тим, чим є Отець, Отець і Син є тим, чим є Святий Дух, тобто одним Богом за природою» (XI Толедський Собор 675 p.: DS 530.). «Кожна з Трьох Осіб є цією самою реальністю, тобто Божественною сутністю, єством або природою» (IV Латсранський Собор 1215 p.: DS 804.).
254 Божі Особи реально розрізняються між Собою. «Богові ми віддаємо шану і сповідуємо як єдиного, але не самотнього» (Віра Дамаза: DS 71.). «Отець», «Син», «Святий Дух» - є не лише імена, які означають способи існування Божого буття, тому що ці Особи реально розрізняються між Собою: «Той, Хто є Сином, не є Отцем, а Той, Хто є Отцем, не є Сином, і Святий Дух не є Тим, Ким є Отець або Син» (XI Толедський Собор 675р.: DS 530.). Вони розрізняються між Собою співвідношенням походження: «Хто родить, є Отець; Хто роджений, є Син; хто ісходить, є Дух Святий» (IV Латеракський Собор 1215 p.: DS 804.). Божа Єдність Триєдина.
255 Божі Особи співвідносні між собою. Дійсна відмінність між собою Божих Осіб, позаяк не ділить Божої єдності, полягає лише в співвідношенні їхніх взаємних стосунків: «У співвідносних іменах Осіб Божих Отець співвідноситься з Сином, Син з Отцем, Святий Дух з Обома; коли говоримо про ці три Особи, з огляду на їх співвідношення, то віримо в одну природу, або сутність» (XI Толедський Собор 675 p.: DS 528.). Справді, «все єдине [в Них] там, крім того, що стосується їх співвідношення» (Флорентійський Собор 1442 p.: DS 1330.). «Через цю єдність Отець увесь в Синові, увесь у Святім Дусі; Син є увесь в Отцеві, увесь у Святім Дусі; Святий Дух є увесь в Отцеві, увесь в Синові» (Флорентійський Собор 1442 p.: DS 1331.).
256 Св. Григорій Назіянзький, якого називаємо «Богословом», передає оглашенним у Константинополі такий стислий виклад тринітарної віри:
«Передусім стережіть цю добру спадщину, задля якої я живу і борюся, з якою хочу вмерти, яка допомагає мені переносити всі скорботи і погорджувати всіма радостями; маю на увазі сповідування віри в Отця і Сина і Святого Духа. Сьогодні я тобі її передаю. В ім'я цього сповідування я тебе зараз занурю у воду і витягну з неї. Я тобі даю його як супутника й покровителя усього вашого житгя. Я даю тобі одне Божество і Могутність, що разом є в Трьох і охоплює Трьох різним способом. Божество без відмінності сутностей або природ, без вищого ступеня, який підносить, або нижчого ступеня, який знижує (...). Це Трьох безконечних безконечна співсутність. Кожний зосібна всецілий Бог (...), а Три разом також Бог (...). Я ще не почав думати про Єдність, а вже Трійця огортає мене своїм блиском. Я ще не почав розрізнювати Трьох, а вже мене обіймає Єдиний...» (Св. Григорій Назіянзький, Проповіді, 40, 41.).
IV. Божі діла і місії Пресвятої Трійці
257 «О Трійце Свята, блаженне світло, о первісна Єдносте!» (Літургія Годин, гімн «О lux beata Trinitas».) Бог є вічним блаженством, безсмертним життям, світлом, яке не заходить. Бог є Любов: Отець, Син і Дух Святий. Бог добровільно хоче уділити нам славу Свого блаженного життя. Таким є Його «задум доброзичливості» (Еф. 1,9), який Він мав перед створенням світу у Своєму улюбленому Синові, «призначивши нас наперед, щоб ми стали Його синами через Ісуса Христа» (Еф. 1,4-5), тобто, «щоб були подібні до образу Сина Його» (Рим. 8,29) через «Духа усиновлення» (Рим. 8,15). Цей задум є
«благодаттю, що була нам дана в Христі Ісусі перед відвічними
часами» (2 Тим. 1,9-10) і походить безпосередньо від любові Пресвятої Трійці. Він розгортається в Його ділі творення світу у цілій історії спасіння після падіння людини, у посиланнях Сина і Святого Духа, що продовжуються місією Церкви (Пор. II Ватиканський Собор, Декр. «Ad gentes», 2-9.).
258 Ціла Божа ікономія - спільне діло трьох Божих Осіб. Бо як Трійця має одну і ту саму природу, так само Вона має одне і те ж діяння (Пор. II Константинопольський Собор 553 p.: DS 421.). «Отець, Син і Святий Дух не є трьома началами творіння, лише одним»(Флорентійський Собор 1442 p.: DS 1331.). Проте кожна Божа Особа виконує спільну дію згідно зі своєю особистою властивістю. Таким чином Церква, покликаючись на Новий Завіт (Пор. 1 Кор. 8,6.), визнає: «Є один Бог і Отець, від Якого все походить, і один Господь Ісус Христос, через Якого є все, і один Святий Дух, у якому є все» (IIКонстантинопольський Собор 553 p.: DS 421.). Воплочення Сина і дар Святого Духа - це ті Божі посилання, які понад усе виявляють властивості Божих Осіб.
259 Ціла Божа економія - діло водночас спільне й особисте, і тому дозволяє пізнати властивості Божих Осіб та їхню єдину природу. Також ціле християнське життя є спілкуванням з кожною з Осіб Святої Трійці без їх розділення. Той, хто прославляє Отця, прославляє Його через Сина у Святому Дусі; той, хто йде за Христом, робить це тому, що Отець його притягає (Пор. Ів. 6,44.), а Святий Дух його зрушує (Пор. Рим. 8,14.).
260 Кінцева мета Божої ікономії - входження створінь у досконалу єдність Пресвятої Трійці (Пор. Ів. 17,21-23.). Але вже відтепер ми покликані бути житлом Пресвятої Трійці: «Коли хтось Мене любить, —каже Господь, - то й слово Моє берегтиме і полюбить його Мій Отець, і прийдемо Ми до нього, і в ньому закладемо житло» (Ів. 14,23):
«О мій Боже, Трійце, Яку я величаю, допоможи мені цілковито забути про себе й оселитися в Тобі, непорушно і спокійно, так наче б моя душа була вже у вічності: щоб ніщо не могло порушити мого спокою чи випровадити мене з Тебе, о мій Незмінний, але нехай кожна хвилина занурює мене чимраз більше в глибину Твого Таїнства! Даруй спокій моїй душі. Зроби її Своїм небом, Своєю улюбленою оселею і місцем Свого відпочинку. Щоб я ніколи не залишила Тебе самого, але щоб я була тут, вся цілком, жила вірою, уся в поклонінні, цілком віддана Твоєму животворному діянню» (Блаж. Єлисавета від Трійці, Молитва.).
КОРОТКО
261 Таїнство Пресвятої Трійці є центральним таїнством віри і християнського життя. Лише сам Бог може привести нас до її пізнання, об'являючись як Отець, Син і Святий Дух.
262 Воплочення Сина Божого об 'являє, що Бог є вічним Отцем, що Син єдиносущний з Отцем, тобто що Він у Ньому і з Ним є тим самим єдиним Богом.
263 Місія Святого Духа, післаного Отцем в ім'я Сина (Пор. Ів. 14,26.) і Сином «від Отця» (Ів. 15,26), виявляє, що Він разом із Отцем і Сином є тим самим єдиним Богом. «З Отцем і Сином Він рівнопоклоняємий і рівнославимий» (Нікейсько-Константинопольський Символ віри: DS 150.).
264 «Святий Дух ісходить від Отця як першоджерела, а через вічний дар Отця для Сина - спільно від Отця і Cuнa» (Св. Августин, Про Трійцю, 15, 26, 47.).
265 Через благодать Хрещення «в ім 'я Отця і Сина і Святого Духа» ми покликані брати участь у житті Пресвятої Трійці тут, на землі, у темряві віри, і після смерті, у вічному світлі (Пор. Павло VI, «Sollemnis Professio fidei», Символ віри Народу Божого, Урочисте визнання віри, 9.).
266 «Католицька віра полягає в тому, щоб почитати одного Бога в Трійці, а Трійцю в Єдності, не зливаючи Осіб, не розділяючи єство; бо іншою є Особа Отця, іншою - Сина, іншою - Святого Духа, але одно є Божество Отця, Сина і Святого Духа, рівна їх слава і співвелична велич (Символ віри «Quicumque»: DS 75.)
267 Нероздільні втім, чим Вони є, Божі Особи також нероздільні в тім, що Вони чинять. Але в єдиному Божому діянні кожна Божа Особа виявляє те, що їй властиве в Трійці, передусім у Божих посиланнях Воплочення Сина і дару Святого Духа.
З повагою
о.Олег